| Сторінки (4/381): | « | 1 2 3 4 | » |
* * *
Небо здригає печаль.
Місяць стає орігамі.
Після вертепних мовчань
Нас окропили богами.
Мармур — у мареві слів,
Що не втекли до Аратти.
Боже, твій сміх спопелив
Наші омріяні страти.
Між полюсами очей,
Де запеклись передзвони,
Нас доганяють іще
Зірвані з петель амвони.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740780
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.07.2017
* * *
Жити в непридбаній суті.
Порух давати словам.
Посмішки неперебутні
Класти на сполохи рамп.
Може, відкриєш на прузі
Свій незбагненний запас.
Може, налайкають друзі
Яблучно-кремовий спас.
Може, іще наостанок
Звикнеш до праху свого...
І твій танок через ґанок
Стане легким як вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740606
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2017
* * *
Рівноапостольні сни.
Рівноапостольні луки.
В'яже Ісус мовчазний
Невелемовності гуки.
Скапує неба сльоза,
Мов мироточить осанна.
Пересторога щеза,
Начебто хвиля остання.
Він на Голготі не сам.
Всі ми із ним поодинці.
Кожен у нім воскреса,
Щоб не приспали ординці.
Кожен тамує в очах
Негомінку перемогу.
А великодня свіча
Душу рятує від смогу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740605
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2017
* * *
Найкращий міністр —
у якого в запасі свобода.
Найбільший герой —
у якого попереду смерть.
Ти довго на герць
проти страху свого не виходив.
А просто чекав,
поки підуть примари всі геть.
У місті, в якому
озоновий плащик подерся,
ти дихаєш смогом
своїх учорашніх прикмет.
І випити треба
граалеву чашу до денця,
щоб чаша цикути
не стала солодка, як мед.
І ось утішайся
поверненням духу у тіло,
коли над душею
ніяка ганьба не стоїть.
Коли у майбутнє
поцілити всім закортіло,
але перед кожним —
клечальна свіча зі століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727817
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2017
Свідки
1
Я продираюся в простір,
сприятливий сенсу життя.
Я піднімаюсь в четвертий вимір,
що розкладає мене на атоми.
Я усамітнююсь
між голосами
загублених свідків
у часі століть.
А через мене
втікають у небо
янголи іншого світу,
що не можуть
вернутись
на землю
птахами.
2
Мені дошкуляють приблуди
завмерлих у пам'яті літер..
Мене роздирають на шмаття
зухвалі бентеги.
Видзвонюють дзвони.
Стихають
між кварками тиші.
Стискають вітрами
космічних розлук
від земної безодні.
І падають
в пломінь
очей.
3
О триклята війно!
Ти морозними пальцями
вишкрібала
із мене життя.
Ти жахала
неправдами...
Кричать глухарі
над лункими печалями.
Гортається небо
в прожилках мовчання.
Я йду крізь неволю
і знаю, що в мене
уже не лишилось відваги
сказати про тебе
світам.
4
Хай завтрашні хвилі
змивають всі наші сполуки
у море заклання,
у всесвіт надій.
За обрієм часу
ми чуємо грім.
Метаються блискавки
і не можуть
нікуди втекти
від накреслених
небом
агоній.
5
Навесні всі слова,
запозичені в пращурів,
перетворюються
на майбутні світи.
І відлунюють
животворним вогнем
проминулого
в просторі
часу.
Просто так.
Поміж нами.
Завжди.
6
Ох і щулилось небо
від намоклих дерев,
відверталось у темні сузір'я,
наче знало,
що скоро
наші сльози
проллються дощем
поміж вічними
снами.
7
На відшибах світає.
Прокидаються свідки
запеклої ночі.
Намагаються
все не забути.
І для себе знайти
хоч куточок мовчання
серед грому
убитих
епох.
8
Зачекайте
з усмішками
до свята.
Ще не час
обіймати життя.
Виють вовчі стежки.
Замальовані гори.
Коле душі стерня
від прасованих мук.
Кулі, вгачені в землю,
вже не вийняти,
наче цвяхи
із домовин.
Наче зойки
із серця.
9
Усі тонкощі світу
рве розпечене залізяччя.
Вимітає з очей
полустанки.
Зважує смерть
на підвалинах щастя.
Обтанцьовує
кожен притулок,
де ще темінь
гойдають
свічки.
І вмирає
від власної
туги.
24.01.2017
Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716123
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017
* * *
Чогось із нами вже не буде.
А щось крізь нас давно пройшло.
І тільки плетиво огуди
Нас розрізає, наче шкло.
Куди спішити поза часом?
Куди без простору дійти?
Нам залишатиметься часом
Лише надсада від мети.
І далина тобі відправить
Єдину блискавку зі слів:
Ти будеш винятком із правил,
Яких порушити не смів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714975
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.01.2017
* * *
Неуперів*, здається, приперли
До останньої вежі Творця.
Вони спрагу міняють на перли,
Щоб відчути свій дух на живця.
І несуть молитви свої всує
До останньої із барикад,
Де пощади ніхто не фіксує,
Доки свідків живий маскарад.
І чаклує на лаві підсудних
Ворожба за призначений строк.
І ніхто із постійно присутніх
Не гартує об пам'ять курок.
1.01.2017
___________________
*Неупер - ерзац-активіст і квазіборец за демократію, свободу слова і права людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709834
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.01.2017
Що там віків облоги —
Смиренство без гримас.
Коли вожді убогі, —
Війна таврує нас.
Але в наступній спробі
Ми дійдемо до битв,
Щоб не волати: “Пробі!” —
Під лезами молитв.
Щоб не гортати скрути
За спинами зневаг,
Ще винесем крізь Крути
Своєї зваги стяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708296
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.12.2016
* * *
Шляхи були – як перші спроби.
Роки плелись, мов полотно.
В моїх надій веселі проби
Хтось кинув істину на дно.
І висповідували зорі
Всі таїни гріхопадінь.
Стояли пращури в дозорі,
І сонце падало у тінь.
І не було на небі ката,
А на землі – душі ловця.
Бриніла в центрі світу хата,
Немов мелодія Творця.
Й від невимовностей уражень
Забракло простору сльозам…
І більше світові не скажеш,
Ніж він тобі уже сказав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706375
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.12.2016
* * *
До Декарта й після Хіггса – площина,
Де бозони, як бізони в нетрях.
І шукає свої сутінки шпана,
Й не розпізнає синдроми тетріс.
Хейтнапалм у спину – отака війна
В сутності гібридів підкилимній.
Опус Деї краще, ніж Плачу стіна
У небесному Єрусалимі.
Це не суїцид – це твій самозабан!
Свічка у печалі вечоровій…
І в космічній посмішці Альдебаран
Для усіх, хто сталкери по крові.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705989
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2016
* * *
Трипільський день ховає смуток
Над вогнищами злих утіх.
Не знає, як себе забути
Й куди сховати вічний гріх.
А поза ним серед пожарищ
Недоруйнований ще дім.
І сонце відчайдушно шкварить,
І вічність переходить в дим.
Іще земля до щему вперта,
А вже моква гряде, ачей.
І волхв сидить у позі вепра
Із кам’яним різдвом очей.
І білу стужу не пригубиш,
Неначе келих забуття.
Лиш душу вихопиш зі згуби,
Немов із полум’я дитя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2016
Посланець
Наглядач із Поліції карми
Увіходить навшпиньки в мій сон.
Він посланець Всевишньої дхарми,
Із якою гряде в унісон.
Він думки мої з духом звіряє.
Може, це мій ефірний двійник?
І масали випрошує — чаю,
Від якого в тім світі відвик.
У кармічне досьє занотує,
Що в цілому все в мене гаразд.
Тільки я надаремне і всує
Зневажаю всіх, хто pederast...
Каже, що на тонкому я рівні —
Ну, напевне, вже майже чернець.
А у світі людей, безсумнівно,
Я тварина і в житі ловець.
Що у снах пізнаю вищих духів,
Пантеони космічних істот.
Що володар я сонячних рухів
У аштанзі віньясі. От-от!
Бачу демонів і покемонів
Просто так, не у снах — наяву,
Без усяких зусиль і айфонів.
Наче попід ногами траву.
І в мені умикається голос,
Що до мене шепоче: “Вставай!”
...Грає Radiohead “Karmapolice”.
Прокидаюсь. Це пекло чи рай?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682906
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2016
ГІМАЛАЇ
На вершині чотири сімсот
Ми пронизані небесами.
Тут відреченість від гризот
І приреченість до нестями.
Гімалаї! Тонка душа.
І містерія бездиханна.
Горам нікуди поспішать.
В них своя неприступна дх'яна*.
Осідлаєм своїх биків!
Загнуздаєм перестороги.
Хай залишиться од віків
Тільки свідками наші боги.
І якщо невідступна вись
Всі стежки від землі відриває,
Ти у душу свою подивись —
Там уже не твої Гімалаї.
27.06.2016
*Дх'яна - сьомий щабель раджа-йоги, вище від якого тільки самадхі, медитативний стан, в якому медитатор не усвідомлює факт медитації, а тільки факт свого існування та об'єкт медитації.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678080
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2016
АШТАНГА
Штанга легше, відай,
ніж аштанга.
В ній ні краплі віньяси
нема.
Тут не станеш
подобою шланга,
що двійник твій
за карму трима.
Упирайся
в пранамайя кошу.
Почепи свій фантом
на сучок.
Ти жахну
підніматимеш ношу,
доки в тебе
не кинуть дрючок.
У польоті блаженних
ексклюзій,
у полоні
сакральних потуг
не уникнеш
душевних ілюзій,
але світ перемножиш
на Дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674257
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.06.2016
По всіх нереспубліках болю,
Відкривши печалі архів,
Заходить в піке над тобою
Чужий безпілотник жахів.
