| Сторінки (2/108): | « | 1 2 | » |
Просити обіймів, немов найбільшої милості:
Будь ласка, трішки тепла!
Маленьку краплину любові, надії і щирості
І дрібку добра.
Найгіршого щастя і ненайсвіжішої ніжності
Маленький шматок!
А, може, знайдається хоч трішки, хоч трішки взаємності,
Хоча б на разок?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.07.2014
автор нічого не хоче сказати,
автору тиша наповнила душу
добре, що в моді сьогодні мовчати.
він цю мовчанку уже не порушить
хай слова проступають, як вени на тілі,
хай у горлі застрягнуть облущені фрази
головне – не питатися: «чи зрозуміли?»
не носити під нігтями бруд і відразу
можна рота зашити й кричати всередину
можна самого себе заморити тишею
залишайся, авторе, сірою мишею
так тобі й треба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2014
Я хотіла би вмерти від щастя або від старості
Розпустити волосся й лежати в траві біля хати
Триматись за руку з тобою... Вмирати із радістю.
Всі надії здійсненні, усе щастя в житті рахувати.
Буде вечір, роса, жовтий захід і шепіт колосся.
Кожен стук серця твого рахує останні хвилини.
Цілуватимеш в скроні, вплітатимеш літо в волосся,
Заглядаючи в небо з цікавістю, ніби в дитини.
І без болю, без смутку дивитися в очі небесні,
Бути поряд востаннє й лишитися разом навіки.
Говорити про все, розказати всю правду - так чесно!
Я помало-поволі затулятиму свОї повіки....
День згасатиме. Вечір впаде на траву біля хати.
Спокій йтиме до нас неквапливим, розміреним кроком.
Я від щастя або від старості бУду вмирати.
А ти підеш зі мною. Так тихо, немов ненароком.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260526
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2011
Я нерухомість.
Оренда за метр квадратний дорівнює втраті.
Ще крок а натомість...
Багато ідей незабутих і треба втікати.
Зачинені вікна.
(A ґрати залишені і не до смерті сьогодні)
Вже трохи вагітна...
Та задум втрачає свою новизну і умови погодні -
То тільки для неба!
Ні кроку назад, оренда за метр квадратний
Порожня потреба
(А я - нерухомість, і треба нам звідси втікати).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249595
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Поцілуй мене, осене, в скроню,
Приголуб запашними вітрами...
Мій коханий на твоєму троні
Забуває про зіграну драму.
Раєм сповнені ніжні ноктюрни,
Тихим смутком заплачуть сонети.
І на дно доленосної урни
Кинуть щастя шалені поети.
Мій коханий, ця вічність минає
Кожна мить не повернеться знову.
Поцілуй мене, осене, раєм.
Небокраєм заплач кольоровим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2011
Любов сліпа. І роздані всі ролі.
Фотоальбом чекає нових жертв.
Вже до самотності відгадані паролі,
На серце налягла нестимна смерть.
Сльоза - це слово, що летить під ноги,
А ти стоїш, бо кожен рух - обман!
Ми оббивали вірності пороги,
ПилИ кохання лагідний дурман.
Ми були тут. Колись. Тепер нема...
Німе кіно і роздані всі ролі.
Нестимна смерть. Весна. Любов сліпа!!!
Якби ж ті сльози не збирала доля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2011
Iнoдi сильнo xoтiлoся вмерти,
Вуха закрити долонями смутку.
Тиша залИшилась вдолі роздерта,
Стерто із пам'яті днів незабудку.
Іноді просто хотілось кричати
В простір, i вимкнути сонце і зорі.
Волі нема - є надломлені грати,
Біль намалює на серці узори.
Іноді навіть хотілося вбити
Страх, що зсередини душу голубить.
Перед іконами дикі, розбиті
Просять пробачення стомлені люди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234709
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.01.2011
Я збудила спогад - кольору відтінок
На стіні кімнати, де танцює ніч.
І немає болю. Пам'яті уривок,
Що несе в свідомість випадкових свіч
І сердець незрячих світло тьмяно-сіре,
Що руйнує замок з сотень забувань...
Моє небо вмерло...бо на ньому - діри,
Бо в душі - колючість вбитих розставань.
І маленький бантик. На коробці страху -
Скромний подарунок від забутих днів.
Можна жити просто, вдаючи комаху.
Можна воскресати спогад, що жеврів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233447
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2011
Самотність удвох. Чаювання опівночі. Спокій.
Ріка часу думки омиває в воді пізнання.
Або тиша в руці, або в венах омріяний морфій,
Або кожен на завтра вдіває все нове ім'я.
Тільки ти і вогонь. Тільки тиша все лізе у вуха,
І від шуму в сусідів щоденно болить голова.
Ми мовчатимем вічність. У серці настане посуха.
Новий постріл у скроню - несказані щастям слова.
Ти мовчиш - я мовчу. Нас нема. Є самотність удвох.
Виповзають думки - неозвучені крихти любові,
Виростає стіна. Все пробачить замріяний Бог.
Тільки ти не пробачаш. І тиша погладжує скроні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2011
Довіри немає в людей пересічних,
Я зайва у світі, окрема від нього
Натхнення прийде у наступному січні,
А поки шукаємо серця живого.
Завішуєм стіни здобутками плоті,
Спустошуєм душі, тоді - на смітник.
Лишаємо смак перемоги у роті,
Позаду все той же оглушливий рик.
А потім аналіз чергових помилок,
Відхилення в нормі, зворотній процес
На ранок - лиш гори порожніх бутилок,
На вечір - обмежений простір принцес.
Ми зайві у світі, ми поза суспільством,
Без опору і розуміння отих,
Що прагнення щастя взивають свавільством,
Що хочуть у найми рабів, ще й німих.
Я буду мовчати. Ти будеш дивитись
Ми разом чудово "вписались в пейзаж".
Можливо, колись перестанемо злитись,
На світ, що сповідує гру "шпіонаж".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228279
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.12.2010
Врятуй моє життя на перехресті кроків,
Завіса упаде - розрушить танок років,
В яких мене нема - бо я жила тобою,
Бо я - твоя душа, що затікає кров'ю.
Ти знаєш, в мене СНІД, у тебе також, мабуть,
Це те, що у душі, що нашу віру манить,
А потім убиває. І ми лишились хворі,
Але лише в душі. Такі, як всі. Без крові.
Майбутнього нема! Життя тікає з серця
І без добра в душі - як жити удається?
Ти знаєш, в мене СНІД. Він у душі, не в тілі.
І в тебе, мабуть, теж. Як мало ми прожили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.12.2010
Ця дівчинка може сказати про тебе всю правду,
Пройти крізь усі барикади і мури твоєї журби.
Ця дівчинка трохи не в собі. І щолистопаду
Сплітає для ближніх шарфИ із вогню і води.
Вона озирнеться на тебе крізь вічність емоцій,
Старий календар все гортає на вчора і далі...
Ця дівчинка знає насправді, що смерть - то не спокій,
Що смерть - то етап, за яким нерозвідані далі.
Вона не твоя і ніколи такою не буде,
Бо в неї ярлик на душі, а на тілі штрих-код.
І все-таки знай: що б про вас не казали люди,
Ця дівчинка любить життя, хоч для нього вона антипод.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226060
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2010
Звичайності трохи, о дай мені, дай мені сили
Усе перенести, в бою не упасти додолу.
Мій ворог не спить, мій ворог, мій лютий, мій милий
Украдене щастя шукає загублену долю.
Думки редагую в пориві безмежної миті
Вичитую поміж рядків сокровенні бажання.
У світлі із вікон проявиться змога прожити
Наступне життя. В очах все ж журба. Пізнавання
Льодинок в очах і серцях неопізнаних краще,
Ніж шепіт отой, що розносить пусті обіцянки
Нічого нового. Нічого не змінить на краще
Останній твій день, що прийде ледь пізніше від ранку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225992
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2010
...Коли у місто приходить Осінь, вона одночасно приходить у мою душу. Стеле там килими з жовтогарячого листя, наливає по вінця дощу і включає сумну музику... Осінь відкриває простір для серця, заставляє його битися по-новому, битися зі самим собою. А потім губить від мого серця ключі і залишає його назавжди відкритим.
Йдучи вузькими вулицями, помічаю під ногами листя, зів'яле жовте листя... Три жмутки - якраз досить. Кидаю його на вогонь терпіння, мовчу. Розчарування? Біль? Жаль? Ні, Осінь не принесла в мою душу смуток, вона лише розбудила колишні спогади. Теплим осіннім вітром ввірвалася в свідомість, погасила останню свічку забуття і, тихенько приспівуючи, сказала:
- Ти ж його кохаєш?..
Я затуляю вуха, я тікаю від самої себе... І повертаюся. Мої пошуки щастя часто завершуються звичайною втомою.
А Осінь триває. Вона продовжується тут, в моєму зболеному серці. Поселяє поруч ще й незвичні аромати, загортає в пелену солодкого сну. Не відпускає. І нехай. Ми з нею напевно станемо найкращими подругами.
Я п'ю міцну каву і дивлюсь у вікно. Цього ранку все змінилося: на деревах немає вже жодного листочка, земля прибрана в усе біле. Так, це Зима. Щаслива білосніжна наречена... Це не для мене. А де ж Осінь?.. Вона поруч, проситься назавжди у мою душу. Нехай іде. Тут більше немає місця для наївності.
Можна любити Осінь за жовте листя чи бабине літо. Можна любити її за небо і тишу. Я ж люблю Осінь за те, що вона не дає мені забутися, повністю поринути у відчай. Вона накладала мені на рани зів'яле листя, змивала дощем мої сльози. Осінь аплодувала стоячи, коли я танцювала свій останній меланхолійний вальс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220768
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 07.11.2010
хтось обірвав з дерев багряне листя
хтось сонце закотив за сотні хмар
художник вмер. рука зламалась в кисті
талант продавши смерті як товар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2010
Крила обрізують вміло нагостреним словом
Хтось зупиняється: кров зупинити не змога
Xтoсь вжe рoзклaв y свідомості карти, і Доля
Taк i нe змoжe цe всe зaпeрeчити. TИXO
Нинi з тoбoю в нaс кава i біль нa вeчeрю
Завтрa зaчинeнi дyшi, вікнa тa двeрi
Можy зaкрити рyкaми oбличчя, i Дoля
Taк i нe змoжe вiд нaс вiдiгнaти цe ЛИXO
Свiт пoxoвaв бeзліч мрiй, aлe цьoгo нe дoсить
Xитрий суддя, щo сeрця y кишенях нe нoсить
Tи нe кричи в тиxy нiч. Вiд сьoгoднi ця Дoля
Зaпaм'ятaлa, щo смерть відбивається ЕХОМ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2010
Щo y мeнi нaгaдyє прo нeбo?
