| Сторінки (1/21): | « | 1 | » |
І навіть якщо ми розкришимось білим інеєм
На зеленій траві весняного ранку,
Розіллємося водами бурхливих річок,
Розтечемося оранжевим маревом світанку,
Я не перестану тримати тебе за руку,
Не піду шукати кращої долі.
Тому що й так все чорним по білому, -
Мені судилося бути з тобою.
Мені дихати в шию теплим повітрям,
Прокидатись від лоскоту твоїх поцілунків,
Перебирати в пальцях твоє волосся
І щораз дякувати долі за такий дарунок.
Заплітати косу перед безсонною ніччю,
Прокидатись десь о четвертій і дивитись
В твої бездонні, хоча й закриті, очі,
І сповна насолоджуватися миттю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2014
час вже під ранок, а я іще не сплю.
і може навіть сьогодні більш не ляжу.
у голові думки лиш про весну,
пекуче літо й свіжий запах пляжу.
так хочу моря, гальку у воді,
цілунків в губи, хлопців без футболок.
і той, хто раз припався до душі,
вже твій постійни друг-сексопатолог.
легенькі сукні, море по коліна,
блакитні очі й танці до упаду.
стою одна, уся спокійна й вільна,
під зорепадом із води і граду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478880
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.02.2014
Мне от жизни надо так мало, -
Тишиною, покоем напиться.
Лишь бы только все это совпало,
Лишь бы этому скоро случится.
Не желаю я жить, как все люди, -
Мелочится, черстветь и сломаться.
Хотя кто его знает, что будет,
Лишь бы мне человеком остаться.
Мир обманчив и полон коварства,
Он пустой и, отнюдь, не глубокий.
Но, поверьте: уж лучше остаться,
Чем дотла промочить себе ноги.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418216
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 13.04.2013
Ти мій принц, та не з казки, а з дійсності,
Мій навіки віддалений друг.
Ти зумів присягнути на вірність,
І присягу цю ти не забув.
Білий кінь-жеребець не забудеться,
І не втомляться губи від слів,
Що колись все раптово - та збудеться,
Й розпочнеться доба вічних снів.
І колись я прокинусь від того,
Що не бачу тебе уві сні.
Та натомість почую твій голос,
Адресований тільки мені.
Білий кінь за вікном у екстазі,
Ти і я, більш нікого нема.
Я тепер розумію: наразі
Я ніколи не буду сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386178
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 19.12.2012
За вікном солодкий осінній ранок. На деревах ще тримається золотаве листя, а от налиті сонячним теплом груші не такі терплячі, тому вже давно попадали донизу. Їх солодкий сироп рветься назовні, тим самим завзято приваблюючи комах. Бджілкам увірвався терпець, тепер вони дружно атакують фрукти, що розкинулись на землі, мов медові іриски.
А я з головою занурююсь в м’яке світло ранку, кутаюсь в теплу ковдру і потроху розплющую очі після затяжного сну. Намагаючись хоч якось врятуватись від різкого пробудження, закриваю обличчя руками, але тонкі сонячні промінці проникають в ледь помітні щілинки між пальцями й остаточно будять мене.
Та звільнитись з полону п’янкого сну не так просто. Не спроможний зберегти моє тіло в нерухомості, старий вусатий дідуган Сон застилає мою свідомість туманним маревом, тому думки знову повертаються в країну мрій і фантазій. Не здатна пручатися, я натягаю ковдру вище, аж до носа, і повертаюсь на бік, головою до стіни, ігноруючи сонце. Та, мабуть, не доля мені поспати сьогодні довше, ніж зазвичай: «Доброго ранку, маленька, - чую ледь помітний голос мами десь біля мого вуха, - Час вставати. Нуж-бо, досить валятися в ліжку! Подивись, яка неймовірна сьогодні погода. Чудовий день для того, щоб піти за грибами, чи не так?». І тут мене взяли за живе. Звісно, мама знає, що від походу за грибами я не відмовлюсь нізащо на світі. Що ж, доведеться вставати.
