| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Чи можуть стіни розчавити когось подібного мені?
Чи можуть двері відчинитися і показати вихід у ще одну, чергову Прірву?
Чи буває скло у вікнах кольору твоїх очей?
Чи буває так, щоб можна було втримати все, не тримаючись нічого?
Занадто. Це вже надто занадто.
Де ти, місто моєї мрії? Де ти, моя небесна мінлива стеля? Чому сонце затягнуте в плащі дощових хмар?
Всюди мене переслідуєш ти. Я шукаю тебе і не знаходжу, бо ти занадто близько.
Залиште мене! Дайте мені спокій! Дайте мені напитися, захлинутися, втопитися в тому, що люди називають повсякденністю.
В сірості невиразних днів я можливо....
Неможливо... (шепіт)
Показать полностью..
Я накрию себе з головою. Накрию тим, що так довго з себе скидала. Мені не стане легше. Мені і так легко. Легко від того, що я не бажаю усвідомити тяжкість всього того, що лежить у шафі мого серця.
Більше це не повториться.
Я спалю себе заживо давно згаслим вогнем. Твоя вода загасила його. Твоя всепереможна вода....
Осінь, повернись до мене! Тільки в твоїх обіймах я відчуваю себе. Тільки від твого солодкого повітря я п'янію. Тільки восени я божеволію. Повернись!...
Благаю... (шепіт)
Чи буває скло у вікнах кольору твоїх очей?
Мої очі- вибиті вікна (шепіт)
Чи можуть стіни розчавити когось подібного мені?
Стіни в тобі, а ти вже давно руїна.
Занадто давно... (шепіт)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316905
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2012
до №1.
Надихни мене жити знову новим життям, новим повітрям. Повір у мене, бо я краща за твого Бога. На відміну від Нього Я існую.
Такі прекрасні небеса не можуть бути спотворені існуванням Бога.
Твоя смерть перерветься несподіваним життям саме в ту мить, коли ти найменше цього очікуєш. І жити ти будеш довго і смерть вислизатиме з твого тіла і тобі несила буде втримати її, повернути назад.
Життя трапиться з усіма. З усіма, хто колись вмирав і знав справжній смак смерті.
Показать полностью..
до №2.
Розкажи мені свої таємниці, покажи мені те, що ховаєш всередині… Всередині мене. Відкрий мене, витягни все і залишися. Я сховаю тебе.
Пробач мені, що я не розумію тебе. Чим більше намагаюсь, тим щільніше заплутуюсь в тобі, в твоїх думках, у твоєму тілі. Я забуваю про тебе частіше ніж згадую, я малюю твої очі і вони плачуть. Зачиняю вікна, бо боюсь відпустити твою душу.
Я не розумію тебе і тому цікавлюсь тобою.
до №3.
Створи мене ідеальною. Наділи мене красою всепереможною для цього потворного світу. Зроби мене залізною. Я заіржавію і доведу свою слабкість.
Падаєш на мене дощем, зливою мокрого піску, залишаєшся сіллю на вустах і просто морочиш голову. Зав’язуєш очі і примушуєш відчути сліпоту.
Шоколадний смак шкіри нагадує отруєні яблука. Смакуючи тебе я не можу обрати між світлом і темрявою. З тобою вони однаково солодкі.
розв’язка
Спи, спи моя радість. Твій сон для мене можливість бути трохи вільнішою ніж з тобою.
Спи, колись прокинься і більше мені не заважай. Зникай і з’являйся знову і знову і знову….
P.S Присвячую трьом почуттям, що не мають ніякого зв'язку між собою( власне як і уривки їм присвячені) і викликають у мене асоціації з трьома людьми, що є також дуже неоднакові.. №1,№2,№3 – дякую, що ви є у мене.
P.S А може я просто вас вигадала?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316903
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.02.2012
Говори зі мною!
Мій день, моя ніч..
Говори! Не мовчи!
Зі мною...
Ну что ж.. сегодня опять превратилось во вчера. Или снова превратилось... В Общем стало не здесь. Я тоже не здесь. И не там. Я просто на каком-то месте, которое я даже не осмелюсь назвать своим.
Тарелка тоже не моя, и завтрак на ней не мне.
Я герой (или героиня?) чей-то давно сожженной книги. Догорают последние главы и название на обложке уже не разглядеть. Надеюсь, в этой книге были стихи. Я люблю стихи и люблю читать их вслух.
