| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Закрой мои глаза своею нежной рукой -
здесь суждено моему телу обрести вечный покой.
Отбросив боль и сожаление, забыв про ненависть и страх,
моя душа найдёт спасение в твоих химерных снах.
А снег всё падает на землю, пряча чьи-то следы,
и снежинки тихо тают под теплом моей крови;
Мои зрачки словно вдыхают звёзд чарующий свет,
а я всё ещё не знаю - умер или нет?
Я захлёбываюсь кровью, не имея сил кричать,
что случилось здесь со мною не могу никак понять.
В голове, как вспышки молний, лишь жестокие клыки,
что вцепившись жадно рвали моё тело на куски!
Остатки сине-бледной плоти укрывает белый снег;
я слышу только сердца стук и вьюги зимней дикий смех,
Ещё пытаюсь дышать, только забывая как...
вместо слёз кусочки льда едва застыли на глазах.
На смену страху пришла тупая безнадёжность боли,
пытаюсь руки поднять из лужи грязи и крови,
Но уже всё бесполезно и теряя жизни силу,
понимаю, что нашёл я уже свою могилу!
Волки воют и рычат, куски мяса доедая,
а над телом кружит голодных воронов стая
И сквозь замёрзшие веки я пытаюсь рассмотреть,
как над трупом окровавленным склонилась тихо смерть.
Словно кадры из кино мелькают мысли в голове -
загораются и гаснут, растворяются во сне;
А я смотрю как рвутся вены в порыве волчьей злости
и под натиском зубов ломаются кости.
Да, я хочу умереть, оставив своё тело
догнивать, погребённым здесь - под снегом белым!
Но каждая секунда вечностью длится
пока разорванное сердце не перестанет биться!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132807
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.06.2009
Я не хочу больше слышать ваши голоса, видеть белые холодные стены -
острым краем кухонного ножа вспарывая на руках своих вены,
Отчётливо слышу как что-то иное не спеша оживает во мне,
и чьи-то вязкие, грязные тени вновь скользят по разбитой стене.
Разбивая тупики сознания, открывая всё новые и новые двери,
я не вижу веской причины, что заставит меня себе верить;
И за каждой бессонной ночью - лишь безысходность нового дня...
если я сам не знаю ответа, кто ответит: кто я? что я?
Ну, дайте же мне спокойно сдохнуть, забыв на минуту о безумии мира...
лишь только когда покидаешь его, понимаешь, наконец, в чём его сила...
И зажимая руками голову, корчась в бреду на бетонном полу,
я ощущаю запах холодного пота, я точно знаю, что скоро умру!
Никто уже не причинит мне боль, не унизит, самовыражаясь;
не ударит в спину, не оборвёт мою мысль, своим хамством ничтожным наслаждаясь.
Я никогда не хотел быть похожим на вас, я призираю правила вашей игры,
я ухожу - это факт, вам уже не успеть - мои клетки и жилы напряжены...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132805
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.06.2009
Краплі дощу немов шрами на склі,
болем хмари до неба пришиті...
Не можу ніяк зрозуміти себе,
хворе серце своє зупинити...
Вогні міста горять, розрізаючи ніч,
наче тисячі нових зірок.
Відкриваю вікно, забуваю про страх
і у небо роблю перший крок...
П'яне місто здуріло, і усі запалили
електричні вогні мов сніжинки;
Веселі діти радісно обсипають
штучним снігом мертві ялинки!
А дощ іде та іде, краплі б’ють у вікно…
грудень зрадив зимі з весною…
Я відкрию вікно, трохи ще покурю,
і у сльозах ту радість втоплю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132530
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2009
Так странно... вошло в нелепую привычку
смотреть сквозь призму прозрачной тишины,
Как покидает жизнь горящую спичку
немым одиночеством погасшей души.
... Поднимая воротник, ощущаю только
на обветренных губах едкий привкус никотина;
И тонут небрежно случайные мысли
в густом тумане сигаретного дыма.
Лезвие рассвета равнодушно рассекает
кровавым шрамом полотно неба,
И море разбивает волны о берег,
задыхаясь в потоках ярко-красного света.
Словно звезды, огни маяка исчезают
в бледно-серой дымке осеннего утра;
Как-будто прощаясь, на миг оставляют
на воде тонкий шлейф - перелив перламутра.
Первые яркие лучи солнца ослепляют,
прогоняя с лица всю усталость сна...
И курортный город проснувшись,
неспеша открывает сонные глаза.
А я всё пил это небо до дна,
словно бездомный пёс из грязной лужи,
И виски безжалостно сжимала пустота,
предательством мысли,что я никому не нужен...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132360
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.06.2009
Без залишку весь перетворююсь в тінь,
відчувши холодний самотності біль,
З незрозумілих для мене причин,
я знову лишився тільки один...