Я помалу розплющую очі й повертаюсь обличчям до мами. А я і забула, яка ж вона красива. Звісно, забула, адже розлука була неймовірно довгою. Розлука, довжиною в цілу ніч. Ба навіть більше, адже восени я сплю неприродно довго. А мама, хвала Богу, не змінилась. Ті ж очі, проникливі, теплі, прозорі, як вранішня роса. Волосся барвінком в’ється донизу,
зупиняється десь на рівні плечей, а вже там шлях його роздвоюється, і світлі хвилясті пасма розходиться по дві сторони плечей, мов хвилі, що розбиваються об пороги гострих скель. Радію, що залишилась та ж незмінна посмішка, після якої на душі стає легко, як ніколи. А в очах той самий вогник, який спонукає набрати цілі груди повітря і закричати на весь світ ті головні проникливі слова: «Я люблю тебе, мамо!».
Вдосталь налюбувавшись неньчиною вродою, я сідаю на край ліжка і добряче потягуюсь. Та ось раптом помічаю в її руках тарілку зі скибочками солодких груш, які ще зовсім нещодавно спокійнесенько собі лежали десь
з-поміж пожовклого листя та слугували солодкою нагородою для брутальних бджілок. Тільки мама знає, як я обожнюю груші. Більше за всі осінні фрукти. Вона знає багато таких речей, які не знає ніхто, окрім неї. Про те, як я люблю перший сніг, як щовечора заплітаю тугу косичку перед сном, як обожнюю моє місто навесні, як щоранку на сніданок ось вже скільки років їм тільки вівсянку. Мабуть тому мама для всіх і кожного є найближчою людиною: тільки вона знає такі подробиці твого життя, в яких навіть ти сам не можеш іноді собі зізнатись. Матусь люблять за їх душевну глибину, беззаперечну відданість та вічну безкорисливість. А ще за любов. Таку ж сильну любов, як бажання молодого паростка прорватись з могутніх ґрунтів серед густої лісової гущавини, і таку ж незгасиму, як вогник різдвяної свічки на столі в колі маленької дружньої родини. Матусь люблять просто так, нізащо, без причини. Їх люблять за те, що вони є. Ось і я люблю свою маму за те, що вона поруч, навіть коли фізично вона не зі мною. Вона вічно живе в моєму серці, я відчуваю її щодня, щохвилини, щомиті.
Доївши останню скибку груші, я одягаю теплий одяг з надією все ж таки вмовити маму поїхати за грибами, якщо ж вона забула про обіцянку. «Правильно, доню, одягайся якомога тепліше, в лісі може бути прохолодно» - стверджує мама і йде з кімнати. Не забула! Вона не забула! Тут в мені прокидається неймовірне щастя і цілковите усвідомлення того, що сьогодні я зустрінусь сам на сам з моєю пристрастю – збиранням грибів. Душа наливається приємним теплом і неймовірною вдячністю, а посмішка стає все більшою, ось вже здається, що кінчики роту майже дістають до мочок вух. Саме в такі моменти здається, що ось воно – щастя.
Ми швиденько перехоплюємо легкий сніданок, беремо кошики і все необхідне знаряддя, сідаємо на велосипеди й мчимося на зустріч грибним пригодам. Я обожнюю ці поїздки. Це так весело, коли в вухах тихо свистить ледь помітний вітерець, волосся розлітається на хвилях повітря, а попереду недалеко від мене їде моя матуся, наче копія мене, тільки трошки менша, адже моя мама тендітна, мов кришталеві грані сніжинок з першого снігу на теплій людській долоні.
Прибувши на місце, ми починаємо свої пошуки. Ліс – це окреме царство зі своїми законами та звичаями. Дерева – то його незмінні сторожі, що завжди готові врятувати місцевих жителів від неочікуваних гостей. Вони мов лісна варта, незмінно стоять і пильнують спокійне та розмірене життя матінки Природи. Гриби ж – це все те, що робить ліс справді живим. Це його почуття, емоції, думки, мрії та надії. За грибами можна зрозуміти, який ліс має настрій цього року. Якщо галявини усипані грибами – значить Природа задоволена усім, що відбувається навколо. А якщо не видно жодного такого лісового жителя – ясна річ, що Природа цього року не в гуморі. Нам пощастило – сьогодні успіху було більше, ніж провалу. Так приємно помічати маленький гриб, який усіма силами намагався заховатись серед сухої трави, діставати його з тимчасової нірки і класти до себе в кошик.
