| Сторінки (1/46): | « | 1 | » |
Ці вогники в небі кохання
Моєї одвічной самотності знак
Для когось ви символ єднання
Але б не робив я цього в небесах
Що дивно у світі безмежнім?
То це почуття і знаходять вгорі
Напевно, ліхтарик - це стежка
А я заблукав на своїй стороні
Не бачу я світла донині
Хоч знаю як йти, та не маю ще сил
Ліхтарик мій досі в хатині
Ключ ж від хатини давно загубив
І в небо проводжу я зором
Чергове бажання в єднанні сердець
Запросять й мене на цей форум
Отримаю свій я кохання вінець
*10 березня 2013*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407841
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013
А знаєш чим цікава ніч?
По-перше, тим що заспокоїться душа
І бачу я у сновидіннях цих
Тебе одну, а поряд також є десь я
А знаєш, чом кохаю я цю ніч?
Заборонити просто вже ніхто не зможе
Мені літати, в цьому ж річ
Тому пишу тобі, хоча не гоже
Тому пишу, давно вже не писав
Свої думки я загубив, пропив
З тобою я б згадав усі слова
Добраніч, мила, і приємних снів
*3 серпня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403919
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2013
Розповісти словами можна все
Але буває, що як дурень серед лісу,
Гукаю когось необачно і на цей
Мій голос відповість ця злісна тиша
Мій голос можна сприйняти не так
Всі люди ми, а я не краще і не гірше
З тобою в небі плавати, як птах
Хотів би бути щасливішим
Хотів би разом танцювати вальс
Фокстрот і танго, все на світі
Щоб було, що згадати нам про нас
Здається я потрапив знову в сіті
Прошу, не ображайся на слова
Не мав я наміру зробити шкоди
Я хочу, щоби ти зі мной була
І щоб разом робили ми погоди
*3 серпня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403609
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 23.02.2013
Весна,
Прокинутись не може досі ще від сну
Вона,
Все позіхає, розплющи оченята!
Скажи,
Чому і досі бачу я навкруг зиму?
Зроби,
Благаю те́бе, в моїй душі теж свято
Невже,
Забула знову? Про хлопця? Він чекає
Тебе,
А ти ще спиш, і квітень за вікном гука
Пробач,
Вдягни ту сукню, він з радістю впізнає
В очах,
В твоїх, як небо, ти дівчино моя
Та йди!
У світ майнути, повина твоя правда
Не спи!
Старенька бабка від ліжка відійшла
Візьми,
Мою долоню, з тобою зможу стати
Злетить
У вирій стрімко моєї думки птах!
Навкруг
Він розтріпає по світу твою волю
У край
Наш занесе зелено бархатний мотив
Разом
Ми заспіваєм про українську долю
А то
Поглохли всі, й не чують зовсім спів
*10 квітня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403606
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
Останній погляд світла
упав на старе місто
Хвилина, ще й настане
кромішня темнота
І втома,що за день
накоплена та злісна
Про себе нагадає
та з’їсть мене сповна
Останній погляд сонця
зникає зчасом в небі
Залишить на секунду
на згадку послід свій
Уходить, щоби зранку
сяйнути і для тебе
Тому вже не горланю
йому я: «Сонце стій!»
Я знаю й пробачаю
завжди цю дивну справу
Адже не може він
світити лиш мені
Тому із задоволенням
про себе помічаю
Пройде ще сотні днів
до зустрічі, тоді
*27 березня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326767
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.04.2012
У небі сонце полум’ям сіяє
І зеленіє на землі трава
Все прокидається і все співає
Птахи летять із заслання
Ось в цю чарівну пору, я спросоння,
Побачивши красу, пішов у світ
Блукав поміж країн, лише сьогодні
Я зрозумів : далеко вже забрів
І що я бачу – луг безмежний
А я такий малий, я ж арахнід
Я Скорпіон, і на хвості є стержень
До світла сонця ще не звик
А серед цього поля пречудова
Пухнасто-біла купка є добра
І вирішив перепочити я, додолу
Ліг спати біля неї, все ж втомився я
Вона мені: «Ти хто такий?
Павук чи що? Чому лягаєш спати ти не дома?
