| Сторінки (3/213): | « | 1 2 3 | » |
Десь в павутині радіосигналів
Лунає неземний, хрипкий укір.
Із звуконерозбірливих анналів
Транслює свою істину ефір.
У образах і звуках потойбіччя
Біліє плямою надії «білий шум».
На хвилях пам’яті шукаємо обличчя,
Стрічками чорними обвиті в чорний сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319395
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
Так, як колись…
Злетіти…
Не змогла.
Нема крила!!!
Невже нема крила?!!!
Цей Всесвіт…
Зорі і…
Одне крило.
Воно було!
Ти ж пам’ятаєш, що було?
Мій любий,
А якщо удвох…
Ну… як тоді?
Впадемо?
Не зарадимо біді?
Ти пригорнись крилом
Душею…тілом.
Обіймемось міцніше…
По-ле-ті-ли!!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2012
Коли між нами відстань у долоню
В одному ліжку - нездоланний шлях.
Коли секунди змерзлого мовчання
В розп’ятті серця лиш черговий цвях.
Коли нічна, пекельна, чорна тиша
Співає реквієм померлому коханню.
Коли із пам’яті догідливо зринає
Погляд чужинця…погляд розставання.
Коли зв’язок …– тоненька цівка струму,
Заплетена у павутину болю,
Знайти б тоді занедбані вже крила
І відпустити два життя на волю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2012
Сети плетет обида-месть.
Взрывается обида-злость.
Не велика ли будет честь?
Ты в моей жизни только гость.
Воет внутри обида-стон,
Слезы копИт обида-плач.
И множится обида-клон -
Мучитель мой и мой палач.
Чем заглушить обиду-боль?
Но…
Взглядом поймал меня опять…
Что-то сменилось... Исподволь
И побежало время вспять.
Моя душа в твоих руках.
«Любимая, обидел? Да?
Прости» И медом на устах:
«Ну что ты, милый, ерунда»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2012
«Молодым - везде у нас дорога,
Старикам - везде у нас почет.»
В.Лебедев-Кумач «Песня о Родине»
Ах, Слава, Слава!
Кричат все «браво»!
И без сомненья
Вам – уваженье,
Везде – почет!
Что с вами, Слава?
Ну что Вы, право,
В груди волненье?
Смерить давленье?
Сейчас пройдет.
Всюду Вам, Слава,
Хвала и слава.
От внуков – розы.
Зачем же слезы?
Печально, ах!
Конечно, Слава,
Да, да Вы правы.
О прошлом грезы.
Шуршит угрозой
Стрелка в часах.
Ах, Слава, Слава!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307394
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 18.01.2012
Дорога в ніч. Так темно… Так тривожно.
Дорога в ніч. Де ж він… дороговказ?
Куди іти? Куди звернути можна?
Незнання по душі тернОм образ.
Шлях босоніж. Дорога й бездоріжжя.
До неба очі. Чорний-чорний шовк.
Зірки байдужі. Тиша серце ріже.
І теплий дотик. Несподіванка і зойк.
Чиясь долоня. Разом веселіше.
Дорога в ніч. Немає вороття.
Легенький подих. Тиша вже не тиша.
Дорога в ніч… Дорога у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305364
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.01.2012
Вітерець – музика гарний
Танцюрист він хоч куди.
Взяв сніжинок оберемок
Носить їх туди-сюди.
Приспів:
Ніжками туп, туп, туп
Йди до нас і не барись!
Ручками ляп, ляп, ляп
Ну ж бо, хутко посміхнись!
То повіє легко, ніжно
То закрутить, замете.
З Віхолою зимно, сніжно
В полі вже рядно плете.
Приспів
Хуртовина з вітром в парі
Крутять па аж гай шумить
Дід Мороз Снігову бабу
В коло хоче запросить .
Приспів
А Снігурка граціозно
Чобітками цок, цок, цок
Закохався в неї дуже
Старий Дід – лісовичок.
Приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304231
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.01.2012
Вишні вдяглися ніжним цвітом,
Палають вже коханням сни.
Вагон несе мене у літо
З полону юної весни.
Приспів
І знову станція транзитна.
І знов зупинка не моя.
І знов надія в серці квітне.
Тебе ось-ось зустріну я.
Серце лоскоче сонця промінь.
Палахкотять червоні вишні .
Вагон несе мене у осінь
Летять роки святі і грішні.
Приспів
І знову станція транзитна.
І знов зупинка не моя.
І знов надія в серці квітне.
Тебе ось-ось зустріну я.
В обіймах холоду незримих
Вже листопадом плаче осінь
Вагон несе мене у зиму
А я тебе шукаю досі.
Приспів
Надихнув Віктор Ох http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299400
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2011
Жовтими кляксами із листопаду
Розмалювала осінь фасади.
Жовтим на сірому фоні асфальту
Вітер складає вуличні шпальти.
Пір"ячком білим першого снігу
Часом відзначено чергову віху.
Білі контрасти на чорному тлі
Пишуть новітню долю Землі.
Чорним по білому – слів так багато
Як привітати, що побажати?
Долоня в долоні - рукостискання.
Серцем відчуєш всі побажання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298427
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.12.2011
Не поспішай, не квап холодним вітром.
Ця тиша осені … Вона така п’янка.
Ще в серці квіти. Ще багряне літо
Я бачу в розрізі кленового листка.
Не поспішай… Ще буде сон зимою.
Ще промінь сонця осінь золотом гаптує.
Взявшись за руки, он гуляють двоє.
Яку ж то долю їм зима готує?
Ще Королева Снігова від днів гарячих
Чарівним змахом не залишить сліду.
Заснуть берізки, як красуні сплячі,
Під покривалом снігового твіду.
Не поспішай, ще буде час… ще буде.
Ще дай дослухати цю пісню листопаду.
Плодів немає. Їх зібрали люди.
Та насолоджуюсь ще кольорами саду.
Не поспішай, прошу не поспішай
Іще птахи останні відлітають.
Не поспішай поки в душі розмай.
Невідворотні дні зими так серце крають!
Не поспішай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292198
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2011
Про що ти думаєш старенька чиясь мати?
Що видивляються підсліпуваті очі?
Про що всміхаєшся на лавці біля хати?
Чому радієш? І чого ще хочеш?
Може згадала ти про перший поцілунок?
Чи ждеш дітей? Навідатись повинні?
Може від влади отримала дарунок?
Он рис і гречка на столі в торбині.
Чи може бачила ти щось в самотинІ,
За обрієм, все те, що нам не видно?
Навчи, про що всміхатися мені,
Коли душі нестерпно і огидно?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288115
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.10.2011
Хирург – творец, хирург – вандал.
Он – Бог. Его – на пьедестал.
И дьявол.
« Ох!... Что ж потрошишь ты по – живому?»
Обрезал где-то, там пришил.
Исправил то, что Бог свершил.
Он выше Бога скажем по – простому.
...Но где-то что-то не срослось.
Спасти, увы, не удалось.
А медицинский спирт – душе подмога.
И наползает тихо грусть.
Несовершенны люди - пусть!
Но, ведь, ошибок много и у Бога!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288113
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 23.10.2011
Язичниця, насправді я – язичниця,
Бо поклоняюсь рідній Україні!
Озерам і річкам вклоняюсь я
Морям вклоняюсь, всім її святиням.
О, люба нене, рідна Україно!
Я поклоняюсь всім твоїм скарбам.
І небу, і полям і кожній днині,
І вже, на жаль, порубаним лісам.
Вклоняюсь я і цій старій світлині,
Де мої рідні в ті страшні часи
Руки натруджені поклали на коліна.
Ох, скільки в них душевної краси!
Моя ти матінко, моя ти Україно!
Не винні кольори у боротьбі -
Коричневий, червоний, біло-синій -
За те, що вибрали їх недруги собі.
Я свято вірю в перемогу еволюції.
Її я бачу в усмішці маляти,
В мудрій юнацькій життєвій резолюції:
«Будемо вчитись, будем працювати»
І буде день, приблуди, що без роду
Безславно згинуть, відійдуть в безмежність.
І запитає син свого народу
«Дідуню, та невже була залежність?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276759
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2011
Хто вам сказав, що Уряд наш є імпотент?
Ви не враховуєте тут один момент.
Народна воля – сварлива й непокірна -
Невпевненість породжувала. Вірно?
Але ось Уряд пішов шляхом законним.
Й контракт про шлюб укласти він умовив.
Все без насилля, та по згоді обопільній.
Тож Він ЇЇ любити може вільно.
- Розслабся – каже він – покращення у нас.
- І досить скиглити. Любитиму й не раз.
Не буду критись, є у Нього перегини.
Кайдани, батоги і постріли у спину.
І полюбляє тільки секс він груповий.
З Ним депутати і, звичайно, Головний.
Всім хочеться любити свій народ,
Щоб був на висоті стабільності оплот.
А що ж Народна воля? Терпить все?
Тягар заміжжя як вона несе?
Звичайно, має вигляд еротичний.
Гола і боса – вже для неї стан є звичний.
А дев’яносто, шістдесят на дев’яносто?
Ці норми викорінюються просто.
Є нова норма розміру для нас
Це два на пів і, головне, щоб без прикрас.
Але Народна воля ще не мрець.
Терпіла все, але урвавсь терпець
Всі засоби і документи дістає.
І на РОЗЛУЧЕННЯ заяву подає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276751
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 24.08.2011
Липень розлігся левом гордим.
Вбирає сонячні акорди.
Хмаринкою примружив очі.
Пильність усіх приспати хоче.
Вже вистигло, вже налилося
Й рудою гривою колосся
Гіпнотизує, шепче: «Вір
В ідилію, спокій і мир»
Та не такий характер лева.
Гарячий, з норовом сталевим.
Рик грому – і тремтить земля!
Гроза бушує – лев гуля!
Світ бережися, падай ниць.
Вже кинуто жмут блискавиць.
Такий він літній місяць липень.
То спека, а то градом сипле.
Ти літній цей запал ввібрав.
Цар звірів гени передав.
Гарячий, та без метушні
Гідність несеш, навіть вві сні.
Спокійний погляд. Погляд Лева.
І усмішка, як металева.
Та лише аури тремтіння –
Слід від душевного Ель-Ніньйо
Ти – лев. Це твоя, рідний, ноша.
Хай світлі Ангели й хороші
Нести цей хрест допомагають,
Від манівців оберігають.
Хай бережуть тебе всі Боги
Укажуть вірнії дороги,
І проганяють горя тінь.
Щастя тобі в житті! Амінь!
Знак Зодіаку "ЛЕВ" з 23 липня по 23 серпня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276452
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.08.2011
Идет война Добра со Злом
Вселенским Злом.
Вот, наконец, Добру сегодня
Повезло
Убита дочь, убит и сын
Солдата Зла
Победа всех, кто за Добро,
В страну пришла.
Народ весь вышел, чтоб Добру
Рукоплескать.
Вышла защитников Добра
Святая рать.
И тут сказал всем царь Добра:
«Спасибо вам
За то, что вы сейчас со мной,
Что я не сам.
Добро закроем от врагов
Спасем его.
И беспощадны мы ко всем,
Кто сеет зло»
Тут из толпы вперед вдруг вышел
Человек
«Постойте, ведь уже прошел
Который век
С тех пор, как я распятый был
И вновь воскрес.
И до сих пор есть на Земле
Зла перевес.
О, царь, скажи, что называешь
Ты Добром?
Смотрю на рук твоих дела -
И в горле ком.
Зачем в крови ты утопил
Детей врага?
Добро должно примером быть
И без греха»
«Но победит тогда нас Зло» -
Ответил царь -
«С ним надо жестко - очень ведь
Живуча тварь»
«И чем ты лучше за врага-
Источник злобы?
А ты добром ему ответь
Давай, попробуй»
И полубоги до сих пор
Спорят вдвоем
Как победить нам Зло
Любовью иль копьем
А как же смертным поступать?
Как же быть нам?
Предупреждаю всех, что по щекам
Я бить не дам!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274343
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.08.2011
Я горнуся до тебе, горнуся.
Я до рук твоїх ніжно торкнуся.
