| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Я вас любив: а ,може, ще нуртує
вогонь в мені, якщо він не погас.
Нехай він більше вас не потурбує,
не хочу сумом огортати вас.
Я вас любив в мовчанні й безнадії;
і ревнував, бувало, і страждав.
З'являлись ви у кожнім сні, у кожній мрії,
дай Бог, щоб хтось вас так, як я, кохав.
Переклад з О.С.Пушкіна "Я вас любил..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249250
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.03.2011
Чудову мить я пам'ятаю:
мов з'ява ранньої роси
з'явилась ти. Я запевняю-
ти геній чистої краси.
У метушні я побивався,
і в лабіринті безнадій
ще довго голос твій вчувався,
і снився довго образ твій.
Минали дні, роки минали;
завія, вітер, буревій
твій голос з пам'яті стирали,
а з ним небесний образ твій.
В пітьмі, ждучи душі прощення,
поволі дні рахую я,
без божества і без натхнення,
без сліз, кохання, без життя.
В душі, згорьованій до краю,
мов з'ява ранньої роси
з'явилась ти. Я запевняю-
ти геній чистої краси.
Душа святкує воскресення,
бо образ твій у серці знов
збудив і божество, й натхнення,
життя, і сльози, і любов.
Переклад з О.С.Пушкіна «Я помню чудное мгновенье…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249248
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 24.03.2011
На місто тихо опускався вечір
й у галасливій людській метушні,
він ніжно обійняв мене за плечі
й на крилах мрій зі мною полетів.
Вітали нас зустрічні перехожі,
всміхалися вогняні ліхтарі:
"Ти знаєш?Ми з тобою чимось схожі..."-
сказала я ,коли ми вже вгорі
над містом сонним тихо пролітали.
Ще де-не-де світилось у вікні...
Я відповіді навіть не чекала,
а вечір просто усміхнувсь мені.
Давно вже місто спить,химерні тіні
кидають одинокі ліхтарі.
У переплеті цих вогнів і ліній
іскриться серпик місяця вгорі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221926
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 13.11.2010
Минула ніч і знову ранок,
і ось, виходжу я на ганок...
Я зупинилась, роздивилась-
неначе в казці опинилась!
Кружляє, стелиться до ніг,
усе вкриває білий сніг.
Хоч кучугури невеличкі,
мені потрібні рукавички-
я біля сивого дубка
зліплю собі сніговика.
Мерщій вертаюся до хати
(мені ж потрібно гроші взяти)!
Я одягаю модну шапку,
пальто, на шию-арафатку,
шкіряні чобітки на ноги
і сумку лакову чудову
через плече я одягну.
УРА!!!НА ШОПІНГ Я ІДУ!!!
До центру я ледь-ледь дісталась.
Ото вже "класно" покаталась!
Разів, напевне, з 10 впала,
на щастя, сумку не порвала!
Зайшла в три модні магазини,
жахнулась, глянувши на ціни.
Ех!Доведеться йти на "шару"
(через дорогу біля бару).
У продавця я запитала:
"Є рукавиці?"-"Третя зала",
я їх приміряла:"О ЖАХ!!!",
вони порвались на руках!
Все!З мене досить магазинів!
Бо від морозу я вже синя!
І я поквапилась додому.
Дзвонять вже по телефону
друзі-йти гуляти кличуть.
Відмовляюсь, бо не личить
рукавиці мами брати.
Ех!Так хочеться гуляти!
Чую я-дзвінок у двері.
Відірвалась від вечері,
відкриваю...Там стоять
різнобарвних пачок п'ять.
Подарунки!!!Мамі. тату,
є й сестрі малій, і брату,
і пакуночок мені!
Що ж в цій пачці невеличкій?
Відкриваю...рукавички!!!
Ось так казка, ось так диво!
Я весела і щаслива-
Дід Мороз -Червоний Ніс
подаруночки приніс!!!
Вибігла мерщій у двір...
Хочеш вір, а хоч не вір-
біля сивого дубка
хтось зліпив сніговика!
Мимоволі усміхнулась
і додому повернулась.
Взяла маркер і папір,
вибігла назад у двір.
Скотчем до сніговика
я приклеїла листка.
