gala.vita

маршмеллоу

Інколи  хочеться  чогось  простого…
щоб  було  тепло  під  рукавицями  ,
і  щоб  біг  ти  на  зустріч  і  кудлатий  пес,  
І  щоб  дмухав  мені  на  каву,  підсмажив  горішків…
Товсті  і  самовпевнені  маршмеллоу    танули
Поступово.
Щоб  довга  різдвяна  казка  промайнула,  як  скоромовка
і  все  це  було  зранку…
розчинилось  і  почалося  знову.
Щоб  кіт,  такий  байдужий  і  ніби  неквапний,  лінивий
вкрав  з  тарілки  оту  «хмаринку»  і  це    нас  аби  насмішило…
Чому  у  мене  така  давня  звичка  насувати  на  пальці  светра,
Або  лізти  тобі  під  куртку,  до  тіла  холодними  лапами,
і  подивитись,  як  по  твоїй  шкірі  прокотиться  холодна  хвиля…
чомусь  хочеться  закутатися  по  вуха  і  закохатися  теж  по  них…
і  щоб  ніде  і  нічого  не  порушило  певний  ритм…
Коли  виходиш  у  сіни,  щоб    з  рота  виходив  пар,
і  тоді  я  уявляю,  що  вмію  курити,
і  зиркаю,  чи    мене  ніхто    ще  не  побачить.

Ги,  і  смішно  з  себе,  і  ніяково  від  моєї  чудної  вдачі.

...чомусь  завжди  хочеться  тільки  простих  речей…

1.11.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2017

біла

Біла  …
тобі  личить  червона  помада,  бо  шкіра  твоя  немов  порцеляна.  
немов  трепетна  пелюстка  шовку,  що  так  бездоганно  виліплює  твоє  тіло,  витісняючи  зі  свідомості  все  інше…
біла  батистова  сорочка  і  делікатний  дотик  сонця  що  окреслює  твій  божественний  силует.
Біла…
теплим  струменем,  знаєш,  отим  приємним  повільним  і  водночас  пружнім  з  чудним  вихилясом,  струменем  молока  прикрила  свою  наготу  кава…
Тобі  личить  брунатна  помада,  бо  твоя  кава  завжди  так  пахне  корицею,  якути  ніколи  не  додаєш,  але  вона  все  одно  відчувається  у  вранішньому  коливанні  повітря.  Ти  ледь  дихаєш,  щоб  не  сполохати  молочну  пінку…
Біла…
 Ніжна  хвиля  молока  поволі  вимальовує  контури  твоїх  вуст,  ніжно  куштує  брунатну  помаду  і  на  мить  відірвавшись  –аааа…-аа…-смачно!
Ти  не  встигаєш  дихати,  бо  хочеш  швидше  поласувати  коричневим  ,плямисто  золотавим  ранком…  треба  відірватися.  Відірватися,щоб    ковтнути  повітря    і  спіймати  тонкий    неслухняний  потічок  вже  на  грудях…
Тобі  личить  батистова  хмарина  твоєї  сорочки,  що  піниться  молочним  шумом  навколо  твого  стану…  
О,а  як  би  ти  була  молоком…  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017

Білим батистовим квітом весни…

На  білі  бутони,
На  червоні  пелюстки…як  після  бою…
Хвилі  підступлять…
Наче  крізь  сльози,  наче  крізь  сніг
Ледь  чутно  сміх…
Радісний  сміх.
Дай  мені  бути  на  цьому  світі.
Дай  мені  видертись  на  голе  віття
Нігтями,
Чи  зубами,
Волею  космосу
Врешті-решт  квітневі  –  квітнути!
Дай  мені  витерти  
                                                 сльози
Білим  батистовим  квітом  весни…
Шовком  червоним  любовним
Вишити  сорочки…
Руки  здіймай,  
Руки  до  сонця.
На  межі  між  небом  і  небом
Дай  мені  квітнуть!Є  потреба!
Любити  дай!
Не  обпікай,  а  ледь  чутно
Торкни  білим  світом
Накресли  межу
За  якою…
На  білі  бутони,  на  мої  скроні
Падають  дні,
Минають…

Дай  мені  подолати  цей  холод,
Цю  дзвінку  порожнечу,
Таку  небезпечну  синю  тверду  глибочінь
Перелетіти  дай!

Вкрий  мене  ковдрою
І  невимовною  
Ніжністю
Мене  огорни…

Квітню,  співай!!!


24.04.2017р.
фото  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2017

МАНіЯ ШКіРИ

Сонячно
Ранок  затаївся  десь  за  верхівкам    ДЕРЕВ,  за  блискаучими  стрілками  залізничної  колії,  ЩОБ  НАКИНУТИСЬ  НА  МЕНЕ  ЗНЕНЕАДСЬКА.
Я  сонна  І  тиха.
   У  ПУХНАСТИХ  НАВУШНИКАХ  ТОВЧЕТЬСЯ  ЯКЕСЬ  ШАМАНСЬКЕ  МУРМОТіННЯ
Я  ДОВГОЗБИРАЮСЯ  З  ДУМКАМИ.
хочеться  вихідного  дня,  не  хочеться  прокидатися,  просто  відчути  лінь,  вІддатися  на  поталу  мріям  І  спогадам,  дочекатися  кави  в  лІжко…
Кава  скІнчилася,  так  як  І  моє  перебування  пІд  ковдрою.
Шовк  приязно  огорнув  мій  стан.
Ще  трохи  ранкової  ніжності  до  самої  себе,  трохи  плавності  І  передчуття  бурхливого  життя  наповнили  мою  свідомість
Сонячно  І  тепло  у  моєму  животі,  там  кружляють    МЕТЕЛИКИ  І  ТЬОХКАЮТЬ  СОЛОВЇ
Мені  чомусь  так  солодко.  МрІї  завжди  такІ  живІ  та  яскравІ…  картинки  проектуються  на  мою  свІдомІсть.
Коли  я  виросту  буду  вІдомою  І  щасливою.
Саме  сьогодні,  в  цю  мить  підхоплюся  І  буду  щасливою  танцюватиму  разом  з  сонячними  зайчиками,  співатиму  десь,  щоб  ніхто  не  чув.
Це  я  з  ранку  така  не  послідовна,  а  все  чому,  бо  я  закохана,  закохана  І  щаслива.
Я  можу  бути  ким  забажаю.    Я  можу  торкнутися  тебе  кінчиком  пальчика  вітру,  я  можу  поцілувати  тебе  падаючим  липовим  листочком,  я  можу  залоскотати  тебе,  навіть  ухопити  за  лікоть    смІшнючим  вусом  винограду,  лишень  подумаю…
Сонце  уже  вдивилося  усі    очі  ,  зазираючи  до  мого  вікна,  а  я  все  не  йду,  я  ще  навіть    не  одягнена  як  слід,  у  розстебненому  халатику  кружляю  перед  дзеркалом,  чудуюся  зі  свого  тІла  
   А  СОНЦЕ  ПіДГЛЯДАЄ
СОНЦЕ  ДАВНО  НАКИНУЛО  НА  МЕНЕ  ОКОМ  іТіЛЬКИ  Й  ЧЕКАЄ,  ЩОБ  КИНУТИСЬ  В  МОЇ  ОБіЙМИ,  ТУПЦЮЄТЬСЯ  НЕТЕРПЛЯЧЕ  НА  ГАНКУ  В  НЕРіШУЧОСТі  ,  ЧИ  ПіТИ  ГЕТЬ,  ЧИ  ЩЕ  ЧЕКАТИ
ХОЛОДНИЙ  ДУШ,  ГАРЯЧИЙ  ЧАЙ  _  моє  ТРАДИЦіЙНЕ  ПРОБУДЖЕННЯ  ВЛіТКУ
                                                 КОЛИ  МРіЯТИ  НАБРИДАЄ  ЩОБ  НЕ  ВТРАЧАТИ  ЧАС  Я  БЕРУ  ДО  РУК  НОЖИЦі,  ВМИКАЮ  АПОКАЛіПТИКУ  і  РіЖУ  ШКіРУ
ЛЕЗА  НОЖИЦЬ  ГОСТРі  СМИЧКИ  СКРИПОК  БЕЗЖАЛЬНО  ВИДОБУВАЮТЬ  З  ДУШі  СТРУМ
КОНТРАБАСИ  ГРУБО  ВіДТИНАЮТЬ  ЗАЙВЕ,  ЯК  і  МОЇ  НОЖИЦі,  БАЧАТЬ  ЛИШЕ  ТЕ,  ЩО  БУДЕ.
Я  РіЖУ  ВМіЛО,  ШКіРА  ЩЕ  ЖОДНОГо  РАЗУ  НЕ  СКАРЖИЛАСЯ  .
МУЗИКА  МЕНЕ  ПЕРЕПОВНЮЄ.  ВЕНИ  ПУЛЬСУЮТЬ  ЗБУДЖЕНА  ПЛОТЬ  КИПИТЬ.
   ШКіРА  В  ЦЕЙ  ЧАС  ПАХНЕ  ПО  ОСОБЛИВОМУ,  ШКіРА  ТОНКА,  ПіДДАТЛИВА.
А  НОЖИЦі  ГОСТРі  .
Я  ГРАЮСЯ  З  ВіДЧУТТЯМИ,  АЛЬТИ  НАСТУПАЮТЬ,  БАСИ  НЕСУТЬ  ПОНАД  УРВИШЕМ,  ЗАГОСТРЕНі  ТіНі  ВЕЖ  ЗіШТОВХУЮТЬ  У  ПРіРВУ  НЕБУТТЯ.
і  ОСЬ  ВОНИ  -  КРИЛА,  ЇХНЯ  ПРИСУТНіСТЬ,  КОНТРАБАСИ  ГУДУТЬ,  ВіТЕР  ГОРНЕ  МЕНЕ,  НЕМОВ  ТОРіШНЕ  ЛИСТТЯ  ДОКУПИ
Я  ЗБИРАЮСЯ  З  ДУХОМ  і  РОБЛЮ  ОСТАННіЙ    ВИПАД
ШКіРА  РОЗіТНУТА  НАВПіЛ.
ЗАЗУБРЕНі  КРАЇ  СЛіД  ОБДАТИ  СТРУМЕНЕМ  ВОГНЮ.
СКОРО.  
ВЖЕ  СКОРО  ЗАПАХНЕ  СМАЛЕНИМ.
ВСІ  НЕОБХіДНі  іНСТРУМЕНТИ  ХОЛОДНО  і  ХИЖО  ПОБЛИСКУЮТЬ  ПОРУЧ,  ДО  РУК  БЕРУ  ПіНЦЕТ.
ПОЛУМ»Я  ОХОПЛЮЄ  ОКРЕМі  ДіЛЯНКИ,  ПЛОТЬ  ДЕЯКИЙ  ЧАС  ПРОТИВИТЬСЯ  ПРОЦЕССУ,  АЛЕ  МЕХАНіЗМ  ЗНИЩЕННЯ  ЗАЙВОГО  ВЖЕ  ЗАПУЩЕНО,  КіНЧИКИ  ПАЛЬЦіВ  піТНіЮТЬ  ВіД  ПЕРЕЗБУДЖЕННЯ.  ПіНЦЕТ  ПОТРОХУ  НАГРіВАЄТЬСЯ,  ЖАР  ПіДБИРАЄТЬСЯ  ДО  РАСТРУБУ  ПЕРЧАТКИ,  ТіЛЬКИ  ТАК  МОЖНА  ДОБИТИСЯ  БАЖАНОГО  РЕЗУЛЬТАТУ.
ВСЕ  ТіЛО  МОЄ  ОХОПИЛА  ХВИЛЯ  ДРОЖі,  ЩЕ  ТРОХИ,  ЯЗИК  ПРИЛИП  ДО  ПіДНЕБіННЯ,  ВУСТА  ПРИВіДКРИТі  В  ЧЕКАННі  НОВОЇ  ХВИЛі  ЗАДОВОЛЕННЯ.
ТіЛЬКИ  КРИКУ  НЕ  БУДЕ!
АПОКАЛіПТИКА  НА  ПОВНУ!  Заглушити  емоцІї  нІчим.  
ШКіРА  НАБУЛА  КОРИЧНЕВАТОГО  ВіДТіНКУ  У  МіСЦі  ЗРіЗіВіВ  
ВСЕ  ЙДЕ  ЯК  ТРЕБА,  _  ПОСМіШКА  ЗАДОВОЛЕННЯ  ПОВіЛЬНО  ОСЯЮВАЛА  МОЕ  ЗОСЕРЕДЖЕНЕ  ОБЛИЧЧЯ,  НАПРУЖЕННЯ  ЯК  і  НЕ  БУЛО,  НОВИЙ  АРОМАТ    терпкий  сильний,  оголяючий,  чуттєвий,  нІчим  не  прикрита  сила  дикої  природи.
ТАК    ПАХНУТЬ  ДРОВА  В  КАМіНі,  ДЕСЬ  ВіДДАЛЕНО  САНДАЛ  і  МУСКУС  ВПЛіТАЮТЬ  ДО  СВОЄЇ  КОМПАНіЇ  ЖАСМИН  ТА  ТРОЯНДУ  ,  АМБРУ    ,  ВАНіЛЬ,  ЗЛЕГКА  ПАХНЕ  ДОМАШНіМ  ПіСОЧНИМ  ПЕЧИВОМ  і  ПАРНИМ  МОЛОКОМ,
ТЕПЕР  і  МіЙ  ЗАП»ЯСТОК  ВіДЧУВАЄ  НА  СОБі  НіЖНіСТЬ  ЛАЙКОВОЇ  ШКіРИ  ,
ТЕПЕР  і  Я  ПАХНУ  ЦИМ  НЕПОВТОРНМ  ШАЛОМ,  ЦіЄЮ  СИМфОНіЄЮ  ЧУТТЄВОСТі  і  ТВАРИННОГО  іНСТИНКТУ,  ЩО  РОЗТіКАЄТЬСЯ  ЛЕГКИМ  фЛЬОРОМ  ПО  МОЄМУ  ТіЛУ
Я  В  ПОВНОМЕ  ЕКСТАЗі  
 ШКіРЯНИЙ  БРАСЛЕТ  В  ЦЮ  МИТЬ  ,МИТЬ  СВОГО  ПЕРШОГО  ЗЛУЧЕННЯ  З  МОЇМ  ЗАПЯСТКОМ  СПіВАВ  і  МЛіВ  ВіД  ЗАДОВОЛЕННЯ
ЯК  ЖЕ  Я  ЛЮБЛЮ  СОЮ  РОБОТУ...
БА,  ТВОРЧіСТЬ,  ЯКА  ТАК  СХОЖА  З  СЕКСОМ  ЧИ  САМОВБИВСТВОМ.
ЩОЖ,  Я  НЕ  ВМіЮ  іНАКШЕ  ПРАЦЮВАТЬ,  ЛИШЕНЬ  НА  ГРАНі,  ЛИШЕНЬ  НА  КіНЧИКУ  ЛЕЗА,  НА  ПЯНКОМУ  ВХОДі  В  СТАН  КАТАРСИСУ,  НА  ТОНКОМУ  ЗВУЧАННі  СТРУНИ,  НА  СИЛі  ЧУТТЯ,  НА  ПОВНОМУ  ЗВУЧАННі
ТАК  НАРОДЖУЄТЬСЯ  КРАСА.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016

Ліниво-теплий вірш.

[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=ca865296f55c79175da098b8278e0ddc&n=33&h=150&w=218[/img]
Дивлюся  у  вікно,  там  сонце…
Там  кіт  мій  витирає  боки  об  паркан
І  тихо  на  душі  і  млосно,
У  серці  спокій  ,  а  в  животі  вулкан.
Метеликів  зграя    б’ється,
Над  квіткою  щось  добуває  джміль,
Серпневий  світанок  весело  ллється,  
Золотистий  котяра  ховається  в  тінь…
Мляво  і  чинно  проходять  думки…
Чую  як  чайник  бухтить  на  кухні  -  
Звичка  лишилась  з  зими…
А  я  собі  думаю…
                             так,  -  бездумно…
Дивлюсь  у  вікно  на  сонячні  квіти,  
на  вигріте  лінню  пузо  кота…
Схопитись  і  бігти,  доки  ще  літо,
Чи  нащо  мені  ота  суєта…
Мружиться  кіт  мій  ліниво…
І  щиро  дивується  всім  цим  думкам.
Йому    вже  приснилося      щось  там  їстивне,
Я  ж  плину  до  кухні,  а    сон  огорта…

31.07.2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681005
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2016

Вікторія та Буревій

Посвіти  мені…
 Темінь  відступила,  вислизнула  з  кола  світла,  немов  Панночка…  
Чому  ж  тут  так  темно?
Хмари  клубочаться,  місто  немов  в  облозі,  дощу  вже  не  прагнув  ніхто…
Страшно  просити  більшого,  посвіти    мені!
Кожна  ,  кожна  з  тих  живих  істот,  яку  застав  цей  вихор  надворі  невірними  силуетами    виднілися  на  тлі  буревію.
Ось  вона  стихія!
Хмари  ковтали  верхівки  дерев,  абриси  багатоповерхівок  в  безвиході  хапалися  за  дроти  електромереж  ,  автівки  розгублено  дивилися  ввімкненим  фарами  у  сизу    прірву.  
Виходу  не  було.
Мої  очі  вкрилися  пилом.
Тіло!  Де  ти  ?
 Я  не  бачу  своїх  ніг  і  рук!  
Хочу  додому!
На  деякий  час  стіна  пилу  дрібних  камінців,  жмутів  перекоти  поля,  порожніх  пакетів  та  недопалків  поступалася  місцем  автівкам  ,  людям…  істотам…А  за  мить,  ніби  віддихавшись,  пітьма    з  апетитом  накинулась  на  Полтаву.
Я  хочу  вийти,  кричу  водієві  .  Німий  салон  оживає  –  декому  теж  тут  виходити.
Ах!  Я  задихнулася  –  повітря  шаліло!    
Мої  очі  вкрилися  пилом.
Посвіти  мені  ,  чоловіче!
Блимнув  каганець  запальнички,  біла  хустинка  піднята,  здаюся!!!  Протираю  очі,  чоло  -    обличчя  шорстке,  що  це?
Додому!
Де  я  йду  ,  шлях  вислизає,  грім  та  вітер    штовхає  у  спину  ,  біжу  з  гори  !
Бідна  моя  шкіра  …  Все  що  було  в  повітрі,  все  шкарубке  і  гостре,  колюче  і  брудне  оскверняли  її  без  упину!
 За  що?  
Боляче!  Досить!  Дайте  мені  води!
Волаю,  Молю!  Води!
Запалилося  небо!
Все  ,  водночас,  що  було  живого  і  рухомого  кинулося  на  мене.  
Води.
Змити  бруд,  просто    води!
Перекоти  поле  заштопорилося  на  вузькому  проході  ,  вистрибом  долаю  перешкоду.  
Стоп,  потяг  гукає  у  порожнечу!  Волає  сирена    на  переїзді  !Аааа-а-а….затуляю  вуха,    втягую  голову  в  плечі  ,  чи  то  в  куди  там  її  тепер  діти..  
нічого  не  бачу  ,  чекаю.
Ноги  ковзають,  босоніжки  зраджують  ,  потік  несе,  а-ах  набралася  камінців  ,  -  боляче…
 Ноги!  Ноги,  вище!    Руками  балансуй!  Махай  ,  махай!
Кричу  .  Кому  кричу  ,  ніхто  мене  не  чує.  
Окрім  неба!  Гаси  вогонь,  небо!  
Вода!
Махаю  крилами,  вологі  рукава  змагаються  з  вітром  й    дощем,  -  яка  птаха  зараз  з  мене  .
Хто  ж  так  літає?
Сміюся!  Сміюся  ж,  бо  так  страх  з  мене  виходить.  
Добре  що  у  мене    поклажа  важкенька  ,  так  якорем  тримає  коло  землі,  а  крила  промоклі  безпорадно    теліпаються  зі  мною,  чи  за  мною.
Всміхаюсь  своїм  думкам…  
Дощ  надміру,  дощ  не  дратуй  мене!  Лагідніше,  прошу  !  
Аби  був  кавалером,  вже  б  ляпаса  заробив,  а,  куди  ти  поліз,  Доще!
Стіну  твою  подолаю.  Облого,  пади!
Мокра  і  брудна.  
 Я  –  вода  та  земля!
Ой  ,  не  питай  де  моя  парасоля!
Себе  б  донести,  сміюся  -  я  теж  стихія,  я  теж  плачу,  крізь  сміх,  чи  то  навпаки?  
Я  ж  вдома  ,  посвіти  мені  ,  чоловіче!
Дякую…
Тихо.  Тепло  …  ага  ,  ще  хтось  додасть  і  сухо…  посмійся  мені.
Сміюся  ,  тепер  просто  і  щиро  сміюся  тому  що  радію,  Жива!!!
Вікторія  Галай-Колесник  .
Полтава  .
18.07.16
   

Картинка  з  інтернету)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2016

Вино із пухнастих стебел

Коли  ти  знаходиш  квітку,  рука  мимоволі  її  торкає.
Коли  ти  знаходиш  людину,  то  ніби  знак,  на  неї  звертаєш  увагу
Можливо  за  усміхом  уст,  чи  за  вигином  брів,
Чи  може  за  блиском  очей  –  визначаєш  –  твоє…
Сонце  до  тебе  мордочку  свою  повертає  пухнасту  
У  вигляді  жовтих  своїх  аватарів  –  кульбаб.  Вони  такі  безтурботні…
Їхнє  листя,  можливо,  когось  лікує,  а  мене,  перед  усім,
Дуже  дивують  стебла…
Коли  залягти  глибоко  у  кульбаби,  пилок  і  мурашки  зразу  в  волоссі,
Але  ти  на  те  не  зважаєш.
Бо  так  було  стільки,  скільки  тобі  потрібно,  аби  зрозуміти,  що  так  буде  завжди.
Так  от,  кульбаби  ,  вони  такі  надзвичайні  і  жовті,  що  серце  крається  від  любові.  І  так  вони  линуть  й  пасують  до  неба…
Годі  й  казати  як,  
Ах!
 Комашка  якась  мене  укусила!
Ні,  незла  вона,  а  просто  розгублена,  я  ж  то,  по  своїй  волі    їй  дорогу  собою  усю  перекрила,  а  вона,  
Що  ж  їй  робити,  тепер  еволюціонувала,  вкусивши  мене,  відростила  крила…
Гайда  дивитись,  що  там  попереду!
І  полетіла…
 Як  торкнешся  когось  свого  душею,  знаєш  відразу,
Твоє.
Твоє  відображення,  або  навпаки,  але  невід’ємна  частка,  така,  як  кульбаба  і  небо.
Ти  знаєш,  що  я  ненормальна  і  зовсім  не  адекватна,  люблю  робити  закладки  з  волохатих  стебел…
 А  ще,  я,  як  не  всі  люди,  люблю  читати,  лежачи  на  дивані,  хоча,  то  ,  кажуть,  шкідливо,  але  я  кажу,  -  приємно!
Колись  я  любила  кульбабові  плетені  коси  зв’язувати  у  віночок.
І  знов  дивувалася  цим  пустотілим  стеблам,  міцним  і  витривалим.
Як  таке  було  можливо,  на  ньому  таку  красу  тримати….
Вінок  був  важкий  і  холодний  ,  скуб  за  волосся  і  зсувався  мені  на  Очі  коли  ми  гасали,  мов  мавки,  по  чиємусь  зеленому  полю…
І  долоні  були  у  плямах,  липкі-і-і  і  гіркуваті  на  смак…
А  ще  на  мене  в  дитинстві  завжди  нападали  бджоли,
Бо  сонячних  квітів  було  на  мені  забагато!
А  ще  я  клала  в  кишеньки  скельця,  від  склянок,  пляшок,  чи  чужих  окулярів,
А  найцінніші  були  червоні  і  сині  відбиті,  не  мною,  з  якоїсь  скляної  качечки…
Та  звідки  я  знаю?!
Скельця  мені  гріли  душу,  не  менше,  а  ніж  кульбаби,  через  них
Мій  ранок  завжди  був  яскравим…  
Виходиш  з  хатини  надвір  і  так,  щоб  ніхто  не  бачив,  
Вибираєш  червоне  скельце  і  
Одним  примруженим  оком  роздивляєшся  що  там…
Червоні  будинки,  дерева  …бабуся,  ой,  зараз  зватиме  їсти,  
 Ховаю  скарби  і  в  хату,  у  ліжко,  -  шасть!  
Ковдрочка  мене  любить,  з    головою  вкриває,  босі  ніжки,
 Трохи  змерзлі  і  мокрі,  теж  пірнають  у  хвилю  постелі  –  
Все,  мене  немає,  бабуню,  шукай!
 Я  ще  сплю!

15.06.2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2016

Коли звучить твоє ім’я

Коли  ні  слів,  ні  дій  не  вистачає,
Коли  ти  горнеш  сніг  своїх  думок  з  душі,
А  він  складається  у  небокраї
Такі  блискучі  і  такі  лункі.
Такі  лункі  світанки,
           аж  боляче  очам,  такі  блискучі,
як  тисячі  негаснучих  багать.
влягтися  набік,  по-котячому,  щоб  зручно
було  моє  кохання  виглядать…
Тримай  мене,  мій  світе  безкінечний,  
тримай  у  цьому  блиску  і  піснях,
а  я  поводитимусь  тихо  й  ґречно
в  твоїх  казкових  черемшинових  гаях.

І  ні  в  словах,  не  в  діях  ,і  не  в  думці
Не  вистачить  емоцій  і  жаги,
А  лише  в  тім,  як  я  люблю  це,
А  лише  в  тім  як  любиш  мене  ти!

Полтава.
22  квітня  2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2016

Думаю про твою каву

[img]http://cdn-nus-1.pinme.ru/tumb/600/photo/e1/f1/e1f1b7c7a9826c301ae3596e5612e187.jpg[/img]


Крутяться  коліщата,
 кавові  зерня  тріщать…

Думаю  про  твою  каву.  
Гірко  і  солодко  співає  серце  
І  відходять  у  бік  інші  барви.
Лишень  любов  з  гори  і  до  денця…
Думаю  про  твої  цукерки,
Шурхотять  під  пальчиками  обгортки…
А  в  сумочці  таїна  і  відвертість,
Захована.    Уже  не  вперше,  уже  у  котре…
Думаю    про  твої  очі  кохані
Топлю  свій  погляд    у  філіжанці
А  на  поверхню  спливають
Палаючі  головешки.  А  тобі  –  жарти…
Дмухаю  на  свою  каву,
На  серце  моє  хто  б  подмухав?..
І  вислизую    і  тікаю,
Ах,  ти  ж  чом  хапаєш  за  руки.  
Плавиться  під  дощем  
останній  хиткий  рубіж
Тануть  заграви  ,  
Ноги  не  йти  велять…
І  слухаюсь..  Аж…
Вартові  не  на  чатах,
І  знову  ці  руки,…
І  близько  розв’язка,
         і  серце  зі  стогоном  у  куток.
і  крутяться,  крутяться  коліщата
моїх  думок..
липка  ще  від  кави  …
           думка  одна  липка…
Пірнула  без  дозволу  ,  
                             немов    рибина.
До  твого  серця  моя  душа…
Яка  ж  гірка,  та  кава,  та  думка  болюча,
Без  кохання…  на  смак,  кажи,  яке  життя?!

