| Сторінки (14/1317): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Где осознанно, где-то нечаянно
Приходилось нам в жизни не раз
Жить чужими печалями, тайнами
Да и жизнью чужою подчас.
И не ради игры и забавы
Мы вживались в чужую нам роль,
Сквозь себя, словно ток, пропускали
Не свою, а чужую любовь.
Это нужно нам, чтобы советом
Незнакомым иль другу помочь
И найти на вопросы ответы,
Прогоняя сомнения прочь.
Если в этом нет злого умысла,
То не бойтесь чужим заболеть:
Пусть чужое чужому сбудется —
О чужом и не стоит жалеть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017
Погости.., но бережно.., не следи,
Как хожу я медленно. Не суди,
Что встречаю холодно и без слов.
Ночь сегодня звёздная... Шёпот снов.
Тихая и лунная...Не уснуть.
Я такая юная...Обессудь,
Что любовь обманную приняла —
Не была желанною... Не была.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765535
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2017
Обречён, одинок и, конечно же, грешен.
Как отшельник живёшь. Чью играешь ты роль?
А когда-то ты был откровенен и нежен,
Вместо "здравствуй" всегда: ты из сказки, Ассоль!
Я поверила в чудо. Возможно, напрасно.
Называла в мечтах тебя: милый, мой Грей.
Зимний парк. Наша встреча. Ты с синей коляской,
Рядом хрупкая женщина. Снег всё сильней.
Как в кино замедляются зимние кадры, —
Я уже не Ассоль, да и ты, нет, не Грей.
Ты проходишь так медленно...в пОлшага рядом.
Ветра шёпот: Ассоль, ни о чём не жалей....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765534
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.12.2017
Испуганный камертон
выравнивает мой пульс...
Твой голос ниже на тон
и запах чужой на вкус.
Чужой... незнакомый мне..
в душе затаилась боль.
И я остаюсь в зиме,
в прошлом оставив любовь.
Прости, но не оглянусь,
неслышно шепну:"Прощай".
Как ровно бьётся мой пульс...
Холодно стало плечам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765472
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2017
Не жалейте добра, не скупитесь,
Ведь сосуд его не исчерпать
И добром своим щедро делитесь —
Всё ж, постыдней просить, чем давать.
Можно делом помочь или словом,
Просто рядом в тиши посидеть.
Добрым быть не всегда нужен повод,
Добрым быть просто нужно уметь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765471
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.12.2017
Шабат шалом товарищи поэты.
Шабат шалом, товарищи поэты!
Фигачите стишата над столом?
Горячие куплеты, как котлеты
Вы жарите в порыве трудовом.
Не напрягайтесь сильно, не старайтесь -
Есть темы благодатные для всех
Легко рифмуются, пишите не стесняйтесь.
Ведь графоманство - это же не грех.
Про зиму накропайте, про морозы,
Про чувства напишите, про любовь.
Патриотизм и русские угрозы
Востребованы будут вновь и вновь.
Чего стесняться, пишем – веселимся.
Любовь-морковь, морозы-холода.
Не напрягаемся, совсем не суетимся.
Рождаем вечное, поэты-господа!
Виктор Кириллов
Стихи графоманим, фигачим,
Куплеты нажарить спешим.
Ведь мы не умеем иначе —
Уверены, что не грешим.
Без напряга и без стеснения
Рифмуем легко, без стыда.
Не знаем другого веселия —
Снега-никогда-холода.
А что? Нам накропать, да, запросто —
Востребованы будем вновь.
Но вот на душе как-то пакостно —
О вечном напишем потом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764985
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.12.2017
Все, що робиться — завжди на краще,
Мені мама казала не раз.
І не думай, що напризволяще
Доля нас залиша в важкий час.
Тільки те, що ти зможеш здолати,
Випадає в твоєму житті.
Винних в цьому не треба шукати —
Пошукай недолугість в собі.
Все проходить, не все забувається —
Пам'ять з часом про це нагада.
Все ж, людина бува спотикається,
Головне, щоб піднятись змогла.
Мамі дякую я за пораду,
Ображатись на долю — пусте.
Я радію дощам й зорепаду
І тому, що вже правнук росте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764860
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.12.2017
Дни поздней осени бранят обыкновенно,
Забыв о яркой красоте недавних дней.
О том, как было бабье лето вдохновенно —
Наряд багряно-жёлтый шёлка был нежней.
Опавших листьев запах, он — неповторимый,
В нём аромат находит каждый только свой.
Как лета бабьего уход почти незримый,
Так неожиданен всегда дождь проливной.
Холодный, дерзкий, часто вперемешку с снегом,
А мы спешим болеть и грустью, и хандрой.
Браним напрасно дни осенние, нелепо —
Живёт природа за своим календарём
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764073
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 05.12.2017
Помнишь: мы не ждали ни дождя, ни грома,
Я в рубашке тонкой, в сарафане — ты.
Берег. Плещет речка. Жаркая истома,
Ивы наклонились низко у воды.
Тишина такая — слышно, как травинки
Под ногами охнув, расправлялись вновь.
Вдруг с небес сорвались тёплые дождинки,
Буркнул гром далёкий. Дождь пошёл слепой.
Мокрая рубашка, мокрый сарафанчик —
Затаив дыханье, не глядя в глаза,
Под дождём стояли девочка и мальчик ,
Этот миг запомнив раз и навсегда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763725
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Что мне она, — не жена, не любовница,
Даже знакомой назвать не могу.
Встреча случайная долго так помнится,
Я в ожидании странном живу.
Чётко запомнились волосы русые,
Из-под платка выбивались легко
И голубые глаза очень грустные...
Клин журавлиный летел высоко.
Я ей смотрел вслед.Зачем? Сам не знаю:
Есть и любовница, есть и жена.
Женщина в осень уходит... чужая...
Господи, как же она мне нужна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017
Світлі спогади легко і ніжно
Огортають знайомим теплом...
Друге грудня — далеке й невтішне,
Плаче серце і ніч за вікном.
Сторінки перелистує пам'ять,
Перечитує їх знову й знов.
Із світлини всміхається мама...
Ось й сімнадцятий грудень прийшов.
Так багато часу вже пробігло,
А здається... лиш вчора за двір
Вийшла мама і в вічності зникла,
Серце й досі шепоче: "Не вір,
Що забула вона все на світі,
Пам'ятає й приходить у сни.
І співа колискові їй вітер...
І нема даті цій давнини".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763513
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2017
Затамувавши подих, кожний ранок
Дивлюся перш за все з війни новини:
Стікає кров по квітах вишиванок,
Цвяхи вбивають в нові домовини.
І знову не змовкають канонади,
Бо перемир'я лише на папері.
Цинічність чорна і безбожність зради
Відкрили навстіж ворогові двері.
Невже ідея стати "новоросом"
Повинна підійматись тільки на крові
І нічогісінько не значать сльози
І біль сиріт й скалічених в АТО, й батьків?
Летять молитви в небо й білим снігом
Назад вертають, тихо падають до ніг.
Чума війни блукає білим світом,
Який невиліковно нею занеміг.
Але у ворога немає сили,
Щоб вбити рідний наш, скалічений Донбас.
Хоча й підрізані добряче крила,
Він вистоїть і прийде переможний час.
Піднімуться з руїн міста і села,
Заколоситься знов пшениця на полях
І розіллється пісня скрізь весела,
А вільна Україна свій проторить шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Так раптово, а в тім, як і завжди,
Немов пір'я з перин, з сірих хмар
Закружляв перший сніг й зразу ж майже
На холодній землі він розтав.
Осінь кутала плечі в тумани,
Йшла назустріч Зимі, мов на плаху.
Приготовані літечком сани
Не її повезуть, сіромаху.
На санчатах Зима, мов царівна,
Об'їзжатиме володіння.
Неприступна, холодна, чарівна
І слабка водночас, і сильна.
Ось такими й жінки теж бувають —
Ні до кого в них віри немає.
Так й живуть в самоті, замерзають,
Тільки біль їхній справжнім буває.
Так й Зима від Весни геть тікатиме —
У теплі їй незатишно жити.
І ніхто і ніколи не знатиме,
Як набридло їй нишком тужити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762854
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017
Платье — шёлковым чёрным панцирем...
И ключицы по детски-хрупки,
А в движеньях мелодия грации,
Невесомы на лбу завитки.
Пальцы нежно скользят вниз... по бёдрам,
Расправляя тяжёлый шёлк
И перчатки, как нужно, по моде —
Скрыты руки до локтя. И всё ж
Так маняще белеет кожа,
Так изящен у локтя изгиб...
Вы пройдёте сейчас в свою ложу,
Я услышу дверей тихий всхлип.
И опять буду ждать нашей встречи —
Незнакомы мы с Вами, увы.
Ухожу и озябший вечер
Вороха собирает листвы.
P.S. Первая строчка взята из стихотворения Марины Цветаевой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761182
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2017
Ревнивый ветер треплет шаль,
Целует подол платья.
Закат разлит... Легка печаль
И листья сладко пахнут.
А неба синего хрусталь
Так чист! Дождями вымыт.
Чего- то жду, чего- то жаль
И клином клин,уж, выбит.
Сегодня я тебя простить
Сумею — всякое бывает.
Я научилась уходить —
Любовь меня благословляет.
P.S.Первая строчка взята из стихотворения Марины Цветаевой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761056
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.11.2017
Вам одеваться было лень...
Вам было лень... Прикрыты веки...
А за окном осенний день,
Запомнившийся нам навеки.
И в целом мире мы одни...
Одежда скомкана небрежно
И слышен ломкий пульс любви...
На шее завиток... так нежно!,
Что хочется дыханием слегка
Коснуться...замереть...запомнить...
И плечи оголённые... Тонка
Меж нами нить. Остывший полдник.
Билет на поезд... Через час
Я выйду глупо-виноватый.
И день осенний лишь для нас
Рассыплет листья — знак утраты
P.S. Первая строчка взята из стихотворения Цветаевой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760899
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.11.2017
Одного разу правнучок Артемка з татом і мамою, Андрієм і Аньою, поїхав погостювати до маминих батьків. З дідусем Сергієм і бабусею Світланою проживав старший мамин брат, Сашко.День пробіг швидко в звичайних домашніх клопотах. Ввечері бабуся занесла
випраний одяг і білизну, почала складати, а шкарпетки забрав дідусь і поніс в свою спальню, щоб спарувати і скласти в нижній ящик шафи. В цей час до батьківської спальні зайшов Сашко і запитав батька: «А де мої шкарпетки?Ти що, знову забрав всі собі?». Батько розізлився, вигріб з ящика всі шкарпетки і кинув їх на ліжко. І почалося: кожний вибирав свої; голосно розмовляли, переходячи на крик; вихоплювали шкарпетки один в одного. Бабуся, Аня і Андрій мовчки, всміхаючись, дивилися на них. А маленький Артемка, йому було тільки один рік і два місяці, стояв на порозі і здивовано, широко розкритими очима, дивився на діда і дядька. Пройшло хвилин десять і раптом Артемка розвернувся і побіг в дядькову спальню. Через деякий час він вибіг зі спальні, несучи в ручці шкарпетку. Підбіг до діда Сергія, який його не помічав, бо був дуже заклопотаний, посмикав за штанину і сказав: «Дєдя,на!». Дід розігнувся, став, мов вкопаний і не розуміючи, дивився на онука. Артемка усміхнувся і знову сказав: « Дєдя, на!».Дід переглянувся з дядьком Сашком, знітився і всміхнувся. Шкарпетки через хвилину були перебрані, дід взяв онука на руки, поцілував і сказав: «Справжній сімейний дипломат — так швидко, без крику, вирішив нашу проблему».
Ось тобі й маємо: «Що старе, що мале». В цьому випадку це прислів'я не спрацювало. Мале виявилося розумнішим. Так можливо нам всім треба хоча б іноді прислухатися до дітей?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759886
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2017
[b]К[/b]алейдоскоп пройдешніх днів —
[b]А[/b]корди спогадів яскраві.
[b]Л[/b]истає вітер книгу снів,
[b]Е[/b]скізи мрій забуті, давні.
[b]Й[/b]мовірно сум їх обрамля,
[b]Д[/b]авнішній сум, та не пройдешній.
[b]О[/b]зветься тихо, десь здаля,
[b]С[/b]покійний надто, не тутешній.
[b]К[/b]артати марно знов себе,
[b]О[/b]брази згадувати смішно.
[b]П[/b]роходять дні, минає все,
[b]П[/b]рокльони посилати грішно.
