| Сторінки (10/966): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Тьмяніє день, виходить в порожнечу
доріг і слів, і снів, тонких як нерв,
і де той ірій? Зважитись на втечу?
Здійнявши пил крильми понад дерев.
Так пізно, слізно, злісно гамувати
нестриманості біль, тепер либонь -
часу розточчя вже не подолати,-
тече крізь пальці стулених долонь.
Про що це я, мабуть таки про себе,
зима на Шпреє, там де ти – війна,
тримай мене у снах, мені так треба
побути поруч там, де нас нема.
23.01.23
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992382
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
***
Чи щось обірвалось ні сіло ні впало,
Чи просто стьмяніло, але не пропало?
Сумних почекалень заповнені зали,
Розлукою пахнуть холодні вокзали.
Годинника стрілки накручують кола,
Звикаєм потроху до слова «ніколи»,
Квадратів безвихідь по діагоналі
Поділена навпіл, - ми знали-не знали.
Із острахом глянем в колоїдне небо-
Зависло у висі – чого тобі треба?
Щось гупає в грудях безсонною ніччю,
Земля відліковує кроки сторіччя.
Загублені в просторі, гнані вітрами,
У кого спитати – невже то із нами?
І втримати хочем в долонях тремтячих
Кавальчики щастя минулого… Лячно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2023
Із сезонних моїх перемовин
У віршах, що писались колись,
Такий світлий залишився спомин,
Рятівний у часи холодів:
Львів, бруківка і гомін на площі,
Днів спекотних щасливий дурман,
І пустун несподіваний дощик
На дахівках танцює канкан.
Парасолями площа розквітла,
До зупинка причалив трамвай,
А мій прихисток - липа столітня,
Я на «ти» із дощами, - згадай!
Вечоріло… в залюдненім місті
Пахло кавою, струдлем, вином,
І ліхтарне свілилось намисто,
А тепер то навіялось сном.
В стільниковім твій голос присутній,
Пила з нього жадане тепло,
Чом у дні, такі незабутні,
Так зненацька мене повело?..
…захлинається дощ, я не вдома,
Десь далеко ватран і вікно,
Там відсутність моя без утоми
Про минуле вмикає кіно.
31.12.2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
Запаковане все, перев’язане стрічкою в стосі,
Стрічку-річку в минуле вінчає ошатна кокарда,
Що збулося колись, мало збутись, але не збулося, -
І пливуть чорно-білі й строкаті у пам’яті кадри.
Часто сниться вікно і фіранка знайома в пасочок,
Мружить око ліхтар, тишком нишком підморгує хитро,
Тут ватран і спан’єлька руда коло ніг, килимочок,
Я заслухана в тишу, - а далі віршовані титри, -
Як хотілось дістатись до твого осіннього міста,
Одиноке безсонне вікно відшукати в будинку,
Зупинитись обіч попросити нічного таксиста,
І ступити на першу зітерту роками сходинку.
Не вагаючись зовсім постукати тричі у двері,
Дотулитись тебе, обійнявши так міцно в порозі,
Опинитись на мить в таїні, що витає в етері,
Там де той зорепад, наче сіль із чумацького возу.
…а тепер тут валіза, так схожа на пащу бульдога,
В ній усе що зуміла з минулого в поспіху взяти,
Вже ізвідти подолано шлях, але радше дорога, -
Із квитком у тепер і чомусь без зворотньої дати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2023
***
Надвечір’я серпневе сюрчанням навіює спогади,
І тремтливе повітря іздмухує пил з забуття,
Ми тут були, жили, і шукаю збентежено поглядом
В подорожнику слід подорожніх з тамтого життя.
Лунко падали груші, дивились з трави вирлоокими,
Як рипить стара хвіртка, неначе сполоханий птах,
За обійстям бабусі, зарослим густими осоками,
Я ділила свій сум з вітерцем-гультяєм в стодолах.
Не рахую пелюстки ромашки, вдивляюсь у равлика,
Що долає свій шлях по тоненькому лезу стебла,
Не тримаю синицю, дарма вполювати журавлика,
Зцілувати б лишень із долонь твоїх трішки тепла.
Сонцесоняхи голови хилять свої запечалено,
І натомлене літо вмира в чревці у жука,
Про важливе оте пам’ятаю, й нітрохи не жалую,
Бо нічо з того, Світе, ти знаєш, нічо не зника.
20/08/22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
За тридев’ять незнаних летовищ і вокзалів,
В чуже пірнувши літо, не затишно мені,
Але в один з таємних відчинених порталів,
Навчилась долітати, тримай і обійми.
Заручниця назавше, бо так хотіла доля,
Отак зумисно взяла наврочила і все,
Обіч я тут і поруч, по колу, все по колу,
Мене в твої долоні метеликом несе.
Поглянь,- пилок лишився із крилець, що тремтіли
На грудях, на повіках, на скроні, на щоці,
Як солодко тулитись, усе як ми хотіли,
І стишившись заснути на рідному плечі.
Лишень би чорні круки не стали на заваді,
Полишмо все на світі, від неба до землі-
В етері миготливім зіркового параду
Залишимось живими, хоч ми таки земні…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2022
***
Либонь ти правду написав про осінь,
Така пора, такий сезон, такий прогноз,
А чуєш, - вітер, він про те ж голосить,
Так зимно, сумно, димно, й щему передоз.
Бо так ятрять твої жалі й печалі,
Ув одинокості лещатах день за днем,
Коли дивлюсь в провалля, - як то далі?
Пізнати б, - що там є, чи пекло чи едем.
Наріжний камінь, спотикання камінь…
І де вони, хто вже таке колись минув?
Знаття б, що буде, чи не буде з нами,
Знаття б, хто на таке наважився, утнув?
Ковтнемо ранок, захлинувшись ніччю,
Відсьорбнем вкотре день із присмаком туги,
Холодне сонце нас не покалічить,
І все наверне знову на своя круги.
Там я з тобою, - нікуди ж вертати,
Коли замулять листопад дощі скісні,
Дні чорно білі… а були ж картаті,
Дозволь мені побути поряд хоч у сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
Несказане слово колись проросте через кригу,
Дві літери «лю» враз простягнуть в долоні пелюстки,
І подихом ближче відчуєш вологість відлиги,
Посеред цинічної тисняви згубної пустки.
Розвіяний вітром прадавнього літепла спомин
Повернеться так, як відлуння, як ехо з криниці,
По венам, по тілу, дотулиться вилиць і скроні,
І так затріпоче, неначе сполохана птиця.
У тиші почуєш, як важчає сніг на билині,
Як ніч випадає ув осад, а десь на планеті
Чиїсь, нетутешні, в етері заблукані тіні
Узбіччям ідуть, час із ними, він зайвий, бо третій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2022
***
На поталу снігам і грудневим вітрам на поталу,
Тьмяним дням і тяглистій безмірній добі,
Наодинці, немов в почекальні пустого вокзалу,
Коли потяги більше ніколи не прийдуть сюди.
На безлюдді - відлуння лунке моїх кроків,
Тут невпізнана я у брудному віконечку кас,
Вітер рве недоречний плакат «З новим роком!»,
То ж мені з багажем повертатися певно вже час.
А куди? Я не знаю, довідкове давно зачинили,
І у кого спитати? Навколо нема ні душі,
Так неначе мене в метушні випадково забули,
Може я ота лялька, що її хтось на лавці лишив.
Зачекаю іще, на валізах отут подрімаю,
І насниться мені такий дивний, навіяний сон,-
Як прийде Чарівник, що у снах я його обіймаю,
І так хочу в його чи то пекло, чи рай, чи полон.
(21.12.21)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
День маліє міліє рік
А новини як сніг за комір
Хоч міняй - не міняй нік
Кью ар код вимагають і номер
Декорації в стилі - лофт
За сценарієм - всі у масках
І не вимкнути сніг – офф
Прилаштовуйтеся будь-ласка
У вітринах реклама - сейл
На базари завезли хвойні
Написав Санта Клаус у мейл
Що дарунки лише для достойних
От сиди і пали ватран
І впускай в свої вуха тишу
І на ноута кинь екран
Недолугого цього вірша
18.12.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2022
***
Я з тобою завджи, пам'ятай, - до останнього снігу,
І до проліска першого, і до найдовшого дня,
До листочка кленового, вмерзлого в дзеркало криги,
Чи до мальв надвечірніх і зір із криничного дна.
До гіркавого смаку терпкого ягІд горобини,
І до танцю вогню в ватрані, як бувало вночі,
Коли дощ відміряв, не годинник, – краплини-хвилини
Протікали крізь нас, та ніхто їх би не полічив.
Обіймати, тулитись і щось шепотіти про літо,
Буду, знаючи - осінь зрадлива… Нам в зиму іти,
Пам’ятатиму помах руки, (силует ледь розмито),-
Там, на площі, - ліхтар, мокрий сніг, пізній вечір і ти.
