| Сторінки (1/2): | « | 1 | » |
Познайомились, подружились, закохалась, розгубилась…
Не хотіла розбивати захопленість найблищої подруги
Вона його кохала. Про що нікому не розповідала.
А небо захотіло так, щоб їхні долі поєднались втакт.
Взявшись за руки. Перший поцілунок…Свіжість почуттів.
Невже це все кохання?!Яке вона не знала, не знаючи його.
Вони пізнали щастя у вірі в почуття
Розмовляли, розуміли, довіряли, розділяли радість та незгоду.
ПРИСПІВ
Я розумію вас, та все ж таки
Я хочу бачити його таким,
Щоб відчувати силу почуття,
І вірити в його палкі слова
Та все ж не разом ми, і я страждаю
Так хочу бути з ним але…
Не можуть бути разом ці два серця,
Одне кохає так, що від кохання рветься!!!
І як завжди одне на самоті
Воно залишене у боротьбі
За свою вірність, почуття й кохання
На осуд людям, за своє зізнання.
2
Та в чомусь помилилися вони
Не зупинились на забороненій межі
І поміч їй тобі була потрібна,
Розплутати душевні всі вузли
Щось помінялося для нього в цих стосунках,
Не тільки у стосунках, а й в житті
І поміняв близьку йому людину на те,
Що те що не важливе у житті
Він «убивав»себе щоденно,
А як же рідні і близькі?
І та людина що кохає,як боляче зробив він їй
І все ж пливе тією ж течією,
І не задумується про своє життя
І нині він існує лиш для того………………………….
ПРИСПІВ
Я розумію вас, та все ж таки
Я хочу бачити його таким,
Щоб відчувати силу почуття,
І вірити в його палкі слова
Та все ж не разом ми, і я страждаю
Так хочу бути з ним але…
Не можуть бути разом ці два серця,
Одне кохає так, що від кохання рветься!!!
І як завжди одне на самоті
Воно залишене у боротьбі
За свою вірність, почуття й кохання
На осуд людям, за своє зізнання.
3
Влад……Ти думаєш наркотики спасуть від сірих буднів?!
Ти сенс життя шукаєш в небутті!
А мрія є? чи ти життя своє бажаєш провести в нерозумінні?!
Лиш бачу в твоїх планах місце тільки для куріння!!
БЛЯ…..Озирнись вже навкруги, невже не бачиш
Робиш боляче коханій!
Тебе реально поважаю і щастя хочу я тобі!
Візьми що небуть від життя
Хоч краплю крові все одно
Життя на життя не помножиш
А двічі жити ти не зможеш
А ти мала…пішла від нього думала що зрозуміє?!
(ха-ха)Воно йому не треба несміши.
І перестань ти ночі у плачі проводить,у надії
Повір ця біль усе ж мине
Усьому в світі є кінець:
Самотності навіть стражданню
Але одному лиш нема кінця твому коханню
Витри сльози посміхнись, ти ж чарівна озернись…
І біль свою ти залиши…………
ПРИСПІВ
Я розумію вас, та все ж таки
Я хочу бачити його таким,
Щоб відчувати силу почуття,
І вірити в його палкі слова
Та все ж не разом ми, і я страждаю
Так хочу бути з ним але…
Вже нас нема, нема й не буде
Двох віруючих у почуття
Ми надто різні кажуть
І в кожного своє життя
В одну лиш мить серця скорились
Один лиш крок і ми чюжі
Ми йшли вперед і неспинились
На забороненій меті…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126805
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2009
написаний початок книжки,він ще не обраблений, але дуже хочу почути вашу думку. Можливо порадите, що добавить, що переробити...
люба критика приймається...спс)))
День не передвіщав нічого цікавого...Буденно почавшись мав би так само закінчитись. Як завжди у цій порі я збиралася на пари.Всже повністю вдягнувшись я кинула погляд у дзеркало.Я...Відображення показує чітку картину дівчини....Довге чорняве волосся,холодні сині очі неначе камінь,відкривають найпотаємніші думки людини...Маленький курносий носик,бліді губи....Шкіра як білий папір віддає синевою,неначе ніколи не бачила сонячного світла....Дзеркало показувало худорляву дівчину.Низеньку на зріст....Це ж я! Дивно! Хм...У голові майнула думка: «Можливо цей день буде іншим». І посміхнувшись своєму відображенню я вийшла на вулицю.