[b]Р[/b]іка життя в осінню тиш
[b]О[/b]горнута і легко, й ніжно
[b]Й[/b] на березі густий спориш
[b]Д[/b]рімає затишно і втішно.
[b]Е[/b]кстравагантність й дивний шарм —
[b]Ш[/b]аблонності не зна природа.
[b]Н[/b]езмінне лиш минуле й нам
[b]І[/b]з ним нелегко. Як заброда
[b]Х[/b]овається не знамо де,
[b]Д[/b]о нас у спогади приходить,
[b]Н[/b]астирно в світ свій знов веде
[b]І[/b] ми, затамувавши подих,
[b]В[/b] минулім знайдемо себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759798
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2017
Не розуміючи слів,
Не відчуваючи біль...
Лише липка пустота
Важко торкнулася вій,
Сльози печуть, немов сіль
Щоки і стислі вуста.
Осінь в промоклім плащі
Йде крізь тумани й дощі,
Іней в траві розсипа.
Листя струсило гілля
І сном тривожним земля
Під спів вітрів засина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758526
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 03.11.2017
[b]К[/b]раса душі незмінна, неповторна,
[b]Р[/b]оки її окреслюють усе чіткіш,
[b]А[/b] негаразди перемелять часу жорна,
[b]С[/b]лід ледь помітний залишаючи, не більш.
[b]А[/b] так бува — її не завжди помічають,
[b]Д[/b]уша красу не виставляє напоказ.
[b]У[/b]се життя у спину все штурхають,
[b]Ш[/b]епочучи услід слова їй злі щораз.
[b]І[/b] крім краси душа наповнена терпінням,
[b]Н[/b]езмінна в цім вона впродовж всього життя.
[b]Е[/b]нергія добра своїм промінням
[b]З[/b]ігріє навіть збайдужілі вщент серця.
[b]М[/b]ені людей таких зустріти пощастило
[b]І[/b] зрозуміти, що таке краса душі.
[b]Н[/b]авчилась в них ослаблі розправляти крила,
[b]Н[/b]е жалітись на негаразди у житті.
[b]А[/b] доля зустрічі знов дарувала й знову,
[b]Н[/b]емов підштовхувала: без сумління йди.
[b]Е[/b]тапи у житті проходила я нові,
[b]П[/b]ри тому відчувала я красу душі.
[b]О[/b]гранену добром й теплом безмежним,
[b]В[/b]ід цього змінювалось щось й в моїй душі.
[b]Т[/b]ак почуття довіри кроком обережним
[b]О[/b]здоблює упевнено життя стежки.
[b]Р[/b]оки красу душі окреслюють чіткіше,
[b]Н[/b]е стане від тривоги й відчаю слабкіша.
[b]А[/b] що в житті краси душі ще красивіше?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2017
Млеют девки всем селом,
Новость офигенная:
Едет новый агроном.
Кто с ним будет первая.
Гонит Фрося самогон,
Кума угощает.
На намёки, странный он,
Ей не отвечает.
Спорят бабы у колодца,
Что же с Колькой сталося.
Возле юбок он не вьётся,
Ваньке улыбается.
Без гармошки ты женатый
На тусовки наплевать.
Кум с гармошкой, черт рогатый,
Любит с девками гулять.
Я по ягоды ходила
С косолапым встретилась.
Юбкой голову укрыла,
Притворилась деревцем.
Справил босс себе машину,
Секретаршу поменял.
Только вдруг взяла кручина —
В ней свою жену узнал.
_*_
Без гармошки ты женатый
Потому, что знал секрет.
Есть машина и деньжата —
От девчат отбоя нет.
Я по ягоды ходила,
Встретила там лешего.
Нам без ягод сладко было
Целый день до вечера.
Справил Ванечка машину,
Проверял трансмиссию.
Прокатил куму Галину —
Выполнил сексмиссию.
Замуж не берёт никто,
Приглашают лишь в кино.
Ах, последний в зале ряд —
Родила троих девчат.
Был с женою на югах,
Отдохнули ох и ах.
А теперь мы анонимно
Лечимся,увы, взаимно.
По деревне кум бежал,
Спотыкался часто.
Бес попутал он кричал,
Верку спутал с Настей.
Попрошу не хулиганить
И не материться.
Не ищи, дурак, по пьяни,
Где бы заштормиться.
Яблоки созрели, груши,
Только жаль — в чужом саду.
Муж принёс на ужин суши —
Ними бартер проведу.
Догонял муж электричку,
Догоню — ей в след кричал.
Как всегда, он по привычке,
На "минутку" опоздал.
Ох, сердечко защемило —
Ваньку, надо ж, полюбила.
Ростом мал и конопатый,
Но кудесник он в кровати.
Мы сидели в темноте,
Затаив дыхание.
Ты коленку трогал мне
Вроде бы нечаянно.
Безработный я теперь,
Что хочу, то делаю:.
Крышу починю иль дверь
Дома и соседям я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757645
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.10.2017
Ходить вітер з парасолькою ланами,
Пильно роздивляється, а що там й як.
Скоро закружляє першими снігами
День осінній, бо буває завжди так:
Тільки вчора сонце тепло усміхалось
Й небо щиро розливало ніжну синь,
Вранці в хмари темно-сірі заховалось
Й дощ зі снігом впереміш заморосив.
Так й в житті — приходить раптом холоднеча
І здається неможливим щось змінить.
Тягарем важким лягає враз на плечі
Сумнів й розпач, рана відчаю кровить.
Не назавжди перший сніг і заметілі —
Пори року змінюються знову й знов.
Й по весні садки буяють пишно-білі,
Й заміта снігами першими любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757590
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Це осіння безмежна гармонія:
На горі засинів терен рясно,
Відцвітається ніжна бегонія,
Відцвілися петунії й айстри.
Листя жовте, багряне, коричневе —
Візерунок із калейдоскопу,
Чи мережево ніжне і вичурне,
А на нім вранці інію попіл.
Вередливий у осені настрій —
То розплачеться, то усміхається.
Мабуть, вітер їй пише сценарій:
Щось закреслює, щось залишається.
Осінь, осінь... З характером жінка,
До вподоби їй гра безкінечна.
Сивини все чіткіш павутинка
Й за минулим печаль безперечна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756974
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2017
В той час, коли сонце вляглося вже спати
І вітер в кишені зібрав промінці,
За звичкою вечір виходить гуляти
І торбу з зірками несе у руці.
Він й сам ще не зна, як йому заманеться:
Розсипати рясно по небу чи ні?
Нехай тільки ніч хоч здаля озоветься,
А в голосі радість чи нотки сумні.
Стрічатиме вечір свою королевну,
Як радість, то рясно зірками сипне.
А — ні, то віддасть торбу їй, бо напевно,
Коли розсипатиме — сум прожене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2017
А мне всё труднее себе признаваться —
Пыталась напрасно забыть.
Училась так долго я не улыбаться
При встрече внезапной и быть
Случайной прохожей, чужой, незнакомой
И вдруг не заплакать навзрыд,
Казаться беспечной и глупо-спокойной,
Бледнея испытывать стыд,
Как будто бы я пред тобой виновата,
Что счастлив всю жизнь ты с другой.
На краешке дня, где раздолье заката,
Я мыслям и чувствам покой
Ищу, понимая — всё будет, как прежде...
Что ж время не лечит никак!
Спасибо судьбе — наши встречи всё реже
И сердцу спокойнее так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756189
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2017
[b]С[/b]вята Покрова: зроблена робота на полях,
[b]В[/b]есіль пора, а також сватань, завершається,
[b]Я[/b]скрава осінь листям вистелила рясно шлях
[b]Т[/b]а крізь тумани ранками до нас всміхається.
[b]А[/b] ось чому Покрова день цей називається:
[b]П[/b]окрила омофором Мати Божа городян,
[b]О[/b], Боже, як вони молили про спасіння!
[b]К[/b]онстантинопіль майже ниць до ніг Аскольда впав —
[b]Р[/b]аділи руси й не було у них сумління.
[b]О[/b]сь раптом тиша обірвалась, буря піднялась —
[b]В[/b]еликі хвилі лодії розбили русів,
[b]А[/b]скольд додому з військом повертати мусив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755238
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.10.2017
Яка ж краса навкіл нерукотворна —
У кожному листочку сонце залишає слід.
Прозора ніжність тиха, неповторна,
В туман легкий вдягається усе частіше схід.
Можливо, восени в такі ось дні
Приходить несподіване, терпке кохання,
Щоб перекреслити думки сумні
Й болюче довгих вечорів й ночей мовчання.
Помилкою, можливо, буде. Що ж...
Хіба в житті ми вперше знову помиляємось?
І позолоту й ніжність зітре дощ,
Й нехай безсонню потім ще не раз покаємось.
Можливо, буде це востаннє або в перший раз,
Та ніжність в нім і світла, й неповторна.
Прислухайтесь: звучить для літа бабиного вальс...
А навкруги — краса нерукотворна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017
Я уткнусь в плечо закату,
Чтоб поплакаться тайком:
Растеряла осень злато...
Голову укрыв платком,
Уходила без оглядки —
Вдруг окликнет ветер... Вдруг!
Платье старое в заплатках,
Не согреть замёрзших рук.
Уходила, чтоб вернуться
И взойти опять на трон,
Нежно-нежно улыбнуться
Лету яркому вдогон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754188
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 07.10.2017
Какая нежность — головы наклон,
Улыбка губ едва-едва коснулась
И в танце смысл какой-то затаён,
Как будто ангелы вам улыбнулись.
Рука в руке и пальцы сплетены,
Судьба в судьбе внезапно растворилась
И чудное мгновение, где вы
На этом фото вдруг остановились.
И кажется — вокруг нет никого,
Два сердца бьются в унисон движениям.
А на плече рука лежит легко
И не нужны слова таким мгновениям.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754001
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.10.2017
Плаче осінь тихо-тихо,
Розлива навкіл печаль,
Ніби зовсім близько лихо
І чогось до болю жаль.
Й несподівано тривога
Так підступно огорта!
Вітер листям вперто човга
І шепоче:"Самота...".
Й річка плюскотить тихіше,
Стихло літо гомінке.
Звідкілясь прийшло затишшя
Несподіване й стрімке
Вже городи зачорніли,
Збіжжя зібране з ланів
І ліси геть помарніли —
Лист багряний потьмянів.
Все минає. Так і осінь
Відгуляє свої дні.
Літо бабине у гості
Прийде раптом у ві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753203
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2017
Батьківський берег... Вертайте до нього...
Справи лишайте — їм ліку нема.
Рідна домівка — нема більш святого,
Навіть , якщо вітер пустки співа.
Ходить кімнатами в тиші самотній,
Легко фіранки колише старі.
Час завжди буде і є незворотній,
Тихо гортаючи календарі.
Батьківський берег — любов’ю зігрітий,
Стане ріднішим з роками в стократ.
І всі роки, що колись в нім прожиті —
Казка і пісня вже для онучат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.09.2017
Сонячні плями розсипом
На підвіконні й столі,
Сонячний зайчик лоскотом
Легко по лівій щоці.
Не відкриваючи очі
Я усміхаюсь собі:
Запах минулої ночі
Я подарую тобі.
В нім так багато відтінків —
Кожен з них щось означа.
Ніжність сплела павутинки —
Губи торкнулись плеча.
Пальці сплітаються тісно,
Б'ються серця в унісон.
Жовто-коричневе листя
Тихо кружляє за склом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
[b]У[/b] погляді твоїм осінній вечір,
[b]П[/b]ечаль живе у погляді твоїм.
[b]О[/b]сь знов старі перебираєш речі,
[b]Г[/b]овориш щось тихенько сам собі.
[b]Л[/b]укавиш усміхаючись, я ж бачу,
[b]Я[/b]к душу крають сумнівів ножі
[b]Д[/b]о болю, що й мені болить тим паче
[b]І[/b] я не можу ради дать тобі.
[b]Т[/b]и знов передивляєшся світлини,
[b]В[/b] них хочеш відповідь якусь знайти.
[b]О[/b]двічне, як наш світ: Чому? Сумними
[b]Ї[/b]ї очима знов хворієш ти.
[b]М[/b]абуть, і сам ти не чекав, що знову
[b]О[/b]звуться спогади в осінні дні —
[b]С[/b]он приведе на вулицю знайому
[b]І[/b] підеш ти на встріч своїй весні.
[b]Н[/b]азустріч дівчинка до тебе бігла,
[b]Н[/b]емов і не було минулих літ
[b]І[/b] квіткою кохання враз розквітло,
[b]Й[/b]ому всміхався щиро цілий світ.
