| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Ніч - цікава пора,
Як подумати трохи
Десь приглушено чуються
Ахи та охи
І піди зрозумій
Що там - вибір широкий
Хтось комусь викладає
Любовні уроки?
Чи то бабці старенькій
Прострелило спину
І не встане із лавки
Вже котру годину?
Підозріло то все
Мабуть, краще не знати
Щоби глузд не зазнав
Непоправної втрати
---
Під вікном вже з годину
Лунають концерти -
Так волають коти,
Що підніметься й мертвий
Їм на зміну прийдуть
Якісь орки патлаті
Та до "модної" музики
Будуть привчати
Десь на місяць натужно
Сірко завиває,
А п'яничка наосліп
Додому плутає
---
Ніч - магічна пора
Під незримим покровом
Начаклує таке,
Що не виразиш словом
Скільки нею приховано -
То божевілля!
Тут від заздрощів згине
Найліпше підпілля
Ніч - цікава пора
Та як їй докучати
Присоромить тебе:
"Та вкладешся сі спати?!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2021
Засохло перо
Та зламавсь олівець
Буденність заїла,
Бодай же їй грець!
Не так і важливо
Падіння чи злет -
Спокійним не може
Бути поет
Суцільне "Все рівно",
Безмежне "Та хай"
Хіба є різниця,
Чи пекло, чи рай?
Для когось відкрию
Можливо секрет -
Байдужим не може
Бути поет
Затягує в себе
Болото життя
Притуплює все -
Спогади й почуття
Десь рими втекли,
Обірвався сонет,
Бо згаслим не може
Бути поет
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2021
[b]В[/b]_исо́ко сиділи
[b]У[/b] власних замках
[b]Л[/b]_ічили багатства
[b]К[/b]_лали на рамки
[b]А[/b]_ле, забули прикрий той момент -
[b]Н[/b]_а жерлі збудували фундаме́нт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587103
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 13.06.2015
Моя чарівна Аріадна,
Моя турботлива Медея
Ти - джерело моєї сили,
Крило Пегаса, Рим Енея
Я як Ясон, зломлю Дракона,
Я як Тесей, уб'ю Бика
Пройду Колхіду і Егею,
Вкарбую подвиги в віка
Ти все чекатимеш терпляче
Мене очима за вікном
Сплетеш клубок мені в дорогу
І я відправлюсь за руном
Коли ж вернусь, припавши пилом
Доріг; забувши, хто я, де я
Мені всміхнеться Аріадна,
Мене стрічатиме Медея
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566233
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2015
Раз! Два!
Три! Чотири!
- Що робили?
-Світ ділили!
Кому - голод,
Кому - шахта,
Кому - горе,
Кому - нафта
Кому - влада,
Кому - гроші
Ми - не крали!
Ми - хороші!
Раз! Два!
Три! Чотири!
Демо-кратія
В ефірі!
Кому - гречка,
Кому - голос,
Кому - земля,
Кому - колос
Кому - мрія,
Кому - дійсність
Ми - за щастя!
Ми - за рівність!
Раз! Два!
Три! Чотири!
Вам даєм
Орі-єнтири!
Кому - лесбо,
Кому - порно,
Кому - гидко,
кому - повно
Кому досить -
Той виходить
Це - законно!
Це - свобода!
Раз! Два!
Три! Чотири!
Ми - за мир
у цілім мирі!
Кому - бомбу,
Кому - кулю,
Кому - орден,
Кому - дулю
Кому - міну,
Кому - "Град"
А хто вижив -
Той і рад!
_____________
Що? Як?
Щось не так?
Пізно, друже,
"Сам дурак!"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2015
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=PjVvhfZVtms[/youtube]
Low Roar - Friends Make Garbage (Good Friends Take It Out) (оригинал)
We were just kids
With visions and hearts that coincide
Climb aboard our ship
We're going whether or not that you like
Whether or not that you like
We sailed across the sea
Aimlessly, no direction or timeline
The shore we'd come to find
We'd seen before, never spoke or shared a word
No need, your true thoughts they can't be heard
You're too beautiful for words
Don't follow roads paved in gold
They will only let you down
What's the fun when you can't share what you've found
Years to build, in a second it's brought down
No one will comfort me
Will know me or what's going on inside
A vacant hole will remain that way for life
To remind me where the both of you once lied
I've learned more from this
Than anything I have read in my whole life
I bet you both laugh at that line
I miss the feel of it
Your touch, your kiss weighs heavy on my mind
Our moment forever sealed in time
Our secret as much yours as is mine
All logic we have surely left defied
I will hold you till I die
Когда уходят дружба и любовь (поэтический перевод)
Как дети, знаю, что найдем
В сердец едином ритме след
Наш парус поднят, мы идем,
Хотите или нет!
