| Сторінки (1/30): | « | 1 | » |
Так сумно, що тебе немає поряд...
так сумно, що сьогодні я одна,
тепер я мушу знов біля вікна
вбивати час під шелест мого горя...
так нудно, коли рук твоїх нема в моїх,
так боляче не чути серця твого звуки,
у слові твому пристрасть, не втекти від муки
цієї ночі у думках твоїх...
я залишусь лиш вітром у волоссі...
я залишусь лиш шелестом дібров,
в твоїх обіймах інша, на жаль, знов...
відбитки мого серця, як хвильки на морозі....
відбитки мого суму в лодонях лиш пісок,
сумний мій погляд лине в далекий Синевір,
я не жива-не мертва з тих прокаженних пір...
на плаці мого щастя карбую знову крок...
я збила ніженьки до крові,
забула пристрасть холодів,
як ти забуть мене зумів,
моєї радості й любові?
я не змогла залишитись лиш поглядом у сонці,
мій відблиск завжди у твоїм віконці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.04.2009
про що напишу я удруге?
про що подумаю в цю мить?
моя душа, немов папуга,
а серце-ворон, не болить...
я відчуватиму щось знову....
я знов людина, знов УРА...
а натовп знову хоче крові,
а в натовпі лиш дітвора...
змінився світ, змінились люди...
змінились і маневри зла,
нема кохання, більповсюду
нема життя і сонце - мла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124725
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2009
я ненавиджу, коли ти мовчиш,
хочу слово сказать, але знаю,
що у відповідь буде мовчання,
лиш дихання й мовчання лиш...
не треба з нов ятрити душу,
своїм мовчанням знов і знов...
померло серце...і любовь...
її я поховати мушу...
колись, коли полишу долю,
я буду згадувать тебе,
і на краю ясних небес,
за упокій її помолюсь.
прийду я з сумом на моглку,
де поховала почуття,
тут я залишила життя,
не зрозумію ту помилку...
могла сказати, та злякалась,
могла зробити, все могла..
біля кохання я лягла
і біля нього поховалась...
колись, коли прийдеш з букетом
до мене... знову ти мовчиш,
лиш дихання... й мовчати лиш...
будеш перед моїм портретом.
колись, колись... тепер не так
чому мовчиш? чому не скажеш?
моє життя із смертю зв'яжеш...
уже зв'язав... я білий птах...
я білий птах у свому світі,
де ми з тобою не мовчим...
вона із ним... вона із ним
ми вічні разом в царстві квітів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124628
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2009
пишу, смотрю в окно печально,
Банальній стук дождя в окне.
Зачем же бьет он так банально?
Зачем же ранит сердце мне?
Гуляли мирно в дождь по лужам.
Лирика, вечер, свеч огонь.
И снова боль, и снова стужа.
И снова пешкой битый конь.
И раз, и два, и промахнулись,
как в песне сказано давно,
Мы в чувства нашы окунулись,
Но полюбить нам не дано.
Не пущу в сердце перемены.
пусть плачет дождь - я не реву.
разбиты окна, в крови стены.
Єто не сон - я на яву.
забыта правда, мертвы чувства.
Прощай, прости , забудь меня.
Пускай не плачет дождь - все пусто.
не тушит страсть и наш огонь...
Последний вечер, тают звезды.
Стою сама, а мир ниц пал.
свет. С окна забрали свечи.
хоть не все слышал, все же знал,
что плакать я не разучилась...
сошла с ума...
с моста упала...
и...
Разбилась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124599
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.04.2009
чорне перо ворони - моєї душі,
пишу, не дивлячись на повітря...
вже скоро прийде час мій...
я буду міряти глибини твоєї душі...
навіть якщо ти мені не дозволятимеш,
то я проникну в неї
і ти відчуєш справжню біль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2009
в комнате моей давно уж света нет.
Тихо-тихо, словно не очем
дождик шепчет за моим окном,
Словно хочет дать какой совет...
Нет, не надо, коль не суждено,
Сердце плачет, словно лед весною.
Ну зачем же так болит оно
на пару с моей жалкою душою.
ну зачем же, люди, нам любить,
Ведь любовь лишь только нам на зло.
Ну зачем же, люди, тогда жить,
Ведь жыла и было все... Прошло...
словно яд в моем бокале сна,
Разбиваются о скалы все мечты.
отравила душу мне она,
А скорее это зделал ты...
уходи, за собой закрой и меня,
словно дверь мое сердце закрыто.
