soleil

Сторінки (1/7):  « 1»

мавка

неЗупиняй  мене
місяць  блукає  кліткою  сходів
марення  повні  стають  реальністю
я  відпускаю  усе  
й  безпомічно
вирушаю  за  покликом  древніх  чарів
стежка  протоптана  
зримій,  незримими
чується  музика  першої  крові
хтось  розливає  весну  у  келихи
змінює  очі,  бавиться  в  долі
місто  мовчить,  нашорошивши  вуха
слухає  ніч,  пісню  пісень
вільна  веде  діалог  з  водою
в  крилах  заплутався  сонячний  
день
не  дає  їй  піддатись  туманам
злитись  з  Водою,  зникнути  в  травах
Й  переписавши  себе  заново
стати  незримою  римою  рік

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2015


***

Ці  ліхтарі
мене  переслідують
Порожні  вулиці  диких  міст
нагадують  сни
і  в  моменти  зцілення
завжди  знайдеться  чорний  міст

Охлялі  вилиці  просять  
спокоЮ
мені  б  розбитись
на  
сотні  "після"

та  хтось  тримає  сердечні  атоми
і  знов  вмикає
набридлу  пісню

Ці  тротуари
мене  бентежать
біжать  котами  в  порожніх  венах
я  знов  навчилась  давати  відсіч
і  стала  сильна
тепер
напевно.....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2014


втоМА

Обираючи  шлях  між  листом  і  вулицею
Стираєш  маленьку  частинку  себе
З  часом  міста  перетворються  з  бамбукової  гілки
В  розлогі  баобаби,
А  життя  починає  обертатися  між  двох  павутинних  мереж
Якщо  подумати,
То  всі  ми  баобаби,    живемо  у  світі  баобабів,  заселяємо  баобами  інші  планети
Паразити,  на  тілі    Всесвіту,
 які  з  часом  захоплять  навіть  найвіддаленіші  частини
Космічної  душі….
Якщо  баобаби  вчасно  не  виполоти,  вони  нароблять  багато  шкоди
 десь  забарився  наш  Маленький  Принц…..
не  приходить,  не  виполює,
а  ми  тим  часом  продовжуємо  блудити  між  двох  баобабо-  павутинок
навіть  лінії  на  долонях  все  частіше  пророкують  шлях  одразу  в  обидві!.....
 а  мені  що  ночі  сняться  гори
там  немає  мереж  і  павутинок,  не  ростуть  баобаби
 там  від  повітря  паморочиться  в  голові,
а  старезні  дуби  говорять  з  тобою  мовою  вітру….

обираючи  між  листом  і  вулицею,  я  все  частіше  тікаю  в  поле
як  всетаки  добре,  що  в  нас  не  ростуть  баобаби,
а  єдина  павутина  яка  завжди  зі  мною  -
це  хитросплетіння  ліній  долі  на  долонях
 світ  заполонила  зима,.
І  їх  завжди  можна  сховати  в  рукавиці
Дрібна  деталь,  в  масштабах  світу,
Подумаєш,  хтось  ховається  в  рукавицях  від  зими
Або  від  світу,  чи  може  від  себе….
В  масштабах  Всесвіту,  я  всього-лиш  сніжинка  на  черевиках  Бога
А  як  щодо  власної  галактики?....
Вічна  мерзлота,    з  двома  поштовими  скриньками
страшно  не  тоді  коли    ніхто  не  телефонує,  не  чекають  нові  листи
поки  ти  розбиваєш  головою  стіни,  рвеш  щоденники
Кричиш  на  випадкових  перехожих
Тоннами  п»єш  заспокійливе
Пам»ятай,
буйною  зеленню  в  тобі  розростається  літо!

