| Сторінки (2/173): | « | 1 2 | » |
Бувають дні, коли пізнаєш повну розплату за поступки колишні,
Ці дні приходять так невчасно і відчувається той біль, який зробив
Людині навмисно, і відцвітають пишні гарні вишні,
Пам’ятаю як я колись їх на вибраному місці посадив.
Дві краплі впало джерельної води, побачив чудне диво,
Як швидко виросли маленькі вишні з дикого клаптю землі,
Був на них небачений досі цвіт і здавалося все чудесно і красиво
Та зрозумів ті провини, коли опинився у біді.
Це так, це не могло бути по-іншому, не відвернути
Так написано в тій книзі з людей яку, ніхто не читав,
З пережитого хочу єдину і неповторну істину добути,
Яка непотрібною була колись, а тепер її довго шукав.
Мучився від болю, він повернувся назад до мене знов,
Жар безжалісний сушить тіло молоде, але вже хворе,
Мучився довго і не крикнув, і не говорив молитов,
Бо знав за що страждаю, і що з людьми поганими бог творе.
Я переносив набридливий біль, старався думати про прекрасне,
Але не просто занурюватися у спогади з життя
І згадувати епізоди, це було ніби не зі мною
І та розплата тільки відблиск тіні чужого існування.
Усе життя замкнуте коло вогню
Вціліє не той, хто не впаде, а хто розгадає маневр
Хто не побоїться підкорити коло вогню,
Хто буде падати, горіти, нести високі покарання,
Адже чи наше життя це,
Чи з нами все це відбувається?
Ми насправді спостерігаємо в стороні,
Ми всюди, ми ніде: ні в колі, ні в вогні.
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.10.2011
Летять високо в небі журавлі,
Високо в хмарах від землі.
Ключем великим відлітаючи
Землю рідну покидаючи.
Вони скоро повернуться, весною
Вони не люблять залишатися зимою.
Холодно мороз, сніг іде.
Вітер дує, заметіль мете,
Прийде весна…
Тихенько піде зима.
Тепло, красиво стане на світі
Усі дерева цвітом будуть одіті.
Летять в небі високо журавлі,
Високо в хмарах від землі.
Люди радіють тому прибуттю
Це допомагає йти життю.
Сильно лелеки дзьобами б’ють,
Кругом гарно дерева цвітуть,
Це вдача зустрічати весну з птахами,
Як символ вирізняються між нами,
Але чи стануть люди і природа товаришами?
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284214
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 04.10.2011
Я згадую прожиті марно дні
Час згаяно на різні речі,
Я довго мріяв про можливі втечі,
Бо роки аж дуже сумні.
Втекти далеко за океан
І славно жити у країні,
Чи там де лиш туман…
До неї так далеко Україні.
Країна третього світу – перехідна,
Шкода що на світ вона з’явилася
Падінням скоро скорилася,
Підтримка є держава не одна.
Фатум наближається
І добре як життя минається.
Дні марно прожиті згадую я
Не та попалась колія…
2001
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282271
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 23.09.2011
Есть только ветер,
Есть только пепел
Все остальное суета,
А между ними пустота.
Кем лучше стать?
Ветром в поле?
Пеплом на крутом раздолье?
Тем небом бесконечным, безмятежным
Тем светом солнца нежным?
Начала нет и нет конца
Мы станем тем - куда влекут сердца,
Где счастье, благо и уют,
Где любят, помнят нас и ждут.
Есть только ветер,
Есть только пепел
Мы между ними, в пустоте
Летим к своей мечте…
2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282245
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 23.09.2011
В цей день буває весело
І щастя зичать, процвітання
Почнеться новий рік казково,
Та не забуду враз старого.
Це тільки день, коли минає молодість.
Чому так пильно глядять старі?
Коли іду містом, вони теж були молоді.
Як добре жити й бути молодим
На заздрість поглядам сумним…
На старих ніхто не звертає уваги
Вони списані як листок,
Коли вмиратимуть від спраги
Простягнуть води і то ковток.
Як добре дбають про старих,
А як шанують молодих,
Живи й працюй на Україні!
Нема життя й роботи нині!
І в кожний день весело буває,
Бо ми країна молочних чудес
Зубожіння люд вбиває,
Живе добре кіт, піп і пес…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282058
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.09.2011
Мандрую пустими базарами, дивлюся
На всякий непотріб, згадую весну
Чарам її відверто негайно корюся
Нікчемно відвожу погляд, згадую мету.
Перед свідомістю відкривається світ самостійний,
Або керуй, або служи рабом покореним
Не сперечайся, бо спокій віднайдеш покійний,
Не прикидайся вдалим і не змореним.
Бо надоїло все, уже по горло ситий,
Кроками маленькими повзу туди,
Де не буду заклято ще раз побитий,
Де досягну своєї жаданої мети.
Гарний метелику, ламкий лети
І віднеси змарнілого від всього туди,
Де не буває бід важких, а гарно,
Там гарно бути, там не бездарно
Товчуть у барабани піонери червоні,
Там гармонія, спокій на чорному фоні.
Не треба всяких нагород багато,
Уже нагородили тим що маю
Усе безслідно гарно зім’ято
Побільше щастя, веселощів бажаю,
Бо сам такого я не маю,
Мені так добре коли сонце зустрічаю
Згорає лишнє, сумне втрачаю.
Дим іще іде, бо догорає все сумне.
Ніщо не втримає мене,
Щоб достроково умирати
Та замість смерті, спокій варто мати.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282049
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.09.2011
Сьогодні вечір не для нас співає
Великі брили зустрілись на шляху,
Ти засмучена мовчиш і я мовчу
Ніхто тобі сьогодні не дорікає.
Сум скотився по щоках м’яких,
Голос ледь здригнувся і затих,
Знаємо – валиться щастя колись
Розлучення – погано, але збереглись;
Ті гарні і гарячі почуття.
Все так було добре, навіть казково
Тепер душать сльози, не вимовляється слово.
Чи бажати нам нового життя?
Просто жити окремо?!
Прив’язують до серця почуття
Уже не сниться казкове життя
Ми мовчки крізь це пройдемо.
Більше я не торкнуся
Солодких ніжних губ,
Хворий ліс – це зруб,
Я втратити тебе боюся.
Не забуду хвилі щастя у раю,
Але вже не побачу посмішку твою,
Спалах згас і стигне жар
І вечір заглядає з-за хмар.
Яка чорна кішка перебігла дорогу
Між нами, кінець, розбитий.
Весь роздумами налитий,
Про шанс, про другу змогу.
Фортуна відвертається, не пощастило
Кінець, а не повернути час,
Коли співав у темряві для нас
Тихий вечір та світло накрило.
Так добре завжди не буває
Прекрасне все минає.
Нас двох не поєднає,
Той вечір не для нас співає…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2011
Заблукав у хвилях часу,
Не знаю куди далі йти.
Зливаюся у сіру масу,
Щоб той тягар знести.
Який поклав собі давно,
Не вірив що діжду тих літ,
Коли збирати пора зерно,
Коли пізнав тих бід.
Блукаю з нав’язливими ідеями,
Крокую брудними бродвеями
І сумно так от на душі,
Що все поганим здається мені.
Зібрав той дикий урожай
Ніколи не попаду в рай,
Бо провинився перед усіма
Безцінний час трачу дарма.
Не зустріну світлий день,
Не почую тих рідних пісень,
Які колись в вухах дзвеніли,
А вже тепер усі змарніли
Від тих проблем, які зустрів
У темряві незграбно брів
Шукаючи прощення світлого
Та не знайти його негідному.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278619
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2011
Темної ночі вовкулака волохатий
Вилазить з лісу і йде полювати,
Повний місяць спати заважає
Вовкулака здобич шукає.
Жах по всіх жилах тече
Від нього ніхто не втече,
Рівним стане горбатий
Проститутка піде в монастир
Сліпий прозріє збожеволівши,
А бомж і далі збиратиме пляшки.
Сьогодні як ніколи хоче їсти
В людські хати планує залізти
Малих дітей обожнює кусати,
А виростуть своїх будуть лякати…
Темної ночі вовкулака волохатий
Суне до ліжка малого дитяти
Рученьки хрум-хрум,
Ніженьки хрум-хрум,
Вилізли очі, спокійної ночі.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260650
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.05.2011
Глибоко ранила в груди,
Коли сказала, що не буде
Кохання між нами обома
Почався траур і пора,
Коли нічого робити стало
У розпачі усе пропало.
І втрати вже не повернути,
Як далі має життя бути?
Яку ще покару воно підкине?
Якщо ще друга кине,
То все пропав кинусь з гори
Пройшла любов зів’яли помідори,
Які так тяжко я садив,
Та ще на них зверху лив
Воду брав з криниці
Така любов такі то паляниці.
Вона не знає що втрачає,
А друга знає і чекає,
Що добре кінчиться колись
Плюну і скажу котись.
І кінчилось хороше все
Вона залишила мене.
Тепер один лиш чути спокій,
Ніхто не кине лишній докір.
Цей роман не мав початку
Я зробив закладку
Щоб на майбутнє знати
Як любити і не втрачати,
І нових друзів зустрічати,
Бо просто не люблю чекати
Тих днів веселих, але на самоті
Живий, нічого не зробив собі.
За втрату довго не платив
Та все дізнався получив
Урок не забуду до кінця
Мого нелегкого життя.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234415
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.01.2011
Невдало появився на світ
І вийшов темний привіт.
Усім кому поталанило вже
Вони шанують вже себе.
Погано жити тут в багні
Піти прогулятися по землі
Побачити як люди там живуть,
Бо тут як мухи усі мруть.
Відваги мало, щоб почати,
Усі бояться закричати.
Від лиха нема порятунку
Не зробить доля нам дарунку
Ми надто наглі, гонористі
Земні от люди усі чисті
Омили бруд уже давно,
А ми от місимо це багно.
Там добре де нас нема,
А де ми є то там журба.
Повела землю рідну сиву
Нема надії на добу щасливу.
Ми заслужили таке собаче,
Не витримав кричить плаче.
Невдало прийшов на світ сивий,
Ти ніколи не станеш щасливий.
Тікай від горя далі по землі
Пожаліють люди, але чужі.
Не плач мовчи вже досить
Не забувай якщо попросить,
То розкажи про невдалий світ,
В якому жив і посилав привіт.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233513
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2011
У слушний час змінився вже,
Не пам’ятаю хто вмовив мене.
Учись того, що хочеш знати.
Почав учитись набувати
Тих знань важливих і цікавих
Мчав назустріч відкриттям
Дізнався і пізнавав сам
Лихих, тупих, лукавих
З якими зустрічався часом.
Не думав про кар’єру я раніше
Не думав, що стане гірше.
Прогаяв час за пивом квасом
Спинився вчасно на кінець,
Подумав, чому я не мудрець,
Чому не можу я вивчати
Того, що мушу обов’язково знати?
Не можу, ні – це не причина,
Забрала в далечінь машина
Провести час весело й жваво
І ще напитися чимало…
Суміжно криві креслю кути
Планую траєкторію,
Від перешкод життя б втекти
Й забути кумедну історію.
Навчусь всього?!
Напевно не подужає ніхто,
Вивчу щось добре одне,
Мабуть спасе воно мене.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233512
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.01.2011
Небажаний гість
Заліз у хату побив усе,
Але нічого з собою не несе,
Ага, голодний їсть.
Розвелось безліч тих голодних
Не зачіпав напоїв хмільних холодних.
Їхали цигани кота загубили
Послали малого шукати
Він не знайшов, заліз до хати
Дізналися вони, і малого вчили,
Що слід в хаті шукати
І як клянчити і як благати,
Як туману пустити в очі,
Як красти майно щоночі…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233478
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.01.2011
Високо в небі летять птахи
Посивіли в лісі вже мохи,
Гниє листя на землі
Нестримний жах шкребеться по душі.
Не варто так тужити за землею,
Бо скоро зустрінешся з нею.
В одне ціле зійдетесь разом
Та присниться однаковий сон.
Поєднає ваші душі з вічністю,
Бережно візьме з ніжністю
В край далекий і сумний
Там де склався шлях кривий,
З полем вічного мутного
Та красивого й кривого.
Чому вірити повинен
Так вже землі винен…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233476
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.01.2011
Я лист прощання напишу
Не буду вішати лапшу,
Знімати важко її вам
Заграють труби загримить барабан.
Омили, взяли понесли далі,
Сльози ллються, а нема печалі.
Проводжали, світ великий був,
Хоч старий та я все чув.
Чому побиваються за старим?
Помер тай все із ним.
Поховали, закопали,
Випили, згадали.
Провели на небеса,
Але наткнулися на списа.
Кинули в пекло жарке.
Провинився мучать мене.
Ну так і треба грішному,
Що колись втік із дому
Та вбивцею став холоднокровним,
Підлий смоли, щоб став казан повним,
Бо тягне наче по спині,
Простіть убивства ви мені.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232114
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.12.2010
Україна рідна мати,
Не вкрадеш не будеш мати,
Як постелиш так і ляжеш,
Як погано – нічого не скажеш,
Бо сам робив собі дорогу,
Ніхто не підкладає тобі ногу.
Не падай сам в очах народу,
Бо чоловік козацького ти роду.
Ти винен, ми простить зуміємо знов,
Бо нам ти плоть і кров.
Чому ти крав, чому мовчав?
Батькам своїм нічого не казав,
Тепер попався на гарячому взяли
Вони не мучили лише питали.
Чому зробив поганий вчинок?
Мовчиш, підеш ти на спочинок,
Колонія розуму навчить,
А він штовхається кричить.
Не хоче йти в погані руки,
Не витерпить такої муки,
Нема у тебе вибору синок
В житті для тебе це урок.
Кара справедлива,
Історія правдива.
Бо чесний суд відбувся
Живий, в колонії не загнувся.
І вийшов він на волю
Будує іншу долю.
Зрозумів поганий вчинок свій,
Він багатьох зустрів їх наче рій.
Усі з проблемами чужими,
А тут ще він з крадіжками своїми.
І добре вчився чесно жив,
Але не стримався переступив
Кордон закону та вийшов із води,
Сухим постав перед судом, але борги
Списали цей раз йому, бо чистий
Служив прекрасно він державі
І думав тільки жити в славі,
Бо вийшов із води пречесний.
Адвокати знають свою роботу
Вони вимиють усю гидоту
За гроші маму продадуть,
Сліди криваві заметуть,
А далі було дуже все чудово,
Бо він багатий став казково.
Плював на все на всіх людей,
А ще ненавидів малих дітей,
Бо в колонії били тяжко,
Стиснувши зуби було важко.
Закалка добра для нього
Та не кидає вже заняття свого.
Привик до хліба вже чужого
Нечесного, але святого.
Вірить в правило своє
Якщо неправий то хай уб’є
За дії вчинки чи життя,
Набридло підбирати сміття
Розкидане за малу зарплату
Він полюбив і живиться чужими плодами.
