| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Частина 1. Акт 2
Машини поволі рухались в перед. Ось вже і переїхали міст, під яким, що пів години проїжає швидкісний поїзд. Неподалік від церкви, біля світлофору стояла пара міліцейських машин та швидка допомога.Навколо них зібралось багато людей які дивились на дорогу з таким виразом на обличчі наче побачили щось - дуже не приємне.
Проїхавши трішки далі дівчина побачила червоний слід який, тягнувся до чорної, з вигляду дорогої, машини. Під'їхавши, стало замітна проламане лобове скло з якого стікала темно-червона рідина. Дівчина знала, що це кров, та не хотіла вірити в цю правду. Інколи легше себе обманути. Проте побачивши за метр від машини відірвану голову людини, розм’яту як розкатане тісто, та кольору, того ж опавшого листя, клубок, який валявся неподалік, прийняла те про, що говорив тверезий глузд.
Побачене нею викликало огиду. Можливо колись, до цього випадку ця людина була красивою успішною жінкою, чи чоловіком- фаворитом багатьох дам, та зараз...
Це всього на всього куча кальцію втопченого в сіру рідину.
Так буває. Дехто спішить, не помічає здавалося б очевидних речей, один єдиний крок і - більше не потрібно нікуди спішити. Хіба, що на божий суд.
Пройде пару днів, може місяців і це забудеться. Люди далі ходитимуть по дорогах, їх далі збиватимуть , забуватимуть, ходитимуть. Циклічно повторюючи помилки інших, тих хто на той час сидітиме у тюрьмі, лежатиме в сирій землі чи шукатиме зв'язки щоб вилізти безнаказаним з ситуацію до якої довело самолюбство, егоїзм чи неуважність.
Минувши пробку машина набрала оборотів. Тепер залишилось менше 5 хвилин і вони прибудуть до будинку в якому все її життя змінилось в іншу сторону. І повірте...в не найкращу. Вже не перший рік їздить туди і всерівно лячно. Лячно від незнання того, що можуть з тобою зробрити. Похвалити чи побити. Сказати пару теплих слів, чи кинути в темний, холодний підвал. А, може, як і багато з її подруг стати не потрібною. Відчути як в голову впреться дуло пістолета, закрити очі і...
Колись на цьому місці знаходилось поле яким ніхто незаймався. Один з бізнесменів викупив його та почав вирощувати на ньому бурян для виробітку біопалива. Бізнес не склався. Так як ринок захопили електро мобілі. Ще й тотальне відмовлення народів світу від капіталізму, похитнуло, чи навіть знищило багато сильних світу цього.
Знайшлась організація яка була готова викупити поле, та бізнесмен непогодився.
Через 48 годин його знайшли повішаним в гаражі який стояв не подалік. При обшуку тіла слідчий знайшов прощальну записку, в якій він жалівся на своє життя, жінку, поганих дітей .Просив пробаченя у батьків. Виходячи з неї його визнали самовбивцею, а причиною назвали важкі сімейні відносини. Хоча дружина, друзі, знайомі та батьки говорили про те, що це не можливо. Він обожнював своїх донечок, кожного дня дарував квіти та подарки дружині. Але записка все це перекреслила. Його поховали в дальньому куті цвинтаря як самовбивцю. Справу закрили, честь загрязнили.
На слідуючий рік провели аукціон, на якому продали землю разом з обладнанням за 25% від експертної оцінки. Доречі експерта теж знайшли мертвим. Тільки от він потонув в озері яке знаходилось за 10 км від міста, будучи в стані сильного наркотичного спяніння. І теж виявився самогубцем. Його дружина старалась доказати, що її чоловік не наркоман і аж ніяк не міг покінчити з собою. Та скорим часом відмовилась від своїх слів. Мертві ж не говорять.
Покрайній мірі так написав в одній з своїх статей відомий місцевий журналіст. Поговорювали, що наступного місяця повинна була вийти стаття в якій розкривались істинні обставини смерті.Та нажаль журналіст теж...відійшов до творця. І догадайтесь , якою була офіційна версія його смерті.
Ось так за один тиждень троє самогубців. Невтішна статистика, особливо для мера міста який без того мав багато проблем, досі нерозквитавшись з старими боргами.Можливо найблищим часом він теж вирішить змінити фізичне тіло на духовну оболочку. Найдивніше те, що люди вірили тій брехні яку розпускали журналісти, продані за декілька робочих годин, чи влада яка запустила місто настільки, що тепер злочинці мали тут більше прав ніж районий прокурор. І ті хто не вірив сиділи дома і жалілись сидячи перед ТВ та залишаючи коментарі в соціальних мережах про несправедливість життя.
