| Сторінки (1/12): | « | 1 | » |
Мене життя вже полонило
і думаю це не спроста,
життя мені дарує крила
і я лечу у небуття.
В якому я сильніший вітру,
в якому я твердий як сталь,
життя усіх нас закаляє
і ми повіримо й в Грааль.
Однак не вірна це ідея
повірити в невірну суть,
і ми дійдемо до реалій
які у вись нас віднесуть.
В яких ми будемо пірнати
в яких будемо ввишинні,
однак не будемо жаліти
за вже прожиті нами дні.
Це буде правильна ідея,
на даний час - на все життя,
це буде вірне оправдання
у кого є в душі чуття...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376710
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2012
Давно вже разом ти і я,
давно існуємо ми разом
та це не вища в світі суть
бо ти і я не ідеали.
Моє життя ти полонила
своєю вродою навік
і стало в мене більше сили
щоб покохати лиш тебе.
Любити вірою сердець,
любити палко до нестями,
кохати так як в серці є
і відчувати що кохаєш.
Так може будь-хто - лиш не кожен
зуміє правильно піти
по стежці вірної дороги,
яка у кожного в житті.
Кохаєш так як в перший раз,
кохаєш палко до нестями
і не признаєшся собі,
що лиш оцим ти виживаєш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2012
Одного разу ти в чутті,
до кого, то вже я не знаю,
задала запитання не важкі,
які звучать приміром:
"навіщо нам в житті кохання,
і сподівання на кохання у житті"?
Тобі я відповідь напишу,
бо це давно хвилює всіх,
однак до істини добратись
судилось тільки в однині.
Бо лиш тоді коли втрачаєш
то пізнаєш ціну того,
чого тепер не відчуваєш
і забуваєш про тепло.
Яке могло б тебе зігріти
без одягу, і у мороз,
яке могло все притаїти
під своє чарівне крило.
Отож кохання нам потрібне
у цьому бурному житті
для того, щоб собі зустріти,
те, що не згубиться й у тьмі!..
А сподівання на кохання -
налаштування на усе,
що може бути коли в тебе
щось не складеться у житті.
І ще потрібно зрозуміти
усім лиш істину просту,
коханням треба дорожити,
бо лиш воно рятує люд!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.03.2010
Усім я хочу розповісти
про милозвучність цього міста,
про те, що в ньому зараз є
і те, що було в нім тоді,
коли були лихі часи...
Однак так довго говорити
словами вірша може той,
хто справді добре його вивчив
і вже живе у нім давно.
Оскільки в мене менше віку
від корінних міських людей,
то я вам хочу розповісти
про те, що бачу кожен день.
Коли гуляю й просто ходжу
поміж будинки і двори,
які своєю красотою
милують око тих людей,
які хоч трохи розуміють,
що все оте, що є довкола
піднялось прямо із колін,
щоб нам хотілось в ньому жити,
й гордитись містом - яке є,
на перший погляд в цьому світі
найкраще й мовби неземне...
Його величність звеличали
багато знатних всім людей,
коли вони тут побували
і описали усе те,
що було в нім тоді - до нас.
А зараз гордо заявляєм,
що наш Тернопіль просто рай,
із тихим озером при ньому.
Найти тут можна гарні парки,
людей привітних у душі,
а ще як добре пошукати
й будівлі декількох віків.
І ще замітити тут треба
навчальні заклади усі,
які дарують всім премудрість
із найдавніших нам часів.
І не любити цього міста,
не можна - хто б там ти не був,
бо прийде час і скажуть люди
подяку тим хто в ньому жив.
Свою подяку теж складаю
своєму місту я в поклін,
й про нього я розповідаю,
що лиш Тернопіль - місто всім,
отим містам що десь існують,
яких не знаєм добре ми,
і шанобливо величаєм
ми своє місто назавжди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169574
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2010
Про що тут можна говорити,
коли таке судилось всім,
у цьому світі і повсюди
потрібно жити в далині.
Від усього життя край світу,
яке мішає понад край
тим, що живуть у цьому світі
попри зізнання й все земне.