(кінець)Життя...Хм... Цікава штука.Сидячі в кав’ярні ніколи не задумуєшся чи існує життя після смерті...Хм...Цікаво.Ідучі вулицями міста ,кожна людина про щось задумується хтось слухає музику із його навушників долітають баси Dramm and Bass, чи чути гітару, або начитку якогось крутого репера. Всі такі цікаві, чимось відрізняються один від одного, але ніхто не задумується над тим, що є любина яка читає їхні думки...
Ідучи по місту місту я посміхаюсь,незнаючи чому,проблеми залишились,нічого не поробиш.Хотілось просто посміхатись людям. Вдома суцільні поблеми,батьки сваряться,друзі відвернулися, навчання пішло до дідька! Я посміхаюсь! Чому? Тому що хочеться!!!
1
Пара.Нудна пара! Викладач читає лекцію,незвертаючи увагу на студентів,які займаються хто чим хоче. В аудиторії стоїть рівномірне сонне бурмотіння. Та є людина,яка мовчки дивиться у вікно.До мене долинають уривки його думок: «Вона чудова, її волосся прекрасне,сьогодні при зустрічі вона поміхнулась мені,серце забилось набагато швидше,вона чарівна...Невже в неї є людина яка кожен день її бачить ,торкається до неї, може відчути тепло її голосу так близько»...
Тут лунає голос з вуст викладача,який ніби тільки тепер помітив неуважність студентів:
-Антон! Ти чув моє питання? Прийди до тями!
- Ні пане,вибачте. Ви б немогли повторити питання?-відповів хлопець
І так завжди, перед найцікавішим все обломилося. І треба було тому викладачеві причепитися саме до нього, коли я саме була готова почути у його думках ім’я дівчини яку він кохає! Антон не такій хлопець щоб розповідати про свої почуття. Сумніваюся що вона з тих безнадійно закоханих у нього дівчат,що переслідують його на кожному кроці,пишуть йому вірші,вдягають спідниці, що більше схожі на пояс,роблять мейк-ап як у проституток. Коротше, роблять усе щоби бути йому огидними! Я знаю що ритися у його думках не правильно.
Але ж так хочеться знати все про всіх! От наприклад, красуня наша сидить! Чи не цікаво що вона відчуває, що в неї в думках? Невже ви думаєте, що такі люди думають тільки про фізичну красу. В принципі, ви праві,але крім того в її милій голівці є багато чого цікавого! Хоча останнім часом мені здається,що все це читання думок витвір моєї хворобливої уяви! Це вигадки чи може ні?
2
Сидячи дома я довго думала над тим що зі мною сталось,адже ще два тижні тому я була, як всі.Тепер я сижу дома не спілкуюся з друзями,тому що боюся почути в їхніх думках шось що змінить моє життя. Зі мною щось сталось.
Я хочу знати все, але ж я знаю: це мене згубить. Я загублю всіх друзів,перестану знайомитись з новими людьми.хм.. Мене всі забудуть...Я залишусь сама....
Зазвонив телефон
-Алло! Мія? Привіт ти чому сьогодні пішла з пар? Не дзвониш, не пишеш? Ти на щось образилась?- прозвучав ніжний голос Поліни
Довго думаючи над відповіддю, я відповіла:
- Ні все чудово! може сьогодні підемо на пиво? давненько ми не ходили...
- Давай!Мені треба з тобою серьозно поговорити!- іншим тоном відповіла Поліна.
-Щось сталося? Давай у 22 на старому місці, думаю там зможемо спокійно поговорити.
-Так, згода. До зустрічі!
Зі слухавки пролунали коротки гудки.
... Щось не так, я відчуваю, щось сталося. Невже Поліна в біді, останнім часом вона не така..... Хм... Напевно вона хоче поговорити про чергового хлопця.. Останнім часом, вона почала, тусуватися з дивними людьми....
Стоячи на вулиці і чекаюси її у голові проносилися думки: «невже справді щось серьозне?» Холодно... І де ж це Поліна? Де її чорти носять?! Хтось перервав мої тревожні думки, сигарета випала з руки і в око потрапила чиясь знайома фігура. Згодом я зрозуміла це Поліна, зі своєю звичкою виражати емоції, махаючи руками. З’явилася впевненість, що з нею все гаразд... Напевно... Піднявши оці я зрозуміла, що вона потрапила в біду! Чорний светр, куртка була брудною, навіть в темряві було видно.