Він стигми карбує на душах
Скляними очима війни.
Скрегоче сталевим байдужжям,
Немов молоток відбійний.
І щоб не вхопила огребом
Світи наші вічна моква,
Твій ангел з позиції “Небо”
Його на підльоті збива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673274
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2016
В позі лотоса
з точки «g»
зрю жіноче начало
Гамлета.
Але то лиш фантом
на межі
і потуга його
знетямлена.
Боже,
вже йому і не буть
між бутиками
і аренами.
Бо настала
чужа майбуть
з незникомими
суверенами.
Він ховає
за батька тінь
часу матрицю
зсіромашену.
І гукає
у самотінь,
наче душу,
свою шавасану.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673227
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.06.2016
ПРААРІЯ
Цикл-поема
1
Щоб легше нам було
миритися з війною,
ми славу про ганьбу
ховаємо в усіх ковбанях.
Майбутніх переможців визнаєм,
але не в цьому світі,
прогірклому
ячанням вітряків
і мертвою захланністю
печалі.
Та де,
промивши
всім їм кісточки,
знайдем для себе
гідні постаменти?
Та і проливши
краплі крові,
не знатимем
ні волі, ні снаги,
ні стихлої мелодії прощання.
2
Що нам Європа -
сита від нудьги,
знетямлена
колоніями духу,
вечірня казка
про чужу любов,
забута книга
азбуки життя?
Що нам Америка -
машина часу,
відлуння віри,
космодром розлук?
За нами Азія -
нірвана духу,
навали зморень,
ієрогліф тиш.
Під нами Африка -
пустеля сфінксів,
крик ляльки вуду
над сафарі днів...
В астрал,
в астрал...
В Австралію сполук!
Чотири променя
зловити разом!
Застигнути
між ядрами століть,
відчути мить
відважними руками
і зазирнути в океану смисл.
3
Виходять сторіччя
із доменних печей
розплавленими полустанками.
Шукають свої домени і портали,
заповнють гросбухи і фейсбуки,
переховуються
між вівтарями і шибеницями
і ніяк не можуть збагнути,
як вимкнути майбутнє
з минулого.
4
У мене шість окозамилювачів -
по одному на кожне крило.
Може, я безрідний серафим,
що втілився на знак протесту
в цьому білковому тілі,
замість того, щоб палати
благодатним вогнем
на підступах до Престолу?
Може, я останнє
втілення Шіви,
покликане здійснити
четвертий перехід людства
до другого пришестя Христа
після третьої світової?
Може, я просто
шестиногий танцівник диско
на згарищах світу
від Ельфії до Патагонії?
Тільки іноді в крилах
затухають пульсари
чумацьких шляхів,
і я знову стаю
синьооким блукальцем.
5
Білі стіни Праарії
стоять серед диких скель,
звучать перламутрами й морем,
охороняють
прадавні шляхи
від варягів і греків,
відмірюють
кожному по плоті
від місячних дерев
до сонячних тіней.
Вони нікому не підкорені,
тільки узвишшю пам'яті
наскельних епох,
що несе до їхніх підніж
вибухівку історії.
Вони нікого не чекають,
крім власних відбитків
у дзеркалі часу.
Але до них все ідуть
стрункими колонами
наші ефірні двійники
і вмовляють проявитися
хоча б у каштанових зорях
на перехресті
сонця і степу.
6
* * *
Ізоглоса кентум-сатем*
Вивіряє солярні схими,
де відхилюються від тем
херувими і серафими,
розділяючись на слова,
переховані в оболонки,
між якими жага жива
досягає жахної ломки.
І світильники на горі
притягають дороги хресні.
І розвінчують на дарі
небеса нам дари небесні.
*Лінія поділу між східно-
і західноєвропейськими мовами
7
286 перевірок
небесної канцелярії
закінчилися виправданням
підозр перед сподіваннями.
Бо історія не має
наказового способу.
Бо метафізика не визнає
синекдох і оксюморонів.
А біологія
застигла на рівні
обміну речовин
між Святим Духом
і веселим роджером.
І тільки лірика
вдягнулася у тогу смертника
і чекає на вирок
безсмертя.
8
Шукаймо себе
серед протиріч
між хірургічним втручанням
і психоделією
внутрішньої втечі від дійсності.
Хай буде те,
що ніколи не здійснюється.
Хай стане нам легше
від ваготи
своєї вічної передчасності.
І буде з нами і без нас
цей світ розкручуватися
навколо атомів
руху.
9
За що ми положимо
Душу і тіло?
За що не забудем
своє тихе заклання?
Заспокоюємо себе
бісером і хрестовинами.
Зазираємо у власні стигми
боковими відлуками.
Не повторюємося
у неповторності.
Знаємо секретні заповіти
чужих пращурів,
волаємо до пересмішників
столітніми передзвонами.
І пощезають бентеги
над молитвами.
І встануть неопалимі мости
між прокляттями,
коли запалають між нами
від болю
усі наші страчені
муки.
10
Ще в тисячолітті
до іншої ери
я прагнув списати
Послання Небесних Владик
з повітряних замків
безмов'я,
але не знайшов
стільки літер
в клинописах птиць.
Іще у столітті
до повної віри
припнув я трипільський поріг
між землею і небом,
та він опинився
за рогом життя.
Ще в році минулім
до свого причастя
я прагнув складати
словник небуття,
але не засвоїв
абетки мовчання.
І тепер-от
із кожним ковтком
заповзають у пам'ять
усі заповітні слова
мого часу,
записані
струнами
днів.
11
Коли ти виходиш
на арену історії,
де цигани проводять слонів
мимо карликів з кіньми,
то карпатські мольфари
спочивають
на схилах епох.
І тоді
проникають у душу
найдрібніші деталі буття,
розкидані в істині,
мов кінцівки
по мінному полю.
12
В історію щемно ввійти,
але вийти із неї — не щастя.
І Праарія квітне
у наших очах
волошковими чарами,
надихає на вічний надрив.
Проривається
із важкими боями
до наших прадуш,
оповитих світанками,
огортається часом
і стає неприступним
живлом.
А за нею пливуть
праочей океани,
застигаючи
в небі розлук.
13
Я зупиняю торгівлю
своїми голосами.
Я відчиняю двері
в четвертий вимір ілюзій.
Я колихаюсь
між Сонцем і Місяцем,
ніби остання билинка життя
за космічними сховами.
І мене не освітять
прожектори Кассіопеї,
бо надто багато
між нами нейтрино,
захованих у серця домовиків,
яким іноді не вистачає
всього лише склянки
хлорованої води
з-під заржавілого крану.
А поза тим
я випасаю Гончих Псів
на собачому цвинтарі
біля Лівобережки.
І ніяк не можу збагнути,
чому Ейфелеву вежу
досі не здали
на переоцінку історії.
14
Перепливти
Мертве море
і вийти із нього сухим.
Піднятися
по сходах Якова
і шубовснути в пекло печалі.
Підкорити
Еверест життя
і не помітити Шамбали духу.
Пройти
по циганському колу
і повернутися в калашний ряд.
Засвоїти
абетку життя
і не прочитати книги щастя...
Отак
ми гойдаємося
на маятнику історії
між волею пророків
і прахом земним.
15
Вдивляємося
у власні біг-борди,
немов у люстерка
застиглих епох,
де переношені
драні светрики
стискаються
від жалю до себе.
А мимо них
пролітають
ренджровери і краузери,
у яких чорноокі білявки
намагаються
через вікна айфонів
достукатися до пекла,
щоб із усього розгону
в'їхати в інший вимір,
де немає нічого,
крім сенсу життя.
16
Йдемо
по золотому перетину
світла
між пірамідами втіх.
Лущимо істини,
мов горіхи,
розсипані
під кожним деревом роду
на землі
сівачів, горлачів і манкуртів.
Кладемо
в кожну діжку меду
по ложці розчинної кави,
аби сколихнути підземні води
свого зачасся.
А в заповіднім степу
прокидаються завтрашні мева
і замішують нас
у ночвах галактик.
17
Радіймо, арії*!
Чаклунки стежать
за нашими вітрами.
Планети брижаться,
веселки мають.
Хрестос воскрес,
щоб відкотити камінь
від наших душ.
І не виснажуватися
від мороків розлук.
Натхнення кинути
Чумацьким Шляхом
чи Холодним Яром
в степи мовчання,
в гори слів.
І бути з нами
до пригуби перехресть.
*В тибетських, індійських, перських джерелах арій (ар'я, ар'ян, дарій) — одне з основних понять. Якщо звести воєдино, що в них сказано, то матимемо приблизно таке: арій (ар'я) — спрямована душа, кожний, хто прагне шляхетних справ, хто робить велику роботу, що просуває людей до блаженства; добра, й шляхетна людина, борець; той, хто знаходить священний світ просвітленості, прагне до Бога і звеличує Його; він — воїн Світла, що іде до Істини; людина, чия мета в житті — духовна досконалість; послідовник ведичної культури.
© Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656220
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 31.03.2016
Колоратура тіла,
Колоратура дня...
Куди тобі кортіло
Зірватись навмання?
Чому твої айдари
Сліпі мов кошеня...
Та підеш під удари —
Здобудеш не коня.
І тільки у пустелі
Своїх безтямних снів
Разгатишся об скелі,
Щоб спокій не змарнів.
І у протоках болю,
Де сплять прожектори,
Застигнуть над тобою
Клечальні прапори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632140
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.12.2015
* * *
Я зупиняю торгівлю
своїми голосами.
Я відчиняю двері
в четвертий вимір ілюзій.
