| Сторінки (2/145): | « | 1 2 | » |
Суіцидні думки приходять лише удень,
бо ідуть на тінь, а вночі її не видно.
Триголовий пес проводить їх до грудей
і не випускає. Груди ж твої – розплідник
королівських кобр з Варанасі. Вони живуть
на гарячому попелищі. Вони одвічні.
Ти збираєш шкіру їхню торішню немов траву
і ладнаєш діри від їх укусів на передпліччі.
Уночі ти лягаєш спати, аби ніхто
не прогнав твоїх змій у дике безкрайнє поле.
Самогубство – це не завершення, це повтор.
Це кружляти навколо зірки, що охолола.
Розкладати пасьянс з колоди чужих хвилин.
Це дивитися в очі тим, хто не має серця
і плести вінок з гіацинтів, що відцвіли
в тих очах, і знати, що він порветься.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.01.2020
А знаєш,
Схід - то не зовсім напрям, то стан душі,
коли ти тонеш.
Це тільки вічність достоту плинна,
а ти не вічний. Тому даоське
"Не ворушись!" -
єдина заповідь в тому світі.
Там гільйотина
тотожна вічності, бо й як та не спиняє рух.
У стані Сходу ти не зважаєш на сон
та стерті
коліна, пальці і пам'ять.
"Мамо, а я помру?" -
"Ні, не помреш.
На таких, як ми, не настачить смерті".
Коли у скроні ударить сонцем і гашишем,
коли у пальцях перепульсує вчорашній
досвід,
зніми свій хрестик,
сховай у діри чужих кишень -
ти вже на Сході.
І тут хрестів і без твого досить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2014
ПроіржАвів підвечір і в дірку у дні виливається теплий кармін
І замащує в червень протягнутий палець людини,
Що рахує зарубки, надерті піском на застінках скляної тюрми,
І збиває лічбу, та не може розбити годинник…
А десь там, на високій-високій горі, западає порізана синь,
Наче свіжо поголені щоки старого Ісуса.
Зашкарубла долоня гребе там докупи усі часові пояси,
Що лежать на землі, ніби тіні нових землетрусів,
І затягує ті пояси і піски у розкішний кобилячий хвіст,
І пускає кобилу галопом по синіх вершинах.
І кидаються врозтіч Стожари і Пси, і гуркоче розхитаний Віз,
а Христос дістає метеори, що впали за шию.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428979
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.06.2013
Не лякайся цієї спеки, вона – як Змій:
Їй смакують лише незаймані та святі.
Не трави її беладоною та слізьми,
Не шпигуй золотими голками білу тінь,
Хрестоцвітами та зажнивками не гони,
Не кидай кам’яною сіллю по голові.
… Подивись їй у самі очі і роздягнись,
І пусти її на вологий тугий живіт.
Ви лежатимете обоє, мов пара вій,
Що упали з повіки обрію на ставок,
Розімлілі торішні яблука у траві,
Здичавілий бездомний пес і безлісий вовк.
Ти не дихай, ти просто злизуй із губ агар,
Що сочіє цукровим киснем по зрізах стін,
І дослухуй, як витікає твоя жага -
там, де Змій належав пробоїну в животі.
І нехай із тебе вийде уся вода
І залишиться тільки масло і чорний мед.
Не лякайся цієї спеки – ще є Адам:
Він прийде і усе недобране довізьме.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428585
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2013
Пусти мою руку, я маю підняти засув
на чорних воротах, які ти колись палив
(тоді ти не знав, як швидко усе погасить
холодний пісок і довгий, мов ніч, полин).
Ступай по слідах, залишених на світанку
отарою снів, що вибігли на лице, -
туди, де роса біліє немов останки
розкопаних душ, де пахне сирим яйцем,
де шлях на війну вливається в шлях на вирій,
де мальви – як рани, що гоять свою красу,
де баба-шептуха замолить твою зневіру
моїми віршами і виллє на віск їх суть:
вони попливуть весільними рушниками
кульбабково-теплим виводком каченят.
Я їх попасу, а ти повертай до брами,
яку споконвік ніхто і не зачиняв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Коли розповзуться вени гадюками по осонню,
Я вислизну поміж ними і витечу з-під землі.
Захочеш мене догнати – постій на снігу босоніж,
Допоки ядуча вічність не випече мозолів
Находжених по асфальту проспектів чужого міста,
В якому нема блаженних – лиш дзвони, та й ті мовчать.
Захочеш мене вловити – замаж свої очі тістом,
Що сходить у передпічку на проскури до причасть.
Вбери перехрестя вікон у мак й перекотиполе:
Захочеш мене почути – молися на ті хрести,
А в ночі вогню і граду молись на гінку тополю,
Що, збита страхОм начорно, не перестає рости…
Коли розповзуться вени гадюками по осонню,
Крізь отвори на зап’ястях я випаду, наче сніг -
На проскури для блаженних, на мак і твоє безсоння,
Що є лиш новим видінням, якого ти ще не снив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.05.2013
Моя королево, сьогодні світати не буде
– світило зомліло,
Завидів, наскільки пасує твоєму волоссю пожежа палацу.
Заграва впилася тобі у зап’ястя вустами отруйливих лілій,
І вдарила в тім’я, рознісши свідомість на друзки гарячих овацій.
Забили на сполох. Колода прислуги розсипалася по газонах.
Церковна дзвіниця помпує неспокій, зливаючи вниз голосіння.
А ти ошаліло апокаліпсуєш у самому витоку дзвону,
Пульсуючи в ритмі, що б’є однаково по страті і по воскресінню.
Назавтра не буде чого одягнути – зосталася тільки сорочка,
Заплямлена піною збитої ночі й розчавлених снів молочаю.
Пройшовши крізь пальці, що мітили в пекло, ти все ще –
така непорочна:
Сам бог починав над тобою молитись щоразу, коли ти кричала
В обіймах коханців…
Моя королево, не бійся підходити ближче –
Твій трон ще ніколи не був таким пишним –
в вогні проявляється суще.
Коли допалають герби і знамена, ти вибереш із попелища
Зомліле світило, що необережно упало в свою ж завидющість,
Закріпиш на тім’ї – прокинеться сонце і зарум’яніє від щастя,
бо також пасує твоєму волоссю…
Ти ходиш по пальмовім листі,
що впало на попіл. Блаженні бездомні зализують тобі зап’ястя,
А ти їх вином і гірким молочаєм помазуєш на королівство.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Хто не смердить, не значить, що він - живий.
Сльози – такі ж солоні, як кров і лоно.
Замість плювати в покидьків і повій,
Краще понюхай спершу свої ж долоні -
Що запеклось між пальців, який пісок –
Дихай своєю суттю, допоки вирвеш.
Щоб осягнути велич чужих висот,
Треба розбити лоба о власну прірву.
Бог недаремно сіє зірки у млу –
Вся чистота починається із болота,
Де в перегної святості та облуд
Грудка землі проростає у синій лотос.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2013
Поведи мене в гори. Дивися, я вже дорослА,
Я вже вийшла на сушу і конфірмувалася світлом.
Я розплутала море, що піною билось в узлах,
розпустила нагрудні вінки із бутонами зла
і вдихнула небес, що рожевим світанком розквітли.
Поведи мене в гори. За руку візьми й поведи.
Я не буду пручатись, я навіть молити не буду.
Я готова нести на собі кілометри годин
без питань і зворотів, мовчати сюди і туди,
дослухаючись хащів, де вітер гойдає іуду.
Поведи мене в гори і викупай у молоці
із одвічних грудей, що набухли туманом, як чадом.
Покажи мені ранок в лискучій, як плаха, ріці.
Я навиділа доста вселенських і просто кінців,
і тепер я волію побачити світопочаток.
Поведи мене в гори. Нехай нам обом задзвенить
заблукала корова дзеленьком у правому вусі,
а під лівим зійдуться вусаті коти-баюни
і нашепчуть про стежку, що виведе в затишний низ,
і про іншу – туди, куди я дивитись боюся.
І нескоро ще гляну, хоч скільки мене не годуй.
Надігнившу о-манну доточує яблучна гусінь.
Воскресають іуди, а вітер все дме, як і дув.
Поведи мене в гори. Сама я туди не піду,
бо забуду зворотну дорогу і не повернуся.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.04.2012
Ти ніколи його не знала. Він просто був -
у зеленім, як пляшка, светрі і без пальто.
Вік невизначений, і зріст, і вага… Мабуть
що про нього у цьому домі не знав ніхто.
А в будинку через дорогу, де 6 дверей –
5 із двору й іржаво-сині в кафе «Рустам»,
де на вході китайські дзвоники – «…оберег!» -
там про нього було відомо усім котам.
Чим учора він повечеряв і чим постив,
що читає і чим загорнута ковбаса -
все могли би зеленоокі розповісти.
