| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Ми
асфальтами
безликими бездомними
безликі і бездомні ми
втікали ж ми
ховаючись за шторами
були дітьми
а зруйнували й зруйнувались
переоцінками
і втратились між кілометра
ми
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198570
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2010
Чи відомо вам, які довгі ночі,
Коли щастям не гріють синові очі?
Чи відомі вам невидимі грати,
Що наповнюють пустотою кімнату,
Коли матір чекає свого солдата.
Чи бачили ви на щоках мокру сіль,
Коли в серці завмер спопеляючий біль?
Чи чули ви більш глибоке мовчання,
Ніж мамине одиноке страждання,
Що наповнює кожну секунду чекання?
Календар уперто вів свій відлік днів.
Не вистачає слів. Немає більше снів.
І жодних конвертів із фразами віри.
Озера щирих поглядів затягнуто сірим.
У свідомості залатані пам`яттю діри…
А син в бою, свинцем волю гартує.
У свисті куль крик матері він чує.
Палять лиш тіло, душа не здається,
Із попелу Феніксом вона повернеться.
Перемога життями мільйонів дається.
Персональні трагедії кожної родини злилися в глобальну трагедію всієї країни. Адже життя людини – безцінне. І воно набуває особливого значення, коли прожите, чи навіть віддане задля Великої Перемоги, заради всенародної єдності. Тому 9 Травня – свято парадоксального поєднання непоєднуваного – болю втрати і щастя здобуття. Але все ж це свято. Тому наостанок хочеться звернутися до ветеранів та їхніх сімей:
Давно розвіялись дими,
Та пам`ять досі не згасає.
Шануємо і вдячні ми,
До ваших ніг ми голови схиляєм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188621
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
Молодість розтікається по венах. І я живу блиском очей, смаком бажань і запахом слів. Моє серце по вінця набите позитивом. Мої мрії переганяють час. Моя уява перемагає над здоровим глуздом. І я живу…
Моє щастя не потребує епітетів. Мої вуха повні мелодій юності. Моя свідомість поза межами стандарту. Я сміюся до сліз, плачу до сміху. І я живу…
Моя дружба – найвірніша, кохання – найщиріше, свобода – найдорожча, кроки – найсміливіші. Я не порушую правила, а їх ігнорую. І я живу…
Василь Симоненко сказав: «Та краще в тридцять повністю згоріти, ніж до півсотні помаленьку тліть». Я поспішаю жити. Я насолоджуюсь кожним днем. І я живу…
Я знаю смак життя. Він у кожній клітині мого тіла. Він у мені, а я в ньому. Я не знаю що таке страх. І я живу…
У мене яблуневий рум’янець на щоках. Мої стиглі черешні уст шепочуть слова зізнання. Життя в зеніті. Воно одне. Як Я захочу – так воно й мине. Я стверджуюсь. І я живу…
Не питаю ні в кого дозволу на життя. Я – справжня, без фікцій, ілюзій, пафосу, масок і зайвих слів. Бо я живу!!!
10.2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188619
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
Самокритично мрії руйную
Зітру і сумнівів відбиток
Водночас спогади утилізую
Забуду часу пережиток
Лунає реквієм осіннього дощу
Змиває біль із сонних тротуарів
Його я попелом по вітру відпущу
Уривком із безглуздих мемуарів
Оманлива ідилія зникає
Ця утопічна казка має свій фінал
Що легко і безжально убиває
Не досконалий архаїчний ідеал
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153483
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2009
ще не достигло літо до зими
ще не достигли черешні уст твоїх для слів розлуки
ще не достигли очі мої,щоб гріти твої руки
ще наші пам"яті глухо-німі
вже сонце котиться по віражах столиці
вже застигли серця наші та кави філіжанки
вже осені завуальовані ескізи приховують старі фіранки
вже сіль розширених зіниць стирає барвиблідолиці
все як завжди,ми весь світ зірвемо
все,як завжди,та тільки ОКРЕМО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153481
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2009
Ми - спадок архаїчних поколінь,
Адже розуміння – сума не розумінь.
Ми по-різному живемо, втупившись в стелю
І вмираєм, залишаючи неопустелю.
Хтось лишає сліди, що приховують хвилі.
Хтось шукає фіалки, проходячи милі.
Альтруїзм, егоїзм – уже ролі не грає,
Адже власного Я в нас давно вже немає.
Підсвідоме бажання узурпує свідомість,
Нас цікавила завжди лише невідомість.
Відтак змінна оболонка й незмінні орбіти.
І якщо завтра буде, поквитаємося, світе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153282
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.11.2009
Ворони чорніють на фоні блакиті.
І сонце в зеніті,
І небо в зеніті,
І люди в зеніті,
І сталлю укриті,
Бо прагнуть себе заховати від себе…
В калюжах є бруд. В калюжах є небо.
Наш час ще не настав. Та коли від настане?
І маски твої замінили омани.
День знепритомнів. Змінили пароль.
Манекен допиває ілюзій алкоголь.
Догораєш із спаленими власноруч мостами…
А очікування обростає гудками.
Тобі не відомо коли буде вчора.
Ти падаєш, падаєш, падаєш вгору.
Земля надто кругла, а ми несувмісні .
На жаль чи на щастя у всесвіті тісно.
Неминучі події поставили мат.
Але кожного стримує внутрішній кат,
Заманює в сіті,
В прозорі сіті,
В гальмівні сіті..
А ворони чорніють на фоні блакиті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153281
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.11.2009