| Сторінки (3/286): | « | 1 2 3 | » |
Приснився сон про долю та карколомну
карєру респектабельного поета.
Та сон є сон - що з нього взяти...
Від віршів поета в захоплені народ,
І він готовий вже на нові чудеса,..
Без страху кинувся в новий водоворот -
Отак із дурі... скочив просто в небеса.
А там поета вже стріча Господь
З вінком лавровим напоготові:
"Ну, юний графоман сюди підходь -
Пастухом ти будеш тут при Слові...
От дарую тобі стадо диких слів.
Зроби із них божествену отару.
Не думай збирати тут одних ослів,
Бо зразу з раю вижену нездару."
Та нема з поета зовсім толку,
Все криво іде, напепекосяк.
Слова шукає, як в сіні голку...
Ну, не поет - приблуда і босяк.
І чухає поет лохмату шию,
Бо став похожий трохи на Пегаса.
- "Мабуть даремно воду я тут лию.
Не поет я - я зовсім інша раса..."
- "У пеклі потрібні музиканти.
Там і грітись будеш на пательні,
Й писати прожекти-транспоранти,
Як підняти КПД... їхньої котельні..."
- "Кликав я завжди в тяжку хвилину
Пегаса чи то звабливу Музу...
Я хильну лише одну чарчину,..
Я і вам не буду тут в обузу...
... Дозвольте на конюшню до Пегаса,
Може йому я хоч в чомусь пригожусь.
На іподромі, в вас, мабуть і каса?..
Біля неї я уже і притулюсь..."
Та Господь - "На небі в нас грошей нема...
І нічого прикидуватись мавром,
І горілки теж,.. кругом одна трава.
Петро! На іподром його - кентавром."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298994
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 09.12.2011
Так цілуй кохану ти свою
І пригорни ніжно до серця.
Бо ж співає пісню вже твою,..
І хай розкриє в душу дверці.
Кохай її, як спрагу дня,..
Ковток води серед пустині.
І хай зупиниться Земля
В страху,.. що заблудилась нині.
Любов найвища пісня є
В житті у кожної людини.
Вона натхнення додає
Аж до останної хвилини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295142
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2011
Десь більше місяця назад "суєтливі" поети
об'явили конкурс з чудернацьким набором
слів: пегас, будка, інерція, пісня, добробут,
осінь, олівці, незговірливий, кулька, сейф,
веселка, качалка, патрон, амеба,макарони.
До таких ідей я ставлюсь критично.
Та захотілось зрозуміти, що це за конкурс такий,
бо в умовах конкурсу був один туман. Прийшлось
ліпити вірш (точніше - три). Вийшло логічно і навіть
"пристойно". Правда мої потуги ніяк не були оцінені
та і конкурс лопнув, як мильна "кулька" яка захотіла
бути " веселкою"... (як і минулорічний фестиваль).
А вірш виставляю прикладом, "как из топора сварить щи".
По інерції Пегас
Пісню тягне на Парнас.
Де поети-молодці
Творчо лижуть олівці.
Бо вже осінь тут заходить -
Хлопці мріють про добробут...
А веселку в сейф заперли,
Щоб ідеї їх не вмерли.
І вірші свої - патрони,
Переводять в макарони -
Всім там вішають лапшу...
А в редакції, як в будці,
На віршах, на мятій купці,
Незговірливий редактор
На художний тисне фактор...
Та жує фламастер-кульку
Чародійний ніби жуйку...
І качалкою рівняє -
В сейфі місця вже немає.
А амеба-секретарка,
Як засушеная шкварка
Мовчки зиркає на нас...
...............................
... От такий... тепер Парнас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291707
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.11.2011
Осінь,.. осінь - багряне чудо,
Яке забрало нас в полон...
А що же дальше з нами буде -
Хто дасть пораду, де той сон?..
... Летить по парку золотом листва,
Як дні минулі,.. літні ночі...
І вже наснились чудні слова -
Про ніжний шепіт,.. карі очі,..
Про білизн́у оголених берез
І багрянець старого клена,
Що на осінім протязі замерз...
І шепче щось трава зелена...
... А ми ідем крізь чудо днів,
Крізь чарівну осінню казку...
І як би я ще раз хотів
Надіти вам із чуда маску...
Бо осінь завжди чародійка, -
То будить в нас безмежність дум,
А то дощем уже злодійка
В душі вселяє... вічний сум.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289513
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 29.10.2011
Написано під враженням творчості
однієї поетеси нашого сайту...
... Ну так, яка я поетеса.
Так, немає сп́окою в душі...
Думки розлились по плесу
Та вилились в сумні вірші.
Слова заснули в верболозі,
Як очерет́яний кіт...
Думки, думки... Завжди в облозі,
Мабуть іще із юних літ...
Блукають ці видіння
По стінах та по стелі...
Не йдуть до мене сновидіння.
І ніби на "качелях"
Хитнулося сумління,
І перекинулось у ніч...
... Морзянкою холодні зорі
До мене шлють свої думки.
Їх хвилі ніби в морі
Стікають з вогкої руки.
А де же мій вчорашній сон,
Чудне видіння ночі...
Вже вітер краплі змів з вікон
Та сльози вкрили мої очі.
... Яка холодна, довга ніч...
Й видіння, ніби птиці,
Як дорогоцінна крихка річ,
Як райські квіти з криці,
Нишком сховалися в піч...
... Та все одно я їх знайду,
Хоча мабуть вже зранку.
В вірші тривожні переллю -
Рожево новому світанку
Відкрию душу я свою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
По решению ВОЗ - http://www.rbc.ua/rus/digests/show/lyubov-popala-v-reestr-psihicheskih-zabolevaniy-voz-03102011144000
Всесильно вечная любовь
Скольких свела ты из ума?..
А сколько вздохов, сколько слов...
Кому - восторг, кому - сума́.
А сколько пело о любви
Всех мудрецов да и поэтов...
А изменений - "се-ля-ви"...
И снова новые об этом.
Вот наконец Всемирный ВОЗ*
Нашел причину всех страданий:
Решил - любовь почти наркоз
То есть... псих. заболевание.
* ВОЗ - Всемирная Организация Здравоохранения
Для того, чтоб сгладить впечатление, что я дал несуществующую ссылку о решении ВОЗ (ее позже закрыли), нашел статью которая была написана под впечатлением того решения (время то совпадает):
Кохання — це таки хвороба
Зміст
Всесвітня організація охорони здоров'я зачислила любов до... психічних розладів
У міжнародній статистичній класифікації хвороб кохання внесено у перелік під номером F63.9. Цікаво, що літера “F” взагалі відповідає за психічні розлади. Отож кохання — це психічна хвороба?
— Згідно з міжнародною класифікацією, пункт F належить до психічних та поведінкових порушень, а F60-69 — до розладів особистості та поведінки у дорослому віці...
— Дійсно, якщо подивитися на класифікацію, то пункт F63 стосується розладів звичок та потягів, — підтвердила Маріанна Зайчикова з представництва ВООЗ в Україні.
— Для таких розладів характерні повторювані дії, які не мають чіткої раціональної мотивації, є неконтрольованими і в цілому можуть завдати шкоди інтересам пацієнта та інших людей, — веде далі Маріанна Зайчикова з представництва ВООЗ в Україні. — Наприклад, до категорії F63 включили і патологічну схильність до азартних ігор (ігроманію), піроманію, клептоманію тощо.
— Зі слів експертів ВООЗ, хвороба під назвою “любов” проявляється нав'язливими думками, перепадами настрою, безсонням, непродуманими імпульсивними вчинками, стрибками тиску, навіть параноїдальними тенденціями... Це справді хвороба?
— Загалом, учені давно працюють над тим, аби довести, що кохання, закоханість є ні чим іншим, як психічним розладом, — долучається до розмови Олена Головіна, гештальт-терапевт. — Адже тут справді присутні елементи залежності, неадекватної поведінки. Особливо гостро це проявляється при нерозділеному коханні, коли можуть виникати навіть суїцидальні думки. Так само ревнощі, неконтрольовані, часто агресивні, можуть завдавати шкоди як самій людині, так і об'єктові її пристрасті.
До речі, проводили дослідження, які довели, що біохімічні реакції в мозку закоханої людини схожі на ті, що відбуваються в голові душевнохворого. Відомо також, що залежність від іншої людини формується в підкіркових ділянках мозку — там само як залежність від наркотиків, алкоголю тощо.
Але не можна розглядати кохання лише з біохімічної чи фізіологічної точок зору. Адже в коханні є духовна та емоційна складові. Крім того, кохання буває різним. Є кохання-захоплення, коли обранець видається богом, кохання-ніжність, коли людина бажає іншій лише найкращого, і кохання-жалість... Я вже не кажу, що існує кохання до батьків, до дітей, до друзів і так далі.
Вочевидь, під визначення “хвороба” підпадають якісь крайні прояви любові — нерозділене кохання, ревнощі, навіть дуже бурхлива закоханість, коли людина, як то кажуть, втрачає голову — робить імпульсивні, нерозумні вчинки, її настрій може змінюватися кілька разів на день, або ж, навпаки, вона впадає у стійкий стан депресії чи ейфорії. Проте саме кохання є найвищою силою на Землі, робить нас добрішими, ніжнішими, кращими...
Марина МОРОЗ
„Експрес” № 111 (5980) 6 — 13 жовтня 2011 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284998
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.10.2011
І здичавів поет без читачів,
На конкурс вперто пише вірші.
Рядки малює творчо,.. аж упрів,
А ті творіння гірші й гірші...
Але ж які химерні там слова
Й думки якісь незрозумілі...
Вже і набита "димом" голова,..
А з рими лише запах цвілі.
Та заблищало світло,.. як в норі -
Знайшись цінителі успішні.
Його ж і запросили у жюрі,
Цінить творіння ці невтішні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284311
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 04.10.2011
Глянув на творчість Павла
і якось експромтом родився вірш.
Тож хай він радує поетів...
Може в когось теж експромтом
народиться ліричний вірш...
. КОХАННЯ
У "Нижньому Гаю" Павло
Віршами кличе те кохання.
В напрузі мокре вже чоло,
А воно не йде до нього зрання.
Ох ці жінки, чорт їх бери -
Такі капризні нині штучки...
Ти зразу в РАЙ всіх їх веди,
А то поета доведуть до ручки...
Не мучся так поет Павло.
Жінок на світі так багато...
Якби ж єсво наше змогло
У щастя перелити все це злато...
На світі зразу став би рай -
Усі були б навік щасливі...
.......................................
... І ти буди свій соний гай -
Трудись на поетичній ниві...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282195
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 23.09.2011
События реальны, но НИКИ все изменены...
Немножко добавил, с поправкой на сегодняшний день.
О чем я пишу хорошо знают поэты которые на сайте около года.
Потому, что попытка организовать фестиваль была осенью 2010 г.
Толи осенью, толь летом,
Загораясь ясным светом,
И с большим размахом вдаль,
Выплывал в нас фестиваль.
Поэтесса Танапис
Шифровала тайнопись...
И звала поэтов в Крым,
Чтоб открыть там новый "Рим".
Соберемся мы на море -
Все, кто в дружбе и кто в соре...
Прогремим на целый мир!..
Само... главное - назвать!
Чтоб сбежалась к нам вся рать.
Чтоб у всех на языке,
Был вблизи и вдалеке...
Тут одна юна девчонка
Завопит,.. излишне громко -
"Пускай будет "Оргия для Пи...".
Что же только для одной,
Что же делать с всей толпой?..
"Да, нет... Конечно же для всех,
Чтоб огромный был успех..."
А у входа ставим будку,
Туда садим Незабудку -
Пусть гребет нам капитал.
А Пегас с инерцией на песни,
Не позволит нам там киснуть...
Фактор осени добавит
Изобилие красных вин.
Карл, который звал на площадь,
Шарик пусть несет - немощный,..
Да надувается амебой возле туевых аллей.
Несговорчивый наш В.А.Н.
Лапшу скалкой пусть равняет нам.
Потому, что макароны Голод точно нам сожрет,
С него "песни" вечно прет...
Мы без пищи не помрем,
Мы поэтов всех спасем...
Разноцветными карандашами
Радугу повесим тихо сами.
Станет Кайзер там любезный,
Добродушный - прямо нежный,
Спрячет в сейф свои "патроны"...
И побьем любви законы...
Да гулянье... До небес!..
Но не так-то повелось,
Где-то, что-то не сошлось -
Вышел лишь тихонький пшик.
Да и Карл совсем поник...
... Вызывают все на бис
Поэтессу Танапис -
"Сколько можно его ждать,
Лет наверно еще пять?.."
Это в пошлом все было.
Все комично, как в кино.
Если кто себя узнал,
Пусть хохочет только сам...
Ну, привет мои друзья!
А про конкурс вы так зря...
Где-то очень он хорош...
Ну, а наш... Ядрена вошь!!!
Но нечего... Пройдет вот время,
На Пегасе скрепим стремя...
И помчимся на Парнас,
Где давно заждались нас...
Р.S.
Жалко только, что в Танапис
Конь страничку сильно сгрыз.
И осталось от нее
Лишь куски да "мумие".
А то бы взяли как прогноз,
Как инструкцию для "коз".
Что бы знать куда идти,
Да в карманах, что нести...
Что бы был в нас результат,
А не хилый вновь закат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282005
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.09.2011
З чумацького шляху зоряний пил
Незримо лягає під наші ноги.