23/10/21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
***
Ще допити каву з філіжанку,
І цигарку допалити у ватран,
Заслонити на вікні фіранку, -
От і північ : tree - two - one…
На годиннику зерО - як треба,
Повертаюсь у твої світи,
Я пірнаю, горнучись до тебе,
З всесвітом твоїм тепер на ти.
Покидають кораблі причали,
І за розкладом злітають літаки,
Десь стрічання і розлук печалі,-
Їм даються відстані взнаки.
Але тут, - ні відстані, ні часу,
І земне тяжіння – то пусте,
Ми вигнанці, відстебнувши пасок,
Летимо туди, - куди несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2021
***
Я стояла на вітрі посеред негоди,
Вітер дмухав в обличчя, жбурляючи листя,
Було зимно і гірко, але відтоді
Бережу горобинове в сховку намисто.
Вітер шарпав сукенку благеньку в горошок,
Не втекла, не пручалась, чекала, чекала,-
Може лагідним стане хоч трошки, хоч трошки,
Я ж до нього прийшла на розмову не знала
Що буває той вітер доволі жорстоким,
Я ж йому дозволяла себе обіймати,
І він дихав в волосся теплом аж допоки
У лабети ця осінь все ж встигла спіймати.
Обкурила туманом, дощами накрила,
Шепотіла наврочення, трунком поїла,
То ж ти, вітре, скажи отій лярві - не сила
І вона, ота дівчинка не розлюбила.
27.09.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
***
Лише миттєвість і летить
Не час, ( нас в просторі немає)…
В які спотворені світи?
А мо' в сотворення реалій.
Тонка тремтлива і п’янка
В сплетіннях сонячних витає
Ота солодкавість летка,
Я знаю, знаю, то навзаєм.
І я, неначе махаон,
На твОє світло, як до раю,
Лечу… як у реальний сон,
Хоча не всіх туди пускають.
29.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929021
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2021
Ми знов ідем по роздоріжжю дат,
Де літня спека навхрест із зимою,
Послухай, чуєш? На осінній лад
Дощ плаче правду, що завжди зі мною.
А ти зажди, зостанься, линуть дні –
Сьогодні, завтра, завтра, завтра…
Ці шелести дерев чомусь сумні,
І я шепочу – не щезай, як мантру.
Так боязко, так болісно іти
В порожню зосенілу невідомість,
Ніщо – і все в однім, є я і ти,
Що буде потім, згодом, нас натомість?
І скільки протече води,
І скільки перестріне ще печалей…
За теплий обрій губ моїх зайди,
Щоби не думати про те, що буде далі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
***
Минався день короткодощовий,
Підсліпкувато тихий, і помірно
Розгорне ніч беззоряний сувій,
На жовтовікна спогляне сумирні.
Лекали рейок тяли мокрий брук,-
У Бандерштаті вже занадто осінь,
Я впізнаю на дотик і на звук,
Та й вітер вкотре вже про це голосить.
Ще буде тепло? - От смішна, не мрій!
Це бабиліто зовсім не тривале,
Підступний час тіка, - літокрадій…
Із ним, як завше, будемо в опалі.
У ночі є неписані права,
Статечне місто стишилось зухвало,
Тутешня осінь вийшла на жнива,-
Їй справ нема до опустілих спалень.
15.10.2021
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2021
***
самотність одинокості твоя
у сховку ночі скрапленої тиші,
як ти мовчиш, - я слухаю, тут я,
і навіть в тиші цій тебе не лишу,
облишмо осінь, хай собі мина,
її, змертвілу, грудень відспіває,
як буде тризна, - вип’ємо вина,
вина ж не наша – істини немає
в німім узбіччі на межі зими,
а ми невільні, вільні в божевіллі,
чи ж нам боятись витівок пітьми
і зустрічати досвіток в похміллі,
торкаючись устами білих скронь,
як до нестями туга заголосить,
тримай мене у човнику долонь,
і вже не зимно, а про осінь досить.
16/09/21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
***
Ми скраплені часом в колоїднй простір
І сенсів шукаєм в задавнених снах,
Ці ранки як рани, бо ночей не доста,
І нас не рятує ні бог ні аллах .
Допоки витаєм, пірнаєм у світі,
В якому нема ані неба, землі,
Лиш спалахи, сполохи щемної миті,
Як кванти пульсуєм на темному тлі.
Буденність залюднена нас не торкає,
Поживи не просим, лиш тільки жаги,
Миттєвостей спеки жадаю, чекаю,
Тож знов повертаю в твої береги.
Як буде посуха, - я спрагло нап’юся
Із човника рідних зцілованих рук,
Відтоді, повір, я уже не боюся
Як ти тятиву натягаєш на лук.
29.08.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2021
***
Її доторки, натяки, сполохи, спалахи
Із жаги до скорботи на видиху відстані,
Як зволенники ночі, - і нею ж і спалені
Незворотності кривди і правди та істини.
Її зваб незбагненність в його непокірності
Нескоренної вольності, сили нестримної,
То і є таїна і приреченість вірності,
Він її приручив несподівано римами.
Її марення, наміри, наче снодійливе,
Із таких па’мятучих видінь і навіювань,
Замовляння і сповідь - такі несподівані,
У солодких жаданнях чи кар, чи помилувань.
Таємниці свої лиш йому відкриваючи,
Закодована в пристрасть, солодкість роз’ятрену,
У тенетах його потремтить, завмираючи,
На рамені засне, заколисана мантрами.
2.03.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916441
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
***
А задавнені сни прокидають часом серед ночі,
Відчиняєш вікно, а у ньому світанок дозрів,
Так вже було колись, недарма сни бувають пророчі,
І той здогад - про що так нестерпно і довго ятрив.
Ми проходили повз, чи обіч і зазвичай вагались,
За реальність сприймали лиш ілюзій спотворене тло,
Допивали вино і бажали щоб мрії збувались,
Але знов обминали оте, що би збутись могло.
Так і досі живем у помешкань сумних почекальнях,
За сезоном сезон – літо, дощ і не перший вже сніг,
Ув обличчях чужих в припорошених люстрах печальних
Часом бачим себе, наче в тому задавненім сні.
8.06.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021
А ранок приходить і півнів не чути, хоча
Трамвай першим зойком перерве навіяний сон,
В якім пропливала кришталево чиста ріка,
На березі лівім мене було взято в полон.
І я не тужила за тим, що тужили б усі-
Що було колись, лиш далеко до гір і ріки,
На березі правому я не пручаюсь з обійм,
Кайданки мої, то лиш дотик твоєї руки.
А інші не знали, що я вже цілком не така,
Інакша, і зовсім не хочу вертати з тенет,
Наш човен понесла швидка і нестримна ріка,
Ти ж також інакший, тому невагомий цей лет.
Розплющити очі боюся, хоч ранок збудив,
Лишитися хочу на березі тої ріки,
Бо інший ніхто не прокине мене серед див,
А інші ніколи не втямлять, - а хто ж ми такі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
(в продовження теми)
***
На тлі весняних перемовин
тире, три крапки, знак питань,
а дощ нічний завзяття повен,
жадає, жде моїх зізнань.
Йде там, де брам старих захристя,
і сіє споминів рої,
живуть і досі в середмісті
на голос читані мої
вірші минулих перемовин,
де вже каштани гублять цвіт,
і я пливу за ним на лови
у пам"ятучий диво-Світ.
Вслухаюсь в тишу, чую наче
той млосний дотик звіддаля,
і недосяжний щем побачень
під плач дощу на ноті «ля».
Про що той дощ? А хтось все знає,
що «ля» - то «лю», але мовчить,
і я помовчу з ним навзаєм,
хай дощ…до ранку мить… щемить
25.05.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915362
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021
***
Пірнемо у сон, буде затишно й тихо,
Ватран і вогонь, наче той танцівник,
За вікнами світ, що втомився од віхол,
Марцевий пильнує за ним Молодик.
Ночуєм не чуєм, - в етеру тенетах
Навшпиньки ілюзії поруч снують,
Заховано в креденс надійно скелети,
Роз’ятрену ніччю скуйовджену суть, -
Того, що збулося й того, що не буде,
Лишень за лаштунками бачиться. Де?
Є трунок отой, що лікує застуду,-
Вона ж не минає й ніяк не пройде.
12.03.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912855
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
***
Станційний доглядач, пустий полустанок…
А хто він? Лиш ясен кремезний, розлогий,
Сумлінно жде потягів з ночі, - під ранок
Рамена вкриває туманом тривоги.
І мріється ясену, - наче то літо,
Хоч зліва ще осінь, а там невідомість,
То є таємниця… У кадрі розмитім -
Лиш дощ, лише вітер і темінь натомість.