И вот, мечтая обо всем
Не зная точного пути
Без компаса и карт плывем,
Чтоб берег свой найти
Не нужно клетки золотой,
Ведь если сам ты в ней
То сколько храмов не построй,
Пройдут. И не жалей
...Я утешенья не прошу.
Обломками на дне
Корабль лежит, но я прощу
Вас, что солгали мне
Что посмеялись надо мной...
Запомнить лишь хочу
Друга пожатие рукой,
Любимой поцелуй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565263
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 09.03.2015
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=trFrh6EuUTk[/youtube]
Low Roar - Just A Habit (оригинал) Привычка
Could you point me towards Бывает, хочется уйти,
A quiet gathering Ошибок сбросить груз
Full of bugs and holes
Where any word said to you И я уйду
Holds a liquored, puzzled truth
Уйду туда, где не солгут,
It's just a habit Где я развею грусть
If I slur a bit
It's just because I'm confused Знай, если где-то ошибусь,
Don't think much of it То это не со зла
My days belong to you
If you're kind, my nights can too Я не уйду
It's just a habit Меня удержит на краю
Привычка отдавать себя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565262
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 09.03.2015
Ці маски, маски,
Лиця, лиця,
Де навпіл глина,
Навпіл криця
Одним - усмішки,
Іншим - холод,
Наліво - шик,
Направо - голо
Обман схова
Гримаси болю,
Зтуманить очі
На "ніколи"
Та з тих гримас,
Що серце рвуть,
Струмлять у душу
Лід і ртуть
Течуть по жилах,
Як спокута,
Два пекла: холод
І отрута...
Ці лиця, лиця,
Маски, маски,
Турбота, щирість,
Ніжність, ласка...
Одна лиш фальш...
І, як блюзнірство,
З-під масок сипле
Лицемірство...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356793
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.08.2012
У маленьких детей всегда большие, широко распахнутые глаза... Не замечали никогда? Или замечали, но не задумывались над этим?
Глаза – зеркало души, любят говорить. Но разве зеркало? Скорее, окошко. Таких себе маленьких два окошка. Или больших, как у детей. Два окошка, которые пропускают внутрь чужой мир, а возвращают свой. Свой, а не отраженный.
Дети смотрят на окружающее с любопытством, широко раскрыв большие глаза. Они только-только появились в нашем мире и им все вокруг интересно. Они впитывают мир в себя, еще не зная, что не все, что «интересно» - это «хорошо». Собственно, пока и не понимая даже, что значит «хорошо» или «плохо». Детские глаза единственные принимают все искренне и доверчиво. Они познают, еще не осознав цены познания…
А познание жестоко. Или жёстко? Всегда оставляет царапины. Душа ведь мягкий и податливый материал. Да-да, именно так. Это потом вокруг нее наращиваются многочисленные маски и панцири. Вот только защищать уже зачастую нечего… Разве похож этот исцарапанный и тусклый комочек на душу? Да ну, бросьте.
Дети всегда смотрят на окружающее с любопытством, широко раскрыв свои большие глаза. Но, со временем, взгляд сужается, становясь все более разборчивым и подозрительным. Глаза отказываются пропускать внутрь то, что видят вокруг... Правильно, зачем еще больше царапать душу? И так уже хватит. До самого конца жизни хватит.
«Ерунда все это», - скажете вы... :) Любой, хоть немного смыслящий в биологии человек справедливо заметит, что «глазное яблоко больше всего растет именно впервые месяцы жизни». Чистая правда. Так что да, ерунда все это, конечно... Не обращайте внимания. :)
20-21.11.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294802
рубрика: Проза, Философская лирика
дата поступления 21.11.2011
"Чудес не буває" - любив я казати, -
"Все можна гарненько логічно подати"
Та логік пасує над тим, що стається,
То правда чи сон? Це так є чи здається?
Всміхнешся до хмар, що зібрались невчасно,
Рукою махнеш - і навколо знов ясно.
Співпало? Чи дар твій чека визнання?
"Ти - відьма?" - спитаю розгублено я
Побачу, можливо, колись на мітлі
Із місяцем повним на задньому тлі,
Щелепа відвисне, забуду ім'я,
"Ти - відьма?" - спитаю розгублено я
Привидиться якось, муштруєш ти браво
Загін їжачків. Їм: "Наліво! Направо!"