никто не видит, все слепы, как раньше я...
осколок остался, остальное разбыто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124566
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.04.2009
ти знову схибило кохання...
я більш тобі не вірю...
а завтра, що, мої бажання?
одягне свиту сіру...
моє життя... не кольорове...
і тихо знову, знову...
я за віконцем тихо зловлю
твоє останнє слово...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124561
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2009
я буду жить, но будет больно
не будет солнца и тепла...
а он посмотрит недовольно,
сгорит моя душа до тла...
она уже немного стлела...
и постарела, дождь во мне...
я многое в виду имела...
а боль - желание в огне...
я постарела, как цветочек,
который умер по дождем,
свои слова от серца\ почек
я не забуду этим днем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124544
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.04.2009
мене нема... мені не треба...
шматочка голубого неба...
свободи чистого світання...
потрібен ти й твоє кохання...))))))
не треба хмарок і краплинок,
не треба сонця й журавлиних
прекрасних ключиків у небі...
лише твоє кохання треба...
мої думки знов на папері...
подібні вони злій химері,
я починаю знов світання...
з твого цілунку... і кохання)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2009
таке життя... такі ось справи...
а ти коханий знову не зі мною,
моя дорога вмиеться росою,
а серце не врятую від отрави...
останні кілька відбиттів свободи,
воно замовкне не на мить...
життя в дорогу знов манить,
а ми з тобою антиподи...
так сумно... ну чому не так?
я хочу, щоб дорога і тебе манила
облущиться з душі моєї лак
і почорніє серце знов від слова " мила"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124525
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2009
знову написала відповідь тобі...
ти не прочитаєш... я не хочу... ні...
тебе не турбує,що там у вікні...
ні я не ненавиджу хлопчиків-рабів...
ти не прочитаєш, пізно вже було...
що ж тобі сказати? в серденьку цвіло...
тебе не турбує світло у вікні...
я вже не сумую... ні, не треба... ні....
зранку прочитаєш, там чогось було...
зранку посміхнешся, ще не зацвіло...
знову буду плакати, дивлячись в вікно...
та чомусь минає серденько воно....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124456
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009
я довго не кохала,
лиш зараз я живу...
у серці смуток мала...
а зараз інше йму...
це дивне і приємне,
що вдаль мною летить...
нехай буде взаємне...
що змусило знов жить...
в долоні знову крапля,
червона... моя кров...
нехай вона зігріє
мене, немов любов...
шкода, що ти не поруч,
шкода, але не жаль...
а серце знову б'ється
і рветься знову вдаль...
до тебе , мій коханий...
до тебе, Сіде, мій..
я знову у бажаннях
в коханні наших мрій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124455
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009
Сиджу сама... лиш краплі розбавються об стіни...
моя душа така ж, немов вони...
чому ж я так необережно йду по мінам?
і знов знов звертаюся думками до стіни...
вона мовчить... Чому ж їй говорити?
Чому ж я не така як всі вони?
ті краплі, що розбившися об плити...
чому я знов говорю до стіни...
я знов шепочу, а вона відверто,
немов плює мені у душу мовчазна.
Чому не можу якось я померти...
Хоча б на мить, як мовчазна стіна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124432
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009
на рельсах девушка сидит
и мрачно смотрит в даль...
и конь ее вновь пешкой бит...
и нервы, словно сталь...
сидит... зачем она вот так
решыоа умереть?
никто не знает почему
она попала в сеть...
как рыба в массовый улов..
но не нужна она ему...
не нужно больше лишних слов...
и рельсы лиш они
лишат ее дыханья, снов...
и будеть видеть тьму...
не надо больше лишних слов...
одно лиш:" ПОЧЕМУ?.."
зачем мы снова в боль глядим,
как в вечность холодов?
на рельсах снова мы сидим
не ведуя ходов...
а ход то есть,лишь потому
девченка та сидит,
что хочет видить она тьму...