Самітник приходить на світло ліхтарне,
В задумі у далеч погляне й розтане,
А хто він і звідки ? Гадати намарно,
У ясена він ні про що не питає.
Чи довго чвалатиме стежкою? Поруч
Із ним крок у крок пес із кличкою Білий,
Туди де сніги вже, а осінь ліворуч,
І птах якийсь дивний із мороку квилить.
На зимних лекалах зіржавілих колій
Гірчак і осот переплентався з пижмом,
Колись тут лучились й розходились долі…
Тут мертвий сезон, лише ясен тут вижив.
30.11.2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2021
***
Сніги за снігами, а ми йдемо далі,
Та кроків не чутно, і пам'ять стиха...
То час нас кидає рокам на поталу,
в нейронах дерев вітрюган не вчуха.
Навернемось згодом, чи знайдем дорогу?
Заблукані, зниклі, закутані в дим,
Чи наші знайомі й забуті пороги
Колись слугуватимуть людям чужим.?
Примерзли до криги крихти синиці,
Криничне відерце хита журавель,
Сорока ворона в парадній спідниці
Скрегоче, торочить обабіч осель, -
Оту замовлянку, дитячу, про кашку -
Комусь не дісталось… Шукати дарма
«Секретик» під склом, в якім пір’ячко пташки,
Й до груші креслатої стежки нема…
Попкорн замітає нічне підвіконня,
Казкове кіно, мильна опера мрій…
Сніги за снігами і знову спросоння
Розплентуєш спогадів давній сувій.
21.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
***
Так просто все, «як роси на покоси»…
І тихо так. Як в перший день зими, -
Ця тиша гибіє і так настирно просить
Порушити її… Чи зможем? Я не знаю, ми
А чи розсунем скрижанілі стіни,
Лиш голосом, а дотиком печаль,
Вона на чатах тут, я ж обійму коліна…
Здмухнути б пил аж до самих начал.
Ту смугу б перейти, але того не досить…
Взаємовжиті дні спровадяться в астрал,
Смарагди косарі у полі зору скосять,
І спаринає час і їх, і нас, на жаль.
12.01.21
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
Лана Сянська
А де ми були у сумирному осені тлінні?
В безсніжній безликості блазеня сірого грудня?
У ночах, що днями мінялися з тишею плинно?
Як літо вступало в права вже опісля полудня?
А хто оце ми, про котрих не дощі прошуміли,
Не світло ліхтарне проплакало, мури мовчали
Маленьких парижів… Їх бачили, тільки не сміли
Вказати дорогу туди, де немає причалу.
А сняться ще сни, - незабудками встелені далі,
Повітряна кулька, журавлик у небі, кораблик.
Чужими із літа залітного все ж ми не стали,
І тихо повзе до сузір’їв із ріжками равлик…
09.2020
Валерій Сиднін
й сумирно отак дотліваю в бабусиних ночвах
проте як зненавидів осінь так само не хочу
ні суму його ані вісті... четвертий бля вершник
оце нещодавно зварив собі довбані мушлі
та зрештою їв їх печені у ватрі в дитинстві
а ці митикові кмітливі затяті і вушлі
геть чисто за все розуміють у цім сиротинці
а осінь... таке... в мене зимно і бридко десь там поза ребра
і я не милуюсь ані мертв"яками ані мертволистям
й моя вічнопомна й ніяк невмируща сакральна потреба
пришвидчує "гін" аж до самої стрічечки "злитись"
та й що за резон муштрувати отих що в житті манівцями
хіба що із цапа старого учиниш так-сяк собі бубон
мерців не навернеш сюди й не повернеш до тями
й питаннячко знову повстало хоч криво а все ж таки руба
ото ж я завершую час ми вкладатися в "ночви"
на балію й не зазіхаю майнуло дитинство
й ціна п"ять мідяників двійко на очі
мабуть і усе ось і виплутав я з сиротинця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901313
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Валерій Сиднін
***
не те що згодом скорше так - невдовзі
затарабанить заскрегоче здохле листя
й безтарками чи дровами на возі
припхають падолисти по обійстях
і причвала перепічкою бабця
яку геронтофіли щемно люблять
ота злидарка мамі її трясця
вродлива лялька що на ймення "фубпя"
вона вже суне ледь прикривши сором
кленовими долонями у зморшках
а ви й надалі хоч гуртом хоч хором
витьохкуйте її мо" й прийде скорше
Лана Сянська
***
про «невдовзі» ми звлаща у віршах іще поговорим
спокушаєш згадати про зимне злидарки розпуття
але поки моя фіолетовість неба прозора
хоч в агонії літа минанні сподіюсь побути
павутину в порожніх покуттях не треба збивати
ти транслюєш прогноз відчуваю його гіпнотично
на зимівлю в благенькім рядні сповимось зимувати
обійдемо отой падлолист хоч якось по дотичній
«от вам маєте!», - кине злидарка в обвітрені лиця
поржавілу надщерблену мідну знецінену решту
і почовгає далі у мороку тінь її ница
не зійшлися бо в неї в ціні лише награні жести
хтось нашепче про змову сеанс завершиться снігами
порожнечі хитка рівновага в екраннім порталі
замаячить над пругом печаль в крижаній амальгамі
лише спогад про літо не киньмо зимі на поталу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
***
Як буде літо і настане ранок…
(Таке приходить у зимові сни)
Доспіють вишні і суниць рум’яні
Пахучі щічки скропить дощ рясний.
Кульбабок пух готовий до відлету,
Як ми, як літо, як години, дні,
І звук добутий з вітру флагожету
Як стрибунець загубиться в стерні.
А що із того, як то буде далі?
До слив діждем, відсьорбнувши тепла,
Он сумовитих мальв стрункі печалі
Лілове надвечір'я обійма.
У лузі трави ляжуть під косою,
І жайвір так тривожно закружля,
Мій сум за літом, наче за тобою,
…Та перший сніг вертає звідтіля.
24/12/20
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Валерій Сиднін
***
а що там той йван зо своєю кіннотою
баритись баристі сутужно в цей час
панєнка якась не засвітить не "зфотає"
і ти без пеньондзів у дупі ув "ас"
а як же ж малечі шкребти на льодяники
а як же ж дружині колготи а як
вся решта зенонівська пхика і дякує
що ти ще лишився останній ***
але ся втамуй ти допоки не кінчений
таких на твій штиб оберемок довкіл
а дні цівлять рештки яновським увіншані
і в мушлю згортається твій виднокіл
***
Лана Сянська
[i]А коні не винні, воли не годовані…
Стежками гостинці вже стали давно,
А де подорожні, зустрічні? - Та он вони,
А де ж то прийдешнє? Хіба ж то воно?
Минувшини курява… Йванові вершники, -
От, *** то най там, і хай же їм грець,
А хтось та й зачне своє: «Верше мій, верше мій…»
І «Роси –покоси…», а де ж отой жнець.
Панєнки, спудейки, - то миті фільмовані,
На кшталт чорно-білого світлобуття,
Скуйовджнений час, а ми в нім заґратовані
На скільки, чи довго? Якби ж то знаття…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900966
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
зими поздовжна холодна смуга
а дні пунктиром… неначе миті
на шахівниці безсонь наруга
де всі ходи надій закриті
ковтає світло віконна паща
бажання мелять камінні жорна
підступну тишу приймаєм натще
ілюзій солод лоскоче горло
на хвилі збігів зловтіха слова
зависли в люстрі дошкульні тіні
в порожній чаші думок полова
гартуєм спокій в чотиристінні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
***
[i]Клапті днів опадають із якогось там баобаба,
В небо врісши корінням , - то що йому крим і рим,
В теракоти одягнена панна - до нестямності звабна
Варить чай з беладонни в чорнолощеннім глеку старім.
Дримбітає Мольфар, роздмухує ватру безодні,
Стелить килим для оргій, обкурює ніч полинОм,
Рівновага поліття – вівці цілі, вовки не голодні,
Одкровення приходить, як усміхнений, кволий гном.
Свою жаб’ячу шкіру скидає Царівна, - Хамелеону
Заспокійливо дмухає в душу прілість липких оман,
А Матильда доросліша стала, та, що любила Леона,
З зосенілих небес шовковистих почулось: « Осан…»
Ось іржаві гаки відчинив на двостУлкових брамах
Дідуган-вартовий, спустившись з найвищої з веж,
У чотири руки яйцесонцем забавився Брахма,
І здіймається пил на Молочнім шляху і виходить з-за меж. [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
***
Хочеш, я буду з тобою,
(ми ніжністю з простору вирвані),
Мірою пристрасті тішитись
бажаних кілька годин.
Вправно лови і тримай мене
в вільному леті над вирвою,
Інше не матиме сенсу
за межами щільних гардин.