Вдачу пихату
Виховував роками,
Набридло жити жебраком,
Набридло порпатись на городі
Віддавсь азарту, насолоді.
Набридло жити жебраком.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232081
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 30.12.2010
В стакані білая вода,
Ворушиться ніби жива.
То крепке зілля - водяра,
Як вип’єш лізиш як примара.
Непотрібно забагато пити,
Бо менше будеш жити.
Та п’ють, пили і будуть пити,
Не можуть без цього жити.
Звичка шкідлива ввійшла в моду,
Нема чого втрачати нашому народу.
Хоч якось себе розвеселяють
Рачкують або співають.
Стаканом горе не залити,
Не треба так багато пити.
Тому, що мусимо жити
І краще щось творити.
Як не собі то дітям нашим,
Замисліться над вчинком вашим.
Поки кінець ще не прийшов,
Як місяць зійшов,
Над свіжими могилами,
Куди занесла вона вас крилами.
Яка біла подивись,
А робить чорного чоловіка
Подумай, спинись
Поки ти ще не каліка…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230482
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.12.2010
Безглузде існування,
Скажу та к на прощання.
Ілюзії розтали,
І мрії всі пропали.
Зосталась тільки краплина,
Та чорна птахова пір’їна
Полетів геть нема його,
Шукаймо сенс життя свого,
Бо вже не зустрінемо його,
Шукаймо сенс життя свого.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230479
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.12.2010
Маленькі люди, ми одні
Живемо самі по собі.
Видумуємо щось нове
Корисне і казкове.
Та чи воно все не шкідливе
Ось те казкове і красиве.
Все нове-нове і новіше
Одне за інше красивіше.
Дурницю вони втнули
Станцію випадково рвонули.
Загинуло чимало
А більше люду постраждало.
Минуло вже багато років,
Але мовчить не робить кроків
Держава наша Україна,
Бо море всім їм по коліна.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229356
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.12.2010
Краса врятує світ? Напевно так,
Але не врятувався наш юнак.
Хотів навіки стати молодим.
Сказав бажання,
Хтось виконав прохання,
Він зрозумів побачивши портрет старим,
Сховав в кімнату ще раніше,
Став почуватись сміливіше.
Про загадку його,
Не знатиме ніхто.
Художнику він тільки показав,
Після того, його ніхто не зустрічав,
Бо знайомого він свого шантажував,
Щоб той художника розклав.
Знайомий виконав усе, що той бажав,
А потім на себе руки він наклав.
Краса залишилась, портрет згниває,
Не стримався ножем портрет вбиває.
І сам помер, ставши старим
Портрет залишивсь молодим.
Його краса не врятувала,
А тільки горя йому завдала,
Будьте обережні з думками,
Подумайте перед тим як загадати бажання,
А що як хтось ненароком виконає ваше прохання
Така подія може статись з вами.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229353
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 17.12.2010
Йдучи незнаним шляхом власного життя,
Куємо долю, щастя за яким живемо,
Життя прекрасне і скоро ми помремо.
Те все хороше йому немає вороття.
Збагнути треба чого ми хочемо від життя,
Одні хтять славно жити,
А інші хочуть все пропити,
Усі ми різні нас лише єднає
Наша рідна мова
Історія славетна та чудова
Держава незалежна – Україна, яка вмирає.
За десять років зрушень мало
Ми б жили краще, якби менше крало.
Можливо за сто років будуть жити краще
Для нас все втрачено життя пропаще.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228079
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.12.2010
Осінь настала холодно стало
Листя пожовкле майже обпало.
Десь під парканом собака лежала,
Кістку велику вона обгризала.
А осінь прийшла,
А потім зима,
Прийде і все замете,
Так шкода, що літо пропало.
Так шкода, що листя зів’яло.
Так шкода, що холодно стало.
Так шкода, що літо пропало.
І шкода тих теплих годин,
І шкода тих диких тварин,
І шкода тих людей,
І шкода тих усіх дітей,
Бо літо пішло на спочинок,
В житті не буває зупинок,
Щоб порадіти
І літо зустріти
В усій красі побачити його
Відчути смак існування свого.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228078
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2010
Важко жити, вмерти – жалко
Чому все так складно моя Фіалко?
Тобі простіше ти красива,
Задоволена життям й щаслива.
Та мушу тебе спитати
Кого нам треба поважати?
Хто ліг кістками за свободу,
Ми пам’ятати довго будемо вас
Низький уклін, аж до землі від нас.
І українці отримали свободу
Свободу, за яку віками
Боролися всі без тями.
Депресія, усе пропало
І листя у фіалочки зів’яло.
Їм не вистачає того що накрали
Усе собі, а ніщо залишають для держави.
Кажіть, що хочете мені,
Але їх справжнє місце у тюрмі
Ні сорому, ні совісті не мають,
Невинні люди тільки страждають.
Народ дрімає, спить,
А за державу серце аж болить.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227709
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2010
Життя було більш складне,
А для інших більш просте.
Хто частіше хитрував,
Той на других заробляв.
Ось таке життя було,
Як прозоре синє скло,
Що стояло перед нами
Перед нами бідняками.
Бідували, бідували,
Кращого життя шукали,
Але що будеш казати,
Сіли біля білої хати
Бунтували, заклинали,
А от грошей нам не дали.
Розікрали Україну,
Як маленьку ту дитину,
Яка стояла під дверима
З переляканими очима.
Хто жив на широку ногу,
Мав для себе кращу змогу
І сім’ю прогодувати
Та дітей десь влаштувати.
А от наші депутати
У парламенті вигрівались,
Демагогією займались
Тай вирішують депутати
Нову голову обрати.
Так ой довго вибирався,
Що аж світ над ним сміявся,
Та сміявся з світом я
Й уся моя рідня.
І казалось вже на розум
Розрахуйтесь по скоріше,
Нас це дуже-дуже втішить.
Мало того, що не дають
Ще до того все крадуть
Украв гроші, далеко втікав
З паспортом чужим
Наші не слідкували за ним.
То добре, що хтось впіймав
Затримали, заарештували,
Обвинувачення потім зачитали
Адвокатів хороших найняв
Хабара великого комусь дав.
Утік далеко в Америку
Лежить на боку
Дурнями він усіх поробив
Жаль, що його ніхто не вбив.
Америка жирного кота не відпускає,
«О краєвид моя Панама де ти?
З моїми грошами
Недоторканність рідна, спаси
Від камери холодної вогкої пронеси.» -
Такі слова він може говорив,
Коли на Україні жив.
Лише один попався
Нарешті вже з вогнем догрався,
А скільки ще до цього часу крадуть
Роботу люблять, як бджоли над нею гудуть.
Корупція росте, зацвітає
Президент нам всім прощає.
Усе він знає і не дбає за нашу Україну
Тим часом розкрадають, як малу дитину.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227708
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 10.12.2010
Чому живемо ми, для чого?
Ніхто не знає крім простого,
Що нам дано природою земною
Напевно всі погодяться зі мною.
Життя складне думати треба головою,
Поки не зробиш щось дурне з собою.
Безглузді війни, голод,
А потім серп і молот.
Навіщо все це нам робити,
Ми всі для того щоби жити,
Смакуймо хвилю власного життя,
Бо нам назад немає вороття.
Неважливо тим прожити, хто живе для всіх
Дарує щастя людям, сміх,
За нас заплачено авансом,
Тож не вагайтесь з вашим шансом.
Живи чесно й правильно на землі
Нехай здійсняться всі мрії твої.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227253
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2010
Україно, наша нене ти єдина,
Що з тобою, люба Україно?
Що зробили з тебе ти не помічаєш,
Бо про людські біди ти нічого не знаєш.
До чого докотилася держава молода,
Мов та бабуся згорблена, не сита і стара.
От розумні люди нашої крові,
Повтікали закордон в краї чудові.
Чому нема щастя радості в житті?
Мабуть тому, що ми живемо на проклятій землі.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227252
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.12.2010
Падає листя, ідуть дощі,
Осінь принишкла десь у далині.
Ласкава пора у вільний свій час
Вогник любові запалює в нас.
Тільки лиш треба добре вспівати,
Вогник любові швидко вбирати.
Хто не встигає, той не відчуває
І про осінь нічого не знає.
Хороша природа, хороша погода
Чекає, сумує, бунтує і все таки чує
Той шелест легкий, непомітний, сумний.
Який нам навіює мрії, надії,
Але крокуючи за часом, змінюється все
Мабуть так і буде, а може і не…
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227060
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.12.2010
Я так люблю тебе моя ти Україна,
Тебе любити й пам’ятати буду до загину
Та сталось так, що я покинув Україну
Ночами згадую, коли стаю я на коліна
І богу молюся я за тебе
О моя рідна, Україна!
Як хочу я приїхати до тебе
Дихнуть повітрям, впасти на коліна.
Обняти дерево зелене,
Як це важливо все для мене,
Бо я живу на чужині
І як додому хочеться мені.
Хоч дім мій давно уже там,
Я тут живу багато літ,
Для мене тут немає бід,
Які я пережив на Україні сам.
В мене є все: робота, гроші
І люди тут привітні і хороші
Добре жити на чужині
Я остаточно сказав собі,
Що другу рідну батьківщину,
Я вже ніколи не покину.
2000
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227059
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 07.12.2010
Роки спливають як вода,
Природа робить свої зміни.
Що стало з нашої країни,
Не знаю, коли прийшла пора.
Колись могутньою була,
Як квітка польова цвіла,
Давала гідний відсіч ворогам,
Гордитись минулим треба нам.
Боротись нам за справедливе
Не слухайте тих хто обіцяє,
Брехун не зробить, він сам це знає,
Борімось і життя буде щасливе.
Ми пам’ятаємо як нас притісняли,
Розумних зробили ворогами,
У табори, така розправа з нами
З сміливими простіше – повбивали.
За речення, чи слово
Тебе ловили і питали
Про, що самі вони не знали,
Страшенно важко, не чудово,
Яку же силу має слово,
Яке вони писали.
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226873
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2010
Яка чудесна в нас земля,
Які грунти, ліси, вода,
Немає ніхто такого добра.
Що треба нам ще для життя?
Ми – незалежні, працьовиті
Веселі й горді, сильні духом,
А хто загинув земля їм пухом,
Та навіки в пітьмі закриті.
Нема війни, не голодуємо
В нас ніби добре все, як у всіх
І ми готові випередити їх
Скажіть, чому ми всі страждаємо?
Влада в нас розумна, лише ми барани
Темні люди без освіти,
Як нам жити, куди нас діти?
Влада в нас розумна хай скажуть вони.
Де наші гроші, які ми заробили?
День-у-день ми усі працюємо,
Ми не живемо, лише існуємо.
Навіщо ви все це вчинили?
Вам просто так це не минеться,
Терпіння нам колись урветься.
2000 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226872
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 06.12.2010
П’ю біле солодке вино
І думаю як мені повезло,
Що сьогодні неділя – вихідний,
Що сьогодні зостався самий.
Споглядаю хвилювання вітру,
Жовте листя схоже на нас
Небо засмоктує свідомість у прірву
Розчиняється біль, зникає час.
Політ птахів і літаків
Спокою не порушить неба,
Здається що усе вже є і більш не треба
Горіти, страждати, проживати більше днів.
Я бачу суть, та це ілюзія омана
Іще далеко йти до океану
І манго хочеться вкусити,
І хочеться іще пожити.
Пожити на атракціоні,
Побути у солодкому полоні
Де зло, страждання, гіркота
Де чаша на пів пуста.
Кінчився солодкий напій
А небо не кінчається ніколи
Тільки голуба пустота…
Душа згадає себе
Звільниться від часу,
Бо це лиш ілюзія
Усе важливе – другорядне
Те тіло безпорадне
Служитиме титану – духу
І серце пізнає безмежність неба,
Свідомість вища проявиться…
Існує тільки порожнеча
Та боїмося ми її,
Бо самі всередині такі.
На порожнечу, як на небо
Хмари, грози проектуються…
Цей мінливий світ, світ страждань
Усе проходить скрізь пальці як вода
Усе тане наче лід і немає сліду.
Усі рухаються до кінця життя
Смерті і старості не минути,
Щоб ти не мав у цьому світі
Все втратиш і буде тільки гірке усвідомлення мінливості.
Шукайте океан, щоб розчинитися
І більше не родитися.
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220229
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.11.2010
Вдивляючись у очі незнайомок,
Шукаю притулку хоч на мить
Та бачу лиш самотність їхню і свою,
Та бачу лише біль, який застиг у погляді
І в кожного різний – свій біль.
Біль самотності, біль недуги, біль радості, біль переживання…
Я шукаю притулку, я шукаю знайомий погляд.
Я хочу зігрітися серцем
Я хочу танути тілом
Я хочу возвиситись душею
У вирі вищих почуттів.
Та скільки ще прожити життів,
Щоб зглянулися, полюбили
Свій біль і тугу залишили
Для шукачів притулку, порятунку;
Фортуна їхня усміхнеться хай дарунку.
Вони так як і я, не спалюють своє життя,
А у обіймах незнайомок у поглядах глибоких і болючих,
Знаходять дім, притулок, землю миру.
І замість болю хай буде вогонь достатку,
І замість поспіху, ритмічні дії,
Хай не тривожить мене світ, бо добре – чорт мене бери.
Вдивляючись у очі незнайомок
Шукаючи притулку хоч на мить
Бачу як життя горить…
Хто ми полум’я чи свічка?
Чи той сірник – одного використання?
Тамую біль притулком подібних
Та не зустрів я оченят тих рідних.
Біль від самотності це біль без краю
Я зустрічаю його в поглядах незнайомих
Та чи знають вони, що я також самотній…
2010
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212633
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.09.2010
Не так вже сонце гріє
Вітер сіллю не палить
Тіло ще про хвилі мріє
Та не повториться ця більше мить.
В одязі іще пісок лишився
Море сниться кожну ніч,
Засмага змиється поволі
Буденні дні замінять відпочинок.
Чорнява гарна дівчина
Нагадує про себе дзвінками,
Вона сниться іноді,
А її голос навіює затишок.
Вона зникає, потім знову є
Період затишшя, період очікування.
Я її знаю, трохи знаю
Вона не така вже і погана
Вона, як море непостійна
Вона, як пісок гаряча
І взагалі я її люблю
Не знаючи чому саме.
Важко з серця відпустити
Завжди присутнє сумування
Важко втримати, ніж зловити
Таке капризне це кохання.
2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2010
В душі відлуння пустоти
Там місце є, але для кого?
Прагнучи любові, чистоти
Та не виходить враз нічого.
Потрохи ніби привикаєш
Завжди самотність, завжди думки
Для себе кращого бажаєш,
Його нема цілі роки.