Тільки слухати їх приходив лише він сам.
Ти дивилась на нього інколи з кухні вниз:
як запльовані кляття зчісував на котах,
як жалів голубів, підсаджував на карниз,
як отрушував пил з невидимого пальта,
говорив до людей, до тіней, дерев, хоча
він ніколи не забалакував до небес…
Ти зливала потому в мийку холодний чай,
а світанок у стоки міста зливав тебе.
Часом він підбирав вологий брудний папір
(посушити і готувати на нім обід)
і опалий вишневий цвіт, що ділив навпіл -
невшкодованим голубам і живій тобі…
Якось в лютому він відлюднився - став святим.
Тітка Ліда з кафе казала «Пропав – не п’є!»
На районі заголосили усі коти.
А для тих, що його не знали, він все ще є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326474
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
… А буває, тобі мовчиться -
так, що стіни твоєї суті
утрачають звичайну пильність
і замислюються на трохи.
І тоді, мов нічні злочинці,
проникають у тиху сутінь
почуття, що зайшли на кпини
і слова, що зійшли з дороги.
Зустрічаються тут і коять
непристойно відверті вірші,
що тримати хіба на виріст
кругозору – такі правдиві….
Ти ж натомість метеш покої
і вердиктом «Буває й гірше»
виправдовуєш власну щирість,
провокуючи рецидиви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326224
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
Той, хто колись проклав дорогу до пекла,
певно що сам по ній прошкував нечасто,
чи не волів минати зустрічні схили,
або ж не знав що є обхідні шляхи.
Як би воно не було, та в результаті
той, хто колись проклав дорогу до пекла,
вивів її притьмом на Твоє обличчя
і перетнув маршрутом Твої вуста…
Так, наче камінь кинув у тихі води.
Колами розійшлася непевна слава:
хто б не ходив – хоч сам Люцифер – тим шляхом,
тут, на губах, оступиться чи ковзне.
Іншим розвага – сторч головою долі,
падати на вуста і нестись до дідька –
хай і непрошеним… Тільки ж лихе прокляття
тим, що до пекла носять сиру смолу.
Хлюпає з повних відер на биту стежку.
Стільки уже смоли тут було розлито,
що не встигає виміситися пилом
і не всиха на сонці у чорний прах.
Губи твої – в’язкі, як липнева спека,
тільки торкнешся – тягнеш їх за собою:
й темні сліди, що їх не замастиш мирром,
й пекло, куди вони заведуть колись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325907
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Ранок ще з досвіта розперезався, паском тумановим міряє плесо:
ніч підкопала вербове коріння і пересунула межі на захід.
Там очерет нашорошеним зайцем знай дослухається до піднебесся:
хто там шамрить поруділим хмаринням – перші птахи чи останні комахи.
Пасок порвався: Господь з тим кордоном! Над горизонтом замаяли мітли -
вичистять обрій і сонце, мов сокіл, стрімко впаде очерету на роси.
Зириш у воду: у гладі бездоння те, що минає, виходить на світло.
Шкіра поблідла, лиш райдужка ока - згадка про південь, відлита у бронзі….
Літо - як бражка з весняного жмиху: перешумить, перебродить і скисне.
Лози у розпачі рватимуть коси, вихлебчуть став осокового рому,
й ляжуть на вітер, щоб їх переїхав потяг, вантажений досвітнім киснем…
Бризне листопадом й напрям на осінь перегородять до першого грому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277301
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2011
Вона обережна, вона не міняє до осені шкіру:
А що як нова пропускає метеорити?
У серпні щороку дощить і у неї по всенькій квартирі
розставлені відра, каструлі, пляшки, корита –
заклеєні скотчем, обвиті бинтами і дертим капроном
(в містах навіть скло розсихається від беззір’я).
Вся стеля в дірках, у які зазирають веселки й ворони,
повзуть золоті павуки і течуть сузір’я.
Лисніє на стінах, розходиться долом небесна полива -
від стелі до столу, від вікон до краю світу.
Раніше, мабуть, будівничі не знали про зоряні зливи.
І нині щосерпня вона підливає квіти
самими зірками, полоще білизну, змиває волосся.
Дірки не латає, до райдуг й ворон байдужа.
Замінює відра. І шкіру лише не міняє під осінь:
а що як промокне і зорі заллють їй душу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Вишнева хвиля подолу сукні
грайливо хлюпне на білу гальку
моїх статичних, як спека, пальців.
Зісмикне бязеву порохняву,
та ступні навіть не ворухнуться,
і хвиля ніяково відрине –
до рифів виточених гомілок,
де і затихне до новолуння.
Лише десяток забутих крапель
зоставить літепло вишневіти
в окрайних вищербинах породи.
Вони і знадять зустрічне сонце,
таке допитливе і кудлате,
повзком наблизитись до підошов
(остерігається, халамидне!)
і доторкнутися носом нігтів
з лискучим лаком – таки не вишні.
Погляне боязко, облизнеться,
опісля чого вологим писком
уткнеться м’яко у міжкоління
і буде сопки вбирати запах
терпкої солі тонкої хвилі
подолу моря моєї сукні.
Занурить пичку в червоні води
і набереться тієї барви
по саму шию…Обтрусить зайве
на перехожі поважні хмари,
(такі бундючні, що неможливо
було над ними не посміятись)
а потім квапно зірветься з місця,
махне калачиком на добраніч
і понесеться широким небом,
туди, де сходяться всі дороги,
де починається кожна хвиля,
де зачекався уже Хазяїн.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267385
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 28.06.2011
А знаєш, давай одружимось. В такому я ще не бабралась.
У соцмережеву кліточку «Змінити сімейний стан»
поселимо галку «Змінено», а краще когось із зябрами,
якими простіше дихати під зливою привітань.
З’єднаємося вечерями, сорочками і комірками,
дізнаємось наші прізвища і розміри пальців рук,
здивуємо недалекістю торгуючих ювеліркою,
і мною – твого директора, й тобою – мою сестру.
Я звикну щоранку пахнути одною і тою ж спермою,
мінятись зубними щітками, слідами вологих ніг,
мобільними телефонами і пульсовими перервами,
і спати до тебе спиною, і плутати наші сни...
Напевно, давай одружимось. Як мінімум, це недорого.
Ні віз, ні дипломів, зрештою. Ні щеплень чи обрізань.
Ні вибухонебезпечності: барила – з промоклим порохом.
А з часом вже якось визначим, під котрим живе гюрза.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267186
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2011
"...Смотри
на один фонарь становится меньше
На один фонарь ты становишься ближе..."
автор Fate, ID: 264501
Той ліхтар, що сьогодні весь вечір просидів з тобою разОм
на однім підвіконні, і слухав тріп-хоп*, і хитався не в такт,
і плював на авто, що гарячим залізом залили газон,
на якому ще вдень прохолодно і рясно цвіла пустота;
той ліхтар, що гілляччям сусідніх каштанів ганяв комарів,
що уїдливо кпинили із невлучань в недалекий тріп-хоп,
і за власним яскравим сіянням не міг роздивитись вгорі,
пустотливих зірок, що нависли над ним первородним гріхом –
той ліхтар, докуривши з тобою на двох «чорноденний» косяк,
(чорний день вже, мовляв, не прийде, бо не матиме більше за чим)
підморгне тобі так, що ти довго і щиро сміятимешся
як сміються боги – без турбот і без видимих людям причин.
А коли ти заснеш, з підвіконня додолу зіскочить твій сміх
і потягне на схід, а за ним на автівках зірки й комарі.
…Чорний день не прийшов. Та і як би він, врешті, сьогодні посмів,
після чорної ночі, яка задавилась на тім ліхтарі.
*тріп-хоп - музичний стиль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266021
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2011
…. А слова – не вода,
хоч у ситі їх теж не носити
щоб зливати на час на долоні на лід і пожежі.
Не вода, хоч їх теж, мов дешевий і вицвілий ситець
розгортають по дну і викочують на узбережжя -
простирадла пісків, що збиваються зА ніч у грудки…
Зариваєшся в них і копаєш сюжети історій
і муруєш собі чергові оборонні спорудки
у підніжжі яких білозубо всміхається море…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265541
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2011
Ничто не проходит. И я не пройду. И ты.
И солнце не сядет. И музыка будет вечной.
И влажные руки. И пыль голубых пустынь
на лбу и коленях… И тот, кто идет по встречной,
уверенно зная: с дороги его не сбить.
Ходящий по водам не ведает направлений.
Ничто не проходит. .. И сор из твоей избы
опять выметает убитый соседский веник:
тот стул, что всегда виноват, пустое окно,
и балку под крышей с набором возможных функций.
Ничто не проходит… Спроси у вчерашних снов.
