| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
Мовчи,
Працюй і не кажи ні слова.
Мовчи,
Бо, не дай Боже, скажеш щось не те.
Мовчи,
Працюй і будеш Ти здоровий.
Мовчи.
Великий Брат про тебе знає все.
Мовчи
І ворогів ненавидь, як усі ми.
Мовчи
І будь, як всі, бо всі ми, як один.
Мовчи
І почуття свої притримай.
Мовчи,
Якщо не хочеш вмерти молодим.
Мовчи
І пам’ятай: свобода – то є рабство.
Мовчи
І знай, що мир – то є війна.
Мовчи,
Терпи начальників й їх хамство.
Мовчи
І пам’ятай, що надворі зима.
Мовчи
І знай: незнання – то є сила.
Мовчи
І пам’ятай: історія – брехня.
Мовчи
Невігластво нам розпрямляє крила.
Мовчи
Й іди на бойню, як ягня…
Але колись прозріє люд й брехню відкине
Розпустить Мініправ і Мінікох,
Великий Брат втече, як боягуз, з країни
І розжене народ поліцію думок.
Я вірю: люди розумніші, ніж вважають.
Я знаю, що брехня недовговічна.
На жаль, політики на це наразі не зважають,
Проте історія іде собі маршрутом звичним…
січень 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777995
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.02.2018
Плече до плеча, юнкери і студенти,
І ти, гімназисте, ставай,
Прийшла наша черга примкнути багнети
І йти боронить рідний край.
Студентський наш курінь крокує на Бахмач,
Та там вже червоні полки.
Напевно, нам, мила, не доля вже бачитись
І ждуть мене кращі світи.
На станції Крути співають гармати,
Розмову веде кулемет.
Потрібна підмога, та годі чекати –
Не той політичний момент:
В столиці Петлюра пакує валізи
І топить в крові «Арсенал»,
Старенький Грушевський захоплено пише
Черговий свій універсал.
Нас зрадили всі: козаки, гайдамаки,
І військо, і робітники,
Та ми відбиваєм ворожі атаки,
Хоча нам й не переливки.
Нас будуть ховати під сурми і гімни
Та що нам з палких тих промов?
Якщо ж стане вільною рідна Вкраїна,
Тоді не в пусту наша кров
28 січня 2012р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309789
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.01.2012
Вікторії М.
Синій погляд з іскорками суму
Постає щодня переді мною,
Знов по тілу пробиває струмом,
Коли Ти торкаєшся рукою.
Чим, - скажи, - яким чарівним зіллям
Ти мене колись причарувала?
Що і в будні, і під час дозвілля
Розумом моїм запанувала.
В сни проникла, душу захопила,
Владарюєш серцем і думками.
Все моє життя Ти запалила,
А гасити, певно, буду сам я.
Синій погляд з іскорками суму
Подаруй мені ще хоч на хвильку.
Хай ще раз проб’є по тілу струмом.
Я чекав на це, Ти знаєш скільки…
Івано-Франківськ
28 жовтня 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2010
Рогатий місяць, як легенда, сивий,
Вчепивсь за дах готелю «Аль Рашид»,
Лунає звідкись голос муедзина,
У вітті пальми вітер шепотить.
Меса ал хейр*, Багдад, далекий друже, --
П’ятимільйонний вулик у пісках.
За сотні років ти втомився дуже –
Поспи, хай сон твій береже Аллах.
Осяяв місяць набережну Тигра,
І шпиль могили невідомого солдата,
Опалені двори, розбиті шиби
На вуличках двоповерхового Багдада
І блок-постів бетон в «Зеленій зоні»,
Розбитий танками асфальт бульварів
Бездомних у підвалів чорнім схроні,
Поснулі вже ряди твоїх базарів.
Палац Республіки, Аль Фо, палац Парфумів –
Величну спадщину покійного Саддама.
І мінарети, що стоять в задумі,
Мечеті – пам’ятки священного Ісламу.
Вічнозелений фінік й апельсини,
Автівки спалені вздовж траси на БІАП**…
А завтра сонце знов запалить днину -
Знов оживе мурашником Багдад.
А десь готуються в похід нічні конвої.
На них вже «гострять зуби» алібаби***.
Та нам то байдуже, бо ми і так з тобою
Вже не побачимось: ма ас салям**** Багдаде!
Івано-Франківськ
вересень - 1 жовтня 2010р.
*Меса аль хейр - (ар.) добрий вечір
**БІАП - BIAP (англ.) Baghdad International Airport
***Алібаба - (ар.) бандит, розбійник
****Маассалям - (ар.) бувай, йди з миром
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Вікторії М.
Небесно-синій погляд не відводь –
Поглянь на мене ще хоча б хвилину.
Мені не треба інших нагород:
Дай хоч на мить у море їх поринуть.
Як сталось так? Ми стали, мов чужі, –
Тебе не бачив я вже понад сотню років.
Що маю я казать своїй душі,
З якої сум вже висмоктав всі соки?
Ти, як завжди, чарівна і струнка,
Жага життя палає на обличчі.
Так усміхатись, певно, здатна лиш Весна –
Дивитися на Тебе можна вічно.
Очей волошки, - прошу, - не відводь:
Поглянь на мене ще хоча б хвилину
Серед усіх найбільших в світі врод
Невже обрав я не свою перлину?
Івано-Франківськ
30 вересня 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Вікторії М.
Не розкривайте почуття,
Не місце їм на волі.
Якщо вдихнути в них життя,
Не оберетесь болю.
Не розкривайте почуття –
Тримайте в таємниці,
Бо їм не буде вороття
Назад, в душі темницю.
Не розкривайте почуття,
Бо вибухнуть і спалять,
Перевернуть усе буття
І сну навік позбавлять.
Та як вже вирвались вони
І душу запалили,
Горіть в святому їх вогні –
Палайте що є сили!
Зігрійте, що б там не було,
Найближчу вам людину
І до останку все тепло
Віддайте без упину…
Івано-Франківськ
28 вересня 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2010
Чорний ліс накрив студений морок.
Місяця не видно крізь смереки.
Десь із-зовні причаївся ворог,
А до миру так іще далеко…
Вартові вигукують паролі.