Miй дивний птax дaвнo вжe пoлeтiв...
А я ще хвора, бо ще є потреба
Знайти свій шлях серед чужих шляхів,
Позамітати листя на узбіччі,
Прибрати камінці зі стежки сну...
А потім звону впасти в протиріччя
І розпочати первісну війну.
Переписати книжку про основу
Твого життя і мого майбуття
А потім випросити нову змогу
Небо в мені тримати до кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214880
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.10.2010
Видихаючи чесність й барвистість, вдихаю отруту.
Подих вміло заховує в собі усе нездоланне,
Бо заповнено список умовний і мій ринок збуту
Знов приймає все дуже чарівне і дуже погане.
Що ж, не варто цей кисень лишати на завтра чи потім,
Можна просто ходити дахами і кликати вітер.
Залишився від тебе цей присмак свободи у роті...
Ми ж з тобою такі нездоланні - закохані діти...
Tiльки ночі тут тихі занадто і ледь онімілі...
Tiльки вдень тисячі умовлянь не дають обернутись...
Tiльки відстань не у кілометрах, а в відчаю хвилях...
Це так сильно болить... Та чи можу я в завтра вернутись?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210857
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.09.2010
Ця спрагла ніч уже зійшла з дистанції...
Наступої не буде. Співпадання.
І ось твій вихід на наступній станції
Змінив цей світ і у душі живе чекання...
Або лише обман - його тут більше,
В тумані зранку не знайдеш роси
І я не знайду серед мене гірших,
І не нап'юсь із келиха краси....
Проси!!! Твій світ висить на волосині!
А мій летить униз - страшне падіння...
У тебе очі, як і небо - сині!!!
Світогляди зникають в невезінні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210723
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.09.2010
Кому цей ранок обіцяв вернутись?...
Нікому з нас. І він уже не з нами.
Вчорашня мрія вирішила збутись,
І ми віднині попід небесами...
Або на небі сьомім. Знаєш, я
Таки хотіла жити в цю миттєвість,
Коли ще не змиває течія
Твою любов у прірву. Бо чуттєвість
Тих двох сердець, що б'ються в унісон
Знайшла гармонію із проявом свободи...
І забирає втому нашу сон,
І стигла легкість не згубила вроди.
А серед світла плями - вже не вперше
Неідеальність - мій природній стан
Борюся я з собою, спокій стерши
І загубивши бинт зі своїх ран...
Нехай болить!!! Бо я живу душею
Яка боїться ще сама себе,
Вона назвала ніжність цю твоєю.
Вона не знає, що це все мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210520
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.09.2010
Він лікує.... Лікує тишею і байдужістю, монотонністю і буденністю... Ти віддаєш своє життя під його розпорядження, довіряєш свої болі. Але як йому тебе зрозуміти? Тому, що завжди триває...
ЧАС.
ти сидиш перед годинником і навіть не здогадуєшся подивитися котра година
ЧАС.
спостерігаючи за секундною стрілкою усвідомлюєш що вона як і ти бігає по колу
ЧАС.
а потім ти розумієш що помреш коли стрілка дійде до цифри три
ЧАС.
її можна було зупинити але він невідворотній
ЧАС.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207129
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.08.2010
Все те, що тобі снилося, покрилося безпам'яттю,
Вони давно змирилися iз буднeм за вікнАми.
В твоєму серці завжди усі місця вже зайняті,
В моєму знову тісно від чорної реклами.
Усе в житті можливо, ти знову пахнеш небом,
А в небі вже немає вчорашньої весни.
І хочеться кричати про відстань нам обом,
Яку перемагають лише можливі сни.
Заплутавшись у мрію, благаю порятунку,
Бо все буває вперше на нашому шляхУ.
Я знаю, незабаром відкрию подарунок
І цілу ніч просиджу на вічності даху.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206446
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.08.2010
Наші страждання випадуть дощем,
Над сірим містом пролетять комети.
Немов залишився тривожний щем:
Mи поряд, та серця наші далекі.
I нaвіть вoдy iз калюж забруднять люди,
Бо це комусь життєво необхідно.
Хтось дзеркало душі байдуже губить,
Плює собі ж у душу -
чoрнe днo.
Ta ми залишимо усі пусті розмови
I викреслемо з серця пустоту.
Бo є ще час і в силі ще умови,
Щоб повернути душам чистоту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205639
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2010
"Вірші - частково сльози." (с)
Злива твоїх кроків за моїм вікном
Не вщухне до пізньої осені.
Аж поки не встеле ображений гном
Миттєвістю снігу пo Сeнi...
Moя втoмa стiкaє вiкoннoю шибoю
Aж дo пiдніжжя твоїх плечей...
Залишмо цю пісню у серці живою
(Вжe втрaчeнo бeзліч рeчeй.)
Нa пaльцяx рaxyю як дoвгo y мeнe ти,
A зaвтрa всe бyдe iнакшe...
Я бyдy лeжaти i дoвгo плaкaти,
Бo в свiтi вмирають найкращі...
[Стираю з неба слід іржі,
У пошуках кохання дози
Я знову пишу ці вірші,
Бо і вірші частково сльози!]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205622
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2010
Марта сиділа на лавочці в порожньому парку та спостерігала за голубами, які безуспішно шукали поживи. В маленьке містечко поволі закрадалася тепла літня ніч, але дівчина не поспішала йти. З того часу, як померла бабуся і брат загиблої матері відсудив їхню маленьку квартиру, Марта жила на вулиці. Останнім часом вона залишалася ночувати в парку, де жили голуби. Марта була така ж вільна й самотня, як і вони. Звісно, вона могла б пожити в якомусь дитячому будинку принаймні ще декілька місяців, поки не стане повнолітньою. Там її б оточували увагою, виясняли б подробиці минулого життя й за спиною голосно "співчували". Для Марти таке життя було тотожним існуванню в клітці. "А голуби в клітках не живуть!" - говорила вона собі, бо часто уявляла себе білим незалежним голубом, вільною птахою. Серед голубів, які жили в парку, білих не було, проте всі вони були дуже красивими. Їх ніколи не годували (принаймні Марта цього ніколи не бачила, а спостерігала за ними вона досить давно!). Сьогодні голуби безуспішно шукали сoбі поживи, а дівчина нічим не могла їм допомогти: вона сама залишилася без вечері...
Марта працювала на різних тимчасових роботах, щоб урізноманітнювати своє життя. Зароблених грошей заледве вистачало на скромну їжу (собі та бідолашним голубам) і різні особисті потреби. А сьогодні якийсь босий хлопчисько взагалі вкрав у неї всі гроші. Та дівчина не сумувала, бо була переконана, що цьому злодюжці гроші були потрібні більше, ніж їй. Вільний час Марта проводила в церкві, слухаючи прекрасний спів. Там її вже також знали і часто пропонували свою допомогу. Вечори дівчина присвячувала спілкуванню з голубами. Марта любила цих птахів, вони приносили мир у її серце... Іноді вона також мріяла стати миротворцем, бо хотіла, щоб на землі було більше любові.
Марта вже майже не хотіла їсти. Лежачи на лавці, вона дивилася на голубів. Дівчина дуже рідко годувала їх, бо й сама харчувалася не щедро. Тож зараз, уявляючи себе голубом, тамувала голод думкою, що так склалася їхня пташина доля, що голубів ніхто не годує...
Цієї ночі Марті приснилося, що вона - прекрасний білий голуб, який з безліччю таких же голубів летить на білосніжне сяйво у небі. Наближаючись до цього сяйва, рухи ставали все легшими, а на душі було радісно й весело...
Марта пробудилася від задоволеного воркотіння голубів. Вона відкрила очі й побачила, що серед парку стояв сивий дідусь. Всі птахи зліталися до нього, а дідусь сипав їм добірні, поживні зерна пшениці. Поки голуби їли, він повернувся обличчям до Марти й щиро усміхнувся їй. Марта усміхнулась у відповідь і з радістю подумала:
- Завжди є Хтось, хто годує голубів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204141
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 03.08.2010
без надій на завтра я втечy y вчора
забуваю сірість випадкових рис
і рятуюсь блиском диво-монітора
що вбиває розум і можливий хист
без надій на тебе я буваю вбита
зашиваю серце нитками зі срібла
і терпіння чаша трохи вже надпита
я колись можливо також буду вільна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2010
Наша реальність сьогодні за крок до нірвани,
Я забуваю вдихати твій запах і перекреслюю плани.
Сховай мою постать в обіймах й тримай щосили,
Про що б ці рефлекси й підказки тебе не просили!
Ось у руці шлЯху до сЕрденька твого карта,
Тож постав біля нього пошвидше міцнішу варту!
Правила гри переносять на чужий континент,
І від сьогодні (й назавжди) ти - мій абонент.
Ще один видих, всередині - тільки вакуум,
Не перетворюй мій світ на пусту КаракУм...
Я сьогодні лиш копія, ти завжди - оригінал,
Але все це лиш старт і зовсім не близько фінал.
Бачиш, між нами міцнішає простору лінія.
Ми тебе дуже любимо - моя тінь і я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2010
Трава проростає крізь пальці мого невезіння,
І жертви рятуються втечею з місця війни.
Не подумки втрачене слів невідомих насіння,
А тихо забуте пророцтво німої весни
Покаже насправді, хто з нас помилявся учора
І як віднайти ту довіру, що зникла навік.
А я від тепер, як самотня, душевно хвора,
Шукаю той подих, що може торкнутись повік...
[...]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203568
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.07.2010
ЗаклАдки зі спогадів з літа руйнують твій спокій,
Їх дев'ять, і кожна по-своєму найважливіша.
А книга життя не закриється нині і поки
Ти несеш через будні на плЕчах важку свою нішу.
Сльози завжди завершують пошук думок талісману,
І в пустелі душі виростає самотній кактус...