а не его любить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124431
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.04.2009
Вибач…те
Монотонна музика, музика моїх кроків: чітка, викарбувана безліччю секунд мого жалюгідного існування, повільна. Ця музика, як реквієм усьому, що я колись втратила, як плач до покійного сина, чоловіка, тата… вона знову прийшла до мене, так довго я безсонними ночами благала неіснуючого Бога про поміч, про те, щоб я ніколи більше не відчула цього болю, цього, змореного пекучим сонцем кохання, болю… Але він довго не змусив себе чекати… Знову туман…
Ось так… Так завжди… Ти чекаєш, що все ж тобі буде добре, що все ж лихо більше не прийде, воно знайшло нове заняття, нову жертву своїх безжальних, жорстоких бажань, але ні… Воно буде прислухатись до твоїх мрій, буде чекати слушної думки, коли ти не чекатимеш гострого болючого удару ножем у спину. Лихо, як найстрашніший ворог. Знає усе про що ти думаєш, усе чого ти боїшся, усе, що ти будеш боронити биттям свого серця, воно знає УСЕ…
Мої кроки все ще монотонні, вони відчувають, що щось не гаразд, вони знають, що лихо близько. Мої кроки грають обережно, тихо, повільно, ось-ось вони затихнуть… але вони не можуть цього зробити, адже це рівносильне зраді.
Зрада!!! Як багато болю у цьому слові. Як багато тиші у криці. Як багато води у краплині моєї сльози. Вона, як останнє створіння, яке може мене пожаліти. Я ненавиджу плакати!!! Я ненавиділа плакати!!! Я плачу… Так, це й дивно для мене, адже це так жалюгідно, це не пасує кам’яній леді типу мене. Це визиває жалість і жорстокість одночасно, не всі вміють прощати, жаліти, тим паче себе… Це так важко, це так боляче, це так страшно…
Мене зрадило життя…
Мене зрадила смерть…
Вони забрали усе, що в мене було: здатність кохати, здатність сміятись, здатність мріяти, здатність жити… Жити собою, а не життям, яке собі нафантазували мої батьки…
Мої кроки бояться звучати, вони вже давно не можуть відкритись на повний мрійливий розмах пташиних польотів, їм немає куди йти, а саме головне вони не бачать сенсу, вони не знають навіщо і за що… За що їм така кара…
Пляма. Пляма моїх думок, що не рідко збирала усе навколо, що намагалась боротись за краще, за добробут і злагоду, за майбутнє… Вона лише пляма, яка не знає навіщо, чому, за що, де, кому і багато інших питань, які не можуть знайти своє місце у реальності… Вони живуть у віртуалі, яку я сама собі створила, як маску, яка мене ховає від жорстокості, безжальної цнотливої прелюдії мого зіпсованого існування…
Дорога. По ній їздять машини, які знають, що навіщо, кому, де… Але зараз ще дуже рано… вони солодко, але буденно відпочивають у своїх сонливих мріях. Їм потрібно просто існувати, а не жити для якоїсь певної мети, або принаймні для когось. Можливо, вони не мають для чого жити, вони ловлять себе на думці, що дійсно не хочуть… жити. Але ще сама думка їх лякає, тому через свій страх вони повинні жити, це їхня пряма повинність.
Отже, дорога… велика магістраль… велика річка асфальту на сирій мокрій чорній земля… така прекрасно, така самотня, така тиха… жодної машини… жодної машини за останніх півгодини… Така жалюгідна, але така приємна хвилина… Туман затуляє усе навколо…
Я зробила такий же монотонний крок… крок на дорогу. Я повільно йду… Йду крізь безвість, яка маревом повисла біла моїх рук, ніг, думок… Таке відчуття, що я не зможу йти… Але зможу летіти…
Світло фар. Біль… спочатку біль у лівій нозі, потім у лівій руці, у лівій думці… він повертав мене до реальності.
-- О, Боже, Боже мій милостивий, я людину вбив, - зляканий благаючий голос почувся десь у несвідомій тоді ще реальності.
Це знову воно -- лихо. Воно знову прийшло до мене. Яка прикра несподіванка!!! Я знала, що так буде… я вже не відчувала болі, але я знала, що треба зробити.
- Вибач…те, - останнім подихом, останнім биттям мого зраненого серця, я змогла це зробити.
Я нічого не змогла зробити, я не змогла утішити плачучих батьків над моєю похмурою труною… я не змогла їх обійняти і сказати, що все добре, що так потрібно.
Я часто згадую про це… я часто бачу себе, бачу своїх друзів, які з сльозами на очах і сумом у серці згадують мене, як щось вічне і святе, як маленького янгола, який витає десь у хмарах і дивиться на них, коли вони сплять. Я так хочу достукатись до їх сердець, щоб вони почули, що я поруч, що я тут, але мене немає. Я не можу нічого зробити. І мені жаль… мене знову зрадили…
Мене зрадила реальність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124403
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009
так... усе було...
ні... я не забуду...
як в душі цвіло...
і сміялась всюди...