В душі відлуння пустоти
Ніби криниця або прірва.
Тілу боляче терпіти
Солодкі сни – свідомості переживати.
Світ людей гуляє навколо
Заразна радість чомусь не переходить,
Душа дихає кволо
Та з тіла чомусь не виходить.
Пуста душа, пусті слова
Пусті погрози, обіцянки
Нема заступниці – коханки,
Щоб та душа наповнилась сповна.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209410
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2010
Люблю хоч ти мені не віриш, не довіряєш,
Тебе цілую, із ввічливості ти відповідаєш,
В очах лиш відблиск питання:
«Чи є насправді те кохання?».
Я люблю без надії,
Без зиску й користі дрібної,
Коли я бачу милі оченята тії,
Я забуваюсь від краси такої.
Зі сторони це смішно спостерігати,
А я від щастя радості не можу передати.
Я буду далі тебе кохати
Винагороди чи взаємності не хочу вимагати.
Боюсь найбільше розчарування,
Яке буває від кохання,
Коли згасають поволі почуття,
Тоді не бажаєш і життя.
У будь-яку хвилину я готовий вмерти
Та в пам’яті любовні втіхи не можу стерти
Заради людського щастя потрібно жити
Його не викинеш й немає чим замінити.
2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2010
Моє серце палає
І душа ніби тремтить,
Бо кохання минає
Воно з часом разом біжить.
Таке життя мене дивує
Воно дразнить мене до сліз буває
Мій плач ніхто вже не почує
Моя печаль завжди минає.
Серце палає, швидко б’ється
Минулим тішиться свідомість
Хоч пережити ще раз все це,
Не бажано для мого серця.
Бувають миті, коли хочеться померти
Й не бачити мерзенних цих людей
У пам’яті своїй невдачі стерти
І взагалі вимкнути просто світло…
Вимкнути просто світло
Закрити потік думок
Зникнути, розчинитися
І ніде не з’явитися.
Від життя тільки втома,
А радості мало так буває
Від роботи не одна судома,
А грошей завжди немає.
Моє серце палає вогнем,
Чи може то запалення легень?
Та чи потрібен цей мені день?
Утратив цінне я для себе
Його не в змозі віднайти.
Не знаю чого я шукаю
Не знаю я до чого йти.
Я зупинився, щоб перевести подих,
Щоб взяти дещо від життя:
Трохи щастя, трохи втіхи
Іще я візьму сивину…
Моє серце палає
Та вже ніби згасає
І душа тремтіти перестала,
Мабуть вона давно пропала…
2007
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209131
рубрика: Поезія,
дата поступления 03.09.2010
Моя печаль мене вбиває
В душі відлуння пустоти
Моє серце льодом обростає,
Бо далеко від мене ти.
Ти мила, ніжна, чарівна
Й без порівнянь красива
Та деколи чомусь сумна,
Зажурена і нещаслива.
Без тебе я як вітер в полі
Без тебе я як камінь на дорозі
Не розділила ти зі мною долі
І я в печалі, я в тривозі.
Мої думки заповнені тобою,
Нагадує про тебе все довкола.
Я чую тільки ім’я Світлана,
Я бачу тільки посмішку твою.
Раптово так розлучились
Я навіть в очі не сказав прощай
Я навіть не обійняв, не поцілував
Раптово поїхав в пошуках кращого…
Пам’ятаю всі зустрічі,
Пам’ятаю ночі і дні,
Пам’ятаю солодку втому,
Пам’ятаю свою зухвалість…
Мене завжди тягнутиме туди,
Де я щасливим був,
Де я кохання відчув.
Я не хотів від тебе йти.
Я чую голос на іншій стороні
І так боляче, і прикро мені,
Бо я ще маю почуття до тебе,
А ти далеко так від мене.
Я холодний, ніщо мене уже не гріє,
Ти охолола теж до мене.
Я стороннім став для тебе
Та минуле не можу просто відпустити.
Минуле приваблює неповторністю,
Другого дублю не буває.
Минуле приваблює спогадами,
Які хотілося б ще пережити.
Моя печаль мене вбиває,
Бо що було пройшло і немає
Доказів історії правдивої,
Доказів любові зрадливої.
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2010
Я можу тебе обійняти
Ти ніби близько – відчуваю
Мені лишається сказати
Як сильно я тебе кохаю.
Ти засмієшся і зрадієш
Побачити мене ти мрієш.
Я теж зустрітися хотів
Зробити це я не зумів.
Відстань на витягнуту руку
Дарує нам лише розлуку
І я продовжую печаль долати
Я буду вірити, чекати…
Чекати слушної години
Чекати вірної людини
З якою є про що поговорити
Й печаль свою надвоє розділити.
Поки я печаль долаю
Поки шлях сльозами припадає
Тобі знайти усе бажаю
І хай усе це не минає.
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209008
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2010
Я повертаюся туди
Куди волів не повертатись.
Я роблю те,
Чого давно вже не робив
Це дивно знову відчувати
Так ніби перший раз кохати.
Ті самі роблю помилки,
Що і раніше допускав,
Але тепер я можу виправити їх
Чого не міг робити я раніше.
Цей досвід треба довго набувати
Та досконалості ніхто не може мати.
Я визнаю, що це мені потрібно,
Адже без цієї писанини я ніхто.
Прагнучи відобразити свої думки,
Котрі ніяк не можуть зникнути,
Вони як вічний дощ, як вічне небо і зірки
Вони безсмертні, а я маю тільки виділені роки.
Цього достатньо, щоб бути щасливим
Цього вистачить, щоб жити і думати що все добре
Та все ж таки хочеться чогось більшого, ніж маєш.
Труднощі і потік бажань підвішують мрію в повітрі,
Вона як блискуча цяточка зависає,
А з часом різко затухає.
Я ніби маленька рибка в тісному акваріумі,
Я прагну з нього вибратись чим скоріше,
Але коли рибка вискочить з стікляних рамок
І впаде донизу, то без води вона загине.
Заплатити життям за мить свободи, за мрію
Я готовий, але вагаюсь зробити якусь дію.
Я далекий від життєвих турбот
Мене не хвилює те, що хвилює багатьох.
Я не думаю, що буде колись
Я знаю, що є тепер, що є зараз.
Не хочу заглиблюватись в спогади чи майбутнє планувати
Все іде своєю ходою я можу тільки спостерігати.
Я визнаю, що безсилий
Я прийняв обставини, які від мене не залежать,
Звичайно це безглуздо здаватися і вірити у випадок,
Але я більше не можу чинити інакше.
Я схиляюсь перед долею, вона в руках мене тримає
Я підкоряюсь задуму, бо хтось краще за мене життя знає.
Я повертаюся туди, куди волів не повертатись
Я роблю те, чого давно вже не робив…
Я заплачу, я можу засміятись
Я ніби був, я ніби є, я ніби жив…
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208779
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.09.2010
Забув тобі одне сказати
Мені приємно тебе цілувати,
Малинові вуста твої смакувати,
І вушко твоє м’якеньке кусати.
З тобою час не так летить
Все завмирає ніби вмить,
Коли твій погляд бачу я,
Коли чудова посмішка твоя
Мене радіти заставляє,
Що аж розум мене покидає
Від щастя від теплоти,
Від того, що зі мною ти.
Сказати одне тобі забув
Я щось між нами відчув.
Тебе цілую ніжно я
До себе міцно пригортаю,
Скажу тобі, що ти моя
І лиш тебе одну кохаю.
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2010
Напевно я тебе люблю
Ти не така уже й погана
Я про одне тебе молю
Люби мене моя Тетяна.
Твоя посмішка, очі й ніжна шкіра
Твоє темне як ніч волосся…
Я кохаю тебе і мені ще не вдалося,
Щоб в тебе з’явилась надія й довіра.
Таня, ти небесний птах
Ти надто високо літаєш,
Хай відступить сумнів і страх,
Адже ти когось кохаєш.
Ти даруєш мені надію
Я бачу в тобі ідеал
Я бачу нездійснену мрію
Ти бачиш розпач і провал.
Таня, я тебе люблю
Я кохаю тебе Тетяна.
Для мене ти одна кохана
Люби мене прошу, молю.
Тобі віддам я серце і життя
Таня, для тебе зроблю все
Повір у мої щирі почуття
І день новий нам щастя принесе.
Але усі мої старання
Навмисно ти не помічаєш
Я розриваюсь від кохання,
А ти мовчиш, спостерігаєш…
Я дав тобі зрозуміти,
Що означаєш ти для мене
Без тебе я не можу жити
Таке це почуття шалене.
Твоє мовчання мене вбиває
Краще скажи прямо ні.
Моє серце вже довго чекає,
Забагато сумнівів іще брехні.
Таня, хоч кохання невзаємне
Хоч любити ти мене не будеш
Все що було обом приємне
Обіцяй, що ніколи не забудеш.
Бажаю щастя і весни
Таня, зичу тобі любові, тепла
Нехай правдиві стануть сни
Де ти закохана була.
Нехай в тих снах мене немає
Там прийде той, кого ти бажаєш.
Він скаже, що по справжньому кохає
Ти теж надіюсь покохаєш…
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208653
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 31.08.2010
Втрати та витрати
Переважають у житті
Їх неможливо уникати
Їх неможливо поміняти
На щось корисне і приємне
На щось цікаве і таємне.
Втрати часу, витрати грошові
Втрати і ще раз витрати
І знову і знову витрати нові
І знову приходиться дістати
Втрати ще раз втрати…
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208650
рубрика: Поезія,
дата поступления 31.08.2010
Літають високо, літають і низько
Та є такі, що стоять на землі,
А їхні руки досягають до небес
Та зірок з неба їм не треба.
Вони можуть підкинути високо,
А можуть низько опустити,
А можуть зняти із шляху
І кинути об землю.
Це боги, це титани земні,
Вони за порядком слідкують
Вони вбивають, грабують,
Роблять усе в своїх інтересах.
Хоча вони не літають,
Хоча мають могутність,
Небеса їх запитають
Про добро, про його сутність…
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208547
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2010
Солодка брехня
Лунає щодня.
Прикрашена посмішкою з білими зубами
Виражена злобою та хитрими очами.
Панує у думках,
Блукає по світах.
Брехня іще така буває,
Що скромність навіть виникає,
А поведінка і мова спокійні,
А люди зовсім ненадійні.
Брехня для краси, брехня для забави,
Брехня – це більша половина виконаної справи.
Звикаючи до складного і до почутого
Звикаючи до язика гострого, розкутого
Не знаєш де правди шукати
І взагалі чи варто на це час втрачати.
Солодка брехня
Лунає щодня,
Брехня вживається частіше
Брехня росте усе скоріше,
Нехай і далі вона лунає,
Бо правди вже на світі немає.
Солодка брехня
Лунає щодня.
Прикрашена посмішкою з білими зубами
Виражена злобою та хитрими очами.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208546
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.08.2010
Небо і море,
Хмари і хвилі.
Їх важко порівняти з чимось
Ними можна тільки захоплюватись.
Небо красиве в будь-який час,
Море різне в кожну секунду.
Спостерігаючи як рухаються хмари
Повільно йдучи за ними,
Здається ніби світ рухається від кожного кроку.
Крок вперед, крок назад
Хвилі приходять і відходять.
Здається ніби світ підкорений тобою,
Ніби ти є потенційний бог,
Який створив свій новий світ,
Де все відбувається за згодою твоєю
І тільки твої бажання реалізуються.
Важко зрозуміти чи це ілюзія
Чи це реальність, чи це щось змішане…
Небо і море рухаються від того, що рухаються люди?
Чи люди рухаються від того, що рухається небо і море?
Питання без відповіді,
Краса без порівнянь.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208042
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.08.2010
Прочитано останній лист…
Самотності напевно не минути
Останні рядки прийдеться забути,
У них не більше ніж погрози
Написані через гарячі сльози,
Через спогади рожеві, ідеальні,
Через ревнощі та помилки фатальні.
Початок завжди цікавий,
Кінець передбаченню не підлягає,
Середина наповнена дрібницями
Хорошими, поганими, різними.
Варто лист цей залишити
Це доказ колишнього єднання
Це доказ щирого кохання,
Яке неможна замінити.
Прочитано останній лист не до кінця.
Самотність пройшла стороною
Те що здавалося чорною бідою
Відступило, зникло, загуло…
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208041
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2010
В одній чашці змішали солодке і гірке.
На вигляд чорне, кепське і гидке
Та смак ще більше дивовижний за вигляд
Ніби тютюн, та ні це видно попіл.
Зола лишається на язику і на зубах.
О дивовижний напій!
Дивовижний смак, запах, колір,
А саме дивне те, що цей напій дає.
Він тамує жагу, він прискорює серце,
Він підживлює розум і манить думки.
Двозначність смаку:
Кому солодку чашку, кому гірку
Усі задоволені, щасливі наполовину
Іншу половину займає нещастя, незадоволення.
Подвійний зміст сказаного і почутого
Заставляє зробити вибір між одним та другим,
Бо третє це коли вибір відкладається
І обставини складаються так, що мимоволі
Буде зроблений вибір за нас, замість нас
І буде не солодко, і не гірко, а буде сіль…
Зволікання з вибором, відкладається на потім,
Невизначеність, сумніви, невпевненість…
Ці причини породжують наслідки,
Які не підлягають виправданням,
Тобто замість свідомого вибору між двома
Може з’явитися альтернативний варіант
І буде не солодко, і не гірко, буде сіль…
Дивний напій
Схиляє до дій,
Він робить певні дива
І сила приходить нова.
Та не довго думки напій манить
Та не довго смак і запах бадьорить.
Усе проходить через години
Усе залежить тільки від людини.
Напій це лиш чорна вода і не більше
Вона робить комусь ліпше, комусь гірше
Усе залежить від сприйняття,
Нічого не вдієш таке життя.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207878
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.08.2010
Кричить сова
Шумить трава,
Зорі мерехтять,
Люди всі вже сплять.
Діти ночі насторожі завжди
Лише одне завдання у них
Вони не допустять біди,
Вони бережуть сон живих.
І не беруть вони ніякої платні,
І не чекають на подяку й визнання,
І не сумують, що завжди одні
І не з’являються з початком дня.
Діти ночі, вони ховаються в траві
Вони ні мертві, ні живі.
Вони ніде та мабуть всюди
Вони не звірі і не люди…
Блукаючи у темних місцях
Невипадково відчуваєш страх,
Страх через присутність невідому,
Страх через холод і втому…
Лунають дивні звуки…
Діти ночі так лякають,
Бо люди часто заважають
Пхають носа і загребущі руки.
Діти ночі дарують безсонним сни
Забираючи спогади тяжкі, які були удень.
Діти ночі неслухів карають довгим сном
За те, що деякі ночі взагалі не спали.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207876
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 26.08.2010
Коли йде дощ я бачу море,
Коли йде сніг я бачу гори,
Коли пролиті сльози бачу,
То сам від того трохи плачу.