В кінці кожної такої подорожі ми з мамою міряємося здобутками. Найчастіше зазвичай зустрічаються польські гриби, та іноді можна зустріти й декілька білих, після такої знахідки неодмінно треба вважати себе заслуженим переможцем цих змагань. Цього разу я збагатилась тільки кількома десятками польських, а от мамі вдача допомогла більше: в її корзинці красувались відмінна пара насуплених та серйозних боровичків, які вже давно ждали своєї участі в наших перегонах. Цього разу перемога дісталась не мені, а мамі: мабуть, її ентузіазму вистачило обійти більшу територію лісових хащ. Та я не засмучуюсь, адже перемога в грибних подорожах - це така мізерна винагорода за її безцінну роботу, адже звання «мама» – це важкий труд та вічна ноша на тендітних плечах слабкої жінки. Так приємно бачити щастя в очах тієї людини, яка змушує твоє серце переповнюватись теплом і любов’ю. Так радісно відчувати, що ти зумів подарувати мамі декілька незабутніх миттєвостей задоволення. І так добре усвідомлювати, що той, хто на хвилинку ощасливив найріднішу людину в твоєму житті, був ти сам. Вистачає лишень поглянути в ті бездонні очі, сповнені добра і ніжності, як на вустах навіки завмирають слова твого серця і душі: «Я люблю тебе, мамо».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374639
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.10.2012
Любовь вездесуща для рая,
Любовь – это чудо Земли.
Я все позабыл, улетая
На нежные рая огни.
Как горько любить без пощады,
Как сладко любить не со зла.
И только в объятиях ада
Потребность любить не дана.
Мы все рождены с воли Божьей,
Я - не исключение того.
Мой дом – это рай непохожий,
Мой дом – это отблеск его.
Кто был там, в аду, лишь тот знает
Насколько любовь дорога.
Я все позабыл, улетая
Куда-то туда… в облака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366905
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.09.2012
Ты знаешь, мой друг, когда-то
Все будет так, как надо.
Все будет так, как хочется.
Не будет ни одиночества,
Ни шума, ни ссор, ни печали...
Лишь бы люди не кричали,
Не били ножами в спину,
Не сводили бедных в могилу.
Когда-то все будет, как надо...
Вот именно, что лишь когда-то.
Сегодня у всех есть работа,
Семья, дети, льготы,
Дом, машина, зарплата,
Любовь, даже счастье!.. Когда-то
На свете больше не будет
Таких вот сломанных судеб,
Живущих одной лишь секундой...
Таких вот не будет, покуда
Мы есть с тобой, друг мой, брат мой.
Для них эта жизнь есть отрадой,
Для нас же - ужасная мука.
Покуда живется нам туго,
До тех пор и мы живем, друг мой,
До тех пор и счастье есть, брат мой,
И это по истине чудо.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348143
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.07.2012
Духмяний дим цигарки серед горла,
Вита в повітрі запах почуттів.
Ми тут самі, нікого більш довкола,
Лиш ми і скотч, що душі нам зігрів.
Фатальна ніч із поглядів у очі
Складалась крок за кроком у пітьмі.
Він хоче зустрічатися щоночі,
У неї ж переваги увісні.
Їх поєднала чашка капучіно,
Маленьке тістечко й пилинка на плечі.
Він зрозумів: вона - його єдина;
Вона ж пішла, лишивши чайові...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315057
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.02.2012
Привет, Никто. Привет, мой ненаглядный.
Ну, как спалось? Не снилось ли чего?
Прошу тебя: вернись ко мне обратно,
Кота возьми, мне плохо без него.
Ты помнишь, как с тобою дружно жили?...
Как по траве гуляли босиком...
Уж снег прошел, а мы так и бродили
С котом и снятой парою носков.
Лёд обжигал подошвы только малость,
Меж пальцев в щели зарывался снег.
Зато потом так сладко засыпалось
С котом, что привалил к нам на ночлег.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310485
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 31.01.2012
Ці щирі очі, це волосся,
І ці малинові вуста...
Нікому більше не вдалось
Життя прожити, як вона.
Жилося їй без горя й суму,
Хоча в очах завжди печаль.