[b]"В[/b]се залишилось в сні, — мені сказав ти —
[b]Е[/b]моції і почуття такі живі!
[b]Ч[/b]ому минуле легко може вкрасти
[b]І[/b] легко повернути все, але ві сні?"
[b]Р[/b]евную до минулого тебе? Та, ні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017
Ви народились на початку осені.
Схиляю голову. На кладовищі тиш.
Світлини літом бабиним озорені
І жовтий лист лягає тихо на спориш.
А мама й тато дивляться замислено...
Так важко на душі і світло водночас.
Вже павутинням осені посріблено
Кущі шипшини й терну так раптово, враз.
Вдивляюся в обличчя рідні — спогади
Знов огортають плечі затишним теплом.
Частенько ви блукали перелогами,
Але життєвим полем йшли завжди разом.
Нічого з часом в спогадах не стерлося,
Минуле кадр за кадром швидко миготить.
Звичайно, що нічого не повернеться,
Але побути поруч хочеться ще мить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750964
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.09.2017
Святкує осінь — літо бабине,
Така навколо розкіш сонячна, ясна.
Кіт грітися вмостивсь на перекладині,
А в горобців про щось розмова голосна.
І на шкільному спортмайданчику
Весь день і крик, і сміх, і гупання м'яча.
Жовтіє листя де-не де з окрайчику —
Це сонце з осінню загралося в квача.
І жіночки в яскравих сукнях знову
Такі усміхнені і ніжно-молоді,
А всі чоловіки по-молодому
Вже добавляють впевненність своїй ході.
Святкує осінь: айстри яскравіють,
Петунії й троянди — золота пора —
Біліють, червоніють, рожевіють,
Фарб зачаровує така барвиста гра.
Гуляє літо бабине, гуляє...
Проміння розсипа навколо золоте,
В якім печаль осінню заховає
Й теплом у кожнім серці проросте.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750673
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.09.2017
Пізній вечір. Так повільно
По хмаринках, мов по сходинках,
Повний місяць в ніч чорнильну
Піднімавсь з своєї схованки.
Кольору багрянцю з золотом
Одягнув нову сорочку
І затишшя дивним спогадом
Обізвалося з куточку
У душі, де заховалося
Оповите смутком ніжності.
Мама світло усміхалася
Із світлини, ніби з вічності.
І згадалося, як мама
Нам розповідала всячину
Про життя,в якім немало
Було знайдено і втрачено.
Вечори ті рідні, затишні
В снах навіки залишилися,
Кольори їх ніжно-райдужні
Ні на краплю не змінилися.
Піднімавсь з своєї схованки
Повний місяць в ніч чорнильну.
Я в минуле, мов по сходинкам,
Йшла крізь спогади повільно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017
[b]Е[/b]стафету літо осені передає:
[b]С[/b]ерпень доробляє метушливо справи,
[b]Т[/b]ихо-тихо річка поміж берегів пливе,
[b]А[/b] під вікнами сумують дивні мальви.
[b]Ф[/b]арби літа непомітно стали іншими,
[b]Е[/b]йфорія літніх фарб навкіл яскрава.
[b]Т[/b]ільки днів таких лишилось зовсім трішечки,
[b]У[/b] тумани ранку вкутана заграва.
[b]Л[/b]ине журавлиний клин у синій вишині
[b]І[/b] ліниво сонце розсипа проміння
[b]Т[/b]а все тихше щось шепочуть яблуні сумні,
[b]О[/b]сінь тче тоненьке ніжне павутиння.
[b]О[/b]н на агрусі маленький клаптик зачепивсь,
[b]С[/b]онце в нім лишило золоте світіння,
[b]Е[/b]пілогом літу захід золотом розливсь,
[b]Н[/b]іби звична зміна ця передосіння.
[b]І[/b] було, і буде в світі нашім так завжди —
[b]П[/b]овниться душа знайомою печаллю.
[b]Е[/b]легантне літо залишає скрізь сліди,
[b]Р[/b]озмальовує пейзажі пастораллю.
[b]Е[/b]стафету літо осені передає:
[b]Д[/b]ні короткі,ранні вечори і ночі.
[b]А[/b] по небу знову журавлиний клин пливе...
[b]Є[/b] у осені і літа свої зодчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749531
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2017
Вранці вийшло літо бабине з туману,
Падав пасмами йому туман до ніг.
Подарує літо казку чи оману,
Залишаючи багряно-жовтий слід.
Скільки ж тих дощів було, а вже сумуємо,
Як побачимо у небі довгий клин
І в уяві ненароком знов малюємо
Райдужний калейдоскоп тих літніх днів,
Що подарували нам з тобою зустріч,
Повернувши в юність нас лише на мить.
Та себе ми відчували так незручно,
Бо давно в серцях той спогад не щемить.
Незнайомий чоловік в літах, геть сивий,
Щось знайоме поглядом в мені шукав.
Я розгубленність ховала що є сили
В ледь помітній посмішці: Ні, не впізнав!
Вже й пошкодувала, що його окликнула —
Помилилася й таке в житті бува.
І в минуле хвіртка тихо-тихо хлипнула...
Й раптом вслід здивовані його слова:
Та невже це ти, колишня однокласниця?
Вісім років парта нам на двох одна
Й сорок сім, що сивиною густо значаться...
Хлопчик сіроокий і смішне дівча...
На дорогах довгих осінь листопадами
Вкрила густо тих минулих днів сліди.
Вранці вийшло із туману літо бабине,
Плив туман до річки, щоб попить води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749397
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2017
У тілі зболілім життя,
Мов свічечка тихо згасало,
А доля минулі літа
В намисто докупи низала.
В Ваш дім я невісткой прийшла
І зразу назвала Вас мамою.
Я другу родину знайшла
І в ній ні чужою, ні зайвою
Ні жодного дня не була.
До Ваших порад прислухалася,
А річка життя все текла
І доля мені усміхалася.
Звичайно, були різні дні:
Похмурі, холодні чи сонячні,
Але у великій рідні
Нам важко без Вашої помочі.
Випробувань доля для Вас
З народження мала занадто
Й останні роки — важкий час,
Прикуті до ліжка і хата
Була Вашим світом тепер,
А Вам так хотілось на вулицю...
Останній Ваш подих біль стер
І коло навіки зімкнулося.
Я дякую долю, мені
Були не свекрухою — мамою.
Я дякую Вам за всі дні
І добрим Вас словом я згадую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.09.2017
Сьогодні в Тьомки День народження —
Найперший ювілей в житті
І перший крок крутого сходження
Він впевненно вже зміг пройти.
Навчився правнучок ходити
І вчиться говорить слова,
За руку любить нас водити,
Для нього кожна мить нова.
До нас приходить в гості часто,
Він любить гратись тракторцем.
Сьогодні в нього справжнє свято,
Нехай росте він молодцем.
Здоровим буде і щасливим,
Не знає, що таке біда
Й не буде зайво-галасливим
Хай будуть довгими літа!
Бажаємо, щоб став він кріпко
На ноги й йшов без перешкод
І завжди знав в житті він чітко
Свою мету й не знав незгод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748734
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2017
За вікном пейзаж осінній,
А в душі — весна.
Я ловлю твій погляд синій,
Шепочу слова:
"Дай нам, Боже...Дай нам, Боже...
Осінь перейти
І нехай нас не тривожать
Болей холоди.
Наша осінь непомітно
До зими іде.
Де весна і де вже літо?
Листя золоте
Наших днів збирає вітер
І жбурля в "було".
Хризантеми пізні квіти
В пелюстках тепло
Зберегли і так яскраво
Квітнуть восени.
Дні біжать за обрій жваво
І вертають в сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748551
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2017
[b]Н[/b]е треба слів, мені і так все зрозуміло.
[b]Е[/b]спресо твій нетронутим холоне.
[b]Т[/b]и погляд свій відводиш вперто і невміло,
[b]Р[/b]ука твоя у скартетині тоне.
[b]Е[/b]клер на дві я розломила половинки,
[b]Б[/b]ананів ніжний запах й апельсинів.
[b]А[/b] в фреші плавають, вмираючи, крижинки.
[b]С[/b]умують на стіні дві тіні дивні.
[b]Л[/b]аскавий вітер трога голубу фіранку
[b]І[/b] з столу здув серветку ненароком,
[b]Ві[/b]н кофе куштував з твоєї філіжанки,
[b]М[/b]ожливо, частувався він і соком.
[b]Е[/b]кстерном я здаю екзамен розставання,
[b]Н[/b]е вивчений квиток мені дістався
[b]І[/b] над невмінням обірвать твоє мовчання
[b]І [/b]врятувати зараз, в мить оцю, кохання
[b]Т[/b]ак боляче мій сумнів знов втішався.
[b]А[/b] ти дивився у вікно, про час забувши.
[b]К[/b]ого чи що побачить так хотілось?
[b]В[/b]же, мабуть, викреслив ти наші дні минувші,
[b]С[/b]ьогодні зрозуміла я — наснилось.
[b]Е[/b]легія кохання обірвалась нишком,
[b]З[/b]вучить в серцях мелодія розлуки.
[b]Р[/b]анкове сонце кутається в хмари трішки,
[b]О[/b]брамлені рожевим хмар перуки.
[b]З[/b]атих, приліг на підвіконня тепле вітер,
[b]У[/b]крало спокій мій твоє мовчання.
[b]М[/b]алюють спогади все те, що час не витер
[b]І[/b] ще не народилися питання.
[b]Л[/b]укавить серце і само себе вмовляє:
[b]О[/b]сь ще хвилинка... й сонечко засяє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Хліб печуть сьогодні, в Спас,
Пироги з родзинками.
Журавлям у вирій час,
Ластівки краплинками
У високім небі вже
Слідом зазбиралися.
Спас Горіховий іще
Хлібний називається.
Заверша Успенський піст
Хлібний Спас, Горіховий.
В ньому особливий зміст —
Поле вродить житніє.
Буде взимку хліб і квас
І родинний затишок.
Літо завершає Спас
І тепла вже залишок,
Бо і ранок, та і ніч
Віють прохолодою.
Літо й осінь пліч-опліч
Йдуть ходою гордою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748259
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
[b]А[/b] сонце все скупіше на тепло,
[b]С[/b]пекотні дні його, мабуть, втомили.́
[b]О[/b]сь новий день заглядує в вікно,
[b]Н[/b]а вишнях вже листочки пожовтіли.
[b]Ц[/b]вістимуть ще петунії рясні,
[b]Е[/b]моції найяскравіші — айстри,
[b]В[/b]еличні й різнобарвні і мені
[b]С[/b]вятковий настрій цей від серпня-майстра.
[b]Е[/b]стет він знатний — любить так красу,
[b]С[/b]купим на казку він не був ніколи.
[b]К[/b]рик журавлів летить у висоту —
[b]У[/b] вирій відлітають, роблять кола.
[b]П[/b]алітру осінь підбирає вже
[b]І[/b] золотавий колір до вподоби.
[b]Ш[/b]ука коричневий й багряний теж —
[b]Е[/b]фектної їй хочеться оздоби.
[b]Н[/b]е можна серцю стримать почуттів,
[b]А [/b]в них і сум, і ніжність світлі-світлі.
[b]Т[/b]ак, ніби доторкнулась пелюстків —
[b]Е[/b]моції трояндами розквітлі.
[b]П[/b]ишу минулому вночі листи,
[b]Л[/b]етять і дні мої в далекий вирій,
[b]О[/b]сінніх днів чекаю зваби щирі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747943
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2017
Птахи зібралися у вирій,
Їм не потрібен календар.
Летітимуть в небесній ширі,
Зникаючи між сірих хмар.
І довгим поглядом я знову
Їх проводжаю в дальню путь,
А по весні вони додому
В небесній висі шлях знайдуть.
Летітимуть... і на прощання
По-своєму щось прокричать —
Так обривається остання
Мелодія, в якій бринять
І сум, і розпач, і надія,
Бо залишають рідний дім.
А в серці буде жити мрія —
Всім повернутися живим.
Дивлюся вслід і огортає
Знайомий розпач і печаль.
В житті хоч раз отак буває
В ту мить, коли шепне:"Прощай"
Кохання, що було ще вчора
Таким бажаним і близьким —
Все розпачу потвора чорна
Закреслить порухом легким.
Надія полетить у вирій,
Щоб повернутися назад
Й кохання птахом білокрилим
Знов прилетить в квітучий сад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747755
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2017
Важкими кроками йдемо до незалежності,
Небесні сотні з болем дивляться нам вслід.