Постаралась і красиво
написала (вийшло мило):
"Спасибі за зимову казку!!!
Тебе запрошую, будь ласка,
я хочу, щоби ти забіг
до мене в гості на пиріг!"
Тепер залишилось чекати.
А вам я хочу побажати
в Новому році нових надій,
здоров'я, здійснення всіх мрій.
нехай сріблястії сніжинки-
небесні зоряні пушинки
дарують радість і добро,
родинний затишок, тепло...
Ще побажала б вам багато,
та вже хтось стукає завзято,
напевне, Дід Мороз забіг
до мене в гості на пиріг!
З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ!!!
ХАЙ БУДЕ КАЗКА ЗАВЖДИ З ВАМИ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171909
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Дощ за вікнами тихо ридає,
І по склі вже скотилась сльоза.
Ніби син, що вернувсь і не знає,
Чи на нього хтось вдома чека,
Чи зустрінуть його, поцілують,
Чи до серця його пригорнуть,
А чи в хаті вітри вже бушують,
Голі стіни холодні приймуть.
Він не знає, нічого не знає,
Тільки пустка душею гуля.
Він не плаче, бо сліз вже немає,
Лиш луна відгукнулась здаля.
Літній дощ самотиною ходить,
По лісах він з вітрами шумить.
Ніби син, що чужиною бродить,
І за рідними серце щемить.
Він не знає, чи ще повернеться
До своїх, рідних серцю країв,
Він не знає, чи мамі всміхнеться,
Чи побачить ще ключ журавлів.
Вже остання надія згасає,
Як стихає поволі гроза,
Дощ за вікнами тихо ридає,
І по склі вже скотилась сльоза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
За вікнами осінь і сум на душі,
Холодний дощ листя прибив до землі,
І котяться сльози, мов град, по щоках,
Я міцно тримаю її у руках –
Ту книгу життя, що написана кров’ю,
Що втоптана горем у землю сиру,
Про долю чужу, про сирітськую долю,
Що десь попід тином в холодну пору.
Що знищена вщент, неоплакана буде
Десь кинута в сиві обійми вітрів,
Мине якийсь час, і забудуть все люде,
Ні капельки спогадів, жалю чи слів.
Хороших, поганих, яка вже різниця?
Не скажуть нічого, немов й не було,
Немов загорілась і згасла зірниця,
Так швидко, неначе злякалась чого.
Тяжка, ой тяжкая сирітськая доля!
Та що? Не мені вам про це говорить!
Прочитану книгу закрию поволі
І піду до образа – Бога молить:
« Спасибі, Всевишній, що дав мені маму
І тата, і всіх, кого щиро люблю!
Ти щастя тим дітям дай, Боже, так само.
За це тебе, Отче,всім серцем молю.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171875
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Схилімо свої голови в задумі…
Крути – не лише невеличка залізнична станція, це ще й славна сторінка нашої історії. Трагічна загибель Студентського Куреня під Крутами стала символом патріотизму і самопожертви у боротьбі за незалежну Україну, а могло б бути по-іншому: жили б собі під Росією, як у Бога за пазухою. Та чи було б так? Чи не було б соромно за самих себе, що віддали за безцінь той скарб, який здобували нам прадіди? Якщо за Українську державу віддають життя, це означає, що нам є за що боротися: з гідністю, не відступаючи, до останнього подиху. Замислимось над цим!
Зима холодна, вітер, сніг, хурделиця в’ється,
Ой, під станцією Крути лютий бій ведеться.
Наступає, як та хмара, більшовицьке військо,
Гайвороння ген кружляє, чує, кров вже близько.
Молоденькі українці з окопів стріляють,
Їх лиш триста – бій нерівний, знають, що програють,
Що вже їм приготували люту смерть жахливу,
Що підуть всі до одного крукам на поживу.
Упав перший, впав і другий, поле – море крові,
Ще й закінчились у наших хлопчаків набої.
«Все, кінець, - в думках майнуло,- пора погибати.»
Пригадались батько, мати і старенька хата,
Пригадалась Україна – знедолена ненька.
І забилось, оживилось у грудях серденько.
«До останнього за неї будемо стояти!» -
Та й кинулись на ворога вкраїнські хлоп’ята.
