Сторінки (1/49): | « | 1 | » |
Стоїш одна біля пустого ліжка,
Вдихаєш осінь крізь прочинене вікно.
Наче руда, а, може, чорна кішка
П’є валер’янку – п’єш терпке вино.
Вже в’ївся запах спаленого листя
В медову шкіру голками дощу.
Ти чуєш голос схибленого міста
Крізь пластикову шибку. «Не пущу!», -
Кричиш до ворона, що сів на підвіконні
І гострим поглядом читав твої думки,
(Твої думки законно-незаконні)
Без права власності на зламані рядки.
Самотньо-ідеальний погляд мрії
Збиває з пантелику глядачів.
Аншлаг в твоїй виставі без події.
Перебороти можна й без мечів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225799
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2010
Запахло любов’ю. Ти теж чуєш цей аромат?..
«Мені не здалося! Мені не здалося!», – горлаю.
Ми вперше разом задихали точно в такт.
Шепочеш на вушко ще зовсім гаряче «кохаю».
Я істинно вірю. Не вірити – просто гріх.
Від погляду гостро-відвертого вмить хмелію.
Зумів підкорити і сльози мої, і сміх.
Не вміла нікому коритись – тобі ж зумію.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.12.2010
Твої листи не пахнуть вже трояндами,
Мій любий… дорогий… незламний друже.
Міські балкони все ще звеш верандами,
Хоча вони різняться більш ніж «дуже».
Твої листи… Терпкі зів’ялі спогади.
Коли вони нарешті самознищаться?!
Давно немає «ми». Є «я» і «ти».
Вогнем згорять, у пам’яті ж залишаться.
Старі листи… Сліди від сліз залишились
Десь між минулим і майбутнім днем…
Колись давно клянулись Богом: «Спишемось…».
Колись згорять листи палким вогнем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2010
Осіння злива наболілих сліз,
По-літньому гарячих і відвертих…
У тебе часу зовсім не в обріз!!!
Не поспішай іти… ще встигнеш вмерти…
Зліпи з дурних думок безглуздий вірш,
А хочеш – покричи на голі стіни.
А ні – поклич того, хто зможе втішить.
Руйнація – це зовсім не руїни.
Болить по-справжньому. Можливо, навіть вперше.
Можливо, вперш по-справжньому живеш.
Тобі ж сьогодні снився кінний вершник???
От бачиш… Навіть це буває вперш!
Пакуй свій (хоч болючий) цінний досвід
По всіх шухлядах знизу догори.
Досвід не кішка – їсти не попросить.
Життя дає – бери і не гніви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2010
Поки ти спав, життя набирало обертів.
Лиш би ти знав, як важко робити вибір.
Лиш би ти знав, як важко позбутися спогадів.
Поки ти спав, життя набирало обертів.
Поки ти спав, Долі колеса крутилися.
Лиш би наснилася правда про зроблений крок.
Лиш би наснилася правда та… лиш би наснилася.
Поки ти спав, Долі колеса крутилися.
Поки ти спав, я захотіла змінитися.
Лиш би, проснувшись, побачив те все й оцінив.
Лиш би, проснувшись, навчивсь поступатись й миритися.
Поки ти спав, я захотіла змінитися.
Поки ти спав, я змогла тебе знов полюбити.
Лиш би ти знав Хто для мене життєвий скарб.
Лиш би ти знав, як приємно бува терпіти.
Поки ти спав, я змогла тебе знов полюбити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2010
Так довго на тебе молилася, як на Бога.
Щоразу просила пробачення в свого розуму.
Тепер розумію, твоя – це твоя дорога.
Не треба цих схвалень!!! Не треба й важкого осуду!..
Нічого не треба від тебе, від них – людисьок.
Сама по собі помалу піду у завтра.
Ти був, як урок, якому старанно вчилась.
Надбанням нерідко стає навіть гостра втрата.
А біль… Він мине. Не так страшний чорт як малюють.
Сьогодні поплачу ще – завтра вже знову сміятимусь.
Коли ти говориш - тебе навіть трохи чують.
Я вкотре даю обіцянку собі – старатимусь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.11.2010
Важко до болю в мозку.
На частини шматують серце.
Подають і мило й мотузку.
І прозоре рожеве шкельце…
Щоб востаннє згадати мрію,
Щоб востаннє піти за нею.