А я ледве іду... і немає вже сил...
Поможіть мені люди, поможіть мені Боги,
Пізнати істину найвишу й святу -
Для чого люди хочуть правити світом.
Невже, щоб переводити хліб й оту
Совість свою... і пропадати, як мороз літом...
... А під ноги стелеться зоряний сніг
І в нім мільярди небесного часу.
Іду і чую... біль стомлених ніг
І скрип піску - безконечну зоряну масу...
... Мільярди галактик - енергія Часу
І "мерзена" захланість дрібної людини,
Яка все шукає свою "вищу расу"...
Та не може прожити без сонця
Й повітря навіть хвилини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278941
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2011
У власній кузні кожний сам собі коваль.
Кує нечувані, небачені дива...
І думкою летить в захмарну даль,
І пісня в нього щира та нова...
А другий творить наковальні тільки дзвін
Й кричить - "Який же неповторний в мене звук".
О,.. як же безконечно гордий він,
Що це бренчання йде з-під його рук...
Люди слухають й дивуються навколо,
Чого це гуркіт та шум такий лунає.
Ну, було б правди чисте слово,
А то полова...
А хто її, пусту, не знає?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278919
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.09.2011
Не очень люблю писать на руском языке.
Но зашел на русскоязычный сайт, а там уже про осень...
И как-то экспромтом, под впечатлением, вырвалось...
Бабье лето паутинкой
Ловит капельки дождя.
Изумрудною бусинкой
Сквозь окно зовет меня.
Нынче осень, словно юность,
Манит золотом листвы...
Утром, кажется, проснусь я,
А вокруг весна,.. цветы...
Дождь стучит уже в окошко
И весна прошла давно.
Мысли стынут по немножко...
С грустью я смотрю в окно...
Задержись немножко осень,
Не хлещи в душе дождем,
На висках еще не проседь,
А весну мы подождем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2011
Написав під враженням твору Туманової Рози *** http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266711
Але думки, мені подумалось, будуть цікаві і іншим нашим читачам та поетам.
Тому і вирішив надрукувати їх, як звернення до всіх поетів.
Поезія без думки неможлива. Ще в Біблії було сказано - "Спочатку було СЛОВО".
І похвально, що Вас мучать філософські і поетичні думки. Людина, яка думає - розвивається... Бо все тече, все розвивається і "ніколи не можна два рази увійти в одну і ту саму річку "(народна мудрість). І тільки дурень говорить - "Я життя прожив би так же само і поступав би так же само". Тому напевне і Бог віднімає нашу пам'ять про минуле наше життя (А живем ми мабуть не один раз).
Людина завжди користується стандартною поведінкою (масками). На анекдот - сміємось, на горе - співчуваєм і т. д).
І не зривайте з людей цих, як ми називаєм, масок. Не будьте, як вам здається новаторами. Бо за таким новаторством встають людські трагедії: політичі, сімейні, любовні, просто людські... Бо всі ми користуємся цими масками (стандартними положеннями). Пам'ятаєте: "Весь світ - театр, всі люди - артисти..."
Все надбання людської цивілізації заключається в вироблені таких стандартних мислень та положень. Школа, наука, техніка, мистецтво, юриспонденція, закони всіх держав... - всюди стандарт.
І навіть тварини ідуть по тому же шляху (навчають своє потомство житевим поводженям при певних ситуаціях).
Правда коли людина не знає підходящої стандартої поведінки, вона винаходить свою (якщо вдалу - гордиться, якщо невдалу - корить себе - "Який же я дурень"). Але вже має на увазі цю ситуацію.
А як себе людина поведе в тій чи другій ситуації залежить від того наскільки вона освідомлена по цю ситуацію. І буває, що якась маленька дрібниця або нюанс (хімічна речовина (таблетки), якась новина, настрій, розлитий чай на коліна і т. п.) можуть змінити думку на зовсім протилежну.
То чи можем ми все знати про цю ситуацію. А сюди треба включити час минулий, майбутній, сьогодення, обставини (минулі, сучасні, майбутні), оточующих людей, ваше відношення до них.. і ще дуже багото чинників. І чим більше ви будете в них заглиблюватись, тим більше буде їх виникати. І в кінці-кінців ви себе обмежите в розгляді цих полій та обставин... А потім виявиться, що якась обставина, яку ви відкинули, зіграла ключеву роль. От вам і Істина...
Істина багатограна - посягнути ЇЇ нездійснена задача для людини. Вона, як "Фата моргана", як горизонт - чим ближче ти до до неї, тим дальше вона від тебе. Бо відкриваються нові деталі, нові обставини і всі вони зв'язані між собою і горизонт відступає... і так до безконечності. А перед нами тільки той сектор, який охоплює зір.
І ще древній Філософ сказав - "Я знаю, що нічого не знаю".(Точніше - "Я накінець пізнав те, що мої знання дуже малі, хоча другі не знають і цього".
Істина підвластна тільки Богу!!!
Але думайте, творіть (бо нащо ми тоді живем на світі...), а всі наші думки-творіння достануться Творцю. І це Його уже справа, що з ними робити і що нам воздати за них...
Як з капель народжуються струмки, із струмків ріки, із річок океан, так і нашиі думки поповнюють Вселенский Разум.
Тож призиваю - ДУМАЙТЕ...
І хай ваші Думки будуть Світлими і Мудрими!!!
І приносять вам Задоволення (Щастя) і Самовдосконалення...
Знайшов текст для творчих людей, для розвитку особистості: (29.07.2014р.)
Бегущие по кругу
Прежде всего, мы не можем изменить то, на что не обращаем внимания. Несмотря на нашу феноменальную склонность к самообману (именно эту склонность, а не невежество Альфред Адлер, знаменитый австрийский психолог и создатель системы индивидуальной психологии, предлагает считать главным признаком глупости), кризисы и трудности выбивают нас из зоны комфорта, создавая условия для изменений. Комфорт часто порождает «залипание в ситуации» и отказ от развития. Практикующим психологам приходится сталкиваться с этим часто, ведь к ним приходят, как правило, внешне благополучные, но неудовлетворенные внутренне люди. Первый признак такого «непроживания» собственной жизни — это симптом «дня сурка», ощущение бега по кругу.
Однако и отдельный индивид, и целые сообщества могут измениться, если осознают свои потребности и эмоциональные привычки, научатся правильно расставлять приоритеты и совершать конкретные поступки.
Рассмотрим этот процесс на примере выбора профессиональной идентичности. Сначала мы или «придумываем» себе профессию, или, возможно, попадаем в нее совершенно случайно. Внешние события и обстановка — изучение основ профессии и ее практической части — приводят к появлению внутренней структуры, затем каких‑то интроектов (подсознательные правила, управляющие поведением. — «Капитал»), когда нечто, происходящее извне, воспринимается человеком как то, что происходит у него внутри. Иногда индивидуум воспринимает это слишком близко. Представьте себе учителя, который начинает верить, что он действительно является моральным образцом и не может позволить себе определенное поведение, допустим, зайти вечером в бар. Или психолог пытается спасти даже тех, кто его об этом не просит. Так те, кому в силу определенного рода занятий приходится отвечать за безопасность, превращаются в параноиков.
Профессиональная деформация — следующий этап профессионального становления. Этот период может оказывать на личность разрушающее влияние, если не принять меры. Так постепенно мы осознаем себя как профессионалов того или иного уровня, осознаем свою принадлежность к той или иной социальной группе. И в этой ситуации привычки превращаются в потребности.
Полный саботаж
Самый традиционный подход к любому изменению — применение силы воли и дисциплины. Но способ этот довольно ограниченный и малоэффективный, да и подходит далеко не всем, а лишь так называемым волевым натурам (в просторечии их еще могут называть упрямцами). Конечно, если удастся собрать целую корпорацию упрямцев, то можно надеяться на успех, например, организационных преобразований, предпринятых в стиле волюнтаризма. Но статистика результатов применения волевых методов заставляет задуматься над альтернативными вариантами внедрения изменений. Например, 25 % американцев отказываются от своих традиционных «новогодних» (данных, между прочим, при свидетелях) обещаний уже через неделю, а 60 % — через полгода. 70 % попыток провести организационные изменения обычно заканчиваются провалом. Даже в ситуациях, когда речь идет о здоровье, что, казалось бы, должно стать стимулом, человек не очень‑то спешит изменить себя. Так, лишь один из семи пациентов кардиолога меняет свои вредные привычки после сердечного приступа.
И люди, и организации часто саботируют самоконтроль и дисциплину. Потому что самоконтроль изматывает. Если мы перегружаем психику напряжением, — она начинает барахлить
То есть и люди, и организации в большинстве саботируют самоконтроль и дисциплину. Почему — вопрос неоднозначный. Один из ответов на него — самоконтроль изматывает. Если мы перегружаем психику напряжением, она начинает барахлить. Поэтому чтобы справляться с множеством трудностей и задач, используются привычки — и вот мы автоматически, бессознательно или реактивно реагируем на какие‑то обстоятельства и повторяемые действия. Такое поведение, в отличие от осознанных действий, гораздо менее энергозатратно.
Измени себя сам
Попробовать измениться меньшими усилиями и вместе с тем более эффективно можно другим путем — нужно выработать новые привычки. Или отказаться от старых, что в общем‑то одно и то же. Чтобы заменить одни привычки другими или приобрести новые, нужно определиться с действиями, которые мы хотим выполнять — назовем их ритуалами. Через какое‑то время ритуал превращается в эмоциональную, поведенческую, культурную привычку. Например, руководитель привыкает к паузе, которую необходимо дать подчиненному для объяснения своей позиции или предложения, а потом уже говорить самому. Хотя как личность он может быть нетерпелив и в других ситуациях высказывает свою точку зрения первым. Есть привычки по отношению к определенным эмоциональным реакциям — навязчивые, тревожно-фобические. Самый простой подход, который используют для изменения привычки, — повторение ритуала, пока он не станет выполняться автоматически в определенных ситуациях.
Ритуалы и сформированные ими привычки хорошо работают для задач корпоративной культуры, вовлечения и мотивации персонала. Великому управленцу Ли Яккоке (американский менеджер, был президентом компании Ford и председателем правления корпорации Chrysler, автор автобиографических бестселлеров. — «Капитал») удалось всего лишь ввести в привычку менеджеров готовить ежедневный отчет. Это позволило ему в дальнейшем сделать выпускаемые корпорацией автомобили намного более качественными.
Иногда работает и провокативный парадоксальный подход — запрет на желательное действие или требование повторять нежелательное действие (хорошо работает для упрямцев, интеллектуалов, саботажников и недоверчивых).
Не бывает универсальных инструментов управления, как и одинаковых методов изменений для разных людей. Знаменитые психотерапевты говорят, что придумывают новый вид терапии для каждого пациента, а великие менеджеры — новые организационные методы. Но все терапевтическое и управленческое разнообразие укладывается в три основные формулы: изменения сверху вниз, привнесение изменений в организацию извне и изменения изнутри организации. Каждый подход имеет свои особенности и ограничения. Как детские болезни могут настичь нас в любом возрасте, так и наша идентичность может меняться и сопровождаться кризисами и конфликтами на протяжении всей человеческой жизни.
Позитивная идентичность (кем я хочу себя видеть) находится в состоянии вечного конфликта с идентичностью негативной (кем мне нельзя быть). Например, на место провинившегося работника берут другого кандидата — человека со своими профессиональными плюсами и минусами. Но его постоянно негативно идентифицируют с предшественником, предостерегая от повторения его ошибки. В таких условиях новому сотруднику будет тяжело раскрыть свои способности полностью, ведь он будет скован необходимостью доказывать, что он «не такой», вместо того, чтобы творчески развиваться и реализовывать свои лучшие стороны.
Рискуйте менять свою жизнь. Ведь в противном случае в ней ничего не будет происходить. Нужно быть готовым к тому, что ты изменишься — да, постареешь, да, что‑то потеряешь. Задача самоизменения может быть сложной. Мы бываем ригидны (то есть привыкаем к определенному ритму жизни. — «Капитал»), цепляемся за привычное, даже если оно нам совсем не нравится. Некоторые бросают все силы на изменение внешнего образа, а то и на имитацию успеха. Возможно, кого‑то поддержит и это — лишь на некоторое время. Балансируя на грани устойчивости и гибкости, мы сохраняем свое внутреннее «Я», развивая наш жизненный проект разнообразнейшими способами. Именно сейчас и именно в нашей стране изменения происходят так интенсивно, что человек, встав утром с кровати, едва ли с уверенностью может утверждать, что он все еще тот, который вчера вечером ложился спать. Внешние факторы и внутренняя работа приводят к изменениям в идентичности — этому ощущению внутренней целостности и отождествления себя с реальностью.
Подробнее: http://www.capital.ua/ru/publication/25894-zhiznennye-krizisy-mozhno-zastavit-rabotat-na-sebya-sdelav-ikh-fundamentom-izmeneniy#ixzz38q3tLPtj
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270084
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.07.2011
Любимый мой!
Как снова я хочу тебя...
Побудь со мной,
Побудь чуть-чуть...
Губами я ловлю твое имя.
Познать хочу всю суть
Любви, страданья, бытия...
Побудь со мной еще чуть-чуть.
Смотри, дождинками звеня,
Искрясь и переливаясь,
На радуге висит твое имя,
Росою покрываясь...
Природа замерла,
Молчу и я...