Які хоча й комусь мішають,
та не говорячи про все земне,
усі в можливість розгортають
усе єство, що в нас живе.
Та ми повисивши наклонність,
до того, що у нас було,
розповімо усім довкола,
про те, що в нас колись було.
А вже розговоривши нашу тему,
почнемо дальше ми її,
для тих, кому потрібно діти
усе, що тільки в нас живе.
Однак усю свою премудрість
ділити треба лиш тоді,
коли пізнають усю мудрість
й відвагу праведних сердець!
Усі й тепер у цьому світі
у кожен раз й попри усе,
у кожен крок, який здобуде,
для когось може й то усе.
Які багато наболіли,
і виринають понад край
з того ,що тільки в нас присутнє
ураз засяє на очах.
В момент пізнання ненароком
того, що було в нас колись,
і отого, що буде з нами
в майбутньому, а то й колись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165004
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.01.2010
Кому тепер у світі легко,
чому так дуже важко всім?
А от кохати теж не легко,
але ж бажають у душі,
того усі кому бракує,
того зазнаного чуття,
що рушить стіни і мурує,
найзаповітніші дива,
усім хто сам в собі сумує
без наймилішого чуття...
І я таку людину знаю,
яка замкнулась у собі,
хоча й чим можу помагаю,
та просто в неї в голові -
думки закрались мимовільні
і нікуди не хочуть йти.
Тут треба певний час чекати,
хоч не експерт, та я скажу:
те, що судилося людині,
то це буде і втому суть;
тут нарікання не поможуть,
на свою доленьку оту,
яка тебе зведе з душею,
що покохати не забудь.
А та зі свої сторони,
тобі взаємністю відкаже
і ви полинети у сни,
які чекала ти відразу,
і без терпіння - бо так є))...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161822
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Чому не можу я знайти,
того, що суджено мені,
і що мені тепер робити
коли я вже у небутті.
Яке іде за мною кроком,
не оглядаючись назад,
яке мене тепер пленило,
щоби навести всьому лад.
А я й не знаю, що робити,
і вже куди тепер іти,
бо як тепер вже не крутити
а жити треба - бо так є.
У всьому світі і повсюди,
на цій землі і ввишині,
та лиш не можу зрозуміти,
коли, чому, в якому сні...
Щось може трапитись зі мною
для мого кращого життя,
а може раптом навіть з тою
яка страдає так як я...
Мені потрібно лиш чекати
того бажаного часу,
коли я зможу лиш відчути
дівочу ніжную красу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160515
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Моє серденько осіяла
нестримна сила неземна,
і стало більше в мане сили,
щоби пізнати лиш тебе.
Яку шукав я дуже довго
і сам не знав чого хотів,
але побачивши твій образ
я дуже добре зрозумів,
що є на світі та людина,
яка кохатиме мене.
І я тоді у свою чергу
до тебе піду - і усе!
І отоді, щоб зрозуміти,
що є в житті щось головне,
візьмемо наші всі признання,
й націлимо на щось одне,
і вийде лагідне кохання,
яке найдемо разом ми.
І будемо його ростити,
плекати сильним, і тоді,
воно обох нас причарує
і захистить від усіх бід.
Тоді вже й нічого боятись,
а думати лиш про одне -
що це не просто так на світі
причарувала ти мене...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158827
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Чому мене життя пленило
у почуття свої міцні,
а я й не знаю в чому сила,
яка жевріє у мені.
І як її тепер назвати,
щоб хтось мене - та й зрозумів,
і як мені вже існувати,
коли я бувши у біді,
не мав від кого дочекатись
тієї помочі - яка,
була потрібна того часу,
а хтось її не відчував.
Порадьте друзі що робити,
бо я тепер немов у снах,
не знаю як й куди подітись,
і що зробити, щоб тепер,
на даний час усім у світі
тепліше стало на очах,
якими бачать те, що й я.
Щоби добрішими всі стали,
й забули злобу, яка вже
не тільки нам одним мішає,
а навіть тим, кому везе.