-Поль, що з тобою? Ти така... Неважливо..
-У мене проблема! Це таке, тільки не подумай про мене погано... Я здається дуже змінилася... Я закохалася....
-І що в цьому поганого?
- Ця людина не така як всі!!вона приносить світло у мій похмурий світ!!! Я не можу без цієї людини!! Вона весь час поруч і це мене руйнує... Що мені робити? - з сльозами на очах сказала Поліна
Хм...Я завмерла
- це заборонене кохання!! Я знаю ця людина ніколи не буде зі мною!!!
- Я дуже хочу тобі допомогти!!Але я не вмію керувати ні твоїми почуттями, ні почуттями інших людей!! Все я можу це підримати тебе!!!
- Ти що не зрозуміла?
Я задумалася. Хотілось зрозуміти що в неї в голові. Настала тиша. З її думок долинало: вбити, вбити, вбити... я спитала:
-Що?
Поля нахмурила свої брови і сказала:
-Я... Ти мене не розумієш, я стала наркоманкою, тому що не можу далі витримувати цей біль.. він мене вбиває...
З рук випала сигарета, весь світ ніби зупинився...
Вставши в ранці з голови не йшла Поля. Вона завжди була вільною в думках,знала що вона хоче, а зараз складувалось відчуття,що її підмінили.Хотілось допомогти своїй подрузі.
Перед парами я зателефонувала їй
-Привіт!ти як?
З телефону сумним голосом, ледь чути долетіли слова:
-Я добре,все добре, я добре
-Вчорашня розмова нічим не закінчилась можливо, ми сьогодні поговоримо!?
-Ні- коротко і ясно відповіла подруга
Прозвучати короткі гудки!
Чому вона морочить мені голову? Сьогодні розберусь...
На парах було мало людей. Усі про щось думали: хтось про те, що сказати викладачу про невивчену лекцію, хтось про новий телефон, хтось про своїх дівчат чи хлопців! Деякі про щось розмовляли... Антон сидів і знову дивився у вікно.
Чому він ні з ким не спілкується!? Я підсіла до нього:
- Привіт Антон!- сказала я
- привіт, як справи?- із задумливим виразом обличчя запитав Антон
- В мене все гаразд, а ти чому сумуєш?
- Та немає настрою!- просто відповів він
Я знала чому в нього не було настрою, посміхнувшись я сіла на своє місце
Антон...Антон... Зловивши себе на думці що не можу забути його...Хм...Я що в нього закохалась? Я постійно про нього думаю, читаю його думки...Ні не може цього бути! Він...він дійсно гарний, але я не зможу бути з ним. Не хочу входити до тисяч його шанувальниць! Всі вони закохані в нього. Тупі курки, які змінюють себе, щоб подобатись йому! Вони як ляльки всі однакові!Як вони не розуміють, що не одна з ним не буде, немає з поміж кого вибирати!Але вони ж некращі, ну і я не гірша! Я заплуталась...
Я зловила погляд Антона і зрозуміла що весь час тупо на нього дивлюся, посміхнувшись він повернувся до вікна. Я не можу зрозуміти чому він раптом поглянув на мене, невже помітив зацікавленість у ньому. Шкода що в мені немає нічого особливого, так я маленька, худенька, але мене частенько не помічають, очі- та очі велики, але нічого особливого. Волосся- це єдине, що мені подобалось в собі! Мама ніколи не дозволяла його підстригати і цьому я рада! я маю взяти себе в руки в мене достатньо проблем і без сопливих думок про красунчиків.
Пришовши додому я сіла за компютер, довго лазила в інтернеті на сайтах астрономічний обсерваторій. Помітивши , що один рядок читаю вже вп’яте я вимкнула комп’ютер! Сидячи в темноті перед чорним екраном я згадала Полю. Її сьогодні не було на парах, в неї проблеми, а я забиваю голову мріями про нездійсненне майбутнє з Антоном! Що з Польою? І де вона зараз? Чому вона веде себе зі мною так дивно? Від таких питань в мене розболілась голова! Зазвонив телефон, з мобільного долітали звуки улюбленої мелодії...
Телефонує мама
-Та, слухаю мам!