тут... ось так жила...
десь... можливо буде...
я сама була...
життя не забуде...
дотиків твоїх...
мрій та сподівання...
повернутись міг...
не вернув кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124398
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.04.2009
МЕСТЬ МИРУ...
Зачем нам жить...
Зачем нам видеть как страдают люди?..
Зачем нам плакать, кровь сквозь рваны раны лить.?
А что другие?... нас ведь не осудят...
Нам больно...
Но мы стоим, как в горле ком.
Забитый в сердце кол нам гнобит душу.
И вот с тобой в аптеку мы идем,
Как моряки, видавшые за океаном блеклым сушу.
Умрем красиво...
Как персонажи книги, но нелепо.
Увидем вместе мы последний наш закат.
При свечах мы вдвоем (в бокале яд) на брудершафт,
Но не видать нам рай, мы грешны... Только в ад...
Рассвет коснется нас...
Но будет слишком поздно - мы мертвы...
Свеча, сгорев до тла, возродит ад здесь.
Пожар... Пожар нас не убил, увы...
И это наша миру месть...
А вскрытие покажет, что в венах ядовитый след.
А нам всего лишь по 16-ть лет...((((
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124314
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.03.2009
заряди моє серце і душу вогнем...
моє тіло палає в обіймах жаги
я покинула думать тим засніженим днем...
моє тіло не вкриють більш ніколи сніги...
ДОСИТЬ!!! досить думати болем,
не важливо знов плакати, ковдрою вкрившись...
моє серце палає, вогнем засвітившись...
так не зробить й горілка у міксі із ромом...
я не буду, не хочу, не знаю, важливо...
я забула, була я дитиною знову...
я боялась почути жалюгідну ту мову,
що робило з душі під копитами мило...
знов палаю червоним, гарячим...
моє серце і тіло стане знов зрячим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124313
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
Ненавижу зиму...
Зимой мне всегда плохо...
Всё проходить мимо,
слышен чей-то хохот.
снег ложится слоем
На мои ресницы.
Где-то за окошком
Две чёрние птицы.
Я одна из них...
тают слезы.. Больно...
Свечи зажыгаю.
А зима довольно:
"О тебе все знаю!
Говоришь, болееш?
Говотишь, те плохо?
Да как ты посмела
Прекратить мой хохот?"
Да, и я посмела...
плачу у окошка...
А за ним лишь пятна.
Жалости ни крошки.
зима - неприятно.
Просквозила боль мне,
заморозив разом.
и теперь болею
каждый час зо часом.
умираю я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124286
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.03.2009
Сто років плакала сумна,
так боляче, так тихо.
Та що нам вірним, що вона,
Нема у наших лиха.
сто років тихо одночас
зривала всі прикраси.
не врятувать людських цих мас.
в сто років й одночасу.
не розумієш?.. Що ж колись
прокинуться всі люди.
та вже не кішка, уже рись.
й не плачем битись буде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124284
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
щаслива... знову я щаслива...
весь негатив до біса... все...
нехай життя йде жартівливо,
і вітер радість хай несе...
я посміхнуся, як дурненька,
мені набридло сумом жить...
навіщо смерть??? я ще маленька...
і мені нізачим спішить...
спішить дорослішати й жити
там негатив і купа горя...
я посміхнусь, щоб не тужити
і уявлю , що я на морі
чарівний бриз куйовдить коси
а я неначе уві сні...
і не страшні мені морози,
якщо весна буя в мені...)))))))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124251
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
знову ти... підступна лиходійка!!!
ти приходиш, коли так добре жить...
наче в сні задушиш мене, змійка...
лиш тепер дарма на сполох бить...
знову ти... ти знову завітала
у мій храм вІчної мезлоти...
знову кремінь в серденько поклала...
знову... знову... прийшла знову ти...
знаю не покинеш ти навіки...
але можна мить без тебе жить?
ні... не можна... знов зоплющу віки...
знову крапелька в моїх очах бринить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124250
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
зміїний яд в забарвленні очей,
Солодка біль у голосі тривоги...
ясна владарка Лесиних ночей...
марную час на знайдення дороги...
найкраще йти без орієнтирів болі,
коли не знаєш, як то страшно помирать...
ступити крок у пастку до неволі,
і для розваги владарці співать...
крізь грати подивитися на небо
відразу ти різницю розпізнаєш,
навіщо жиртви, жертв світу не треба,
ніхто не дивиться на те що ти вмираєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
навіщо ти мене так мучиш??