На питання в очах не озвуся.
Лиш лукаво тобі посміхнуся.
Це не те швидкоплинне бажання,
Що минає вночі до світання.
Знаю точно, скажу без вагання.
Це кохання єдине й останнє.
Ти вже знаєш про всі мої вади,
Всі недоліки, хиби й уклади.
Нам не треба слова добирати.
Ми з тобою давно телепати.
Я горнусь, пригортаюсь до тебе.
А над нами осіннєє небо.
Були й весни і пахощі степу.
Лише згадки про грози не треба.
Потяг долі все мчить без упину
Обганяючи миті й години
Крізь часи в нашу юність порину,
Пригорнувшись до тебе, єдиний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2011
В новостях сообщили сегодня,
Что открылась уже преисподняя.
Раз у сто миллионов лет
Поглощает от солнца свет.
Черным смерчем зияет дыра.
Солнце съела! Не наше… Ура!!!
Можно жить без боязни, вот
Целых сто миллионов год.
Только гложет один вопрос.
Призадуматься надо всерьез.
Как мы будем спасаться от бед
Через сто миллионов лет?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266142
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
Веселая, красивая
Кокетливая, милая.
То нежная, серьезная,
То смелая и грозная.
Все чувства, все желания,
То счастье, то страдание,
В тебе все перемешано
И тщательно не взвешено.
И в этом вихре жизненном
Мы просим тебя искренне
Славная, любимая,
Ты ведь неповторимая!
Не изменяй себе родной
Всегда лишь будь собой !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265915
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.06.2011
Водій на гальма натиска щосили
Маршрутки стали. Що за чортівня?
Сказати б, то ніхто і не повірив.
Собака – суча мати – серед дня
Рух зупинила. І мороз по шкірі
Від погляду собачого сумного.
З її очей природа у зневірі
Благала спокою, лиш спокою одного.
- Поїхали! - кричали пасажири
- Запізнимось! – спішили в марноту.
Гінця природи проганяли і сварили.
Та псині не указ людський статут.
Що привело її? А може пра-вовки
Вночі тут вили з місяцем у змові?
Чи в біоцарстві, що терпіло нас віки,
До бунту проти людства вже готові?
…Нарешті встала… Почимчикувала
В життя собаче. В кроках – безнадія.
Невже, людино, ти усе вже зруйнувала?!!
Луна у серці озивається « …надія…дія…дія.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265778
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.06.2011
Звечоріло, потемніло – Ніч прийшла.
І дитя своє – Безсоння – привела.
Місяцю година люба ця.
Серпиком беззубим посміхається.
Хоча Ніч не дуже й балакуча,
Та усякому самотність надокучить.
Отож Ніч мене взяла собі в партнери.
Для інтриги скрізь розвісила химери.
І про що ми тільки з нею не мовчали.
Про усе в житті, що знали і не знали.
І про долю, про невпинний плин сторіч.
Натомилась я страшенно за всю ніч.
Нічка, нічка, відпусти мене, рідненька!
Дай поспати, хоч годиночку одненьку!
Зжалилась тоді вже нічка наді мною.
Сонною накрила пеленою.
Ранок – зовсім неочікуваний гість –
Перервав безжально сонну млість.
Знов душа денними примхами болить.
Буде чим сьогодні нічку веселить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2011
«Мне двадцать лет. Вся жизнь моя – начало»
«Юность» Илья Сельвинский
Мне пятьдесят. Промчалось полстолетья.
Прожито много, но познано так мало.
Пока любовью не закончила болеть я.
Что впереди? Дух вдохновенья,
Или души усталость?
Мне пятьдесят – умчались прочь полвека.
Много случилось, многое сбылось.
Земля пред временем склонила свою ось.
Для вечности лишь миг – полжизни человека.
Прожито много, но познано так мало.
Сердце от счастья так редко замирало.
Не прикоснулась я к заснеженным вершинам.
С шаманом у костра не танцевала.
И не добралась к души своей глубинам.
Любовью я болеть не устаю,
Но пламя чувств все реже обжигает.
Костер неумолимо затухает.
Я кокон одиночества крою.
Что впереди? Быть может вдохновенье?
Еще могу я жить, еще хочу.
И рассудительно, без юношеского рвенья
Иду я молча в неизвестность – не ропщу.
Но вдруг улыбку на губах не удержу.
И равнодушным взглядом Солнце провожу.
Когда душа от нового вздохнет устало,
Тогда же, знайте, что меня не стало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258539
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2011
Исчезло электричество в квартире.
Мы маленькую свечку засветили.
Свеча смотрела на людей, огнем мигая.
Привет из ада принесла или из рая?
Мерцаньем мир потусторонний освещала
Там в диком танце Тень по комнате порхала.
И пальцы тонкие из тьмы к свече тянула
Свеча от Мрака, разгоревшись, улизнула.
Вся парафином обливалась – пропадала
Причудливо нагромождаясь – умирала.
И вскрикнув огоньком как-то несмело
Свеча в последний раз вздохнула – догорела.
В квартире стало вдруг темно и неуютно.
Но вот и лампочка зажглась… Прекрасно, чудно.
Огнем искусственным наш дом заполонила
И мир чужой от нас отгородила.
Весь в парафиновых слезах свечи огарок
Не нужен больше никому - смешон и жалок.
Его фитиль сгорел уже дотла
Хозяйка свечку в мусор убрала.
Вот так и жизнь - в плену пустых мечтаний,
И детских грез, и старости страданий -
От мрака все пытается уйти.
Но к вечности ведут нас все пути.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254458
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.04.2011
Страшны и злоба и мания величия.
Но их страшнее чувство безразличия.
В минуты горя и в страданья миг
Еще страшнее безразличие родных.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251397
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.04.2011
Сбрось маску, и лицо свое открой.
Возможно доброе оно, а может, злое.
Но, непременно, твое лицо – живое.
Боишься, что под маской не герой?
Сбрось маску, пересиль все страхи.
Не говори, что больно разделяться.
Успела часть тебя в нее пробраться.
Так разруби связь эту одним махом.
Пусть больно, пусть останутся рубцы,
Пусть будет исковеркана улыбка,
Черты размыты уродливо и зыбко.
Решайся, лицемерия обруби концы.
Боишься ты, что жизнь сложнее станет?
Что там, за маской тьма и пустота?
Да, жизнь под маской беспечна и проста,
Да, с восхищением никто больше не глянет.
Но восхищенья эти так же лживы,
Как восхищаются шутом, смеясь.
Ты этою игрой не увлекайсь.
Сбрось маску, если чувства еще живы.
Пока не поздно, пока возможен бой,
Пока она тебя не поглотила,
Если остались чистота и сила,
Сопротивляйся и просто будь собой.
Смириться с тем, что ты не гений очень сложно.
Но… на миллиардах всех живых планет
Такой как у тебя улыбки нет.
И взгляд найти такой же невозможно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251394
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.04.2011
Підкрадалась весна відлигами,
Зазирала хмаринкой в віконце.
І, нарешті, прийшла відкрито
Березневим мінливим сонцем.
Розплескала парфуми-опіум.
Аромат життєдайний хвилюючий.
І готує квіти на подіум
Квітників весняних чаруючих.
У спіралі життєвого сходження
Скільки мудрості і жіночності!
Ти у себе ввібрала з народження
Ці знання про суть непорочності.
Нареченою березня стала.
І з Весною навік поріднилася.
Весна щедро красу дарувала.
А від Сонця ти вся освітилася.
Хоч сварило життя, хоч бавило –
Залишайся такою ж, мила.
І нехай завжди тебе Ангели
Бережуть і дарують крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251176
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2011
Годинник на стіні тік-тік
Проводить вічності відлік
На ескалаторі життя
Я опускаюсь в небуття.
Я піднімаюсь в майбуття.
Шукаю в проміжках часу.
Мережки генної красу,
Колись розказані казки
Та непорушнії зв'язки.
БатькІвських почуттів разки.
У вухах тиша стугонить.
Як болісно відчути мить,
Коли з мільйонів звуків, слів.
Важливе ти сказать хотів!
Та не сказав…, бо не зумів.
Я пам'ять проціджу крізь сито.
І хоч туманом оповита
Твоя теорія буття.
Крізь верстви спогадів-сміття.
Дозріє в серці каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251171
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.04.2011
В нім стільки горя, стільки болі,
Зачудування і любові,
Що вистачить на сто життів.
І все, чого Тарас хотів –
Дати своїй країні волю,
Знайти для неї кращу долю
І незалежність від «братів».
А ще, щоб брат не йшов на брата.
О, Господи, невже багато?
Але твої, Вкраїно, діти
Грішили, ніде правди діти.
Тож всі молитви разом взяті
Людей і бідних і багатих
Не чує Бог зі свого світу.
Чи може молитви ті різні?
У кого добрі, в кого – грізні.
Хто просить щастя, а хто – влади,
А тому грошей дай багато.
Когось же заздрість убиває –
Сусідський успіх заважає.
Де ж в молитвах Вкраїна – мати?
Тарас, у нас біда одна –
Казна правителів без дна.
Крадуть, здирають, словом, правлять.
І лицемірство в церкві славлять.
Жиріють від долярів, пухнуть.
Не нажеруться, як не луснуть.
А простий люд байками травлять.
Друга біда, що душу палить -
Кожен своє болото хвалить.
Той є зі Сходу, той – зі Львова.
В того «язик», у того – «мова».
І ніхто іншого не слуха.
Свій власний крик лиш чують вуха.
Сварки лунають знову й знову.
А ще біда одна у нас –
Хвороба це страшна, Тарас.
Синдром стокгольмський – наш діагноз,
Хоч замаскований під пафос.
Приниження, «тверда рука» -
Це симптоматика така.
А результат – в країні хАос
Щоб Україну нам не втратить,
Всі біди треба подолати.
З біди одної починаєм.
Риба гниє із кого – знаєм.
Знати б іще, куди хилитись,
Щоб в виборі не помилитись.
Тож совість в судді вибираєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245816
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.03.2011
Мне повторяют: тише, тише.
Так, чтоб никто нигде не слышал.
Держи в себе все мысли, чувства.
Не открывайся, не кощунствуй.
И слышу я уже не раз:
«Крылья – они не на показ»
А позже снизу упрекают,
Крепким словцом вослед стреляют.
Но ведь влюбленность – это радость.
Чтобы испить свободы сладость –
«Да здравствует Весна!» - кричу.
И на виду у всех лечу-у-у-у.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245605
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 07.03.2011
Це не мій вірш. Це вірш моєї мами. Вона закінчила тільки 4 класи, але мудрістю і розумом вона перевершувала багатьох вчених. Її доля дуже важка. Мій дід - її батько пропав без вісті у війну. Вона пережила 2 голодовки. В 15 років її забрали в школу ФЗО через воєнкомат силоміць. В 16 вона вже працювала в шахті скреперісткою. Її 2 рази пересипало породою в шахті. Вона чудом залишилась жива. Все життя вона тяжко працювала. Завжди була в передових. Подяка - мінімальна пенсія і неповага до неї з боку правлячих бюрократів. Чому З Кобзарем у серці?. Тому що нічого не помінялось відтоді, як жив Тарас. Ці рядки - крик стомленої душі.
Не хотіла я писать,
І не можу я мовчать,
І скажу тому Петру,
Симоненку – ***
Як жили при вашій власті,
То які були нещасні.
Ми лежали на печі
І вірші про вас складали,
Комуністів – мучителів
Всіх ми проклинали:
«А у нашому дворі нічого немає
Ні корови, ні свині,
Тільки в хаті замість Бога
Висів Сталін на стіні».
«Батько Сталін на стіні –
Воші лазять по мені,
Ні укриться, ні послать,
Як це тяжко вспоминать».
«Батько Сталін, дай нам мила
Бо вже воші мають крила,
А як нас об’їдять,
Та до тебе полетять».
Так оце Петро, якщо ти знаєш
Так ми і жили:
Колосок в колгоспі вкрадеш -
На 5 років за грати сядеш.
А працювали ми за паличку,
Яку називали трудодень
Ми були такі голодні,
В комуністів ми просили:
«Дайте хліба хоч на день!»