-Поля в лікарні, тільки що телефонувала її мама, просила, щоб я їй допомогла! Вислухала її!
- Що з нею, вона захворіла?- розгублено запитала я
-Порізала вени- тихенько промовила матуся
Я заплакала...По очам текли сльози, в голові було все шкереберть! Ці наркотики її погубили, але ж вона була завжди сонячною, веселою. А зараз вона там, в лікарні. Сама... Я так хочу до неї! Зібравши речі я поїхала в лікарню!
Мені довго не дозволяли пройти в палату. Але нарешті я зайшла!Вона лежала закривши очі, руки були перемотані, біля ліжка стояла якась незрозуміла штука, яка переливала кров Полі. Було незвично бачити її ненафарбовану, недоглянуту... Вона завжди була найкращою дівчиною в школі, а пізніше і в університеті! Вона була дійсно гарна. Білявка з яскраво зеленими очима і чудовой фігурою, нагадувала найгарніших зірок Голлівуду! В неї завжди були найстильніші стрижки, найкращий одяг,найдороща косметика...Вона могла годинами робити мейк-ап, особливо красити вії! Вона була вся пропорційна, така витончена, і дуже ніжна! За нею завжди бігали найкращі хлопці, але ні з ким вона довго не зустрічалась! А зараз... зовсім не була схожа на себе...не доглянута, дуже бліда...Тоді я вперше зрозуміла, що таке життя, а що таке смерть.Люди можуть жити і бути за крок до смерті!, від якої ні хто не врятує: ні друзі, ні батьки, ні лікарі! Як важко бути впевненим в собі, хочеться на хвилинку бути знову немовлям, яке нічого не розуміє! Мрії...неможливо...
Я дивилась на Полю і думала про її слова, не могла зрозуміти чому вона стала іншою! Я завжди хотіла бути схожою на неї, витримана, весела, добра, а головне вона завжди думала про те що робить! Взявши легенько її за руку, я відчувала як тремтить її пульс, дихання було нечітке, проте рівне! Дуже хотілось заплакати, але потрібно було триматись, я тихенько прошепотіла «Тримайся! Я з тобою!!»
Поправивши халат я вийшла з палати!
Ідучі вулицями великого міста я прислуховувалась до шелесту листя, згадувала я в дитинстві ми з Польй любили ховатись в листі і розповідати один одному дитячі секрети! Так хотілось з кимось поговорити...але я була одна! Так хочеться десь сховатится, щоб всі проблеми зникли..... шкода.. це не можливо...
3
Сидячи дома, я думала...Хм....Так сумно. Незнаю як себе відволікти! Вирішила зателефонувати друзям! Перша хто спала на думку була Леся! Наша розмова ні до чого не привела,я тільки ще один раз зрозуміла, що вона ображена! Чому ж я набрала її номер, я ж прекрасно знала що вона розповідає про мене,після того як я висловила думку про її однотипність з фанатками Антона! вона дуже обізлилась на мене! З ким же тепер поговорити?: подумала я і увімкнула комп’ютер....Люди не люблять правду, почувши, що Леся така як всі, яскраво вдягнутий манекен, без власної думки вона...Мої думки перебив дзвінок в двері!
Ідучи до дверей я задумалась про те хто там стоїть! Відкривши двері я побачила його. Посмішка зародилась на обличчі! Я була на сьомому небі від щастя, за дверима стояв він...Антон! відкривши двері він спокійно посміхався мені...
-Привіт! неочікувала!- тримлячим голосом сказала я
Він мовчки прошов до вітальні сів на диван:
-Я зайшов запитати як ти? Я чув що Поля в лікарні!! Що з нею?
-А...ну вона там... ще не відомо, але здається ,що з нею все буде гаразд!! А я.. я нормально....
Більше нічого не могла сказати. Він мені дійсно подобався! Я не розуміла, чому він зайшов, він ж міг про це запитати по телефону! Я прижмурила очі з його думок долітало « вона чарівна, в домашньому одязі, з кублом на голові, з потрясно синіми очима! Така незахищена». я зрозуміла це було сказано про мене...
- Ааа... Зачекай секундочку !! я зараз!