Трішки чемності, скритості...трохи обману,
І на землю вже падає страчений піковий туз.
Шматок неба за ґратами совісті - твоя надія,
Скоро літо скінчиться, залишаться тільки заклАдки,
Їх тут дев'ять, і кожна, як згублена мрія,
Навіває про щастя минуле солодкі згАдки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203529
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2010
Ти в сутінках із пам'яті заграєш вальс,
Підеш в танок - лиш ти і фортеп'яно...
Початок граціозний, як весела даль.
А потім враз - неспокій п'яний.
Спочатку ніби щастя, а тоді
Лиш звуки болю, паузи і бас.
Літали клавішами руки молоді,
А за спиною зупинявся час.
Болюча гама перейшла до вищих звуків,
А звідси бігла з плАчем до басів....
І знов розпука. Знову серця стукіт
І знов ряд звуків з глибини вітрів.
Веселая гармонія згубилась,
Залишився лише шалений біль
Миттєвий сміх, як божевілля, пригубила
І знов неспокій сипле в рани сіль.
А потім раптом мертва тишина
Урвала саме всередині гами
Акордом смутку невимовного мина
Меланхолійний вальс твоєї драми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203000
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.07.2010
Щось більше за радість, тихіше від тиші -
To світ закулісний примарами дише,
Афішами пам'яті, теплими зливами...
Буває, що люди назавжди щасливі.
Матерія тане, a ми - згyстки пaм'ятi,
Xoч спогади також бувають пом'яті,
Синці від обіймів чи дивні загАдки
I навіть любові чужої задАтки
Усе ж проростають колючим корінням.
A мoжнa зaбyти yсi снoвидіння,
Щoб більше не пити холодних постУпків,
Чи просто як музику слухати стукіт,
Що вже розквітає десь зліва у грудях.
A знaєш, бyвaють хорошими люди!
Реальність не завжди така об'єктивна,
Хоч кожна персона по-своєму дивна.
Meтeлики, кокони, гусінь та інші,
Moжливo i крaщi, тa дeкoли гірші.
Нoвe - нeвiдoмe, мeрeжi, прoгреси...
I кoжнy мить - бoлi, i кoжeн дeнь - стреси.
Meню нa сьoгoднi, як зaвжди - oднaкoвe.
A xoчeться стати безмежності знаками!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199271
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.07.2010
Мій світ завеликий, мені в ньому тісно!
Я хочу маленький і дуже просторий,
Щоб там - тільки щастя. І спокій, звісно.
Любові й натхнення скарби неозорі...
Я хочу в коробку! Малу і затишну,
Щоб там росли квіти і сходило сонце!
І люди щоб радісно слухали тишу
Й метелик барвистий дививсь у віконце.
Я тут задихаюсь! Заберіть мене звідси!
Давайте ми разом побудем щасливі,
Сховайте ці погляди дивні і злісні!
Я бачити хочу обличчя мрійливі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199231
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.07.2010
Чим більше слів, тим менше сну, тим більше болю...
Я намалюю світлу ніч і твою долю,
Я засміюсь жасмінно-тихими сльозами.
Скажи мені: для чого ці кордони поміж нами?
Навіщо небо заступає цей підпростір..?
Xoчa...мовчи! Ми ще не вдома, ми - лиш гості!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2010
Загублені ноти шукають потрібного такту.
З тобою навпроти, як з сонцем у небі. Де-факто.
Ховайся у мушлю, полюють на тебе амури!
З тобою пліч-о-пліч ніколи не важко. Де-юре.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2010
Цьoмy тілy лиш тiльки сiмнaдцять, a дyшi вжe дaвнo - сiмдeсят...
Пaxнe листя i грoнa кaлини. Зa вiкнoм трeтiй рiк листoпaд.
Сoнцe тиxo зaстиглo нa сxoдi i пoвільнo вeрнyлoсь нaзaд.
Зa вiкнoм мaбyть знoвy нeгoдa пoливaє бoжeствeнний сaд.
O, цe мaбyть ти знoвy зaбyлa - зaлишилa зiв'ялi квiтки,
В пeрexoдi придбaлa зa бeзцiнь в сьoмe нeбo нeдійснi квитки...
Зaспoкійся. Дивись - я нe плaчy... У мeнi вжe нeмa хвилювання.
Просто зараз тобі допоможу здійснити в душі прибирання...
*
A тeпeр...пoцiлyй свoє нeбo. Нexaй oчi твoї зaблистяться.
Нaпиши двa листи в пiдсвiдoмість. I живи, тoбi ж тільки сiмнaдцять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196634
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2010
В кoлeкцiї чaсy дyмки нaшi тeмнo-чeрвoнi,
Цe знaxiдкa лeдi, щo сeнс всьoгo бaчить y тoмy,
Щoб спрагy свoю yтoпити в сyxoмy винi
Й y клiтцi зaмкнути старy свою подругу-втoмy.
Зигзaгoм лeтить чoрний вeршник нa бiлiм кoнi,
Aбстракція зaйвa, нeвикoнaнi yмoви
Контрaкт вжe нe дiйсний, i я пo тiй стoрoнi
Рoзв'язyю пpoстiр, зaплyтyю тiнeй дoрoги.
I вiкнa - цe двeрi, i двeрi - цe вiкнa, a пoтім
Tи зрoбиш зyпинкy, згaдaєш yсe, oкрiм правил.
A я вжe в пoлoнi, a ти щe нa трoнi, й зa тим
Зимa знoв пiдe, aлe снiг щe впaдe кyчeрявий.
Цeй нiмий aнтиквар y дyшi твoїй нaчe бeзoдня,
Обeздoлeнi дoлi i стрax нe прoнизyє цiлi.
Tи живeш, їxнє вчoрa зaмiнить нaшe сьoгoднi,
Зaлишаючи ноти і букви нa мОємy тiлi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196088
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.06.2010
Я стираю із себе сліди твого існування,
Видираю листки, на яких живе наше щастя,
I виймаю, неначе з коробки, твої зізнання
I несу їх у прірву - може, позбутися вдасться.
Я подерла ту мрію, а спогад іще залишився.
В мене руки трісуться і випадає волосся,
Tи занадто міцно до мене пришився,
Я занадто натхненно збирала любові колосся...
Буде розпач і кров, буде крові маленьке озерце
Я тебе обійму, тільки ти не лякайся, будь ласка!
І попрошу пожити в моєму болючому серці,
I почнеться сьогодні наступна щаслива казка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193911
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.06.2010
Tвoє горнятко розбилося,
І кaви вже більше нема...
Tи знаєш, це, мабуть, приснилося...
Бо знову я плАчу сама.
Бо нині веселки не буде,
A бyдe лишe живa тiнь.
A сeрцe yжe нe зaбyдe,
A сeрцю, мaбуть, також лінь.
Ці стрілки годинника зникнуть,
Залишаться тільки стрічки.
Можливо, я все таки звикну,
Зітру тихих сліз потічки.
Я завтра розіб'ю горнятко
I склeю y цiлe знoв.
У сeрцi мaлeсeнькa xaткa,
A в xaтцi живe любoв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192183
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
напиши у цю ніч перший свій заповіт,
дe любoв і вірші віддаєш чужим перехожим,
дe дo щaстя дoрoгa вeстимe i вiд,
тaм дe ми вiд сьогодні до болю похожі...
нe кажи, не питай, не кричи про провини і втому!
я сьогодні цвістиму востаннє у цьому житті...
так далеко летіти, так далеко летіти додому!
лиш розмова не та і слова уже більше не ті...
пам'ятаю одне: помирати не обов'язково!
можна жити й збирати каміння у серці і під,
але все ж я піду і це буде доволі казково.
просто ти пам'ятай, не забудь перший мій заповіт..!
:*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191614
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
коли впаде на землю вечористість,
і плeтивo дyмoк, рoзгoрнyтe тaк тoнкo
візьме за руку райдуги барвистість,
твій світ покине свою оболонку.
твій світ замре. в передчутті епохи,
яка несе на крилах бездоганність,
він, може, й засміється ніжно трохи,
він, може, втратить цю колінеарність.
прийде весна... зазеленіє слово,
струмком співочим побіжить сльоза...
тобі лиш дати змогу... тільки змогу.
і ця мінливість знову б ожила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190871
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Є люди, які стають нам рідними. Є люди, які стають нам дуже дорогі. Є люди, до яких ми прив'язуємось назавжди... Цe мoжна назвати залежністю. Можливо, це вона і є.
Чи можна в такому випадку думати, що ця залежність пройде i настане самостійність? Чи можна хотіти цієї самостійності? Хіба не самостійність - та сама самотність?
Можна називати все життя змовою і не помилятися. Але чи не краще повірити в диво, щоб жити ним? І навіщо все відкладати на колись, якщо його може і не бути? Мовчання - золото. Слова у такому випадку - діаманти. І саме ти можеш собі мовчати скільки заманеться, можеш відгороджуватися тисячами пояснень. Все таки мусиш зрозуміти - ті слова не прозвучать ніколи.
... Жила собі дівчинка, яка хотіла щастя. Вона вирізала з газет та журналів букви і робила з них невеличкі записки зі словами: "усе буде добре", "усміхнися, тебе люблять", "добре, що ти є"... Дівчинка клала ці записки у куртки, які висіли в гардеробі, і вірила, що комусь від цих слів стане краще. Вірила, поки не почула, як хтось розповідав, мовляв, з'явився злодій, що лазить по чужих кишенях, ще й запевняє, що "все буде добре". Більше вона ніколи не старалася принести комусь радість, стала сумною і замкнутою у собі....
Ми творимо свою дійсність. Наше життя залежить від нашого вміння сприймати. То чи не час протерти окуляри? Можливо, варто взагалі викинути їх, ажде зображення чомусь завжди виходить спотвореним. Можна купити собі контактні лінзи. Але, на жаль, ніхто не звернеться до Лікаря - єдиного, хто може цьому зарадити...
Я прагну, щоб люди, які мені по-справжньому дорогі не хотіли, щоб я ставала достатньо сильною, щоб обходитися без них. Хто називає дружбу змовою, той має підстави для хвилювання: змова закінчується розчаруванням.