Хочеш мене невгамовною
мати в своєму збуренні,
В вигинах - впадинах тіла
цю мить божевільну лови.
Лезо відкрає удосвіта,
тих, що у трунок занурені.
Дотиком тіш мене, бав мене,
зв’язану сотнею линв.
Звабою ніченька лучить нас,
милує, тішить, хизується, -
Ось вони! Ось вони падають
в лету у леті в етер.
В чорних зіницях розчахнутих
шлях насолоди торується,
Згодом згадай, як наврочення,
нас у цю мить, що тепер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2020
У передзим’я тло розмови
Терпке, неначе як вино,
Хоч ніч у змові із зимою,-
У літо раптом завело…
Де цвіркуни в пахучих травах,
Спекотна ніч і зорепад,
І ще далеко у загравах
Рудий ховався листопад.
У перемовин похвилинних
Колись не сказані слова, -
У передсніжжі вже неспинні,
І рветься часу тятива.
Відпий ковток, і я потому,
Солодкий трунок на устах
Розвіє сум, а денну втому
Жаданні руки на плечах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
***
Коли в люстрах води концентричні розходяться кола,
А ці люстра - то просто калюжі під небом осіннім,
Заповзято транслюють дощі котрий день баркаролу
З водостоків лунких в кам’яній галереї склепіння.
Із мітлою двірник чомусь схожий на гондольєра,
Він пливе середмістям, минаючи мури ще теплі,
Дощовою водою стікає поліття до скверу,
І на світло ліхтарне злітається листя, як нетлі.
Не про дощ, що все змиє, не час, що ніяк лікує,
А погода отут передмова, малюнок з натури,
Я про те, як мені в міжсезонні оцьому бракує
Того світу, який мене в теплі обійми занурить.
Десь на розі вітрів є призначена зустріч таємна,
Там, де сходить лавина болідів тамтешніх,
І нуртує жага, і печаль в літню спеку у венах,
Там, де прихисток ночі липневої для нетутешніх.
1/10/2020
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2020
***
Кинуті на заекранну вуаль
Чорні на білому - жменею літери,
Щоби якось втамувати печаль,-
Мо’ присипати не попелом, - бісером,-
Дози ілюзій і сповідей… кар,
Вір і надій на прождати, потерпіти,
Нишком сховати до windows(y) шпар
Рими і ритми, лишивши затертими.
Вийде на осені сцену штукар,
Зшиток прихований впавно розшарпає,
Стане скликати на дійство примар
В ніч падолисту із чорними жартами.
«Ретро з дощем», - той забутий портрет,-
Скаже лукаво, - із креденсу витягни,
Межи примарами ти вбрана в red,
Втім, із дощами ви стали вже квитами.
13/10/20
(фото Андрій Кульчицький. Львів)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
[i]"не те що згодом скорше так - невдовзі
затарабанить заскрегоче здохле листя
й безтарками чи дровами на возі
припхають падолисти по обійстях"[/i]
(В.С.)
I
про «невдовзі» ми звлаща у віршах іще поговорим
спокушаєш згадати про зимне злидарки розпуття
але поки моя фіолетовість неба прозора
хоч в агонії літа минанні сподіюсь побути
павутину в порожніх покуттях не треба збивати
ти транслюєш прогноз відчуваю його гіпнотично
на зимівлю в благенькім рядні сповимось зимувати
обійдемо отой "падлолист" хоч якось по дотичній
·II
«от вам, маєте!», - кине злидарка в обвітрені лиця
поржавілу надщерблену мідну знецінену решту
і почовгає далі у мороку тінь її ница
не зійшлися бо в неї в ціні лише награні жести
хтось нашепче про змову сеанс завершиться снігами
порожнечі хитка рівновага в екраннім порталі
замаячить над пругом печаль в крижаній амальгамі
лише спогад про літо не киньмо зимі на поталу
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2020
Замок повітряний із павутинок,
З вранішніх крапель росинок-сльозинок,
Ми на кленовім листку збудували,
Як на долоні, і тут проминали
Несамовиті, сповиті в жадання,
Ночі короткі і ранні світання.
Тільки не знали, що літечко-літо
Може зів’янути як пізні квіти…
Серпень ожиновий в безвість пірнає,
Обрій вогнем вже ось-ось запалає,
Вітер зірве наш листочок кленовий,
Вийдуть дощі невсипущі на лови.
Згодом, колись у своєму волоссі
Знайду оту павутинку, під осінь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Літо в лету, летить за вітром,
А під сонцем усе як було,
І дощами розмиті титри:
Згодом стане "ТЕПЕР" намулом.
Світ мене нанизав на промінь,
Ще два дні - і зірвуся в осінь,
Я ж собі залишаю спомин,
Але певно цього не досить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2020
Уже дощі записані до word (у)
Вірші про щось замовчують з шухляд,
Торішніх злив дзвінку веселу воду
Скупий поглинув прілий листопад.
Ба, кажуть літо справді календарне,
У місті йдуть трамваї за дощем,
Загляне вечір нишком до кав’ярні,
Сховавши сум під захисним плащем.
Вікно обіч трамвайних паралелей -
Комусь на згадку знімок «про було»,
Портрет з дощем в насидженій оселі,
В якій чи я, чи просто лише тло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2020
Зотліла зима, ну,якось перебули
Безсніжжя, безвіршшя, спустошеність снів,
Нічого такого дурного не втнули,
Накрився і марець рядном, й поготів
Тиняюсь мешканям, то вліво, то вправо,
У кожнім вікні наче мертвий сезон,
Заварюю ввечері вранішню каву,
І доїдаю останній лимон…
Хтось радить – ходи в віртуальні музеї,
Милуйся мистецтвом Моне і Мане,
Плекай у вазонках свої орхідеї,
І тішся щоденно, що все це мине.
А квітень ось-ось заквітує усюди,
І гнізда зведуть перелітні птахи,
А з гнізд поверхівок вдивляються люди
Як сьорбають сонце блискучі дахи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2020
***
розіпнута живцем в сузір’ї псів
на тишу... що по-вовчи виє
чи хтось іще прихИстить горобців
у домі де лиш протяг віє
там де перетини доріг
там де ще тепла стеля неба
зелений весняний моріг
мабуть чорнітиме без тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865614
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.02.2020
***
А де ми були у сумирному осені тлінні?
В безсніжній безликості блазеня сірого грудня?
У ночах, що днями мінялися з тишею плинно?
Як літо вступало в права вже опісля полудня?
А хто оце ми, про котрих не дощі прошуміли,
Не світло ліхтарне проплакало, мури мовчали
Маленьких парижів… Їх бачили, тільки не сміли
Вказати дорогу туди, де немає причалу.
А сняться ще сни, - незабудками встелені далі,
Повітряна кулька, журавлик у небі, кораблик.
Чужими із літа залітного все ж ми не стали,
І тихо повзе до сузір’їв із ріжками равлик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863828
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.02.2020
***
на відстані ріки
зими весни і літ
де літувалось нам
миналися роки
там третій берег є
де сни снувала ніч
важливе там живе
його уже не клич
журливий в небі клин
то сум лиш озирнись
вода як часоплин
колись не відбулись
від подиху світінь
одвічних зимних зір
причетних до зотлінь
спокусам їх не вір
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856701
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2019
***
Вино волошкове, як спомин про літо,
Обрус напрасований пахне ожинами,
Вечерю на двох в передзим’я накрито,
У рамці пастель із сумними жоржинами.
Постукають в двері, та ми не відчиним,
На тризну по літу ніхто не запрошений,
Оця забаганка все ж має причини,
Бо завтра ми будем снігами спустошені.
Засмагу вже змито, лиш вицвілі пасма
Волосся ховають потяті цілунками
Знеможені плечі в нічнім позачассі,
Огорнутім осінню тоскними трунками.
Доп’ємо вино і відслонимо в місто
Фіранку квітчасту, - почуємо з вулиці
Як грають прощальну заїжджі троїсті,
І перша сніжинка до шибки дотулиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856700
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2019
***
Знов ранок. Десь опів на восьму,
Дощу опісля – в мутному вікні
Пейзаж пастельний – досі осінь…
І чийсь анфас, розмитий, наче в сні.
Сезон сецесій - квити з літом,
Метаморфоз трансляція HD -
Видінь мигтять дереворити
В калюж екранах мутної води.
Судоми звуків межи мурів,
Лялькар шепоче з правого плеча :
-Ти хочеш світла в дні понурі?
-Моя не в тім задавнена печаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854507
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2019
***
Іще з бруківки не змели гербарій
Листків кленових, як за літом сплін,
Та майже вже дописаний сценарій
Осінніх днів, готових до зотлінь.
Режим сповільнень… Осені основа -
Вуаль дощу і сутінків пастель,
В лункім провулку грає басанову
У адідасах львівський менестрель.