Думаю  про  твою  каву,
Язичок  прикусила  ,  чи  обпекла…
Чуттєва  солодка  звабо,
Йди  вже  додому,  де  завжди  була…

Крутяться  коліщата,
 кавові  зерня  тріщать…

18.03.16  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2016

Хрумаю свою шоколадку

А  у  мене    є  камінець  із  моря…
І  отака,  ні  отакенна  мушля  равлика  …
І  печенинка  із  кафе  надворі,
І  купальник  у  сині    кораблики  …
Ви  знаєте,  між  сторінками  віршів,
Я  тримаю,  як  справжня  леді,
Свої  спогади,  немов  гербарій,
Що  пахне  пилом  і  медом…
Я  зараз  сиджу  у  навушниках,
Хрумаю  свою  шоколадку
І  під  космічну  музику
Перебираю  чи  малу  шухлядку.
Заплющую  очі  –  нюхаю  -  а…..
Воно  пахне  весною…
А  цей  синій  клаптик  паперу  –
Із  телефоном,  як  я  була,  ще  дурною..
А  ця  чарівна  серветка,  що  ховає?
Насінинки  з  минулого,  чи  іншого  літа…
І  непотрібна  рожева  помада,  «Ескада»…
І  ще..  тут  половина  світу!
Ось,  ось  вони,  мої  улюблені  запахи,
Тонкі  чарівні  перчатки,
Шкірою,  шоколадом,  амброю…
І  весною  і  шкірою  і…все  спочатку!

Я  хрумкаю  свою  шоколадку…

05.03.2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2016

Вербові котики.

Я  бачила  вербові  котики  
У  місті,  у  переходах  підземних.
Вони  терлись  один  об  одного
Зв’язані  долею  у  один  букет.
І  дивились  вони  на  гумові  чоботи,
І  на  спідницю,  і  на  синій  берет,
Тієї  Пані  доброї,  
Що  мала  за  халявкою  
Блискучий,  мов  лід,  стилет.
Котики  терлись  спинами  
І  щодуху  співали  веснянки,
Щоб  хтось  дужий  і  сильній  
їх  придбав  для  білявки…

Я  бачила  вербові  котики
Які  терлись  пузцями  об  небо…

26.02.2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647591
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2016

А я натягаю струни

А  я  натягаю  струни,
відтягую  час
і  стиха  пхикаю…
У  валізу  збираю  враження,
І  похапцем  тобою  дихаю…
Але  осінь,  робота  і  зобов’язання.
Але  засмага,  ластовиння,  згорілої  спини  мазання,
звабливі  сукні,
смішні  пальці  у  лейкопластирі,
помада  на  пів  номері  зламана,
і  печиво  Улюблене  з  «Домашньої  кухні»,
і  еклери  з  «Цукерні»,
і  незнайомі  «Міццукіні»  запахи…
І  той  «Бандит»  що  нас  з  тобою  клеїв…
Вдало.
Одна  пляшечка  на  двох  темного  Robert  –а  Piguet-а
І  білі  сліди  від  купальника,
І  туші  сліди  під  дощем  розмивання,
І  чорнобривцями  милування….
і  чур,  не  плакати...
Але  осінь…

Я  заплутуюсь  у  тебе  на  кінчику  літа,-
У  павутині  недолуга  комаха.
Дзизчи  -  не  дзизчи,
А  літо  з’їде,
З’їхало  грайливим  дощем  з  даху.
До  щему  прикушую  пальця,
Згризаючи  останню  печининку  літа,
Моя  валіза  повна,  повна  капців,
Які  за  червень-серпень  я  стоптати  встигла…

А  десь  згори  подають  мені  хмари,
Пухкі  і  солодкі,  немов  зефір
А  небо,  небо  синє,  тебе  б  забрати,
У  шухлядку,  немов  сувенір.

Але  осінь…
Панчішки...
Кашемірові  шалики…

11.09.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015

Яблука пахнуть ….

Я  хочу  щоб  пахло  яблуками,
Я  хочу  цього  щоразу,    щороку,
Щоб  пахло  навколо  плодами  весняних  спокус  і  урочистих  злив.
Я  хочу  щоб  пахло  яблуками  
В  день  і  в  ночі
І  ти  так  хотів.
Я  хочу,  щоб  пахло  яблуками  у  мене  в  дворі.  І  в  серці.
Я  хочу  щоб  пахло  яблуками
На  підвіконні,  і  долі.  І  в  хаті.
Щоб  пахло  так  аж  снилось,
Те  тихе  п’янке  божевілля  -
Літа  мого  кужіль.
Щоб  гули  настирні  оси  і  товстуни-джмелі
І  роздавала  ляпаси  яблуня  черепичним  щокам,
А  я  б  ще  і  відра  і  діжі  підставила…
Щоб  не  кінчалася  пісня  літа
У  супроводі  яблуневих  сонат
І  шаманська  нічна  яблунева  перкусія  не  скінчала  свій  лад.
Я  хочу  щоб  пахло  яблуками,так  ,щоб  і  ти  хотів  …
…  он  як  хрумтять…
Яблука  пахнуть  ….
І  пахнуть  мої  вуста…
А  потім  я  буду  липка  …
А  в  тім…
Я  хочу  щоб  пахли  яблука,  а  ти?
 Я  й  поготів!..
07.09.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2015

12. Таинственная Нетушка , Розовая Сумочка и Братский День.

Кот  в  тесте.
12  продолжение.
 Таинственная  Нетушка  ,  Розовая  Сумочка      и  Братский  День.

 -  Манька!  Оторвись  от  миски!  –  взволновано,  одними  глазами  попросил  Котофей  –  у  тебя  же  там  один  бутуз  ,  а  не  рок-группа!
     Конечно,  все  что  не  делается,  делается  к  лучшему.  Пашка  теперь  денно  и  ношно  отирается  у  нас,    Диета  пиво  -    рыбная,  с  легким  добавлением  Ветчины  ,  Борща,  Вареников,  Рыбв  в  кляре,  ставриды  гарячего  копчения,  малосольных  ивасей  и    крылешек  Буфало.    По  выходным    вообще  прелесть  –  Сашими.
Особо  нравилась  коту  теперь  Манюня.    Добрая,  покладистая,  внимательная,  одно  слово    -  неголодная.  Само-собой  Котофею  теперь  перепадало    вкусненького  не  только      три  раза  на  день,  но  и  во  время  перекусов  и  пару  раз  ночью.  
Сегодня  особый  день.  К  Нам,  к    Нашему  Величеству  явится  всё    Пашкино  семейство.  У  Мани  есть  таки  за  шо  сними  поговорить.  Ну,  я,  конечно,    эту  картинку  уже  видел.  Пашка,  тот  первое  время  по  три  раза  смотрел.  Называется  это  видео  «  Первое  плановое  УЗИ».
-  Котя,  вот  смотри,      неунималась  Манюня,  -  это  сердечко,  это  головка…  
-  Мур,  мур-мур,  мур-мур-мур…      подбадривал  кот    Пашку,  -  замурчательно    и  никакого  хвостика…
И  так  весь  день.
-  Котофеич,  для  хвостика,  еще  рано!  –  резумировал  Фома,    Манька  тебе  же  говорила,  что  это  еще  ждать  да  ждать,  когда  кто  оно  там  определят.  
-  Фом,  что-то  мне  грустно,  вдруг  Мамнька  теперь  к  нему  сердцем  прикипит?    Вон  он  как  с  ней,  постоянно,  как  одно  целое.    Возмет  к  нему  прикипит,  а  от  меня  откипит,  сердце  же  у  нее  одно  –  голос  Котофея  предательски  дрогнул.
-  Небоись,  я  у  тебя  на  что,      и    еще  тот,    сирун  Пашкин.  Сегодня  явится.  Даш  знать,  я  посмотрю  чем  он  дышит,  сопляк,  небойсь,  какой.    
-  Фомич,  ты  настоящий  друг  -  криво  усмехнулся  Кот,  стараясь  держать  осанку,  -    сегодня    вся  орава  заявится,  снова  к  лотку  не  провешся.  Одно  хорошо  Манюня    согласилась  стряпать.  Варенички  будут  по-селянски  с  нетушкой.  Фома,  не  спрашивай,  я  тебе  приволоку,  там  разберёмся,    что    за  рыба  эта  тетушка.
 Котофей  всегда  обожал  Манькину    высокую  кухню.  Вот  умела  она,  и  приготовить,  и  подать.  Аж  до  того  момента,  пока  не  околдовала  ее  Танька  своей    системой      правильного  здорового  питания  и  сбалансированным  рационом.  А  кефир,  Вот  уж  где  гадость!      Но  благодаря  волшебному    тостеру  и  его  двум  священным  полоскам  в  дом  вернулась  еда.  
-  Котофей!    -  вбежал  запыхавшийся  Фома,  -  началось,  началось!!!  -    я  слышал,  едут!  Уже  к  мосту  подъезжают,  мои  по  телефону  с  Пашкой  что-то  перетирали,  они  его  знают,  прикинь!  Вот  чует  мое  сердце,  добром  это  не  кончится,  Котя!    Они  возможно  и  о  вентиляции  знают,  и  о  том  случае    и  как  ты  вчера  там  чуть  не  застрял  и  про  сломанную  на  лоджии    герань,  так  её,  знают.  Обложат,  как  пить  дать,  обложат!  Меня  не  пожалели,  а    тебя  кто  им  кастрировать  помешает?!  –  захлебываясь  тараторил  Фома.
-  Стоп  машина!  –  уверенно  начал  кот,  -  Фома!  Уймись,  если  что,    я  за  «герань»  отвечу,  а  в  остальном,  мой  друг,  откуда  столько    соплей?–  кот  смахнул  паутину  с  ушей  и  спины  друга.
 –  Они  едут  к  нам  с  Манькой,    это,  во-первых,  а  во-вторых,  думай  о  главном,    о  варениках!
 Фома  маленько  отдышался  и  к  нему  вернулся  рассудок.  –  ты,  Коть,  пока  проконтролируй  кухню,  а  я    к  себе,  на  ушном  побуду.
Мистер  Кот  важным  шагом  пошёл  инспектировать  пищеблок.  Работа  кипела.  Пашка  по  локоть  закатав  рукава,  что  ему  не  помешало  обделать  свою  ярко  чёрную  рубаху    в  муку  ,  плющил  своими    пальчищами    маленьких  колобков,  а  Маня  аккуратно  клала  на  среднику  каждой  варенички  горку  таинственной  «нетушки».  
-  Можно  и  я,  -  скромно  уселся  на  свое  место  Котофей,  -  буду  лепить,  я  уже  взрослый,  почти  как  Пашка,  Мур-мямяв,  Мань,  можно?  заглянул  в  глаза  кот.    Хозяйка  загадочно  улыбнулась,  и  продолжила  методично  фаршировать  тесто  «нетушкой».  Кот    уловил  момент,  подцепил  один  «колобок»  когтем  и  сразу  зафутболил  его  под  стол.  Тесто  было  отменное,  упругое,  как  Котя  и  любил.  Вот    только  к  примесям    запаха  Пашкиных  эпителий  Котофей  не  мог  привыкнуть.    Шарик  теста    сразу  же  потерял  форму,  играть  таким  было  не  интересно.  Котофей  ,  высунув  лапу    из-под  стола,  потянулся  за  новым  «колобком»,    но  тут  угодил  подушечками  во  что-то  мучно  -  жирно    -  мягкое.
-  Фи  –  Сало!  –  кот  потряс  лапой,  пытаясь  отлепить  от  себя  некошерный  кусок  начинки.  Маня,  Маня,  мы  это  не  будем!    Маня!    что  значит,  не  мешай,  уже  гости  на  подходе?    Я  тебе  помочь  хотел,  а  ты.  Только  весь  обмазался  в  ваше  тесто!
Котофей  печально    посмотрел  в  окно.      Из  подъехавшего  «Рафика»  постепенно  выгружались  возбужденные  любители  «Нетушки».    Встречавший  Пашка  первым  же  делом  схватил  цветастую  «Специальную  Сумочку».    У  Коти  засосало  под  ложечкой  от  дурного  предчувствия.      Спешить  было  некуда,  Кот,    с  тяжёлым  сердцем    пошёл  в  коридор,  занял  боевую  позицию.    
 Вошли,  вплыли  шумной  полноводной  рекой:  и  мамашка,  и  батя  его  и  еще      это    нечто  в  розовой  коробочке.  У  Пашки  оказывается  сплошные    сопли  по  этой  ,  ну,  вобщем,  питомнице.    –  Давай,  выпускай  эту  сируху  на  свет  божий,  по  запаху  чую,-    сируха!    А,  тут    Пашка  раз!  И  открыл  Сумочку    и,  кот,  шо  называется,    сел  на  жопу…    
-  Фома!,  Фом!  очнись,  Фомич,  будь  человеком,  держись  в  плотном  теле!  Не  сползай  так  резко,  пол  кафельный,  головой  ударишься,  больно  будет…    
Котофей  безуспешно  пытался  удержать  по  –  дурному  осклабленное  тело    друга  в  сидячем  положении  –  Фом,  я  тебя  прошу,  как  брата,  подумаешь  новость,  мне  с  твоим,  бррр,  твоей  дочей,    всю  жизнь  под  одной  крышей  жить,  я  же  сознание  не  теряю,  папашка!  -    ехидно  добавил  Котофей.
18.08.15
Виктория  Галай-Колесник

*"Нетушка"-  очень  простая  начинка  ИЗ  НИЧЕГО:  В  глубокой  сковороде  растапливали  довольно  большое  количество  смальца  или  сала  (сало  лучше  нарезать  мелкими  кубиками  или  ломтиками,  чтобы  получились  хрустящие  шкварки,  которые  можно  растереть  и  оставить  в  начинке,  так  еще  вкуснее),  после  чего  сыпали  в  него  муку  и,  часто  помешивая,  обжаривали  ее  до  светло-коричневого  цвета.  Масса  должна  получиться  достаточно  густой  -  как  картофельное  пюре

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2015

Французский Прононс, Логика и Две черточки на тостере. 11.

Кот  в  Рыбах
(продолжение)
11.
Французский  Прононс,  Логика    и  Две  черточки  на  тостере.

-    Фома!  Ты  в  своем  уме!  -  Котофей  в  замешательстве  даже  рыбный  кубик  из  лап  выпустил,-  У  нас    будет  ребенок  !-    Голос    кота  сорвался  на    визг.  Мешало  только  одно.  Логика.  
 –  Котя,  успокойся,  --  важно  произнес    Фома,  -    дело  житейское,  тебе,  что  впервой  -    съехидничал  дружбан.    
–  Ты  не  понимаешь,  друг,  называется,  брось  свои  приколы!  Фома,  собаки  тебя  дери,  с  чего  ты  вообще  взял,  это  на  говне  было  написано?    Перестань  ржать,  колись!  Какой  котенок-ребенок,  у  кого  и  кто  тебе  инфу  слил?  Много  ты  в  котятах  разбираешься,-  хотел  было  Котофей    напомнить  корешу  про    кастрацию,  да  вовремя  осекся.
     В    бытность  свою  Фома  был  знатным  ловеласом.  Редкая  кошка    не  мечтала  побывать  в  нашем  палисаднике,  и  под  балконом,  и  в  беседке.  и  на  теплотрассе.  и  под  ивой,  и  на  воннн  той  дорожке  возле  ларька…  боюсь    сбиться.  Прошлый  год  был  особенно  «урожайный».  Как  раз    Фомич  освоил  новый  способ  бегства  из  квартиры,  как  подвернулась  ему  Лизка  из  соседнего  подъезда,  у  нее,  как  кто  подгадал,  «эти  дни»  были.  Краси-и-ивая  мочи  нет:  белоснежная  шуба,  лоснится,  вся  из  себя,  один  глаз  голубой,  другой  карий.  Ну  ты  понимаешь.  Фома  не  устоял.  А  кто  бы  устоял.  Ну  и  все.      Котята  как  один  все  шестеро  были  чернее  сажи.  А  кто  у  нас  черный  кот,  правильно  Фомич,  и  у  кого  у  нас  уши    обратную  сторону  растут,  правильно,  у  Фомы!  Да  тут  и  к  гадалке  не  ходи  их  пол-  дома  три  дня  лицезрели  на  всех  горячих  точках.  Изловить  Юлиана  Абрамовна  Лизку  хотела,  конечно,  но  потом  решила  все  по-другому.    Кота  кастрировать!  А  что,    иначе  весь  Лизкин  выводок    объел  бы  Фоме  уши.
 Ладно,  Фом,    прости,  -  спрятал  когти  Котофей  –  расскажи  ка  все  по  порядку.
-  Котя,  я  же  говорю,  мой  дедуктивный  метод  работает,  у  меня  кругом  информаторы…  Кароче,  сижу  я  на  лотке  у  себя  дома,  вдруг  слышу  Манька  твоя  в  уборную  тоже  захотела.  Ну,  я  конечно  нестеснительный  мальчик,  уши  затыкать  не  стал.    Котя,  я  все  слышал.  Сначала  она  что-  то    бубнила  в  пол  голоса,  потом  сделала  свое  дело    и  начала  ждать,  не  выходит  и  не  выходит  из  санузла.  А  я  тоже  жду.  Интересно  всё-таки.  Сижу.  Даже  закапывать  не  стал,  чтобы  ничего  не  пропустить.  И  вдруг  Она  как  выругается!    Потом  как  заржёт,  малахольная,  потом    -  в  слёзы.
Немного  погодила,  высморкалась  и  стала  кому-то  названивать.  Вот,  про    котенка  она    сама  Пашке  и  сказала  –  теперь,  говорит,  Пашкенька    у  твоей  Манюни  будет  котенок,    от  кого  от  кого,  от  Котофея!  И  еще  так    добавила,  со  смешком,    сам  не  знаешь,  можно  подумать,  от  кого.  Все.    
Фома  развалился  на  подушке,    в  ожидании  Котькиного    резюме.
-  Фома,  стесняюсь  спросить,  а  ты  все  правильно  услышал,  котенок  или  ребенок?    Тут  вот  какая  штука.  Или  у    меня  с  логикой  нелады  или    неувязочка.    Что  ты  еще  слышал.
-  Котофеич,  -  сосредоточился    Фома  -    ну  ,  понимаешь,  я  тогда  закапывать  стал,  что-то    про    две  черточки    слышал,  на  каком  то  тостере.  Ну,  я  подумал,  не  интересно    кто  там  чего  сломал,  или  поцарапал.  Пошёл  поспать  после  трудов  праведных.
-Фомич  ,это    Манька  беременна!  Моя  Манюня  беременна,  прикинь!!!
-  Она  здесь  причем?  
-    Не  тупи,  Фома,  ты  хоть  уважаемый  кот  в  округе,  но  иногда  с  логикой  не  дружиш.  Я    -  Девствинник!
15.08.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2015

Кот в Рыбах, ой в спальне. (продолжение) 10.

Кот  в  Рыбах,  ой  в  спальне.
(продолжение)
10.
Подноготные  тайны  Манькиного  дворца,  Доктор    Фом  Ватсон  
 и  Мистер    Шерлок  Кот.
-  Мистер  Фом  ,  а  скажи  ка  мне  дружище,  какого  ляда  миссис    Марие  понадобился    другой  кот?    –      хрипловатым  голосом  обратился    к  коллеге      Мистер  Кот.
-  Сер,      я  думаю,  узнать  нужно    кто  он.  Судя  по  составу  экскрементов,  найденных  давеча    в  Вашей    туалетной  комнате,  а    именно,      под    ванной,  можно  с  точностью  сказать,  что  их  автор  принимал    пельмени  и    воблу  –  разменною  жестикулируя  хвостом  отвечал  доктор  Фом    Ватсон.  А  это  значит,  что  проживает    он  в  северной  части  города.    Где-то    на    углу    Дорожной    и  Корпусной  есть  гастрономчик  с  полуфабрикатами  и  закусочная  с  отменной  воблой.
-  Хорошо-с,  Сер,  а  не  показалось  ли  Вам,  что  куча  была    наложена  наспех.-    Шерлок  Кот    вальяжно  скрестил  на  груди  лапы  -    И  ее  месторасположение  говорит,  что  Неизвестный  кот,  не  был      знаком  с  обстановкой  в  доме.
-  Мистер  Шерлок,    мне  кажется  надо  поискать  злоумышленника  среди  богемы  и  начать  в  первую  очередь  со  знакомых  миссис  Марии.    «Доктор  Ватсон»  потянулся    в  шезлонге  на  своей  стороне  лоджии  и  вкрадчивым  голосом  продолжил  –  а  кому,  как  не  Вам,  сер  известно,  что  все    эти  Манькины,  прошу  прощения  миссис  Марии  кавалеры  хиппи,  рокеры,  поэты  и  музыканты  просто  обожали  животных.  Помню  они    и  всегда  стремились,  как  это  лучше  выразиться,  выказать  Вам  свое  почтение  и  даже  допускали  такую  фамильярность,  как  почесать  Вас,  мистер  Холмс,  за  ушком,  извините,  дружески  похлопать      по  плечу,  сер?
-  Ну,  все,  Фома,  хватит,  мне  надоел  этот  маскарад,  -  важно  надул  щеки  Котофей,    ещё  не  до  конца  выйдя  из  образа.  –  Пошли  лучше  возьмём  след!  
-  Да,  сер,    это  самая  светлая  мысль  за    все  утро,  -  учтиво  осклабился  кот  -  сразу  после  того,  как  ты  решил  поесть,  ох,  простите,  Сер,    решили  отведать  овсянки  миссис    Марии,  сер  –  Фома  заржал  во  все  горло  -  она  и  вправду  подумала,  что  уже  позавтракала    и  забыла.  Ну  ты  и  голова,    Котя!
-  Да,  уж,  -  хмыкнул  Кот  -    а  ты  посоветовал  и  ложку  облизать,  для  достоверности  –  тут  уже    оба  залились  смехом  –  Купилась,  кто  бы  мог    подумать!  Конечно,  подумай  сам,  сколько  той  овсянки,  что  ел,  что  балет  слушал,  ой,    не  могу,  -  побратимов    захлестнула  новая  волна  смеха.
-  Ну,  ты  и  выдал,  ха-ха-ха-ха!!!    А  как  она  два  раза  посмотрела  в  пустую  кастрюльку,  бедная,  голодная  девочка!  –  Фома  ржал  до  икоты  –  ты  глаза  ее,  глаза  ее  видел?!-  Фомич  даже  перелег  на  коврик,  дабы  упредить  падение.
-  Все,  ой  не  могу,  остановись,  немедленно!  –  Кот    держался    одной  лапой  за  живот,  другой  за  подлокотник  кресла  .-  все,  давай  делом  займемся!    Проявляй  свои  дедуктивные  способности,  а  я  в  спальню  смотаюсь,  сдаётся  мне,  что  именно    там  след  и  начинается.  
   Ловко  и  бесшумно,  со  сноровкой  спецназовца,    Котофей  просочился  мило  Маньки    в  ее  святая  святых.    Спальня  дышала  духом  романтики,  «Мицукой»  во  время  летней  грозы  и    свежим  постером  Джареда      Лето.    И  еще  чем  -  то  очень  знакомым,  или  точнее  кем-то.
-  Замечательно,  -  вслух  подумал  кот,  тем  самым  чуть  не  выдав  свое  присутствие.  В  спальню  котам  входить  взборонялось,  ну  это  когда  Манююня  дома,  а  так…  пока  никто  не  видит,  пожалуйста.  Главное  не  срать!    
Точно  так  же  бесшумно    Котя  вернулся    восвояси.  Кота  распирало.      Мигом  пересек  пустую  гостиную  и    в  одно  касанье  преодолел  перегородку,  кот  оказался  на  соседской    лоджии.  Фома  уже  возлежал  на  подушке  с  новой  порцией    «сухарика».  Котофей  отдышался,  порылся  в    фомином  «Кит  енд  кете»  выуживая  «рыбешку»  для  успокоения.  
-  Фома,  я  знаю!  
-Котя,  я  знаю!-  начали  в  один  голос    друзья.  
-    Я  думаю,  Манька  Его  все  еще  любит!    -    выпалил  первым  Котофей.
-  Я  думаю,  что  у    Пашкиной  Маньки  есть  от  тебя  котенок!  -  с  полным  ртом  протараторил  в  след  Фома.
14.08.15  
Виктория  Галай-Колесник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015

Кот в рыбах ой, в туалете. (Продолжение) 9

Кот  в  рыбах  ой,  в  туалете.
(Продолжение)
9.
Туалет  Стайл,    «Священный»  путь  Фомы  и  Манькин  должок