Комуністи нас вчили
Сміятись з Бога і святих,
Вірші за їх вони складали,
А нас співать їх заставляли:
«Наше Рождество – снегом занесло,
Вот где наше Рождество!
Наша Пасха – выдуманная сказка,
Вот где наша Пасха!
Наша Тройца – в три шеренги стройся,
Вот где наша Тройца!»
Та ми співали ті пісні,
Які самі складали,
А ви фашисти нас за це
По тюрмах всіх саджали.
«Красна звезда тягне курей з гнізда!
По хаті серп і молот, а в хаті – голод!»
«Мамо, мамо! Де ж наш хліб?
Мої дітки, замовчіть!
Комуністи в нас забрали,
Щоб ми з голоду вмирали!»
А ми плакали, кричали,
Але не вмирали.
Бо прокляті комуністи
Магар нам давали.
Та скажи мені Петро,
Чи крючок стальний ти мав,
Щоб із заду витягати
Не полущений магар.
Я хотіла щоб і ви,
Усі комуністи,
Наїлися магара
І не могли сісти.
Я хотіла б щоб і ви
Крючки заказали
І щоб ви з своїх задів
Магар витягали.
Тоді може ви людей
Трохи понімали
І не мучили б ви так,
В могилу не клали.
І спустіться ви з щабля!
Станьте разом з нами
І побачите тоді як ви
Мучили людей, як їх обдирали!
А тепер ви кричите,
Що людей вам жалко
Ви віддайте людські сльози,
Що ви захапали,
Перевели їх в долари,
За кордони вклали.
Лазаренку Павлу
Я сказать що хочу:
Не смійся ти над стариками, не мани,
Свою воровану десятку
Собі на ліки забери.
Вітренко, Мороз і Симоненко
Та хитромудрий наш Ткаченко
Пишу я строчки вам тому,
Хоч біль я вискажу свою.
Ви такі, як дід щукарь:
Як красних він побачить у селі -
Зразу шлем він свій хватає,
Зірку причипляє,
Поки вискоче надвір –
А їх вже немає!
Коли дивиться убік – білі офіцери
Він із себе шлем знімає, у матню ховає,
Швидко флаг білий хватає і виходить
І не знає, що сказать, падає у ноги.
От такі ви щукарі:
Людей убивали,
В тюрми їх саджали,
Церкви ви валяли.
А тепер маски чорні натягли
І строїть церкви почали.
Комуністи, щукарі!
Зійдіть з арени
Невже вам того мало
Що ви наробили?
Із людських кісток, не ваших
Союз городили!
Світле будуще з крові нашої ліпили,
А із кож наших сухих
У гулагах, у Сибірі обув собі шили.
От якби ви своїм дітям
Про це розказали,
То мабуть би вони вас
Батьками не звали.
І скинули б галстук червоний,
Що ви начепили
І сказали: «Батьки наші,
Що ви наробили.
У крові людській невинній
Прапори красили!»
Я пам’ятаю 2 жовтня 44-й рік,
Як мама мене випроводжала
В ту бурсу, що призвав воєнкомат.
За руку вона мене держала
І боса по морозі шагала.
А за плечима – мішок.
А тепер я розповім
Наталкі Вітренко,
Як дітей у шахти гнали
У воєнні роки.
А ти собі здобувала
Доктора науки.
У концлагері тому, вашого Союзу
Нас було 120 душ, із сел забирали,
Ми були ще діточки, ви в шахту загнали.
Шахти були розрушені,
Затоплені водою,
А нас голих і голодних туди заганяли,
Щоб ви доктора науки собі получали.
За маленьку непокору
5 років штрафбату давали.
Строєм гнали нас у шахту
Співать заставляли.
«Идет война народная» - пісню співали.
Ми тоді були сироти нещасні
У нас не було ні батька, ні матір.
Тільки був комуніст
Палач – наглядатель.
Батьків наших ви тоді
На фронті побили
А з нас ви комуністи
«Тупоголових роботів» зробили.
Комуністи! Як багато вам сказала
Мною пережите.
Вспомніть зАйми оті,
Як ви нас душили
Як з хрущовськими торбами
По світу пустили.
Вспомніть, як людей
Налогами обкладали
Як не зможе налог віддать
Ви діток маленьких на двір викидали,
І розвалені землянки у їх забирали!
Я б писала і писала
Як би знала, що читать хто буде
Мої муки і страждання,
Мною не забуті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244422
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 02.03.2011
Розкажи мені, мамо, у снах
Про свої нелегкі дороги,
І про збиті до крові ноги.
Розкажи мені, мамо, у снах
Заспівай у сні моїм, мамо,
Свою пісню ніжну й сумну.
Про кохання і про весну.
Заспівай у сні моїм, мамо.
Ти посидь в моїх снах зі мною.
Дуже слухати тебе хочу.
Твою мудрість всотати жіночу.
Ти посидь в моїх снах зі мною.
Та я знаю, ти завше поруч.
Все частіше тебе помічаю
В дзеркалах, коли в них зазираю.
Тож я знаю, ти завше поруч.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2011
Зруйнувались мої світи.
А руїни їх пилом вкрились.
Не зуміла їх зберегти.
Чи були вони, а чи снились.
Мозок знову подібний кокону.
Божевільня з м'якою кімнатою.
І ніхто не почує стогону.
Не цікавиться долею клятою.
Павутинками із ДНК
Помережена біль із Всесвіту.
Отака от доля гірка –
Бути в центрі зіркового лементу.
Міріади нейронів Космосу
Шлють сигнали із недосяжного.
Не дає ніхто права голосу.
Вирок давній суду присяжного.
Зорі сліплять згори взірцями.
Підморгнули мені. Побачили?
А за те, що іду манівцями –
Затаїли зло чи пробачили?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.02.2011
Відірвалась, полетіла
Заблукала у світах.
Повертатись не хотіла.
Бачила і диво й жах.
Бігла по чужій планеті
Від чудовиськ утікала.
Мчала на швидкій кометі.
В чорні діри заглядала.
Навіть в часі мандрувала.
Зазирнула Смерті в очі.
З велетнями в шахи грала,
Бач, до гри вони охочі.
Що буття початок – взнала –
Це продовження кінця.
Знань про Всесвіт назбирала
По самісінькі вінця.
Та нарешті схаменулась
Моя грішная душа
І до мене повернулась.
Сон розвіять поспіша.
Коли я відкрила очі,
То нічого не згадала,
Бо згорнувшись у клубочок
Душа втомлена вже спала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239207
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2011
То снежинками нас
Зацелует февраль, заласкает.
Или оттепелью
Согревает и манит в весну.
Как дитя шаловливо
И весело с нами играет
А то вьюгой завоет,
Закричит: «Ни за что не усну!»
В феврале зарождается
Что-то, что в марте взорвется
Первоцветом весенним,
Бесценным желанием жить.
И в предчувствии
Каждый из нас улыбнется.
И невольно планирует
Новый костюм себе сшить.
Ах, да что там костюм!
Мы планы на 100 лет построим
О дворцах и садах,
О любви. Той, единственной, что навсегда.
Ну а ты с февралем
От рожденья была одной крови
Ты и праздник веселый,
И ведущая к счастью звезда.
Ох, как хочется нам
С февралем тет-а–тет сговорившись,
Сохранить в тебе свет,
Что весной наполняет наш дом.
Все стремленья твои
И желанья, один раз родившись,
Пусть исполнятся сразу…
Ну и чуть-чуть останется пусть на потом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239200
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 06.02.2011
Стрічками-доріжками
Відлига по склу.
Тихо посміхаюся –
Згадую весну.
Струмками – калюжами
Розвезло доріжки.
Чобітки промокли
І замерзли ніжки.
Вітром завірюхою
По рожевим щічкам.
Знову шерхнуть краплі,
Замерзає річка.
Зима причалапала
Сніговою бабою.
Заскиглила жалібно
Віхолой незграбою.
На вікні мереживо
Сніжних візерунків,
Чудернацьких квітів,
Чаклунських малюнків.
Під легенький шурхіт
Танку – снігопаду.
Цвіт вишні примарився
З батьківського саду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236943
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 25.01.2011
«Для них я был просто один из них
Этот день был как чудо»
«День был как чудо» Хайнц Калау
День був як чудо.
Ні крихти осуди.
Погляд без бруду.
Світ радістю грав.
На одіж порвану.
Жоден не глянув
Належність до клану
Ніхто не спитав.
Чужа чи своя,
Ні рід, ні ім'я,
Посада моя -
Не важливо,
лиш сміх,
Душа, що кохає,
Що віру шукає,
Злості не знає,
Цікавили всіх.
Я маску зірвала,
Легенькою стала,
У мрію літала…
Було та пройшло.
Той день не забуду
Був він як чудо….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2011
Ты за мной? Ну зачем торопилась?
Ах, не время, лишь мерки снимаешь?
Что?!!! Ты плачешь?!!! Слеза покатилась.
Жизнь невинную вновь забираешь?
Кто ж тебе отдает разнарядку?
Кто косу направляет и точит?
Нет, постой, скажи все по порядку.
Он играет с тобой в чет и нечет?
Погоди, не шурши балахоном.
Ну а я…. Мне когда собираться?
Да куда ж ты? Уже за балконом.
Хорошо, что не можешь остаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231778
рубрика: Поезія, Езотерична лирика
дата поступления 28.12.2010
Вона запам'ятовує образи,
Вона збирає у собі любов.
Земні закони для неї не укази.
Собою вона живить нашу кров.
Проста, як абсолютна досконалість.
Складна, як Всесвіту незвідані закони.
Незвичністю підкреслює реальність.
Долає нездоланні перепони.
Дві складові її звичайні і прості.
Та скласти їх ніхто ще не зумів
Сліпому її душу не знайти.
Чи муж учений її велич зрозумів?
Лагідна й ніжна, як матусі руки.
Основа, що тримає людську расу.
Але, як Бог, не зна сумління муки.
Жертв потребує людських час від часу.
Хоча питання нез'ясовне, хто палач,
А хто є жертва непорозумінь.
Людино, хоч радій, хоч гірко плач,
Вода – твоє життя, тож бережи її!
Амінь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231293
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2010
Коли всесильний Бог створив Адама
Розпочалася людства чорна драма
В той час зібралася компанія гаряча:
Смерть з Випадком супроти Щастя і Удачі.
Затіяли вони криваву смертну гру,
А стрілка-фатум стала їх гуру.
Попарно крутять барабан людської долі.
Ось сектор випав пандемій і болю.
Тут Смерть збирає швидко виграш свій
Із тисяч жертв і нездійснених мрій.
І знов цій парочці дістався сектор «Приз».
Мільйони душ на плаху війн і криз.
Дитячий плач, жахи ( О де ж ти Бог?)
Записані в рахунок перемог.
Та й Випадок свій вклад у гру привносить
То збіг обставин, то недбалість людство косять.
Та ось приходить черга і Удачі.
Удача з Щастям для людей багато значать.
Але…. Лиш декілька людських життів спасли,
Бо переграти долю не змогли.
Вони на програш приречені довіку.
Не візьмуть людство під свою опіку.
Великим виграшем Удача всіх нас манить.
Та може тільки одиницям поталанить.
Усім кортить схопити Щастя за хвоста.
Але тут править істина проста:
Як не плануй життя, чи круть, чи верть,
Надума Бог – і плани пустить шкереберть.
Та є у Бога пестунчиків громада.
Чому саме на них цей вибір пада?
Не відаєм ні цілей , ні мети.
Так може фаворитом станеш ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231098
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.12.2010
Смех и праздничные речи,
Тосты, апельсины, свечи,
Бал «снежинок», запах ели
И вопрос: «Мы все успели?»
А часы двенадцать бьют.
В небе – праздничный салют!
Это праздник Новый Год
Веру в счастье он несет.
Любовь, надежду и удачу,
Здоровье и успех в придачу,
Все лучшее с собой возьмите
И смело в Новый Год идите.
А грусть, болезни и печали,
Все от чего вы пострадали,
Ну, в общем, ворох всех невзгод
Пусть забирает Старый Год.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230955
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 24.12.2010
Пухнасті сніжинки у щічки цілують.