Я колихаюсь
між Сонцем і Місяцем,
ніби остання билинка життя
за космічними сховами.
І мене не освітять
прожектори Кассіопеї,
бо надто багато
між нами нейтрино,
захованих у серця домовиків,
яким іноді не вистачає
всього лише склянки
хлорованої води
з-під заржавілого крану.
А поза тим
я випасаю Гончих Псів
на собачому цвинтарі
біля Лівобережки.
І ніяк не можу збагнути,
чому Ейфелеву вежу
досі не здали
на переоцінку історії.
19.10.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615001
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.10.2015
* * *
Найкращий вияв співчуття —
Квиток у Монтенегро*.
Тут всі містерії нестям
Вчепилися за его.
Тут всі жадання на бровах —
Такі ж, як і на гущі.
Коли життя без переваг,
То зорі — невсипущі.
А потім — крила йдуть у лет
І пощезає змора...
І ти вдягаєш амулет
Із пристрасті до моря.
___________
*Монтенегро - латинізована назва Чорногорії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2015
* * *
На зворотнім шляху до медалей
Намічається колорит.
Це рагулі сумних регалей
Розбивають епохи ритм.
І якщо хтось почепить орден
Сам собі за чужі гріхи,
То вселенських очей бозодні
Затулятимуть всі шляхи.
І в смертельній печаті стигми,
Що відзначила кулі путь,
Може, ти ще спитати встигнеш,
Чи героя в тобі знайдуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601629
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.08.2015
* * *
На обрій для душі -
Не мій файлообмінник.
Тут часу міражі
І простору замінник.
Осколки оберег,
Звенигороди болю.
Кого ти обереш
У свідки над собою?
Тут відстані нестям
І обмірів затятість.
І файлами життя
Ні з ким не обмінятись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
* * *
Територіє териконів,
Де відвал твого ремесла?
Без понять до твоїх кордонів
Не відняти добра від зла.
Ти скрутилась у точку жала.
Ти згорнулася у клубок.
Ніби посмішка від кінжала
Твій запущений в час лубок.
Ти ходила по лезу битви
І упала в сомнабулізм.
І тепер от небесні бритви
Розпанахують весь твій смисл.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2015
ІЛОВАЙСЬК
О мій воїне милий,
ти не спи дивним сном,
проривайсь!
Це не вічності схили,
це пекельний рубіж —
Іловайськ!
Крізь поразки і зради
сталлю серця свого
наливайсь.
Територія правди
і сумління твого —
Іловайськ.
Притулися щокою
до АК-47,
не здавайсь.
Над звитяги рікою
твій забутий блок-пост —
Іловайськ.
В небі зірки немає,
лиш смертельного полум'я
вальс.
В трьох котлах закипає
наша кров пломінка —
Іловайськ.
Стануть хлопці до бою,
скажуть: ти до останку
тримайсь.
У тобі і з тобою
місце битви світів —
Іловайськ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2015
Кіборг Олекса в аеропорті
Тисячу двісті сімнадцять годин
Порох ковтає з клубками у горлі.
Каже, мовляв, ми укропи — не горді,
Гасимо «вату» вогнем без води.
Ви там чому не ламаєте звички,
Що розвели нас на фронт і на тил?
Тут же дорога від кулі до свічки,
Ніби димок від цигарки у вічі
А чи закладений в душу тротил...
Тут же покришене мінами небо.
Тут же посічена «градом» земля.
Братство, що скріплене пам’яті крепом.
Подзвін утрат і печалі над степом,
Що від майбутнього нас віддаля.
Ось ми вам час посилаєм крізь простір.
Ви ж зачаїлись чомусь від борінь.
Вам не уникнути власних блок-постів,
Бо сепарати — минулого гості,
Наче господарі тут. З двох сторін.
Ми вже складаємо друзів у скрині
Із-під снарядів. А вам до сих пір
Ще невтямки, що одвіку й донині.
Всі ми потроху й однаково винні,
Що у війні здобуваємо мир.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544036
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.12.2014
* * *
і кримнаш звучить як отченаш
і ясинувата вже не вата
і міняєм душі на вантаж
і не знаєм чим їх рятувати
і чекаєм долі копняка
щоб вітчизні дати кращу раду
і у нас містерія така
чистити мундир не для параду
і від градів терпимо грозу
і себе прокручуєм на плівці
і за в небо пущену сльозу
хтось не нас погладить по голівці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518620
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2014
* * *
Ти не зможеш на балу у Воланда
Цілувати вії Маргарити.
Там від протягів жадання холодно,
І від жалю можна обгоріти.
Для оркестру із Йоганом Штраусом
Скрипки не замовлені журбою.
Чорний пудель із незрячим пафосом
Затуляє келихи собою.
І чужі гріхи, й чужі шляхетності
Між світами хтивими зависли.
Тіні перемітні, фанаберисті
Обертаються навколо тризни.
В сяйві пломінкої непритомності
Істина життя занадто сіра.
І страхи летять уже у космоси,
Перетнуті шпагою месіра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460435
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2013
[b]Володимир Свідзінський[/b]
[i]Холодна тиша. Місяцю надламаний...
В. Свідзінський[/i]
Надламаний місяць мовчання
Для плеканців долі... Та ось
Стискається вісь безначальна
До кола прибитих колось.
Без тубів, печер, стугониці,
Без мороків, жахів, гризот
Не дай мені, доле, здійсниться
Безтямним падінням на дзот.
Ще подвиги куці і ниці.
Ще відчаї схожі на ртуть.
...Розп'яті мої колісниці
Небесні пристанища рвуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460357
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 13.11.2013
ЗОРЯНИЙ КАНОН
Вінок сонетів
Magistral
Невже у сяйві плащаниць
Ми не здобудемо нічого,
А лиш колись, упавши ниць,
В собі творитимемо Бога?
І дотягнувшись до зірниць,
Свій осягатимемо здогад
Про неосяжність таємниць
В краплині сутінку земного.
Кого у пам'яті ікон
Ховає долі рубікон
Й земля обітована гріє?
У людства певний є прогрес:
Вважати, що Христос воскрес,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
1
Невже у сяйві плащаниць
Не видно ран всіх розіп'ятих?
Невже повік не розгадати
Життя завмерлих таємниць?
Вони — подрібнені на дати
І уподібнені до криць —
Примушують нас викресати
Із мізків блискавки дивниць.
І проникати в інший вимір,
Де тільки Космос нелюдимий
Нам спини зорями шкребе.
Та шлях крізь мороки ще довгий.
Якщо не спинимо себе,
Ми не здобудемо нічого.
2
Ми не здобудемо нічого,
Якщо не втратимо того,
Що відлучає нас від Бога
І відбирає в нас Його.
Не зупиняй мене, тривого!
Не відпускай мене, жаго!
Ця звага — ніби перемога
Над смислом втілення свого.
І розверстаються безодні
Ще не відмолених скарбниць.
І кличуть дзвони великодні
До найсвятіших зоряниць.
Ми це збагнем, та не сьогодні,
А лиш колись, упавши ниць...
3
А лиш колись, упавши ниць,
Ти заволаєш про рятунок,
Неначе тіла обладунок
Тебе врятує від десниць.
Коли Іудин поцілунок
Торкнувся наших душ і лиць,
Усі земні й небесні руни
Водно печалями сплелись.
Скажи-но, Понтію Пілате,
Яка покладена відплата
За страчений спасіння шанс?
Ми за свідомості порогом
Крізь весь непрожитий свій час
В собі творитимемо Бога....
4
В собі творитимемо Бога,
І в цьому знайдемо себе.
Така причетностей дорога
Від мук пекельних до небес.
До звичок нас припнули строго,
Та коло виправдань слабе,
Якщо ніколи ні до чого
Не причащали ще тебе.
І як, свій зважуючи замір,
Переступити через самість
І вберегтись від плутаниць?
Ми прориваємось до себе,
Лише зливаючись із небом
І дотягнувшись до зірниць.
5
І дотягнувшись до зірниць,
І доторкнувшись до галактик,
В собі шукатимемо клаптик
Для порятунку від грімниць.
Коли прийде душі колядник,
Ми не жадатимем нічниць*.
Серед земних життя дрібниць
Так мало в нас небесних практик.
Увіруєм у шлях Мойсея
Чи спинимося перед ним?
Чи з дна містичності своєї
Озвемось погуком страсним?
Чи у жахних пересторогах
Свій осягатимемо здогад...
____________
*Нічниці — безсонні ночі.
6
Свій осягатимемо здогад,
Хоча вже знаємо давно:
Для нас прийдешності дорога —
Не просто зоряне кіно.
Це буйство пекла, раю погар
І кола вічності стерно.
І повсякчасна неспромога
Віків загоїти садно.
Воно сурмить всевишнім болем
Над світовим покотиполем
Очима висохлих криниць.
Щоб ми, зімкнувши видноколи,
Не жалкували вже ніколи
Про неосяжність таємниць.
7
Про неосяжність таємниць
Ми дізнаємось із колиски.
Та не розгадки — тільки блиски
Лягають на відбитки лиць.
Жадаєм знов благої звістки
Від образів і від дзвіниць.
І знаєм — обрій зовсім близько,
Та тільки спробуй — дотягнись.
Скажи, крилатих снів пташа,
Чим обумовлена душа,
Коли злетіти ще незмога?
Чому бринить, немов струна?
Невже заплуталась вона
В краплині сутінку земного?
8
В краплині сутінку земного
Так мало проблисків душі.
А ми будуємо для чогось
І вежі, й брами, й рубежі.
Навіщо нам перестороги,
Загати, грати, міражі?
Аби ніколи не дочовгать
До непроникної межі?