-  Я  ВОТ  ДУМАЮ:  ПОЧЕМУ  КОТЫ  НЕ  ЛЕТАЮТ?  
 Философский  вопрос.  Но  Кота  он  интересовал  все  больше  и  больше.  Вчера  во  время  очередного  поиска  новых  рыбных  мест    случилось  ухватиться  за  штору  и  пролететь  над  разделочным    столом.    Котофей  изловчился,    и  уже  было  ухватил  шпротину  из  баночки,  но  штора  внезапно  закончилась.  
-  Досадно    -  прогнусавил  кот  -  но  я  свое  все  равно  возьму!  Конечно,  можно  было  просто    подойти  к  своей  мисочке,  там  как  раз  красовались  сочные  обрезки  из    рульки,  но.…  Это  же  не  рыбы.  Да  и  к  тому  же,  Кот  был  не  из  робкого  десятка  и  совсем  не  глуп,  к  тому  же  наделен  незаурядными  физическими  способностями.  –  Мы  не  ищем  легких  путей!  –  констатировал    Кот.
-  Я  не  дурак,  сами  ежьте  свою  не  кошерную    «дичь»,  я  не  дурак!  -  не  унимался  кот,  злобно  поглядывая  в  сторону  «нечистой»  снеди  -  ВВС!    -  вскричал    воинственно  Котофей.
Разбег,  толчок,  и  планка    два  двенадцать    вместе  со  шторой,  баночкой  консервов  и  надвигающимся  ураганом  Мария  обрушились  на  маленького,  бедненького  котика.  Город  принял.
 -  Значит  туалет  -  насупился  Котофей  –  да,  согласен  переборщил  с  разбегом,  но  кто  же  знал,  что  Манькин    дурацкий  карниз  на  соплях  держится.    И  я  ей,  видите  ли,  «делаю  нервы»!  Ха,  не  учите  меня  жить,  мамаша!    Лучше  помогите  материально…-    кот  полез  под  ванну  с  явным  намерением  найти  там  портал  -  фу,  а  это  что  такое.  Кто  это  сделал?-  кот  выскочил  пулей  к  двери.
-  Манька!  Тут  насрато!      И  это  не  моя  куча!!!  Манька  выходи.  Я  тебя  простил,  я  тебя  и  наказывать  буду!  Маняяяя!  -    кот  пустил  в  ход  когти,  но  дверь  не  поддалась  -  Мария,  выходи  добровольно!
-  Ых,-  кот  толкнул  боком  дверь  –  хух,  чуть  дух  из  себя  не  вышиб,  так  и  ноги  протянуть  можно  -  кот  по  хозяйски  толкнул  лапой  крышку  унитаза,  взобрался  на  «Манькины  финские  розочки»  и  начал  мыслить  рационально.
-    Фома!  Был  бы  ты  на  моем  месте,  что  бы  ты  сделал?    И  чье  это  говно,  стесняюсь  спросить.-  Вел  дальше  свои  размышления  кот.    Манька  то,  вот  деревня,  думала  я  никогда  не  узнаю!    А  еще  меня  учить    вздумала,  а  сама  мне  с  другим  котом  изменяет,  да  к  тому  же  с  таким  облезлым  пердуном  как  этот,  ну  ты  знаешь  его,  наш  водопроводчик…  
Фома  в  нашем  доме  считался  великомучеником  и  зачислялся  котами  чуть  ли  не  к  лику    святых.  Ибо  не  каждый  кастрат  мог  оставаться  настоящим  мужиком  и  проделывать  такие  штуки  со  свой  хозяйкой,  о  которых  даже  не  задумывался  любой  другой  любимец  судьбы.
А  посему,  каждый  уважающий  себя  кот    относился  к  Фоме  с  уважением  и  считал  незазорным  пойти  к  нему  за  советом,  за  определенную  мзду,  конечно.  Фома  жил  по  соседству,  за  вон  той  стеной  и  много  рассказывал  о  тайных  ходах  по  имени  Вентиляционные  Шахты
   Котофей  удобнее  разлёгся  на  крышечке  унитаза  –  Фома!  –  негромко  позвал  кот  -  Фома,  ты  дома!  –  уже  добавил  звук  на  своем  мегафоне  Котофей  -  Фома-а!  
-  Ага,  дома!    Значит  так,  слухай  сюды,  мне  нужен  план.  Первое  –  выбраться  из  этой  дыры,  второе,  о,  хорошо  бы  сейчас  голубцов  навернуть,  о  чем  это  я  -  осклабился      сконфужено  кот  –  второе,  -  отомстить  Маньке  и    узнать,    и  обезвредить  противника    в  виде  серого  засранца!  И  третье,  -    полностью  насладиться  победой  и  оторваться  по  полной  программе!    Как  говоришь,  операция  называется  -  «Туалет  Стайл»!  Панеслась!
 --Тоже  мне,    Гагарин!-  ворчал  небезызвестный  Семен  Семеныч,  взгромождая  себя  на  табурет,  -  кто  только  этих  тварей  в  доме  держит,-  Семен    обернулся  с  опаской  –  хоть  бы  Машуля    не  услышала,    так  ее,  -  ругнулся  в  полголоса  и  начал  нелегкий  путь  от  директора    фитнес  центра  до  простого  столяра.  Работа  Семену  не  давалась.  Шуруповерт  норовил  вырваться,  магнит  шурупы  не  держал,  и  не  в  шурупах  было  все  дело,  а  в  Маньке,  которая  сейчас  «пела»  в  спальне.
-  Фома,  я  заслонку  выцарапал,  там  темно  и  не  гигиенично,  ты  уверен,  что  нам  именно  сюда?  Как  уже  лазил?!    -  От  негодования  кот  аж  присел,-  Ко  мне?    И  нагадил,  значит,  ты,  а  я  на  свою  Манюню  замахнулся!  А  Паразит  Многогадящий!!!.  Да  я  тебя  сейчас!..-  кот  ринулся  на  невидимого  врага  с  проворностью  лани,  и  едва  вынырнул  на  поверхность  получил  увесистую  оплеуху.
-  Фома,  ты  сдурел?!      Как  не  ты,  как  не  насирал,  а  кто?  –  в  сердцах  вызверился  на  «священного  Фому»  Котофеич.
-  Да,  согласен,  экскременты  не  твои,  меня  нюх  еще  не  подводил,  и  вообще  он  не  с  нашего  двора!  –  резюмировал  кот  –  значит  кто-то  его  тайком    к  Маруське    пронес!  Ох  я    ему!-  скрутил  кулаки  Котофей.  Ну,  что    в  отрыв?!    Панеслась!
-  Фома,  и  как  же  я  раньше  про  туалетную  бумагу  не  догадывался!  Йо-ха-ха!  
Оп,  опа,  оп,  Туалет  Стайл,  опа,  оп,  опа,  Туалет  Стайл!!!

 Кот    сдерживался  из  последних  сил.  Изображать  на  морде  глубокое  раскаянье  и  не  заржать.  Вот  где  мастерство.  С  Манькой  едва  не  случился  припадок.    Был  бы  там  запасной  рулончик,  вот  тогда  можно  было  бы  и  на  люстре  покачаться,  а  так  …  Жаль,  что  коты  не  летают…
 -  Манька,  за  тобой  должок...
Виктория  Галай-Колесник.
13.08.15  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2015

Кот В Рыбах, ой в Парикмахерской ( продолжение)

Кот  в  рыбах.  
8
Страшный  Грумминг,  Таинственный    Шугаринг    и  Великая  Эпоха    Консервации.

-  Я  буду  тебя  любить  всегда!  -      не  в  лад  подпевал      Манькин  голос  из  душевой  кабинки.    
Иногда  у  девочек  такое  бывает  -    пойти  в  отпуск,  чтобы  отдохнуть  и  началось..
С  утра  телевизор  и  кофе,  много  кофе  и  много  слез.  Все  сериалы  до  обеда,  и  об  одном    -  о  любви.  А  после  обеда  Манька  у  нас  любит  повисеть  на  телефоне.  «  Он  такой-он  такой»  не  могу,  он  просто  душка,  а  ты  видела  его  без  рубашки  -  фу  он  же  совершенно  лысый,  -  и  так  до  вечера.  Ну,  точнее  до  кафе,  «Лакримоза»  ,где  они  обычно  истекают  слезами-слюнями  по  ком-нибудь  из  кино  или  ,  да  и  такое  бывает,  из  жизни.  
-  Да  –  Кот  потянулся,  достал  пульт  и  понес  в  другую  комнату,  да…  мне  бы  тоже  так  пойти  в  отпуск,  ничего  не  делать…  эх,  повезло  же  Мане,  она  в  своем  агентстве  теперь  месяц  появляться  не  будет.  А  я?  Да,    пойду  в    отпуск,  засяду  за  книги,  дочитаю  все,  то,  что  не  прочёл  в  юности…
Только,  так    то  оно  так,  но  какой  же  это  отдых,  нет,    буду  весь  день  гулять  на  балконе,  слушать  музыку,  запишусь  на  маникюр,  на  массаж,  на  …  куда  там  Манька  планировала  на  шугаринг**,  о!  Пойду,  узнаю,  что  она  там  шугать  будет.  
-  Маня!  А  шугаринг  это  кто  или  как?  Шугательно  наверное?  Молчит,  сном  забылась,  что  ли.  
Сам  узнаю,  Маня,  я  тоже    пойду  шугарить.  
-  Котофеич,  ты  пульт  не  видел,  -  Манька  озабочено  заглянула  под  диван,  три  раза  обошла  вокруг  табурета,  досмотрела  Розовую  Подушку  и    похлопав  себя  по  карманам  пошла  на  кухню.
-  Надо  пульт  перепрятать,  что  бы  она  не  достала,    телик  не  включит,  тогда  и  мне  будет  с  кем  поговорить  -  засуетился  под  кроватью  котяра.
-  Котофей,    я  отправляюсь  в  магазин  тебе  рыбки  купить?
 -  Мняв,  мну,  и  буду  мять!-  тут  же  отозвался  котик,  чуя,  что  Маня  что-то  замышляла,  но  противостоять    зову  сердца  не  мог.
Манька  хозяйским  движением  обеих  рук    ловко  сгребла  любимца    в  охапку  и  не  мене  ловко  усадила  в  переноску.  
-  Фу,  -  подумал  кот,-    снова,  куда-  то  переться.  Нет  бы,    делом  занялась,  вон  как  хозяйка  Феодосия,  научилась  консервировать  рыбу,  теперь    Феда    не  узнать,  бедняга,  все  за  ней  доедает.  А  он  то,  как  раз  рыбу  терпеть  не  может.  А  тут,    то  диета,  то  село,  то  Сёма  и  «его  мать».  Одно  хорошо,  наконец,  то  эпоха  «я  такая  невезучая,  не  кому  ненужная»    закончилась,  хоть  от  кефира  отошли.  
-  Мань,  а  дай  ка  глазком  посмотреть,    куда  это  ты  Нас-с  везешь  -  заерзал  Кот  в  «Специальной  Сумочке»  -  в  какую  еще  парикмаХерскую  для  питомцев,  там  питать  будут?  А  кто  такой  питомец?  Я,  Мань  не    очень  то    я  и    питомец,  так  только  слегка  упитанный  молодой  человек  в  самом  рассвете  сил,  понимаешь.  
-  Котофеич,  не  волнуйся,    -  коту  этот  тон  был  уже  знаком,  и  говорил  он  только  об  одном  -  бежать!-    посидишь  смирненько,  Котя,  ты  же  взрослый  мальчик,  тебя  помоют,  постригут,  посушат,  в  общем    полный  грумминг*  .  А  я  тем  временем  на  шугаринг  зоны  бикини,  говорят  это  даже  приятно,  А  то  у  меня  новый  кавалер,  мало  ли  что,    вдруг    пригласит  в  Анталию….бла-бла-бла-бла…-  кот  дальше  неслушал.    Котофею  стало  все  ясно,  Манька  в  очередной  раз  подсела  на  рекламу,  Танькину  трепню,  «Жар  тела»    какой-то    Даниеллы-что-то-там  -  запамятовал,  и    своему  духовному  росту  .  
-  Бла-бла-бла  –  продолжала  Маняша    упоительно  замолаживать  кота  разной  чепухой  –  просто  тебя  Аллочка  пострижет,  а  ты  потерпишь,  а  я  приеду,  заберу,  смотаемся  в  Киото-Бар,  ты  же  любишь,  или  лучше  во  французский  ресторанчик,  что  Сёмочкина  тетя  Роза  держит…  
 Слово  «посидишь»,  понятно,  коту  не  понравилось  но,  «Аллочка  пострижет»    сразу  больно  резануло  по  самому  достоинству.  Эта  фраза    не  предвещала  ничего  хорошего,    «пора  делать  ноги»,  но  как?  Вот  попал,  так  попал…
-  Мань,  -  кот  начал  из  далека-  мур-мур-мурнительно  тебя  прошу  –  ненадо    груминга,    а,    я  и  так  прекрасно  выгляжу.  –  ласково  пел  манькину  любимую  мурчалочку,  всегда  помогало,  вон  прошлый  раз  даже  за  карпа  не  попало.
-Мань,  а  Мань,  мур-мур-мур….-  потерся  щекой  о  прутья  переноски  Котофей,    лучьше  я  тебе  песенку  спою,  забудь  о  «Аллочка  пострижет»      и  поехали  дамой.  Маня!  Засуетился  кот,  Маняня!,  Христом  Богом  прошу,  я  хочу  по-  большому,  разворачивай  тачанку,    А-а-нявнявнявманя!
 -  Котя,  завела  свою,  Манька,  -  Котя,  не  надо  так  нервничать,    ты  меня  от  дороги  отвлекаешь.  Сиди  смирно.  –  добавила  холодка  в  голос  и  переключила  передачу    -    не  то    будет,  как  в  прошлый  раз  у  Клавочки,  а,  забыл?
-  мур  мур  няв-  взмолился  последний  раз  Котофей.  –  как  же  забудишь  тут.  А  Клавка  то  ,  Клавка,  вот  где  страшная  женщина!  Косая  сажень  в  плечах,  ручищи  –во!  Так  скрутила,  зараза,  вовек  не  прощу,  и  отомстить  не  смог,  она  же  всю  дорогу  в  бахилах  .    Подумаешь    «блох    где-то  набрался».  Знаю  я  это  ваше  где-то,  у  вашем  селе  где  Ваши  дражайшие  семочкины  родичи  живут,  дай  им  Бог  здоровья  и  новых  тапок!  Вовек  не  забуду  тот  срам,  как  они  там  без  лотка  живут  неясно.  Ну  «набралсяблох»,  чтож  меня    за  это  усыпить?    Да.  хотел  дать  дёру,  а  кто  бы  не  сбежал?    У  Клавки  хоть  шрамов  не  счесть,  но  и  мои  там  отметины  есть!  А  ведь  и  вправду  усыпила.  Едва  выкарабкался.  Голова  потом  день  гудела.
 -  ..стрижка  сейчас  самое  оно,  смотри  жара  какая,  да  и  в  Европе  сейчас  так  модно  -  не  прекращала  свой  треск  хозяйка.
-Мань.  Мур,  а  что  без  этого  никак?-  Котофей  решил  не  накалять  обстановку.  -  Мань,  а  по  большому  счету  …  я  же  мужик  всё-таки,  меня  Фома  засмеет.  Мань,  он  хоть  и  кастрированный  ,но  не  дурак,  дружить  с  кем  попало  не  будет…  мур,  Маня…  
Ой,  зря  я  про  эту  кастрацию  заговорил,    забудь.      Больная  тема  .  Фома  рассказывал.  Забудь,  забудь.
Кот  замолчал,  расставляя  приоритеты  -  Всё-таки  есть  вещи  и  пострашнее  –  мрачно  по-  философски  заметил  про  себя  Кот.  
12.08.15

*Грумминг  —  это  комплексные  процедуры  ухода  за  вашей  кошкой  и  собакой.
**  Шугаринг  (от  англ.  sugar  —  сахар)  —  это  способ  депиляции,  выполняемый  с  помощью  густой  сахарной  пасты.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599354
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015

Кот В Рыбах, ой в Сметане ( продолжение)

Кот  в  Рыбах  
Продолжение
7.
 Леший  Котофей  ,  красота  и    Сёмина  Мама  в  каком-то    месте.

 –Мань-к-аа-а-а!  -вовсю  вопил  Котофей,  сидя  в  тесноте  «Специальной  Сумочки».
-  Манька!!!  Манюняяяя!  Маня!  Маняня!-Ав-мавмав-мав!  –неунимался  кот  всю  дорогу.
   Важный,    как  все  обладатели  «Черного    бумера»  и  от  этого  еще  более  нелепый    в  своем  сером  костюмчике  от  Армени,  Семён  Семёныч    ,  недовольно  косился  на    переноску  кота    –  он  что,  помолчать  не  может?!  Битый  час    орет,  дорогуша,    сделай  же  что  нибудь…
   Котофей  бился  головой  о  пластиковые  прутья  своей  «темницы»  -  А-а-в-а-в-ааа-а  !  –  Трясись  тут  с  вами  в  этой  телеге,  -  ни  дня  покоя!    
Кота  действительно  сильно  болтало  на  кочках  и  выбоинах,  его  последняя  малюсенькая  рыбешка  в  животике  уже  совсем  заканчивалась  и  готовилась  в  мир  иной.  Окромя  голода,    Кот  внезапно  почувствовал  лютую  ненависть  к  этому  интеллигентишке.    Другое  дело  Пашка  -    гитарист.  Из  всех  Манькиных  поклонников  он  один  вызывал  доверие    и  годился  по  всем  параметрам  на  звание  «он  такой  -  он  такой».  К  тому  же,  он,  как  и  Котофей,    был  настоящим  мужиком,-  с  хвостом,    с  когтями  на  лапах,  полу  длинношерстный,  постоянно  орал  и    вкусно  вонял  воблой,  -    такого  бы  он  принял  в  свою  стаю.  И  к  тому  же,  Пашка  никогда  не  ругался  по  мелочам,  хотя  …  Возможно  ,  что      именно  эти,  ароматные  рокерские  шузы,    всегда  искусно  скрывали  легкие  шалости  Котофея.  
-  Ам-  ням-ням-  ням-няввв!..  –  снова  заголосил  бедняга  в  перевозке.
-  Тише,  тише,  мааленький  мой,-    словесно  изощрялась    Манька  -  сейчас  приедем  к    мамочке    Сёмы,  я  тебя  покормлю,  там  есть  карп,  свеженький,  в  сметане…
Дальше  кот  уже  ничего  не  слышал.  Карп,  сметана…
-  Еды!  –  во  все  горло  заорал  Котофей,  -  еды!!!!!  Приедем,  поем,  -  не  унимался  Кот,-  всем  отомщу,  главное  узнать    где  Его  штиблеты  будут.  Хотя,  какая  разница,  отомщу  всем.
   Голова  Котофея  уже  не    билась  о  прутья  клетки,  тело  налилось  свинцом.  Ноги  подкосились  –  спи  маленький  спи,  мой  хороший  -  Маня  чарующим  голоском  мурлыкала  все  нежнее  и  нежнее,  ее  острые  коленки  хотя  и  не  походили  на  Розовую  Подушку,  но      были  куда  приятней,  чем  постелька  в  этой  дурной  «Специальной  Сумочке».
-  О,  ужас,  у  них  даже  нет  балкона!  О,  ужас  у  них  даже  нет  седьмого  этажа!    О,  ужас,  у  них  нет  лотка!-  кот  орал,  будущий  гумус  просился  наружу,  Манька  как-то    по-глупому  улыбалась,  «  Сёмина  мама»  лезла  в  лицо,    кругом  воняло  окружающей  средой…
-  О,  ужас,  освободите,  немедленно  освободите  меня,    дайте  лоток,  дайте  мне    вон  тот  шлепанец,  я  сказал:  хочу  срать!  Кот  просто  зашёлся  криком.  Орал,  желая  своим  голосом  истребить  все  живое  в  этом  «милом  местечке».  И  не  живое  тоже.  
-  Может  он  голодный  –  лезла    дальше  со  своей  сладкой  улыбочкой  дражайшая    «Сёмина  Мама»-  ой!  –  вскрикнула,  как  ужаленная  чудная  женщина  -    Да  он  же  меня  всю  исцарапал  –  да  ты  же  леший,  Котофей!
-  Подумаешь,  по  морде  тяпнул,  ой-йо,    побежела  она,  была  бы  у  меня  гитара  как  у  Пашки,  гитарой  бы  тяпнул.    Иди  -  иди,  холодненького  приложи  ,  ехидничал  дальше    кот,    -  то  же  мне  «всю  исцарапал»,  да  тебя  пока  исцарапаешь  всю…    
Недоброй  была  улыбка  Маньки  ох,  недоброй,  но  кот  ждать  не  стал.  Проворно  соскользнул  на  землю  и  галопом  подался  в  какие-то  экспериментальные  заросли.    Хорошенько  потрудившись,  закопал    то,  ну  то,  что  надо  закапывать.    Впервые  Котофею  справлять  нужду  было  так  неловко.  Со  всех  сторон  ему  чудились  враги.  Он  даже  как-то    присмирел.  
С  опаской  высунул  морду  из  лопухов  –  Манька  хлопотала  на  так  называемой  кухне,  Семён  Семёныч  чистил  палочкой    протекторы  от,  того,  что  кто-то  не  закопал  на  дороге,  а  мать  его  в  шезлонге  возлежала  с  полотенцем  на  голове.
 -  Видишь,  Котя,  Ми  её  довели  -  довольно  осклабился  кот.  
   Запахло  сразу,  всем!  Всем  и  сразу.    Котофей  был  в  предобморочном  состоянии.    Пахло  сметаной,  рыбой,  ухой,  шашлыком,  соусом    в  такой  миленькой  овальной  тарелочке…
 Кот  подошёл  к  правильному  месту  на  «кухне»  где  дома,  (о,  дома)  всегда  находилась  его  тарелка.  
И  о,  ужас  что  это,  там  лежало-стояло    нечто.    Это  нечто  Котофей  встречал  и  раньше,  но  оно  называлось  «крышечка»  и  обычно  находилось  на  трехлитровой    банке  с  Манькиной  «простоквашей».
-    Дожили,  котов  с  крышечки  кормить  начали,  и  Манька-то  умница,  как  можно  было  мою  плошечку  любимую    не  взять    со  мной,  с  Нами.  –  буркнул  недовольно  обиженный  котик  и  с  опаской  исследовал  содержимое  типа  тарелки.  Ага,  рыбы  нет.
-  Кааак,  без  рыбы,  а-а-аааа!  Истошно  завопил  Котофей.  Кто  в  моем  возрасте  пьет  молоко?!-  А,  мя-мав-мав-мав-ав..  .  рвал  связки  кот.
-  Пей,  пей  ,  глупышка  -  отозвалась    со  своего    диванчика  «Сёмина  мать»  -  Это  молочко  деревенское,  полезное,  только  из  под  коровки,  парное…-  вещала  женщина.
-  Ага,  значит  его  до  меня  ещё  и  какому-то    «Коровке»  давали…    -А-мав-мав-мав-а-  чтоб-тебя-няв!
Краем  глаза  кот  заметил  на  печке  никому  ненужную  синюю  толстобокую  кастрюльку.    Притворившись  сытым,  начал  свою  спасательно-карательную  операцию  под  кодовым  названием  «Накорми  меня  сам!»  Кот,  отпил  молока    начал  мыть  заднюю  ногу,  ну  вы  поняли,  как  это.  Люди,  завидев  такую  картину,  всегда  деликатно  отворачивались.  И  сегодня  проверенный  способ  не  подвел.  Котофей  медлить  не  стал.  Толчок,  прыжок,  изящный  поворот  и  вот  запретный  плод  в  зубах.    Жирные  капли  на  сером  кафеле    предательски  выказывали  маршрут  карпа.
-  Кушай,  кушай  котик,  -  пела  «Семина  мамочка»,  устремив  свой  добрый  взгляд  на  Котофея  –  А  кто  это  ему  рыбу  дал!!!  –  забасила  дама,  пуская  в  ход  свои  недюжинные    способности.  
-  Что  спер?-  вскочила  Манька,    Котофей,  да  как  же  так,  а  ?  Тебя  словно  подменили!  –    в  сердцах  махнула  рукой  с  ложкой,  соус  плюхнулся  на  Армени,  Семочка  дернулся,  задел  тарелку  локтем,  сметанник  сделал  полное  сальто  окропив  рядом  сидящих  белым  даром  деревенских  тружениц.
-  Красотаааа!    -  восторгнулся  кот.
-  Кра-со-та  –  глухо  и    обессилено  выдохнула  Манька,  -  вот  и  познакомились  с      мамой…  
11.08.15  
Виктория  Галай-Колесник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2015

Уквітчані маками

"Одну  не  називають  зовсім,  скоріш  за  все  не  знають  її  ім'я,  Вона  не  відома,  і  не  бувала  з  небом  у  френді,  Ти  ще  створиш  із  неї  леді"
автор:  Ваньоха  Р.  "Д."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579489

[img]https://im2-tub-ua.yandex.net/i?id=bc7b8dbad3f9f6e069c93a1a674b51f3&n=33&h=170[/img]

Небо,  колись  я  створю  собі  книгу,
Собі  із  твоїх  віршів.
Бо  кожне  із  твоїх  речень  я  додаю  у  обране,
Бо  кожен  рядок  із  твоїх  віршів  надзвичайно  незвичний,
Колись  я  створю  собі  твою  книжку.  Просту,  нефабричну.
Бо  у  твоєму  просторі  такі  глибокі  шухляди,
Тунелі,  в  яких  не  стоятимеш  осторонь,
Які  ніде  не  сховати,  коли  рухаються  потяги,
Під  силою  почуттів  армади.

Небо,  колись  я  створю  собі  книжку,  повну-повнісіньку  віршів
Твоїх.
Щоб  зручно  було  читати,
Гортаючи  сторінки  і  дослухатись  до  смаку  англійського  чаю,
Розправляти  рукою  пергаментні  пелюстки  ромашок.
Небо,  я  хочу  її  читати,  щокою  до  слів  лащитись,
Бо  під  мелодію  сторінок  так  гучно  по  справжньому  плачеться.
Бо  під  платтям,  у  тому  місці  де  має  бути  серце
У  тебе  величезні  рани.
Уквітчані  маками,
Ніби  готичні  волани,  від  знаних  старих  котюр`є  .

   ...а  скрипалі  тебе  підіймають  на  ранок,
Встромляючи  у  зап’ястки  свої  смички,
Щоб  ти  трималася  прямо!  По  декілька  у  порцелянові  плечі,
По  декілька  у  кожній  руці.
Те  саме  з  головою,  грудьми  та  ногами.
Але,  небо,  ти  пишеш  вірші,  незвичні,  але  тривкі!
І  дихаєш  попри  рани  і  зцілюєш  скрипалів,
Зцілюєш  скрипалів.
Зцілюєш
Скрипалів!

Небо!  Колись  я  напишу  про  тебе  книжку,
Коли  навчусь,  напишу,  як  слід.
І  лише  тоді  ти  візьмеш  і  мене  у  обране.
А  зараз  я  вчусь  у  тебе.
Зцілювать  скрипалів.
Зцілювать
Скрипалів!
…  Небо…

27.07.  2015р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2015

Баюнки

Я  бачила,  як  ніч  ходила  по  кімнаті,  
Тулила  свої  босі  ноги  до  грубки,
Вкладаючись  просто  долі.
Я  бачила  де  коник  вмостився  спати.

Там,  у  порцеляні,    бубоніли  Баюнки.
Кодували    смачні  напої,
Завиванці  в’язали    навколо  пальців
Коли  я  спала    в  твоїх  долонях  .  

Семи  шерстні  кішки  гомоніли  навколо,
Танцювала  Луна  у  колі,  напувала  чаями    міцними,  
Снами  пророчими    з  того  простору,  де
Мешкають    Норни*.    Ледь  чутно  по  волі…
Баюнки**    співають…

Згадую  рухи  чудні,  слова    забуті  складні.
Загадаю.

