| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
[i][b]В країні набуває все більшого розголосу та
обговорення ідея зміни існуючого гімну на новий...
ось один мій варіант... пропоную до обговорення.[/b][/i]
Славній нашій Україні усміхнулась Доля!
Вже в нас, браття-українці, розквітає воля!
Стяг та тризуб - це символи гордого народу
І ніхто не зможе його, скорити свободу.
Щастя й миру в Україні, просімо у Бога,
Буде тоді для усіх нас світлою дорога.
Станем разом, нумо дружно - з Заходу до Сходу,
Світ хай знає, що ми браття - козацького роду!
Чорне море, сивий Дніпро, зелені Карпати
Це мусимо, браття милі, всі оберігати.
А завзяття, праця щира нашого народу,
Показала всьому світу, дух вільного роду
Що свобода й гордість наша, гомонить степами,
Це героям Вічна Славна, наша пам’ять з Вами.
Т.К.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503667
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 06.06.2014
Розкажу я Вам тихо пані та скажу й Вам пане,
Що колись на Україні, жити ліпше стане
Як зацвітуть маргаритки й волошки на сонці
Запануємо ми з вами у своїй сторонці.
Ну а поки ще є часу, безмежно багато,
Можемо ми деколи у вибори грати.
Вся країна пильно й палко чекає момента,
Як підходить у державі вибір Президента.
Все готується й шнигає від штабу до штабу
Пхає у той процес себе, свою жінку й бабу,
Кума, Дарку і сусіда, де вище й де нижче,
Щоб лиш бути в курсі дєла й до штурвала ближче .
Кандидати аж за квартал до тої події,
Зачинають вовтузитись, як шкварки в олії,
Бо центральна комісія старт кампанії дала,
Постанову затвердила й опублікувала.
Починається тоді вже направду готівля,
Так би в певних колах звана електо-ра-то-заготівля.
Вже тогди брешут усюди, де тілько лиш можна,
Бо “галочка” в бюлетені важлива є кожна.
Місяців чотири колись всіх агітували,
Скоротили тепер термін, вже і три стало.
Обіцянки полетіли зі слів і з паперу,
Із екранів і біл-бордів, ззаду і спереду.
Обіцяють, що так файно всі ми загаздуєм,
Що на перші у світі місця стати ризикуєм,
Що духовно й соціально будемо зростати,
Що Росія і Європа будуть відставати.
Що вже буде нам так добре - як іще не було,
Вже би й вірив, тільки б панство про то не забуло.
Поки ті масні цяцянки нам лиш слух нервують,
Люди в селах… як лиш негри в Африці бідують.
Й так натхненно і уважно роздають газети,
Плакати, календарі, заяви й памфлети.
Скільки тої пропаганди усім розпихають,
Що люди ще у віходках цілий рік читають.
Роздають футболки й ручки оті кандидати,
Не забули б ви в кабінці за них голос дати,
Роздають ще у пакетах червоне й зелене,
Головне там, звісно, гасло “ГОЛОСУЙ ЗА МЕНЕ”.
Скільки того шуму, гаму, грошей, нервів, бруду,
До наступних виборів все це не забуду.
Певно чула про наш захід в Африці Уганда,
Що Вкраїна обирала в неділю Гаранта.
[b]Т.К. 2014р.[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503533
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 06.06.2014
Ой не було люди добрі
Страшнішої днини,
Як той день коли я йшов
До баби Юстини.
Бо та баба від природи
Таке чудо мала,
Що має з ким статися
Наперед знала.
То люди до неї ходили...
Старе, лисе, голе, босе й таке шо ікає,
Бо кожен собі хтів знати
Шо його чекає.
Ото собі й вуйко Йван
До бабки звертавсі,
То теперка від горівки
Він закодувавсі.
А спитавсі я у вуйка...
Як вно післє того?
Та так ніби вісповідавсі
У попа старого.
То й рішивсі і я собі
До баби сходити,
Аби знати шо як буде
І як далі жити.
Ой прийшов я до порога
Через страх до хати,
То якби там щось блиснуло
Міг би сі вбіс…ти.
Але зайшов до покоїв,
Файно привітавсі,
Поки баба щось робила
Собі роззиравсі.
А у тої баби в хаті
Як в станції НАТО,
То так тих лампочок
І гірлянд багато.
Раптом чую тихий голос...
Ну а Вам що пане?
То я думав, що в ту мить
В мене серце стане.
Переборов я свій страх,
Поліз за фустинков,
Повтирав мокре чоло
Сторонов чистеньков.
Тай процідив я до баби:
«Шо зо мною буде,
Тай чи будут колись в світі
З моїх дітий люди?»
Баба відійшла в сторонку,
Стала щось шептати,
Запалила штири свічки
Й стала чаклувати.
Як зачило там стрільити,
Блимати і диміти,
Тріскотіти і світитись
І в стінах гриміти
То тікав я люди добрі
Гет від тої хати,
Біг по житі через поле
До рідної хати.
Про то що зі мною було
Не міг я признатись,
Бо то ж нащо ще в селі
Та й стиду набратись.
Приблудивсі я до хати
Десь посеред ночі,
Шо дорогу під ногами
Не виділи очі.
Жінка й діти собі спали,
Я й собі накривсі,
Тричі сплюнув на підлогу,
І перехристивсі.
Пригорнувсі я до жінки,
Вна ж мене кохає,
А що буде колись з нами
То най лиш Бог знає!!!
[b]Т.К.2009[/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126705
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 17.04.2009