| Сторінки (8/764): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 | » |
Життя прожить - не поле перейти.
В цій мудрості є істина проста:
Доріг багато й різних до мети.
Та найкоротша відстань - до добра.
Бо лиш добро - мірило наших днів,
Сторицею вертається добром.
Тож будьмо щедрі добрих справ і слів, -
Даруймо своє світло і тепло.
Живім із милосердям повсякчас;
Тримаймо долю міцно у руках.
І пам'ятаймо завжди, кожен з нас -
Всьго лише на відстані добра!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2023
Зі сліз матерів -
виростуть проліски:
сині і сильні, як чистого неба глибінь...,
(росою в траві
згублені проблиски
будь-яких ще сподівань та чекань, і надій...)
...З коханих очей -
сіється зернами
хліб, (наче промені сонця його колоски)...
В грудях пече -
меляться жорнами
душі й серця на тужливих пісень голоси.
І слізки дітей... -
швами-пунктирами,
мов горизонти, єднають лани й небеса.
Як сонце зійде,
понад соборами,
янголи й воїни прапор повернуть назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2022
[youtube]https://youtu.be/TInLPDJSL2s[/youtube]
Натрапив в мережі на таку ось музику 🎶
(Surf music of Teketeke Sound HAKUROU)
і зрозумів, що вона майже ідеально підходить на мій ✍“ДЖАВЕЛІН”.
В домашніх умовах, на телефоні, склав до купи і ось, що з того вийшло...
Гадаю, автор не буде проти такого каверу. Слава Україні! Героям Слава!
Переможемо!🇺🇦
Її сила
й краса
у одному
флаконі;
З нею - в крові виробляється адреналін.
Сталь холодна
на дотик
зігріє
долоні -
Зброя нових поколінь чарівна Джавелін.
Залишаючи
ворога
без
варіантів,
Знищує танки, на дно віправля кораблі,
Крізь броню
розбиває
серця
окупантів -
Палко-прицільним цілунком мадам Джавелін.
Кожен, хто
вже хоч раз
її бачив
на ділі,
Вдруге замислиться: “сунутись варто чи ні...”
Сіють страх
у очах
москалів
збиті цілі
Цілих ворожих колон завдяки Джавелін.
Знаю, що
вже летять
і несуть,
(вже в дорозі),
Нам перемогу, на крилах своїх, журавлі.
Ну а ще
скажу так
вам усім,
любі друзі -
Сина назву Байрактар, а доньку Джавелін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942892
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2022
Її сила
й краса
у одному
флаконі;
З нею - в крові виробляється адреналін.
Сталь холодна
на дотик
зігріє
долоні -
Зброя нових поколінь чарівна Джавелін.
Залишаючи
ворога
без
варіантів,
Знищує танки, на дно віправля кораблі,
Крізь броню
розбиває
серця
окупантів -
Палко-прицільним цілунком мадам Джавелін.
Кожен, хто
вже хоч раз
її бачив
на ділі,
Вдруге замислиться: “сунутись варто чи ні...”
Сіють страх
у очах
москалів
збиті цілі
Цілих ворожих колон завдяки Джавелін.
Знаю, що
вже летять
і несуть,
(вже в дорозі),
Нам перемогу, на крилах своїх, журавлі.
Ну а ще
скажу так
вам усім,
любі друзі -
Сина назву Байрактар, а доньку Джавелін!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Заплющені очі неба над Україною,
Не бачити щоб, тільки слухати серцебиття.
На пульсі тримає руку світ із провиною.
Ракети летять..., (надто пізно), нема вороття.
Герої-містА в руїнах, а діти-янголи,
Не плачуть, дивуються: “Як опинилися тут...?”
“Ви там, бо вразливе небо, сліпе, знетямлене,
Бо сильнії світу ще досі шукають мету...”
Однак, уже сходить сонце над Україною
І залишки мороку, що заховався в росу:
Вмирають, біжать, здаються... Красиво-сильною
БудЕ наша помста за кожну пролиту сльозу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
На порозі весни
увірвалась крізь сон
війна.
І прокинулись ми
від жахливих картин
з вікна...
Український народ
Не злякати нічим,
ніяк.
Наші доньки й сини
в цілім світі - одна
сім'я.
Ми незламні вовік,
В жилах з роду козацька кров.
І своєї землі
не відпустимо
ні на крок.
З нами правда і Бог, сила духу і міць
в руках...
Українська весна - то, насправді,
росії крах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2022
Явись мені на лінії життя,
На перехресті ліній долі й серця.
Хай усмішка твоя моїй озветься
На наших рук долонях... Почуття
Взлетить, крильми тріпочучи, мов птах.
Торкнися струн самотньої душі,
Вгамуй тривоги дотиком зап'ястя.
Для тебе лиш мелодією щастя
Звучатиму, скрипковії ключі,
Розвісивши на лініях дощів.
Тримай мене теплом своїх долонь.
Тобою жити я не перестану.
Цілунки обійматиму вустами,
В одну зійдуться лінії двох доль,
Горітиме наш пристрасті вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2021
14 💞
Ми з Тобою побрались у вересні,
Коли Осінь прощалася з Літом
Під мелодію листя і вітру...
Та для нас був цей вальс - надто світлим;
І ми в ньому були - надто радісні...
Переплетені долі долонями;
Крок за кроком, роки за роками...
Ми щасливі, що стали батьками:
Теплі сина обійми, між нами,
Й поцілунки у носики з донею...
Бути разом і в горі і в радості -
Ми навчились, хоча й не одразу.
Були гострі і вчинки і фрази,
Та в любові немає образам
Ані місця, ні часу на крайності.
Та найменше є часу насправді лиш -
Одне одному крилами бути;
Розмовляти удвох, разом чути;
Обмаль часу, щоб просто любити:
Найріднішими бути і справжніми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927329
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
« Л Я Л Ь К О В О Д »
…Щось стукало-грюкало у старій бабусиній скрині. І хоча від цих дивних звуків мені малому, десятилітньому хлопчаку, робилося лячно, та все ж допитливість і передчуття пригоди, взяли верх над страхом.
«Може там миша чи пацюк?.. Але ж ні, бути цього не може! У бабусі ж є кіт Вогник…», - роздумував я, повільно з осторогою підходячи до великої дерев’яної, різьбленої у дивні візерунки-закарлючки, скрині з металевою защібкою. Колодка була розімкнута, просто завішана. І щоб підняти кришку скрині, достатньо було лише її зняти з залізної петлі.
Стукотіння було періодичним. І щоразу, коли воно припинялося, мені здавалося, що це у мене якісь слухові галюцинації, породжені моєю бурхливою фантазією. Та кожна наступна черга шкрябо-гурко-стуко-тінь повертали мене у стан занепокоєння і тягли мою несміливу та дуже допитливу руку до кришки скрині…
Ну як, страшно? – запитав напівпошепки дідусь у своїх онуків: десятилітнього Євгенка та дев’ятирічної Іринки. Діти слухали дідуся із широко розплющеними очима, в яких він бачив і страх і бажання почути, що ж було далі…
І він продовжив…
Я незчувся, як однією рукою миттєво зняв колодку з петлі, а іншою рвучко відкинув кришку скрині, та так сильно, що та аж ударилася об стіну.
«Виходь! Хто б ти не був?! Я тебе не боюся!» – голосно крикнув я, притиснувшись спиною до стіни навпроти. Серце моє так сильно гупало, що я боявся, що воно розбудить бабусю, яка саме прилягла на обідній сон у сусідній кімнаті.
Аж раптом на мої чи то слова, чи серцебиття, в кімнату забіг найвідважніший у світі кіт – Вогник. Він був завжди моїм оберегом у бабусі в селі. Я всюди носився з ним і називав його своїм руденьким щастям. Мені і справді щастило у всіх моїх справах, коли кіт був поруч. І тут я, довго не думаючи, схопив кота і, наче найкрутіший баскетболіст, чистим трьох очковим кидком, поцілив ним прямісінько в середину, у скриню. Звідтіля почулося борсання та шкряботіння кігтів кота (наче Вогник там із кимось боровся). І нявчання… Спершу дике, а за якусь мить жалісне нявчання мого безстрашного пухнастого друга.
Отже, це не гризуни… Тоді хто чи що?...
Жалісні нявчання кота пробудили у мені відвагу і я впевнено рушив до скрині. Наблизившись, я обережно зазирнув всередину.
Вогник не міг поворухнутися через купу ниток, які оповили його рудошерсте тільце. Забувши про страхітливі досі звуки, я розсміявся: «Оце так! Бабусині нитки змотали кота у клубок! Сміх тай годі!». Нещасний вигляд мого кота-щасливця зовсім переключив мої думки. Я тепер не думав про те, хто чи що стукало-грюкало зі старої скрині, а думав про те, як буду звільняти-розплутувати рудого бранця з пастки, в яку сам його кинув. Нахилившись, я став обома руками виймати, наче волохатого м’яча, свого чотирилапого друга дитинства. «Але що це?!…», - здивувався я, коли зрозумів, що щось не дає мені витягти Вогника зі скрині.
«- Звільни мене!», - почувся тоненький голос. «- Та ж я намагаюся!..», - відповів я і тієї ж миті оторопів: «я розмовляю з котом? Тобто, мій кіт – розмовляє?!». Та я не розгубився, а щосили потяг полоненого нитками Вогника на себе. І уявіть собі: з котом у раках я гепаюся на підлогу, кіт із диким нявчанням і виряченими від подиву очима падає, мов той справді волохатий м’яч, на мене, а зверху на нас падає оте, що його тримало… І не просто падає, а ще й лементує*: «Алярм*! Рятуйте!»