Майдан, АТО — це політичні недоречності
Чи кимось запланований убивчий хід?
Невже інакше неможливо незалежними
У цьому світі бути? Господи, скажи!
Стрічають свято знов парадами помпезними,
А як же святкувати тим, хто на межі?
Бо не живуть, а виживають, ледь тримАючись
За ниточку надії — раптом буде все ж
Очікуваний край розрусі і єднаючись
Украйна житиме у мирі і без меж.
Розправе крила зранені і стане вільною,
Вдихне на повні груди, щоб іти вперед
Ходою впевненною й бути зАвжди сильною
І на вікИ накласти на війну запрет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747575
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
[b]З[/b]а вікном шепоче дощ,
[b]А[/b] про що, не зрозуміло.
[b]В[/b]ін по вулиці біг вздовж
[b]І[/b] швиденько, і сміливо.
[b]К[/b]раплі бісером на склі
[b]Н[/b]авмання зібрались в низку.
"[b]О[/b]сінь, — ти сказав мені, —
[b]М[/b]оже, ще не так і близько.
[b]Ш[/b]елестить зелений лист —
[b]Е[/b]пізод серпнево-літній.
[b]П[/b]одивись на дальній ліс —
[b]О[/b]дяг ще зелено-світлий.
[b]Ч[/b]ом повірила дощу?
[b]Е[/b]й, не треба сумувати.
[b]Д[/b]иким медом пригощу..."
[b]О[/b]світило сонце хати —
[b]Щ[/b]езли хмари волохаті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Я такая, как все
Я такая, как все, только чётче
Ощущаю я запахи чувств,
Слышу звуки вокруг я чуть звонче,
Ветра знаю изысканный вкус.
Потому и кажусь людям странной,
Если вдруг улыбнусь невпопад,
Без причины могу быть печальной
И с собой я бываю вразлад.
Иногда меня не понимают:
Для чего сочиняю стихи?
Просто главного люди не знают —
В них и боль, в них и радость души.
Я не знаю зачем и откуда
Зазвучит вдруг симфония слов,
Для меня это больше, чем чудо —
Так приходит однажды любовь.
Мир раскрашен совсем по-другому:
Ярче стали и чётче цвета
И подступят комком чувства к горлу —
Объясненья им нет никогда.
Ничего нет во мне необычного,
Я не знаю зачем вновь и вновь
Вдруг симфония слов в мир привычный мой
Так придёт, как приходит любовь.
Я така, як всі
Я така, як всі, лишЕ чіткіше
Відчуваю запах почуттів,
Звуки чую я довкіл дзвінкіше,
Вишуканий знаю смак вітрів.
Недоречно усміхнувшись, часом
Дивною здаюся людям я
І сумую без причини часто,
І розлад в душі моїй бува.
Інколи, дивуючись питають:
Нащо я й кому пишу вірші?
Головного люди і не знають —
В них і біль, і радощі душі.
Я й сама не знаю, як крізь тишу
Знов симфонію я чую слів.
І для мене диво це найбільше,
Так кохання змінює наш світ:
Кольори довкіл стають інакші —
Їх яскравість все чіткіше проступа.
Комом в горлі почуття неначе
І ніколи їм пояснень не бува.
У мені незвичного чогось немає,
Я не знаю, як й навіщо знову й знов
Слів симфонія мій дивосвіт міняє —
Так до нас приходить в серденько любов.
P.S. В одному з коментарів до віршів за мотивами А. Ахматової. мене запитали чи зможу я перекласти свої вірші. Наважилася — подаю на ваш розсуд. Оригінал на російській.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017
Ты же помнишь запах нашей встречи —
Зимне-мандариновый с ванилью фреш.
Улыбнулся уходящий вечер:
И не думайте, что это просто блеф.
Вы ещё не знаете и сами —
День рождения сегодня у любви.
Пусть кружит сейчас зима снегами,
Но сердца живут предчувствием весны.
Будут запахи любви иные:
И ромашки, и полыни и грозы.
Дни, как пазлы, радужно-цветные
Тихо будут падать на ладонь судьбы.
Вот разлуки запах — вязкий, стойкий:
Чёрный кофе долго , грустно остывал.
У печали запах — терпко-горький,
Вдруг на кромке счастья иней проступал.
И, когда грустилось, запах первой встречи
Чётче проявлялся и меня спасал —
Обнимал знакомо, ласково за плечи —
Запаху разлуки нежность добавлял.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746603
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2017
Літо так швидко , ніби м’ячик, котилося від весни до осені. Ось вже і серпень пройшов по-ловину свого шляху: на городі сушилося бадилля — картопля була вже зібрана; рядки помідорів і перцю, гіркого і солодкого, були розмальовані білою,жовтою, червоною, рожевою, зеленою фарбами.Чітко відчувалося — осінь вже зовсім поруч, бо на вишнях з’явилося жовте листя, яке непомітно обривав вітер, кидаючи його в траву. Ось саме зараз, збираючи врожай, мені згадується, як молодший онучок Вітя вчився розмовляти. Кожного дня в його лексиконі з’являлися нові слова, які іноді були нам зовсім незрозумілими.Ось так було й зі словом «атабор». Віті було півтора року коли він вперше сказав:«Дай атабор».Наташа,молодша донечка,дивилася на синочка і не могла зрозуміти, що ж хоче її дитина.Малого попрохали показати атабор і він радісно вказав пальчиком на помидори,які лежали в відрі. Ми переглянулися,всміхнулися очима і почали розказувати Віті, що треба казати:по-ми-дор. Звичайно, зразу ж нічого не вийшло. Характер онучка ми вже вивчили,якщо він не хоче щось робити чи повторювати, то марно його про це просити. Залишилося набратися терпіння і чекати влучного мо-менту. Через пару тижнів Наташа з дітворою, Аньою і Вітьою, знову приїхали до нас в гості. Віті показували помидор і запитували:що це? А він впевнено і чітко відповідав: атабор.Через деякий час Наташа почала збиратися додому, ми вийшли за двір, щоб провести донечку з дітлахами і я раптом промовила: «А Вітя не поїде додому, поки не скаже: помидор», — і підморгнула донечці. А треба сказати,що Вітя — дуже домашня дитина. І гіршого для нього не було, як залишитися без причини в діда і баби. Ні іграшки, ні цукерки не допомагали. Вітя дивився на нас і розумів, що це не жарт. Декілька разів його по черзі прохали повторити:помидор, але в відповідь була тиша.Не хотілося, щоб малий розплакався, але і відступати теж не було куди. Час йшов, ми стояли серед вулиці і чекали дива. Я, бачучи,що треба шукати якийсь вихід з цієї ситуації,сказала:«Так,Наташа,тобі ніколи,нехай Вітя залишається у нас і ми обов’язково завтра будемо помидор називати помидором”. Повернулася до Віті і раптом, він чітко, з першого разу викрикнув: по-ми-дор! і задоволено всміхнувся. Ще декілька разів ми повторили з ним слово «помидор» і Вітя нетерпляче,махаючи нам рукою, поїхав додому.Правда, ще не раз само собою говорилося «ата…», але зразу ж онучок виправляв свою помилку.
А ще слово «біленький» Вітя чомусь довго говорив «бівенький». І,коли ми йому робили зауваження, він здивовано говорив: «Я ж і кажу — бівенький». Допоміг правильно промовляти важке слово випадок. Одного разу Наташа з Вітьою стояли на автобусній зупинці, а її знайома Аня почала розмовляти з малим. Ось проїхала біла легковушка ,Вітя уважно дивився їй вслід, а Аня запитала: «Вітя, а якого кольору машина?». Він і відповів: «Бівенька».Аня здивовано промовила: «Бівенька?». Вітя розгублено і здивовано повторив: «Я ж і кажу — бі-вень-ка». Але Аня перепитала:«Бівень-ка?».І так декілька разів. І ось, онук не витримав того, що така доросла тьотя, а не може правильно говорити таке легке слово, чітко і роздратовано сказав: «Бі-лень-ка!». Аня всміхнулася і сказала: «Ну ось, і я ж кажу — бі-лень-ка».Так несподівано ще одне слово Вітя став говорити правильно.
А старшу сестричку Аню, він довго називав Авою. Чому? Можливо йому так подобалося її називати.Непомітно,з часом, слово Ава кудись зникло і Вітя почав називати сестричку Анею.
Цілий вечір ми з чоловіком згадуємо знову і знову, як найменшенький онучок вчився правильно говорити слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Не вставляй в колёса палки
И не плюй в колодец зря.
Не играй с судьбою в прятки —
Не рискуй доить козла.
Не пускает меня батя
Ночью позднею гулять.
Спрятал он мои все платья —
Мне ж в бикини благодать.
Не трещи — мешаешь слушать
Вздохи-ахи за стеной.
Вот какой забавный случай:
Кто же там с твоей женой?
Как хочешь это назови,
Я называю это смелостью:
С соседом позу "визави"
Учили в полной трезвости.
Мясо мне не лезет в глотку,
Муж вчера мне заявил.
Вспомнил вдруг, что почти сотку
За полкило отвалил.
А он с букетом к ней опять —
Умеет Катьку ублажать:
Ромашки любит полевые
И игры любит ролевые.
Как на путь, на запасной,
Где пусты вагончики
Дура я, пошла с тобой —
Гном живёт в животике.
На осле, да на верблюде
Зять приехал к тёте Люде.
Что-то ей пролепетал
И калым натурой дал.
На Ямайке пили ром,
Заедали салом.
Отдых подарил профком,
Муж добавил налом.
В гамаке лежали долго,
Дама я, а он — Валет.
О своём забыл он долге
И не мил был мне уж свет.
Я его поцеловала
Да не просто так — в засос.
А когда я долг искала,
Он кричал от страха "SOS".
Все частушки про любовь,
Про интим и позы.
Зашумела сразу кровь —
Это ведь не грёзы.
На гармошке кум играл,
Улыбался глупо.
Танцевать меня позвал,
Целовал прям в губы.
С кумом я была игрива
И,конечно, ему дам
Водки, сала, даже пива
И сметаночки стакан.
Разольётся наша речка —
Постою на берегу.
Кум жалеет,что осечка,
Но другого я люблю.
Как построил Ванька мост
Там, где речка быстрая,
Майна-вира, что за чорт—
Вдоль реки мост выстроил.
Я летел на самолёте
К милой весь в предверии.
После ям воздушных что-то
Стал я в недоверии.
Наступил медовый Спас —
Рукавички про запас
Я связала Ванечке.
Выпил он медовый квас,
А потом интим у нас
Был на сеновальчике.
Как построил Ванька "мост" —
Жёрдочки да палочки,
Там где речку ходят вброд
Девочки и мальчики.
Я летел на самолёте,
Делал в небе виражи:
Стюардессе круглопопой
Сердце, руку предложил.
Наступил медовый Спас —
С маком пироги у нас.
Собран в поле урожай —
До утра народ гуляй!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746067
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.08.2017
Андрійко, середній онучок, з самого малечку ріс акуратистом: найменша плямочка на одязі, брудні ручки чи ніжки, обличчя визивали у нього жах, зразу ж починалася істерика, яка закінчувалася після вмивання чи перевдягання, які не завжди проходили спокійно. Ми всі спочатку дивувалися, а потім вже хвилювалися,бо бувають же різні фобії — невже це на все життя? Ми розказували Андрійкові, що бруд — це не назавжди,придумували якісь історії чи казки з щасливим кінцем, але все було марно. А ось Анюта була звичайною дитиною: бігала в одязі з плямами, брудні ручки чи ніжки її не лякали, а навпаки — вона, усміхаючись показувала розчепирені пальчики чи плями на одязі і промовляла: «Фу-у-у!». Андрійко грався залюбки з іншими дітками, але не дозволяв, щоб хтось до нього доторкнувся брудними руками. Коли онучатам виповнилося по три роки, вони вже самостійно бігали на шкільне подвір’я, яке знаходиться за нашим парканом. На ігровій площадці завжди було гамірно і весело. Біля дітей завжди залишалася «чергова» мама чи бабуся. Меньші дітлахи годинами вовтузилися в піску, додому ми їх приводили замурзаними і втомленими. І ось одного дня, Аня і Андрійко прибігли додому не дочекавшись, коли ми їх заберемо. Вони забігли в двір з ніг до голови в пилюці і піску, голосно сміючись, з такими щасливими і хитрими обличчями, наввипередки викрикуючи: «Подивіться, подивіться…». А ми вже й самі здивовано дивилися на Андрійка. Він був такий брудний і такий щасливий! А головне – не плакав, а всміхався. Ми роздивлялися онучка, цілували брудні щічки, пальчики, долоні і теж всміхалися. Мами вже приготували чистий одяг і повели дітей купатися. Незабаром ми сіли вечеряти і ось саме тоді запитали Андрійка: «А тобі не було страшно тому, що ти був такий брудний?». Андрійко, всміхаючись відповів: «А чого? Аня була така сама брудна і не плакала». Ми всі полегшено зітхнули: «Слава Богу, наша дитина не хвора, а така, як і всі дітлахи - звичайна. Просто для цього потрібен був час». З того дня у моєї старшої донечки прибавилося роботи — Андрійко забруднювався швидше за інших і отримував від цього особливе задоволення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745960
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2017
Це слово ми завжди промовляємо з усмішкою, бо зразу ж
мимоволі в думках повертаємося в літо двотисячного року. Старшим онучатам , Ані і Андрійкові, скоро повинно було виповнитися по чотири роки, вони були вже «дорослими». Аня дуже просилася сходити до продуктового кіоску самостійно і ми вирішили, що вже можна їй дозволити зробити так, як вона хоче. А треба було купити консервовану кукурудзу, яку онучата дуже полюбляли. Дали пакет, гроші, декілька разів заставили Аню повторити слово кукурудза, провели інструктаж, як потрібно правильно перейти дорогу і те, що додому треба повертатися зразу ж, тільки-но вона скупиться.