насправді    ж  страшно  стає  тоді,  
коли  ти  навмисне  ставиш  мобільний  на  беззвучний
поштові  скриньки  ломляться  від  листів,
контакт  висне  від  тонни  непрочитаних  повідомлень
а  в  тебе  по  гороскопу  Зима
дайте  напитися  гарячого  рому
поділіться  міцною  цигаркою
чорні  очі  не  гірше  світлих,  вміють  випромінювати  мінус  сорок

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2014


див_но

Ну  і  Бог  з  ним
Я  більше  не  буду  випрошувати  в  Неба  
Див_но
 як  осінь  вміє
З_нищувати  З_нецінювати  З_ціл(ю/у)вати
на_Повнювати  легені  З_містАми
які  втратили  свою  актуальність
ще  два  роки  тому
перепрошую
за  всі  не  дописані  листи
і  не  отримані  відповіді
Мої  кораблі  загубились  в  гаванях
північних  морів  і  бермудських  триКУТниках
Очей
що  знову  почали  змінювати  свій  колір
Під  Ти_с_ком
минулих  розЧАРувань
Я  перестала  писати  ВІРші
І  знову  навчилася  говорити
про
Кафку  та  особливості  українського  бароко
посміхатися  не  ховаючи  серЦЯ
І  нехай
Мене  знову  буде  наскрізь  прошито
Червоним
Я  перестала  боятися
Порожніх  поштових  скриньок
та  розхитаних  нервів
В  другій  ночі
Найкраще  смакують  Сартр  та  чай  з  полуниці
Якщо  хочеш  отримати  відповідь
 запитай
Якщо  хочеш  навчитися  літати
Відрощуй  пір_Я
Все  до  банальності  
просто
Не  переставай  віриТИ
В  силу  кавокарого  погляду

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539715
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2014


мій хлопчик

Мій  хлопчик,  ще  зовсім  хлопчик
Зітканий  з  впертості,  мужності  й  ніжності
Небо  листопада,  поселилось  в  його  очах
Маленькі  бісенята,  виглядають  з  під  вій,  коли  він  посміхається
Дороги  Сходу  сивиною  пройшлись    його  скронями
Намертво  врізались  в  лінії  долі  долонь

Мій  хлопчик,  вчиться  наново  жити.  
Засинати  без  кулемета
Не  здригатися  від  вибухів  феєрверків.
Вчиться  посміхатися,  без  болю
В  очах  та  слідах  від  кульових  поранень

Я  ходжу  за  ним  тінню.  Розповідаю  смішні  історії
Вимикаю  телевізор
Обіймаю,  коли  у  вісні,  він  знову  починає  знищувати  сепаратистів,
Коли  його  щелепи  зводить,  а  з  горла  виривається
КРИК.

Мій  хлопчик,  ще  зовсім  ще  зовсім  хлопчик
По-дитячому  тішиться  першим  сніжинкам
І  свіжій  домашній  випічці
Кутає  носа  в  мій  довжелезний  барвистий  шарф.

Він  щиро  вірить,  що  зовсім  скоро,
 я  перестану  плакати  ночами  над  його  військовими  записами
А  з  моєї  аптечки,  назавжди  зникнуть
Знеболюючі,  заспокійливі,  цигарки

він  ходить  за  мною  назирці
Заблоковує  сайти  новин  на  комп’ютері  
Змушує  їсти,  і  вкладає  спати,  до  себе  під  серце

Ми  починаємо  жити  заново
Як  добре,  що  у  «нас»  є  «ми»



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537381
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2014


Дівчинко

Дівчинко,
В    твоїх  венах  течуть  вірші
З  твоїх  ран  проростають  вишні
Твої  очі,  фатально  грішні
Я  тебе  не  віддам  іншим
Я  для  себе
Давно  це  вирішив

ти  тікаєш  завжди  поспіхом
І  в  обійми,
Широким  розмахом
Не  заманиш  тебе  
кавою
Не  заманиш  тебе  
Печивом
Твої  руки,  твій  сміх  коліна….
Я  без  тебе  давно  б  загинув
Я  тобі  наречений  реченний
Непрочитаний,  незавершений  
Текст

Дівчинко,
В  твоїх  венах  живуть  вірші
Допиши  їх  нарешті
Випиши
Той  хронічний  нестерпний  
Біль

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534760
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014


пташко

Пташко,
Час  пакувати  пакунки,
Одягатися  в  пір’я.
Тебе  зачекався  Південь
І  довгий  гористий  шлях
На  плечі  вузькі,  сутулі
Обіймів  не  приготує
Сильніше  тулися  в  шарф.

Над  містом  старим  і  кволим
Зроби,  на  прощання  коло
У  грудях  нестерпно  коле
Перший  дотик  зими

В  уста,  поцілуй  в  останнє
Осіннє  душі  повстання
Лишай  для  усіх  питанням
Ким  ти  була
йому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534197
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2014