Я зі страшенною цікавістю почав придивлятися, що воно таке балакуче тримається за нитки, в які заплутався Вогник. Розгледівши невеликого, розміром, як сам кіт, дерев’яного чоловічка, я не одразу впізнав у ньому бабусину ляльку, з якою ще будучи молодою, вона виступала на сцені лялькового театру. Бабця Оля мені часто розповідала всілякі цікаві історії, які доводилося їй прожити в руках із цим її персонажем. Вочевидь, під час падіння, нитяні затяжки попустилися і переполоханий кіт звільнившись від пут, чимдуж дременув із кімнати. Я зостався сам на сам зі своїм страхом.
Трохи оговтавшись, я збагнув, що мені нічого боятися і... Так, ми з дерев’яним чоловічком почали розмовляти.
Як його звали? – Нетерпляче запитала онучка Іринка.
Ви не повірите, - сказав дідусь, - його звали «Вогник».
Так як кота? – Перепитав, вибухнувши сміхом, допитливий онук.
Ні, це кіт був названий на його честь. Можливо тому мені і щастило у всьому з котом, так як щастило бабусі із її лялькою.
Зі спілкування із чоловічком Вогником, я дізнався, що він був бабусиним талісманом. А звали його так, тому що його роль була запалювати ліхтарики на сцені. Такий собі «чоловічок-світлячок».
І ти потім теж працював у тому театрі, так дідусю? – вражена розповіддю дідуся поцікавилася Іринка.
Так, моя бабуся тоді подарувала мені свого Вогника (не кота) і з тих пір я зрозумів, що як виросту неодмінно стану, як вона – ляльководом.
А де зараз цей чоловічок? – у малого Євгенка аж руки зачесалися, так йому закортіло потримати цю дерев’яну диво-ляльку.
Він, як і я пішов на пенсію. Вогник живе тепер у музеї лялькового театру, серед інших таких, як він старих ляльок.
То він що, більше не виступає на сцені? – Засмутилася почутим Іринка.
Ні, не виступає. На заміну старим, прийшли нові ляльки. Однак у нього та його старих друзів почесна місія – бути хранителями історій лялькового театру.
Тобі щастило із ним так само, як і бабусі? – Запитав онук у зануреного у свої спогади дідуся.
Сам того не підозрюючи, дітки, тоді у дитинстві, у тій старій бабусиній скрині, я знайшов своє щастя.
Іноді те, що нас спочатку лякає, стає нашим щасливим квитком у майбутнє. Саме так сталося і у мене. Ми з лялькою Вогником прожили багато вистав! Ми із ним дарували радість таким, як ви – дітям, запалюючи у їх оченятах «вогники щастя». А це і є найбільшим щастям у житті. Адже, викликані щирі посмішки та позитивні емоції – означають радість від життя! Це ті речі, які ніколи не купиш навіть за найбільші у світі гроші.
Я як виросту, - завзято промовив онук, - неодмінно стану ляльководом!
І я теж! – Погодилася з ним сестричка.
А що сталося з котом Вогником? – поцікавився хлопчик.
О, мій щасливий чотирилапий друг дитинства Вогник… Він став персонажем цієї історії. Якби не він, то хтозна чи наважився б я зазирнути у ту скриню. Мені пощастило з ним і тоді. Адже ми разом знайшли ляльку, яка відкрила мені щасливий світ, в якому море радості, дитячих посмішок, гучних оплесків та вигуків «Браво!»… Кіт Вогник був щасливим талісманом мого дитинства. Лялька ж Вогник – впродовж всього мого театрального життя. А взагалі поняття «щастя» дуже світле і всюди суще. Воно може бути навіть у дрібницях… Зараз моїм щастям є – ви, малята, бо ви, як і воно – поруч… Щастя завжди поруч!
*Лементує – кричить;
*Алярм – ґвалт, паніка, шок, переполох, сигнал тривоги…
© Роман Бойчук,
м. Івано-Франківськ,
2020 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927327
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2021
Я писав до весни
електронні листи…
А сьогодні зустрівся із нею.
Задивився у синь –
В її погляд ясний.
«Що ж ти робиш, красуне, зі мною?...
Не мовчи, поясни:
Звідки знаєш про сни,
У яких мене ніжно цілуєш?
Я в полоні краси!..
Що завгодно проси?...
Хочеш, зараз тебе намалюю?..
Ти являйся мені
На яву й у вісні;
У душі озивайся струною…»
Ніжний, теплий, ясний
Поцілунок весни –
На вустах понесу із собою..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908377
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Ніч її дихала дзвонами ланцюга...
Грала зі звуками тими у венах кров...
Вільна і віддана кільцям в його руках,
Кожне з яких чуттєве, мов ніжне перо...
Ланки холодні, та швидко нагріли сталь -
Диханням спраглим, жагою з її клітин...
Чулося в темряві тихе: “Ти - мій коваль...”
Ковзав ланцюг і тремтів між її перлин...
Раптом у крик солодкий пірнула ніч!
Сталь, мов притихла, та іскри в її очах
Стиха бриніли краплинами талих свіч:
“Вільна і віддана кільцям в твоїх руках...”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021
Солодке на дотик білизни твоєї мереживо;
Пальці довкола вершин деформують круги...
Торкаюсь вустами і так обережно і бережно -
В морі любові розгойдую хвилі жаги.
Солодкими нотами вдихи усі твої й видихи...
Пісні кохання слова не потрібні, лиш ми.
Співаємо мовою тіла. У пристрасті келихи -
Лиємо шал;Ейфорії стаємо крильми.
І солодко так нам, і легко у тій невагомості.
Венами ріки тепла нас відносять туди,
Де двох насолода від кожної втрати свідомості -
Сни, у яких післясмаки кохання завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900346
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
З кавою в ліжку –
Наче вже й не сама…
Тепло і ніжно
Їй… За вікном – зима.
Стіни розмиті:
Чашка, мов той димар…
Денцем зігріті
Чакри любовних чар.
Світло Світанку
Дражниться мовчки. Він
(Із-за фіранок…) –
Третій, не зайвий, ні.
Колами кава..;
Обертом голова…
Ранок – ласкавий,
А за вікном зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2020
Я, бувало, ховалась від світу, щоб бачити світло,
вертикально тримаючи довго свої білі крила.
Я так заздрила в небі птахам, завжди вільному вітру...
Та взлетіти мені не давали очей моїх зливи...
Посміхаюсь тепер, ув очах моїх щастя дівоче,
Коли крила довірила долі во ім'я кохання.
Крізь обійми любові своєї людини я бачу -
Самій собі дане колись на майбутнє зізнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
У царстві птахів про неї зухвало цвірінькали:
«Незграба така, безголОса, ворона-вороною»…
Та дівчина-пташка росла і мінялася вродою,
Ішла до мети за руку із добрими вчинками.
В парі із Вітром, якому колись не належала –
Розправила крила, здійнялась у вись понад хмарами.
Красою душі й солов‘їного голосу чарами
Пташка, немов чаклувала і ніжно тривожила.
Квіти барвистого царства із неї сміялися:
Казали – «Зів‘яне вона, пропаде, не розквітнувши…»
Та якось притихли, пелюстками в небо поглянувши.
Врода її промениста яскраво світилася.
Квітка-зоря в одну мить стала сонцем коханому,
З яким так хотіла раніше зустрітись хоч поглядом.
Тепло її серця й душі рятували від холоду
Всі, хто сміялись раніше, згорали від сорому.
Віра у мрію - була її внутрішня сила
Крізь терни життя до мети її Доля вела.
На слави своєї червону доріжку ступила -
У світлі софітів засяяла зірка нова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895140
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2020
[youtube]https://youtu.be/f0N7Gnx4EKM[/youtube]
Головні герої теле-шоу “ХАТА НА ТАТА” з Івано-Франківська: Роман Бойчук (більше відомий, як український співак DEBRIAN) та його чарівна дружина Ольга - створили та записали “не просто пісню”. Саме так називає їхній спільний трек “ВЗАЄМНО ВІДВЕРТІ” сам “хатонататівець” Роман. Чому?Та томущо ця пісня присвячується їхній 13 річниці весілля (22 вересня), а також усім поціновувачам якісного українського контенту. Як стверджує сам співак, хіт “ВЗАЄМНО ВІДВЕРТІ” неодмінно торкнеться сердець багатьох закоханих пар. Її зрозуміють і відчують всі ті, хто хоча б раз у своєму житті по-справжньому кохали. Адже композиція про стосунки, в яких завжди потрібно залишатися взаємно відвертими одне з одним, бо саме в цьому і є суть справжнього найбільшого почуття!..
“....Сила пробачення в тому, щоб здатися перед собою во ім'я кохання...” - стверджує у пісні Ольга Бойчук.
“...Ми з тобою близькі і взаємно відверті,
У коханні нема таємниць.
Відкриваймо шафи, відпускаймо скелетів -
До найбільших інтимних дрібниць...” - інтригує приспівом DEBRIAN.
Над композицією працювала ціла команда друзів-порефесіоналів з м. Херсон - Denny T. Production & Denny Jackson Records (музика, аранжування, зведення, мастеринг...), з якими DEBRIAN вже більше року, як плідно співпрацює.
https://www.instagram.com/dennyt.production/
https://www.youtube.com/channel/UCMJ-VzchuMwIF6pw91x27pw
https://soundcloud.com/denny-jackson-596004685
https://www.instagram.com/denny_jackson_records/?hl=ru
https://www.youtube.com/channel/UCpRzNSSWqRtEv4YqYlpcBKg
Співає - DEBRIAN feat. Olga Boychuk.
Текст пісні:
"ВЗАЄМНО ВІДВЕРТІ"
Кроки назустріч і не озиратися
Тіні спокус по розпеченій грані
Сила пробачення в тому, щоб здатися
Перед собою во їм я кохання
1 к.
Ніч нам світила зірками бажань,
Відстань між нами згорала, мов грань;
Очі не бачили де та межа...
Гра у відвертість, мов лезо ножа.
Приспів:
Ми з тобою близькі і взаємно відверті,
У коханні нема таємниць.
Відкриваймо шафи, відпускаймо скелетів -
До найбільших інтимних дрібниць...