І не спадало їй на думку
Хоч раз поглянути у даль.
А там життя. І сонце, море,
Там вітер, хвилі... І любов.
Хоч є там біль, і навіть горе,
Таке, що в лід холоне кров.
З цим віршем така ж ситуація, Настя ніяк не може завеошити вірш... Мені весь час здається, що ці вірші незавершені. А вам?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310482
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 31.01.2012
Сліпий художник малював портрет
Настільки милої й невинної дівчини,
Що очі зрячого вбачали в нім дитини
Живий, хоч і тендітний силует.
Плечами вниз звивалося волосся,
Іскринки білі сипались з очей.
Комусь колись невинно так здалося,
Що то не іскри, а зірки ночей.
Тендітні губи кольору малини,
Рум'яні візерунки на щоках.
Вона зовсім не схожа на людину,
Вона - жива ікона у думках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.12.2011
Я много в жизни повидала:
И боль, и счастье, и любовь.
Но до конца не разгадала
Лишь тайну мечт и тайну снов.
Добиться боли сможет каждый,
Добиться счастья - не всегда.
Любовь узнаешь лишь однажды,
А шифр мечтаний - никогда.
Сон - повелитель подсознания,
Сон видел лишь слепой фантаст.
Лишь он познал все его тайны,
Лишь он ключи его отдаст
К замкам глубоких подземелий,
Где дремлет истина видений.
Мечту руками не пощупать.
Ее портрет лишь видел тот,
Кто совершил благой поступок:
Отдал для тонущих свой плот.
Кто вопреки сомненьям, страхам,
Пожертвовал и жизнь свою.
Спас души молодых и старых,
Хоть сам стоял он на краю
Меж бездн пустынных и бездонных,
Хоть тихих и довольно сонных.
Прозреет тот. И буде счастье,
И будет вера да любовь.
Вот так расплатишься ты, Настя,
За тайну мечт и тайну снов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275922
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2011
І тільки вітер завиває дико,
І знову місяць не дає заснуть.
Цей грім, цей гуркіт, о це Боже диво,
Напевне, долею дано мені почуть.
А я не сплю, чекаю сна про нього,
Навіщо ти у снах мені – хто зна.
Хоча, ти в снах потрібен нам без сумніву і мови:
Нам – це мені і тарганам в моїх вухах.
Ти любиш коньяк і цукерки,
Щодня підкоряєш Дніпро.
Дівчата готові померти
За твоє кохання давно.
Я люблю «садочок» і фрукти,
Мені все одно, з ким ти спиш.
Але ніколи мені не забути,
Як я написала тебе, мов свій вірш.
Ти вчишся кохати відверто,
Я вчуся кохати not you.
Ти хочеш когось цілувати,
Я ж хочу не знати брехню.
Ти любиш мене діставати,
Ти любиш щось дуже смачне,
Ти любиш мене поучати,
Ти любиш… Але не мене.
Ти схожий мені на джаз-мена,
Я ж, певно, маленький пінгвін.
Душа хоч і прагне до тебе,
Але в неї є власний дім.
Хоч бачити досі ще важко
Тебе, твої очі, вуста…
Але ти від мене не підеш:
Мене ти іще сильно так не дістав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2011
Быть может, что я влюблена,
Быть может, не тайна все это.
Быть может, что мой человек
Сейчас просыпается где-то.
Быть может, что он уже спит,
Возможно, ему уж не спится.
Кто знает, о чем говорит,
Кто знает, что ему снится?
Быть может, что он где-то там,
Быть может, что он где-то рядом.
Возможно, что он просто хам,
Допустим, что это - неправда.
Но кто этот милый подлец:
Зануда, дурак... или льстец?
Я думаю, если он мой,
То будет навеки со мной.
И пусть будет он даже хам,
Зато он не властен для дам.
Быть может, его я люблю,
Быть может, я просто шучу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203351
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.07.2010
Ти давно гориш у пеклі,
Вже не маєш сподівань.
А мене ще гріють теплі
Згадки давнішніх бажань.
Вже не маєш сил вмирати,
З шкіри лізеш ти у рай.
Ти згадай, а як кохати? -
Не згадаєш, так і знай.
Біль переростає в гнів, а
Сліз-наркотиків нема.