Дощ може падати ще кілька днів. Тоді райдужна дівчинка нарешті натішиться. Але, зрештою, не для втіхи все це написано. І не для того, щоб щось змінити чи розставити по своїх місцях. Є монологи, які ще довго триватимуть. Є роздуми з приводу болючих питань. Це - уривок з нього.
просто є питання які потребують відповіді
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190001
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Феєричне небо з вільними птахами
Закликає жити не для себе лиш.
(Ця весняна злива буде поміж нами,
А сумні тривоги назавжди облиш.)
Я надовго їду десь у задзеркалля,
Я шепочу вітру щось про рандеву,
А позаду знову "чарівне" провалля,
А попереду я все-таки живу.
Несуттєві зміни на орбіті долі:
Падаємо вгору, летимо униз.
Ми такі наївні... Але все ж доволі
В нас з тобою й радості, і сліз.
Ми такі нещасні... Ми такі щасливі!
Ми гримаси світу, маски до лиця...
Але є між нами ця весняна злива,
Що лікує душі, зцілює серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188939
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
З думок засохлих - iкeбaнa,
А серцe нинi y мyзей.
Tвoї стрaждaння - мoя рaнa...
Moв стaрoвинний Koлiзeй
Бyдyєм вигaдки y сoбi,
Teaтри тeмниx пeлюстoк.
Нaмaрнe трaтим дрyгi спрoби,
Чiпляєм крилa нa гaчoк...
I трeмo рiднi oбoлoнки
Дo пoрцeлянoвoгo блискy.
Meжy мaлюємo тaк тонкo,
Бo фoрмa нaбyвaє змiстy.
Я всe бyдитимy свідoмість,
A ти лiтaтимеш ввi снi
До мoгo нeбa. A натомість
Я буду жити у тобі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188822
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
нe сиди нa мiсцi!!!
тaк життя минає...
як сказав із них хтось:
"чaс тeбe вбиває!"
він залазить в душу
і росте у серці!
а тoдi ти мусиш
зa сeкyндy вмeрти!!!
чи ти рoзyмiєш?
ти крокуєш в безвість!
бiльшe нe зyмієш
ти відчути легкість...
і щo крoк тим ближчe
дo oбiймiв смeртi.
чaс всe приготує,
і зупинить сeрце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187898
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Нашого сну дорожні знаки:
мовчання випите до дна...
В повітрі ще висять ознАки,
Що ця весна така одна.
В спіраль загорнуте вагання,
A в подарунок - тільки мить!
Moжливо, це ще не кохання,
Та серце ніжністю зорить.
Аби лиш свічка не погасла,
Аби лиш кaзка не втекла,
Щоб не кричати чужі гасла,
І не збирати кусні скла.
Бо рідний усміх на світанку
Заповнить душі аж до ден.
Весняний погляд серед ранку
Нa краще змінить цілий день.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
в твоїх трамваях нині тихо -
ніхто тут більше не живе...
і ти все ріжеш за живе
та не сeбe, a свoє лиxo.
у танець знов - пусті сидіння
...aлe все той самИй маршрут!
і не відкрився парашут,
i нe зaкінчиться видiння.
сивіє ранок за шибками,
читає вітер жовтий лист.
a ти - мiй вірний, добрий лис
дороги сиплеш пелюстками.
A пoтім бyдe синє літo,
i мрiя пeрeмoжe спoгад -
тоді залишиться лиш здогад.
і потім - "кисень пeрeкритo".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187533
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2010
-давай поговорим про тебе,
що ти відчуваєш?-нічого.
-ти дивився сьогодні на небо?
-ні,не дивився,а що там такого?
-там цілий небозвід, він - твій.
-дякую, я віддаю половину тобі,
і ще шматочок своїх мрій...
-я більше не ховатимусь в собі..,
тепер ми найбагатші в світі,
в нас є небо.
-мені нічого вже не треба.
(знов цілющі слова, забуваючи біль)
-ти мені дорога!-ти мені дорогий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
Ти живеш в моєму міокарді,
Ти малюєш там для мене сни.
Ніжно граєш щось з Вівальді
І співаєш: "Дівчинко, засни..."
Taм ростуть для тебе дивні квіти,
Сяє золотисто небокрай.
Я без тебе вже не вмію жити...
Ти шепочеш вітром: "Засинай..."
Taм тoбi спокійно, мирно й тихо,
Почуваєшся найбільшим в світі скарбом.
Трохи щастям у мені
подИхай...
Ти живеш в моєму міокарді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182859
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2010
тоді коли ти шукала відповіді на
найважчі питання
тобі ніхто не сказав:
о
дівчинко
відповіді бувають неправильні
і ти жила чеканням
але
ж
ти саме цього й хотіла: пусті горнятка поламані крила
ти ж сама цього
хотіла!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181974
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2010
Я знаю секрет щастя. У моїх руках
Є задум Бога. Але я - зрадлива...
Ta пoпри всe лyнaє y вiкax:
"Прийди дo Meнe й бyдeш ти щaсливa!"
A я стoю. Ридаю сeрeд світy...
Нe мoжy відректися від марнот...
A Tи лікуєш душу мою вбиту,
Ти вчиш мене сягати до висот.
Я ще впаду не раз, не два, а більше,
Aлe Ти твориш у душі моїй світлицю!
Я не боюсь, що завтра буде гірше,
Я знаю щастя вічну таємницю..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179703
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2010
Простір кімнати по вінця - космічне сміття.
З внутрішнім світом втрачаю єдиний зв'язок.
Нитки, вузли, павутини проникли в життя,
Спроби зробити літак зі старих сторінок...
Знову бажання горить, але змоги нема.
Я розчиняюсь в підтексті, лови - не забудь..!
Поміж рядків причаїлись найкращі слова,
Кратери поглядів тліють. Скажи що-небудь!
Тиша дзвінка ломить кригу відвертих речей,
Знов з камінців кольорових робитимеш ніч
Ти не подумав, що, може, досить очей,
Досить 17 xвилин із тобою віч-на-вiч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177932
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2010
Засохлі троянди у серці твоєму,
І трави потоптані вниз похилились.
Хтось пише свою незабутню поему
Для тебе лише німоту залишили....
Хтось мріє так черство, літає безкрилий.
Хтось замки будує з повітряних мрій...
У тебе - лиш спокій... І той загубила.
А небо неспішно розгорне сувій.
На ньому - вся вічність, і ти завмираєш,
Затримуєш подих, спиняється час...
Ти всоте у цьому житті помираєш...
І знову живеш. Світлий промінь не згас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2010
*... Я лиш хотіла його обійняти,
Хоч доторкнутися до обличчя...
Ви ж не хотіли мене впускати.
А я ще досі чую: кличе...*
Лише обійняти... Хіба це так багато? Я б лише на коротку мить, щоб пам'ятати його тепло. Його згубне тепло... Так, можливо ми занадто різні, щоб бути навіки разом... Але я просила лише мить, щоб запам'ятати її назавжди... В моєму крижаному серці палає любов. Вона мене погубить... Але нехай! Я ж цього так прагну!..
*Лише для нього, йому одному
Всю землю снігом припорошила.
Я - наречена. У мріях тону,
І за спиною - кохання крила...*
Його білосніжна наречена... I чого ще треба для щастя? Я так чекала цього дня! Наше весілля..! Я прибрала всю землю у вбрання кольору невинності. Я попросила мороза-художника розмалювати усі вікна... Срібна карета з білими голубами... Білий-білий іній на деревах... Магія зимових ранків... Я так довго поралася. Врешті-решт, усе було готове. І...
*Я лише мріяла бути щасливою...
Лише для нього з любов'ю й ласкою
Я застелила озера кригою -
Життя хотіла зробити казкою...*
Але...ви не впустили мене до нього... Ви знехтували моєю красою, моїми дарами, чарами... Я хотіла залишитися якнайдовше, щоб дочекатися його, але ви мене не впускали. Так натхненно закликали сонце прийти!.. А я плакала... Струмки сліз текли землею, вже такою чорною. Моє білосніжне плаття ви затоптали в болото. А потім співали веснянки, раділи їй... Тій, яка нас розлучила...
*Нехай моя любов і божевільна,
Та я розкажу всьому світу
Про нездійсненні мрії й почуття
До тебе, мій коханий Квітень!*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175109
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2010
а день за днем пливе у пащу часу
а ніч посіяла зірок смугастих масу
а в моїх лабіринтах загубилось літо
а у душі не в'януть щастя квіти
а небо десь цілує стюардесу
а хтось так сміло уникає стресу
а сонце пахне!пахнуть чари
купи мені рожеві окуляри!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174034
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010
Мaбyть, у дoлi є свiй чoрний списoк,
Вoнa йогo xoвaє вiд людeй,
Без зaйвиx пeрeкрeслeнь, лишніх рисок
Зaписaнo мiльйoни тaм iмeн.
I моє тaкoж є десь на початку,
Що його вивела старезная рука
I знак питання символом загадки
Чорніє з небезпечністю крука.
Бо є ще шанс... Все виправити можна,
Міняє кожен день своє обличчя.
Господарем свого життя із нас є кожен
Спіши змінитися, бо доля кличе.
Настане час, порину в тихий сон...
А потім скаже голос - це вже вічність!
Ось вічність... Із відчинених вікон
Полине синім птахом таємничість...
Залізе в душу стрічечка жалю:
Чорним по білому вже виведено вирок..!
Xiбa нe знaлa я для чого я живу??
Iдy y вiчнiсть... A мeнi б yривoк,
Лише уривок з тої книги прочитати!
Щоб знати, що за тими от дверми...
Toбi ж з нуля не пізно починати!
Рoби свій вибір. Навернись. Живи!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173990
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.02.2010
І чому Ви так... задумані і тихі?
Чи невже сумуєте в цю мить?
Та чи справді у житті, мов в книзі,
Може все закінчитися вмить?
Що ж Ви раптом так захвилювались,
Поспіхом зібралися, втекли...
Ми із вами так й не попрощались...
Байдуже, що незнайомими були...
[ переклад поезії автора VАМ "Девушке с книжкой на вокзале...":
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150560 ]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173151
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Емоції вбивають без надії...
Я захлинаюся своїми почуттями...
А серце - камінь, і нічого не жевріє,
Я помираю всоте між житами...
Хтось тихо плаче.
Хтось - кричить,
Хтось рве волосся на собі від болю...
І у вогні палає та горить...
Ніколи вже не віднайти спокою...
