| Сторінки (4/355): | « | 1 2 3 4 | » |
Слезятся глаза и дорога размыта тающим снегом,
Окно протекает осевшим дыханьем моим.
Я тихо страницы одну за одной заполняю печатью греха,
И думаю о тебе, кареглазый мудрец-исполин.
И только немного, только немножечко грустно -
Вкус кофе никак не останется вечно на моих губах.
Чтоб было тебе по-домашнему терпко и вкусно,
Когда вдруг столкнуться планеты в прозрачных сетях.
И только чуть-чуть зашептать, называя тебе Иолаем,
Я буду нежнеть, во свой взгляд доливая коньяк,
А ты будешь по-детски шутить. Вокруг снег Бог дождем поливает.
Только вот прикоснуться к тебе - мне никак.
Мы дыханьем сливаемся, струями воздуха, дыма,
Только вот не на вдохе - выдохе в пустоту,
Где каждая калория тепла - твоим огнем делима -
И делит вероятность на мечту.
Слезятся глаза и дорога размыта тающим снегом,
Окно протекает осевшим дыханьем моим.
Я тихо страницы весны заполняю слезами счастья и смеха,
И думаю о тебе, кареглазый мудрец-исполин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245232
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 06.03.2011
Верить - не чай пить
И не гудеть по ночам.
Верить - не злотом платить,
А ударами по ревнивым губам.
Верить - лелеять мечту,
Крахмала не жалеть на мундиры.
Верить - любить лишь одну,
Верить одной меж другими.
Верить - как знать наперёд
Точное время и место.
Верить - взведённый курок
Спустить в лоб, когда станет тесно.
Верить - умереть никогда.
Как тогда умереть от любви.
Только летучи года...
И вера моя в молитвы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244427
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 02.03.2011
Сирени хвіст позичили в жар-птаха,
Сирени верещать як пугачі...
Сиренам на усі замки - одні ключі,
Хоча завжди живуть у клітці страху...
Сирі мазки на полотні свободи,
Яєчна шкаралупа уже на сонці
Боки загріла. Губи - в молоці.
І навкруги - єднання у природі.
Широке поле, загорілий лан,
Волосся його, що травою зветься,
Сиренам хвилями здається,
І захлинутися у них - таємний план,
І нявок лісових закликать в гості,
Нові пір'їни з казок виплітать,
І сфінксами в байдужих запитать,
Чи знали, що таке Любов, чи тільки тости
Кричали на весіллі свойому...
Я знаю казку. Лиш одну.
Дивлюся за вікно і її пишу.
Люблю життя, як Бога я люблю,
Й Тебе, моя сирена благовіща...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243934
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.02.2011
Вдихнути все добре.
А на видих - погане.
Не треба кращих мантр,
Бо гірше не стане.
Не треба молитов.
І рук в порізах.
Коктейль Молотов.
І немає в нас кризи.
Хай іде собі геть.
Соплі витерли смілі.
За базар ти - "атвєть"
Для народу в милі.
Розіграв цирк з екрану?
І думаєш, це все?
Думав,що молодь п'яна
Просто дурню проковтне?
Ми хоч п'яні і дикі,
Хоч дурні страхопуди.
Але вискочки з жиру
Вже терпіти не будем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243931
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.02.2011
Я часть тебя. Твоей досады.
Ошибок прежних суеты,
Я часть лозы средь винограда
И диссертации листы.
Я часть печали и экстаза,
Я часть от части отчасти.
Я час того святого газа,
Что зреет в сфере высоты,
Я часть строфы из песни стройной
И буквица твоих стихов
В амфитеатре я - колонна,
Амфитеатр - твоих грехов.
Одна такая меж тебя я.
И не найдешь других таких.
Улыбкой я вросла в тебя нагая,
И, отражаясь солнышком в других,
Я отдала тебе управу рая
И ад я разделила на двоих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242407
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.02.2011
Лоскоче дощ. Чіпає дивні струни
Громовідвід у погляді твоїм,
За блискавки хова глибокодумні
Томливі пристрасті свої...
А я сміюсь, тече собі грайливо
Цей дощ між обидвох моїх грудей.
І ти уперше - дико й несміливо,
Відкрив мене, упертий фарисей.
І я грішила, свідок нам був бог,
І небо розливалося грозою,
І плетиво зітхань сплели на двох,
Аби закритися від крапель, мов рукою...
І день той літній залишаю у вірші,
Аби колись до нього знов вернутись...
Це старості майбутній бариші,
Аби у вічності від пристрасті проснутись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242406
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.02.2011
- Вірую в Єдиного Бога-Отця, Вседержителя...
Біблія.
__________________________________________
Від мене до тебе тече електродом
слово "прощай".
Я знаю, що в слові заховано.
Знаю. Заходь на чай.
Десь в старості думка полине у твої обійми
Прийми же, прийми же, прийми же мої сни
За правду! Я все закінчу, розірвавши.
Стану жити тоді
насправді
Без тебе, без тебе, пізнаючи знову,
що значить втратити дім,
Що значить втратити те,
що цінуєш більше, ніж ніщо,
І нехай я думала, що від образ
в нас усе ущухло і пройшло.
Дим як панацея не розвіє сліз.
Я молюсь на небо. Небом прошкую вниз.
Від чого я відмовилась?
Я знаю, винна, винна. Під укіс
Я відпустила усе сама, для інших,
ефемерних людей, хто міг би подумати,
Що стане так порожньо,
без твого, мій пане, голосу. Не покинути
Мені цього маятника, на якому сиджу,
на берізці розкачуючись - вверх.
Я напишу про нас п’яним пером сфінкса,
який не розрахував своє горе,
І втопив у ньому піраміди,
що будували Стерх і Хеопс,
І всередині книги буде Біблія нової релігії,
Коран нових терористів
і Кабала відроджених окультистів.
Я напишу про нас.
І пам’ятником мені буде життя
моїми руками, відірване від Нас.
І покаранням мені буде,
що я ніколи не дізнаюся,
якого кольору будуть очі
в нашого сина. Каюсь.
Але іду далі…Не дивлячись в очі,
закохані в мене, і слабкість.
Каюсь.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241865
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2011
Чай, разлитый в кровати,
Палки с пушистою ватой,
Волос, торчащий с клубники,
Хрупкий скелет ежевики.
Подлое зарево фальша,
Мелочь за труп Тепломаша,
Станные люди нормальны
В сфере моей страны.
Только вот мамы и папы
Зовут молодых эскулапов,
чтобы вынуть из дочки
Зрелое семя войны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241775
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.02.2011
Тобі захопився джаз. Над вухом струна бриніла.
У тобі розтікся квас на білу ситцеву скатертину.
Дерева двигтіли в ряд, земля від них мов осіла,
Сопілка сюрчала не в такт, волога і м’якотіла.
В кожусі зайшов сюди, у душу древніх мороків,
Обстукав свої чоботи і бриля заніс при порозі,
Хто ти і по що прийшов? - з кута просичала відьма.
- Нарешті тебе знайшов…- зітхнув він у відповідь вільно.
І дика борня, перестрах, в обіймах його почалася…
І спухлі від болі уста солодші за мед здавались.
Зірвались у сон. Завмерли. Навколо мете заметіль
Годину на двох - розділи. А зиму - на щастя та біль.
До чого тут джаз? Бо Карпати. Бо гори сивіють не в такт.
Бо земля-мати моя колисати хотіла мене лише так.
А відьма і лицар з небес щасливо живуть поміж гір,
А мрії… Тримайся за них… і вір…безкінечно вір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237230
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2011
Мне порцию отмерил бог,
и я втолкать не могу в горло
кошмарно-злой сапог тревог,
убрать его мразное стойло.
Заплеванной с удара встать,
упасть, как на кол, на упрёки
и медленной весной страдать
за неучтённые уроки,
за недопетые стихи и за любовь,
что была рядом. Лепестки и слякоть
затанцевали в ритме каблуков,
С асфальта выбивая мякоть…
А я никак рот не закрою:
Торчит невидимый сапог,
Своей невидимой ногою
Он в воздухе людском продрог
И заболел он головою…
Мне порцию отмерил бог.
Я благодарна старику,
Но всё ж понять я не могу
Его причину и предлог
Быть человеком наяву.
Его прообраз берегу
Перед глазами. Тетради облепила
Его лицом. Мне осень зря вопила
Звук сладостного извержения его,
Я не коснусь его икон….
Мне порцию отмерил Бог…
Сих зимних страстей и невзгод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236066
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.01.2011
Дай синдрому волю. Дай-ка мне свирели,
Чтобы ветры в поле ветрянкой болели,
Чтоб пушистел клёник и росли метели,
Чтоб вода, запенясь, липла по коленям.
Волю дай гитарам, знать бы, с чего струны,
Их могучий воздух спрятан в корпус. Арфы
Спицами по небу вяжут тучам шарфы...
Заплелись узлами...Им не знать, а Руны
Знают всё. Дай волю! Дай же, дай, мордатый!
Злой тюремщик мой, мною же проклятый!
Знай, не дашь мне волю... больше и не станет
Губ моих и шеи.... Только прах оставит
Жадности упрёки...
Твоей грудной клетке - слез моих потоки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235664
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2011
Моя Кава заміцна. Серденько.
А музика така маленька
в кишені твого піджака...
І руки схоплені руками..так мало, мало
загоріли у пломені любові.
Синтез в слові
Без слів - аналіз
Сліз. І сизість
Заплетених старечих кіс,
Спотворених, мов сіно стріх,
Що застягає в пельці смерча...
Вечірня, дика, недоовірча
Твоя душа.
Неспішна. З комиша.
Рікою, мов свитиною, накрита,
Гаптована намистом. Як свята
Її краса. В тумані стид ховає
Най камінь за собою має,
Та знає в кого кинуть.
Пережить...
Як пережити цей ковток?
Суддя підійме молоток
І мовить: "Винна!" Серце в п'яти.
Отак. Не будеш чаювати,
А будеш каву пить на свої нерви -
Думки заплутають тобі кавові зерна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235583
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.01.2011
Високоякісне тепло твоїх долонь
Покладено пилюкою в шуфляду.
І долі я накажу - охолонь...
І серденьку омріяну розраду
Не дам. І погляд - лиш вперед.
Чи я люблю тебе - покаже час...
Я більше не хитаюсь посеред
Свого Над'-Я і перемінним Нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2011
Мовчи. Перестань думати.
Від-чу-вай.
В тому і велич Всього,
що відбувається.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234719
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 14.01.2011
Хочеться здатись. Вписати - The end
На долю правди, на зайвий момент
того, що було осіннього літа
того, чим була ця зрада зігріта...
Хочеться здатись. Побути слабкою.
Кричати над містом сліпою луною,
Аж поки застигнути вітром у трунку...
На твоїх устах затремтіть поцілунком...
Не своїми губами, лиш повітрям між ними -
Твоїми воротами і ще чужими...
І дати розряд, щоб ніхто не спинився,
Стягнути докупи в капкан. Розрядився
Небесний айфон, от всі разом у щасті
Набрати б Андрія і дзенькнути Насті...
Забутись у їх сміхотуньках і правді...
і може тебе і не було насправді...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2011
Оскал любимых глаз и будто рези -
в печёнке, стразы застряют в зубах,
из под ногтей несёт гнилым разрезом,
и пирсингом на веках и губах.
татуировки солнц повсюду в теле,
луна меж них - как голос в тишину.
И время лишь развешает по делу,
тебя - на вешалку, меня - на высоту.
Мне бог сказал, без вести так без вести.
Искать тебя? На кой мне чёрт маразм?
А чувства все...и почести, и чести...
Оставь себе. Я заберу оргазм
Единственно бесплатный, призовой,
Отлично упакованный в закладки
Моей уступчивости, нежной и нагой,
Запрятанный за шелковые складки....
Ты никогда не заглянёшь за них.
Ты больше никогда не станешь пить их.
А выпью я за будущих святых...
И из-за тех, кого... я обрываю стих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231732
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.12.2010
Я сосна.
І шкіра моя
Тріска*.
Спробуй, зрубай мене.
Я буду іще
Жива.
Волоссям
Схоплюся вниз.
Хоч кличуть уверх небеса.
Я буду ні в сих,
Ні в тих
Слухать як-то гарцює
Зима.
Ти торкайся,
Люби мене.
І сотню моїх сестер.
І світ відповість тобі,
Що кохання -
Воно
Просте...
*тріска - не риба,шановне панство, а тріска як тріскуча, але не у сенсі того, що тріщить, а у тому, що легко покривається тріщинами, ніжна і чутлива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229839
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 19.12.2010
Палає лава і загус туман,
Пекельні хмари попелом накрились.
Земля вогнем огорнена. Обман.
І твої вії трохи обгоріли.
Сумнівний досвід застарілих ран
Пробитий був потоками вулкану.
І гупає домами в барабан
Велике трясиво шаманського канкану.
Зірветься попіл і зоріє жар,
Мете, як хуртовина, жароптиця.
І джин вривається в її малий амбар,
Гвалтує порохом, ломає крила-шпиці.
Я кліпнула. Морока зійшла в мить.
На вулиці морозно спозаранку.
Вулкан в руці палає і димить -
це друг мій, змерзши, запалив цигарку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229214
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 16.12.2010
я знаю твоє тіло напам'ять
кожну клітину на запах впізнаю
А дах із меліси і дикої м’яти
я, мов з кучерів твоїх, звиваю.
Теплим подихом вистелю споди
І всі стіни залижу словами.
а як дощ… чи там інші пригоди -
Ми кохаючись зникнемо снами.
Перелітно зникає бажання,
Похіть сонно зітхає в імлі.
