| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
Якщо зустрінемось не відвертайся
І не вдавай, що ми з тобою незнайомі,
Коли сухий привіт кидаєш посміхайся,
А не кривись як люди в прокаженім домі.
Невже, ця зустріч так тобі нестерпна?
І в ній… нічого доброго немає?
Не розумію… чи це ти така відверта?
Чи гордість так обличчя твоє «прикрашає»?
Ти знаєш… що було змінити неможливо,
Не вихід злитись на минулі дні.
І не потрібно погляди кидати криво,
А просто можна висказати все мені.
Я вислухаю все і ти це добре знаєш?
Будь впевнена, що не перечитиму я тобі.
Для чого, якщо є щось, у собі тримаєш?
Для чого брудом заливаєш очі чарівні?
Тобі я не завдав ні крихти болю.
Не знаю чим тебе я розізлив,
Але як чимось завинив перед тобою
Я прошу вибачить, за те, що не перепросив.
Прошу не злись! Не псуй свою чарівну вроду.
І знай! Що про знайомство наше я не жалкував.
Пройшло усе, я бачив, як кінці кидала ти у воду
В душі від болі я кричав, але тобі не заважав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301488
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.12.2011
А я живу…. без тебе…, і вмене все в порядку.
Минув туман в очах , в душі минула ностальгія,
Я вже не думаю про нас, про тебе я не мрію
І сам не розумію? Чому в душі жила марна надія?
Я довго мучився… шукав якусь причину,
Я був розгублений, ображений немов дитина,
Про тебе думав кожну мить, кожну хвилину.
Я жити не хотів нестерпною була життя година
Я догори ногами перекинув свою середину
І думав я, що не наступить світла днина
Тож вирішив тебе забути, як страшну картину
Зламалась в мить для катувань машина.
Наперекір усім пішов шукать щасливу днину
В дорозі вічністю нестерпною здавалася хвилина
Крізь біль та гіркоту взійшов на забуття вершину
Здолавши все… я зрозумів:
в моїм житті ти дорога та не єдина
10.11.2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
Твій погляд палкий - не можу без нього,
Твій шарм чарівний - не знАйдеш такого.
Чаруєш без чар, без слів промовляєш.
Ти завжди прекрасна і рівних немає,
І де б не пройшла, все кругОм розцвітає.
Коли тебе бачу завжди завмираю,
Живу я тобою і зустріч чекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010
Золота осінь і морозний ранок.
Земля зустріла сонячний світанок.
З дерев пожовклий лист повільно опадав
І землю золотим ковром накривав.
І серед цього силует твій появився…
Одразу думка – «це я помилився».
Але це дійсно була ти кохана,
Як завжди загадкова і жадана.
Невстигши появитись, зникла у тумані,
Як кораблі за обрієм зникають в океані.
Та образ твій залишився у голові,
Осів у серці, спалахнув в душі.
Немов ковток повітря під водою,
Для мене став живильною росою,
Полегшив довгі, він, мої чекання,
Нашої зустрічі на березі кохання.
12.11.2010 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2010
Пробач мене, ти зможеш, прийми оці слова:
З тобою нам не бути - це правда, хоч гірка.
Не буде більше, мила,в нас спільного життя,
Тож не плекай надії на марні почуття.
Не хочу я дурити і тішити брехню,
Ти знай, що не кохаю, ти знай, я не люблю!
Робила все, що можеш і бачив все це я,
Та жаль, що все даремно, немає почуття.
Облиш це все… Й не трать даремно сил.
Між нами клята прірва, в очах образи пил.
Тож ти і не старайся засипать яму цю,
Та не губи даремно, очей своїх вогню.
Не йди по лабіринті, із часом все мине
Один я вихід знаю - забудь, забудь мене!
Ти скажеш я жорстокий? Можливо, так і є.
Отож, тікай від мене і не ламай життя своє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218135
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2010
Діалог
- …
- Не старайся, бо марні твої намагання,
Ми не будем з тобою разом… і не має між нами конання.
- Та чому?...Зачекай… Не рубай все з плеча.
Дай хоч шанс… І можливо… протилежне доведу тобі я.
- Який шанс ?... Все даремно. Не розпалиш мої почуття.
Моє серце закрите… І це правду кажу тобі я.
- Ти жорстокий… Безжальний… Стій... Не йди… Зачекай.
Хоча трохи попробуй… побути зі мною, а тоді вже рішай.
Як нічого не вийде… то відпущу тебе.
Ти нічого не втратиш, а можливо полюбиш мене.
А вогню почуттів, на двох, стане мого
І достукаюсь я, до холодного серця твого.