Хлопці сплять – накрила ніч криївку.
Сниться їм серед села тополя,
Хата, лука і русява дівка…
Лиш на небі спалахне заграва –
Вибухами бій розірве тишу:
Буде кров, вогонь і буде слава,
Якщо доля шанси нам залишить.
27 червня 2010р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198012
рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата поступления 27.06.2010
Встанем ми за Вкраїнську державу,
Покладем на вівтар ми життя,
Збережемо батьків наших славу,
Нам до рабства нема вороття!
Приспів:
І що б не було,
Ми знищимо зло,
Відтворимо знов
Ми радість, щастя і любов.
Дай нам, Боже, сили для свитяг!
Хай життя нам створило проблеми
Подолаєм ми їх за будь-що:
Ми когорту відважних зберемо
Й нас тоді не зупинить ніщо.
І нехай нам чи гірко, чи важко,
І нехай нелегке в нас життя
Праця наша, смиренна і тяжка
Забезпечить нам всім майбуття!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179242
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.03.2010
Мечтал попасть я в Колизей –
Я полон разных был идей:
Себя я видел Спартаком
И вымещал всё зло на том,
Кто был слабей, кто был рабом,
На том, кто к смерти был готов –
Он был противником, врагом,
Убить его – мой долг и честь.
Убью – хвала мне, почесть, лесть,
Убью – и буду я живым –
Живым – и вечно молодым,
Бойцом, готовым бить врага,
Колоть, рубить и жить пока,
Бойцом, забывшим обо всём:
И даже Родину, и дом,
Где я воспитывался, рос,
Где первый задал я вопрос
О том, что есть я, кто и где,
О том, кто все мы на Земле,
О том, мы слёзы льём по ком…
Зачем
родился я
рабом…
Ивано-Франковск
Февраль 2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171958
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.02.2010
За решіткою тиша:
Усі, певно, сплять –
Не шурхотить навіть миша,
І вартові не шумлять…
У камері холодно… –
Вологість і сум.
А колись було солодко
Від радісних дум…
А колись було добре:
І гроші, й жінки.
Але стало примарно –
Лиш погані думки.
Не знаю, за що мені
Прикра доля така,
Та напевно вже камені
Прийшла збирать нам пора…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171957
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2010
Ну вот и свиделись, мой друг!
По пятьдесят? – По пятьдесят.
За радость встреч и боль разлук
По пятьдесят? – По пятьдесят.
И за друзей, и за родных
По пятьдесят? – По пятьдесят.
Мы помним их и верим в них.
По пятьдесят? – По пятьдесят.
За то, что живы мы пока
По пятьдесят? По пятьдесят.
Чтоб была счастлива семья,
По пятьдесят? По пятьдесят.
За жизнь, что смерти не чета,
По пятьдесят? – По пятьдесят.
Чтоб оплатить нам все счета,
По пятьдесят? – По пятьдесят.
И выпьем третий за ребят
По пятьдесят? – По пятьдесят –
Пускай себе спокойно спят
По пятьдесят? – По пятьдесят.
Мы не напьёмся – просто так –
По пятьдесят? – По пятьдесят –
Всего каких-то пятьдесят
А ну их на… - пускай стоят…
Ивано-Франковск
январь 2010г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165866
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.01.2010
Залов сияние: балы, приёмы и рауты.
Там, за окном, золотой девятнадцатый век.
К юной графине подходит влюблённый без памяти,
Приглашая на вальс, молодой лейб-гусарский корнет.
Слуги в ливреях, свечи, подсвечники в золоте.
Музыка льётся под своды украшенных зал.
«Мадемуазель, вы безумно прекрасны!» - «Ах, полноте!»
Кружатся вихри в восторге сияющих пар.
Фраки и платья вокруг, разноцветье мундиров.
Слуги разносят напитки для дам и господ
«Мною сегодня получен приказ командира
Завтра явиться – наш полк убывает в поход»
«Мадемуазель, вы прекрасны!» - «Ах, полноте, сударь!
Знаете вы: в моём сердце давно уж другой.
Хоть по душе ваша страсть мне и пылкая удаль,
А в своих снах вижу ваше лицо я порой…»
Дружно бьют струи фонтанов тенистого сада,
Шепчутся пары под сенью столетних дубов.
«В обществе нашем бывает сам царь Александр.
Пылкий танцор, без ума он от наших балов»
«Ротмистр завтра с утра прогорланит «По коням!»,
Больше не свидимся – в этом сомнения нет.
Вам по душе белокурый драгунский полковник.
Что вам какой-то гвардейский, но бедный корнет…»
Всех увлекает мелодия венского вальса,
Барышни в шёлковых платьях улыбки дарят,
Зал наполняет энергия старого танца,
Взгляды танцоров весёлым задором горят.
Кружатся в вихрях весёлые светлые лица.
Блики бокалов и блеск золотых эполет.
«Может, погибну я где-нибудь под Аустерлицем…» –
«Бросьте вы грустные мысли, мой милый корнет!»
Залов колонны, балы, приёмы и рауты…
Чудное время собой озаряет их блеск:
Верили люди, страдали, влюблялись без памяти –
Вот он какой, золотой девятнадцатый век…
Ивано-Франковск
09 января 2010 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165482
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.01.2010
Данилови рекъшоу . не лѣпо есть держати нашее ѡтчинъı крижевникомь тепличемь. рекомъıмь . Соломоничемь . и поидоста на нѣ в силѣ тѧжьцѣ . приаста град. мсца марта старѣишиноу ихъ Броуна ӕша . и во изоимаша . и возъвратисѧ Володимѣръ
Галицько-Волинський літопис
(Іпатіївський список, ХІІІ ст.)
Лати сталеві, гострі списи,
На білих туніках мечі і хрести –
Рицарське військо рушає в похід:
Орден Тевтонський прямує на Схід.
Місто над Бугом – добрий почин –
Штурмом захоплено Дорогичин.
Конрад з Мазовії – тевтонський васал –
Гордий, що руську фортецю здолав.
Древнє Підляшшя – Руська земля:
Віднині це вотчина «війська Христа».
Хай начуваються єретики:
Для них хрестоносці вогонь принесли.
