| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Його губи.. його солодкі губи ..
такі гарячі, ніжні та пухкі ..
Вони цілують її груди
і пестять плечі у ночі ..
Вуста .. закохані і любі ..
яскрава посмішка і сміх,
Й такі блакитно-сірі очі,
мов літнє небо у час пік.
Він обіймав її руками,
таку тремтячу та смішну,
Вона всміхалась і так прямо,
сказала:"я тебе люблю"...
Він пригорнув її до себе
провів рукою по щоці
Поцілував її долоню ..
і відповів :"твій назавжди" ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143555
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2009
такий дивний стан...от,коли тебе нема-мені погано...коли тебе бачу неподалік-всередині,ніби хтось кричить....а коли ти зі мною-суцільний дискомфорт!
якесь таке відчуття....важко пояснити...
...хотіла забути,наробила дурниць...та все одно,не забула.дибілізм..сама себе накручую,постійно повторюю,що ти мені байдужий,а результат-нульовий!
плачу ночами,хочу повернути все назад....
я чудово розумію,що ти не змінишся,залишишся таким,яким уже є....і я не можу вимагати від тебе змін,бо не маю на це права!
але чого?чого все так?ніби нічого нема і водночас,щось є...
мабуть,це й до кращого...хай ці почуття будуть мовчазними і не серйозними!
...можливо,колись ми змінимось....але це буде колись,не зараз.
напевне,не судилось...
мені важко бути з тобою таким,бо я не така!я інша...по-дурному звучить,але це правда....Я НЕ ТАКА....і я з цим змирилася...
так хочеться,щоб усе було ідеальним.....за моїм баченням ідеалу...та не виходить!хтось приходить і все руйнує!!!
знаєш,мені навіть трішки байдуже,що ти скажеш на це все,бо я впевнена,що після цих слів нічого не зміниться!
...ти залишишся таким...і не краплини іншим...
твоє життя-це нескінченна гра!ти живеш,ніби за монітором....знаючи,що завтра буде те саме сьогодні,тільки рівень ,можливо стане вищим...
можливо,колись ти виростеш і зрозумієш,що все це дурня,але повір,це буде колись....і зовсім не зараз!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143540
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.08.2009
Пам’ятаєш той вечір?ти тоді сидів на лавці,близько школи,під впливом легкого алкогольного сп’яніння. Було холодно,дуже…. Я стояла біля тебе роздягнена…холод пронизував моє тіло,мурашки бігали по шкірі,мов божевільні,а вітер нещадно розвіював моє волосся…Ти сидів і посміхався,говорив якісь незрозумілі слова,розповідав якісь безглузді історії….. тобі здавалося,що мені весело,що я усміхаюсь,хоча мені було зовсім не до сміху!я дивилась на тебе і не могла зрозуміти,чому саме ти?чому,не хтось інший?...друзі казали,що ти мені не пара,що ти мене не гідний,що ти самий звичайний примурок,який любить випити,аби привід знайшовся і що тобі байдуже на те,яка я насправді…. А я заперечувала. Стверджувала,що ти єдиний не такий,як усі,що ти бачиш те,що інші просто не здатні бачити,що ти живеш так,як вважаєш за потрібне,що навіть,якщо тобі і байдуже на мене,то ти скажеш це,а не будеш приховувати доти,доки я сама це не зрозумію…
…тоді,мені хотілось,щоб ти обійняв мене,зігрів,поцілував…але це було лише бажання,єдине…. якого виявилось так мало,і яке так і не стало реальністю…. Ти відносишся до мене,як до друга,хоча переконуєш,що любиш,що між нами щось більше ніж дружба…..
Як це не дико звучить,але ти перший хлопець,який мене кинув!так,перший…. До тебе,я керувала стосунками,а зараз все навпаки. Ти кажеш,що не хочеш робити мені боляче,та водночас,цими словами причиняєш ще більший біль…це,як не вагаючись розрізати собі вену:повільно і рішуче!
Чого ти???? Не знаю,мабуть,ти єдина людина,яка здатна суперечити мені,так би мовити,протистояти…а можливо,ти просто сильніший духом…не знаю,в тобі є щось таке,що притягує мене….. якась невідома енергія,проти якої я безсила!
Не розумію,для чого я це роблю?! Знаю,що тобі це все нафіг не треба,та все одно,пишу! Мабуть,я просто,не зможу висловити це усно,тому виливаю свої думки на екран.
Знаєш,ти… ніби я….. в іншій подобі…. Колись я так робила з людьми,зараз це робиш ти …. Зі мною. і знаєш,я тебе розумію,з моїми бажаннями і характером подружитись нереально,не багатьом дано….. одного не розумію,чого ти хочеш??? Як мені з тобою поводитись?!може,просто викреслити тебе зі свого життя?жити так,як жила раніше,до тебе…може стане краще….
Я не знаю……зараз,все залежить від тебе……
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143493
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.08.2009
Ніч. знову холод огортає моє тіло. Я не відчуваю своїх рук. Розплющую очі і не бачу нічого, крім темної кімнати. Мені страшно. Я піджимаю ноги під себе, обіймаю їх руками, повертаюсь на бік і знову заплющую очі… Сльози! Вони краплинами падають на підлогу. Я намагаюсь заснути, але цей біль в середині, немов стиснутий у руці кактус, не дає мені спокою. Він коле моє серце, дряпає мою душу, намагаючись вбити! Страх! Я боюсь, боюсь того, що, можливо, вранці, я вже не прокинусь. того, що, можливо, завтра буде ще гірше, ніж сьогодні. Біль. Нестерпний біль. Моє життя перетворилось на жахливий фільм, в якому мені належить головна роль. Усі мої страждання приносять іншим лише задоволення. Вони насолоджуються, дивлячись на тортури. Люди! Люди, які мене оточують не розуміють, як це важко і боляче бути самотньою. Саме так, самотньою, адже, лежачи на холодній підлозі та дивлячись на стелю, можна зрозуміти досить багато важливих речей… Мені хочеться вилізти на дах, підійти до краю, розвести руки, закричати на повні груди і вмерти. Так, вмерти, адже, чи варто жити, коли людина, яку ти кохаєш, просто не помічає тебе, коли тебе постійно переслідують біль, страх та самотність??? Ні! Я більше так не можу. Я йду, йду туди, де вже ніколи не буду страждати, де завжди буду потрібною та коханою, де без потреби буду відчувати підтримку….. Йду ВНІКУДИ!!!!!!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143492
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.08.2009