Фільмує погляд в ракурсі сезону -
Трамвай пливе, швартується обіч,
Туман вечірній пахне цинамоном,
І листопад спада з атлантів пліч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854155
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.11.2019
***
На тлі осінніх перемовин,
Де літа згадка мимохіть,
Тяглиста ніч і мимоволі-
Минуле крильцями тремить.
У передсон від передзим’я
Горнутися в п’янке тепло,
Допоки ще досвітні півні
Запіють втретє – вже було…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.10.2019
***
Дорога, швидкість, хмари, вечір,
Зустрічний вітер в вітрове
Свистить,шепоче дивні речі,
За кожним скрутом щось нове.
Он там край неба – слід заграви,
Спекотний день заходить в ніч,
Обіч дороги – пахнуть трави,
Тут я з собою віч-на-віч.
Я припаркуюся за скрутом ,
Де зорі в люстрі озерця,
Чомусь мене огорне смуток -
Доріг немає без кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842893
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2019
[i]День снує наче ленту блаватну із клаптиків неба,
І вплітає в волосся, і вірити хочеться в чудо,
Від учора у завтра, у потім, і згодом… Про тебе
З летом часу ніколи, за жодних погод не забуду.
У тремтливому леті вертух, цвіркуновім сюрчанні,
Коли літо спекотне отавами млосно замріє,
Худорлявий хлопчина, засмаглий, десь там на світанні
Понад стрічкою річки у пам’яті завше жаріє.
Я зшиватиму вірші із клаптиків, дотиків ночі,
Запалю каганець в сніговицю, зігрію долоні,
А коли запалає твоя горобина, - захочу
Опинитися знову в осінньому щемі полону.
Де дощить по суботах – і наче з чужої кормиги
Опустілий трамвай врешті рушить в сумні листопади,-
Я листочок кленовий, піднявши із першої криги, -
Повертатимусь в літо, чекаючи на зорепади.
[/i]
12.04.19
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834720
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.05.2019
Навіть дивно, що місто дощем не зволожене,-
Дні весняні промінням як цвібак розкришено,
То його скуштувати ніяк вже не зможемо,
Що було-загуло, ми не станемо іншими.
Все так рівно–помірно і не ризиковано,
Пальці ж вперто розв’язують пам’яті вузлики,
Виявляється - ми не були винятковими,
І бракує тепер замість слів тільки музики.
Тричі денно я натще реалій торкаюся,
Розумію, що врешті, ми глухоніміємо,
В остаточнім своїм епікризі не каюся,
І зумію сховати сльозину під віями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832159
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 09.04.2019
***
Повернемось пізно, накриєм вечерю,
І за етикетом дві чверті вини
Налиєм у келихи, вишеньку чері,
Як спогад про літо посеред зими.
Ти сядеш навпроти, підпершися ліктем,
Ну, що, може вип'ємо на брудершафт?
І випите разом приймемо за ліки?
Ну, як тобі губ моїх теплий ландшафт?
То я лиш до рими, пшепрашам, не буду,
Примружився хитро ліхтар у вікні,-
А може то камера Аллена Вуді
Фільмує сюжет? То побачим в кіні.
Прокинулись рано, все ж рушили пізно,
Очкарик цинічний задумав зе енд,
Під дзенькіт трамваїв поїдем нарізно,
І хижо ковтне нас нічний Лємберґ ленд.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831128
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2019
***
Пороги білі, сірі гирла вулиць,
Зимівля довга, злісний карантин,
Калікам дням не вийти вже без милиць
На шлях зимовий снігових фестин.
Думки у схроні, наче зашморг тиша,
Ця ніч мине і прийде кволий день,
А хтось комусь про сни свої не пише,
Про решту - врешті також нітелень.
Слизькі дороги, в місті серед колій
Неон вітрин, а справжній тільки сніг,
Зими фієста… Важко вжитись в ролі,
Де хитко все і сцена із-під ніг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819807
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.01.2019
Грудень нанизує дні на холодні вітри,
Темінь, чи присмерк - ліхтар пересвітлює кволо,
Скільки до снігу чекати - години зо три?
Хмари ж впираються в крони вгодованим волом.
Там, межи крон, заблудилися крики птахів,
Тих, що ніколи не знали нічого про вирій,
Що вони бачать помежи промерзлих дахів,
Зерен шукаючи долу на бруку ще сірім?
Ми в поверхівках досьобуєм осінь як чай,
Гріємо руки горнятком і так, мимоволі -
Ситом проціджуєм час до снігів, зазвичай
Крихтами мрії годуєм в зимовій неволі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2018
***
Десь вже чатують морози, бо осені шал не тривкий,
Вітер розквітлої рози сніги знов розтопить гливкі,
Сонце поверне на весну, і крокус проб’ється з землі,
Крига водицею скресне, щоб стебла живити земні.
Літечко вигріє вишні, лиш сонце поверне до зим,
Осінь оселиться в віршах, печаль занотуєм до рим.
Мелеться час як і мука в одвічнім старому млині,
Так від лелек і до круків минається сон увісні.
Кожного дня дощового, зимового, ясного, чи
Літнього і весняного,- ти будь, і прошу, не мовчи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807844
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.09.2018
***
У зимних стінах спорожнілих мешкань,
Де кава пахла і дивились в світ
Спітнілі вікна… Але хто тут мешкав?
Хай кожен знайде у собі одвіт…
Щось надто рідне, але вже далеке,
Таке, – притулиш, а його й нема,
Отак на лощеного денці глека
Лише від голосу лунка луна …
Світанку вкотре сірий дотик тихо
Вікна дотулиться, сполоха мить
Обійм втамованих… Безсоння… Дихай
На повні груди… Вічний світ мовчить…
Лишилась тільки ще одна з ілюзій,
Гостинець битий навпростець вітрів,
Палкий цілунок – подарунок Музи,
Що стався якось у котрімсь з життів.
***
(худ. В. Кир'янов "Пілігрим" 2013р.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805533
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 04.09.2018
***
Ще люстро береже розмиті силуети
і миті нафільмовані колись,
а час підсумував і ствердне - вето
підкреслив в зшитку рвучко «Відбулись»,-
снігів передчуття із снів минулорічних,
зізнань у непобаченнях і шал
спекотних і парких, для літа завше звичних…
І болісний невИмовлений жаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805531
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.09.2018
Ще кільканадцять днів,
покладених на ноти
реприз серпневих…
Перестиглі дні,
ти відчуваєш їх на слух,
на запах,
дотик,
як тануть літа кола на воді.
Нетеоремних кіл
і обертонів колій
повтор повторів,
літочислень,
доль,
ще кільканадцять днів -
пелюсток гладіолів,
(нелюбих квітів)…
Септакорд…
Бемоль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2018
В серпанку срібнім вийде тихо серпень,
Покотить перстень в трави росяні,
У міжсезоннях часу неповернень:
-І це пройде, минеться, хіба ж ні?
А повз двірець проходить стрімко потяг,
Отой, з твоїх віршованих Октав,
Хай краще дощ, занім повіє протяг…
На перестанку наче обійняв.
І так мовчав, бува, на повні груди,
Столи чужі обходячи в житті.
(Я не побачу, але не забуду)…
Листок плюща в вікні поки тремтить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805101
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2018
***
Лягали пам’яті лекала і вимальовували щось,
Чи то метелика, чи діву із забуття про відбулось.
На тепле світло прилетіла, із невідомості спливла
Дівоча тінь, прозора ніжність і два метелика крила.
Чого ти хочеш і навіщо! Із затамованих політь
Перо рисує миготливих двох крилець лЕгкий, ніжний слід,
Торкає скроні, навіває нежданий острах дивний птах,
І перевтілення в самотність, і таємниця на устах.
(худ. В.Кир"янов)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803328
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2018
Лабіринти людських ілюзій…
Вхід і вихід у кожного свій,
Хось хотів прихистити би музу,
Хтось складав уже мрії в сувій.
У спорудах камінних помешкань,
Сходи стерті мільйонами ніг,
Тут лишали сліди чиїсь мешти,
Хто прийшов, чи пішов за поріг.
Тут ходили і заздрісні люди,
Ще бували байдужі і злі,
Ну, а деякі вірили в чудо,
З тим і жили допоки земні…
Хтось до слави драбиною пнувся,
Хтось сходини долав до небес,
Хтось доповз, бо упав чи спіткнувся,
Пильнував інший свій інтерес .