Они все остались. Поэтому не вернутся.
P.S. Почему-то захотелось добавить эту песню... Просто захотелось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257604
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2011
В моих сосудах истин не сыскать.
Гремят ветра огрызками в посуде.
Приехал цирк. Название "Тоска".
Дразня эстетов дырками в носках,
под стеночкой у выхода "на люди"
мой гений крепко спит. Ну и пускай.
Когда проспится, то свежее будет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245108
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.03.2011
Коли ти сидиш обабіч затишшя Ганги,
ти чуєш попід собою уламки істин,
озвучених нею, коли ще вона не вмовкла,
коли ще слова були не такі текучі,
коли на словах тримався молочний всесвіт,
що тільки вставав на ноги...
Ти чуєш кості
колін і долонь, відбитих у цім затишші,
колін і долонь, відірваних від відбитків;
а ті, що торкнувши Гангу, у ній зостались -
лиш їхніх кісток не чути.
І трохи зимно,
бо камінь узбіччя річки натягся небом –
залізним і злим, як зброя, і голос криги
що крила собою землю ще до скелетів,
що правила тут до сталі, до слів, до Ганги,
що смертю своєю Гангу і породила –
той голос уже дістався твоїх кінцівок.
Ти чуєш, як лід покрив онімілі пальці –
проникнути вглиб, сягнути твоєї крові
і в ній відродитись вповні.
...................................................
Тобі ж не страшно,
бо тиша гучніша всіх голосів на світі,
бо річка твоєї крові – та сама Ганга,
бо чайки уже пробили наскрізну дірку
у панцирі неба, й свіжий гарячий ранок
сочиться із неї й капле у тихі води,
мішаючись там з густою твоєю кров’ю,
мішаючись там із кров’ю усього світу,
коли він сидить обабіч затишшя Ганги,
не рушачи жодним звуком її мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244672
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.03.2011
Фіолетовий шарф (підземний перехід, все по 50грн).
Чорна шапочка (пахне тим же переходом і твоїм шампунем).
А між ними – грудка залежаного цукру
невизначеного кольору
відсутнього запаху
і форми, що взагалі не викликає думок про її відсутність чи наявність.
Просто грудка
цукру
старого і злиплого.
Ні вколупати, ні відкришити.
А цілою грудка в чашку не входить.
Можна, звісно, заварити чай і у відрі,
але ж ці довбані естетичні принципи!...
І що з ними робити?
А з невдовбаним кавалком,
заторканим чужими пальцями?...
Певно, мити його твоїм шампунем.
А чай ти все одно п’єш несолодкий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230176
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.12.2010
Лишень вечорова сутінь
проникне за межі стін,
дійде до самої суті,
того, що ховає тінь
і місячнозубим круком
цей день заклює до мли,
ти візьмеш мене на руки
і винесеш з-під землі -
на вечір, на ніч, на вічність
на всесвіт твоїх долонь,
на ліжко, яке заклично
парує густим теплом.
Роздягнеш мене до болю,
до ран від ядучих снів.
Лежатиму під тобою
цнотлива, як перший сніг,
як схвилена плоть пустелі,
як тиша перед «АОМ»…
В глибокому ж небі стелі
дрижатиме слід мого
урваного крику – срібний,
тонкий до безмежжя нерв.
І все, що тобі потрібно –
не випустити мене.
Блакитноперисті птиці
обсіли цю волосінь.
І варто мене впустити -
вони розлетяться. Всі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229422
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.12.2010
Так дивно: тобі – двадцять три,
ти все ще без голови,
а друзі твоєї сестри
говорять до тебе: «Ви…»
Ти досі живеш у воді,
годуєш собою риб.
Хоча, за піснями ундін,
ти впала туди згори.
Можливо. Тобі все одно.
Ти віриш в «усе тече».
лягаєш, буває, на дно –
на споді самих речей –
і бачиш звороти світів,
які пропливають над.
А простір обабіч – пустий,
бо люди бояться дна.
Ти любиш полохати сни
і пробуєш все на біль.
Ніхто поки не пояснив
причини, чому тобі
так лячно в своєму нутрі,
що кличеш туди гостей…
Тобі вже давно двадцять три,
а ти до сих пір ростеш:
чи в дно, чи за межі глибин…?...
Ундіни про це мовчать.
Цю пісню співати Тобі.
І нею топити час.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224667
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 26.11.2010
Знаєш, дивитись в шибку суть як і на годинник,
тільки колобіг часу має не той діаметр.
Хочеш нових спектаклів - не розсувай гардини.
Те, що покажуть вікна - давнє, як власне Драма.
Там (за сюжетом) - небо, висушене на вітрі,
висиплеться дощами, мов перестигле просо.
Хитрий шинкар збере все й пережене у літри
недоброділих істин - почастувати осінь.
Та, як завжди, уп"ється, скине останню свиту,
сплюне тягучим сонцем: "Ну його все до біса!"
Жовта слинА повисне цівками вербовіття
і закрапоче долу... Осінь же всуне писок
в миску з нічним туманом, вимаститься по вуха,
вийде із шинку в місто, ляже на схилах парку
і заведе балачку... Ти її вже прослухав.
Не розсувай гардини. Краще наповни чарку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224314
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.11.2010
Дощить і дощить. І нічого більше:
що п'ятниця, що вівторок...
Знудьгований вітер шукає вістей,
пролистуючи бульварну
каштанову пресу, та все, що пишуть -
повтори старих повторів.
І, переполохані гнівним свистом,
ховаються по кав'ярнях
скуйовджені доби: пусті, як піна,
з обличчями в хмаровинні,
такі однакові, немов горнята
на тацях офіціантів...
А десь вдалині вигинають спини
мости - наче балерини,
які опустилися долу зняти
зі стомлених ніг пуанти.
І жовтень стікає дешевим бренді
по стінках скляного міста,
і небо його потихеньку цмулить,
і, пахкаючи кільчасто
імлою, нотує нові легенди
в розгорнутих наших кистях
поверх листопадів, що вже минули,
про інші, що теж скінчаться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217658
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 23.10.2010
Розметані зойки, одяг і сни, і збита у піну постіль.
Я знаю тебе? Навряд чи. Пусте, себе я не знаю довше:
ще пішки під білий кухонний стіл ходила до себе в гості,
навшпиньки тяглась до ручки (дверей? Не певна), а увійшовши,
сідала в кутку, глухому, як час, давилася кожним вдихом,
мовчанкою з льодом, скибками лун, і морщилася невдячно….
А вчора взяла з собою тебе: від мороку і для втіхи.
Тебе я не знаю менше, тому з тобою було не лячно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210018
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.09.2010
Обочина сна. Кювет тишины. Посадка зеленых бутылок.
Меня занесло - туда, где не ждут, где ждать вообще нельзя…
Пускай все идет своим чередом, как шло, как всегда и ходило,
а я же пройдусь пока что леском, а то занесет назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205957
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.08.2010
"Ну что, ты уже готова к расправе с душевным зудом?
Отлично. Держи платочек – я вижу, прорвало шлюзы.
Боишься, что будет больно? Не бойся, конечно будет!
Но ты ведь сама хотела избавиться от иллюзий.
Хотела нежнее, мягче? В твоих-то "уже за двадцать"?
Луна, лепестки на шелке, «ай лав ю» и сбоку бантик?...
Пора бы тебе очнуться, раздеться и рассчитаться -
ага, наперед, с доплатой за латекс и лубриканты."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205637
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2010
Я дочуваюся
як догнивають у прілих підвалах
твого цегляного, забитого дошками серця
торік ще тверді і квітнево-смарагдові яблука
з едемського саду
з едемського року
едемською-торішньою зібрані Євою
торішнім надкушені змієм,
таким же смарагдовим – аж до оскоми,
надкушені злегка -
настільки, що Єва і не зауважила -
самими губами, холодними ніби вода,
що скапує нині зі стелі на тліючі рештки,
які після змія ти погидував куштувати…
Ти вирішив, що дочекаєш нового врожаю
І нової, свіжої, більше уважної Єви…
І зараз я чую, як темні зацвілі підвали
вбирають долівками перебродиле торіччя
і як в перепаленій сонцем гущаві очей
цнотливі плоди наливаються топленим літом…
І я відчуваю нові, боязливі долоні,
що тягнуться горі – до яблук, лисніючих світлом
дозрілої, вже цьогорічної правди.
Чиї це долоні?
Не чую – вони не твої
і певно навряд чи якогось невситного змія….
І я , я боюсь опустити свій погляд,
боюсь подивитись на руки –
а раптом вони… раптом дійсно долоні - мої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205087
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2010
Не запитуй мене: «А можна…?»