Крові потоки, стогін людський –
Несуть окупанти порядок новий.
Хто захистить православних слов’ян –
Нещасних беззбройних міщан і селян?
Плаче Підляшшя гіркими слізьми:
«Де ви, славетні руські князі?»
Плачуть малеча, старі і жінки –
Ждуть порятунку від руських полків?
Звістка тривожна в Галич летить.
Там на престолі Данило сидить.
Воїн хоробрий і мудрий політик,
Він хрестоносців здатен розбити.
В день березневий лід рве мости –
Стали у полі червлені щити
На землю Підляську гордо ввійшли
Галицьке військо й волинські полки.
Став проти них із раттю в залізі
Бруно – магістр суворий і грізний:
«Бійтесь, слов’яни! Наші списи
Знищать слабенькі ваші полки!»
Довго тривала битва гаряча,
Та все ж усміхнулась Данилу удача
Рицарське військо розбите до скону,
Бруно до руського втрапив полону.
Радіють Підляшшя, і Галич, й Волинь:
Звільнено гордий Дорогичин .
Впиши, літописцю, в свої сторінки
Руськую славу - хай гримить на віки!
Івано-Франківськ
листопад 2009р. – січень 2010р.
Примітка: йдеться про розгром військом Галицько-Волинського князя Данила Романовича в березні 1237 р. (за іншими версіями 1236р.) заснованого в кінці 12-го ст. т.зв. Добжинського ордену, який на той час був державою Великого Ордену Тевтонського.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164504
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2010
Щось сумно стало:
Знову нічого робить.
Хоч грошей мало –
За квартиру нічим заплатить.
Позичу пару гривень –
Обіцяю: поверну усе…
Допоки ще не сивий,
Піду блукати станіславськими кафе…
І. «Кристал»
Ось центр міста – легендарна «Сотка»:
Бруківка, ліхтарі, вітрини, кралі…
Ех, зараз би перевернути «стопку» -
Ну що ж? Підем – присядем у «Кристалі».
Крутими сходами спускаюсь у підвал –
Такий знайомий і все ж таємничий.
«Совковим» духом зустрічає нас «Кристал» -
Старий, звичайний, а тому незвичний.
Тут біля стійки людно, як завжди,
Тут пані Іра наливає пиво й каву,
І контингент, що забіга сюди,
Такий знайомий і завжди такий цікавий:
Сюди заходить і старий «браток»,
Суддя, в відставці міліціонер,
І журналіст, й колишній воєнком,
І навіть кадебіст-пенсіонер.
Масивні лавиці із дерева й столи
І стіни, інкрустовані камінням.
Не дуже затишно, та людно тут завжди:
Тут обговорюють і радощі, і біди.
Гостям в трьох залах місця тут багато:
Курцям - окремо, решты - ось сюди.
Є навіть тут окрема VIP-кімната,
Хоча й, як правило, зачинена завжди.
Під милу музику років вісімдесятих
Під «соточку» і філіжанку кави
Із друзями, отримавши зарплату,
Люблю, бува, посидить у «Кристалі».
Далі буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164317
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010
Winter has come
And the snow’s covered the land.
All the jobs have been done
And the year’s coming to end.
Fir-tree lights are burnt
And the people are wishing for good.
All the lessons are learned,
All the values are understood.
Let the old year go away,
Let the New Year come to my land
Let the old friend never betray,
Let the new friend give me a hand.
Let the people live always in peace
Let prosperity come to their homes,
Let their kindness ever increase,
Let them see coming true their hopes.
New day has come
And the nature is getting renewed.
All around become
More experienced, clever & cute.
Snow’s clear enough
Like the thoughts of an innocent child
Put on gloves & a scarf
Winter’s nice but the wind is so wild…
Let the old year go away,
Let the New Year come to my land
Let the old friend never betray,
Let the new friend give me a hand.
Let the people live always in peace
Let prosperity come to their homes,
Let their kindness ever increase,
Let them see coming true their hopes.
Ivano-Frankivsk
12/18/09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161813
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.12.2009
Холодно…
Маленькі кришталики снігу
Блищать у ліхтарному світлі.
Гарно…
Зима остаточно вступила
В законні свої володіння.
Біло…
Навкруг біла чиста перина
Вздовж стежки ростуть кучугури.
Тихо…
В домівки, в тепло поспішають
Блукаючі змерзлі фігури.
Вітер…
Кида заметілі в обличчя.
Панує на вулиці студінь.
Зимно…
Поволі, ліниво і кволо
Нарешті прокинувся грудень.
Івано-Франківськ
16 грудня 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161446
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2009
На улице хмуро: туман, дождь и слякоть,
На улице морось и холод сырой,
Но всё же не надо о прошлом плакать,
Не надо жалеть нам о жизни былой.
Мы все в этой жизни кого-то теряем,
Не всё удаётся у нас без проблем,
Высокое небо мы вновь умоляем
О том, чтобы радость вернулась ко всем.
Мы верим, что сбудутся наши надежды,
Мы знаем, что мир этот станет добрей,
Он больше не будет таким, как прежде,
Вот только пришли б перемены скорей…
На улице хмуро: туман, дождь и слякоть,
На улице морось и холод сырой,
Но солнце взойдёт и не станет мрака,
Оно обогреет своим нас теплом.
Ивано-Франковск
Декабрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160412
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.12.2009
Sometimes I see the old dream
That I’m in the chopper again.
Sometimes I hear the scream:
“There are too many of them!”
Sometimes: the gunner is killed,
The chopper’s engine is off,
Sometimes I really feel
That my heart has nearly stopped.
Sometimes I’m to Baghdad again –
From “Griffin” I fly to “Green Zone”,
Sometimes rocket fire & then…
I wake up in my bedroom alone…
Ivano-Frankivsk
12/09/09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160088
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.12.2009
Туман…
На місто вечірнє упав,
Туман…
Людей одиноких укрив,
Туман…
Я зовсім не бачу підстав,
Туман…
Для сліз і образливих слів
Туман…
Хоч грудень, та тепло іще,
Туман…
Підемо гуляти у парк,
Туман…
В обіймах зігрію тебе,
Туман…
Нам разом так добре – ще б пак…
Туман...