Читать полностью: http://h.ua/story/380167/#ixzz2a9IgCw22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439649
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Частина перша. Акт 1
Приречене тіло. Пропаща душа.
Ці зими стають кожного року все холодніші та холодніші. Глобальне потепління говорять навкруги, а насправді?. Життя взагалі дивна така річ. Думаєш про одне, надієшся, представляєш, а в результаті отримуєш повну протилежність всім тим картинам які вже вимальовував розум.
В цей час, коли на вулиці хуртелиця, а сніг вкриває землю, щоб хоч якось зігріти її від людського холоду та байдужості, я розкажу вам історію про дівчинку. Маленьку особистість яка зуміла змінити все те, що відбувалось навколо неї. Розповідь може здатись жорстокою, неправдивою, накрученою. Та це всього лиш опис життя однієї душі з 7 мільярдів. Правдивий, а тому не приємний.
Вже от як 10 років її життя нагадувало чорно-білий фільм,кимось, поставлений у режим повтору... Та сама катедра , та ж біль в ногах, сором до якого вже звикла, гроші і люди ,які з жалем дивились у її очі. Думки про смерть, думки про життя....страх.
І найгірше те, що цей жах навіть не збирався закінчуватись.
Сьогодні ,як і кожного дня Анастасію привезли збирати “дань”.
Ті ж самі хто згвалтував її, перед тим добряче побивши, щоб не пручалась. Дивно. ЇЗдавалось коли вони робили це, то були на всі 100, навіть ні, 1000% впевнені в тому, що все що ними творилось було правильним Наче це є основою світу. Анастасія воліла не бути його частиною, та кайдани якими її скувало життя не дозволяли з нього втекти.
Люди приклавши телефон до голови дуже активно щось обговорювали з невідомими їй співрозмовниками, дивились на неї і одразу обертали голову в іншу сторону, так наче побачили маленьке покинуте кошеня, яке одночасно жаль залишати, але й нема куди взяти. Проте чим вона схожа на кота?- людина, яка чекала допомоги від людей. Стоячи тут вона мріяла як одного дня підійде незнайомець і скаже “Пішли”. І вона б пішла. Неважливо хто він, неважливо звідки - гірше б все рівно не було. Думаючи про це, по шкірі аж пробігали мурашки, а серце починало так битись як в 5 класі, коли її поцілував хлопчик - її перша і остання взаємна любов, втрачена в череді переїздів між містами та змінами шкіл.
Місто здавалось холодним, навіть мертвим. Галас який був навколо нагадував крики диких тварин. Прохожі його не відчували, в них не було часу вслуховуватись в голос стін,та кафадрельного відлуння. Здавалось це Бог говорив до неї тисячею голосів, проте Анастасія так і не могла розібрати ні одного слова.
Осінній Івано-Франківськ покрився жовто гарячими кольорами. Вздовж розбитих доріг жінки прибирали мусор, дратуюсись на дітей які бігли по вулиці та перестрибували через купи опавшої листви . Це місто було не таким як інші. Як ті, що показували, по рекламному ТВ щитку, встановленому через дорогу від того місця, де вона зазвичай стояла - єдиному посереднику між нею та світом. Це місто було одночасно втраченим, для багатьох сімей переживших капіталістичну війну, та віднайденим для новоприбулих з країн де радіаційний фон не дозволяв довго там проживати.
П'ятниця. Люди поспішають додому, до сімї, хтось на побачення чи до друзів. На дорозі яка йшла вздовж вулиці на якій 70 років тому було збудовано один з найбільших, на той час, кінотеатрів, розтягнулась велика черга автомобілів. Можливо знов хтось попав в аварію, чи банально поламалась машина.
Дівчина бачила все це кожного дня, коли сонце встає і коли сонце лягає, та сьогодні все було незвичним, казковим. Просто бувають такі дні коли бачиш знайомі речі по іншому. В іншоу ракурсі. Наче фотограф, яких у місті більше ніж людей, дивлячись на зроблене фото розуміє що бачене ним відрізняється від за фіксованого.
