Olehkorop

Сторінки (1/4):  « 1»

Емоційне і прекрасне.

О  ніжність  літа,  
                                                                                                         Ти  така  приємна,  
                                                                                                         Ніжніших  чар  
                                                                                                         Не  можна  віднайти.  
                                                                                                         Красива  ти    
                                                                                                         І  разом  з  тим  відверта,  
                                                                                                         Не  снитися  не  можеш  ти.........

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195131
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.06.2010


Крик Душі

Крик  Душі
                                                       Була  здорова  людина,
                                                       Жила  повноцінно  в  сім’ї,
                                                       Любила  її  Батьківщина,
                                                       Любили  її  у  житті.

                                                       Та  сталося  лихо,  та  сталося  лихо,
                                                       Наркотики  справу  зробили:
                                                       Молодую,  здорову  людину,
                                                       За  грати  свої  посадили.

                                                       Вбити  людину,  забрати  гроші,
                                                       Все-щоб  зробити  затяжку  хорошу,
                                                         І  все  попливе,  і  все  перестане,
                                                       Так  хороше  буде,  так  хороше  стане.

                                                       Та  смерть  підкрадалась  повільно  до  тіла,
                                                       Здорових  людей  вона  не  любила.
                                                       Вбивала,  збирала  до  пекла  свойого
                                                       Душі  людей,  душі  живого.

                                                     На  дорозі  своїй,  вона  все  замітала,
                                                     Вбивала,  вбивала  і  ще  раз  вбивала.
                                                     Людина  не  тямить  що  вона  робить,
                                                     Затяжка  малая  їй  вже  не  підходить.

                                                     Та  для  чого  життя  теє  Богом  давалось,
                                                     Щоб  смерть  так  підступно,  до  них  підкрадалась,
                                                     Щоб  мерли  на  світі  усії,  як  мухи,
                                                     Щоб  не  було  світла  у  світі  задухи?

                                                     Щоб  життя  на  світі  було  товаром,
                                                     Щоб  воно  продавалося  скрізь  за  даром,
                                                     Чи  на  те  ми  на  світі  є  люди,
                                                     Щоб  не  могли  ми  наркотиків  збутись?

                                                     І  для  цих  поколінь,  що  зараз  панують,
                                                     Прошу,  не  куштуйте  заразу  похмуру!
                                                     Прошу,  поверніться  до  руслу  життя!
                                                     Прошу,  помиріться  і  не  впадіть  в  забуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139747
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2009


Старшні слова

Страшні  слова

У  ції  дні,  коли  нема  нікого  близько,
Твої  слова  викочуються  з  губ,
І  на  душі  тоді  так  слизько
Єдиний  ти  з  сотнею  убивчих  туг.

Коли  слова  преповнюють  тебе,
Коли  нема,  кому  Ії  проказати,
Так  хочеться  комусь  сказати,
Комусь  сказати  хочеться  в  цей  час.

У  світі  зла  живемо  безтурботно  ми.  
У  світі  зла  де  сонце  вже  не  світить,
У  світі  зла  де  вже  не  ходять  діти,
У  світі  зла  живемо  ми  в  цей  час.

Годинник  б’є  без  четверті  дванадцять,
Його  робота  тихо  побивать.
В  людини  є  також  своя  робота:
Любить  людей,  жаліти  їх  і  не  вбивать.

Коли  слова  переповнюють  тебе,
Коли  нема,  кому  Ії  проказати,
То  не  кажи,  як  я  оці  слова,
Бо  так  не  хочеться  себеє  убивати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139680
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009


Проклятий ангел(Івану Мазепаі присвячується)

Проклятий  ангел

Проклятий  ангел  по  небу  літає,
До  Бога  його  прокльон  не  пускає.
За  що  йому  люди  кару  зробили,
До  Бога  на  небо  його  не  пустили?                                                                                                                                                                                        Творив  він  добро  як  жив  на  світі:
Будував  церкви,  давав  гроші  дітям
Тілом-свободу  країні  робив,  
Дійти  до  кінця  він  не  зумів.
Бо  сили  були  у  битві  не  рівні,
Вражії  люди      дуже  підступні.
У  битві  не  рівній  одержав  поразку.
Тікати  від  смерті,  було  йому  тяжко.
Нитка  тоншала  і  сили  здавались,
І  раз  тая  нитка  життя  обірвалась.
І  дзвони  дзвонили,  прокляття  гласили,
Тії  церкви  вже  не  тому  служили.
Корились  багатшому,  корились  всі  силі-
Бо  всім  було  вигідно  що  ангел  в  могилі

Роки  пропливли,  немає  їм  ліку,
А  він  є  герой,  герой  він  довіку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.08.2009