Безглузді поради, порожні розмови...
не можу вже більше... не чую нічого...
Та навіть сотні відвертих слів
вже не зруйнують депресії стін!
Блукаючи коридорами власної душі,
відчуваю лише присмак пустоти...
Так хочеться просто стрибнути донизу,
коли під ногами лиш холод карнизу.
Навіщо мені цей всесвіт без тебе -
жорстокий й самотній, позбавлений неба?...
Навіщо дивитись на світ за вікном,
що без тебе здається лише дивним сном?...
Невже не розумієшь, як мені погано?...
ти лишила у душі моїй глибоку рану!
Залиши мене... захисти мене від себе...
я не можу піти, хоча знаю, що треба....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132120
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2009
Я розумію дику біль, що розриває твоє серце,
неначе полум'я росте... вона так просто не минеться...
Наскільки важко щось знайти, і загубити знову все,
наскільки важко зрозуміти і віднайти саму-себе!?
Вони ламають кожен день залізні двері в твою душу,
потрохи знищують тебе, а ти лишаєшся байдужа;
І на обламках своїх мрій ти не збудуєш вже нічого -
подумай трохи... зупинись... куди веде твоя дорога?...
Навіщо жити взагалі, якщо нема за що померти,
якщо шлях долі на руці немов роками просто стертий...
Ти не тримай свій біль в собі, ти розіжми свої долоні,
знов свої сили собери і відпусти себе на волю!
Ти розумієшь, що щось сталось, що ти більше не та...
що зробити, щоб почати знов з нуля своє життя?
А час примхливо огортає твоє сердце у полоні,
ледве чутно відбиває стукіт пульсу у скронях...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132114
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2009
Впредь я не буду больше молчать
о том, что знаю, о том, что вижу...
Чем больше я узнаю людей,
тем сильнее их ненавижу...
Боль чужих взглядов по коже скользит -
мы не такие, как они; и их это злит!
Включите свет, откройте глаза,
ведь так продолжать дальше нельзя!
Однажды оглянувшись, посмотрев на свою жизнь -
понял лишь одно, что в ней не чем дорожить:
Мы строим судьбу по общепринятой схеме,
примеряя к ней шаблоны и стандартные модели;
Эта жизнь наполнена единым смыслом -
быть просто частью одного механизма,
Слившись в строю, укрепляя стены
идеальной модели социальной системы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132034
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.05.2009
Розчиняюся в повітрі, у безодні самоти;
розгубив всі свої мрії і зникаю наче дим.
Відриваюсь від землі - вже далеко я від тебе,
всі емоції й думки поглинає сіре небо...
Я дивлюсь у твої очі певно вже в останній раз
і хоча я йти не хочу, але йти прийшов вже час.
Мою душу не тримай, відпусти її, благаю -
бо на неї довгий час сіре небо вже чекає!
Кличе темрява до себе, крізь безмежність пустоти
тихим обрієм надії я покину твої сни...
Твої губи щось шепочуть, але я дивлюсь у небо,
де зірок яскрава мить тихо зве мене до себе.
Крізь дощу прозорі стіни, крізь величність чорних хмар
я залишу своє тіло і гріхів тяжкий тягар.
Голоси летять крізь всесвіт, наче птахів хижих зграя -
мою душу в небо сіре, немов здобич забирають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132025
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2009
Я всё смотрел в твои глаза, но видел там лишь тишину,
я понимал уже тогда, что впреть без них жить не смогу;
А ты мне что-то говорила, но я не слышал твоих слов,
и мне казалось жизнь застыла, перемешавшись в дымке снов;
За яркой радугой эмоций и за стеной ненужных фраз
я лишь пытался разглядеть безмолвный холод твоих глаз.
Их глубина к себе манила бездонной пропастью морей,
я видел свет в конце тунеля, но шёл во тьму, я шёл за ней...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131947
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.05.2009
Боляче, страшно... заплющую очі, стискаю голову в холодних руках;
відчуваю напружений тиск у скронях, серце поступово охоплює жах.
Я дивлюся навколо, і бачу лише тишу: світ невартий жодної надії,
світ, що викликає лише огиду, де кров'ю років забруднені мрії.
Діагноз говорить сам за себе, викресливши на свободу дій плани -
психічний розлад нервової системи, пацієнт знаходиться в тяжкому стані...
Блакитне небо крізь залізо решіток, світло сонця крізь бетонні стіни,
один-на-один зі своїми думками, рахуючи дні, проклинаю години.
Нездатний вірити, нездатний любити, невартий уваги, невартий жити;
моральне безсилля зможе спричинити жагу помсти до навколишнього світу...