Івано-Франківськ
03 грудня 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159171
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2009
моїм друзям – військовослужбовцям Збройних Сил України в переддень 6 грудня – їх професійного свята – присвячую.
Для тебе невідомий шлях назад,
Ти – син атаки і племінник бою,
А для Вітчизни ти простий Солдат –
Солдат, що захища її собою.
Пройшов Ліберію ти, Сьєру і Ліван,
В Іраку й Косово від куль стікав ти кров’ю.
Твій батько захищав Афганістан,
А дід загинув в битві під Москвою.
Обов’язок ти пам’ятав завжди,
Завжди був вірним честі і присязі.
І, хай тебе не жалують вожді, –
Ніколи ти не зраджував наказу…
Я келих підніму за всіх отих,
Хто захищає мир на цій планеті,
Удачі їм! І хочу, щоб за них…
… Ніколи і ніде не пили третій…
Івано-Франківськ
02 грудня 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158825
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.12.2009
Місяць в веселковім ореолі
Пролива на землю срібне світло,
На нічліг спішать маршрутки кволі:
Напахалися за день – набридло.
Місто сонне, в парках стало тихо –
Десь-колись загавкає собака.
Поступово в житлах гаснуть вікна –
Мешканці втомились і йдуть спати.
Вихідні минули – завтра знову
Понеділком розпочнеться тиждень.
Знаю: пролетить він дуже скоро.
Сподіваюсь: буде він не гіршим.
Івано-Франківськ
29 листопада 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158461
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
Скажіть: Чому на світі стільки зла?
Чому добру завжди потрібен захист?
Коли настане світлая пора?
Коли у душах запанує радість?
Скажіть: Чому на троні знов брехня?
Чому лукавий далі світом править?
Коли в серця повернеться весна?
І камінь їх в кохання переплавить?
Івано-Франківськ
27 листопада 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158142
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009
Друге сонце засяяло
На небі ранкового міста.
Обвуглена гілка сакури…
***
У невеличкому японському містечку
Малюк-школяр – допитлива дитина –
Йдучи за руку з дідом по-малечку,
Спитав: Дідусю, що то: Хіросіма?
Дідусь, примруживши вузькі старечі очі,
Здійняв обличчя у безхмарне небо,
Згадавши морок ядерної ночі,
Подумав: Розказать? Чи все ж не треба?
Наважився. Сказав: Жахливий сильний біль,
Останній зойк людей в горнилі пекла,
Від багатьох лишилась тільки тінь,
Вкарбована навічно в буру цеглу…
То був серпневий теплий ясний ранок:
І місто вже ставало до роботи,
Дітиська бігли гратися на ґанок,
У кожного були свої турботи…
Все зникло в одну мить: яскравий спалах,
В якому злилось світло тисяч сонць,
Шалений смерч змітав усе без жалю,
І все довкола спопеляв вогонь…
А потім - довга ніч в пожеж кривавім світлі.
Крізь тріск уламків стогін де-не-де…
В той день у трьохсоттисячному місті
Загинула третина всіх людей.
То був день перший ядерного горя –
Страшний кошмар для кожної людини.
А скільки знищило людей іще потому
Заражене каміння Хіросіми!..
І як почуєш дзвін тривожний над рікою,
Що твердить всім: за злочин – божа кара!
Спусти на воду свій ліхтарик паперовий
І прошепчи тихенько: сайонара*.
***
Тисячі вогників
Пливуть по чорній воді.
Скалічені душі...
Івано-Франківськ
листопад 2009р.
*Сайонара - яп. до побачення, прощавай (-те)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157227
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.11.2009
Пускай пришельцы обещают нам свободу –
Ты от неверных милости не жди.
Под жарким солнцем и в слепую непогоду
Идёт в атаку Армия Махди.
Трепещет по ветру зелёный стяг Аллаха.
Нас вдохновляет сам имам Али.
Не ведая ни жалости, ни страха,
Идёт в атаку Армия Махди.
Пришла пора священного джихада –
Нас ждут победы лавры впереди,
Мы выгоним гяуров из Багдада –
Идёт в атаку Армия Махди.
Учитель наш и вождь – Моктада Аль Садр –
Он опытен, он храбр и не стар.
Мы за него погибнем, если надо
Под клич призывный «Уллаху Акбар!»
Ивано-Франковск
18 ноября 2009г.
*Армия Махди - шиитское военнизированное вооружённое формирование в Республики Ирак.
**Имам Али - в Исламе один из сподвижников Пророка Мохаммеда, его смерть считается основанием шиитского течения в Исламе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156397
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.11.2009
Він звик дивитися на світ
Крізь окуляр оптичного прицілу,
Він звик, коли сумління не болить,
Бо у прицілі ворог – не людина.
Він звик дивитися на світ,
Як той хижак, що так чека на жертву,
Він звик, коли інстинкт його кричить:
«Все те, що є поганим, мусить вмерти!»
Він звик дивитися на світ,
Який давно уже не чорно-білий,
Але тепер душа його болить,
Бо зрозумів він: ворог – теж людина…
Івано-Франківськ
16 листопада 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155971
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
В дешевому, прокуреному барі
За келихом червоного вина
ВІН тихо плив у п’яному угарі,
А в душу закрадалася зима…
Хто він такий? Чому на цьому світі
З’явився ВІН? І де його мета?
Заради чого варто в світі жити? –
Скажіть ЙОМУ, – Де істина свята?
Вино бриніло в голові, мов струни,
Дим тютюновий лагідно душив,
Та це ЙОМУ лиш додавало суму –
Незрозумілий біль його палив…
Вино допите, бар пустий, і в пачці
Уже не залишилось цигарок.
Підвівся, сам собі сказав: «Удачі!
От зараз би натиснуть на курок,
Приклавши револьвер до скроні
І вибити засмучені мізки…»,
Та раптом пролунав клаксон із зовні –
Подумав: «О! приїхало таксі»…
Івано-Франківськ
16 листопада 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155832
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.11.2009
Я дивлюсь на небо,
А на небі зорі.
Я не розумію,
Звідки в світі горе,
Звідки біль і сльози,
І страшні недуги,
Вітер, дощ і грози
Злість, ганьба, наруга.