І вже, напевне, після того,
Як відсилаєм душу Богу
Земний відкинувши полон,
Життя лишає нас для спадку
Кого — у подиві нащадків,
Кого — у пам'яті ікон.
9
Кого у пам'яті ікон
Знайти можливо без молитви?
Ударить дзвін, неначе гонг
І засурмить початок битви.
Чи спатиме в тобі дракон?
Чи зможеш ти його убити,
Оберігаючи Закон
У непорушності орбіти?
Із невідплатними боргами
Бажаєм випнутись богами,
Докіль царя порожній трон.
Між полюсів добра і зла ми
Не відаєм, які розлами
Ховає долі рубікон.
10
Ховає долі рубікон
Усі невидимі розп'яття,
А ми розводимо багаття
На схилах Вічності тайком.
Та час постати на амвон
І всі розвіяти прокляття.
І буде пристрасно звучать нам
Любові зоряний канон.
Плекаймо істини мету,
Прощенням спалюючи мсту:
Єрусалим уже зоріє!
І оживають письмена
Крізь наші долі й імена.
Й земля обітована гріє.
11
Й земля обітована гріє
Поза хамсинами* пустель.
І днів безжальна веремія
Мурує часу цитадель.
І де там страдник чи вітія?
Навіщо нам цей подих скель?
Збагнувши свій наскельний вияв,
Шукаєм душу для осель.
Ми в храмі пробуємо часом
Хреститись простором і часом,
Хоча потрібен тільки Дух.
Та проти всіх земних задух
І в боротьбі за інтерес
У людства певний є прогрес.
_________________
*Хамсин (євр.) — гарячий вітер з піском
12
У людства певний є прогрес —
Воно себе вже не оплаче.
Та буде довго ще невдячним
За свій невиправданий сенс.
Й завиє, мов голодний пес
На місяць вовчої удачі.
Та знов залишиться незрячим
На святі трапез і аскез.
Свою творитиме харизму
Й саме собі готує схизму*,
Щоб не прогавити процес.
Йому для слави чи огуди
Залишиться єдине чудо:
Вважати, що Христос воскрес.
__________________
*Схизма — розкол християнства на католицтво і православ'я.
13
Вважати, що Христос воскрес
І бачити себе у ньому.
І пронести земний свій хрест
Крізь неземну печаль і втому...
Коли прибуде твій експрес,
Ти мусиш рушити додому,
Щоб не потрапити під прес
Лункої тиші метроному.
Там, в неосяжності буття,
Збагнеш ціну своїх нестям
За мить утраченої мрії.
Але крізь диво голубе
Відправ у сяяння себе,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
14
Співаючи: “Аве, Маріє!”,
Він розчинявся у світах,
Мов нерозгадана стихія,
Мов недосяжний волі птах.
Відкинутий всіма Месія,
Володар непідвладних благ.
Усе, що в душах він посіяв,
Зависне небом на хрестах.
Сховавши в оболонку часу
Свою тонку і ніжну чашу,
Він поєднав утілень нить.
І розлучався із Землею,
Щоб поєднатись знов із нею.
Невже у сяйві плащаниць?
Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447634
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013
ЗОРЯНИЙ КАНОН
Вінок сонетів
Magistral
Невже у сяйві плащаниць
Ми не здобудемо нічого,
А лиш колись, упавши ниць,
В собі творитимемо Бога?
І дотягнувшись до зірниць,
Свій осягатимемо здогад
Про неосяжність таємниць
В краплині сутінку земного.
Кого у пам'яті ікон
Ховає долі рубікон
Й земля обітована гріє?
У людства певний є прогрес:
Вважати, що Христос воскрес,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
1
Невже у сяйві плащаниць
Не видно ран всіх розіп'ятих?
Невже повік не розгадати
Життя завмерлих таємниць?
Вони — подрібнені на дати
І уподібнені до криць —
Примушують нас викресати
Із мізків блискавки дивниць.
І проникати в інший вимір,
Де тільки Космос нелюдимий
Нам спини зорями шкребе.
Та шлях крізь мороки ще довгий.
Якщо не спинимо себе,
Ми не здобудемо нічого.
2
Ми не здобудемо нічого,
Якщо не втратимо того,
Що відлучає нас від Бога
І відбирає в нас Його.
Не зупиняй мене, тривого!
Не відпускай мене, жаго!
Ця звага — ніби перемога
Над смислом втілення свого.
І розверстаються безодні
Ще не відмолених скарбниць.
І кличуть дзвони великодні
До найсвятіших зоряниць.
Ми це збагнем, та не сьогодні,
А лиш колись, упавши ниць...
3
А лиш колись, упавши ниць,
Ти заволаєш про рятунок,
Неначе тіла обладунок
Тебе врятує від десниць.
Коли Іудин поцілунок
Торкнувся наших душ і лиць,
Усі земні й небесні руни
Водно печалями сплелись.
Скажи-но, Понтію Пілате,
Яка покладена відплата
За страчений спасіння шанс?
Ми за свідомості порогом
Крізь весь непрожитий свій час
В собі творитимемо Бога....
4
В собі творитимемо Бога,
І в цьому знайдемо себе.
Така причетностей дорога
Від мук пекельних до небес.
До звичок нас припнули строго,
Та коло виправдань слабе,
Якщо ніколи ні до чого
Не причащали ще тебе.
І як, свій зважуючи замір,
Переступити через самість
І вберегтись від плутаниць?
Ми прориваємось до себе,
Лише зливаючись із небом
І дотягнувшись до зірниць.
5
І дотягнувшись до зірниць,
І доторкнувшись до галактик,
В собі шукатимемо клаптик
Для порятунку від грімниць.
Коли прийде душі колядник,
Ми не жадатимем нічниць*.
Серед земних життя дрібниць
Так мало в нас небесних практик.
Увіруєм у шлях Мойсея
Чи спинимося перед ним?
Чи з дна містичності своєї
Озвемось погуком страсним?
Чи у жахних пересторогах
Свій осягатимемо здогад...
____________
*Нічниці — безсонні ночі.
6
Свій осягатимемо здогад,
Хоча вже знаємо давно:
Для нас прийдешності дорога —
Не просто зоряне кіно.
Це буйство пекла, раю погар
І кола вічності стерно.
І повсякчасна неспромога
Віків загоїти садно.
Воно сурмить всевишнім болем
Над світовим покотиполем
Очима висохлих криниць.
Щоб ми, зімкнувши видноколи,
Не жалкували вже ніколи
Про неосяжність таємниць.
7
Про неосяжність таємниць
Ми дізнаємось із колиски.
Та не розгадки — тільки блиски
Лягають на відбитки лиць.
Жадаєм знов благої звістки
Від образів і від дзвіниць.
І знаєм — обрій зовсім близько,
Та тільки спробуй — дотягнись.
Скажи, крилатих снів пташа,
Чим обумовлена душа,
Коли злетіти ще незмога?
Чому бринить, немов струна?
Невже заплуталась вона
В краплині сутінку земного?
8
В краплині сутінку земного
Так мало проблисків душі.
А ми будуємо для чогось
І вежі, й брами, й рубежі.
Навіщо нам перестороги,
Загати, грати, міражі?
Аби ніколи не дочовгать
До непроникної межі?
І вже, напевне, після того,
Як відсилаєм душу Богу
Земний відкинувши полон,
Життя лишає нас для спадку
Кого — у подиві нащадків,
Кого — у пам'яті ікон.
9
Кого у пам'яті ікон
Знайти можливо без молитви?
Ударить дзвін, неначе гонг
І засурмить початок битви.
Чи спатиме в тобі дракон?
Чи зможеш ти його убити,
Оберігаючи Закон
У непорушності орбіти?
Із невідплатними боргами
Бажаєм випнутись богами,
Докіль царя порожній трон.
Між полюсів добра і зла ми
Не відаєм, які розлами
Ховає долі рубікон.
10
Ховає долі рубікон
Усі невидимі розп'яття,
А ми розводимо багаття
На схилах Вічності тайком.
Та час постати на амвон
І всі розвіяти прокляття.
І буде пристрасно звучать нам
Любові зоряний канон.
Плекаймо істини мету,
Прощенням спалюючи мсту:
Єрусалим уже зоріє!
І оживають письмена
Крізь наші долі й імена.
Й земля обітована гріє.
11
Й земля обітована гріє
Поза хамсинами* пустель.
І днів безжальна веремія
Мурує часу цитадель.
І де там страдник чи вітія?
Навіщо нам цей подих скель?
Збагнувши свій наскельний вияв,
Шукаєм душу для осель.
Ми в храмі пробуємо часом
Хреститись простором і часом,
Хоча потрібен тільки Дух.
Та проти всіх земних задух
І в боротьбі за інтерес
У людства певний є прогрес.
_________________
*Хамсин (євр.) — гарячий вітер з піском
12
У людства певний є прогрес —
Воно себе вже не оплаче.
Та буде довго ще невдячним
За свій невиправданий сенс.
Й завиє, мов голодний пес
На місяць вовчої удачі.
Та знов залишиться незрячим
На святі трапез і аскез.
Свою творитиме харизму
Й саме собі готує схизму*,
Щоб не прогавити процес.
Йому для слави чи огуди
Залишиться єдине чудо:
Вважати, що Христос воскрес.
__________________
*Схизма — розкол християнства на католицтво і православ'я.
13
Вважати, що Христос воскрес
І бачити себе у ньому.
І пронести земний свій хрест
Крізь неземну печаль і втому...
Коли прибуде твій експрес,
Ти мусиш рушити додому,
Щоб не потрапити під прес
Лункої тиші метроному.
Там, в неосяжності буття,
Збагнеш ціну своїх нестям
За мить утраченої мрії.