А еще я очень люблю слушать как тикают часы. Время никогда не идет в мою пользу. Скорость его еще ни разу не совпадала с моими желаниями. Это и хорошо. Время слишком величественно, чтоб прислушиватся к просьбам таких как я : которые не здесь и не там. Время самодостаточно и своенравно. Я - это просто я.
Смотрю на других. Они все такие разные! Интересные и не очень, с глазами и без глаз... Похожи ли они на меня? Может им известно что-то обо мне, а я знаю что-то о них? Нет, вряд-ли.
О них рассказывают другие, они действуют и думают иначе. Я рассказываю о себе от себя и думаю отсебятину. Хорошо ли это? Наверное да. Так я могу сколько угодно врать.
Как дела? Как дела. Обычно и необычно одновременно. Как это "обычно"? Это так как вчера, как сегодня и как завтра. Это то, в чем нет искры, музыки, цвета. А как тогда "необычно"? Это так как никогда. Это то, где есть все и одновременно нет ничего. Как они связаны? Потому что противоположны? Нет. Потому, что это одно и то же.
Да, странно слышать эти странные мысли. А странно ли мыслить эти странные мысли? Я не знаю. Никогда не думал (думала) об этом.
Есть ты. А кто ты? Ты- не Я. Ты -это ты. Просто? Неа. Ты не можешь быть Я. Ты только в рамке самого себя. Я- это не Ты. Радуйся. Быть Я очень не просто. Сложно быть первым.
Но ты все равно есть. Что ж.... Я смирюсь с этим. Нужно же мне читать кому-то вслух? Буду читать тебе. И мне все-равно любишь ты стихи или нет. Я хочу читать их тебе.
Сегодня на пороге нового завтра. Да, метаморфоза стара и бесконечна как мир. Вместе с этим я снова/опять становлюсь собой. Я- это я. Я снова не тут и опять не здесь.
Но я не знаю одного : Где Ты?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243673
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 26.02.2011
Ветра всегда не давали тебе покоя. В ветреную погоду ты кожей чувствовала перемены направления ветра. Он стремительно окутывал тело своим потоком и отступал. С каждым новым порывам ветер становился все теплее и теплее для тебя, каким бы холодным и неприятным он ни был для остальных. Ты никогда не злилась, не ругала ветер за то, что он испортил прическу , взъерошил волосы. Ведь ты знала как любил он играть с твоими волосами : переплетать и расплетать по-своему каждую прядь, каждую волосинку. Ветер открывал в тебе тебя настоящую, такую, как он хотел видеть, такую, как он любил.
Бывали дни, когда ветер разгонялся до предела, сметал все вокруг, расшатывал деревья и срывал листву. Но стоило выйти на улицу тебе, как он ограждал тебя от всего этого шума легким ветерком, который нашептывал тебе на ухо мелодии твоих любимых песен.
Где бы ты ни находилась, в какой стране бы ни была, он везде и всегда находил тебя. Ты чувствовала это сразу. Ветер давал тебе понять, что он рядом одним лишь легким дуновением , шуршанием опавшего желтого листа....
Ты никогда не могла скрыть от него правду. Ветер всегда делал так, чтоб ты улыбалась или смеялась, он легко сдувал слезы, стекающие по щекам. Ветер чувствовал твое настроение и всячески старался его поддержать, улучшить. Он знал твои любимые вкусы и запахи и точно знал когда тебе нужно их почувствовать. Иногда зимой он приносил тебе запах моря. Ты отчетливо слышала шум волн, ощущала на губах солоноватый привкус морской воды. А летом утренний ветерок был пропитан еле уловимым запахом корицы и яблочного пирога...Вечерами до тебя доносились ароматы карамели и лесных орешков. В жаркую погоду Ветер доносил до тебя воздух заснеженных горных вершин, на которых тебе давно хотелось побывать.
Он знал все о тебе, всегда понимал тебя. Он был с тобой в едином ритме. Вы дышали вместе. Ветер был тобой и ты была им. Вы чувствовали друг-друга тогда.
А сейчас? Кажется, все осталось как прежде. Но.... ты реже замечаешь оставленные Ветром знаки. Все реже улавливаешь его направление. Нить между вами рвется. Ты оставляешь его одного. Но он прощает...
