| Сторінки (4/319): | « | 1 2 3 4 | » |
Я устала от грусти и этой осенней печали,
От немых полуслов и тоскливо опущенных глаз,
Я устала от фраз, тех, которых мы не досказали,
И от музыки ветра, досадно похожей на джаз.
Я устала хандрить в ожиданьи ночного покоя
И сидеть у окна, нетерпеньем буравя часы.
Я устала... Мне хочется счастья... С тобою...
А ещё - окончания глухо-немой полосы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159770
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.12.2009
Я не забуду...
Я буду довго берегти у пам'яті
Думки, високим зімстом зайняті,
Слова, що почуттями пройняті,
Я буду...
Я не розвію
У цьому світі незмістовності,
У лабіринтах всіх умовностей
Частинку світлої духовності.
Зумію.
Я не прощаю
Тобі нещирої твоєї радості
І почуттів пустої марнотратності.
Я розгубилася в думок безкрайності,
Я знаю...
17.02.2003
© Copyright: Любов Козир, 2009
http://www.stihi.ru/2009/04/24/2035
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159741
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009
Не стоит ждать, вздыхая, у окна,
Когда подъедет белая карета
Или придёт заблудшая весна,
Несущая бессонные рассветы.
Не стоит ждать, когда растает лёд,
Когда герой сойдёт к тебе с экрана
Или судьба наметит курс на взлёт,
Забыв о том, что в сердце ноет рана.
Не стоит ждать ни принцев, ни принцесс,
Ни планов, что исполнятся отныне,
Ни манны, что падёт тебе с небес
Среди безжалостных песков пустыни.
Не стоит ждать ни "вскоре", ни "потом",
Ни дней, согретых милостью Господней,
Ты можешь всё добыть своим трудом,
Усвоив: жизнь не "завтра", а "сегодня"!
01.12.2009 г.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
http://www.stihi.ru/2009/12/01/5954
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159740
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.12.2009
Не дивися на мене так сумно і ніжно,
Знаю я, у душі твоїй морозно й сніжно.
І не треба легенько мене обіймати,
Холод в серці твоїм, і його не сховати.
Я тепер не боюсь, як раніше, розлуки.
Я піду... Відпусти, не цілуй мої руки.
Я так довго хотіла й шукала свободи,
І тепер йду, як човен, у новії води.
І не треба мені всіх твоїх обіцянок,
Мене кличе в дорогу туманами ранок,
Я піду, в своїм серці зігрівши надію,
Що кохання знайду - свою вічную мрію.
Можеш фото напам'ять лишити собі,
Це усе, що по праву належить тобі.
Ось і сонце встає, вітерець повіває...
Це кінець... Прощавай. Я піду... Я зникаю..
© Copyright: Любов Козир, 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159699
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009
Мои стихи приходят по ночам,
Когда вокруг давным-давно уснули...
Гоню я музу с правого плеча
И молчаливо ёрзаю на стуле.
Хочу прилечь и снова видеть сны,
А между тем - меня тревожат строчки,
И вместо грёз растаявшей весны
Четверостишья лягут на листочке.
Скользнёт в окно холодный свет луны,
Забьются рифмы где-то в подсознаньи...
Прошу, позвольте просто видеть сны
И сдать в архив мои воспоминанья.
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159698
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.12.2009
І не питай, чому не усміхаюся,
І не питай, чому така сумна...
Я в сподіваннях часто помиляюся,
Хоча зовсім, здається, не дурна.
І не питай, від чого серце крається,
І не питай, чия у тім вина...
Таке, коханий, інколи трапляється,
Коли чекаєш те, чого нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159332
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Стукає вітер у темне вікно,
Тихо скриплять незачинені двері...
Це уже сталося, це вже було
Десь, у якійсь там загубленій ері!
Небо нахмарилось, пахне дощем,
З півночі тінню прийшла прохолода.
Знову усе, як завжди. День за днем
Мовчки тьмяніє життя позолота.
Скоро у місто прийде листопад,
Літо кудись непомітно тікає...
Як же я хочу вернутись назад -
в день, де мене вже ніхто не чекає!
04.08.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159262
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Зупинися...
___________Послухай,
_____________________я плачу,
Мої сльози вдаряють у струни буття.
Бачить Бог, що я маю за вдачу:
Я будую й руйную свої почуття.
Зупинися...
_____________Дивись -
_______________________я чекаю,
Кожен крок твій лунає у серці моїм.
Подивися, побач - я кохаю,
Я не зможу без тебе прожити. А втім...
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159261
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Усім працівникам галузі освіти присвячується:
Учителі, учителі, учителі,
О, скільки Ви для нас добра зробили:
Плекали нас, коли були малі,
І як своїх дітей усіх любили.
