| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Я вже зовсім змирилась з розлукою,
Як зоря, котра мусить упасти.
Хай лиш вітер твій голос підслухає
І нашепче тобі моє «Здрастуй!»
Заболить тобі все, що ми втратили
І «Прости!» повітрує крізь гай.
Гляну в небо – щоб сльози не капали,
Й відкажу: «Я простила. Прощай…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138585
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2009
Діждала. Омріяний, ти – коло ніг.
Вже не безтілесний, земний ти…
Не янгол, не демон, не мука й не гріх –
Аж хочеться встати і вийти.
Не принц, не казковий, і не Аполлон.
Кохала, здається, примару.
Не віриться – ним же, узята в полон,
Горіла я в іскрах стожару.
Привабливий образ, що снився мені,
Тепер лише «майже кохання».
Злякаєшся навіть прийти уві сні.
Ім’я тобі – розчарування.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138529
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2009
На фото жінка в білому… Яке гарне у неї волосся! Шкода, що померла. Ми маємо їй допомогти. Коси починають ворушитись… мабуть від вітру. Вона кричить! Ох, леле… Але ні, мені не страшно, я знаю, що ти десь поруч, на цьому ж подвір’ї, десь поміж людей які так само комусь допомагають.
Проходячи мимо посміхаєшся мені… Удруге, втретє… Ці люди в аудиторії не зрозуміють нашого почуття, я боюся їх, та розумію – ми ж брат і сестра. Я забула про жінку на фото. Ми втекли від усіх.
Дощ… Як з пожежного шланга. Та пожежу в серці йому не загасити, і нікому не загасити. Ми разом. Наші душі разом. Цього цілком досить – ти не тримаєш мене за руку.
Треба заховатися від дощу. Вулиця сіра, будинки віють тоннами десятиліть. Так, нам сюди – відтінок стін світліший. А якщо нас помітять? Ми ж непрохані гості…
Я знаю, хто тут живе. Старий недавно втратив дружину, молодий – матір. Вона була тією жінкою на фото… Тепер бачу, чому кричала. Син ледь старший від нас, майже задушений зеленим змієм.
Мені страшно! Візьми за руку, благаю! Я кричу і мої коси шевеляться від вітру.. Як у тієї, на фотографії…
Прокинулась… Дякувати Богу… Як холодно… І яке щастя, що я тобі не сестра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138521
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2009
Ненавмисне тебе зачепивши крилом,
Я б тихенько шепнула: «Це – вітер, не більше».
Подавала б тобі смак весни за столом,
Сни твої зодягла б у нетанучі вірші.
В ніч глуху зазивала б зірок-світлячків,
Щоби не оступився на темних стежинах.
І вблагала би Місяць холодний щоб грів,
Килимком щоб були і спориш, і ожина…
Нишком вкрадені спокій і радість із раю
Я поставлю на покут твоєї обителі.
Уві сні я у янгола свого спитаю
Що зробити, щоб стати твоїм хоронителем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138478
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2009
Здається, я до тебе не жила.
І спогад туманні, наче сни…
Тебе забути так і не змогла,
Не відпустила нашої весни.
Я виглядаю гордо, та зусиль
Це коштує пекельних. Ти не чуєш,
Не чуєш віршів вже за кілька миль,
Але любов і за мільйон відчуєш.
Ти поруч – світ навколо нам співа.
Ніхто не скаже «Ні, вони не пара».
Та лихо… Знову сумнівів нова
На серця небосхил насуне хмара.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138476
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.07.2009
В мені щось забриніло, нежданно, наче грім.
Так обпікають палець, перестрівають друга…
Наперекір нещастям і ворогам усім
Неначе той світанок, я повертаюсь вдруге.
Не доля нам цвісти? То будем плакать разом!
Пройдем через всі кола нелегких лихоліть.
Я посмішкам твоїм, твоїм думкам і фразам
В самотності безликій не дам так оддзвеніть.
В мені щось задзвеніло, тихенько, як роса.
Немов покликав ти… Неначе я озвалась…
Прокинулась душевна незаймана краса,
Ти досі не забув. Я знову закохалась.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138442
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.07.2009
Шукай мене серед світанків,
Як зорі сіють ще росу.
До твого вквітчаного ганку
В подолі сонце принесу.
Тебе розбудить спів пташиний,
Ти кинешся шукать сліди…
Але, немов росу з шипшини,
Мене так пізно не знайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138440
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.07.2009