Читать полностью: http://h.ua/story/380129/#ixzz2a9HgJlcS
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439648
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.07.2013
Музика стихла і лиш чутно слова:
-Хай горить в пеклі вбивця моя
Нас було двоє - я і вона
Родина маленька, батька нема
Ще й тітка старенька постійно плела:
- Для чого тобі здалося дитя?
Вона вірила в бога, молилась щодня
Та по божих законах чомусь не жила
Думала вільні едемські місця
Жила, чекала , святого отця
Каплею можна камінь точити
М'якшою каменя дівчина була
Довго не думала, роздяглася, лягла
Під лампами жовтими, оновлялась вона
Металевими іклами вчепились в дитя
Розриваючи плоть, ще до нульового дня
Відриваючи ноги, раз і – голова
Розчленоване тіло – початок… нового життя
Музика стихла і лиш чутно слова:
-Хай горить в пеклі мама моя
Читать полностью: http://h.ua/story/377882/#ixzz2X7UYdJZY
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433278
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.06.2013
Вбили брата на чужій війні
з хворобою не стало мати
А про тата взагалі не хочу знати
Ось так й минали мої дні, бездарна трата
І як накажеш ти мені тебе ж шукати
Чи може прийдеш увісні у мою хату
Прийдеш про віру і любовь мораль читати
О боже. Нема її в мені, бездарна трата
Я забуваю горе в польському вині
В дурмані легше все що твориться сприймати
в Борделях я любов ходжу людську пізнати
Жіноча ласка не дає мені страждати
Ти так й не дав мені тієї казки
Яку колись малим просив:-Будьласка
Чи так ти Боже не злюбив мене ненастно
Чи просто і тінні загубив, скажи "-Будьласка"
Хотілось щоб сімя була прекрасна
Дружина, пару діточок й собака "хаска"
Щоб родина збиралась в гості на паску
Ну знаєш... кусочок людського щасття
І що ж ти дав за все життя мені
Розбитті мрії, забуті в алкоголі дні
Дружину стерву, й сина в повному гамні
Оні. Спасибі. Забери до раю їх собі
Я можу розкидати непомірно гроші
В ті дні коли подовше залишався на роботі
Щоб не плавати у тім квартирному лайні
Керівництво фінансово віддячило мені.
Може води теплої у білу ванну набрати?
Лезо, вени, в передсмертній агонії постраждати
Згадати що втрачаю, може навіть поридати
Хоча ні. Що мені з цього жаль втрачати?
Завтра знов на роботу з ранку вставати
Як не як потрібні гроші, щоб за щось гуляти
З друзями по дешевих й не дуже барах випивати
Хоча тих людей друзями важко назвати
Люблю ще в караоке в 02.00 поспівати
Лєпса завити чи Михайлова простогнати
Бійку на вулиці через дурню розпочати
Бій якось заставляє мене оживати
То напевно з років тих давніх повелось
Коли нам з братом на чужині довелось
За примарні ціності для влади вбивати
Думали що смерть незачіпить,ех, солдати
Повернувся з війни сам, поховали брата
Цю оставину дуже важко переживала мати
Вона ж молилась тобі за нас
А ти зрадив довіру...посивіла мати враз.
Ну що ж ти хочеш тепер мені доказати?
Так, я не ходжу на християнські свята
І не сповідую гріхів що є багато
Але ж це мені за них а не тобі відповідати
А знаєш?. Я дитиною хотів в монахи податись
Присвяти життя богу, в собі розібратись
Та ця комерційна система і відсутність тата
Заставляла на сімю, ще в ті роки, заробляти
Останні роки стало важко в голові памятати
Чесно кажучи я нічого доброго не можу згадати
Знаєш?. По Тв кажуть: -На позитиві триматись
А не так як я лиш з під коса на світ подивлятись
А світ то взагалі окрема, болюча тема
Нафти не має, з газом вічна ресурсна проблема
Політичні війни і суцільна дебільна реклама
Увесь інформаційний простір нам засрала.
Для декого легше східного бога алаха прийняти
В корані немає моди раз на сто років слова заміняти
Дітей насилувати, чи в хрестових походах кров проливати
Жінок топити. в пошуках відьм, нечистих й проклятих
Я й вправду незнаю як це все тобі спасати
Що ж?. Всемогуня сила вирішила відступати?.
Чи може зачекати...?