Коли я бачу посмішку щасливу
Я підкоряюсь такому диву
І сам радіти починаю,
Але чому ніяк не знаю.
Коли зустріну погляди глибокі,
Коли побачу очі сірі, одинокі
Волів би їм допомогти
Та мушу не оглядатися, а йти.
Коли видно ніч без світил,
Коли лиш вітер підіймає пил,
Коли кепсько на серці і душа сумує
Розум божевільні наміри готує.
Важкість думок і повна ізоляція,
Коли приходить складна ситуація,
Коли не знаєш, що робити
Я бачу необхідність далі жити.
Коли йде дощ я бачу море,
Коли йде сніг я бачу гори…
Я бачу інший стан речей,
Я бачу примари з минулого
Я бачу власну безпорадність
Перед нескінченним світом.
Я бігаю по колу
Сподіваючись вийти з нього
Та шлях мій визначений ще до мене.
Коли я бачу коло, де життя моє обертається
Я знаю, що воно раптово обривається.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207711
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 25.08.2010
Гірше за провал може бути тільки
Усвідомлення і передбачення провалу.
Це як будинок з колоди карт,
Одна карта може зруйнувати все,
Все те, що вже було до неї
І важко знати це, коли ставиш останню…
Останню карту, яка нищить попередні.
Це провал, його видно ще тоді,
Коли остання карта лежить на столі
І знаєш ти, що ставити її
Мабуть не слід, бо впаде будинок…
Будинок це виконана робота, задум
І все, що вже було зроблено може бути марним,
Бо вийшло перенавантаження задумів,
Задуми залишились в повітрі,
А виконання не відбулося…
Краще не знати, що чекає тебе
Краще вважати, що все вийде,
Краще не усвідомлювати, що не далеко до провалу
Краще сліпо вірити і тоді…
Тоді провал буде легше пережити,
Бо вірив ти, що міг хоч щось змінити.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207710
рубрика: Поезія,
дата поступления 25.08.2010
Одинокий птах в небі кружляє,
Одинокий птах летить не сідає.
Одиноких птах пір’я втрачає,
Одинокий птах далі літає.
З кожним рухом його крила
Пір’я сиплеться із птаха одинокого.
Втрачається сила, він падає
Та сам ще цього не усвідомлює.
Він стає голим та кволим,
Затухають очі хижака.
Він прагне страх поміняти
Та волю за страх важко віддати,
Одинокий птах чекає дива
Чекає, що зміцніють крила
Чекає, що підніметься високо
І буде там не зовсім одиноко.
Усі завжди чекають щось
Птахові також здалось,
Що все колись, а може вже
Повинно помінятись на таке,
Яке він бачив, може чув.
Птах одинокий не збагнув:
Змінюємося ми, а речі не міняються
Вони у спадок залишаються…
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207287
рубрика: Поезія, Вірші про тварин
дата поступления 22.08.2010
Пізнавши біль, розпач, насолоду…
Дізнався про заміни, які викликані
Одним чи іншим відчуттям
В хвилину смутку і тривоги.
Гасне світ, постають нові образи,
Образи, які не мають пояснення,
Образи в яких є тільки одне.
В них знаходиться суміш брехні та правди.
Уявне видається за дійсне,
А дійсне за уявне…
Пізнавши гіркоту корисливості
Хочеться, щоб вона зникла
І залишила після себе порожнечу.
Гасне світ, гасне свідомість, зникає все…
Це все, що зникло є тільки одним і неповторним,
Але плин часу, розгортання подій
Знайдуть спосіб, щоб замінити втрату,
Хоча для кого ця втрата грає роль.
Зрозуміло, що не для того хто зник,
А для того, хто є і не губиться в просторі
Для того, хто вбиває час до кожної секунди.
Пізнаючи щось погане, розумієш
Що добре, що так сталося,
Але для таких висновків потрібен час
Який несе з собою зміни, заміни, втрати.
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207286
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.08.2010
Як добре бути молодим
Завжди здоровим і живим
Як добре ні про що не жалкувати,
А просто жити і кохати…
Кохати це життя, цей світ мінливий
Біжить гаряча кров і ти щасливий
Щасливий, бо тепло, бо сильний, бо молодий
Щасливий, бо родився і завжди буду такий.
Щоб цим життям радіти
Слід просто насолоджуватися і жити,
Як добре бути молодим
Ще краще – користуватись цим.
Душа немає віку, вона весь час молода
Тіло горить як свічка, тільки капає вода.
Ці сльози зібрані з життя усього,
Ці сльози щастя молодого.
Як бути можна молодим,
Коли вже ти є неживим?
Душа є завжди молодою
Вона усе, що було забере з собою.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207103
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.08.2010
Куди зможе зайти згубність звички
Відомо тільки самій природі звички.
Де вона з’явилася чи від кого перейшла
Це вже не настільки важливо
Як те, що відбувається з власником несподіванки,
Яку сподівався обминути, але не розминувся.
Згубність звички визначається шкідливістю,
Шкідливістю для об’єкта чи оточення.
Звичка переростає в необхідність,
Необхідність змушує рахуватися з неминучістю,
А неминучість розбиває своєю силою,
Що звичка залишається назавжди.
І де тепер сила, щоб подолати біль через програш
Хоча ніякої боротьби не було, але виграв випадок.
Випадок невипадкових збігів обставин відповідних
За обставинами стежить винуватець їх виникання
І взагалі чи було те виникання без сторонньої допомоги.
Чи звичка допомогла уникнути допомозі сторонніх?
Чому звички мають керувати нами?
Нехай тільки буде вільний вибір,
Але це вже вирішуємо ми: чи правильно чи ні
Оцінить хтось інший, бо з сторони видно зовсім друге,
А перше примарується за вибір у випадку…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207102
рубрика: Поезія,
дата поступления 21.08.2010
Відсутність думок породжує свободу,
Свобода звільняє стурбовану радість,
А радість перетворюється на звичайний стан
І цей стан триває згасаючи потрохи.
Відбувається ілюзія:
Світ звільнився від ще одного споглядання
Споглядання відбувається зсередини
І видно грайливо невигідну реальність.
З кожним звуком з кожним променем світла
Доводиться зустрічатися ще раз по-новому
Бачення цієї зустрічі дещо зміниться
Зміни підкреслять зустріч, наповнюючи її.
Усе ніби ходить саме по собі
Ніякої зупинки нема в усього,
А може зупинитися самому
І більше ніколи не бачити, і не чути
Те, що є навколо, або те, що є в середині
В середині центру крайньої межі частинки
Ця частинка є тільки початком нових частин…
Відсутність думок розв’язує сковану уяву
І вже важко відрізнити серед уявного вірне,
Бо вірне в уявному не може бути правдивим,
Правдивим може бути тільки свобода.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206981
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2010
Гойдається світ по колу
Змушуючи коритися заданому руху.
З кожним обертом стає швидше бігати,
Що в вухах чути свист і гуркіт.
Що це трапилося? З ким це відбувається?
Одні запитання глушать своїм потоком інші.
Кров мчить по всьому тілі,
Кості тріщать від насолоди…
Окреме життя відкривається
І видно як хтось, щось робить
І все це ніби знайоме, але ніби нерідне, чуже.
Чути тільки тиск з усіх сторін
Зараз от має бути вибух,
Навантаження зростає,
Неконтрольована ситуація продовжується
Обставини зникають, лишається тільки спостерігати.
Чи світ змінився? Чи своєю присутністю
Було вплинуто на речі речей?
Зникли всі межі, зникли всі перешкоди
Істина сутність відкрилася в певній формі,
А форма хоч перемішана
В якій змішується: розум, свідомість, відчуття
Та все ж таки зміст в неї той самий
Зміст – беззмістовності, неперервності…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206980
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.08.2010
Декілька секунд…
Декілька секунд, коли темніє в очах
І зупиняється серце, холоне кров…
Такого досягти можливо тільки після смерті
Або при житті використовуючи спеціальні препарати.
Декілька секунд нагадують вічність
Ти тонеш в безмежності відчуттів,
Тебе охоплює бажання сприйняти все одразу
Ти бачиш, чого ніколи не бачив
Тебе відносить хвилею де ти ніколи не був
Ти вигадуєш власний гармонійний простір
Де добре тільки тобі, а інші не розуміють того.
Декілька секунд це багато для тебе одного,
Але ти перестаєш розуміти це, бо розуміння зникло.
Всі, хто намагаються втручатися або перешкоджати
Викликають тільки подив і сміх дивного походження…
Декілька секунд фальшу…
Декілька секунд самонавіювання.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206767
рубрика: Поезія,
дата поступления 19.08.2010
Щоразу ранком дощ
Щоразу темно й сумно,
Щоразу дує вітер
Зриваючи жовте листя.
Шум, який приносить дощ
Холод, який несе з собою вітер
Все це справа однієї пори,
Одного миттєвого дня…
Не думаєш про це повторення
Не думаєш про наступне,
А просто гаєш час чекаючи
На завершення свого дня.
Незважаючи на погоду
Незважаючи на обставини
Незважаючи на згаяний час
Незважаючи на те життя…
Усе ніби втратило здоровий глузд
І немає ніяких пояснень
Та навіщо їх шукати,
Коли все, що тебе стосується
Відбувається не з тобою.
Зникає бажання жити,
Зникає бажання творити,
Зникає бажання кохати,
Зникає бажання прощати…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206766
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.08.2010
Життя проходить повз мене,
А я залишаюся осторонь.
Кожен день в пошуках нового…
Кожен день зникає безслідно…
Ті події, що були раніше
Це було ніби не зі мною
Або взагалі цього ніби не було.
Коли радісно проводиш час,
То згадуєш про це тільки потім
І прагнеш повернутися знову,
Знову до тих веселощів.
Є тільки сьогодні, бо сьогодні є я,
А завтра, що буде завтра, те і буде.
Сьогодні не пам’ятаю, що трапилося вчора
І вчора не пам’ятаю що було раніше
Та це неголовне, головне що є сьогодні
Головне, що в цьому сьогодні є ще я.
Життя проходить швидко
Складається підозра ніби ти не жив
Ніби це не життя, а якась помилка.
Наступний день містить в собі попередній
Та більша його частина переростає в очікуваний,
Очікуваний день за ним стоїть майбутнє
Та майбутнє відкрите часом не для всіх.
Життя проходить безслідно
Не залишаючи потім ніяких доказів,
А доказом того, що я поки що є
Є моє усвідомлення всього, що оточує мене.
Де шукати істину і відповіді на питання?
Краще поринути з головою в земні турботи
І просто жити або думати, що ти живеш.
Життя оточує кругом
Воно нагадує всюди своєю присутністю
Про можливі продовження,
Але в іншій суті.
Життя проходить повз мене
І я не хочу залишатися ні з чим.
Я хочу, щоб сьогодні було завжди
Я хочу, щоб сьогодні було краще, ніж вчора,
А завтра нехай приходить,
Бо я знаю, що завтра буде вже сьогодні
І завтра буде краще, ніж сьогодні.
В цих коротких днях має хватити місця для мене
І для тих хто цього хоче, і прагне бути ще трохи…
Життя пройде повз мене
Я піду разом з ним напевно.
Стороннім нажаль важко сьогодні
Навіть важче, ніж було ще вчора.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206559
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2010
Життя насправді не буває
І нас також немає вже
Це сон, який кругом блукає
Це сон, що людство береже.
Цей сон однаковий у всіх
Та тягнеться завжди неоднаково.
Він обривається на цікавих місцях
Він буває раз і то ніби не буває.
Кожен бачить свої епізоди
Де гратиме важливу роль для себе
Та з часом і долею важко дійти згоди,
І роль зігралася без тебе…
Справжні сни, що в снах панують
Це стан чогось незбагненного,
Це стан душі або провалля?
Справжні сни напевно фальш.
Життя насправді не буває
І нас немає ніде
Все що є його не було і немає
Так було і так буде.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206558
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.08.2010
Одним лиш подихом
Одним лиш дотиком
Ти здатна розбудити,
Ти здатна відтворити
Усе, що втрачено раптово
Усе, що зникло випадково.
Одним лиш подихом
Будуть зігріті вуста,
Одним лиш дотиком
Обмежиться душа пуста.
Далі настане темрява і невезіння
Далі настане криза сірого створіння.
Якщо вже не щастить, то не щастить в усьому
І важко не підкоритися закону цьому.
Бажання близького фіналу
І небажання провалу,
Адже так довго не повинно не щастити,
Адже лишається мало часу, щоб жити.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206190
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.08.2010
Світ стає дедалі тіснішим
Життя щоразу стає гіршим
Цей світ готовий розчавити,
Скажіть для чого далі жити.
Усе розсіялось мов дим:
Пропали мрія і мета
Нічого не пороблю з цим
І голова моя завжди пуста.
Намагаючись хоч щось змінити
Переконаєшся, що жити
Не так то легко як здається,
Сльоза суму ще раз проллється.
Сумуєш, бо не можеш пристосувати
Цей світ до бажань своїх,
Події продовжують нерви псувати
І ти вже проклинаєш їх.
Проклинаєш людей, проклинаєш себе
Проклинаєш той день, коли родили тебе.
Проклинаєш усе чого не було
Проклинаєш і хочеш, щоб життя минуло.
Я не зміг змінити, покращити, прикрасити
Я не зміг пройтися і не впасти
Я не зміг тихо, і щасливо жити
Я не зміг ще трохи сил докласти.
Я байдужий до своїх перемог і втрат
Я байдужий як мертвий солдат
До усього, що було при житті із ним,
Але ще поки я є живим.
Скінчились сльози, а сум лишився
Цей сум в очах застиг, як кров
Світ переміг, а я розбився,
Розбився об асфальт знов і знов…
Я не бажаю більше жити
Я не бажаю щось змінити,
Усе розсіється мов дим
Пропаду й я із димом тим.
Система завжди перемагає,
Вона розчавлює усіх,
Іноді таке буває,
Що чути крики тих…
Тих байдужих і беззахисних істот,
Які закрили браму до висот,
Які із сумом у очах
Щасливі бувають лиш у снах.
Щоразу гірше,
Щоразу хочеться втекти,
Щоразу більше
Доводиться по життю іти.
Від життя важко втекти,
Смерть легко знайти
Та чи слід життя у себе забирати,
Коли ти сам нічого на заміну не можеш пропонувати.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206189
рубрика: Поезія,
дата поступления 16.08.2010
Листя на деревах відмовляється рости,
Сніг та дощ не хочуть йти,
Сміття кругом розкидане людьми
В усьому цьому винні тільки ми.
Навіть у пеклі є частинка раю
Та де знайти її не знаю.
Це пекло тільки без тортур
Це пекло без вогню й смоли
Це пекло без дійових фігур
Це пекло де ми колись жили.