Как хорошо на свете жить,
Дышать - не надышатся.
Твое дыхание ловить,
Твоей любовью наслаждаться.
Не торопись!..
И время не гони стремя...
Ты нежно в сердце опустись...
Люби, люби, люби...меня.
Какая темнота...
... Но почему же... пламя.
Что говоришь?.. Какая лепота?..
Там на вершине... знамя !!!
Я вся твоя,..
Я вся с тобой!
Зови меня,..
Зови с собой!..
Но не спеши, не торопись...
Хоть на минуту ты замри
И тихо небу поклонись,
Мерцанию утреней зари...
Я нежной лаской отзовусь,
Я долго так тебя ждала...
В тебе до капли ростворюсь...
Смотри же...
Радугой кончается гроза.
Но что это,.. что с тобой...
Отчего так содрогается земля...
И небо зажигается зарей...
Я задыхаюсь...
Держи,.. держи меня...
Земля пропала подо мной...
Где ты,.. радость ты моя...
Так где ты, любимый мой...
О, небо!.. Где же я...
Любимый... Стой..
Где суть моя...
Какой невыносимый зной...
Кто я... И как мое имя...
Что это,.. Что со мной...
Я стала вечной и нетленной -
Немеркнущей Звездой...
Я стала всей Вселенной...
Земля... Звезда... Держи меня...
Как хорошо мне быть с тобой.
Ох,.. как быстро вертится Земля...
... Наверно так назначено судьбой,
Я жить не смогу без тебя...
Мне петь и умирать с тобой,
Всю жизнь страдая и любя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269023
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 07.07.2011
Котиться м'яч по зеленім газоні...
На трибунах застиг тривожно глядач.
А футболісти,.. як взмилені коні
Забити в ворота стараються м'яч.
Та м'яч футбольний, завжди тільки круглий,
Котиться вперто чомусь... тільки у кут.
А футболісти - і "білий", і "смуглий"
По ньому щосили,.. без совісті б'ють.
Ні, щоб так ніжно,.. легенько, по шкірі
Та під стійку воріт направити м'яч.
І хай на трибунах ревуть, як звірі,..
Чи в захваті трубить веселий сурмач.
Хлопці!.. Майте хоч трішки совість і міру,
Не бийте жорстоко беззахистний м'яч,
Бо порветься на ньому глянцева шкіра,
А без шкіри - куди ж?.. Хоч смійся, хоч плач...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266463
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 22.06.2011
Школа!!!
Сьогодні ти нас відпровадила в світ.
Нас, як птахів відпустила на волю.
Сказала -
"Перед вами життя... і пригоршня літ,
От і шукайте омріяну долю..."
... Та де ж це щастя сьогодні знайти,
Коли в майбуття ведуть сотні доріг?..
І треба вперто по дорогах іти,
Щоб кожен удачі добитися зміг...
... А де ж найлегша, щаслива дорога?
Бо "хитра" стежина веде в терени...
Там мед та горілка л'ється, як з рога,
Та звідти дороги назад не знайти.
Думай!
Це в тебе перший важливий екзамен,
Де вже приймають в нову школу - життя...
Це не сприймай, як прижимистий камінь -
В ній ти засвоїш закони буття...
...............................................
... То ж удачі тобі в цій нелегкій дорозі
І щастя на ній персональне знайти...
І не сиди, ніби пень, в батьків на порозі -
Тільки в пошуку станеш... Людиною ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262956
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.06.2011
... Деградація!?.
Де ж наша ця градація
Совісті, розуму, сумління?..
Яка ми нині нація?..
Куди пропало вміння
Бути достойними людьми?
Ми все уже віддали,
Ми з всім уже змирились.
Забули все, що знали,
Бо трунку ми напились
Кровавої чуми...
А як вернути мільйони,
Що зникли із лиця Землі?..
Які придумати закони,
Щоб в вічній сірій мглі
Пропали всі людські кати.
А де ж сховався нині ти?..
Ти думаєш тебе мине ця чаша
І ти досягнеш вищої мети?..
Та гірка предвічна доля наша,
Бо мусим ми по шляху йти...
... Його проклали мільярди
І кованих, і босих ніг,
Надівши різні там кокарди,
Для нас творили вічний гріх,
Взривали душі, як петарди...
... А ціль яка.. на цій Землі?
Скажіть тупі ви фарисеї...
Ви у тому ж самому "дермі".
Якщо ви правите,..
То думаєте, що ви вже "одісеї"
І ви у цінному "руні"?..
... І от на всій Землі
Одна лиш деградація...
Вона, як гени ввійша у вас.
І ви не "гомо сапієнс",
Не "вищий клас",
А лиш прості щурі...
За вами сльози л'є суха акація...
А ви сховались в позолоченій норі
В надії, що спинився час
І вас спасе глобалізація...
.............................................
... Усі диктатори - мерзені слуги...
Усі плазують перед золоченим Тільцем.
Нащадки не стерпл́ять підлої наруги,
Опустять в "грязь" їх всіх лицем
За їхні "доблесні" заслуги...
... І стане в світі справедливість,
І будуть ЛЮДИ... - не "вовки"...
І в кожного буде можливість
Відчути потиск братньої руки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254462
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.04.2011
І в світі совість ніби вже колишня,
Та ще в душі такий гіркий полин...
Не снігом - кров'ю квітне східна вишня
І імператор... лише в них один.
Не родить вишень їхня с́акура.
Й чудне життя людей на тій землі.
Не вір палким словам оракула,
Бо їх історія, як "ніньзя" - в мглі...
.....................................................
... Здригається в конвульсіях земля далека.
Страдає вперто древності народ.
Зникає і японский журавель-лелека,
Стає радіаційним струмінь вод...
Такий незрозумілий східний край -
Чаєпиття і гейш сентиментальність...
Хтось думає, що там настав вже рай
І вже міняє... всю свою ментальність.
А там закладена така же Атлантида,
Як в ті далекі,.. древнії часи...
І тяжка доля їхня,.. як колись у жида -
Манна небесна в проблисках роси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252918
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.04.2011
О! Купидон...
Достань свой лук.
Какой тревожный звон,
Какой приятный звук
Натянутой тетивы...
Пронзи меня насквозь
Своею сладкою стрелой.
Пусть буду по частям,
Пусть буду даже в рознь,
Но только пусть во мне
Взорвется Шар Земной...
Пусть заполняет всю меня
Всесильная Любовь!..
Хочу,.. хочу,.. хочу тебя...
Все больше... вновь и вновь.
Желанье наполняет всю меня,..
Вся грудь уже горит,
Дрожит от страсти и Земля,..
Сметает все с пути она...
Я не могу уже держать
Тот зов, этот напор...
Куда же мне теперь бежать?..
Я пред тобою словно вор...
Прошу любви, прошу я ласки.
Туши, туши... этот пожар.
Да что ты сочиняешь сказки,
Сними с души невыносимый жар...
Мой купидон!.. Бери меня.
Любви пожар залей рекой...
Душа горит,.. она твоя...
О!.. Желанный... милый мой!!!
Душа моя, струной звеня,
Серенадой наполняет ласки строй.
Душа поет... Она твоя...
О!.. Слададкий,.. страстный мой!..
... Еще,.. еще... Прошу любви...
Отдай всю ласку для меня.
Бери меня! Люби,.. люби...
... Сгорела я от этого огня...
Нет, нет... не хорони меня.
Еще немножко... Я оживу...
Смотри,.. смотри в мои глаза,
Тебя я в грудь свою зову...
Вникай! Живи моей любовью,
Заполняй мое все естество...
С любовью, жаждой, кровью,
Твори всесильно... рождество!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246370
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.03.2011
Солнце вспыхнет в глазах человека,
Главное счастье свое лишь найти...
А если прошел ты по жизни полвека
Да умных людей ты встретил в пути...
Значит не зря ты ходил по планете.
Значит оставил на ней ты следы...
Значит дело твое продолжат и дети
И память в потомках будет чище воды.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245797
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 08.03.2011
Нет больше богатства, чем наши года...
Ведь жизнь на Земле мы жили недаром.
И в память потомков войдем навсегда
С криком души,.. с поэтическим жаром.
А пока еще этот день не настал,
Сердце открой, как цветок на ладони.
И людям, как будто случился аврал,
Пой о мечте,..
Словно встречаешь ее на перроне...
А потомки вернутся к этим словам.
Хотя назовут жизнь нашу... кошмаром.
Сквозь время ярче будет видно им там,
Как наши сердца... пылали пожаром.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243857
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 27.02.2011
Один ніби зерно... думки збирає.
Другий без совісті чуже все гребе...
Дивуєшся,.. а щастя в них немає,
Бо час бездушно в полон усе бере.
І сипляться творіння всі крізь пальці -
Проходить час... і голий ти король...
І весь талант продавлений на кальці
Та безконечно вічна твоя роль...
По цій дорозі йдуть усі,.. як мільйони
І в унікальності обманюють себе...
Життя... А у нього є свої закони...
Та хто ж це до уваги в юності бере.
От я співаю пісню юним і безумним,
Тим хто порвати хоче плетево тенет...
То хай помріє кожний, "что будет очень умным"
І шле свої вірші в мережу Інтернет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234094
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.01.2011
Ох і Львів, старий Львів.
Ти увесь побілів
Від новорічного свіжого снігу.
А сніг падав та мів...
Поки руки я грів -
Не зупиняв переможного бігу...
Нема більше вже слів,..
Як тоді я хотів
Прогулятись під місячним небом...
Та кругом заметіль, -
Сніг колючий, як сіль,
А з кав'ярні виходити треба...
Он і рік Новий йде,
Снігом білим мете,
Мете та й мете без спочинку...
Що ти, рік, нам приніс?..
Біжу п'яний у ліс,
Під новорічну зелену ялинку...
Думав заяць* сидить,
Зупинився на мить,
А там снігу лише кучугура...
А у лісі Мороз
В вуха б'є, як наркоз...
Така в нього погана натура.
І згадалось кафе,
І хрустальний буфет
Та бокал гарячого рому...
В лісі тиша стоїть -
Небо бринить, наче мідь
І серце вже рветься додому...
... З лісу іній несу,
Ще й небесну красу
Та шишок ялинових впридачу...
Цілу ніч я блукав,
Кроля-брата шукав** -
Все рішав новорічну задачу...
Отакий Новий рік...
Краще березовий сік
Пити з др́узями у з́атишній кухні.
І дивитись в вікно,
Як дід Мороз п'є вино***
І Снігурка з вітром танцє у сукні...
* - Брат кроля
** - Бо ж рік кроля
*** - І ніс на вітрі уже червоніє
2. 01. 2011 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232702
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 03.01.2011
Дорогі читачі, успішні поети...
Читайте з натхненням щоденно вірші.
Вкладайте у пам'ять найкращі куплети.
Пісню для серця, а світло - душі.
Свій час пропустіть крізь пошуків сито,
А сито хай Муза тримає в руках...
І не беріть з неї за творчість мито,
Щоб її не осилив підступності страх.
Не бійтесь розкрити творчості муки:
Плач серця... та крик своєї душі...
Без вагань віддайтесь в її ніжні руки -
І впадуть на папір прекрасні вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227234
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.12.2010
Збираю нині я любовне зілля,
Щоб приворожити вічний страх...
Горить багрянцем осені довкілля
І біль в грудях ніби зачах...
А літом, літом,.. що було...
Буяло серце на світанку.
І в голові, як дзвін гуло,..
Коли ти йшов від мене зранку.
А я чекала вечером вогню...
І губ твоїх солоних та гарячих.
Пам'ятаю - біля вікна стою
І сум тече з очей моїх незрячих.
Тебе нема, ніби й не було.
Вже й осінь листя золотить...
Я знала, знала... серце чуло,
Що це хвилина,.. тільки мить.
А потім сум, довге чекання,
Пусті ці погляди з вікна...
І так із вечора до рання -
Я п'ю цей сум лише сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222749
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.11.2010
. " О ніч! Чародійка, ти ніч!
А які чудні у тебе сни...
Дихнув вітерець, а здалося - річ...
І вже незбагненими стали вони."
Летить!
Об вікна б'єтся
Твоє бажання...
А мені уже сниться.
Як через ніч,
Через шибки вікон,
Крізь пальці, долоні
На губи, на скроні,
На серце лягає
Твій дивний сон...
І не можу вже спати
В цей пізний час,
Бо хочу знати,
Що там поміж нас
Колись згубилось
В просторі часу.
А нині приснилось
І полонило...
Уяву нашу.
Не можу спати
До самого рання,
Бо ти щось шукаєш,..
А мусиш знати,
Що час наступає
Сумного збирання
Каміння життя...
... Про що тут питати?..
Ти ніби не знаєш,
Ти ніби забула
Про прозу буття...
У сні щось шукаєш...
Зім'яла подушку,
Прокляла у серці
Прилиплу подружку.
І в цьому герці
Хочеш горіння,
Вогню кохання,
Для дум насіння,
Фантазій до рання...
... Спомин шукаєш
Посеред ночі
І смутку коріння
Обплутало очі...
Спокій згубила
В бажанні польоту.
Здійняла крила
І задихнулась...
Від сьомого поту...
Моя ти люба!
Моя ти мила!
Щоб ти робила,
Коли б згубила
Свої страждання,
Свої почуття?..
Ті, що серце тривожать
І крошать каміння
Черствого життя!?.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220338
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 05.11.2010
З всіх речей, час найменше нам належить,
А його й найбільше так бракує нам...