Хоча мовчи, найголовніше, що не змій
Знайомі будемо, до речі, мене звати Овен»
І щирі істинні слова
із того часу з вуст її лунали
Допомогла мені вона
І жалом я себе уже не жалив
Якби ж не ти, хтозна яке було б
Це сонце світле,вдячний я тобі за все
І сподіваюся,бодай ще років сто
Чарівного життя тобі, і щастя в ньому йде
У цей весняний день лунає свято
Сьогодні все твоє, тому лови
Весь світ за роги,і не смій йому програти
Я поруч, якщо треба, ти лише скажи
*26 березня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326766
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 01.04.2012
Серед пологих та зелених схилів
Подалі від життя і метушні
Ростуть нарциси, білим цвітом
Проміння і красу пускають навкруги
Вони в гармонії, їм все чудове
І знають, що їх люблять всі
Адже і справді відбирає мову
Один лиш погляд і затьмарено думки
Серед цього чаруючого краю
На противагу шанобливим цим панам
Собі незграбно джміль літає
Обдертий і старий, але для них він дар
Без нього жить вони не можуть
Його приліт – це свято вже для них
Так кожного разу, і кожен рік за роком
Якби не джміль, то і не було вже весни
Бо ці нарциси бачать тільки себе
А правило життя інакше, як ти не крути
Та й джмелю все одно, він хоче лише меду
А те, що допоміг, то він знав, але б зрадів
Тому й літає він незграбно - пани раді,
Тому й частують його ці мужі : красиві всі,
Й можливо це на краще, що не може знати
Істинності того, чому він свій
А знаєте ми всі живемо в цій долині
Якщо ти не нарцис, то певно, що ти джміль
І не важливо, хто він є, яка це є людина?
Ти допоможеш завжди, якщо ти потрібен їй
*16 березня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
Погляньмо всі у цю забуту шафу
Безмежний спокій править тут,він тут король
І вже собі я кажу тихо, навіть,
Що з'їла всі мої думки ця біла моль
Не зміг її тоді я побороти
Піддався тій спокусі, та й тоді замовк
І оклики душі не мав нагоди чути
Та й зачинив я двері шафи на замок
Ключі ж душі віддав я їй, цій музі
Цій безсердечній милій дівчині, тоді зрання
Та інколи із шафи крики було чутно
І вирішив, потрібно вже забути ці знання
Забувся я тоді, коли відчув його на смак
Тоді коли вуста понурені були
Та лише терпкий і п'янкий той аромат
Накрив душі моїй бенкетні він столи
І частував її сповна,
Хоча ілюзорно було та все ж було
Та й не давав секунди він,щоб все згадати, а вбрання
Залив червоним, мов розлив на столі тім вино
Можливо потім років з два так жив
В тумані цьому, в спокої, без слів
Й давно вже я забув, де ключ той дів
Та і згадати це я вже і не хотів
І раптом "бац", та муза, те дівча
Одвічно молода та й очі кольором небес
Мені промовила спокусливо : "Дарма
Ти вибрав шлях, не твій він все ж"
І зникла миттю, мов це дикий сон
Мов марю я, як випадковий гість пустелі
Залишила, доводячи, немов в словах, той тон
Ключі від шафи вже забутої, душі, її оселі
Тепер за мною вибір : відчинити чи це зайве
Потрібно це мені, думки ці, чи я вже віджив?
Цей ключ таки я в двері шафи ставлю
І з допомогою одвічной музи їх я відчинив
Погляну я у цю забуту шафу
Знайду себе, своє життя, і спокій розіб'ю я вщент
І вже собі я кажу, що я можу стати
Володарем оцих думок, я буду їхнім Королем
*14 березня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326433
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
--Крім всіх тих слів, що я тобі казав
--А також поглядів німих, думок впівголоса і сліз
--Тобі подякувати знову хочу, майже я вже став
--Екзаментаром свого життя, але один би я не зміг
--Раніше як воно було? А зараз як?
-тИ подивись на світ, життя - воно ж чудове
--Не розумію чому люди ще не бачать знак?