Але крізь диво голубе
Відправ у сяяння себе,
Співаючи: “Аве, Маріє!”
14
Співаючи: “Аве, Маріє!”,
Він розчинявся у світах,
Мов нерозгадана стихія,
Мов недосяжний волі птах.
Відкинутий всіма Месія,
Володар непідвладних благ.
Усе, що в душах він посіяв,
Зависне небом на хрестах.
Сховавши в оболонку часу
Свою тонку і ніжну чашу,
Він поєднав утілень нить.
І розлучався із Землею,
Щоб поєднатись знов із нею.
Невже у сяйві плащаниць?
Олександр ГУНЬКО
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447603
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.09.2013
* * *
Кудись усе пішло, мов Соломон
Закинув за вікно свою несмертність.
І тільки на Хрещатику ОМОН
Лупцює депутатів за упертість.
Я знав, що цим закінчиться кіно
Із світлом ліхтаря в кінці тунелю.
А втім, таке завжди у нас воно —
Та з фокусом кривим, то з паралеллю...
Хоча нудьга знесилює процес,
Напевне, танцюристу Співакову
Штани допомагають зняти стрес
І зберегти народності основу.
І час вернути право на нічліг
І муз усіх вернути Гіменею.
...Як істина зіб'є мене із ніг —
Тоді я плазуватиму за нею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445488
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2013
* * *
Мене пильнують ненароком
У світлі завтрашнього дня.
Та не скажу, що зуб за око —
Ціна реліктова моя.
Хай не стрічаються ніколи
Мені перекупки богів.
Для них столиці чи околи —
То лиш прилавки для торгів.
Та у своїх безмовних віршах
Я суть речей ще не міняв.
Хай знають кращі, тобто гірші,
Який у вічності фінал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437352
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2013
* * *
Що тобі можуть зробити
Ці неприкаяні сни,
Ці неприборкані битви,
Ці непритомні пісні?
Кожен хитаж твого війська —
Ніби завмерлий курок.
Воля — це птиця не свійська,
Доля — це вирок зірок.
Будеш каратися не всує,
А для душевних потуг,
Доки незримо тасує
Зоряні руни твій дух.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437290
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2013
[b]* * *
Щоосені на яблуках гешефт.
А самота знецінює відлунки.
Щоб злитися з епохою пожертв,
Потрібно зашарпнути всі лаштунки.
Потрібно записатися в ефір.
А може, відписатися від себе.
Щодня з твоїх надламаних офір
Кривавиться відлученнями небо.
Нарвешся на причинності пікет
І знатимеш до згуби, до гризоти:
Тут платять не за стартовий пакет,
А фінішний ривок у горизонти.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428362
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.05.2013
* * *
[i]Герой упертий, наче бик.
Герой хитатися не звик.
Анатолій Бахута[/i]
[b]Чи від Місяця в безвість піти,
Чи на ролі накласти паролі?
Тільки каже циганка, що ти
Не потрапиш ніколи в герої.
Бо твоєї долоні бугри
Перетягують неба секрети.
І не зможеш ти вийти із гри,
Доки щиряться в шафі скелети.
Доки в мороці всіх ворожінь,
Поміж поблиском пекла і раю,
Не пірнуть у безодню чи тінь
Всі, для кого героїв не грають.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427695
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2013
* * *
О цей оперетковий дим
Із місця,де лудять паркани...
Якби я ще був молодим,
То, мабуть, рвонув би на Канни.
Там все-таки інше кіно,
Місцями не схильне до звершень.
Воно народилось давно,
Хоча умирає не вперше.
І ось я у тому кіні
Зіграв би собою героя,
Якби хтось великий мені
Цю роль написав поза грою.
Та щось не пускає завжди
У всесвіт, забитий зірками...
О цей оперетковий дим
Із місця, де лудять паркани.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426203
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.05.2013
СОНЕТ
Ти знову підсолоджуєш свій час
Гіркими маринадами ілюзій.
І лайкнувши себе у власній тузі,
Не можеш іншим клікнути: “Атас!”
І зважуєш, який у світу шанс
Отримати що-небудь по заслузі.
Бо всі шляхи, як віртуальні друзі,
Упали у безвимірності транс.
Прожовуєш канапки на канапі,
Живеш в собі, хоч кажуть: “Помирай!”
Відповідаєш: та пішли ви нафіг!
І думаєш, чи буде тобі рай
З чарівною Айшварією Рай
Чи пекло із полковником Каддафі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425322
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.05.2013
Ти не відводила ночами
Перестороги від гультяк.
Тобі набати не звучали
Перед прикметами звитяг.
Крізь усесвітні заметілі
Брела, мов покритка, в туман
У чорні дні, у чорнім тілі,
У чорнім плетиві оман.
О несповідана княгине
Всіх сподівань, скажи, чому
Твій гетьманат і досі гине,
А ти поклони б'єш йому?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421433
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.04.2013
* * *
Ти у орди - запеклий раб.
Не покидай свого творіння!
Душа відважною була б,
Якби з своєю билась тінню.
Якби в хистких передчуттях
Вона витоншувалась явно
На осоругу від нетяг
Чи для наруги від безтямних.
І в нескінченності своїх
Неперевершених утілень
Вона не мала б інших втіх,
Крім утішання тонкотілих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419722
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.04.2013
[b]* * *
Битий шлях. Бите скло. Биті люди.
Биті є… А чи, може, нема?
Ті, кого ми не любим і любим,
Проводжають зірки мовчкома.
Може, в них заблукали печалі?
Може, їх оточила біда?
І думками скрижалені далі
Перетнула жада молода?
Може, душу твою вивертають
Перемітні шляхи наверле*?
…Якщо ми не в дорозі до раю,
Значить, нам і у пеклі незле.[/b]
______________
*Наверле (діал.) – навиворіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416662
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.04.2013
Тіло найтонших бажань
Стало таким неслухняним.
Певно, чогось йому жаль
В герці між інню і янем.
Певно, посеред гріхів,
Ще не позначених небом,
Схильне воно не до схим,
А до ефектів плацебо.
І на шляху оминань
Чаші аскез і опіній
Інь проникає у ян.
Ян виникає із іні.
Наче вони на віку,
Світ загорнувши у чари,
Всю свою силу дзвінку
На вівтарях повінчали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.02.2013
* * *
І зникне краса, де тобі
Явитися має потреба
Замкнути себе у собі
Краєчком безкрайого неба.
І стане пилинкою світ
В обіймах всесвітнього бою.
Лиш геній витворює міт —
Життя залишати без болю.
Та знову питатиме час,
Неначебто Крішну Майтрея:
“Навіщо тобі без прикрас
Портрет Доріана. Не Грея”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400782
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2013
* * *
Цей біль трипіль — як Божий здогад.
Мене тим болем просвіти,
Щоб у собі недовго човгать,
А мчати в зоряні світи.
І відродитись в рік Дракона —
Передостанній для вождя.
Задля повторення закону
При неповторностях буття.
І затулити часу чати
Вінцем останнього бійця.
Щоб все спочатку розпочати.
Або закінчити з кінця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400769
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2013
ГРИГІР ТЮТЮННИК
Три зозулі з поклоном.
Три бентеги з тавром.
І полин за полоном —
Ніби пам'яті тромб.
Тільки далі зникомі
Прогортають печаль.
Світ спіткнувсь на підкові,
А минуле — не жаль.
Обвивайся навколо
Мого серця тугіш.
Наступити на горло
Власній пісні — ще гірш.
Чи ступити за обрій...
Гіркота — долі чвир.
Хто сьогодні хоробрий
Захопити цей вир
І страшні ваші учти
І залоги пусті?
...Власні тіні домучте,
А мене — відпустіть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2013
* * *
З повноважень чужих територій
Неашрамне світило моє
Споживає і цезій, і торій,
Коли сірки нема й коли є.
Це жада, заподіяна небу.
Це звізда, що палила полин.
Там я був, а можливо, і не був,
Щоб спинити неспинності плин.
І гріхи зачарованим колом
Просідають дедалі в мені,
Щоб не був я ні гетьманом голим,
Ні джурою в чужім жупані.
І аж хруснуть печалі в зап'ястях.
Недоріками докір — мов пил.
Як напитися волі не вдасться, —
Посаджу на коня свій копил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395411
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2013
* * *
О Руская земле! Уже за шеломянемъ еси!
“Слово о полку Ігоревім”
Столиця слов'янського штибу
Із бурями в склянці біди.
Тут вітер здіймають на дибу,
А порох пускають на дим...
І зваблюють душі гречані
Тавром прожиткового сну.
Повіривши у надзвичайність,
Ми майже здобули весну.
Та вдарили люті морози
Навідліг, навідмаш, навспак...
І кинулись врозтіч і врозсип
Сердеги по вічних степах.
Неначе і не спромоглися
Знайти серед неба огром.
Слов'янського штибу столиця —
Нехрещена тінь за бугром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.01.2013
* * *
Натура гальмує на скрипах,
На коліях мертвих фактур.
І скрикує жалібно скрипка,
Немов від безжальних тортур.
Холоне мій час на відшибах,
Безоднями дме від зірок.
І кожна всеношна вершина
Подовжує втілення строк.
І крається суть невичерпна.
І світ — наче Спас на крові.
І думка здригнеться знічев'я,
Що смерті не знають живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395144
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2013
* * *
Заплатять вам за плетиво сполук,
Відрадники заснулого століття.
Тут стільки ще не виправданих рук,
Розпиханих по викрадених клітях.
Зухвалості запеклий суховій
Випалює невипалені душі.
Та все-таки він свій — жаги сувій.
І може, океани сліз підсушить.