тобі не лялька я, тому
навіщо жити мене учиш...
кому повірити... кому???
моєму серцю, що нестримно,
коли говориш цокотить...
а чи уму, що знов невпино,
що не твоя мені твердить...
тобі ж начхати, що кохаю...
тобі лиш мучати кортить...
що же робить мені... не знаю...
а серце стука мить у мить...
і знову кажеш,що потрібна...
за мить кохаєш іншу ти...
слова твої, може, понти???
а може думка серцю рідна???
тобою буду я страждати,
бо доля жінки - це кохати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124227
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
Нет,
Не надо,Не хоче
не буду.
Не жалейте,
не молчу,
забуду,
постараюсь
может быть
конечно!
не болеть
я буду
неизбежно.
может быть
когда-то
очень поздно,
может быть когда-то
очень рано
я проснусь и будет
все серйезно
но сейчас
не буду
только рана...
два цветка
заманчиво,
но больно.
четно-алый
цвет моей болезни.
я останусь,
но уйду достойно.
под шаги моей
любимой песни.
нет,
не надо,
не хоче,
не буду,
не жалейте,
я ведь но забуду...((((
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124108
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.03.2009
все буде добре...що ж це "все"?
чи може смерть чи може знов кохання...
і знову думка вдаль несе,
туди, де не збуваються бажання...
ось так... життя - це біль..
лише одні випробування...
і знову нікотино-хміль
замінюють моє кохання...
все буде добре... а коли?
можливо завтра, через хвильку...
а ти лиш Господа моли...
щоб не підсунув більшу шпильку...
все буде так... і не інакше...
і знову здивувало все...
і знов три крапки, ну а якже...
тепер у другий бік несе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124107
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2009
я люблю тебе так сильно,
що аж світ навколо мене,
наче лезо ріже вени,
сонце дивиться так пильно,
залишаючи лиш рани,
ось як я люблю коханий))))))
чисто, любо дивлюсь в очі,
так ще сильно не кохала,
Боже, чом тоді не знала,
як у сумі проти ночі,
я в вікні тебе шукала,
ще тоді я не кохала...
а тепер коли настало
в мене в серці проясніння
від любові, мов сп'яніння,
моє серденько стрибало...
я люблю тебе, мій милий,
не цинічно... Дуже щиро...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124048
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2009
помру у полум'ї моїх бажань...
вогонь завжди - це воля...
слова палають в палкості зізнань...
горить земля підпаленого поля...
вогонь життя - вогонь у пляшці...
для когось гра , дитяча і нестримна,
підпалим крила молодій ми пташці,
щоб залишилась тут... які ми дивні...
комусь ми робими боляче... палаєм
в очах іскриться ненависть і біль...
горить будинок, місто... вмремо.. знаєм...
ми робим все щоб припитився штіль...
і знов у запальничці вогник грає...
в очах думки моїх... знов я палаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124047
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.03.2009
Жалюгідна душа в жалюгідному тілі...
жалюгідний інстинкт... перші кроки несмілі...
перша ніч у коханні, перша тиха зима...
жалюгідний світанок у краєчку вікна...
жалюгідно лиш вперше біль і смуток і все..
жалюгідна планета лише біди несе...
лиш секунда, геть менше... жалюгідне життя...
крізь заплакані очі видно вовче виття...
знову кличе дорога... жалюгідно лиш йду...
жалюгідно ступаю в жалюгідну біду...
ніхто й слова не скаже... жалюгідно мовчать..
жалюгідно вмирають... жалюгідно і сплять...
жалюгідно прокинувшись роблять знов сон..
жалюгідно заснувши, всі кричать в унісон...
жалюгідні три крапки... жалюгідні світи...
жалюгідно полишу шлях, як дійду до мети...
жалюгідне створіння лиш шепоче у сні...
тихо знову світає жалюгідно в вікні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123956
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2009
зроби мені боляче, я заслужила,
я плачу... ти чуєш, я плачу!!!!!
чому у ту мить я себе не убила,
для мене ти болячче значиш...
а серце у розрив, розбита дорога
від сліз до карнизу чи стелі.
я вкрита лиш сумом, а ліжко - пілдлога,
картинки з тобою веселі...
ще більше сумую, чому ти не всюду?
я хочу без тебе лиш вмерти,
хвилини кохання, хвилини відверті,
рай в пеклі, без сорому й бруду...
тебе не відчую... даремно...
далеко вогні... сумно й темно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.03.2009