--А лише топчуть його, мов сліпі, і йдуть пусті додому
--І ось тепер тобі сказати хочу я
--Всім своїм серцем: «Будь щаслива й радості побільше»
--І недарма ж звела нас доля і звело життя
--Реальне ось це все, спіймай ти щастя та й скоріше
--Шаленого сімейного буття, цього завжди
--Дітей побільше і кохання також, як захочеш
--Люби його єдиного і будь для нього всім
--Як ось для мене є оцим усім це небо і ці зорі
--Тобі цей вірш і сподіваюсь, що багато літ
--Екраном буде він всіх спогадів про мене
--Бажаю, щоб не залишались на душі незгоди і зникав їх слід
--Ентузіазму завжди більше, і незабудь цю розповідь про себе
*7 березня 2012*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325982
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 29.03.2012
Не поглядай на свій годинник, він шалений
І весь цей час летить, спішить кудись
Та, начебто, я тільки ось почав,
а він, напевно
Мене з собою хоче поманити,
що я маю йти?!
І, знаючи, що робить, він спиняє
Свою ходу, весь свій політ у світ
А я на нього мовчки поглядаю
Напевно вмер він, знахабнів
чи просто спить.
Напевно, він жартує не цікаво
Бо ця хвилина роздумів для мене цілий рік
А коли роблю я свою одвічну справу
Те що подобається, то рік для мене зник
Цей рік для мене вже секунда,
А хвилина
Вона потрібна для життя,
Як спраглому вода
І як потрібна батькові його дитина
Ось так годиннику потрібен ти і я
Оскільки, що таке хвилина без людини?
Навіщо світові цей час?
Живе цей світ не так як ми
І завжди існуватиме,
а ось людина зчасом ні
Ми зникнемо колись,
а всесвіт далі буде поряд з часом йти
*5 грудня 2011*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.03.2012
Мені з дитинства говорили
Ми всі родина, всі сім’я
Один початок в нас та й народила
Усіх людей, усіх землян одна Земля
Єднає це нас всіх, чому би ні?
І динозаври жили разом, разом й повмирали
Метеорит можливо і для нас уже летить із далини
І кричимо «моє, мені», та досі ще ми не пізнали
Та й не пізнаємо,лише в останній день
Ті деякі промовлять, що все знали
І кожний з нас все знає і мовчить, але ж
Чому мовчим? Ці Інші знову промовчали
Але ж ми всі разом повинні жити
Разом! А ми живемо всі самі, одні
Коли потрібно щось нам, починаємо галдіти
Але буває, що і далі ми німі
І не існує інших, я вважаю
Однаковий весь світ, ти, я, однакові всі ми
Та й слід ми в ньому залишаєм, знаю
Цей слід однаковий, але у кожного він свій
*9 березня 2012* (оригінал - 5.12.11)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Етапи різні нашого життя – вона йде поруч
Колискою живою нашого буття була
Ой, леле, що ми робимо з тобою
Людина зупинись, а як же мати-ненька, як же вся Земля?
Однак казати щось комусь – це марна справа
Гончар не може говорити з королем
І не важливо правий він чи є не правим
Якщо сказав Король, закон це є для всіх людей
*5 грудня 2011*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325620
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 27.03.2012
На дворі пасмурно й туман,
і десь здається восьма ранку
Душа моя давно вже перейшла у стан,
Коли побачу її поряд себе,
на своєму ганку
Вона радіє і сумує,
А також просто щось собі мовчить,
І тільки небо угорі за цим слідкує,
Але сьогодні воно знову спить
Душа моя кричить, лютує!
А я не можу зовсім щось сказати
Вона на волю вихід потребує
А я її примушую піти поспати
Я сам лютую, я кричу
Себе і світ я хочу вбити
А ось в душі своїй мовчу,
я справді хочу жити…
Жити…
І день минув, все як завжди
Банально час пройшов, й вона це знає
Невже насправді мушу я піти?
І що цікаво їй тут заважає?
Але думки,
думки і знов-таки думки
Я тільки думаю, й , нажаль,нічого з цим не роблю
Чому не можу я себе знайти?
Чому туман цей стелеться додолу?
Ось, уявіть - сіяє світ
і Сонце, і зірки, і навіть небо
І все ж таки піймав я мить,
Коли для мене це не є потреба
Шукати себе та й вдихати дим,
або ж вживати всякі антидепресанти
Я увісні побачу Рим
і зможу всесвіт весь обняти
І в цьому сяйві я живу
там поряд завжди є моя принцеса
Для неї, разом з нею і тому
В житті завжди у мене буде нова п'єса
Але й принцеса - не назавжди,
Що не кажи, але пройдуть ці почуття
Я впевнений, що ще не раз
когось я зможу так назвати
"Принцеса" - це також лише пусті слова.
Слова, думки - думки й печаль
Чому я замкнений сиджу, чому руйную?
