| Сторінки (1/1): | « | 1 | » |
Як уже набридли ці даремні сподівання,
Коли нема реакції ні на одне зізнання.
Кому потрібні рішення? Кому потрібні дії,
Коли в очах навпроти ти бачиш безнадію!
Навіщо ці розмови, що навпіл розривають?
Навіщо ті слова, яких ніхто не знає?
Навіщо йти вперед, коли уже не треба?
Й дивитися уверх, якщо немає неба?
Скажи, навіщо сонце, коли його не бачиш?
Навіщо ображатися, коли і так пробачиш?
Навіщо мати мрію, що мрією й залишиться?
Й писати в той момент, коли зовсім не пишеться?
Чи зможеш ти відповісти хоч на одне питання
Так просто і відверто без жодного вагання?
Чи можеш ти хоч раз відкритися мені,
Й сказати прямо в очі лиш тільки «так» чи «ні»?
Щоб сон цей став реальністю тоді для нас обох.
Щоб світ застиг у темряві й залишив нас удвох.
Або – щоб все закінчилось й історія з життя
Згубила усі спогади й пішла у небуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126092
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009