- Ти не плач… І не падай у відчай, прошу!
Не заставлю відкритись я душу свою.
А вогонь, твій на двох, дуже скоро згорить,
І проїде все швиденько наче марева мить.
- Але ж…
- Зачекай! Дай усе я тобі докажу:
А та мить принесе, в результаті, лише гіркоту.
І ще тяжче , ніж сьогоднішнє наше, прощання.
Буде втрачений час і прийдуть знов страждання.
- Нехай будуть страждання, я не скажу про них
Подаруй ти ці миті...! я не зможу без них!
- Ця розмова складна. В глухий кут нас веде,
В мене буде порада одна:- Та забудь ти мене!
Буде інший!... І з ним своє щастя шукай.
Ну, а зараз усе! Це кінець! Прощавай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2010
Осінній Львів задумливо стоїть,
І вітер з хмарами над ним летить,
І він несе не сніг не грози,
А дрібний дощ, як гіркі сльози.
Та не завадило це все любові,
Вони зустрілись в древнім Львові,
Їх поєднало сильне почуття,
З першого разу і на все життя.
Він підійшов до неї не сміливо,
Та стала вмить вона щаслива,
І зайві були тут якісь слова,
Усе сказала поглядів їх глибина.
Поринули вони у свої почуття,
Й забули про життя – буття.
Дарма, що осінь на дворі,
Коли весна в їхній душі,
Їм сонце в дощ рясний світило,
Їх кожна зустріч була дивом,
Їх дні секундами текли,
І щастя своє берегли.
Гуляли вулицями Львова,
Шептали ніжнії слова,
Завжди любов з ними була,
Він вів її до самого двора.
І були ніжні поцілунки,
І були квіти, і дарунки,
Й не знали, що таке журба,
Любив це він, любила і вона.
Та якось після вечора такого,
Вертався він додому свого,
На зустріч йому скора їхала,
Побачивши сказав такі слова:
«Якби утратив свою милу я,
Не треба б було і мені життя»
(Вона й насправді хворою була,
Та зайві тут такі слова.)
Прийшов додому віддихав,
Програми в телевізорі перемикав,
І тун почув він страшну новину,
Яка усе перевернула в мить одну.
В будинку, де жила вона,
Дівчина викинулась із вікна.
У мить все навкруги стемніло,
І затремтіло усе тіло.
І в раз помчав він до її двора,
І на очах його була сльоза.
Він мчав не замічаючи нічого,
І серце розривалося від цього.
Не зупинявся він ні на хвилину,
І через це потрапив під машину…
А його мила в дома спала,
Й нічого, про це все, не знала.
Але вона щось відчувала,
Душа її весь час кричала,
Та не дізналася вона події ці,
Бо серце перестало битись у вісні…
Коли прощалися вони,
Не думали, що назавжди,
Та землю цю покинули,
В цей тихий вечір в осени.
Але історія їхня жива,
І втілена у ці слова,
Й розповідає всім вона,
Про силу слів і щирі почуття.
А Львів усе задумливо стоїть,
І вітер з хмарами над ним летить,
І він несе не сніг не грози,
А дрібний дощ, як гіркі сльози.
15.10.2009р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2010
Щасливий вечір був тоді,
Коли признався я тобі.
Від хвилювання я слова ковтав,
За ніжну руку я тебе тримав.
Від твого дотику у мене серце мліло,
І тіло моє мов вогонь горіло.
А далі пам’ятаю ніжний поцілунок,
Це був найкращий в світі подарунок.
Його я й досі пам’ятаю,
Від спогаду, лиш одного, я в небесах літаю.
Про все це я не забуваю,
На відповідь твою чекаю.
Не знаю що ти відповіш на це,
Та знаю точно лиш таке:
Щасливий вечір був тоді,
Ти не сказала мені ні.
26.08.2007p
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210875
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2010
І хто для мене ти така?
Що стільки змін внесла в життя:
Лишень на мить побачу у вікні,
Вже на півдня, ти в моїй голові,
Лишень зустріну мимохідь -
На половину зменшу хід,
А як з тобою я порозмовляю,
То тиждень спокою не маю.
Заполонила все моє життя,
І думаю лише про тебе я.
А може, то осіння та «хандра»
Мене так зрозуму звела?
11.09.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210361
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.09.2010
Ти близько…
І водночас так далеко,
Немов у небі та лелека,
Тебе так важко досягти,
Ще важче, щоб спустилась ти.
І кажуть, що синиця у руці,
Це краще ніж у небі журавлі.
Але не буду я синиць тримати,
Бо краще за тобою споглядати.
Очей від цього не можливо відірвати.