Ми ще не зовсім мертві. Лиш напів...
Між полчищ орд, похованих у скринях,
Наставлено нам пам'яті стовпів,
Аби ми не втекли в стовпотворіння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395142
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.01.2013
* * *
Праща надії,
кинута в прірву життя,
стає бумерангом.
* * *
У двобої волі
ми — гладіатори
жертвоприношень.
* * *
В тугих лещатах
далекого грому —
відлуння дощу.
* * *
Місячний ключ
замикає нам двері
довічних розлук.
* * *
Маятник життя
гойдається уночі
поміж зірками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343719
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2012
* * *
Велика троянська війна
Моїх інтернет-провіантів
Кінчається там, де вона
Колись відірвалась від грандів.
Аби нам від Нобеля зиск
Отримати хоч на папері,
Ми відьомський вчинимо тиск
На сферу поширення перлів.
І знову пильнуємо світ,
Неначе вбираємо в пір'я.
Хапаємося за живіт,
Щоб вимолити перемир'я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342483
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.06.2012
* * *
Земне тяжіння на виду
Нам не замінює взаємність.
Ти лялька вуду на Badoo,
А я твій потяг в потаємність.
І мова духу — не мана,
А самоспалення загадок.
Душа велика чи мала
Нам залишається у спадок?
Майне по Всесвіту луна...
І що безпечніше для людства:
Забудькуватість чаклуна
А чи понищення чаклунства?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342467
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
* * *
Палять свічки мимо неба.
Йдуть мимо сосен і днів.
Боже, нічого не треба —
Тільки б ти подих здійснив.
Тільки б наснилось вар'ятам
Все, що здіймає сніги.
Визріли зорі, і я там
Креслю віддалень круги.
І не збираюся знати
Перестороги прикмет.
Мого знаття команданти
Кличуть лише уперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305971
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2012
Навіщо тобі Космос, коли набридла Земля?
* * *
Тупі американці живуть в Одесі.
* * *
Поховайте мене де завгодно, тільки не в мавзолеї.
* * *
Знищенні знищують і незнищенних.
* * *
Найбільше про палаці люблять говорити бомжі.
* * *
* * *
Судді, прокурори і слідчі беруть хабарі тільки за свою роботу.
* * *
Божевільня тихою не буває.
* * *
Цей світ здохне ще на цьому світі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276420
рубрика: Інше, Поетичні афоризми
дата поступления 22.08.2011
Кредит на ведення війни
У Барака Обами
Візьми. І небо струсони
Авіастусанами.
Нехай гріхи летять у рай
Завзято і запекло.
Ти серед них не обирай
Тих, що гартують пекло.
А поміж ними перемкни
На щастя ту країну,
В яку із пам'яті війни
Ти понесеш провину.
За розпанахані страхи,
За бурі над світами.
І захитаються верхи
Від розпачу до тями.
І ти з усіх жахних таїн
Відкриєш між богами,
Що всі обов'язки твої
Прострочені боргами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
* * *
Якщо звинувачують в спробі,
То вже не лишається спроб.
Тоді не кричатимеш "пробі!"
Жаданню найвищої з проб.
І вмить охолонеш до зірки,
Яка твій розсіює змрок.
За поклик тремкої позірки
Тягнутимеш пам'яті строк.
Але не посмієш втопиться,
Хоча біля берега - муть.
Кому надавати по пиці -
Іще охоронці не ймуть.
Якщо ж ти зумієш зі сфери
Черпнути відсутності суть,
Задовго до іншої ери
Тебе в небеса понесуть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272066
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2011
* * *
щось так довго ми їдем
по русанівці днів
що аж кінчились сємки
в рюкзаках є ще трохи вина
чи вини
за оту неостуджену щирість
темні хмари білявки шляхи
світлофори на знаках чекання
мовчазні ліхтарі
і мости
перед смислом світанку
ще б устигнути нам
до дощу
віднайти від журби
провидіння
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271165
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011
Коли яблучний спас
поєднається з манговим зіллям,
ми поїдем в Єгипет
шукати отіння своє.
Сповідатись на Сонце
чи на фараонову душу,
що утішилась
в сфінксових мевах.
Там тепер ні вінця,
ні п'янкої удачі
не знайти
над пустелями снів.
Лиш верблюди
прожовують час
і рятують від нас
бедуїнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011
* * *
Вітрами дощі постирали.
Скоцюрбили небом ковіньку.
Накрали і кривди, і правди.
І зради напились по вінця.
І ось на задриґаних бентлі
Колишуть знервовані брехні.
Поцуплений кубок у Стенлі
Ховають у звивинах темних.
То, може, найбільший злочинець -
Сліпець у колгоспній коморі?
Його вже ніхто не відчинить,
Як тінь не розчиниться в морі.
І манить Париж на Багами
За вовчий білет для трамвая.
І важко нам жити з богами,
Тому що у нас їх немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261798
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.05.2011
* * *
Телебачення бореться з графоманією в літературі.
* * *
Ніхто не застрелився. Всіх убили.
* * *
Перешкоджають порозумінню не різні смаки, а різні запахи.
* * *
Є гроші на трамвай, та нема на Париж.
* * *
Дайте нарешті без хабара Шевченківську премію Шевченкові!
* * *
Із резюме: "Вмію усе, навіть брехати".
* * *
В Україні шаленими темпами іде фенімізація. Усі вчаться ботати по фені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261774
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 26.05.2011
* * *
Пізня частина доби...
Це — щоб тебе не відчути!
Ти без надій відлюби.
Ти відкохай без отрути.
Я не встигаю, затям.
Надто твій термін терновий.
Ніби погорда життям,
Кара за спосіб умовний.
Ще й остороги в'юнкі
Душу чіпляють за п'яти.
Колом кружляють вінки -
Небо не дать розіп'яти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
Цей рік невидимих угод,
Коли самотні самураї
На знак незгоди чи з погорд
Без харакірі помирають.
І відкривається усім
Небес розгніваних цунамі.
Як фокусіння фукусім
Чи потрясіння Фудзіями.
І, мабуть, все воно таке
Життя - мов гра у лотерею
...Під сакурою п'ють саке,
Уже приправлене зорею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255218
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2011
* * *
У країні дурнів поле чудес знайти неможливо.
* * *
Який Поплавський, такі у нього і професори.
* * *
"Організм можна привчити і до цикути", - сказав Сократ перед смертю.
* * *
Наступ на Москву почнеться з Дорогожичів.
* * *
Поет тверезим не буває. Йому достатньо геніальності.
* * *
Власна шкура дорожче вишиванки.
* * *
Головніший головного його заступник.
* * *
Учені ніяк не можуть довести, яке життя ближче до земного — марсіанське чи венеричне.
* * *
Якщо ти член ОУН, то я — член ООН.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250986
рубрика: Інше, Поетичні афоризми
дата поступления 01.04.2011
Натура гальмує на скрипах,
На коліях мертвих фактур.
І скрикнула жалібно скрипка,
Немов від безжальних тортур.
Холоне мій час на відшибах,
Сніжинками сипле з безоднь.
Здається, позаду вершина.
Попереду - інший резон.
А може, кордон чи причепа?
Світ буде, як Спас на крові.
І думка пече невідчепна,
Що сраму не імуть живі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242643
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2011
* * *
Що вдалині не вдалося
На берестечкових снах?
Сизі птахи у волоссі,
Простоволосі, як знак.
Може, нам знову діткнутись
До передполя предтеч?
Вигнути власну ввігнутість
І сипонути картеч...
Там, за порогами жалю,
Плине кришталю Дніпро.
Тільки скрипить по скрижалю
Бога безжальне перо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241180
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.02.2011
* * *
Унібронги живі проводи
В паралельних світах окошились.
Мабуть, хочуть явити нам милість,
Та самі ще не знають, куди.
І провісники долі спішать,
Наче блики з небесних колоній.
Вся Земля - у Христа на долоні,
І лише на Голготі - душа.
Та у ній, нерозривно-ясній,
Я вчуваю надзоряний вияв.
І осяяний праною Київ
Проліта нанольотом в мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238782
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.02.2011
О пане президенте,
І ви на рудниках?
Хто ж вам натиснув enter
І вдарив по руках?
Ти ба, тут і міністрів,
І депутатів тьма.
Уже колишніх, звісно.
Поблажок їм нема.
Руду вантажать в тачки
І пруть, аж рвуть хребти.
Вже стухли їхні пачки
Й запали животи.
А з ними - прокурори,
І судді, і менти.
У них роботи море -
Мотати строк. Затим
Відмолювати добре
Свої гріхи земні.
Це насвітліший образ
Майбутнього Землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238595
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.02.2011
* * *
Був чи не був, а холодні ожини
Скапують вниз, по примарі дощу.
Вилізеш знов із надій одежини
Й скажуть, що ти ще пустелі не чув.
Так народити себе із прощання.
Наче піти в незлукавлену суть.
Може, ще клікне жада незвичайна.
Тільки тоді, як околи замруть.
* * *
Там забуяєш над сяйвами зрушень.
Ти — наче повід нестерпного сну.
Перестигають оновлені душі
І присягають здобути весну.
Ввечері, може, уранці чи днини
Ти відкоркуєш притлумлену вись.
Не забарися віками і нині
В пересторогах, де страчений смисл.
Це непричинно. І це неодмінно.
Стати палким опроміненням лих.
Тільки весь час наступаєш на міни
Й сонця так мало для свідків живих.
* * *
Соло звучання між колами звужень.
О, пронеси нас по лезу очей!
Десь розпанахали марево ружі
І забриніли мембрани печер.
Визміють зорі невчасні осмути.
Стане між ними святешна жура.
Скажуть мені, що все треба забути.