Учителі, учителі, учителі,
Як добре те, що зараз Ви ще з нами...
Ми скоро сядем в різні кораблі
І розійдемось різними шляхами...
Учителі, учителі, учителі,
Попереду у нас дорослі долі.
Та все ж, навіки наш лишиться слід
У рідній тридцять п'ятій школі.
(В краю дитинства - нашій рідній школі)
Учителі, учителі, учителі,
Для нас відкрили Ви шляхи науки,
Ви - найдобріші люди на землі!
За це ми вдячно Вам цілуєм руки.
Л.Козир (с), 2002 рік
_________________________________________________
Вірш написано 2002 року до свята останнього дзвоника
та випускного балу в Чернігівській ЗОСШ № 35.
Присвячено любим учителям, які в нас вірили,
які нас підтримували, які подарували нам крила.
P.S. Дозволяється використовувати вірш
з посиланням на ім'я автора та із зміненням
останнього рядка третього куплету (на варіант у дужках)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159229
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
На довгу пам'ять я тобі дарую
Свою любов і з дивом на вустах
Тебе три рази палко поцілую,
Хай поцілунки ці живуть в віках.
Один - холодний, як роса ранкова,
І чистий, як печаль в твоїх очах,
Примарний, як надія світанкова,
Легкий, як подих вітру на руках.
А другий - теплий, поцілунок сонця,
Нехай тебе зігріє у мороз,
Хай заглядає у твоє віконце
Крізь снігопад і сльози літніх гроз.
А третій - ніжний, зітканий весною,
Прекрасний, як заквітчані сади,
Нехай цей поцілунок пахне мною,
Тобою, щастям... Ближче підійди.
Я поцілую так, що не забудеш
Мене ніколи, навіть уві сні
Я знов прийду і цілувати буду
Твої уста і очі навесні..
15.08.2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
“ Як багато справ вважалися неможливими, доки їх не здійснили”
(П ліній Старший)
“Життя - це безперервне здійснення мрії”
(Н.Погодін)
Мрія, що воно таке? Мабуть, то найсвітліші, найпотаємніші думки, зіткані із надій і сподівань. Це вогонь, що освітлює наш шлях у темряві ночі, це тепло, що зігріває душу у найлютіші морози, це шлях, який веде нас до життєвих вершин. У мене теж є мрія. По-перше, я хочу досягти всього, на що тільки вистачить сил: написати книжку, зіграти в театрі, намалювати картину...Я вважаю, що людина може зробити все, якщо тільки у неї не виникатиме думок про невдачу. Кожну свою справу я починаю з упевненості в тому, що це справді потрібно мені, людям, суспільству...
Але як на мене, то найбільша радість і найвища мета в житті -приносити користь іншим, коли тебе люблять і поважають за твої вчинки, коли на тебе рівняються. Може, саме тому я хочу стати мером.
Що б я зробила, якби стала головою нашого міста? О, повірте, ідей та планів є багато. Насамперед, на мій погляд, у Чернігова є перспектива стати одним із найприбутковіших туристичних міст України. Це дуже легко обгрунтувати.
Чернігів - це старовинне місто, сповнене пам'ятками архітектури та визначними місцями, місто із славетним минулим та відомими всьому світові діячами, місто, яке було, є і буде існувати завжди.
Дехто дивується: на що в нас можна подивидитися? Ми так звикли до краси, яка нас оточує, що просто перестали її помічати і цінувати. Але одного разу на Валу я зустріла групу туристів. Вони “озброєні" відеокамерами та фотоапаратами, фіксували на плівку все, про що розповідав екскурсовод. І я побачила: їм справді цікаво! Вони фотографувалися біля гармат ( до речі, це пам'ятки XVII -XVIII ст.), розпитували про Катерининську церкву, навіть дещо занотовували.
А чи знаєте ви, яким безцінним скарбом є наша П'ятницька церква? В Європі існує лише дві подібні до неї споруди. Церква насправді є витвором архітектурного мистецтва. От вам і нічого подивитися!
Звичайно, зараз наш Чернігів не готовий до прийому поважних гостей та туристів. Чому?
По-перше, у нас немає пристойних готелів. А співвідношення "ціна-якість" не найкраще. За словами подорожуючих, ціни у вітчизняних готелях значно вищі від європейських, при набагато нижчій якості обслуговування. Таке відбувається через відсутність постійного потоку клієнтів.