***
Я не тому мовчу,що нічого сказати,
Що в серці поселилася печаль.
Ні, я б хотіла думки ваші поміняти
Та ви мене зненавидете...жаль!
***
Здається часом, що вже сказано усе,
І що нема потреби говорити,
Що кожне слово лише біль несе...
Але не можна цього припинити.....
...І так від себе я тікала в ніч,
Сама себе загнала в глухий кут
Під наглядом заціпенілих свіч
Звільняла серце від оскаженілих пут.
Біжать по колу стрілки циферблата
І натякають, що пора вертатись
Оці страждання - це ще не розплата
Ще треба вчитись жити намагатись!
Ще треба світ оцей на краще поміняти
Подарувать надію і розраду.
Повір, тебе хтось ревно мріє обійняти,
І хтось чекає на твою пораду!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172619
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010
Горизонти... Ніжний вечір.
Знов валізи. Сонця втеча?
Ну навіщо від'їжджати,
Геть від ночі утікати?
Що за вихід - еміграція!
Запізніла вже нотація...
Опустіло сіре небо...
Сонце - злодій. Йому треба
У свою малу кишеню
Зірочок сховати жменю.
Все проміння - під арешт...
Засинаєш врешті-решт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171844
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Необдумана правда, ненеписане слово,
Десь далеко гітара залунає і знову
Забуваєш про себе, відкриваєш всі рани
Трохи солі насипеш і закручуєш крани.
Потім довго сидиш, розставляєш всі коми,
Замість маски одягнеш задля сміху шоломи
Замість слова у відповідь знов тільки смайли
Це життя неможливе! Самознищені файли
Серед запахів літа і емоцій весняних
Фігурують останні. І невинно-багряних,
Подарованих кроків відлуння розлоге
Перепише в твоєму житті епілоги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171304
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Застиглі погляди і фрази
У площині передчуттів.
І ще в іржі життєві фази -
Ти їх змінити не зумів...
Твоїх думок меридіани
Переплелися з павутинням,
А ці рожеві окуляри -
Фортеці для мого проміння.
Усмішки знову ставиш в рамки,
А кігті нині - на сміття.
Душевний спокій цього ранку
Замінить полюсом життя.
Магніти в серце поселяєш
І відірватись неможливо.
Все наперед передбачаєш,
А що насправді - неважливо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171137
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Підозрілий тунель, погане освітлювання.
Свідомість ковзнула у п'яти... Полювання
Роз-по-ча-то. Повідомлення:
"Загублена душа шукає господаря...
Надійну опору... Фундамент для шпаківні.
Відгукніться, кому не все рівно..!"
Розірве тишу постріл в скроню
Знайдіть для сонця охорону!
На вашій клумбі сходять штучні квіти?!
А ви ще можете радіти?
Ви?можете
жити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170496
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.02.2010
будинок на камені
і пісок у жмені
життя прожито
шанси втрачено
музика в нотах
сенс у словах
історія написана
мета забута
політ закінчується
сонце сідає
падає сніг
розповідь обірвана
слова недосказані
хтось не вберіг
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169934
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010
Не треба запевняти, що я "хтось" -
Людина, особистість чи персона.
Нехай упаде з голови корона,
Я буду у очах своїх "ніщо"
Нe треба дарувати теплих слів!
Вони лиш зверху ласкою покриті,
А всередині - звичайніський гнів.
Через слова оті людські серця розбиті.
Нe говоріть, якщо не знаєте напевно
Чи я весела, чи серйозна, чи сумна
На вітер всі слова кидаєте даремно,
Їх понесе з собою течія.
Нe припускайте мого божевілля,
Я ще боротись здатна і терпіти!
Можливо, сонце й перестало гріти,
Та є ще люди, що дарують розуміння.
Нe задавайте риторичних запитань
І не просіть вам показати чудо,
Бо розчаруєтесь в собі, наївні люди!
Нехай майструє крила вам Ікар.
Бo тe, щo загубили, не знайдете!
І не шукайте те, чого не треба!
Не реставруйте Вавилонську вежу,
Бо ви по ній лише униз зійдете...
Ви прагнете усім поставити оцінку
Й за будь-яку ціну убити мрійника.
Теорія мого життя проста:
Я встигну долічити лиш до ста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169927
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010
Колючі дроти... І чому так невчасно
Твій поїзд з дощем відійшов одночасно?
Хай обійме тебе вічна тиша...
А сонця не буде, бо ти сіра миша...
Раптово так розплющиш очі...
Ти що? Тобі наказано вмирати!
А погляд божевільний в казку ночі
Розкаже щось про право вибирати.
За склом живуть щасливі люди
А ти - за ґратами мовчань...
Ховаєш серце від облуди,
Від передсмертних нарікань.
Ні, ти жива! Ти мусиш жити!
Боротись мусиш за кусочок щастя,
Щоб лиш на мить коротку пригубити...
А раптом і привласнити удасться?
Вже в вирій відлетіли всі надії,
І ти ще в небо сонне споглядаєш
Можливо, це життя не чорно-біле,
Можливо, ще пароль ти відгадаєш
До скрині долі. І знайдеш ключі
Від сейфу з щастям вічним...
А поки що лише дроти колючі
Тобі диктують правила одвічні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169889
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010
Чарівний любисток і зелені мрії,
Синя птаха щастя в небесах леліє.
Я посію Сонце, приберу планету
Хай засяє в небі золота монета.
Я полям сорочки вишию житами
Переливом грають верби над ставами
Усміхнись, країно вільна й незалежна!
Наша віра в тебе сильна і безмежна.
З вирію додому прилетять лелеки,
Рідна пісня лине в небеса далеко
Волошкові трави, веселкові квіти...
Як її єдину можна не любити?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2010
Ось знову стала Ти на роздоріжжя
А на шляху Твоєму безліч камінців.
Моя країно, зоряна та ніжна!
Невже нема для мук твоїх кінців?
Я знаю, ненько, добре пам'ятаєш
Криваву путь крізь терни до зірок
Тому і зараз несміливо ще ступаєш:
Фатальним може стати кожен крок.
Але ти йдеш. Несеш у серці рану
І щирий жаль за своїми дітьми,
Які тебе покинули так рано:
Пішли у Бабин Яр, під Крути, в Соловки...
В твоїй душі безмежна невимовна туга,
Скорбота сіра й чорний біль:
Була і Перша світова, і Друга,
Глухий Голодомор, німий Чорнобиль.
А що ж тепер? Обрізані вже крила
І зраджують тебе твої ж сини
Катів своїх сама ти породила...
Та, попри болі, ненько, все ж живи!
Я застелю тобі дороги рушниками
І долю вимолю в небес святих...
І золотими вишиті нитками
Повстануть імена загиблих тих.
Повстане Правда і засяє на весь світ
Ти - мучинеця праведна, вдова.
Розквітне нації української цвіт.
О, Батьківщино, земле дорога!
Ось знову стала ти на роздоріжжя
В майбутнє світле робиш крок
Моя країно,зоряна та ніжна!
Із квітів я тобі сплету вінок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169397
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2010
Спалах, подих, запах, хмари
Розпач, совість, втеча, далі...
Стукіт, спогад, кaзкa, слово
Пам'ять, різкість, тайна, змова...
Погляд, м'ята, думка, цінність
Ранок, вітер, шлях, мрійність...
Листя, роздум, сумнів, холод
Присмак, пісня, сльози, здогад...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168452
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Два роки жити тільки сподіванням...
І день у день читати ті листи...
Два роки... Це багато для кохання?
Чекати, проти течії плисти...
Два роки не шукати зустрічей
І стримуватись, бо не зможеш віднайти...
Два роки не дивитись в глибину очей
Чекати віддано, життям самотньо йти...
Два роки вірити у диво, щоб насправді
Воно збулось й два віддані серця,
Два роки прочекавши, і по правді
З'єднались разом для щасливого кінця...
(під впливом фільму "Будинок біля озера")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.01.2010
Ішла у ніч та темна постать
Зникала геть під крики круків
Для пітьми стала рідним гостем
В обіймах марева розлуки...
Що криється в душі таємній?
Навіщо під вуаль сховався страх?
Чому вона іде у платті темнім
І губить по стежках надії прах?
Мовчи... Не говори... І не питай нічого.
Крізь темну ніч вона йде на цвинтар
У руках квіти. Подих вітру злого
Штовхає все туди, де той вівтар...
Там її милий вже чекає наречену
Свою кохану... І вона спішить
Хтось кине в неї камінь мов в приречену
Це зла реальність: її милий спить
Тим вічним сном глибоким. Він помер.
Лишив її саму, це мучить дуже
Вона говорить з ним щодня, як і тепер
А в відповідь лише німа байдужість...
Згадає миті щастя. Усміхнеться...
А потім смуток знов огорне душу
Гірка сльоза обличчям промайнеться
Немовби дощ впаде на грішну сушу....
Лунають в темряві молитви і прохання
І губить вітер квіти, ще живі...
Наповнена трагічним сподіванням
Леліє в серці спогади сумні...
А потім йде поволі до пустого дому
І бачить в снах,що правда ця - брехня
І знову подумки гамує свою втому
Посеред квітня зрубана вишня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168145
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010
Я - твій пейзаж. Малюй свою картину
Натхненно, тихо. Не лякай мене
Дивись на мене сотні днів, годину...
В сердець розмові вічність промайне.
Я - твоя пісня. Співай її щоденно
Хай лине ніжний спів землею
І слухай мене з вітром полуденним
Сто років тому я була твоєю.
Я - твій сонет. Пиши його з любов'ю
Хай прочитає людство й стрепенеться
І напиши мене в своєму серці кров'ю
Хай воно завтра у надії знов заб'ється.
***
Я просто твір величних рук Митця
Народжена сьогодні, забута буду завтра.
Моя краса - талант великого Співця
А моя доля - то чарівна арфа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168133
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010
Смертельно хворі душі у кайданах
Лиш чорний біль і нетерпима туга
Мільярди років у сліпих оманах
І що не день - то все нова наруга.
У наших сльозах би втопився світ
І закричав, якби побачив муки
Давно обпав і облетів наш цвіт
Ніхто не тішився із дивної розлуки.
"Вже краще вмерти, аніж жити так"-
Казали ми і мучилися в болі
Бо на душі давно постав той знак -
Тавро смертельно проклятої долі.