Земля все більше на пекло схожою ставала,
А людина жила природу нищила, усе живе вбивала.
Ще є на світі місця недоторканні,
Де лиш гармонія панує
Вони будуть останні,
Де людина місто побудує.
Частинка раю – це природи царювання,
Але продовжуються людські втручання…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206030
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2010
Багато заробив я золота своїм мовчанням
Багато діамантів з очей котилося,
Багато натяків на вічне з коханням,
Але життя моє і досі не змінилося.
Усе залишилося таким як було
І не моя у тім провина,
Скоріше б життя промайнуло,
Скоріше б пропала людина.
Холодний як лід, байдужий до всього,
Я робив рівно нічого
Для того, щоб відректися від пустого…
Пустого, грубого животіння,
Яке несе в собі страждання
І жалюгідне те створіння,
Яке чекає на кохання.
Моє мовчання коштує чимало
Від нього лише єдині втрати
Та посміхнувшись щиро й вдало
Усе вдається приховати.
Я добре вмію приховувати страждання
Я посміхаюся, коли мене болить…
Мука може бути остання,
Остання крапля смутку догорить.
Скарби я тягну за собою,
Вони легкі, бо їх немає
Живу лиш думкою одною,
Що все завжди колись минає.
Безглузде марнування часу і грошей,
Безглузде втілення пустих ідей,
Безглузде життя на сторінках білих,
Безглузде каяття брехунів умілих…
Багато суму я купив
За золото та діаманти…
Ще більше діамантів заробив
І витратив на певні консерванти…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206029
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.08.2010
Пишний сніг нагадав,
Як весни я довго чекав,
Як безнадійно я кохав,
Як безглуздо я благав…
Я намагався правду говорити,
Але цим міг тільки розсмішити,
Бо в правді брехню вбачали,
Бо в стриманості нестримного впізнали.
Сміючись з правди сумної,
Сумуючи від брехні смішної
Ховався від вдачі лихої
Шукавши схованки нової.
Час божевільний швидко мчав,
Сніг пишний тихо пролітав…
Земля ще міцно спала,
Весна вже зиму відпускала.
Пишний сніг зник,
А я лишився тим ким був
Я не чарівник
І світ мене ще бачив й чув.
Ще шепотіли старі тополі
Гойдаючись від вітру буйного
Поля й ліси здавались голі
Для серця щирого і чуйного.
Пишний сніг
Мені поміг,
Він дав згадати,
Чого слід було чекати…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205853
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.08.2010
Обгоріло волосся, засохли вуста,
Під очима щасливі підкови,
А в очах сама пустота…
Посивіли також брови…
Це не старість так скоро приходить,
Це не смерть кличе в дорогу,
Так тіло отрути всі виводить
Маючи малу змогу.
Немає цінного нічого
В усьому тільки пустий дзвін,
Немає місця на тілі живого,
А смерті слід зробити уклін.
Вклонитися і попросити:
Сказати, що вже готовий.
Набридло так жити,
Бо світ цей нечудовий.
Пусті слова, думки пусті,
Марні роки прожиті
І те, що мав на меті…
І карти досі нерозкриті…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205852
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.08.2010
Краса продовжує ще дивувати
Своєю природністю та простотою,
Далеко її не треба шукати
Вона поруч, вона з тобою…
Краса завжди захоплення дарує:
Застигла кров, сльози потекли
Вона п’янить, вона чарує
Всі задоволенні були…
Задоволенні були спостерігаючи диво
Зникали слова, думки зникали
Сказати хотілось, як це красиво
Та тільки почуття в серці вирували.
Усі живуть з красою,
Усі вклоняються її
Вона поруч, вона з тобою,
Забудь про страхи свої.
В усьому – відображення краси
Вона ніщо не проминає,
Навіть крапелька ранкової роси
Душу збуджує та зігріває.
Тобі лишається радіти
Краса ж панує всюди,
Красиво це життя прожити,
Красива, скажуть про тебе люди.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205718
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.08.2010
Нестримні бажання лякають,
В них зло ховається
Бажання в повітрі літають,
Й одне таки збувається.
Не те втілилось в життя бажання
Це помилкове здійснення та виконання
Та помилок таких практично не буває
І в повітрі на одне бажання менше вже літає.
Самі себе готові вбити,
Не думаємо, що слід робити,
А робимо велику шкоду,
Бо маємо таку природу.
Природа дурості і жадності,
Природа лихої заздрості,
Природа злісних помсти і образ
Така природа живе в нас.
Повітря грязне від бажань лихих,
Довкілля засмічене від думок злих,
Бажання виконуються самі собою
Незадоволений я долею такою.
Нестримні бажання,
Немає в них правди і добра
Не видно там навіть кохання,
Така вже настала пора.
Хто винен у страхіттях люду?
Самі винні через свою пихатість яскраву
Не треба чинити смішного суду,
Бо мають всі вдачу цікаву.
Готові вбити поглядом, думкою – розтоптати,
Готові вбити подихом, серцем – розірвати,
Готові думки лихі і прикрі скрізь пускати,
Готові, і себе покалічити та про це не знати…
Зникнуть пусті бажання, чистим повітря стане
Зникнуть всі погані люди, сонце більше не загляне…
Не загляне на тих хто лишився, бо нікого немає
Не загляне на поле війни мовчазної, бо війна триває…
Нестримні бажання всіх занапастили:
Живим нікого не залишили,
Кругом тільки безлад панує,
А в повітрі інший рій думок лютує.
Відбудеться ще одне повторення
Відбудеться ще не одне безглузде перетворення,
Але настане момент істини одної.
Буде життя для людини не лихої…
Але немає не лихих
Де взяти чесних і святих?
Вони прийдуть із небуття
Й відродиться усе земне життя.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205717
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.08.2010
Коли ти прагнеш чистоти
Не забувай для чого хочеш ти
Дістати благо такого типу.
Чистим важко бути
Та можна спробувати й досягнути:
Близької чистоти до ідеальної.
Коли серце вільне і сильне
Воно чистим має бути схильне,
Але душа тягне вниз гріхами.
Якщо вдалося очистити душу грязну,
Якщо серцем відкинуто неправильність заразну,
То намагайся втримати блаженну чистоту.
Її лиш одиниці досягають
Вони у вирі чистоти і блаженства літають,
Вони присутністю своєю осяють навіть і тебе.
Те що дісталося від людей таких
Робить з них ніби святих,
Але життя ще їхнє триває.
Одні тримаються за благодать безцінну
Інші шукають монету розмінну,
Щоб відкупити в них ту чистоту.
Коли ти прагнеш чистоти
Лише одне запам’ятай і йди,
Запам’ятай, що втратиш її мабуть.
Коли досягнеш чистоти
Один крок буде до біди,
Зроби ти два чи три кроки.
Блаженний стан твого тіла
Це брехня завзята і уміла,
Але не всі уміють її розрізнити.
Чистота завжди недосконала
Вона в людях колись бувала
Та люди відреклися від неї.
Зараз знову прагнуть її знайти
За допомогою свяченої води,
Але вода нічого не міняє.
Усе залежить від людини,
Відновляться чистоти гостини,
Якщо звичайно людина побажає…
Побажає змінитися на досконало,
Щоб всього було вдосталь й немало,
Щоб зникли злі й негідні почуття.
Коли досяг чистоти уявної в душі
Скажи собі, що йдеш до досконалості
Скажи собі, що вистачить сил і витривалості,
Адже нема границь це розум їх ставить,
А чистота так вабить…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205586
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2010
Тишу треба поважати
Вона істини все нові відкриває,
Тиша може розповісти й показати
Чого насправді ще ніде немає.
У тиші спокій можна знайти,
Це ніби ліки від недуги
Разом з тишею можна далеко втекти
Там зникнуть всі смутки і туги.
Тиша подібна до темряви нічної,
Вони обоє душу заспокоїти уміють,
А в поєднанні нема рівної пари такої
Яка б лікувала, а вони обоє діють…
Діють разом, чи окремо впливають
Роблять все нові чудеса з бажаючими
Вони дарують, вони також забирають
Спілкуючись з людьми шукаючими…
Тиша і темрява нічна
Знімають стреси пережиті,
Перестає бути людина сумна
Для неї нові можливості відкриті.
Коли довкола тиша, а в голові темрява нічна,
Коли навколо спокій, а в серці ураган
Тиша впорається навіть одна
У неї ж є дим сну та марева туман.
Спускається туман зі стелі
І серце завмирає, як сухий листок,
І тіло ніби в море падає зі скелі,
А тиша море перетворює в пісок…
Тоді вже серце в необхідному ритмі працює,
Тиша і темрява нічна відходять відпочивати,
Тиша ще одну перемогу святкує,
А людям краще від того стає жити.
Тишу треба поважати
За її чарівну силу,
Тишу варто зачекати
Без піднесення жару і пилу.
У ній мелодію почути можливо
Та прислухатися довго доведеться
Мелодія зникне скоро й красиво,
Тиша тоді і урветься.
Та в серці завжди буде тиша невимовна
Вона порушиться, бо прийде час її прощання
Настане згодом тиша повна,
Але спочатку прийде кохання.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205583
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2010
Я бачу дивні сни у них показано мої таємниці
Це ніби те, що має трапитись в майбутньому близькому.
Так, іноді я бачу лиш порожнечу та деякі дурниці,
Але тепер замислитись потрібно, я переконаний у цьому.
Деколи я вмить згадую, що бачив ці події вже раніше
Пригадуючи кожну малу дрібницю, душі робиться спокійніше.
Я бачу дивні сни у них показано наступні мої дії
Це ніби те, що повинен здійснити я обов’язково.
Так, іноді лякають, а рідше набридають сни дивні тії,
Але тепер чомусь усе змінилося раптово.
Я бачу відблиск свого життя і переживаю знов його:
Повторюю все так само до дрібниці зі сну того.
Я бачу дивні сни та їх повторення,
Я переживаю вдруге ті події сну,
Сни та життя не признають підкорення
Цього правила я й досі не збагну.
Я шукатиму шляхи, щоб змінити програму застарілу,
Хоча важко буде обіграти та перевершити долю умілу.
На гарячому золоту птицю не зловити
Її великі крила відіб’ють невірних,
Вона продовжує кругом ходити
Даруючи жменю снів помірних.
Захисти золота пташко мене від снів моїх
У них багато страхіть, прошу забери їх.
Краще не бачити того, що має бути,
Хай геть йдуть дивні сни від мене
Не хочу бачити й не хочу чути
Повторення й становище скрутне.
Я бачу дивні сни у них життя моє відбито
Таємне розголошується ще раз відкрито,
Краще взагалі цих снів не знати
І на майбутнє надіятися, і ліпшого чекати.
А так розкриті стежки життєві
Зміни відомі – вони несуттєві
І гіркота приходить з середини,
І нещасливі ті відомі години.
Життя біжить по відомому плану…
Я бачив дивний сон…
Він мав кінцівку погану,
Але такий птиця золота встановила закон…
Закон безпорадності та передбачення,
Гірке з невиправним побачення
Та в цьому є свої переваги,
Іноді певні пустощі й розваги.
Я бачу дивні сни
Це напевно буде до весни…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205055
рубрика: Поезія,
дата поступления 09.08.2010
Лиє сльози рожеве чорнило:
Розтікаються сльози в боки протилежні,
Вони одні, вони від чогось залежні,
Сильно й негарно їх перекривило.
Рожеве чорнило вже довго у пляшці стояло
З кожним днем його на краплину менше ставало
Воно плакало, вони чекало зустрічі з папером білим
Та папір пилюкою припав, а спис ручки був несмілим.
Рожеве чорнило схоже на кров живих:
Воно також легке і теплим буває,
Воно на руках слід помітний залишає
Та мало вже випадків таких…
Воно живе життям своїм
Прислужуючи думкам чужим.
Воно живе, живе й зникає
І на папері слід помітний залишає.
Висохло і трохи зацвило,
Папір миші їсти почали
Рожевим чорнилом поласували…
Чорнило, ти дочекаєшся тієї миті,
Коли усі пляшки де ти, будуть відкриті.
Краплинами ти ляжеш на папір
Усе міняється прошу повір.
Чорнило сльози лити перестало
Слушної години воно чекало
І дочекалося чорнило,
І щось таки його розлило.
Чорнило рожеве річку нагадало
Таку спокійну та широку
За заслугу свою дістало
За заслугу свою високу…
Рожеве чорнило, тішиш ти око лукаве
Ти легке, тепле і цікаве,
Щось маєш схоже між вином прозорим,
Радість приносиш здоровим та хворим.
Не треба сльози свої лити,
Дещо важко сльозами змінити
Не плач, бо знов розлиють,
А потім лиш водою змиють.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205054
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.08.2010
Я полюбив цей світ,
Хоча любити не маю права
Я прожив ще мало літ,
Хоча молодша від мене моя держава…
Сльози в погляді застигли
Перетворившись на лід тонкий
Вони вже достигли,
Щоб бачити світ такий…
Такий красивий і жорстокий
Такий досконалий і простий
Такий великий і одинокий
Такий гармонійний і брудний…
Важко буде йти, важко покидати
Ще важче буде знати,
Що більше не повернуся сюди,
А піду далі десь туди…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204815
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.08.2010
Наше життя таке коротке,
Що ніби – це лиш тільки сон минає,
Воно прекрасне, досконале і солодке,
Воно проходить, ніби не було й немає…
Немає тих щасливих днів,
Коли відчував, що я живу й радію
І повернути я б хотів,
І побачити ті щасливі дні, ту мрію…
Ту мрію, яка ховалася серед людей,
Яка зі мною говорила
Вона була на втіху для гостей,
Вона сміялась й вільно ходила…
Колись згадаю про сьогодні,
Скажу що цього ніби і не було.
Всі спогади сидітимуть голодні
І їхній плин лиш серце чуло.
Я тужитиму за хорошими хвилинами,
Бо їх на вічність невсилі розтягнути
Я згадуватиму і пам’ятатиму годинами,
Бо не варто хороше просто забути.
Весь час одна лиш біганина
І мало радості й розваг буває
Пройде іще одна пуста година,
І день до ночі прибігає…
Коли не слідкуєш за часом стаєш щасливий,
Коли живеш тільки миттєвою подією,
Коли забуваєш, що став вже трохи сивий,
Коли спішиш, спішиш за мрією…
Наше життя таке коротке
Воно таке легке й просте
І не завжди воно солодке,
І не завжди воно пусте.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204814
рубрика: Поезія,
дата поступления 08.08.2010
Пам’ятаю ту чарівну мить,
Коли зустрілися обоє
Спалахнуло серце моє
І до тепер воно горить.
Волосся і вуста
Яскраво миготіли,
Сказати вони хотіли
Та роль у них не та.