Зоряний  міх,
Мишами  погризений,  латаний-перелатаний,
Заховає  мене  від  всіх
Від  турбот.
Від  жалів…
Щоб  у  закутку  тиші,  аж  до  ранку  спалося.
Щоб  долоні  сонячні  тихесенько    гралися
Пасмами  -  кучерями,
Коти  руді  лащилися  шовкові.
Щоб  струмені    золотаві    
Тіло  силою  повнили…    Грали.
Щоб  я  бачила  радісні  сни  .  Знала.
У  долонях  твоїх  схована.
Сонна  ,  смішна,  зацілована…
Оновлена.
27.07.15

**        Баюнки  від  Кіт  Баюн  —  персонаж    чарівних  казок,  сни  Баюнок  цілющі.    (А)
Саме  по  собі  слово  баюн  означає  «говорун,  оповідач,  ритор»,  від  дієслова  баяти  —  «розповідати,  говорити».
*  Но́рни  —  в  германо-скандинавській  міфології  три  жінки,  чарівниці,  які  володіють  чудодійним  даром  визначати  долі  світу,  людей  та  навіть  богів
Імена  Норн:
 Урд  —  що  означає  минуле  або  доля.
 Верданді  —  що  означає  теперішнє  або  становлення.
 Скульд  —  що  означає  майбутнє  або  борг.

***  малюнок  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596122
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 27.07.2015

Я жну слова

Я  маю!
Піді  мною  маю  я  коня.
І  маю  ще  з  дитинства    смішну  звичку
Не  говорити  –«А,  нехай…»,
А  просто  діяти,  рушати,  чи    любити!
Якщо  старий  кульгавий  кінь  здиха,  
Візьму  прудкого      і  міцного  бігуна,
І  норовливого,  то  буде  в  самий  раз,
Магічний  знак  накреслю  на  чолі
Тепер  упевнена  моя  хода!
Я  маю  силу!  І  плоть  моя  нова!
Мій  кінь  розважливий  і  певний,
Я  мчу!Я  жну  слова.
Я  маю  час,
Я  маю  безкінечну  стежку.

21.07.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595022
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015

Шаманське.

Напувай  мене,  сило  !  
Твоє  вміння  терпіти,  обплетене  лозою  винограду,
Полив’яний  глек  вина  пінного.
Розкошують  бджоли  на  жовтих  квітах.
     Мед  .
Цівкою,  річечкою    бурштиновим  струменем
Малює  сонце  візерунки  на  долоні  миски.
Густо.  
Напувай  мене,  сило  !
На  язиці  розтеклася  магма  вишневого  плоду,
Пізнання  завше  таке  п’янке.
Кисло-гірко-  солодко.
Слова…
Терпіти  вже  не  сила,
Ключик  у  шовковій  хустині  схований,зв’язаний,
Мов  сила  моя  праматір’ю  дана
Розквітла  полум’яними    маками  .
Ніжними.
Мовчання  до  часу.
А  на  разі  пісня.
Медові  струмені  граються  з  сонцем,
Лоскочуть  долоні  полумиска,
Посміхаюсь,
Читаючи  твої  сни,  сило  моя!
Йди!  
 Розмалюй  моє  тіло  хною…
20.07.2015рік.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2015

Кот В Рыбах, ой В Ролах ( продолжение)

6.
Котофей-Сан,  бег  на  Фудзияму  и  долгий  поцелуй  Фугу.

-  Са-ши-ми!  Са-ши-ми…  -  нето  звал  кто,  нето    ветер  гулял  в  камышах,-  Са-с-ши-ми-и-и..
Кот  дышал  часто,  прерывисто,  будто  взбирался  на  вершину  Фудзиямы.    Ы-ы-х-пыхтел  Котофей,  У-у-ух-  ух  отдувались  его  бока,  нервно  вздрагивала  шерсть  на  спине  -  неспокойно  спалось  коту  сегодня.  
 Са-ши-ми…  Кот  звал,  а  Она  не  издавала  ни  звука.
-  Молчит  ,  как  рыба,  -  подумал  Котофей  –  но,  какая  же  она    красивая,  -  фарфоровая  матовость  её  кожи      манила  все  больше  и  больше  -  вот  бы  мне…Я  бы  так  подошёл,  обнял  бы    Её,  сказал:  «Детка,    Ты  так  красива  сегодня,  я  назову  твоим  именем  свое  лучшее  блюдо!»    А  она  мне:  «  Ах,  Котофей-сан,  я  польщена…»  и  непременно  опустит  глаза,      и  ее  личико  тронет  румянец.  Пусть,  пусть  будет  так!-  мечтательно  заурчал  кот  во  сне.
-  Я  назову  меню  все  именем  твоим…  -  бормотал  кот  себе  под  нос.    Где-то  звучала  флейта,  голос  ее  переваливался  через  края  террасы,  заполнял  сад…  Какое  спокойствие  –  голову  и  тело    Кота  наполняла  приятная  истома,  он  буквально  таял..-  поцелуй,  один  поцелуй,-  шептал,  Котофей  не  открывая  глаз,  Сашими,  один  поцелуй,  один  единственный,  но    долгий  и  упоительный    –  кот  уже  было  прильнул    к  ее  коже.  О,  как  ты  пахнешь,  это  восхитительно...    Нет!    Это  аппетитно!  
-  Котофей-  сан,  Ваши  сашими!  Произнес  официант,  учтиво      поклонившись.
-  Почто  так  кричишь,  Окаянный-сан,  -  возмущенно  фыркнул  кот  в  след  человеку,  но  тут  же  расплылся  в  довольной  улыбке    -    Саши-и-и-ми,  наконец  то  мы  встре-е-етились!

18.07.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2015

Кот в рыбах 5 (продолжение)

5.

Кот  Баскервилей,    Манька  и  Кефирная  Диета.
 
   -  Нет,  я  конечно  все  понимаю,  любовь-морковь  и  всё  такое,  но  я  тут  причем,-  ворчал  Котофей.
 -  Все  слышали!  -  завопил  истошно  Кот,  пытаясь  плотнее    прижаться    мордой    к    кухонной  двери  -  котик  кушать  желают!  Рыбы!  Где  рыба!!!  Обычно  такой  бедлам  кот  устраивал  только  раз  или  два  в  году.  Первый  раз,  когда  приезжала  тетя  Глаша  и  осмелела  настолько,  что  одним  махом  лишила  Котофея  покоя  и  сна,  взгромоздившись  своими  «прелестными  формами»  на  Розовую  Подушку.  Нет,  О,  Боги,  на  его  любимую,  неприкосновенную  Розовую    Подушку!
Мосье  Кот  такого  хамства  не  вынес  и  ночью,    в  порыве  благородной  мести  нагадил  ей  прямо  в  лаковые  балетки    сорок  второго  размера.  А  второй  раз  это  случилось  в  незапамятные  времена  ,  когда    какая-то    «милая    Фросичка  из  седьмого  этажа»  явилась  со  своей  «Аравой»  в  гости.    «Арава»  состояла  у  Кота  и  так  на  особом    счету    из-за  ихнего  панибратского  обращения  с  тощей  Манькой.  А  тут  ещё    этот  «новыйгод»  подвернулся.  Как  он  тогда  орал!  Мудрено  ли,  маленькому  котику    пришлось  два  часа  под  уборной  терпеть,  ждать  пока  «все  взрослые»  туда  сходят  «ручки  мыть»  и    детей  ещё  с  собой  навели.    Издеваются!  Отомстил.  Каждому.  И  Маньке.
 
И  вот  теперь.  Как  она  извелась  вся,  Манька  моя.  Где  они  только  водятся  эти:  «Он  такой-он  такой».  Сиди  теперь  и  кефиром  давись.  Ладно  Маня,  у  нее  ЛЮБОВЬ.  А  мне  за  что  ?--  А-а-а….!  не  унимался  кот.
     Голос  резал  Маньке  уши  и  душу,  но  она  не  сдавалась  –  диета  это  святое!
Тут  все  затихло,  только  мерное  тиканье  каминных  часов  да  гул  вентилятора    наполняли  Манькино  сознание  спокойствием.
Мосье  Кот  был  хорошим  следопытом.  Оставаясь  сам  дома,  он  безошибочно  узнавал  рыбные  места,  даже  такие  труднодоступные,  как    расстегай,  форшмак  и  шуба.  Сегодня  пахло  все  иначе.
Рыба  то  угадывалась,  но  не  выдавала  себя.    
-  Ага,  это  мука,  значит  будут  Рыбу  жа  -а  -арить,  нет,  лучше  пусть  приготовят  в  кляре…мечтательно  закрыл  глаза  Котофей.  –А  что  это  за  субстанция  в  прозрачной    миске  …-  счассс…,  проверимссс…,-налету  буркнул  кот.
Прыжок  в  одно  касанье.  Да-а,  полет  был  красивым,    даже  фееричным:    клубы  мучной  пыли  фантастическим  облаком  накрыли    «сцену».  Кот  выделывал  виртуозные  пируэты  на  гладкой,  как  лёд,    поверхности  стола.  Котофей  никак  не  мог    затормозить,  к  тому    же,  будучи  танцором  так  себе,  угодил  лапой  на  бортик  миски.  Белки  с  желткам  тотчас  взлетели  в  воздух  и  обильно  поливая  «сцену»  обрушились  на  кота,  табурет,  пол,  забрызгали  «дорогущею  китайскую  чашечку»  и  солонку.    Бедный  верхолаз  плюхнулся  на  пол,  вовлекая  в  «игру»  емкость  с  мукой.  
-  Хорошо  ещё  что  я  кот,    будь  я  собакой  –  разбился  бы  точно!  -  фыркнул  с  досады.  
На  такой  шум  вбежала  Она,  Манька.
-  А-А-А-А-А-А-А-А  !У—У-У-У-У…жас.!    -  хозяйка  дико  заорала,  вонзив    свои  тонкие  пальцы  в  конструкцию  из  розовых  бигуди  и  рыжих  патлей  –  это  же  не  кот,  это  собака  какая-то  !
-  Ага,  -  икласто    усмехнулся  Кот  -  собака,  собака…  Кот    Баскервилей  вам,    а  не  собака!-  будете  теперь  знать,  как  Котика  голодом  морить  –  шикнул  со  всем  своим  кошачьим  призрением  и  энергично  отряхнул  взлохмаченную  шерсть.    Белые  волны  фантастической  красоты  мерно  покрыли  купаные  ножки  Манююни  и  её  полудрагоценные  тапочки  в  стразиках.  –  А-а-а!    Собака!-  Манька    громко  негодовала.  
Мосье  Кот    сиял.
07.07.15
 Виктория  Галай-Колесник.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2015

Спів райдуги

[img]https://scontent.xx.fbcdn.net/hphotos-xta1/v/t1.0-9/11248877_1445376532436858_8274832023430473308_n.jpg?oh=ab07e555e79e15cceac317dcd2b56f66&oe=565783E7[/img]

[img]https://scontent.xx.fbcdn.net/hphotos-xfp1/v/t1.0-9/11738012_1445376499103528_5405704633457885876_n.jpg?oh=42bd1b8df2d42793a69abc7ad108647f&oe=5653EAC9[/img]

[img]https://scontent.xx.fbcdn.net/hphotos-xpa1/v/t1.0-9/11215892_1445376515770193_9034876351322927955_n.jpg?oh=07ad23e36d7d80ef1405e35fa836eca4&oe=56174CB3[/img]

[img]https://scontent.xx.fbcdn.net/hphotos-xtp1/v/t1.0-9/11709696_1445376509103527_8233378837069911187_n.jpg?oh=4f82b849d1139e13fed62576886b5f03&oe=561A13FA[/img]

[img]https://scontent.xx.fbcdn.net/hphotos-xtf1/v/t1.0-9/11745786_1445376525770192_4252450356160990290_n.jpg?oh=596296e1b5192df940901c87fce255bd&oe=565A44A7[/img]

Я  бачила  сьогодні  райдугу!  
Веселу  подвійну  щиру  усмішку  неба!  
І  свій  кінчик  яскравий
 вона  мочила  біля  криниці  в  моє  відерце.
Я  чула,  як    шепотіли  трави:  «  буде  лад  і  багатство  в  оселі!»
Як  зашарілась  хмара,
Зустрівшись  поглядом    з  кольоровою  смужкою  щастя,
Як  всміхнувся  сталевий  полоз,  гуркочучи:  «  усе  вдасться!»
Я  бачила  сьогодні  гучну  веселку,
Вона  мені  заспівала,
Що  змиють  дощі,  все  огидне  і    й  ганебне,
Натомість  зросте  сильне,  зелене,  доладне!


Мені  махав  чоловік  рукою,
Я  вабила,  квапила  його  бігти,
На  пагорбі  стояли  двоє,
Впивались  тим,  що  до  райдуги  ближчі.  

Ми  бачили  веселку  з  тобою,
Ми  чули  її  спів.

12.07.2015р.

Автор  Вікторія  Галай-Колесник
Фото:  Володимир    Колесник
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2015

Кот в рыбах. 4 ( продолжение)

                       4

           Шопинг,  Большое  Искушение  и  Мосье  Кот.

 -  Страннные    всё-таки  коты,  эти  люди…  -  потягивая  рыбный  коктейль,  раздумывал  Кот.  Все  бегут,  чего-то  несут,  не  хочу,  сказал!      Не  хочу-не  буду,  значит  ежьте  «Этот  Корм»  сами.  Ага,  сами-сами,  -  все  бубнил  кот  себе  под  нос  -    деликатно  вылизывая  заднюю  лапу.  –  И  что  значит  :  «Пошли,  сам  себе  и  купишь,  раз  такой  умный»,  и  куда  это  я  сам  Нашими  Ножками  пойду?    А,  Намссс    Карету  подают,  хорошоссс,  несите…

 Шопинг!  Ура!  
   Фу…  а  запахи.  Предупреждать  же  надо.-  кот  недовольно  фыркнул  на  проходившего  мимо  человека  по-праздничному    сдобренного    тройным  одеколоном  и  дешёвой  тюлькой.  А  тут  то,  сколько  добра,  Рыба!  Рыба  большая  рыба,  вот-  вот  эта  красненькая,  и  эта,  -  протягивал  пухленькую  лапку  в  сторону  сёмги,  лосося,  горбуши,  а  икорка  то,  и  корки  положите,    -  не  унимался  котик…
-  так,  людей  уберите!,  орал  неистово  Котофей,  не  делайте  мне  нервы  ,  милочка,  я  хочу  без  очереди!  Как-  «с  котами  нельзя!»,  а-а-а-ааа…  -  вопил      бедный  маленький  измученный  котик,-  разойдись!
 
-  Ну  наконец-то,  дома  -    изрек,  важно  шествуя  к  «столу»,  Мосье  Кот.  –  подавайте  уже.  
-  Страннные    всё-таки  коты,  эти  люди…  Шопинг  –  мопинг,  а  вот  Рыба,  Рыба  -  это      Да!.    
       Кот  довольно  облизнулся,  потянулся  и  хотел  было  прилечь,  но  какая-  то  грубая    инсталляция    из  рыбы  и  веревки  над  головой    моментально  привлекла  внимание  Котофея.
-  Люди,  эй,  люди!  Что  нет  никого  дома?  Хорошоссс…  

Автор  :  Виктория  Галай-Колесник.
18.06.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2015

Кот в рыбах. 3 ( продолжение)

                                   3


     Розовая  Подушка  ,  Клондайк  и  Мосье  кот.

Это  воистину  был  райский  уголок.    Розовая  мечта,  Клондайк,  Эльдорадо…  Всюду,  куда  ни  глянь,  на  вытянутую  лапу,  золотилась  и    поигрывала  серебристыми  боками  рыба.    Её  было  много,  она  была  разная,  по  цвету,  размеру  и  форме.      Кот  знал,  что  рыбы  много  не  бывает,  бывают  маленькие  коты,  в  которых  не  помещается  вся  добыча.  Но  на  этот  раз  все  было  по-другому  :  розовые  волны  океана  выносили  на  берег    тысячи  переливающихся  драгоценных    рыбин.  
-  Так,  кушать  и  спать!-  распланировал  кот.
Волны  шептали,  -  возьми  еще  одну,  нет,  не  эту,  возьми  вон  ту,    по–больше
 -  Волны  пели,  Кот  щурился  на  солнышке    заходил  все  дальше  и  дальше…
Сказочный  город    раскинулся  перед  его  взором.  Золотые  статуи      Саблезубых  Акул  гордо    подымались    над  стаей  хрустальных  сардин,  мраморные    осьминоги  причудливо  изгибали  свои  тела,  обозначая  вход  в  подземное  царство.  Кот  уверено  шагал  в  освещенный  зал.    Лапы  слегка  скользили  по  мозаичному  полу.  Откуда-то  сверху  спускалась    многоярусная  люстра    тысячи  свечей.  Создана  она  была  из  великого  множества  красивейших  медуз  .  Когда  свет  заполнил  все  пространство,  оказалось,  что  Мосье  Кот  стоит  в  самом  центре  обеденной  залы,  а    под  витражным    окном    был  накрыт  стол  на  одну  персону.  Панцирь  Большой    Жемчужницы  служил  диванчиком,  который  невидимый  лакей  услужливо  пододвинул  за  Котом.  На  первое  подавали    заливную  рыбу,  Мосье  Кот  не  оценил,  фыркнул  и  вдобавок  грациозно  махнул  лапой,  -  дальше  подавай,  что  там  у  вас  есть,  все  неси!  Огромных  осетров  выносили  на  подносах  по  несколько  человек.  Невидимые  официанты  едва  удерживали    блюда  на  руках.  Чего  тут  только  не  было:  лососина  с  шафраном,  морские  ежи    с  чесноком,  щучки  маринованные  с  яблоками,  горбуша  со  сливами  и  много  чего  доселе  Коту  неизвестного!    Кот  сглотнул  слюнки  –  ещё  бы  рыбного  жиру,  так  грамм  пятьдесят,  для  разогрева    и  можно  приступать.  –  промурлыкал,  довольно  улыбаясь  .  
Красотень  –  потянулся,  подобно    барину,  кот  и  враз  почувствовал,  как  соскальзывает    «Его  Милость»    с  усланной  бархатом  жемчужницы.    
–  Куда  это  Мыссс  –  пробормотал  кот,    едва  ворочая  языком  -  куда  это  Нассс  везут-несут-едуттт…
 Чьи-то  знакомые  руки    подхватили    падающего  с  дивана  «Его  Милость»      и  бережно  уложили  соню    на  его  любимую  Розовую  Подушку  .  Малллооо,  -  Кот  загреб  в  охапку  рыбок  на  Розовой  Подушке  и  снова  погрузился  в  рыбный  круиз.

Автор  :  Виктория  Галай-Колесник.
18.06.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.07.2015

Кот в рыбах. (продолжение)

           
                                                                                         2

         Мышь,  Сырный  Месяц  и  мосье  Кот  на  одном  балконе.

     История  эта  случилась,  когда  коту  совершенно  не  хотелось  есть.
За  окном  шёл,  медленно  покачиваясь  с  боку  на  бок,  полумесяц  сыра.  Его  лицо  было  обращено  сторону  балкона  на  котором  имел  обыкновение  почивать  Кот.  Месяц  уже  совсем  поравнялся  с  чердачным  окошком,  как  откуда  не  возьмись,  раздался  характерный  шум  и  скрежет.  Мышь  –  подумал  Кот.  Мышь?  -  обернулся  на  звук  Месяц,  -  откуда  ей  тут  взяться,  -  хорошо  что  я  совсем  большой  и  меня  мыши  не  едят,  я  не  лакомый  кусочек,  я  совсем  не  съедобный,  мне  мыши  нипочём  –  успокаивал  себя  
Сырный  Месяц,  продолжая  свой  путь.  Мышка  чуть-чуть  поскребла  оконную  раму,  прыгнула  на  карниз  и  ухватилась  месяцу  за  бок.
-  Совсем  чуточку,  маленький  кусочек,  жалобно  запищала  Мышь,  теребя  подол  Месяца,  -  я  не  себе  прошу,  я  для  друга,  он  страшно  голоден,  он  не  ел  уже  шесть  дней,  мосье  Месяц!  -  мышка  протянула  молебно  ручонки.
-  Скажешь  такое,-  шесть  дней  не  ел,  ха,  как  он  ещё  не  умер,  -  хмыкнул  недоверчиво  месяц,  но  достал  из  кармана  увесистый  кусок  сыра.-  на,  полакомься,  и  про  друга  не  забудь.
Сырный  вельможа,  владелец  нескольких  сот  звездных  сыроварен,  довольный  собой,  улыбаясь  двигался  своим  обычным  маршрутом,  а  Мышь  крепко  зажав  в  зубах  ломоть  сыра  ловко  прыгнула  на  балконные  перила  и  замерла  в  ожидании.Кот,  по  ночному  обыкновению,  обходил  территорию  своих  владений.  Сегодня  хозяин  расщедрился,  и  забыл  спрятать  в  холодильник  целую  миску  рыбы.  Котику  ничего  не  оставалось,  как  перепрятать  ее  в  надежное  место  .  Сытый  и  довольный  собой  Кот,  
никуда  не  спеша,  наводил  лоск.  Вот  такого  «голодающего»  с  выпирающими  боками  и  животом  и  застала  на  балконном  кресле-качалке  Мышь.  Кот  неохотно  оторвался  от  марафета  и  что-то  муркнул  своей  гостье.
-  Мосье  Кот,  все  мыши  нашего  района  передают  вам  привет,-  протянула  коту  дрожащими,  от  волнения,  лапками  ароматный  ломоть  -  надеюсь,  Вам  хватит  этого  кусочка  сыра  на  долго  и  Вам  не  доведется  больше  голодать…

Автор  :  Виктория  Галай-Колесник.
18.06.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592367
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015

Кот в рыбах

Предисловие
"Кот  в  рыбах"  ...  Этот  котик  случайно  забрел  в  мой  дом  из  леса  фантазий.  Он  добродушный  толстячок,  гурман,  любитель  долгих  разговоров  и  коллекционер  кухонных  историй.  Не  женат,  без  вредных  привычек,  философ  и  о-о-о-очень    большой  знаток  рыб.
Кот  в  рыбах  разбирается.  Самое  большое  истинное  желание  -    
чтобы  рыба  никогда  не  заканчивалась.  Но  рыбе  не  прикажешь.  Она  то  и  дело  куда-то  пропадает.  Тогда  Коту  одиноко.  Он  часами  смотрит  вдаль,где  показывают    воспоминания  о  его  последней  любви,  о  самой  вкусной  и  самой  правильной  рыбной  диете.  Кот  упрямо  верит  в  лучшее,  надеется  на  чудо  и  любит,  любит  без  устали…
И    чудо  случается!
Кот  сыт  и  спокоен.  Гармония  в  мире  восстановлена,  все  могут  спать  спокойно!



                   1

             Шесть  дней,  стая  Упитанных  Рыб  и  Мосье  Кот.

 Однажды  Коту  приснился  страшный  сон.  Дело  было  ранним  утром,  когда  солнце  только-только  воцарилось  на  своем  привычном  месте,  а  люди  наконец  –то  оставили    своего  любимца  в  покое  и  разбрелись  кто  куда  на  работу,  Коту  пришла  благородная  мысль  –  перекусить.
С  важным  видом,  завсегдатая  кухни  ,  он  неспешно  подошёл  к  «столу»  и  обмер  на  месте  –  рыбы  нигде  не  было.  Зажмурился,  помотав  головой  быстренько  открыл  глаза,  -  рыбы  нигде  не  было!
Вместо  того  подали  какую  –  то  китайскую  плошку  с  молоком,  -  дожили,-уже  начали  котов  молоком  поить!  Нет,  просто  голодом  решили  заморить,  почто  животинушку  то  мучать  взялись?
-  Месье!  Жё  нё  манжё  па  дёпюи  си  жур!  Мур…  Мосье!
За  окном  третьего  этажа  проплывала  стая  упитанных  рыб.  Скосив  свои  круглые  глаза  на  распластанную  на  коврике  кошачью  тушку  они,  как  по  команде,  лукаво  улыбнулись.
-  Видишь,  Моня,  а  наш-то  совсем  сдал,  бедняга,  подаяния  просит,  помаши  дяде  плавничком…
-  Мосье!  Куда  же  вы?…  И  главное  до  чего  тунец  наглый  пошёл,  вишь  как  зубы  скалит…Хоть  ложись  да  помирай…
Кот  было  потянулся  за  чашкой  молока,  но  как-то  неуклюже  повернулся  и..  упал  с  подоконника.
-  Б-р-р-р,.  Присниться  же  такое…
Ему  как  раз  захотелось  перекусить.

Автор  :  Виктория  Галай-Колесник.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2015

Полетіла!

[img]https://im2-tub-ua.yandex.net/i?id=d23ff7f3f18ae332f2efc0d170e6f742&n=33&h=170[/img]

«  -    Що  мені  потрібно  для  мого  щастя  ?
- Повернути  річку  в  попереднє  русло  і  знищити  пороги!»
                                                                                                           (З  Книги  Долі)


Я  просто  забрала  крила  .  
             Свої.  
У  того  милого  чубатого  хлопця
І  чула  в  повітрі  зміни,  і  солодко  пахла  ожина.
І  танцював  на  паркані  хміль.
Я  просто  забрала  крила,
Як  забирають  шкарпетки.  Панчохи.  Спідниці.
Складають  тоненькі    шифонові  сукні  у  грубу  шкіряну  валізу.
Я  просто  забрала  крила  від  порожнечі    буденних  ідей,
Від  того  чубатого  хлопця,  що    сіяв  дощі  й  громовиці,
І  зав’язував  кумедні  хустини
Жінкам  на  шовкові  коси.
Я  просто  пішла  навпростець.
Тому  лише  зараз  збагнула,-
Ні,  не  пішла,  -  полетіла!
Я  просто  забрала  крила  .
         Свої  і  свого  Пегаса.