Чому свої вірші ,на жаль
я сірим кольором малюю?
Хто я?
Я хто?
І де я є?
Питання ці мене чомусь хвилюють
В собі шукаю відповідь на все,
А відповіді ці і не існують
Писав Бодлер: «Поет, як альбатрос
Йому всі височини і шляхи відкриті,
А ось, коли він спуститься униз
Стає калікою тієї ж миті»
І що?!
І що я маю тут робити:
Літати й на землі собі шкульгати,
Або ж як більшість просто жити,
І в небо вічне це не споглядати?
Я хочу жити ! Як казав,
Але я хочу жить не так, як інші,
Я хочу жити! Це я знав,
Але в житті повинно бути більше пісні
Питання ці і ці думки
З середини мене чомусь з'їдають
І ще нові й нові вірші
В папір цей чистий прилітають
Почав писати й далі напишу,
А інше все також у моїх силах
Я данину віддам своєму "Тихому Віршу"
І в небі буду я літать на сірих крилах.
*13 грудня 2009
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325111
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Якщо тобі хтось скаже : «Завтра все,
кінець прийшов тобі, твій світ погас
Але одне бажання виконаю я за це
Ну що ж бажай, вважай, що я твій кінь-Пегас»
Якщо вже завтра все – кінець прийшов
І молодим таким, й не встиг побачити життя
Тоді скажи мені, скажи мій кінь, нащо?
Нащо я жив, де сенс, чому колись з’явився я?
Чому колись повітря я псував
Його, виходить, що дарма я жив
Чому? Я ж так і не пізнав
О, що ж я весь цей час робив?
Скажи, скажи мені, мій кінь
Скажи ти все, чому мовчиш?
Пегас, ти демон, Люцифер, ти тінь
Чому ти йдеш, а не летиш?
Хоча,мовчи, забудь й зроби
Бажання те одне, що обіцяв
А хочу я спокійно відійти
Дай «До побачення» сказати, всім кого кохав
Нехай вони, хоча б у сні
Побачать образ мій й скажу я їм
Й немов шалена злива у погожі дні
Я зникну і піду туди, де чутно грім…
*грудень 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2012
Як довго я не згадував тебе
Чому це так, невже забув?
Чому я знову вкотре загубив себе
І місце звідки я прийшов і завжди був
Чому це вперше за останні місяці
Я повертаюсь знов в цей світ
І знову строки і думки ось ці
Лунають на папері, мов це звіт
А найголовніше, ось кого
Тепер я буду в цих віршах
«Кохати» і казати, що цього
«Кохання» нам подарували в небесах…
*жовтень 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324805
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Сьогодні тепло, завтра злива
І кожен день, все по новому
Погода в нас завжди мінлива
Акваріум купив я новий біля дому
О, що за диво, чудасія !
І буде в мене в домі також свій живий куток
І збудеться моя напевно мрія
Відчую Богом я себе, хоча б разок
Як подобає Вищим Силам
Я світ цей новий будував шість днів
І в день останній – сьомий – впав на килим
Я збудував нарешті, що хотів
Проходять дні та й місяці
Життя минає і біжить
В акваріумі ж живуть ось ці
Вода у них ніколи не стоїть
Їх різні види, всі цікаві
І кожен робить щось своє
Але не думають про речі зайві
Не думають як Є, та де це Є?
Вони пливуть – живуть, вважають, що живуть
Вони щасливі, бо дурні та й щось там знають
Та й серед них бувають ті, що просто йдуть
І крила за спиною вони мають
Ось наш герой і розповідь про нього
Він народився тут, помер десь там
І все життя цікавило питання його
А де ж життя? А де ж той перший храм…
*квітень 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324804
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2012
Як довго я не згадував про ті чудові ночі
Невже я знов заснув та бачу дивні сни
Здається, навіть я забув її чаруючі зелені очі
І вже ніхто не змушує мене кудись піти
Знов німота, знов розпач, або ж звичайна тиша
Це тиша перед бурею? Або ж все знову як завжди...
*січень 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Почати життя з нової сторінки
Почати, забути про все, що десь було
Покинути сірість й сказати минуло
Поглянути в світ та потопати пішки
І смак цей відчути, або ж змалювати
Той власний весь всесвіт, що десь там існує
Й нехай взагалі тебе не почує
Та все ж його хочеш ти знову впізнати
Ти хочеш, щоб хтось, той що поряд, сказав
Ти просто, когось поряд себе шукаєш
Але ж не один я?! Цього ти не знаєш
І запах відчуєш ти ніжних цих трав
Але ж не один я!