Вы оба настолько похожи, что даже отдалившись насовсем вы будете связаны чем-то общим.
Ветер... Он свободен и невозможно предугадать где он окажется в следующую минуту. Непредсказуем, неуловим, стремителен. Вот такой вот он.
Ты и только ты каждый раз чувствуешь как он замирает перед грозовым ливнем. Бушуя долгое время он резко, в одну секунду, останавливается и... умирает. Ты вздрагиваешь.Первые раскаты грома. Начинается дождь. Вместе с Ветром всякий раз умирает кусочек тебя. Дождь всякий раз обретает вкус твоих слез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243672
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 26.02.2011
Шепіт бруківки
Тихий і лагідний
Вслухайся і почуєш
Дорога кличе
У подорож довгу,
Або й на 15 хвилин
Відлуння чітких кроків
Не кожен ходу має впевнену
Дорогу знаходять вчасно
Без компасу чітко і правильно
Іти з магазину додому-
Це теж невеличкі мандри
Іди, і всміхайся усьому
Лиш мить усе чудо триває!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161170
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009
Вимкни світло
Відчуй свободу
Від гострого погляду
Лампочки
Я хочу залишитись
Побути поруч
З думками моїми
З серцем твоїм,
Що у світлі ховається
В темряву
Побачити силу,
Упевненість, спокій
У твоїх очах
І забути про звичку
Лякатись, таїтись
І бути у сумнівах
Завжди
Почуй мою тишу
Мій голос низький
Хрипкуватий, незвичний
Чужий
А для тебе рідний
Впізнай моє серце
Серед мільйонів сердець,
Що б*ються з моїм
В унісон
Грають музику
Дивись мені в очі
Не треба пояснень
Чому така осінь
Холодна й солона
Не треба. Це зайве.
Дивись мені в очі
В мої пусті очі...
Що бачиш?
Напевно сьогодні
В далі горизонти
У моїх очах
Напевно сьогодні
Високі дерева
Глибокі озера
Яскравії зорі
У моїх очах..
А може й нічого...
Нічого немає
Порожня і темна
Кімната без світла
А очі горять
Яскравим вогнем
Серед тиші без світла
Як і завжди.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160863
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Дякую тобі!
За солодкі сни
Яскраві картинки
Кольорового слайд-шоу
Не було їх соьгодні вночі.
Дякую тобі!
За м*які подушки
У квітчастому вбранні
Тепла ковдра
Кольорового сну
Не було її сьогодні вночі.
Дякую тобі!
За холодний подих
Свіжого повітря,
Що іде з вікна
Цікавої книжки,
Веселих картинок
Не було їх сьогодні вночі
Дякую тобі!
За безмежний жаль
І недосипання
Тяжкії щоночі
Ніжності, як дим
Сірий від вогню
Не було її сьогодні вночі
Дякую тобі!
Кольорові сни
Я не бачу вже більше тижня
Спокою п*янкого
І палких обійм
Ти не маєш сьогодні вночі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Все, що відкривається
З ввімкненням світла
Набуває кольору,
Сочиться соком
Стиглої вишні
Кольоровий стакан
Наповнений безбарвною
Рідиною
Напевно вода,
Або вицвілий сік
Стиглої вишні
Яскравість міняється
Зі світлого на темний
З блідого на соковитий
З нудного на цікавий
З яблучного
У вишневий...
Терпкий сік
Стиглої вишні
В яскравім стакані
Стоїть на столі
Ніхто не п*є,
Бо думає, що там вода у стакані...
А світ такий яскравий....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160812
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Чому узимку
Білий сніг
На асфальтове випадає
пошарпане, побите
місто
Моєї мрії?
Сніжинка-індивідуальність
Вона одна
Холодна мить
І еволюція краплини
Впаде на вії
Як вода..
А може сльози?
Чому пухнастий
білий сніг
Усе асфальтове вкриває
Чому цей сніг не залишає
Малих і немічних надій
Що все-таки вернеться літо
у місто втрачених подій,
Що все цілком асфальтом вкрите?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160811
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Час спливає тихо і впевнено
Стрілку руха старий механізм
Так багато сказати треба
Я мовчу, бо немає сліз.
Гарні речення вже не будуються
Переплутано підмет із присудком
Текст стандартний чекає корекції
Виправлять помилки пунктуації
Наголоси не там поставлено
Вони роблять хибні акценти
Тихо флейта співає здалеку
Ключ срипічний підвішен прищепкою..