Ти, я, їжачки - нічогенька сім'я! :)
"Ти - відьма?" - спитаю розгублено я
Я знаю, не відьма. :) Хоч лусни, хоч трісни
А всього того не побачу я, звісно,
Ти зілля не вариш, заклять не чаклуєш,
Так чим же отак от постійно чаруєш?
Я знаю, не відьма. :) Звичайне дівча.
Чудес, як відомо, немає... Хоча...
Не вмієш робити сапфірів із бруду
Та вносиш в життя моє часточку чуда
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2011
– Хлопче, лиш таке скажи мені,
Перед тим, як кулею убити
І спалити дім мій у вогні:
Чи у тебе є хоча би діти?
Чи зумів би ти свою сім’ю
Піддавати мукам непосильним?
Ну, нехай я землю кров’ю напою,
А вони, скажи, у чому винні?!
– Є наказ, не треба тут порад!
Байдуже, чи жінка, чи дитина.
Я всього лиш на всього солдат!
– Ти всього лиш на всього людина...
Березень 2009 – Лютий 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240887
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2011
В кругу событий, дней и вьюг
В кругу друзей, в кругу подруг,
Возникло как-то, где-то, вдруг
Сплетенье губ, сплетенье рук
Возникло как-то, где-то, вдруг,
И поглотило все вокруг,
И утонуло все вокруг,
В сплетенье губ, в сплетенье рук
Минуты сладкой полноты,
Когда сбываются мечты
И замирает сердца стук
В сплетенье губ, в сплетенье рук
Минуты пламенных небес,
В которых растворился весь,
И затихает сердца стук
В сплетенье рук, и губ, и вдруг...
И вдруг сомкнут свой круг вокруг
Сомнений мнимых сотни рук,
Шипя, свиваясь в кольца вьюг,
Кусая ядом губ и мук
Тревога, вечное «а вдруг?»
Плетется в сердце, как паук
И давит все судьбы каблук
И начинается затменье
Ударом солнечным в сплетенье...
...уже не рук. Вокруг. А рок.
И новый выучен урок
Мной наизусть. И в крике строк
Пируют гордость и порок.
И память давит на курок,
И бьется-рвется кровь в висок –
Не вымоет ее поток
Того, что позабыть не смог,
Того, что взял проклятый рок,
Того, что в прошлом не сберег:
Сплетенья губ, сплетенья рук...
А что сберег? А что вокруг?! ...
___________
В кругу событий, дней и вьюг
Пускай умолкнет сердца стук,
Пускай затихнет сердца стук
В проклятье губ, в проклятье рук...
В кругу друзей, в кругу подруг
Пускай не выдаст сердца стук.
Пускай затихнет сердца стук
В молчанье губ, в молчанье рук...
Ноябрь 2009 – Февраль 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240886
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 13.02.2011
Уяви... Сіре каміння під яскравим блакитним небом. На камінні спить велетенська Черепаха. На широкому панцирі Черепахи у колі сидять три істоти, три Сутності. Король – на високому троні, Вампір – на чорному різьбленому стільці, Ангел – навпочіпки, загорнувшись у білосніжні крила. Сидять і незмінно спостерігають один за одним. Ангел – Творець, Король – Руйнівник, Вампір – і те, і інше одночасно. Безіменній Король хоче отримати Ім ’ я, Ангел має одне ім ’ я і йому цього достатньо, Вампір має безліч імен, та йому цього мало. Ангел постійний у своїх почуттях, Король постійних у своїх намірах, Вампір постійний у своїй непостійності. Він – сама складна із істот. Він рівний і Королю, і Ангелу, але залежний від них, бо харчується їх Кров ’ ю, їх Силою. Як Великий Алхімік, він вміє перетворювати Енергію Творця – на Смерть, а Енергію Руйнівника – на Життя.
Три Сутності сильні, і хто знає, до чого привела б їх ворожнеча, їх пориви, якби не Черепаха. Вона проста і примітивна порівняно з ними, але Її Груба Сила – найпотужніша. Їй байдуже до всього. Вона не має бажань, крім того, щоб Її не чіпали і лиш копошіння Сутностей на панцирі здатне пробудити Її зі Сну, викликати Гнів і пробудити до дії Її Силу. Вона могла б завіграшки передушити тих комашок, але просто не хоче, бо не має бажань, крім бажання, щоб Її не чіпали.