Кроки назустріч до першого дотику
Далі без вибору – ми на жердині
Два силуети, дві тіні навпроти
Відлік зворотній і ми…полетіли
2 к.
Гріла й світила між нами і в нас -
Найсміливіших фантазій жага...
Рухами тіл зупиняли ми час;
Зоряний пил на повіки лягав.
Приспів:
Ми з тобою близькі і взаємно відверті,
У коханні нема таємниць.
Відкриваймо шафи, відпускаймо скелетів -
До найбільших інтимних дрібниць...
#Debrian #РоманБойчук #співак #хіт
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894149
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
Все мине і ми також колись,
Але зараз «МИ» наше – всесильне!
Все довкола нас тихе й повільне:
Час, немовби туманом розливсь.
Такі справжні й містичні, дивись!
Одне в однім черпаємо сили:
Негаразди усі відпустили
І мрійливо думками сплелись…
І нехай зачекає весь світ,
Ми схилились, обнявшись серцями...
Море щастя в цій миті між нами
І любов, і кохання політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894148
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2020
На серці рубці не загояться просто словами,
І сльози солоними краплями їм тільки шкодять...
Так важко пробачити правду зодіту в оману
Роками думками, руками, обіймами... Годі!..
... “- Минуле” ? Було вже! У пам'яті клятви і сльози...
Ножу у спині не самотньо вже: пара до пари...
Посухою стали усі наші зливи і грози;
Громи й блискавиці сховалися в серця удари.
Зректися, розкаятись і відпустити... Простити?
А “завтра”, яке воно?Завтра усе буде добре!..
З ножами у спині, де крила були, просто жити...
Любов - є! Лиш вірші слова відпускають вже вкотре...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886638
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
[youtube]https://youtu.be/-MzgiEnhcCU[/youtube]
Своїм новим танцювальним треком автор і виконавець DEBRIAN, наче зупиняє закінчення літа і стверджує, що це саме та композиція, слухаючи яку - сонячний настрій гарантований за будь-якої погоди чи навіть пори року...
Слова - Романа Бойчука (DEBRIAN)
https://www.facebook.com/RomanBoichukDEBRIAN
https://www.facebook.com/groups/712938742383304
https://www.facebook.com/roman.boychuk.1291
https://www.instagram.com/boychuk.roman/
https://soundcloud.com/roman_boychuk/tracks
Музика та ранжування - Denny T. Production, Denny Jackson Records
https://www.instagram.com/dennyt.production/
https://www.youtube.com/channel/UCMJ-VzchuMwIF6pw91x27pw
https://soundcloud.com/denny-jackson-596004685
https://www.instagram.com/denny_jackson_records/?hl=ru
https://www.youtube.com/channel/UCpRzNSSWqRtEv4YqYlpcBKg
Співає - DEBRIAN
Текст пісні:
«АФРОДІТА ЛІТА»
1. к.
Не пам’ятаю спав чи не спав:
Чи ти була..,
Чи сонячний удар?..
Немов магніт, манили вуста…
Твоя краса –
Вся із любовних чар.
Блакить очей така неземна:
Я плавав там –
Пірнав і потопав…
Із піни хвиль граційно зійшла,
Богиня ти,
Яку завжди шукав...
Приспів:
Афродіта літа,
Ти і я – магніти:
Будемо хотіти
Разом божеволіти
Афродіта літа,
Сонце у зеніті,
В променях-софітах
Наші зійшлися тіні.
2. к.
...Дотик – лагідний бриз:
Мов океан
Гойдаєш у мені…
Якщо ідеш, мене забери, -
Де лише ми
І тільки літні дні.
Приспів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886637
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
[youtube]https://youtu.be/8sysqfJWPpI[/youtube]
Створюючи цю музичну композицію, Денис Тункін думав про... - "Красуню та Чудовисько"...
Запропонувавши пісню Дебріану (DEBRIAN), він і не підозрював, що той теж відчує у ній трагічну історію кохання, тільки по-своєму...
Так в уяві автора-виконавця зринув яскравий образ ляльковода, який любить, кохає, страждає...
Рок, драма, кохання, лірика, містика...
Все це в одній композиції викличе у вас різні емоції!...
Тож вам пропонується зануритися у "багатонастроєвий світ", де ви неодмінно будете кохати, страждати, радіти, співпереживати, співати... разом із персонажем - ляльководом.
Прем'єра!..
Слова - Романа Бойчука (DEBRIAN)
https://www.facebook.com/RomanBoichukDEBRIAN
https://www.facebook.com/groups/712938742383304
https://www.facebook.com/roman.boychuk.1291
https://www.instagram.com/boychuk.roman/
https://soundcloud.com/roman_boychuk/tracks
Музика, гітара та аранжування - Дениса Тункіна
(Denny T. Production)
https://www.instagram.com/dennyt.production/
https://www.youtube.com/channel/UCMJ-VzchuMwIF6pw91x27pw
Співає - DEBRIAN
Текст пісні:
"ЛЯЛЬКОВОД"
Приспів:
Полум’я й вода
В серці ляльковода…
Ти в його руках,
Мов жива.
1 к.
Як на землю ніч приходить
і запалює зірки
Він тобою, лялько, водить
Легким помахом руки.
Та коли знімає пута
У передчутті тепла,
Думка не дає заснути,
Що ти – лялька, не жива…
Він тобі співає про любов свою,
Душу розриває тиша на краю.
В серці ляльковода полум’я й вода
Як же йому шкода, що ти не жива.
Приспів:
Полум’я й вода
В серці ляльковода…
Ти в його руках,
Мов жива.
2 к.
Ти у сни його приходиш,
Та у снах все навпаки:
Все, що хочеш, те з ним робиш –
У твоїх руках нитки…
Та коли проміння сонця
Навстіж відкривають день
Розуміє він, що сон це:
Епізод з його пісень.
Він тобі співає про любов свою,
Душу розриває тиша на краю.
В серці ляльковода полум’я й вода
Як же йому шкода, що ти не жива.
Приспів:
Полум’я й вода
В серці ляльковода…
Ти в його руках,
Мов жива.
Полум’я й вода
В серці ляльковода…
Ти в його руках,
Мов жива.
Душа страждає...
Лялька вмирає...
Приспів:
Полум’я й вода
В серці ляльковода…
Ти в його руках,
Мов жива.
Полум’я й вода
В серці ляльковода…
Ти в його руках,
... - жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886125
рубрика: Пісня, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2020
В диханні струн твоїх –
Дотики пальців рук
Майстра чуттєвих звуків…
Клавіш легкі бої
Грають солодку гру
У молоточків стуках.
Всі його форте дні
Тануть в тобі, стають -
Ваших ночей піано.
Грані палких вогнів
Тлінь віддають свою
Завжди, немов в останнє.
Зайві усі слова
В пісні кохання цій.
Ти - піаніста муза!..
Ніжність в його руках
Творить із нот напій:
Звуки - любові дози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2020
Тримала руки його..,
Що стали крилами двох...
І десь між “після” і “до” -
Пізнала справжню любов.
Вустами гріла рубці:
Вростала в неба сліди...
Літати б... (ось її ціль),
Щоб тільки разом із ним.
І враз до спини грудьми
Припала вся, що є сил...
Земля у хмарах під ним -
Зникала помахом крил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2020
[url=""]https://www.instagram.com/p/B_6jLYfAdvc/?igshid=t9uxfqg4aeeq[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2020
[img]https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2167418873403846&set=a.443254695820281&type=3&theater[/img]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874168
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sg6Nlz_Numc[/youtube]
1.
Ніхто не знає скільки
На березі піщин:
На тій межі, де море
Шепочеться із ним.
Нікому не злічити
Краплин у морі тім...
Пісок і хвилі схожі
На того часу плин...
Між берегом і морем
Єднаються світи.
І ми з тобою також,
В обіймах, як вони...
Пісок цілує хвилі,
А може й навпаки...
Накрий мене собою...
Пливемо за буйки...
Приспів:
Хвилюй мене хвилями моря свого:
Припливами...
Відпливами...
Цей вимір у часі нам даний на двох
Солоними
Краплинами.
2.
Гойдає, огортає
Мене твій ніжний бриз...
Проси чого бажаєш:
Твій будь-який каприз
Я виконаю вміло...
Шепочеш: “Зупинись...”
Палає неба тіло
І дивиться у низ.
А ми рахуєм зорі
І п'ємо нашу ніч...
Мій берег з твоїм морем -
Пліч-о-пліч, віч-на-віч...
Пісок цілує хвилі,
А може й навпаки...
Накрий мене собою...
Пливемо за буйки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866573
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LA86b_6uncs[/youtube]
Дихаю...
Живу тобою й дихаю...
Іду ходою тихою
Зі щастям ув очах...
Слухаю...
Милуюся і слухаю
Твоє солодке дихання,
Мов музику життя.
Стінами
Сповзають сни із тінями,
Світанком розпромінені,
Втікають навсібіч...
З вірою
У новий день омріяний...
Цілуєш небо віями,
Мов проводжаєш ніч...
Снився ти...
- Тобі я теж наснилася.., -
Відповідаю стиха я
І погляд твій ловлю.
Дивишся...
Всміхаєшся і дивишся,
Як я тобою дихаю,
Як я тебе люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866571
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 01.03.2020
Дотики – лапки метелика;
Глибшають вигини спини…
Вдихи і видихи стінками келиха –
Тихі кохання краплини…
Стегна укриті цілунками
Сяють пилком шовкокрилець.
Пензлі уяви жаги візерунками
Намалювали багрянець…
Вусики – стрілки годинника:
Миті, секунди, хвилини…
Ніжно тремтітиму крильми метелика
В кожному вигині спини…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866169
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.02.2020
1.
На відстані розлуки
Самотні серця стуки
Так чую голосно в собі...
І повертає пам'ять,
Коли з тобою поряд...
Почути хочу голос твій!..