Дерев*яна хода моя тяжкая
Я заплуталась в зсохлому дереві
Жовте листя кружляє і крутиться
До бардюру жорстоко їх зметено
Струни жалості вже перерізано
І терпець потихеньку вривається
Я не можу зв*язати речення
Щоб сльозами без слів описати...
Тяжко давить на скроні вечір
Витікає чорнилом розлитим
Я тікаю від довгої втечі
Щоб устигнуть зібрати речі
Циферблат із римськими цифрами
Довгі стрілки. Відсутня секунда
Час летить. Почекай, хоч трішки!
Хочу встигнути все збагнути
Флейта грає в мені все гучніше
Звук казковий повільно ближчає
Висять ноти, прищепкою з*їджені
І акорд вже останній зіграний
Я не хочу в себе повертатись
Залишуся в сухому дереві
Назавжди я у ньому заплуталась
Час іде уже якось невпевнено
Стрілку руха старий механізм
Тихо цокає давній годинник
Моя гиря упала вниз...
Я мовчу, бо немає сліз
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156085
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.11.2009
Життя як звичка
Звичка як життя
Звикати до людей
Звикати до обставин
Звикати до того, що кожен день оточує незламним
Колом
Сумнівів, тривог, закоханості
Нещирих слів і заздрощів некритих
Життя як звичка
Звичка до життя
Життя-це рух по колу
Сумнівів, тривог, закоханості
Незламності і непокори
Життя як звичка
Звичка без життя
Звикати до обставин-це природно
Тварини в лісі саме так живуть.
Але різниця є, бо ти людина
Метатвоя-зламати рух по колу
Нещирих слів, тривоги, самоти
Не бійся вийти з замкненої кулі!
Звикай іти по правильній прямій!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
Ти дивився у ніч
І не бачив нічого
Тобі нізким було говорити
Ти покликав мене,
Але я не прийшла,
Бо до тебе іти так далеко...
Ти не знаєш, де край
Твоїх думок сумних
Ти забув уже як веселитись..
Ти покликав мене,
Але я не прийшла,
Бо у тебе назавжди ніч...
Ти не бачиш вночі
Ти не знаєш, що ніч
Перед сном викрадає всі фарби
Ти покликав мене
Я до тебе прийшла,
Бо далеко тепер дуже близько...
Твоя ніч-як життя
Вже минули всі дні
Ти не бачиш у темряві світла
Ти мене проганяв,
Але я не пішла,
Через те, що на вулиці слизько...
Ти покличеш мене,
Але я не прийду,
Бо до тебе іти так далеко...
Ти мене проженеш,
Але я не піду,
Бо люблю твої в темряві очі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155956
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
Візерунок сплітається
Чари розвіяні
Пил розлітається
Шоу скінчилося
Нечисть ховається
Пульс зупиняється
Серце стискається
Пальці болять
Ніч починається
Одяг скидається
Ніжність і м*якість
Сягають вершин
Сон зачиняється
Мозок вмикається
Тіло здригається
Шия скрипить
Спина ламається
Біль розчиняється
Плечі розпрямлені
Губи болять
Язик заплітається
Зуби стискаються
Очі вдивляються
В прянощів запах
Одяг розкиданий
Ніжніть вже приспана
М*якість розсипана
Тепла любов
Візерунок розплетений
Чари поновлено
Пил осідає
Вертається знов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155804
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
Боляче падати вниз
Нудно летіти наверх
Лінь діставать парашут
Нема коли ставить батут
Падай.Розіб*єшся.
Склею,
Зберу, як в дитинстві пазл
Падай, не бійся
Я знаю, ти зробиш!
Не бійся, все буде гаразд!
Падай!
Та тільки дивися
Людину собою не збий
Бо це, розумієш, не добре..
Два трупи-їжа для шин...
Падай!
Для тебе-це пісня
Яку ти співаєш фальшиво
Тому, що не знаєш тексту
Суфльора шукати пізно
Падай!
Твоє дороге намисто
Залиш у моїй щухляді
Мені воно ще знадобиться
Тобі-заважатиме падать
Падай, не бійся!
Для тебе-це мрія
Надія остання на краще буття
Впадеш у безодню
Там значно не гірше!
Повітря там чисте
Бо його й нема...
Падай!