Твого погляду я не терплю:
Очі в землю ховаю,
Тебе сильно кохаю
Та не скажу, що я люблю…
Твій погляд – це питання,
Не видно в ньому глибини
Там потонуть навіть човни,
Бо загибель йде від кохання.
В погляді видно сподівання,
У ньому живе твоя надія
У ньому заховалась мрія
І мрія ця – твоє кохання.
Гори, гори душа моя
Не довго ще тобі горіти
Не довго ще отут блудити,
Але любити буду я.
Я признаюсь лиш на папері
Сказати мушу, що кохаю
І відповідь також знаю,
Чого відкриті твої двері…
Я на тебе зачекаю
Знайду сили, щоб сказати,
Що покохав й буду кохати
Ти зрозумієш я це знаю.
2004 для Люди,
вона вже замужем і має сина,
а все могло бути інакше
так що признавайтеся і може у вас
буде все інакше, удачі!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204791
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2010
Бажаю щастя і тепла,
Бажаю щирого кохання,
Бажаю лиш розумного зла
Та незначного розчарування.
Бажаю це життя прожити
Без болю та вини значної,
Бажаю тобі все в житті вспіти
Й не знати долі гіркої.
Бажаю багатства духовного і грошового,
Бажаю більше бурхливих вечорів,
Бажаю сміху веселого й живого,
Щоб ти усіх розвеселить зумів.
Серед диму та музики пустої,
Серед горілки та пива живого
Не зустрічав я людини щирої такої
Такого доброго та вірного такого.
Розвіються усі твої проблеми
З наступним келихом вина,
Ти не відхилишся від теми
Ти не поринеш в чари сна…
Радій поки ще маєш час,
Смійся на зло ворогам своїм
Не забувай також і нас
Залишайся завжди таким.
Пізнавши красоту життя,
Згадай про друзів старих
Не треба твого каяття,
А просто випий за живих.
Бажаю щирої любові
Бажаю довгих літ життя,
Бажаю здорової і чистої крові,
Бажаю пізнати таємницю буття.
Скінчились мої побажання
Бажаю того, що ти хочеш сам
Ця зустріч в нас ще не остання,
Ти не корись швидким літам.
2004 для Тохи
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204790
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.08.2010
Не можу сказати ні
Не можу сказати так
Прикро стає мені,
Коли вішають на гак.
Безпорадний як дитина
Гойдаєшся туди й сюди,
Як мертва скотина
Змарніла без води.
Немає чистої крові,
Немає чистої душі,
Немає чистої любові,
Немає вічної межі.
Вічно напевно буду
Марити вигадками своїми,
Чекаючи страшного суду
Ховатимусь за живими.
Не можу відмовити,
Не можу погодитися.
Не можу слово промовити,
Не можу просто напитися.
Які мілкі мої бажання,
Які пусті мої прохання
Які сумні мої думки
Які гіркі мої роки.
Себе я зовсім не жалію
Я навіть вже не мрію,
Я тільки сумую та живу
Шукаю долю, тільки нову.
Для чого треба жити?
Для чого по світі ходити?
Для чого працювати?
Для чого вночі спати?
Сумуючи завжди один,
Хоч я і брат, хоч я і син,
Рідних людей не маю,
Рідних собі шукаю.
Не можу життя свого змінити,
Мушу так далі жити,
Вищі сили мене приручили,
Вищі почуття мене змінили.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204594
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.08.2010
В глухий кут загнали,
Оперативно оточили,
Ступити кроку не давали
Морально й сильно дуже били.
Що можу вам пропонувати?
У мене вибір занадто малий,
Дозвольте бідняку тікати
Рятуючись у спосіб такий.
Сказавши все що мав сказати,
Хотів доповнити давні рядки,
Але я міг тільки мовчати
Й мовчав уже цілі роки.
Порушувалося мовчання моє
Лише на кілька хвилин,
Годинник нестримно б’є
Зупинити важко часу плин.
Все гірше і гірше лягає чорнило на полотно,
Все більше і більше змішується горілка та вино,
Все сумно і сумно дивлюся у далечінь,
Все дуже і дуже бачу від сліду тінь.
Став подібний до сірого народу
Так само як вони проклинав погоду,
Сміявся без усякої причини,
Що робиться іноді з людини.
Мій рідний дім – куток
І я ніби сірий клубок
Котився безмежно,
І діяв зовсім необережно.
Затих як мертвий співець,
Напевно це прийшов кінець,
Кінець роздумам, пісням
Кінець та прощання з життям.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204592
рубрика: Поезія,
дата поступления 06.08.2010
Засніжена дорога…
Навколо нікого нема
Де береться та тривога,
Коли приходить зима.
Падає сніг тихо й легенько,
Його м’якість та теплота
Зникає згодом, помаленьку
Міняється зими хода.
Сам не знаючи того
Залежний від господині долі
Дійшов до висновку сумного:
Не маю я в житті волі.
Я залежу від подиху вітру
Я залежний від сонячного жару…
Безумовно пусту макітру
Осяйнуло видіння дару.
Забагато знаю лишнього – сумую.
Потреба вибору зникає,
Коли повторюю, а не будую.
По графіку живу і помираю.
Усе вже вирішено до нас,
Лишається за планом діяти:
Відбути призначений час
Та про свободу вічну помріяти.
Цей світ непостійний
Його взагалі не було й нема
Потреба суті – захист надійний,
Таке навіяла зима.
В ілюзії реальність шукаємо,
В безодні істину вбачаємо,
Матеріальне за духовне приймаємо
Душі за тіло ховаємо…
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204413
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2010
Сльози звільняють від тягаря,
Вони солені та гарячі
З них виростають великі моря
На дні морів поховані невдачі.
Калюжі тремтять, адже плач лунає,
Калюжі – це дзеркало хворої душі,
Душа сумує та страждає
Її пронизують тупі ножі.
Краще лишню крапельку пролити,
Щоб менше на серці суму було
В калюжах та в морі на дні втопити,
Щоб усе забулося, минуло.
Сміхом важко сльози замінити
Та спробувати можливо це зробити,
Радість замінить смуток і біль
Цукор кращий за сіль.
Сльози, сльози, в вас правда й чистота,
Ви символ щастя та в вас також живе біда.
Я хотів би зрозуміти лікувальні властивості
Та осягнути нескінченні можливості.
Сльози, сльози, як добре, коли є поплакати причина
Приємно стає, коли звільняється ще одна людина;
Виходять емоції та різні почуття
І ніби краще стає теперішнє життя.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204412
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.08.2010
Кінчається в келиху вино,
Долити краще буде пізніше
Я бачу вже рожеве дно
І варто вже не пити більше.
Вже довго досить тривав відпочинок мій:
Минали дні, тижні, місяці, роки
Не було взагалі ніяких дій
З мене виходили шкідливі соки.
Я тонув у часі, у просторі губився
Я чекав нового зламу, нового переходу
Та тільки рік ще раз змінився
Та тільки я шукав далі нагоду.
Поринувши у світ омани і брехні
Сам по собі так просто веселився
Іще хотілося побути там мені
Та час мій вичерпний кінчився.
Віддаляюсь, наблизився до болю
І порожнеча вмить серце захопила
Шукаючи вихід не обдуриш долю,
Бо вища сила підріже крила.
Тривоги зникли як вчорашні сновидіння
Усе втратило свою ціну і суть раптово
Старі і відпрацьовані уміння
Чіплялися за кожне слово.
Відпочинок тривав довго ніби
Пальцем об палець ударити не міг
Та заставляло мене щось іти
Не можна було заперечити, перемогти.
2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204244
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.08.2010
Не можу плакати – моя честь не дозволяє,
Не можу кращим все зробити навколо
Моє життя безглуздо так минає,
А за душею пусто й голо.
Я не зробив нічого, щоб гордитися собою
Неблагородний я, хоч намагався стати,
Я залишаюся твариною живою,
Яка продовжує цей світ псувати.
Усі вчинки зроблені мною
Не заслуговують подяки
Я залишаюся твариною живою
Трохи подібною до собаки.
Каюсь, але грішу повторно.
Ті самі помилки допускаю,
Сміюсь, радію я притворно,
Бо радощів таких не маю.
Сміх і погляд в нікуди,
Вираз обличчя мого…
Посміхніться добрі люди
Я вартий лиш цього.
Я готовий загинути
Страх мій давно пройшов,
Кайдани світу цього б скинути
В кожну хвилину я б пішов.
Самогубство – ідея погана,
Це ганьба для мого тіла,
Це сльози мого клану,
Це остаточний крах мого діла.
Не можу плакати, не можу так жити.
Склавши план на всі випадки
Я хотів хоч щось в житті змінити,
А життя підкинуло нові загадки.
Кращий план – це не мати плану
Продовжуючи в цьому світі животіти
Маючи перспективу досить непогану
Змінити все я перестав хотіти.
2003 депресія після наркотиків
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204242
рубрика: Поезія,
дата поступления 04.08.2010
Скрізь землю краще провалитися
Й на віки в темряві лишитися
І не бачити світу жорстокого,
І не чути плачу одинокого.
Куди котиться світ, куди ми покотились?
В біді та нещастях своїх довго топились,
Зміни лише гірше пророкують,
А світ ще більше від того руйнують.
Не хочу бачити і чути
Краще провалитися, забути…
Забути парадокс такий,
Забути, і побачити новий…
Новий світ без горя та плачу,
Але ніхто не розв’яже таку задачу.
Мало сили та волі бракує,
Хоча вітер зміни пропонує
Та краще провалитися, заснути
І побачене назавжди забути.
Котився світ як кулька по склі,
А люди робилися ненависні та злі
Розірвати готові самі себе,
Але спочатку розірвуть тебе,
Щоб не втік не провалився,
Щоб упав та зажурився.
Кулькою по склі котились,
Але раптово провалились.
Пропали всі страхіття,
Бо кінчилось одне століття.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201589
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.07.2010
Світ зупинився довкола,
Розтягнувся на вічно час
Хвора душа стала квола
І не стало ніби нас.
Зникло все і всі зникали
Світ крутивсь навколо мене
Інші люди не пізнали,
Що таке оте зелене.
Радість та нові відчуття
Зняли тягарі з душі
Так проходило життя,
Коли я стояв на межі.
Хвилини вічністю здавались,
А світ розширився, утік
Багато з чого так сміявся,
Що вистачало аж на рік.
Піти сховатись, покурити:
Вдихнути жовтий дим,
А інші будуть говорити,
Що важко жити їм.
Спробуйте щастя зеленого,
Порадійте деякий час,
Дим зілля скаженого
Розрадить дуже вас.
Для мене світ зупинився
Усе суть втрачало
Одержимим робився,
Відчувавши що все досконало.
Я хотів хоч щось змінити
Я не міг, хоча старався
Я хотів собі простити
Я не міг, хоч намагався.
Біль та сльози мої
Горіли в вогні,
А я хотів ще її,
Бо було мало мені.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201587
рубрика: Поезія,
дата поступления 18.07.2010
Останні дні осінні вже сповнені зимою,
Останні дні – прекрасні перед новою порою.
Вже жовте листя потрохи червоніє
Вже вітер буйний дужче віє.
Осінній дощ розщедрився на сніг
Осінній дощ втомленій землі поміг,
Літає в небі зграя чорних птахів
Літає в цьому небі ще кілька днів
Наступне небо стане мстиве і жорстоке
Наступне небо буде сіре й одиноке.
Одинокі дні осінні, одинокі як завжди
Все застигло в цвітінні, все тікає десь туди…
Туди тікає осінній цвіт останніх днів,
Туди тікає відблиск прожитих років.
Туди б потрапити і залишитись там
Та завжди мусиш покоритися рокам.
Останні дні пройдуть миттєво,
Сумно бачити раптове диво,
Яке здавалося далеким, а вчорашнім стало,
Яке траплялося часто, але рідко минало.
Дивовижна ця пора
В ній відображена гра
Участь кожен в ній приймає
Та про це не завжди знає.
Плин часу та пори перехід
Віщує ще хоч трохи літ,
Осінні дні можуть бути для когось останні
Осінні дні – це можливість признатись в коханні.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201424
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.07.2010
Намагаюсь її знайти
Відступився від мети,
Все давно почате кинув
Та план тих дій ще не загинув.
Я шукав її серед народу
Я б впізнав її чудову вроду
Та не траплялася вона мені
Уже роки, роки і дні.
Віру не втратив, а сховав
Признатись важко, що програв
Покинути не міг я справу марну
Шукав її, шукав прегарну.
Я знаю, що ти десь є,
Бо відчуває серце моє
Твою присутність, образ твій
І плин казкових твоїх мрій.
Ти маєш мене підняти,
Ти змушена надихати,
Бо скоро серце закам’яніє
І ніякий наркотик не подіє
На зміну настрою та відчуттів.
Уже роки та кілька днів…
Кілька днів здається мені,
Що бачив я тебе у сні.
Ти така, якою бачити тебе хотів,
Але насправді не знайшов і не зустрів.
Усе почате я покинув
Краще б від хвороби згинув,
Ніж очікувати відродження душі.
Тепер стою я на межі…
На межі між життям та забуттям,
На межі між бідою та тобою.
Я шукав її серед народу
Та впізнати не міг її вроду,
Бо не було її там,
Але шукав недовіряючи очам.
Реальності події
Випереджають мої дії,
Похитнувся план мети,
Бо була далеко ти.
Зникаєш і зовнішність міняєш,
І стару силу повертаєш,
Але не розумію я для чого
Зміна образу такого.
Її я бачив непостійність,
Вірив у вірність та надійність,
В одному місці постійно бути не хотіла
І непомітно кинула та відлетіла.
Відстежити такий політ
Я намагався кілька літ
Та марні спроби були мої
Я втрачав знову і знову її.
Коли ти будеш вірна і слухняна?
Коли робитимеш на свого пана?
Повернись, подаруй мені натхнення
Полегшиш цим моє ти сьогодення.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201422
рубрика: Поезія,
дата поступления 17.07.2010
Неможливо ворога любити,
Неможливо по-сусідськи мирно жити,
Неможливо образ колишніх забувати,
Неможливо все прощати.
Гнобитель і тепер панує,
По клаптиках все відбирає
Пізніше всіх голодом замордує,
А в живих волю зламає.
Козацький рід зазнає перевід
І буде мучитись онук як дід,
І тюрми нових мешканців зустрінуть,
І будуть боротися, але загинуть.
Ніхто і словом не згадає
Ніхто сльозинки не пролиє,
Ніхто рідної мови не знає,
І дощ з землі кров змиє.
Старший брат потурбувався,
Щоб молодший брат боявся
І виконував накази різної суті.
Ось так панували вороги ці люті.
Не вмерла та відмирати починає,
Захід відділиться від Сходу,
Бо мова різна там лунає,
А ворог використає таку нагоду.
Неможливо ворога любити,
Неможливо все йому простити,
Неможливо терпіти…
Неможливо так жити.