Бо із моєї точки зору
отак не буде кожен день
і ми, іще засієм поле,
яке прославить наше слово.
Тож нам не треба лінуватись,
а взяти сили у одне,
щоби нам разом всім податись,
своїми працями ночей,
на сторінки тих книг багатих,
які читають кожен день...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158503
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
От я людина гармонійна
і не складна душа моя.
Я можу жити і радіти,
і сонцю, небу і зіркам,
та лиш не можу поділити,
того що лине звіддаля,
з душі моєї і від серця,
якісь нестримні почуття.
Що кожен раз чимбільш зростають
і розривають на шматки,
моє єство, що осіяла
нестримна сила не на мить!
І як назвати тую силу,
давно вже мучу я себе,
однак я того не забуду,
що все ж кохання основне.
І треба лиш його чекати,
шукати всюди і завжди,
тоді й воно себе покаже
і Купідон поцілить в ціль!
Чекати буду тої миті
із нетерпінням кожен день,
для того щоби зрозуміти,
чого проходить день-за-днем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158498
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
Життя іде у кожен день і час,
а ми його боятися не смієм,
та це усе залежить не від нас,
бо ми живем продовжуючи жити.
У кожної душі свої знамення,
які вже кожній і не підійдуть,
а ми отій, в якої є натхнення
прожити безконечно весь свій вік,
бажаєм на отому всьому шляху…
Бо не багато так того добра,
яке не можемо ми поєднати,
того, що лине в небеса,
що наболіло аж до крику,
за роки прожиті у сні.
Та це не все, що може бути
поміж зізнання усіх бід,
які ідуть щодень за нами
й не підлягають на зізнання.
І це не просто всі зізнання,
які у душах проклина,
усі - хто можуть пережити
якісь зізнання не спроста.
Та кожен день отак не буде,
і не допустимо того,
бо все ж на світі щастя буде
й залагодить усе добро,
яке нікому не мішає
й не підлягає на оте
усе тепло, що зігріває,
те, що на світі головне.
А головне у нас присутнє
кохання й щастя незабутнє.
Якого так усі бажають,
але не можуть віднайти,
бо це не кожен відшукає
найкращі миті у житті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157783
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2009
У моїм ріднім краю,
найкраще в світі є село
і хочу я сказати сміло,
воно для мене все одно,
що цілий острів накрай світу
який вирує поміж хвиль,
і ціле небо поміж вітру,
що не міняє свою тінь.
Воно розміщене в долині,
поміж хвилюючих лісів,
які мене в дитинстві чимось
зачарували поміж зір,
які найкраще майоріють
на фоні рідного села
і поміж тим від них всіх лине
якась частиночка тепла.
Ота частинка зігріває мене,
вже навіть в далині,
і це мене так спонукає,
не забувати ні на мить,
усіх отих дарів природи,
які складають красоту
мого села де течуть води
ріки, яку й не назовуть!
Однак не тільки цим багаті
околиці мого села,
бо кожен хто туди прилине
зустріне віру звіддаля,
яка лунає із могили,
братів уславлених навік,
що віддавали свої сили
за волю рідних нам країв…
Живуть в селі найкращі люди,
в яких є мила доброта,
що завжди своє діло робить
і нікого не омина.
В село з усюди линуть люди,
щоби потішити себе,
тим що довкола і усюди
лунає щастя неземне,
яке не кожен зрозуміє
і не побачить просто так,
бо тільки той його здобуде
у кого праведна душа …
Тебе я не забуду краю,
уславлений поміж віків,
бо іншого то я не знаю
і ти для мене просто світ,
бо я тебе кохаю сильно
й безмежно люблю понад все,
і вже ніколи не забуду,
як я побачив був тебе.
І ця безмежність покриває
ліси і гори і поля,
і це мені теж вподобає,
коли я мрію про життя,
про те, щоб бути завжди поруч –
хоч думкою біля села,
яке мене носило в лоні
достатку, радості й добра.
І я свій борг перед тобою
віддам за будь-яку ціну
і шанобливо пред тобою
схиляю голову свою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157780
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.11.2009