П-в:
Мов поцілунку дотик -
Слова лягли на ноти;
Зійшлись у танці дві зорі.
І ти стоїш навпроти;
Твій голос, мов наркотик -
Малює кола на крові.
2.
Рояль покличе руки,
Порушать тишу звуки,
Вуста твої торкнуться слів.
Хай вічність завмирає
І музика лунає,
А з нею твій солодкий спів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2020
Риби пірнають в обійми блакиті й хмар；
Хвилі птахам
відкривають підводні царства...
Скільки іще у твоєму коханні чар?
Ніч із тобою -
з усіх найсолодше рабство.
Пестиш цілунками й зорі, немов кришталь -
тихо дзвенять
(лиш не в небі), в моїх клітинах!..
Дно вкрите перлами (тане свічею сталь) -
зерна птахам,
кожній рибі - життя-краплини.
...З келихів зоряних випита ніч до дна.
Плавиться меч мій
у лаві твого світанку.
Знов рибам - небо, крилам небес - вода...
Скільки ще чар
любові в тобі, коханко?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862794
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.01.2020
Небо твоє у квітах...
Діти - по всенькім світі...
Прадідів заповіти -
Хрестиками на свиті...
Все материнства срібло -
Влите у хрест на шиї...
В місце, де згасло світло -
Слізьми впусти пташину...
Ліками душу вмиє,
Вимете крильми лихо,
В серці гніздечко звиє
І заспіває стиха
Мовою України
Пісню - для всього світу!..
Кожна її пір'їна
Вишита Неба цвітом...
Та розіллються щастям
Світлої долі страсті...
Земле, твоє Причастя -
Вервичка на зап'ясті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841807
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 13.07.2019
Мальви пелюстки схожі мені на мушлі;
Цвіту зіниці - неба ясного зорі...
В жилах стебла і листя - вітри поснулі
Хвилі гойдають: берег цілують морем.
Люди, як мальви, на узбережжі часу...
Води солоні - крадуть пісок і корінь -
Нервом відкритим вабить медузу часто...
Скорені долі.., гублять себе в покорі...
Нам би з тобою мушлі віддати хвилям;
З-поміж корал морські споглядати зорі;
Штормом, цунамі, бризом - долати милі...
Нам би з тобою, мальво... З тобою... Морем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2019
Дихаю...
Живу тобою й дихаю...
Іду ходою тихою
Зі щастям ув очах...
Слухаю...
Милуюся і слухаю
Твоє солодке дихання,
Мов музику життя.
Стінами
Сповзають сни із тінями,
Світанком розпромінені,
Втікають навсібіч...
З вірою
У новий день омріяний...
Цілуєш небо віями,
Мов проводжаєш ніч...
Снився я...
- Мені ти теж наснилася.., -
Відповідаю стиха я
І погляд твій ловлю.
Дивишся...
Всміхаєшся і дивишся,
Як я тобою дихаю,
Як я тебе люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2019
Із повені з ніжних обіймів -
Пірнаємо в повні зіниць...
I promise you and you beliеve me,
Ми - бранці взаємов'язниць.
У путах п'янкого дурману,
На тліючій грані жаги,
We are on the way to nirvana.
Мов камінь у воду... Круги...
Проллємося світлом крізь призму
Тепла наших дотиків скронь.
I want you!.. I want only with you -
Із попелу знов у вогонь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829462
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 17.03.2019
Шукаючи рівноваги
У собі чи у тобі,
Втрачається із уваги
Із Часом Життя двобій.
Триматися за минуле -
Не варто! Хоч як болить!..
Спіткнулись, перестрибнули:
I'm - Mr., you're - Mrs. Smith.
А щастя?.. Воно - в дрібницях!
Помітити б кожну з них?
І краще - в руках синиця...
Ідейність - в речах простих.
І в тиші тривожних буднів -
В майбутнє латати міст
Навчитися б, щоб не бути,
Як Mr. & Mrs. Smith.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2019
Затягнуті туго вузли
На вигинах в області спини...
Ти в сітях його павутини...
Він хоче здаватися злим...
Мотузок покора жорстка
Жагу вивільняє безсиллям...
З якого ж це плетиво зілля?!
Заплющити очі й до ста...
Приймаєш, бо любиш цей страх,
Що б'ється у кожній клітині,
Мов зв'язані крила пташині;
А пташка у клітці в руках...
Тривожно і солодко з ним...
Як стіни сховають всі тіні,
Сліди пригадають на тілі
Затягнуті туго вузли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822776
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.01.2019
[youtube]https://youtu.be/JS-i24gTVvA[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818538
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 22.12.2018
Танцюй над моєю прірвою,
Слідами її наповнюй
І рухами румби... В повні
Буває лиш місяць... Вір мені...
Ховаючись за обіймами,
Пірнай у мою безодню.
Без тебе там геть самотньо,
Холодними віє війнами...
Зігрій мою душу ласкою,
Хай крига, що там розтане.
Кохання торкнись вустами,
Воно не лукавить масками.
Танцюй над моєю прірвою,
Пірнай у мою безодню...
Довірся і завжди вір мені,
Бо наше "завжди" - "сьогодні".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818536
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2018
[youtube]https://youtu.be/R22xyjdxx1Y[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818383
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.12.2018
[youtube]https://youtu.be/plYSvORNPX8[/youtube]
1.
Я зрозумів,
Без тебе життя нема.
В пошуках слів,
Фото твоє тримав
В лівій руці –
Серцебиттям писав
Пісню тобі…
Свою пісню писав:
Приспів:
Ти – моє все!
Знай це і пам'ятай.
Я – твій герой,
Ти – на землі мій рай.
Відстань і час,
Що зараз поміж нас –
То тільки шлях...
2.
Скільки дощів
Випало у душі…
Кожен мій день
Без тебе був на межі.
Скільки зірок
Падало, рахував.
І кожній з них
Я думками кричав:
Приспів:
Ти – моє все!
Знай це і пам'ятай.
Я – твій герой,
Ти – на землі мій рай.
Відстань і час,
Що зараз поміж нас –
То тільки шлях
У справжній життя романс.
...В справжній життя романс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818382
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 21.12.2018
ГУНИНА ДРИМБА
Ніхто напевне не знає, скільки тисячоліть минуло з тих пір, як Карпати з морського дна стали горами, а русалки перевтілилися у гірських нявок.
Русалками ставали дівчата-утоплениці.
А нявки?...
Нявки – це ті ж неприкаяні душі, які зачаровують юнаків, чоловіків, кохають їх, а потім гублять їхні життя.
Вона його кликала з лісу
Не голосом,
Звуками дримби.
Чар-зіллям поїла з меліси
Й робивсь дикий вовк юнаком...
[url=""]https://book-ua.net/HUNYNA-DRYMBA/[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807138
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.09.2018
Втікали від буденності
і на хиткому стрілися мості...
Втомилися від звичного
й пірнули в забуття - в обійми зради.
Забракло сил і віри нам
здолати це в собі насамоті.
В пориві сходим з розуму
й не просим в серця дозволу й поради.
Поранилися пристрастю,
ховаючись від вітру і дощу.
Громами й блискавицями
кричало небо... Ми його не чули.
Над вістрям леза ніжності
з тобою у сплетінні... Я лечу!..
Ми завтра пошкодуємо...
І змиє нашу ніч гроза в минуле.
Розділені світанками,
щоразу вкотре каємось. Але...
При кожній новій зустрічі -
розхитуємо міст гріхопадіння.
В ту саму воду канемо
й ховаючись під хвилями, пливем -
аж до зорі останньої,
де знову зустрічаємо прозріння.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FN2ELiVxe6g[/youtube]
СЛІДИ
1.
Сліди на траві проростуть, заростуть і засохнуть,
І ми не згадаємо жодного місця… А втім,
Я – камінь у травах високих твоїх із висока
Упавший. А ти, мов краплина росинки на нім.
приспів:
Сліди на снігу… Їх до ранку не стане – розтануть.
Востаннє побачать їх вікна будинку твого.
…Стечуть, наче сльози; земля їх загоїть, мов рани.
Розділиться навпіл усе, що ділили на двох.
2.
Сліди на піску будуть стерті припливами моря.
Руїни піщаного замку згадають про нас,
Коли німий берег із тишею хвиль – заговорять…
І ми – шумовиння в розмові тій; декілька фраз...
приспів:
Сліди на снігу… Їх до ранку не стане – розтануть.
Востаннє побачать їх вікна будинку твого.
…Стечуть, наче сльози; земля їх загоїть, мов рани.
Розділиться навпіл усе, що ділили на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800703
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 25.07.2018
Із літер імені твого –
Життя! Епіграф… Епілог…
Чому так рано
кінець роману?
Рана!..
Не дочитали до кінця…
І збились ритми у серцях…
На різних мовах –
нема розмови
знову…
Знову й знову!..
Знову й знову!..
Відкрилась рана і пече…
Облиш, кохана, хай тече…
З очей…
На звуки імені твого
я озираюсь, бачить Бог…
Й сміється доля
із мого болю
знову...
Знову й знову!..
Знову й знову!..
Відкрилась рана і пече…
Облиш, кохана, хай тече…
З очей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
[b]ПАЛЬЦЯМИ... [/b]
[i][b](музика - В"ячеслава Купрієнка
аранжування - Івана Лабача
виконує - Роман БОЙЧУК)[/b][/i]
Підбираю на шкірі твоїй комбінацію з клавіш...
Пальцями дивлюся, слухаю...
Кожен мій дотик
завмирає...
Цікавлюся:
"Скільки мелодій бажаєш?..."
Дихаєш глибоко, стиха запитуєш:
"Хто ти?.."
"- Твій маестро з чуттєвими "форте",
різкими "піано..."
Стихлі дощі у мені повернулися снігом..."
Під вулканом ріка підіймає молочні тумани;
Пальці на спині вовками у пошуках лігва...
Сніг на клавішах чорних - зірками... На білих - незрячий...
...Струни бринять у тобі.