02.07.2015  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591181
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2015

плавать в небе

Твои  крылья  режут  небо,
Наделяя    облака
Нарезая  ломти  хлеба
Кормится  река.
С  рукава.
Режут  воздух  твои  крылья,
Налегают    обшлага
Покрывалом    на  скуластые  качели
На  скамейки  ,
И  дома.
Падает  река
В    бесконечное  начало  ,  в  берега.
И  упруго,  хлещет  ветер  
Сокрушая  слабый  бриг,
Верность…
Ты  всегда  хранила  верность  синей  синей  кисее
И  плыла  или  летела
По  воде…
Пчелы  пели  ,
Яблонь  хмель  заметал  твои  следы,
И  кружилися    качели
В  парке  вдоль  весны,
Вокруг  оси.
Танцевала    и  стонала  под  моей  рукой,
Задыхалась  и  взлетала
Капелька  весны
По  кривой.
И  лепился  к  белой  блузке  белый  клок
Истерически  разлитых  красок  вздох.
И  на  крылья  налипала  синева,
Акварель  текла.
Ты  звала…
Твои  крылья  режут  воздух,
Тает  след.  
Ластик  ластится  к  бумаге,  исчезает  день,
Карандашный  тонкий  грифель
Ободок  луны  лизнул
И  притих.  Уснула  синь.
Твои  крылья,  твои  крылья  режут  пруд,
Ты  умеешь  плавать  в  небе,
А  я  тут.
12.05.2015год.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.05.2015

яка ж ти звабна, любов…

…

Коли    заходиш  в  таємну  кімнату,  
в  таємному  місці,  
і  особливо  не  в  своєму  місті,
просто  так  гуляючи  парканом  ,
знічев’я  ухопишся  за  пружинячу  гілку,
 підстрибне  тоді  місяць  у  грудях,
небо  схлюпнеться  і  потече  наскрізь  гірок.
 А  долоні  мої  шершаві,
Ковзко  їм  .
Зачіпаюсь  твоїми  думками
За  мої  груди.
Бачу  чітко  у  себе  під  вікнами  розпалив    ти  заграву,
Полум’я  хитрими  язиками,
Хтивими  лезами,
Червоними  стрічками
П’є  мою  ніч,
Шепочучи  незрозумілі  слова  ,
Молитва  твоя,  
Почута.
У  таємному  місці  розквітла  папороть  
Твоєї  жаги  моя  квітка,
Снів  твоїх  таїна,  
За  сімома    покривалами  схована,
У  таємному  місці  і  не  у  моєму  місті,
У  твоїй  таємній  кімнаті,
З  символом  вічності  на  паркані,
З  гілками  груші,
З  місячним  сяйвом,
З  ковзкими  дахами,
З  оголеним  торсом
Блискучою  спиною,
Співочою  ринвою,
Шорсткими  долонями,  
тепло  їм.
 Сім  днів  чаклунства,
Вісім  ночей,  дев’ять  кроків  безумства,    
І  одна    порцелянова  чашка,
З  кавовим  знаком  «любов».
І  світло  очей,    
Провокація,  зустріч.
Віск  вже  натік,
У  заглибини  долі  .
Пий  каву,  чорну  поволі    розбав    молоком,
Пий  і  загадуй.
Щоб  знов  і  знов  тебе  відгадати.
Звабна,  яка  ж  ти  звабна,    любов……

04.04  2015р.
малюнок  з  інтернету
[img]https://im0-tub-ua.yandex.net/i?id=48bfd764546cc078e8450bd7fe0758f3&n=21[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571926
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 04.04.2015

На те і зима!

Вітер  шаснув  під  волосся,
Крутнувся  там  весело  і  лоскітно
І  назад…
Простий  вихор,  а  скільки  радості!
Волосся  пирснуло  тугим  сміхом  ,
Ляснуло  по  плечах  чорним  крилом
І  всілося  виглядати  пустуна,
Схиливши  свій  шовковий  струмінь  до  вуха…
А…
Е…
Тепло.
Хоча  і  зима  та  подих  весняного  леготу  
Так  ніжить  душу
Ах,  ти  ж!
Увірвався  вітер  під  комір,
Щоб  не  забувала  про  січень!
А…
Е…
То  зима  таки,
Грає  крига  в  піжмурки  з  сонцем,
Слиииизь-ко…
Дай  Бо  не  гепнутись,
Хто  руку  подасть?
А…
Е…
Зима  тулить  холодного  носика  мені  в  долоню.
Мов  гурт  оленів  шикуються  рогаті  садки,
Вилискують  на  сонці  опуклі  спини  будиночків.
Гріють  підвіконня  коти.
Бадьоро  біжить  дорога,
Підганяючи  ритм  думок.
Вперед,  вперед…
Аааааа-х!
Сонце  прямісінько  в  очі!
Е…
На  те  і  зима!

14.01.2015р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.01.2015

Котячі лапи

Кульгають  години,
Врізався  день,  точаться    тоненькою  цівкою
Сірі  думки…
Дими  ….
І  поспіхом  надягаю  речі,
Мерзнуть  плечі..
І  так  недоречно  замерзли  вікна.
 То  ти?
Котячі  лапи
Малюють  мапу  на  кухню,
Де  вказують  на  магічне  місце,
І  суне  сонце  пухнасте  рильце
У  очі,  в  порожню  тарілку.
Це  кіт,  немов  ененло,
Злітає  на  стіл…
Ах  ти!  
Зі  столу.
Сміюся  на  цю  потвору.
Відчиняю  льодяну  комору  -  
вгадай,  що  сонечко  хоче…
Млинці,    молоко,  ковбаска,
Дарує  моливу-казку  -  муркоче…
Впиваюсь…
Поруч  з  котом  на  кріслі  всідаюсь
Не  хоче.
Чухаю  вушка,  животик...
Лоскотний  дотик  -  кігтики  точить.
Розтягує  спинку,  носика  морщить  -  
Ще  хоче.

Муркоче!  

Вгадала!!!

05.  12.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014

Білі крила доріг

Білі  крила    доріг
Зашкарубіли  і  загрубіли    на  вітрі,
Нерухомо  чекають  когось.
І  хустина  моя  невимовного  білого  світла
Шепотіла  над  вухом
Нерозбірливо  мерзлі  слова
Снігопаду.  

ех...

Заговориш  отак  до  когось,
А  потім  гульк  –  там  лише  крига,
Чи  відбиток  у  шибці  вікна…
І  сама…  
Та  сама  кругом  зима.
А  в  день  відлига
Розбурхає  мою  уяву
І  з’ява  –  весна  –  фантазії  танок,
Співає  серце,  зріють  веселки…
Метелики  б’ються  сонячні  у  бурульці,
п’ють  крижаний  навар  зими,
мружачи  очі  лукаво-безумні,
поглядають
зі  значенням,
за  своїм  призначенням    відійти…

А  вдома  чаю  твого  втома,
І  нащо  та  мені  віхола,
Розколошкані    кучері,  мов  віяла…
Заплела.
Поцілуєш  мене,  мов  рідну.
І  пирсну,  -    а  чому  це  «мов»,
Та  і  вибухну  сміхом,  мов  подушка  пір'ям,
Поналипаю      на  тебе,
Особливо  на  плечі  і  груди,  й  вуста,    де  треба…
Гарячий  …
І  ще  прилипну.  Така  в  мене  вдача!
Надовго,  на  все  життя.
Та  ми  цю  зиму…
Та  що  там  зиму…
Та!

05.  12.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541790
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014

Зірви печатку сну

Утаємнич  мене.
І  ні  при  кому  не  називай  моє  ім’я,
Не  обіймай  очима  при  сторонніх…
У  таїни,  що  ніби  перший  сніг,  
Є  щось  величне  і  прекрасне...

Утаємнич  мене  від  людства,
Від  потепління,  танення  крижин,
Від  люті,  кіптяви,    старіння  світу,
Від  папараці    і  всюдисущих  геніїв  балачки.
Сховай  мене,    мов  то  я  скарб,
Чи  недоторканий  запас  чогось  корисного  й  смачного.
І  лише  спраглий  відкриттів,
           немов  то  я  тобі  вода  джерельна,
Зірви  печатку  сну
Викручуй  корок!
І  в  місці  теплому,  й  нікому  невідомому
Напийся    трунку  переможців,
Прошепочи  вуста  в  вуста  моє  ім’я,
Хмільна  настоянка  огорне  тебе  млістю  
І  милістю  богів
Розстелить    тобі    світ.

19.11.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.11.2014

Живе в мені звір

[img]http://stat17.privet.ru/lr/0914151409ed5037dd88a5e2f49d53a7[/img]

Живе  в  мені  звір,
Спасибі  тобі!
Ти  здатний  відігріти  укриті  інеєм  нервові  гілки.
Ти  бережеш  мене  від  мене.
Спасибі  тобі  за  невміння
Вбивати.

05.04.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014

по-за виміром буття і небуття

Викинь  список  боргів,
Список  проблем  і  бажань,
Залиш  одне  –  люби.
Хай  буде  сонце,  чи  кут  пітьми,-  люби!
Навіщо  знать  майбутнє
Навіщо  порпатись  у  саквояжі  днів,
Читай,  немов  афішу  у  вікні,  -  любов,  ось  сенс.
Нехай  твій  день    короткий,
Стріла  великого    митця  вже  відтинає  свічці  гніт,
Пиши  на  тлі  буття,
Пиши  на  білих  хмарах  –  «я  кохаю!»
Пиши,  у  кіптяви  позичивши  чорнил,  –  «  Кохаю!»
Тягнися  кігтиком,  вчепися    пазуром,
Чіпляйся    за  канат    і  балансуй,
Виписуючи  паси  у  повітрі,
Допоки      будеш,
Доки      зрозумієш    -  ціна  всьому  -    кохання.
Танцюй,  коли  ще  тепло  між  долонь  
Й  свіча  не  спаює  себе,
Танцюй,    виводячи  паркетом  часу  -  
Кохання  поза  часом!
І  по-за  виміром  буття  і  небуття
Любов,  -    одно,  що  стверджує  життя!

13.11.2014р.

музика  з  інтернету  :  Dj.  Speedbass  -  Boadicea  By  Enya  (Beat  Rmx)  [с  сайта  www.ololo.fm]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2014

Осень в пике.

Куски  пламени  льнут  к  твоим  волосам.
Осень,  как  вспоротое  брюхо  лосося,
Мечет    икру  дней.
Беснуются  мысли.
Ты  стоишь  напротив  моих  окон.
Бусины  хрусталя  трутся  о  солнечный  луч,
Приводя  мир  внутри  в  движение  по  оси.
Я    смотрю  вдаль.
Осень  в  пике.

30.10.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535917
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.11.2014

Осінь пахне.

Осінь  пахне  по  особливому.
Довгим  тендітно-крихким  світанком
Зануреним  у  туман,
Мов  у  теплу  нічну  сорочку.
Пахне  ганок  і  все  навколо.
Пахне  дорогою  до  старої  хижі,
Коли  чимчикуєш  з  роботи  додому.
Пахне  осінь  шкірянкою,  і  цупкою  вовняною  шапкою,
Яку  носиш  за  звичкою,  мов  школяр,  у  кишені,
Пахне  осінь  жоржиново-п’янко  недосмаленою  цигаркою  
І  мелісою,  що  тремко  між  пальці  лягає,
Листочком  пухнастим…мов  лис.
Осінь  завжди  чомусь  пахне  так  влучно,
Потрапляючи  запахом  в  серце,
І  нагадує  щось,
І  мучить  
спомином    про  мою  відвертість…
І  так  недоречно  потяг  гукає  когось  з-під  мосту,
Темінь    розколює  серпиком    гострим
Траєкторія  льоту  «бичка»…
Смачно  пахне    у  сінях  засмажка,  -  
Тільки  осінь  цей  запах  так  любить
Й    нагадує  бабусину  хату,
І  великі  дідові  руки…
Гомонять  між  собою  автівки,
Восени    ними  пахне  інакше  .
 І  мастилами  пахне  «маршрутка»,
Але  в  листопаді  це  смачно,  --
Сміємося.

Осінь  пахне.
Так,  як  ніщо  і  ніколи,
Так,  як  може  лиш  пахнути  рідне  дитя,
Як  хлібина,  яку  не  доносиш  до  дому,
Як  хутро  малого  котяти…
Так  пахне  усе  по  новому,
Що  можна  у  пам’ять  пірнати,  
Пірнати,
Пірнати…

08.11.14  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535663
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2014

непостижимая луна

моя  видеографика  

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IN5mE4qZAPM[/youtube]
графика:  виктория  галай-колесник(  gala.vita  )
 видеомонтаж:  владимир  колесник
музыка:  Музыка:  "Васудэва"  
Текст  песни:"Васудэва"
http://teksty-pesenok.ru/rus-vasudeva/tekst-pesni-sumerki-volhva/1762355/

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523287
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2014

маленький принц

[youtube]http://youtu.be/kwiLfpDrIJ0[/youtube]

моя  видеографика

графика:  виктория  галай-колесник(  gala.vita  )
видеомонтаж:  владимир  колесник
музыка:  отто  дикс.  маленький  принц

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521878
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2014

Хто пам’ятає свій перший…

[img]http://im3-tub-ua.yandex.net/i?id=8d2410effd4a6975e6ad802d9cc0eac3-77-144&n=21[/img]

Пам’ятаєш,  як  вчора  почався  дощ.
Спочатку  сухо,  немов  у  хворого  в  горлі,
Задерли  краплі  об  скло,
Об  асфальт…

Не  так  важливо  що  було  потім,
А  важливіше  з  ким.

Тіні  сплітались,
Звивався  на  гіллі  порожній  пакет,
Шурхотіли  лусочки  непотребу  під  ногами…
Так  починалася  гра,
Вистава.
Пальці  гілок  рахували  до  ста.
Кидаючи  зелені  пласкі  словеса  -
Чубилися  дерева.
Вицвілий  пес  помічав  кордони,
Знехтував  учорашнім  сухим  пиріжком  -
В  нього  ще  стільки  роботи,
Парканів,
Під’їздних    дверей,
Ліхтарів…

Кожен  ховався.
Додому,  під  дах.
Заносив  шкарпетки  й  труси  знадвору,
Заходив,  щоб  мовчки  дивитись  кіно,
Пити  чай  і  просто,    читаючи  титри,
Втрачати  цікавість.
Хто  пам’ятає  свій  перший…
       сон,  поцілунок,  подих…
                   собачу  морду?
Ти  пам’ятаєш,  ще  ті  дощі,
Коли  достатньо  було  бігти.
Або  просто  йти  ,
Ховаючись  під  кленові  бруньки…
Ти  пам’ятаєш,  коли  руки  пітніли,
А  треба  дістати  ключі,
А  кишені  були  вогкі  і  вузькі…
І  не  слухались  ноги,
Все  йшли  за  тобою  і  йшли,
Наступаючи  на  власні  тіні,
На  перші  круглі  краплі,
На  тріщини  на  асфальті,  на  дощові  ручаї…
Тоді  доволі  було  сміху…
Ех,  часи..

…Падають  гарячі  краплі
На  глевкий  ,  поміркований  люд
І  пес  піднімає  лапу…
Забудь.

Руки  долонями  вгору!
Танцюй,
Забруднися,
І  хапайся  за  краплі,
Виповзи  із  шкаралупки,
Руками  і  серцем  за  свіжість  хапайся,  рухайся,
Рухайся!
Витоптуй  зрадливу  цвіль.
Душу  зі  склепу  виборсуй,
Танцюй!
Дивись  простіше    на  все!
Кодовані  під’їдні  двері,
Яскраві  ліхтарі…
Ніяких  думок  і  одежі…
І  перші  краплі  -  ключі    у  твоїй  кишені,
Та  ті  самі  вологі  пальці
Так  само  гальмують  рух.
У  коридорі  зашпорталися    мої  босоніжки  і  капці…
Вологі  старі  завіси    чітко  ще  пам’ятають,
Навіщо    й  про  що  ці  танці…  

Пам’ятаєш,  як  вчора  почався  дощ?
…  Я  посміхаюсь…

06.08.2014р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515889
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014

абсолютно голий

Світ  абсолютно  голий.
Трава  та  й  трава…
Сонця  важкий  еклер
У  чайну  ложку  вмочає  бік.
І  забавкою  для  кота,
Золотою  рибиною  спить
На  дні  .
Поволі  сьорбає  ніч
З  кленових  гарячих  долонь
Літо.

Світ  абсолютно  голий.  
Трава  та  й  трава…
Молочні  розводи  на  стінках
Малює    кави  пітьма.
І  в  тих  силуетах,  ні  на  що  не  подібних,
Стою  і  я  нага.
Відкрита.

Світ  абсолютно  голий.
І  тиша,  тиша  така...  
Така    затяжна  несусвітня  тиша,
Тверда,  мов  стіна  
І  глупа.
І  довгі      вербові  вії
Вже  котру  годину  не  випускають  
Срібне  око  на  світ.

Затанцюють,
Врешті-решт,  солодкі  покотяться  ягідки.
І  з  подивом  і  радістю  хруснуть
Старі  вузолки.
Зафарбуються  в  барви  радості
Монохромні  життя  ручаї,
І  вдягнуся  я.
І  задихаю.
Світ  кремезний,  сильний  і  беручкий
Хною  розпише  долоні  й  зап’ястки
І  тугі  литки…
Кінчиком  язичка.

 Світ  такий  просторий  –  
                       все  трава  та  й  трава…
                                                                                 море.  

06.  08.2014  р.

 музика  з  інтернету  :Quantum-Leap-(Квантовый-скачок)  -  Мистика,-музыка-Паршиковой-Е.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515846
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2014

Нюхаю ніч.

[img]http://stat21.privet.ru/lr/0c15d335c9ba6eae90b2268fcbefcf19[/img]

Нехай  це  буде  просто  сон.
І  ти  скажеш  лише  тобі  відомі  слова,
у  нашому  місці…

Хрумтять  камінці  попід  ногами,
Немов  попкорн  у  темнім  сховку  рота,
Та  я  слухаю  тебе,  і  бачу  тебе
У  кожному  помаху  крильця.
Метелики…
Старий  кофр  пахне  лінню  і  літньою  спекою,
Думаю  і  фотоапарат,
Коли  внюхатись,  теж  має  що  сказати.
Перестиглі  груші  гомонять  голосом  мух  та  мурах.
Літо  вицвіло.
Метелики…
Крильця  малюють  орнамент  ночі,
Переказують  вітання  ліхтарям
І  падають  замертво,
Вражені  світлом,  з  подивом  і  радістю    на  обличчі,  -    
Вони  бачили  кохання.
Метелики…
Тріпочуть  крильця,  на  контурі  губ  танцює  серпень,
Серпик  встромляє  свого  язика
У  порожнє  цебро  двору,
Лізе  у  щілини,
Метеликам  утинає  крила…
Метелики…

Спати,  спати,  спати!
Та  де  там!
Нюхаю  ніч.
А  вона,  кошлата,
Липне  до  ніздрів  кошачим  пухом,
Ромашковим  пилком,
Сухим  листком……
Нехай,  то  лише  сон.
Танець  уяви.
А  ти  скажеш,  -  ну  що  ж,  а  ми  і  тут,  і  там,  і  ще  он  отам
Цілувались…
А  ти  скажеш  –  сон?
Сон…

02.08.2014р.
[img]http://www.hugi.is/media/contentimages/161119.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2014

Просто хочу…

[img]http://data18.gallery.ru/albums/gallery/140874-75632-62120342-m750x740-u414b2.jpg[/img]



А  я  хочу  кави.  Просто  гарячої  кави,
Просто  її  аромату.
І  зустрічі  у  запашному  місці.
І  очі  твої  лукаво
Дивились  і  викликали  щем.
І  щоб  надзвичайно  тепло  
І  сонячно  за  вікном
І  щоб  з  ногами  на  крісло
Забратись,
Зібгати  якийсь  килимок,
Щоб  трохи  було  нечепурно,
І  мало  рівного  і  гладкого,
А  більше  пухнастого,
Або  не  голеного  і  шкарубкого…
Схилити  набік  голову,
Задумливо  дивитись  на  гущу
І  хочу  щоб  світ  десь  на  пробу
Був  сильніший  і  дужчий.
І  щоб  навколо  квітів  крутились  яскраві  бабки,
Сміялись  до  мене  автівки,
Підлизувались  коти  і  собаки.
Хочу  потягу  надприродного,  
Чи  саме  простого,  як  у  бутті,
Щоб  ти  мені  снився-снився,
А  потім  спромігся  прийти…
І  хочу  бути  сміливою  і  босоного  йти,
Тримаючи  босоніжки  
У  твоїй  засмаглій  руці…
І  доріжки  хочу  такі,
Щоб  легко  і  зручно  бігти,
І  ніжки  мої  симпатичні  
Щоб  для  цього  довіку  були  прудкі…
Солоні  твої  поцілунки,
Аби  щоб  солодших  не  знати,
Щоб  безтурботно  бути,
Щоб  мовчки,
Але  неодмінно  знати…
І  щойно  закінчиться  кава,
Знов  горнятка    кавність  п’янить,
Знов  гаряче  і  зухвало  ти  будеш  мене  любить.
І  хочу  щоб  всюди-всюди
Те  саме  було…
Схилити  набік  голову,
Задумливо  дивитись  на  гущу
І  бачу  що    світ,  аж  на  пробу,
Став    сильніший  і  дужчій.

Я  просто  хочу  кави…

28.07.14

[img]http://im1-tub-ua.yandex.net/i?id=fa51fd195165e653021e2160fcac42cf-03-144&n=21[/img]

 картинки  з  інтернету

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514018
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014

Фіуть- фіть. .

Вдихаю  крізь  ніздрі  винного  часу  настій.
Малина,  
     ромашка,  
         троянда,    
                 чебрець,  
                       звіробій…
І  ще  цей  знайомий  присмак  –  айстри!…

Гарячий  бриз  липневого  квіту
І  руки  до    шовку  липнуть
Зойкну  –  ніколи,
         Ніколи,  
                     Ніколи    не  звикну
Любити.
Спекотно    на  серці  
і    нікуди  дітись  від  ритму
мелодії  кавових  зерен,
і  вітру,  
     і  співу,  
           і  сміху  сфер.  
Палітра…

Йди  собі  поруч,
Світи    каганцем,
Збивай  голими  пальцями  зорі,
Перли  сиплються…
В  долонях  хлюпочеться  море  –
Петрівбатіг  якось  запхався  в  душу-комору  –
Шепотів  про  блакить,  глибочинь,
Собори…

Дихай  собі,  трояндо,
На  вдих  приймай  поцілунок,
На  видих  …
Мене.
Балуй,  балуй
П’янкими    й  лоскотним    мереживом  ночі.
За  ніжність    ратуй.
І  тишу  даруй.
І  міць    дубів  мускулястих,
І  гнучкість  лози…
І  красу.  
Безкінечну  красу  любові.

Й  по  слові…
Мовчи  пташко,  мовчи
Серце  і  так  по  вінця  в  любові.
Дивись,  не  зомлій…
Фіуть-  фіть,
Солове!……..

28.07.14
муз.  з  інтернету  3D-zvuk-Solov_ya(muzofon.com)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2014

комарячий опус

Дощ  лопотить,
Грається    зеленню  сад,
А  ти  вимкнеш  світло,  
         -  немов  то  останній  ряд  
                   -  поцілуємось…

Гепнувся  грім  із  хмарини
Навзнак  упав  на  дах  
І  скотився  яблуком  у  ринву  –  «Ба-ба-аххх!»
Смикнувся  вогняний  ворс  
На  кумедній  вівці-хмарині
І  струснув  на  садок  по  сріблястій  краплині,  
Немов  дар...
Та  й  присів.
Принишк,  мов  шкодливий    кіт.

Халабуда  з  мого  волосся,
Немов  та  завіса    пада,
Відкину  одною  рукою,
а  другою  за  світ  хапаюсь,
неба  сьомого  не  втримаюсь,  -  
десь  ще  повинна  бути  вись,  
туди  піднімаюсь…

Небо  яблуками  розгикалось,  -  
Згадує,  мабуть,  хтось.
З  вітром  фіранка  злигалась  тихцем
І  закашлялась  свічка  –  протяг…
Потяг  посунув  хмари…
Пес  задивився  у  ліс…
Тихо…
Благо…

Дзи-  зь!
От  комаряча  матір,  
Ґедзь  мій  спокій  угриз!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014

полуничний лас

[img]http://cs620729.vk.me/v620729844/941d/L6wvCv5_Fog.jpg[/img]

Так  де  ж  та  відповідь..
На  денці  часу,  висьорбаного  роками
Теплі  і  мокрі  стерті  зерня.
Торкаю    вустами  …

     ...  зорі  горнуться  ніг  …
             гортаю  тонкі  паперові  історії  змін,
             пальцям  лоскотно  від  гадок,
             і  пірнає  ніч  у  віск.

Запікся  місяць-оладок.
На  острівцях  долонь  запах
Чудодійно  п’янких  суниць
І  твоїх  дурнувато  терпких  цигарок…
Творяться  так  століття  й  дива.

Так  де  ж  та  відповідь..
Лише  тінь  землі  на  кінчику  язика  часу,
Відштовхни  мене  і  кинь
В  полуничну  солодку  кашу!
А  ти  голодом  себе  де  морив?
Під  дощем…
Чую  відповідь.
Чую  спів.
Вже,  вже  вправно  сопілка  заграла,
Ту  що  треба  ти  ноту  взяв,
Полонина  твоя  згадала,
Полонянку  взором  прип’яв…
Не  забув.
Роззув.
Лоскотав.

Дай  збагну,  удихну,  хоч    зомлію,  дай…
І  котився  час,
І  спливали  ми,
Мов  минуле  і  майбутнє  не  про  нас…
Ранку  глас…
Дощу  –  хоч  купи.
Копи  –  не  копи,  не  запхнеш  у  кишені  світ,
Не  наточиш  ниток  з  води,
Все  пливе,  мов  стрій,  -
Такий    споконвічний  лад…
І  тільки  незрушні  ми.

І  полуничний  лас*


*  Лас,  -су,  м.  Вкусъ,  влеченіе,  желаніе.  
«  Кожний  Івась  ма  свій  лас»
Словарь  української  мови  
/  Упор.  з  дод.  влас.  матеріалу  Б.  Грінченко  :  
в  4-х  т.  —  К.  :
 Вид-во  Академії  наук  Української  РСР,  1958.  
Том  2,  ст.  344.  



музика:  з  інтернету  
фото:    gala.vita  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510858
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.07.2014

Пузця зелених їжачків

[img]http://www.tudosobreplantas.net/wp-content/uploads/2009/10/castanheiro-castanhas.jpg[/img]

Пузця  зелених  їжачків  напились  кави.
Чекай  доки  луснуть.
І  зиркнуть  на  тебе,  мов  я,  карооко,
Щоб  ти  був  здоровий,
Тобі  посміхнусь.
А  ти  знов  набиватимеш  лискучими    круглячками  кишені.
Скоро.

Щодня.
Просто,  щоб  були  під  рукою  
Веселі  і  теплі,  звичайно,  чарівні
Прості  обереги.  В  кишенях.
В  оселі.

Напиюсь  кави…

02.06.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502739
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2014

Грає в піжмурки час.

Біжу  щодуху,  сонце  стрибає.
Котиться,  немов  хто  його  віником  горне,
і    стомлене,  горнеться  до  ніг  моїх,  хапає  прозорий  поділ,
сукня  з  травою  плутається  межи  ніг.
Мені  гаряче.
Сонцю  радісно.
Грає  в  піжмурки  час.