Щоб зібрати в кулак надію,
І воскреснути знов душею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219801
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2010
Не пийте час великими ковтками,
Смакуйте час як дороге вино.
Жити потрібно зовсім не роками,
А долями секунди… Ось воно…
Ось та одвічна істина життя
Яку так часто забувають люди.
Хіба дарма один мудрець сказав,
Що «як напишеш, так воно і буде»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214201
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
На довгих віях крапельки печалі,
Солоний присмак зради на вустах.
Я загубила золоті скрижалі
Твоєї правди у чужих думках.
Кричало небо гордими громами,
Ридало найпекучішим з дощів.
А чорна кішка бігла поміж нами.
Від люті вітер, наче змій, шипів.
Хвилинна вічність щастя загубилась
Десь між словами «вибач» і «прости».
Із найдорожчого я втратою змирилась.
Не відновити спалені мости.
Плаче вікно, плаче душа і небо…
Голосить ніч падіннями зірок…
Десь глибоко я знаю, що так треба…
Життя – це також час для помилок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2010
Підйом о сьомій… Восьма тридцять – зал:
Важкі гантелі, вправи та розтяжки.
Якби ти знав… Якби ти тільки знав,
Як прокидатись на одинці важко.
Десята тридцять – дистанційний біг.
Можливо так ти від думок тікаєш?
Хоч день без планів витримати б зміг?
Мовчиш… Не кажеш… Брешеш? Чи не знаєш?
Дванадцята година – денний сон.
Двадцять по другій – кава з бутербродом.
О третій поливаєш свій вазон,
Який на зло не видався до вроди.
Четверта – справи. Шоста – знову зал.
Качаєш м’язи аж до болю в грудях…
Якби ти знав… Якби ти тільки знав,
Як важко прикидатись не на людях.
О восьмій сауна. Фільтрація думок.
Масаж як завжди рівно о десятій.
Зроби на зустріч хоч маленький крок –
Я падаю… Зумій мене впіймати.
Об одинадцятій ти кажеш про любов,
А з півночі показуєш кохання
Так палко, що холоне тепла кров.
Цілуєш ніби вперше… чи востаннє?..
Підйом о сьомій…
01.10.2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213905
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2010
Чуєш… Мені болять біля серця твої обмани.
Страшно звикнути, що крім нашого в тебе є ще інші романи.
Недописані. Недомовлені. Всюди ставиш три звичні крапки.
Так набридло щоночі жити в царстві пекла твоєї загАдки.
Сни тлумачу давно без сонника. Тільки досвідом. Тільки правдою.
Незважаючи на… і всупереч… буду жити. Нехай хоч зрадою.
Поведінка, можливо, зміниться. А думки?.. Знак питання. Три крапки.
Вічність миті єдиній молиться і благає зміїної хватки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Сама з собою гризлась як вовчиця.
Вила вночі на дощ і повний місяць.
Холоднокровна кароока вбивця…
Молилась зорям зраджена вовчиця.
Хворіла правдою не книжних не романів.
Прагнула жити вкрадьки від обманів.
Боялась щось комусь пообіцяти,
Щоб не розбити і щоб не зламати…
Примара мрій чужих, чужих фантазій.
Читала час від часу Анастазі.
Щоранку чорна кава натщесерце,
І роздуми про те «навіщо все це?».
Калачиком згорнувшись на підлозі,
Ловила запах заспаних морозів.
Любила сни про літо і кохання.
І засинала… кожен раз востаннє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213724
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Не ангел, не відьма – бо ще не літала ніде.
Але неодмінно себе вона десь віднайде!
В пухнастих хмаринах, чи в сивих туманних дощах,
У теплих долонях, чи в сплаканих сірих очах…
Краплину вина, чи до дна терпко-гІркий коньяк,
Можливо, колись, а, можливо, ніколи й ніяк…
Тремтливе сопрано, чи зморений відчаєм крик?
Той відчай з’явився, чи безповоротно зник?
І ангел, і відьма – дві суті в єдину злились.
Обравши одне, від іншого треба зректись.
Вона ж не готова на крилах здійнятись у небо,
Лишивши, продавши мітлу, ніби їй не треба,
Чи дотик солодкий змінити солоним ляпасом,
«І ангел, і відьма» – єдиним на серці написом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213624
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Поплач, мала, можливо, стане легше.
Від сліз хоч смак солоний, а не гіркий.