З гордо піднятою головою Анюта вийшла за хвіртку і пішла
знайомою стежиною. Звичайно, ніхто й не збирався залишати її без догляду. Через хвилину я вже йшла,ховаючись за деревами, позаду Анюти. Вона йшла не озираючись, щасливо посміхаючись, підстрибуючи, крутячи пустим пакетом . Ось і дорога, яку треба було перейти без допомоги мами чи бабусі. Я з замираючим серцем дивилася, як онучечка подивилась вліво, вправо, почекала поки проїде декілька машин, а потім впевнено пішла до кіоску. Продавчиня, тітка Шура, побачила її, а потім мене, я їй показувала, щоб вона мовчала. Аня стала навшпиньки, заглядаючи в вітрину і нічого не сказавши продавчині, почала ходити понад кіоском, заклавши рученята за спину. Вона весь час повторюва-ла: «Ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…» Пройшло хвилин десять, моє терпіння вже закінчувалося, а коли Анюта почала озиратися, ніби чекала допомоги, не втрималася і побігла через дорогу. На мене дивили-ся розгублені і щасливі оченята, а губи шепотіли одне ж і те: «Ка-ка-лю-за…». Я присіла перед онучечкою і запитала:" Аня, ти забула за чим прийшла?."Ні, я не побачила ка-ка-лю-зу", — прошепотіла вона і пригорнулася до мене. Я підняла Анюту і показала їй, де на вітрині стоїть кукурудза. Боже, скільки було радості! Аня радісно і схвильовано простягнула долоню з грошима в віконечко кіоску і гордо, голосно сказала: «Ка-ка-лю-зу».
Додому ми йшли весело посміхаючись, взявшись за руки. Аня декілька разів піднімала голову і щасливо промовляла: « Я сама
скупилася». Все сімейство вже хвилювалося, але побачивши нас, всі полегшено зітхнули. Такої смачної какалюзи ми більше ніколи їли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745848
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2017
Заростають душі рясно бур'янами
Збайдужілість чорна в поглядах й словах.
Ось таким — на цвинтар поміж могилками
Походить й відчути за майбутнє страх:
Не одну забуту стрінуть там могилку —
Це чиєсь минуле зникло назавжди,
А на древі роду зломить суху гілку
Збайдужіла пам'ять й заростуть стежки.
Боляче нестерпно, бо на цвинтар дуже
Схожий наш АТОшний, зранений Донбас
Й дивляться "всевладні" з Києва байдуже
Скільки в Україні залишилось нас.
Тих, хто не ховався від біди у хаті
Й вірить, що нарешті прийде мирний час.
Сьогоденням стануть мрій думки крилаті
І з руїн воскресне феніксом Донбасс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745233
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2017
Ще не боліло так ніколи
Серденько спогадів... Думки
Всю ніч товчуться в замкненому колі —
Їм зручно жити так, в неволі,
Де розшматують їхній біль круки.
Птахи примар, які живуть сумлінням,
Які радіють відчаю в душі
І викидають мрії геть, з корінням,
І напувають серце чорним зіллям,
Й слова нашіптують чужі.
Безсоння втомлене чекає ранку
І не відводить погляд від вікна,
Де вітер помережану фіранку
Колише, граючись в мовчанку,
Де в трави падає туману сивина.
Щось недосказаним так і лишилось:
Усмішка, погляд, рухи чи слова?
А пам'ять ластиком образ стира
Те, що колись раптово так відкрилось
І назви ще йому нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744375
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017
[b]Р[/b]епетиция прихода осени —
[b]Е[/b]сть в мелодии дождя и грусть, и боль.
[b]П[/b]латье летнее в цветастой россыпи
[b]И[/b] меж туч цвет неба ярко-голубой.
[b]Т[/b]ихой поступью шли сенокосами
[b]И[/b] короче стали летние деньки;
[b]Ц[/b]вета янтаря поля полосками,
[b]И[/b] вдоль них синеют густо васильки;
[b]Я[/b]блоками пахнет до оскомины,
[b]П[/b]ахнет грушами, как будто мёд разлит.
[b]Р[/b]азве мы с тобою не запомнили —
[b]И[/b]злучением в душе любовь скользит.
[b]Х[/b]мурится, грустит июль в преддверии —
[b]О[/b]сень где-то рядом, ветер разболтал.
[b]Д[/b]аже наши сны уже поверили...
[b]А[/b]вгуст точно знает — лета он финал.
[b]О[/b]сень в чувства принесёт смятение —
[b]С[/b]ерой грустью щедро напоив сердца.
[b]Е[/b]й не верь и не дари смирение —
[b]Н[/b]ас навек объединили два кольца.
[b]И[/b] не раз день летний станет у крыльца.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744268
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2017
Час лікує...і біль затихає,
Залишаючи світлу печаль.
Відчай серце вже навпіл не крає
Й розпрямлятися легше плечам.
Я навчилась без сліз слово "МАМА"
Промовляти і вголос, й в душі,
Бо я часу достатньо вже мала —
Мамі реквієм пам'ять й вірші.
Менш болить, а скучаю все більше,
Бо мого поля видно вже край.
Через поле життя йду все тихше,
Залишаючи світлу печаль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743386
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2017
В ніч Купальську дівчата вінки
В річку сонну в надії кидали,
Що з сватами прийдуть парубки,
Бо не марно ж цвіт в лісі шукали.
Й не важливо: знайшли, а чи ні —
Ніч Купальська розпалює ватру.
Жить не хоче ніхто в однині,
Кожен щастя своє хоче мати.
Хороводи і сміх, і пісні —
Ось така вона ніч на Купала.
Все недобре згорало в вогні,
А вода вроду й міць дарувала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743352
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2017
Мені так боляче від тебе йти...
І повертатися так боляче!
Я знову намагаюся знайти
Тебе в тобі. А серце тонуче
У вирі сумнівів можливо ще
Спасти, підставивши долоні мрії —
Кохання не приймає лестощів,
Коли втомилося вже від довіри.
Не можна нехтувати без кінця
Терпінням, бо й кохання душу має
Й образи біль, немов від камінця,
Із кожним разом довше відчуває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Здравствуйте, мальчики! Здравствуйте, девочки!
Вот мы и встретились — годы спешат.
Где же косички и яркие ленточки —
Хочется в детство назад убежать.
Там, где мы все непоседы смешные,
Там, где казалась нам долгою жизнь,
Там, где мы встретились с вами впервые
И навсегда научились дружить.
Первый звонок — мы уже первоклашки,
Белые фартучки, воротнички.
В классики игры, в "замри" и в пятнашки,
В первых тетрадках не буквы — крючки.
Первые радости, первые слёзы,
Первых записок признанья в любви,
Первых свиданий смешная серьёзность
И восьмилетки мы выпускники.
Сорок семь лет... Мы уже все седые.
Бабушки, дедушки, но пусть на миг
В детство вернёмся и в дни молодые,
Вспомним ушедших и выпьем за них.
Мы улыбаемся снова друг другу:
Вот мы и встретились — годы спешат.
Жизнь продолжается, мчится по кругу —
Внуки теперь в нашу школу бежат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743172
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.07.2017
Не стихає материнський плач й вдовиний
І не стримують утрати сліз батьки,
Й погляд сиріт...Та такий, мов в чомусь винний.
Ходить смерть Донбасом сміло навпрошки.
Знов скалічених по шпиталях розвозять,
Мов обірваний вітрами вишень цвіт.
І буває так, що вже не плодоносять
Після бурь таких — у душах пустоцвіт.
Бо болітимуть душа і серце довго
Й перед вбитими вина до скону літ
Не стихатиме і ліки ні до чого —
Б'є війна живих сміливо навідліт.
Й не прийшли ще ті, що зможуть зупинити,
Але віра і надія ще живі.
Скільки треба крові й сліз іще пролити,
Щоб упевненно війні сказати: ні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742978
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2017
Сутінок ніжні обійми.
Дівчинка й хлопчик за руки
В вечір крізь сутінки йдуть.
Тайна якась поміж ними...
І засинають вже луки,
Соняхи пишно цвітуть.
Сонце сховалось за гору,
Тільки останній промінчик
В хмарці біленькій заснув.
В річку у воду прозору
З берега пада камінчик —
Він непомітно сковзнув.
Дівчинка й хлопчик всміхнулись —
Стрівся із поглядом погляд.
Пальці сплелися щільніш.
Раптом, без слів, пригорнулись,
Так би життя усе поряд —
Миті немає миліш.
Ніч украшає зірками
Небо липневе так рясно!
Й місяць поважно пливе.
"Ой обіцяла ж я мамі,
Що повернуся я вчасно...
Вже зачекалась мене".
Дівчинка й хлопчик повільно,
Ніби час можна спинити,
Берегом заспаним йдуть.
Ніч розлилася чорнильно,
Верби полощуть віти,
Річкою зорі пливуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017
Перші кроки, ну й морока —
Під ногами, ніби лід.
Щось штурхає в спину, збоку —
Підхопить встигає дід.
І зітхає Тьомка важко:
Треба видумати щось.
На коліна став і рачки
Він побіг, а не поповз.
А до цього часу навіть
Повзати й не думав він,
Генетична, мабуть, пам'ять
Вибиває клином клин.
Стільки радості: до столу
Шлях здолав він залюбки,
Дотягнувсь до телефону
І хотів з ним утекти.
Не вдалось, бо зразу ж мама
Іграшку дала взамін,
Ніжно Тьомку цілувала:
Ой, який дорослий син!
Пра і баба, й дід всміхнулись:
Ось тобі і перший крок.
Мов в минуле повернулись:
Так робив Андрій, внучок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2017
Зачем же камешку несбывшейся любви
Пытаемся найти достойную оправу?
Не замечаем, как уходят в было дни
И лжи придуманной по капле пьём отраву.
И оправданию мы доверяем вновь
Ошибок безоглядность, слов пустых нелепость
И в паутину липкую тревожных снов
Мы прячем истину и грусти глупой нежность.
Зачем в толпе чужих и незнакомых лиц
Пытаемся найти знакомый взгляд, улыбку...
Живём, как дети, в мире странных небылиц
И слушаем бессонницы усталой скрипку.
Быть может, просто легче помнить, чем забыть?
Ведь первая любовь, на то она и первая.
А если суждено ей и последней быть —
Она не будет, как черешня скороспелая.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741281
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2017
Червень 1969 року, ми з Вовкою перейшли у восьмий клас. Тепер ми були найстаршими, бо школа — восьмирічна. У душі дивні почуття раптової дорослості, ніби життя буде зовсім інакшим. Наповненим чимось незнайомим і таким бажаним. Завтра ми їдемо на екскурсію в Київ.
Група складалася з випускників і учнів нашого класу. Всього 25 чоловік. З нами будуть вчитель фізкультури Ніна Федорівна, керівник нашого класу Неля Олександрівна і Зінаїда Василівна, вчитель математики. Вона тільки рік пропрацювала в школі після пед.інституту.Маленька, з пишним світло-рудим, довгим волоссям зовсім була не схожа на вчительку. Скоріше — на випускницю. Про поїздку нам сказала мама ще на початку березня. Три місяці чекання були неймовірно довгими. І ось — вже завтра о п’ятій ранку почне збуватися наша мрія.