Молоточки...
Удари...
Відпускаємо пісню свою...
І краплини гарячі,
Ставши прозорими, зорі ховають за хмари.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_d8hqH6Pxg[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780961
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 08.03.2018
Твоя втеча із книги,
яку я писав півжиття,
обезперила крила мої,
таврувала їх
дотиком
втрати...
Мої аркуші - зими,
в які вже нема вороття...
І сніги замели на землі
всі сліди твої.
Годі й
шукати...
...Моїх слів героїня,
з тобою з роману в роман -
проживав усі ночі і дні,
уві сні
наче, знав
як літати...
Стало пір'я корінням...
На березі книги - туман...
І останній з мостів - у вогні.
Не зумів я
тебе
дописати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018
Підбираю на шкірі твоїй комбінацію з клавіш...
Пальцями дивлюся, слухаю...
Кожен мій дотик
завмирає...
Цікавлюся:
"Скільки мелодій бажаєш?..."
Дихаєш глибоко, стиха запитуєш:
"Хто ти?.."
"- Твій маестро з чуттєвими "форте",
різкими "піано..."
Стихлі дощі у мені повернулися снігом..."
Під вулканом ріка підіймає молочні тумани;
Пальці на спині вовками у пошуках лігва...
Сніг на клавішах чорних - зірками... На білих - незрячий...
...Струни бринять у тобі.
Молоточки...
Удари...
Відпускаємо пісню свою...
І краплини гарячі,
Ставши прозорими, зорі ховають за хмари.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774156
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.01.2018
Як ніч опускала завісу,
Їй зорі здавались, мов риби...
Карпати були колись низом;
Де нявки... - "Русалчине дно"...
Вона його кликала з лісу
Не голосом, звуками дримби,
Поїла чар-зіллям з меліси
Й робивсь дикий вовк юнаком...
Та мало здійснитись пророче...
Світились, мов біла лавина
Краплини в печері молочній,
Струмками до стелі текли.
Тієї останньої ночі
Стіна, що розлилась між ними
Забрала його світ за очі,
Минуле сховавши у сни.
Про друге пророцтво згадавши,
(...коханкою вже в його часі),
До нього в печері крізь тишу
Озвалася дримба-душа.
До тіла вовчиці припавши,
Сказала: "Згадай усе наше...
Із дримби звільни мою душу:
До вуст приклади, милий... Грай."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772934
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2018
Скрапує віск
із гарячих повік свічі
вночі...
Скільки ще сліз
розіллється між нами в ній?
В полум'ї тім
наші тіні в полоні стін -
на дні...
Міст у вогні!
Ми на згарищі наших днів...
Воском тим рани
латали в серцях не раз.
Із фраз -
доки могли
підбирали до пазла пазл.
Тільки щоразу
образа - болючий щем
вогнем...
Й рани текли...
І всі пазли згорали вщент.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017
...рятуючи... обпікати...
Так звично вже стало втікати від себе у сон...
Втомився, рятуючи вкотре тебе обпікати;
Важливим дрібницям відтінки міняти і фон,
І бути при цьому щоразу безжалісним катом.
Втомився, як осінь скидати листок за листком -
Із вірша у вірш кодувати послання в нікуди,
Дужки закривати завжди після крапок і ком ;)
Із вірою в "завтра", яке невідомо як буде...
А що, коли "завтра" раптово зимою прийде,
Засипле снігами усі наші свята і будні?...
На кожне питання є відповідь. Знати б лиш де?...
Час є... Ще листопад! Зима починається з грудня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017
Повернувся чоловік з далекого рейсу,
Ну а жінці заманулось відчуттів корейських...
Каже милому з порога: "- Як я тобі рада!
Зачекай, не роззувайся, йди до мого брата.
Він сьогодні був на дачі, має що нам дати...
Я готую нам вечерю і буду чекати...
А, і ще, - у слід гукає, - там помий морквину.
В нас води немає вдома вже яку годину!"
Йде і думає мужчина: "ото заскучала,
Що так лагідно "морквина" орган мій назвала".
Жінчин брат жив зовсім близько, у сусіднім домі;
Привітав його з дороги, а той му натомість:
" - За мішками із городу певно завтра прийду.
В нас води немає вдома, душ у тебе прийму.
І позич ми, брате, прошу банного халата.
Вже стемніло, пробіжуся в нім із хати в хату".
...Повернувся. Замкнув двері. Тай гукає жінці:
" - Морква вимита як треба!"... " - Добре! Три на терці!"
- Вчув у відповідь із кухні. Аж впрів, бідолаха.
"Що за ігри садо-мазо?!" - думає зі страху.
Жінка виглянула з кухні тай зайшлася сміхом.
Стоїть милий у халаті, без жодного міха.
Враз дотямив чолов'яга (діло то житейське),
Що просила жінка моркву на салат корейський.
)))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755992
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 18.10.2017
Осені снився вітер.
В його обіймах
Сукня міняла колір,
Немов горіла.
...Стала його хотіти!
Мов божевільна -
Лізла йому за комір,
В'язала крила...
Скорений, розігрітий,
Чекав... Дивився,
Як перед ним танцює
Руденька жриця.
Пестив пелюстки квітам,
Пірнав у листя...
Як він у ній пульсує
Їй часто сниться.
Вітру наснилась осінь -
Палка й шалена...
В спальні її квартири
Червоні стіни.
Килимом на підлозі
Трава зелена...
Вікна, немов картини -
У сни осінні.
...Осені снився вітер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755201
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.10.2017
Вчора у чорному –
в образі во̀рона,
а позавчора у сірому –
вовком...
Кожна клітина тілесного
шовку –
ласками
пір’я чи шкіри
підкорена.
Нині – у джинсах
на тілі оголенім...
Нігтями пишеш послання
на спині
про те, що ніхто і ніщо
не зупинить –
випити небо його,
стати
повінню...
Стегнами –
ріками рук...
І край берега
разом із ременем –
зірвано, знято.
З ворона – в янгола,
з вовка – в ягнятко...
Корінь... Кора...
В небо кронами дѐрева...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754133
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.10.2017
Вона, мов роса...
Чи терпить, а може звикла:
З дня у день помирати в променях сонця й знати,
що бути їй знов
до ранку, як сонце зникне.
Та без нього так важко сяяти; страшно спати...
А він, як туман –
нестерпно-терпкий і сірий.
Думав, зможе себе від себе сховати в травах.
В них падав, лягав
під сонця убивчі стріли,
та знаходив щораз в обіймах її – у мальвах.
Туман і роса
так схожі і надто різні,
однієї стихії дві звечорілі тиші.
Роса і туман
чужі і водночас рідні –
прототипи в коханні...З нею він знов колишній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2017
Плачуть дощами пелюстки рожевих троянд,
Голки на стеблах струмки розбивають на двоє.
Плавиться олово ним у ножа рукоять...
Замість солдатика стане частиною зброіі?
Перш, ніж торкнуться троянди води й кришталю,
Лезо ножа їх позбавить і листя, і голок...
Стебла оголені під пелюстками жалю
Ніжно утішить в руці його олова голос.
Десять рожевих троянд, білосніжна одна -
Квітка надії куща - про життя полум'яне.
Ніж на пелюстках пливтиме й не знатиме дна
Й золотом стане сьогодні життя олов'яне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
[b]ІІ Всеукраїнський фестиваль любовної лірики та авторської пісні про кохання "МОВОЮ СЕРЦЯ"щиро запрошує...[/b]
[b]
ПОЕЗІЯ ПРИСТРАСТЬ МУЗИКА[/b]
8-10 вересня 2017 року відбудеться ІІ-й Всеукраїнський фестиваль любовної лірики та авторської пісні про кохання «МОВОЮ СЕРЦЯ».
З історії фестивалю.
Ідея створення такого фестивалю належить творчому подружжю Роману та Ользі Бойчук. Вони мали на меті сформувати майданчик для традиційних зустрічей творчих людей з усіх регіонів для знайомства, обміну досвідом та ідеями, презентації себе як автора та своєї творчості в умовах мінімальних затрат з обох сторін. Крім того, це гарна можливість привабити людей до Івано-Франківська так сильно, що вони повертатимуться сюди при кожній нагоді.
Минулого року наскрізною темою Фестивалю стала постать Івана Франка і, відповідно, проводилися тематичні заходи. Цьогоріч «МОВОЮ СЕРЦЯ» має намір стати ближчим до міста Івано-Франківська.
Мета фестивалю:
- соціалізація творчих людей та їх інтеграція до вимог сучасного літературного процесу;
- популяризація поетичного слова та авторських пісень;
- створення літмайданчика для авторів з усієї України;
- відкриття нових імен у сучасній літературі;
- об’єднання зусиль громадських організацій у справі розвитку творчої активності молоді;
- формування громадської думки про необхідність всебічного сприяння творчому розвитку особистості;
[b]
Коментар організаторів:[/b]
Дуже нелегко взятися за організацію фестивалю вдруге. Дуже мало людей горять потребою зайнятися подібною справою заради самої ідеї, без віддачі і компенсації. Хоча подібні фестивалі тим і цінні, що вміють соціалізувати людей, зблизити до народження нових ідей, проектів і творчості. Це платформа, де люди, які пишуть мають можливість оцінити власну творчість у порівнянні, що є дуже результативним. Це і є нашою першопочатковою причиною працювати далі і вдосконалювати рівень проведення фестивалю. Наше завдання – розвивати і розширювати горизонти фестивалю. А наповнення, зміст, якість і багату емоційну складову творять сотні учасників з усіх регіонів України, наші друзі-літератори, які повірили та всіляко підтримують, а допомагають на місці з організацією обласні «Просвіта», Спілка письменників, Спілка краєзнавців та окремі культурно-мистецькі об’єднання.
Програма фестивалю розрахована на три дні:
7 локацій, 6 презентацій, 1 театр, 1 перфоманс, 1 гала-концерт,
поетична екскурсія, читання-чаювання, молодіжні батли, мікс поезії і музики, поєднання лірики та епатажу, книжкова виставка, автограф-сесії, воркшопи.