Взагалі не питай нічого,
а вхопивши мене за погляд,
за палаючий хвіст комети,
закріпи на своїй орбіті –
сателітом твоєї зірки…
Бо спочатку було не слово,
бо усе почалось зі Вчинку,
і продовжує починатись.
А слова – то лише ефекти,
посторонні, немов відбите,
хворобливо холодне світло,
(покалічене від удару),
що звабливо моргає з неба,
та зачати життя не може…
Не запитуй мене нічого.
Прив’яжи до свого проміння,
дослухайся моїх пульсацій
і подивимося що буде:
чи звичайний подвійний вибух,
чи єдине нове світило…
Все одно це – лише початок,
і словами він ще озветься,
та на інших уже орбітах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2010
На твоєму обличчі немає калюж і потоків.
тонкострУмінні зливи проходять по ньому наскрІзно.
І тому я пускаю кораблики висохлим руслом -
по піщаному дну, проступаючому острівками
у глибоких очницях, зарослих ясною блакиттю.
І радію із того, що кораблики ці не розмокнуть,
що вони допливуть до рожевого обрію втіхи -
до твоєї ясної, як літній світанок, усмішки
і закинуть свої якори біля самого сонця,
і стоятимуть там, аж допоки ти це їм дозволиш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.07.2010
Кому они нафиг надо, мои путевые чувства?
Едва ли кого заманит ступить на мою тропу...
Но если начало сердца отметить столпом "Искусство",
то некие интуристы оправятся в этот путь:
сниматься на диком фоне душевных моих развалин,
камнями моих историй себе набивать рюкзак,
и кто-то занегодует, а кто-нибудь и похвалит
словами: "Вот это площадь! Построить бы здесь спортзал..."
Покажут знакомым фото, напишут в ЖЖ и блогах
дежурные пару строчек "Прошелся по N. Понра."
Кому это нафиг надо? Не знаю. И слава богу.
А знала бы - перестала б записывать жизнь в тетрадь.
......................................................
Примечание (без иронии!): мои дорогие случайные и неслучайные читатели, я всех вас очень уважаю (а многих неслучайных по-своему люблю) и очень вам благодарна за терпение и снисходительность :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199094
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.07.2010
Дивися на мене ТАК, як ніби я стала зеленою
і русла моїх судин вродили гінкою осОкою.
Немов на дубовий гай у дюнах дивися на мене і
здивовуйся жар-птахам, шугаючим під високим і
ламким верховіттям брів у темних, аж карих, заростях,
де тиша така густа, що можна її озвучити,
покласти на хліб - і в рот… Немовби ламаєш паросток
дивися на мене і чудуйся його живучості...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198001
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2010
Такі завжди підіймають брови, причому іншим звичайно - вище:
до рівня сміху і недовіри. Такі не вміють минати гори.
Не розрізняючи "цей" і "пОтой-", такі приходять на кладовище
аби дізнатись у тих, що були, про тих, що будуть… Таким говорять,
що їм потрібно учитись жити, але з подібних - погані учні.
Такі не те щоб не здібні зовсім, та їх таланти – в далеких нішах:
коли потрібно ввімкнути дурня, таким достатньо додати гучність –
вони ж задовго шукають кнопки і хтось постійно встига раніше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197820
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 25.06.2010
Этот парень с Востока, с обожженными солнцем зрачками,
с обуглившимся прошлым и с улыбкою, мягкой как пепел –
невесомой настолько, что, наверное, если б не камень
отчужденности сверху, то ее в азиатские степи
унесло бы обратно – этот парень похож на глубокий
подземельный колодец: что внутри – никому не известно;
он глядит на прохожих с интересом приезжего бога,
снисходительно щурясь, изучая творения местных -
этот парень, бывает, стоит у закатного неба,
и от солнечных брызг у него воспаляется память…
И кроша свои чувства, как батон пересохшего хлеба
он бросает их птицам – но не чайкам, а фениксам - в пламя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197636
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.06.2010
На березі дотику - мушля твоєї долоні
ранково-рожевої барви. Підношу її до душі,
вчуваюся в неї і слухаю шипіт прибою
усіх попередніх твоїх і наступних жінок:
хлюпоче заварена ними нуртуюча ніжність,
скипає на вигнутих рифлях твоєї руки
пінИстою ласкою... Я дослухаюся глибше
і чую лункі перекати чужих голосів,
якими звучало твоє дотеперішнє ліжко,
якими воно заспіває і післятепер...
Хвилююче море жінок...тільки я не хвилююсь,
бо я - не вода. Не розбурхана прірва. Я - дно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188774
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
Не треба про вічне. Будь-ласка, про вічне - не треба:
брудними долонями лізти в паруюче небо,
тягнути до рота, ялозити по скатертині
обсмоктаним пальцем, подолом тонкої гардини
з вікна в позазір’я втирати замаслені миром
розтягнуті губи, пожмакані у недовіру –
«Замало приправ! А кісток і ропи - задостатньо!» -
розмашистим гиком візуючи вжиткопридатність
готової страви… Будь-ласка, не треба про вічне:
замацане небо забродить і стане токсичним.
І хоч я уже не боюся себе отруїти,
та краще не варто – не псуйте хоча б апетиту.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186243
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
В галереї
Він:
Знайомий, затишний і гріючий погляд, як глиняний глечик,
курсує очима у карих затоках, де тепло і вузько,
аби не наткнутись в широкому морі на айсберги-плечі,
які виступають із чорної товщі глибокої блузки.
Вона:
Настільки тілесна, що навіть скульптури у неї в салоні,
здається, клубочаться вогким видінням – без форми і ліній.
Старається втримати радісні зойки в невмілих долонях,
та в неї до нього відкрито всміхаються навіть коліна.
Разом:
Чотири ноги, половина з яких – у взутті на підборах,
звисають, присівши, з робочого столу, малюють в повітрі
квадрати і ромби, кружляють по них і говорять, говорять,
говорять… про те, що самІ ж за хвилину налякано витруть.
Бо їхні фігури, подібні масштабом, об’ємом і суттю –
дотичні до мрій, та, на жаль, задалекі від точки їх зіткнень…
Чотири ноги, що ніколи не будуть взаємороззуті,
розгойдують настрій в гулкім резонансі із хвилями квітня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185026
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2010
Серьезные люди готовят телеги и санки,
но предпочитают машины и авиарейсы;
сжимают стоически зубы и держат осанку,
таская с собой постоянно солидные кейсы
с цементом, песком, молотком и тяжелой лопатой -
откапывать мертвых собак, топоры и «секреты»,
вколачивать в почву разрыхленных душ постулаты
Разумной и Правильной Жизни и строить на этой
Стабильной Основе Здоровые Взгляды, раствором
цемента и скуки скрепляя кирпичные лица...
Серьезные люди не ездят к январскому морю,
не ходят по краю разумного, чтоб не свалиться
случайно в опасную, как несерьезность, … Откуда???
Откуда же их убежденность в возможности падать
куда-то пониже? Да и вообще… Но серьезные люди
сжимают стоически зубы. И так им и надо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184905
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.04.2010
(он-лайн)
Сегодня целый день я делаю то, что мне хочется.
Ничего не хочется –
Ничего и не делаю.
Сижу на работе
на полу.
Есть диван.
Есть стул.
Есть, в конце концов, стол и тумбочка.
А мне хочется на полу.
Вот и сижу.
И слушаю Депеш Мод.
Кто-то заходит. Смотрит.
Сижу и не подымаюсь.
Уровень громкости тоже не подымается.
Только он – на потолке,
а я – на полу.
И поэтому я ничего и не слышу.
А кто-то слышит.
И выходит –
Не любит, видимо, такую музыку.
Я тоже скоро выйду.
Могу прямо сейчас.
Но не хочу.
И вообще, сегодня я делаю все, что хочется.
Что МНЕ хочется.
………………………………..
А босс рассердился.
Потому что он не так может.
Он не может делать то, что он хочет.
Он может запугать.
Он может заплатить.
Он может отомстить.
Но все равно, он не может делать то, что он хочет.
…………………………………
Он хочет отвести меня в отель.
А я хочу слушать Депеш Мод.
Без него.
На полу.
Что и делаю.
……………………………….
Вот за это я сегодня и уволена.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184439
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.04.2010
Ти сьогодні мовчиш. Ти наповнив пітьмою свій рот,
німотою заліза наповнив свій подих і дотик.
Кожним порухом, поглядом, всім споночілим нутром
ти мовчиш. Ніби чиниш допитливим сутінкам спротив.
…А хвилини бредуть по колючій зірковій стерні,
Наче вицвілі в пил і заляпані млою прочани,
поклонитися праху доби і змішатися з ним…
Я ж торкаюсь до хвилей твогО розливного мовчання
і стараюсь вловити якщо і не зміст, то хоч тон,
хоч би напрямок руху твоєї бурхливої тиші.