Коли ми прийшли до школи, там вже збиралися учні з батьками. Було гамірно, всі збуджені, стривожені. Речі складалися в стареньку бортову машину, в якій понад бортами були лавки, а кузов застелений товстим шаром свіжого сіна. Шофер подивився на годинник і голосно сказав: « Все, треба їхати. Дорога далека, 700 кілометрів. Їдемо». Їхали через Харків, в якому теж майже ніхто не був, роздивлялися, дивувалися і раптом нас зупинив міліціонер. Провірив документи, подивився, як обладнана машина і здивувався, що ми їдемо в відкритій машині, не захищені брезентом. Шофер нічого не зміг пояснити, а міліціонер вперто стояв на своєму: для перевозки дітей машина не підготовлена. Ніна Федорівна не витримала, вилізла з кабіни і чіткими кроками пішла до них. Відвела міліціонера подалі, щось довго йому розказувала і врешті-решт, ми після двогодинної стоянки на пекучому сонці все таки рушили до Києва. Пізнім вечором перед нами відкрилася панорама величезного і величного в вогнях ліхтарів Києва. Ми стояли біля бортів кузова, що строго заборонялося, і не могли надивитися, були в такому захваті, що емоції переповнювали нас через край. На турбазі нас уже очікували і хвилювалися, бо ми запізнилися. База була розміщена в великій чотири- поверховій школі. Нас поселили на першому поверсі, де в просторих класах стояли розкладачки, великий стіл і стільці. Довго не могли вгамуватися, вже далеко за північ затихли і запанувала тиша.
Запам’ятався парк "Володимирська гірка", величний пам’ятник князю Володимиру над Дніпром,сходинки з тераси на терасу, альтанки. Музей Т.Г Шевченка вразив і здивував неймовірними картинами, бо якось мало розповідалося в школі про Шевченка-художника. Велич і золоте оздоблення Володимирського собору, в якому йшла служба, спів хору маленьких хлопчиків у білому, монахи – це було відкриттям, відчувалася особлива атмосфера дійства. Багато чого ми побачили і багато чому дивувалися знову і знову. І взагалі — місто вражало своєю багатолюдністю, широтою вулиць і площ, скверами, пам’ятниками, зеленим убранством. Поїздка на пароплаві по Дніпру, ось саме тут я вперше покуштувала білий шоколад. Сашко, однокласник, купив плитку шоколаду і подарував мені.
Екскурсія не обійшлася без смішних ситуацій. А саме, ми, за
звичкою,спробували перебігти вулицю, забуваючи, що є для цього підземний перехід. Ми йшли вулицею і раптом хтось із хлопців крикнув: побігли, так швидше. І ось вже шестеро хлопців бігли через широку вулицю, машини вищали сигналами і гальмами і раптом роздався командирський голос Ніни Федорівни, вона кричала так, що люди зупинялися: «Сватівчани, куди вас ромаші понесли!". Це був улюблений вираз вчительки. Хлопці різко зупинилися врозсип посеред вулиці, стояли, як вкопані, розгублені і перелякані. А до них бігли наввипередки міліціонер і Ніна Федорівна, яка встигала на ходу кричати: «Та ми зі Сватового, може чули? Там Біла гора, на якій розташована психлікарня, а дітки з розумовим відхиленням, правда майже непомітним». Хлопців повернули до гурту, а ввечері були проведені розбори «польотів». Іншим разом, коли нас привели до великого Універсаму і сказали, що зустрічаємося біля виходу через годину. А вийшло ось що. Година пролетіла непомітно, я з декількома дівчатками пішли до виходу, де стояла вже Неля Олексан-дрівна. Більш ніхто не прийшов, чекали п’ятнадцять хвилин. І раптом з-за магазину вибігає Ніна Федорівна і з криком: «За мною,» — понеслася навколо нього. Виявилося, що виходів було чотири і біля кожного стояли збентежені сватівські туристи. Ніна Федорівна зібрала докупи всіх, але не дорахувалася Вовки і Вітьки. Тепер вже спеціально біля кожного виходу стояли «вартові», чекаючи їх. Вони прийшли через сорок хвилин, йшли не поспішаючи, реготалися, штовхаючи один одного. А сталося ось що: в магазині хлопці занудьгували, вийшли на вулицю і побачили бага-топоверховий будинок, красивий, великий і пішли подивитися, що там всередині. В цей час якийсь чоловік заходив у ліфт, куди й вони забігли і поїхали на останній поверх. Чоловік вийшов, а вони почали кататися вниз-вверх аж поки їх на останньому поверсі не вигнав з ліфту якийсь сердитий дядько. Вниз прийшлося бігти пішком, а тут й ще побачили на годиннику в вестибюлі, що вже десять хвилин на третю. Десять днів пробігли непомітно і ми вирушили додому. В Харкові ми несподівано знову зустрілися вже зі знайомим міліціонером. Шофер сам зупинився і Ніна Федорівна ще раз подякувала йому, а він, усміхаючись, побажав нам щасливої дороги.
Першого вересня, коли ми всі зустрілися в класі, тільки й було розмов, що про Київ. Я дістала обгортку від шоколадки і похвасталася, що такого шоколаду ніхто ще не їв, а мені Сергій подарував. Сашко якось дивно подивився на мене і промовив: «Це ж я. Я подарував». Вихопив обгортку у мене з руки, розірвав на малесенькі шматочки і вибіг із класу. А я навіть не змогла згадати, що Сашко теж з нами їздив до Києва. Після уроків Сашко мене чекав біля школи. Мені було соромно, а він підійшов і тихо сказав: « А я думав, що ти будеш пам’ятати мій подарунок завжди. А ти так нічого і не зрозуміла…». Після цього випадку ми навіть поглядами боялися стрітися.Після закінчення школи наші дороги розбіглися надовго, а коли ми несподівано зустрілися з Сашком через п’ятнадцять років, він, усміхаючись, подарував плитку білого шоколаду. Дивлячись на мій здивований погляд, він промовив: «А я завжди, як приїжджаю додому, маю при собі плитку білого шоколаду. А раптом ми стрінемося».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2017
Я спогадами перелистую минуле,
Біжу знайомою стежиною в "було".
Ще трішки накукуй мені років, зозуле,
І не нагадуй стільки літ уже втекло
І стало снами радісними і болючими,
В які пірнаю, ніби у бездонний вир
Чи зарослями йду я жадібно-колючими,
Або в страху перебігаю біль-пустир.
Було всього, бо не бува життя інакшим,
Коліна іноді збивала до крові
Й допомогала підвестись з колін я слабшим,
Й пізнала те, як друг б'є в точки больові.
Тому щасливі миті в долі я ціную,
Тому й коханню я страждати не даю.
У лінощах своє життя я не марную
І душу за копійку я не продаю.
Можливо, хтось моїм словам чомусь й не вірить,
Та й я комусь не вірю, так в житті бува.
Але я вдячна тим, хто хоч ковток довіри
Мені дарує й заздрощами не вбива.
Я спогадами перелистую минуле
І не шкодую я за тим, що не збулось.
Рахуй літа онукам й правнуку, зозуле,
Й минуле із майбутнім, щоб переплелось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2017
Тут колись бігла річечка Сваха
І по степу гуляли вітри,
Слобода будувалася й хати
Заселяли мої пращури.
Немов стрічкою синьою річечка,
Обпоясує місто моє.
Умиває воно в росах личико,
Коли сонце уранці встає.
По весні убирається пишно
У цвітіння вишневих садків.
Я люблю його зоряну тишу
І за містом роздолля полів.
І ковиль, що шепочеться з вітром,
Білу гору, мов шовком вкрива,
А по осені бабине літо
Неповторним щоразу бува.
Замережує місто багрянцем,
Розсипа золотий листопад,
А узимку дивує рум'янцем,
Що в засніженій млі проступа.
Від гори розбігаються вулички,
Недалеко видніється храм.
І дахів кольорові гудзички,
І кар'єру піщаного шрам.
Невеличке за розміром місто
Знов з гори роздивляюся я.
Сватівчанка і родом, й за змістом —
Це мала Батьківщина моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2017
Сани готують, звичайно, улітку —
Істина ця всім відома давно,
А не чекають, коли гупне в хвіртку
Зимонька й інеєм вкриє вікно.
Ось і сусіди дровець прикупили—
Вдвічі дорожчі, чим влітку торік.
З пенсії рік грошенята копили,
Бо залишивсь від субсидії пшик.
Діти війни, все життя працювали
І заробили без масла на хліб.
Й навіть не думали, і не гадали,
Що саме так доживатимуть вік.
Їм все життя обіцяли, що краще
Житимуть з року у рік, потерпіть!
Та й залишили їх напризволяще —
Не вередуйте і далі живіть.
Ось вже з безвізом усі українці —
Ми ж усе робимо тільки для вас.
Серед подвір'я дідусь на ослінці
Важко зітхає: "Бач, дбають про нас.
Я вже не в силі дрова ті рубати —
Вісім десятків, то ноша важка.
Може й не будемо ми зимувати...
І не побачим цвітіння садка...
Щоб не було, сани влітку готують,
Бабо, а десь живуть гірше, чим ми.
Хай в честь безвізу пани бенкетують,
Тільки б скінчилась війна до зими".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017
[b]Б[/b]іла лілея так солодко пахне
[b]І[/b] вечір жадібно запах той п'є.
[b]Л[/b]ітнього дня в верболози тінь шасне,
[b]А[/b] вслід зозуленька враз закує.
[b]Л[/b]егко і дзвінко літа нарахує
[b]І[/b] полетить до чужого гнізда.
[b]Л[/b]агідний вітер чомусь вередує,
[b]Е[/b]хо вечірнього дзвону здаля
[b]Я[/b]кось збентежено плач розливає,
[b]Т[/b]ишу собою заповнює вщент,
[b]А[/b] річка сонечко ніжно вмиває
[b]К[/b]лекіт журавки — чудовий акцент.
[b]С[/b]тишений плескіт брижів прибережних,
[b]О[/b]брис дерев у вечерній імлі...
[b]Л[/b]егінь в піснях своїх ніжних й бентежних
[b]О[/b]сені згадує дні золоті.
[b]Д[/b]івчинку юну він стрів так нежданно,
[b]К[/b]рається серце — шкода не збулось.
[b]О[/b]й, як скучаю, любесенька Ганно,
[b]П[/b]ам'яті серце — в нім все збереглось.
[b]А[/b] тільки все — це здивований погляд,
[b]Х[/b]востик волосся метнувсь по плечам.
[b]Н[/b]іжно всміхнулася хлопчику поряд...
[b]Е[/b]й, незнайомцю, потрібно що Вам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739439
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2017
Ты выдумал меня. Такой на свете нет,
Такой на свете быть не может.
Ни врач не исцелит, не утолит поэт, -
Тень призрака тебя и день, и ночь тревожит.
Мы встретились с тобой в невероятный год,
Когда уже иссякли мира силы,
Все было в трауре, все никло от невзгод,
И были свежи лишь могилы.
Без фонарей, как смоль был черен невский вал,
Глухая ночь вокруг стеной стояла…
Так вот когда тебя мой голос вызывал!
Что делала - сама еще не понимала.
И ты пришел ко мне, как бы звездой ведом,
По осени трагической ступая,
В тот навсегда опустошенный дом,
Откуда унеслась стихов сожженных стая.
— * —
Ти вигадав мене.Такої в світі і нема,
Такої в світі бути і не може.
Не зцілить лікар і поет втішатиме дарма —
І день, і ніч примари тінь тривоже.
Зустрілися з тобою в неймовірний рік,
Коли вже вичерпались світу сили.
Усе в скорботі, у знегодах світ поник
І свіжими були лише могили.
Без світла, мов смола, був чорним Невский вал,
Навкіл стіною глупа ніч стояла...
Так ось коли тебе мій голос викликав?
І, що робила,я й сама не знала.
І ти прийшов , неначе зірочка тебе вела,
Ступаючи по осені трагічній і безкраїй,
До мене, в дім спустошений, де в самоті жила,
Бо звідти спалених віршів майнула зграя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017
[b]М[/b]олюся у душі і за дітей, і за онуків —
[b]О[/b]двічні материнські маю в серці почуття.
