Margosha

Сторінки (1/2):  « 1»

Разита жизнь!

Чувства  разбиты  в  тени  как  огонь,
Все,  что  забыто  нам  казалось  игрой,
Просто  играть  не  чувствуя  боли,
И  все  понимая  как  будто  на  воле…

Наша  игра  –  безумна,  я  знаю.
Теперь  я  одна  и  все  понимаю.
И  жизнь  подарила  мне  много  тепла,
И  я  понимала  –  я  роза  огня…

А  все,  что  казалось  безумной  игрой.
Я  все  потеряла  не  бивши  собой…
Я  просто  летала,  искала  рассвет,
И  всем,  кто  любил,  говорила  лишь  –  «нет»…

Пустая  игра.  Что  дарит  лишь  боль,
И  всем  я  дарила  не  бивши  собой…
Так  просто  идти,  не  зная,  что  где  то.
Я  вновь  погубила,  опять  человека…

Как  в  мире  нет  боли,  что  дарит  нам  сон,
Так  нету  рассвета.  Где  буду  собой,
И  нету  печали,  она  умерла,
Как  будто  чужая,  я  снова  ушла…

И  нет  ничего,  что  дарило  бы  свет,
И  нету  огня,  что  дарил  мне  рассвет…
И  просто  уйдя  куда  то  во  сне,
Я  просто  уб’юсь  закрывшись  в  себе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171505
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.02.2010


Безглузде мовчання

Так  важко  іноді  сказати,  
Так  важко  визнати  про  те,  
Що  хочеться  безсило  помирати…
А  в  голові  лише  одне…

Як  важко  визнати.  що  сон  уже  приходить  мимо  волі
І  розказати  всім,  що  крик  вже  наближається  поволі…
Залишилось  так  мало  часу,  залишилось  так  мало  сну…
Як  розказати  всім,  що  воля  вже  покидає  мене  одну…

Для  чого  жити…  Я  не  знаю…
Повірити  у  щось?  Я  вас  благаю…
Для  чого  вірити  і  помилятись?
І  знов  чекати…  Десь  метатись…

І  бути  десь,  не  знавши  де…
І  знову  падати  і  хтось  впаде…
І  все,  що  є  немов  згорить…
Дивитись  в  слід  ще  буду  мить…

Вугілля  віри,  правди,  сну…
Хтось  покинув  мене  одну…
Хтось  піде,  а  я  за  ним,
Лише  погляну…  Сльоза  за  ким?

Сльози  неба  змивають  слід…
А  я  стою  одна…  Як  лід…
На  роздоріжжі…  Безліч  доріг…
Чому  лишитися  не  зміг…

Чому  все  так,  а  не  інакше?
Чому  кохаючі  все  плачуть  дальше?
Чому  мовчав  і  я  мовчала?
Коли  пішов  …  Себе  картала…

Чому  слова  з  словами  плачуть?
Чому  все  так,  а  не  інакше?
Чому  летить  у  простір  час…
І  забувають  всі  про  нас…

Дорога  в  пекло  перед  нами…
Куди  втекти?  Втекти  зі  снами?
Залишиться  лиш  крок  до  смерті…
Залишиться  момент  не  в  пеклі…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171503
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010