Від Діда Мороза вітання несуть.
Хай все, що погане безслідно розтане.
І лише хороше візьми в дальшу путь.
Нехай Новий рік буде добрим до тебе.
Тобі подарунків несе цілий міх.
Нехай вдовольнить всі важливі потреби.
В оселі хай буде лиш радість та сміх.
Хоча Новий рік нам несе заметілі
Й морози для того, щоб щічки горіли.
Та в серці хай буде тепло і кохання,
І мрії, і прагнення й різні бажання.
Сніжинки летять так спокійно і тихо.
Нехай не торкнеться тебе жодне лихо.
У Новому році лиш радість хай буде.
І здійснення мрій, і кохання, як чудо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230528
рубрика: Поезія, Вірші до Свят
дата поступления 22.12.2010
Я вынесу мусор,
Душа станет чище.
От лишнего груза
Избавлю жилище.
Соринки и перья,
Клок шерсти, бумажка –
Все это на свалку.
Разбитую чашку,
Из трещинкой блюдце,
Засохший цветочек,
Открытки, тетради
И ниток клубочек.
Но темные щели
Не вычистить нам.
Остатки от прошлого
Сложены там:
Взгляд полный любви,
И скорбь и утрата;
И чувство вины –
За беспечность расплата.
Там жизни копилка –
К прошлому нить.
Лишь Смерти под силу
Копилку разбить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2010
Роки тебе (ну майже) не змінили.
Відбиток часу лиш деінде промайне.
А очі завше видають в тобі, мій милий,
Хлопчину юного, що так смішив мене.
Роздратування, злість, похмурий погляд.
Пусте, це тимчасово, це мине.
І знову разом, і знов зі мною поряд
Хлопчина милий, що так смішив мене.
Бажання моє виконать зумієш.
Крізь часу вибрики й химери не спіши.
Допоки ми не … Ну… ти ж розумієш.
Юними жартами частіш мене сміши.
Якщо праві всі ті, хто вірить в Будду,
Якщо відродимось із потойбічних снів,
Тільки тебе шукати в світі буду,
Щоб ти мене так весело смішив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2010
Сьогодні я з батьками розмовляю.
Про всяку всячину тихенько розповім.
Про рідних і сусідів все, що знаю.
Бо це було колись цікаво їм.
І що онуці ми вже справили весілля.
Що пес наш занедужав і помер.
І що мішечки з травами і зіллям
Висять ще на горищі дотепер.
Що яблунька дала плодів чимало.
Що ми, нарешті, вже полагодили дах.
Ну а про те, що хата пусткой стала,
Що туга чорним звіром по кутках,
Що хоч би раз, відкривши очі вранці,
Відчути рідний дотик на плечі -
З світлиною батьків у чорній рамці
Не розмовляю, про це ми помовчим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2010
Твій погляд. Розправляю крила.
Твій дотик. В небо я лечу.
І опиратися несила.
Слова… Від пристрасті кричу.
«До» - це повернення нам раю.
«Під час» - у потойбіччя вхід.
А «після» буде пекло, знаю.
В безодню самоти політ.
Та вабить, тягне світло раю.
Радо лечу в обійми втіх.
Приречено вогнем згораю.
Відроджуюсь і множу гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223149
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2010
Щічки сонечко лоскоче -
Гратися зі мною хоче.
Вітерець листям лопоче -
Розганяє втому.
Ось дідусь сидить на лавці.
Нові брюки, нові капці.
Хоче він зізнатись бабці
В коханні палкому.
Дівча йде – в руці насіння.
Ніс кирпатий, ластовиння –
Наче знак благословіння.
Сяє щастям вся.
День здається трішки дивним,
Світлим, ясним і чарівним,
Бо з коханим – самим рідним
Зустрічаюсь я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2010
Ця Осінь якась чорно-біла
І трішечки чорно-червона.
Жалобою осінь боліла,
Шуміла криваво у скронях.
Ця Осінь – вона чорно-біла.
Смертельним опоєна трунком.
Біду вона в себе впустила
Марковану вищим ґатунком.
Ця Осінь – вона чорно-біла.
Я з Осінню граюсь в світанки.
Та ніччю вона мене вкрила.
І знову я в Осені бранка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218707
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.10.2010
Крізь шпарку у осінній ковдрі хмар
На землю Сонце пустотливо зазирнуло.
І сірість променем легенько розгорнуло,
Відкривши в Осені інтимність форм і барв.
А Осінь – жінка є мінлива і зухвала.
Прикинувшись черницею святою,
З дощу холодного завісою рясною,
Яскраве різнобарв'я приховала.
Все ж опиратись ніжним променям несила.
То ж виставила хтиво, напоказ
(робила це уже не перший раз)
Прикраси, що для зваблення носила.
Калини китички полонять, спокушають;
Опале листя ніжно сяє ластовинням –
Палких цілунків Сонця слід осінній;
Пелюстки в квітів чуттєвістю палають.
Всіх безсоромна Осінь приворожить,
Але надовго чар не вистачає.
І по дитячому невинно засинає,
Як тільки землю білим снігом запорошить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218706
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.10.2010
Зацвів каштан у місті восени,
Даруючи піднесення поетам.
Зацвів каштан у місті восени.
Біло-червоним вибухнув букетом.
Можливо це кохання розцвіло
В холодні ночі пристрастю зігріло.
Можливо це кохання розцвіло,
Що із весни шалено в нім горіло.
Не буде з квітів сім'я проростати,
Не виростуть із них нові каштани.
Не буде з квітів сім'я проростати.
Чи надто пізно він зацвів, чи надто рано.
Та спогадом солодким обігріє
Морозні дні в зимовім забутті.
Та спогадом солодким обігріє
Те диво, що було в його житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216103
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.10.2010
Прикована к столбу позора.
Боюсь не выдержать укора.
Позорный столб. Позора крест.
Моих ошибок Эверест.
Ищу сочувствия в глазах.
Может покатится слеза?
Но вижу только легкий след.
Родной растаял силуэт.
Закрыв глаза, устало жду,
Когда же пыткам предадут.
Секунды громом бьют в тиши.
Глаза открыла – ни души.
Никто не судит. Все как было.
Лишь зеркала холстом закрыла.
Суровый взгляд их. В нем презренье.
Как же добиться примиренья?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215451
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.10.2010
Я вам скажу: они страдают
от несбыточной надежды
превратить мир в рай
в течение одной жизни.
Потеряв надежду, они
делают вид,
что им на все наплевать
и все можно.
Хайнц Калау «Юные циники»
Рай. Надежды.
Все, как прежде.
Безысходность у виска.
Боль из вены.
Тесно. Стены.
Одиночество. Тоска.
Мир. Контрасты.
Кланы. Касты.
Выход в острие иголки.
Кто поможет?
Пазлы сложит?
С кем искать судьбы осколки?
Голос шепчет:
«Время лечит
Сероватость придаст цвету.
Годы. Зрелость.
Что хотелось,
Без следа уплыло в Лету»
Нет!!! Любовью
К изголовью
Прикоснулись чуть дыша.
Кто не злился.
Кто молился.
И оттаяла душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210271
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.09.2010
С олодким щемом душу огортає.
Л оскоче спогадами пам'яті – безмежність.
А потім радість з болем об'єднає
В еликий день – ВЕЛИКА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
А ле вівтар жаданих мрій про майбуття
У критий весь кістками і сльозами.
К ували скарб коштом свого життя
Р ідні герої, відомі чи забуті нами.
А ми, прийнявши від батьків тую святиню
Ї ї повинні пестити й плекати,
Н ести тендітну, горду і безцінну,
І дітям НЕЗАЛЕЖНІСТЬ передати!
СЛАВА УКРАЇНІ ТА ЇЇ ГЕРОЯМ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207561
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 24.08.2010
Небо блакитне, жовте колосся!
Дніпро широкий, гірські вершини!
Гордими бути все ще вчимося.
Золоті руки - народ України.
Садок вишневий, калина в гаї.
Верба схилила віти в озерце.
Чарівні барви над небокраєм
І прості люди із щирим серцем.
Дівчина гарна, ти, Україно!
В тебе можливості щастя безмежні.
Хоча й тримають рабства руїни.
Та пам'ятаймо: МИ - НЕЗАЛЕЖНІ !!!!!!!!!
СЛАВА УКРАЇНІ !!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207519
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.08.2010
Морок віднайшов портал.
Темно. Ніч.
День заснувши входить в зону протиріч
Оголяє зміст повільно кожна річ.
Всесвіт блимає зірками.
Віч - на - віч.
Місяць-повня надсилає знаки. Суть.
Але дотик неможливий.
Правда – ртуть.
Ворухнулась пам'ять роду.
Страх чи лють?
І про щось пульсує в скронях:
«Не забудь!»
Закриває браму ранок.
Небо ясне.
Світло фарби-грим наносить.
Все прекрасне.
Але в пам'ять туга коле.
Дурість, власне .
Дім, сніданок, офіс, кава……
Вогник гасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206056
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2010
Я ваші посмішки нанизую на спогад,
Разочки пам”яті розвішую близ серця.
Перлинки радості мені милують погляд
Вони, як промінь в чистому озерці.
В моїм намисті є і темні згустки
Кривої посмішки безжальної і злої.
І дотик їх до серця родить пустки
У долі. Навіть час їх не загоїть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203290
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 29.07.2010
Що є слова – всього лиш звук.
Його не спинить помах рук.
Слова – це янголи і біси,
Це шоколад і гострі списи.
Слова – це смерч і вітерець,
Це є початок і кінець.
Це сміх, що із очей проллється
І лезо, що у плоть ввірветься .
Слова – це помста, підлість, зрада,
Добро, натхнення і порада.
Це злість, прокляття і.... кохання.
Вітання, щирі побажання.
В словах – образа, каяття.
У них - усе наше життя.
Слово зігріє і навчить.
Тож говоріте!!! Не мовчіть!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203158
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 28.07.2010
Бухгалтер – это оберег для фирмы.
Для него главное, чтоб спорилась работа.
Другие радости ему тоже не чужды,
Но только.... после окончания отчета.
Свести пассив с активом, ох не просто.
А за окном такая теплая погода.
И в отпуск хочется. А может быть отпустят...
Но только... после окончания отчета.
Бухгалтера, вы праздник заслужили
Желаю в жизни сохранять во всем баланс
Коллеги милые, чтоб жили не тужили.
И с Днем Бухгалтера я поздравляю вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201278
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.07.2010
Моим коллегам бухгалтерам посвящается!
Бухгалтера всех стран соединяйтесь!!!
Цифры, графики, отчеты.
В будни, в праздники – работа.
Вот нелегкая судьба.
Жизнь – с налогами борьба.
А законы, как перчатки
Власть меняет без оглядки.
Вчера только утвердили –
Глядь – сегодня изменили.
А еще комп зависает,
Важный файл не открывает
Не включается Инет
Потому, что связи нет.
Милые бухгалтера!
Грусть гоните со двора.
Вы достойны уваженья
И любви и поклоненья.
Вы - контроль и вы – защита.
Не глядите так сердито.
Вас от дела отрываю?
Это я вас поздравляю.
Вы про праздник не забыли?
Чай с тортом уже попили?
И в честь праздника сейчас
Пусть сойдется все у вас!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201130
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 15.07.2010
Забрала донечка з собою цілий світ.
Забрала усмішку і ямочки на щічках,
І крапельку сльозинки на дитячих вічках.
Принади стерла із усіх майбутніх літ.
Взяла і барви чисті, веселкові.
У світі зникли кольори яскраві
Сіріють навіть сонячні заграви,
А звуки пусткою чорніють в кожнім слові.
Приречені шукати душу, що зламалась.
Як віднайти знов радість і веселий спів?
І відновити все хоча б напів-?
Бо жити ж якось треба з тим, що сталось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200164
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2010
Когда-нибудь я засмеюсь еще не раз.
И туча черная. до дна окутав душу,
Снежинкою растает и наружу
Прольется радостью из пересохших глаз.