Заборонено. Тонна чекання.
Перекличка. Скавління в Кремлі,
Шепотіння у Лондоні
Й сміх в Амстердамі,
Прага в літнім полоні
І Париж пристарілої дами:
Всі вони мені тхнуть перегаром,
І не здатні душу зірвати
Із петель кораблів і корсарів…
Може, судиться знову втрачати
Може, ні. Застудився на труднощі,
У мені - тільки цикли і нутрощі,
І сльози чужої матері…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229071
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.12.2010
Поїдьмо до Львова у перші дні року.
Поїдьмо до Львова… далебі, нівроку
Там смакуватимуть поцілунки,
Небесні лоскотні дарунки
На твоїх, моїх… на вустах
Іще не зовсім зкам'яніли
Моя душа і твоє тіло.
На келихах завмерли стіни
У відображенні стабільні.
І свічі, свічі миготять
На перлах панночки в чоботях…
І січень, загорнувшись в протяг,
Пошкандибає заливать
Небесний дзбанок мармелядом,
І шоколадом частувать
Він буде всіх у Львові з братом,
Із Новим роком - всіх стрічать…
Забути все. Закрити очі
В коханім місті - тут і зараз!
Сполохана нараз зостанусь
Я монументом тут любові
Бруківці, людям на осонні,
На моріжку зимовім стану…
Вітанням Львову з Терностану…
Нехай мете на мене сніг
І голуби, що з Левом дружать,
Дзьобочуть з-попід ніг моїх
Зерня і крихти. Тайну кружать
Вони на своїх крилах снів…
І на віконцях всіх кав’ярень
Вони виходять з берегів
Людських забутих перемарень
І перевистражданих днів…
Так заскавчало в серці….ВідгомІн
Твоїх шпилів і дзвонів панських, вдітих
На історичній палубі новин,
На посмішці моїй….сльозою вкритій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228538
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.12.2010
На гумовій стрічці відстаней
мы станем чуть-чуть воинственней
Ледве зрячими і глухими,
Изворотливо-зло-тупыми,
Срібно-білими всередині
Как на серо-пустой картине
Пізнаватимем пекло і жах
Ведь в жизни - всё как в стихах.
І кохання на страті не взбіситься
И спокойной рука останется
Серце б'ється. Пап'є-маше.
Наша жизнь - машинопись, клише.
Залишися. Зібгай мене.
Озвереет зима в стране.
І замовкнем.Хай відстань п'є
Оба сердца - твое и моє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226421
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.12.2010
Вселенная. Обычная тоска.
Два рюкзака.
И пыльно на капоте,
И скрюченные руки старика
Так пахнут кровью,
Так же пахнут потом.
Дорога мерно льдом покрыта в ночь.
Плохая дочь,
прескверная княгиня.
И чем теперь забытому помочь,
И птицей больше
Не спастись нам синей.
И только белый шум на водной глади
Рябит:"Гляди!
Автомобиль на встречной!"
И в миг - осознание на высшей стадии
Того, что любишь,
А не суеты беспечной…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225720
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2010
Тремтить вікно в нагрітій рамі,
Зітхає гучно мікрофон,
А тишина і штиль між нами
Розмові задають свій тон.
Твої обійми навівають сон,
Якщо не пристрасть. Тішся, біснувата,
Ти лише палець, перстень - твій канон,
Твій перстень-все, чим ти багата.
Туманом дихаючи в такт,
Насичуючись пеклом листопада,
Ми дотиками тліли...Так!
Життя ти мого автострада!
Журлива радість, світле божевілля,
Насіння зваби і зерно журби,
Ти- ВСЕ. Свобода і Свавілля.
Лише тебе я буду берегти...
Та розійшлися. Скреготав шакал,
І п'яти кров'ю постікали в капці.
Я відлетіла. Ти запрацював.
І знову дні...Ми біженці і бранці.
Перечекай. Повір, усе зумієм.
І завтра ранок буде нестрашним.
І тільки сміх усмішками повіє
Над спогадом далеким і крихким...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2010
Не забывай - запомнятся лишь фразы,
Всегда не идеален перевод.
Обиды, разочарования, экстазы,
И моё имя - задом наперёд.
Запомнится поломанная полка,
Запомнится дрожащая рука.
Запомнятся последняя иголка,
Улыбка доктора, усмешка дурака.
Всё то, что было неуместно
И пошло, грубо. К чему нету сил.
Но буду я счастливой повсеместно,
Такой, какою ты побыть просил.
И буду рядом слушать вопли репа,
И буду твердо жать ладони пням.
А ради чего всё? Лишь для пустого трёпа?
И тех людей, что непригодны нам…
Давай отпустим всех - и станет тихо.
Отпустим и себя - да здравствует Любовь!
Богов своих запрём в утлой домишко,
И пусть сидят… деля себя на ноль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221427
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 11.11.2010
Когда течёт вода, похожая на вечность,
Огонь горит, похожий на печаль.
Когда тебя, потерянного, встречу,
Когда соприкоснётся с воском сталь,
Тогда поймём, но вряд ли мы заметим,
Что пустотой наполненный хрусталь,
Нам более ведомый в виде неба,
Оставил ленту на помятом пледе,
И каждый помнит, как не зря встречал
Рассветы, полные закатов,
И дни, запрятанные в ночь.
И кто ответит - как тебе помочь
Уйти от всех вопросов без ответов...
Не надо. Так горят глаза.
И почки зарождаются зимою...
Возможно, стоит думать головою,
Здоровый скепсис может отказать,
Когда мы встретимся...Мне лето нашептало,
Что ты живой и сердце твоё тоже,
Что всё живо и пахнет твоя кожа,
И ложе...ложе тоже пахнет строго
Тобой. Мне кажутся рисунки
И кажутся стихи. Так осень повелела,
Хотя она...Она сама болела
Таким, как ты. Запретным. До предела.
И вот когда обнимешь мои плечи...
Мы будем думать о том, что осень не вечна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221016
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.11.2010
Почуваєшся дико? Зупиняється серце?
Перевір гальмівну і нагадай, як це, де це,
Стукіт від перегріву й пар пашить від зусилля,
Все одно стій твердіш, знай, що все - мимовілля…
мне нельзя не страдать,
не учиться, не верить,
страх в огонь не бросать,
и улыбку не сеять,
мне нельзя унывать -
ведь мне жизнь Бог доверил…
Не поймешь, что сказали, чем учили тебя,
Что в тебя не бросали, - всё ушло не таясь.
И теперь только ветер не коснётся волос,
Потому что ты лыс, потому что ты прост.
Тобі нічим мовчати
І брехати все ж нічим.
Тобі час прокричати
Імена поза ніччю.
І відкрити слова,
Що заморені стиха.
Имена тёмной ночью -
правда без передыха.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219941
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 03.11.2010
Не так, как мне, не так, как зайцу,
Не удалось запрыгнуть в плот.
И речь толкать, затиснув пальцы,
И жить вперёд и в поворот.
Насиловать луну стихами,
Переворачивать компот,
И богов солнц разбив на стаи,
Смеяться вдоволь и взахлёб.
Читать любимых и взаймы
Им подарить один зарок:
Что верные стихам - глупы,
А умным стих - всего урок…
Всё это лингвистический бред.
Совет один: спроси совет.
И тут тотчас черкнёт ответ:
Советов нет. Ответов нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219187
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 30.10.2010
Пошутила здесь природа:
мотылёк и яд.
И похож он на урода,
На Тартар и Ад.
Чем прекраснее мгновенье
Лёта, наготы,
Тем больней опустошенье
Сбывшейся мечты.
Не беда, что он порхает
Между молодых.
Жаль, что сердце поражает
Хуже наркоты.
Жало скорпиона хуже
Рук у палача.
И без боя меч отложишь
У его плеча.
Но…
Мимолётно на мгновенье
Осознаешь ты
Беспросветность постиженья
Этой пустоты.
И тогда кричи: СВОБОДЫ!
И закрой глаза…
Мотыльки и скорпионы -
ужалят себя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218817
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 28.10.2010
Коли туга хижо крекче,
Коли пахне сіль,
Коли серцю краще вмерти,
Ніж терпіти біль,
Коли з сорому палаєш
Чи печаль гуде,
Не питай, бо все ти знаєш, -
Бережи мене.
Бережи мене від вітру,
Завірюх і снів.
Бережи мене від сидру
І нічних повій.
Бережи мене від злоби
І людських тремтінь.
І коли вагаюсь в тобі -
Прошу, не покинь.
Знай, що тільки я чекаю,
Щоб покликав ти.
Із листків сухого чаю
Зроблені мости.
І як тільки дощ проллється
Із гарячих слів,
Забери у інтермецо
Теплих берегів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2010
Бринить струна-
і мармур кришиться сльозами...
Бринить...
Гардини
сіють благородний пил...
Ти знаєш, мамо,
ноти невідомі,
обабіч тих семи,
я вже зустрів...
І голоси:
стотонні, невагомі,
солодкі в руки падали мені.
І я схилявся, падав при колоні,
Коли являвся Бог в її подобі
На сцені, мов на полотні...
Моя душа! Прихильнице німого
І рахівниця атомів буття!
Чи ти б могла, чи ти б зуміла слово
Так закувати в ланцюги чуття?
Спинися...вже не чутно звуків кобзи
І голосу, що ввів у забуття...
Залишилось тремтіння у знемозі
Любові до краси і до життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218130
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.10.2010
Плакав осінній янгол
Золотом ліхтарів.
Калюжі росли над дахом
Осо-ружних домів.
Хотілось - іти на страту,
Загинути за людське.
Та тільки жовтневу вату
Жовтавий вітер несе.
На листя упасти - втонути,
Схопити себе за живе
І ніби уперше відчути
Кохання твоє наливне.
Мізерно коротка листівка:
Жмуток неохопних слів.
Я буду для зла вогнетривка-
Така, як ти завжди хотів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217086
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.10.2010
програма на сьогодні є.
специфіка давно стабільна.
Нічого знову не знайдеш
І не загубиш, бо ти знаєш,
Що все загублене - твоє,
а все, що знайдено, - те маєш.
І губиш ти лише себе…
В оману тягнеш лиш себе…
Бо більше жодного не вграєш.
(Суттєво перебільшений об’єм
І план робіт. Перераховано даремно
Халепу грошей. Навзаєм
Від вчених дурнів стало темно.
І притискаючись в таксі
гарячих лобом в піднебіння,
солоний дощик моросить
у скло, бризнувши на каміння. )
І по програмі я веду,
І по програмі їдуть МАЗи.
По звичці - прошкую в броду,
По звичці - закохалась в стрази…
І ззовні я. І всередині.
І світ тісний. І місця тьма.
Тремтять коліщатка в коліні,
І часу в них - уже катма.
Я шкодувала б, як зуміла,
Що я в суспільстві родилась,
Не через те, що вже осліпла,
А через те, що не здалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216510
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2010
Не разговор. Упрёки, ожиданья, усталость,
тупой неотвратимости вздор.
А казалось - осталось так мало
Поцелуев на новый узор.
Счастье есть! Но оно - бижутерия.
Я сама нарисую его.
Только пусть кровь стучит по артерии
моего тела
и твоего.
"Драка в тьме, не целуй же ответно!
Я насилую лаской своей!
Почему же ты плачешь так, детка,
Обернувшись ко мне чешуей?"
Потому что в любви эгоистов
Хвост змеи поглощает змея.
Превращаясь в безумных артистов,
Врут бессовестно, злобно и зря…
И ничто не пришпорит обиду,
И никто не утрёт тебе нос.
Лишь арену осенней корриды
Мы создали себе, любя врознь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216509
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.10.2010
Ты должен сказать себе -
ВРЕМЕНИ НЕТ
И написать себе на стенах
Две сотни раз. Один совет
НЕТ ВРЕМЕНИ и ВРЕМЯ-НЕТ.
Тогда на теле напиши
Татуировкой или шрамом
Что времени у нас - гроши,
И не купить его. Нам даром
Дано немного как взаймы...
И делу - время...Помни, Лето,
Когда над радостью Весны
вздыхаешь сладко - всё отпето
Осенней пустошью Зимы...
Мы не должны
На бравой жизни кавалькаде
Забыть о времени. Бразды
Отхватит смерть. И будьте рады
Кончине жизненной вражды
И карнавала дней-исчадий.
И городу - электросвет.
И каждой голове - по глупой шутке.
Нет времени...ни часа нет...
Чтоб в смерти выпросить минутку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215111
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 09.10.2010
перемотано, перестрашено,
недоконано, недоважено
недоістину переправдоньку,
перевірену недоскладненьку.
перевибори-недовироби
не дійшли туди
були продані.
недолікарі, перепастори.
схоже здійснено
все, що згадано.
Перепродано недосліджене.
Не дозволено пересичене.
Ми сховалися в своє значиме,
Непотрібне нікому й розтрачене.
Не набули, себе переніжили.
І дитинством ми зраджені силою.
Хто тепер, на наркотиках схрещений,
Буде нашою снити країною?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214209
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.10.2010
Я дуже погано пишу - мені Майстер пробачить.
Заломлені руки не видно в загуслій юрбі.
А очі пророчі не схожі на зір перехожих -
І кару Твою невимовну лишаю собі.
Її я плекаю, заморену голосом світла,
Ношу в підшлунковій і мутить під ранок вона.
Я знаю, мій Майстре, Ти сотні страшних кілометрів
Назад загубив мене… Черепно-мозкова.
Настигне мене, мов драгун на пегасі святому,
Ця витівка розуму, це самогубство думок.