Ти ж мовчиш під стрімким і пронизливо гострим кутом
і врізаючись в ніч, починаєш мовчати стрімкіше.
...А паломники часу невпинно прямують до снів
і шипами зірок пробивають оголені ступні.
І розжарена ртуть витікає з поранених ніг,
і густими мазками маркує дорогу наступним
пілігримам. І цей капілярний отруйний маршрут,
він проходить твоїми очима. І я помічаю
як холоне і гусне червона розпалена ртуть
й опускається в товщу твого розливного мовчання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.04.2010
На стене городского парка – акварели весенних ню.
И одетые только зрители и дорожки –
в этих зрителей. Обветшалый месяц, срубленный на корню,
тонкой щепкой торчит из неба. И лунной крошкой
весь усыпанный тротуар, а у подножия фонарей
серебрятся уже сметенные ночью в кучи
световые опилки. Слышно, как шуршит молодой апрель
дождевой простыней, ворочаясь на зыбучем,
проседающим вместе с влажной почвой времени лежаке…
Засмотревшись на акварели, я каблуками
задеваю и рву постель… и увязаю в густом песке,
словно брошенный недоверчивым взглядом камень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181015
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.03.2010
Мартовский воздух еле стоит – похоже
он перебрал сегодня открытых окон...
На одеяле – пятна луны и кожи
цвета песчаной отмели и глубокой
питерской ясной ночи в разгаре лета...
Пахнет увядшей розой и голой грудью...
Тени, как неоконченные куплеты
старой баллады о фонарях и людях,
ждут, чтоб их ночь допела на бис до пола -
там же улегся пьяный весенний воздух…
Пара людей как тонкий двойной осколок
зеркала мира - ломкий и несерьезный -
лунно мерцает на одеяле…
Тени
бледнут и вянут вместе с усталой розой -
смена светил, куплетов и отражений,
вместе со сменой суток и спящей позы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180455
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.03.2010
Сиди і дивись. Я буду писати гріх:
на фоні бажань – начала земних начал –
із точки падіння рівнів усіх морів
я виведу в ніч опуклу криву плеча.
Я виведу в жар тремкий горизонт грудей.
Мазками долонь із тіла зніму туман.
Здригнуться повіки. Пензлик руки впаде
і лінія ніг себе поведе сама:
стече до підошв подвійним струмком жаги
по гальці зірок, що сиплеться із вікна,
ввіткнеться у ліжко, вийде із берегів
і хвилею стегон вихлюпне з полотна.
Сиди і дивись, як пляма густої мли
тремтітиме мокрим полиском по краях.
Палітрою всього грішного на землі
у нинішню райську ніч володію Я!
Я випишу кожну риску твого страху.
Я виведу те, що ти заховав від всіх.
Ти просто сиди й дивися. І не рахуй
чи вистачить в тебе засобів і зусиль
намірено відкупитися від гріха,
лишити його у ніші чужих торкань.
Аби ти не помилився і не збрехав
тобі допоможе права моя рука
і вправні вуста – заглянуть у кожен кут,
дістануть з душі усе, що ти заробив.
Та їм не потрібна жодна з твоїх спокут,
бо я все одно картинку лишу собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180373
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2010
Ти ще спиш. Я ще ні. Я цілую твою дрімОту,
як цілують поділ сакрального одягу тиші.
Я вивчаю твій сон, як маленька дитина – ротом.
І за кожним цілунком секретів стає все більше.
І тримаюсь за ніч, як за мамину довгу сукню -
я боюся, що ранок захопить мене й відніме.
Я вже знаю який цей чужий молодик підступний:
вириває мене із безпечних твоїх обіймів
і відносить туди, де не можна вивчати ротом -
обпечеш лиш довіру й отруїш дитячу щирість…
Ти ще спиш. Ну а я? Я ковтаю свої турботи,
щоб їх сіль не торкнулась твоєї м’якої шкіри...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2010
Я слегка, на щепотку мечты, на тебе помешалась,
но от этого стала свежей и весенней на вкус.
И хотя молоко новизны, закипев, убежало,
продолжаю вариться в горячем любовном соку.
Я - не хлеб и не соль, но бери меня тоже руками:
обглодай, как ребро, и увидишь свое естество.
Я не путаю, нет! Просто вряд ли я схожа с Адамом –
Он же мертв. Он мертвее, чем бог. Ну а ты вот - живой.
Ты болезненно жив – и внутри даже больше, чем внешне.
И мое «на щепотку» мутирует в целый мешок.
Искривление мозга в сердечки почти неизбежно.
И пускай. На здоровье. Покуда тебе хорошо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180056
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.03.2010
...................... Музу:)
Зачинити це місто, цей пил, автотраси і гамір
на високім горищі у темній бабусиній скрині -
щоб вони хоч до ранку не плутались попід ногами -
і заповнити вікна прозорим нічним безгомінням.
Позгрібати ганчір’я думок і засунути в діри,
крізь які витікають розтоплені березнем зорі,
напустити у ліжко твоєї гарячої шкіри -
вище будь-яких рівнів, за межі найбільшого моря –
і роздягшись до самого серця, пірнути в твій подих,
і гойдатись на хвилях твого запашного волосся,
пропускати крізь пальці м"яку переливчасту воду
і ловити золочених риб і багатоголосі
ритми доторків. І не тягнутися більше до неба –
це воно(!) вже до нас починає проситись у прийми -
і зімкнувши пелюстки повік, загортатись у тебе,
засинаючи сонячним пуп’янком в стеблах обіймів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179902
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.03.2010
............................................ ТобІ.
Он старше ее. Намного. На очень много.
На душу, где нету места для новых виз.
На сына и дочь. На веру в себя и в бога.
На пули в спине. На взгляд, устремленный вниз.
На петли венков – на шее и на могилах.
На стебли проросшей истины в закромах
он старше ее. Он старше, чем все другие,
сидящие на соседних шести холмах
четвертого Рима. Старше чужих ошибок.
Он старше, чем самый долгий осенний стих.
И ей не страшны года за плечами, ибо
он взял их себе и будет их сам нести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177245
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.03.2010
У меня одна ладонь всегда открыта:
я смотрю на мир сквозь пальцы – так удобней.
А другая – для зонта, для маргариток,
чашки с чаем, "Хиросимы"** и для сдобной
свежей булочки: крошить днепровским чайкам,
или крымским, или тем, что без прописки,
представлять их прилетевшими с Ямайки
и знакомить их с "землячками" из Лиски*,
и смотреть на них сквозь пальцы – так удобней…
Да, одна рука пустая… Чтоб кому-то,
у кого ладони обе несвободны,
на короткие прозрачные минуты
позволять увидеть мир таким понятным
сквозь мои всегда распахнутые пальцы,
ощущая внетелесную приятность
от возможности когда-то в нем остаться…
* Лиска - простонародное название Лисьей бухты в Крыму. Отдыхающие и постоянные (но не местные)) тамошние жители поделили ее на "земли": Пикадилли, Зеленка, ЯМАЙКА(!), Куба и т.д.
** "Хиросима" - алкогольный коктейль
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176844
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.03.2010
Тремять на віршових шворках затерті ажурні рими -
інтимні і повсякденні, як випрані чорні стрінги.
І муза у довгій майці, нечесана і без гриму,
латає побиті міллю, залежані в снах сторінки.
А березень миє душі, зливаючи воду в місто.
Так мокро, що навіть вікна почАли вбирати весну:
і темні засохлі рами набухли, як бруньки листям,
і скло вже таке прозоре, що певно, от-от і скресне
і випустить пінні води текти по усіх квартирах,
зривати зі шворок дрантя, а з ним і самі вірьовки…
І муза покине шити свої старомодні діри
і рушить до перукарні і по веснянІ обновки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176078
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010
Руку?
Мне?
А зачем?
У меня же есть.
Целых две.
Да и теми я не умею пользоваться.
А что я буду делать
с еще одной?
Пусть даже и твоей.
Я и в своих-то путаюсь
как в проводах:
синий,
красный -
какой же из них надо перерезать,
чтобы не взорвалось
все мое (миро)здание?
А какой подключить
к блоку питания
моего же
мира?...
С подключением вообще капец:
разъемов так много,
что, кажется, это целый батальон
стрелков
в полной боевой готовности
стоит и ждет
взмаха руки
командира.
Я смотрю
на пулевые отверстия
этих разъемов
и ощущаю
сильнейшее зудящее желание
перерезать
сразу
все провода.
..................
А ты даешь мне еще одну руку...
..................
Знаешь, дай мне лучше фонарик.
Я помню,
у меня когда-то была
одна брошюрка.
Где-то она еще есть.
Где-то пылится
в темном чулане
моего мозга.
Надо бы отыскать...
