| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Спасибі Сонечко!
тобі хтось взяв та сказав,
Ото б мені і взяти того, хто тобі це все сказав,
тай взяти й розірвати...
Ні, я не хочу!
Щоб ти світилась ще комусь!
ще комусь крім мене, а ти береш і світиш...
а до мене й промінь світлий свій не кинеш...
Звичайно мені так заздрісно
тому, хто тобі це все сказав,
а мені він душу обломав...
а ти й мені не світищ...
хоча, могло все бути так:
прийшов би рано я до тебе,
і сказав би я тоді: сонце ти моє - світи!
Алу ж в житті все навпаки...
Напевне місяць я тоді
а друзі ви мої - зірки!
Чомусь всі здогадались що місяць й сонце
це зовсім різні речі і шляхи...
Отак тоді і я, і ти
ми чяєм для краси...
а ось лише я для зірок, а ти...
а ти для нього...
Спасибі Сонечко!
Насмілившись тоді скажу я!
Спасибі тобі зате, що навчила мене любить насправді!
Любити сонце, що встає...
Наді. я тримаю
на зустріч із тобою вдалині
хоча я добре знаю, що місяць я, а ти зоря,
що сяє десь, не там, де я...
Ні, я не хочу!
Як місяць з сонцем
Коден ранок розпрощатись, слова несказавши,
розминутись у ранковій тишині.
Настане час,
настане літо з сонцем
і взявшись заруки обоє, ми підем зустрічати
місяць й зорі і сонце золоте!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171732
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010