[b]Л[/b]юбов моя величних й голосних не любить звуків,
[b]Ю[/b]доль земну я дарувала їм і майбуття.
[b]С[/b]вітає чи вже пада сонце неминуче в річку —
[b]Я[/b] проводжаю і стрічаю день в думках про них.
[b]У[/b]певнена — від успіхів вагомих й невеличких
[b]Д[/b]істалась радість їм у чімсь і від порад моїх.
[b]У[/b]білена не від років давно я сивиною,
[b]Ш[/b]укала й я колись для себе папороті цвіт
[b]І[/b] сумнівів туман лягав густою пеленою,
[b]І[/b] чорно-білим іноді здавався мені світ.
[b]З[/b]найшла я цвіт той, а у нім — кохання і довіра.
[b]А[/b] що ще треба жінці для щасливих й світлих днів?
[b]Д[/b]ороговказом назавжди були надія й мрія
[b]І[/b] папороті цвіт в моєму серці не одцвів.
[b]Т[/b]ака рясна й яскрава низка днів моїх пройдешніх,
[b]Е[/b]тюди днів майбутніх вже малюють мрії й сни.
[b]Й[/b] так хочеться, щоб я пройшла їх якомога легше,
[b]І[/b] усміхалась листопадам й ніжності весни.
[b]З[/b]асніженим і ранкам, й вечорам знов дивувалась,
[b]А[/b] ще побачила,як літо щедро розквіта.
[b]О[/b]нуками й дітьми без втоми завжди піклувалась,
[b]Н[/b]абуте у житті зберуть у досвід мій літа.
[b]У[/b]клониться могилам рідним низько моя пам’ять,
[b]К[/b]охання і надія, мовби папороті цвіт.
[b]І [/b]сумніви нехай ніколи душу більш не краять,
[b]В[/b] яскравих кольорах нащадкам я дарую світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2017
[b]Т[/b]ам, где любви острова,
[b]А[/b]квамариновый свет
[b]М[/b]едленно льёт тишина.
[b]Г[/b]русти теряется след,
[b]Д[/b]ождь из жемчужинок-слёз,
[b]Е[/b]сли нельзя чувств сдержать,
[b]Л[/b]асковый бриз сладких грёз —
[b]Ю[/b]ность умеет мечтать.
[b]Б[/b]люз двух влюблённых сердец
[b]В[/b]ечный, как мир вокруг нас
[b]И[/b] символ есть двух колец —
[b]О[/b]н двум сердцам силу даст.
[b]С[/b]лушать друг друга любовь
[b]Т[/b]репетно учит всю жизнь.
[b]Р[/b]озам не быть без шипов,
[b]О[/b]х, не спеши, оглянись:
[b]В[/b]ечный блюз тише звучит...
[b]А[/b] не дай Бог, замолчит?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738232
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2017
Що таке спокуса? Де та грань тоненька,
За яку ми легко й непомітно йдем
Навіть, коли серце у тривозі тенька
Й огортає душу незнайомий щем.
Різною буває у житті спокуса:
З'їсти шоколадку чи комусь збрехать,
Чи зненацька взяти і волосся русе
У зелений колір перефарбувать.
Та усе це легко виправити можна —
Вибачитись й фарбу змити назавжди.
А бува спокуса на безумство схожа —
Долями людськими гратись в забавки.
Убивать й калічить, і палить оселі,
Із землі зтирати села і міста.
В той же час співати пісеньки веселі
Й йти у храми Божі цілувать хреста.
Що таке спокуса? Вибирає кожний.
Як би там не сталось — пам'ятай свій рід.
Спокуситись вбивством нЕлюд лиш спроможний,
Бо лиша байдуже свій кривавий слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2017
[b]Л[/b]тній ранок скупався в росі
[b]І[/b] всміхнувся прийдешньому дню.
[b]Т[/b]и замовив собі вже таксі,
[b]Н[/b]е сказавши мені:"Подзвоню".
[b]І[/b] дивилася я у вікно,
[b]Й[/b] шепотіла: " Оце вже і все".
[b]Р[/b]анок пив з ароматів вино,
[b]А[/b] минуле писало есе.
[b]Н[/b]аша зустріч остання, як сон,
[b]О[/b]бгортала безмежним теплом.
[b]К[/b]алатали серця в унісон,
[b]С[/b]юркотав цвіркунець за вікном.
[b]К[/b]азку ніч шепотіла зіркам,
[b]У[/b] якій був щасливий кінець,
[b]П[/b]лив над річкою низько туман,
[b]А[/b] під ранок прибіг вітерець.
[b]В[/b]ін навшпиньки пройшовсь по траві,
[b]С[/b]пив з півоній солодку росу.
[b]Я[/b] вже в сни не прийду більш твої —
[b]В[/b] них я місця собі не знайду.
[b]Р[/b]ізко хлипнули дверці таксі...
[b]О[/b]сь і крапка в короткім есе.
[b]С[/b]вітлий ранок у літній красі
[b]І[/b] нове щось для нас принесе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737867
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2017
Кохання мелодія нами написана:
Буває і ніжна, буває — сумна,
Буває безсонням вона заколисана,
А ще — безоглядна, немов би весна.
У ній почуттів наших плин неповторний,
Який не стихає рокам вперекір,
Не дай же їй,Боже, коли місяць повний,
Завити від сумнівів в серці, як звір.
Ось саме цього я боюся найбільше,
Бо осуд людський знать не хоче межі.
Мелодію пишемо, як і раніше,
Нехай нам не заздрять в тім очі чужі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2017
Когда отчаяния половодье
Терпения накроет берега,
Приходит в душу слякоть, непогодье
И безысходность больше, чем беда,
Ищу я в прошлом наших два следа.
Быть может, память что-то сберегла,
Быть может, тоненькую нить надежда
Сумела в миг последний удержать
И можно сердцем ощутить, как прежде
Прикосновение руки. Разжать
Кулак обиды, прошлому сказать:
Пройдёт и это, стихнет половодье,
Всё возвратится на круги своя,
А, если память за собой уводит —
Ей просто скучно стало без меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737327
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2017
Блукала небом блискавиця,
Шукала нишпорки між чорно-синіх хмар.
Вже почалася косовиця,
Зібрали бджоли з квітів лугових нектар.
Звідкільсь дощу з'явився запах
Такий густий і свіжий, і такий близький!
Частішав блискавиці спалах
І голос грому несподівано різкий
Все голосніше озивався,
Бурчав і гримав, щоб його почули всі,
А вітер на гілках гойдався,
Або ховався у високім лопусі.
І раптом... краплі у пиляку
Так нехотя і важко з висоти впадуть,
Й за ними дощ, мов з переляку,
Рясний і теплий хмари врешті-решт проллють.
І згодом грім затихне зовсім,
А блискавиця в нишпорці між хмар засне,
Й розіллє небо синь невдовзі,
Й всміхнеться сонечко златаве і ясне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2017
Шорти, футболки яскраві,
Збиті коліна в зеленці.
Дівчинка й хлопчик... Цікаво,
Що пам'ятатиме серце?
Сині тернівочки-очі,
Сміх, що дзюрчав, мов джерельце
Й те, що кирпатенький хлопчик
Промінь ловив у люстерце?
Перший букетик, кульбаби,
В плящці черешні із цукром?
Квакали смішно, мов жаби,
Тішилися отим звуком.
Що пам'ятатиме серце,
Сни їм колись намалюють.
Сміх, що дзюрчав, мов джерельце,
Тихим відлунням почують.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2017
Там, де річка шепотіла про кохання,
А стежинка заховалася в траві,
Ми стрічали в росах скупане світання,
Диким медом пахли липи вікові.
Ех, яка ж то пісня почуттів яскрава,
Райдугою раптом спалахне в душі.
І обрамить хмарки ніжно-золотаво
Червень. І холодні, й сонні спориші
Кутали підошви ніг і лоскотали,
Аромат квітковий вітер розплескав.
Шепотілись верби, віти полоскали,
Елегантно новий день нас привітав.
Просиналось місто, тиша геть тікала,
Оживали звуки, що таїла ніч:
Так крикливо квочка тиші вслід квоктала
І кричав болюче й відчайдушно сич!
Легко йшли у парі, усміхались літу,
А у серці ніжність квіткою цвіла.
Підемо, як треба, разом й до крайсвіту —
Рівним полем стежка наша пролягла.
Обіймав так ніжно ти мене за плечі,
Кутав в свою ніжність серденько моє.
Ой, скоріше б знову та й приходив вечір,
Холоду розлуки час хай не зове.
А з тобою йдемо літечко за літом,
Нашу стежку часом забивав бур'ян.
На стежинці діти і онуки — квітом,
Як коханню личить ніжності сап'ян!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736183
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2017
Початок літа. Пишно зеленіє місто.
Розцвів лілейник й полуниця ще цвіте
І сонце розсипа проміння золоте,
Й дивують серце солов'ї грайливим свистом.
Знов падають зірки в долоні наших мрій,
А в синім погляді твоїм живе усмішка.
Лежить розкрита на моїх колінах книжка
І пахне густо біля річки травостій.
Роки-роки в яскравий заплелись вінок.
В нім чорно-білі кольори ледь-ледь помітні
Тому, що не були вони одноманітні.
Усе життя ми вчились жити і кохати
І помилялися і вчились вибачати,
Й долоні підставляли мрії для зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2017
Вспоминай ты меня без обиды,
Просто так вспоминай. Просто так.
Зашумят постаревшие липы,
Повторяя шагам твоим в такт
Незабытое имя, в котором
Ты мелодию слышал любви.
Уезжала в рассвет я на скором
И твердила себе: не зови...
Меж сожжёнными нами мостами
Долгим взглядом меня ты обнял,
На перроне пустом под часами
В предрассветьи так долго стоял.
Мне потом написала подружка:
Ты на скором уехал в закат...
Наврала нам когда-то кукушка,
Торопилась считать наугад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735603
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2017
Пел соловушка — звал он любимую,
Знал — услышит она трель его.
Песню нежную пел и красивую,
В ней звучало любви торжество.
И казалось — хрустальные камешки
Рассыпались и падали вниз,
Перезвон обрывался на краешке
И звучал над округою свист.
Разрезал тишины он полотнище
И по кромке бежал в дальний край.
И рыдал, и смеялся соловушка,
Перечёркивал в сердце печаль.
И, конечно же, скоро любимая
Прилетит и подарит любовь.
И... затихнет вдруг трель соловьиная —
Через год повторится всё вновь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735529
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.05.2017
Вечоріє. Череда повільно
З пасовиська вулицею йде.
Солов'ї витьохкують весільні
Серенади і бузок цвіте.
Лунко ляскає батіг в повітрі —
Дуже вправний дід Іван пастух
І яскраві фарби на палітрі
Вечір змішує, та й вітер вщух.
Біля хат розчинені ворота —
Зна худоба добре де чий двір.
Небом розлилася позолота —
Захід сонця знатний ювелір.
Сутінок густішає безмежність,
Огорта дерева і хати.
В кожнім шерхоті живе бентежність...
І зникають звуки суєти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735268
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.05.2017
Колихає мама сина,
До серденька пригорта.
Знаєш, хлопчику, я сильна,
Буду поряд все життя.
Хай тобі насниться казка —
Усміхнешся ти ві сні,
А моя, синочку, ласка —
Крила Ангела легкі.
Спи мій, рідний, спи, маленький —
У ві сні ростуть скоріш.
Будь здоровий й веселенький,
Маму й тата тим і тіш.
Колихає мама сина,
Витира з щоки сльозу:
Хай пройде війни часина,
Відведе хай Бог грозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2017
Закреслюю в соте чи в тисячне
Той сон, що за мною йде вслід
Притишеним кроком і лисячим,
Рікою життя іде вбрід.
За руку бере, не питаючись
Потрібно мені це чи ні.
Крізь ніч поведе не спиняючись
Й залишить мене у весні,
В якій затаїлось відлуння
Признання в коханні твого
Й розквітлі садки, й повнолуння,
Й усмішка мовчання мого.
Нас лагідно ніч огортала,
Співав соловейко в бузку,
Зозуля роки рахувала
І місяць на хмарці-візку.
І знову не в соте, а в тисячне
Обірветься ниточка сну —
Сховалося сяйво місячне
В фіранку ажурну легку.
Навіщо мені це, не знаю...
Й не знаю, чому знову й знов
У сон той, як в річку пірнаю,
Пірнаю чомусь стрімголов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2017
У закоханих очі всміхаються
І по-іншому бачать наш світ.