Там, в чулане,
кажется, перегорела лампочка.
А может, там никогда и не было света.
В общем, не важно.
Дай мне фонарик
и я постараюсь найти
эту брошюру –
руководство
по правильному использованию того,
что у меня есть.
Еще есть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174266
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.02.2010
«А я заболела» – «Я знаю» – «Откуда?» -
«Из выпуска утренних туч» -
«Что пишут?» – « ”ЧП: воспалился рассудок -
пытался поджечь пустоту”.
Приехал помочь» – «Потушить?» – нити смеха
накаливаются в глазах.
«Взорвать!» – «Что, рассудок? Ты поздно приехал» -
«Ну хватит тебе, стрекоза!
Иди-ка ложись, я укутаю чудом
твой сиплый простуженный сон.
Подам тебе сказку на солнечном блюде,
под соусом лета…» - «Гарсон!
А к сказке еще и бокальчик историй
о землях, где нет пустоты…
А блюдо – с каемочкой синего моря,
и соус такой остроты,
который отрежет февраль, что тоскою
привязан к рассудку…» - «Бегу!»
…И я засыпаю, укрывшись покоем
на розовом бархате губ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171011
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.02.2010
Я замикаюсь в люстерку і тьмяною тишею
всі відображення ізсередИни завішую.
Стукаєш в темряву - тріскає, в тріщини стукаєш:
"Досить уже прикидатись поганою сукою!"…
Я перепрошую, любий мій, я перепрошую,
в мене - ні сил, ні сміливості бути хорошою,
бути не сукою, бути і не прикидатися…
Іній міняю на сніг, а копита на ратиці.
В межах досяжності - зона ураження відчаєм.
Ніч мене ранить, лікуючий ранок пригнічує.
Пальцями страху, холодними і заскорузлими
я розірвала усі незав"язані вузлики.
Я почала листуватися просто конвертами.
Знаєш, я певно втомилася бути відвертою.
Я повернула на стежку грунтов(н)ого відступу...
…Стукаєш в темряву і намагаєшся приступом
взяти мою глухоту: " Зрозумій ти, що стежка та -
більше аніж непридатна для "просто повештатись"!
Там же на кожному кроці безвиході вириті!"...
.............................................................................
Я розумію... тому і стараюсь повірити
в тебе... А вийде – то й з сЕбе зніму застереження.
Доки не пізно... Бо в нас навіть вічність обмежена...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170286
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2010
прости меня
я не хотела быть резкой
я не хотела тебя ранить
я вообще боюсь ран
особенно твоих...
ты ведь знаешь,
на самом деле я очень мягкая
как сентябрьская соленая волна
можно даже и без "как"
так даже вернее
ведь ты же из сентября
а я - из тебя
ты знаешь...
а еще ты наверное знаешь
что возле меня
как впрочем и возле других
теплых волн
всегда много отдыхающих
и обычно не просто возле
ведь быть на волне
а иногда и под волной
гораздо интереснее
они резвятся
расслабляются
наслаждаются
кто как
кто чем
пока есть время
и пока есть волна
а когда время уходит
зачастую вместе с волной
отдыхающие уходят тоже
но после них
всегда
много чего остается
всякий мусор
осколки
прозрачного неба
ошметки
обещаний
и написанных позже
писем
обрубленные концы
и обломки самих отдыхающих
вот они-то и самые острые
вот они-то тебя и ранят
не я
но прости меня
за то
что я не успеваю вовремя отойти
отбросить их назад
и вглубь
в авгрусть…
прости
я исправлюсь
если ты мне в этом поможешь
если ты меня настроишь
на меня же.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170285
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.02.2010
Сивий місяць беззубо шамкає (постарів...),
смокче люльку і випускає доріжки хмар.
Попід вікнами розічхалися ліхтарі,
гнівно морщать гидливі пички: невже нема
не такого, кхе-кхе, смердючого тютюну?
Срібний попіл сердито струшують із голів.
Місяць шкіриться, набиваючи ще одну:
перейдіть ви хоча б третину моїх полів,
засушіть і запхайте спогади у мішок,
в зимну ж пору дістаньте дрібочку, помісіть
у руках, вдихніть і втямите - пил стежок
ваших власних, він вам дорожчий чужих носів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.02.2010
Давай остановимся. Слышишь? Так надо. Давай?
Покурим пока, перехватим в кафе бутербродов…
Я слышу, как рядом срываются с места слова
и сходят лавиной с ума… А моя голова,
она ведь из той же безудержной снежной породы.
Мы так оторвались от времени и остальных,
что уровень грез подошел к болевому порогу.
Давай остановимся и подождем до весны:
небесные ЖЭКи работают хуже земных,
а скользкая крыша опаснее скользкой дороги.
Давай остано… Ты спешишь? А куда ты спешишь?
Вот в том-то и дело, что цель, как всегда, непонятна…
Смотри, мы с тобою уже на границе души,
а что там за ней – неизвестно. И надо решить:
идти нам туда или все же вернуться обратно?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169904
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.02.2010
ти відчуваєш наскільки загусло повітря?
це вже не ми це воно стало дихати нами
час переходить у градуси відстань у літри
формули різні але результати ті самі
бачиш зима вже дісталася навіть до страху
він замерзає і репає по вертикалі
тріщини ріжуть зап"ястя - та ну його нахуй! -
ми ж навіть власної крові уже не злякались
ми вже давно розучилися жити як треба
може і добре бо нам все одно не вдавалось
ми не шукаєм ключів ми формуємо ребус
тільки зима нас уже наперед розгадала
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169757
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010
С глазами и мечтами нараспашку, вся из себя такая симпатичная,
в коротенькой поношенной рубашке, в которой, говорят, я родилась,
иду я то ли к черту, то ли к богу, а то ли… в общем, что-то неприличное, давно уже забытой мной дорогой и по неведомым пока еще делам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168686
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.01.2010
…А ведь если бы ты приехал, то я бы сожгла
неулыбки, стихи, сигареты, чужие постели –
облила бы вином и фантазией весь этот хлам
и о стену бы чиркнула сердцем … На самом-то деле
я же просто хотела связать все это в канат -
как следы в тротуар, как квартиры свивают в подъезды -
прикрепить к батарее и выбросить из окна
и спуститься по нем за пределы твоих неприездов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168677
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.01.2010
Как живу? Хорошо, спасибо. Сумасшествую понемногу.
Обновляю запасы дырок в кошельке, голове и сердце.
То стою, то бегу на месте, но не знаю на чьем – не в ногу
ни со временем, ни с пространством, ни со смыслом, а так, согреться…
и готовлю к обеду сани, заправляя их ложкой меда,
и в огонь подливаю кашу, и любуюсь потухшим светом…
и хожу, как всегда, кругами по соленым нейтральным водам…
Сумасшествую потихоньку и себе не мешаю в этом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168568
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.01.2010
«Ну, бувай. Не зникай надовго!» Розчахнулись вчорашні стулки.
Ранок згорбився і почовгав до кімнати збирати постіль.
Я рахую бетонні східці і ковтаю, немов пігулки:
їх достатньо, щоб вийти звідси, та назовсім піти - недосталь.
Клямка, репана давня шкіра… ранок, репаний ще давніше,
сновигає в твоїй квартирі і згрібає опалі зорі,
викидаючи через вікна.... Я проковтую, не запивши
нижню сходинку. «Ні, не зникну. Я уже загубилась. Вчора.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168530
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
«Сегодня под вечер я взял и сошел с небес,
намеренно разогнавшись на повороте.
Я понял внезапно, что просто хочу к тебе…»…
А я, если честно, к себе и сама не против:
на белый песочек времени, что лежит,
разнеженное мечтами и теплым телом;
к зеленому морю волнующейся души,
ласкающей взгляд невидимостью предела;
запутаться в бризе распущенных длинных чувств,
упасть на поверхность неги и смежить сонно
раскрытые мысли… Я тоже туда хочу,
но только вот как добраться к себе – не помню…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168521
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.01.2010
Небо порезалось острым осколком света.
Видно, серьезно – все облака в закате.
Тут же сбежались тени давать советы
и затыкать порезы воздушной ватой
с перекисью растаявших очертаний
тонкой границы между зимой и ночью.
Небо сжимает зубы, но из гортани
рвется наружу ветер, январский очень…
Рану зашьют под утро и перевяжут.
Где-то вдали вчерашний блеснет осколок.
Станет немного легче. Возможно даже
зубы-тиски удержат утробный холод…
Выброшенная вата свисает с веток.
Все обошлось, но говоря откровенно,
надо поосторожней с разбитым светом:
можно порезать кожу, а можно – вены.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166745
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.01.2010
Если ты обо мне забываешь порой, я этому даже рада;
я теряюсь, когда ты находишь окно и смотришь на облик мой зыбкий…
Мы с тобой ведь с настолько далеких миров! Мы дальше, чем рай от ада!..