Понад 100 учасників з 22 областей України.
Фінансова підтримка – благодійний фонд О. Шевченка «Новий Івано–Франківськ».
БІЛЬШЕ - на офіційній сторінці групи фестивалю у Фейсбук: https://www.facebook.com/groups/1009648025770525/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748788
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2017
Скільки дощів Тобі треба для книги,
скажи?
З Вітром домовлюсь
і з Небом угоду підпишу...
Серпні усі у мені зачекалися жнив...
Аркуші днів і ночей переповнює тиша...
Скільки, цікаво, в мені іще буде
вогню?..
Чи в одну мить НЕ
СПАЛЮ почуття наші в попіл
в полум’ї віршів у стилі і з присмаком «НЮ»?!
...Постіль на дотики й запахи третьої плоті...
Висушу тишу і душу на аркушах
днів.
Зливою сіро
проллю свої вірші у прозу...
Книга твоя сторінками прошита в мені...
Ночі долонями тихо вростають у сльози.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Вітре, чому ти не віриш своєму дощу,
Що лиш тобою свої налаштовує струни;
Віри не ймеш теплій зливі, котра досхочу
Гасить вогні на тобою насипаних дюнах?
Тихі краплини на гойдалках, вітре, твоїх -
Спраглі насправді гойдання легкого в довірі...
В ній дві стихії життя - у воді і землі,
А у тобі руйнівні - у вогні і в пориві.
Вітре, чи знаєш ти скільки у зливі краплин?
Хмари рахуєш лише, їх складаючи в грози.
Скільки разів ще між вами розквітне полин?..
Скільки бурхливих поезій твоїх в її прозі?!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
Волосся намокле в косі
по спині,
де хребет...
Повільні краплини,
подібні теплу його рук –
по вигинах спини...
Спинитись несила...
Вперед:
крізь терни спокуси
в собі відкривати зорю.
...Себе відчувати
на вістрі суцвіття жаги.
На відстані пульсу
із кожного спазму
нектар
збирати й нести у свій вулик,
подібно бджоли.
...Покласти себе вище хмар –
на блаженства вівтар.
У ніч проростати
і диханням
й серцебиттям.
...Вслухатись в гарячі джерела
в руках
і ногах.
...У тиші вібрацію
лити солодке виття
ВОВЧИЦЕЮ-ЖРИЦЕЮ
стати
в його вовчих снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743355
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2017
Вона йому пахла –
кавою,
медом,
цукатами...
Була його –
ранком,
сонцем
і небом зоряним.
Щодня говорила:
«...Я завжди тебе кохатиму...»
Сьогодні мовчить
і погляд відводить в сторону.
Вмикається вечір.
Із вулиці плаче скрипкою
мовчання,
що пахне зараз
дощем непроханим.
Проте він із нею,
насправді,
як голка з ниткою.
...У завтра крізь ніч
новими
назустріч
кроками.
...Під ранок розбудить її,
ставши:
кави запахом,
медовим цілунком,
шовком чуттєвих дотиків.
І зорі в долонях стануть
цукатами
заново...
На струнах дощу й веселки –
кохання дзвоники.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2017
Торкнулась черешнями тіла мого
і ковзнула вустами
услід...
Скорився я кожній з твоїх перемог
над собою – солодкий
політ.
Лежу, простирадло стискаю в руці,
затамовую подих...
Тремчу...
Купаєш мене у волосся-ріці;
пальці, руки – пірнають...
Лечу!
Сягаю безодні, здіймаюсь у вись:
туди, де спиняється
час;
де стрілися наші човни й розійшлись,
в солодких гойдаючи
снах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741460
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 10.07.2017
Твій силует малює вітер
на шлейфах літнього дощу.
Він, як поет,
лиш замість літер –
краплини віршами...
Мовчу,
читаю, слухаю, милуюсь...
І знаю точно, де б не був,
твій ніжний образ
віднайду я –
на шлейфах літнього
дощу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740578
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2017
Оце ми думали-гадали, радились-вагались... і все ж ВИРІШИЛИ:
- Всеукраїнському фестивалю любовної лірики та авторської пісні "МОВОЮ СЕРЦЯ" - таки БУТИ!!!
8-10 вересня 2017 року у м. Івано-Франківську!
Новою концепцією фесту стануть основні 3 поетичні АРТ-ЛОКАЦІЇ. В планах є задіяти одразу 3 сцени!!!
1. "ЧУТТЄВА ЖІНОЧА ПОЕЗІЯ";
2. "СИЛА ЧОЛОВІЧОГО ПОЕТИЧНОГО СЛОВА";
3. "ПОЕТИЧНІ БАТЛИ".
Тема творів - любовна лірика.
Мова - виключно українська.
Кількість - добірка до10 поезій.
Термін подачі творів - до 31 липня 2017 року.
Куди надсилати?
Та на той самий E-mail: movou_sercy@ukr.net
з обов"язковим зазначенням у темі повідомлення відповідної назви АРТ-ЛОКАЦІЇ, на яку надсилаються твори - "ЧУТТЄВА ЖІНОЧА ПОЕЗІЯ", "СИЛА ЧОЛОВІЧОГО ПОЕТИЧНОГО СЛОВА", "ПОЕТИЧНІ БАТЛИ". + своє фото, коротка автобіографічна довідка про себе і обов"язково контактний номер телефону (для зв"язку)
!!!УВАГА!!! Твори одним автором подаються тільки на одну із запропонованих АРТ-ЛОКАЦІЙ!!!
Запрошуються також автори-виконавці для музичної частини Фестивалю - "ГАЛА-КОНЦЕРТ": 1-2 авторські пісні у записі Мр3 + своє фото, коротка автобіографічна довідка про себе і обов"язково контактний номер телефону (для зв"язку) - на E-mail: movou_sercy@ukr.net із зазначенням у темі повідомлення "ГАЛА-КОНЦЕРТ".
Нагадуємо також, що "МОВОЮ СЕРЦЯ" продовжує (до 31.07.2017 р. на E-mail: movou_sercy@ukr.net) збір поетичних творів та короткої прози про: любов до міста Івано-Франківська, до окремих його місцин; про будь-що, що пов’язує автора чи його лірчних/літературних героїв із Івано-Франківськом, які (!!!УВАГА!!! до початку Фесту!!!) будуть видані окремим збірником, презентація якого відбудеться в рамках самого Фестивалю.
В планах уже є чимало цікавого, а скільки іще всього з"явиться в процесі підготовки до Фесту...
Для друзів, меценатів та партнерів Всеукраїнський фестиваль любовної лірики та авторської пісні про кохання "МОВОЮ СЕРЦЯ" - завжди відкритий
Чекаємо, любимо і промовляємо СЕРЦЕМ!
За репост, кожному респект!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740217
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2017
В очах його літо:
афини просто неба...
Бджолами губиш губи
в його медах.
До сонця в обійми
тягнуться руки-стебла.
Спраглі пелюстки живить
жага-вода.
Солодким повітря
робить цвітіння липи.
П’єш і вдихаєш хміль із
його єства.
Та прагнеш намарне
в ньому себе спинити,
росами трав духмяних
укрився стан.
У затінку вишні
маниш-гориш плодами:
пестиш його долоні,
сама – в жита,
немов би пірнаєш...
Маки стають губами...
Бджоли летять на літо
і п’ють нектар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739887
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.06.2017
Ти думала, я спав?
А я все бачив:
Спостерігав за вами у саду...
В зелі духмяних трав,
Сховавшись наче,
Він дарував тобі свою весну.
Йому назустріч ти,
Як та билинка –
Тендітно вигиналася в дугу.
З пелюсток на листки
Текли краплинки,
Як пестив, цілував і ніжно дув.
Він сіяв з-поміж віт
Чуттєво й тихо
Цілунки сонця у жагу вишень
Й приліг на твій живіт
З тополі пухом,
Коханцем-вітром будучи лишень.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737528
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.06.2017
Місяцю-серпику, братику,
Глянь, чи кохана не спить?
Стиха на скрипці їй гратиму
І прикликатиму сни.
Ясная зіронько, сестронько,
У мерехтінні твоїм
Б’ється, тріпоче так серденько,
Тільки моє, їй одній.
Ніченько темная, подруго,
Граю, а ти заспівай...
Спи аж до ранку, до доброго,
Мила моя, засинай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735911
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2017
Входжу повільно,
мов сходжу
На гору,
між хмари
блаженства...
Мить зупиняю
і хочу
Вершині
принестися
в жертву.
Лавою стати,
стікати,
Зірватись
лавиною
в кратер.
І, мов сироп
у цукатах...
Так солодко
там
помирати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734875
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.05.2017
Заблистіли ясно зорі-оченята,
Засвітився в небі місяця ліхтар.
Завітала Казка у твою кімнату.
То її покликав чарівний казкар.
В рукавах у Казки тихі колискові,
Золотистим пилом на долонях сни.
Співом присипляє, сипле пил на скроні:
" - Спи, моє серденько. Люлі-люлі, спи..."
У хмарках дрімають ясні місяць, зорі...
І казкар, і Казка - також хочуть спать.
Ти зімкни повіки оченяток сонних
Й гайда понад хмари уві сні літать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733540
рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата поступления 15.05.2017
Світанком прокрадуся
крізь вікно твоєї спальні,
Коли ще міцно спатимеш.
Приляжу тихо поруч.
Вкладу тобі в долоні з неба
дві зорі останні,
Що сон твій зігріватимуть
і згаснуть в ранню пору.
Ранково увійду на кухню
й ароматом кави
Манитиму тебе до себе...
Днем для тебе стану -
Твоїм лиш днем минатиму:
яскраво і цікаво...
Теплом і прохолодою
твого торкнуся стану...
Цілунком сонцезаходу
для тебе звечорію,
Простори неба всіявши
бузковими квітками.