Ти будеш сміятись із мене, я вийду із дому
Назустріч тобі…На останній забутий урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214188
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 03.10.2010
Париж…
Наркотики.
І в дзеркалі -
чуже обличчя.
Напевне, Джим,
і тінь Ейфелевої вежі
здавалася тобі тінню твоїх крил.
Пам,
чекати його тобі було
нестерпно.
Нестримно
кохати(ся)
було
теж
нестерпно.
І тих три роки -
без нього.
Стерпіла тільки ти.
Пат,
навіщо ти його
випила?
Ти не стала від цього
сильніша.
Думаю,
ностальгія
змусила тебе постаріти.
Я пишу про вас
як про вічність
теперішньої миті.
Ви - одні з мільйонів.
Такі ж самі як я.
І я тішуся тим, що я
Вже пережила те,
Ким і Що ви були.
Течіть, розплавлавляйте
мою кров!
І кожного разу нехай
звучатимуть хвалою
андер-класу
ваші імена…
А як це? Розуміти, що співаєш востаннє? Як розуміти те, що завтра - не буде? Як розуміти те, що смерть - це танець спокою? Як розуміти те, що розширена свідомість - не завжди розширене розуміння?
Як справитися з простотою власного існування? Як написати слова, які зачіпляють?...
Відкрий. Двері.
Можливо, не зараз. Можливо, не сам. Можливо, навіть ніколи.
Але будь готовий.
Переді мною - вічність. Та сама, що була і перед вами. Я буду новою зброєю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213885
рубрика: Проза, Присвячення
дата поступления 01.10.2010
Пісочні годинники
Вправо і вліво
Розхитані сміло.
Розпалені маятники -
Пекли та горіли
У мойому тілі.
Блакитні волошки
На грудях та в небі -
Бо більше не треба…
Побудь іще трошки
На моїй планеті,
Відклади свої злети.
Чоло до чола,
На своїм перехресті
З любові котитись у тьму,
Де солодко стяті
Руками солдатів
Волошки в годинник зітхну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213522
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.09.2010
Кому - метелик,
А кому - сова.
Кого - любила,
А кого - звела
Із розуму,
у пекло завела,
де сама,
напевне,
не була...
Повернулась.
Та крило в золі.
І пилок
Струсила по дорозі.
Замело навік
Щасливі дні.
Інший шлях
Прийшовся у нагоді.
Ти сидиш
і мовчки душиш чай.
І чаїнки
Як метелики завились.
Як сумуєш -
Пісню заспівай,
Ту, з якої ластівки
З'явились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.09.2010
На марафоні - ти і я.
Вокзал, гудки, куріння, тупіт -
Довкруг белькочуть навмання.
Та заглушає усе гуркіт
у вухах крові і в душі,
Немов потрісканій ковиллям,
Образи, весла, комиші,
Троянди, зрощені з бадиллям...
А ти стоїш...цей марафон
Не перебігти, не спинившись,
Я розумію власний тон
І гнів... Як важко, народившись,
Побути смертю між людей...
Я роблю крок. Через бар'єри.
Які я вирила в собі.
Я роблю крок. Мої кар'єри
Закрили сонце від землі.
І каяття - сильніш наруги,
Самотнє "завтра" зникло геть...
І ось обвилися вже руки...
І ось - щаслива круговерть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2010
И с каждой минутой становиться прошлым
твоё пережитое счастье, улыбки,
Немного печальным становиться прыткий
Мой взгляд из-под лба. Под скорлупкой улитки
Замучено память. Звонки - без ответа,
Вокруг только слякоть и хлещут запреты
По голой спине, окровавленной светом...
А выхода нету... Без устали где-то
Я движусь в себе, без нужды и без формы,
Без сферы, без силы, без цели. Офшорны
Все мифы о деле решительных, смелых,
Историй крестов, на крови подгорелых,
Исполосованных гневом... Мои микросхемы
Инфо не создали. Они ей болели.
И мир, запечённый в рекламные бели,
Остался на мелях...На мраморной пене
Застыли богини моих похождений,
Любви и смятений, проклятий, растений
И тел, разнесенных на мясо без смысла...
Ведь скисла планета..безбожно закисла
Душа президентов и божьей прислуги...
И будто бы в птиц - заломлены руки
За спину, идут добровольно на плаху
в погоне за счастьем. Довольно. Рубаху
Оставь на себе, это -дань миллионов,
Копейку отдавших на церковные стоны...
Я все забываю. Стаю невидимкой.
И чувства, события просто стираю...
И память моя - искалечена стиркой.
Я - самая сильная. Просто святая...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212835
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.09.2010
Вона десь почалась з чоловічого ти дурепа
Вона десь почалась з батькового пішла геть
закріплена в школі словом невдаха
а в університеті закам'яніла - дивачка…
Вона народилася тоді, коли вперше було усвідомлене зло,
Вона виросла тоді, коли вперше було вчинене добро,
Вона вкоренилась тоді, коли добро дало злі плоди,
Вона паралізувала тоді, коли зі сльозами на спині прийшлося ними запихатися.
і нехай ти будеш вродливою
і нехай ти будеш геніально розумною
і нехай в тебе буде найкраще майбутнє у світі…
ТИ САМА УСЕ ЗРУЙНУЄШ
САМОЮ СОБОЮ.
Якщо тільки не згадаєш про
дику
самотню
вільну
і
СВЯТУ
ТЕБЕ…
Яка знає, за що себе поважати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212299
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.09.2010
Так заметалась чёрточка - то есть, а то и нету.
Ведёт из себя чёрточка все буквы алфавита.
И чёрточка, танцуя, разинула напасть,
Ах, чёрточка-красавица, зачем ты родилась?
Чтоб буковки-печалицы смелей ставали в ряд,
И, словно волны в палубу, свой множили заряд,
Ставали словом, фразою, и смысл приобретя
Учили уму разуму, над мыслями светясь.
Но вот - перезагрузка. И вновь прозрачен лист.
И чёрточка-чертовка смеется из-за кулис.
Театр не закрыто. На стих выходят вновь
Людское самодурство и творческая хворь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212249
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.09.2010
я не могу понять,
кто из нас виноват?
Время, летящее вспять,
уже не вернуть назад...
Я не смогла удержать
нить, что звенела. Прядь
тянет вперёд-назад,
то на восход, то на спад,
редко - на рай, часто - в ад,
Ветерок встреч угловат
из-за кривизны балюстрад,
А расстоянья страшат
Только детей и мышат...
Я себе запретила молчать
В разговорах с собой.
Стыд какой.
Я в катрены смогу превращать
Своей легко невзрачной рукой
мысли вслух, оброненные тьмой....
Только лишь бы тебя не читать...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211355
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2010
Двері закрито,
Закрито і годі вже
бути брехнею,
бути відкритою,
бути вже ні,
бути ще так.
Соломку підстелено -
М'яку, шовковисту.
І як тобі падати, добро?
І як тобі, перевертню?
І на тобі, кохання.
І на тобі, подвійність.
Тільки краплі вітру,
Вітру на обличчі сну.
Це все сон, отак вибирати дорогу?
Це все сон, отак прощатися?
Це все сон, дитя.
Це все сон…
Гудки в слухавці я чую…
І так страшно від того,
що ти повернутий спиною.
Це все, напевно, виснаження.
Прокинутися б!
Прокинутися!
Про кинутися
В молоко ранку.
Яким би він не був…
Навіть в молоко
останнього ранку Землі…
Прокинути тебе.
Трагедії народжуються лише
не-по-міт-но.
Егоїстка. Его розповзлося.
Його час випав з вікна
І залишився за закритими дверима.
Двері закрито,
Закрито і годі вже.
П.С. Я не пам*ятаю, коли написала його... Напевне, подія, яка викликала його була надто болючою, і я одразу все стерла з пам*яті....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2010
Черкну пером.
Мелькнёт страница -
успех в капкане наглеца.
Зубная боль, и мне не спиться
Гудит на озере паром.
И льдом, и льдом
Звенит синица.
И стынет дом.
А за окном,
черкнув свирепой,
Из ада блеснувшей смолой,
гулит голодной вереницей
Род грешников нагой, слепой,
Заложников кривой столицы,
Столицы черепов гнедой.
И стынет бой…
В руках перо…
Быть может, снится:
фигуры пепла и огня
друзьями могут очутиться,
не отрекаясь от меня…
Вот так враги, злость не тая,
Всё дальше, дальше уходя,
Дают добро.
Моя страна -
Мой третий мир…
Мы воронов зовём на пир,
На лес обнаженных рапир,
Немного на льде простудив
Лёгкие…и только больных прошив
Черканьем перьев молодых.
Осень-весна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210905
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.09.2010
твої клавіші - це будинки
а мої - лише покадровки
і в повітрі витають травинки
із твоєї й моєї згоди.
Повертається носом північ.
І у душі - очужілі обличчя.
Не читалось Писання на ніч.
І повзло повз вікно сторіччя
Напівсуму. І кадри вмирали…
З кожний помахом вій
Подих смерті і кави
Залишав без надій
Погляд мій.
Не прокинусь.
Боже, ну помилуй!
я ж сама розтерзалась по стелі,
як масло текуче по столу.
І речі, поняття, моделі
Потемніли.
Змарніли,
Колінами
вікна стелили…
і пити…
і пити просили…
Просили знемоги і неба просили.
Щосили просили, в знемозі, знесиллі,
Забиті думками по вінця, розбили
весь простір на кадри. Це було весілля
Всіх срібних узорів.
Смиренні,
Прозорі
Лежали у сльозах,
Лежали у крові.
А потім пізнали, що темно на стелі.
Спустилися вниз, блакитно-зелені,
Холодно-гарячі, тремтячо-спокійні.
І дим танцював навколо нас у танці.
А руки контролювали вогонь,
Торкався, ласкавий, долонь…
І ми не боялись. Просто не знали,
Що руки обпікаються… лише тріщать дзеркала
Фольгою на руках.
Усе - це перебороти страх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210707
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 13.09.2010
Гомер не встиг. А я не хочу.
Не буду бути забуттям.
Хотітиму, чого захочу.
І стовбурчиться стовбурцям
Я не дозволю. Доз гіллям
Передозований дам спокій.
І передам листівку в Амстердам,
Якщо прибереш передпокій.
А не прибереш – біс із ним!
Намисто намотав на ноги,
Біжиш бігом у больовий
Синдром соленої знемоги…
Застигле золото зибить.
І профарбовує фіранку
Маразматична мрії мить
У тінь тремтячу спозаранку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210151
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.09.2010
Заелась золотом, мне кажется,
Что за шрифтом запрятан смысл,
Который, пуганый, откажется
Произрастать корнями ввысь.
Грызу метал, перебираю пряди
Отжившей стружки бытия.
Благодаря своей засаде,
Серебренная пелена
На утро выросла туманом
И мой завод урчит костром,
И по уловке моей странной
Машины продолжают вой.
А что по мне? Одну детальку
Ты потерял, она молчит.
И пепел, прах, остатки талька
Составят твёрдый монолит
Меж нас. И будто взгляд уверен,
Что слёз не будет никогда.
И точно выверен и сверен
Вес опустевшего вдруг лба.
…О чем я? Да, о механизмах,
О переплёте железяк,
Об отболевшем мазохизме,
Что перелился просто в страх…
О дикой самости природы,
О пустоте в моих глазах.
Из карт пластмассовых колоды
Стают деревьями назад.
Моя душа рябит. Здесь дыры.
Лечить коррозию – нельзя.
Закрыто дверь номер четыре,
А дальше новый номер пять…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210145
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 09.09.2010
Промыто насквозь. И прострочено временем.
Каким-то ложным путём
Испугано дождь, растёрто коленями
Щель под разбитым замком.
Отторгнуто ветра плоть. Реанимировано
Пыль дорог и мотора прыть.
И сколько столбов было пересчитано,
Пока можно было забыть
Меня… Будто земли расчесаны
Мотокроссами. Миг бытия
Заплетён в узел смерти порезами
И проблесками стекла.
И как будто святой инквизицией
В запотевшем осеннем окне
Я сижу и шепчу: “Будешь умницей...”
Заблудившейся в лете зиме.
Где же ты? Сердце больно сжимается!
Отпустила – нет! Не насовсем!
Возвращайся… с меня причитается…
Давай погутарим, Пандем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207809
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.08.2010
Потяго-колійно,
вокзало-загоєнно
Твій подих застиглий на склі.
Брудно-пальцового,
Сльозо-впливового
Усміху вкроїш мені.
Скільки ж вагонів
На скільки перонів
Ти в тишині помножав?
Аби раз у вічність
Зійшлися на стрічну
Твій потяг і мій вокзал?
Не знаю, як бути,
Бо чую - продукти -
Затягнуті в стиснену сталь.
А серце тривожне
Вже більше не може
В палаткову битись вуаль.
Безболісно скоєно,
Злочинно замовлено
Аборт залізничних шляхів.
До тебе від мойого,
Твердим облаштованого
Перону соромних гріхів.
Я знаю, ми зможемо
Рани залижемо
Мастилом і накипом. Стій!
Любов свою згаяну,
Серцем загоєну,
Відпущу гуляти самій…
І може небажано,
Може, стривожено,
В переході із залу в зал
Стикнуться стихійно,
І трохи зумисне
Твій потяг і мій вокзал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2010
ты смотришь ударами
вправо и влево
твоя шевелюра
закрыла полнеба
и вот ты - весь в гневе
и вот ты - весь в пене
и только спокойна твоя королева
и диву даётся в сонливом забвенье
Ты борешься с тенью?
И даже с теченьем?