А потім нових істот на землі понаселяти
Читать полностью: http://h.ua/story/366373/#ixzz2X7U4a5Fb
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433277
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 24.06.2013
Ти напевне і не знаєш
Ким для тебе я є
Яким для тебе я стану
Відповідь...це твої сни
Памятаєш як засинала
Закриваючи очі мене згадала
На берегу моря мене цілувала
Навкруги нікого...тільки ми
Як вечером розривалися зорі
І на небі було видно слова
Я так люблю тебе зірко
Вимальовував місяць слова
З кожним спалахом падали зорі
З міліардним упали усі
Твоя ж упала на мої долоні
Щоб стати світлом у моєму житті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2010
Коли навколо темрява
останній удар зробили дзвонарі
Місто під неоновими лампами
Відпочиває і бачить сни
Під звуки електронної музики
Відкриває двері нічне життя
Прокидаючись ,блукають по вулиці
Шоковані дійством тіла
Кров алкоголем замінена
пробігаючи, збуджує серця
Відпочивають молоді тіла
В неоні загублена душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193004
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Кораблі зникали за горизонтом
В пошуках кращих світів
А його не відпускали спогади
Величних,героїчних днів
Колись він був воїном
Благородно ішовши в бій
Змахом меча розкидаючи
десятки із тисяч своїх ворогів
Роки минають,проходять дні
В коморі іржавіють обладунки,мечі
Та у вічно молодій лицарській душі
Живуть спогади про величні дні
Та перед тим як закрити очі
І зробити останній вдих
Пером,на листку....чорнилом
написав про те, що сказати не встиг
"Я б хотів стати вороном
Розправив крила і полетів
Серед безмежних просторів
Яскравих,прекрасних світів"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181064
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
Серед тонни сірих кольорів
Міліарду безробітних душ
Я,ми, ви залишилися одні
Помирати посеред будніх днів
З неба подають на нас
Тисяча і одна стріла
Попала..вбила..це життя
Історія надзвичайно проста
І навіть інколи в дома
Відчуває холод душа.
Може вітер в тілі гуляє
Чи від голоду стогне вона
Реальність змінюється на сни
Добре якщо це сни дитини
А не старої травмованої
Інколи несправедливим життям людини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180731
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2010
Хороше тіло... ніжна душа... така...
П'янкий аромат... таке відчуття...
Таке життя... знову тікаєш...
Наздогнав... тепер сама мене оберігаєш...
Все, що писав... всі ті слова...
Моя принцесо, твій лицар - це я!
Немає драконів, нема королівств...
Та казка живе, коли я у твоїх ніг!
"Ніжне тіло... хороша душа... така...", -
ось ти, принцесо моя!
На жаль, принцом не хочу бути я!
Я ж не настільки простий ... чи не так?
Дарувати тобі рози, не чекати,
Коли проллються твої сльози,
Обіймати тебе, інколи за руку кусати,
Щоб тобі "скучно не починало ставати"!..
Щоб...моя принцеса не забувалась
хто наздогнав..того тримала,не відпускала
ОДНИМ СЛОВОМ ДАМА МОГО СЕРДЦЯ
попала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172129
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
Написавши десятки віршів
Так і не підібрав слова
Як описати те що відчуваю я
Як висловити те про що кричить душа
На небі зараз зорі
Ніч накрила міста
Не закриваються мої очі
Пишу і пишу ці слова
Подарую тобы квітку
І вона розцвітне в твоїх руках
Ти так здивуєшся подивишся
А сердце твоє выдчує що це знак
Хоча краще приснюсь тобі у кольоровому сні
Ти будеш принцесою а я блукатиму по землі
Шукатиму тебе..та тебе викрадуть чудовиська страшні
Спасу тебе ..стану лицарем на твоїй землі
На небі зараз зорі
ніч накрила міста
Незкриваються мої очі
Пишу і пишу ці слова
Я б підійшов до тебе і просто сказав
Я люблю тебе...але це якось не так
Бо любов надто низьке поняття...
Щоб описати що відчуває душа
Інколи так хочеться сказати що аж болить голова
Забути тебе хоч на хвилинку, та неможу я
Скажіть де знайти такі слова?