Краплі  чоло  зрошують,
Думки  сходять,  немов  урожай.
Відкриваються  очі,  скарбами  наповнені,
Златом  співають,  діамантами,
Що  з  травиці  ласкавої  зібрані  на  світанні…
Накувала  комусь  зозуленька  нагадала  років-років.
А  я  йду  вся  задумана.
Підставляю  плечі  ,  нехай  сонце  обіпреться,
Нехай  зна  ,  що  воно  не  саме.
Нехай  лагідно  поцілуємось,  нехай  світ  ще  буде,
Нехай  скотиться  хтиво  крапля  поту  на  груди,
Нехай  млосно  співає  живіт
І  танцюють    на  втіху  твої  пальці  
на  моїх,  іще  білих  колінцях…

мені  сонячно,  сонцю  радісно,
час  притих…

21.05.14

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500429
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 21.05.2014

Дороги

[img]http://cs408820.vk.me/v408820844/7602/7_FKIMR22nQ.jpg[/img]

Влажно-синее  небо
Взбирается  на  седьмой  этаж.
Полуденное  сердце  курит  взахлёб.
Пальцы  стрелок  дрожат,
Сбивая  пепел  дня  в  консервную  банку.
Хрустят  крошки  и  сахаринки
Между  страниц  моего  романа.
Хрустят  и  матерятся  дороги
Под  тяжестью  тел.
И  только  одна  дорога  улыбается  мне.
Дорога  в  апрель.

14.01.14

[img]http://cs408820.vk.me/v408820844/7620/vaUthFXOhGU.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472579
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.01.2014

Дано!

Ветка  дрогнула  -  
Эхом  моих  снов  потревожена  тишь.
Эхом  воспоминаний  
Дорога  проторена
В  сад  моих  грёз.
Скрипучая  песня  калитки,
Мрачность  зеркал  забвения  дождя,
Пепельный  горизонт,  --
Всё  говорит  о  тебе.
Время  утонуло  в  зыбучих  песках,
Но  и  оно  говорит  о  тебе  из  глубины  своего  небытия,  
Вылетая  из  острого  клюва
Антрацитовой  птицы  –  тьмы.

Ночь.
Капсула  сна  треснула.
Сверкнули  капли,
Дрожащие  губы  вкушали  влагу.
Поцелуй  был  так  реален.
Бархатистое  покрывало  ночи  скрывало  трепет  тела,
Вуаль  ресниц  прятала  жгучий  взгляд.

Утро!
Разорвало  внезапно  все  планы  и  чертежи,
Эскиз    экстаза  вылетел  в  окно,
Клочья.
В  клочья  изорвано  тело  любви.
Свет,  как  непрошеный  гость,
Как  нежданный  звонок
Резал  мечты  на  тонкие  и  ровные  полосы    бытия,  
Равнодушно  выстраивая  в  ряд,  «все  из  ряда  вон  выходящее».  
Равнодушно.
Равнодушно  дышал  город  в  лицо.
Равнодушно  и  прямолинейно  гудел  чайник  
-  прочь  мечты,  пей    и  уходи    на  работу,
Будь  как  все,
Не  любишь,  но  делай,
Не  хочешь,  заставляй,
Пей  равнодушие,  
Пей,  как  валериану,
и  забудь  о  любви,
забудь  о  горении,
о  жаре  в  сердце!
Пей  чай  и  иди  на  работу!
Реальность,  вот  что  твое    всё!
И  опустошенье…дано.
Да.  но?

Все  цветы,  не  рождённые  этой  весной,
Все  лучи,  и  ветра,
Пахнут  тобой,
Пахнет  скрипучая    старая  ветвь,
Пахнет  любовью    свет  за  окном  
И  тьма  в  ладонях  сна  пахнет  тобой…
Все  говорит  о  тебе.
Все  говорит  о  любви!
Дано!

2014год!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472231
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.01.2014

голос зими

Я  забуваю  скрипучі    сніги,
Бо  в  середині  мене  танцюють
І  співають  кругом  водяні  ковалі  -  
молоти  дзенькають  різноголосо...
Я  забуваю  про  стогін  зими,
Бо  чую  сміх  роси  котигорошків,
Що  прокладають  борозну  на  склі
Аби  там  сіялось  весняне  сонце…
Я  чую  шепіт  яворів  старих,
Чи  то  їх  привидів  смішну  говірку,..
Вони  всі  закохані,  сильні,  стрункі,
Вони  знов  патлаті  і  горді…
Я  забуваю  дотик  зими,
Бо  тулиться,  лащиться      легіт.
Він  кави  солодкий  несе    оксамит,
За  носик  хапає  легенько…
Між  тобою  і  мною  знов  вужчають  сни,
Знов    між  нами  зминається  простір,
Бо  торкаєшся  диханням    ти
Спинки,  вушка,  плеча  і  волосся…

Я  забуваю  злий  голос  зими…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470143
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2014

сон в колдовскую ночь

 Ночь
       схватила  
                 меня  за  запястье…

Шершавой  гальки  пухлые  бока
Безропотно  и  малодушно  поддаются
Темнеющим  над  бездной  языкам,
Глотающего  солнце  океана…Душно!…

Калитки  робкий  голос,  и  скрип  угрюмой  балки,
И  побледневший  неба  лик…
Всё  тихо  внемлет  лаю  девонской  собаки.
О  берег  ластится  серебряный  тростник…

Все  движется,  меняется,  сочится,
Проходит  сквозь  ладони  и  запястья.
Узорами  из  рун  расписана  десница.
И  ковш  луны  протянут  для  причастья...

Ночь  в  уши  мне  шептала  прописные  тайны
Про  медленно  танцующий  огонь  в    пучине  зазеркалья,
Про  тень  на  потолке  и  приглушённое  дыханье
И  судьбоносный  профиль,    и  любовное  лобзанье…

…всё  сон  и  всё  крошится,  словно  тёртый  сыр
на  блюдо  сердцевины  мирозданья
ложится  утренним  туманом  зыбкий  мир.
Лишь  шепот  твой  просил  остаться….

Ночь
     Отпустила
               Нежные  запястья…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470030
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 03.01.2014

з новим роком!

Цитаты  из  фильма  "Ирония  судьбы,  или  "С  легким  паром!"
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTAYNdaO9NFxz1-y72MqV9_TzV5bxKHzhEu96r13OikMkeUHF2r[/img]

…  и,  конечно,  Черемушки  не  подозревали,  что  обретают  бессмертие  в  те  грустные  для  них  дни,  когда  их  навсегда  сметали  с  лица  земли.

А  теперь  во  всех  городах  возводят  типовой  кинотеатр  «Ракета»,  в  котором  можно  посмотреть  типовой  художественный  фильм.

—  Только  смотрите,  чтобы  к  моему  приходу  не  завелся  тут  кто-нибудь  третий.
—  Не  волнуйтесь,  я  прослежу.

—  Во-о-от  он  мой  пиджачок,  во-о-от  куда  я  его  повесил…  серый  в  ёлочку…

—  Расскажи,  как  вы  познакомились.
—  Это  целая  история!  Она  пришла  ко  мне  в  поликлинику…
—  А  она  что,  больная,  да?

У  меня  такое  ощущение,  что  за  эту  ночь  мы  прожили  целую  жизнь…

—  Мама,  почему  ты  сидишь  в  коридоре?
—  Сторожу  преступника.  А  он  меня  песнями  развлекает.

Он  уехал.  Он  ездит  быстрее,  чем  я  бегаю.

—  Мне  36  лет,  между  прочим.
—  Это  бестактно  с  твоей  стороны  напоминать  мне  о  моем  возрасте.

—  Это  вы  Ипполита  окатили?  Он  сейчас  шел  весь  мокрый!
—  Это  он  мокрый  от  слез…

На  правду  нельзя  обижаться,  даже  если  она  горькая.

—  …  А  почему  мама  поставила  чужие  тарелки?
—  Наконец-то,  вы  начинаете  прозревать.
—  А  чего  тут  прозревать-то?  Значит,  вы  вошли,  переставили  мебель,  поменяли  тарелки…  А  куда  вы  дели  мою  люстру?!
—  Отвезла  в  комиссионку!
—  Зачем…

Пить  надо  меньше!  Надо  меньше  пить!

—  Знаешь,  когда  люди  поют?
—  Когда  нет  слуха  и  голоса?
—  Когда  они  счастливы!…

—  Ну  что  вы  делаете?
—  Ухожу.
—  Вы  же  ищете  предлог,  чтобы  остаться.
—  Ищу.  Не  нахожу.
—  А  я  не  могу  найти  предлог,  чтоб  вас  задержать.  Что  делать?

—  Я  очень  люблю,  когда  ты  поешь.
—  Просто  ты  ко  мне  необъективно  относишься.
—  Еще  как.  Еще  как  необъективно.

Он  у  тебя  в  постели,  но  он  не  знает,  как  тебя  зовут?  Прекрасно!

Когда  делают  предложение  одной  женщине,  не  вспонимают  про  другую.

—  Я  люблю  тебя.  Хочу,  чтоб  ты  стала  моей  женой.
—  Но  я  же  вечно  буду  мелькать  у  тебя  перед  глазами.
—  Мелькай.  Мне  этого  очень  хочется.

Разве  может  быть  запрограммированное,  ожидаемое,  запланированное  счастье?

Я  мечтал  об  этом  всю  свою  сознательную  жизнь.

Это  не  дом,  это  проходной  двор  какой-то.

Да,  я  хирург.  Мне  часто  приходится  делать  людям  больно,  чтобы  потом  им  жилось  хорошо.

—  Ошибки  врачей  дорого  обходятся  людям.
—  Да.  Ошибки  учителей  не  столь  заметны,  но  в  конечном  счете  они  обходятся  не  менее  дорого.

—  Я  не  проходимец,  как  будто  вы  этого  не  видите.  Я  несчастный  человек.
—  Как  будто  несчастный  человек  не  может  быть  проходимцем.

За  такой  короткий  срок  старое  разрушить  можно,  а  создать  новое  —  очень  трудно.  Нельзя…

Конец  новогодней  ночи…  завтра  наступит  похмелье.  Пустота…

И  даже  после  этого  я  не  Ипполит!

Как  я  мог  ошибиться,  я  же  никогда  не  пьянею!

Если  мы  будем  продвигаться  такими  темпами,  то  лично  я  на  аэродром  не  попадаю.

—  Ну  скажи  что-нибудь,  ты  же  у  нас  самый  сообразительный.
—  Я  могу  сказать  только,  что  один  из  них  Женя.

Внимание!  Родился  нежный  и  лирический  тост.

Ну  что  вы  меня  всё  время  роняете!

Ещё  одно  слово  —  и  следующая  тарелка  полетит  вам  в  голову!

Галечка  там,  в  Москве,  а  я  на  полу  в  Ленинграде?

Зачем  вы  пошли  в  баню?  У  вас  что,  дома  ванной  нет?


Поете  вы  действительно  прекрасно,  а  вот  готовить  вы  не  умеете.

—  Мы  не  будем  полагаться  на  случай.  Мы  пойдем  простым  логическим  путем.
—  Пойдем  вместе.

—  Ну  вообще  неслыханно,  ребята!  Доктор  отказывается  пить  за  здоровье!

Такие  как  Вы  всегда  правы,  во  всём,  потому  что  живёте  как  положено,  как  предписано,  но  в  этом  и  Ваша  слабость  —  Вы  не  способны  на  безумство,  Великое  Вам  не  по  плечу,  а  жизнь  нельзя  подогнать  под  вымеренную  схему…

И  ширму  нашу  фамильную  умыкнули…

—  Куда  вы  меня  несёте?
—  Навстречу  твоему  счастью!

—  Давай  с  тобой  взвесимся  на  брудершафт.

Надо  уметь  сдерживать  свои  чувства…
Зачем?  Не  слишком  ли  часто  мы  в  жизни  сдерживаемся?


Понимаете,  каждый  год  31  декабря  мы  с  друзьями  ходим  в  баню.  Это  у  нас  такая  традиция…

—  Ты  мне  руку  сломаешь!
—  Сам  сломаю,  сам  и  починю.

—  Ну  хорошо,  предположим,  вы  не  помните,  как  попали  в  самолёт.  Но  как  вы  вышли  оттуда,  вы  должны  были  помнить?!!
—  П-помнить  д-должен…  но  я  не  п-помню…

—  Да  и  бельишко  у  Вас,  как  я  успел  заметить,  не  по  сезону.  Схватите  воспаление  лёгких  и  ага.
—  Что  «ага»?
—  Летальный  исход.
—  А  у  вас  ботиночки  на  тонкой  подошве,  так  что  умрём  рядом.

—  Нашлись  добрые  люди…  Подогрели,  обобрали.  То  есть  подобрали,  обогрели…

Какая  гадость  эта  ваша  заливная  рыба!

Новогодняя  ночь  кончилась,  и  всё  встаёт  на  свои  места…

—  О-о,  тёпленькая  пошла!  Потрите  мне  спинку,  пожалуйста!  Ну  что  вам  жалко,  что  ли?  Ну,  не  хотите,  как  хотите.

Господи,  как  скучно  мы  живем!  В  нас  пропадает  дух  авантюризма!  Мы  перестали  лазить  в  окна  к  любимым  женщинам…
х/ф  Ирония  судьбы,  или  С  легким  паром!  
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu1wLj8QPntbubXbUyEIkiulyADv3746KSSsOQZfiK1tD_0LXbeg[/img]

С  сайта  http://www.inpearls.ru/  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2013

цитата

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT-9au8B1ee40C3rUyy2UzL9HfmyzrwlxXJH_HK7ZP8tyYm5XCv4A[/img]

"Писатель:  Я  вот  все  насчёт  покупного  вдохновения.  Положим,  войду  я  в  эту  Комнату  и  вернусь  в  наш  Богом  забытый  город  гением.  Вы  следите?..  Но  ведь  человек  пишет  потому,  что  мучается,  сомневается.  Ему  все  время  надо  доказывать  себе  и  окружающим,  что  он  чего-нибудь  да  стоит.  А  если  я  буду  знать  наверняка,  что  я  —  гений?  Зачем  мне  писать  тогда?  Какого  рожна?  А  вообще-то  я  должен  сказать,  э,  существуем  мы  для  того,  чтобы…Во  всяком  случае,  вся  эта  ваша  технология…  все  эти  домны,  колеса…  и  прочая  маета-суета  —  чтобы  меньше  работать  и  больше  жрать  —  все  это  костыли,  протезы.  А  человечество  существует  для  того,  чтобы  создавать…  произведения  искусства…  Это,  во  всяком  случае,  бескорыстно,  в  отличие  от  всех  других  человеческих  действий.  Великие  иллюзии…  Образы  абсолютной  истины…  Вы  меня  слушаете,  Профессор?

Профессор:    О  каком  бескорыстии  вы  говорите?  Люди  ещё  с  голоду  мрут.  Вы  что,  с  Луны  свалились?"

"Сталкер",фильм  Андрея  Тарковского


[img]http://www.tarkovsky.su/files/images/films_gallery/137.jpg[/img]

муз.Eduard-Artem_ev-Glavnaya-tema---OST-Stalker---rezh-A-Tarkovskiy-1979-g(muzofon.com)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.12.2013

Тепле

Сутеніє.
Сліпнуть  небесні  очі.
Поштова  скринька  мовчить.
Телефону  пересохло  в  горлі.
В  серці  чекання  щемить  .

Осінь!…
Рву  на  шмаття  останню  перепону,
Холодних  кінцівок  кленів  й  бузини
Відштовхую  благання…

Швидше!

Місто  скажене  диха.
Місто  не  спить,  випускає  пару,
Світить  межи  очі  фарами,  вітринами,  ліхтарями.
Швидше  скидаю  облуду  ,  сіру  липку  самоту
І  вмощуюсь  у  тебе  на  грудях..
Щойно  курив,  дай  трохи  вдихну.
Цілуючи  майже  поголені  вилиці,
Всотую  кожну  шерстинку.
Липне  очима  вулиця,
Цікавість  блимає  крізь  вікна  автівки…
Цілуємось…
Шовком  котяться  на  обличчя
Неслухняні    шкодливі  пасма  волосся.
Лоскотно,  я  сміюсь…
Ні,  хіхікаю…

Ніжно  тулиться  осінь
Дуже  теплим  дощем,
Дихають  спокоєм  вулиці    -  я  за  твоїм  плечем.

Сплять  океани,
Місто  крізь  шибку  тремтить…
Перекличку  ведуть  паркани,
Натягуються  і  щезають  дроти,
Зводяться  і  трухнуть  замки,
Всмоктує  час  дороги…
Замовкаю.
       Цілуємось.
                             Спокій...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453045
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2013

Всотує мене осінь

Знову  стручок  вагону
Вилузгав  мене  з  себе  
І  покотились,  стрибаючи  сходами,
Горошини  сонного  люду.
І  я  з  ними…

Я  бачила  народження  мого
Сонця.

Воно  невтомно  зрушує  тіні,
Вихоплює  об’єми    з  площини  ,  
Вирізьблює    на  горизонті    
Шпилясті  горбаті  спини,
Зелені  кучері  на  грудях  міста,
Суворі  брови  мосту.
Сонце  висвітлює  бруківчині  вічні  мозолі.
Стерті  віками  долоні  доріг
Знову  і  знову  довірливо  мені  розкриваються.
Дивлюся  в  далечінь.  
Тану  на  лискучих  бічках  каштанів,
На  ребристих  лавах  чужого  саду…
В  зіниці  чорного  крука  
Крихітним  відбитком  лишаюсь.

Всотує  мене  осінь.

Люблю/  Кохаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2013

ЦЬОМКИ ПРО ЗАПАС

Ти  перемножив  мої  пальці  на  цілунки,
в  пучках  розстер  печаль,  мов  міль.
Ти  влазив  під  скуйовджене  сновиддя
І  підсипав  у  постіль  дикий  хміль...
Ти  змащував  мене  і  притуляв  до  рани
із  подорожника  листочок  і  долоні...
У  ступці  розстерав  якесь  коріння,  трави...
втирав  у  ступні,  в  груди  й  скроні.
Серед  долини  гейзерів  гарячих  пінних  
ти    вибирав  один  нуртуючий  і  ліпший
І  пряні  пахоші  підвалів  древніх  винних
домішував  у  трунок  з  бузини  і  вишні.
Ти  чаклував  над  сціленням  Венери,
чи  може  Галатею  оживляв  в    саду.
Торкався  безнадійно  де  чудні  химери
затьмарювали  вхід  у  душу  молоду...
Ти  перемножив  мої  кроки  на  чекання,
на  дотики,  на  світло  погляду  з-під  вій  ...
Ледь  чутний  шепіт,  миті  обертання,
збігали  полотном  густі  мазки  олій...
І  час,  мов  з  тюбика  вичавлювалась  мить,
повільно  рухався,  не  знаючи  розв"язки,
де  тонко  рвавсь  захриплим  горлом  дріт
мольби.  Дивився  пристрасно  у  очі  ловеласки.

Бриніли  струни,  іскристо  гомоніли  дрова
язикувала  ватра,  розносячи  плітки  про  нас...
Ти  чухав  спинку,  цьомав  щічки  й  чорні  брови,
І  множив,  множив,  це  все,  ніби  про  запас!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449015
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2013

В обіймах запального басилея*

Я  забуду  що  сьогодні  осінь.
Коси  небесні  розчесані  вітром,
грайливо  лоскочуть  просінь...
А  ти  вже  поруч,  ба  який  спритний...

Я  назбирала  затишних  обіймів
на  кожен  день,  немов  обновки.
Щоб  надягати  пам"ять  взимку
На  мерзнучу  себе  безтебну  і  безцьомну.

Зігрій  мене,  вклади  у  кошик  силу,
Я  приховаю  у  чулан  суничний  джем,
і  мушлю  заховаю  -  скарб  невинний,
і  діжечку  з  весняним,  говірким  дощем.
У  гардероб  сховаю  твої  мрії  теплі,
якими  зимної  пори  мене,  немов  малечу
замотаєш.  І    заспіваєш  про  ті  землі,
де  весело  меди  течуть  у  глечик.
Я  десь  прокинуся  в  Афінах  древніх,
в  обіймах  запального  басилея...
І  я  забуду  про  осінні  дні  непевні,
тебе  цілую  я  на  сонячній  алеї...

*Басилей,  басилевс  (греч.  basileus),  в  Древней  Греции  в  микенскую  эпоху  -    обладавший  военной,  жреческой  и  судебной  властью;  первоначально  избирался,  позднее  наследовал  власть.  В  Афинах  после  отмены  царской  власти  (по  традиции,  в  II  в.  до  н.  э.)  термин  «Басилей»  применялся  для  обозначения  второго  архонта,  в  Спарте  -  как  один  из  титулов  царей,  в  эллинистических  государствах  -  как  наименование  монархов.    (из  интернета)
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448993
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2013

осенних листьев букет

[img]http://www.look.com.ua/large/201307/72938.jpg[/img]

Где-то  там,  на  кончиках  пальцев
Ток,
Словно  крючок,  подцепит  миг,
Кольнет  любовь
И  потечет  разряд…
Но  взгляд  -  ланцет
В  груди.

И  вот  навстречу  мне  
Прозрачный  выдох  ночи
И  осенних  листьев  букет
К  ногам…  букет…
Молчи.

Город  пульсирует    нервным  неоновым    тиком.
Таксист  не  к  месту  разговорчив  и  весел.
Считаю  до  ста.

Стоп!

13.09.13.

картинка:  интернет

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448814
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2013

Любовь настигает.

По  выцветшим    тропкам
По  медным  теням  каштанов
Медленно  движется  тело
Мое.
До  блеска  начищены  ветром  дома,
В  окнах  красуется  пламя,
В  отражении  неба  зоря  тает…
Мечтанье.
Ты  водишь  за  руку  меня,  
Молчаньем  наш  след    усыпая.
Ты  знаешь    где  начинается  ложь.
Переступаешь
Трещины  дня,
В  подъезде  без  света
Руки  с  цепи  спускаешь,
Губы  тают…
Ладони  потеют  
Стрелки  танцуют  канкан…
Капкан.
Эта  осень  взяла  прицел,
Мы  ее  цель.
Крепче  меня  прижимай,
Если  грянет  любовь.
Выстрелом,
Взрывом,
Молнией
Мир  сотрясая
Грянет  любовь!

Сгораю.
Собой  поджигаю
Медные  кудри  каштанов.

В  пляске  шальной,
Поцелуем,  рукой
Соединяю
Острова  облаков,  крыши  домов,
Взлетаю.
По  выцветшим    тропкам
По  медным  теням  каштанов
Медленно  движется  тело
Мое.
До  блеска  начищены  ветром  дома,
В  окнах  красуется  пламя,
В  отражении  неба  зоря  тает…
Любовь  настигает.
07.09.13  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2013

небесний фетиш

Дешево  не  продамся!
Заживо  не  згорю!
Шовком  лягає  постіль
Здобута  в  бою!!!
Ми  всі  змагаємось  вперто
За  небесний  фетиш:
Дай  же    найбільшу  цукерку
За  оманливий  блиск!!!
Здобута  ілюзія  світить,
Фікція,  а  не  життя:
В  «саматху»  входить  безликий,
А  виходить:  "я  -  богцея!"

…Заживо  не  продамся!
На  любовному  ложі  згорю!
З  душі  видавлю  прищик,
Щоб  не  хворіти  в  строю!
Щоб  не  гноїлася  сутність,
Хочу    впевнитись  що  живу.
Заживо  буду  закохана!
З  палаючим  гаслом:  ЛЮБЛЮ!!!
Перу  себе  попелом  в  річці,
Лляну  душу  сонцем  гаптую.
Шовком  шляхи  мої  вишиті
Твоєю  твердою  рукою…
…дешево  не  продамся,
заживо  не  згнию…
…дешево  не  продамся,
заживо  не  згнию…

музика  з  інтернету  (Angerfist)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446445
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2013

Волають рани…

Падаю,  падаю…  прориваю  мембрану
поверхню  думок  руйную,
в  середину,  до  свідомості.
Жар  ковтаю.
Розбиваю  імідж  безсоромності…
За  нерви,  мов  за  ліани…
Рани…
Волають  рани…
Чекають  долоні,  шамани  мовчать
Горизонтом  крокує  протиотрути  рать
Випити!
Забракло  духу  
вирвати  з  себе  твої  мотузки,
завадить  страх.
 А  як
більше  тебе  не  торкатись,
більше  не  дихать  твоїми  ночами,
твоїми  руками  ситці  мої  не  піднімати  
і  стійко  тримати  себе  у  стійці,
руки  петлями  обвивати…
Блукати    ароматом  любові,
зубами  вогонь  викрешувати,
і  до  мовчання  кричати…
Боятись  підняти  очі,
мов  фіранки  
напускати  на  себе  пітьму  невидимки,
аби  не  побачив,
аби  запах  тобі  це  не  видав.
Щоб  не  міг  прочитати,
те,  що  написано  
пурпуровим  шрифтом  у  мене  на  лобі.
У  мене  на  тілі…
Щоб  слабкість  мою  ти  не  бачив!
Там  за  завісою  серця,
там  в  сутінках  таїни
я  з  тобою  відверта,
я  з  тобою  на  ти…
Ясно  освітлена,
сонцем  фарбована,
спальня.
Душа  розгорнута  аж  до  порога,
до  ліній  трамвайних,
до  точок  приземлення  орбітальних  станцій,
до  кінчиків  пальців  твоїх…
Падаю  на  клавішу,  на  кніпочку,
 краплею,
кулею…
- Слухаю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446444
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 31.08.2013

у сховках таємних горища

                                                       З  великою  подякою  Валюші  за  творчий  поштовх!

"прекрасно  і  прекрасно...  так  і  хочеться    сісти    і            перекласти...  чую,  як  він  звучить...  це  не    зауваження,  це  -  правда  ...  "
                                                                                 Валя  Савелюк
(з  відгуку  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444907)

     [img]http://icon.s.photosight.ru/img/a/1c2/3055614_large.jpg[/img]        

початок  мій  на  небесах...

пах  вересень  морським  горищем
і  кухоль  пива  пахне  морем,
старенький  плед,    транзистор  ледь  не  старовинний...
я  руки  гріти  засуваю  під  піджак.
ледь-ледь  лимоном  й  трохи    тютюном  
запахнуть    враз  твої  ручища...

ніч  розплела  мої  довгії  косми.
тож  багацько  стрічок  тепер  треба  із  сонця,
щоб  у  вузол  зібрати  їх  знов...