Слова и мысли без живительного сна,
Что вороном выклЕвывали сердце,
Вспорхнут скворцом и разыграют «скерцо»,
И возвестят, что вновь пришла весна.
Когда-нибудь (пусть насмехаются невежды)
Я счастье и свободу обрету.
Ну а пока я с нетерпеньем жду,
Держась за лучик тоненький Надежды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200144
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2010
Президент
Наш президент тримає слово
І чисто він конкретний чоловік.
Пообіцяв він пенсії підняти.
Сказав – зробив: підняв пенсійний вік.
Прем”єр
Прем"єр - людина ох рішуча!
Бюджет заповнить, гроші він знайде!!!
Як?!!! Ви в казну іще щось не віддАли?
Ще хліб їсте і молоко п”єтЕ?
Це неподобство – ну нічого почекайте,
Віддайте все – і можете спокійно спать!
Він “зацєкавіца” ще вами, так і знайте!
Азаров хоче всіх “ападаткувать”
Азаров наш говорить чітко, гарно,
То просто мова, мабуть, незугарна.
Тому й лунає кожен день із “лІста”
“Шляхі”, “смєття” й ганебна “асабіста”
Голова ВР
Литвин – ото сурйозний чоловік.
В нім стільки мудрості, що посивіла голова.
Не буде він ні з ким сваритися повік.
Він – посередині.
І вашим-нашим знайде лагідні слова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197789
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 25.06.2010
"МЫ" - Сплетенье теплых взглядов
рук и душ, и всегда рядом.
"ОНА" – Мир делила на две части
Кому – боль, а кому – счастье.
"Я" - Отдельное созданье
С одиночеством свиданье.
"ТЫ" – Чужое наслажденье,
Мир чужой, к другим стремленье.
А "ОНИ" – все те, что мимо
Кто-то явно, кто незримо.
Женщина и снова Я
Здравствуй, сильная моя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196690
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2010
Между параллельными прямыми
Нет тропинки, как их ни крути.
Сколько ни старайся – не найти
Точки единенья между ними.
Злой Закон строенья мирозданья
Разделил две родственных души
Был неправ Создатель – поспешил,
В том, что выдумал такое наказанье.
Вдаль стремятся, от тоски страдая
Два параллельных гордых одиночества,
Невзирая на судьбы пророчества,
В бесконечность молча убегая.
Сводит жизни бурное течение
С теми, кто не дорог, кто чужой.
Встречи с кругом, ломаной, кривой
Оставляют горечь пресыщения.
Но за истоком звездных колыбелей
В антимире – антизлой Антизакон
Сквозь броню пространства и времен
Даст согласие на встречу параллелей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196685
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2010
Жила собі, не бідувала
Порядна й дуже чесна пара.
Два сина – Микола та Сергій-
Вінець їх сподівань, надій.
Сергій із ранку тільки встане –
У всьому бачить він погане.
Миколка радий був усьому.
Завжди сміявся без утоми.
СвятА – батькам випробування,
Бо у синів нема єднання.
Один все плаче й вередує,
Другий - радіє й галасує.
Ось Новий рік не за горами.
І щоб уникнуть вдома драми
Стали батьки думать –гадать,
Що ж дітям в свято дарувать.
Щось треба їм подарувати,
Щоб їх емоції зрівняти.
РазОм вони, щоб веселились,
А не кричали й не сварились.
То ж довго думали-гадали,
Складне питання все рішали.
І розв”язок знайшли задачки:
Подарувати їм конячки.
Сергійку - гарну, дерев”яну –
Іграшку, словом, бездоганну.
Миколці – кізяку, мовляв,
Щоб радість меншу виявляв.
В святкову ніч, як і хотіли,
Батьки задумане здійснили.
Вдоволені пішли спочити,
Щоб вранці разом порадіти.
Та вранці чують плач Сергійка.
От невгамовний парубійко!!!
-Чом не жива, а дерев”яна-а-а?!!
І не крас-и-и-ива, і пога-а-ана!!!
І серед цього горя, плачу –
Миколчин сміх (така от вдача).
-В мене конячка й немалА!!!
Жива!!! Та тільки утекла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196142
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 17.06.2010
-Не толкайте вы меня, не давите.
Лучше стать мне ровно помогите.
Ой, гражданка, вы меня пожалейте,
Под ребро своим локтем не бейте.
Не ложите вы сумку на плечи.
Позвоночник она мне покалечит.
Что за запах? Перегаром прямо в нос.
Да не боюсь я ваших глупых угроз.
Ах, мужчина, подмышки мыть надо.
Все же дама культурная рядом.
Так что руку поскорей опустите.
Ну, чево это вы мне хамите?
Ой, куда ж это вы едете тут?
Чт-о-о??? Как села не на тот я маршрут???
И в окне незнакомый пейзаж…
Поворачивай маршрутку сейчас!!!
Дайте выйти, вы меня не держите!
Вот, опять уже все вместе хамите.
Всегда крики, будто мы в гнезде осиному.
А так хочется культурно, по-старинному.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195427
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.06.2010
Это – енот. А ты чем гордишься?
ЧтО в жизни делал? Чего ты добился?
С природой покончив, в загаженный век
Гордо скажи всем : я -Человек.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194267
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 07.06.2010
Твоя обручка міцно нас з”єднала
У замкнутому просторі образ.
Моя до волі дивний потяг мала.
Не повернулася вона в останній раз.
В колі обручки гріє тепле літо,
Й зими холодної кружляє заметіль.
І пристрасть, і кохання, сонце, квіти,
І радість, і любов, і серця біль.
Не можна було все це змарнувати.
Даремно на втікачку я чекала.
Призвичаїлась до цієї втрати.
Твоя обручка і моєю стала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.06.2010
Дерева затремтіли від чекання,
Листок зелений відірвався й полетів,
Краплі тримаються за хмари з сил останніх.
Вітер у вітті страхітливо зашумів.
Перун нарешті вволю розгулявся.
Загуркотів фанфарами-громами,
Від гніву блискавок букетами кидався.
Насупивсь грізно хмарами – бровами.
Несміливо краплини перші впали,
Розбившись на маленькі діаманти,
Чимдалі швидше у вікно закалатали,
Даруючи навкруг живильні гранти.
Нарешті всі дощинки пролилися.
Очам відкрилась неба синь казкОва.
Щасливим сміхом радісно зайшлися
Веселки дві … Прикмета це чудова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193351
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 02.06.2010
Я - пліснява, що все навкруг руйнує
Що повсякчас, життя своє марнує.
Я - реагент, я плісняву вбиваю.
Сама себе без жалю пожираю.
Я – канібал. Печінку, серце, душу
Без роздумів і сумнівів розрушу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192458
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010
«Якщо колись, не дай Господь, стане в житті немиле все
Піди у храм і помолись. Тобі це радість принесе.»
Так рідна матінка навчала ще нерозумнеє дитя
З тих пір уже роки промчали. Вже й матінка пішла з життя.
Дитя маленьке – мужом став. Терпів і зради і образу
Біду і радість він узнав. Та наболіло цього разу.
Прийшов той день, що було прикро і дуже тяжко на душі.
Згадав він матері науку - відразу в церкву поспішив.
Коли у храм він увійшов, побачив там багато люду
Зрадів, бо думав, що знайшов там друзів - не людську осуду.
Та раптом люди зліва й справа шипіти стали, розгнівились.
-Це вам не у спортзалі вправа. Де так молитися навчились?
Дідок якийсь підняв на глум. Дививсь він зверхньо, з висоти.
-Не соромно такий костюм вдягати, щоб у храм іти ?
А потім зовсім почалось. З усіх боків хула щосили
І мужу звісно довелось… піти, бо дуже «попросили» .
Сів він на лавці біля храму. Втратив усю душевну міць.
Аж раптом повз церковну браму прийшов до нього знатний гість.
Ісус Христос! Невже це ти? Та я не гідний цього щастя!
Мене і в храм вже не пускають, бо чоловік я непутящий
Не вмію я ані молитись, ні одягтись у храм не вмію.
Не знаю як перехреститись. Просити милості не смію.
-Та, друже мій, милість дарує - Всевишній – джерело любові.
Молитву наш Господь почує, якщо молитва в твоїй крові.
Ну а за те не переймайся, що тебе з церкви виганяють.
У храм я також не заходжу. Туди мене теж не пускають.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191470
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
- О боже, де я, що зі мною? Що це за білая кімната?
Тут є і лікар з медсестрою?
- Реанімації палата.
-А ви сусіда мій по горю?
-Не переймайтесь, все пройде.
-А вам, я бачу, пощастило? Біля віконця лежите?
-Так, я везучий. У віконце до мене дивиться весь світ.
Я бачу, як заходить сонце, літак летить, лишає слід.
А в озері, тут недалеко, рибалки щойно пропливали.
Летить у хмарах ген лелека. Його закохані позвали.
-Ось так завжди весь світ – комусь. Ну а мені – лиш білі стіни.
- Заждіть же , дайте роздивлюсь. Не бачив кращої картини.
Обійми, погляди, цілунки. То двом істотам зовсім юним
Кохання шле свої да…ру-у-ун...ки-и
-Ой що це з вами, вам погано? І руки щось у вас тремтять.
Зовсім заслабли?
-Не.... ді-і-істану-у-у
-До кнопки виклику дістать? Допомагати вам не буду
Відверто зразу я вам скАжу. Переведуть вас в інше місце,
А я на ваше ліжко ляжу. Зірки я хочу споглядати,
І на закоханих дивитись, А зараз, мабуть, буду спати.
Ледь не забув я помолитись.
*****
-Сестричко, де ж це мій сусіда?
- Помер вночі, царство небесне.
- Щось довго не несуть обіду. Вже й день надворі скоро скресне.
Сестро, мені допоможіть.
- То чим же вам допомогти?
- Звідси мене переведіть. Біля вікна хочу лягти.
-Ось так, тихенько.. ще лиш крок. Ну от, ви вже біля вікна.
-Сестричко, що це за химера? Тут за вікном - глуха стіна.
Про озеро казав сусіда, а ще, що він лелеку бачив.
-Він бачити цього не міг, бо ваш сусіда був незрячим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191468
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
Я повернусь – і сум в душі розтане,
І вітерцем легенько доторкнусь.
Я повернусь, як новий день настане
Я повернусь, звичайно ж, повернусь.
Я підморгну вам зіркою із неба,
Сніжинкою тихенько прилечу
Я повернусь, то ж плакати не треба.
І сміху в домі буде досхочУ.
Веселкою я легко посміхнуся.
І висушу я на щоці сльозинки.
Птахом із вирію додому повернуся.
Мій поцілунок – то дощу краплинки.
Бузковим ароматом залоскОчу.
Вночі я співом солов"їним зачарую.
Я повернусь- слова мої пророчі.
І свято зустрічі всім рідним подарую.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2010
Победа – много в слове этом!
Рожденье жизни, вальс весны,
Любовь, воспетая поэтом…
В бою погибшие сынЫ.
Победа – счастье и свобода…
И стоны из-под груды тел,
И сила воли в ней народа.
И ужас страшных адских дел.
В Победе слышен запах плоти,
Горящей в топке «чистки наций»
Безумье, голод… но приходит
Смех майских песен, гул оваций.
В ней ты и я - кто после «даты»
Познали мирной жизни краски.
И в ней - погибшие солдаты
На фронте - без любви и ласки.
На Красной площади – Победа!
Строй ветеранов - их парад.
Но в тайной сделке со скинхедом -
Победу предал «старший брат»!
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188058
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.05.2010
Жовто-зелене каченятко керамічне
Стоїть в кутку, де був ЙОГО будинок.
Ця іграшка зворушлива й комічна –
Збуджує безліч спогадів-картинок.
Чому ж гидке і дике слово «зрада»-
Його не зву – приходить самотужки.
Та ні, не може бути, це неправда
Ми ж так любили маленького папужку.
Його призначення – із сонцем обійматись,
Розповісти, що квітка шепотіла.
Та не судилось йому з вітром позмагатись.
Ми кліткою йому зв'язали крила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187591
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2010
Сладкая ложь мягкой кошкой ласкалась
Взгляд отводя, елейно пропела.