Я ж розумію: відчути пора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011
* * *
Час мишоловок пройшов.
Тільки не всі ще у вірі.
Буде сплітатися шовк.
Будуть метатися звірі.
Буде згортатися кров.
Будуть ламатися крила.
Все, що ти не поборов,
Пам'ять світами покрила.
Й ніби заблуканий щем
В небу забутому — птиці.
Їм залишається ще
Cир безкоштовний на нитці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2010
* * *
Заліз на дерево пізнання. І досі з нього не спустився.
* * *
Через словесний пронос мало не обмочився.
* * *
Не в блогах щастя!
* * *
Навіть з генієм треба погоджуватися через раз.
* * *
Президент вирішив поставити хрест на корупції: корупційну вертикаль перекреслити корупційною горизонталлю.
* * *
У міністра освіти найважча професія — бути ганьбою свого народу.
* * *
Був геніальним політиком, бо всіх продавав і купував.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218493
рубрика: Проза, Поетичні афоризми
дата поступления 27.10.2010
* * *
Зірви із шибениці плащ.
Твій кат іще не при параді.
В його домівці буде плач,
А у твоїй – таємна радість.
Але не в нім – твоя біда.
І не без нього – вічне свято.
Твій кат в тобі сидить, відай,
І вперто схилює до страти.
І тільки спалахом одним
Осяє думка в позачассі:
Як шию схилиш перед ним -
Душа лежатиме на пласі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2010
* * *
Твій добрий Бог іде до тебе
І каже: “Господи, прости!”
А ти йому жбурляєш в небо
Свої осміяні хрести.
Твій добрий Бог шукає свято
Серед пекельності нестям.
Але душа твоя розтята
На суперечностях життя.
Твій добрий Бог шанує віру
У Себе, доброго. А ти
Іще і досі важиш міру
Його всевишньої мети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212384
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2010
* * *
Безсмертні довго не живуть.
* * *
Досліджуючи українську політику, ти фактично досліджуєш вулицю.
* * *
Дурні вішаються, геніїв убивають, а ідіоти живуть.
* * *
Краще шкідливі звички, ніж згубні пристрасті.
* * *
Найкраща інтелігенція збиралася на Соловках.
* * *
Я битимуся з владою навіть мертвий.
* * *
Кожен народ має право не здихати.
* * *
Безсмертні плюють і на безсмертя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212045
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 21.09.2010
Хронікер
Пам’яті Георгія Ґонґадзе
Гія, тебе не знайшли...
Може, нещиро шукали?
Скільки потрібно хули,
Щоб не уникнути кари?
Ну і навіщо тобі
Цей неосідланий коник —
Серед осілих рабів
Мчати пустелями хронік.
Вершником без голови.
Речником без мегафона.
Братством надій без братви.
Полем для битви без трону.
Гія, тебе не знайшли.
У Таращанському лісі
Десь між потоками мли
Дух твій печальний пронісся.
Тільки відлуння — і все.
Пусто на шпальтах планети.
Власного болю есе —
Хроніка віку для Лети.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211141
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.09.2010
* * *
Від пожитку до вжитку
Через попит на герць
Я у цім гуртожитку
Уживаюсь на смерть.
Звик до спільної кухні
Перекислих думок.
То сміюся на кутні,
То шукаю куток.
А то раптом знічев\'я
Вріжу правди ковток
До кишок почерев\'я
Чи до братських кісток.
Можу ще осідлати
Того коника, що
Мені лишила мати
Від панельок хрущоб.
Він з відбитим копитом
І підбитим крилом.
Не женеться за вітром,
А несе напролом.
Їсть вівсянку і моркву,
П\'є пекельний напій.
Кривить іноді морду,
Хоч душею - прямий.
Я із ним напідпитку -
Як володар кілець.
Від пожитку до вжитку.
Через попит на герць.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2010
* * *
Коли ми
вміщаємось в сонці,
дороги стають
нерясними.
А зорі
приходять у гості
кошлатими снами.
Щодня
осторога та сама:
лікуйся від часу
словами
свого заповіту
і знай,
що у змерзлому небі
ти станеш
одним
із мільярда
очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205497
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2010
* * *
Напиши про свої неосуджені сни
Прокурору, судді, адвокату.
У в'язниці думок простір долі тісний,
І тому всі надії на фатум.
І якщо ще останній не страчено шанс,
Ми не матимем іншої віри.
Може, Вищий Суддя ще помилує нас
І відпустить, як ангелів, з миром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.08.2010
* * *
Мова турецька вже
Схожа стає на спів.
Від безнадій береже
Вигнаних із степів.
Дівчинко, як тебе
Турки научать вмить
З суфіксами і без
Їх день і ніч любить?
Знатимеш: у степах
Доля твого гріха.
Може, вона сліпа,
Може, вона глуха.
Може, з турецьких веж
Загнана у кути,
Рідною не назвеш
І українську ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204631
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.08.2010
* * *
якщо по майдану гримітимуть танки
я ще встигну сказати їм своє ні
а потім зібрати всіх рухів останки
й повісити їх на берлінській стіні
і мовчки заклеїти скотчем всі шпарки
в європи америки... грець їх мине
і встигну когось ще узяти за барки
допоки устигнуть за яйця мене
і зрадникам тиші торгівцям печалі
я встигну іще показати неТак!
а потім втекти від усіх їх подалі
або підірвати хоча б один танк
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201745
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2010
* * *
Обережно, це - Лівобережна.
Двері зачиняються навік.
Ти якщо рятуєшся безмежжям,
Значить, ще до меж своїх не звик.
Знову потяг часу прибуває,
Ніби наближається межа.
Ти ж чомусь женешся за трамваєм
Всіх своїх покинутих бажань.
І твого сумління оборудка
Врешті-решт виходить на нулі.
...І ущерть заповнена маршрутка
Прагне відірватись від землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199327
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.07.2010
* * *
Можновладці помилок ніколи не роблять. Помиляється тільки народ, коли їх обирає.
* * *
Поки не вилікуюся від алкоголізму - пити не буду!
* * *
Після матріархату в Україні настав паханат. З деякими домішками української мови.
* * *
Спілка письменників створена для спілкування письменників.
* * *
Президент представив план реформ на три ходки наперед.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197178
рубрика: Поезія, Поетичні афоризми
дата поступления 22.06.2010
* * *
Будьте гурманами: не займайтеся самоїдством.
* * *
Раніше ціни були доступні, тепер – підступні.
* * *
Якщо в столиці збільшуються затори, значить, у країні новий президент.
* * *
Принцип – це те, що лишається після утрати совісті.
* * *
Щоб не виходити з себе, треба мати товсту шкіру.
* * *
Коли всім все до лампочки, вимикач знайти важко.
* * *
Не можуть переконати - прагнуть доконати.
* * *
Кожен громадянин, як сапер, помиляється раз у житті: на виборах президента.
* * *
Крізь муки совісті проходять поодинці.
* * *
Засвоїв азбуку життя - навчився читати з чужого аркуша.
* * *
Якщо чиновники витягуються в струнку, то громадяни витягують ноги.
* * *
На чужому горбу можна в'їхати в рай навіть по дорозі, вимощеній до пекла.
* * *
Для чого нам вікно в Європу, якщо воно зачинене?
* * *
Театр абсурду - шибениця для здорового глузду.
* * *
Політика відчинених дверей веде до небажаного: починають виносити сміття із хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188041
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
Йосип Бродський
"Теперь все чаще чувствую усталость"
* * *
Тепер частіше відчуваю втому,
кажу про неї рідше все, утім.
О, промислів душі кустарність скромна,
весела і розважлива артіль.
Яких ти винаходиш птиць для себе,
кому даруєш їх чи продаєш,
і у сучасних гніздах сниш під небом,
та ще сучасним голосом речеш.
Вернись, о душе, пір’ячком і втям:
нехай виводить радіо нам ноти.
Скажи-но, душе, як отам життя,
як там життя з пташиного польоту?
І доки сніг, немов із небуття,
кружляє по карнизах непроникно,
малюй про смерть, о вулице моя,
а ти, о птице, про життя нам крикни.
Ось я іду, а десь там ти летиш,
уже і наших нарікань не знаєш,
ось я живу, а десь там ти кричиш
й схвильованими крилами махаєш.
11 грудня 1960
Переклад aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184975
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Йосип БРОДСЬКИЙ
РІЗДВЯНИЙ РОМАНС
Євгену Рейну, з любов’ю
Пливе у смутку невловимім
серед цегляного надсаду
нічний кораблик невгасимий
із Олександрівського саду,
нічний кораблик нелюдимий,
що на троянду жовту схожий,
над головою всіх любимих,
край ніг прохожих.
Пливе у смутку невловимім
бджолиний хор п’яниць, богемців,
в нічній столиці фотознімок
зробив печально іноземець,
і виїжджає на Ординку
таксі із вершниками злими
і з мертв’яками всі будинки
стоять в обіймах.
Пливе у смутку невловимім
співець печальний по столиці,
стоїть побіля магазину
двірник печальний круглолиций,
спішить по вулиці магічній
коханець давній і красивий,
подружній потяг опівнічний
пливе у смутку невловимім.
Пливе в імлі замоскворецькій
плавець в нещасті випадковий,
блукає вимова єврейська
на жовтих сходах затінкових,
і від кохань до новосілля
під рік Новий і під неділю
пливе розписана красуня,
не пояснивши свого суму.
Пливе в очах холодний вечір,
дрижать сніжинки на вагоні,
морозний вітер, вітер втечі
червоні стягує долоні,
і ллється мед вогнів чернечих,
і пахне солодко халвою,
нічний пиріг несе святвечір
над головою.