ніч  смолила  щілини  та  лази,
аби  ще  раз  колись    та  й    поринуть  у  твій  аромат
і  замкнутися  посеред    хмар,
млосних  поглядів  й  ніжних  віршів.
серед    давніх  альбомів  і  танців  повільних...
і  назавжди  зліпитись  з  тобою
у  сховках  таємних  горища.

пахне  тіло  ледь-ледь  тютюном  і  лимоном.
і    волосся  пропахлось  
і  суконька  теж...

25.08.2013р.

[img]http://www.stihi.ru/pics/2010/11/13/2821.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2013

Уздовж неба.

[img]http://1nsk.ru/data/blog/images/4/f2d46hhhl.jpg[/img]

Мені  чомусь  пахне  морем
Твоя  срібляста  тінь
На  теплому  тротуарі…

Стою  на  ганку,
Втікаю  від  тебе,
Викручую  пахучі  коси  і  смішне  прозоре  плаття…
А  тінь  твоя  видовжує  свої  лякливі  руки,
Я  вже  удома,  а  ти  сумуєш  десь
На  лівім  березі  Дніпра…

В  руках  тримаю  теплу  кукурудзу,
Присипану  для  чогось  сіллю….
Так  постаралась,
Щоб  тебе    розвеселить,
А  їстиму    її  сама!
Тобі  нема!

Танцюю  в  сухих  щасливих  босоніжках
Навколо  сонця,  
Уздовж  неба.
І  море  з  пальців  злизую  солоне…

Цілуй  мене!
Цілуй,  хоча  дарма,
Я  вже  далеко!
А  ти  мене  можливо  не  нагониш…
Цілуй  мене.
Щоб  пахли  морем  щічки,  
Щоб  ароматив  білий  світ  мене.
Тобою  пахну,
Твоїм  здивованим  польотом
Брів
Твоїм  чаклунським  поглядом  зірок,
Твоїм  прозорим  натяком  доріг,  твоєю  тінню,
Що  шмигне  до  ніг.

Цілуй  мене!


23.08.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444914
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.08.2013

В тайниках чердаков

Я  начинаюсь  на  облаках...

Пахнет  сентябрь  морским  чердаком.
Пахнет  морем  пивной  бокал,
Старый  плед  и  древний  транзистор…
Руки  грею  под  пиджаком.
Чуть  лимоном  и  чуть  табаком  пахнут  твои  ручищи…

Ночь  распустила    мои  бесконечные  патлы
И  теперь    много  солнечных  лент
Нужно,  чтоб  в  узел  собрать  их…
Ночь  просмолила    все  щели  и  лазы,
Чтоб  однажды  спустившися  в  твой  аромат
Запереться  среди  облаков,
Томных  взглядов  и  нежных  стихов,
Среди  старых  альбомов  и  медленных  танцев…
И  остаться  прилипшей  к  тебе
В  тайниках  чердаков.  

Пахнет  кожа  лимоном  и  чуть-чуть  табаком,
И  волосы  пахнут
И  платье  тоже…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2013

ПІРНУ В ТВОЮ ЖАГУ

Я  дочекаюсь,  коли  море
схвильоване  народиться  в  тобі,
а  я  брестиму  в  переходах,
стрічатиму  поштових  голубів.
Чатує  на  хвилю  крикливу,
зляканих  чайок  десант.
Зникають  безпечно  у  піні
відбитки  моїх  ноженят...
...на  піщаному  килимі  мерзнуть
десять  тисяч  ударів  і  кроків.
І  у  мушлю  закручений  спокій,
щоб  до  мене  тобі  дослухатись...

Я  дочекаюсь  миті  затишшя,
незвичного  щастя  звучання.
Пірну  сміливо  у  твоє  закнижжя,
у  море  язиків  і  пальців  притискання,
зверну  з  усіх  доріг  у  світі,
в  розломи,  тиктонічні  зсуви
твоїх  фантазій,  твоїх  ритмів,
в  твою  жагу,  
         у  видиму  присутність!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2013

огненый эликсир

Огонь    -  моя  родимая  стихия.
Мой  личный  бред  -  душевное  тепло.
Я  брежу  им  и  поджигаю  эликсиры,
Чтоб  ароматней  было  колдовство.
Смещаю  временную  ось**,  пространство.
К  тебе  касаюсь  дымкой  золотой,
Анизотропные  *  прокладывая  трассы,
В  среде  твоей  -  промчусь  стрелой.
Найду  твою  печальную  обитель,
Вдохну  в  тебя  частицы  света
Рождайся  заново,  хочу  чтоб  видел,
Как  я  рождаю  для  тебя  планету!

     Огонь  и  пыль,  вода  и  воздух    -    касаясь  рук
     твоих,    я  улыбаюсь  -  ничто  и  никогда  не  позно.
     Шипы  венца  в  себя  вонзаю.  Молчанье  -  звук  .
     Я  для  тебя  произростаю    надменной,  лучезарной  розой.

                                                 13.05.  2010г.

*Анизотропия  (от  греч.  anisos  —  неравный  и  tropos  —  направление)  —  неодинаковость  свойств  среды  (например,  физических:  упругости,  электропроводности,  теплопроводности,  показателя  преломления,  скорости  звука  или  света  и  др.)  по  различным  направлениям  внутри  этой  среды;  в  противоположность  изотропии.

В  отношении  одних  свойств  среда  может  быть  изотропна,  а  в  отношении  других  —  анизотропна;  степень  анизотропии  также  может  различаться.

Частный  случай  анизотропии  —  ортотропия  (от  греч.  orthos  —  прямой  и  tropos  —  направление)  —  неодинаковость  свойств  среды  по  взаимно  перпендикулярным  направлениям.http://ru.wikipedia.org/wiki/Анизотропия

**Ось  времени,  временная  ось  (именуемая  также  в  контексте  термодинамики  стрелою  времени)  —  концепция,  описывающая  время  как  прямую  (т.е.  математически  одномерный  объект),  протянутую  из  прошлого  в  будущее.  Из  любых  двух  несовпадающих  точек  оси  времени  одна  всегда  является  будущим  относительно  другой.http://ru.wikipedia.org/wiki/Ось  времени

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444102
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2013

delicatesse *тепер з перекладом від dan. bang

delicatesse  *
[gala.vita]    

Так  солодко…
В  серці.

Солодко.
Співають  коти  солов’ями.

Ніжно
моститься  на  подушку
рудооке  небесне  кресало.
Сміючись  зорепади  жбурляють  у  хату
Зернини  веснянок….

Ніжно  так…
Метеликів  бравих  торкання
Залоскочуть  мій  сон
Немов  ті  русалки,
Та  на  дно  мою  ніч  відведуть…

Сплетені  косами
Весняні  пісні
Пнуться  у  вікна  ліанами.
Гойдають  хмари  малих  козенят,  чи  ягняток
Пухнастих.
Я  їх  рахую  ….

Солодко  так….
Намистинки  зірок  покотились
З  грудей.
Дорогу  вишукують  роси  весни  до  западини  щастя…

Ніжно  так,
По-котячому  скромно,
Тулить  морду
Знайоме  земне  відчуття  поринання
-
я  на  сьомому  небі!
Весна!

Весна  горнеться  ближче,  чим  зазвичай.
Обіймає.
Вуста  мимоволі  тебе  пізнають.
Спочатку  спонтанно,  вві  сні,
Потім,  у  натовпі  зір,
У  безмежжі  краси
Хапаю  один  найчарівніший  промінь…

Йду  до  тебе!
Не  спи.....

15.03.13.  

***




Нежность*


Так  сладко  ...
Что  сжимается  сердце.

Сладко  так.
Что  кажется  -  поют  коты  соловьями.

Нежно
устраиваются  на  подушке
лучики  небесного  огнива.
Смеясь  звездопады  бросаются  в  дом
искрами  веснушек  ....

Нежно  так  ...
Бабочек  ловких  касания
Защекочут  мой  сон
Словно  русалки,
И  на  дно  мою  ночь  уведут  ...

сплетенные  косами
весенние  песни
Лезут  в  окна  лианами.
Колишут  облака  малых  козлят  или  ягнят
Пушистых.
Я  их  считаю  ....

Сладко  так  ....
Бусинками  звезды  скатились
на  грудь.
Дорогу  выискивают  росы  весны  к  впадине  счастья  ...

Нежно  так,
По-кошачьи  скромно,
прижимает  морду
Знакомое  земное  чувство  погружения
-
я  на  седьмом  небе!
Весна!

Весна  льнёт  к  тебе  ближе,  чем  ты  замечаешь.
Обнимает.
Уста  невольно  тебя  узнают.
Сначала  случайно,  во  сне,
Затем,  в  толпе  выглядывать  будут,
В  бесконечности  красоты
хватаюсь  за  волшебный  луч  ...

Иду  к  тебе!
Не  спи  .....

 автор  перевода  :dan.bang      http://www.chitalnya.ru/work/852738/#s3273202        
 09.08.2013      01:44:29

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.08.2013

Брісінгамен. тепер з перекладом від dan. bang

Брісінгамен
[gala.vita]      


Я  розтікаюсь  по  тобі  мов  вода
Розчахнута  навпіл  душа….
Я  роззута  чалапаю  по  роках
І  шкіра  моя,  здерта  об  протяг  століть…
Стелиться  бурштиновий  слід…
Брісінгамен.

Ти  бачиш  –  серце
Відкрите,
Нерви  ,  мов  пазурі,
Пнуться  з  мене,
Вчепитись  за  нетривку  мить,
Повиснути,
Закам’яніти…

Сухариком  згіркнуть  в  кишені
Тулитись,
Щоб  натрапили  твої  пальці,
Щоб  згадали
Останню  крихту  кохання.
Золото  котиться  долу…
Брісінгамен.

Серце  вибухнуть  ладне,
Або  заніміть,
Але  ти
Йому  напророчив
Жить!…

…стукіт  схожий  на  вигук  грому…
систола,  вичекай  мить!
вдих  –  діастола
…видих.
І  знову  любить…

Дощі  розмазують  стелю.
Звиває  серце  гніздо  для  Муніна,
Зі  всохлих  прожилок  нервів,
З  років-пір’їн.
Складай  до  купи
Бурштинові  сльози
В  амулети,
Вплітай  в  сорочки
І  коси  по  світу  розкинь.
Брісінгамен.

Надягаю  на  свою  нестерпність
Оберіг,  тамуючий  біль.
І  ступаю  у  коло  земне
Розтікаюсь  по  осі  вниз
Щоб  на  ранок  любові  рука
Тебе  вивела  в  вись…
Велич  цілує  вуста
Шепочучи  твоє  ім’я.

Брісінгамен.

20.02.13

***
Брісінгамен  
http://www.chitalnya.ru/work/842502/
Я  растекусь  по  тебе,  как  вода
распахнута  на  половинки  душа...
Я  босой  иду  по  годам,
сдирая  кожу  о  хребет  столетий...
Стелется  янтарный  след...
Брісінгамен.

Ты  видишь  -  сердце
Открыто,
Нервы,  как  когти,
ползут  из  меня,
Уцепиться  за  непрочность  мгновения,
повиснуть,
Окаменеть  ...


Сухариком  прогорклым  в  кармане
сжаться,
Чтобы  натолкнулись  твои  пальцы,
Чтобы  вспомнили
Последнюю  крошку  любви.
Золотом  катиться  вниз  ...
Брісінгамен.

Сердце  взорваться  готово,
Или  вдруг  онеметь,
но  ты
Ему  напророчил
Жить!  ...

...  Стук  похожий  на  выкрик  грома  ...
в  висках  кровь  чеканит  миг!
вдох  -  диастола
...  Выдох.
И  снова  любить  ...


Дожди  размазались  по  потолку.
Свивает  сердце  гнездо  для  Муніна
Из  засохших  прожилок  нервов,
из  лет-перьев.
Складывай  вместе
янтарные  слезы
В  амулеты,
зашей  в  рубашки
И  косами  по  свету  раскинь.
Брісінгамен.

Надеваю  на  свою  нестерпимость
Оберег,  сдерживая  боль.
И  иду  по  параллелям  земли
Растекаюсь  по  оси  вниз
Чтобы  утром  рукой  любви
Тебя  вывести  в  высь  ...
Вечность  целует  уста
Шепча  имя  твоё.

Брісінгамен  


(  автор  перекладу  dan.bang)

 http://www.chitalnya.ru/users/dan.bang/        
   19.07.2013      15:30:40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013

місто доріг. тепер з перекладом від dan. bang

МІСТО  ДОРІГ
[gala.vita]    


Куди  ведуть  мене  твої  дороги,
Місто?
Уночі  всі  шляхи  лягають  спати,
Ведуть  тільки  ті,  які  ти  здатен  вразити.
Шовкопрядова  нитка  міцна,
Напни  її  мов  тятиву,
Бринить?

Шовкові  крильця  сутінок
Вже  підчепив  котячий  кіготь  місяця.
І  та,  випита  до  дна  любов
Звучить  порожнечею,
Відкриваючи  беззубого  рота  в  екстазі,
В  останнім  екстазі.
Вона  смішна  і  неправдоподібна,  ця  дорога  в  ніч.
Ще  не  розмотався  до  кінця  сувій  днів.
Паркани  виставляють  роги  ,
Наїжачуються  кущі,
Чужі  пахощі  ,  мов  демони  заходять  ,
Залазять  крізь  ніздрі,
Звертай,
Скуштуй,
Прийде  розум,  прийде  суть…
Чужі  пісні,
Немов  Сирени,  слухаєш  і  …
Соловієш.

Дихає  ніч.
І  поволі  теплі  трояндові  пелюстки
Наповнюють  сад  душі  ароматом  любові.
Маленьку  крапельку  трояндового  варення  до  чаю  життя
Додай!
Випий  горнятко  до  дна,
Висьорбай,  поласуй  шовковим  на  вигляд  відбитком  очей,
Напийся  мене…
Очі  ведуть.
Дорога  одна.
Від  мене  до  тебе
По  волосині,  по  лезу,
По  шовковій  напнутій  струні,
Пройди!

Місто  вкладалося  спати.
Місто  розчісувало  довгі  коси  доріг
Шкарубкими  пальцями  безнадійних  гілок,
Ковзали  тіні.
П’яно  і  вульгарно
Завивали  підворіття  котячим  фанатизмом.
Місто  вимагало  нас  під  заставу  і  ми  віддавались  йому,
Віддавали  свої  тіла  нічному  павутинню  доріг,
Віддавали  себе  одному  безвідмовному  генію  часу.
Він  робив  своє.
Його  дорога  була  прямою,  а  слово  твердим.

Так  і  стукотів  наш  вагон  об  рейки  плинності.
А  ми  сиділи  у  останньому  вагоні,
А  може  у  першому,
Яка  різниця,
Просто  нам  було  тепло  і  весело,
І  ми  цілувалися.
Геніально  цілувалися.
Довго.

Дороги  сходяться  тут.

12.07.13  р.

***
город  дорог
http://www.chitalnya.ru/work/841222/

Куда  ведут  меня  твои  дороги,
Город?
Где  ночью  все  спят?
Знаешь  только  ты,  только  ты  можешь  мне  

рассказать.
Шёлковая  нить  крепка,
натяни  её,  как  тетиву.
Поёт?


Шёлковые  крылья  сумерек
Уже  подцепил  кошачий  коготь  месяца.
Что  ж,  выпитая  до  дна  любовь
пустозвонна.
Кричит  беззубым  ртом  в  экстазе,
В  последнем  экстазе.
Как  она  смешна  и  неправдоподобна,  эта  дорога  в  
ночь.
Пока  не  размотан  до  конца  свиток  дней.

Заборы  выставляют  рога,
Насторожились  деревья,
Чужие  запахи  демонами  бродят,
Лезут  через  ноздри,
Скорее,
Попробуй,
Станешь  мудрім,  поймёшь  суть  ...
Чужих  песен,
И,  услышав  их,  будешь  очарован,
словно  пением  Сирен...


Дыхание  ночи.
И  млеют  от  тепла  розовые  лепестки,
Наполняют  сад  души  ароматом  любви.
Маленькую  капельку  розового  варенья  к  чаю  жизни
Добавь!
Выпей  чашу  до  дна,
Не  бойся,  полосни  шёлком  блеска  сверкающих  глаз,
Пей  меня  ...
Глаза  приведут.
Дорога  одна.
От  меня  к  тебе
По  волосинке  лезвия,
По  шёлковой  натянутой  струне,
Приди!


Город  укладывается  спать.
Город  расчёсывает  длинные  косы  дорог
Заскорузлыми  пальцами  усталых  ветвей,
Скользили  тени.
Пьяно  и  вульгарно
Завывали  подворотни  кошачьим  фанатизмом.
Город  требовал  нас  в  залог  и  мы  отдались  ему,
Отдали  свои  тела  ночной  паутине  дорог,
Отдали  себя  безвестному  гениальному  часу.
Он  добился  своего.
Его  дорога  была  прямой,  а  слово  твердым.


Так  и  стуки  нашего  вагона  о  рельсы  куда-то  

устремлённые.
А  мы  сидели  в  последнем  вагоне,
А  может  в  первом,
Какая  разница,
Просто  нам  было  тепло  и  весело,
И  мы  целовались.
Гениально  целовались.
Долго.  

(  автор  перекладу  dan.bang  )

http://www.chitalnya.ru/users/dan.bang/          
 18.07.2013      15:30:37

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2013

У хвилях дихання твого. тепер з перекладом від dan. bang

У  хвилях  дихання  твого
(gala.vita)

Де  дівся  ти?
Чи  я  куди  втекла...
А  ніч  вже  спить  у  подушках.
Я  поруч  із  тобою  сню  вгорі,  на  небі,
у  хвилях  дихання  твого,
і  вторю  серцю  раз  у  раз...
Дрімаю  на  трояндових  пелюстках,
тобою  зібраних  в  долині  щастя.
Хвилююсь  .  Цей  океан  послав  сигнал.
Вогненна  пристрасть  охопила  тіло,
азарт  піратський  загострив  думки,
мов  абордажні  хитрі  якорі  і  кішки...
Знов  дістаю  тобою  заціловану  хустину  -
напівпрозорий  білий  стяг,
стягаю  мокру  одежину...
а  ти...
А  ти  вже  йдеш  на  абордаж!  
І  знов  чіпляєшся  вустами,
Впиваєшся  руками,  нищиш  простір...
Тріщать  марселеві  полотна,
відкрито  трюми,  зламано  замки,
і  призова  команда  нишпорить  усюди...
Веди  мене  в  свої  порти!
Клади  на  курс  у  ті  Бермуди.
Тягни  у  небо,  над  мости
дрімати  на  трояндових  пелюстках...


***  


В  волнах  дыхания  твоего


http://www.chitalnya.ru/work/849356/

Где?  Куда  делся  ты?
Или  я  куда  убежала  ...
А  ночь  уже  спит  на  облачных  подушках.
Я  рядом  с  тобой  сплю,  где-то  вверху,  на  небе,
в  волнах  дыхания  твоего,
и  в  ритме  твоего  биения  сердца...
Дремлю  на  розовых  лепестках,
тобой  собранных  в  долине  счастья.
Волнуюсь.  Этот  океан  послал  сигнал.
Огненная  страсть  охватила  тело,
азарт  пиратский  обострил  мысли,
как  хитрые  якоря  и  кошки  для  абордажа  ...
Снова  достаю  тобой  зацелованных  платок  -
полупрозрачный  белый  флаг,
стягиваю  мокрую  одежду  ...
а  ты  ...
А  ты  идешь  на  абордаж!  
И  снова  цепляешь  губами,
Впиваешься  руками,  разрушая  пространство  ...
Трещат  марсельские  полотна,
открыты  трюмы,  сломаны  замки,
и  приз  команда      рыщет  повсюду  ...
Веди  меня  в  свои  порты!
Ложись  на  курс  к  своим  Бермудам.
тяни  в  небо,  над  мостами
мечтать  на  розовых  лепестках  ...  



(  автор  перекладу  dan.bang)  
 
http://www.chitalnya.ru/users/dan.bang/
           01.08.2013      00:36:50

[img]http://cs406623.vk.me/v406623367/4800/WeiWJgCbMm8.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2013

У небо занурюю руки

Звісивши  ноги  з  вулканічних  порід,
зануривши  руку  у  хмари,
я  мислю  не  так  як  завжди.  
Я  крилами  марю.
Багато  босих  ніг  тут  пробігало,
Багато  диких  сосен  покрутила  доля.
А  я  незламно  з  глибини  віків
Дивлюсь  озерами,  торкюсь  гіллям,  
росту  мов  сталактит  уперто.
І  краплить  із  моїх  обличч  
Сьоза  Святої  Анни..

Мене  багато:  в  кожнім  з  перехожих,
У  рухах  дивних  метушливих  горобців
Я  в  історичному  музї  дверна  клямка,
В  Шаляпінському  Гроті  вічний  спів...
Це  я  цілуюсь  в  переходах,  на  пероні,  
Це  я  здригаюсь  увісні,  коли  тобі  пече
і  я  вогонь,  який  обпалює  свідомість,  
і  я  твоє  тепло  твоїх  долонь  на  скронях,
коли  голубиш  ти  своє  жарке  безсоння...
Собою  сню  ві  сні  тобі  провидців,
Циганський  вітер  всюди  гомонить,
Мене  тобі    так  щедро  серед  світу
Палку  любов  наврочив  не  на  мить!!!

У  небо  занурюю  впевнено  руки  
Огортаю  собою  тебе,
Оберегом  таємним  на  грудях,
Моя  сила  незримо  живе.

           24.08.2010р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437963
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2013

лінькувато

Валяєшся  у  траві,
Граєшся  із  собакою.
Лежиш  горілиць,
А  під  спиною  повзе  мураха.
Лоскочеться,  а  вставати  лінь.

У  безкрайньому  небо-морі
Пропливають  кити
І  їхня  виразна  тінь.
Руда  жовтоока  морда,
Величезна,  мов  лунний  таріль
Насувається  з  небесного  веху,
Затуляє  китову  тінь,
Затуляє  собою  срібно-лускатих  риб
І  каже  голосом  маврів:
-  Їсти  хочу,
Дурниці  кинь!
Величезні  чудові  ікла  і  шорсткий  язичок,
Знов  і  знов  виказують  приязнь
До  моїх  лінькуватих  думок.
Так  не  гоже  дрімати  на  лоні
Дивно  пахнучих  трав  і  квітів,
І  замріяно  ковзати  поглядом  по  пузцях
Синьооких  китів…

Перекинуся  з  спини  на  «лапи»
І  кіт  мій  з  радості  аж  підскочив,
І  на  мові  простій  котячій
Муркотінням  мене  заохочував.

Виринає  моя  голівонька,
Випливають  і  руки  і  ніженьки
З  найгарнішого  шовку  зеленого,
З  море-неба  п’янкого  глибокого,
З-під  лінивих,незграбних  тіней    білопузизх  китів
Годувати  своє  руде  сонце,
Що  вганяє  свою  безкінечну  любов  
Пазурцями  в    мої  льняні  шорти  .

…знов  іду  залягати  у  море,
бездоганне  і  віддане  море  тепла.
знов  занурююсь  у  смарагди,
між  сапфірів  шукатиму  дна  …
притулюсь    до  кошлатого  сну  золотого,
дожидатиму  срібного  човна….

17.07.13  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437962
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2013

на гарячому

Спіймай  мене  за  руку  .
На  гарячому.
Нехай  буде  трохи  боляче  вище  ліктя,
Чи  на  зап’ястку.
Можливо  я  буду  спочатку
Неввічливо  вириватись.
Можливо,
Що  теж  важливо,
Твоїх  очей  уникатиму.
Сказати  не  зможу
І  пошепки,  що…
То  все  твої  нав’язливі  вигадки.
Не  за  тобою  я  йшла  назирці  сьогодні.
І  не  до  тебе  без  дихання  і  сопіння  нишком  дзвонила  у  двері…
І  крейдою  на  чужому  паркані  і  під  твоїм  балконом
Малювала  пробите  серце.
І  не  в  тебе  сьогодні  три  рази  я  намагалася  втрапити    шарфом,
Косою  і  табуретом…
І  вже  зовсім  не  я  поцупила  твоє  фото  …
Ні  не  чаклую  ,  не  відьма…
Не  намагаюсь  брехати…
Просто…
Коли  тебе  бачу…
Ноги  втрачають  пильність
І  за  тобою  чвалають…
І  руки  і  очі  самі  вишукують  де  подітись,
Та  місця  собі  не  знаходять…
Не  запідозрюй  мене  у  негожих
У  непристойних  цинічних  іграх…
Ні,  не  закохана  в  тебе!
І  не  червона,  мов  рожа!..
Мене  ти…
Що  зробиш?
Нехай  ти  мене  …і  не  любиш,
По  голівці  мене  не  погладиш…
Чому  ж  ти  так  ніжно  тримаєш
Долоню  мою    і  зап’ясток?…
І  що  твоє  дихання  схоже  на  переляканий  потяг,
І…  що  ти?…
Не  можеш  мене  ревнувати,
Бо  ми  ж  так,  заледве  знайомі…

Моїх  очей  уникаєш,
Не  знаєш  куди  подіти  й  без  того  гарячі  руки…
А  я  вже  й  подумала,  дійсно,  що  вбити  мене  захочеш…
Коли  я  тобі  не  мила,
Коли  я  тобі  завада,  чому  у  тебе  в  кишені
Мої  вірші  і  та,    НА  ЗГАДКУ,  взята  перчатка,
Ще  в  минулому  році?!

Вуста  вже  беруться  за  допит.
Коліна,    тримайте,  -  не  встою  -
Серце  гуркоче,  вистрибує…
Здаюся,  як  і  ти,  без  бою!

15.07.13  р.

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRYYuSWTp-njIuJd4UNqzz5C3kIJ_7EtLb26OPov4H7G3-2z8ht[/img]
малюнок:  інтернет

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437394
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2013

перламутрові небеса

Відломи  мені  скибочку  ночі,
Я  на  грудях  носитиму,  як  амулет…
Наточи  мені  з  ринви  води  дощової,
Я  закупорю  в  пляшечці  ту  першу  зливу…
Не  випускай  з  під  коміру,  моє  вітрисько,
Надмухане  з  жаданих  вуст  тепло.
Я  попід  шалик  заховаю  руки,
погрітись  з  холоду  зайду  над  вечір…
Коли  супиться  небо,  хмари  лоскочуть  крони,
не  налякай  мій  сон  
спалахом  твоїх  цигаркових  прелюдій.
Мені  непотрібно  зараз  світла,
лише  гудіння  дротів  телефонних,
Лише  знайоме  бубоніння  трав.
Прогрітий  твоїми  пальцями  тонкий  зап’ясток
та  пара    шкіряних  перчаток  ,  
прихвачених  тобою  про  запас…
Вломи  мені  окраєць  свого  сну,
крихіт-зірок  натруси  ,  немов  би  листя…
А  я  буду,  як  завжди  розгублено-мила,
Гортатиму  в  тиші  старий  записник  -  
де  ж  та  сторінка,  що  давно  сказать  хотіла…
…занотовую  цей  день…

На  твоїх  піддатливих  вустах  
відбиток  перламутрових  небес…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2013

МІСТО ДОРІГ

[img]http://www.fresher.ru/images3/kak-stroyat-dorogi-v-kitae/1.jpg[/img]


Куди  ведуть  мене  твої  дороги,
Місто?
Уночі  всі  шляхи  лягають  спати,
Ведуть  тільки    ті,  які  ти  здатен  вразити.
Шовкопрядова  нитка  міцна,
Напни  її  мов  тятиву,
Бринить?

