| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Всі сподівання рухнули у мить,
Життя здалося тягарем жахливим
Неначе те ярмо, що тягне вниз,
Події тягнуть нас на дно кургану.
І світла там не видно вже,
І морок... І навіть мороку не видно вже.
Так хочеться полинути у вирій...
У неба голубу блакить злетіть.
Та не вдається... все це надто тяжко
Все тягне, тягне, тягне... Аж кричить!
Але ніщо не допоможе ввись іти.
Ніщо не хоче тебе знати.
Хоча б на мить відчути ту свободу,
Та мить пронести крізь усе життя.
Але без тебе не потрібно часу...
Того, що забире та мить....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2009