Только вот в измерении все же одном, и даже в единой улыбке…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166741
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.01.2010
Мысли давно в бегах,
вымыслы - на посту.
Толку пилить рога,
если они растут
после еще быстрей?
Толку смеяться до?
Толку вести обстрел
вымерших городов?
Толку стирать белье,
если вода грязней?
Толку косить былье,
если же по весне
этой оно опять
выгонит до небес?...
Толку, что он распят?
Толку, что он воскрес?
Бог был и до него
и, говорят, что есть.
Просто он вышел вон
и этот вон – не здесь…
Может и хорошо
было бы если б он
больше и не пришел?
Бог был ведь испокон
мира, а толку вот
не было никогда –
может быть бог его
сам не пускал сюда?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166420
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.01.2010
Ты можешь втирать меня в кожу, а можешь и в десна,
и класть под язык, и на грудь, и делать настои
на почках, печенках, спирту и на шишковых соснах,
но вот внутривенно меня принимать не стоит.
Соси меня, нюхай, глотай – без вреда и без боли,
но только не надо меня запускать в сосуды.
Ведь если возникнет нужда в постоянных уколах,
возможности их получать у тебя не будет.
А с каждым таким неуколом нужда возрастает
и ты будешь требовать дозу меня все чаще.
А мне ведь себя и самой иногда не хватает,
я тоже нуждаюсь часто в себе бодрящей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166215
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.01.2010
А давай-ка сегодня любить друг друга дыханьем,
ну а после – сердцебиеньем,
а затем – волосинкой каждой.
А потом ты войдешь в мое небольшое сознанье,
и почувствуешь с упоеньем
как податливо там и влажно.
А когда я возьму твой ум, напряженно-горячий
в свой чувствительный мягкий череп,
и немножко с ним поиграю –
он взорвется. И я ослепну. И стану зрячей.
И смогу отыскать те двери,
за которыми нету края.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165711
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.01.2010
А я тебя очень жду и еще с позапрошлых снов
открыла глаза и дверь, и бутылку света,
и жду. И считаю в мыслях своих и чужих слонов,
своих превращая в мух, а чужих – в котлеты.
И знаю, что ты придешь. И мы посидим допоздна
и будем читать друг друга по листьям чайным.
И я научу тебя совсем ничего не знать
и каждое утро дивиться вчерашним тайнам.
И будет зима. И мягкий, как наши ладони, снег.
И ты мне покажешь, где его можно спрятать,
чтоб он не растаял даже в горячем июльском сне
и чтоб в то же время был постоянно рядом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165641
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.01.2010
Январь забивает гвозди в ладони и ступни закатам
и смачивает им губы гнилой мандариновой шкуркой.
С балконов свисают звезды – нетрезвые, видно, ребята -
дымят и хохочут грубо, бросая на землю окурки.
В зияющих черных дырах торчит нержавеющий холод -
зимою и петли Уже, и непопадания реже.
И пахнет во всех квартирах кипящими смолами елок,
и чистят хозяйки души, и тонкими кольцами режут.
Закаты с крестов оконных уже не взывают к рассветам -
они отпустили чувства и вновь возвращаются к Слову.
А звезды орут с балконов и требуют новых банкетов.
И смолы дымятся густо, но души еще не готовы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165592
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.01.2010
Я блуждала в дремучей душе, я искала то смысл, то дух...
а теперь я ищу топор - чтобы вырубить весь этот лес:
вероятно, что я вообще ничего там и не найду,
но зато заготовлю дров и хотя б дозимую в тепле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165387
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.01.2010
Ветром северным мысли вынесло
на ледовые островки.
Я же на деревянном вымысле
всем течениям вопреки
все качаюсь на волнах прожитых,
но не выпитых мной морей,
как в бокале вина хорошего –
сны осыпанных октябрей.
Не достать мне ни дна, ни берега,
и не выбраться за бокал,
я ведь слабая до истерики
и настолько же глубока.
А обломок сухой фантазии,
он ведь - ложка, а не обед;
так, на время, чтобы не сразу я
утонула сама в себе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163556
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.12.2009
(читателю)
Я – не старый друг, и не новый год,
не вчерашний день, не воскресший бог…
Ты не знаешь имени моего,
а узнаешь – выучи назубок
и держи его у себя во рту
(в мыслях – заметет, в сердце – горячо).
Если бог умрет, а года пройдут,
именем моим сплюнь через плечо -
чтоб остался друг и остался стих,
и чтобы во рту оставался вкус…
Не волнуйся, имя тебя простит,
если только выучишь наизусть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162781
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.12.2009
А знаешь, достаточно только прозрачного «здравствуй» -
и в яркую радугу мой преломился бы свет…
и я бы тебе улыбалась так много и часто,
что ты бы едва успевал улыбаться в ответ…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162778
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.12.2009
Иду на свет, а он – в отключке:
его избили декабри.
Пишу стихи – не пишет ручка,
оторванная от двери.
Смотрю в окно, а вижу стены,
на стенах – пол, в полу – глазок.
Сегодня я открыла вены
и разлила в стаканы сок,
что бродит в теле четверть века
и скоро превратится в бред
(он выбродился б в человека,
да недостаточно прогрет).
Стаканов несколько: возможно
ко мне нагрянет новый день
и старый друг... и осторожно
начнут полы снимать со стен,
и включат свет, и стих допишут,
и декабрям намнут бока.
И двери (с выходом на крышу)
для ручки есть наверняка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162645
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.12.2009
Яке тобі діло, кого поцілує Іуда:
мене чи тебе. Все одно розіпнуть нас обох,
хоча ти – не Крішна, а я безумовно – не Будда.
За це й розіпнуть.Тут злочинці усі, хто не бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162624
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.12.2009
............................................................ І-ку.
Ти приходив сюди і завжди зустрічав тут мене,
ти вже навіть подумав, що я божество цього храму.
Ти молився до мене, прохаючи про неземне
і не чув, що я також у тебе молила те ж саме.
А сьогодні прийшов і побачив мене у труні:
я ж була не богиня, а просто ховалась від вітру.
Забагато свічок ти поставив мені за ці дні,
от я і задихнулась банально від браку повітря.
Ти погрожуєш кинутись долі з повітряних веж...
Заспокойся. Ну, просто померла. Буває і гірше.
Все ж залежить від того, як сам ти усе це назвеш:
перевтіленням в тишу чи просто завершеним віршем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162485
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2009
Ми з тобою обоє були прихожанами Слова,
і дійшли аж до смерті, а там відродилися знову:
ти – служителем культу, а я – аватарою тиші…
Відмоли, якщо зможеш, мої ненаписані вірші,
щоби я залишалась і далі на реверсі мови:
там не тільки тебе – там себе розуміти простіше.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2009
............... бывает, что объяснять словами что-то аж прямо противно (с)
Ти сказав, що тобі противно підбирати словесні рими,
щоб співати про те що бачиш, так, щоб я це усе почула,
бо від слів неприємно пахне помираючими старими,
що покрилися наче цвіллю порохнявим своїм минулим.
І цей запах збиває з ритму, забиває собою пори.
І пісні припиняють литись, і застоюються у тілі,
перетворюються в відстійник, де виброджуються в повтори,
що тобі уже остогидли, а мені ще не зрозумілі…
Ти сказав, що існує спосіб, за яким кілометри наших
не скорочених ще дистанцій римуватимуться простіше,
ніж словами. Не знаю як це, та чекаю, що ти покажеш.
Бо й самій забиває подих духом власних відстійних віршів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161211
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2009
Битый час уже твой взгляд пускает стрелы
мне в глаза. Но никудышний он стрелок,
потому что ни одна не долетела
дальше, чем ажурный край моих чулок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161073
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.12.2009
Ни двора, ни кирпичика нету
за душой у меня, ни гроша.
Ну и ладно. Достаток не в этом.
Чтобы жить, припевая, на свете
мне вполне бы хватило монеты,
за которой была бы душа…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161029
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.12.2009
«А ти постарів неначе…»
«А ти як завжди – не в риму :)
Я довго тебе не бачив,
дивився лише на зиму
тому і стаю подібним.»
Не вірю, але всміхаюсь.
Усе, що кричало в липні,
у грудні лиш позіхає…
І я заварю нам кави -
терпкої, як наша зустріч.
Яскрава твоя уява
освітлює краще люстри
масштаби твоїх ілюзій
і межі моїх прогнозів…
Ти сам закотився в лузу,
а я десь на півдорозі
спинилась, узрівши раптом,
що зовсім ти не кругліший
від інших. Ну чорний, правда
(я чорний люблю найбільше).
А решта… Давай по каві
і без балачОк даремних.