Він, ніби Бог за всім процесом стежить
І всім нам вирок присуджує лиш сам.
А ви копаєтесь в житейському багні
Та ще чіпляєте... ницості корону.
Без розуму усе це робите самі, -
З тої пастки вам не вибратись доскону.
А де ж ті мрії, що зріли колись в школі,
Де той завжди величний юності політ?..
Згас уже божествений вогонь поволі, -
І чужим та хмурим вам видався весь світ...
А до цього хами приложили руки
Вони завжди у всьому бачать лише зиск.
І що їм... чужі думки, чи чужі муки -
Вони на все чуже скажений чинять тиск.
Стережіться люди хамів, як зарази.
Вони стараються спохабити життя.
Стережіться їх, як тифу, як прокази.
Вони крадуть ваш час... й пропало відкриття.
Бо час твій йде: у плітки, в дурні розмови,
Де кожна мить - це шмат прожитого життя.
А де усі ці справи - життя основи?..
Лишився сум... та ще прогіркле каяття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220059
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.11.2010
Весна! Любов заполонила всю планету.
Сіяло сонце і лунав дитячий сміх...
А ти от тільки вийшла з кабінету
І понесла у світ найтяжчий гріх...
Ти думала, що позбулась слідів любові
І знову будеш жити так само, як завжди...
Але сліди розтерзаної крові,
Уже зависли символом біди...
І кожну ніч ти чуєш тихий шепіт -
"Матусю, я теж бажаю у цей світ..."
І не спасає твій безглуздий лепет,
І сон цей йде до тебе стільки літ...
А ти шептала, що була молодою,
Не знала про життя у цьому світі,
Що так раптово зустрілася з бідою,..
Як з ясним громом у спекотнім літі.
Тепер стара ти шкандибаеш вулицями.
Опущене лице і очі у журбі...
Ідеш через чортополох ти манівцями
І вічно плач дитячий - горем у тобі...
Цей крик - "Ти мусиш жити і за мене...
Та нести тяжкий гріх цей у світи.
Даремно плачиш нині моя нене,
Бо в цьому вина... лише ти."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218915
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 29.10.2010
Він ніжно входить в серце моє
І я відчуваю пульсацію вен...
Ніч ніби мед п'янкою стає...
І за вікном... стогне жалібно клен.
Я відчуваю піднімаються крильця.
Не крильця - божествені крила...
Спяніла хапаюсь за грані барильця
І тихо шепочу... - "Я тобі мила..."
Руками повітря... - з останьої сили,
Сухими губами... - утробний звук...
... Що це з тобою ми вечором пили,
Що цілу ніч... все падає з рук?..
Мабуть на губи впав зоряний трунок
І місячна ніч... застягла в грудях.
Це від мене тобі... такий подарунок,
Він мучив мене всю ніч, як реп'ях...
Реп'ях, що вночі мене причепився,
Коли зоряний пил... збирала в саду...
.......................................................
... Ти на мене ще б раз лише подивився
І я п'яна від щастя... додому піду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216673
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.10.2010
Людино! Ось ти родилася на світ
І перед тобою праведна дорога...
Тобі прожити треба сотню літ,
Щоб хоч на крок наблизитись до Бога.
Це персональна є твоя дорога,
Дорога у життєве майбуття...
Стежинаа, що веде до Бога,
Де буде звіт за прожите життя.
І в кожного своя дорога,
У кожного тернистий шлях.
Від материнського порога,..
А дальше все в твоїх руках.
І твій народ у цьому допоможе,
Життя дорогу вірно торувати.
І якщо ти не лінивий, то і може
Для потомків зможеш щось побудувати.
А якщо ти в дим пустив всі дні
І не оставив в світі свого сліду,
То час твій, як папір згорить в вогні
І по слідах твоїх ніхто не піде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216526
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.10.2010
Бринить в мені струна,
Але ж одна...
А даль - тернистая дорога,
Ота, що йде мабуть до Бога...
Не шлях,.. а темна нічка,
В руках лише маленька свічка.
Така мала...
А темрява страшна -
Нема кінця,.. немає дна...
В безодню дні
Летять самі...
А що життя?..
Лиш каяття,
Що дні прожиті всі не так.
І не хвались, що ти козак...
Бо кожен з нас лише частина
Малим мала... А де ж та половина
Святої істини...
А ми, біля Стіни -
Пил доби земної?..
І крик душі німої
Завис питанням у мені.
А тут на всій Землі
Смертельна Тиша...
Й сумління, ніби миша,
Забилось тихо в кут
І вибратись не може з пут
Буденного життя.
І каяття...
А день летить, і ніч іде
І це стосується мене...
А що сьогодні можем ми?
Підняти вгору "кандали"
Й кричати на весь світ?..
А світ... сміється стільки літ...
Й готовий роздягнути до кісток,
Щоб збудувати свій місток
До грошовитого... раю...
...............................
... Друже, буди... душу свою!
Твоє...
Моє...
А разом - Сила
І пісня наша уже мила...
Всі труднощі здолаєм,
Коли сумління в серці маєм...
У правді - Сила,
У силі - Віра...
І вже не страшні ікла звіра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215719
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.10.2010
Зачарували вже Карпати...
І знов готуєшся в похід,
Ночами вже не можеш спати,
В думках проходиш річку вбрід.
І манять в даль стрункі ялини.
Яскраво щось горить в кущах...
Які ж там зарослі малини...
Ну, не повіриш... Просто жах.
Глянь! І ведмідь також ласує,
Смакує нею так дивак,..
Що нас, людей, уже не чує.
Ну, не насититься ніяк...
А на сосні працює дятел,
У ліс морзянкою направив код...
"Ну й азбука твоя приятель" -
Горами лине стукіт-хоровод...
І все в горах таке незвичне...
І навіть небо інше, як в містах.
І відчуття ніби привичні...
Лунають піснею уже в устах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214220
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.10.2010
. "Ми приходим на Землю,
Щоб лишати сліди..."
Ще секунда,ще мить
І серце згорить
У твоїх долонях...
А сонце по скронях
Лише пробіжить.
А тобі вже не жить,
Бо час твій пройшов,
А ти не знайшов
Те, що вічно шукав.
І пустий лиш рукав
Звисає з плеча...
Де твої руки,
Де твої мрії?..
В хвилину розпуки
Холодом віє
Мороз із душі...
А все в твоїх руках,
Але душу охоплює страх.
Бо день пролетів,
А ти стільки хотів
І нічого не встиг...
Яке дивне життя -
Ти летиш в майбуття,
Обнімаєш за стан,
А в руках лиш обман
І пустота...
Це кожний проходить,
Коли сонце не сходить
Крізь двері розлуки,
Коли падають руки
І гасне свіча...
Та час завжди лічить.
Те, що калічить
Випадково життя.
І лиш каяття
Не дасть спокою,
Усе за собою
Спомин веде...
Спомин - наука...
Хай серце розпука
Більш не тривожить.
Розум все може...
Та наша душа,
Ніби мале лоша
Нерозумно все скаче по полю.
На міцьність випробовує долю
І веде невідомо куди...
Та сніги замітають сліди,
Бо не вічно живем...
А що після нас?..
Ставлю питання не раз.
Що лишилось в засніженім полі?..
Спасибі замученій долі,
Якщо залишились сліди,
По яким можна і другим іти...
Через хащі людського життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212984
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.09.2010
В останній вагон -
Така зараз подія.
Летемо крізь вогонь
І ще з нами надія...
Бо життя, як політ
Крізь простір і час -
Жменька прожитих літ...
Ось і все, що у нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212685
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.09.2010
Зріс храм на перехресті пяти доріг,
Храм в честь святих Кирила й Мефодія.
Ну, хто коли-небудь подумати б зміг,
Що тут божественна буде мелодія.
Підсвідомо ноги принесли сюди,
Під цю святу, величаву споруду.
Тут став я з прочанами в тісні ряди
І день цей ніколи уже не забуду...
Святі ці принесли словесність в нарід.
І я теж, колись, в цей день народився...
Незвично в душі, деревяний цей звід -
Я ніби водиці святої напився...
Тут усе так незвичне,.. єднання душ,
Все ніби стало за задумом Бога.
Я в задумі застиг,.. стою ані руш,
Хоча в майбуття кличе нова дорога.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212651
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2010
Произведение поэтессы приятное, понравилось...
(Иначе не стал бы по этому поводу ничего писать...)
Но вызвало рождение стиха,.. немного с юмором.
Не знаю как отреагирует автор на мой стих,
потому не даю никакой конкретной ссылки...
Ах,.. девчонки, я в раю
И гори все синим цветом.
Ох,.. девчонки, я "даю" -
В одиночку и дуплетом...
Ах, сколько нам еще там жить -
Все проходить, все стареет.
Всей любви мне не испить,
Но чувствую, что зреет...
Большое чувство там во мне,
Крадется тихо к вратам рая...
... Но кто храпит там в тишине
Подмышкой нагло засыпая...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204766
рубрика: Поезія, Шутливые стихи
дата поступления 07.08.2010
Йшла вулицями, дихала пилом
Самотня любов закутана в шаль.
Тільки що розлучилася з милим
І серце стискав задушений жаль.
Чиєю станеш коханою завтра,
Хто серце відкриє тобі,..
Чи в серці твоєму засвітиться ватра,
Чи душу утопиш в журбі?..
Любов - це завжди спасіння
Для двох одиноких сердець
Любов, як квітка осіння
Їм радість несе накінець...
А любов йшла, спотикалась,
Услід лише місяць світив...
От тільки сьогодні дізналась,
Що коханий її не любив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2010
Гей, нумо куме, вип'єм горілки,
Гей, нумо куме, вип'єм вина!
Тої горілки трішечки тільки,
Ну а вино - вип'єм до дна.
Щоб дух козацький не перевівся,
Щоб було краще наше життя...
Вип'ємо добре, щоб дух зігрівся,
Пісню співаєм... про майбуття.
Щоб ми так жили, як нині пили,
То для нас було б райське життя.
Була б горілка, ми б не тужили,
То уже завтра буде каяття...
Гей, нумо куме, вже обнімімся,
Гей, нумо куме, що нам біда...
Раз ти зі мною, куме повівся,
Так наливай же куме вина...
Ми заслужили все, що налили,
То наливає нам доля сама...
Будьте здорові всі, що тут пили,
Все, що налили - пийте до дна.
Ми б все віддали, щоб не просили,
Тільки б не бракло для вас вина.
Ну ж бо мо куме, нам стане сили?
Ну ж бо мо куме, пиймо до дна!
Скілки би куме ми не тужили,
А у фужерах не видно дна...
Що би ми куме ще вік прожили,
Бо у нас куме доля одна!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191940
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 26.05.2010
Доле моя сизокрила,.. стань теплим вітром,
Віршами розлийся в житейских полях.
Душу наповни щастям, радісттю, світлом,
Щоб мудрим та творчим став в мене шлях.
... Вже вляглися у серці юності мандри
І душу не колять погляди стріл.
Л'ється в бокали вино із Масандри -
Нині серце моє розділилось навпіл...
Як би життя моє стало, як пісня,..
Я би налив його в келих і пив би до дна.
Та де ж мої думи, що долонями ніс я
І в дорозі згубив... І чия це вина?..
Співай моя музо! Співай моя доле!
Це нічого, що пісня ця нині не в лад.
Але серце дозріло, як житнеє поле,
Бо наповнилось морем твоїх серенад...
... Всі приходимо в світ ми бідні та голі,
Щоб життя наповняти вітром мрій та пісень,
Щоб зріли надії на нашому полі,
Щоб щастям вставав кожен сонячний день.
Ось день пролетів - ми на день постаріли,
Але мудрими стали не на день, а на рік...
А наші пісні, що з уст в небо злетіли,
Легендою стануть на цілий вік...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188325
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.05.2010
І знову травень на дворі
До сонця тягне буйні віти.
А я іду, як уві сні,..
В руках несу весняні квіти.
Цей день для тебе, як святий -
Такий прекрасний та весняний.
Цей день для мене теж близький
І я іду... неначе п'яний...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188293
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2010
Потух зари последний свет,
А остановки так и нет...
Я, как паутинка вся дрожу
И до бесконечности хочу,
Чтоб растворился ты во мне...
... Горит душа, в пылу, в огне
И нет конца, и нету остановки,
Уже рассыпались цыновки,
И воздуха в груди уж нет...
А счет небесных всех планет
Затерялся в Юпитера в кармане
И лишь Венера знает все заране,
Чем звездный кончется полет...
... В глазах застыл от страха лед,
Наверно больше так не будет.
Пускай меня никто не судит,
Что потеряла нынче стыд...
Душа и так уже навзрыд
Залилась солеными слезами...
И лишь рассвет остался межу нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187051
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.04.2010
Нашел два черновичка, не помню когда и писал...
И под каким впечатлением было это написано...
Подправил и решил выставить на ваше обозрение...
Как будто свет погас в окне,
Когда ты в комнату вошел...
Вдруг показалось как-то мне,
Что нет одежды и ты гол...
Мороз спустился по спине,
По позвонкам, как по сугробам.
И я уже горю в огне,..
Дрожу от огненного зноба.
А ты застыл и пьешь глаз синеву,
Ты смотришь словно на икону.
А я уже дрожу,.. я не могу,..
Сердцем поймав души истому.