Ось всесвіт, ось Інші
Хіба вони дивні? Скажи, вони гірші?
Скажи чи цікаво тоді це життя?
Почати життя з нового етапа?
Не знаю, можливо це все чи це дивно
Не знаю, як думати далі спокійно
Душа у житті – найкраща порада
Але ти один й душа знов мовчить
У дзеркало глянеш, а там пустота
У всьому виною тут твоя німота
Тому і тепер вона не кричить…
*січень 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324552
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2012
Куди це я потрапив, що за світ?
І що за люди поряд є?
Й куди ось зник увесь той лід,
Який у серце боляче так б'є
Я не один такий - нас двадцять дев'ять
І бачимося ми у перший раз
Та й в голові думки паркети стелять
і хочемо також, щоб й оцінили нас
А моя розповідь якраз про те
Що встиг побачити я й зберегти
Про кожного із нас, про щось одне,
Щоб я хотів вам на паркет той донести
Почнемо з них, з чоловіків
Їх семеро, плюс ще один (один - це я)
Й характери різняться в них і сім смаків
Й у кожного із них свій погляд на життя
Пробачте п'ятеро,та тільки справді двом
Я щось би і хотів сказати
І перший будеш "Є", а другий будеш йому в тон
І буква «А», ось так би я хотів тебе прозвати
І вам хотів би я сказати:"Залюбки
зі мною ви готові скоротати час,
й беремо ми з собою,те що вже віки
Всі люди знищують свій час із ним,до нас
І,дійсно,він - зелений змій - доречний дуже
Але ж ось зрозумійте,що не правда все
Й напевно саме він говорить мені "друже",
а ви ж то посміхаєтесь на це
Та все ж вам "А" і "Є" я дякую за те,
Що вже хоча б із змієм не самотній я
Й,до речі, це життя тоді святе,
Коли знайшов жагу та сенс ти до життя."
Тепер про них,хто яскравіше за зірки
Ті за для кого йдуть на саме дно
Й дерева лиш для них пробуджують свої бруньки
Для них же і придумали колись кіно
І я також їм щось і подарую
Але не всім,когось думки і не змогли знайти,
Можливо,що в думках я цих лише існую
Тому і зрозуміти їх також не зможеш ти
І перша ти - це буква "У"
Ти радість,щирість й сміх
І погляд твій чаруючий й тому
Вже подивитися на тебе - це є гріх
Але ,нажаль,це не мені
І погляд твій - також не мій
І на вогні,як в давнині
Горіти буду я,як вій
Також згадаю я про "К"-а
Принцеса ти із тих казок
Які колись мені розповіла ріка
І ти для неї була, як зразок
І "Т"-и також згадаю,що не так?
Й чому здається,що пусте
Твоє життя, й шукаєш ти там знак
Щоб стало краще, щось ось те
І я колись шукав, а зараз – ні
Чому ж я зупинився,знов забув
Забув вже я ті ночі і всі дні
Й куди цікаво знак ось той майнув
Продовжу,буква "О", ну що ж привіт
Тобі я вдячний ось,що не один такий
Я в цьому світі новому і весь той лід
З душі спадає, коли чую голос твій
І буква "М",нехай завжди тобі
Ось те натхнення,що десь є , буяє
І я,якщо дозволиш, то собі
На згадку заберу твій образ,що сіяє
Шкода,що я не всім та і не все сказав
Пробачте,але це не є ось тим,
Що я десь на початку обіцяв
Вам на паркети принести цей дим
А ось сказати я хотів, що пощастило
Із світом новим цим, і вірш ось цей для вас
Й нехай усім вам на шляху завжди світило
Небесне щастя й пам'яталась розповідь про нас.