И лето мечты перелилось в бокал,
Неся сей бокал, Бог любовь расплескал
И я виновата, что Бога трусила
За плечи и ноги, за щёки и крылья…
И он виновато в зеркалах стоял
И плакал. Оскал деловой наблюдал
У адовых гончих.
Плевала на прочих,
Желаниям дав перелиться в дела.
Была непорочна!!! Клянусь, я была!
Непрочна.
Слепа.
Так желанна и мерзка.
Такая простая…
И будто слова
Меня обсуждали
изнанкою света.
И я замерла.
А иначе - в припадке.
Иначе - лишь честность -
наш голый палач.
Иначе плечо всё
и тело, и волосы
Покрой дерзкой лилией
Любовных удач…
П.С.
Позволь,
я буду честной с тобой.
Мой мальчик из альта,
сеченый тоской.
Мой меридиан и моя Атлантида,
моя стратосфера, побитая тьмой,
Позволь,
я буду честной с тобой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206389
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.08.2010
так много я хочу сказать,
захлёбываясь словом, делом
и раной стих перевязать
и понимать, что это смело
выводит всё в арифметичный ад...
И жать доску обломком мела,
Рыдать белесо невпопад
И как умею, как умела
Всё биться мозгом об приклад
Сих уравнений... А зачёт
Нам всем поставят. Плата была.
Мы дали взятку наперёд,
Но смерть об этом позабыла.
Так вот. О чём я? Много слов.
И больше их же сочетаний
И каждый понимать готов
Лишь отблеск блеклый своих знаний
И лишь знакомое давно...
Опять не то. Я забываюсь.
Меня уносить в серый транс.
Я каялась и, каясь, каюсь
За пошлоту и графоманс.
Наверное, я просто знаю
как безгранична полоса
Дороги. Я по ней скитаюсь,
Ловя чужые голоса
И мысли, чувства постигая...
Моя душа! Моя святая!
Твоих на теле следов нет...
Ты зажила, в сердца врастая
Чужие... оставляя след.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206018
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 15.08.2010
Вот так она приходит, не спеша
запрятавшись в чужие обещанья.
Вот так, немного пошло трепеща
Изменою, рожденной расстояньем,
Она снедает сердце. Печень - прочь,
Она давно сидит на сигаретах…
Сидит на чувствах, настояв помочь.
Как глаз жесток сквозь дуло пистолета…
Как око, запотевшее слезами,
Душа, вцепившись пальцами в себя,
Рвёт плоть… и кровь течёт местами
Из дыр смертельных. Из небытия.
Я знаю вкус запретного плода.
Я не забыла вилы брата.
Я помню точно, как вода
Стекала пеной с рук Пилата.
И вот теперь - ты Иисус,
Ты моя гордость и природа.
Ты мой порок, мой слабый парус,
Что крест, как мачту, над народом
Воздвиг из музыки и слов…
И вот теперь - сомненье гложет:
Я знаю много языков,
И верю - ты на всё готов.
И только Бог тебе поможет
Держать копье промеж ребер
И духом только возрастать…
Я помню взгляд. Был он хитер.
Я знала: можно не стонать,
Ведь у дракона сожаленья
Просить не стоит. А как знать,
Что он, стоя на двух коленях,
Так страшно может обжигать?
И вот теперь она приходит…
Пора понять мою вину.
И мудрым прислоняться стоит
К простому верному крыльцу,
И там рождать других Иисусов,
И мысли в перья загребать.
А я - твоя на миг укуса.
А я - лишь для того, чтоб украшать.
Прости. Мне путь большой и длинный
Своим хвостом обвился вокруг шеи,
Танцуя ритуал старинный,
Он так зовёт меня… Траншеи
Оставят ноги у меня.
А ты - погрейся у костра
Из ласковых воспоминаний…
И в день последний из скитаний,
Пойму, что я была глупа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205189
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.08.2010
Прорвались ребра от давленья лёгких,
Тяжелый воздух запретил дышать.
Гудок автомобиля был несносным
Ударом ветра, что вернул всё вспять.
Остановиться вдруг на перекрёстке
и город в заточенье проклинать,
Что наши души, собраны в напёрстки,
Обречены маршруты соблюдать.
И ты живешь, как палец-неумеха,
Как мудрый пень или богатый псих…
И никому твою скорлупку от ореха
Не раскусить и не собрать в триптих.
Ведь ты умелый и такой простой,
Такой прекрасный в чадном дыме улиц,
Когда отдушину свою пред красотой
Ты открываешь для клейма преступниц.
И поцелуями покрытое лицо
Не омываешь ты…Усталости змея
На их телах не хуже кузнецов
Оставила печати. Чешуя
Любви уж затвердела. Городские.
Я так хотела жить бы без руля
И без разметки… Грянут холостые
Из будущего гнутого ствола…
И я пойму, что я как мир счастлива…
Что каждый был и есть един с Творцом.
Ребёнок, что налопался малины,
И трус, что скоро станет подлецом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204351
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 04.08.2010
Знобит глаза. Тут сутолока грома.
И дождь так сладок.
Сладок и глубок.
У неба выжжена на лбу
Земли истома.
На ней же выжжена
Трава.
Прости мне страсть, прости.
И простыню
Не позабудь спасти
Из тела моего
поутру.
...А я на поле, будто пепелинка
Лечу в пространстве, тела не тая,
И вдруг нечайно тень от паутинки
Замотала в пшеницу меня.
Я похищаю её душу,
Её движения.
Исход души я не нарушу
Слезами из небытия.
И сладок миг превоплощенья ,
Когда на ниточке мгновенья
Застыла лета синева...
На ноте крика-возбужденья,
Застыв границами тепла,
Мы мир вверяли сокрушенью
Во времена забытия...
И дождь. И мокрые обьятья.
И сладкий пот. И громкий крик.
И непонятные заклятья
Нас берегли от нас самих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203730
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2010
Есть дело такое… у растопыренных пальцев,
что кожу сдирает безжалостным шелестом шторы,
что ум растворяет и ставит прямые заслоны
между людскими зрачками на уровне злобы и страсти
Есть дело такое… ему не назначено время,
и место его перепрятано внутрь перегара
моих городов. И вновь суждено стать усталым
делению клеток. И формуле крови – проблемы…
Вчерашние окна законопатят прощаньем,
и в тысячный раз ты вновь остановишь влеченье,
в сердцах растопырив все пальцы от солнца свеченья,
зальешься густым оправданьем безбрежных скитаний.
Есть дело такое. Его перемазано плетью
иль кровью, что тихо стекает с нунчаков обиды,
иль взглядом кипящим святой Немезиды,
обманутой вновь речевой круговертью…
Есть дело такое…его уже все отгадали.
Запрятали в душу, следы замели порошками,
И дым сигаретный ложиться слепыми кружками
На путь и на воду, на близкие топи и дали.
На тело любимой, на блик возмужавшего эха,
На перья ресниц и на когти распятого тигра,
на бледный рассвет… и румяную вечера лиру,
что спросит тебя о причинах иных неуспеха.
На веру. На стыд. И на будущее.Помни, скотина.
И помни, страна не завистлива перед царями.
И помни, раз царь уже властвует нами,
Мы свергнем его, будет сорвана вся паутина,
И гроб его мы зароем у матери возле порога,
Ведь тоже ребёнок - политик, затянутый в ворот
Своих же деньжат. Он боится за собственный потрох.
А значит, он смертен. И помни, обманет дорога
Продажи страны и людей. За ним не рыдать поколеньям
Он прах. Уже здесь. И я помолилась с богами
За душу его. Если он её не убил жирами
Своего убогого обогащенья…
Есть дело такое… Убийство. Насилие. Казни.
Но я не хочу парить руки в крови из свиней,
Я лучше станцую на траурной свадьбе своей
Все танцы влияния на ум дураков и праздных.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203545
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 30.07.2010
Может быть, ты когда-то поймешь,
Как прекрасно уйти в подворотню,
Как унять беспокойную дрожь
Невозможно.
Как будет тревожно,
В руки взять неудобную лютню
И в подвале сабвея играть
И себя отдавать...
Поминутно
Себя забывать,
Растворяться в пылу прохожих
И играя играть.
Заиграться.
Проиграв душу заново вспять,
Виновато
Опять
Улыбнуться.
И снова начать…
И ловить поцелуи блондинок.
И брюнеток не забывать,
Не считающих дряблых ступенёк
На лице у кафельной клетки.
И в конце - неподдельно молчать…
Искать взглядом в нотах ошибки…
И понять, вот так остро понять,
Что ты нужен героям подземки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202492
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 24.07.2010
Совы - измучены пением и зевотой.
Жаворонки - изнасилованы снами.
Отпустите нас, беременных тошнотой,
На последний взлёт, к небесам и к маме.
Дети - точно уже без глистов.
Взрослые - как-то уж разберутся сами.
Отпустите нас, беременных красотой,
На похоронах любоваться цветами.
Мирные - демоны в робах, но без крестов.
Военные - тут же кресты за стальными листами.
Отпустите же нас, беременных простотой,
Умереть на улицах ваших, меж вами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202491
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.07.2010
Є така отрута.
Її звати
Небо.
Не дай тобі Бог
її ковтнути.
Відтоді
руки стануть
як крила
Крила
як жало
Жало
як меч…
А меч як спокуса…
Спокуса стікає
від вуса до вуса
у кішки - два метри
чеширська усмішка
і автопортрети
над зібганим ліжком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202388
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.07.2010
Я успокоилась
И с миром, и с войной.
Спиною - сквозняки.
А грудью - строки...
Пишу, как будто строго
В две руки
Играть на мне
Неврозы-недотроги
Собрались.
Берега реки
Вспенились серой паутиной,
Мои недетские грехи
Ужрали ровно половину
Моей мечты.
Я заблудилась.
Я перегнулась на мосту
Я отраженью удивилась,
Клевещущему в темноту,
последнего к тебе вагону...
и поддаваясь на пероны,
В удавки, цепи, якоря,
Дышу. А гильзы и патроны
В карманах пропадают зря...
И, пересыщена железом,
Ищу я выход из тисков.
Часы ломают чрез колено
Любви невиданной остов..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202135
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2010
тролейбус. калабані. забуття
одні і ті ж обличчя у бездолля.
тролейбус. контролери. каяття.
Я грала як актриса у свавілля
Забулось, що я… іще жива.
Перемикала повороти
Комбайну, зібгала жнива…
Перевороти і турботи
Собі в горлянку затовкла
І міцно завалила ґлумом
Твого у дзеркалі буття.
Пані, сідайте, тут місця нема
Я вийду на зупинці завтра…
Новин, вибачайте, катма.
Бо між новин в нас - правда.
Пане, сідайте, місце моє
Ще не нагрів перелесник.
Високо в небі вальсує в каное
Дикий рогатий кудесник.
а тут…
тролейбус. балачки. буденність.
Непереборний океан. Буремність.
Ховайте душі в кожухи
з-попід каштанів. Їх шкарлупа,
Відвар із дуба і калина,
Здорові - мати і дитина…
Ах, марю все… Це знову роги
Йдуть під кутами до дороги,
Чалапаючи колесом шляхи…
Оббиті попелом пороги -
Тролейбусовії страхи.
Йому б усе скавчати по маршруту
І батька дріт не відпускать за руку.
І не знімать ошийника. (Рабами
Ми містом їздимо.) Він з нами
Став провінційним і страшним.
Невихованим. Древнім і своїм…
…І заколисує тролейбус
Вікном загойданим мене…
А в голові - печальний ребус:
Чи чорт в тролейбусах жиє?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201213
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.07.2010
По пёрышку вставляя в кожу,
Стаю на птичицу похожа
Руками, словно помелом,
Размахиваю над костром
Из моей кожи. Вдруг слетает
Царь Ворон на мои движенья
Его слуга шипит и лает,
Желая начать исполнение
Его желаний прежде их обьявы.
А птичица моя готова. Снова.
И я лечу, теряя пух и перья.
И попугаи потешаются, наверное,
Над полуптичестью моего бытия…
И вдруг удар. Лежать и плакать.
Царь Ворон наглую прибил.
И я, счастливая, без капель
В него влюбилась, позабыв,
Как жить легко без перьев,
Без страсти, юности, без неги…
И вскинув перышки-побеги,
Произрасти тайгой деревьев,
Не отрываясь от земли
Быть в небе просто по наитию...
И провожая в руках корабли,
Забыть о птичице. Забыть её,
Свой неумелый грех... И душу.
Быть просто всем. Я не нарушу
Твой благостный покой, Земля!
Ведь я
твоею легкостью
полна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200616
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.07.2010
Под покровом серебристой стали, пряталось крыло. Длинное, чёрное, полированное.
Нервно ощупывая свеженацарапаный штрих-код, я опустила голову на мягкий гвоздь.
Орал механик, благим матом покрывая всех матерей всех лётчиков, которые когда-либо приходили на эту землю.
И в шуме-гаме ангара тихо капала вода.
Рука привычно легла на пульт управления, еле касаясь рычагов.
Как взлететь стальной птице, грудь которой пришпилена к небу советами глупцов?
И оружие которой направлено прежде всего в себя?
Опять пульсация. Уже давно привыкнув к таким полётам, нажинаю движения… Сначала лапы, потом когти, расправить сталь, подогреть крепления, проморгать глазами.
А главное для меня – всегда быть в движении.
Оставьте меня в покое!
О, люди, жадны ваши глаза, ваши руки, каждая клетка ваша старается жить как можно более остро ощущая жизнь! И как можно быстрее занимая место под солнцем…
Мама…забери меня обратно в колыбель…
Наконец-то ангар остался позади. Багровое зарево небес, запах гари, а ещё растекающейся по металлу ртути… А земля спокойна и даже уютна. Полёт.