Така нескорена…
Ще більше недосяжна,
І така горда і відважна.
Літаєш ти у своїх небесах,
Уся захована в своїх думках.
А коли в низ,
Ти споглядаєш зрідка,
Так подивитись… може лиш лебідка,
У погляді тім стільки глибини,
Як в синім небі висоти.
І якось раз,
Поринув я в ту глибину,
І край шукаю хоча певне не знайду,
А скільки в погляді отім вогню,
І прохолодою приємною я в нім горю.
Чекаю я,
Що спустишся ти з тої висоти,
Надіюся, що біля мене сядеш ти.
І огорнеш мене своїм крилом,
Своєю ласкою, добром й теплом.
09.09.10 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2010
Розлука поміж нами стала,
Але любов із серця не прогнала,
Любов міцніє та росте,
І час не вилікує це.
Чим довший час розлуки,
Тим більше зазнаю я муки.
Та все це зміцнює кохання,
Іще сильніш росте бажання,
Тебе обняти і поцілувати,
З тобою про любов порозмовляти,
Та краще просто помовчати,
І поглядом всі почуття переказати.
Я хочу в очі твої заглянути,
Їх погляд на собі відчути,
Але боюсь зазнать розчарування,
І не знайти там капельки кохання,
Боюсь останню втратити надію,
Бо тільки з нею я радію,
Із нею в серці я живу,
Й любов до тебе бережу.
Іще боюсь що все даремно,
Мене не любиш ти напевно,
Та з цим не можу я змиритись,
З розлукою за тебе буду битись..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2010
Кохання - це любов і ласка
Кохання - це життя і казка
Кохання - це життя години
Кохання – радості хвилини
Кохання може врятувати
І щастя може дарувати
Воно веде у майбуття
Дарує всім воно життя
Коханих завжди бережуть
Коханим квіти всі несуть
Коханим всі дарують ласку
Коханих всі ведуть у казку
Для них готові подвиги робити
Для них готові зірку з неба збити
Готові все що хоч дістати
Готові і життя віддати
І щасливіших за тих не має
Хто кохання своє відшукає
І світ навколо них цвіте
І сонце світить не пече
А як кохання це втікає
То в раз усе перевертає
І щастя того вже не має
Усе навколо замерзає
Життя свій зміст втрачає
І просто так хтось помирає
Тобі кохання що таке?
І що воно усім несе?
Несе розлуку і страждання
Несе біду й розчарування
Скажіть ті хто пізнав все це
Кохання – що воно таке
Кохання – це журба й розруха
Кохання – це нещастя й мука
Кохання – це нестерпна вічність
Кохання – не життя а смерть
Р.S. Вибачайте! За те що місцями у вірші рима храмає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171344
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Чому так складно нам з тобою?
Для чого так багато болю?
Чому не можемо зійтися?
Чому у снах мені ти снишся?
Як тяжко все це відчувати,
Тебе у снах лиш зустрічати.
Як тяжко знати, що втрачаєш,
Все те чого ітак не маєш.
Чому без зустрічі наші прощання?
Чому без відповіді це моє кохання?
І ще безмежно отаких «чому»,
Та все одно тебе люблю.
Для тебе все, що хоч зроблю,
Усе на світі віддаю,
Щоб з вуст твоїх почуть слова:
«Я теж тебе люблю».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167609
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
Маленьке диво бачив нині я,
Клубочок щастя і добра.
Дарує ніжні усмішки усім
І щастям наповняє дім.
Кругленькі очка ніжно-голубі,
Усе навколо розглядають.
Тендітні ручки – крихітні такі,
Хоч ще незграбно та усе хапають.
Яскраве світло, поміж сірості життя,
Несе вона, хоча іще така мала.
І чистоти такої ще не бачив я,
І тільки щирістю наповнена її душа.
Таке маленьке Боже ангелятко,
У мами на руках сидить дитятко,
І стільки прагнення до пізнання,
Оце така - похресниця моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167124
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2010
Збути все й почати все спочатку,
І викинути з голови найменшу згадку,
Знайти заміну, і тебе забути,
І знову полюбить - щасливим бути,
І скільки раз я намагався це зробити,
Не думати про тебе просто жити,
Життю радіти, веселитись і любити,
Та іншою тебе замінити.
Та ти мене не хочеш відпустити,
Але й себе ти не даєш любити,
До себе ти не підпускаєш,
Любов мою ти не приймаєш.
Ніяк тебе не можу зрозуміти,
І що мені із цим робити?
Тікать від тебе чи чекати?
Ще раз попробувать завоювати?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166565
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010
Для чого я пишу листи?
Чому вірші оті складаю?