Відгриміли вже гармати – тридцять хлопців
в полон взяли,
Вже жорстокую розправу їм враги приготували.
Як знущалися над ними – не буду казати,
Все бачила та ридала Україна-мати.
Як привели їх на розстріл, то почав хлопчина
Рідний гімн співати «Ще не вмерла Україна».
Побратими підтримали. Доти заводили,
Доки усіх до одного кулі не скосили.
Розпізнали тільки тридцять, а де ж інші, Боже?
Так москаль тіла юнацькі знівечив, спотворив,
Що і ненька не впізнала рідненького сина.
За що йому таке лихо, він ж іще дитина?
Серед них були, напевне, Вербицькі й Ньютони,
Айвазовські, Сагайдачні чи Наполеони.
Були хлопці… Минулося… І більше немає…
Але славу Україна ту не забуває.
Пам’ятаймо і ми, друзі, в душі збережімо,
Свою рідну Батьківщину як вони, любімо!
Якщо в кожного у серці жива Україна,
Наша славная держава не вмре, не загине!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149715
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.10.2009
У цей осінній незабутній день
Прийміть Ви наші найтепліші привітання,
Для Вас лунає безліч віршів та пісень ,
За Вашу працю нелегку, за всі старання.
Низький уклін Вам, наші рідні вчителі,
Ви віддаєте нам здоров’я і турботу,
Та дуже часто не цінуєм ми
Вашу невтомну й непросту роботу.
Ви ростите у наших юних ще серцях
Зернятка знань, науки, вміння,
І, дякуючи, наші рідні Вам,
З зерняток пророста коріння.
І згодом виростем, підем в широкий світ,
Роки шкільні не раз іще згадаєм.
Ми в день оцей через багато літ
Прийдем і знов Вас щиро привітаєм.
Знаннями тими, що даєте Ви,
Ми ще не раз користуватись будем.
Спасибі, наші рідні вчителі,
Ніколи у житті Вас не забудем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148033
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.10.2009
Пастухи при вівцях спали
в ніч зимову, чарівну;
враз почули тихий голос
і збудилися від сну.
Бачать - ангел перед ними,
полякались не на жарт,
але він їх заспокоїв,
усміхнувсь і каже так:
Приспів:
Зірка сяє золотая, шлях показує вона
і веде до Вифлиєму, де родилась Дитина.
Це-обіцяний Спаситель, це-Месія, Божий Син
від гріха урятувати світ прийшов із неба Він.
Пастухи на ноги стали
і за зіркою пішли,
і до ранку, до світанку,
до стаєнки підійшли.
Увійшли, вклонились низько,
розглянулися навкруг
і побачили Дитину,
що лежала в яслах тут.
Приспів:
Але Ірод був не радий,
як новину цю він взнав,
славних трьох царів зі Сходу
він знайти Дитя послав.
Зірка шлях їм освітила,
щоб вони за нею йшли,
рано-вранці із дарами
в Вифлиєм царі прийшли.
Приспів:
О Ісусе, Божий Сину,
Тобі хвалу співаймо,
в цю зимову ніч чарівну
ми Тебе величаймо.
Колядами і віршами
прославляємо Христа,
і за ним всі разом йдемо,
в нім обіцяна мета.
Приспів:
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136891
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2009
Весняний дощ змиває біль в очах,
Дарує усмішку чаруючу і ніжну,
Здається, повертає до життя
У саму несподівану хвилину.
Мене він надихає і жене
Вперед, крізь неможливі перепони.
Неначе Я була й нема мене,
Я зникла попри всякі заборони.
Ні, Я не зникла, Я витаю в висоті.
Я хочу мріяти, любити, хочу жити,
Я ставлю ціль і маю на меті
До неї йти і всі вершини підкорити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136889
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2009
Кожна людина має свою Батьківщину – куточок рідний серцю та душі.Той, за який хочеться боротись до останньої краплі крові, якому присвячувати вірші, пісні; кричати, щоб усі почули, яка вона – моя країна!