Пірну й розтану шалом ночі
у твоїх стихіях...
І сном прийду, одним на двох,
куди завжди втікаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732744
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2017
Впаду краплинами
дощу
У пахощі
бузкового суцвіття,
Яким для мене
нині ти розквітла.
З пелюсток
стеблами стечу...
Як сонце, питиму
росу
Із губ, котрі
пробуджені вустами...
Для трав твоїх мій подих
вітром стане...
Пірну в них,
коренем вросту...
Впаду краплинами...
Весну
Зі скронь твоїх
збиратиму розмаєм,
Яка щоразу
в мені проростає,
Перш, ніж паду
в обійми сну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731303
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.05.2017
Шукаю себе у собі́...
Мене у мені немає...
В мені лиш твоє "КОХАЮ"
Зійшлося з моїм у двобій...
Ідемо... Рука у руці...
Пустив би... Не відпускаєш...
Мене, не його, КОХАЄШ,
Цілуєш на серці рубці...
І гояться рани душі...
І я - то насправді я є!..
Моє із твоїм "КОХАЮ" -
В "ЛЮБЛЮ" заховали мечі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2017
Всі таємниці щастя, укриті попелом –
Він із душі твоєї, мов з книги зчитує.
Тишу його мовчання тримаєш поглядом...
Нитка-кохання губи зробила зшитими...
Круки-думки крізь нього у небо зграями...
Серце услід за ними... Але під каменем...
На ланцюгах кругами, мов неприкаяна,
Бродить душа самотньо коханням спалена.
Птахами-слізьми билась об груди пошепки:
В ньому гасила грань, загортала віями.
Квіти любові клала у серця кошики.
І розповзались чвари – втікали зміями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2017
Вона – його все!..
Та найбільше вона – його слабкість:
Так важко збагнути все те сокровенне її...
А древо росте,
Затисну́вши корінням уламки
Святого Граалю, з якого став соком напій.
У вітах тече,
І пульсує у прожилках листя
Надпите двома під коронами нинішніх крон.
...Дві пари очей
У душі одне одного мислять.
І він розуміє, вона – його слабкість, полон...
Для неї він – все!
І так само – слабка ним і сильна...
Їх дерево грубне корою відвертих зізнань.
І в тому є сенс:
Проростаючи поглядом пильним,
В собі відкривати життям скореговану грань.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2017
Я заздрив сьогодні вітру й пелюсткам вишень,
Які шепотілись в пасмах твого волосся.
І травам духмяним заздрив і в травах росам,
Якими ідеш босоніж, неначе пишеш.
По-світлому заздрив сонцю: його промінню,
Цілункам якого ти підставляла личко.
Якби не ховала тіні у собі нічка,
Не проти би був зробитись твоєю тінню.
А хтось просто заздрить тому, що ми так схожі,
І думає не про вітер й пелюстки вишень...
Про щастя своє кричати не вмію тихше,
А іншого знать не знаю і буть не може.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2017
Зі шкіри твоєї вдихаю, зціловую весну,
Пірнаю під неї – у спазми жагучого літа.
Осіннім туманом в тобі розливаюсь і висну...
А постіль-зима білосніжна та нами зігріта.
У хмарах кохання твого я дощем є і сонцем,
І вітром, і снігом, і всім, чим лиш тільки захочеш...
У храмі твоєї любові моє б’ється серце,
А іноді частими ритмами щастя – тріпоче.
Вдихаю тебе, як весну, задихаюсь тобою.
У літі твоєму згораю і довго ще тлію,
Мов листя осіннє на зустріч зимовим сувоям,
Котрі білим шовком під нами палають-біліють.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728349
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.04.2017
Любов боліла й завдавала болю,
Гартуючи себе у їх житті.
Вони спіткнулись десь на нитці Долі
Об вузлики схололих почуттів.
Ламались крила й виростали нові.
Слова горіли й гаснули в сльозах.
І обпікались душі об розмови,
Породжені ілюзіями Зла.
Та є Господь і непохитна віра...
Випробування кожне – тільки крок,
Що сил дає обом їм у довірі.
...В любов свою – на двох один стрибок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727321
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2017
Я читаю тебе, моя книго:
Зазираю у душу й чекаю
На той погляд, який мою кригу
Із ілюзій-фантазій скресає.
Я співаю тебе, моя пісне,
Дістаюся словами до рани,
Що на серці, яке ось-ось трісне,
Розійдуться загоєні шрами...
Твоїх клавіш торкаюся ніжно,
У теплі моїх дотиків спокій.
Та думкам надто страшно і тісно,
А емоціям надто високо...
Я читаю, співаю, торкаюсь...
Говорю і мовчу лиш тобою.
Донестями тебе я кохаю
Й напуваюсь твоєю любов"ю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727097
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2017
Вариш чаклунський дурман у зіницях моїх,
Сиплеш зело свого літнього погляду в душу...
В мене на віях весна, в ній скресаючий сніг;
Очі кричать і шепочуть вуста: "Не відпущу..."
Вабиш красою і маниш зорею в росі.
Лона руно вистилаєш на собі для мене.
Пестить і ніжиться в ньому палкий березіль,
Роси з туманом змішавши у ритмах шалених.
Збуджена спазмами березня тіла мого,
Стиглими вишнями літо грудьми зустрічаєш.
Рідна мені... Ти мене відчуваєш – свого...
В літо з собою мою ти весну забираєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726302
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 29.03.2017
На моєму ремені
твоїх пальців дотики,
Твого тіла запахи...
Не зупинюсь, доки ти...
Доки я... Допоки ми...
Розіллємось хвилями
Одне в однім солодом...
Снами-переливами...
Чорним змієм вийнятий
з петель і направлений
Мені в руку... "Вдар мене..."
Стиглими і спраглими
Стегнами румяними
зажадала... "Дай мені...
Дай пізнати болісну
насолоду в ремені..."
Під промінням зоряним
вигойдані, зболені
Вигини... Під полум"ям
вранішнього променя
Тіла твого запахи..,
твоїх пальців дотики,
Досі тліють, доки ми...
Доки я... Допоки ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725847
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.03.2017
Згорів, мов папір і воскрес, наче фенікс,
а серце ще й досі тліє...
Загруз у самому собі між ілюзій,
узятий в полон фантазій.
Чому усе так, скажи моя Музо,
моя божевільна Мріє?
...Чом з розуму сходять усі мої вірші
під ритми твоїх поезій?..
Бува прилітаю до тебе Пегасом,
об небо стираючи крила,
В минулім залишивши наше вчорашнє,
а "завтра" несу в "сьогодні"...
А іноді, знаєш, так хочеться просто
мовчати, щоб ти говорила;
Твоїм і словам , і очам віддаватись:
пірнати у їх безодні.
Примари ілюзій розтануть, мов хмари;
поезія з віршем в парі
Уміють - любити, життя цінувати,
кохатися і літати.
Дай руку, це я - такий різний і рідний
(не птах і не кінь крилатий)...
Тобою живу-я-тебе відчуваю
у серця свого ударах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2017
Для рук твоїх буду роялем.
Зіграй на мені свою ніжність.
Від коренів струн полум’яних,
До кінчиків клавіш я - грішний.
У теплих обіймах гітари
Мене відшукай між акордів.
Розчинюсь у тобі, розтану
Й ще трохи зостанусь на потім.
Торкатимусь губ саксофоном:
Звучатиму разом з тобою
Й згоратиму в щастя симптомах.
...Розлиюсь кохання прибоєм.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724654
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 20.03.2017
У погляді вариться зілля
Із хмелю,
кориці
і м"яти...
Обійми пускають коріння,
Кохати щоб, не зупинятись...
Долоні вростають суцільно
У спину,
у стегна,
у перса.
Стікає сльозою повільно
Блаженство янтарного персня.
Зіниці, мов бубни шаманів
Із дикої
чорної
шкіри.
В єствах океани тюльпанів..,
Туман з ейфорії ефірів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723873
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 16.03.2017
Вона просто
шукає у ньому (у чомусь) мене,
До весни прикипівшого поглядом, дотиком літа...
В такий спосіб запалює в мені оновлене світло:
Відкриваю у собі нове щось і геть неземне...
Вона просто
навмисне для мене така непроста...
І весна тут, насправді, ні в чому й нікому не винна!
Одне одному – все ми! ...Єдиного – дві половини!
Божеволіють медами дикими й досі вуста.
Вона просто
закохана...ВКОТРЕ...Закоханий я!..
Це потрібне обом нам... Воно до нестями навзаєм!
Ми шукаємо в інших дотичне до нашого раю
І незламним лишається рай, що зоветься – СІМ’Я!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2017
...Тісно шовк холодний на повіках.
Спинка ліжка.., ремінь на зап"ястях...
В росах дві пелюстки діви-квітки.
Увійти б, розтанути, пропасти...
Пестощі ворсинками пір"їни
Спраглим тілом ковзають повільно.
Полум"ям свічі зігріті стіни;
Воском на єстві струмки нерівні...
Стогони на кожні - вдих і видих.
Приростаю в кожен вигин спини...
У пелюстки росяні сповитий,
У твої занурююсь глибини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722207
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 08.03.2017
Мені тебе мало,
Як Березню квіту фіалок,
Як проліску мало життя на початку весни...
Ти літо впіймала
За Червень на форте й піано...
Зі снігом пропали підсніжники - наші сліди.
Мені тебе мало
Було, є і завжди так буде.
А Червень, як відчай, не вічний ув Осінь піде,
Котра зачекалась...
Зимі нагадають забуте
Сліди на снігу... Навесні прилечу журавлем.
Мені тебе мало...
Так мало твоєї любові...
Проте, моя Весно, хай так... Скільки можеш, люби!..
Хай вірші листами
До тебе летять. В кожнім слові:
Зима і весна де, і літо і осінь - завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721957
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 06.03.2017
Мені тебе мало,
Як Березню квіту фіалок,
Як проліску мало життя на початку весни...