І ще. Тут є Дракон, Сніговий Дракон, Могутня Істота, що Холодною Рівновагою своїх кілець обвиває і Черепаху, і Сутностей. І лиш Сонце, виглядаючи одним оком із-за хмаринки спостерігає за цією химерною картиною...
Ну як, дітки, сподобалась вам моя казочка? ))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171581
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.02.2010
Смерть одного человека - это трагедия, смерть миллионов - это статистика
(Иосиф Сталин)
В жизни есть то, чего не ожидаешь,
Просто не думаешь, не принимаешь,
В жизни есть то, что всегда настигает...
Мир равнодушен, ведь вс́е умирают.
***
Краски тускнеют и плавятся звуки,
Смерть ждет тебя, изнывая от скуки,
Призраки ложе твое окружают.
Мир равнодушен, ведь вс́е умирают.
Где-то внутри тебя – снег и гроза,
Мутью подернув пустые глаза,
Ну а на небе – там солнце сияет!
Мир равнодушен, ведь вс́е умирают.
Щеки опалые бледно холонут,
Голос иссяк, только тело лишь стонет,
Сердце горячее искоркой тает,
Мир равнодушен, ведь вс́е умирают.
А за окном твоим белым-бело –
Снегом соцветий там все замело,
Ты увядаешь, а все расцветает,
Мир равнодушен, ведь вс́е умирают.
А за окном твоим – радость весны,
Ей не попасть в твои тяжкие сны.
Парочки в парке о чем-то вздыхают,
Мир равнодушен, ведь вс́е умирают.
Что тут сказать, так устроены люди –
Мимо пройдут, не посмотрят, забудут,
Лишь суетятся, о глупом мечтая.
Мир равнодушен, ведь вс́е умирают.
***
Пусть обрываются чьи-то года –
Мир равнодушен, как, впрочем, всегда:
Кто-то смеется, а кто-то рыдает,
Кто-то же скажет: «Со вс́еми бывает...»
23.04.09
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127495
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 24.04.2009
ПРИМЕЧАНИЕ: гимн моего племени "LEGION of FEAR" (LF) в игре "Война племен". Чисто по приколу разместил. ))))) На стих, конечно, это не тянет, но для шутки... )))) Писал я. )) С пафосом. )))))
Врагам
Вы свободу на жизнь обменяете?
Попытайтесь. Идет Легион!
Поражения горечь узнаете
И запомните слово "урон"!
Бесполезны все ваши умения
И молитвы. Идет Легион!
Мы дотла выжигаем селения
Под набата глухой перезвон.
Крики смолкнут в багровом зареве
От пожаров. Идет Легион!
И в дымящем вонючем гареве
Потеряется чей-то стон.
Будет плавиться кровь, как олово,
Там где наш пролегает путь!
Кто же горд и не склонит голову,
Тот узнает железа суть!
Всем, кто против - топор и плаха,
Лишь увидя, враги бегут,
Ведь идут Властелины Страха,
Те, что в ножнах огонь несут!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122795
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.03.2009
– Злітаєм зі мною на небо?
Посидим на кільцях Сатурна...
– Навіщо воно мені треба!
Як мінімум, це некультурно!
– Пограєм давай у комети!
Ти падай, а я упіймаю!
Говорять, хороша прикмета...
– А це що таке?! Я не знаю...
– Злітаєм зі мною на небо?
Навчу тебе бачити барви...
– Не бачу такої потреби.
Для мене і сіре – це гарно!
– А, може, в країні захмарній
Разом осідлаємо мрію?
– Ти кинь ці химери примарні!
На щастя, такого не вмію...
– В грозу пролетим по алеям!
Повір, що не буде нам нудно!
– Та що за вульгарні ідеї?!
Там холодно, сиро і брудно!
– Я знаю усюди ми встигнем!
Злітаєм зі мною на небо,
Де тонкою стрічкою стигне
Межа між Еребом і Фебом*!
Зіллємось із заходом сонця!
По зорям біжим, там повернем!
В майбутнього глянем віконце!
– Весь світ – це суцільне інферно*!
Не маю я часу на тебе,
У мене багато роботи!
Яке може бути тут небо?!
Турботи, турботи, турботи...
– Давай! Полетіли! Ну що ти!
Покинемо цю трясовину!
– Не корч із себе ідіота!
Ти ж ніби нормальна людина!
...
Хай я ненормальна істота :-)),
Та краще вже бути камінням,
Чим стати в щоденних турботах
НОРМАЛЬНОЮ
СІРОЮ
ТІННЮ
Бо вічність, всі дні і всі ночі
Ти ходиш і ходиш по колу...