У голову вдарить як струмом
Велика жага до простого життя
Не бійся, і падай
Бо падати легше
Летіти наверх, то вже справа важка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155803
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
Розбите вікно
Вітер рветься в кімнату
Зачинені двері давно на замок
Втрачені сили
Відкрите настіж тіло
Холодна зима
Розбиті зелені очі
Зламані чорні вії
Холодна кімната
Замерзлі вуста
Тепліє самотньо в кутку батарея
Та не відчуваєш слабкого тепла
Сніг не розстанув..
Холодні вуста
Відкрите назтіж вікно
Розбите тіло
Запалені очі не бачать тепла
Самотньої батареї
Втрачені сили
Холодна зима
Замерзлі вуста і зачинені двері
З паперу замок
Він незламний, здається...
Зламане тіло
Розкриті назтіж зелені очі
Розбите вікно
Замерзла зима...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155715
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Зшию серце гострою голкою
З чорною ниткою
Обклею зверху скотчем
Щоб трималось міцно
Моїх швів не розірвеш,
Хоч маєш ти гострі ножиці
Ти умієш в*язати спицями?
Так зв*яжи мені квітку в горщику
Всі живі забуваю полити
І тому розбивається серце
Надоїло вже його клеїти
Та що вдієш? Ще нитка не скінчилась...
Щож ти маєш гострющі ножиці
Із здоровими білими вушками
Може зробиш мені ти послугу
і відріжеш минулого трошки?
Я дошию для тебе майбутнього
Адже в мене є голка з ниткою
Ти зроби ж мені друже послугу
Переріж мій зв*язок із вечором!
Вечорами мені так нудно
Бо не має на кого сердитися
Може я відкушу тобі вушко
і позичу у тебе сережку?
Я зашию твої білі очі
Голкою з чорною ниткою
Ти зв*яжи мені трохи сорому,
Щоб було що робити ввечері
Переріж моє серце ниткою
Та старайся, щоб було порівну
Забери собі ту половинку
Що для тебе вишита сіткою
Зшию серце гострою голкою
І червоною з кров*ю ниткою
Скотчем клеїти вже не хочеться
Так бо легше розрізать ножицями...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155714
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Іграшка, пил, шафа, куток
Загублений спокій
Минулого шепіт
Кличе...
Згадай,подивись,упізнай
Що було колись
Загублений спокій
Минуле кличе
У темряву....
Чорно, холодно,страшно
У шафі з минулим
Загублений спокій
Поторібно прибрати
Очистити
Розум
Гострий,блискучий,миттєвий
Сталевий кухонний ніж
Загублений спокій
Водою відмити
Від крові..
Минулого сіті
Забуті,зітлілі,розірвані
У шафі в кутку старі іграшки
Загублений спокій
Мелодія спогадів
Кличе...
В пітьму
Пильної шафи минулого
Дерево, полички, вішак
Старе жіноче пальто
Загублений спокій
Пальто вже не носять
Тінь спогадів
З пилу знов постає...
Як невчасно.....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155649
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009
Випий чаю зі мною, моя Самотність
Чай гарячий,з лимоном-тобі сподобається
Я не буду з цукром, а тобі покласти?
І ти теж не будеш? Що ж, тоді чудово.
Я зіграю з тобою в шахи
Якщо виграєш-то залишишся,
Як програєш-залишиш в спокої.
Що, домовились?
Добре, я чорними.
Твоя пешка ходить першою
Піддаєшся ти чи знущаєшся?
Хід невпевнений уже зроблено...
Що ти робиш зі мною, Самотносте?!
Програвати тобі не хочеться
Чай в заварнику майже скінчився
Але ти мене вже обігруєш...
Що ж... Домовились-ти залишишся.
Я піду куплю щось смачненького,
щоб було з чим попити чаю
Може підеш зі мною, Самотносте?
Ні? Ну добре-я вирушаю.
Випий чаю, моя Самотносте
Може ще разочок зіграємо?
Може я колись таки виграю...
І не буду тебе більше знати..?
Знову я програю. Що ж це робиться?!
Може потім зіграю білими..
А ти тільки смієшся, Самотносте
Всі поразки-тобі до втіхи..
Випий чаю зі мною, моя Самотність.
Чай гарячий, з лимоном-тобі сподобається
Що ж, давай поговорим, Самотносте.
І сьогодні я граю білими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155648
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.11.2009