Коли я знаю з іншим ти,
Тебе не я вже обіймаю.
Чому не викину із голови?
Чому так серце моє рветься?
Чому не гояться душевні шви?
І чому тіло не сміється?
Чому так біль огортає,
Коли тебе я зустрічаю?
Чому так доля поступає,
Адже не цього я бажаю?
І чому зустрічі оті,
Лишають рани, як ножі?
Які не хочуть заживати,
Ще більше хочеться їх рвати.
І чому хочеться мені,
Обійми твої відчувати?
І дарувать свої тобі,
Й ніколи їх не розкривати.
Але це все лише бажання,
Які не можна вже здійснити,
Бо іншому ти віддала кохання,
А мені далі треба, якось, жити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Цей новий рік, як завжди зустрічали,
Із вечора у грудні засідали.
Аж другого ми січня встали,
Що було першого не пам’ятали.
Хтось маску з олів’є зробив,
Хтось з пляшкою в зубах ходив,
Були такі, що і ходити не могли,
І взагалі не знали де вони.
В одного щось губа розбита?
Петарда то була - не сигарета,
Один з подушкою пообнімався,
В коханні певне їй признався.
А потім щось десь заграло,
Всі вибігли і сніжки грали,
Кидались снігом, падали самі,
А скільки сміху, як вставали всі….
Веселі були вихідні.
Чи то були святкові дні?
Та дивно було лиш одне, -
Усі питали:- «перше січня де?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164334
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Так легко у житті щось поламати
Із гарячу усе порвати
Слова образливі сказати
Твариною страшною стати
І нанести нестерпний біль
Все зіпсувать як шубу міль
А потім про усе пожалкувати
І зрозуміти що уже не залатати
Слова що вилитіли не впіймати
І біль нанесену тяжко залікувати
Бо навіть якщо рани загоїти
Рубці від них будуть боліти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164311
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Вже темна ніч плащем усе накрила,
Вже птахи ночі розпустили крила
І нічне місто спить, як немовля,
Але не можу в вечір цей заснути я.
Чомусь думки мої, заповнені тобою,
Цієї ночі не дають мені спокою.
Закривши очі бачу я тебе перед собою,
Я весь засліплений твоєю красою.
Я думаю не про синє небо ,
Але про те, як близько я живу біля тебе,
І не стоять між нами гори і вулкани,
Ні синє море, ні безкраї океани,
Ані пустелі з вічними пісками,
А лиш два кроки, між нашими домами.
Я хочу залетіти у твоє вікно,
Тоді коли відчинене воно,
І хочу бути поряд із тобою,
В руках своїх тримати ручку твою,
І щось на вушко тобі прошептати,
А ти принцеса будеш ніжно спати,
Та сни чарівні споглядати,
А все погане я від тебе буду відганяти…
І після слів цих я теж заснув,
У світ тисячі снів нирнув,
Та поміж них я один лиш пам’ятаю,
Не знаю як, та у вікно твоє я залітаю,
І біля тебе на диванчику сідаю,
І навіть погляду свого не відриваю.
І лиш на тебе дивлюсь я,
Моя красуня спить, як немовля,
Волосся шовковисте розпустила,
Прекрасні очі ти свої закрила,
Лиш посмішка твоя чарівна,
Як завжди, на устах твоїх, була,
А навкруги лиш темрява та тиша,
І дихала ти тихо наче миша,
Та подиху твого тепло я відчував,
І твою руку в свою руку взяв,
Твоє волосся гладив і не знав,
Що це все сон, я просто спав.
І збігли в раз миті чарівні,
Світанок появився у вікні,
Сказав він, що вже час мені,
Й хотів я залишитись у тім сні,
Та час, нажаль, не зупинить мені.
Не згасли й досі ці чудові почуття,
І рук твоїх тепло ще відчуваю я,
Ще чую досі подих тихий твій,
І пам’ятаю колір твоїх вій.
Ця мить була немов фантом,
Та залишилась тільки сном.
Та хочу, щоб не у сні, а завжди,
Зі мною поряд була тільки ти,
Бо не лишень у сні ай на яву,
Тобі готовий я віддать любов свою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164201
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Чому цінуєш лиш коли втрачаєш?
Коли щось маєш то не помічаєш?
Коли ти була поряд зі мною?
Не думав зовсім я про нас з тобою?
А коли з іншим побачив я тебе,
То в середині враз перевернулося усе.
Тебе чомусь почав я ревнувати,
Про тебе думати тебе кохати.
Чому раніше я не помічав твою красу?
Чому не розумів, що я тебе люблю?
Чому я посмішку твою не замічав?
Чому з тобою зустрічі я не шукав?