... ЯК ЖАЛЬ...
... ЩО СЛІПІ ТВОЇ ...
... ОЧІ ...
... НІЧОГО...
... НЕ БАЧАТЬ ...
... ДОВКОЛА ...
05.03.09
*Межа між Еребом і Фебом – в моєму трактуванні, межа між днем і ніччю. :-))
Ереб (Erebos :-)) ) – одне з начал світу у древніх греків; бог Вічного Мороку, син Хаосу, брат і чоловік ночі Нюкти та батько Ефіра, світлого дня. :-))
Феб – він же сонцесяйний Аполлон. :-))
*Інферно – пекло.
P.S. ЩИРО ДЯКУЮ Грицюку Тарасу, Груші Насті та холодному березневому вечору за ненавмисно :-))) подароване натхнення! :-))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119664
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2009
Місяць небом походжає,
Звеселяє ніч-подружку.
Голка, змучившись, дрімає,
Шепче казку Сон у вушко.
Чайник солодко зітхає
(Уві сні цілує кружку),
Лев у джунглях позіхає...
Ну і ти помуч подушку! :-)))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119160
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Присвята: Киці, що любить спостерігати
за падаючими зорями
Загадай бажання – і пітьма розійдеться.
Загадай бажання – і буря спаде.
Загадай бажання – і гроза закінчиться.
Загадай бажання – і сонце зійде!
Загадай бажання – і зле забудеться.
Загадай бажання – і спокій прийде.
Загадай бажання – та воно не збудеться,
Бо кохати вміємо тільки себе.
Бо погасла віра у нашому серці,
Бо надія забула до нього шлях,
Бо любов поступилася гордості в герці,
Бо ми розчарувалися у чудесах.
Бо чекаєм від інших першого кроку,
Бо лиш наше болить і жалієм себе,
Бо все гірші стаємо від року до року,
Бо хороше погибель у серці знайде.
Бо що маєм – втрачаєм, що є – не цінуєм,
Бо себе у житті ми не можем знайти,
Бо хоч і не кохаєм – все рівно цілуєм,
Бо по головах любимо дуже іти.
Бо своєї лиш вигоди вічно шукаєм,
Бо і мучимо інших, і самі страждаєм,
Бо найкращого тільки собі ми бажаєм,
Бо не вірим, що збудеться, хоч загадаєм...
P.S. Ех, перший написаний мною великий вірш... :-))
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119090
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Гра у кохання,
Солодкі зітхання,
Вбивчий, як трунок,
П'янкий поцілунок.
Темні бажання,
Рук поєднання,
Очі палаючі,
Подих жадаючий.
Рухи манливі,
Стогін щасливий,
Дотик холодний,
Погляд голодний.
Ніч все ховає,
Кров'ю стікає,
Ніжне страждання,
Смерть і кохання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119089
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Tiamat - The Truth's For Sale
You'd be forgiven for thinking I've got a heart of stone
You'd be forgiven for not picking up the phone
You'd be forgiven for thinking our love isn't true
Did I spend it all on you, did I spend it all on you???
Refren:
The truth's for sale for just one kiss
And that's how I like it
Yeah, that's how I want it to be
The truth's for sale for just one kiss
You'd be forgiven for not loving me anymore
You'd be forgiven for not opening the door
You'd be forgiven for thinking our love isn't true
Did I spend it all on you, did I spend it all on you???
Refren
Кохання на продаж
Пробачу те, що каменем назвала.
Пробачу те, що телефон не брала.
Пробачу все, бо далі жити треба.
Лиш часу жаль, що витратив на тебе...
Стомився далі мучитись, чекати,
Цю естафету мушу передати.
Аукціон! Ну майже подарунок!
Продам кохання за один лиш поцілунок!
Пробачу те, що більше не кохаєш.
Пробачу те, що в серце не пускаєш.
Пробачу все, бо далі жити треба.
Лиш часу жаль, що витратив на тебе...
Стомився далі мучитись, чекати,
Цю естафету мушу передати.
Аукціон! Ну майже подарунок!
Продам кохання за один лиш поцілунок!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119055
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Я люблю Тебе різну:
Романтичну і ніжну,
І палку, і спокійну,
Доброчесну і грішну.