Я бачу твої очі тепер тільки у снах, мої кайдани - це пігулки та уколи,
сьогодні віра пропонує тільки страх... страх, що наповнює усе довкола!
Досконалий механізм здорового суспільства ставить штрих-коди на своїх громадян,
жорстоко давить собі непокірних, приховує реальних речей стан.
Нам постійно затикають роти - намагаються купити, або просто вбити -
час підійшов - вирішуй тепер сам, чи варто в цьому світі жити?!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131931
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009
Воспоминания - надежд цветные осколки,
режут душу изнутри, застряют в ней надолго...
Жизнь проносятся перед глазами -
с каждым прожитым годом всё труднее засыпать ночами.
... Сколько пройдено, а, сколько предстоит,
помню, шёл лишь вперёд, разбивая преград гранит,
Любой ценой пытаясь выйти за грани нормы,
но, увы, не всегда сущность преобладает над формой...
Верил всем пустым взглядам и неискреним словам
бросал свою верность, словно кость голодным псам;
Отдавал вам всё, что было - ничего не требовал взамен,
а получал только лишь холод одиноких белых стен...
Не скрою - зачастую, находясь в плену сомнения,
можно сбиться и принять неверное решение.
Сколь б я не падал, вспоминал опять слова:
проигран только бой, но не проиграна война!
Знаешь, у свободы множество лиц...
отпусти свою душу со стаей диких птиц,
Расправь свои крылья наперекор всем мнениям -
косые взгляды иногда приводят к падениям.
Перебирая серые хроники одиночества,
листая пожелтевшие страницы дневника,
Как будто вспоминая старое пророчество,
смотрю на свою жизнь сквозь призму стекла.
Я до последнего верил, что у людей есть души,
что каждый из нас кому-то в мире нужен,
Что не зря бьются наши сердца,
что имеют цену чувства и слова...
Приходилось в жизни находить и терять...
но страшнее всего мне сейчас осознавать,
Что в свои неполные двадцать четыре
я уже одинок, как старик, в этом мире!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131930
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.05.2009
Мертва тиша знову оживе болісним криком,
коли я вирву із грудей своїх шматок криги,
Ти розтопи його в своїх теплих долонях,
в безжалісних обіймах підступного болю!...
Це я показав тобі сутність страждання,
позбавивши цноти дитячі бажання;
І ти наче свічка в обіймах горіла,
коли пестив лезом твоє ніжне тіло...
Крок від ненависті... до любові,
але його зробити ти зараз не готова:
Біль, огиду, вагання... все облиш -
ріж мене! ріж мене! мене ріж!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131912
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009
... Знову мовчиш, але твої очі
більше розкажуть, ніж я маю знати;
довгі роки поруч з тобою
навчили мене просто чекати.
Намагаєшся стримати сльози словами,
вбиваючи дотиком губ сигарету;
розумію, нажаль, що тепер поміж нами
нуль градусів по шкалі Фаренгейту...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131910
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009
… І кожного разу, стиснувши повіки,
я хочу дивитися радісні сни;
Та замість любові та щастя у світі
я бачу лише тільки жахи...
Заглянь мені в душу - ти чуєш там крики
тих, чия кров на моїх руках?...
Їх втрачені душі знайшли вічний спокій
в моїх мерехтливих та схиблених снах!...
Чому ти мовчиш?... Візьми мою руку...
не бійся мене... іди у пітьму -
Все далі від світу, все далі від бруду,
в обійми підступного хибного сну!
Так хочу, пізнавши жагу твого тіла,
пристрасно пити той сором з очей;
Так прагну, відчувши твій погляд останній,
любов воскресити на шпальтах статей.
Втомившись від сліз, самотності й болю,
не можу вже більше свій стримати гнів;
Я знову кричу, зриваючи голос:
позбавте мене ненависних снів!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131759
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009
Смерть, немов ліки від божевілля,
позбавить від болю поранену душу...
Вибач мене за мої думки,
але це зробити я просто мушу!
Довгі рукава сховають шрами
від штучного жалю холодних очей;
Та що захистить вразливе серце
від гострого леза жорстоких речей?...
Стираючи грані реальності й сну,
шукаючи сенс в безглуздих вчинках,
Стримуючи сльози, пишу ці рядки,
щоб пояснити свою поведінку...
Віддавши себе на вівтар суспільства,
я намагався стати як всі,
Та бути солдатом цієї системи,
тепер стало просто огидно мені!
... Візьми мою біль, залиш мені спокій
холодної тиші й самотності сну!
Я вічність за мить готовий віддати,
щоб знов віднайти душу свою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131758
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009