После притворно заулыбалась.
Надежду посеяла - прочь улетела.
После нее же на белой карете,
Правда примчалась со скорбным лицом.
Явилась печалью в дом на рассвете.
«Он умирает. Прощайтесь с отцом!»
Ложь целовала ласково, нежно.
Преданным взглядом убила сомненье.
И убедила в идиллии прежней.
След недоверия стерла последний.
Правда мелодией друга звонила
-Она меня любит, а ты - третий лишний-
Долго о чем-то прощенья просила,
Злостью взорвалась! Прости нас Всевышний!
Мы инфицируем ложью "во благо"
Рану, способствуя росту абсцессам.
Гнойным нарывом страдаем, бедняги.
Врем, что довольны текущим процессом.
Правда, как скальпель, остро отточен,
Режет и чистит чей-то грешок.
Но осторожно, а то схлопочем
Страшный правдо-болевой шок.
Правда нас делает тверже, сильнее.
Холодом морит, палит огнем.
Станем от правды мы лучше, честнее.
Если все выдержим… и не умрем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186633
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.04.2010
Подземный переход - врата страдания.
Ты разрываешь душу ламп мерцанием.
Ты, как струна-сосуд, что порвалась,
Печалью в сердце резко взорвалась.
Подземный переход – ты душ касание.
Слепого музыканта ты признание.
Мелодия, что льется болью нежно.
В тебе судьба, глядящая небрежно.
Ты безысходность из букета нот
И беспросветности ты обреченный грот.
Но впереди забрезжил солнца свет.
Мы должны выбраться. Сомненья больше нет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185736
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 23.04.2010
Легко хмаринкою з неба спустилась,
У квіти весняних степів одяглась ,
Ніжним парфумом кохання умилась,
Весело сміхом п’янким розлилась.
Сумом із вічності серце тривожить.
Біль закидає в душевні глибини
І снігопадом тужливо заводить
Пісню журби про річки, полонини.
Хочеться взяти хорошу за руки,
Разом мереживо слів заплести.
Разом приймати і радість і муки.
Поряд із нею долю нести.
Та Музі не можна свободу псувати.
Навіть не дотик – легкий вітерець
Може спотворити, може злякати.
Й натхненню моєму прийде кінець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185032
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Рукою Казанови-диригента
Керуєш ти оркестром мого тіла.
Легко і ніжно – з почуттям моменту.
Звідки ти знав, що саме я хотіла?
Можливо пастка це, а може це свобода?
Та зараз вже нічого не важливо.
Із твоїм тілом укладена угода.
Як квітка, я розкрилася звабливо.
Ти увійшов у світ, що є життя і смерть,
Що є початком всіх земних подій.
З'єднались ніжність духу, плоті твердь
У світі здійснення чарівних всіх надій.
І Альфа і Омега ми в цю мить,
Бо є початок ми життя нового.
Доки існуємо - не можна зупинить
Повторення інстинкту основного.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183433
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
Худой ручонкой прикрываясь
Ребенок просит заикаясь
Не на-а-адо, ма, больше не бу-у-уду.
Но «мама» в раже бьет повсюду.
За то, что он посмел резвиться,
За то, что нет опохмелиться,
За боль в печенке, бланш под глазом,
И что родился - за все разом.
И «маме» даже невдомек.
Какой дала сыну урок.
Каждый удар уносит в вечность
Веру в любовь и человечность.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182556
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.04.2010
Родной мой, милый, ты поверь,
Если настигнет неизбежность,
Когда забьют за нами дверь -
Познаем рая безмятежность.
Дворцы и замки? Нет, конечно!
Богатство? Упаси нас бог!
Шалаш с тобой – и счастье вечно!
И запах снега, зов дорог.
И все мечты в период – вечность-
Тихонько будем воплощать.
Мир перед нами – бесконечность.
Его нам надо обживать.
Как дети будем мы шалить,
На тучах весело кататься,
Из молний шарики лепить,
Смеяться, бегать, кувыркаться.
Мы будем по крупинке счастье
В мире запретов раздавать.
И детям избегать ненастья
Будем незримо помогать.
Ты рисовать шедевры будешь.
А я? Я – петь, стихи слагать.
И свой талант ты не погубишь.
Себе нельзя там будет лгать.
Мы вместе – радость и беспечность.
Глаза в глаза, душа в душе.
И так продлится ровно вечность
Мне хочется туда уже.
Твой скепсис не могу я свергнуть.
Как все узнать и все проверить?
Ни подтвердить, ни опровергнуть.
Нам остается только верить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180404
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 28.03.2010
Боль, ты горе или милость?
Будто солнце закатилось.
Горло стоном раздираешь,
Голову насквозь пронзаешь.
И бросаешь в мясорубку,
Выжимаешь жизнь как губку.
Боль, ты горе или милость?
Слезы боли покатились.
Кулаком своим сжимаешь,
Душу с тела вынимаешь.
День стает темнее ночи.
И терпеть нет больше мочи.
Но еще сопротивляюсь
Не отдать ей жизнь стараюсь.
Боль – патологоанатом
Перебрала каждый атом.
Кто ты, горе или милость?
Молча, я с родней простилась.
И обидчиков простила…
Фуух, немного отпустило.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178356
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.03.2010
Ковбаса, ти моя , ковбаса!
Я купила тебе в "АТБ"
Яка ж в тебе велична краса!
Я потішити хочу себе.
Розовенька, з краплинками сала.
І ні з чим тебе не зрівняти
Довго я тебе вибирала,
Довго думала брати - не – брати.
Та нарешті наважилась я.
Примха ця пів - зарплати забрала.
І тепер ти навіки моя.
На це щастя я довго чекала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177240
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
Я за жінок всім серцем переймаюсь
І до Всевишнього з молитвою звертаюсь.
Молюсь за подругу, сестру, і за стареньку,
За дочку, за онуку і за неньку.
Я не прошу ні золота, ні грошей.
Лиш відведи всі біди, дуже прошу.
Не дай дітей своїх ти пережити,
Не дай війні нас вдовами зробити,
Не дай із фронту вісточку чекати,
Не приведи від голоду вмирати.
Не дай нам бути тягарем для рідних,
Не залишай знедолених і бідних.
Не дай хворобам сильний дух зломить,
Пісенну душу болем загубить.
Допоможи побільше зрозуміти,
З природою у злагоді щоб жити.
Ну а любові в Жінки стане через край.
ЇЇ в нас вистачить, щоб на Землі створити рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175939
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2010
Рожденье новой жизни и волшебство любви,
Самопожертвование и бескорыстье
Такие грани нашей непростой судьбы
Многосторонней, сложной и тернистой.
Быть матерью заботливой, любимою женой
Назначено владыкой мирозданья.
И в этом счастье наше и покой,
И в этом наша жизнь вся и призванье.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175530
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.03.2010
Ангелочек
Жила-была девочка. Ее звали Ангелочек. Она была худенькая, маленькая и очень послушная. Но слушалась она не потому, что боялась, а потому, что ей очень хотелось быть хорошей. Самой главной ее мечтой была мечта о вселенском счастье. Она такая маленькая и хрупкая часто говорила себе, что готова умереть за все человечество. Но она понимала, что это неравный обмен. Ее маленькая жизнь – на счастье всего человечества. Кроме жизни у Ангелочка больше ничего не было, что можно было поменять на счастье. Она очень часто выходила за ворота своего двора и смотрела на дорогу. Она ждала Чуда. Но Чуда все не было.
У Ангелочка было много всяких планов на будущее, когда она станет взрослой.
Во-первых, она хотела построить дом для одиноких кошек и собак
Во-вторых, она планировала стать врачом и лечить свою маму, чтобы та была здоровой и счастливой. С папой она не совсем определилась. Папа был инвалид. У него не было обеих ног. И он был алкоголиком. Часто бил маму, и за это Ангелочек его страшно ненавидела. И в то же время она очень его любила. Ей было очень больно от этой двойственности чувств. Если бы можно было его вылечить. Но мама сказала, что это невозможно.
В-третьих, Ангелочек хотела создать вечный двигатель и полететь в космос.
В-четвертых, она мечтала научиться играть на гитаре и пианино. Но пианино стоит очень дорого, и вообще у Ангелочка нет слуха. Так говорила ее мама. Поэтому обучение откладывалось на неопределенный срок.
А еще у Ангелочка была одна заветная мечта, в которую она особенно верила. Она верила, что однажды, вглядываясь в даль, за воротами своего двора, она увидит его – Принца с волшебной палочкой. Принц взмахнет своей палочкой и все станут счастливы. Ну, если не все, то хотя бы ее мама, папа и брат. А потом Принц нежно возьмет ее за руку и поведет в свою прекрасную страну, где правит всем Добро и Любовь. И душа ее никогда больше не будет ныть от страха и одиночества.
Пока Ангелочек была маленькой, у нее были огромные прозрачные крылья. Они были невидимы, но она их чувствовала. Она знала, что если ей захочется, то она может подняться на крыльях высоко-высоко. И во сне она летела к облакам. Это было очень легко. Только нужно немножко подпрыгнуть, и сразу же взлетаешь вверх над домами, деревьями.
Шло время, Ангелочек росла и все меньше и меньше чувствовала крылья. И однажды она поняла, что маленький хрупкий Ангелочек превратился в обыкновенную девушку. Когда она смотрела на себя в зеркало, то видела толстую, некрасивую девчонку. За этой человеческой плотью она старалась разглядеть Ангелочка с крыльями, но ничего не видела. «Но как же так? Я же ведь и есть Ангелочек. Мне нужно освободиться от плена этой человеческой плоти. Душа Ангелочка должна просочиться в каждую клеточку тела, и я снова увижу себя» - Так размышляла Ангелочек. Но единственное, что могло помочь ей – это Любовь.
Часть 2. Любовь.
1
-Расслабь руки! Они у тебя уже синие. Не бойся, я с тобой. – Андрей говорил полусерьезно, полушутя. Но Елене от этого было еще обидней. Ей хотелось плакать от страха, обиды и бессилия. Она действительно вцепилась в баранку машины так, что оторвать руки было очень тяжело. Их свело, они побелели от напряжения. Но отпустить руль Лена не могла. Чем сильнее сжимались руки, тем больше расширялись глаза.
-Господи, у тебя сейчас выпадут глаза – засмеялся Андрей. - Все, остановись у следующего столба.
Остановка, как всегда вышла корявая. Почти с выездом на бордюр. Хорошо, что скорость небольшая, а то не сладко пришлось бы пешеходам.
-Отдохни немного, и возвращаемся в гараж. У меня скоро следующий курсант придет.
Лена с трудом расцепила руки и почувствовала, что сейчас заплачет. Она закинула голову назад, но это не помогло. Она начала шмыгать носом. Андрей увидев, что слез не избежать, взял холодные, побелевшие руки Елены в свои большие теплые ладони. У Алены слезы быстро высохли. Плакать перехотелось. Захотелось всем телом прижаться к Андрею. Но ведь нельзя. Он просто выполняет свои педагогические обязанности. Он должен выучить Елену водить автомобиль. Но Лена не совсем прилежный ученик. То зеркало заднего вида разбила, то на бордюр выехала, то чуть не въехала в легковую машину.
В тот момент, когда машина трогалась с места, ужас сковывал все тело Елены. Ей казалось, что автомобиль едет сам по себе и не поддается управлению. Андрей иногда покрикивал на нее, но в основном насмехался.
-Куда ты едешь на камень. Между ножками его пропускай. - От этого шоферского двусмысленного юмора Лену передергивало. Но она молчала. Молчала потому, что Андрей был ее инструктором по вождению. Он учил ее водить такую непослушную трехтонку. Кроме того, Алена начала замечать в себе какую-то перемену. Когда подходило время вождения, в Елене разгорались два очень противоречивых чувства. Страх перед вождением и сладостное ожидание встречи с Андреем. Но она боялась признаться самой себе, что не равнодушна к инструктору.
- Просто он мой учитель. Я его очень уважаю – говорила она себе. Но червячок внутри шептал ей:
- Нет, это что-то большее, чем уважение.