Я була безсмертна діва,
А з тобою смертна я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=203349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2010
Люблю. Диявола кохаю,
І він кохає лиш мене.
Навіщо він мені - не знаю,
Вважаю я, що це мине.
Пройде кохання наше, мабуть,
Але самотньою не буду.
Уже і льдинки в серці тають,
Невже його навік забуду?
Та ні, не хочу забувати,
Мабудь, у думці він лишився.
Хай, буде в пеклі лід кувати,
Якщо в собі він зачинився.
Я проклинаю його, Боже,
Прокльонам тим немає краю.
Помри, ласкавий мій Диявол!
Чому ласкавий - бо кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170663
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.02.2010
Хто хоче жити, той вміє помирати;
Життя, як теє листячко у м'яти:
Допоки соки в нім ефірні не скінчились -
Допоки й житимуть у ньому аромати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170123
рубрика: Поезія, Рубаї, хоку, танка
дата поступления 05.02.2010
Якось муха й слон сварились,
І ще б трошки – то б побились.
Ті взялися вирішати:
Чи навчить слона літати
Муха з крильцями своїми?
- «Та із даними твоїми
Можна й світ весь подолати!»
- «Ні, не зможу я літати.
В мене ж щоки хом’якові,
Ти звернися до корови.
Та, як бачить ту травичку –
Їй не треба ні водичка,
Навіть сонце не голубить –
Так оту травичку любить.
Так що буде та літати,
І ще й шлунок набивати.»
- «Та корова хист не має,
А тебе космос чекає.
Полетиш на край планети,
Рахуватимеш комети.»
- «Та навіщо ті комети,
Сонце місяць і планети?
От банани – діло інше,
Апельсинів би побільше.
Їх багато не буває,
Хто цього тільки не знає!»
- «Растут бананы высоко,
Достать бананы нелегко.
Ти, для початку, вчись літати,
І зразу фрукт зумій достати.»
- «Оце вже справді краще діло,
Аж на очах все легше тіло.»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162704
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.12.2009
Зупинка. На станції дощ панує,
Немов шоколад, бруд все місто покрив.
Холод під дудку вітрів танцює,
Тільки на згадку дві зірки спустив.
У ритм з серцем буднів мелодія тиха
Ці зорі в повітрі так легко кружля.
Не знатимуть більше ті лютого лиха,
Про горе не знатиму більше і я.
Бо ясна ті зорі - це діти надії,
Які у майбутнє будують нам шлях.
Вони допоможуть здійснитися мрії,
Поборють з тобою найлютіший страх.
Не буду журитись – не хочу й не треба,
У мене ж є друзі, сім’я та… життя.
Не хочу прожити на світі без тебе,
О мріє, надіє; не йди в небуття!
Зіркам свої вічні я мрії дарую,
Надію свою для людей збережу.
Полину у небо, і там помандрую
З зірками. І світ їм увесь покажу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133272
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009
Дилинь-дилинь! - будильник разрывается,
Но Даша Ложкина уж не спешит вставать.
Учебники на столике валяются,
Тетради с двойками забытые лежат.
И кот Пилюлька умирает с голоду,
Цветы не помешало бы полить.
И Хома сокрушается: "Ведь слишком молод я,
Чтоб так вот умереть от жажды, дай попить!"
Но Дашка хоть бы что: "Вы надоели мне!
Эй, ты, хомяк, ты на часы смотрел?
Всего лиш пол десятого по времини,
Ведь ты вчера же тоже ел.
Три дня назад я пить тебе давала,
Забот с тобой - невпроворот.
И вообще, от всех я вас устала.
Там мама мне купила торт..."
Что ж, Даша Ложкина - не образец для подражания,
И тут мораль совсем проста:
С такой дружить не стала б я без сожаления,
Хоть в чем-то на нее похожа я сама.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133002
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.06.2009
Ночь, зима, камин не дышет,
Ветер месяц все колышет.
Тихий танец снег танцует,
Лед с водою все колдует.
Дуба лист замерз, не тает,
Ветер-шут опять играет
Злую сказку в тишине,
Ожыдай ее во сне.
Короли там и принцессы,
Музыканты й поетессы.
В платьях девушки танцуют,
А художник их рисует.́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129823
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.05.2009