Звідки смерть і війни,
Жадібність і заздрість,
Сум і безнадійність,
Старість, безпорадність …
Я дивлюсь на небо
І про щастя мрію.
Звідки зло на світі,
Я не розумію…
Івано-Франківськ
14 листопада 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2009
Країна злодіїв, пристосуванців і рабів,
Країна маргіналів й бюрократів,
Країна жебраків і новоспечених панів… -
Як ще тебе характеризувати?
Ти звикла вірити у новоявлених «месій»,
Тебе плюндрують – а тобі приємно.
Тебе безчестять, наче найостаннішу з повій,
І продають – вже навіть не таємно …
Ти стала мачухою для мільйонів тих простих
Людей, що скромно звуть тебе Вітчизна,
Вже призвичаїлась до цінностей чужих – отих,
Що так обожнюють нікчемні блюдолизи.
І все ж люблю тебе, о найчарівніший з світів,
Що уявити може лиш людина.
І вірю, що колись згадаєш і про мене ти
Моя нещасна мила Батьківщина …
Івано-Франківськ
листопад 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154787
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2009
Тем, кто пройдёт сквозь сельву Юкатана,
Тем, кто опасностей не побоится,
Тем, кто настойчив, поздно или рано
Откроются красоты Чичен-Ицы:
Чудесный город, в зарослях укрытый, –
Величье храмов, статуй исполины –
Когда-то брошенный людьми и позабытый,
Он – грустный призрак девственной равнины.
Вон, в центре, пирамида Кукулькана
Чарует око правильностью граней;
«Храм Воинов», а там – «Храм Ягуара», -
В них столько вложено людских стараний.
Вон сам верховный бог в обличьи змея
Вон – изваянья воинов из камня,
Из тысячи колонн вон галерея
И жертвенный колодец на окраине…
Обсерватории, для игор стадионы… –
Здесь каменная музыка струится…,
… Но видимо я всё же не достоен,
Чтоб даже раз взглянуть на Чичен-Ицу.
Ивано-Франковск
ноябрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154338
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.11.2009
Лёг отдохнуть усталый сфинкс
У вечных пирамид.
Свирепый страж седых гробниц
Задумался – молчит...
Молчит и томно смотрит вдаль –
Куда-то на Восток.
Что в взгляде том? Тоска? Печаль?
А может быть упрёк?
А может вспоминает он,
Как много лет тому
Могучий, грозный фараон
Вёл войско на войну.
Иль вдруг привидилось ему,
Как тысячи рабов
Влачат гранитную плиту
Для храмов и дворцов.
А может мыслит он о том,
Что мир в грядущем ждёт,
О том, как вдруг восстанет он,
Когда черёд придёт…
Лежит себе огромный сфинкс
У вечных пирамид,
Свирепый страж седых гробниц
Устал и тихо спит…
Ивано-Франковск
ноябрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153960
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.11.2009
Лицо прикрывает старый пёстрый платок,
Скакун вороной еле ноги волочит,
Глаза забивает проклятый песок.
Бреду в жаркий зной и холодною ночью …
Ищу я тот край, где оазисов рай,
Где свет от костра манит странников поздних,
Тот край, где души не коснётся печаль,
Где дружба, любовь и нет места для розни.
Я верю: однажды я к цели приду:
Заветный оазис вдали мне явится.
Дойду, добреду, упаду – доползу…
Эх лишь бы с пути в этой жизни не збиться…
Ивано-Франковск
ноябрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153737
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.11.2009
Я помню этот день: вокзал, перрон,
Прощанье: мама, крёстная, сестра …
До отправления осталась ерунда,
Но не спешу садиться в свой вагон:
Я жду, я верю, что вот-вот сейчас
Ты прибежишь, успев в последний миг,
И улыбнёшься - и минута превратится в час,
И грусть отъезда разобьёт Твой светлый лик …
… Напрасно взглядом я сверлил вокзал,
Напрасно ждал, дыханье затая,
Ты не пришла - быть может не смогла, - а я …
Умчался в поезде - Тебя я потерял …
зима 1999г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153400
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.11.2009
Колёсами отстукивая такт,
Растаяла за горизонтом электричка,
И настроение угасло так,
Как гаснет при порыве ветра спичка,
И в душу вдруг нахлынула тоска …
Ты в поезде сейчас - я на перроне,
Ты уезжаешь, я же - остаюсь,
А говорливые соседи по вагону
В прах разобьют Тебе прощанием
навеянную грусть
И обо мне Ты по дороге вряд ли вспомнишь …
Ты мыслями давно уже с родными,
Ты вскоре гордо вступишь в дом родной,
А я пойду, ведь мне отныне
Остался город - серый и чужой.
И я в нём - сам с собой и с мыслями своими …
Киев
28 июня - 1 июля 2000г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152887
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2009
Ветерану війни підполковнику у відставці Івану Лукичу Безвесільному присвячується!
Дідусь старенький – сива голова –
Пришкандибав до братської могили …
Постояв … щось згадав … прошепотів якісь
слова …
Дві квітки впали на гранітні брили,
А по щоці його котилася сльоза.
Життя важке, хоча проте цікаве,
Прожив цей сивочолий ветеран:
У сорок першому пішов на бій кривавий,
Хоча тоді ще й вісімнадцяти не мав,
А потім довгі-довгі роки працював
На благо Батьківщини – для Вітчизни слави!
Життя печать залишило свою –
І очі діда вже й забули, що є сльози,
Та тут … – біля горнила Вічного вогню –
Його ту слабкість розуміли перехожі,
Адже він згадував оту страшну війну …
Він згадував і міг би розказать
Про ніч червневу, теплу, гарну, тиху,
Що розірвали раптом тисячі гармат,
Несучи людям смерть, страждання, лихо –
О скільки лиха бачив той старий солдат!
Він пригадав шкільний свій випускний,
З якого хлопці прямо йшли у військкомати,
І той старанно, гарно вишитий рушник,
Який дала тоді йому на щастя мати,
І перший бій – жорстокий і страшний.
Він розказав би про фашистські орди,
Що всюди сіяли вогонь, страждання смерть,
Про те, як бились наші воїни хоробро,
Зубами вгризшися в земную рідну твердь,
І як загибель зустрічали – стійко, гордо ...