У тебе ніч. Біжи у сон – там брешуть.
Але брехня буває, іноді, добріша.
Поплач, мала, тебе злікують сльози.
Не стримуй звук душі, що притомилась.
Вони бувають гарні – літні грози.
Поплач, мала, не стримуй наші сльози!
Поплач, мала, прислухайся: я плачу.
А відстань ми скоротимо думками.
Наші солоні сльози – на удачу.
Поплач, мала. Вже спиш… І я вже плачу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Чуже вікно. Дивлюся, мов у Всесвіт
В чуже вікно без жалюзі й гардин.
Німе кіно. Розгадую сюжетність
Німих екранізованих картин.
Театр тіней. Тільки він один
В театрі тіней грає диво-дивну роль.
Морозний іній. Сотнею сходин
Морозний іній йде до інший доль.
Погасло світло. Стомлений актор
Вже вимкнув світло, на сьогодні досить.
Вже небо зблідло. А бажань терор
На небі зблідлім тихі зорі косить.
Глухоніма. Знесилена реальність
ЇЇ глухонімою нарекла.
Сама-одна. Картинну ідеальність
Сама-одна краде з його вікна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
Коли ти думаєш, що все не так як треба,
Коли не знаєш: плакати чи вмерти…
Ти простягаєш руки аж до неба,
Благаючи у Нього просто стерти
Тебе з лиця Землі на віки вічні…
Минає час. Минає біль. Минає страх.
Тебе вже не турбують перші стрічні…
Лиш вогник смутку глибоко в очах.
Тобі вже байдуже, що буде – ти змирилась
З жорстоким світом, з всезагальним злом…
Ти із печаллю вчора одружилась,
І причастилась сліз своїх теплом.
Коли б спинив хто хоч за крок від прірви…
Шарпнув за руку, ляпасом збудив!..
Прошу: прийди-поглянь-візьми і вирви
Сторінку де немає жодних див.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213315
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
Картинна глибочінь пустого серця,
Чи то вже переповненого вщент…
Крізь об’єктив малесенького скельця
Усім нутром відчую тихий щем.
Тобі болить? Мовчиш… Глибока рана.
Перебинтовані несказані думки.
Живеш у світі марень і обманів…
Залізні замки, а чи то замки.
Картинно намальована реальність
Лягає аквареллю на мольберт.
Ти твориш неповторну ідеальність –
Життя чужого спрощений сюжет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2010
Літні мізансцени осінньої вистави про любов..
і зраду.
Тактика й маневри вмілого актора кличуть в сон
листопаду.
Так противишся напам’ять вивченим провокаціям…
й піддаєшся.
Ще століття й засинатимеш під гучні овації
свого серця.
Йдучи в люди одягаєш по за ширмою маску вірності…
хто повірить?
Не сховати навіть фарбою цинізм цінностей
й хтивість звіра.
Всіх коханок називаєш маріонетками…
і ляльками.
Біль від зрад лікується не таблетками,
А думками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213148
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2010
Прокинулась зі сну любов,
Й ще заспаними карими очима
Поглянула у дзеркало, і знов
Ніяковіло знизала плечима.
Ніяких планів на прийдешній день,
Вчорашній чистий аркуш у сьогодні,
В дорогу недоспіваних пісень,
Переписала сотнею мелодій.
У сні просилась в тисячі сердець,
Та всі були з іржавими замками…
Лиш час звела даремно, нанівець,
Благаючи відкрити не словами.
Не стукала, а заглядала в кожне,
Прохаючи сховатись від дощу.
Проте, хто не любив, казав «Не можна»,
Розчарувавсь хто, плакав «Не пущу».
Застала ніч її в пустім осіннім парку…
Втомилася, знесилилась, лягла
На зломлену, та все живу ще лавку.
І тихий сон на себе одягла.
Засохле листя лоскотало душу,
Сліпучі зорі падали до ніг…
І навіть вітер тиші не порушив –
Сплячу любов образити не зміг.
А потім хтось незграбний всівсь на лавку,
На зломлену, та поки ще живу…
Хтось плакав… Хтось ридав… Чекав хтось ранку…
«Наздожену», – кричав, – «наздожену!..
Наздожену, благатиму пробачення,
Зречусь всього, молитимусь лиш їй.
Одна вона на світі має значення,
Усе віддам за фразу «Тільки мій»…
Моя любове, де ж ти заховалась?