Я люблю Тебе вільну,
Я люблю Тебе сильну,
Дуже-дуже кохаю
І швидку, і повільну. :-))
Все на зустріч чекаю
І одне точно знаю:
Я з Тобою щасливий,
Не ходжу, а літаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119053
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Tiamat – Spine
It can't get any colder, no sun left, no light
It makes me even stronger, boosts my will to fight
So much undone
Let's get it on
No moral tells me so, there is no wrong no right
Refren:
It's all that I do
It's all that I say
It's all that I live for
It's my only way
There's no point in waiting when there is no where or when
Blow it all to pieces and then build it up again
It's understood
So far so good
Start it all over and I'll see you there my friend
Refren
Основа
Померло сонце, світло зникло,
Та холод цей мене зміцнить.
Незроблене кидати звикнув,
Мораль моя по швам тріщить.
Це все, що я зробити мушу,
Це все, що я сказати маю:
Сам продаю я власну душу
І сам дорогу обираю.
Як невідомість серце мучить,
Зруйную все, що відчував.
Міцним і довговічним буде
Хай те нове, що збудував.
Це все, що я зробити мушу,
Це все, що я сказати маю:
Сам продаю я власну душу
І сам дорогу обираю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119020
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009
Першоджерело:
"Тоді добрий вітер з міста забрали, і місто в руїни - о горе, батьку Наннаре! - місто в руїни обернули: народ плаче. Тоді добрий вітер з країни вигнали: народ плаче. В його мурах щілин наробили: народ ридає!
В чудовій брамі, якою раніше ходили люди, валяються трупи. На широких вулицях, де відбувалися врочистості, лежать убиті. На площах, де святкували державні свята, лежать купи мертвих. Кров ллється на землю, як бронза й олово у плавильну піч, трупи, як жир овечий, розкладаються на сонці...
Люди Ура порубані сокирами, шоломи з голів погубили; як газель, звалена ратищем, лежать, зарившись устами в пилюку. Його люди, поранені списами, лежать неперев'язані. Його люди, повбивані києм, лежать з непокритою головою. Де нещодавно їхні дружини народжували дітей, там тепер вони валяються у власній крові..
Хто наважився чинити опір - того вбито зброєю. Хто врятувався втечею, того змела буря. І сильний, і кволий загинули в Урі. усі як один. Старі чоловіки й старі жінки, що не покинули домівок, погоріли в полум'ї. Немовлят, що лежали на колінах у матерів, наче рибу, забрала вода. Молодих чоловіків і жінок пов'язали мотуззям, синів і слуг Ура забрали в неволю...
Загинув державний суд - народ плаче. Державну раду поглинуло болото - народ плаче. Свою дочку покинула мати, сина розлучили з батьком - народ ридає!
З міст його рідних вигнали народ чорноголових!
Їхня володарка, мов той наполоханий птах, покинула своє місто!
О батьку Наннаре, Ур сплюндровано, і люд його розігнано!"
"Плач над загибеллю Ура", шумерська поезія, 2 тисячоліття до н.е.
Історична довідка (від автора):
На межі 2 тисячоліття до нашої ери землеробське населення плодородної долини між Євфратом і Тигром, шумери, майже повністю було винищене амореями, кочівниками з аравійських степів. Так закінчила свій шлях перша визначна цивілізація в історії людства.
Пройшов час, і варварські царі, познайомившись з культурою винищеного народу, самі стали наслідувати їй. Але то вже була інша країна і інший народ - Аккад...
Та шумери були єдиним народом, який залишив після себе не лише мовчазне каміння та руїни, а й те, що виділяє їх цивілізацію серед усіх інших древніх цивілізацій - свою поезію, найвизначніші твори якої припали саме на період завоювання Шумеру: "Плач над загибеллю Шумеру", "Плач над загибеллю Ура", "Плач над загибеллю Лагаша", "Плач над загибеллю Ніппура", "Прокляття Аккаду", ...
З повагою, Erebos Darkness.
Сльози Шумеру
Плаче Шумер, гірко-важко ридає,
Світу кляне свого переворот,
Плаче, на долю страшну нарікає,
Долю, що знищує цілий народ...
Боги, за що мені дана ця кара!
Ворога меч біля шиї моєї!
Слава минула, лишилась примара
Древньої величі, сили своєї...
Гляньте на тіло моє – попелище,
Вуха відкрийте до крику мого!
Ви мовчите... Лише вітер десь свище,
Мов насміхається з горя цього...
Діти мої, чом вас більше не чую?!
Певно, в живих вже нікого немає...
Хто пас отари – той птахів харчує,
Хто вчора сіяв – у муках вмирає.
Не залишилося більше надії...
Землі квітучі тепер лиш руїна...
Втрачена честь і порубано мрії...
Мати заколота, вбита дитина...