Як супостата їх багнети били,
Коли останні вже скінчилися патрони,
І як затиснувши в руці гранату що є сили,
Безстрашно йшли вони під танкові колони,
Як гинули, та відступить не сміли ...
Він розказав би про гіркий той біль,
Що відчували відступаючі солдати,
Коли докори чули звідусіль:
“На кого ж це ви нас, синочки, полишаєте?!”
І як ночами їм ті снились голоси ...
Він розповів би їм про київські околиці,
Траншеями пориті, всі в диму,
І як трамваї по одеських гарних вулицях
Бійців возили на передову
І Севастополя про славу бойову ...
Він розказав би їм про подвиг під Москвою,
Що зупинив фашистськую армаду,
І як зламали у смертельнім тяжкім бою
Хребта фашизму оборонці Сталінграда
І про тріумф під Курською дугою,
Як визволяли рідний Київ і Карпати,
І про Варшави горді вулиці в огні,
Як під Берліном в квітні сорок п’ятого
Ввімкнули світло раптом сотні ліхтарів,
Як на Рейхстагом звівся ввись червоний прапор!
Він розповів би всім, як ветерани,
Що Батьківщині прослужили стільки літ,
У нашій мирній, вільній, сонячній державі
Не мають часто навіть хліба на обід –
За що ж вони чотири роки воювали?
І як отой, хто в сорок першому під Львовом
Йому у спину підло з засідки стріляв,
Сьогодні гордо підіймає голову –
Кричить: я теж герой! Я воював!”
Й ганебно з брудом змішує історію ...
... Він говорити б міг і говорити,
Проте промовчав – й слова не сказав …
Лиш тільки сльози хусточкою витер,
Постояв мовчки і пошкандибав -
Пошкандибав, … бо треба далі жити …
І лиш минаючи високих та струнких
Бійців, застиглих у почесній варті,
Старий, звертаючись до них, прошепотів:
"Дай бог, щоб горе не бувало в вашій хаті
І щоб ніколи ви не відали війни!.."
квітень 2000р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152884
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009
Я бачив сон -
І в ньому була Ти:
Струнка, чарівна,
Із зеленими очима …
Я так хотів
Тобі розповісти …,
Повідати, як незборима сила
Краси Твоєї все моє буття
Своїй могутній владі підкорила,
Забрала душу - всю, без вороття …,
А ти … , крилом махнувши,
в вирій полетіла …
Я знаю: ластівка
В неволі не живе
Я знаю: щастя
Не буває вічним.
Та жити -
І не бачити Тебе … -
Для мене це як каторга довічна,
Серед усіх можливих в світі згуб
Мене кидає думка лиш у відчай
Що не відчую дотик Твоїх губ
І оксамит волосся,
що в блакить заквітчане …
січень 2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152864
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009
Одинокий пастух
В старом выцветшем пончо
Тихо ищет судьбу
На плато Андских гор.
Он кочует за стадом
Триста лет или больше,
Повидав на пути
И триумф, и позор.
Одинокий пастух
В старом дряхлом сомбреро:
Мудрость предков скрывает
Прищуренный глаз.
Он прошёл сквозь века,
Как поэмы Гомера;
Он познал боль обид
И тепло нежных фраз.
Одинокий пастух.
Нежен звук его флейты …
Он всё время в пути
Непогоде назло.
Он поведать бы мог
Все мирские секреты,
Но пока ещё время
Его не пришло.
Одинокий пастух -
Гражданин Эльдорадо - …
Мирно овцы пасутся
Скудной горной травой …
Он пришёл в этот мир,
Потому что так надо,
Чтобы он присмотрел
За плутовкой судьбой.
ноябрь 2004 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152862
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2009
Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.
Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили
Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.
На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на сусідів
І проти них повстала вся природа.
Морська пучина острів проковтнула
За ніч одну страшної катастрофи,
А людство розвивалось і забуло
Атлантів досвід і сумні уроки …
…Її шукають люди сотні літ:
На Криті, на Азорах і Канарах…,
Про неї написали сотні книг,
Вона – сюжет на сценах, в кінозалах…
Це правда все? А може казка гарна?
Нехай питання ці учених мучать,
Та цей урок не може бути марним,
Інакше світ чека атлантів участь…
Івано-Фракнівськ
жовтень 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152811
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009
Лети, сигаретный дымок,
В родной милый край улетай.
Прокурен тобою курсантский «комок».
Лети: моей милой привет передай.
Скажи, что курсант её жив и здоров,
Что служит «на ять» и надеется
На то, что когда-нибудь вспыхнет любовь
К нему в её маленьком сердце…
Лети-улетай далеко-далеко,
Где солнце ночует на елях,
Туда, где легко, где светло, где добро,
Ведь там моя милая, нежная…
Курсантская служба – не сахар, не мёд:
Покой для курсанта награда,
Но парень в погонах что хочешь пройдет,
Лишь бы вновь с Тобой встретиться взглядом.
И вновь одеваю зелёный «комок» -
В наряде курсант не зевай…
Привет Тебе, милая, принесет мой дымок –
О друге Ты не забывай.
Киев
Сентябрь 1999г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152777
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2009
Война.
Кровавая земля,
Смрад гари, мяса, грязи, пота…
Война.
Горящие дома
И вновь оплакивать кого-то…
Война.
В сукровице бинты,
Мольбы и стоны, раны, культи …
Война…
Каталки, костыли,
Гангрена, жар, агоньи муки…
Война.
Сожжённые мосты,
Снаряды, бомбы, мины, пули…
Война.
Дозоры и посты…
Молись, чтоб часовые не уснули…
Война.
Сирены по ночам,
Бежать, укрыть себя и близких…
Война.
Страданья матерям,
И счастье мародёрам низким…
Война…
Ивано-Франковск
октябрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152617
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.10.2009
Мы старые:
И дискотеки уже не для нас.
Мы старые:
Нам пора слушать юсовский джаз.
Мы старые:
Нам не место в этом кафе.
Мы старые:
И не будем молодыми уже.
Мы старые:
Мы динозавры в этом лесу.