Куди втекла, чому мене зреклась?
«Я тут! І я жива!», – любов кричала.
«Не я зреклась!.. А ти, юначе, зріксь…».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212612
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2010
…Брехатимеш знову йому про те, що кошмар наснився.
Подушка слізьми намочена – хоч викручуй.
Твій ангел боротись за сон вже давно втомився.
Образа на зраду щоночі – як змій гримучий…
…І знову сміятися будеш від того, що в сні злякалася.
Про те, що брехати – не гарно – давно забула.
Хотів кардинальних змін – ти за ніч мінялася.
Ридало знецінене серце, а ти просто його не чула…
…Грайливо йому посміхалася, ніби й нічого не бачила.
Душа навпіл краялась від одного брехливого погляду.
Всі провини й гріхи готова була пробачити.
Доглядала за ним, хоч самій так хотілось догляду…
…Поступившись йому в грі один на один – зламалася.
Так хотілося бути в його житті єдиною.
За останню найтоншу нитку весь час трималася.
Годував її то суничним морозивом, то провиною…
…Замість нього щоночі мокра від сліз подушка.
До безтями боялася лиш одного – втрати.
Шепотів тихо змучений ангел вві сні на вушко
Дивну казку про те, що не слід частих зрад прощати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2010
Я боротимусь, що є сили,
Хоч не впевнена в тому, чи треба…
Ви мене вже не раз просили
Розібратись в своїх потребах.
Я за Вами в вогонь і в воду,
Я на Вас готова молитися.
Я за клітку продам свободу,
Тільки б з Вами удвох лишитися.
Хоч на мить на одинці з Вами…
Можна вголос, а можна й мовчки.
Мої очі для Вас рабами
Бути завжди і всюди хочуть.
Ви ж хоч часточку свого серця
Залишіть лиш мені єдиній.
Промінь істини хай проб’ється
З загадкового неба сині.
Ви мені дарували надію,
Ви мені дарували віру.
І тепер я лиш Вами мрію.
Я стаю одиноким звіром.
А так хочеться бути в парі.
Бути в парі, і тільки з Вами.
Свійсько-дикий шматок сафарі,
Не з людьми вже, і ще не з вовками…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212254
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2010
Дивлюсь крізь грати власної душі
На кольоровий фотознімок неба.
І, байдуже, що сиплються дощі.
Мені від тебе зовсім мало треба.
Шматок свободи. Щоб відчути крила,
Коли насмілюсь падати з небес.
Щоб вітер підхопив оті вітрила,
Щоб мрії були сповнені чудес.
Краплину щастя. Щоб сміятись щиро
Було простіше. Щоб забути гнів.
Щоб край не був розхристаним обривом
Гарячих слів і теплих почуттів.
Ковток надії. Щоб сліпі бажання
Не помирали десь на самоті.
Щоб перша зустріч не була остання,
Щоб мрії не розбило слово «ні».
Дивлюсь крізь грати власної душі
На кольорові сльози свого неба.
І, байдуже, що сиплються дощі!
Мені від тебе зовсім мало треба…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2010
І холодно… і терпко на душі…
Самотня серед тисячі найближчих…
І сльози, наче вогняні дощі…
І вітер спогадів всі мрії нищить…
І біль – не біль, і ніч – не зовсім темна…
Думки затихли, вже давно мовчать…
І сповідь не тобі вже не таємна…
Лише амбіції чомусь кричать…
Спустошена… Тобою чи без тебе?..
Боїться вголос все розповісти…
Лиш час від часу молиться до неба…
Будує знову зламані мости…
І спогад губ тепла по серцю ріже…
Камінно-гострий погляд в далечінь…
Кохання втомлене й уже не зовсім свіже…
Розбиті половинки Янь та Інь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010
А вона із портрету плакала
Гірко-гірко… Полинний смак.
Терпкі сльози з портрету капали
Майже в душу… шкода, не в такт.
Стогодинне мовчання вірності,
Стогодинне ридання зрад.
У очах, що хотіли вічності,
Краплі-сльози, неначе град.
Два смарагди з бурштинним відблиском
Споглядали за світом мрій…
А на серці, кривавим відтиском,
Мерехтів крах її надій.
І вона із портрету плакала...
Тлінно-тлінно димить душа…
В унісон тихо кішка нявкала.