Механик предупреждал меня, чтобы я давала отдохнуть крыльям в полёте, когда счётчик покажет опасную грань. Он не знал, что половина из всех “воробышков”, мной усеченных, были перебиты крыльями… А ведь можно умереть.
А можно умереть?
Небо вновь неспокойно зашевелилось. Вырвались “воробьи” из запада, оставляя по себе вонь и грязную жижу в воздухе. Дышать нечем. Скоро будет драка. С клюва капнула то ли слюна, то ли слеза.
Может сегодня умереть?
Каждая домохозяйка просыпается с таким вопросом, детка… Не делает чести о таком мыслить боевой Птице.
Птица, птица… а где твоё гнездо?
… После тренировочного полёта, меня вынимают из робота. Аккуратно вынимают электронный гвоздь. Легко встряхивают. Дают попить. Проверяют, пока пью, крылья.
И садят в клетку.
Бережные руки.
Бережные глаза.
Война ведь у них. А у меня – нет. У меня сладкий корм и жёрдочка. У меня восемнадцать метров размаха металлических крыльев и полёты в космос.
А ведь там – так спокойно после битвы. Ну, в небе.
И всё, что тебе, человек, и тебе, птица, нужно – это покой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200615
рубрика: Проза,
дата поступления 12.07.2010
Дождь как-то вырастает в нас?
И трусость убивает время?
Вранья, иллюзии Парнас
Закладывает жизни бремя
Меж наших стен? Тепло уходит,
И мокро под ногами. Грёз
Не сосчитать. Нам не подходит
Играть законами всерьёз...
Ты недокукла, недочеловек
И недомать, и недопапа.
Не может сердце твоё литься из-под век!...
Всё так же серой панорама
Твоей души осталась тлеть...
Да, дело точно не в дожде!
Не в перекатах сладких грома!
Не в захромавшем падеже
Ночного мотылька как стона,
Не в окриках собачьих стай
И не в ошибках акушерок...
В меня всё глубже прорастал
Тот ртутный градусник проверок
На крепость воли. Как ребёнку,
Его внедряли изнутри,
Давно уж Кафка рисовал щебёнку
Из лиц людских. Вон, посмотри
Глаза детей в колясках. Без вниманья
Остались их миры. Своей зари
Им не увидеть. Разочарованье
Оставило обугленные пни.
"Иди босой. Вспахай последний камень,
На лаве стой, топись в большой воде.
Мы, Люди, больше не оставим
Тебя, несчастного, в беде!"
(Уже готовы самолёты,
Уже составлен миллион.
И им распахнуты ворота
В беспечный, райский, вечный дом.)
А ты... Прости нас, гуманист,
Прости, поэт, великодушно,
Прости, душа, прости, таксист...
Ведь жить нам хочется! Ведь нужно!
Закон суров. Но он закон.
И в драке побеждает дурень,
Который умерев, швырнул на кон
Флаг мира свой... Пусть будет строен
Его хода над иродом живым,
Ведь мёртвый ты - непобедим!
... Наверное, так дождь ночной устроен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199810
рубрика: Поезія, Поэма
дата поступления 07.07.2010
Вот она…Так идёт по-особому,
Вот изгиб слабой шеи. Вот вздох.
Трепещите, её как опасную
Разыскали ловцы рыжих блох.
Рыскали они за ней по развалинам,
По подвалам гнались за ней,
А она гуляла со Сталиным,
Разговоры вела о войне…
Всё журила политиков, воинов
Грозно так трясла кулачком,
И они, гневом обеспокоены
Совещались, плевались песком,
Что сыпался с дряхлой гнилости
Их вязких дремучих умов.
А она будто, воздухом свежести,
Награждала их пленом веков…
И рыдая, неистово радуясь,
Уходили они в свою смерть.
А она просто шла. И ей верилось,
Упокоив годов круговерть,
Что будущее - только славное,
И что праздники - каждый день!
Ведь так начинают отчаянные
И ныряют в плотный поток
Из работы и трудностей. Спаянные
Их судьбы - держать потолок
Для миллионов и их детей,
Чтоб пшеница родила в срок.
Молодёжь, дочь ночных фонарей,
Ты мой жизни первый урок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199668
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 06.07.2010
- Привет, как дела?
- Да так… Ничего святого,
Вчера вот зима замела
Память лета. Меня немого
Увела в танце прочь от себя,
Увела, растрепала по стогам,
Размела полынью по степям,
И немного оставив богам,
Глядя прямо в испуг мой,
Перестала она быть зимой…
И взаправду…
Ничего святого…
-Вот это да! Как же ты выжил?
- Как всегда…Ничего святого
Я не брал за пазуху. Крошки
Хлеба в моих сапогах. И от того
На глазах моих женщин - слёзы,
У детей моих нет имён,
А на улицах лета - морозы…
А я скуп и я в этом умён.
Я продал их… Ведь…
Ничего святого.
- Да…А совесть не мучает, нет?
- Да к чему? Ничего же святого!
Повторяю, мой друг: вот ответ -
Толкай падающего, убей благого
И тебя ослепит…собственный свет,
Своё благо закрепишь с годами,
Выделяя особый секрет…
Пусть не жить тебе за небесами,
Паукам ведь там места нет…
Лапы чешутся.
Ничего ведь святого.
…Долго я смотрел ему вслед.
Он богат, мой друг детства, и верен
Своим принципам. Жизни кастет
Не сломал ему кости… Кристален
Его статус и менталитет…
Ухмыльнулся, поправил мольберт,
Чтоб удобней срисовать алею,
На которой паучищ злых нет…
Пусть краски сладостью липы веют
С полотна. Я полон надежд,
Что рисунок не будет оценен
В пачку скупости жадных невежд,
А украсит гостиную веером
Моей любви и святости - как протест
Супротив равнодушия, слабости.
И не важно - сколько невест
Поцелует его. Я бесславностью
Заменил себе имя. Но знаю,
Что меня не затмит греховностью
Ни один из тупых пауков,
Что сдыхают от ноши грехов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199667
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 06.07.2010
Забирайся. Забий на ключ.
Молотками його забий,
Цей зіпсутий водою сургуч
На двох коліях. Перелий
Краплі меду у пару сну,
Запотіли шибки уві сні.
Я осліпла тебе знайду.
Забирайся. Сказала – ні.
Тільки дах. Тільки дикий сказ.
І розмова - найменше зло
Там, де неба звучав перифраз,
Як барвисте блискуче лото…
Як казки, як терпіння слонів,
Як забуте ім'я. Перекреслене
Все минуле, теперішнє, стверджене,
Все, за що ти колись погорів…
Забирайся. Тут вихід усюди.
Не забути тобі смак трави,
Не побачити в дзеркалі правди,
Не зустріти тіней своїх. Груди
Зовні стали як поле. Веди
Я стомилась, як все, рятувати
І врятованих кидати знов.
Як тебе, друже мій, лікувати?
Чи травою прогнив твій остов?
Наркоман. І наркотик твій в тобі
Забродив. І немає мети.
З дня у день ти плетешся з роботи
Із бажаннями спокій знайти,
Про відключення нервів і думки,
Про страшне та невпинне життя…
Так ти бачив мене. Серця стуки
Народили в тобі каяття.
Не кури…Я не прошу – благаю,
Я не хочу втрачати тебе!
Без твого наркотичного раю –
Моє пекло на фон відійде…
_______________________________
Кожен з нас знає, де нам хапнути,
Кожен бачить, де водний лежить.
Жоден з нас – наркоман. І цикути
Нам суспільство дає на щомить.
Ми вдихаємо випари газу.
Ми підкорено тлієм в брехні,
Ми всі хворі на дивну проказу…
Ну а ліки? Забуті на склі
Там, де чисті слова не скидались
На розчищений жовтий сніг,
Де дітьми ми з віршів дивувались
І дзвенів переможний сміх…
Час іде. Підминає століття
Під лискуче черево своє.
Я боюся вести в лихоліття
Свої кроки. Їх не обмине
Передерта роками мармиза
Дикорослого бур’яна…
Та людська, смертю названа, криза
Зазіхає на моє ім’я…
Та твого не поглине! Мій друже!
Ти потрібен життю! В унісон
Всі ми дихаємо. Глянь… он там ружі
Обіймають твій сірий балкон,
Он волошки пробились крізь грати…
Он у полі залопотів мак…
Ми не маємо прав задувати
Світлоносний духовний маяк.
______________________________
Поцілуй мене. Чуєш? Як вперше…
І забудь поцілунок. Засни.
Зверху вниз, знизу вверх. Дзвенить шершень.
Полікуй тепер ти мої сни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199355
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.07.2010
Схопивши першу тарелю, яка потрапила під руку, я з усієї сили тріснула нею о підлогу.
Ти на мить зажмуриш очі, відчувши в колінах дивну знемогу.
Я спитала тебе, чим я заслужила таке, коли я казала, що можу
Жити сама, ну а ти казав, що завтра виставиш сторожу
Перед вікном моїм і серце захистиш квітками.
А я космос спекла, переклала його пирогами
Не для тебе, для мами і батька свого старого,
Ну а ти прийшов (якого біса святого?)
І тепер, просиш - дай поцілунку, я знаю, ти хочеш помріять…
А я відповідаю, досить по собі людей мірять!
Іди геть, не то зараз схоплю серпа, сокиру, мотику й рогача!
Будеш до ранку збирати в сусідів скарги чи давать драпача!
На що ти отвітиш, кохана, зведи на шиї моїй руки…
Не давай себе сліпити дикій, злій миттєвості розлуки…
Я ж прийшов, як обіцяв. Ти ще й посміла -
Злитися на мене, мов я крила
Десь згубив. Дивися, все зо мною
Ну ходи…ну обійми ж мене косою…
Я зітхну. Коханий, коли б знав…
Що косу далекий ворог обтинав,
Що, невидимий, забрав мою красу…
Як тепера пару тобі складу?
Цей невидимий - то час і небеса…
Цоканням годинника їм стеляться плеса,
Гори, ріки - все під них пішло,
Перемелена і я. Давно змело
І красу, і тихий голосок…
І кохання волошкового стіжок
Он, під оберегом, обіпав…
Де ж ти, милий, все життя гуляв?
Ти зітхнеш. У вуса скриєш сміх,
Я за піч схоплюся. Сріблить сніг
Мою косу стрижену в вікні,
Що на місто впала. В пелені
Я зберу і хліб, і серця шмат…
Прощавай, коханий, милий кат…
Не піду нікуди, кажеш ти.
Я дійшов таки до тебе, до мети.
Подивись на мене - теж старий,
Та люблю тебе міцніш, ніж молодий!...
Так до смерті будем сперечатись -
Варто чи не варто нам вінчатись…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197991
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 26.06.2010
(Убийте) Врятуйте мене! Я не можу убити (врятувати) кохання!
І воно все живе, розтираючи м'язи на сіль...
Скільки часу пройшло...А єдине дитя і страждання
Поєдналися в ликах коханих чоловіків...
____________________________________
По лікоть в дзеркалах застрягла,
на протязі замерзла.
І Коліньми
я присягнула,
Знаючи, як смерти
благають діти
У доабортних
матерях.
_____________________________________
Мені не соромно за чорні сторінки
В щоденнику, який закритий міцно
В моїй сорочці. Там, де навпаки
Одягнене розірване намисто,
Оплетене реберря чебрецем,
Омите серце власними мольбами…
А ти ховався…скритий олівцем
Поміж листів. І з пристрастю косами
Ти змолотив всю цноту зусібіч,
Перегортаючи світлини з чудесами…
А потім - розійшлися.
Дим сторіч.
Поміж світами
Ми народилися,
померши в сій землі.
А там - щасливі, дикі, молоді -
Ми будем вічні.
Голими ногами
Ми станемо ходити по воді,
Лоскочучи повітря пелюстками…
Поки іде тут дощ.
Поки біжать маршрутки.
Допоки ми спимо на іншій стороні
Від місяця.
Від болю.
Проститутки
Бордель відкрили в збудженій мені.
Забули легалізувати профіль.
І от тепер - караюсь я,
За те, що покохати - профі,
А розлюбити - все дарма…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197989
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.06.2010
А мені б на хвильку до коханого…
Доторкнутися до пліч і до грудей,
Відвернути погляди поганого,
хижого карателя людей -
Страху-відчаю…
В тобі жадаю
Я заховати силу і снагу
У голові твоїй рушник перев’язати
На захист.
Знай, переживу.
І не відтяти пуповини,
І не зірвати тонку тятиву,
Стріла все рівно вцілить. Я гадаю,
Що завтра переможно затріщить…
А ми все ближчі до відчаю,
А нас все корчить і тремтить.
Ми задихаємось. Нам мало.
Ця концентрація свободи
Не надає глухим нагоди
Почуть сердечного кресала…
Я не забула. Я не спала,
Я лікувала як могла…
Я забувалась край стола,
Де я щасливою спадала
Пилинкою з твого крила,
Коли читала:
"Ти - моя…"
Коли дивуючись стрічала
Зморщечки у твого чола…
І все закохувалась…Знала,
Що то веде лиш до добра…
Перестраждаю, як в війну.
Перечекаю, мов осаду.
І переможно увійду
В твою домівку. Артеміду
Я за плитою поселю…
І хай там дасть оселі раду…
А я тебе лише люблю…
О світле, незрадливе ладо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2010
Не прячьте шахматы с доски!
Пусть бой окончен, но они
Хотят немножко постоять…
Над полем умершей войны
По клетке каждой вспоминать
Свои ошибки и шаги…
О, игроки!