Перед ними всі квіти схиляються,
Бо кохання, немов дивоцвіт
Виграє дивовижними барвами,
Почуття, мов рясний зорепад,
Напуває серця милих чарами
І не зна, що таке часопад.
І не вірить кохання в розлуку,
Хоч життя без розлук й не бува,
І тонку павутиночку смутку
Легко ніжністю враз обрива.
Серенад солов'їних безмежність
Подарує у травні воно,
В них яскрава і ніжна бентежність —
Пророста в серці щастя зерно.
Ось тому вони бачать по-іншому
Наш такий непростий білий світ
І не ходять по снігу торішньому,
Де лишився лише пустоцвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2017
По росі холодній ранок,
Мов дитя, дрібненько біг.
Небо одягнув в серпанок
І спочити в трави ліг.
Розлилася тиші ніжність,
А тендітна, мов кришталь.
І всміхнулась раптом вічність,
Що ховалась в пастораль.
Вітер бавився в садочку —
Гілочки злегка гойдав.
Травень вишиту сорочку
Кожний ранок одягав.
Із хмариночок орнамент,
З квітів, з зелені лісів.
...І на вічності пергамент
Тихо ліг букетик слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2017
[b]А [/b]мені згадалося дитинство,
[b]Б[/b]о в душі дитина й досі я.
[b]В[/b]еселкових днів отих намисто
[b]Г[/b]арно і яскраво виграва.
[b]Г'[/b]утаперчева любима лялька
[b]Д[/b]овго й після мене ще жила,
[b]Е[/b]х, яка ж була я в неї нянька —
[b]Є[/b]дність наша справжньою була.
[b]Ж[/b]ив у хаті нашій сірий котик,
[b]З[/b] нами грався Пушик залюбки
[b]І[/b] любив, щоб чухали животик,
[b]Ї[/b]в цукерки й з кавунів скибки.
[b]Й[/b] ще була собачка, рижа Чапка:
[b]К[/b]уций хвостик і кудлата шерсть.
[b]Л[/b]едь вона побачить чиїсь тапки —
[b]М[/b]иттю вкраде й заховає десь.
[b]Н[/b]е один раз лаяли ми Чапу,
[b]О[/b]чі опускала, хвіст круть-круть,
[b]П[/b]отім ніжно подавала лапу...
[b]Р[/b]озсміються всі й шукати йдуть.
[b]С[/b]кільки днів уже роками стали,
[b]Т[/b]ільки згадую я знову й знов:
[b]У[/b] зимові вечори гортали
[b]Ф[/b]отографій витертий альбом.
[b]Х[/b]ата батьківська, садок вишневий —
[b]Ц[/b]е не зтерти з пам'яті рокам.
[b]Ч[/b]ебрецевий запах полудневий,
[b]Ш[/b]авлія росте і досі там.
[b]Щ[/b]емно серцю в вечір цей травневий —
[b]Ю[/b]ні і дитячі згадую роки.
[b]Я[/b]к осіннє листя шурхотять думки.
Надихнула на написання вірша -алфавіту Л. Іванова, за що я їй дуже вдячна.
В віршованому алфавіті відсутні букви и і ь, самі розумієте чому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2017
Коли плаче кохання,
Не втирай йому сльози брехнею.
Гіркувате мовчання
В келих смутку ти не доливай.
Зупини крик вагання,
Щоб не йшло воно сліпо стернею.
Коли плаче кохання —
В чорний одяг його не вдягай.
Проспівай йому пісню,
Що минається все в цьому світі,
Не було б тільки пізно —
Не закреслюй усе, що було.
Хай думкам надто тісно —
Розкида у душі розпач сіті,
Не проси його слізно —
Не буває він чистим, мов скло.
Переплаче кохання...
І щасливо тобі усміхнеться,
Й не закреслить того, що було.
Вже не чути вагання
І в душі твоїй знов озоветься
Те, що ніби уже й не жило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2017
У День народження собі
Нічого я не побажаю,
Бо, що бажати, далебі,
Усе в своїм житті я маю.
Не шкодувала доля,ні,
Яскравих днів і днів щасливих.
Звичайно, поміж них сумні
Бували дні, в сльозах тужливих.
Та рідних посмішок тепло
Завжди будо мені в підтримку
І випрямлялося стебло
Мого життя, й біди жаринку
Знов вітер долі задував —
Я легко крила розправляла.
І кожний день чимсь дивував,
І щастя зірочка сіяла.
Я долі дякую за все:
Родину люблячу й кохання,
Яке в любій біді спасе
Й надія не помре остання.
У День народження своє
Вклоняюсь татові і мамі.
Я долі дякую за все,
Бо я живу у світлій гамі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733391
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2017
Не дайте зарости травою
Стежинці, що у рідний дім веде,
Там пам'ять можна напоїть водою
З криниці, над якою груша знов цвіте.
Де й досі запахи дитинства
Приносить раптом вітер здалека
І голос рідний, ніби шелест листя,
Вчувається і ехом вдалині зника.
Де тиша й смуток огортають
Й приходить в серце світле почуття.
Не дайте зарости... Літа минають
Й по тій стежинці правнуки ідуть в життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733052
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2017
Теплий, тихий всю ніч крапав дощ,
Шелестів по дахах і по вікнах.
Від дитинства у ньому є щось,
Мабуть, запахи вулиць умитих
Запах квітів відчутнішим став
І бузок став на тон яскравішим,
А п'янкий запах скошених трав
Всіх парфумів у світі найліпший.
Раптом спогадів калейдоскоп
У роки повертає далекі:
Усміхається мама, кадр-стоп.
На обличчі краплиночки теплі.
Підставляє долоні дощу,
Босоніж йде у мокрій геть сукні
Й я на зустріч їй швидко біжу...
В згадках часу бар'єри відсутні.
Теплий ранок хмаринки збира,
А вони, неслухняні, тікають
І дощу шелест так й не стиха,
Та за це його і не картають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732516
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 09.05.2017
Біля могил, монументів і стел
Пам'яті вічний вогонь.
Тисячі селищ, містечок і сел
Не обійшла осторонь
Друга Велика війна світова
Кроком своїм руйнівним.
Пам'ять в серцях і до цих пір жива,
Вклонимось мертвим й живим.
Вклонимось їм, що заради життя
Йшли без вагання у бій
І не ховались від куль в укриття,
Бо по землі не чужій,
Рідній до болю, до крику "ура",
Гнали, як тать, ворогів.
Тим, хто на схилах величних Дніпра
Наше життя боронив.
Вклонимось тим, хто в голоднім тилу
І в окупації жив,
Тим хто пройшов до Берліна війну
Й нових садків насадив.
Кожного травня буяють вони
Й пам'яті вічний вогонь
Там, де солдати у землю лягли,
З їхніх палає долонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2017
Ненавиджу в душі затишшя —
Такий химерний для життя контраст,
Коли й малесеньке узвишшя
Здається нездоланним водночас.
Коли думок важких лахміття
У ціле сил зібрати геть нема,
Глухе й сліпе одноманіття
В своїм полоні боляче трима.
Здається все прожите марним
Й не хочеться життєвим полем йти.
І раптом... небом щільно-хмарним
Промінчик сонця залиша сліди.
Душа полегшенно зітхнула
І розправляють крила почуття,
Надія руки простягнула —
Яке прекрасне все- таки життя.
Вже усміхаюсь безпричинно
І мимоволі шепочу слова:
"Життя мене прийма гостинно
Й шепоче казку липа вікова".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2017
[b]К[/b]уст сирени расцвёл у окна,
[b]У[/b]тро раннее мне улыбается.
[b]С[/b]мотрят сонно сквозь шторы дома,
[b]Т[/b]енью ночь по траве расстилается.
[b]С[/b]ладкий запах сирени вокруг
[b]И[/b] черёмухи запах чуть приторный.
[b]Р[/b]езким кажется шёпота звук,
[b]Е[/b]сли мир тишиною пропитанный.
[b]Н[/b]ежно-алый густой цвет зари
[b]И[/b]нкрустирован вычурно золотом.
[b]Р[/b]азве можно свой взгляд отвести?
[b]А[/b] в душе чувства вдруг — ярким сполохом.
[b]С[/b]олнце щедро рассыплет лучи,
[b]Ц[/b]еркви купол в лучах искупается.
[b]В[/b] этот миг мы давай помолчим...
[b]Ё[/b]лка звонницы лапой касается.
[b]Л[/b]еса кромка темнеет в дали,
[b]У[/b]дивляет синь неба бескрайняя.
[b]О[/b]блаков проплывут корабли,
[b]К[/b]то же знает, где гавань их тайная?
[b]Н[/b]евозможно свой взгляд отвести!
[b]А[/b]х, сирень расцвела, посмотри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 01.05.2017
Садків цвітіння кожний раз неповториме,
Не стримать сліз від шквалу різних почуттів
Так хочеться побути в самоті, без слів —
В вечірній тиші запах ніжності пливтиме.
Скотилось тихо сонце за старі тополі,
В садку біліє густо розсип пелюстків.
Калейдоскопом трелі в співі солов'їв,
Я нашу зустріч згадую знов мимоволі.
Вже стільки раз в житті моїм садки цвіли!
Весна красою знов мене зачарувала
І подих пам'яті ріка затамувала.
Які ж то ми закохані й смішні були.
Весна ота тепер далекою здається.
Світлина чорно-біла крізь роки всміхнеться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731236
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2017
Сідає сонце, затихає дня хода,
Підсвічені рожевим знизу білі хмари.
Минуле пише на скрижалях мемуари.
Ледь чутно б'ється в береги ріки вода.
Вже пада в трави цвіт і абрикос, й вишЕнь,
Жовтіють сонячно малесенькі кульбаби.
Закумкали у предвечір'ї раннім жаби,
Огорнуть сутінки уже минулий день.
Розхлюпав вечір понад містом синю тишу,
Так легко й ніжно вітер гілочки колише
Й мелодія весни в моїй душі бринить.
Засіє згодом темне небо ніч зірками.
Роки складаються із днів, стають віками
Й не можна лет часу земного зупинить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730386
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.04.2017
Була б твоя воля, то щоб ти зробила?
Украла б його, та й у всіх на очах?
І душу від болю за мить би зцілила
Й забула назавжди самотності страх?
Ти б з ним заховалась в кімнаті без вікон —
Навіщо вам знати чи день, чи ще ніч,
Що нишком тікає, зміняючись світлом,
В тумани ховаючи спини узбіч.
А ти в цю хвилину його почастуєш
Нектаром густим з почуттів і бажань
Й на жаль ти його цим ніяк не здивуєш —
Чіткіше проступить самотності грань.
Украла? Навіщо? Була б твоя воля...
Ти двері відчинеш нарозтіж сама
І зімкнеться знову самотності коло...
І тиша до болю, до крику німа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730301
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2017
[b]Н[/b]е від цвіту білішає сад,
[b]Е[/b]йфорія весни — мимолітність.
[b]В[/b]есняний закружляв снігопад
[b]І[/b] навіщо оця нелогічність?
[b]Д[/b]е ж весна? Утекла від зими?
[b]Ц[/b]віт на вишнях у чім винуватий?
[b]В[/b] небі скупчились хмар табуни
[b]І[/b] іх вигляд — сумний, пелехатий.
[b]Т[/b]ак колись і зі мною було:
[b]У[/b]сміхнулось кохання, та марно.
[b]Б[/b]езнадійно й недовго цвіло
[b]І[/b] невдовзі в душі стало хмарно.
[b]Л[/b]егковажно мої почуття
[b]І[/b] надію закреслив безжально
[b]Ш[/b]епіт: " Іншу кохаю вже я,
[b]А[/b]ле ж це, вір мені, не фатально.
[b]Є[/b] в житті радість й сльози, та все ж
[b]С[/b]онце завжди проб'ється крізь хмари.
[b]А[/b] зима не буває без меж —
[b]Д[/b]ивні долі бувають примари".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2017
У Артемки є вже скутер —
Так назвав дід ходунки.
А водій Артемка — супер,
Їздить жваво й залюбки.
І тепер йому не треба
У очікуванні жить:
Сам піклується про себе —
Печиво із вази згріб.
Щоб у хаті ненароком,
Не лишитись в самоті
Черевик украде й ходу —
Ось попробуйте знайти.
Іграшки стоять рядочком —
Мама навела скрізь лад.
А Артемка скинув мовчки
На підлогу все підряд.
Мчиться скутер з зали в спальню
І не думайте спинять.
Ось такий є скутер-няня,
Жаль, не вміє присиплять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2017