Мы старые:
Нам подавай очереди и дешёвую колбасу.
Мы старые:
Мы поколенье «совков».
Мы старые:
Нам не видать уже радужных снов.
Мы старые:
Нам непонятно всё новое в мире.
Мы старые:
Наша участь – мишень в этом тире…
Ивано-Франковск, декабрь 2008г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152262
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.10.2009
Мы ворвались в деревню
С четырёх направлений,
Окружили дома
Плотною паутиной.
Среди сотен таких же
Мятежных селений
Операция эта
Нам казалась рутиной.
Мы сгоняли, как скот,
Со дворов населенье.
Тех, кто сопротивлялся,
Убивали на месте,
Мы работали четко
И без сожаленья
Обрекали людей
На костер нашей мести…
Командир наш – лихой,
Молодой штурмбанфюрер:
Крест Железный
На серой груди красовался.
Говорят, что он за-
говорённый от пулей –
Он грозой партизан
Во всём Рейхе считался…
Он стоял и курил:
Созерцая устало,
Как его гренадёры
Выполняли рутину:
Как собрали в сарае,
Людей, словно стадо,
Плотно заперли дверь
И облили бензином…
Пробежала усмешка
По губам командира
Взмах руки – и окурок
Полетел под строенье
Огонёк сигаретный
Подружился с бензином,
Превратившись в огонь,
Стал лизать его стены.
Валит дым из-под кровли, –
Завопили селяне,
Задыхались, горели,
Просили пощады,
Но давно уж привыкли
К мольбам и стенаньям
Батальона СС
Лихие солдаты.
Вдруг откуда-то снизу,
Будто из норки мышиной,
Вылезает девчушка –
Белокурые косы:
Подбежав к долговязым
Вооружённым мужчинам,
«Я прошу Вас: не надо!» -
Простонала сквозь слёзы.
Командир взял рукою
Её подбородок
Заглянул в голубые,
Как озёра глазёнки…
Его выстрел внезапный,
Убивая ребёнка,
В наших грешных мозгах
Отдался эхом звонким…
Но отчаянья вопль
Общий хаос разрушил,
Ярость вышибла двери
И из ада сарая
К онемевшим карателям
Выбегает старуха
И зубами в кадык
Командиру вгрызается…
… Мы убили старуху,
Но увы штурмбанфюрер
Вместе с нею ушёл
К праотцам в преисподнюю…
Говорили: он за-
Говорённый от пулей
Но находчива смерть
Своё дело исполнила …
… Батальон наш разбили
Партизаны под Оршей –
В белорусских болотах
Мы попали в засаду
Чудом выжив, прорвался
К своим я, но больше
Никогда с населеньем
Воевать я не стану.
Ивано-Франковск,
март – май 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152246
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.10.2009
Мы – крестоносцы во святой земли,
Мы принесли погибель сарацинам,
Сожгли мы за собою корабли –
Пути отхода не нужны мужчинам…
Не ведаем мы жалости к врагам,
Остры мечи и крепки наши латы.
Крест веры мы несём сегодня вам –
Его вручили в руки нам прелаты.
Мы беспощадны к ереси любой,
Нет в мире правды, кроме веры нашей,
Не нужно нам религии иной,
И гнев чужих богов для нас не страшен …
Наш гимн – булатных сабель звон,
Стихия наша – жар и ярость боя,…
Но по ночам нам часто снится сон,
Где лес и дол, и небо голубое,
Где сочные, зелёные луга,
И где налитый колос хлебом пашет,
Где нет пустынь и раскалённого песка,
Где милый дом, которого нет краше…
Ивано-Франковск
октябрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152245
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.10.2009
Пройшло уже два роки майже –
Час вже не малий,
Та серце мені далі каже:
Не забувай її – люби!
Пройшло уже два роки майже –
Вже зовсім ми чужі,
Та серце мені далі каже:
Про неї пам'ять збережи!
Пройшло уже два роки майже –
Немає вороття,
Та серце мені далі каже:
Без неї – не життя!
Пройшло уже два роки майже,
Та де би я не був,
Кохання нетривале наше
Повік я не забув!
Івано-Франківськ
Вересень 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2009
Свинцовое небо безжалостным прессом
Упало на город, бездушный, немой.
И ветер играется рваным железом;
Срывая листву, увлекает с собой.
Угрюмая осень – старуха небрежная –
Втоптала свободу солдатской кирзой.
Где Ты, любимая, милая, нежная?
Где Ты сейчас? Я хочу быть с Тобой.
Я знаю: Ты там – за широким простором,
Меж нами без края леса и поля,
Меж нами лишь осень бетонным забором,
Меж нами стальная решётка дождя.
А ветер рвёт крыши и жалобно воет,
Иголки дождя пронизали х/б.
Так хочется снова быть рядом с Тобою
И в мыслях я вновь улетаю к Тебе…
Киев
Октябрь 1999г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152227
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.10.2009
Я вернусь, - он сказал и ушёл навсегда…, -
Я вернусь. Будешь ждать? - Она ответила: Да!
Я вернусь, - он сказал и ушёл туда,
Где кровавая в небе заря…
Он не трусил – прошёл сквозь огонь и дым,
Он не трусил – и для многих он стал святым,
Он не трусил – и остался таким:
Таким - вечно молодым…
И когда захлебнулся его автомат,
И когда ухнул рядом тяжёлый снаряд
Он упал, как герой, - не уйдя назад,
Пройдя свой последний парад…
А она всё ждала и ждала его,
А она всё ждала его и только его
И для неё в жизни больше нет никого,
Никого, кроме него…
И вернулся солдат, прокляв смерть навсегда,
Ведь на вопрос: Будешь ждать? - она ответила: Да
Он пришёл, но уже не вернётся туда,
Где кровавая в небе заря…
Ивано-Франковск
Сентябрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152145
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.10.2009
Пой, гитара, не молчи,
Жалостливей пой.
Не уснётся мне в ночи
В стороне чужой.
Потерял я отчий дом,
Родину свою,
А ведь мог быть счастлив в том
Брошенном раю … -
Так, вдыхая дым сигар,
И сквозь мутный хмель
Над гитарою вздыхал
Белый офицер.