Расчерчен ад…
Как жалок он, когда звучит
Последний клич, победный "Мат!"
Бессмысленно фигуры замолчат…
А вы пожмёте руки… Вдруг досада
Кому-то затуманит взгляд…
Но нет, поймите же! Они близки!
Не забирай фигуры от доски!
Их смысл смерти - нам упрёк,
Эстетика и страсть убийства,
Оставлены нам как урок
Единственно бескровного злодейства…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197413
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.06.2010
Большими надеждами вымерять лето
И всколыхнуть необъятные крылья.
Вернуться туда, где уже с тобой были,
Чтоб дописать тот оставшийся метр
Стихов - барельефом разрозненных мыслей,
Акриловым цветом покрыть их колонны.
Знать, что они станут твёрдою крышей,
Помогут вспомнить, как беззаботны
Мечты… Как изнутри разрывающий пепел,
Что феникса крылья припечатал к земле,
Бывает всеведущ. Помнишь, ты встретил,
Уставшую сказку. Пронёс на спине
Всю верю, надежду, любовь и забвенье…
А я только мерзла до встречи с тобою,
А там, той зимой, я так чуяла лето,
Что снег таял рядом с моею рукою…
В горах, там, где солнце ползёт по макушкам
Ликующих трав, что поднялись с рассветом,
Мы будем едины, раздавая кукушкам
Алмазные сказки про длинное лето…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197029
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.06.2010
зачем мне ночь?
Заправила в ботинки
Вчерашнюю оторванную грязь
И побрела,
Застыв на фотоснимке…
И перехожему, смеясь,
Дарю ухмылку,
Как ошибку.
Свой не распутала клубок…
Зачем мне ночь?
Когда сноровку
Быть кошкой скрыла под замок…
Не кормом счастлива, но кровом
Не переела, но сыта,
Планету Счастья я узнаю скоро
Созвездья красивого Тау Кита.
Вот то, зачем мы ночью ноем
Уключинами утлого судна,
Зовущегося жизнью. И прибоем
Смертельной фуги длань полна,
Дающего причал и бочку
Пьянящего и сильного вина.
И этой ночью все равны!
И всё равно - разбить о скалы
Иль о твою же грудь
Разбиться старой!
Понять, что ты -
таким усталым -
Всё дальше продолжаешь
Путь.
С него самому не свернуть,
Пока ночь вправе диким править,
Из свеч смиренно сети плавить,
И душу плавить как-нибудь…
Мой капитан…Нам не уснуть
На разных койках. Возбуждались
Канаты, наводили жуть.
Из сна невольно просыпались,
Хватая ночь за шеи ртуть…
Усни теперь… запрячь в свои манжеты
Непушечные, бравые слова.
А я, устав самой встречать рассветы,
Скажу тебе, что я тобой… горда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2010
Не навязать больным стихи,
им больше нужны бинт и мази…
А мыслей легких мотыльки
Для них - лишь будущие грязи.
И койки. Длинные склады.
Врачи. Медсёстры. Переростки
Из недомеров глупоты…
Из книг оборваны обложки
И брошены на пол.
В них кровь,
Запела буквицей уныло,
Рожать девицу торопила
И вспоминать красу-любовь.
А я стою кардиограммой
На белом лоскуте стола,
И мной писали эпиграмму
Больному №32.
На мне записывали пропасть,
И слушали, как бьется гнев.
Но не хватило практиканту мозга
Читать диагноз нараспев.
И пусть теперь выходят с волн верблюды…
И пусть мне доктор валидол прислал…
Я знаю то, что словом режут люди
Как медицинский варвар и вандал.
Из дня ко дню рубаются на части,
В боях не чувствуя ни боли, ни стыда…
А я хожу и плачу им на раны,
Но только им - всегда нужна война…
Поэтому:
Да здравствуют поэты!
Да здравствуют поэты-доктора!
Пускай придет тот день, когда сонеты
Очистят сумасшедшего…
такого
Как и я…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196462
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.06.2010
Контекст размят, как тёплый пластилин,
завитый в локоны готических скульптур,
он пошло выпирает из структур,
из кирпича "оформленных" детин,
из жезлов, из претензий и молвы,
Бесчестья и бесстыдности. Пределы
Фиксированы территорией братвы,
Одетой в милицейские шинели.
Их место в подворотнях. Где герой,
Который должен был спасти меня однажды?
Я изнасилована. Он - чеканил строй,
И клятвы раздавал, коммандос важный!
Прости, мой пост-военный друг, средь вас
Есть самородки. Но больше все-таки уроды,
Которым отдали один приказ
И всё - они плевали на законы!
А кукловоды тянут за шлеи,
И вам вставляют, и живут на вашей шее…
Защитники! Вернитесь! Вы нужны!
Мы так нуждаемся в возможности вам верить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196310
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 18.06.2010
что мне сказать вам? как ответить?
Как выдержать дисскусии напор?
Я помню, как рыдал распятый ветер,
Когда душа в цветы вплелась нагой…
А почему? Ведь взгляды - как ответы -
Над моим телом - солнце, небеса.
Я знаю точно: ангелы-кадеты
Ручьями слез украсят пояса…
Что говорить, мне приходилось
Дышать не кислородом, а водой…
И жизнь моя - вдруг бешенной приснилась,
И бешенная сразу стала мной.
Одела мои пальцы, грудь подняла,
Поцеловалась с зеркалом. Ушла.
А я все дальше звёзды рисовала
Шмелиным воском, сидя у окна.
И между вас она идёт, себя скрывая,
В троллейбусе заметить можно взгляд:
она безумно шепчет, проклиная,
Мои измены и шаги назад.
Мы помирились раз. В одно мгновенье
Мы даже улыбались у зеркал.
Но силы случая и неповиновенья
Загнали нас между зубастых скал.
И я сижу, разбившаяся оземь.
Она идёт по улице одна.
И я не знаю, стоит ли нам порознь,
Шептать любимому обидные слова…
Взлохмаченная и нечёсаная старость,
И мудрость глупостью застигнута врасплох.
Сиамки недописанного Дали.
И дети…прогулявшие урок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196221
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 17.06.2010
Передмова.
Печи…
В печі - бджолі
залишилось згоріти,
замореній у золотій землі,
говіти у голодній глотці
Ката. В цій катастрофі -
біда бджоли. І боляче:
Жерсть жала
Ржавіє ряскою на роті
Беззмістовності.
Рятуй.
Допоможи…
____________________________________________________
Розділ 1
Печи…
Допоки не остигла,
Оскільки розпалились до нестриму
Пекельна брама з парадигм мейнстріма
Й диявола на мене затягла.
Застиг, пригледівся…
"Моя!!!!!!!!!!!!"
Аж раптом серцем всиротіла
І дим, розвіяний дарма,
Забивсь цементом поміж крила…
_____________________________________________________
Розділ 2
Тепер повзу.
Летіла я до тебе.
І шваркотіла жаром на вогні,
Я танцювала, дика, вогкотіла,
На твоїй силі, як на полотні…
І я долоні небом обхопила,
Завила в труби власних синіх жил,
Та чорт тебе візьми!!!! Колись тебе любила!
Тепер… Іди. Забудь, що наробив.
_____________________________________________________
Розділ 3
О, чоловіча владо…
Цей терен в оці Бога…
Бо він же чоловік і має стать…
А я - лиш жінка, зрадниця, небога…
Сподвижниця наліжкових розп'ять…
Коханка Люцифера, дике стерво,
Суспільний елемент відтворення…
Шкода…
Що не було пориву…Це нестерпно,
Коли кохання пахне забуттям.
_____________________________________________________
Розід 4
А що тепер? Тепер ти - nostalgie,
Стара, промріяна туманність і жага…
Залишиться по тобі лиш елегія…
Життя іде вперед. І скільки не чекай,
Я не вернусь назад, не перекособочусь,
Не обернуся, не перелечу,
Не перестрибну й не перероджуся
В тобою перетоплену росу…
_____________________________________________________
Розділ 5
Прощай тепер. Два рази двері
Оповістили нам розлуку назавжди.
Я покидаю дім твій і твій берег…
І не надіюся. Заморене "зажди"
Сховай в любов. І відпусти в багаття,
Я напишу про це без каяття.
Я не чекала, що сліпе бажання
Шукатиме шляхи до вороття…
_____________________________________________________
Післямова
Нема кінця і краю тим словам.
І все дурня! І все якісь хвороби!
Діагнози, ін’єкції. Дурман
Пробачте мій, не надаю я вроди
Оцим недопрацьованим рядкам…
Я просто хочу, аби стало легше
Мені хоч раз. На злість моїм страхам,
Я віддаюся, мов читаю вперше
Своє кохання мертве…
Мов роман.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196164
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.06.2010
Комети падають. спалюють атмосфери.
А ти стоїш, приймаючи на віру
Краплини нікотину і поцілунки крізь ману
Небесну,
Дику
І пусту…
Підпалюючи вогник, затьмарюєш словами
Пустоту. І все покрито струпами,
Тебе трясе, ти мариш тільки снами…
З нами -
Плями
І рани…
Люди, заморені днями. Заколисані побутом
Діти. І в скелі вмуровані заживо
Мого минулого прожилки намертво…
Стріли,
Крики
І ріки…
І молитва димом підіймається в небо.
З тобою я житиму. Без тебе - не треба.
Ти-це людина. А я - твоя Прима…
Тема=>
Екзема=>
Поема.
Лиш один образ заповнив сторінку
Затемнення сонця. Затемнення віку.
Заглядаючи під смертельні повіки,
Руками
пишуть
Каліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195742
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.06.2010
_______________________________ Ты ведь предлагал вместе написать ;)? ПОЛУЧАЙ и не жалуйся :)!
Туманно пахнущим цветком,
Зелёным веером дыханья,
Улыбкой, взятой в плен сачком,
Я проявляюсь, будто отрицаньем
Самой себя сквозь речки гладь…
Большого лета купол неба
Застыл невестой на руках,
В глазах её - немая нега,
Пыльцы песчинки на губах
И день, длинною в полстолетья, -
Безумно радостный успех -
В игре с судьбою на мгновенье,
Которое одно - на всех.
Ты перебором струн душевных,
Тревожишь сердце, серебря
Потоки дни обыкновенных
В них ожидание тая…
Люблю тепло вечерней фуги,
В морщинках смех и в страсти взгляд,
С тобой. А тополь мечет вьюги…
И время - пятиться назад…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194914
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.06.2010
Город тает под температурой.
А вчера мной давилось небо,
И почувствовало себя полной дурой
Отражение моё. Амебой
Лежала я на полу, надо мной -
Висел зрачок. Похож на солнце,
Ему увиться было суждено
Вокруг дыханья моего.
А на оконце
Остались отпечатки моих ног,
И крыша прогибалась будто йог
Под моим взглядом,
Рук наградой
Была лишь судорога яда…
И объяснение - *Держись…
Ведь страшно тебе? Крепись.
Я рядом…* А в глазах -
Плеяда
Из звезд и слёз. Я испугалась.
И выбежать из тления и тела
Идея мудрою казалась…
Я променяла на себя
Чувствительность больного уха.
И нежность тополиного пуха
Ответила мне смехом января.
А он стоял - такой, как сытая стая
Драконов . И чешуей своей горя,
Стоял, нитями в тени врастая,
Потягивая дым табака…
И крикнул он издалека -
*Приходи ко мне! Буду ждать,
Пусть нелегка твоя судьба…
Не усложняй её опять…*
Я ухмыльнулась- как могла - внутримышечно
И покачала головой…
*Прощай опять!* Надо мной вновь закроются
Чьи-то глаза. И распятой, нагой
Я пойду по вагонам
Играть в проститутку,
Подкладывать куртку
Под замёрзшие ноги
Бомжам.
Не устану с дороги
И не умру… под тобой,
Иссякнув бессмертной рекой….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194741
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.06.2010
http://www.zaxid.net/newsua/2010/5/31/142321/
_________________________________________
…Малі рядки віршовано в катрени,
І голос ритму піддається сміло…
У класі вчитуються в тексти Демосфени,
Складають душу по частинкам в ціле…
І їхні очі, повні пустоти, вимолюють:
Навчи мене, наповни, зацікав!
А ти забрав, залишив дітей голими…
Костенко вилучивши із програм…
Ти згірш ґвалтівника і ката…
Не соромно топтати тут землі,
Де Ліна дихає…Й живі
Її слова, її гнівна розплата
За сховані в шухляду срібники…
Ти знай, мішок гнилої плоті,
Вона-вже вічна! Все одно знайдуть
Дітиська на перерві віршів стоси,
Полюблять їх. Тебе, знай, зацькують!
А совість-то скавчить, як пес пекельний…
І граєш ти на програній війні…
Заборони ще!… Драч, Павличко, Карий
Почнуть ввижатися у кожному вікні.
А я поможу…Знай же, коцур дертий,
Вся наша юнь - за мир і за знання!
І в мирі жиє люд, і весь він - із поетів!
Одну ти виключиш - народиться нова!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194498
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2010
Просыпайся, лучик мой,
слушай моё сердце,
Будто лето, но зима
в воздухе кружиться.
Прочитав три-две строки,
Ты заснёшь котёнком…
Позже ты узнаешь - маяки
Грусти утаила я тихонько…
Чтобы твой сон не потревожить,
Буду я коней стреножить,
В дальний путь…и всё не спать, не спать…
И пряча слёзы, внутрь себя рыдать…
А потом в секунду поцелуя
Испугаешься - солёная фигура!
Без капли влаги на губах!