Шовкові  крильця  сутінок
Вже  підчепив  котячий  кіготь  місяця.
І  та,  випита  до  дна  любов
Звучить    порожнечею,
Відкриваючи  беззубого  рота  в  екстазі,
В  останнім  екстазі.
Вона  смішна  і  неправдоподібна,  ця  дорога  в  ніч.
Ще  не  розмотався  до  кінця  сувій  днів.
Паркани  виставляють  роги  ,
Наїжачуються  кущі,
Чужі  пахощі  ,  мов  демони  заходять  ,
Залазять  крізь  ніздрі,
Звертай,
Скуштуй,
Прийде  розум,  прийде  суть…
Чужі  пісні,
Немов  Сирени,  слухаєш  і  …
Соловієш.

Дихає  ніч.
І  поволі  теплі  трояндові  пелюстки
Наповнюють  сад  душі  ароматом  любові.
Маленьку  крапельку  трояндового  варення  до  чаю  життя
Додай!
Випий  горнятко  до  дна,
Висьорбай,  поласуй    шовковим  на  вигляд  відбитком  очей,
Напийся  мене…
Очі  ведуть.
Дорога  одна.
Від  мене  до  тебе
По  волосині,  по  лезу,
По  шовковій  напнутій  струні,
Пройди!

Місто  вкладалося  спати.
Місто  розчісувало  довгі  коси  доріг
Шкарубкими  пальцями  безнадійних  гілок,
Ковзали  тіні.
П’яно  і  вульгарно  
Завивали  підворіття    котячим  фанатизмом.
Місто  вимагало  нас  під  заставу  і  ми  віддавались  йому,
Віддавали  свої  тіла  нічному  павутинню  доріг,
Віддавали  себе  одному  безвідмовному  генію  часу.
Він  робив  своє.
Його  дорога  була  прямою,  а  слово  твердим.

Так  і  стукотів  наш  вагон  об  рейки  плинності.
А  ми  сиділи  у  останньому  вагоні,
А  може  у  першому,
Яка  різниця,
Просто  нам  було  тепло  і  весело,
І  ми  цілувалися.
Геніально  цілувалися.
Довго.

Дороги  сходяться  тут.

12.07.13  р.

муз.  :  Владимир  Высоцкий  -  La  Fin  Du  Bal    (audiopoisk.com)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2013

королева любистку

[img]http://megrib.ru/images/lubistok.jpg[/img]

Я  розпочати  не  могла  всесвітній  рух,
Без  тебе,  без  твого  світила,
Коли  ти  вклав  мені  до  рук
Свою  непереможну  титанічну  силу!

Я  просто  бігла,  як  мале  дівчисько
Навколо  дерева  у  себе  у  дворі.
А  ти  приходив  нахиляти  гілку  низько,
Щоб  я  наїлась  наливних  плодів...

Я  рвалася  нагору  до  зірок  тендітних,
Губами  ухопить  бажала  світло.
А  ти  прийшов  і  дав  два  непримітні
Прозорі  крильця  для  нового  тіла.

Я  спала  десь  у  тебе  на  полях,
У  хащах  запашних  твоїх  дібров...
До  серця  на  долоні  я  шукала  шлях,
До  джерела,  в  якому  силу  ти  знайшов.

Той  сплав  любові  і  натхнення  живо
Перетікав  з  космічних  давніх  рік
У  кришталеві  засекречені  кувшини...
А  ти  прийшов,  зірковим  напоєм  обпік.

Я  з  опалу  пийнула  хитрий  трунок...
І  вже  лечу  в  розкішну  осені  колиску.
Нехай  сп"янить  мене  твій  поцілунок,
Засну  й  прокинусь  королевою  любистку.

Знов  ти  приходиш,  щоб  навчити
Малу  і  безтолкову  мою  ручку
Народжувать  слова,  немов  бузкові  квіти
І  гуртувати  їх  в  копички  і  в  рядочки.

Я  розпочну  всесвітній  повсякденний  рух
В  твоїх  думках  і  світлих  мріях.
Тобі  знов  безоглядно,  заповзято  віддаюсь,
Пливу  по  творчих  імпульсах  і  хвилях.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436540
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.07.2013

Сонцем твоїм розбещена

[img]http://st.gdefon.ru/wallpapers_original/wallpapers/398749_afina_boginya_greciya_mif_fyentezi_art_olimp_gory__1680x1050_(www.GdeFon.ru).jpg[/img]

Пригортаю  до  свого  серденька,
у  затінок  спокою  тебе  притулю
змию  біль  і  відчай,  ніби  пожежник,
ніжний  струмінь  на  тебе  спрямую.
Лабіринти  пройду  передбачливо,
камінцями  позначу  весь  шлях.
У  долонях  моїх  тріпотатиме  
факел  вічності  й  пульс  життя.
Як  Афіна,    здолаю    нападників,
Леопардом  ввіп"юсь  у  пітьму.
Знаком  магічним,  "шоломом  жаху"*
буду  нищити  ворогів  орду!

Пригортаєш  до  свого  серденька,
У  обіймах  твоїх  засинаю.
Сонцем  твоїм  розбещена,
Вкрита  твоїм  небокраєм...



*  "  шолом  жаху"  -    магічний  захисний    символічний  малюнок,  нанесений  на  тіло,  зброю,  обладунки  скандінавського  воїна.  За  легендами,  такий  знак  навіював  на  противника  страх  і  спонукав  до  відступу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2013

ЦЬОМКИ

 

Ти  перемножив  мої  пальці  на  цілунки,
в  пучках  розстер  печаль,  мов  міль.
Ти  влазив  під  скуйовджене  сновиддя
І  підсипав  у  постіль  дикий  хміль...
Ти  змащував  мене  і  притуляв  до  рани
із  подорожника  листочок  і  долоні...
У  ступці  розстерав  якесь  коріння,  трави...
втирав  у  ступні,  в  груди  й  скроні.
Серед  долини  гейзерів  гарячих  пінних  
ти    вибирав  один  нуртуючий  і  ліпший
І  пряні  пахоші  підвалів  древніх  винних
домішував  у  трунок  з  бузини  і  вишні.
Ти  чаклував  над  сціленням  Венери,
чи  може  Галатею  оживляв  в    саду.
Торкався  безнадійно  де  чудні  химери
затьмарювали  вхід  у  душу  молоду...
Ти  перемножив  мої  кроки  на  чекання,
на  дотики,  на  світло  погляду  з-під  вій  ...
Ледь  чутний  шепіт,  миті  обертання,
збігали  полотном  густі  мазки  олій...
І  час,  мов  з  тюбика  вичавлювалась  мить,
повільно  рухався,  не  знаючи  розв"язки,
де  тонко  рвавсь  захриплим  горлом  дріт
мольби.  Дивився  пристрасно  у  очі  ловеласки.

Бриніли  струни,  іскристо  гомоніли  дрова
язикувала  ватра,  розносячи  плітки  про  нас...
Ти  чухав  спинку,  цьомав  щічки  й  чорні  брови,
І  множив,  множив,  це  все,  ніби  про  запас!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436350
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.07.2013

П"ЯТОЧКИ В РОСІ

Лечу  босоніж  -  
п"яточки  в  росі.
Торкаюся  твого  життя,
торкаюсь  зарослів  думок
і  згадок  вихор  здоганяю.

Лечу  босоніж  -  
пальчики  в  росі,
волосся  зачіпається  за  зорі,
тріщить  облудна  одіж  об  шпилі,
об  виступи  химер-балконів...

Лечу  крізь  сон  -  
тремчу  в  росі.
Босоніж  в  долю  заВІТАю,
поділ  сорочки  підбираю  скромно..
Мізинчиком  торкаюся  плеча  і  скроні...

Тремчу  в  росі,  
біжу  босоніж
по  довгим  і  тендітним  травам,
по  берегах  твоїх  земних  обіймів  ,  
тобі  я  в  душу  грітись  забрідаю  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2013

Любовні світлячки

Збираю  хмиз,  
щоб  запалить  світанки,
нагріть  вірші,
потішити  рудих  котів.
Збираю  світ,
аби  співать,  сміятись  зранку
і  загрубілу  душу  
розмочить  у  теплім  молоці.
В  долонях  гріти  
світлячків  малих  юрбу.
Пускати  у  політ,
навпроти  твоїх  вікон.
Складуть  мозаїку
із  тисячі  тремтячих  каганців,
напишуть  іскрами,
вогнем  у  просторі  живе:  "кохаю!"
Збираю  тіні,
збираю  довгі  пасма  ночі,
вузлом  на  пам"ять
зав"яжу  стару  підтоптану  пітьму.
Сховаю  злість
у  чарівну  шухляду  із  довгим  дном.
Любовні  світлячки
наповнять  несвідомо  всі  думки,
і  порожнеча  здохне,
мов  не  було  ніколи  смутку!
Збираю  світлячків,
щоб  запалить  прозору  одіж.
Накидати  за  пазуху
веселих  маячків  на  острови  спокус,
Аби  вустам  твоїм  
не  збитись  з  курсу...
...Збираєш  маячки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2013

Протоптує сонце доріжки

Небо  хмарами  поросло.
Жебракують  дерева  під  зливою.
Впивається  вітер  жалом
В  душу  мою  неприкритую…

Глеки  б’ються  на  щастя.
Сліпі  гончарі  прозрівають.
Змішують  глину  пальці,
Долоні  шліфують  стегна…

Тремтять  соковитозеленіі  хвощі,
Протоптує  сонце  доріжки
Пробираються  тіні  поміж  кущів…
Обережно  крадуться,  мов  кішка…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2013

Ім’я моє

Шукаю  себе…
Ім’я  моє  забуте  шамотить  беззубий  всохлий  кущ.
Його  вузли  зав’язані  на  пам’ять
Розкажуть  не  одну  легенду…
Йду  до  себе…
Моє  ім’я  забуте  несміло  викаже  скавчанням  дріт
тролейбусний,  чіпляючись  за  ніч,
Рахуючи    стовпи,  немов  зарубки…
Живу  давно…
Загублена  в  світах,
На  поверхах,
В  безсонних  звалищах  думок…
І  сновидою,  п’янючою  від  келиха  нічної  прохолоди
Залізу  в  сон  до  тебе,  щоб  намацать    всі  твої  скелети,
Заховані  у  вірну  шафу,  між  тисячі  відімкнених  шухляд…
У  світ  попід  подушок  зазирну.
Хоч  в  мить  відвертого  і  по  дитячому  простого  сну,
Коли  всі  щиро  посміхаються  своїй  найбільшій  таємниці,
Прошепочи  моє  ім’я  прадавнє!
Шукаю  себе…
Забрідаючи  на  сталеві  кордони  електричних  дротів,
Які  щосекунди  світ  межують  на  день  і  ніч…
Блукаючи  втрачаю  всі  позначені  на  карті  віхи,
І  лише  пам’ятаю  дощ,  який  постійно  заганяє  в  ліжко…
Долоні  я  немов  листи  читаю,  шукаючи  у  древніх  Фоліантах
Своє  загублене  ім’я,
Яке  б  знайшлося  поруч  із  твоїм…
Просочені  мої  дороги  часом.
Вирізьблюю  підборами    позначки,
Аби  тобі,  коли  настане  час,  було  відомо  де  мене  шукать!
...ось  вулиця  з  моїм  ім"ям  у  вікнах...…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435681
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2013

***

[img]http://blackwhite-life.ucoz.ru/333543.jpeg[/img]

Воцарилось    небо
Над  моей  головой.
Куда  я  теперь  без  тебя,
Любовь?!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435559
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2013

П’яльця

[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTtkAZxWXc6-GFZ91PwvbSQLNF6QYAbsT3dtMNbapp-FCaKxaxSiw[/img]


На  моєму  нічному  столику
Гасова  лампа  і  нефритова  кулька.
Вони  давно  у  зговорі,
Знають  мої  таємниці  і  цілують  мої  теплі  руки.

І  круглі  тоненькі  обручі,
Що  заговорені  на  любов,
Щоб  напинати  шовк,
Або  розпинати  душу.
П’яльця  танцюють  по  колу,
Нашіптуючи  різні  сни
І  макові  зерня  з  подолу
Втікають,
Мов  у  траву  сліди…

Душа-невидимка  нап’ята,
Підвішена  під  стелю,
Немов  «ловець  снів»
Оточена  дзвониками  і  пір’їнами
З  чарівних  райських  пташок.
Душа  легко  погойдується,
Обличчям  до  сонця,
Спиною  до  твоєї  спини.
І  в  цьому  колі  любові
Зазвичай  клубочемось  ми.

05.07.2013р.

[img]http://assets0.lookatme.ru/assets/article_image-image/12/57/1179815/article_image-image-article.jpg[/img]

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435546
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2013

Пройдися вздовж моєї долі

Пальчиками  заторкай  по  спині,
І  цілунки    -  приблуди  хижі
Зірвуть  одіж  самотніх  днів...
Пройдися  вздовж  моєї  долі  ,  
попесть  травинкою  моє  життя,
Я  муркотітиму  поволі,
мов  на  колінах  сонне  кошеня...
Ларчик  спогадів  повен  барвинок:
ось  сопілка,  килимок-літачок,
а  ще  аромату    невидимий  виток  -
згадка  про  мій  звабливий  бічок.
Серветка  з  помадним  цьом-цьомом,
Зошит  віршів,  теревені  пташок,
Лісовими  дзвіночками  спомин
У  сердечко  зненацька  зайшов.
Вино  с  келиха  пий  -  не  сп"янієш,
Волоссям  надихайся  чорним  -  
І  розморить  дурманно  любисток,
У  вечірнім  саду,  у  ротонді...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434587
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.07.2013

Йду закохана босоніж

Вже  вкотре  збираються  хмари.
Але  сонце  не  спить  на  перинах,
Чудні  візерунки  викроює  хвацько    
Латає  небесний  жупан  і  в  торбину
стрічки  і  гудзики  ховає  золоті  пухнасті
А  я  збираюсь,  піду,  полину,  треба...
Я  надзвичайно  глибоко  вдихну  свободу,
Я  наковтаюсь  вітра  й  неба.  Неба!
Відкрий  кватирку,  ось  я  залітаю,
Всі  сплутаю  папери  на  столі,
метелиом  до  лампи,  сяду  скраю,
Я  на  твоєму  боці,  на  твоїй  землі.
Мені  так  треба  кинутись  у  вирій,
Та  капці  повростали  у  підлогу...
Терзаюсь  в  сумнівах.  Та  вірити  умію
у  безкінечну  й  радісну  пізнань  дорогу.

Бажаю  близкості  ,  чуттєвого  надлому,
Поринути,  зануритись,    перелетіти  смугу...
Я  пташка  -    не  втримаєш  у  стінах,  вдома,
Або  я  всім,  або    -  нікому!  Або  усе,  або  -  нічого!
Закохана  пливу,  босоніж  йду  по  небу.
Шовкові  стрічки  розкидаю  золоті,
Бо  я  так  можу,  бо  так  треба...
Цілую  крила,  що  глибоко  заховані  в  тобі...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434585
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2013

На розы молитесь…

Как  дальше  дышать…
У  любви  один  только  выход.
Любить.
Идти  по  пути  своей  любви.

Познав  бессонницы  круг,
Познав  чертоги  вожделенья,
Я  знаю  о  тебе  всё.
Ты  приходишь  за  мной  вновь  и  вновь
Руки  связаны  за  спиной  твоей  алой  лентой.
     и  глаза  ...
Под  сводом  клятвенных  изречений,
Под  куполом  неистребимой  жажды  тела,
Жить  мне  велишь,  Любовь?!

Голова  моя  давно  перестала  меня  понимать,
Я  следую  законам  бытия,    повинуясь  Власти  Любви.
Ты  пытаешь  меня  своим  пороком,  
               пытаешь  смехом  своим  и  губами…
Напиваясь,
Блуждаю  между  явью  и  навью,
В  поисках  острых  шипов,
Пою  запрещённые  песни
Написанные  в  любовном  угаре,
Дурманящий  дым  твоих  костров  вдыхаю…

Кто  освободит  из    огненного  кольца.
Кто  охладит  мои  ладони,
Сердце  похоже  на  пурпурный  цветок,
Из  крови  моей.
Из  песни  моей.
Из  души  моей.
Капля  за  каплей    -  жизнь.
Шипы  безупречно  остры.  
Но  любовь  неотвратима,
Слабость  моя  и  сила
Просочилась  сквозь  камни  и  пыль.

На  розы  молитесь…

28.06.13  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2013

Шовковиця

Смикаю,  набираю  в  долоні,  
І  жменями  пхну  до  рота…

Губляться,  ніби  дні,  поміж  травами
Тонкошкірі  плоди.
Сині  пальці,
Чорні  вуста  і  зуби,
Ситець  теж  пофарбовано  …
-  Хі  !!!

Як  недоречно  і  не  вчасно
Шовковиця  стала  мені  на  шляху.
Куди  тепер  бігти,  як  то  в  місто  отак  вирушати.
Замурзана  пичка,
Розплетена,  розторсана,  не  ошатна.  
-  фу..  
Бігла  би  іншим  шляхом,
Підборами  розбивала  би  ранок,
У  маршрутівці  би  їхала…
Шовковиця  стала  впоперек,
Переплелася  з  парканом…

Відлік  зворотній  часу,
Цок-цок-цок…
Втрачаю  контроль.
Кожен  звук  з  дитинства  гукає.
І  цей  тепло-ягідний    запах,
Ах,  дерева  шорстка  кора…
І  чорні  очиці
Підводять      погляд:
-  Достигла,  ура!!!

Смішно  сказати,  стільки  років,
Стільки  зіпсованих  суконь…
І  синьо--  чорнильних  плодів…
І  комах,  і  нав’язливих  мух,  і  стурбованих  бджіл….
Згадалось.
Час  зупинивсь
Цок-цо…
Стрілки  зійшлися  на  поділці  безтурботність.
-  Чим  же  відмити  руки?..
Смішно  сказати,  стільки  літ,
Десь  у  кишеньках  днів
Соковиті  шовковиці
Мені  снились,
Весело  стрибали,  ударялись  об  плечі,
Чоло  і  об  спину.
Лізли  в  чуприну…
З  пам’яттю  грались.
А  я?!

Злазити  час!  
Гілки  віддавати  мене  не  хочуть,
Смикають  невдоволено  за  поділ.
Лоскочуть…

Так,  я  йшла.
Так,  вже  бігла  б,  неслася  в  гамір,  задуху  і  пил…
Та  на  щастя,  на  моє,  дитиняче    щастя,
Шовковиця  трапилась  мов  поводир.
Викрала  декілька  митей  для  мене
З  безкінечного  павутиння  днів
Наточилася  дитинства  жменя.
Лише  мені.

А  може  всім…

27.06.13  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433977
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013

За то, что…

У  меня  под  левым  глазом  морщинка,
За  то,  что  я  тогда  (помнишь?)
       Подмигнула  тебе.
А  под  правым  -    родинка,
За  то,  что  люблю  долго  спать.

Я  проваляюсь  в  постели  до  ночи,
А  потом,  когда  станет  темно
И  мне  не  до  сна,
Пойду  гулять.

Моя  любимая  лавочка  всегда  сухая
В  том  месте,  где  греешь  ее  ты.
Кошкины  глаза  мои
Горят  лукавым  огнём.
Ты  ждал  меня  весь  день  и  не  мог  иначе,
Ведь  
Я
ТЕБЕ
ПОДМИГНУЛА.

Родинка  на  моём  левом  плече
За  то,  что  я  тебе…

27.06.13  г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2013

мотузка життя

навіяло:  автор:  Валя  Савелюк.ОСОБИСТЕ

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431845

час    точиться  з  обох  боків,
з  того,  що  знаю  -  я,
а  з  іншого  боку  -  хто  ти?
час  тоншає  в  одному  боці,
та  повний  жбан  натікає  в  інший  бік
а  що  буде,  коли  зміняться  осі,
коли  сонце  впаде  навзнак,
коли  блюдечко  місяця
дзенькне  об  ніч,
вийде  ж  до  мене  та,
котра  по  той  незвичайний  бік,
тримає  мотузку  життя?
вийде  і  гляне  у  вічі,
я,  тобто  вона  -  жива,
і  житиму  у  середині  свого  життя,
-  доки  триваю  сама...Я

20.06.2013р.


"Нить  Аріадни"автор  малюнку: gala.vita  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432554
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 20.06.2013

полонянка

[img]http://ic.pics.livejournal.com/tetya_motte/12779365/142365/142365_640.jpg[/img]


Місяць.
Тиша.
А  я    на  балконі…
В  полоні  нічних  сорочок,  балахонів,
Що  пахощі  літа  навколо  нап’яли.
Я  полонянка  безсоння.
Пропала…

Ніч  бубоніла  про  дещо  звабливе.
Проникала  у  всі  закуточки,
Будила.
Задихала  часто,
Синіми  тінями  лізла  на  ганок,
Вивела  сірих  котів  на  паркани…
Плаче  Харизма.
Не  рано?

Вгамуй  мене,    ранок,
Гарячність  мою  остуди.
Чаю  пила,  -
Не  втамувала……
І  ще  й  ці  коти!..

Ніч.
Тиша…котячі  сонети  …
А  я  на  балконі…  
розв’язую  пута  безсоння.
Рахую  комети…

Скрипнули  двері  балконні.
Чую  пальці  лоскочуть  мене  там  де  можна,
Тай  вище  уже  підкрадаються  нагло…
Сміюся,
Примружую  очі,
Навмисне  тебе  не  впізнаю,
Вцарапну….
А  може…

Знайомі  вуста  цілують    у  скроню.
Спати,  спати,  спати…
Бачиш,  неквапні  мої  ноженята,
Ні,  сам  на  руках  віднеси!  

Скрипнули  двері  балконні.
Ранок  малює  осоння.
…підіймається  сонях…


10.06.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430567
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.06.2013

крылья

Прирастали  крылья,  -  не  просила,
Куда  мне  теперь  лететь?
Ветви  тонки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430535
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.06.2013

Золота рибина

Віз  зірок  приволік  мені  червень
І    шубовснув  їх  просто  у  ночви.
Тепер  плавають  під  вікном
Золотоокі  смішні  карасі  небесні.
Випрямляють  пірця  свої,
Чухають  одне  одному  боки…
Зоряним  пилом  веселим  дихаю,
Захмеліла  від  дивовижі  такої,
Як  вигулькнув  з  хащів  там  місяць
Посміхається  хтиво  і  якось  поблажливо.

Вичерпую  всю  поверхню  лискучу,
Та  на  себе  той  зоряний  сміх!
А  лусочки  прозоро  рожеві
Розвішую  на  гачки,  на  прищипочки,
На  небесні  звучні  павутини,
Хай  наповняться  золотом,
Наберуться,    нап’ються  музики…
Цвіркунів  та  дуже  безсонних  сердечних  пісень,
Які  соловейко  гойдає  в  незримому  гаї,
Далеко-далеко  у  небі.

Червень  мене  пригортає,  -  
Мокру  і  достобіса  гарну,
Я  в  очі  йому  каюсь,
Я  в  долоні  йому  сміюся,але  не  тікаю.
Не  боюся.
Не  підпускаю…
Хай  ще  в’ється,  
Діаманти  роси  збирає,
Зоряне  золото  насипає
В  ніч  моїх  кіс.

Каюся,
Тиждень  тому  ще  з  травнем  любилася…
Каюся,
Вуста  полуницями  бавила,
Каюся…
А  сьогодні  у  червня    виманюю
Черешень  собі  на  буси.
І  квітів  собі    на  сорочку,
І  трав-килимів  попід  ступні…

Дощем  кинувся  в  мої  вікна,
Крізь  веселкові  паркани  пройшов,
Змилуюсь,
Зжалюсь…
Випнуся    з  підвіконня  дурним    плющем.
На  плечі  жагучого  червня
Впаду  з  нічев’я,
А  може  з  любові…
Долею  підперезана,
Пальцями  зливи  причесана.
Попелюшкою,
Або  принцесою…
Пристрастю  наділена,
Чар-зіллям  твоїми  настояна,
Бажана.
Нага  і  природня,  мов  небо.
Виплакане.

Я  тобою  з  любові  зіткана,
Коханням  гаптована,
Золота  твоя,  
…рибина…

06.06.13  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429746
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 06.06.2013

плейкаст . Время всегда стоит за дверью.

http://muz-play.net/5227-vremya-vsegda-stoit-za-dveryu.html

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429091
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.06.2013

болевой порог

Время  всегда  стоит  за  дверью.
Сквозняком  сочится  из  щелей  мира.
И  пороги  стирает  ветер,
Между  мной  и  тобой  
Сила.
Не  толкай  меня  на  любовь!
Звенья  цепей  прочны,
А  запястья  тонки,
А  мой  болевой  порог    это  ты.
Отчертила
Мелом  белым  тамерлановым,
Судьбой,  былью,  сказаньем
Нарисована  пристань  твоя.

Не  толкай  меня  на  любовь,
Изгнание.

Бесконечник  рисует  весло  на  воде  -  
Нет  истоков  и  нет  рубежей
В  плавном  скольжении  рек,
в  грациозном  движении  рук
и  их    силы.

…если  тонуть,  то  в  самом  глубоком  месте  –
отражаясь  на  поверхности  глаз…

Самой  красивой  песней,
Шлейфом  Садов  Нила,
Изящно  пойти  на  дно
Ладоней  твоих.
Вот  мерило…

Время  всегда  стоит  за  дверью,
Семью  стрелами  любви  пригвождено
К  древесным  углям  вечности,
К  зыбучим  пескам  одиночества.
Заговорено.

...если  тонуть,  то  вместе...

03.06.2013г.

музыка:  интернет.Frank_Duval_-_2.Piano_Para_Ti_(6_06)(www.mpoisk.com)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429063
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.06.2013