Вона правду свою знайшла.
А годинник настінний цокає…
Через вічність вже буде мить.
Та картина… Не все твоє –
Що із рук в нас бува летить!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010
Дорога до Раю
Звертає
У сторону мрії…
Надія Є!
Любити,
Радіти,
Прощати…
Мушу…
За мрію
Віддати душу…
І зовсім не страшно
Бути відважним,
І вже не болить
Пам’ятна мить
Останнього слова…
Забута промова
Неправильних істин
Твоїх сніжно-чистих
Буденних обманів…
Нема ХепіЕнду плаксивих романів…
Нажаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.12.2009
Дикий зверь по имени Любовь
Пробуждается во мне, как только вижу
Силуэт твой, слышу голос твой…
Нет, не люблю, а просто ненавижу!
Черты лица, улыбка, тело, –
Все вспоминаю, слыша стон
Январской одинокой ночи…
Вновь не успела – сон ушел.
И ты ушел. Молю я Бога,
Чтобы тропу мою нашел
И указал мою дорогу,
Ту, по которой странник шел искать любовь…
Нашел??? Нашел.
Но вскоре променял на деньги,
Убил, иль просто потерял…
Опять январский поздний вечер любимым незнакомцем стал.
И вновь холодной зимней ночью
Со мной не ты – со мной другой…
Как жаль что сон – всего лишь сказка,
И Он не Ты, и Ты не Он.
Я знаю, ты не настоящий, –
Ты лишь фантазия, мечта…
Но голос твой, во тьму манящий,
Моей волшебной песней стал.
Ее я слышу каждой ночью,
Тебя я вижу в каждом сне.
Все интересней, все порочней
Чем на яву живется мне… во сне.
С тобой. С тобой, любимым!..
Но почему я вновь одна?
Проклятье! Утро… Умираю…
Не навсегда… Не на всегда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162623
рубрика: Поезія,
дата поступления 23.12.2009
Зорепадом бажань,
Буревієм зізнань
Розлечуся.
Вип’ю краплю дощу,
Всі мовчання прощу.
Зупинюся.
Крок до прірви один,
І тринадцять сходИн
До безодні.
Лиш молочний туман,
Залишивсь сам на сам.
Без рапсодій.
Хоч кричатиму я,
Що давно не твоя –
Не повіриш.
Лиш за руку візьмеш,
Від межі відведеш.
І не схибиш.
Вітру злісного свист
Наді мною повис.
Я німію…
Ноти грому сумні,
Не впізнати мені.
Вже не вмію.
Відреклася від слів,
Все – як тИ захотів.
Не пробачу.
Зрада пеклом пече.
Ти цілуєш плече.
Вже не плачу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162508
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2009
Мамо, купи мені щастя!..
В аптеці чи на базарі…
Хоча, певно, ліпше в аптеці – там ваги точніші.
Буду приймати щоранку натщесерце.
Хоч по чайній ложечці…
Можливо, стане краще…
Можливо, голова перестане боліти… від думок,
Які гудуть, наче бджолиний рій,
Намагаючись «запилити» душу.
Однак… лише жалять.
Можливо, покращиться зір, і я почну бачити правду та щирість…
Попроси чорничного: чорниця добре для очей.
Або малинового… Малина ж збиває температуру?!
Можливо, й підняти зможе?
Завжди льодяні руки і серце – не здорово.
А якщо лимонне пропонуватимуть –
Купуй лимонне. З горлом у мене теж проблеми.
Невисловлені почуття деруться на волю… Кашель.
Тільки на термін придатності не забудь подивитися,
А то ще простроченого дадуть… (Вони ж бо вміють!)
А від нього як би ще гірше не стало.
Нікудишні в наш час аптекарі… Перевелися…
І ще, мамо, не купуй багато – щоб не залежувалося.
Мені ж лишень підлікуватися.
Можливо, воно комусь більше потрібне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161960
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Навчилася давно як бути кішкою,
Улесливою, ніжною, підступною.
І бАйдуже, хто буде її мишкою,
Хто буде її жертвою наступною.
А збоку глянеш – миле кошенятко,
Яке усе ще бавиться хвостом.
Не поспішай дорослішать, малятко.
Тобі ще дописати другий том…
…твого дитинства…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161223
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009
Не там шукаєш, – скаже хтось розумний.
Дивись частіш не в небо, а під ноги.