- Почему же ты скрыла страх?...
Потому что слишком я любила,
Слишком я люблю и вполовину
Не понять мне бога…Я божилась
И в любви своей… И превратилась
В соль подземную - и всё наружу…
Спи, мой друг душевный… Не нарушу
сон твой редкий...
Как грозы под кроватью- крепки
Эти узы летней стужи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194021
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.06.2010
Я знаю девушек, как королев
И королев, похожих на девчонок
Я счастлив тем, что неголодный лев
Львиц убивает лишь спросонок.
Похож на плоть растрёпанный февраль,
Когда течёт в нем кровь из фляги мая,
Я знаю девушку, которую мне жаль,
Мне жаль её - танцует не нагая
И связанная по рукам кольцом стыда,
Запрятана в своё - "я не красива"…
Хочу принцессу - имя ей Звезда.
Хочу Звезду. Но Космос ей - могила…
Я ей пою о том, как мы детей родим.
Как мы родим детей - так будем веселы.
Ресницами развеяв сизый дым,
Она прервёт счастливый треск молвы:
"Я не хочу детей…" Я будто помер,
Всё на нее смотрю и понимаю:"Врёт…"
И я при ней стираю её номер…
И ухожу… она ведь всё поймёт,
Когда во сне почувствую знакомый
Фитиль духов и сигарет…
И где-то на задворках рая,
Она станцует мне, нагая,
Неся в себе дитя рассвета,
Она играючи убьет
Всю Смерть - для Света…
И уйдёт…
Людей Любовью
Согревая…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193969
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.06.2010
Прометей из балконной стужи -
"Промежность мягкосердия". Фронтон.
Прометей! Ты мне больше не нужен,
Как медь на локтях мясников.
Зевс-овёс из мешков и пакетов,
Завесу дрянную отвесила смело.
Зевс, тебе,- как цирковым пируэтом -
Тешить публику гневом.
Афродита из молока и смазки,
Афродиз твой потёк из колонн.
Афродита! Рассказывай сказки
Про невинность и первый свой стон.
Гермес. Бог мелочных повес,
Герметики родил из переростков,
Подростков взяв наперевес,
Склепал поэту-пьянице подмостки.
Харон и Кронос. Может вы-одно?
Храбры ребята!.. Сколько можно?
Хлебая слёзы и вино,
Людей учить вздыхать тревожно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193738
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.06.2010
тихо…
перехресна тишина.
Я молю тебе, дитино…
Встань поближче до вікна…
Крикну-стій! Бо там Безодня!
З переляку ти заклякнеш
На мить затьмаринами дня,
Драглистим листям оповивши
Своїх помилок немовля…
І шкодуватимеш. Мікстура
З відцідженого молока
Не порятує. Партитура
Вже іншого гравця знайшла
У склі вікна. Дерева й квіти,
Зелені витівки весни
Уже втомились зеленіти
І віддалися жовтизні,
Пилюка сепією згнила,
А ти усе стоїш в вікні.
А ти усе тремтиш. Зола
Скрегоче кригою в тобі…
Невігластво моє, не бійсь!
Тобі властиво помилятись!
Коли кричу тобі - лишись!
Тобі лишається - змиватись…
Я не чекаю злих новин,
Я лиш карбую крок за кроком
На елеваторі вітрин.
І губи наповняю соком,
Легіонерам у коханні -
Побудувати власний Рейх
А я вагаюся в вікні,
На рингу заволаю - брейк!
На війнах - кинуся під танки,
На танцях - світло відрубаю,
На стінах - розіпну фіранки,
З вікна - клянуся! - я стрибну!
Максималізм. ЕгО-центрово.
Мовчу, стискаючи думки
В кулак сталевий. Вже не ново
Кидатися з вікна, ректи
Дурниці й істини…Халепа…
І богові не допекти…
І чортові не дати пекла…
Такі всі люди як плоти -
Не догребти і не втонути.
Висіти знизу догори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193610
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010
Колись давно, ще перед початком Світу, жив-був Бог. Йому було одиноко. Незважаючи на те, що поруч сиділа його Мати. Він постійно думав – єдине, що йому подобалось робити. Думав він реченнями, в яких завжди були присутні два слова: Я ХОЧУ. Така була його забаганка, адже першим реченням, яке він подумав, було речення: Я хочу, щоб усі мої речення мали в собі Я хочу. От так. І от створив він Землю, Усесвіт, Міріади усього іншого, наповнив їх до країв усілякою мерзотою, аж раптом стомився чогось хотіти. От забаглося – і все (важко бути Богом)... І от Він сказав: Я хочу нічого не хотіти. І Він нічого не хотів. Не хотів хотіти знов. Не хотів не хотіти. Взагалі. І все це поширилось на Всесвіт. Так як Бог був його частиною. І Всесвіт не захотів. Нічого не траплялась. Ні злого, ні хорошого. Від початку світу такого не траплялось. Бог зациклився. Все змінило свій шлях. Мірно скрипіла фура часу. Ніде ні видолинки на шляху. Доля засумувала. Смерть приходила до відкритих дверей, а в Раю вже давно була глибока апатія. В Пеклі не смажили грішників, а лише підтримували вогонь. Не було війн. Не була дипломатичних місій Миру. Нічого не було. А поруч з Богом сиділа Мати. Вона гладила Бога по голові і теж нічого не хотіла. Їй не потрібно було щось хотіти. Вона – Мати. Однією рукою вона записувала все, що творилося в Всесвіті, іншою – виплітала зоряний небосхил на голові Бога. Ось так і було.
Одного байдужого дня якимось безпардонним чудом на Землі появився Янгол. Він виліз з недобитків тієї янголової пилюки, яка витріпувалась з решток ниток Матері Бога. Він довго чхав і плакав, так як йому багато чого не подобалося. Не подобалися сірі, одноманітні дні, не подобалися пани-демократи-бюрократи-та-інша-наволоч, не подобався сам Бог, з лупи котрого він появився. Він був не задоволений усім. Інші Ангели просто ігнорували його. І от, одного разу, відправився Янгол на іншу сторону Бога, до Анти-Бога, щоб хоч якось змінити ситуацію. Чи довго, чи коротко він ішов, то все одно. Ліпше сказати, що не йшов він взагалі. Просто добряче плюнув Богові в лоба, підняв одну повіку і штрикнув туди пальцем. Так і проснувся Анти-Бог. Він був невиспаний і страшенно в паскудному гуморі. Янгол мовив, ляскаючи його по фіолетовим щокам.:
– Прокидайся, небесна паскудо, поглянь, що братчик твій з Усесвітом наробив?
– Га? Шо? Не пішов би ти!...
– Чуєш, диви-но, тебе не поважають! Тобі не ставлять свічок! Тебе не бояться! І клали всі з Голгофи на Царство Твоє!
– Нє, ну ви видали таке паскудне творіння? Нашо я оце прокинувся? – бурмотів Анти-Бог, чухраючи собі ліву п’ятку, а вголос додав, - Чого ж тобі треба від мене?!
– Ти! ЩЕ! ПИТАЄШ?! – здичавів Янгол.
Він до сих пір ляпав Анти-Бога по усім незахищеним місцям тупим патиком, який виломав у найближчому саду Едема. Його тіло акумулювало гнів Усесвіту, який стомився НІЧОГО НЕ ХОТІТИ, який стомився бути мертвим. І тепер ця сила товкла головного *насяльніка* як загулявшу дівку.
- ТИ, паскудна наволоч! Одкрий нарешті свої баньки та не смій мені тут пашталакати не по ділу! Тако! Щоб все було як раніше!
Анти-Бог сів на свою затерплу гепу і витягнув з-за пазухи Бога і шмат хліба. Бог всівся йому на коліно і витяг Матір, щоб вона далі гладила його по голові. І всі вони сказали таке:
- Ти, Янгол, не копитихайся тут...Хочеш, щоб знову світ прокинувся? Подивися униз, – тріо підтягнуло до себе ближче маленьку Землю. жуючи добрячий шмат пшеничного пліснявого хліба, - Ми робимо їм краще. Ми зупинили процес самознищення цих малих і непотрібних істот. Не пам’ятаємо, чия була ідея дати їм в руки палку... Тепер вони гупають атомними цвіркунами, вбивають одне одного, розмножуються і ґвалтують планету. Ми не для них творили Усесвіт... І ти хочеш, щоб вони ЖИЛИ?! Що вони вигадали? Симфонії? Музику? Ляпали фарбами по паперу? А що ж у них всередині? НІ-ЧО-ГО. Пусто. Помежи їх є добрі, безнадійно добрі істоти. Але чого вони варті? Едему? Це так, заповідник для божевільних...- вони зітхнули, - Ми нічого не можемо вдіяти... Ці вар’яти, як тільки ми захочемо їх цирку, відіграються по повній... В їхньому існуванні немає змісту. І це кажемо ми, Творці...
Янгол стояв з патиком. І сльози образи і безвиході зіжмакали його, як хустину. Він стояв і дивився на Землю. Шукаючи там відблиск надії. Хоч якогось натяку на воскресіння.
- І був він розіп’ятий, і помер, і на ... – хрипів він, перебираючи каміння під ногами.
Космічне МИ знову запало в свою летаргію...
На Землі повсюди йшов дощ. Навіть в Антарктиді. Та всім було байдуже. І спустився Янгол з небес. І став перед людьми. І промовив:
- Едем і Пекло закриваються на переоблік. Тимчасово душі тих, хто помруть у період Апокаліпсису, будуть переправлені у Вічність. Ми не надаємо гарантії, що Нам вдасться врятувати вас звідти. Постанова небес від Одкровень Святого Янгола №345. Це спричинено загально всесвітнім колапсом вірності бажань і створенням універсального і абсолютного інгібітора Великого Абсолюту – Байдужості. Імунітету немає. Страждань немає. Нічого, Ніщо, Ніколи – є. Питання?
Перед Янголом купчилася велика біомаса з людства. Він, витративши останні сили, притягнув їх усіх сюди, і прокричав усе, що міг. Ця маса щось жувала, щось викидала, але слухала, бо мусила. Янгол ще повисів на юрбою і хотів вже знищувати їх, так як не бачив змісту їх існування, та раптом його за ногу злапала дівчина-жінка. Вона поплямкала сухими губами і, ніби згадуючи стару теорему, несміливо промовила:
- Чуєш, дядьку, а як же Любов?
Вона була вагітна. Любов’ю. Виявилось, вона дібралася до Янголової п’ятки, стоячи на плечах свого хлопця-чоловіка. Янгол дивився на них розширеними котячими зіницями і кліпав хвостом. Потім, якось страшно крикнувши, він схопив дівча-жінку під пахви, згорнув собі на руки. Хлопець-чоловік тривожно зиркнув догори, де висів Янгол. Але пернатий тихо спустився на землю і передав дівчину-жінку на руки хлопцеві-чоловікові. Потім обійняв їх і тихо сказав:
- Бережіть одне одного, Люди. Не будьте байдужими...
І відлетів. З посмішкою на устах. Боги просто давненько не спускалися до Людей. Поки існує Любов, поки вона народжується з кожним новим промінчиком Сонця, Байдужість не зможе вбити Усесвіт, думав Янгол, виявляється, от хто я. Він посміхався, несучи за собою веселку. Тріпаючи своїм обдертим криллям, він облетів навколо планети і дав Людям краплю свого бажання – бажання бути коханим і бажання кохати...
Як ви вже зрозуміли, все стало на свої місця. Боги далі хропли собі у своїй небесній халупі, а Люди далі товклися на маленькій Землі. Щоправда, вони стали доглядати її, перестали воювати, перестали молитися грошам. Перестали бути байдужими... Вони любили... Можливо, хтось хотів, щоб я трагічніше закінчила цю казку, та не можу. Віра моя – моя невід’ємна душа. І навіть Байдужість не зупинить мене.
А ВІРА МОЯ – ЛЮБОВ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193126
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
На меня влияет страна,
Эта вредная, тощая дама.
Ржавый тризуб торчит с рукава,
Чуб растёт, где бывала экзема.
Как в холодном поту двадцать лет
Влечёт мысли моё поколение.
Озлобились в себе. Света нет
Ни в державе, не в божьем спасении.
Декаданс начиная с нуля,
Мы ввергаем народ в мир безверия,
Недоверие, грызотня
Для нас были негласным знамением.
И всё - в прах! Будто снова война...
Гетьманат красоты и культурности
Стал уродлив. Его булава
Знает цену своей преступности...
Будем схожи с надломанным *ДА*,
*СЛИШКОМ УМНЫМ* понятием честности!
Но с трёх спичек не будет костра -
Прельщены иллюзорной беспечности...
На наркотиках песни растут,
А от мыслей - приходит беременность...
Улетаем, мой бейби! Салют!
Ведь уроды в стране - тоже временность...
_____
Вишнівець-Кременець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192936
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.05.2010
________________________________________________ for Caleb, 2008
Моя далека ненароджена Доленько… Ти живеш зараз в моєму місті, відхрещуючись від приналежності до нього. В тобі - багато чого з мене… Я дихаю твоїми атомами.
Та все ж таки ти не моя.
Моя чужа Доле… Висока, струнка любительниця зір та смачного чаю… Із зеленими очима та гарною посмішкою. З білобрисим чубом. З рівненькими брівцями. Доленько, де ж ти зараз? Знаю, ти закохана зараз. І я щаслива за тебе. Правда! І те, що ти не зі мною, робить тебе і мене ще щасливішими. Доленько, тепер ти світило на іншій орбіті. Тепер, зараз, нині, сьогодні, о цю мить… Я зневажаю час.