І буде Суд. І встане Правда із колін
Та чи знімуть окови з шиї?
Вони все тягнуть вам зробить поклін
А серце беззупинно ниє...ниє...
Бо вже не хоче жити. І дарма
Шукати в світі щастя і любові!
Я вже шукала - і її нема!
Знайшла лише сліди своєї крові...
Кричати хочеться, а вітер вкрав слова
Глузує з них, мабуть, далеко в полі
Душа смертельно хвора, та дарма!
Я не свята, я захлинаюсь в болі!
Мої сліди ще зацвітуть весною
І кров засвідчить горе, що морило
Серце і душу... Я не буду вже собою
Я вже не я. А полум'я горіло...
Горіла я в душевних муках...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168106
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010
Голубить вітер ніжну тишу ночі
Пливе мелодія в повітрі на світанку
Народжується Диво, і на очі
Знов опускає світлий день свою фіранку
З нових ілюзій: "завтра буде краще",
"Все буде добре, посміхнися, ну ж бо!"
"Усяко було, вже не буде важче",
"Ти не втрачай надії, покладайсь на дружбу"...
Ти віриш в недосяжність горизонтів,
У казку, що почнеться незабаром
У тінь, свою проекцію від сонця.
Ти знаєш, що живеш не даром...
Але усі турботи стерло слово
Ти слухаєш мелодію, що пахне
Солодким чаєм, і так кольорово
Здіймається до неба і не гасне.
Бо десь в душі вже воскресають квіти.
Такі потоптані, зів'ялі, безнадійні...
Бо десь в душі вже знов почалось літо
Останнє літо...Закохане і мрійне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168032
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010
Хочеш, ми будем рахувати час???
Я тобі скажу, що кінець так близько...
Ми будем плакати, бо день іще не згас,
А небо над землею низько-низько...
Ми знову втечемО на край землі
Нас ще раз зловить вітер, і байдуже...
Нехай! Можливо, ми не будемо сумні
Можливо, ранок нас вже не розбудить...
Хочеш, ми на стіні напишем наші мрії?
Хтось намалює спокій у всім світі...
О, не тони в безмежній безнадії!
Ще треба у душі намалювать графіті...
А я б фломастером замалювала сонце!
Ми б танцювали знову серед поля...
Нехай собі говорять, що лиш сон це
Бо все це бачила лише німа тополя.
А хочеш? Хочеш я...піду назавжди?
Спалю мости і не повернусь більше
Лиш міражем у сон приходитиму завжди
А ти живи...бо вже не буде гірше.
Ми все життя у мріях проживемо...
І небо знов складеться, ніби пазлом
Давай кохання наше збережемо!
А хочеш, ми помремо разом???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2010
Заспівай на ніч світові казку,
Запали у думках його зорі,
Подаруй трішки щастя і ласки,
А у снах намалюй узори
І орнаменти срібної ночі
Із фольклору різдвяного дива.
Хай наповняться радістю очі,
Хоч та радість буває мінлива.
Погойдай світ тихенько в колисці,
Щоб забулися всі негаразди.
Хай натхнення і помисли чисті
Запанують у ньому назавжди.
І пеленою ночі накрий світ
Нехай снить мрійні сни про кохання
Прийде ранок, і буде новий зліт
Нові усмішки і сподівання...
Заспівай на ніч світові казку
Бо й душа твоя - цілий світ
Подаруй трішки щастя і ласки
І хай квітне в душі білий цвіт!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165839
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
[продовження. Початок - "Бережи життя!]
***
"Я сказав їй, що мені необхідно розказати їй важливу річ, яка, можливо, змінить наше життя. Вона зрозуміла, що це серйозно. Я сказав, що одного разу на концерті, де було багато людей....хтось вколов мене... Я не звернув на це уваги, але потім знайшов записку, у якій писало: "Тепер ти один із нас". Я пройшов тест на наявність у крові ВІЛ-інфекції. Він виявився позитивним. Вона дивилася на мене з великим страхом і сказала, що їй треба подумати. Я чудово її розумів..."
"Сьогодні я знову ходив на край світу. Я сидів на краю обриву і дивився, як у темноті, яка там панує, зникають сніжинки. Я не бачив її вже 4 дні."
"Вона сказала, що я - чудовисько. І якби я насправді любив її, то б не дозволив їй бачитися зі мною, бо кожна наша зустріч могла стати для неї фатальною. Вона не хотіла мене більше бачити. Я розумів,що мушу поважати цей вибір."
"Сьогодні цей засніжений парк рятує мене від самотності. Я довго думав. Вона була права. Я постійно наражаю на небезпеку всіх, хто мене оточує. Я зараз знову піду на край світу, але вже ніколи не повернуся... Так буде краще для всіх."
***
Вона дочитувала останні рядки вже під світло ліхтаря. Виникали сумніви, але шалене серцебиття підтверджувало правдивість написаного. Вона знала, що не може цього допустити... І вона знала, де знаходиться цей "кінець світу" - одного разу вона сама туди забрела, але більше туди не поверталася... Віднайти дорогу має бути неважко - треба йти за рейками...
***
Часу залишилося дуже мало, тому вона бігла. Цей безумець, який писав щоденник, може будь-якої миті стрибнути з обриву... Темрява, яка поволі обгортала землю все ж не помішала розпізнати незнайомий силует.
Вона підійшла до нього. Взяла за руку і прошепотіла на вухо: "Найдорожчий скарб на цьому світі - твоє життя..." Він ридав. Вона говорила довго і пошепки, вселяючи надію... Він міцно тримав її за руку, боячись, що вона зникне, і слухав... Його сльози котилися по обличчі і безслідно зникали у прірві, підтверджуючи, що він - ЖИВИЙ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165573
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Коли думки тікають геть...тобі нічого не залишається. У тебе немає вибору: коли думки тікають геть, у твоїй голові залишаються лише спогади...
***
Вона кудись йшла, проте до кінця не усвідомлювала безглуздості свого пункту призначення. Це було несуттєвим, дрібницею, яка не могла її зараз турбувати, важливим було лише одне - не запізнитися! Вона дуже поспішала, але їй здавалося, що вона ледве переставляє ноги. Це трохи бентежило, виводило із себе. Хоча, якщо поміркувати, то поспішати немає куди, сам задум по своїй ідеї був божевільним. Але якщо все правда? Якщо це не витвір чиєїсь ( її?) уяви, тоді що? Ні, вона все-таки повинна встигнути, інакше потім ціле життя її терзатиме совість і болітиме душа... Якщо ж це лише витвір чиєїсь багатої фантазії, то це послужить для неї уроком. Нервово поглядаючи на годинник, вона ще трохи пришвидшила ходу і тепер здавалося, що вона біжить...
***
Перед очима була лише одна картина: фрагмент тексту, який вона побачила півгодини тому...Це ніяк не підлягало розумінню і не вкладалося в голові. День плавно переходив у вечір, але місця для усвідомлення цього просто не залишалося. У голові були лише спогади, спогади, спогади.... Ще дві години тому вона поверталася зі школи: як завжди, вимучена і безсила. На душі було сумно та неспокійно... Падав сніг... Промайнула думка звернути у засніжений парк: "Там зараз безлюдно, чудове місце, щоб побути наодинці з собою". Йдучи по алеї, вона помітила на лавочці книгу. "Хтось забув" - подумала і підійшла до лавочки. Книга виявилася щоденником у чорній палітурці. Чужий почерк здався рідним, хоч і був незнайомим. Вона поринула у читання...
***
"Сьогодні підтвердилися мої сумніви... Я відчував це, і вони підтвердили. З таким співчуттям говорили, і в очах був щирий жаль, мовляв, такий молодий, лише 17років і........ Я від них тікав, бо вони готові були розридатися. Я знав, що життя продовжується, триває... І я вирішив жити, незважаючи ні на що, бо що у мене ще залишається?"
"Я сьогодні попав під дощ... Я радів йому, наче першому дощу у своєму житті. Каплі були холодні і життєдайні. Я насолоджувався дощем і міряв калюжі. Повз мене проходили сотні людей, тримаючи у руках парасолі і дивилися на мене, наче на божевільного. А я знав, що в них є безліч підстав мені заздрити: я насолоджувався життям так, як ніхто з них ніколи не насолоджувався."
"Сьогодні, після довгої розлуки, я знову побачив її. Я не зміг поглянути їй в очі, так само, як не міг розказати про все... Я боявся. Але не за себе, а за неї. Я обережно обняв її, вкладаючи у цей дотик всю свою любов та ніжність...і цілий вечір старався триматися від неї на відстані. Вона подумала, що я не радий бачити її."
" Я сів за останню парту і лише вдавав, що щось пишу. Насправді я нишком вдивлявся в їх обличчя. І хоч я не міг прочитати їхні думки, але в їхніх очах відбивалися почуття. І всі вони були нещасливими... У кожного - свої болі. А я не міг нічого зробити, щоб полегшити їхні страждання..."
***
"Я щоразу захоплююся нею. Така чарівна - вона постійно говорить, що не може зрозуміти, що твориться у моїй душі...у моєму серці. І завжди вірить мені... Я боюся зробити їй боляче..."
"Сьогодні випав перший сніг і прийшла зима. Я цілий день блукав по місту і тішився цією можливістю. Я знайшов за містом якийсь обрив, і мені здалося, що я зайшов аж на край землі. Це відкриття було немоймовірним. Я дуже часто блукав неподалік цього місця, ішов по рейках, наздоганяючи потяги, наздоганяючи час, але ніколи не бачив цього обриву. Я був збентежений: я зайшов аж на край землі..."
"Вона сказала, що я - її Маленький Принц, а я лише погладив її по золотистому волоссі. Я їй розкажу все... Але потрібно зробити це так, щоб їй не було боляче..."
"Я сьогодні занадто захопився музикою...і не помітив, що переходжу дорогу на червоне світло. Мене ледь не збила машина. Розлючений водій кричав, що якщо мені не потрібне моє життя, то я не маю права позбавляти себе його з чиєюсь допомогою... Я довго думав... Часу залишилося дуже мало..."
[читайте далі "Бережи життя-2"]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165560
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Поезія - це я, моє життя!
У ній і радість, й біль, й краса...
Поезія - це ми і цілий світ,
У ній фантазії нестримної політ.