Зірки, буває, падають на землю…
Встеляючи собою всю дорогу.
Ти, відмахнувшись, скажеш, що даремно.
Давно ти вже не віриш в чудеса…
Й, задерши голову в осіннє чисте небо,
Чекатимеш зірок… то ж бо краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009
Переплелися подихи і руки.
Чітка межа між «ти» і «я» вже стерлась.
Лиш серця й погляду мелодія лишилась.
Останній танець нашої розлуки.
Так ніжно і водночас сильно,
Цілуєш, обіймаєш і мовчиш.
Хоча, здавалобся, що поглядом кричиш.
Бо вголос, кажеш, крик – не зовсім стильно.
Гаряча пристрасть й холод заборони
Вершать свою святу і грішну справу.
Вже звикла вранці пити чорну каву.
Забула всі колишні забобони.
Ледь-ледь торкаюсь губ – боюся правди.
За крок до прірви чую шепіт неба.
Вже плаче дощ, голосячи «Не треба».
А я прочути прагну «Лиш одна ти»…
Останній танець нашої розлуки.
Шматочки раю з серця вириваєш.
І у шухляду з досвідом ховаєш
Останній подих, погляд і… мої вічно-холодні руки, які тобі так і не вдалося зігріти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161067
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009
Гордість. Біль. Страх.
Сльози. Крик. Жах.
– Відпусти…
– Не можу!
– Відпусти!
– Не знаю…
– Відпусти!
– А хочеш?
– Вибач. Не кохаю.
Роки. Муки. Страждання.
Пустка. Спогад. Кохання.
– Привіт.
– Привіт.
– Впізнала?
– Ще б пак! Тебе ж кохала…
– А зараз?
– Зараз інше…
– Забула?
– Ні – гірше.
– Гірше?
– Так… гадаю…
– Ненавидиш?
– Ще більш кохаю!
– Простила?!
– Вже давно…
– О мила!!!
(Як в кіно…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160992
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009
Наше розпатлане сонце.
Наше роздавлене серце.
Наше питання «Хто це?».
Наше «Для чого все це?».
Наше «Чому й навіщо?».
Наше туманне небо.
Наше «Пробач… так вийшло».
Наше «Мовчи… не треба».
Наше солоне море.
Наше гірке прощання.
Наше забуте горе.
Наше німе мовчання.
Наші мости розведені.
Наші обіцянки зраджені.
Наші забуті «Так» і «Ні».
Наші думки ображені.
Наші слова розмиті.
Наші серця утомлені.
Наші «Якби…» щомиті.
Наші бажання зломлені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160990
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009
Так, наче і нічого не було.
Немов би в сні – завіса із туману…
Цілуєш, як дитину – у чоло,
Із повсякденного витягуєш обману.
І човник, повен літнього тепла
Вже ген за обрій спогадів заплив.
Лише для тебе я завжди мала.
І чи сильніше хто коли любив?
Твій голос, усмішку і… сльози на очах
Я присягаюсь, не забуду, скільки житиму!
За тебе я молюся навіть в снах.
Кровинко рідна, мамо… я любитиму!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009
Півсміливість на кінчиках пальців,
Напівшепіт на кутиках губ.
Просиш милості, ніби ти бранець
Моїх холодом вкутаних рук.
Так проникливо дивишся в очі,
З пантелику збиваючи світ.
Про пощаду благаєш щоночі,
Підлабузнюючись, наче кіт.
За хвилину сто тисяч слів:
Щось уголос, а щось лиш поглядом.
Ти в реальність мою забрів
І лишився в ній вічним спогадом.
Сон – життя, а життя – це сон.
Ти в моєму сні, наче марення.
Я ж в своєму житті, наче клон.
Відчуваю – чогось позбавлена…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2009
Осінь малює зливою на шибці похмурий пейзаж.
Б’ється у шкельце крилами мокро-сирий шантаж.
Вороном чорним каркає злющий осінній грім.
Літо, напевно, згадує й проситься в теплий дім.
А на мольберті художниці фарби усі злились.
І дерев’яній дощечці важко з ними зростись.
Де почуття, де емоції – не розрізниш ніяк.
Аплодисменти й овації сиплються наче град.
Осінь малює зливою на шибці сумні пісні.
Собі я наснилась дивною у неглибокім сні.
Вже вириває з корінням дерева й серця буревій.