Твій рік Новий по темно-синій
міського моря хвилі повній
пливе у смутку невловимім,
немов життя почнеться знову,
неначе будуть світло, слава,
і вдалий день, і вдосталь хліба,
немов життя гойднеться вправо,
гойднувшись вліво.
1961, грудень, 28-е
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184323
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
* * *
Іще цілих 100 років
я ходитиму до офісу
свого повстання,
шукаючи серед хмарочосів
ґвера або пістоля.
Якби їх можна було отримати,
як безкоштовні газети
у точках відліку часу.
Мене гукають опришки
з незвіданих смутків Карпат,
і я озираюсь
на страчені стріхи.
Вже сонце встає
над борщагівками і дарницями,
а солдати усе ще метуть
сміття по периметру війська.
І моя електронна перепустка
до таємних сховів життя
стирається швидше за пам’ять
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183753
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2010
Борис ПАСТЕРНАК
* * *
О, знав би я, що так буває,
Коли пускався на дебют:
Рядки із кров’ю — убивають,
От підуть горлом і уб’ють.
Від жартів із таким підтекстом
Відмовився б я без чудес.
Початок був таким далеким,
Неначе перший інтерес.
Та старість — Рим, який раз по раз
Взамін манірностей і поз
Не читки вимага з актора,
Але загибелі всерйоз.
Коли рядок диктує серце,
Воно раба на сцену шле
І тут кінчається мистецтво,
І доля почина свій лет.
Переклад з російської aleksgun
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183581
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
МЕДИТАЦІЯ
Ти підходиш до краю початку.
Медитація вчить
забувати усе, окрім тиші.
Так-от двічі на день
ти знаходиш себе
у високому промені світла,
у півколі півкуль,
в трансцендентності миті…
А затим зачиняєшся в мантрі,
щоб вона розчинилась в тобі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183556
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
* * *
Художники печаляться ночами:
Яких ще барв у звичності нема?
Вони собі за пращурів прощають,
Та хто із них закляття позніма?
Ятрити закоцюблими руками
То янголів, то бісів, то світи…
А потім за мольбертами втікати
В запасники глухої німоти.
О як же будуть краяти сюжети
З життя картин, і мертвих, і живих!
І може, ще спитає хтось: невже ти
Себе не міг відмазати на них?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2010
КИТАЄЗНАВЕЦЬ
Бравий полковник,
китаєзнавець,
був депутатом
у нашій міськраді.
Він по-китайському шпарив
і навіть
хтів українську
засвоїти, справді.
Та не осилив чомусь,
бідолашний.
Ну і вернувся назад,
до Саранська.
Зрік на прощання:
все буде наше.
Все буде наше!
Себто, китайське.
Ось і тепер
я затявся зухвало:
щось на китайську
поезію тягне.
Книг у перекладах
в мене навалом.
В оригіналі – нема.
Аж досадно.
Телефонує братан
з Красноярська.
Каже, що місто
кишить від китайців.
Скоро, мовляв,
буде друга китайська.
Візьмуть вони нас,
братело, за яйця!
Нам не потрібні
полковники зайшлі.
Повно своїх
підстаршин генеральних.
Знаю: не буде з них
китаєзнавців.
Бо ж носії вони
регіональних…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183352
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
На німецькому мерседесі
Під'їжджа ветеран до Кремля.
Він піймав свою кулю в Одесі,
Ще і досі вона дошкуля.
Порозмахуєм прапорцями:
Переможці таки всі ми!
Тільки соромно перед мерцями,
Що живем, як після чуми.
І в Німеччину на заробітки
Їдем наче по щастя своє.
А насправді усі ми свідки:
Мрія Гітлера постає!
Бо Союзу уже немає.
Маєм окупаційний режим,
Що усіх нас у рабстві тримає,
Від якого в Європу біжим.
Тож поправте стрічки, ветерани!
Вище голови!
Та утім
Ще і досі болять ваші рани,
Дуже-дуже болять нам усім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180921
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
* * *
Треба знайти хоч одного кришнаїта і посадити. За один стіл з нами.
* * *
Я не хитрую. Я просто придурююсь.
* * *
Народ завжди має рацію. Навіть коли генія оголошує дурнем.
* * *
Пережила Україна Радянський Союз – переживе і незалежність.
* * *
Не повторюйтесь у неповторності.
* * *
Якщо курите фіміам можновладцям, то не забороняйте куріння у громадських місцях!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175389
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010
* * *
Тільки наші політики вміють трагедію перетворити в драму, а драму - в комедію.
* * *
Мета фізики - стати метафізикою.
* * *
Мистецтво має бути зрозумілим, а не зарозумілим.
* * *
Не у кожної прем'єри буває прем'єр.
* * *
Якщо у депутата відібрати владу і гроші, він стане людиною.
* * *
Чим більше повій - тим краща демократія.
* * *
Демона без вогню не буває.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171435
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2010
Перевага
озонових смутків
над озоновими дірами
стає очевидною.
Краще дихати часом,
ніж каратися простором.
Краще знати себе,
ніж забути про тебе.
Нам потрібен
один озонатор на двох.
Нам потрібен притулок
для подиху щастя
серед смогу розлук.
Доки ще
не закінчився кисень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2010
ВЕДМІДЬ
Ведмідь розумів мистецтво
як танці із лихварями.
Він зна, що сердега світу -
посаджений на ланцюг.
Він бігав колись по лісу,
не знавши людської драми.
Наразі попав у дійство
акторів і волоцюг.
На ярмарку марнославства
він тішить сліпців ревінням,
хоча вже самому бридко
ходити задком вперед.
Він схильний тепер вважати
людей всіх двоногим звір'ям,
в яких життя, звичайно,
не пасіка і не мед.
А люди-то знають добре,
що мало для всіх мороки -
забрати із лісу звіра
і з цього не мати лих.
Але його тут тримають
для того, щоб він хоч трохи
наблизився до мистецтва
не стати одним із них.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169820
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010
* * *
Я щасливий тим, що мене вважають нещасним.
* * *
Не будьте рабами своєї свободи.
* * *
Будеш кричати - відберуть всі гроші.
* * *
Справжній алкоголік завжди пам'ятає, скільки кому винен.
* * *
Якщо пройдеш три кордони СБУ, то станеш зятем президента.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169500
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2010
* * *
Тінь від цигарки схожа
На гамівний олівець.
Що я малюю, Боже,
Димом оцих кілець?
Скільки мені на спадки
Всіх приворотів зла?
Можу тепер не спати -
Сутінь з очей сповзла.
Буду ламати опір -
Звички уже чужі.
... Тільки здригнеться попіл,
Падаючи з душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167506
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010
* * *
Рим зруйнували варвари. Україну зруйнують ідіоти.
* * *
Учив кота українській мові. Він промурмуркав три слова і здох.
* * *
Кинеш пити - почнеш курити. І станеш курвою.
* * *
Брехатимеш жінці - вона оббреше тебе удесятеро.
* * *
Я ніколи не падаю. Я тільки піднімаюсь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167182
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.01.2010
* * *
Хочеш - хоч карти розкинь.
Випаде воля бубнова,
Скрип застрахованих скринь,
Тілу - душевна обнова.
Де по натальній мені
Карті дорога до щастя?
Щось обереги сумні.
Мабуть, не сходяться масті.
Може, і справді, піти
Сивим відлунням по гаю?
...Тільки на хрест золотий
Карти ніяк не лягають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
* * *
Коли людина увесь час дивиться назад, вона не бачить, що попереду.
* * *
У Москві життя краще, ніж у Києві. Особливо у Кремлі.
* * *
Усі люди щасливі. Тільки не всі знають про це.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166067
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.01.2010
* * *
Якщо переможець програє, то знову ітимуть дощі.
Хоча на морози усі присягались прогнози.
І гнатиме вітер отари дощинок до щік,
Аби нам несила поріг подолати грипозний.
Намоклі дерева вивчатимуть неба нудьгу.
Забризканий пес прослизне горностаєм на Місяць.
Сичі прокричать у відлуння лякливе "пугу",
Щоб якось розбавити сонне оце передмістя.
І йтимуть тумани крізь брами, паркани, тини звідусіль.
І кожен кажан відгукнеться на місячний погук...
Якщо переможець програє, то виграють, певне, усі,
Хто зірвані лаври поклав необачно на нього.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165712
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
Біля моря усі ми стаємо іншими. Його могутній спокій і казкова велич полонять нас, приголомшують, змушують замислитись над всесвітніми величинами.
Можна сидіти на березі і споглядати море скільки завгодно - і це не набридне. Можна заплющити очі - і все одно поряд відчуватиметься присутність чогось великого і неосяжного.
І плюскіт хвиль, і запах морської води, і окрик самотньої чайки - усе-все наснажує твою істоту якоюсь нечуваною силою, і ти ніби підіймаєшся на інший поріг свідомості.
Всі дріб'язки світу меркнуть перед спокоєм і величчю моря.
... Море і небо - дві велетенські стихії, що доповнюють одна одну в цьому неосяжному просторі. Їх розділяє лише тонка грань горизонту. Вони подібні не тільки барвами, величним спокоєм і незбагненністю, а й глибинами своєї суті.
Через небо море спілкується з Космосом, а небо через море - з Землею.
...Гасне море, втрачає всі барви. Тільки край берега ще залишається кілька разків блакиті і фіолету. Та мине ще хвилина - не стане і їх.
Здається, всі люди уже повернулись на берег, покинули море. І до самої темряви воно лишається чайкам, що всілись на хвильки і перегукуються гортанними скаргами.
А потім, всю ніч, море належатиме лиш самотньому маяку та нашим стомленим душам.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163293
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.12.2009