А поет напридумував віршів
Про любов, лиш єдину, земну,
(Не вартує нічого щось інше),
Це комусь може і в новину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803327
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2018
лес
туманился вереск
и сосны иголки склонив
в истомном сурдинистом дождичке
млели и млели
и лес весь окрест
нашумелый вдруг тих и ленив
с такой благодати
хоть вешаться - в тёмные ели
я столько его исходил и исползал
и с ней излежал
а впрочем и сам навалялся
в его всесезонных перинах
и другом стал сойки и лиски
и ласки ужа и ежа
и если взлетает душа
то моя чтоб над ним воспарила
(переклад українською)
туманився верес соснові поникли шпильки
у мжичці сумирного дощику мліли-імліли
зелений став плескіт раптово смиренним таким
що так і манило пірнути у лагідні хвилі
згадались мої походеньки в затишші сосновім отут
із нею …та й сам… одинокість блукаючу тут прихистила
перина галявин де – сойки і лиски друзяки живуть
зупевно душа понад лісом моїм пролетіти б схотіла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800306
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 22.07.2018
***
Спізнілий день, ослизлий вечір,
А ніч вислизгує як тінь,
Нічийна, і складає речі,
І намовляє на поклін
Іти до сну, просити милість,
Щоб віщий лік приготував,
Одягши негліже на виріст
З ним пити чай з блакитних трав
Предивних... Виведуть за межі
Обійсть земних, обіч млинів,
Що мелять з зоряних мережив
Наш час на жаль спізнілих днів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800305
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.07.2018
Захлинається хмарами вечір,
Місто вбралося в шати дощу,
Я сьогодні наважусь на втечу,
Лиш не знаю куди? І чому?..
Парасолю забула в трамваї,
Ще зламала у мешті обцас,
і босоніж повз брами,- згадала, -
Що не все заліковує час.
Видуває печаль з саксофону
Літній бард, сивина на плечах,
Сірим смутком, неначе шифоном,
Огортається світ на очах…
Таку зливу задумало небо!
То куди ж я сьогодні, скажи,
Розповісти кому? А чи треба…
Тут, обабіч дощу, на межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798023
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.07.2018
***
Дощ не лив, накрапав,
відцвітали запишені липи,
Йшов повз Митну трамвай
у спекотне надщерблене літо,
А над вечір ліхтар
на залюднену вулицю глипав,
Цей простенький сюжет,
лиш кавальчик вчорашнього світу.
У знайому кав’ярню заходила
наче в аптеку,
Дві текіли, цигарка,
до спогадів додано солі,
Біль потроху минав,
лиш так парко у скраплену спеку…
І писались рядки
на серветці в паски,
мимоволі.
19.06.18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796574
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2018
***
У вазонку із кактусом корчились тільця недопалків,
У тремтячих руках цятка тепла у теміні жевріла,
Не боявся ніхто несподіваних доторків- опіків,
І нічого для себе у просторі й часі не жебрали.
Нині дотики тіла істерто, лишилися натяки,
А засклене вікно не пускало на волю метеликів,
Іх ніхто не тримав і над ними не мусив би плакати,
Танув час, наче лід, спорожнілих без істини келихів.
Щось взаємозабуте ставало під ранок до сповіді,
Добирались слова, щоби шибениць мовчки уникнути,
Ті ж безлисто стовбурчили гіллям оголених спогадів,
Де настарчити сили вернутись, озватись, окликнути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796573
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2018
***
Решти не треба… все інше залишиться в віршах,
Тиша розгойдує лишки минулих ночей,
Вийшло не вправно, заслони на вікнах розвішу,
Літо, а холод торкається голих плечей.
Шерхнуть слова на устах і не вимовить більше,
Жодного шепоту, шелесту ані плачу,
Шляху шукаю вернутись в насиджену нішу,
В затишку тім знавіснілім немає дощу.
Буде посуха, надщерблений червень минеться,
Яблуком зморщеним впаде в зіжовклу траву,
Щось невимовне спекотної ночі озветься,
Болісно тугою туго напне тятиву.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795253
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2018
"гірка трунково прикра простота
рипить стара акація у білім"
(В.С.)
Старіє акація, - цвіт рудавіє в дощах,
В холодних дворах незадовго оселяться протяги,
На наших довірливих, щирих і зрячих очах
Дні в лету повз літо летять наче вервиці потягів.
А скільки ж то весен акація вабила бджіл!
Всихає… Бува і дощі переходять у засуху,
Лиш білим по білому хрестиком вишитий біль ,
І де ж отой мед, та, обіцяна, Богова пазуха?..
Завинені в крижмо ізнову долатимуть шлях,
Лелеки на стернях чекатимуть поклику осені,
Прекрасне, оте підсвідоме, залишиться в снах,
Покличуть із ганку - удосвіта вийдемо босими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793529
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2018
***
Може переночуєш у себе як втраплю під дощ,
Заблукавши у світі примарнім поснулого міста,
Хтось зустрічний на скруті, то, мабуть ,котрийсь з листонош,
Дасть конверт без адреси й нічого не схоче повісти.
Я постукаю тричі. Шкода… То ж і не відчиняй,
Лише так, до дверей притулюся спиною в порозі,
Ніч мине, як і час збайдужілий, вмовляй не вмовляй,
Ми в тенетах отих і жиємо неначе в облозі.
Здасться наче услід закивають сумні ліхтарі,
І не скаже нічо подірковане небо,- що далі?
Виглядатимуть брами у темряві як вівтарі,
За якими витає прийдешній світанок реалій.
І на сонці ізнов затуркочуть міські голуби,
Позаяк літочислення вкотре числитиме днями,
Заночую не вдома, дарма, і цієї доби
А десь там, де є ти, спакувавши валізу із снами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790743
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.05.2018
***
Що залишиться згодом в заплентаних буднями вулицях,
На дитячих майданчиках, де все рипить та стара каруселя,
У горлянках дворів, де луна поміж мурами тулиться,
В заґратованих вікнах, де люди сумні і веселі?
На межі між світанком і ранньо-сивіючим присмерком,
Поміж гамором дня і поснулою пусткою міста,
На околиці я міжсезоння, та з гіркавим присмаком
Тисне в горлі клубок, - щось не встигла сказати, колись-то.
n-на спроба важливе повісти залишиться спробою?
У моїм «ні про що», крім погоди, дощів, забаганок,
Нерозбірливий почерк з історій одної хвороби,-
Сповідатись тобі, сподіваючись - не наостанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790741
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2018
***
Вони нетутешні… чужинці, що сталися раптом
Близькими на відстанях часу, широт і дощу,
Заблукані в снах каламутних, але так латво
Жарини жевріли в багатті обабіч шляху.
Минались вони, літували ночівлі у сховку,
Строкаті надії плекали помежи рядків
Римованих слів, але разом з птахами замовкли
В хурделицях білих й відтоді забракло слів.
Весна запізніла розпістерла боязко крила,
А ніч все ще ткала на чорнім печаль-хорогви,-
У безвість понесли, як наче в негоду вітрила,
В човнах поодинці все далі і далі пливли.
У стінах помешкань оселилась зібгана пустка,
В вікні слюдянім, у якому ні сонця, ні хмар,-
Ірисів торішніх спопеліли тендітні пелюстки,
Сліпим ліхтарем вітер бавився як паламар.
10/03/18
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781568
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.03.2018
Розмова, наче при столі,
На гаму схожа в до мінорі,
На стишеному ночі тлі
Без теми, так, одна з історій.
А три бемолі: сі - мі - ля
Приречено зривались в зиму,
І сон дивився іздаля
На парафінову сльозину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778172
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2018
Ліхтар примружив жовте око,
Перетікає вечір в ніч,
Мені до тебе кілька кроків -
І я в полоні передпліч.
Далеко наче ще до ранку,-
Ми ловим мить і спрагло п’єм
Вже зимну каву з філіжанки,
Хоч манівцями, та жиєм...
В свої реалії зимові
Наверне досвіток сумний,
Ніч обітявши на півслові,
(як то буває уві сні).
В помешканні лишились тіні,
Цигарок тільця в ватрані,
Іще тепло тримають стіни,
То ми були тут, а чи ні?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776399
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2018
***
гладіолуси в голосі
в серці тиснява тиснена
сутінь стигне в очах
у душі пустота
в біло-білому сполосі
щось снігами замислене
в’яже линвами час
і ятрить німота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776396
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2018
Так мало сонця, світло лиш на стелі -
Жарівка жовта, у вікні - ліхтар,
Зими безсніжжя, наче то пустеля,
За віщо стільки викровлено кар?
Так мало можу оповісти віршем,
Сподіючись розвіяти пітьму,
В безсонні бачиться щось більше,-
І з слів тугою в’яжеш тятиву .
Мене несе у не чужу скорботу,
У темінь одинокості пусту…
А скарабей до ранку кулю котить
Невидимого сонця в ніч густу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771037
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2018
Вдихнувши темінь, ледь відсьорбнеш тиші,
Розпластано влягаючись у ніч,
А десь у шпарці зашкребеться миша,
Лиш то не миша, знаю, певна річ…
Отам в леткім, безвимірнім етері
Удавано галактики мовчать,
Тамтешні, світло сіють - контра … сперо…
І дивляться очицями вовчат.