А за маленьким окном
Среди острых крыш
Миллионами огней
Завлекал Париж…
Но не радует Монмартр
Гостя своего.
Ведь не от хорошей жизни
Принесло его.
Он для Родины отдал
Лучшие года.
Больше всех он почитал
Отчизну и Христа.
На германском фронте он
Не сидел в штабах:
Вёл в атаку батальон
Жил среди солдат.
Но гражданская внесла
Поворот крутой:
Для народа своего
Он теперь чужой.
Пой, гитара, звонче пой,
Пой и не молчи.
Эх, вернуться б в край родной –
Родина, прими!
А за маленьким окном –
Праздничный Париж
Феерверки рассыпает
Среди острых крыш…
Ивано-Франковск
Сентябрь 2009г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152144
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.10.2009
Дымит вершина Попокатепетля,
Бьёт барабан, на площади толпа,
Сам Монтесума – воплощенье Света –
Приветствует идущих на алтарь…
Идут сыны поверженных народов –
Кецалькоатль требует их плоть.
Довольны лица каменных уродов –
На алтари их вновь прольётся кровь…
И верят кровожадные ацтеки:
Их жертва не напрасна – не падёт
Могущество их рода и навеки
Кумиров милость на страну их снизойдёт
И будут зеленеть поля густые,
И будут вечно солнце и дожди,
Не завоюют землю их чужие
И будут к людям ласковы вожди,
И будет царственен навеки император,
Не усомнятся люди в святости жрецов
И нерушимы будут царские палаты
И храмы многочисленных богов…
Увы, неведомо ликующим теночкам,
Что гибель их уже не за горой
Пристали каравеллы к земле отчей,
Несут они отнюдь им не покой.
Кортес уже привёл своих бандитов,
Закованных в железную броню.
И будут вскоре многие убиты,
Теночтитлан погибнет на корню.
И полетят к подножьям теокалли
Их каменные идолы, и крест,
Омытый кровью тех, кто их создали,
На трупах вознесётся до небес…
Дымит вершина Попокатепетля,
Бьёт барабан, на площади толпа,
Сам Монтесума – воплощенье света
Не знает, что предаст он свой Теночтитлан…
Ивано-Франковск
Сентябрь 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152108
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.10.2009
Пророк сказал: «Не пей вино.
Погубит воина оно.
Падёт проклятье на Восток.
Не пей вино», - сказал Пророк.
Да что мне этот Ваш Пророк?
Я отхлебну всего глоток.
Там где глоток, там два и три …
До дна … Немного закуси …
За кубком кубок – пир, так пир!
Ну что? Пойдём в другой трактир …
О-о-о … Да здесь все мои друзья …
Вина для всех! Всем ставлю я!
Красавица, пойдём со мной,
У нас есть кое-что с собой …
Эй, парень, ты чего вскочил?
Твоя? Ты что, её купил?
Что ты сказал?.. Ты кто такой?
Да мне плевать на титул твой…
Сразмаху в глаз, ногою в пах …
Не устоял я на ногах …
… Откуда ж вас так много взялось?
А ведь друзьями все казались …
Нога … дубина … стол … рука …
Об стену чья-то голова …
Всё в дымке, всё плывёт, болит …
В мозгу бардак, от тошноты мутит …
Трещит бедняжка-голова …
Сказал Пророк: «Не пей вина …»
Ад Дивания – Ивано-Франковск
август 2006 – июль 2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152107
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.10.2009
Серед голої пустелі,
Де й травинка не росте
Встав оплот госпітальєрів –
Замок Крак де Шевальє.
Там живуть відважні люди –
Славні рицарі Христа -
Поважають їх усюди
Й феодали, і міста.
Горді воїни-монахи –
Вірні Господа сини
Не бояться ні Аллаха,
Ні самого Сатани.
І ніхто не міг пробитись
Через товщу древніх стін,
Аж прийшов до них із військом
Сам султан Салах ад-Дін.
«Гей, здавайтесь, християни! –
Сильна армія моя,
А за це в ім’я Аллаха
Я дарую Вам життя!»
Не скорились хрестоносці,
Розсипаючи кляття:
«Ми невірним не здамося –
Нам в безчесті не життя!»
Штурмували сарацини
Замок гордий день за днем,
Та твердиню їм не взяти
Ні мечем, ані вогнем.
Тож зібрали бусурмани
Раду: як же тут чинить
Порішили, що лиш зрада
Зможе браму відчинить.
Тут же й трапилась нагода
Довершить їх чорний план,
Бо потрапив до полону
Ключник замку – кастелян.
Катували бранця довго,
Він усе ж зламавсь вночі:
Обіцяв що буде ворог
Мати від воріт ключі …
Бранця вивели під стіни:
«Нумо, рицарю, гукай!» -
«Мій наказ: фортецю здати» -
Він арабською сказав…
Та підвівши очі вгору,
По-французьки що є сил
Крикнув: «Ні ж бо! Всі до зброї!
Бийтесь, як Господь звелів!»
… Достеменно невідомо,
Що надалі стало з ним,
Але Крак осаду встояв –
Відступив Салах ад-Дін…
Серед дикої пустелі,
Де не стрінеш деревце,
Замок виситься на скелі –
Замок Крак де Шевальє.
Там жили відважні люди –
Славні рицарі Христа.
Слава про їх подвиг буде
Переходить з вуст в уста…
Івано-Франківськ
Жовтень 2009р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2009
Я бачив очі кольору весни -
В них зелень травня, що росою вмилася,
Ті очі полонили мої сни
І у думках навіки оселилися...
За них колись романтики-поети
Йшли на дуелі і на барикади,
А лицарі, відклавши арбалети,
Про них складали чарівні балади
Я бачив очі кольору лісів –
В них все первинно дике, романтичне…
Здається колір той на сто віків
Мене в спокої більше не залишить…
Я закохався в їхню глибину,
Що сяє блиском тисячі смарагдів,
В їх усмішку – чарівну і дивну –
І вже цьому не можу я зарадить
Я бачив очі, радісні й сумні… -
Зелені зорі і не можу їх забути…
Прошу Тебе: очей не відводи
Хоча б ще мить, щоб міг я в них втонути …
Січень 2004р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152091
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2009