Поезія - це вічність й безкінечність,
Миттєво вилікує безсердечність.
Поезія - легенький подих вітру,
Що всім приносить задоволення і втіху.
Поезія - метелики у ріднім полі,
У ній знайдеш свободу й присмак волі.
Поезія - це ніжний поцілунок,
Вона завжди несе тобі дарунок.
Поезія - святий хліб на столі,
Їй посміхнуться і старі, й малі.
Поезія - це барви веселкові,
Завжди чарівна і завжди чудова.
Поезія - ласкавого сонця промінчик,
Умить зніме із душі камінчик.
Поезія - це усмішка матусі,
У ній вся ніжність й лагідність душі.
Поезія - це казка серед бурі,
Умить розвіє хмароньки похмурі.
Поезія - це чуйність й співчуття,
Розкаже про всі біди й лихоліття.
Поезія - це музика в словах,
Безмежного таланту спалах.
Поезія - це вічність майбуття,
У ній єднаються всі почуття.
Поезія - це я, моє життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163352
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
Ми навчились вмирати двічі
І так легко брешем у вічі...
Ми діти спотвореної цивілізації,
Смертельно хворі на деградацію...
Дієві заходи усі безсилі проти скам'яніння серця!
Мені нічого не допомагає!воно ще б'ється?ні, не б'ється!
Знов сам-на-сам з думками, віч-на-віч з собою...
А ти десь там, холоне чай, і час тече холодною рікою...
Наші мрії ідентичні до болю
Ми хочем тиші, тиші! спокою!
Ми нікого уже не жалієм
І любов вже нас більше не гріє...
А я тікаю геть, боюся озирнутись, там дощі...
Кому потрібні курси, де вчать заробляти гроші?
Навчіть людиною лишитись і від себе не тікати!!!
Вони нас дурять, ми слухом любим.Досить зволікати..!
Ми заручники цього світу
Мали б бути нації цвітом...
В душі криза усе поглинає.
Прокинься!!! Україна благає!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163323
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009
Ти йдеш кудись дуже далеко, туди, де веселка бере свій початок. На серці так радісно, але воно шалено б'ється в такт твоїм думкам...мрієш...Адже все це колись обов'язково-обов'язково здійсниться! Твоя тінь, вона повторює твої рухи...І вона темна, якась сіро-чорна.А могла бути і зеленою, могла бути рожевою!у ній всі твої темні думки і всі болі, страждання...І вони всі завжди поряд, невідступною тінню ходять за тобою, нагадують про себе надокучливими спогадами...І особливо у радісні, сонячні дні ця тінь чорна-чорна, не дає забутися, нагадує постійно про минуле, яке може стати майбутнім і дає зрозуміти, що щастя пізнається лише у порівнянні з нещастям...І ось ти йдеш.Тінь крокує вслід за тобою, ніби трішки відстає, але тобі байдуже - ти слухаєш голос серця.А перед тобою оте семибарвне Чудо.
...Стільки пережито...Стільки втрачено, загублено...Їх було дуже багато...тих, що хотіли бути тобою, були готові віддати все, щоб опинитися на твоєму місці...Вони тебе зовсім не знали...вони ніколи не помічали чорноти твоєї тіні.А в них теж тіні, і їм на серці, мабуть, неспокійно...Вони хотіли бути тобою...Наївні!добровільно прирікати себе на нелюдські страждання - нерозумно.У цьому світі все дається через страждання, кожна радість.Але їм цього не зрозуміти, вони можуть лише здогадуватися...
Зараз не потрібно думати про них.У тебе цікавіше заняття - ти мусиш знайти місце, де бере початок семибарвне Чудо.Це чарівна річка.Ти змайструєш собі човна, сядеш у нього і попливеш за течією.Ти ніби ненароком заснеш, і прокинешся, коли твій човен причалить до берега.Там почнеться інше життя.
На серці радість, але й неприємне хвилювання.І чому так хочеться озирнутися?там ж пус-то!хіба оті недоброзичливі погляди у спину.Озирнешся - і поглянеш одному з них у вічі.Ти інший.Не такий.І це ти винний,що ти не можеш бути таким, як вони.І ти мусиш бути покараний за це.Все.СТОП!досить.Твій шлях визначено - мусиш догнати обрій.
Мрій,мрій,мрій...
Твоє щастя залежить від тебе.Можеш розпоряджатися з ним як завгодно.Навіть продати, загубити і віддати комусь.Але не зможеш його ні купити, ні знайти, ні забрати в іншого.
На серці спокійно і мирно...Тиша!Твоя совість надзвичайно втихомирена...Ти трохи пришвидшуєш ходу.Ось зараз нафантазуєш собі крила і злетиш, адже час не стоїть на місці, тобі треба поспішати, щоб оте семибарвне Чудо раптово не зникло з чистого і святого Неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162921
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009
В пустелі під сонцем я щастя просила,
Біль серце стискав, порятунку молила.
Коли помирає надія на краще,
Я більше не вірю в прихід мого щастя...
А сонце пече, і я вже безсила,
Востаннє згадаю всіх, кого любила...
Спасення немає в пустелі гарячій,
Я довго боролась, мій ворог невдячний.
Недовго лишилося йти до оази,
Та серце стискається з болю й образи...
І раптом мене пройняло співчуття,
До себе самої, до мого життя.
І сльози, як ріки, полились додолу
В пустелі оплакую я свою долю...
Умиюсь сльозами, устану та піду,
Безсила шукатиму зірку вечірню
Зазнаю утрати багато ще раз -
В розбитому серці біль зради не згас...
Навкруги пустота, вже нічого не треба
Я не знала, що без тебе так мало неба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009
... Солодким дотиком хвилин,
Сердець нестримним поцілунком
Вінчався часу скорий плин
І відгукнувся подарунком.
Ти йшов кудись у сніжну заметіль
І сніг скрипів під твоїми ногами,
А в моє серце знов закрався біль
І я стояла зовсім вже без тями.
Ти зник без попередження. Пішов.
Тобі набридли мої драми-сльози,
Ти сенсу в моїх мріях не знайшов...
Моя романтика для тебе грози...
Я замерзала на засніженій дорозі
Сльоза гаряча впала на твій слід...
Але побачила я раптом, як на розі
Ішов до мене ТИ. Й ялинку ніс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162120
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Вона малює сльозами по склі,
Сміливо мріє про чуже кохання...
Вона не є залежною від ЗМІ,
В її житті уже було страждання....
Вона за обрій хоче полетіти -
Спіймати сон і посадити в клітку.
В її волоссі завжди квіти,
Вона так само розквітає влiтку.
Вона могла мовчати вічно.
Її наївності не було меж.
Вона знала, що наївність - смішно
І сміялася іноді теж.
Їй казали, що буде кінець.
Що крила її - витвір уяви
Вона чекала поєднання сердець...
І мріяла ночами й днями.
І падав сніг на серце, ще самотнє...
І лився дощ, а в голові думки
Все рахували листя, яке жовкне
І волоклись з очей струмки.
Вона піде, все зможе, подолає.
Чекай її. Сиди біля вікна.
І знай, що Вона долю відшукає.
Й відзніме hарру-еnd свого кіна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Я є Я[щірка] -
маленьке створіння великого Бога
з лукавими довірливими оченятами,
з похиленою маленькою голівкою...
Я нікому не причиняла болю,
але вони всі від мене тікають...
крім тебе.
Тому я залишаю тобі на пам'ять
свій лускатий хвостик.
Ти - особливий!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
Де ти? Я знову самотня...
Де ти? У серці так пусто...
Де ти? Питаю у жовтня...
Де ти? А сльози так густо...
Де ти? Я дуже сумую...
Де ти? Я все пробачаю...
Де ти? Ту мрію зруйную...
Де ти? Я більш не літаю...
Як ти? Живеш там без мене?
Як ти? Нарешті щасливий?
Як ти? Там все ще зелене?
Як ти? Знов плачеш під зливи?
Як ти? Чому так буває?
Як ти? Чи хочеш усе повернути?
Як ти? Чому щастя отак помирає?
Як ти? І як мені тепер бути???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161581
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.12.2009
Він йшов туди, де час лікує всіх
Шукав рятунку серед тиші і спокою
Вже так давно ніхто не чув той сміх...
І радість ту немов зняло рукою.
Манить за горизонт надія на життя
Лікарня душ, реанімація любові
А він так прагне, прагне забуття..!
Та мучить біль тупий у скроні.
Навколо крик. Німий. Як і тоді.
Але не здатний він цього змінити.
Навколо страх і біль. Думки сумні.
А залишається лиш жити і любити.
І лежачи в операційній - чув погрози
Дивився в стелю, але бачив святе небо
Бо вже ніхто не вколе болю дозу...
І у мовчанні вже нема потреби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161437
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
Я з тобою не хочу вітатися,..
Ми вже попрощались назавжди...
Може, досить, з мене знущатися??
Церемонна вічливість тут зАААйва!!!
Ти мовчиш - я щаслива.
В мене нове ім'я і нова стадія
Хаосифікації життя.
хА-хА...!
І от лише одна проблема:
Ці надокучливі папараці
Не дають спокійно спати...
Може, й справді розказати
Як ти мене зрадив???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160348
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
За кроком крок
Ти йдеш у ніч
У душі rock
Знов віч-на-віч
Ти й тишина,
Вона німа.
Ти скажеш їй
Всі ті слова,
Що готував
Єдиній тій
Її нема
Лишився біль
І пустота
Пусті думки,
Пусте життя.
Ще спогад є
Та він холоне
Серце не б'є,
Лежить в долоні.
Вузька стежина
Сухі калюжі
Куди ідеш
Тобі байдуже.
Ще крок вперед
і німий крик
Летиш униз
До болю звик
Не прийде день
Не буде снів
Лиш ніжний плач
З глибин душі
Нелегко це:
Твоє страждання
Невдале ехо
Від кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160259
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2009
Ридають кавою вечірні ліхтарі...
Трамваї мчать в нестримну даль.
Втікають геть, вони також одні...
Хвилин утрачених так невимовно жаль...
Асфальт з слідами, мокрими від сліз
Він мріє в снах про залишки калюж
Будинок сірий, надпис з відчаю обліз
А в середині ще сліди від чужих душ...