Із мороку ковтнеш клубок повітря,
Із рою висмикнеш з думок одну ,
Джмелітиме, шукаючи, де світло?
І знайде біля скроні сивину.
Намацаєш дверей холодну клямру,
За ними ж - лиш спороховілі сни,
Щоночі хтось їх надсилав задармо,
Чому ти в них, ніхто не пояснив…
Вікно прочинеш, впустиш перший ранок
Досвітньої печальності зими,
Спровадиш ще один часу уламок -
В минулий рік, в прийдешні сни німі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770149
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.01.2018
Галуззя дерев вкоренилось дендритами в вись,
Вікно рохрестоване навзнак білим хрестом,
Пірнальники ми, але тонем дивись і молись,-
Десь там ватер лінія є, що схожа на горизонт.
В занедбанім зимнім готелі ми гості, як всі,
Ще хвиля і ранок, як розпач настане … Зима.
Задзвонить портьє, щоб сказати - чекає таксі,
Сполохає тишу удавану, наче б німа…
Дендрити дерев вже не втримають хмар снігових,
Засипле, завіє, забілить, відтак – заболять
Нитки не обтяті межи ще заледве живих,
Колоїдні ночі навряд чи розчинять, засплять.
Прискорено б’ється метелик в зап’ясках, тремтить,
Плин часу, як вибух, що вирвався із джерела,
Він ніц не лікує, лише розмиває… ятрить,
У нього нема ані кольору, запаху, тла…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763255
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.12.2017
дві цигарки ватран тиша
в’язка дров довга ніч сама
у спіжарці шкребеться миша
але може і не вона
то я нині чекаю снігу
або сніг чекає мене
є такі паралельні збіги
час і простір не обмине
зацирую на джінсах дірки
але може і не на них…
замість в небі шукати зірку
для синиць наготую крихт
в ватрані дотлівають жаринки
ну а може не в ватрані
і на шибках сніг білим тиньком
певно ранок а може ще ні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762401
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2017
дощ мжичить… ніч сумирна… листопад…
ця тиша вміє замовляти вроки,
щоб не приспались… світлами лампад
зими не збудить, лиш освятить кроки
сніжку…а дощ шепоче-шелестить,
мабуть про те, що цей танок останній,
коли ще можна ухопитися за мить
і озирнутись в темінь на прощання.
то дріботів, то циндрив, перебіг
в напівпрозорий, наче й кволий, ранок,-
а той поквапно заподіяв сніг,
і білий світ збілів, і сірий ґанок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762400
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.11.2017
Ощадна жарівка - то місяць уповні,
Зазвичай буває таке уночі,
З розплесканих спогадів кадри умовні
Не змили допоки настирні дощі.
Кратчаста моя знає все парасоля,
Як йшла на розмову, - чи кликав, чи ні,
Отак манівцями, бо ж вольному воля,
Досяжно-дотичні допоки земні.
Видніється ще невимовне і дивне
Недоторк долонь і невиразне тло,
Гойдають-колишуть невидимі линви,
Я ж хочу, так хочу таємне тепло
З зап’ясть цілувати, хіба ж то замало?..
В тенетах отих забуваю про все,
Лише не віддай ти мене на поталу
Cнігам, що раптово зима наднесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
боcоніж вона не приходить
озутою якось не зручно
вона прилітає на подих
кватирку розчахнувши рвучко
засмучена зморена спрагла
з крихкого забутого «бУло»
залишилась звабна засмага
липнева… І знагла війнуло
видіннями снів нісенітних
творилися безліч ілюзій
палив у кватирку самітник
дрімала так солодко муза
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759765
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2017
***
ніколи не знати – повіє з норду чи весту
із весен спустошених спекою літа чи літ
і вже в напіврозпаді золота пізню фієсту
на сцені вітає розчулено змучений світ
як стишиться все то буде вже біло і чисто
зозулі не чутно то ж більше вона не зляка
у сивому ранку перегуки рідші а в місті
симптоми зими по дотичній трамвайних лекал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2017
Просто літо минулось, у звикле «було»-
Молочайного дива у травах нескошених,
Так не сіло не впало в цю ніч відійшло,
Осеніє на ґанку , а ми приголомшені…
Щось дісталося іншим, не сталося нам,
Про «стріляй» океани співають вже ельзами,
В осінь час протече із прочинених брам,
За якими поліття, де були і зчезли ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755527
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2017
давай принагідно подивимось «зоряні війни»,
дізнаємось, може, до кого потрапим в полон,
як літо вмирає, то спека буває потрійна -
горіли боліди і видно їх було з вікон.
рамена атлантів втомились тримати балкони,
а Всесвіту байдужа спека, погода і час,
даремно із білим знаменом іти на поклони
під обстрілом яблук, вгодованих сонцем на Спас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755526
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.10.2017
Ще кільканадцять днів, покладених на ноти
реприз серпневих… Перестиглі дні
ти відчуваєш їх на слух, на запах, дотик,
як тануть літа кола на воді.
Нетеоремних кіл і обертонів колій
повтор повторів, літочислень доль,
ще кільканадцять днів - пелюсток гладіолів,
(нелюбих квітів)… Септакорд… Бемоль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755406
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2017
Айстросезонне минулося свято,
Вистигли мури понурих домів,
Каліграфічні осені дати,
Листом зриваються з календарів.
Як то тепер? Ми стаємо слабкими
Посеред сенсів розбитих корит,
В люстрах провалля, обірвані линви…
Змінено розклади, звички і ритм.
Далі іржавіють, як буде далі?
Демісезонні допоки, ми лиш
Квапно ховаєм в кишені печалі…
Більше про осінь не треба, облиш..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755404
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2017
На лантанових голках трави танцювали,
Де прадавнього літепла чар,
І розхристані спекою ласо шукали
Найсолодший у світі нектар.
Сподівались на право останньої ночі,-
На пожертву застиглій ріці
Не каміння жбурляли, серця свої, Отче,
Полювали за нами ловці.
У скуйовджені хмари-химери пірнали,
Наче вершники вскач на льоту,
…Трави стали отавами, тільки ж не знали
Ми про зайшлу осінню сльоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741579
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2017
***
Літо пливло в матіолові ночі,
Линула музика, тиха, до сну…
Потяг пустий кудись мчав світ за очі,
Плинно, в оту зосенілу весну.
Кліпало вікнами заспане місто,
Запахи, звуки забутих зізнань…
Злива залиже й цей ранок імлистий
Площ і хрещатих доріг сподівань.
Хтось від’їздив назавжди у трамваї,
Шкірились брами, ковтаючи час ,
Досі на пам’ять ще вузлик тримаєм?
Місто, привіт… як живеться без нас?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741578
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.07.2017
Світ надмухує в вікна тополине летюче сім’я,
З нього сни ліплять гнізда попід черепицею,
Божевільні з них роблять загату на час передзим’я,
Щоби грітись у хугу (то є їх таємницею).
У клепсидрі пісок шарудить - хоче спрагло минати,
Божевільні, зазвичай, гасять спрагу цитринами,
І ховають між ребер, щоб потім себе розтинати,
Протікати в своє дольче віта нестримано.
Плавниками в шибки б’ються глибоководні риби,
Щось віщують, губами цілуючи ноги нам,
Божевільні пірнають у бездну таємних заглибин,
Наче в богову пазуху , не вірячи у бедлам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2017
Коли варто скрутити гучність,
Заслонити спеку дощами,
Залишити в спокОї будУчність,
Прочиняючи пам’яті брами.
Коли дні пролітають так низько,
Ластівками хвостатими взяті,
Вечорів залишаючи низку,
Щоб навзаєм навчитись мовчати.
Коли гаємо час, то жалкуєм,
Йому бАйдуже – лихо чи втіха?
І себе ним даремно лікуєм…
Залишається трохи… Тихо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2017
У чеканнях дощів на краю самоти,
На маневрах трамвайних серед світла і бруду,
Нетутешня у місті, де із диму мости,
Тут я вчуся мовчати на «якось воно буде».
Цідить ніч крізь фіранку голубе молоко,
Рівноніччя червневе, недалеко до ранку,
Мій вгодований кактус заснув їжаком,
Маю Місяць уповні, соул-блюз і цигарку.
Так зболіло минатиме літо... Не так,
Як ввижалось… я на зебрі чекатиму снігу,
Ну а спеки кавалки блакитні, як знак
Заберуть ластівки до чужої кормиги.