Ось зараз ти поруч. Ти так близько, що я аж відчуваю твій подих на плечах, а ось ти вперлась мені підборіддям в руку. Я пам’ятаю, як це. Коли моя рука - в твоєму полоні. Я ніколи цього не забуду, як вела ти мене забуттям цивілізації до буденності. Чому ти не зупинила мене? Та тому що так мало бути. Я пам’ятаю, як це. Коли стаєш заручником твоїх уст і тремтиш…і тремтиш…і…Тремтіння не зупиняється ні на мить. Я пам’ятаю, як це. Не знати, що буде далі. Не знати і прощатися. Назавжди. Адже після того, ми й не бачилися зовсім…
Лише раз, коли я, п’яна, шукала тебе лабіринтом людських випорожнень, майбутніх людських випорожнень. Так, Доленько, я була такою, коли ти мене залишила і стала іншою. Ти жорстока. І я дякую тобі за це і пробачаю. Бо ти не можеш мене убити.
Пам’ятаю, ти любила казати, що тебе люблять тоді, коли розлюбиш ти. Так от. Я виняток.
Я любитиму тебе вічно. Тобі пощастило. Бо ти - мрія моя, яка вже ніколи не стане реальністю. Тому моя любов, я впевнена, ніколи не заплямується нічим смертним… А що потім, за гранню?..
Я не потривожу тебе. Навіть після смерті я залишуся страшним спогадом твоїм. Напівмертвою помилкою та емоційним вибухом.
Думаєш, що все це я пишу, щоб заспокоїти власну совість від признання власної помилки втрати тебе? Ні, все це я пишу, бо знаю, що зробила правильно. Неймовірне, божественне між нами, те, що сталося, - спогад, який мені залишиться на все життя. І я дякую тобі за нього. Твоє нове кохання сильне, як я щаслива за тебе! Я відпускаю тебе, Доле!
Я відпускаю твою дорогу від своєї. Я молитиму Небеса і Підземелля, щоб рятували твоє кохання від спогадів. Щоб була одна єдина мить. Навіки.
Але прошу тебе, Доленько, покинь мене.
Бо я люблю іншого.
І хочу любити його вічно…
До закінчення вічності…
До її колапсу…
До мого божевілля в апогеї…
До того, як я знову побачу тебе. Надіюся, цього не станеться ніколи. Не неси мені біль. Не неси.
Не вертайся до мене…Доле…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192711
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192664
...когда смотреть вперёд - равно как внутрь,
... когда рука сжимает в горсти яд...
Я знаю, как это... тоска и злоба поминутно,
как мухи,
затуманивают взгляд.
И самосуд обернут в безысходность,
- Что есть от головы?
- Мирская подлость,
Над головой - трупная жизнь травы...
Устали петь-ведь слышат единицы.
Устали плакать-уж навыкате глаза.
И так привыкли коротать зарницы -
С пипюлями и выстрелом вина.
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192222
Только чайкой реет птица,
Не бывать ей морем,
И не может, бедная, забыться,
Уморив собой чужое горе...
Всё взывает, рыбой дразня голод,
Тянет руки, волны серебря,
Воздух между нами очень тонок
И тонка прибоя пелена...
Я гнетусь не нефтяным пятном,
И не флотом, ржавчиной изрытым...
Я болею тем, что за окном
Спит мой друг, спокойствием не скрытый...
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196222
Город к нам врос под веки.
Город сплели человеки.
Город продали, простужен.
Город нам больше не нужен.
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195656
Нежность и мечта - одна медаль,
Любовь, залита формалином,
На небе стала как звезда,
И красным залилась неумолимо -
ты лестницу ей в грудь вдавил,
Когда она-твоя. И ты ей мил...
А девушки...Лишь музы и достойны
В них жить и светом быть колонной
Среди сомнений и старья...
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195069
Как жаль любимых отпускать
Из сердца на порог.
Обьятий цепь стряхнуть, сказать,
Как пахнет пыль дорог...
И отпустив-запоминать,
Грустящий лейтмотив
Шагов любимых по пути,
Что приведёт назад...
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193727
Люблю разрез кошачьих глаз,
И отстранённость взгяда,
И неосудность их проказ,
И сладость сна...Не надо
Винить кошачьх в темноте,
В предвиденьи разлуки...
Они верны и в немоте
Теплом оближут руки...
И любовь их-странная игра,
Схожая с людьми в своей попытке,
Кошка, что всегда была сама.
Родную морду увидать на хрупкой ветке,
И полюбив - любовь осознавать...
***
(тут і надалі буду додавати лірику, яка йде абсолютним експромтом у відповідь на творчість друзів. Аби всі могли поцікавитися тим, що викликає в мені відгомони... :) )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192695
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
я палю тепер виключно подумки
каву п'ю в перемішку з попелом
я ж бо фенікс і мені не в новину
покривати голову сірим саваном…
а очі відкриті, відкриті на повню,
І там хмари течуть, у зіницях застрягаючи
ногами голими, штани закотивши. Коліна
Поломані вітром. А я все тремчу, невіруюча…
А я ковтаю все у цьому світі.
Покірно пережовуючи слину
У цьому, двадцять першому столітті
Страхів і злоби носячи дитину
Під серцем чоловіка з автоматом,
І стягів пики розіп’яті,
І вени роздирає чуттям атом,
І ти шукаєш, як шасі підняти
На злітній смузі кроку в нікуди…
І хмари ті - лише твоя волога,
І випаровуєшся, за крок до біди,
За крок до рядка, якому ймення "дорога
В себе. Дорога назавжди"
Я не пішла. Зіскочила назад,
Пожбурила грааль. Краплиною води
Я впала в власний сад…
І подумки палю…
і пластир на колінах…
То вітер з них видмухував журбу…
Поломані. Як крила. Безневинно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191843
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2010
Каждое рождение
и замирание
волны,
стрелы,
ноты
сердца преподобного -
смерти подобно.
Каждый поцелуй
и расставание
клеток
рук,
ключей,
замков ненадолго -
смерти подобно.
Каждый выстрел
и перевязка
на войне,
на задании,
на похоронах
и в похоти утробно
смерти подобно.
Только одно явление
не схоже со смертью
всегда
на века
со мною
сиянием далекого маяка -
Вечность. Луна. Облака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191706
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.05.2010
із наших кранів йде така вода
З таких глибин, що краще оповитись
У саван чорний.
Там між застібками - слюда,
якою, як чутками, слід напитись
У день холодний.
Електронний вік
родив у крані осад з-попід тину
заводу, кинутого Богом
і проклятого
Людьми. Чи є сліди у цій країні
збагаченого урану?
Лише п*яні
ідуть з синами дідусі осанні
На прозекуцію останню,
Стратифікацію війни...
Чужа, я витікаю з крану,
І скрапую долонями увверх,
Високу вилицю вилизую як рану,
Косою перекреслюю траву,
А поруч ти, мов каменем, затерп,
Коли впізнав мене таку...слабку...і станом
Охоплену вогнем. Посередині
Розрізали водою…і по нині
Течу сукровицею до полину,
Течу водою до дитини,
Що не пізнала чорної води…
Вода. Тече. Та не зціляє.
Вогонь. Горить. Та не пече.
І вітру крила загортають
Землею латане плече.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190852
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Обличаю тебя, безысходность!
Выходи и гори от стыда!
Не играй в слащавую гордость
Цвета выбитого стекла!
Не ищи себе больше замены,
Знаю, город - твой внутренний плен…
Ты оставь нас, пойди на измену,
В толпе тесной - вставай с колен!
Я ведь знаю твои все наречья,
Все слова и пароли твои,
Координаты, расчёты, увечья,
Раны, коды и колеи…
Безысходность родная моя…
Рождена в тесном круге семейном,
Завита в праздники января,
И забыта под графом "безпечность"…
Безысходности - чистая душа -
Отдала свою жизнь не мигая,
Не дыша, не родившись, не зная,
Ни тайны одной не тая,
Где-то в палатах
чужого вранья…
Безысходность. Косая старуха,
Алкоголем текущая в венах,
Подымающая в ударе руку,
И несносная в слабом теле…
Безысходно тупая и глупая,
Раскаянием вечно гонимая,
Ты уйди из отцов и углов,
Из дел наших, слов и умов,
На крестах разбитая в кровь,
И деньгами периной увитая…
Дай понять, что такое Любовь!
Дай понять, что от нас было СКРЫТОЕ!
И дай силы прощенья просить
За бессовестность неумытую…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190327
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.05.2010
привет, поэт.
как жизнь твоя,
стихи, кларнет,
твоя семья?
как, грустно в мае?
как в воде?
Как прежде - холодно
тебе.
Как хлеб, слепил
два слова вдруг,
сквозь них - запил,
и стал упруг,
Тростинкой гибкой
На ветре.
Как прежде - жалок ты
В беде.
Прощай, поэт.
Страданье
Ищет свет.
Сакральный
Гнев в тебе прельстил
Войны рассвет.
Ответов
Нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189241
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.05.2010
По вулицям іде, мов невидимка,
Розплавлюючи гравій під ногами,
Із книги бестіарію сторінка -
Потвора з всевидящими руками.
Волочиться червоно-жовте пір'я,
Зміїний хвіст вилизує бруківку…
Жахіття іклів кидає в безвір'я.
Та не лякайся. Вкороти їй віку.
В ній ще не народилася надія,
Чекання скип’ятилося у ній.
Так страшно: перепоєна довір'ям,
Серед людей шукає чистоти.
Телепається, мучиться. Їй очі
Вже не закрити краплями смоли,
По тілу проступили, мов пророчі
Стигмати нової доби…
Чужа байдужість з рук стікає. Маски -
Це місиво із шовку і вовків…
Чекає день за днем фінальної розв'язки,
Коли людей зразить їх власний гнів,
Аби тягтися караваном в небо,
Крізь довгий, тьмяний коридор...
Де їх прощення? Може… Вже не треба?
Там Янголи виходять із Потвор…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188987
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
По тихим алеям
у пошуках срібної масті
Холодний блуканець
у темряву ночі ридав
На бруці тих вулиць,
де наші написані казки,
Він сльози свої
у мелодії сну продавав.
А ми пройшли поруч,
не стишивши навіть і слова,
Збайдужілі до неба,
мегафони сердець завели,
Не помітили шибениць,
потягами зминали окови,
Аж поки на вокзалах
ми склом кіптявілим змерли.
Та серця все фонтанять,
все кидаючись в простір. На свічку
Все летить моя мрія,
у польоті втрачає луску...
Подивись у вікно:
твоя світла небесная стрічка
Уже ковзає небом,
набираючи висоту...
2008-2009 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188180
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2010
Молодь! Проверни в собі кулю!
І проверни в собі ніж!
Хай тебе не знають такую -
Як під Крутами… Ріж!
Пали й жери! Товчи й кружляй!
Корчи пики й бий ногами!
Хай тебе не лякає захмарений рай,
Ми вже знаєм, що буде з нами…
Кожен з нас - переляканий дикий вітряк,
Нам не треба ні донів, ні їх зброєносців,
Кожен з нас - загнаний в шахту батрак,
З нас вже пізно робить миротворців.
Звело спину, труситься рука,
Божевільні капіляри просочились
Крізь білки. Зіниця протекла,
А твої ноги й зовсім підкосились…
Перед іконами в екстазі завмерли,
Термосячи пульта, мов власну похіть,
Ви день за днем свободу замели
В завірюхи рекламних блоків,
У світ із Босхових картин…
І на останок: буде хмарно,
У когось десь загине син,
"Поет" - звучатиме вульгарно…
Щасти вам!...До нових новин!
П.С.
Молодь, проверни в собі кулю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187401
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2010
спрячьте, дети, свои игрушки -
автомат, экскаватор, пистоль
из-за них не видно цель пушки,
из-за них мне не видно боль.
Я искал по заброшенным складам,
То ли мины, а то ли ответ:
На вопрос: кто лежал с кровью рядом -
Может папа, а может и дед.
Я смотрел, сквозь прицел, будто кошка.
Только жаль - коротки коготки.
Мои руки прошили сапожки,
А не мягкий висок головы…
Я ненавистью вскормлен и вспоен,
Я машина, и выжил в строю.
Бессистемно системой исполнен,
я ребёнком на битве стаю…
Вот пистоль мой, а вот и граната,
Вот мой друг, будто ранен мячом…
Просто... мама просила когда-то
Возвращаться домой со щитом…
Вот поэтому кину винтовку,
Дам приказ всем: отставить огонь!
И теряя кошачью сноровку,
Я миру дам шанс на покой…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186971
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.04.2010
Вот так шагаешь - день за днём,
пусты кадушки в огороде,
За поворотом - стынет дом,
Когда его при сей погоде,
Покинет с́ердечко с
Огнём.
Вот так идёшь - автовокзалы,
И лица пьяные, и мат…
Мои двустишья и хоралы
Утробной пустошью звенят,
Как будто мысли
Федералов…
Вот так идёшь - из года в год,
Несёт простудой, недовольством.
Теперь, бесстыжий, на комод
Поставил фото превосходства
На новую любовь
Из мод.
Она тускнеет, будто спичка,
И будто спичка, тлеешь ты…
Весны оперенной синичка
Своей боится высоты…
Как блеск слезы из-под
реснички…
Как блеск слезы... Минуя будни,
Я свыклась с пылью на ногах,
И влаги жду. А пополудни
Сблудило солнце в сапогах,
Застыв над головой,
как студнем.
И на него оперши взгляд,
Далёкий странник понимает,
Что всей любви его заряд
Остыть дороге помогает,
И помогает от
утрат…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186970
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.04.2010