По-друге, нашему місту необхідна негайна реконструкція. Багато будинків знаходиться зараз в аварійному стані. Наші дороги...що тут казати? Та ви й самі прекрасно знаєте! До того ж у великих містах уже давно почали викладати тротуари фігурною цеглою: так красивіше і корисніше для здоров'я ( тому що розжарений спекою асфальт виділяє в повітря шкідливі речовини, які важко виводяться з організма).
Наше місто. Скільки йому потрібно уваги! Скільки зусиль треба докласти, щоб поставити Чернігів в один ряд з провідними європейскими містами! Це цілком реально, тільки потрібен розумний план перетворення міста і відновлення його популярності.
Починати треба з найменшого, з дрібниць, які й утворюють ціле місто. Наприклад, відремонтувати всі ліхтарі на вулицях міста. Для чого? А для того, щоб віддалені від центру мікрорайони не здавалися непролазними нетрями, а хоч трохи нагадували місто.
Потім взятися за проблему сміття. Якщо прибрати всі папірці, пакети, недопалки, то очам відразу стане приємніше дивитися на наш Чернігів. Невже це так складно?
Трохи далі треба буде взятися за реставрацію будинків у центрі міста. На головному поштампі ще й досі написано "УРСР" . Вже минуло цілих 10 років ! Скільки ще треба часу?
Звичайно, всі роботи треба проводити з урахуванням наявних коштів. Невже у нас мало заможних людей? Можна спробувати залучити спонсорів. Всі великі справи починаються з найменшого! І так, крихта до крихти, ми зможемо зробити щось реальне.
Я мрію створити в Чернігові величезний зимовий сад. Під великим куполом-теплицею зібрати найгарніші квіти, найцікавіші рослини з різних куточків світу. Але на подібний проект потрібна ціла купа грошей. Та ви тільки уявіть, яке б це було диво: взимку, коли вся природа впадає у вимушений сон, в нашому саду все б зеленіло, продовжувало б жити своїм життям. Це був би оазис в крижаній пустелі. Але для створення подібного саду зусиль одного мера було б замало.
В літній час для отримання прибутків можна було б використовувати нашу красуню Десну. На жаль, міський річковий порт зараз має жалюгідний вигляд - він теж потребує уваги. Думати про все це треба сьогодні, не відкладаючи на потім, бо те, що є можливим сьогодні, може стати недоступним завтра.
Але піклуватися треба не тільки про зовнішній вигляд міста, а і про його економічний розвиток, про умови життя населення. Треба сприяти утворенню нових дрібних підприємств, заохочувати іноземних інвесторів. Саме це дозволить створити нові робочі місця, зробити крок в економічному розвитку, від рівня якого залежить добробут населення.
Думати треба й про освіту. Наприклад, однією з сучасних проблем є комп'ютеризація шкіл. Не кожен міський школяр вміє користуватись комп'ютером, а ми живемо в XXI комп'ютерному віці! Хто має про це думати? Хто має це виправляти?
Але все це справи омріяні, а є ще й буденні проблеми, які треба вирішувати в першу чергу. Хіба буде людині ліпше від того, що в місті йде реконструкція, якщо взимку температура в квартирі не піднімається вище 10° , а гаряча вода з'являється тільки у вихідний? А за ці послуги ще й треба віддати 90% або ж і усі 100% своєї платні.
Про що ще повинен подбати мер? Я б зайнялася окультурюванням Стрижня. Він, вибачте на слові, зараз нагадує зелене болото.
Ще існує транспортна проблема: термін експлуатації наших автобусів і тролейбусів добігає кінця, а на нові коштів катастрофічно не вистачає. Терміново потребується заміна тролейбусних ліній, бо скоро дроти просто вийдуть з ладу і , не дай Боже, обриваючись, почнуть падати на вулиці міста.
Великої уваги потребують і місця відпочинку. Наприклад, наш міський парк атракціонів має вигляд, м'яко кажучи, смішний. Невже наші діти не заслуговують на американські гірки, машинки та інші нові атракціони? Хто , як не міська влада, повинен дбати про найменших мешканців Чернігова.
Це далеко не повний перелік існуючих в нашому місті проблем. Я назвала лише ті, що вже довгий час чекають на вирішення. Не знаю, про що саме має турбуватися міський голова, але якби я була мером, то намагалася б подбати про все, що тільки можливо.
Всі ці проблеми не вирішити одразу, для цього знадобляться роки, але не треба втрачати дорогоцінний час. Почати варто зараз. Може, колись я все-таки стану мером і візьмуся за здійснення своїх мрій та планів. Та я дуже сподіваюся, що до того часу більшість названих мною проблем буде вирішена, і мені залишиться лише продовжити чиюсь добру справу.
Мій Чернігове, всього, що тільки є доброго в цьому світі, я бажаю тобі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159211
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Пробач, що я не владна над собою,
Пробач мені за те, що мушу йти,
Що мушу розлучатися з тобою,
Вертаючись в обійми самоти.