Когда Андрей прикасался к ее рукам, разжимал пальцы, вцепившиеся в руль, будто бы легкий разряд тока пробегал по телу Лены. Ее губы, руки, все ее тело стремились прижаться к Андрею. И только разум из последних сил удерживал ее от глупого поступка.
Она старалась не показывать, как приятны для нее эти прикосновения. Но учащенное дыхание предательски ее выдавало. Андрей то ли не понимал, то ли не обращал внимание на чувства Елены. Может, он часто сталкивался с влюбленностью девочек – курсанток? Кроме того, он был женат. У него двое детей. Одним из маршрутов на вождении, был маршрут к Андрею домой. Это была очень тяжелая дорога. Со множеством поворотов, и страшным подъемом. Поэтому обычно часть пути вела машину Лена, а другую часть сам Андрей. Алена очень любила смотреть, как инструктор ведет машину. Он так лихо переключал передачи, при этом рассказывая что-то Елене.
Но ей очень не нравился момент, когда они подъезжали к дому Андрея. Подъехав к забору, Андрей кричал: « Жена, родная, я приехал!» На его крик выходила молодая женщина в домашнем халате стоптанных тапках и грубо отвечала: «Ты че орешь?»
-«Жрать хочу» - смеялся Андрей. Затем он выходил из машины и с женой они шли в дом. Иногда Андрей по пути домой что-то покупал. Если это были какие-то массивные вещи, то Лена ждала, пока инструктор их выгрузит.
Алену особенно коробило слово «жена». Почему – она и сама не знала. Наверное, она ревновала Андрея.
2
-Алена, давай сходим в кафе. Скоро экзамены, мы разбежимся в разные стороны, ты забудешь своего инструктора по вождению, выйдешь замуж.
- Я не забуду своего инструктора по вождению. И я согласна сходить в кафе – тихим голосом ответила Елена.
Андрей смотрел своими голубыми немножко близорукими глазами прямо в глаза Лены. И Алена увидела во взгляде то, чего ждала столько месяцев. Она увидела желание. Он хотел близости с ней. И от этого взгляда у девчонки похолодели руки и ноги. Ей захотелось провести рукой по его щекам, прикоснуться губами к колючему подбородку, почувствовать его запах. Такой родной и поэтому ароматный. Все портила совесть. Она тихонько шептала: «У него есть жена и дети» Но худшая часть Лены отвечала: «Я хочу быть счастливой. Почему кто-то может любить и радоваться, а я не должна?» От этой внутренней борьбы с самой собой Алену начало лихорадить. Чтобы Андрей не увидел ее внутренних мучений, она быстренько засобиралась. Они договорись о месте и времени встрече, и Лена ушла.
В кафе Алена только пригубила какой-то коктейль. Но опьянение наступило еще до употребления алкоголя. Как только она увидела Андрея, у девчонки все поплыло перед глазами. Щеки горели, из-под мышек бежал холодный пот, руки и ноги были холодными и саму ее била лихорадка. Лена ненавидела такое состояние. Постепенно она немного успокоилась. О чем они говорили, Елена не помнила. И как сказали в известном фильме, ей запомнилась только последняя часть разговора. Андрей сказал, что его жена и дети уехали к родственникам на несколько дней, и пригласил Лену к себе в гости.
-Ты еще можешь отказаться - шептал ей тот же внутренний голос. Но он был очень тихим, и Алена сделала вид, что не слышит его.
***
Лена лежала совсем одна в этой чужой грязной комнате. Андрей был рядом, но близости с ним она не чувствовала. Интересно, он понял, что Алена была девственница? Когда она спросила его об этом, то Андрей ответил что-то невнятное.
Потерялась какая-то связь между ними. Что-то очень важное. А может, ничего и не было? Андрею захотелось новых ощущений. А Елена по наивности нафантазировала о большой и красивой любви.
-Собирайся – сказал Андрей – сейчас приедет мой друг. Он отвезет тебя домой. Я договорился с ним.
У Алены комок подкатил к горлу. Зачем друг? Почему не сам? Я не хочу, чтобы меня видели твои друзья. Но все возражения проносились только в мыслях. Лена встала, попросила дать ей воды, чтобы помыться. Ей очень хотелось смыть с себя все неприятные чувства, которые она испытывала после близости с Андреем. Ее подташнивало.
В дверь постучали. Это приехал Николай – друг Андрея.
-Ну что, ты готова?
-Да.
-Тогда поехали.
Они ехали на грузовой машине. Всю дорогу Андрей разговаривал с другом о своей семье. Рассказывал о каких-то бытовых делах, о том, что собираются покупать со своей женой, что ремонтировать, как ведут себя дети. Тошнота нарастала. Алена попросила остановить машину, и только теперь Андрей с Николаем обратили на нее внимание.
Она еле успела выйти из машины. Ее стошнило.
Наконец, они подъехали к дому Елены.
- Ну что, до встречи? – сказал Андрей
И все. Больше ничего, никаких признаний в любви, никакого сожаления о том, что они расстаются. Ничего.
-Подожди, – ответила Лена. - Скажи мне только одно. Скажи, что меня не забудешь. Даже если это неправда. Просто скажи это. Мне нужно это услышать – она говорила быстро, чтобы Андрей ее не перебил.
-Конечно, не забуду - сказал он очень буднично, и неискренне.
Андрей уехал, а Лена осталась. Она приняла душ, долго пыталась смыть с себя что-то очень неприятное. Но вода не помогала. Алена чувствовала себя грязной. На следующие утро ничего не изменилось Она боялась даже притронуться к своей маленькой племяннице, чтобы не замарать ее.
Шли дни, а Лена все ждала, когда приедет Андрей, скажет ей, что любит ее и она снова почувствует себя чистой и прекрасной. Но Принца не было.
Она обманулась. Не было Принца. Не было Любви. При этой мысли, будто кто-то полоснул ее лезвием ножа. Не в сердце, нет. Невыносимой болью резануло где-то сзади, чуть ниже затылка. Ее тело стало тяжелым. Ноги не могли удерживать эту тяжесть. Она медленно опустилась на пол. Как будто сила тяготения увеличилась в несколько раз. Крылья! У нее сломались крылья! Любовь помогла освободить их, обнажила, сделала беззащитными. А сейчас они сломались. Боль не утихала. Неужели боль не пройдет? Не может быть. Рана заживет. Обязательно заживет. А отрастут ли крылья? И хочется ли ей этого? Ведь так больно, когда они ломаются!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174697
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.02.2010
- Кажуть Господь завжди відзивається
Якщо хтось до нього щиро звертається.
Господи, може й мені ти підкажеш.
Питання мої ти ж легко розв'яжеш.
Хто ми і звідки, куди ми йдемо
Кому ми корисні і що ми дамо?
Що таке вічність, чи є в нас душа,
Чи безсмертна вона, долю хто виріша?
- Зажди, по-порядку вести треба бесіду.
Всі люди частина великого Всесвіту
Міняється форма та суть залишається
Ця суть душею у вас називається.
А вічності змісту вам не зрозуміти,
Бо зрозумівши можна здуріти.
***
- Мабуть цей хлопець месія, їй богу.
- Шановний, та не звертайте уваги на нього
Знайте ж «месія» частенько тут ходить
Людей легковірних в оману заводить.
Весь час він говорить сам із собою
Бо в нього давно щось не те з головою.
***
- Господи, чом тут зібралися люди?
Краще в лікарні мені, кажуть, буде.
- Ти ж сам захотів розмову вести.
Тож хрест тобі цей ще довго нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174590
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2010
З'єднали нас робота, діти,
На підвіконні в кухні квіти,
Пральна машина, холодильник
Годинник, разом з ним будильник
Тарілка супу, чашка чаю
Все, що у побуті я маю.
А те, що мріялось, бажалось,
Щастям, веселкою співалось,
У танок пристрасний пускалось,
Маком кохання розкривалось…
Все це поволі віддалилось.
І врешті мовчки розділилось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2010
Как-то день не задался с утра.
Не смеется нигде детвора.
Птицы грустно на ветках поют
Тоже радости не додают.
А в квартире решетки на окнах
Расчертили мир на кусочки
Небо в клаптиках и осколках
Грустью врывается в эти строчки.
Я хотела, чтоб радостно было,
Чтобы строчки в стихах - как сладость,
Но вот так получилось уныло.
Может завтра вернется радость?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173407
рубрика: Поезія,
дата поступления 22.02.2010
Пеньем скворца и звоном капели
Радостно жизнь возрождается
Зимние дни уже пролетели
Стремительно все пробуждается
Гномик – подснежник, стряхнув с себя сны
Сквозь снежный покров улыбнется.
Влюбчиво-чувственный танец весны
Торжественно в мире начнется.
Солнышко нежно гладит, ласкает.
С каждым днем жарче, теплее.
Лето пришло и плоды распускает
Тыква на нашей аллее.
В танце прекрасном вальсом прощальным
Кружится под ветра звуки
Желтый листочек, немного печальный
И тихо ложится мне в руки.
Клен отряхнулся ветками важно.
Грустно с листвою расстался.
Чуть пошатнулся, скрипнув отважно.
С осенью он попрощался.
Тихо снежинка спускается вниз –
Первый разведчик зимы.
Медленный танец «Зимний каприз»
Танцуя в объятиях тьмы.
Будто волшебным сном гипнотическим
Всех заколдуют снежинки.
Спит все живое в саду ботаническом –
Сюжет с новогодней картинки.
Липе приснилось дитя в колыбели,
Птенцов как на ветках качала.
С пеньем скворца и звоном капели
Все повторится сначала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173169
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 21.02.2010
Для мене 23 лютого з дитинства був Днем Чоловіків. Тож я всіх вітаю з Днем Чоловіків.
Зламалось щось в домі, чи кран протікає,
Сусід дістає, син з уроків тікає,
Чи може поплакатись треба в жилетку,
Або щось підняти, стати на табуретку.
Ви з цим всім справляєтесь, любі мужчини.
Буває ми сваримось ( не без причини),
Буває, що гиркнемо – для профілактики.
Бо такі правила жіночої тактики.
Та все-таки ми без вас, ну нікуди.
Без вас дуже сумно і гірко нам буде.
Кохання до вас – це найкраще що маємо.
Без нього душею ми просто вмираємо.
Тож хай буде щастя у вашій оселі.
А ми біля вас будем ніжні й веселі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173079
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.02.2010
Зі мною щось коїться. З кожним днем - гірше!
Зростає напруга все більше і більше!
До лікаря, швидше, бо це - маячня.
Коли відображення в дзеркалі бачу,
Хочеться крикнути: «Ні, це не я!»
Та все ж посміхаюсь йому , а не плачу
А бачу я в ньому усміхнену пані
Ясний, щирий погляд сірих очей
На щічках рожевих ямочки гарні
Багато іще в неї гарних речей.
В очах її змішано небо і море,
А в усмішці - ніжність доброго серця
Та все це в полоні страшної потвори
Що всіх пожирає і Старістю зветься .
В страшної істоти мішки під очима,
У зморшках обличчя, зубів вже нема
Несе невидимий тягар за плечима
І гне її бідну доля сама.
А ще на руках в неї випнуті жили,
І ноги в мозолях - пройшли жар і воду.
Але це страхіття, ці старості брили
Не зможуть закрити красуні той вроду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173078
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 21.02.2010
Слезами я пытаюсь растопить
Стену, которая тебе мешает жить.
Я бьюсь о камень сердцем, головой.
Ну а в ответ лишь взгляд холодный твой
Тихонько капает из раны жизнь моя.
И тупика в твоей душе пугаюсь я.
А кровь моя волнуется в тебе,
Но пустотой я становлюсь в твоей судьбе.
Хотелось доброту мне передать,
Да только жизнь все повернула вспять.
А может, гены виноваты в том,
Что дружбу отложил ты «на потом»
Да только вряд ли я смогу дожить
Пока начнешь со мною ты дружить.
Ведь жизнь из раны потихоньку вытекает
Прозренья твоего не ожидает.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172651
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.02.2010
То плаче, то сміється
Оголена душа
То люті піддається
Злість словом воскреша.