Моя Батьківщина – Україна.Вона тоне в зелені вишневих садків, наповнюється пахощами польових квітів, палахкотить у променях призахідного сонця.Легені її наповнені свіжим гірським повітрям, а сама вона напоєна джерельними водами.Україна ростить, плекає багатьох своїх доньок та синів чесними, гостинними, чуйними, доброзичливими.Її душа – безмежна, як даль степів, чиста, як гірський струмок, як солов’їна пісня.
Я дуже люблю Україну і щиро хочу, щоб вона і надалі залишалась такою величною, незалежною.Тож примножуймо її багатства, шануймо, передаваймо з уст в уста, з покоління в покоління!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136872
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2009
Мій рідний край,моя країна-
Моя найкраща Батьківщина,
Бо в мене другої немає,
Вона завжди мене чекає .
Мій гімн і прапор, і калина,
Ти– моя рідна Україна,
Ти – сама кращая земля,
Всім серцем люблю тебе я.
Поля, і гори, і долини –
Немовби пісня України.
Живи і квітни, рідний край,
Свій прапор гордо підіймай !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136870
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.07.2009
Кожна людина була колись молодою,повною сил та енергії,красивою,здоровою.Але минають роки.Невблаганне життя крокує в ногу з часом і веде нас усіх за собою.
Ми підростаємо,і разом з нами підростають молодші покоління,діти стають дорослими людьми,а недавно усміхнені молоді люди – дідусями та бабусями.Дехто думає,що потрібно зневажати людину у старості її,але це твердження є дуже несправедливим.Навпаки,до людини похилого віку потрібно ставитись з повагою і турботою,в усьому допомагати їй,підтримувати,піклуватися про неї.Бувало багато випадків,коли дитина росла,оточена любов’ю,ласкою,родинним теплом.Батьки все дозволяли їй,виконували найменші примхи.Пройшов час.Дитина підросла і відчула,що старі та немічні батько і мати їй більше не потрібні,що вони лише заважають своїми порадами та проханнями.Не уявляю,як крається серце і болить душа в тих батьків!
Не зневажай людини у старості її!Завжди пам’ятай і постав собі,як гасло:”Стався до людей так,як ти хотів би,щоб ставились до тебе”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136773
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2009
Квіти дарую тобі на прощання,
Ти вже не чуєш, згасло кохання,
Серце розбилось на половинки,
Впали на землю болю краплинки.
Я вже не плачу, вже не сумую.
Вже твоїх слів тих прощальних не чую,
Більше не снишся, серце не краєш,
Від мене назавжди у безвість тікаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136765
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.07.2009
У класі – тиша, за вікном – весна,
у небі сонце височенько.
Звучить мелодія сумна,
а ми читаємо Шевченка.
Ось Катерина йде крізь ніч,
шукає в світі свою долю.
Ось гайдамаки пліч-о-пліч
йдуть здобувати щастя й волю.
Верба схилилась край води,
тополя в полі затужила,
Русалка випливла з води,
спочити під вербою сіла.
«Кобзар» читаєш – ніби сам
проходиш по його стежині.
Лишив Тарас цю згадку нам –
синам і донькам України.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136672
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Тарасе, ти хотів, я знаю,
Щоби кріпацтво скасував,
Кайдани щоб порозривав,
Народ наш, люди України,
Щоб край квітучий не загинув,
Не потонув у забутті.
Багато ти в своїм житті
Віршів писав про нашу волю,
Про людські злигодні й недолю,
Про клятих наших ворогів,
Що землю рідную топтали,
Та українців не зламали.
І Україна знов жива,
І лине слово Кобзаря,
Таке могутнє, вічне слово.
І твій Тарасе "Заповіт",
Напевне, знає цілий світ.
Безсмертний ти, Кобзарю, люди
Тебе довіку не забудуть.
Низький уклін тобі, спасибі,
Що Україну так любив,
Душею й серцем нею жив, Її віршами розбудив!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136623
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009
Краю мій рідний, край смерековий,
Пісня про тебе лине до хмар.
Скільки людей жило тут чудових,
Тут народився наш Каменяр.
Річка хлюпоче, шепче калина,
В кузні клепають серп ковалі.
Тут і його ,
і моя Батьківщина,
Самі найкращі місця на землі.
Глянь на портрет і побачиш людину,
Що для народу жив і творив.
Вчися любити так Україну,
Як Каменяр її вірно любив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2009