Пробач мені за все: за біль розлуки,
За те, що ти лишаєшся, я - йду,
За те, що так тремтять у мене руки,
За те, що я накликала біду.
Пробач, якщо не зможеш ти забути,
Пробач, якщо не спатимеш вночі...
Та як тепер мені без тебе бути,
Якщо до щастя ти мої ключі?...
© Copyright: Любов Козир, 2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159209
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
У мареві ночей,
В туманах осені
шукаю я тебе.
У сяєві очей,
В небесній просині...
Нема ніде.
Між хвилями річок,
В морів безкрайності
Життя іде.
У вогниках свічок,
В весняній радості...
Нема ніде?!
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159147
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
Забулося...
Ну й хай собі,
Не треба вороття!
Почулося
На самоті
Відлунням каяття.
Котилося,
Мов громами,
По закутках душі
Й наснилося
Знайомими
Думками на межі.
Лякаюся,
Як бачу сон,
І знову все тремтить.
Вагаюся.
Це що - закон?!
Не знаю, що робить...
Вернулося.
І як тепер?
Тут місця вже нема.
Збагнулся:
Ти мов помер,
А я живу сама...
23.03.2003
© Copyright: Любов Козир, 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
Я промолчу, ведь сказано достаточно,
Ответ писать не тянется рука...
А репутация, увы, как домик карточный,
И важно помнить, что она хрупка...
© Copyright: Любовь Козырь, 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159095
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.12.2009
Как жаль, что возраст Ваш, увы, не показатель
Достоинств, воспитанья и ума,
Что Вы, казалось бы, романтик и писатель,
Предстали в Вашем скрытом амплуа.
Как жаль, что Вы бросаетесь словами,
Что Вы крадёте чувства, мысль и слог...
Я ставлю точку в споре между нами,
Но не прощаю... Да простит Вас БОГ!
Л.Козырь (с) 2009
Стихотворение посвящается одному из авторов Стихи.ру (обойдёмся без имён), который без зазрений совести пытался присвоить стихотворение "Совет".
Стихотворение было удалено с портала Стихи.ру, так как модераторы (по иронии судьбы) сочли его оскорблением личности плагиатора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159093
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.12.2009
Не бери НЕ СВОЁ,
Даже если придётся по нраву,
Даже если потеряно, если забыто давно.
Не бери НЕ СВОЁ-
Не имеешь морального права
Покрывать обретённое "слово" позорным враньём.
Не бери НЕ СВОЁ,
Даже если с идеей делиться,
Даже если ты хочешь стократно умножить добро.
Не бери НЕ СВОЁ...
И, наверное, стоит стыдиться,
Если "пишешь" стихи не достав из футляра перо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159069
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.12.2009
Молюся...
Небу, небу - не тобі,
Мої слова до Бога - не до тебе.
Дивлюся
В вічні очі голубі
Безсмертного, безпристрасного неба.
Молюся...
Може вчує голос мій
Небесна синь і донесе до Бога.
Боюся...
Дуже холодно самій,
І ніби довшою стає моя дорога.
Молюся
Й не знаходжку більше слів,
Щоб висловить усі мої пориви.
Хилюся
До скелястих берегів,
Хапаюсь за причини і мотиви.
Молюся...
Небу, небу - не тобі,
Ти вже пішов, тебе тепер немає.
Молюся,
Розбираючись в собі;
Забути хочу й досі пам'ятаю...
24.03.2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159043
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
Не тратьте жизнь на тех, кто вас не ценит,
На тех, кто вас не любит и не ждёт,
На тех, кто без сомнений вам изменит,
Кто вдруг пойдёт на "новый поворот".
Не тратьте слёз на тех, кто их не видит,
На тех, кому вы просто не нужны,
На тех, кто, извинившись, вновь обидит,
Кто видит жизнь с обратной стороны.
Не тратьте сил на тех, кто вам не нужен,
На пыль в глаза и благородный понт,
На тех, кто дикой ревностью простужен,
На тех, кто без ума в себя влюблён.
Не тратьте слов на тех, кто их не слышит,
На мелочь, не достойную обид,
На тех, кто рядом с вами ровно дышит,
Чьё сердце вашей болью не болит.
Не тратьте жизнь, она не бесконечна,
Цените каждый вдох, момент и час,
Ведь в этом мире, пусть не безупречном,
Есть тот, кто молит небо лишь о вас!
автор текста - Л.Козырь (с)
АВТОР ФОТО, использованного для иллюстрации, - http://flex-flex.livejournal.com
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159041
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.12.2009