Щоб лицар сказав принцесі про свої почуття
На вулиці зараз зима...морози, замерзла рука
Витягаю блокнота і далі пишу вірша
Може після тисячного підберу потрібні слова
І тоді ти скажеш *Я тільки твоя*
На небі зараз зорі
Ніч накрила міста
Не закриваються мої очі
Пишу і пишу ці слова
Ти напевно засинаєш
Засинаєш сама
Як жеш надіюсь
Що в твоїх казкових снах
Головні герої ти і я
Лицар спасе принцесу
В подарунок її поцілунок, її рука
Скоро настане ранок
Із першим променем сонця
Закінчитья казка ця
А я так і непідібрав слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169284
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010
Розцвітало міліонами кольорів
Зорі вкриваючи небеса
Такі красиві сни
Кожна зірка у ньому частинка твоя
Люди розбігаються…б’ются об стіну
Але я попрошу тебе ...
Відкрий сама душу свою
Я люблю тебе ти любиш мене.
Я кеж все таки приємне почуття
Коли моє життя твоє життя
Згасне зірка твоя…я просто помру
Я віддам тобі душу свою
Тільки не помирай…я прошу
Погані сни снились мені
Ти десь далеко...а я все ще тут
Не іди я тебе прошу..
Хоч одну хвилину. Відкрий душу.
Я тобі скажу
Я тебе люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169120
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.01.2010
Умирают душы
Истощая старые тела
Видно природа
Не всегда права
Получаем жызни
Но не обмануть конца
Даже если и не грешные
Нас забирает ОНА
Мы такие безбрежные
Мы настолько просты
Один только выстрел
Упали...мертвы
Просто люды глупые
Просто выростают на земле
Остатса так хочетса
но Она все тянет к себе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168140
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.01.2010
Я посвящаю эти строки
Я посвящаю все слова
Той девушке...которою люблю
Так говорит мне душа
Никогда не буду хорошым
Идеальным не стану я
Обещаю стать белее листа чистого
Возможно когда-нибудь ...чистим как небеса
*Говорит душа*
Я посвящаю эти строки
Я посвящаю все слова
Той девушке...которую люблю
Так говорит моя душа
Никогда не буду хорошим
Идеальным не стану я
Обещаю стать белее листа чистого
Возможно, когда-нибудь ...чистым, как небеса
Сложно поверить людям
Особенно если люди...это я
Ех...как мне было страшно
Когда потерялась моя пустота
Ех....как я боялся
Что влюблюсь в тебя
Думал..любовь плохое чувство
Думал все это зря
3 месяца назад была осень
Мы познакомились тогда
Пришла…зима...
Стала еще сильней любовь моя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167717
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.01.2010
А ти як думаєш
сердце бється?, чи мертве воно
а як ти думаєш
хороший я чи остання мразь
Знов пишу ці слова.Знов запитую Вас
Принцесо мого сердця...я ваш
Як ти думаєш ким я є
орлом...чи просто хробаком
Літаю в небесах чи повзаю під землею
Світлом милуюсь чи пітьмою живу
Я ваш принцесо...ким для Вас я являюсь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167389
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2010
хто ми тепер
хто ми і звідки
такий обмеженний світ
такі безперспективні діти
все здається окей
все так красиво склалось
рухаючись лиш вперед
...самому собі... копаючи яму
політика війни і секс
такі обмежені рамки
магія любов зло...
думаю концепція склалась
так просто..насправді
озирнись навкруги
світ не такий шаблоний
як Вам здавалось
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165398
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
я б написав їй пісню
я вже знав слова
я б відкрив їй сердце
музика ж моя
в її житті появився я
в кімнаті свічка горіла
роза біля вікна
душа відкрила двері
вона ж...подивилась
розвернулась й пішла
а як же я
а я стояв у кімнаті
хотілося бігти
куди?
дивилися очі на неї
душа ж лиш закрила двері
здавалося вискочу через вікно
помнута роза.....згоріла свічка
такий був момент..а її нема
розбиті вікна...напівмертве сердце
ціла лиш тільки душа
я б написав для неї пісню
вона б послухала ...посміялась й пішла
подарував б сердце....
залишалась душа
а за вікном все було біле
навкруги зима
памятаю як колись ми мліли
любов...весна
жаль блін що пори змінюються що року
то осінь то літо то зима
і тільки раз на четвертину року
припадає весна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163379
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
она хотела что б я ушол
она хотела чтоб остался
говорила про любовь
хм...я розтерялся
что ж хотела она услышать
чего ждала так она
я слышал как она дышыт
что говорит про себя
и ето так меня бесит
она ж не знает...чего хочет сама
не ровна так дышыт
и смотрит другим
а не мне в глаза
может лутше уйти
забыть и..... сказать прости
но сердце не отпускает ее
черт...сердце мое у нее
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163377
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.12.2009