Виллються сльози Євфратом і Тигром,
Вихлюпнуть горе моє в океан,
Хвиль жартівливих гамуючи ігри,
Сіючи темно-кривавий туман.
Небо заплаче разом зі мною,
Громом завиє і хлине на землю
Згустками болю, не просто водою,
Муку свою виливаючи темну.
Могила відрита, на мене чекає,
Могила сховає безчинства і зради.
Прокляття мого лише не поховаєш:
Хай дні твої будуть недовгі, Аккаде!
Не знатимуть миру ці землі пекельні,
Століття минуть та народи минуть,
І вітри безжальні, і вітри пустельні
Пісками обличчя моє заметуть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009
Коли душу отруює нове страждання,
Коли просто ламає і душить кохання,
Коли викликав здуру на себе удар,
Коли спалює полум'ям внутрішній жар.
Коли більше не милі коханої ласки,
Коли серце в полоні, капкані, у пастці,
Коли думав, що витримать можу усе,
Коли в пам'ять навіки вкарбоване ЦЕ...
Коли сиве волосся з'являється знову,
Коли сам із собою боїшся розмови,
Коли слово вбиває, калічить, гвалтує,
Коли правда болюча так ранить, шокує...
Коли град почуттів ураганом промчався,
Коли ніч закінчилась, а день не почався,
Коли пустку безмежну так важко долати,
Коли знаєш про те, що не хочеться знати...
Залишається просто це все пережити,
Залишається просто Тебе розуміти,
Залишається просто прийняти, як є,
Залишається серце відкрити своє.
Залишається просто боротися далі,
Залишається далі крутити педалі,
Залишається вірити, жити, чекати
Залишається тільки єдине – кохати...
18.12.2008
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118932
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009
ПРИМЕЧАНИЕ: не стоит отождествлять меня и лирического героя.
Меня ждешь? Так я не приду.
И любишь? Другую найду.
Мольба безразлична твоя –
Тебя все равно брошу я.
Что, сердце из камня? Ужасно!
Себя лишь люблю? И прекрасно!
И совести нету? Беда!
Я сволочь, ты скажешь? О, да!
Сразил? Так еще ведь жалею –
Ударить могу и больнее!
Разбил что? Сердечко твоё...
Издевка? Да, это моё!
Знущання (укр. версія)
Чекаєш? Та я не прийду.
Кохаєш? Я іншу знайду.
Благаєш? Байдуже мені.
Страждаєш? Самотньо одній?
Що, серця не маю? Жахливо!
Себе лиш кохаю? Можливо.
І совість відсутня? Біда!
Я падло останнє? О, да!
Вражаю? Це я не в ударі!
Вбиваю? У спину ударив?
Розбив щось? Серденько твоє...
Знущаюсь? Такий вже я є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118931
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.03.2009
Біжиш, слід заплутуєш, в тінях зникаєш,
Від мене, від мене, від мене втікаєш.
Та виходу звідси не знайдеш ніколи –
Це мій лабіринт, моє замкнуте коло.
Куди не повернеш – розверзнеться пастка,
В глибини затягне оманлива маска,
Якій ти повіриш, бо вибратись хочеш,
Та маска ховає мої темні очі...
Ті очі чарують, бентежать і мучать,
Тебе полоняють в лабети палючі.
І як не біжиш, а одне лиш чекає –
З моєї душі шляху не відшукаєш...
Приречена привидом вічно блукати –
Тяжіння до мене тобі не здолати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118907
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009
Tiamat – Wings Of Heaven
I'll be your master and I'll be your slave
Until the day that you will dance avidly on my grave.
Seems like a lifetime we've been living this lie,
But I can't help keep lying when you undress before my eyes
Refren:
The wings of heaven are descending,
The touch of her naked skin's amending,
The skies will collide
Only for a little while
And it will take us through the night
Thank you my angel like belly dancing concubine,
Like Cleopatra you're sleeping safe in a royal shrine.
Thank you for the blood and tears and for the table dance,
Wholeheartedly I thank you dear for our short romance
Refren
Небесні крила
Я твій слуга і я – твій пан,
Бо ще кохання не поховане,
Бо стигне на вустах обман,
Як бачу одягом приховане.
Небесні крила розгорнеш,
Сп'янить умить твоя краса,
І через ніч нас понесеш
У полум'яні небеса...
За пристрасть дякую тобі,
Спокійно спляча Клеопатра,
За сльози й танець на столі...
Та догора кохання ватра...
Небесні крила розгорнеш,
Сп'янить умить твоя краса,
І через ніч нас понесеш
У полум'яні небеса...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009
Мысли проснутся – и вдаль улетят.