Осінь чека поклоніння… А ідол у кожного свій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Мовчи!.. Ти чуєш?!! Болить…
Кричи на дощ через шибку.
Закрий свої очі на мить -
Відчуй серця осінь безлику…
Мовчи!.. Ти чуєш?!! Страшно…
Страшенно боюся буднів.
Не можу боротись відважно
Із сотнею твоїх трутнів!
Мовчи!.. Ти чуєш?!! Досить…
Втомилась сліпою бути!
Свідомість відпустки просить,
Щоб стерти і щоб забути…
Мовчи!!!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160882
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Руде янголя вже навчилося плакати…
Натщесерце, перед сном та уночі.
І у обійми вже не треба падати,
Щоб віднайти в сльозах оті ключі… до серця заржавілого.
Руде янголя вже навчилось страждати…
Наодинці, між людьми і навіть з ним.
І коли болить – може мовчати,
Напускаючи всім в очі щастя дим… щоб не принизили.
Руде янголя вже навчилось не вірити…
Ні собі, ні йому, ні будь-кому.
Вже й забуло, руде, як то – мріяти…
Лиш одне в голові – «Чому?»… чому поламались крила?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160651
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009
Запотіле скло у вікні «в нікуди»…
Ледь помітно світ за обмеженням.
В мого раціо є приблуди,
Що вбивають думки облегшенням.
Мандариновий запах не радує…
А я так любила ним дихати!
Вето думати не дає
Й жити мріями… А ще ти…
Зорі падають як назло,
Провокуючи жити бажаннями.
Але в пам’яті те вікно…
Запотіле вікно стражданнями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160647
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009
Розбив серце. Скалічив душу. Поховав заживо.
Тріумфуєш?
А я – плачу… Вночі плачу. І вдень плачу.
Чуєш?
Біль самотності лезом ріже свіжу рану.
Болить…
Я самотня. Я одинока. І ти так само.
Мовчить…
Були мрії. Були надії. Були бажання.
Кришталь…
Лилися сльози гірким струмочком коли розбився.
Жаль…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160623
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009
Моя перша біда – він.
Його ніжні слова. Марево.
Звинуватила часу плин,
А до часу йому однаково.
Відлітала у інші виміри,
Намагалась очиститись. Марно.
А у щастя вже інші розміри.
Замість «гарно» тепер «негарно».
Моя друга біда – ти,
Твої очі й вуста. Спогади.
Пахне гіркий біль самоти,
Коле тонкий шовк одягу.
Пам’ятаю усі тонкощі,
Запах губ і очей. Солодко.
Це все кляті-прокляті ревнощі.
Замість «тепло» тепер «холодно».
Моя третя біда – я.
Мої «хочу» й «потрібно». Мрії…
Його вірність, а зрада твоя.
А мені – лиш шматок надії.
Крізь розбиту ущент душу
Чужі очі дивляться з докором.
Я, напевно, забути мушу,
Але… Спогади, кляті спогади.
Натщесерце молюсь ангелам,
А у серці все ті ж протяги…
«Не судилося», – кажуть люди, нам…
А у пам'ять з минулого потяги…
Час загоїть, зашиє рану,
І залишаться лиш рубці…
Обпікатиме лиш так само
Сльоза спогадів на щоці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009
Спинився час… і подих став важким.
Німа стіна росла, немов на дріждях.
А на очах дві крапельки роси
Переростали у струмок ще більший.
Торішній біль переродився знов.
З голками в серці впала на коліна.
«А хто Любов? А хто така Любов,
Щоб голосом чужим казати «винна»?!!
Пліч-о-пліч йшли, минувши підлу зраду,
Збивались з ніг, встававши знов і знов.
Вердикт сприйнявши за просту пораду,
В черговий раз розгнівали любов.
Спинився час… спинився ритм у грудях.
Клялася, плакала, просила і кричала…
Дев’ятий день нема її на людях…
Дев’яту ніч вона одна стрічала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160543
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Загубилася в часі і просторі.
Відшукай мене…
І не так в житті просто все, як здається з неба.
Ти існуєш, бува, мов на острові.
Біль мине…
Знай одне лиш – нікому нічого не треба.
День вчорашній вже більше не сердиться.
Все пробачив…
Лиш сумління і спогади ще добу болітимуть.
Гордість з мрією уві сні примиряться.
Як інакше?..