Чего ты ждешь, чего стоишь?
Ну заключай меня в объятья .
Застыл!..Залюбовался!.. Ишь...
Словно с тобой пришли и сватья.
Вчера тебя весь день ждала,
Мечтала грудью прикоснутся...
Какие могут быть дела!?.
А мне,.. что в прорубь окунутся?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187043
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 30.04.2010
. "Чи сон, чи дійсність...
Усе переплелось у нашім світі."
Сьогодні вночі,
Коли темінь надворі,
Коли розкричались сичі
І згасли стривожені зорі,..
Сон дивний і важкий
Опустився на груди...
Сниться тривожно мені,
Що Україна горить у вогні,..
І здалеку зграя ворон піднялася...
А мимо ідуть... і ідуть ватажки,
Ідуть... крізь віки, -
Здавалось -
Рахунку не буде...
А поруч з ними
Чудна якась дама...
То, як відьма - стара,
То красива артистка,
То юна, як фея -
Фігура хистка,
Як в піснях Орфея...
(По дорозі іде, а сліду нема...)
Придививсь, а на ній
Одна мішура
Та на губах, ніби гній,
Кровава помада...
Питаю направо
- "Хто це така?.."
- "Це вічна супутниця наша.
Звуть її - Зрада."
Оглянувся довкола -
Кругом садами
Цвіте Україна...
А Зрада іде
Крізь луги і поля
І квіти ласкають
Костляві коліна,..
А перед нею відкрита
Нещастна і бідна
Планета Земля...
... Раптом зморшками вкрились
Родючі поля,..
І не розкішні ліси,
А страшні буреломи...
І чую Землі надривний крик:
"Коли,.. вже коли,..
Коли буде зміна...
Зміна ваших думок,
Зміна ваших ідей...
Ну зробіть хоч б крок,
Ви ж плем'я людей!!!"
Україна і зрада -
Дві різних сестри.
А між ними еліта,
Яку важко розвести,
Яка завжди поруч,
Яка завжди рада...
Та вічно множить
Горе народу,
А девіденти
Кладе в гаманець.
Пісні співає
Про нашу вроду...
Та хіба їх хвилює,
Який буде кінець...
Україна і зрада...
Ніби дві сестри,
Як перемога,
Яку важко нести
Та жалко кинуть...
... Коли поглянеш
В глибину сиву,
Як ми вмирали,
Стискаючи гриву
Степового коня...
Де наша слава?
Від Аскольда і Діра
До Святослава...
І як Володимир... -
Кривава віра...
А ще Богдан-Зеновій,
Разом з ханом Гіреєм
Просили миру
В ворога свого,
В ляха Казимира...
А дальше Грушевський
Полки розпустив
І триста студентів
Мусіли вмерти,
Бо він Муравйова
В Україну впустив...
А потім Петлюра
Все вимагав
Лишити Грекова
Всіх його прав
Все смерті жадав
Петра Болбочана...
І що то за доля -
Відкрита рана...
І скільки їх було,..
Де цьому кінець?
Затягнуло в намулу,
На Купала вінець...
Чим ми завинили,
Що Богом дана
Нам доля нещасна?..
Що грудьми прикрили
Свого жадного пана,
Який завжди бачив
В собі фараона...
І сипались голови
Козаків та холопів,
Неначе кровавії... грона.
І завжди зрада...
Спочатку, як радість,
Як Переяславська Рада,
А потім... потоки крові
На батуринських мурах.
І гіркі сльози
На лицях похмурих
Козаків уцілілих...
Ми знову родились.
Жевріла надія,
Що вийдем з руїни...
Що всі вороги,
Кровожадливі півні,
Вже крові напились
І говоритимуть
З нами нарівні...
Та наш президент
Зняв з України
Військові штани.
(Безприцедентний момент.)
"Дивись увесь світ,
Які ми мирні,..
Ми ж не хочем війни."
(Які ми овечки -
Тихі та смирні
Серед зграї вовків...)
А коли ми хотіли
Цю злую зайду,
Ту кровожерлеву відьму?..
Та в якій країні
Через нас згарища тліли?..
На який сніг,
На який лід
Ти хотів Леонід
Юні душі знову
Покласти?..
Де нам взяти тепер
Триста нових пластунів,
Так щоб Марс їх не зжер...
І як нам завтра
В безодню не впасти...
Та ні!..
Зрозуміти я не зумів -
Уже триста тисяч,..
А вони ще... й не родились.
А ви елітні сльози
Публічно лили
І в храмах молились,
Вчорашні отці-атеїсти.
І голосили,
Що немає селянам,
В степах чорноземних,
Сьогодні, що їсти.
І треба пшеничку купляти
В далекій Канаді...
Які ми "щасливі"
У своїй вірі...
Кульгаєм по ниві -
Мороз аж по шкірі...
Та, що ми бачим,
Та що ми знаєм?..
Сліпі йдем неначе
І хтось там махає
На нас нагаєм,..
А ми то регочем,
То тихо вмираєм...
Ніч розморила
І сон мій застиг.
Душа піднялась
Мовчки на крила,
А я за нею
Так і не встиг...
... О, зрадо чорна!
О, грішная сестро!
Нащо кинула долю
В бісові жорна.
І розмолола!..
З скрегочащих жорен
Виходить "маєстро"
І душі виймає
З чорного фрака
Та мовчки кидає
Їх в темну безодню.
... І сіра мряка...
... Я аж здригнувся
І сон мій пропав.
Відразу проснувся,
Як би ж я знав,
Де час наш спіткнувся...
Я ніч би не спав
І в темінь дивився,
В неба сили черпав,
Щоб сон цей не снився...
О, Боже мій милий!
Коли ж не було
В нас тої зради...
Он слуги народу
Дають нам поради,
Як гарно жити,
Як веселитись.
З меду горілку
На щастя пити
І їх прославляти
За їхню вірність...
... Веселися козаче,
Гуляй скільки можеш,
Не слухай, як плаче
Старенька мати...
Сьогодні ти радий,
Веселий неначе.
А завтра, як знати,
Уже неудача...
І підеш по-підтинню
"Лахміття" збирати...
... Дери козаче
З товариша шкіру,
Не дивись, що він плаче,
Кажи,.. що знаєш міру,
Що щастя на нього
За рогом чекає...
А він і не вірить...
Це ж щастя він має,
Що брат його "любить".
Бо він і не знає,
Хто його згубить...
Та і сусід чекає
На жупан козачий.
Йому все одно -
Сміється, чи плаче
Козак той нещасний.
Головне,
Що руки в мозолях...
Та чорна земелька
У того "Омелька"...
... О чорна зрадо!
Як ти сховалась
В красивії шати.
З завітної мрії
Зробила помаду...
І наша надія
Тебе не зуміла
Сьогодні впізнати.
Усмішка Іуди -
Твій поцілунок...
Повзе по світу
Облудливий трунок.
І за собою
Несеш ти руїну...
Де ти бувала,
Куди ти ходила?
Чому ти обрала
Мою Україну?..
Чому ти шматуєш
Нещасную Неньку?
Чому розбиваєш
У неї серденько?..
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186911
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 29.04.2010
И снова снегопад
Кружит и ударяет
Иголками в лицо
Заледенелый снег.
И мысли невпопад...
Душа моя рыдает,
Неужели все назло...
Да это ж заметает
Твои следы
В моей душе...
Где была ты -
Пустое место. Уже
И нету боли,
И рана не зудит,
Сколько снега или соли
Туда не сыпь...
Душа холодна
И пуста...
И нету в ней
Ни стен, ни дна...
И вдруг, как вспышка,
Из-за куста,
В этой метели,
Плывет твое лицо...
И ели-ели
А все таки щемит
Душевна... боль.
Ты на меня не злись,
Сегодня не спеши...
Сегодня ты изволь
Принять мои страданья,
Пот... и соль моей души.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.04.2010
. "Откуда мы пришли -
Из космоса или Земли?..
Каков дальнейший путь?..
Твори, а прошлое забудь...
Ведь там твои оковы:
Вой веков, зверины... ловы
И каторжный закон,
Мечей железный звон,
Где нету места доброте
И смерть на одренном столе..."
Я - Юлий Цезарь! Я - Наполеон!
Кто не согласен?.. Пошли все вон!
Здесь нынче правлю только Я!
В стране права моя семья!
И быть не может по другому!
А кто же вы? Аморфна масса!
Неведомо какого класса...
Откуда взялось ваше семя,
На что похоже ваше племя?
Богатыри как-будто бы не вы...
Но кто же сеет, кто же пашет,
Кто в шахтах бодро киркой машет,
Добро и хлеб несет в твой дом,
Чтоб не кошмаром - легким сном
Дышало и росло твое потомство...
Да вы ведь мелкие всего рабы...
И как бы жили вы, если бы не мы,
Богом послана для вас элита...
Чтоб управлять нужна мне свита,
Одни лишь хлопоты от вас...
..................................................
... Вот так веками всегда живет,
Живет и дышит с правителем народ.
Иллюзию и наглость здесь всегда
Преподносят как с небес слова,
И все затем, чтоб хорошо сидел хомут.
Но кто же вы элитные правители?..
Не трудари, не пахари - только зрители.
Да разве в ваших генах иной код,..
Да нет - других законов свод...
Да наглость беспредельна...
P.S.
Когда же человечество освободится
От бесконечной древности оков?..
Здесь трезвый ум наверно пригодится
И знания прошедших всех веков.
Чтоб миром правил люд ученый -
Не гений добрый или злой...
И не главарь, наследством обличенный,
Со странной генетической метлой...
Но как сменить звериный код,
Что застрял сегодня в человеке
И презирая, угнетает людской род
Уже в новейшем двадцать первом веке.
Он дан был Человеку, что бы выжить
В жестоком, беспредельном мире...
А превратился в бесконечну... нежить,
В гробовщика, в его же собственной "квартире".
2000 г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185998
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.04.2010
Люби, люби, люби меня.
Закрой свои глаза...
Пускай искринками звеня ,
На Землю упадет звезда.
Еще... еще... Хочу тебя.
Сейчас желание одно -
Пусть остановится Земля...
Плотнее ты закрой окно...
Любимый мой,
Где жизнь моя...
Какой невыносимый зной...
И голову сломя,
Становлюсь я Звездой,
Что улетает в даль...
Остановись!!!
Мне жизни жаль...
Верни меня назад...
Взгляни в мои глаза.
Хочу, чтоб был ты рад...
Хочу, чтоб кончилась гроза!
Зачем нам этот град,..
Хочу с тобою навсегда...
......................................
Р. S.
Мгновенье то останови,
Возьми мои ты руки.
Немного ты мне помоги
Осилить страх разлуки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185748
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 23.04.2010
А марево щастя - один лише день.
Але, як нам прожити без нього...
Як розбите люстерко, лише дзелень
І нема вже в душі... дива чудного.
Та долі подякуй, що день такий був,
Що щастя до тебе сонцем зійшло.
І пісню незвичну ти все таки чув,
Бо інших їх щастя уже не знайшло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184303
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2010
Притулилась до тебе калина
І всю красу свою віддала...
А ти задивилась мовчки на сина
І жертовність прийняла сама.
Для сина опора - матері крила,
Перед ним відкривається світ.
Хай сміло підніме свої вітрила,
Бо сумнівні не йдуть у політ.
Хай сам освоїть польоту науку.
Не мішай йому у цій боротьбі.
Хай сам відчуває радість і муку.
Тільки так він відкриє велич в собі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184295
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.04.2010
Всі ми на найвищу вершину ідем
І ніщо,.. навіть час, не змінить наш шлях.
Хто б не хотів, а всі ми помрем -
Хто в ліжку, а хто в бою... на полях.
Ідем!..
Хтось іде та долю несе величаво,..
Вивіряючи шлях та кожний свій крок.
Відкинувши в сторону почесті, славу,
З кожного дня для потомків робить урок.
А інші долю свою несуть, як воли:
Мокра спина, дрижать в напрузі коліна...
Якби ношу свою вони кинуть могли,
Не чекаючи, коли прийде вже зміна...
Але хто там юрко шниряє в юрбі,
Проникаючи всюди, ніби слизняк.
Які там проблеми?.. Хто там в журбі?
В любу шпаринку пролізе - хоч як...
Ще й імідж робить ділової людини...
І всюди жаданий, та всюди він свій,
Поступки та розум свійської тварини...
І з чого він зшитий, і який в нього крій?
Але вправно повзе таки на вершину,
Ще й інших навчає, як в підлості жить...
А в людях бачить лиш доїльну машину
І задачу: множитись, їсти та пить...
Р. S.
Як відсіять зерно від гнилої полови?
О Боже! Де згубилось твоє решето?..
Бо виходять людці щоденно на лови,
А сили немає вже дивитись на то...
1999 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184124
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2010
Я вбрід переходжу ріку розлуки,
Бо сумніви й час розмили свідомість.
Душа і серце страждаютьть від муки,
Та розум і тіло звільнились натомість.
Тяжко зробити останній цей крок,
Тяжко загнати в кулак почуття,
Бо над кожним висить сумніву рок
І серце гложе завжди каяття...
Але я перейду цю бурхливу ріку,
Бо час уже змити колишню іржу.
(Всім нам дістається на своїм віку...)
...Так куди ж я від себе, сьогодні, біжу?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184067
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.04.2010
Чим пізний вечір,
Тим довші тіні.