Мысли – они ведь свободы хотят.
Телу за ними никак не угнаться,
Тело способно лишь только бояться...
Утро, и больше не хочется спать,
Чувствуют плечи чужую кровать,
Птиц звонких трелей не слышно вокруг,
Страх превратился в замкнутый круг...
Где же девался солнечный свет?
Как понимать этот черный рассвет?
Что же закрыло собою окно?
Ну почему так УЖАСНО темно?
Много вопросов, так много вопросов,
Тысяча маленьких пыток-допросов,
«Где я?», – и в жилах стынет ответ –
Место, откуда выхода нет...
Сердце рванулось из тесной груди,
Ребра ломая, бежит впереди,
Руки надежду нащупать хотят
И теребят, теребят, теребят...
Ужаса возглас взорвет тишину,
Новых страданий поднимет волну,
Душу раздавит груз безнадежности,
Разум круша и спасенья возможности...
Скомкался, смолк, пошатнулся и сник
Похороненного заживо крик...
Слышится только во мрака тоске
Скрежет ногтей по могильной доске...
На рисунке: картина Антуана Вирца "Погребённый заживо".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118879
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.03.2009
Dragon-fly
Like dragon-fly through stormy wind
With wounds and scars on brittle wings
You going, growing through the life,
You know what disappointment means...
So simple but so complicated,
Snow-fire princess from my tale,
You like an angel, like a demon,
Can lift to heaven, hurl to hell...
Like caterpillar in the cocoon,
Will You become another, new?
I hope for my unreal illusion,
I see that want too much from You...
Just want to see Your happy smile,
Just want to wake this special drive,
Just want to help and understand...
BUT HOW CAN I BRING YOU TO LIFE?!
But what to do and what to say
For You, my girl, which cannot cry,
My beautiful and tender Flower,
My free and fickle Dragon-fly...
30.12.2008
Дослівний переклад.
Бабка ("стрекоза", по-російськи)
Як бабка через штормові вітри,
Із ранами та шрамами на крихких крилах,
Ти йдеш, проростаєш через життя,
Ти знаєш, що таке розчарування...
Така проста і така складна,
Сніжно-вогняна принцеса з моєї казки,
Ти як ангел, як демон,
Можеш підняти до небес або скинути у пекло...
Як гусениця в коконі,
Чи зможеш ти змінитися, стати іншою?
Я сподіваюсь на мою нездійсненну ілюзію,
Але бачу, що прагну надто багато від Тебе...
Просто хочу бачити Твою щасливу посмішку,
Просто хочу розбудити Твою незвичайну шаленість,
Просто хочу зрозуміти і допомогти...
АЛЕ ЯК ПОВЕРНУТИ ТЕБЕ ДО ЖИТТЯ?!
Але що я можу зробити чи сказати
Для Тебе, моя дівчинко, яка вже виплакала всі сльози,
Моя прекрасна і ніжна Квітко,
Моя вільна і мінлива Бабко...
Поетичний переклад, експеримент з формою і римами.
Бабка
ЛЕТИШ
Мов бабка, з вітром борючись завзято,
ХОВАЄШ
Крила Ти посічені свої
ЖИВЕШ
Через життя умієш проростати,
І ЗНАЄШ
Розчарування смак гіркий на жаль...
ПРОСТА
Хоча складнішої чим Ти немає,
ПРИНЦЕСА
Вогонь і крига із моєї казки,
ЯК АНГЕЛ
Ти до небес осяйних підіймаєш,
ЯК ДЕМОН
Скидаєш в пекло, завдаєш поразки...
МОВ ГУСІНЬ
Закрилась в коконі своїх страждань,
МЕТЕЛИКОМ
Ти кажеш, не злетиш ніколи.
ІЛЮЗІЮ
Лиш маю, плід своїх бажань,
БАГАТО
Надто багато я від Тебе вимагаю...
УСМІШКУ
Щасливу хочу бачити Твою,
ШАЛЕНІСТЬ
Розбудити, що і мертвого підніме,
ДОПОМОГТИ
Підтримать хочу у складнім бою,
І ПОВЕРНУТЬ
Ті радощі життя, які давно забула...
СКАЗАТИ
Що я сказати маю і зробити
ДЛЯ ТЕБЕ?
Не повернути виплакані сльози...
ТИ КВІТКА
Яку потрібно берегти в морози,
ТИ БАБКА
Стрілою вільна в небо полетіти...
11.02.2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118876
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009