Зникне мова, народ загине.
З’явилась воля, прийшла недоля,
Але життя ці землі не покине,
Тектиме кров за клаптик поля…
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201289
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2010
Кров собаки пили…
Шию тісно душили
З кожного пальця кров смоктали
Кожної хвилини силу забирали.
Якщо не випивали,
То кров псували,
Опоганювали, травили,
Щоб люди менше жили.
Собаки на місяць вили,
А люди на сполох били,
Ховалися, тікали,
Але собаки далі катували.
Не пийте, не псуйте чистоти
Схаменіться, напийтеся води.
Дайте тілу відпочити
Перестаньте кров вже пити,
Бо загусла кров жива,
Як суха, суха трава.
Вона ломиться від болю
Проклинає лиху долю.
Апетит собак зростав
Опір людей зникав,
Очі безбарвні згасали,
Коли ще когось ховали.
Та не всі змирилися,
Деякі ще воювали, билися.
Витримувати, а не терпіти
Не мріяти, а знати і хотіти
Чогось такого людині,
Щоб жити було ліпше нині.
Собаки натикались на зброю,
Вони ще не програли бою
Та міцність в них зовсім не та,
Бо незмінна тактика й хода,
Які зробили в системі щілину
І загубили ще одну людину.
Дещо може на вихід вказати
Навіть собаки почнуть кусати,
Але завжди і всюди вирішення буває,
І виграє лиш той, хто знає,
Як побачити в поганому повчальне,
А в хорошому фатальне.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201288
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.07.2010
Самотній кущ серед поля ріс
Він знав усіх вітрів і всі стихії,
Але розкрити не міг їм свої мрії,
Бо прокляв кущика хитрий біс.
Із поля пасовище зробили,
Хоча друзів не збільшилося в рослини,
Навіть з втручанням людини,
Думки кущика непокоїли, душили.
Чути порожнечі дорікання,
Яскраві приклади з’являлись,
А чесні очі знов ховались
Важке було оте страждання.
Яскраві приклади нічого,
Яскравість пустоти очевидної
Лукавість істоти рідної,
Важка була для нього.
Роки швидко минали
Мрії жили не вмирали,
Вітри гулом дратували
І жовте листя обривали…
Здалеку лісом запахло,
Гілля куща давно зачахло
І не могло більше радіти
Потрапити туди – перестало хотіти.
Недосяжні небесні зірки
Недосяжні деякі думки,
Бо всім їх не дістати,
Бо багато треба здолати,
А терпіння межу має,
А створіння не стальне,
Воно завжди було одне,
Воно завжди, завжди страждає.
Кінчиться день, ніч прийде…
Зорі засяють раптово…
Сум десь зникне, пропаде
Та зранку з’явиться знову.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.07.2010
Колись із неї сорочки ткали
І вкриті пишно були поля,
Але тоді люди не знали
На що була здатна конопля.
Росте вона сьогодні на городі
Стебл0 товсте, листки зелені,
Неодмінно стане в пригоді,
Якщо не вкрадуть скажені…
Те зілля сухе дим білий має
Хто скуштує того зілля,
Той оманливе блаженство пізнає,
А без трави настане божевілля.
Усе в житті потрібно скуштувати,
Але не все потрібно радісно приймати,
Бо зміниться й зламається усе
І білий дим у прірву слабких віднесе.
Не всяким зіллям слід живитись
Не з усіма обставинами слід миритись,
Потрібно заперечити усе,
Інакше дим білий віднесе…
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201107
рубрика: Поезія,
дата поступления 15.07.2010
Довго важко мовчати,
Коли є що усім сказати
Та не завжди ті слова
Творять на землі дива.
Я потрапив у пастку мовчання,
Я не міг і не хотів говорити
Та не зникало у мене бажання
Після себе хоч щось залишити.
Я ходив, я блукав.
Я любив, я чекав.
Та все що я планував
Хтось заперечував і відкидав.
Раніше більше було слів
І зміст глибоким здавався
Та де тепер усе подів
До сьогодні так і не дізнався.
Німий як риба у воді мутній
Я не робив рішучих дій
Та мав би діяти за планом передбаченим,
А план кінчався успіхом небаченим.
Уже десь тиждень, як конверт не відправляю
Уже десь рік пройшов мого застою
Та прийде ще зірковий час – вважаю,
Тоді готовим стану до наступного бою.
В конверті є одна заява,
Бо занепала моя справа
Потрібна тільки винагорода,
Але ще не сталася така пригода.
Чужі думки мене зовсім не хвилюють
Чужі поради, пропозиції я зневажаю
Усі свою споруду будують,
А я мушу перемогти – вважаю.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200947
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.07.2010
Простягається битий шлях…
Нема рівнини у всіх місцях
Кругом горби, кругом ями
З одного боку стояли ми.
Його переходили чумаки й купці,
Селяни, солдати та ченці
І ще багато хто цей шлях переходив,
Але невідомо як він те робив.
Пройшовши відстань невелику
Втомлений сперся на осику
Й поміркувати вирішив тоді:
Чи йде він вірно так чи ні.
Лише одна дорога вірна є,
А битий шлях бере своє.
Людей життям побитих він забирає,
А других з сумом відпускає.
Як утекти від неминучого?
Як ухилитися від удару болючого?
Для кожного є власна дорога
У кожного є чудова змога
Обирати надійний шлях
Без вибоїн у всіх місцях.
Зробити це багатьом не вдається
І битий шлях з невдах сміється,
Бо не здолали його силою,
Не зробили долю слугою милою.
Простягається далеко шлях побитий
Він дощем ще не був помитий,
А тільки снігом трохи вкритий
Ось такий цей шлях знаменитий.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200945
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.07.2010
Сум у серці сидить,
Насолода в біль переростає
В очах злість росте й горить
Слушного моменту вона чекає.
Звільнитись хочуть злі бажання
Від волі слабкої, від каяття.
Загинуло вічне кохання,
Як те пусте й смішне життя.
Звідки прийшла та злість?
Хто наважився її звільнити?
Вона власника зсередини роз’їсть
І більше він не зможе жити.
Усіх вона колись зачіпає,
З’являється сум легкий пізніше,
Але далі сум не зникає
Його стає набагато більше.
Фантазія бажанням стає,
Бажання це вже мета чітка
Злість забирає своє,
А правда завжди є гірка…
Гірка й нікому не потрібна,
Бо затуманені думки високі
Вона на злість стає подібна,
Зупинила серця одинокі.
Ця *огань кругом літає
Люди кличуть її нестримно,
Вона часу зовсім не витрачає,
Бо сум змайстрований дивно.
Дива для всіх закриті,
Загроза болю нависає
І ті хто сумом вбиті
Їх злість загризає.
Сум може піти,
Злість може пройти.
Випробування завершиться вдало,
Але щасливих випадків дуже мало.
Сум приборкати можливо
Та для цього треба диво,
Яке потрібне лише раз,
Щоб заперечити про час.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200760
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.07.2010
Лише одне щось рухає людину вперед,
Воно впливає підсвідомо…
Отримуєш смолу, можливо мед
Або пропадеш й буде невідомо…
Невідомо яке почуття рухало,
Як воно виникло в голові?
Чому серце його слухало,
Коли інші почуття ще живі?
Винен – це я відчував
І це мене жити заставляло.
Чимало я переживав,
Коли життя мене карало.
Я винен батькам своїм,
Я винен своїй країні,
Я винен людям усім,
Я віддам це нині.
Я винен світу цьому
За те, що живу в ньому
Цей борг я зможу сплатити,
Коли перестану жити.
Борг заставляє працювати,
Щоб вчасно все віддавати,
Щоб мати спокій за свої справи,
Щоб заслужити визнання держави.
Не завжди можна борг сплатити,
Не завжди легко вдається жити,
Але старі й нові страждання
Змогли б виконати це бажання.
Борги приходиться прощати
Не всі уміють повертати,
Простиш комусь – тобі пробачать,
Замисляться потім заплачуть,
Бо благородну душу успадкували,
Бо лиш добра, добра бажали
Усім, кого знали та любили
І навіть тим, кого простили.
Не буде скоро друзів, ворогів,
Не буде вже таких боргів.
Не буде взагалі нічого…
Борги стосуються живого.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200753
рубрика: Поезія,
дата поступления 13.07.2010
Пропали інтенсивність і натхнення,
Зникла жага до своєї роботи
Безглузде моє сьогодення,
Безглузді мої турботи…
Я бачив як іскра згасала
Підтримати не міг її
Вона повернутись обіцяла,
Коли вивітряться ідеї мої.
Не знаю про що вже писати,
Кому тепер щось присвятити?
Перестав вірити й кохати,
А цих речей не замінити.
Я був закоханий – в мені горіли почуття,
Я міг творити легко без зусиль,
Але настала криза мого життя
І похитнулися терпіння й стиль.
Мало часу став виділяти
На приємну справу,
Став щось нове шукати
І перестав думати про славу.
Я не знав як пояснити
Такий спад різкий,
Продовжував далі творити,
Але темп був вже не такий.
Усе повільно зникало,
Усе, що я в серці мав.
Виходило дуже мало…
Цього я не передбачав.
Муза від мене втекла,
Бо я погано нею користувався,
Вона втомлена й не зла,
На це я дуже сподівався.
Пробач мені і повертайся
Тебе хочу бачити та чути,
Прости та більше не ховайся,
Бо я не в силах таке забути.
З’явиться іскра моя
Усе відновиться раптово
Дізнався про це напевно я,
Коли збагнув що все чудово.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200650
рубрика: Поезія,
дата поступления 12.07.2010
Мілкі краплини падають
Вода тече, шумить
Вологі дні ще раз нагадують
Як це життя біжить.
Холодний вітер нагадає
Як ми труднощі долали.
Всяка пташка заспіває,
Бо ми вірили й кохали…
Кохали інших, життям дорожили,
Сприймали усе так, як воно є
Ми пам’ятали все і далі жили,
І далі дощ у вікна б’є…
У вікна б’є, хоче в оселю зайти,
Хоче промити очі від сну
Та не вистачить йому води
Навіть на людину одну.
М’яка вода дощу сон довшим зробить,
Глибокі стануть ті події в сні,
Що ніби вічно там життя проходить
Й ніхто там не рахує дні.
Падають краплини мілкі
Шумить вода, тече
Пригадуються дні й гіркі,
Коли сонце сильно запече.
Лишилось тільки дивуватися
Від того, як життя побудоване
З питаннями краще не ховатися,
Бо лишиться життя поховане.
Питання жити дозволяють,
Даючи силу для шукання.
Вибирати слід обачно,
Щоб потім не шкодувати…
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200645
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.07.2010
Трибуни завзято гуділи
Люди видовища хотіли,
Давно поставили всі гроші
Прогнози слухали сумні й хороші.
Хтось мав давно тверду мету,
Хтось ловив мрію пусту,
Усіх спільне щось об’єднало,
Але цього було їм мало.
Нарешті відбудеться старт,
Завмерли, розгорається азарт.
Чекали на видовищний забіг
Усіх гравців цей день вберіг.
Пішли вперед швидкі загони,
Тепер почались перегони:
Крики і гучні свистання,
Виграти – основне бажання.
Таких охочих забагато,
Мабуть прийде це свято
Лише до справжнього гравця,
Який буде без лиця.
Перегони далі тривали
Жокеї до фінішу мчали
Лише один тут переможе,
Хто тінь перегнати зможе.
Хтось виграє, а хтось програє
Дехто добробуту зазнає.
Хтось всі гроші програв,
Які не заробив, а вкрав.
У касу мерщій поспішали
І виграші свої забирали,
Натішитися чужим горем не могли
Такі вже дивні люди ці були.
Наступний свій трофей
Отримав відомий жокей
Талант він мав прекрасної їзди,
А що допомогло добитися мети?
Може зірки розмістилися вдало,
Таке теж часто бувало.
Трибуна переможця вітала
Оплески й вигуки дарувала,
Жокей скромно рукою помахав
Перемогу наступну і квіти дістав,
Усі вітали темного коня
Присвоївши йому нове звання.
В кутку незнайомець стояв
Він сльози від горя ковтав,
Програвши сьогодні перегони
Повикидавши непотрібні купони,
Прокляв усіх на чому світ стоїть
Прокляв, але в цю мить
Зрозумів, що світ чхав
І усіх невдах карав.
Попрямував мерщій додому
Нещасний злий гравець
Не заздривши азарту свому
Обірвався стальний терпець.
Отямитися він не міг
Від значної втрати
Ангел-охоронець не вберіг,
Бо не міг перешкоджати.
Як човен тинявся по морю
Один і далі залишався
Не радів такому горю,
А плакати не боявся.
Прямуючи додому свого
Зустрів знайомих багато
Та не тямив одного
Чому у них щоразу свято?
Чому вони весь час світились
Отримуючи життєву насолоду?
Мабуть з життям мирились
І не шукали ризиковану пригоду.
Замерз від холоду,
Але йшов далі
Вклякав від голоду,
Шукаючи високої моралі.
Хто засудить темну особу
Вказавши на невдачі?
Хто забере його жадобу
Та наміри гарячі?
Усе життя – це ніби гра
Не потрібний тут ніякий суд,
Не наїстися від пера,
Отримаєш умовний бруд.
З долею давно грався,
В житті був теж гравець
З вдачею тихенько попрощався
Перемогам його прийшов кінець.
Куди сховатися від невдач,
Як влаштувати життя своє?
Не затихав дорослий плач,
А серце в грудях далі б’є.
Чорний плащ постарів
Перекривлене взуття…
Потрохи далі животів,
Бо вимагало так життя.
Униз дивилися зелені очі
Плануючи копійчину знайти
Не затуляв їх довгі ночі,
Боявся наступної біди.
По всій країні гнали
Не даючи ніякої можливості
Хто він вони не знали,
А самому забракло сміливості…
Забув про їжу, її смак
Зайшов в нові борги.
Усе ішло зовсім не так,
Даленіли від моря береги…
Ні перегони, ні лото
Не дали йому заробити
Хоча б на нове пальто,
Щоб від холоду зігріти.
Не під тією зіркою родився,
В усьому він розчарувався,
Як пташка в клітці бився,
Бився, але зламався.
Порівнявши невдачі свої
Радий був загинути
Від смертельного укусу змії
Та справу свою не хотів покинути.
Кричав, його не чули
Писав листи – назад присилали
Читали або забули
І цим його сильно ображали.
Йдучи нечистою дорогою,
Де листя падало як сніг
Наповнився тривогою,
Бо виграти не зміг.
Дістав свій невеликий гаманець
Відкрив шукаючи копійчину,
А там гуляв друг вітерець
Свиставши у шпарину.
Піднімався сходами в квартиру
Зупинився, закрив очі і затих
Сподіваючись зазнати миру,
Відректись від невдач лихих.