Уява твоя яскрава,
та пахне не так приємно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160728
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.12.2009
Я прекрасно все вижу, но все, что видно – туман.
Я так много должна, но никак не пойму кому...
Я, наверное, скоро возьму и сойду с ума.
Вот возьму и сойду. И пойду по другому уму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160698
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.12.2009
Придумай мне сон, потому что мои все раскисли:
туман и дожди слишком долго стояли в глазницах.
А я передумаю все твои зимние мысли –
я знаю их лучше и мне с ними легче возиться.
С рождения знаю, кормила их собственной грудью -
кормила не сердцем, не кровью, а жидким азотом...
Придумай мне сон. Но такой, где осадков не будет.
А я передумаю зиму на теплое что-то.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160682
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.12.2009
Зима загибает пальцы – считает осенних баранов,
и тут же меняет числа на буквы своих законов.
Бутылки – без нумераций: какая из них до нирваны?...
И ты потерялся в мыслях, как мысли в бокальном звоне.
А мне и теряться негде: пространство моих измышлений –
открытое, словно рана, и, словно бокал, пустое…
Бутылки стоят на рейде цепочкою перерождений:
одна из них – до нирваны, а все остальные – к запою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160422
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.12.2009
Я однажды случайно забыла
как дышать. Но крылатые люди
прямо в сердце Тебя мне всадили,
и с тех пор я дышать стала грудью....
Но однажды ты сядешь напротив
(новой прихотью тех же крылатых).
Только это меня не заботит –
я дышать научилась бы взглядом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160043
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.12.2009
Раскручивая памяти лассо,
вдогонку сновидениям бросаешь.
Но не успел. И щелкает засов…
Ты просишь у меня хотя бы сон,
чтоб подышать моими волосами
и заблудиться в чаще их лесов.
Но мы с тобой и жили меж снегов
и пустоты на реверсе рассвета,
где кроме снов и нету ничего,
где даже шорох собственных шагов
моих – как будто вымысел. И это
меня измучило сильнее всех голгоф…
Я обрываю сны, как лепестки
соцветий не отысканных созвездий.
А в раме обесцвеченной тоски,
рассеченное ею на куски
от моря, не увиденного вместе,
мерцает утро бледностью руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160023
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.12.2009
Я сменила жилье, но он все равно нашел,
и стоит под окном, пытаясь казаться прозрачным -
нерешительный и растерянный, но однозначный -
обрывая минуты, как я обрываю смешок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159925
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.12.2009
К сожалению, я не знаю так много шуток,
чтоб тебя по утрам вместо чая подбадривать ими…
Но зато я могу нечаянно перепутать
наши губы и хоть целый день улыбаться твоими.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159797
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.12.2009
На улице как в ноздре -
противно. Висит над городом
испорченным холодцом
прокисшее небо. Тучами
забрызганы в декабре
все люди и мысли. Воротом
я вытру свое лицо,
заплеванное вонючими
слюнями дождей. Туман
глотает мои ругательства.
Со злости и просто рву
плакаты «Добро пожаловать!»
Какая к чертям зима?!
Да это же издевательство!...!...
...... Но если по существу -
она же не посещала ведь
со мною и без меня
уроков естествознания
и важных для нас основ
по стилю и поведению
не знает. Ворчу: «Фигня!
А предупредить заранее?...»
Но нет у нее часов.
И пофиг ей наше мнение!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159005
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.12.2009
Трепещут на проводах дырявые серые простыни
со штампом в углу «Зима» и пятнами от одиночества.
В глазах – вот беда! - вода, и взгляд, словно бедный родственник
блуждает по всем домам, не зная куда ему хочется…
Я чувствую, как в плечо веревкой врезается улица,
а серый густой туман лишает и мира, и зрения.
И я продолжаю счет, хоть море уже не волнуется…
И кажется что зима – другое совсем измерение:
где лезвиями углов все мысли и смыслы распороты,
где нет различений дня и года, пространства и времени…
Я словно морским узлом привязана к этому городу
и путаюсь в простынях, лишенная мира и зрения.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158968
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.12.2009
Ты не обижайся, я правда не джинн, хотя и живу в узковатом сосуде.
Я не появляюсь, когда позовешь, и вовремя не исполняю желаний…
И я вообще не умею дружить, как дружат обычно нормальные люди...
Но знаешь, сосуд мой, он тем и хорош, что неощутимо, зато постоянно
с тобой. Возле сердца и чуточку выше
пульсирует: дышит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158661
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.12.2009
Ламку, неначе стебло бамбука ,
береш мою охололу руку.
Синіють вени рядками віршів -
ти їх почав, а допишуть інші.
І не губами – усім обличчям
її цілуєш: від передпліччя
до порожнечі, яка між пальців
тече дощами і на асфальті
лишає мокрий брудний відбиток…
А я вже впевнена, що якби ти
той текст, тобою колись початий
узявся зараз редагувати,
то не знайшов би ні слів, ні знаків,
що проросли б, як озимі злаки,
на цих полях, що уже не родять
ніяких нових думок, відтоді
як нас не стало… Синіють вірші
в прозорих венах. І хтось їх пише.
Але не ти, бо у них від тебе
нема ні зігнутих вітром стебел
питальних знаків, ні ком хвостатих,
щоб як за руку за них хапатись,
ані окличних стовпів опорних…
А тільки крапка, настільки чорна,
що навіть сажа від погорілих
моїх ілюзій – сліпучо-біла...
А крапки,...знаєш, вони природньо
хоч і маленькі, але безодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158556
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.11.2009
Нуртує вечір нутром глибоким,
ковтає тіні
післяосінні
і котить хвилі у передпокій:
до краю щільні,
безмежно сині,
але, на диво, такі прозорі,
мов сон дівочий.
Бліді як перли
на дні холонуть вчорашні зорі
і не тріпочуть –
мабуть померли.
Мені від жаху заціпить подих:
я ж так затято
до них молилась!...
Коли ж під ранок вода відходить,
встаю копати
зіркам могили.
І вже не певна що після грудня
настане січень,
бо цикли збились.
Кому ж молитись??? Напевно, людям –
ці теж не вічні,
та я вже звикла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158084
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.11.2009
Ты столько мыслей, столько истин чужих прочел,
что я моложе тебя на несколько сотен книжек…
Поговори со мной, пожалуйста, ни о чем -
о том, что важно, излишне часто и много пишут...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157957
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.11.2009
Под конец ноября все автобусы и поезда,
все часы, ходуны, планеты и тучи по ломкому краю
горизонта – все ходят на ощупь: во всех проводах
напряжение резко растет и лампочки перегорают.
Гаснут ориентиры: сначала, обычно, внутри.
Чтоб узнать глубину темноты кто-то первым бросает камень…
Ну а я в эту пору опять начинаю курить,
освещая свой собственный мрак хоть какими-то огоньками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157758
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.11.2009
Я черчу на сером окне
горизонт – волнистый и синий.
Мир всегда меня упрекал
в том, что я по нему виляю.
Но известно: в природе нет
идеально прямых линий
(как шаблонов нет и лекал)
- то зигзагами, то спиралью,
то раскатистою волной
все дороги она выводит,
что, плетясь, разрывают и
дополняют собой друг друга…
Все, что в жизни моей со мной,
да и вообще происходит –
все идет по этим кривым,
замыкаясь в едином круге.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157755
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 25.11.2009
«Как ты там? Не звонишь..." - Кто ж звонит палачу?
Я кусаю ладонь - не скажу, промолчу
то, что челюсти памяти душу грызут –
так усердно, что слева ломается зуб
коренной. И, зияя огромной дырой,
кровоточит десна кисловатой хандрой.
А в дыре – голый нерв. И, бывает, болит
так, что искры глаза превращают в угли
и что пряди волос по плечам – как хлысты…
и что этот мучительный нерв – это ты.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157438
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.11.2009
Я удивляюсь иногда эффектам эволюции
(мне кажется, не повышать их надо, а лечить):
мы замечаем что-нибудь лишь при его отсутствии,
и слышим это что-то лишь когда оно молчит.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157209
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.11.2009
Я чую, як падають в тишу зірки,
та не переймаюся цим надміру.
Ти кажеш, що погляд у мене такий,
немов то не зорі, а чорні діри
зірвалися з неба і впали навзнак
на дно моїх кратерів карооких.
Дивися уважно: ти ж досі не знав,
про те, що вулкани такі глибокі?
Не бійся, давно вже заснули вони
і спатимуть, певно, так довго, аж поки
збагнеш ти, побачивши всі їхні сни,
наскільки байдужим буває спокій.
* авторка не змогла підібрати україномовного аналога слову «равнодушие». Варіант «байдужість» не має того спокійного і рівного відтінку, який би точно передав настрій твору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157184
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.11.2009