*13 грудня 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Я справді думав, що останні строки мого віршу,
Які тоді подарував я їй – це все кінець,
Що дощ цей не зруйнує мою тишу,
Що я звичайний – зовсім не митець
Але думки, вони завжди у небі
Вони й сягають вище, їм лише потрібен старт
А старт, то цей дали, тепер й з’являється потреба
У всіх оцих словах, що на папері, й це уже не жарт
Невже все знову, все як в перший раз
Невже все знову, знову зроблю ту саму помилку
Не хочу я ось знову закликати вас
А краще ти сама все зрозумій й прийми цю квітку
Ця квітка, що не встигла ще зав’яти, знову проростає
Й мені здається, що вона немов бур’ян
Її ніхто тут не сприймає й не бажає
Вона ж все догори, до неба тягне весь свій стан
Тебе я сильно міг би покохати
Й ,можливо, це на краще, що не встиг я ще
І знаю я, чому ти інших бачиш, а мене не хочеш знати
Ти як і більшість лише помічаєш все земне
Невже все знову, знову щось не те
Й чому не можу я знайти всіх слів
Багато я хотів сказати, а ось головне
Тобі сказати я не зміг
Тобі сказати я не зміг, що досі сподіваюсь
Що станемо ми більше ніж друзями
В твоїх очах знайти я намагаюсь
Цей вогник, що повинен спалахнути поміж нами
Але змінити щось, на жаль, це не можливо
Шкода, що у вікторині цій не вибираєш ти мене
Ти вибрала його, або ж його, це не важливо!
Ну що ж вітаю…
й, до речі, з днем народженням тебе
*5 серпня 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324280
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
Можливо, я тебе образив чимось
Ти смуток цей облиш, цього я не хотів
Можливо, й уявив себе я кимось
Можливо, я й не розумію силу слів
Сказав тобі багато я і зайве
Також я міг сказати щось не те
Але я сподіваюсь сенс ти знайдеш
Серед усіх тих слів щось вибереш одне
Щось саме те, що справді я хотів сказати
А інші ті слова, нехай ти не почула їх
А я ж хотів сказати, що пізнати
Тебе пізнати досі я не зміг
Пробач мене за ті слова, вони насправді
Несли той сенс, але ось не тобі я їх адресував
Але це вже в минулому, забудь про речі зайві
Про все ось те, про все, що я тоді сказав
Ти посміхнись,забудь й почни спочатку
Поглянь на мене по новому ще хоч раз
І вірш,до речі, ось тобі на згадку
А квітку синю подарую в інший час
*1 серпня 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.03.2012
Одного разу уночі
Наснилося мені, що я і ти
За руки беручись кудись йшли,
Кудись вперед, де зорі молоді, ясні
А разом з ними й голоса гучні, земні
Лунали і казали щось мені у сні
Щось вічне, тихе,щось ось те сумне
Щось те що завжди на душі німе
Казали зорі вголос у моєму сні
Коли за руки беручись ми уперед йшли
Казали, щось оте, що зараз я скажу
На вушко в самому кінці я прошепчу
Насправді, як не дивно, але більше року
Коли по справжньому почав я помічати світ і жити
Та створювати все нові та нові ці звуки - строки
Коли я зрозумів, що проти течії повинен я пливти
І ти, це ти мені відкрила очі
Тобі я вдячний, і як писав колись "для тебе я живу"
Без тебе навіть самі ясні ночі
Запилені, немов в тумані я ходжу
Я справді хочу, щоб небесний птах
З'єднав дві долі наші між собою
Я хочу, щоб була ти поряд не лише у снах
І щоб у серці було менше болю
Чудово розумію, як насправді є
І ситуацію цю всю, і всі проблеми
І те, що тут не помічаєш ти мене
А також різні ще з'являються дилеми
Але ти знай, ось просто знай
Що разом із тобою я б хотів нове життя почати
З тобою все життя прожити і майнути разом в рай
Та хоч на край галактики з тобою зміг би я злітати!
І вибір він завжди і всюди
І хоч це зараз дивно, але ти скажи
Чи зможу далі я з тобою вийти в люди
Чи далі мушу я поки один йти
Чи спробуєш зі мною бути разом
У тебе закохався я, а ось що скажеш ти?
Чи стане перше це моє кохання стадом
Або чи зможу я для тебе з неба діставати всі зірки?
*липень 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2012
Колись один мудрець мені сказав,
Що в королівстві тому є моє кохання
А що і як він вже не знав
Він лиш сказав:"Шукай це знання"
І я пішов, по світу йшов
Я мандрував, хотів кохати
І ось в чарівне королівство я зайшов
"Невже ось тут я сподівався це пізнати?"