Повернувся до проблем спиною,
А вони його не покидали
Стали істотою живою
Думки дурні частіше підкидали.
Іти, чи залишитися?
Жити, чи вмирати?
Повіситися, чи втопитися?
Нема чого втрачати?
Ніхто і не помітить
Як зникне ще одна людина,
Ніхто свічку не засвітить
Хоча б одну єдину.
Обертаючись назад
Він ніби бачив свій кінець,
То був сусідній сад
Цього не знав гравець.
Він марив прожитим
Йдучи в нікуди
Ставав мертвим, убитим
Та ще бачили його люди.
Згадав батьківську хатину,
Згадав тепло і ласку…
В саду побачив дитину,
Яка вірила ще в казку.
Також надіятись хотів
Не зміни справедливі
Прожив багато днів,
Коси стали сиві.
Біда кругом підстерігала
Подарунки робила навмисно
Вона його конкретно дістала
Померти це буде корисно.
Наближався до дверей
Поржавілий ключ дістав,
Немає на світі добрих фей
Та їх він недуже шукав.
На диво чи на милість долі
Розраховувати не слід,
Тремтіли руки кволі
Очі бачили смачний обід;
Вуха чули як їжа шипить
Ніс вловлював запах страв
Усе зникало в одну мить,
А він ніби не помічав.
Скрипнули двері дерев’яні
Засвітилося світло жовтяве,
У синьому тумані
Видно стомлене лице лукаве.
Блиск – неприродний,
Як і погляд кришталевих очей
Захований там камінь благородний,
Даруючи безліч страшних ідей.
Усі страшні ідеї були на папері,
Плин думок вільно виливав,
Коли від вітру стукали двері
Гравець рукописи ховав.
Боявся, щоб їх не вкрали
Боявся критики чужої
Добре що їх не читали
І не знали людини такої.
Отримав неабиякий талант
І мав єдину втіху
Серед усіх бродив гігант
Гігант, гігант без сміху.
Утратив сміх, коли настали дні…
Тоді життя перевернулося
Опинився на уявній війні,
Що життя до смерті гойднулося.
Марні були сподівання
Пропало все для чого жив,
Але не зникло бажання
Незнайомець далі творив.
Мчався назустріч уяві
Махаючи крилами орла
Нелегкій його справі
Віра в ідеали допомогла.
Перемогти хотів ті злидні
Помститися за свої втрати
Посмішки усі єхидні
Назад усім планував віддати.
Роздягнувся, ліг спати
Довго не міг заснути
Сон довелося довго чекати
Що зробиш, так мало бути.
Від цього не втекти не заховатися
Це як тінь з тобою назавжди
Розумний плаче, дурень буде сміятися
Від плину часу й швидкої ходи.
Страх охопив багатьох людей,
Бо не встигають працювати
Ой скільки намірів, ідей
І як не хочеться вмирати.
Та що поробиш з цим
Не наша це стихія.
Боротись важко з ним,
А перемогти – це мрія.
Програвши битву
Йдемо задоволені з поля бою,
Сказавши молитву
Й подякували невідомому герою.
Кожен хто внесок зробив
У програну справу
Собі картину уявив,
А там він бачив славу.
Снилася слава йому
Гроші лилися рікою до нього
Радів він нарешті тому,
Що добився наміру свого.
Кругом кричали журналісти,
Фани крутилися завжди
Із трону лицаря так легко злізти,
Не варто відрікатись від мети.
Щастя це, чи винагорода
За ту сумлінну роботу,
Можливо це наступна перешкода,
Але чудову мав турботу.
Усе так швидко сталося
Не сподівався аж ніяк
Усе хороше скоро миналося
І так зростав хлопчак.
Свідомо глянувши на все
Оцінив свої нагороди й славу,
Слава до добра не доведе
Обов’язково вчинять розправу.
Багато людей заздрість мають
Не зупиняє їх межа
Крадуть, обманюють, вбивають
В них чорна захована душа.
Багато злих і незнайомих
Вони чекають на момент…
Планів багато невідомих
Реальні – пробивають цемент.
Швидко багачі ніч розбирали
Сни сховалися на інший раз
Люди прокидалися, вставали,
Бо скоро пробіг цей час.
Прокинувся також і він
Боліла знову голова
Від занадто білих стін
Та пам'ять ще жива.
У дзеркало на себе подивився
Неприродно всміхнувся
Умився, побрився
В’яло одягнувся,
Щось сказав незрозуміле собі,
Спав ще досі всередині
У сірій змішався юрбі,
Дав дорогу машині…
Всихала далі багата уява,
Розчарування лиш дістав
Не програна ще справа
Хоч духом давно занепав.
Програв, коли усе покинув
Відрікся від нормального…
До чого так палко линув?
Набачивши кінця фатального.
Знехтував усім
Заради ілюзії красивої
Покинув власний дім
Шукаючи долі щасливої.
Кожен володар своїх дій,
Кожен дорогу власну вибирає,
Крутиться безліч всяких мрій
Жорстокий світ частину убиває.
Забирає їх як дитину
За перебування тут
Цю ланку проміжну
Не виключає суд.
Суд завершить сварку тривалу
Встануть винні, вирок готовий
Усі поклоняються металу
Це для них ідол новий.
Туманять розум гроші,
Штовхають на все й на всіх
Погані стали, а були хороші
Тепер чути зажерливий сміх.
Ризик навчив його втрачати,
Ризик забирає все потрібне
Він продовжує знову грати
Знаючи про подібне…
Ішовши грязною стежиною
Озирався як завжди
Дивною ставав людиною
Це напевно від біди.
Дивився гостро на дорогу
Хотів копійку хоч знайти
Фортуна дала змогу
Щастю малому прийти.
Зрадів, коли знайшов
Жменю копійок мілких
Підняв їх, далі пішов
Про себе заявити швидко встиг.
Нарешті хоч щось
Дісталося гравцю
Тепер йому вдалось,
Як і кравцю…
Гудок з глибини шлунку
Наказав дещо купити
Зрадів він такому подарунку
І ніби краще стало жити.
Великі плани будував
Що зробить він тепер,
Але в очах туман літав,
Від голоду ледь не вмер.
Періжок з маком купив,
Бо сили швидко покидали
Голод до кінця не погасив
Запахи лише роздратували.
Малу отримав насолоду
За цей важкий період часу,
По іншому сприймав погоду
Й занурився у сіру масу.
Мерщій пішов у парк до фонтану
Де проводив вільні хвилини
Розсіяв думку погану
Набравши вигляд іншої людини.
Як мало для щастя треба,
Які малі прикладені затрати
Повітря і трохи синього неба
Покриють геть усі витрати.
Фонтан давно не працював
Людей це зовсім не чіпало
Гравець сидів, відпочивав
І було всього трохи мало.
Мало знайдених грошей,
Мало цього сніданку,
Як котові бракує мишей
Спійманих на ганку.
За парканом стара школа
Він вчився там недавно
Наука була квола,
Бо вчився дуже славно.
Дивувався, назад оглядався
Усе пробігло одним єдиним днем
Куди він своєю дорогою дістався?
І куди ми всі ідем?
Що з тієї науки взяв?
З яким багажем пішов?
Між життям і смертю блукав
І бачив літаючих коров.
Сидить аж поки не стає темніше,
Сьогодні скоріше вирішив піти
Смутку чим далі більше
І душу важко від нього відвести.
- «Нехай усе горить чорним вогнем
Я живу лише одним днем
І кожен раз нерозуміння
Хай все згорить зі мною
Усі паперові створіння
Усіх заберу з собою.
Я збожеволів вже давно
Прокляв усе святе що є
Глибоко затягнуло мене багно
Забравши все що в мене є.
Недовго ще, ще кілька годин
Згорить все, що створено за кілька років
Загину, та не зовсім один
Й ніхто не прослідкує моїх життєвих кроків».
Не чули тих правдивих слів,
Тихенький був як листок сухий
Хоч як би там не шарудів
Не чув ніхто цей план новий.
Набрався рішучості, сміливості
Побіг неначе скажений
Маючи великі можливості
Та ритм шалений,
Відкрився б ще один співець
Збагативши культуру народу,
Хоча усьому приходить кінець
І не збагнути його природу
Кому помсту заподіє?
Чи всім невдачам, чи собі лишень?
Втішить той вогонь, серце зігріє
Для гравця прийшов останній день.
Його життя, мабуть непомилкове
Велику роль відведено йому
Пізнавши спокій все стає чудове,
А він відрікся й сам не знав чому.
Немає в житті випадкового
Усе задумано було спочатку
Завжди забирають кволого,
Лишивши мізерну згадку.
Гориш ти тілом, чи душею,
Але не тільки ти один згораєш
Нас так багато разом з тобою
Просто ти цього не відчуваєш.
Іноді важко жити всім буває
І компромісом стає вирок смерті
Та сильних смерть не чіпає,
Хоч марні дні ніким не стерті.
Після себе залишить темні плями
За ними правду важко встановити,
Гравця затягнуто у яму
Цього вже не змінити.
Спочатку загорілися блокноти
І дим розсіявся кругом
Як легко нищив всі роботи
Так ніби одержимий злом.
Плакав від диму, чи прощався…
Скрутилася бумага, чорніла.
Вмерти так гравець не боявся
Сама доля так йому веліла.
Поки догорав останній папірець,
Поки підняли усіх на ноги
Вічним сном заснув гравець
Отак минули всі земні тривоги.
Ніхто не знав чому пожежа сталася
Тай уточнити – справа непроста
Маленька бумага на очі попалася
Нажаль не пуста.
Витягли клаптик з кулака
Переглянули бігом,
Пожаліли хлопчака
Обступили всі кругом.
«Я низько падав та вставав
Усім що мав ризикував,
Життя – це лютий жарт
І це довів мені… »
Тонули діаманти в воді,
Ховались від сонця й землі,
Себе занадто любили
І всі могутні сили
Лишили обраних в човні,
А тих що там на дні
Провчили й новому навчали,
Хоча життя не обіцяли.
2002
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200460
рубрика: Поезія, Поема
дата поступления 11.07.2010
Летіли крихти зі стола
Роти бідняки відкривали,
Їхня доля – сувора і зла
Та все вони уміло приховали.
Чи варто плакати й радіти?
Чи варто милосердя проявити?
Далі будуть їсти хотіти
Вони планують ще пожити.
Усі ми різні та всі єдині,
Єдині до своєї волі
Об’єднані в своїй країні
Без фортуни і долі.
Чи небеса допомагають?
Чи помагаємо ми собі?
Чи чудеса колись бувають?
Чи розмовляють в висоті?
Дурні ці люди з мізерними думками,
Адже великий світ сіренький
Багатий вічними роками
Він завжди всім новенький.
В новому є тіні старого,
Тягар важкий панує.
Поважати слід живого,
Який виглядом своїм хвилює.
Руїни – це фундамент доброти,
Яку народ вбачав віками
Сплило багато вже води,
А ми лишилися рабами.
Ми підбирали крихти після панів,
Ми йшли без бою, без вагань,
Ми друзів вибирали з ворогів,
Ні сліз, ні болю, ні повстань.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200053
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2010
Жевріє десь малий вогонь
І запах панує трав сухих
Й тепло долонь
Зігріє всіх тверезих і живих.
Панує вечір і туман,
Панує тінь тіней забутих
Стоїть один синій баклан
За ноги до труби прикутий.
Мелодійне гавкання собак,
Запах дощу прийдешнього
Звук від нахилу гіляк
І від життя тутешнього…
Усе це бачилось мені
Я знову це пререживав
Спокійний як у сні,
Коли нічого не відчував.
Марніє погляд у вікні,
Бо темнота роз’їла зір,
Хто міг довіритись мені
Без викидання зайвих лір?
Важко розрахуватись з неминучим,
Важко шукати варіант запасний.
Поглядом нестримним і жагучим
Сказати варто, що живий…
Живий без їжі та води,
Живий без грошей та опори,
Але відчуття біди
Віщують сині, сині гори.
У синіх тих малих горах
Там озеро одне не замерзає,
Зникає весь понурий страх
Хто води тієї випиває.
Пуста пропаде маячня,
Відновиться нове видіння
Перейдуть колишні знання
З’являться нові створіння.
Байдужість і розчарування,
Матеріальні втрати від кохання
Та ще багато факторів життєвих.
Чомусь багато помилок миттєвих.
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200051
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.07.2010
Чудово безтурботно жити
Відпочивати, нічого не робити
Під хмелем та відчуттям
Миритися з кумедним життям.
Як просто і весело цінувати
Те, що ти маєш сьогодні втрачати
Не шкода віддавати останні монети,
Не шкода співати безглузді сонети.
Питання часу чи вищих проявлень,
Можливо замало людських представлень
Для розуміння простоти,
Яка відходить від мети.
Звільнитись від кайданів матеріальних
Та подолання принципів моральних
Веде до виру не життя,
А до солодкого небуття.
І це чудесно і незвичайно,
Але раптово та брутально,
Що холод серце захопив,
І ніби марно я творив.
Особисті тихі чвари пропадуть
Безтурботні роки тихо пройдуть…
Ні сліду, ні спогадів миттєвих,
Ні болю, ні відчуттів суттєвих.
Плин часу зовсім не відчувається
Хороше продовжується не кінчається
Світи руйнуються і відкриваються,
Але ніколи зовсім не кінчаються.
Вільний подих літньою вологою,
Зміна зумовлена одвічною тривогою.
Тривога не за життя, не за кохання,
А за шляхів нових шукання.
Де простягались ті шляхи,
Росли ліси, кущі, мохи.
Варто зупинитись уявити,
Чи можна так легко жити.
Ховаються сміливі та сильні
До всього неможливого схильні,
Ховаються благородні і красиві,
Ховаються дні життя щасливі.
Чи то боягузи холодні?
Чи то гіганти голодні?
Вони знають чого їм треба,
Вони прагнуть частинки неба.
Пусті розмови, особисті діалоги…
Нехай усі, усі тривоги
Підуть у чорну порожнечу
І не лякатимуть малечу.
Чи кожного чекає доля?
Чи вища може ще панує воля?
Чи може ми усі стомились
Та у думках випадково помилились?
Безтурботні дні минають,
Турботи знову нависають,
Вони вирішення хотіли,
Але ми ще не спішили.
Темрява в світло переходить,
Проблема погляду не зводить
З бовдурів безпечних,
З ліриків сердечних.
Хай блукає безлад і вітри,
Хай чатує небезпека і нори,
Хай тікає горе і печаль,
Хай панує пісня і мораль.
Безтурботні дні і ночі, ви тікайте,
Ви нас пізніше зустрічайте,
Будемо ми сидіти, байдикувати,
А хтось плакати, чекати…
Чекати на нові ілюзії природи,
Чекати з моря кращої погоди.
І думати про все що сталося,
Про швидкість з якою це відбувалося…
2003
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199927
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.07.2010