| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Вже слава Богу скоро буде завтра
і нічний потяг, і мій важкий рюкзак.
Я йтиму легко попри старий цвинтар,
по камінню на дорогах
у стареньких кедах
на старенький
одно прожекторний
одноокозаглядаючий з минулого
привид із дитинства
сьогодні провінційний
та все ж доглянутий вокзал.
Наплічник перетисне в плечах жили,
заніміють руки, я прийду без них.
Та мить мене народить
не сплячу о пів на третю ночі,
посіяну чеканням,
як саме чекання
на наступних 10-20
вкрадених у сну,
вистуканих потягом по рейсах,
нічних хвилин.
І ще деякі голки
не спатимуть в ту пору.
Із нитками шитимуть мені думки,
припущення, ілюзії, здогади і мрії
Як змінить мої нутрощі
Ота ,20, виокремлина
З-поміж усіх інших однорідних,
хвилина з-поміж усіх хвилин.
Бентежність зростатиме,
Як і кількість комарів довкола мене
Свербітиме напруження
аж до лоскотів десь у животі.
Перше нагадування потяга
про своє наближення
наблизить мене до забування
назв і слів
ти мене побачиш вже німою,
безглуздою
з тобою говоритиму не я,
моя збентеженість.
Таке зі мною буває….
коли зі спокою вироджуюся
в голу, невиховану,
неприборкану емоцію.
Все буде так, вже завтра …..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186149
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010
ПУСТІЮ, СПУСТОШУЮСЬ, ЗНИКАЮ
ОСІННЬО ДИХАЮ, НЕ ДИХАЮ, КРИЧУ
ТЕБЕНЕМА, ВЖЕ НАВІТЬ НЕ ЧЕКАЮ
ЗАСТИГЛА МИТЬ КОВТНУВШИ МИТЬ НОВУ.
ЧОТИРЬОХСТІННО, ГОСТРО ДЕПРЕСИВНО
СИДЖУ БІЖУЧИ ТВОЇМ КІЛОМЕТРАМ УСЛІД
ДУМКАМИ ЛИЖУ СПОГАДИ АКТИВНО
СТІКАЮ СІЛЛЮ ,ПАДАЮ У ХАОС, НІЧ ! ! ! ! !
НЕ ЗАСЛУЖИВШИ В ДОЛІ ЧАСУ В РОЗПОРЯДОК
СВОЇМ БАЖАННЯМ, ЩАСТЮ, НАМ ОБОМ
ВИШУКУЮ В МИНУЛОМУ НЕПРАВИЛЬНИЙ ПОРЯДОК
СВОЄЇ ЩИРОСТІ НАПЕРЕКІР СПОКУСІ ЗЛОМ ! ! !
МАБУТЬ, ЦЕ НАСЛІДОК ЯКОЇСЬ НЕПОКОРИ
ВСЕСВІТНІМ ЗНАКАМ,КОТРІ ОПУСТИЛА Я
А МОЖЕ Й ЗАРАЗ ПРОСТО РОЗПРЯМИВШИ ДОЛОНІ
ПРИЙНЯТИ ВСЕ ЯК Є , ТАКЕ ЖИТТЯ ! ! !
АЛЕ ТА МАТЕРІЯ ЛЮДСЬКОГО МОЗГУ МОГО
ЗНАЧНО ТОНША, АНІЖ ПОВНОТА ДУШІ
І У НІЧНИХ СУТІНКАХ БЕЗ ТЕБЕ Й ВСЬОГО ТВОГО
Я ПРОМІНЬ СУТІНКУ, БЕЗ СВІТЛА, ТЬМЯНИЙ
НА МЕЖІ…………………………………………….
́І
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.04.2010
" ...Там поблизу струмка
маленькі народились вуженята..."
Н.Білоцерківець
Вужі здихають під камінням
я бачила о п ятій ранку
на березі Стрия.
Давайте заголосим голосіння
бо цього світанку
ми одні його рідня.
Я знайшла його
лежачим під камінням
схожого на загублену
шнурівку від подертого взуття.
Здався він мені таким самотнім
і ще самотнішим ніж я.
Дві самоти зустрілись
на межі провалля
і можливо, навіть,
молились в унісон.
Я згадала смерть
її безжалля...
і життя здалось -
то Божий сон
Ще довго кидала
каміння в воду.
Горами плив
ранішній туман.
Вже хтось висунув
з намету одну ногу
ось і прокинувся
мандруючий мій клан.
І входили ми у стан афекту
і під гітару голосили
ми пісні.
Вужівську душу відправляли
в небо,
а гріхи самотніх
спливали по ріці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163616
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009
СОЛОДОЩІ, як СОЛО ДОЩІв
ліки від депресії
для повноТИ
від повноЯ
МАЛО МЕНЕ злаМАЛО МЕНЕ
шоколадозлиплими
мікро думками.
серед широти, вузькість-біда
так недалеко сягая протягнута рука
я у собі
поза собою не я
всередині родильна волога
від матері життя.
сухого ДОВКОЛА я не торкаюсь
стою і чекаю
шоколадозлипаюсь.
Несправжність, вторинність
а першопочаток вмира
він ще є всередині,
вже ззовні нема.
́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163615
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009