Сон – життя? Чи життя – це сон? В чому суть?
Із вовками співала опівночі.
Дивувалися…
У стократ важче жити чужим життям позиченим.
Павутинням плітки позаочі.
Лиш сміялася…
Хто любив вже хоч раз – той долею був поміченим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160542
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Тоненькі пальчики незримо малювали
На скатертині сповідь не свою.
Про що мовчали? Чом вони мовчали?
…Вона про біль, а Він про «не люблю».
Простий сюжет: Розлука і Любов
В їх п’єсі грають дві найважчі ролі.
Стисла в руці бокал – побігла кров,
Проте, Вона не відчувала болю.
Лиш клята зрада все пекла й пекла,
Чимдуж ятрила серця рвану рану.
Пробач, що зрозуміти не змогла,
І не простила… поки що… Ще рано…
Їй треба час на зібрання думок,
Їй треба склеїти розбиту в друзки душу.
Пергамент почуттів від сліз намок.
«Я зможу!!!», – всім твердить… «Я просто мушу»…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160518
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Така дурниця – а вона була б щаслива…
Шматочок сонця з неба до кишені
Хоча б на мить… Щоб серце забруднила
І хвилин п’ять потримала у жмені.
Така дурниця – а вона б весь день сміялася…
Одна лиш смужка літньої веселки,
І цілу ніч вона б нічого не боялася –
А ні кошмарів, а ні мрій далеких.
Така дурниця – а вона б літала в хмарах…
Щодня б з лимоном чай і сни про літо, –
І плакала б вона лише в кошмарах.
Лишень би хто заборонив любити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160517
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Впав листочок – життя обірвалося.
«Що з тобою?», – краса запитала?
Але я не змогла обізватися –
На теплій землі лежала.
Здавалося, сили втратила
Не те що б сказати – жити…
Та, в кого вірила – зрадила.
Немає більш чим дорожити.
Рвана рана найдовше гоїться.
Особливо, коли на серці.
Так болить, що в очах аж двоїться.
Стоп-сигнал: душа в небезпеці.
Впав листочок – життя обрізали.
«Як же так?», – краса запитала.
Сонце в небі немов повісили.
А я тихо собі стогнала.
І проходили повз, наступаючи,
Роздиравши найглибші рани.
На якому вже світі не знаючи,
Ще ридало моє сопрано.
Найболючіший біль не від болю.
І вина тут не має значення.
Щоб не йшло все в житті війною –
Треба вміти просити пробачення.
́́́́́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160490
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Чай з бергамотом, гітара і вірші.
Так легко бува до небес автостопом!
Бажання і мрії ще зовсім не грішні.
Вода й карамель вже зовуться сиропом.
Один напівподих і три напівкроки,
Один напівкрик і три помахи вій.
Тринадцять хвилин на найважчі уроки.
Відмова від права розбитих надій.
І смак такий терпко-лимонно-зелений!
І погляд глибоко-наскрізно-живий!
Лиш колір волосся бурштиново-темний.
І голос для крику за трохи німий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160489
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.12.2009
Солодкий смак гіркого слова «осінь»
Прилип до вікон. Дощ уже не йде…
Лиш плаче ліжко і зім’ята простинь…
І пам'ять в досвіду думки краде…
Про вчора… про не треба… про боюся…
Про що якщо… про тебе і… про осінь…
Про те якби… про сум… про сльози… втіху…
Про брак кохання і нестачу сміху…
Можливо, з часом… згодом… не відразу…
Пройде… переболить… перепече…
Гіркий полинний смак слОва «образа»
Цілунком ніжним на моє плече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153560
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2009
"Кахи-кахи", - цоцокає годинничок.
Стою і тихо дихаю у такт.
Як важко буть дорослою дитиною:
Знати Що хочеш, та не знати Як.
А ти стоїш так близько, поза спиною,
І тінь від свічки подихом тремтить.
Як важко буть дорослою дитиною:
Не можна плакати, навіть якщо болить.
"Кахи-кахи", - цоцокає годинничок,
Співаючи для нас чужі пісні.
Як важко буть дорослою дитиною:
Хочеш сказати Так, а кажеш Ні.
Стоїш за крок до щастя... Зовсім близько.
В душі несказані слова тремтять.
Ти тягнешся очима до іриски!..
Але ж дорослі шоколад їдять?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153558
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2009