І вже на плечі
Кучері сині...
Ну, не так сині,
Як "серебристі"...
Упали нині
В тонкім намисті.
Лиш очі іскряться,
Горять, як жоржини.
І трохи бояться
Дощу краплини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183917
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.04.2010
Черешні білі...
Пелюстки впали
На довгі вії...
Як би ми знали,
Що наші мрії
Будуть, як квіти
Без світла жити,
Серцем хворіти
Та сльози лити.
Ми б щось змінили
В нашій дорозі.
Ми б долю молили
На високім порозі...
Та хіба знаєш,
Що завтра буде?
Щастя чекаєш,
А воно позабуде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183650
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.04.2010
Слова це пісня душі,
Яка входить в думки
Через наші серця,
Через душі других,
Родить нові слова...
А пісня душі
Завжди до лиця,
Бо в ній думка нова
Кличе вас до життя,
Кличе знову в дорогу.
Ну не спи, ну прокинься.
Ну прокинься... єй-богу!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2010
А душі людські, як срібнії вази
І в кожної свій резонанс...
Бачу вечірні в тинах перелази
І ніжно пливучий романс...
Знову юність вернулася, знову...
Знову серце тривожно тремтить.
Чую далеку, крізь роки, розмову
І душу наповнює радості мить.
Знову бачу тебе, знову чую...
Знову щоки багрянцем горять.
Знову без тебе тихо сумую...
Знову років мені двадцять п'ять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.04.2010
Шукаю я любов,
Шукаю в людях.
Шукаю її знов...
Нехай не судять.
Хіба моя вина,
Що швидко час летить?
Хмелію без вина,
Хоча з тобою мить!
Та як без тебе жить,
Як плакати, сміятись?
Нехай це лише мить,..
А в небо не піднятись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182867
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2010
Була надія
І були слова,
і щастя мрія
Та промінь тепла.
І ще сподівання
На щось далеке,
Як зірочка зрання,
Як в небі лелека...
Та доля й час,
Як колись вчили -
Нас не з'єднали,
А розлучили...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182863
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.04.2010
Наближається 91-річниця Пам'яті Героїв Крут.
Схилімо голови і пом'янімо цих юних Героїв. Хай пам'ять про них збережеться навічно. Як 300 спартанців біля Фермопіл, як 300 козаків біля Берестечка так 300 юних студентів біля станції Крути покрили себе невмирущою Славою.
ВІЧНА ЇМ ПАМ'ЯТЬ !
Але і пам'ятаймо, як через недолугість і короткозорість тодішніх державних діячів мусіли віддати своє життя ці юнаки (студенти та ліцеїсти).
Прочитайте цей вірш написаний мною в їхню честь 17.08.2009 р. під назвою "Триста юних сердець" (Станція Крути).
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141862
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168304
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.01.2010
Пишу...
На кінчику пера
Зависло
Таке потрібне
Слово.
Упасти на папір
Йому пора,
А воно висить,
Як згублена
Підкова.
Я символ цей
Знайшов,
А він згубив,
Неправильно підвішену
Підкову.
І пісню правди,
Свою нову,
Віддав "друзьякам"
На приспів...
В народу знову
Впали руки.
Ну, як тут жити,
Коли круки
Ведуть свій
Безпереривний
Хор.
І цей кричить -
"Я разве вор".
І той мичить -
"Ну до каких же пор".
А третій витягнув
Вже вмиті руки...
А в цього де палати?
Лише одна похила мати,
В старенькій клуні,
Даремно смикає за дійку
Стару козу.
Що з неї взяти?
Стара...
На ногах не чобітки,
А чуні...
І витирає тихо змійку
Солоної сльози.
Чия це мати?
От чисті руки!..
Даремно мила,
Нема ні каплі молока
І пів уже села
Вросло надійно
В бур'яни.
І ферма глипа
Орбітами розбитих
Вікон.
А вони?..
Вони, як вітер
Вриваються у вкрадені
Ворота.
І свищуть морозами
В душі -
"Буде тобі захмарний
Рай...
Ти тільки владу нам
Віддай!
І ми з тобою квити..."
І знову руки - чисті, миті,
Не бачили вони селянської
Землі...
А в місті...
Висить великий,
Жовтий транспорант -
Копитом по майдану
І кожному підковою
По пиці...
Щоб знали наївні й ниці,
Як вірити в дешеву ковбасу.
Нічого!
Ми свою "підпорчену" красу
Обміняєм на відповідні
Девіденти.
А вам проценти?..
Ну хто вам заважає
Мати віру?..
Можливо все...
І навіть звіру
Щастя всміхнеться,
Як колись...
Ну куме, ти дивись...
... Одні - одне,
Другі - друге...
А все, у принципі,
Полова.
Не має в тому правди
Слова.
Один пустий лиш
Жмих...
Живи надіючись на них,
"Великих", "Безязиких",
Аж поки хижості роса
Повиїдає очі...
Колись серед глухої
Ночі
Прокинеться
Нещасний мій народ
І скаже -
"Яким же я наївним був..."
Вздихне, відкриє рот
І зронить
Саме
Вірне
Слово -
"Геть!"
Березень 2005 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164455
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.01.2010
Ніч!.. Безмежне зоряне небо і ти...
Хто коли-небудь стояв на вершині,
Той знає - дальше вже нікуди йти,
Бо наодинці ти з Всесвітом нині...
Все інше осталось далеко позаду,..
До чого тут земні якісь фоліанти.
Міріади зірок,.. ніби з параду,...
Сиплять в безодню свої діаманти...
.............................................................
... А місяць сховався, як яблуко стигле,
Десь в верховіттях старих смерек...
... Птиця над озером жалібно скигле,
Аж страх морозом... за серце бере...
... Мороком темним ніч впала в Карпати,
Покотились горами... звуки чудні.
Звуки століть. Розум мусить їх пам'ятати,
Ніби вічність назад повернула всі дні...
Тільки тут я відчув сущий подих природи,
Дріб'язковість тих дум, що живуть у містах.
Яка сила небес!..
Склоніть свою гордість плем'я,.. народи...
Тут Воля Господня!..
Безконечність!..
Велич!..
і... Страх!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164004
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.01.2010
Накінець пішла я від тебе,..
Мовчки пішла в затуманену даль.
Бо не ручаюсь сьогодні за себе,
Хоч було нестерпно минулого жаль...
Хотілось хоча би на мить.
Палати гарячим завзяттям.
Хай серце коханням горить,
А душа - яскравим багаттям.
Бач не судилось,
Не все в нас збулося.
І щастя розбилось,
І... позабулося...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161540
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2009
Що же кажуть злії люди
Про неньку Вкраїну?
Кажуть - завтра краще буде,
А творять руїну...
Так вони вже правду люблять,
Так її цінують...
На цій правді брехню рублять
І нас фарширують.
Вір їм брате. Поклоняйся...
Вони ж правду знають!?.
Скільки з ними ти не знайся -
Десь вони нас мають...
Вони люблять тільки гроші.
Продадуть за них і неньку -
За харчі смачні, хороші...
Та серебряників жменьку.
Отака в них правда нині
Для простого люду -
Вовчі очі, носи сині...
Ні, краще не буду...
2006 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160621
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.12.2009
Щильніше притисни
Серце до рук...
Усміхнися, не кисни.
Чуєш цей звук...
Тривожне биття,
Чудесний політ...
Нове почуття
Пробивається в світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2009
. "Летять дні. Падають яблука...
А що ми зловили в долоні душі?"
Ти лежиш біля мене
Розлого,..
Ніби яблуня з пишним врожаєм...
І пам'ять воскресла,..
(моя ти небого...)
... Я звівся в стременах
Й лечу... Хто зупинить малого?
Попереду сад. А ми і не знаєм
Чи видержить сук...
Та який смак...
тих яблук в чужому сад́у.
Як стріла, після того,
як спущений лук
Летимо у той сад... на свою біду...
........................................................
... Ти ніжно торкнулась мого рамена,
І яблука-перси колишуться, грають...
(І пропали стремена...)
І ми вже не знаєм,
Ніч це чи день, бо...
Лише відчуваем,
Як падає небо
Міріадами тихих зірок...
... Жилка на шиї
напружено б'ється, -
До тебе лиш крок...
І знов безконечне падіння,
Якому немає кінця...
А в твоїх очах...
застигло видіння,
В відблиску мого лиця...
......................................
... Падає яблуко!..
Червоне.
Велике.
Пишнобоке...
І маленьке дівча -
Мале.
Худе.
Чорнооке...
Метнулось до нього,
навперейми...
Кинулась так, ніби не жити.
Упала. Мелькнули колінця,
Ну, що тут робити,
віри не йми...
Наївне дівча...
Та яблуко встигла зловити!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158297
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.11.2009
День добрий!.. Я вас вітаю!
Бажаю, щоб гарний був у вас світ.
Що?.. Звідки,.. звідки вас знаю?..
Я ж вас шукаю вже тисячу літ!..
Я випадково, сьогодні, почув
Ваш голос чарівно-казковий...
Все, що було... раптово забув
І день засвітився піснею новий.
Я очі ваші, ненароком, побачив,
А в них безконечність всього життя.
Що б день цей сьогоднішій значив,
Яке буде у нього тепер майбуття?..
... От і пройшли, пройшли-пролетіли
Години-хвилини чарівного дня...
Високими мріями ми жили-горіли,..
Та наші надії... з'їла сумніву тля.
Р.S.
Завжди летимо ми у мрії крилаті.
(Так вже збудований нинішній світ.)
Надіємось стати душею багаті,
А обпікаємось... на сотню літ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157578
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.11.2009
Сидит в ресторане компания.
Сидит, в бокалы вино наливая.
Похоже все единого звания...
И песня у них, все та ж - строевая.
Тянут привычно с фужеров вино
И глаза в них... красно-туманные.
Что рядом творится, им всё ровно,
Туманом покрыты глаза их пьяные.
В прошлом правители нашего мира
Нынче упорно, истину ищут в вине.
Сменили сегодня, в прошлом, кумира,
Но душа не внутри,.. а похоже, что вне.
Вот и погасли искрящие свечи,..
Как быстро, нынче, закончился пир.
За окном умер, во вьюге, тот вечер
И мрачным, сегодня, кажется мир.
А мысли мои необъятным ковчегом
Уносится в бурю, в снежную даль.
Во вьюге былое заносится снегом,
Лет прошлых не видно, но их очень жаль.
Жаль, что с этой заснеженной бури,
Не вернулись когда-то миллионы людей.
Стоят пред глазами лица их хмурые,
Глаза их погасли во мраке ночей...
А где-то из темени голос предтечи
Трубой иерихонской грозно звучит
И глушит нелепые,.. пьяные речи,..
Но голос народа всё также молчит...
1994 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157014
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.11.2009
Сиджу. Задумався, чомусь, про себе.
Дзвінок! Алло. Привіт! Це я - Марія.
... Ще вечором згадала я про тебе.
А серед ночі мелодія чарівна снилась.
Красива, тиха, як дитяча мрія...
Вона злітала, падала, об вікна билась...
... Тепер той сон ніяк не йде із рук.
Мелодія дзвенить, бринить і ніби плаче.
Такий красивий, ніжний звук,
А я в раю була неначе...
В оту нічну хвилину.
Пробудилась й плачу,..
Відкинула перину -
Невже це тільки сон
От так стривожив душу знову...
... Чудне сплетіння крон,
Проміння місяця
Та скло з вікон,
Всю ніч творили ілюзію казкову...
...............................................
... Приходь до мене, я чекаю.
Я щось тобі сьогодні скажу,
Красиву думку нині маю...
Чаю наллю і булочку намажу,
Бо ти повидло любиш - знаю.
Чого це слів я стільки кажу?..
Усе, приходь. Бо я чекаю...
Коли прийдеш, усе тобі розкажу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2009
Ти мене почекай...
Не спіши опускатись
В сон свій глибокий.
Сон почекає нехай...
Я навіть крізь скло,
Бачу образ твій -
Сумний, кароокий...
Я до тебе іду,
Ні про що не питай:
Про вечірню звізду,
Про калиновий гай...
... Я до тебе прийду
Дивним місячним сяйвом.
І на очі твої покладу
Візерунки лазурного неба.
І не буде це зайвим...
Я легенько з губ знім́у
Вчорашню печальну помаду
І міфічним поглядом Феба *
Сприйму, як німу
Цю вчорашню пораду...
Я до тебе вже йду...
А може не треба
Серед ночі тебе турбувати,
Бо падає листя...
Під ноги лягає
Золотий листопад
І не можу я спати,
Я вертаюсь назад
Де стукіт сердець,
Де сплетіння рук...
А місяць...
Який молодець,
Пам'ятає цей звук...
Це пам'ять нутрує,
Тихцем вимагає
Душевності мук...
... А місячне сяйво
Творить казкову
Цю нічну серенаду
Та висохлі мальви
Про щось шелестять -
Під вікна манять
Мого серця принаду...
Це я заблудлий,
Нічний прохожий,
В цей день непогожий,
До серця твого притулився.
А серце, як молот...
І совість не глодже,
Як кістку пес,..
А душевності голод
Мені допоможе
Кинути килим
До твоїх ніг
Із сині небес
Та діамантових зір...
... Регочеться місяць
Дико,.. як звір...
Якби я міг
Відняти у нього
Вечірне небо...
А може без цього,
А може не треба...