І день, і два , та й місяці
Та і роки уже спливають
І я уже й забув про ці
Слова старого, що літають
Та якось раз в погожий день
Весна це вже була чи літо
Гуляючи по парку десь
Побачив я зав'ялі квіти
А поряд дівчину одну
Чарівну, світлу, із золотим волосям
Але доволі вже сумну
Побачив і її зелені очі
Побачив всю красу, її вуста
І погляд цей чаруючий, прекрасний
А в серці залунало : "Це вона,
Це та котра прийшла із казки
І ось вона - тримай, піймай
Своє ти щастя, що тебе тримає?
Та і ім'я її спитай
Можливо це вона тебе чекає?"
І я пізнав, її пізнав
Пізнав, що вона бачить від життя
І зрозумів, що покохав
Без неї це вже не буття
Але поглянь-мо правді в очі
Ти тут принцеса,а я всього-то мандрівник
А принцем стать твоїм, це інша п'єса
Я спробую, але я ще не зміг
Його чекаєш тут і квіти,
ти принца цього, що на білому коні,
Для нього вже зав'яли, що робити?
Даруй хоча б одну тепер мені
Хоча би "Так" або ж "Можливо"
ти прошепчи мені й повір
І трапиться тоді це диво
Дістану я тоді цих гір
Ти завжди будеш першою з принцес
Кохання не зникає - воно назавжди
Шкода, що ти не бачиш всіх моїх чудес
Ну що ж я мандрівник, я маю йти
І сповідь цю - ти зачекай!
Прошу не викидай ти на смітник
Прошу мене ти пам'ятай
Я повернусь - я ще не зник
Я повернуся принцем - обіцяю
Якщо мені ще пощастить
Я сподіваюсь, я тебе кохаю!
Нехай це чує небо та весь білий світ
*1 липня 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2012
Безмежна спокуса любові
Десь у повітрі, навколо тебе
Поруч літають слова веселкові
До тебе колись вона в гості прийде
Безмежна спокуса кохання
Тільки почуй та зроби перший крок
Наче б то легко, але це змагання
Спробуй і ти, заграй-но нам Rock
Безмежна спокуса бажання
Жити лиш той, котру хочеш кохати
Поруч завжди і ніякого звання
Від неї не хочеш для себе забрати
Безмежна спокуса турботи
Радості миті, хвилини жалю
І неземні ці години нагоди
В котрі промовиш "тебе я люблю"
Безмежна спокуса любові
Та,що завжди поруч з нами іде
І біоритми серця добові
Азбукою Морзе промовлять: "Ти де?!"
Безмежна спокуса сьогодні
Що ж ще з життя я маю впіймати?
Всі невідомі чудеса підводні
Тільки з коханням я зможу пізнати
Безмежна спокуса,я вірю
Що і у сні, і в житті на яву,
Я щохвилини про тебе тут мрію
Я і напевно в раю тут живу
*25 лютого 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2012
Мій світ також піддався цій тривозі
Експресію всіх почуттів, цього по-справжньому бажаю я
Людиною мене створила, не лише сама природа
А також всі емоції мої, мої думки й слова
Навколо тихо, пусто й небо плаче за вікном моїм
Хотілося кохати,літати вище всіх небес й космічних тіл
О, як же я цього по-справжньому бажаю
Лишаю все земне, я вже готовий, я злітаю
І разом з краплями дощу, нажаль, я падаю униз
Я не знайшов ще крил своїх, тих почуттів, які підняли мене б увись
*17 жовтня 2009*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323430
рубрика: Поезія, Акровірші
дата поступления 20.03.2012
Про що ти думаєш, коли я дивлюся у твої очі,
Навіщо в погляді у цьому я шукаю знак?
Ти знаєш, що давно вже він забув про всі ті ночі,
Коли під місяцем палали ваші почуття у такт
Ти вже забула це, так очі не забули
Вже не кохаєш його, а серце ще горить
І кажеш, що давно вже почуття минули,
Але в очах я бачу, що і досі пам'ятаєш ти ту мить
Поглянь-но знову ти на мене
Поглянь, поглянь й ,будь-ласка, посміхнись
Мій погляд знов-таки шукає тебе
Лише навколо себе подивись
Ти не сумуй, чудово все й прекрасно
І твої роки, скільки тут тобі, вперед не йди
Ще встигнеш все, хай буде в тебе казка
Ми всі є діти в світі цьому, що там не кажи
А я? А що я? Я лише шукаю правди
Я все життя у тебе й бачиш завжди ти в мені себе
Але щораз в тобі я помічаю нове щось і ось тепер назавжди
Я ж дзеркало твоє не вічне, не живе...