Ти літо впіймала
За Червень на форте й піано...
Зі снігом пропали підсніжники - наші сліди.
Мені тебе мало
Було, є і завжди так буде.
А Червень, як відчай, не вічний ув Осінь піде,
Котра зачекалась...
Зимі нагадають забуте
Сліди на снігу... Навесні прилечу журавлем.
Мені тебе мало...
Так мало твоєї любові...
Проте, моя Весно, хай так... Скільки можеш, люби!..
Хай вірші листами до тебе летять. В кожнім слові:
Зима і весна де, і літо і осінь - завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2017
Очі. Шовк. Пов’язка.
Чорний ремінь (шкіра).
«– Не спиняйсь, будь ласка!
Ковзай ним по тілу...»
– Просиш. Хочеш? Маєш!
Б’єшся у екстазі.
Знаю, де межа є...
Я – твій Захер-Мазох.
Свічка. Стигнуть краплі
Гаряче-солодкі.
Поцілунки спраглі
І укусів лоскіт.
Руки – лапки кішки.
Пальці. Нігті. Спина.
...Відпускаю віжки
У твої глибини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718414
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.02.2017
На шиї твоїй чужі поцілунки
І стегна приховують зраду...
Впустила його в мої за лаштунки.
Гадала, не знатиму правди?!
А правда одна: із присмаком ночі;
Зі мною з думками про нього.
Боїшся мені дивитись ув очі
При ньому. Такого чужого
Впустила не лиш у нашу оселю,
Відкрилась, піддавшись спокусі.
Ви схожі мені на спраглу пустелю:
Піски й скорпіонів укуси...
Для вас я - міраж, напевно, й не більше...
Для себе – живіший живого!
Відпущу свій біль написаним віршем.
Розвію підозри й тривоги...
P.S. Нічого особистого))) Просто, як завжди мої бурхливі фантазії і ліричні герої ;) Раптом комусь пригодиться?... )))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2017
Лапками-ніжками,
Жінкою–кішкою
Нічкою в ліжко
До мене стрибай.
Пий мене, їж мене
Губками ніжними.
Зубками злегка
Місцями кусай.
Днями і тижнями
Спраглий до грішного...
Стиглі дві вишні
Стискають вуста.
Дихання піснею;
Пристрасно слизнемо.
Гаряче й тісно
Внизу живота!
Сонячно-боляче,
Солодко колючи,
Хочу жагуче...
Тебе аж до дна!..
Випече й витече
Сидячи, лежачи.
Кішкою злижеш?
...Весна на вустах!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716112
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.02.2017
Ти мене випий,
не розмикай вуста.
Хай розтечуся в тобі
чуттєвим світлом.
Злизуй краплини
кінчиком язика...
Яблуні віти-вени
в руках розквітли.
Губи пульсують,
соки весни течуть:
З других на перші, з перших –
мені на губи...
Спрагу тамую:
лижу... Лежу-лечу.
...Пальцями рук вростаю
у стегна, груди...
Ось вона справжня
вічна весни весна!
Пісня пісень кохання,
солодка згуба...
Обрій безмежжя,
Дотик безодні дна
Ніжність, яку дарують
вуста і губи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712407
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 15.01.2017
Друзі та френди, спішу похвалитися: завдяки чудовому Українському Авторському Порталу - побачила світ моя електронна збірка поезій для дорослих "МОВОЮ ТІЛ". Окремо хочу щиро подякувати талановитому художнику із Великобританії Річарду Янгу за чуттєву роботу, яка стала обкладинкою до цієї книги. Завантажуйте і насолоджуйтесь любовно-еротичною поезією, котра живе у кожному з нас ;) [url=""]http://book-ua.net/MOVOYu-TIL/[/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711859
рубрика: Анонс, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2017
Цілую повіки,
вустами розчісую вії...
Пірнаю в жагу зіниць –
кофеїновий рай.
А венами – ріки
вулкану, вітри-буревії...
Зринаю, лечу!.. Міцніш
ув обіймах тримай.
Нанизую персні –
безодні гарячі глибини.
Рахую їх зойками
чайок неба твого.
У ніжності персів
горнуся вустами дитини...
Так мало мені твоїх
над собою знемог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711692
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 12.01.2017
Ти - мої перламутрові крила...
Назбираю у жмені зірок
І, оздобивши ними вітрила,
Прокладу тобі щастя місток
На новий коребель.
Знаєш, мила,
Рік прийдешній - це ще один крок...
У тобі мої слабкість і сила...
Тільки ти - мої злет і стрибок.
Ми - на палубі...
Крила-вітрила...
Якір піднято...
Щастя місток
Омивають відпливи й припливи.
Рік новий нас несе до зірок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709501
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2016
З півслова тебе зрозумів і відчув із півподиху,
Піддався дурману, який пригубив із очей.
Віддався я кожному ніжному рук твоїх дотику,
Змішав їх із кров’ю... З них кожен у мені тече...
Наповнена мною гойдаєш нас у напівмороці.
Півтіні, мов маски зриває жага з наших лиць.
Чуттєво так треться і ковзає й солодко колеться...
І ніч, мов шаманка, танцює кругами зіниць.
Безодня пульсує... І небо моє вже судомиться.
Ось-ось зорепадом засяє єство від єства.
Вже скоро розчинить обох нас у радості втома ця.
...Палатимуть довго ще стопи, долоні й вуста.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709322
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 30.12.2016
Заховай мене десь
ви́соко
у хмарах.
Падатиму снігом
у твої сліди.
Розіллюсь дощами,
мчатиму
вітрами...
Місяцем чи сонцем –
буду там, де ти.
Заховай мене десь
гли́боко
у серці.
В ньому буду ритмом...
До кінця твоїм...
У персте́ні, златом,
з пальця
із правиці –
В шафі, у шкатулці.
...Там тепер мій дім.
Заховай мене десь
поряд із
минулим.
Пам’ять нас наблизить
в радість і в біду.
Завітаю всюди,
де удвох
ми бу́ли.
Небо зачекалось...
Відпусти... Прийду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2016
Розгорнула нічка зоряні полотна,
Заколола в коси місячну дугу.
Плаче край віконця дівчина самотня.
Чи живий коханий, чи її забув?
– «Ніченько-чаклунко, зорі твої очі,
Споглядаєш ними ти усенький світ.
Про свого милого правду знати хочу;
Хай мене побачить у своєму сні...»
Помутніли зорі, в хмари заховались
І скотився місяць в росяну траву.
Шепотінням вітру ніченька озвалась:
– «Більш його не буде: назавжди заснув...
Не сумуй, не треба, порадій за нього:
Твій тепер він Янгол, он його зоря...»
Й дівчині з-за хмари, з полотна нічного –
Усміхнулась ясно зірка-янголя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707860
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2016
Коли розквітають суцвіття бузку у серці...
Мелодію радісну грають в душі оркестри...
Коли відчуття, мов під шкірою безліч спецій
Духмяних... У погляді тепла весна та айстри...
Приходить, хоч ні, влітає кохання раптове –
Розгубленим трохи та надто щасливим птахом.
...У квітах бузку тріпоче крильми і знову
Зринає у висі, душі в унісон, літати.
...Повітря водночас багато і надто мало,
Удосталь щоб ним надихатись і налітатись.
...Зрубали бузок, мов пташині крило зламали.
...Чекає весну коріння в землі біля хати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2016
Вже місяць уповні торкнувся твого підвіконня,
Згадай мене, знай, що це я залицяюсь із неба.
Під сяйво моє підведи білосніжні долоні,
Усього мене заведи, мов за руки, до себе.
Приміряй мене, пригорни до грудей... Білим шовком
Я ложе твоє застелив нам для ночі любові.
До себе, вовчице, впусти сріблошерстого вовка,
Хай будуть нам свідками тільки ця ніч і ці зорі.
На ранок я маревом стану, туманом прозорим,
Росою засну поміж вій на зімкнутих повіках.
Як прийде світанок, з тобою ми знов заговорим
У променях – мовою сонця. З тобою – навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2016
Як дощ малює кола на воді,
Так я грудей твоїх круги цілую.
Вустами вздовж єства твого іду я,
Щоб опинитись на твоєму дні...
У травах як шепочуться вітри,
Так пальці рук твоїх в моїм волоссі...
І як чекає зиму гола осінь, –
Ми на межі... Собі тебе відкрив...
Як нероздільні є планета й вісь,
Кружляємо на двох єдиний всесвіт
Й довкола нас безодні в перехрестях
Із висями у вічності сплелись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706271
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.12.2016
Сліди на траві проростуть, заростуть і засохнуть,
Ми не згадаємо жодного місця… А втім,
Я – камінь у травах високих твоїх із висока
Впавший. А ти – лиш краплинка росинки на нім.
Сліди на піску будуть стерті припливами моря.
Замків піщаних руїни згадають про нас,
Коли німий берег із тишею хвиль – заговорять…
Ми – шумовиння в розмові тій, декілька фраз.
Сліди на снігу… Їх до ранку не стане – розтануть.
Востаннє їх бачать вікна будинку твого.
…Стечуть, наче сльози; земля їх загоїть, мов рани.
Розділиться навпіл все, що ділили на двох.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.12.2016
Блукала вітрами-руками в моєму волоссі...
В зіницях дурманом-туманом гойдалася ніч...
Із вуст поцілунки зривала, мов листя.., мов осінь.
...Із тіла тремтіла роса, наче тисячі свіч.
В обіймах повільно мене розчиняла на спазми
Судомами-хвилями ніжних своїх берегів...
Мов зорі - вогні у єствах – то горіли, то гасли.
Удвох ми пірнали в блаженства, достойні богів.
А далі зринали у далі небесної висі:
В солодкій безодні босоніж торкалися хмар,
Гарячих на дотик. На грані, на вістрі у тиші
Губили себе в невагомих обіймах примар.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702922
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2016