Бо золотом пада
Під ноги листва
І тихо шепоче -
Ти моя Лада...
Так серце хоче
Зняти всі перепони,
Ти для нього принада...
І сипляться дзвони
Сріблом литва...
То лине мелодія,
А може листва...
Мелодія серця -
Стежками лягає
Посеред двора...
... Ти виглянеш в шибку
І серце заб'ється...
Мелодію швидко
Вітер листям знесе.
А тобі вже здається,
Що вітер від мене
Цю пісню несе...
... А мелодія л'ється
І сум цей вечірний
Місячним сяйвом
Об шибки б'ється
Й візерунком лягає
На твоє лице...
* - антонім Аполлона
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155711
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.11.2009
- Пан доктор, що Ви наробили...
- Що сталось, пан Ґенек?
- Дві неділі назад Ви виписали мені засіб від сивини...
- Ну і що?
- Сивини немає, зато яка лисина з'явилась!..
* * *
- Пан доктор, Ви мене впізнаєте?.. Ви, місяць назад, виписали мені піґулки для схуднення...
- О так, пані Зосю. Ото результат!.. Кілограм десь з 20, як не було...
- Так то так. Раніше я була, як кров з молоком,.. а тепер, як стара
гармошка.
* * *
- Пан доктор, щось в мене почала боліти печінка... Чого би це?
- Ну, пан Ґенек, Ви так багато п'єте за здоров'я пана Стаха, що вже
загубили своє..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2009
- Марисю, ти чого така сумна?
- Та мій коханий кудись наліво бігає. І попередній чоловік любив в гречку скочити. А як твій, Ганю?
- І мій такий же. Всі чоловіки однакові, всі вони ... От ми, жінки, друге діло!
Старий дід на лавочці - І з ким це ваші чоловіки в гречку стибають? Чи не з інопланетянками?..
* * *
- Пан Стах! Ви знаєте, яка в Ілька жінка некрасива - очі в різні боки, ніс горбатий... А що ця, Стефка, вчора на голові витворила - страх Божий! А, сьогодні, які запахи були по всьому дому від її горілих котлет... Це ж словами не розказати.
- Пан Ґенек, як Вам повезло!
- Та в чому, пан Стах?
- Та, що Стефка не Ваша дружина!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.11.2009
- Офіціант! А чого це Ви тримаєте мою відбивну пальцем?..
- А Ви хочете, щоб вона знову впала на підлогу?
* * *
- Офіціант! Ви, що мені принесли... каву чи помиї?..
- А Ви, що не можете відрізнити? Ви, що заказували? Помиї?..
- Ні, каву!
- То як же я міг принести те, що Ви не заказували!..
* * *
Стриптизерка - Ой, доктор! Як добре, що Ви до нас завітали. На минулому тижні я хотіла прийти до Вас на прийом...
- Що сталося, пані Зеня!
- Та хочу змінити форму носа.
- Навіщо? Він же в Вас в порядку.
- Я хочу, щоб він був незвичайний... Щоб можна було зваблювати чоловіків.
- Так Ви, що, пані Зеню, носом їх збираєтесь зваблювати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155137
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2009
Дим листвяних, осінніх згарищ
Уже затягнув затуманену даль.
Сум іде від задимлених звалищ
І роздітих кущів та дерев нині жаль.
А хочеться ясного,.. синього неба
Та його заховав прочадливий дим...
Цього суму нікому нині не треба
І ніхто не бажає холоду зим...
А хочеться літа!.. Як хочеться сонця,
Легеньких хмаринок в квітучих полях,
Коли дихає небом відкрите віконце
І кличе у даль затуманений шлях...
Та літо пропало, як юне кохання
І марево мрій затягнули дими...
І даремне, сьогодні, наше бажання,
Бо іде невмолимий наступ зими.
2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154688
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.11.2009
До вічності привязане життя
І котиться із тіла в тіло...
Ні! Воно не впаде в небуття,
На скрижалях кожне наше діло.
Хоча ми є раби своїх емоцій,
Кульгаючи ідем за вічним часом.
А на шляху ні маяків, ні лоцій...
І наша гордість з відірваним лампасом.
І ось настала похмура, сіра ніч,..
І темрява покрила все своїм покровом.
Лише іскрою памяті дихає ще піч
Та хмурі тіні крадуться уже колом.
І душить розум темрява сліпа.
У темноті плетуться хитрі сіті...
Де зараз наші весни,.. де літа,
Чому усе досталося "еліті"?..
Ти ідеш, а грудях, як медаль,
Бренчить твоє розбите серце...
Ти очі радо... витріщив у даль,
А вітер в них піском та перцем...
І вічно в нас в брехні життя...
Ми дурні! А думаєм, що мудрі...
... Де наше світле майбуття?..
Й чому "тепла" чекаєм в грудні.
Я запалю скоріш огарок свічки,
Нехай душа від темряви спочине.
А ви дістаньте серп з-за пічки
І зріжте зілля те злочинне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152987
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.11.2009
Із раннього
"Тарасе! Тарасе!
Що було колись, це є і сьогодні,
Бо то вічна проблема людська..."
Стоїть верба над водою,
В річку похилилась.
А під нею дівчинонька
Сльозами залилась...
Пішов милий в світ за очі,
Вже й зима минула...
Не спить дівча, не спить ночі -
"Мабуть кинув, а я не збагнула".
Не плач мила, не журися,
Витри сльози, вимий личко -
На світ божий і прекрасний
Поглянь - подивися...
Дивись поле, ніби море,
Буйним вітром грає.
Нащо тобі твоє горе -
З часом все минає...
Все пройде, усе минеться.
Ти ж така красива...
І твій милий повернеться -
Будеш ти щаслива...
А сьогодні будь розумна -
Повернеться милий...
Того хочуть, того люблять
Хто й в душі красивий!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2009
. "Життя. Людство. Цивілізація...
Яка ж наша ціль на планеті?.."
Для душі Земля ще не зродила ката,
Щоб вбивати думку, залишивши тіло.
Та вже маячить, в сорочці Гіпократа,
Тінь його... І серце тихо защеміло...
І не буде пошуку, нічних страждань,
І дум гарячих, що серце попелять...
Кожний покладе душі своєї дань...
Людці працюють. І день, і ніч не сплять.
Людці уже знайшли для розуму тюрму:
З ЛСД, морфію, анаші та героїну...
Людську свідомість кинули в ілюзії пітьму,
Створивши в пам'яті безумство та руїну.
Тепер лишився лиш маленький крок -
Магнітним полем спалити людську душу.
І на планеті пустка. Тоді у небо до зірок...
Боже!.. Невже ми заповіді твої порушим?..
2002 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147431
рубрика: Поезія,
дата поступления 28.09.2009
То ви вже відкрили скриню Пандори,
Нині райського вам захотілось життя?..
Що, любо дивитись на мутагені потвори?
Для вас так же настане страшне каяття.
Вам ще захочеться все це загнати назад.
Але не вернеш те, що розповзлося по світу.
І разом з потворами ви встанете в ряд...
... Нового чекаючи вже заповіту...
Згадайте притчу про біблійного журавля,
Який випустив всю нечисть з мішка...
Цікавість з'їла в нього розум, як тля, -
Був людиною, тепер жабяча стала кишка.
Ким завтра станете ви, жадні людці?
Ви із-за прибутків готові знищити світ.
Ах, ви уцілієте!.. Вас фортуна веде...
Може й протягнете ще декілька літ,
Та природа... завжди своє доведе!
Гірка стане відплата... за жадність вашу,
Бо вимруть нащадки, як колись динозаври.
Природа зітре "горду величність" нашу...
Були люди,.. а тут раптом стали кентаври.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146897
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.09.2009
Лежиш ти нині, як камінь на дорозі,
Тебе ані об'їхати, ні обійти...
Боротися з тобою ніхто уже невзмозі.
За гріх який закам'янів навіки ти?..
Ну, як це просто пеньком лежати на дорозі,
Не брати участі ні в пошуку, ні в відкриті.
Ти, як вода застигнув льодом на морозі.
І мрії заморозив, шукаючим в житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146846
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.09.2009
Як грім, лунають крики в коридорі,
Ведуть кати нещасного раба...
В очах туман та біль - померклі зорі
І свідомість,.. як безконечності труба.
В кінці якої блищить легеньке світло.
Одна надія, що близько вже кінець.
Жир у катів завжди тремтить тендітно,
А на чолі раба... від терену вінець.
Отак стоять вони на різних шальках
Одних величних, всесвітних Терезів.
Їх доля написана на різних кальках
І розмножена до безконечності разів.
Але вся правда й суть лежать у тім,
Що завжди вони міняються місцями -
Хто був раніш нічим, той стане всім...
Та від цього істина не йде до тями.
Для вічності який у цьому смисл та суть,
Бо ж стрілка Терезів застигла на нулю.
Кати ненависть завжди свою л'ють,
Цим визнавши нікчемність всю свою.
Раби ж страждання перед смерттю п'ють
І проклинають своїх мучителів - катів.
І лише смерть урівноважить їхню лють
І зробить з них хоча поганих... та братів.
Всі в землю підуть і прахом стануть -
Пройдуть роки і на могилах виросте трава.
На мурах потомки написи застануть,..
Які уже не зрозуміє... наступна дітвора.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146777
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 23.09.2009
То що шукаєш... вітра в полі,
Чи ще ілюзію примарну та гірку?..
Тобі все мало, з тебе не доволі -
Тут долі мить, як щастя на курку.
Ти раю не шукай і долю не дражни.
Все буде так, як дасть Господь!
Ти завжди мрій і вір у віщі сни...
І в буйстві, необачно, долю не заводь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2009
Ти цілував уста її червоні
І залишив сліди на полотні...
Ти зародив життя в жіночім лоні
І ще портрет остався на стіні.
А сам пропав в туманних далях
І син без тебе виріс сам...
Риючись в конструктора деталях,
Питав - "То батько мій Адам?"
Так Адам. Той первісний мужчина,
Цей одинокий вовк, якого просто жаль.
Бо в нього Богом заложена причина -
Бігти завжди в незвіданную даль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146317
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.09.2009
Таке худе, таке прозоре...
Ну, чисто ангел із небес.
В очах синіє чисте море...
... Чого ти крутишся балбес,
Чого їси її очима...
Оту небесну красоту?
За твоїми п'яними дверима
Сховав диявол блекоту...
В твоїх очах гуляє вітер
І сіяти ти можеш тільки ураган.
Не знаєш, як "кохаю" скласти з літер...
... Ну, що ще може хуліган?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145740
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.09.2009
Мерехкотить неон
І ніби прив'язані дерева
До цього ліхтаря.
А дід Мирон,
Задерши голову до неба,
Смалить люльку, прийнявши позу короля...
... От лиш би баба не уздріла,
Як він слуха, про що шепочуть молодята...
Бо юність давно вже відшуміла.
Та уява в діда так багата,
Що навіть баба не зуміла
Усіх причуд його пізнати...
... А дід і сам колись був молодим,
І зорі рахував під ясинами,
І молодість пустив у дим,
Разом з гарячими словами.
І баба теж не була злою,
А була ніжна й молода.
А зараз грізною пилою
Із світа діда вижива...
..............................................
... Летить, летить незримо час
І ми уже понурі, як воли...
Яка душа тепер у нас?..
Невже колись... щасливими були?!.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144551
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.09.2009
Світанком вискочив день
І вдарив копитом в асфальт...
Із-за рогу вибіг трамвай. Дінь-дзелень.
Та гул міста - пробуджений альт...
... Тут хмари вдерлися в небо,
Розштовхали місяць, зірки
І пливуть в нім дебело...
Ревматично занили кістки.
Ну і погода,..
Невже знову дощ?..
Стільки днів вже негода -
Люд мокрий, як хвощ...
Та раптом вітерець роздягнув
Захмарене небо ураз.
І місяць зрадів, ніби зітхнув
Та блиснув лукаво ще раз...
А сонце, з розбігу і безсоромно,
Стрибнуло в оголене небо.
Зірки розтупилися скромно -
"Ох! Як сонечка нині нам треба..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144270
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 04.09.2009
Твої чарівні чую я слова,
Я відчуваю голос твій небесний.
Бринить в мені пісня нова
І голос непідкупний, чесний.
Твій голос піснею звенить,
Він ніби сонце на світанні.
Мене хвилює кожну мить
Душі твоєї промінь ранній.
Той голос піснею в мені, -
Як соловейко на світанку.
Вже розбудив в мені пісні,
Що чарували мене змалку.
Іду до тебе вмитий я росою,
Душа у мене чиста, як сльоза.
Лугами стелеться туман за мною
Та вдалині світанком світиться зоря.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144156
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2009
Пробач! Та я звільнився від цих чар,
Від погляду твоїх божественних очей.
Я вислизнув, ніби з кайданів яничар,
З темниці духу та з полум'я ночей...
Колись на мене накинула ти зашморг
З тривожної, нелюдської краси...
І говорила, що буття... - наш морг,
Де препаратором будеш тільки ти.
Я полонений був нелюдською красою
Я і страдав, і мучився - лише не жив...
А ти з своєю... пекельною душою
Стояла, як реп'ях серед квітучих нив.
І серце краяв твій пекельний погляд,
Не відпускав ані на хвилю, ні на мить.
І кожен день, принизливий цей нагляд,
Як зашморг, не дав ні дихати, ні жить.
Та я утік з тюрми солодкої тієї.