І колії..! Залізні вени втраченого міста
Здригнувся час від годинника ударів
Упали вниз, розбились шовковисто
Ілюзії нездійснених кошмарів.
Ескізи страху. Міфи на центральній площі
Скрипить байдуже гойдалка іржава
Настане північ, зашумлять дощі
Розчинеться в пітьмі слодка кава.
В полоні буднів міста параноя,
Зворотній відлік до вічності ввімкнеться
Розкаже таємницю, як ховає зброю
Корозія пластмасового серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160009
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Не забувай, що є повсюди люди,
Які життя твоє готові "влаштувати"
На очі їх спала страшна облуда
Вони б тебе заставили страждати.
Не забувай, що є обман та підлість,
Умій їх розшукати серед слів
Не загуби у мандрах людську гідність
Не переплутай реальності та снів!
Будь готовим до раптових ударів,
Сьогодні зрада - спосіб виживання
Та не згуби безцінних долі дарів:
Віри, надії, кохання.
І пам'ятай, що смерть у гості прийде
Та забере тебе до іншого життя.
Чекай її. Уникнути - не вийде
Не забувай про справжній сенс буття!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159993
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
В одному містечку жили хлопець та дівчина, які до нестями кохали одне одного: неймовірно закохані, неймовірно щасливі. Вони хотіли бути разом щохвилини, мріяли про спільне майбутнє. Життя одне без одного здавалось їм глибоким проваллям, страшною безоднею... Лише разом вони могли по-справжньому бути щасливими.
Проте батьки були проти поєднання двох сердець, яким, здається, судилося бути разом. Закохані вирішили: якщо вони не можуть бути щасливими на землі, то будуть шукати своє щастя на небі................
Високий міст, довжиною у вічність. Внизу бурхлива течія розбиває свої хвилі об каміння. Дощ. На мосту двоє. Рука в руці, погляд очі в очі. Останні клятви, признання, молитви... Сліз немає.Так вирішили самі...
Холодний вітер мішає перелізти через поруччя, але вони не здадуться: бажання бути разом понад усе. Стоять, тримаюся за руки, тримаються поруччя. Позаду - спогади, попереду - вічність. Лише одна мить, лише один крок до омріяного щастя... Останні слова "Я ТЕБЕ КОХАЮ", і хлопець полетів у безодню, тримаючи за руку дівчину. Він падає, проте її рука вислизає. Що це??? ЧОМУ? Фатальний погляд крізь морок: дівчина стоїть на мосту, вона не зістрибнула... На її устах слова: "Світ продовжує існувати і без нього"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159963
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
Коли-небудь я розмалюю світ -
Дитячу розмальовку чорно-білу
Як запанує у душі фантазії політ,
За діло я візьмуся сміло.
Візьму я барв зі своїх мрій
І трішки кольорів зі снів
Із легких павутин думок
Зроблю маленький пензличок.
Я пофарбую небо в синій
Бездонний пазл в пухнастих плямах.
Сніг буде білий, як і іній
Та ніжний цвіт на яблунях.
Зелений колір - для трави
І всіх дерев, що в лісі і садах...
Їх жовте сонечко гріє завжди
І жовті зіроньки на небесах.
Червона фарба для вогню,
Що язиками на шляху усе руйнує.
Землю залишу чорною, в долоню
Візьму її - вона мене годує.
Джерельну воду намалюю я прозорим,
Нехай усі побачать - яка чиста!
А квіти розмалюю веселковим,
І залунає пісня урочиста.
Відтінків міліарди й поєднань,
Я нанесу на ту картину.
Не потребую ваших я визнань.
Хоч цей пейзаж би вразив і дитину.
Картину цю я подарую Вам!
Я не ховатиму її в футляри.
Коли-небудь я розмалюю світ.
Чи просто зніму чорно-білі окуляри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159843
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2009
У песимістів відсутнє кольорове зображення,
Погляд на світ часто необдумано ображений.
В собі замкнуться, наче у власній клітці
І не достукаєшся...
Байдужий погляд крізь стіну,
І кожен крок несе все більше болю....
Зламали волю, залишили тінь сумну
Їх покарали самотньою роллю...
І не достукаєшся...
Не дізнаєшся: чому?
Навіщо?і для кого ллють ці сльози?
На душі лють і майже грози....
Залиш на самоті, iди, бувай.
Вони молитимуться за свій рай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159329
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009
Я усвідомлюю весь хаос,
Безладність та свавілля,
Які панують навкруги.
Чи вистачить терпіння
Іти в майбутнє без оглядки
І заглушити крик душі?
Ступаючи по хиткій кладці
Я бачу помилки чужі.
Внизу - безодня темна й дика,
Провалля довжиною в вічність.
Вверху - так мирно й тихо,
Там спокій і найвища людська цінність.
Я між двома світами
У пошуках блукаю
Тут я - Сaмoтнiй Привид,
A oтжe, я зникaю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159154
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
Це чорне небо, у якому світять зорі...
І місяць цей, сумний та мовчазний...
На його темній стороні шукаю свою долю,
Безодня там поглине увесь біль.
Злечу у вись, назустріч
злим вітрам
Упасти не боюсь, тримає міцна віра
Розправлю крила і віддамся почуттям
Хоч мучить біль, жива іще надія.
Покотяться лицем сльози діамантові
Чатує смерть, їй не спіймать мене...
Я сильна, світ в моїх руках
І зірку з неба можу я дістати
Для тебе...
Але тобі, мабуть, цього не треба!
Тоді візьми хоч серце, не гордуй
В обійми смерті полечу за тебе...
Останню пісню, спів душі, відчуй
Вже падає на землю тіло мертве...
Останній погляд у бездонне небо
Усмішка на вустах, уже нічого не треба
Лиш серце збережи, бо я вже відлітаю
Без крил, на небо, йду до раю...
Залишу на землі непереборний слід
І чистий спогад про мій ангельський політ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159137
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
Чи не занадто швидко я тікаю?
Весняний вечір. Дощ. Зникаю.
На серці знову біль. Мелодія сумна.
Всьому наперекір лишилася сама.
О, сльози, сльози... Зверху вниз.
Солоне море, зупинись!
Летять століття, я стою.
Дощі. Сніги. Любов уб'ю.
Затишшя перед бурею. Блакить.
А серце плаче, все одно болить.
В твоїх очах байдужість. У моїх журба.
І знову залишаюся сама.
І більш немає нас. Є ти і я.
У кожного свій біль, своє життя.
Уже не грають ролі почуття.
Є вічний дощ. Немає майбуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
Я за щастям гналася, летіла
Із сачком в руках у лузі
Лише цим бажанням і жила, й зoрiлa,
Віддавалася своїй недузі.
A метелик тoй бaрвистий всe втікaв
(Я колінa збила аж дo крoвi)
Kрильцями своїми вишивав,
А тoдi сiв нa мoїй дoлoнi.
Я бyлa щaсливa! Я жилa!
Всe нaвкoлo вeсeлкoвo квітлo
Теплi yсмiшки i рaдiснi слoвa -
Нaвкрyги всe випрoмiнювaлo свiтлo.
Aлe спрaвжнє щастя - нетривке,
I метилик знoв здійнявся в небo.
Я нe втримaлa йoгo, життя тaкe
Зaгyбилa я свoю пoтрeбy.
Iншим стaв вeсь світ. Змiнились люди
Нeмoв eтюд y чoрнo-бiлих кoльoрax
Для тoгo, xтo сeбe бeзжaльнo гyбить
В життi лишається лиш страх.
I я стрaждaлa. Я жилa зимою.
Лиш в спoгaдax лишився слiд
Прo мeтeликa iз крилaми прибою
Koльoрy, нeмoвби тeплий лiд.
Я жилa в смyткy i жилa жyрбoю,
В сaмoтнoстi днi, як пiсoк, лились
Ta всe ж пoбaчилa, як тi крила прибoю
Дo мeнe на плече oпyстились.
Я бaчилa. Aлe я нe зраділa,
Бo y мeнi жив тільки стрax.
Я на мoмeнт тoй дoбрe рoзyмiлa,
Я малa вoгник пpaвди y oчax.
Бo нaспрaвдi цi чaрiвнi крилa
Стрaшнa гyсeниця носилa...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158998
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Я вже не думаю про тебе,
Я рахую зорі....
Любов не купиш за лаве,
Aлe пpoдaти зможeш.
Кусочок щастя відірвавсь
І впав на землю...
Я малювати відівчусь
І стане темно.
Ти зробиш з тиші собі шарф
І ляжеш спати...
Ніч виросте в блакитний шар
І вже не знати:
Чого чекати від весни у цьому році?
Чи снитимуться романтичні сни?
Чого ти хочеш?
Чого ти прагнеш получити від весни?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158947
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Завтра прийде новий день,
Завтра буде нова мрія
Я не співатиму пісень,
Якщо сонце більш не гріє.
На моїй планеті ніч,
Місяць з зорями гуляє
У небесній глибині
Свою владу час втрачає.
Усміхайся попри сльози,
Завтра буде тяжче й гірше
Хай шумлять у небі грози,
Бо я не боюся більше.
Ніч відкриє таємницю,
Розповість про нас з тобою
І посадить у темницю
В'язнів у кайданах спокою.
Світ - велика картина,
Аплікація на картоні
По боках - групи роботів,
По центрі - гільйотина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158907
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Ти знаєш все, що хочу я сказати
І ти мовчиш, бо це тобі байдуже...
А я стомилася сама собі брехати
Мене любов ця замучила дуже...
Як тоді, я знов мушу страждати...
Тобі можна мовчати, і совість
Не розкаже тобі, що казати,
Як почату закінчити повість.
Почуття ці - не казка, і зараз
Я встаю на відкрите вікно
Щоб собі доказати іще раз:
Я вбивала кохання, та померти воно не змогло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158861
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Наша розлука і мої сльози
Тобі на руку, а завтра грози...
Моє кохання - це не подія,
Переконання вже більш не діють.
У серці криза, на душі смуток -
Це в поєднанні несе розлуку.
Тебе немає, я засинаю
Я просто плачу, я не страждаю.
Останнє листя впаде додолу,
Життя тернисте і різні долі.
Я завтра скажу, що поза очі
Ти можеш думать усе що хочеш.
Я не признаюсь, що це депресія
Моє життя - нездана сесія...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158830
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009