Чому про тебе біліше не дізнався?
Чому в усьому не признавався?
Не відчував все те, що зараз відчуваю,
А лиш тепер чомусь страждаю.
Можливо заздрість це моя,
Що біля тебе інший, а не я.
Можливо це боюся я,
Бо ти не будеш вже моя.
Дивуюсь сам я цим словам,
І що це сталось з почуттям.
Що далі буде я не знаю,
Тому поки що почекаю.
Можливо з часом це пройде,
І навіть не згадаю я про це.
Якщо сильніші стануть почуття,
Про них тобі мабуть розкажу я.
А поки з почуттями розберуся,
При зустрічі тобі я усміхнуся.
І буду вестись як завжди,
Щоб нічого не помітила ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Історія ця не моя,
Та вразила мене вона.
Я вирішив її переказати
І у віршах все написати.
Для зустрічі нового року,
Компанія зібралася нівроку.
Історія ця не про всіх,
А про людей, двох, молодих.
До цього часу він не знав,
Що втім житті робити мав,
Не знав для чого він живе,
Яку користь він несе.
Та зустріч все змінила ця,
І зрозумів він сенс життя.
При зустрічі їх очі заіскрились,
І жаром їх серця облились.
Та все це не можливо передати
І слів не має, щоби описати….
Це все потрібно відчувати,
Я краще буду далі вам розповідати;
І ось пробило вже дванадцять,
Та прозвучало тостів надцять,
Вже загадали всі бажання,
І ще звучали привітання.
І підійшов він до вікна,
Та перед тим він глянув де вона,
І подивившись на нічну зорю,
Дихнув і написав - “ЛЮБЛЮ”!
І ще не встиг він відійти
Та надпис встигнув зникнути.
І знову тости, знов вітання,
Він повернувсь до святкування.
І погляди їх знову зустрічались,
Світились мить, та розставались.
Та враз не знаючи чому й для чого,
Він знову підійшов до вікна того,
Можливо він хотів, щось написати,
А може на зірки позаглядати,
Але дихнувши затремтів, як немовля,
Бо прочитав, він, на вікні - “ТВОЯ”.
В той новий рік життя їх почалось,
Принаймі їм так тоді здалось,
Вони собі в готелі номер зняли,
Своє житло купити планували,
На вікнах побажання залишали,
Найпотаємніше на них писали.
Він їй писав:- “Ти мій сон”,
Вона писала:- “Ти лиш не просинайся”,
І щастя більшого вони не знали,
Безмежно, так вони кохали.
Усе навколо них розцвітало
І сонце в небі їм одним сіяло.
Нажаль не довго так тривало,
Бо за два місяці, його не стало…
Тепер приходить він, як вона спить
І біля неї на ліжку сидить,
Він запах її у себе вдихає,
Він плакать не може та біль відчуває,
Хоч тіла свого він не має,
Душа нестерпно його страждає,
Він бачить, як сльози вона проливає
І як від кохання, до нього, згорає.
Вже вісім років це все так триває,
Вона новий рік сама зустрічає,
Біля вікна одна самотньо сідає,
В руках шампанське тримає
Та біль зі сльозами у нього вливає,
Йому записки, на склі, залишає
Та він їх, там, не прочитає,
Бо подиху свого уже не має.
І ось, не звичайний був рік минулий,
Не розказав він які на небі справи були,
Та заслужив він право на бажання,
І захотів він прочитать її послання.
В ночі коли вона заснула знов,
До неї він, як завжди, прийшов,
Її волосся у руках своїх тримав,
Та ніжно руки він їй цілував,
І відчував він, як вона страждає,
Тай і його душа ридає!
А потім підійшов він до вікна,
Щоби побачить, що писала там вона,
Побачив він! Не речення і не листи,
А лиш, одне-єдине слово,- “ВІДПУСТИ”!
Й не знала ще тоді вона сама,
Що це останній новий рік, коли вона одна.
Він попросив іще одне бажання,
Ціна якого-вічне розставання,
Не зможе більше він прийти,
Не зможе він її побачити…
У новий рік коли північ настане,
Коли народ веселитись стане,
Коли почнуть загадувать бажання,
Почнуть лунати тости і вітання
І знов вона шампанське у руках тримає,
Біля вікна, як завжди сідає,
І голову до донизу опускає,
Сама сидить і сльози проливає.
Та враз! Голову свою вона підіймає,
Бакал на землю випускає…
І ставши з крісла завмирає...
Ще більше слізьми очі заливає…
Від подиху вікно змокріло, як від пари з чаю
А там! Вона читає слово,- “ВІДПУСКАЮ”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164156
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010