Картина побачена з його думок просто вразила мене!!! До мене приходить хлопець моєї мрії, а виглядаю як кікімора!З гіпер прискоренням побігла до ванної. Швидко пригребла волосся, витерла туш, яка залишила слід на очіх, знайшовся якийсь більш менш нормальний одяг ... І з завченою посмішкою повернулася до вітальні:
- Ти тут ще не заснув? будеш чай чи каву?
-Ні дякую я тільки з дому!- посміхаючись говорив він
- А....
-До речі я вчора знайшов книгу і згадав, що колись ти розповідала про те що давно її шукаєш!
-Яку ти книгу знайшов?
- Ти що багато книжок загубила? - нахмуривши брови запитав Антон
- Та ні просто..єєє... я забула!! Ну так яку?
- там щось про космос!! Я її перегляну, мені сподабалася.
- А що саме , якщо не секрет?
- ну там куменді картинки!!
Вся це розмова навела мене на думку що він не знущається , а просто теж жахливо хвилюється. Антон там щось розповідав, я розуміла, що я йому подобаюсь. Серце забилось так швидко, що я думала зараз воно вилетить! Взявши себе в руки я запитала
-Ти знаєш, я так хвилююся за Полю- сумним голосом запитала я
- З нею все буде добре- тихенько сказав він
-Я знаю...але ж вона...- тримтячим голосом шепотіла я
Він витер сльози з моїх очей:
-Тримайся, ти зможеш- прошепотів він.
Коли Антон пішов я, зробила собі кави і вийшла на балкон з сигаретою! Я довго вдивлялася в темряву вулиці роздумуючи про Полю, про Антона...Тепер я знала що він в мене закоханий! Але чому саме я! Було цікаво чому він не проявляв своїх почуттів до мене! Можливо він боявся насмішок з сторони інших!! Адже я не дуже популярна дівчина серед одногрупників!! Я пообіцяла собі що колись ми всеж таки будемо разом! Я посміхнулась...
4
Пройшли дні...За ці дні все змінилося...Поліна вийшла з лікарні і перестала гуляти з головорізами, Антон почав частенько заходити, і ми навіть декілька раз ходили гуляти! Все в житті змінилося. Тепер я непрагну читати думки без користі, я хотіла допомагати людям! Я знала хто про мене якої думки! І що кому потрібно від мене! Я була розгублена, люди які,як мені здавалось любили мене, були справжніми егоїстами! Лиш двоє людей про мене не думали погано: Поля і Антон! Я знала що з Польой ми з дитинства разом, і все, що їй не потобалась вона говорила мені. В нас не було секреті, хіба що один... мій секрет про вміння читати думки ніхто не знав! Антон- просто захоплювався мною. Я немогла зрозуміти що він знайшов в мені! Я ніколи не вважала себе гарною, за мною ніколи не бігали хлопці, не дарували квіти, а тут найгарніший хлопець коледжу мій, за увагу якого билось багато дівчат. Я гордилась собю, що мала двой людей які по справжньому цінили мене! Тепер все стало на свої місця, Поліна знову стала такою, як була. Про її випадок ніхто їй не згадував, всі розуміли що це була її тимчасова слабкість! Пришовши на пари, Полічки не було, я підсіла до Антона, всю пару ми проговорил. Після пар я позвонила подрузі телефон довго був вимкнутий но мені вдалося дозвонитись
-Альо Полічка. Ти знову пропала, ти захворіла?- крикнула я
-Привіт, я нехочю з тобою зараз розмовляти, не звони мені...все пока- грубим голосом відповіла Полічка
І знову звичні мені гудки!
І так завжди, коли мені здається що все гаразд, все налагодилось, настане момент, якій все спортить. Може дійсно люди праві,після білого завжди буде чорне. Але в моєму випадку чорного завжди більше!
Я зателефоневала Антону,зін запропонував піти погуляти, щоб я могла розвіятись! Подорозі до універмагу де чекав мене Антон, я задумалась про людину в яку була закохана Поля! На скільки мені відомо, його називали Зирк а справжнє його імя було Вася! Людина без середньої освіти,з поганими манерами, і завжди відчуттям скоїти щось погане! Він був раніше засуджений за зберігання і розповсюдження наркотиків! Точно я незнала чи він приймає наркотики, але те що він підсадив на це лайно вісімнадцитирічну дівчину було фактом. Невже він не думав що зіпсує життя, молодій дівчині....
є продовження...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126803
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.04.2009