Я вільний птах і лину в небеса...
І я вже не залежу... від краси твоєї,
Бо свобода дум, найвища є краса!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.09.2009
Є в світі небо і земля,
Є сіра тьма та світло.
І є в душі ця вічна тля...
А є ще пісня,..
Щоб серце нею квітло.
Є в жінки шкіри оксамит
І почуття польоту,..
І для монаха хмурий скит,
І ще робота, аж до поту...
А є ще сумнів,
На шальках зважений,
І крик минулих днів,
Коли ти був ображений,
Та доказати не хотів...
І ще багато всього є,
Та на все немає часу.
Та те, що було - вже моє...
І я кладу це в пам'ять, ніби в касу...
Оце і є наше життя -
Складене із різних там дрібниць.
А де ж велике майбуття?..
... І сум тече з моїх зіниць.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143132
рубрика: Поезія,
дата поступления 27.08.2009
То хто із вас іще не жив?..
Лиш той, хто тільки народився,
А ще напевно, хто за течією плив
І в суєті ледь не втопився...
І ви питаєте, - а що таке життя,
Для чого Богом нам воно дано?..
На те, щоб іскри висікати із буття,
А не осідати намулою на дно.
Людино! Ти твориш тяжкий гріх,
Якщо коптиш тихенько дні під небесами.
І не спасе тебе ніякий оберіг...
Спасайтесь, люди, справами ви самі!
Щодень горіть яскраво розумом своїм.
Творіть пісні, діла... і більше якомога.
І хай живіт не скиглить - "А що я їв?.."
Живи! Твори! Бо це ж твоя дорога!..
Це персональна є твоя дорога,
Що йде крізь час у майбуття...
Дорога, що завжди веде до Бога,
Де буде звіт за прожите життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143011
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.08.2009
Люби й цінуй свою коханку,
Все серце їй одній віддай.
Кохай і звечора, і зранку -
Твори в душі для неї рай...
Люби її наскільки зможеш,
Поки в душі ти твориш май.
І совість хай тебе не гложе...
А як не можеш - так віддай.
І не тримай її навік, як бранку,..
Бог для людей її творив, а не собі.
Вона прийшла, як сонце на світанку
І радість хвилею розлилася в тобі.
Вона горить своїм бажанням,
Вогнем незвичним окриляє світ.
Для неї день - лише кохання
І день її,.. як мить - не знає літ.
Але це щастя, як пуста афера,
Як марево води в пустині мрій.
Ілюзія для простачка і "пера",
Але підвласна тільки їй одній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142980
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.08.2009
Я відчуваю серця стук...
Грудей гарячий подих твій.
Міцне сплетіння твоїх рук,
І ніжності тугий сувій...
Я загубився в нетрях твоїх ласк,
Розчинився весь в колодязі бажань.
Став маревом... в дорозі на Дамаск.
Хто я?.. Визначить не хватить в людства знань.
Я на хвилину, раптом, став тобою.
Сьогодні весь до краплі став я твій.
Бажання всі гудящою юрбою
Зібрались разом у тривожний рій...
Пристрасть зірвала шкіру з моїх рук,
І голі нерви торкнулись твоїх струн...
Серце твоє... стривожилось від мук
Та рветься з грудей, як загнаний табун...
... Розчинився я в небесній серенаді,
Перетворився враз у крапельки роси,
Нічним туманом спустився на леваді,
Під жаром вогняної твоєї коси...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142972
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.08.2009
. "Якщо міцьний фундамент,
То й дім буде надійним..."
Проходить все і вянуть квіти,
Помало гасне юності пожар.
І серце вже не може так бриніти,
Лише в очах минулий жар...
Це жар душі минулих днів
І легкий подих мрій юначих.
Я безконечними ідеями горів,
Бо жити я не вмів інакше...
Тепер пройшла пора та золота
І сумнів вже закрався в душу.
Якщо назад вернути всі літа,..
То вам тепер сказати мушу:
Любіть і бережіть своє життя,
Плекайте ніжно свої мрії.
Завжди прямуйте в майбуття,
Ніхо вас зупиняти вже не сміє...
Не піддавайтесь мізерним почуттям,
Сміттям не забивайте свою душу.
Живіть напруженим життям,
В симфонію єднайте небо... й сушу.
Шукайте радість в пошуках нового,
У світ ідіть з відкритими очима...
І не беріть нікчемного, чужого,
Усе дрібне залиште за дверима...
А потомки вас ніколи не забудуть,
Бо гарне ви життя для них прожили.
Ваші пісні та мрії... пам'ятати будуть,
Все те, що ви в фундамент положили.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142103
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.08.2009
300 спартанців біля Фермопіл,
300 козаків біля Берестечка,
300 ліцеїстів біля станції Крути
вкрили себе невмирущою Славою.
Вічна слава ГЕРОЯМ !
"Через недолугість одних
В сніги впали другі ..."
Стою на станції Крути...
Як же так вийшло,
Не можу збагнути,
Що тридцять студентів
Мусіли вмерти?..
Душею прозорі,
Чисті, як скло,
Тут тридцять студентів
В могили лягло...
Хто сьогодні згадає?
Хто сьогодні заплаче?
Навіть ворон на станції
Тривожно не кряче...
І сліду немає
Від їхніх кісток.
Ніхто і не знає
Їх юних думок
Та їхніх слів
В останню хвилину...
Почуття на замок,
Мовчу вже годину.
А думка тривожно
Б'ється в чоло -
Жить хотів кожний,
Як статись могло...
Чому юні душі
Не встигли пожить,
Осипались мов груші
В буремну мить?..
Станція Крути -
Пам'ятник смерті...
Хіба можна забути,..
Невже в пам'яті стерті
Імена тих студентів?
Хіба їхня вина,
Що мусіли вмерти.
Що для їхніх весіль
Не лишилось вина?..
Лише кров на снігу
Закипала в кисіль
Та стогін і крик,..
І заметіль...
Станція Крути.
Вас не забути...
Он теплим літом,
В зелені рути,
Горять незабутки
Посеред рейок...
... Сижу біля будки
І капають сльози
Під спів "канарейок"...
А поруч стогнуть...
Уже тепловози...
...........................
... Станція Крути,
Рейок і шпал
Залізні ряди.
Станція "Нуль"...
Невмовкаючий шал
Снарядів та куль...
Тридцять юних голів
Тут упали в сніги,
Бо привів Муравйов
Нащадків "Орди"...
На залізних штиках
Юна кров запеклась
І по їхнім руках
Кумачем розлилась...
Ох, "брати", ви "брати",
З монгольским оскалом.
Від вас смерть лиш - знайти
В цих обіймах "ласкавих"...
... Тридцять юних сердець
Вкрили пурпуром сніг.
Кожний знав, що кінець
Та стояв скільки міг...
Тридцять мертвих жоржин
Пламеніли в снігу.
Тридцять юних Марин
Витирали сльозу...
..................................................
... Маревом білих, холодних снігів
Їхні мрії у вічність назавжди пішли...
Так тридцять студентів, тридцять орлів
Велич і славу в народі знайшли.
Юних сердець відважний порив
Став на шляху навали-руїни...
З могили Аскольда лине призив -
Цінуйте,
Цінуйте,
Цінуйте
Свободу
Своєї
Країни !!!
2003 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141862
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
Уже знову летять, летять і летять
В даль журавлі мимо нашої хати.
Вже серце стомилось і очі болять,
В далеку дорогу їх провожати...
Не спішіть журавлі наш край покидати.
Погляньте ще раз на ці рідні поля...
Зробіть ще круг біля старої хати
І хай стелеться шовком вам рідна земля.
Знаю нелегка буде ваша дорога,
Перед вами безконечна синяя даль.
Моє серце за вами крає тривога,
Його рве на шматки ваша пісня-печаль.
Журавлі не спішіть, зачекайте ще мить,
Я вам низько вклонюсь у далеку дорогу.
Бо серце моє чомусь ниє й болить -
Не лишайте мені всю печаль і тривогу...
... Мої журавлі,.. ненаглядні лелеки...
Ви щасливо весною вертайтесь додому.
Я знаю, що шлях ваш важкий і далекий,
Його пролетіти довелося самому...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.08.2009
. "Для щастя інколи мало так треба."
Заблищали на сонці краплини дощу -
Веселка зависла з краєчку неба...
А перлинки висять на листочках хвощу...
Що ще для гарного настрою треба?
Це ж дощик весняний пролився на землю,
В діамантах тепер луги і поля...
А зеркальні калюжі вкрили всю греблю
І чистими фарбами вмилась земля...
Аура серця заіскрилась, як но́ва
І пісня душі вже летить в небеса...
Душа вимагає незвичного слова -
Співає природа,.. кругом чудеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141710
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 16.08.2009
Юна лозинка
Пушиста і ніжна.
Легка, як пилинка -
Уся білосніжна.
Взялась за перила,
Повернула голівку.
На східці ступила
Легко і стрімко.
Юне дівчатко,
Яке ти миле!..
Всміхнися спочатку,
Бо нема сили...
Так стрімко летіти
Вслід за тобою.
Хіба захотіти -
Стати стрілою.
Стрілою Амура,
Щоб серце вколоти.
Стрімка, "білокура"...
... І очі навпроти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2009
Ти чуєш серця мого стук,
Так відкривай дрімотню душу,
(Не випускай вірші із рук,)
Я розбудити її мушу...
Не проспи це чудо із чудес.
Тебе я кличу в небеса,
Бо вже в душі вогонь воскрес
І креше з серця чудеса...
Бери вогонь душі моєї
І хай прокинеться твоя.
І не жалій душі своєї -
Хай родить пісню солов'я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141577
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2009
Бідний Шевченко - застиг в центрі Львова.
Примарну хвилю "отці" йому піднесли.
І слава народна для них уже "нова",.. -
Тепер її... презентують новітні "посли".
На вершині хвилі - дірка від бублика -
Це щастя народу підняли у вись.
Радій Іване, ти звільнився від рублика.
Радій! І крізь дірку на небо дивись...
Радій! Бо хвиля на одну лиш хвилину -
Ось піднялася вверх, але впаде униз...
І ти, на секунду, ввійшовши в билину,
Знову припадеш до "золочених риз"...
... І знову "еліта" дарує ярмо,..
Що так прикрасно притерлось до шиї.
Для них ти завжди був і будеш "хамло".
І ще для тебе знайдуться "помиї"...
Іване! Надійного з тебе зробили вола
І лямку тобі вже тягнуть до кінця...
Немає різниці - з якого ти міста, села...
Хто ж зробить із тебе за волю бійця?
Коли ти воскреснеш душею і тілом,..
Згадаєш Шевченкове - "Єднаймось брати"
І гуртом єдиним, і праведним ділом...
Вже волю повернеш собі назавжди!?.
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141567
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.08.2009
Як тільки очі закриваю,..
Спливає образ юний твій,
Як мавка з сонячного гаю -
Чудних бажань солодкий рій.
Іду до тебе серед ночі,..
Тебе я кличу в кожний сон.
А в снах сіяють твої очі,
Коли несу тебе на трон.
Тобі віддав я всі думки,
З тобою серце спочиває.
Не дні летять, летять роки -
В душі спокою все немає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139840
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2009
Дивись які яблука
Висять нині гронами.
Висять коливаються
І падають дзвонами.
А серце взяло
І з ними злилось.
Злилось, з'єдналось,
Почутями напилось
І в вогні так осталось...
Горять і палають
Твої почуття.
Гарячим наливом
Летять в небеса.
Ти тільки жаліла,
Що низько злетіла.
Що мало відчула
Пісню шалену
Гарячого тіла...
Та серце вкусила,
Ніби акула,
Заздрість чужа...
І що це за люди -
Плазуни, а не птиці...
Бо заздрість буде
Їх завжди питати.
Чому це ви ниці
Не хочете в небо...
Чому це вона
Взяла і злетіла.
Чому?.. А не я...
І будуть лежати
Камінням без діла,
Ніби не їхне
Проходить життя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139826
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 02.08.2009
Перші юначі поетичні спроби
Напюсь холодної води
З колодязя глибокого.
А ти хоча би зараз йди
До серця одинокого.
Не будь холодною в душі,
Всміхнись хоч краєм губ...
Стою з думками на межі,
А поруч темний зруб...
Таке страшне там джерело
І неба синь та страху муть...
Внизу зібралось усе зло,
Де мрії в холоді умруть.
А хочу в літо, в небеса,
Щоб дух від щастя млів...
.........................................
... У світі завжди є краса -
А я тебе чомусь хотів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.08.2009
Твоя правда, как ложь
Да взгляд из-под бровей.
Никогда тебя не поймёшь,
Куда надо бежать побыстрей.
Твои губы,.. как розы,
Но почему-то со льда.
Королева загадочной позы,
В ночь ты ушла навсегда.
Я об этом и не жалею,
В твоих глазах была пустота.
От губ, нынче, других я хмелею,
Другая манит меня высота ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139781
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2009
Волосы черны,.. как смоль
Лежат на задумчивом лбу.
В глазах страданье и боль
И мысли... Никак не пойму.
Ты хотела, чтоб мир весь у ног
Пал незримо, в мгновенье одно.
Где тот человек, который бы мог
Соединить невозможное это звено.
Ты и сама не знаешь... где и как
Своё несбыточно... счастье искать.
Летишь на любой привлекательный знак
И жесткий обман обжигает опять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139765
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.08.2009