Буде обстріл каштанів, айстри кольору сліз,
Чи руді і рожеві? Не доречно про осінь…
Хочеш мати мовчання, - є «Погода», реліз
В кіноплівках думок нафільмованих досі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2017
Лимонний льодяник язика мені слизько лоскоче,
Вдивляюсь у стелю, як мапу ( її затопили сусіди),
Де ти? У якому з лісів, чи в котроїсь з жінок …А хочеш
Дізнатись чого я чекаю?.. Погоди, дощів і відлиги.
А день вистигає надвечір, як кава забута холоне,
Метелики завше летять в опівнічні прочинені вікна,
Хоч крильця розшарпує вітер, їх теплі манять долоні.
(На чорному ж плюші під склом розп’ятий метелик,- як звикло).
Він річ, не розшарпує вітер, та й світло уже не тривожить,
Отак повертають, мабуть, до пустки вічного дому,
Скажи, як то з тим «не убий»?..Тільки скло таке зимне безбожно,
Летів … Як і я. Куди тільки Богу одному відомо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737242
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2017
Іноді людині хочеться поговорити не тільки про хворобу, а й про життя, згадати своє , щоб хтось вислухав не тільки легені, а щось пам’ятуче і наболіле.
- А чи часом я не був вашим вчителем, бо в багатьох львівських школах вчителював? - запитав мене старший чоловік , на ім’я Теофіл. Я б назвала його дідусем, але молодеча постава, білі акуратні вуса, живі , гострі карі очі, - якось не вписувалися в оце – дідусь.
Ні, він мене не вчив, бо я б пам’ятала такого вчителя. Все ж розмова зав’язалась, бо я запитала про його вчителювання .
- Я мешкаю отут, недалеко, коло «Русского центру», знаєте, щодо котрого тут тепер точаться суди, який газету видає «Русский весник». Що вони там віщують, здогадуєтесь? Та я про інше - я був, так би мовити, свідком , як у Львові проходила русифікація, зрадянщиння, викорінення опозиційної генерації.
Чули про «золотий вересень 39-го»? Я народився вже роком після. В моєму житті був інший печальний вересень… 1966-го. Після фізмату університету я вчителював на селі, відтак, влаштувався до школи, в тодішньому Червоноармійському районі міста. Тішився, бо школа ця була знаною, мала свою історію з початку століття, але по котрій також пройшовся той 39-тий.
Все ж вона була українською, мала гімназійні традиції , колектив був гарний. Так вчителювалося мені два роки. Провадив гурток з фізики, вчив математику. Був молодий, окрилений, мене любили діти. Ще не сімейнй, то мав багато часу і водив дітей на екскурсії по цікавих місцях. Здавалось, що так буде все, - улюблена робота, цікаве життя.
Ну, але підростало молоде покоління внуків наших «визволителів» і дітей новоприбулих для підняття комуністичної свідомості галичан , то ж їм треба було вчитися в своїй школі. Тоді в них були свої лікарні, їдальні, санаторії, магазини, то й школи ж мали бути, а їх, видно, не вистачало. Отак , перший дзвоник 1 вересня продзвонив російською. Вже був інший директор, завуч (парторг), молоді приїжджі вчителі. Нас посунули, години врізали… Почастішали перевірки райвно. Стало незатишно якось, тривожно. Було враження, що за нами слідкують, перевіряли шухляди, полиці, прислуховувались до розмов в учительській. Колишні учні майже всі перейшли до інших шкіл. А в нашій знайшлися гроші на добротний ремонт, нові парти. Ще б пак, тут вчилися діти тих, хто сидів в обкомах, райкомах та кдб.
Незадовго дали зрозуміти, що треба звільняти місце новим вчителям. Так, без причини, бо як же я міг відступити від соц. реалізму, внести буржуазно-націоналістичну ідеологію в закон Бойля-Маріотта, чи теорему Піфагора?
Пішов на завод, автобусний. Куди влаштуєшся посеред навчального року? А вчительку співів нашу, таки заарештували, потім дізнався. Мабуть не тих пісень дітей вчила.
Згодом, після 90-тих, школа таки стала українською, а я вчителював в інших школах, у технікумі.
Знаєте, все, коли іду повз отой «Русский центр», то думаю про закон сполучених посудин.
***
А мені згадалась печальна історія пані Марії, про порубаний рояль на балконі її колишнього помешкання.
Анамнез* - з грецької «спомин».
P.S а ось тут ця історія пані Марії http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725651
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2017
В сутінках вікна- екрани як люстра,
В них оживають сюжети місцеві,-
Бані, хрести, веж наточені вістря,
Лізе трамвай, як хробак, на кінцеву.
Вечір на розі із вітром у парі
Вдмухує ехо в розчахнуті брами,
Спогади, наче тутешні примари,
Вештають сонні, чи п’яні дворами.
Час пам’ятає, як бавились в шахи,
Йшли на двобій, себто кожен у наступ,
Крила ізтерли, як змучені птахи,
Втрапили згодом в насталену пастку.
В гніздах приватних панельних помешкань
Тіні вступають в права проти ночі,
Поряд - порогами стоптані мешти,
Право на пам'ять дощем мироточить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2017
***
Відзимували. Відвеснієм,
Діждемо літа, спеки , злив,
Віджмелимо і зосенієм…
Скуштуєм наостанок слив.
Запахнуть терпко хризантеми,
І спопелиться все руде,
Дерев збіліє еритема,-
Сонцезалежність… Сніг іде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725049
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2017
***
Чорну зграю гілля, не весняного й не зимового,
Під вікном заповзято куйовдять зайшлі вітри,
Полютневого міста вдихаєш з кватирки вологу,
Мружить око ліхтар… у жовтому лімбі, старий.
Скільки ночі, не знаєш спросоння, лишилось до ранку,
Копирсаєшся в снах , бо ж із ними завше на «ти»,
Шарпнеш зашморг і рвучко затулиш кратчасту фіранку,
І вкладаєшся знов рахувати собі: раз, два, три…
Дощ клює підвіконня, вколисує: спатоньки, спати,
Гріє ясік* щоку, - та мариться тепле плече,
Лише подих між вами… Ти часом умієш літати
В сутінкових прозріннях і трійливих хащах ночей.
* маленька подушечка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2017
Чиясь холодна точка зору,
Зупинка безнадій чужа,
Муз, перемацаних наскоро,
Контролю захисна межа.
Суміжні лінії повторень,
І кисню брак в абстракцій днів,
У роль вживаються актори,
Тримають паузу без слів.
Що буде завтра, то не знаєм,
Мольфариш у своїм дуплі?
То мо’ розкреслимо навзаєм
Відлигу на зимовім тлі.
Кипіння точку сокровення-
Раптовим натиском пера,
Хоч на папір, так, щоб довенно
Пустити крапельно добра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720134
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2017
Місто вночі стає справді містичним,
Листя зривається з вітром в танок,
Світло ліхтарне жовто незвичне,
Леви пильнують кожен твій крок.
Літо, агов! То куди ж ти поділось,
мури ще теплі… а десь грають джаз,
Осінь крадеться , не впало не сіло,
В прочинені брами, бо то її час.
Каву на шпацер замовим над вечір,
Танго? Давай, тут танцюють усі,
Може домовимось разом про втечу,
Зловим в провулку вільне таксі.
Тепер поміняло декорації місто,
Бо листя згоріло, дерева сумні...
Став ранок туманним, вечір імлистим,
А кава і танці – то було вісні.
Таксист опівнічний, мовчазний на диво,
Повз осінь нас віз і обабіч дощу-
Зима передчасна і погода зрадлива,
На перехресті прогнозу й часу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2017
Звуки мовчання і лоскіт в нейронах,
Казка правдива - сумнівний прогноз,
Хочеш сховатись від сенсів у схроні,
Просто до сказу – зими передоз.
Світло мовчить, лиш висвистує тиша,
Крутиться дзиґа - на голці Земля,
Пам’ять глуха, але все, франца, пише,
Пильно пильнує за всім іздаля.
В ліжко скраєчку вкладаєшся спати,
(більше не віриш, що прийде вовчок),
Бог ні про що ніц не хоче спитати,
Радий тому, що не просиш нічо.
Круги квадратури – замкнуте коло,
Ніч ретушує білість снігів…
Шерхнуть вуста, прокидаєшся кволо,
З клітки ребер випускаєш птахів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719177
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.02.2017
Коли так ховзко, зимно, темно
Між сірих кам’яних шухляд,
У в хутро кутатись даремно,
Душа розтеплиться навряд.
Стою розгублено, на груди
Зрадливий грудень наляга,
З трамваю висипались люди,
А місто натовп затяга,
Туди, де глипають вітрини
Чогось розпродаж, а здаля
Сніг ловлять ліхтарі- цитрини,
Кав’ярня , Мазох… вуаля!
То сніг іде, то знов відлига,
Хвороботворний злий сезон,
Тут жодної нема інтриги,
То ходить сон коло вікон….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717321
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2017