Але за кожним словом
Самотнього вірша -
Чутлива, емоційна,
Оголена душа.
А що як за цим «ніком»
«Агнеса» чи «болід»
З невизначеним віком
Сховався суїцид?
Рядки, що про кохання –
Самотній крик в пустелі?
«Колеса» чи мотузка
Чекають вже в оселі?
І хочу всім я дати
На щастя настанову.
Не треба піддаватись!!!
Молю я знову й знову.
(Іноді, під час читання віршів на рожевому сайті і не тільки на ньому, в голову приходять такі думки. Будь-який збіг з «ніками» - звичайна випадковість )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171843
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Скажи мені, скажи.
Адже це так важливо.
Скажи так, щоб душі
Співалося щасливо.
Щоб словом розірвав
Самотні мої ночі.
Близьким мені щоб став.
Серце цього так хоче.
Скажи про сонця промінь,
Про роси на світанні,
Про ніжний цвіт троянди,
І про своє кохання.
І що в мені – твій Всесвіт,
А дотики, цілунки,
Обійми, сміх і близькість –
Це долі подарунки.
Але в кімнаті – тиша.
Спиш, бо робота зрання.
Я знов буду сама
У снах шукать кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170742
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010
Маленькая девочка по свету идет
Смотрит, улыбаясь, песенку поет.
Зла не замечает девчонка – малышка.
Радуясь счастливо, все бежит вприпрыжку.
У нее есть крепость и ее защита.
Не страшна ей тетка, что кричит сердито.
Крепость и защита, и ее отрада
То мечты и грезы – для души услада.
Голубое небо, море голубое
И песок искристый, омытый волною.
А на берегу том - сказочный дворец.
Ну а во дворце есть маленький ларец.
Палочка волшебная в том ларце лежит
И ее чудовище злое сторожит
Лишь девчонка знает, чем монстра сразить,
Как чудище злое можно победить.
Доброта и нежность, и любовь, и ласка -
Верное оружие против зла у сказках.
В монстре бьется сердце с кровью ледяною,
Растопить которое, можно лишь любовью.
Девочка сумела - монстра победила.
Принца от заклятья она освободила
Но почему больно, что же происходит?
Злое то заклятье девчонку находит.
Доброта и нежность, и любовь пропала
Отдала их девочка – принца ведь спасала.
И стучит сердечко с ледяною кровью,
В душе, отзываясь горечью и болью.
Что это за сказка с печальным концом?
Где же принц, спасенный с волшебным ларцом?
Не видно нигде его, как ни смотри в даль
В сказке этой грустной есть одна мораль.
В каждой взрослой женщине - девочка живет
Та, что в сказку верит, и любит и ждет.
Но не стоит ждать нам счастья ниоткуда.
Лишь от нас зависит: случится ли чудо.
Змея, что захочет душу подчинить,
Только в одиночку можно победить.
Вы любовь и ласку с радостью дарите.
Только от заклятья сердце берегите.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169713
рубрика: Поезія, Поэтический, природный набросок
дата поступления 03.02.2010
Сынок, родной мой, ты моя кровинка.
В тебе кусочек от моей души.
И разрывать связующие нити
Прошу тебя, сыночек, не спеши.
Соединяют невидимые связи
Сердца и души всех родных людей.
И раны от разрывов и отказов
Болят у матерей и у детей.
Пойми, сынок, хороший мой, любимый,
Мужская сущность не агрессия не бой.
Каждый из нас в душе неповторимый.
Нужна лишь смелость, чтобы быть самим собой.
Мужчина – не крутой артист в кино
Не супермен, побеждающий кого-то.
Мужчина – это чувства и добро,
Ответственность решимость и забота.
Поверь мне милый, дорогой, на слово.
Унынье рядом со значеньем «брать».
Душа и сердце нам подскажут снова:
Счастье и радость в слове «отдавать».
Скажу тебе я истину простую,
Если позволишь мне еще с тобой побыть.
Жизнь без родных - потрачена впустую.
Отречься можно, но не позабыть.
Нельзя забыть, как радостно смотрел,
Когда к отцу ты на плечо взбирался.
Нельзя забыть, как вместе с нами пел,
Дурачился и весело смеялся.
Родной мой сын, позволь мне лишь одно.
Покуда есть я, покуда существую –
Поддерживать тебя и помогать.
Не вижу я себе судьбу иную.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169628
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.02.2010
Олег лежал в луже крови. Кровь бежала из него струйкой. Он не видел, а чувствовал это. Он знал, что умирает. Страха не было. Была обида. Обида на весь мир. Ему всего 36 лет. Как-то все прошло в этой жизни глупо. Он всегда чувствовал себя неприкаянным. Пьянки, никаких желаний и стремлений, тюрьма – все это его жизнь. Но он не хотел такой жизни. Просто он не видел ни смысла, ни цели в своем существовании. Очень хотел увидеть, но не видел. Один момент всплыл в его памяти.
Он еще школьник. Конечно же, трудновоспитуемый. Хотя, кто занимался его воспитанием? Вечно пьяный отец? Мать, которая всем недовольна, всегда и во всем винит Олега? Никто не расспрашивал его о том, что у него на душе. А он, как и всякий другой мальчишка, очень хотел совершать подвиги. Ему очень хотелось узнать, что же там за белыми облаками. Может, там действительно живет какое-то существо, которое излучает бесконечную, огромную любовь. И от этой любви исчезает страшное одиночество. Одиночество, которое холодом охватывает душу, от которого хочется выть. И вот среди этого одиночества появилась девчонка.
Олег остался на второй год в 7-м классе. И вдруг? на комсомольском собрании Наташка сама попросила, чтобы ее «прикрепили» к Олегу. Честно говоря, Олегу это было приятно. Эта девочка нравилась многим пацанам. Черненькая, курчавая, с серыми глазами. Очень старательная. Одна из лучших учениц в школе. Для нее лозунг «Если не ты, то кто же?» был жизненным кредо. Сердце Олега радостно забилось, но он не подал виду. Самое удивительное было то, что Наташка переживала за него по-настоящему. Она пыталась уговорить учиться, подсказывала на уроках, несмотря на замечания учителей. Ей действительно была небезразлична его судьба. Она понимала его проблемы в семье, потому что у нее был такой же отец – пьяница, как и у Олега. Очень яркое воспоминание об уроке русской литературы. Им задали написать рефераты на тему… Хотя тему он не помнит, да это и не важно. Рефераты должны быть красиво оформлены, с картинками. Наташка начала сокрушаться, что у нее нет картинок. Ее старший брат не разрешал ей резать журналы и открытки. Олег был рад что-то сделать для Натальи. Он притащил кучу картинок и поделился с Наташкой. Эти минуты вспоминаются очень четко. От чувства собственной значимости приятно щекотало в животе. Они сидели и писали рефераты. Наталья была очень близко. У Олега возникло огромное желание прикоснуться губами к ее лбу, щекам, губам. А потом… Олег попытался отогнать эти мысли и желания. Но это было нелегко. Эти переживания были детскими, глупыми, но от этого еще более чистыми и светлыми. Больше в его жизни никогда не возникало таких сильных, глубоких желаний и чувств.
За рефераты они оба получили по «пятерке». Это была первая «пятерка» Олега за последние 6 лет учебы в школе. Наташка очень радовалась не столько своей оценке, сколько оценке Олега.
Между ними установились чистые, доверительные отношения. Они сидели на последней парте. Олег втайне от Наташи нарисовал на ее половине парты огромный парусник. Догадывалась ли Наталья, кто художник, или нет, но очень сильно восторгалась картиной. Раз в четверть они всем классом мыли парты. Одна Наташа оберегала свою парту, чтобы не дай бог, никто не смыл картину.
Но все когда-нибудь заканчивается. В 9-м классе произошла очень неприятная история. Олег ругался с ребятами из класса и при этом безбожно матерился.
-Прекрати! – резко крикнула Наташка.
Но Олег не послушался. И тогда она сделала ужасную вещь. Она не должна была этого делать. Она при всех ударила его по лицу.
Да, он не прав. Но она ведь лучше его. Она – воплощение доброты и не должна была его бить по лицу.
На следующей перемене, когда Наталья вышла из класса, Олег зарисовал парусник. Он хотел сделать ей больно. Он был очень зол на Наталью. Когда она увидела свою любимую картину в таком состоянии, то с трудом удержалась от слез. А может, ей хотелось плакать от той злости, которую источал Олег, кто знает. Потом она начала потихоньку смывать то, что Олег зарисовал, и через несколько дней парусник был восстановлен. Некоторые детали были изменены, но, в общем, картина была в нормальном состоянии.
К сожалению, их отношения никто не захотел восстанавливать. А может, никто не сумел. Но после 9-го класса их пути разошлись. Он бросил школу. Она пошла в техникум. При редких встречах она здоровалась и смотрела на него грустными глазами. И ему казалось, что ее глаза просят о чем-то. Чтобы выяснить, о чем же просят ее глаза, нужно было пригласить ее на свидание, наклониться губами к ее щеке и тихо сказать: «Почему у тебя такой грустный взгляд? Не грусти, пожалуйста, я люблю тебя больше жизни и готов для тебя на все». И, может быть, тогда в ее глазах заблестели бы искорки счастья. А из искры, как известно, разгорается пламя.
Но Олег боялся. Он боялся, что Наташа откажет ему в свидании, а если и не откажет, то он, такой непутевый, испортит девчонке судьбу. А зря. Может, у них все получилось бы. Может с помощью Натальи, Олег смог бы найти смысл своей жизни. Сейчас лежал бы он в уютной комнате рядом с женой Наташкой. А в детской сопели бы их дети. Он ведь очень ее любил. Но себя он ненавидел.
Олегу стало очень холодно. Он перестал чувствовать свое тело, не мог пошевелить руками. Глупая мысль пришла в голову: «Одежда, наверное, очень испачкалась»
Последнее, что он увидел – это был свет. Теплый, мягкий, ласковый.
Олега Артеменко нашли рабочие рано утром. Он был мертв уже несколько часов. Убийц не нашли. Но по поселку поползли слухи, что убили его люди из милиции. Никто не стал выяснять обстоятельства его смерти. Да и кому нужно было это выяснять?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169624
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.02.2010
Якось день розпочався не так.
І дітей веселих не чути.
Ніби вороном каркає шпак.
Чому сумно? Не можу збагнути.
А в квартирі на вікнах грати
Світ розкреслили на шматки.
І розірвані неба шати
Входять тугою у рядки.
Я хотіла, щоб вірш, як розвага
Щоб слова, як меду краплинки.
Може завтра вернеться наснага?
І просипляться сміху перлинки?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.02.2010
Ты жизнь свою, как мусор разбросала.
Один год шел налево, а второй – направо.
Все время ты любовь свою искала.
И никогда не рассуждала здраво.
Катилась по щеке сына слеза,
Когда он маму во дворе искал.
Но взгляд твой становился, как гроза.
Ведь сын тебе в тот день очень мешал.
Мужчины приходили, уходили.
От них лишь горечь в сердце и душе
И все тебя немножечко любили.
Но чувства умерли твои давно уже.
Не встретила любовь ту, что искала.
Детей пораздавала, как кукушка.
Ты дни свои, по жизни разбросала
Была ты раньше ангел - стала потаскушка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169428
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.02.2010
Зона любви моей горькой, единственной.
Зона, пленящая меня таинственно
Хоть и пыталась отсюда сбежать,
Только не вышло – вернулась опять.
Зона, пропитанная силикозом.
А радиация? По коже морозом!
Кто превратил в зону милую вотчину?
Может пришельцы? Пикник на обочине?
Те, кто любил тебя страстно, без меры
В теле твоем рыли шахты, карьеры.
Глубже и глубже вовнутрь проникают.
Себе на погибель тебя разрушают.
Мой Кривой Рог, как лечить твои раны?
Как пирамида, хранящая тайны,
Ты нами разрушен, что уж тут скажешь?
Мы и не знаем, как нас ты накажешь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169315
рубрика: Поезія, Городская (урбанистическая) поезия
дата поступления 01.02.2010