*26 лютого 2012* (оригінал - 7.12.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.03.2012
Цей вірш тобі на згадку, ти хотіла
Цей вірш про тебе, про все що встиг пізнати
Цей вірш в моїх думках ти породила
А я ж пообіцяв тобі його подати,
Тобі сказати, написати, те що бачу,
Що бачу небо я тепер в твоїх думках,
Що бачу я красу та й світла радість бачу
І цю любов до нього я помітив у очах
Ти ось залежна, а натомість вільна!
І посмішка твоя летить подалі у світи
Та і у серці ти доволі сильна
І всесвіт весь повинен за тобою йти
Найголовніше - не сумуй, життя тобі подарували
Не плач задарма, жоден тут не вартий твоїх сліз
Можливо й ти колись згадаєш, як мене там звали
Колись тоді, коли я з неба впав і знов заліз
Тобі на згадку напишу цей вірш
На згадку про себе та всі мої думки
І кожного разу, коли читатимеш його все більш
З тобою його разом й прочитають ці зірки
Ти ще так юна, молода, прекрасна
У тебе все попереду в житті
Й нехай у ньому завжди буде світла казка
Ну що ж "До зустрічі", я також маю йти
*1 липня 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323209
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
Скажи мені, ти чуєш шелест листя?
Чи бачиш ти тремтіння цих гілок?
І десь в будинку, там лунає ніжна пісня
На землю падає нарешті біленький сніжок
Ти проводжаєш його поглядом своїм
Із неба він летить униз, але навіщо?
Летить, летить, а на землі цій дим
Давно вже люди стали в почуттях тихіше
Ліхтар і парк, і білий сніг,
і всі доріжки, і дерева побіліли
Та десь в повітрі тут лунає "фирг"
твої незгоди з снігом відлетіли
А небо біле, сіре, просто мовчазне
і снігом засипає всі рівнини,
і гори, і ліса, та лише де-не-де
Ялинки ці зелені - не біліли
В міста зима приносить нові почуття
і скоро кожен з Новим Роком буде всіх вітати
Хтось бачить в цій зимі новісіньке життя
І казка, як завжди, до нас у гості зможе завітати
Повір, повір ти в це
Я ж тут поет! Я бачу все і хочу вам сказати,
що як в житті не було б скрутно, але попри все
Незабувай ти свою душу з тіла на світ витягати.
*8 грудня 2009*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323208
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2012
Я не герой та, на жаль, не зірка,
Просто звичайний: я - це я
На підвіконні зав'яла квітка,
Та і у серці зникає земля
Зникне все зайве, все те що руйнує,
Та і зникає, що не є головним
Небо блакитне мене тільки почує,
Разом із ним ми в майбутнє біжим
Все забувається: щастя й негода,
Миті чудові, не дуже й сумні
Тільки на дворі яскрава погода
Та й у душі чомусь пусто мені
Ти подаруй мені промінь надії
Світлу-ю радість та чисті думки
Щастя, Вкраїну та спів солов'їний
Місяць і зорі, любов навіки
Я ж подарую тобі небо і квіти,
Мене всього разом з серцем візьми
Поруч з тобою я буду радіти,
Буду і плакати, та благаю прийми
Може слова? Та насправді не знаю,
Що це буває, але скажу одне
Я почуттями своїми не граю
Я лиш бажаю знайти,що моє
Краще не слухай ці строки вагомі,
Просто візьми та даруй мені світ!
І щоб не був я один в цьому домі,
І щоб під сонцем не танув,як лід
*26 лютого 2012* (оригінал - 24.02.2010)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2012
Ти чув про слово це,
Але не знав, що воно значить
Ти навіть і шукав його у словниках
Та відповідь на нього
Ти так і не побачив
Рутина - це все те,
Що є навколо нас.
Прокинувся зрання, ось починається твоя рутина
Ліг спати ввечері, й вона іде до сна
Пішов у магазин за хлібом
Вона також прямує за тобою слідом
Від неї не втічеш, бо це є тінь твоя
І що робити маю я?
Й надалі жить з цією тінью?
Але якщо я так не хочу,
Не хочу разом з нею існувати
Звичайно ти це можеш
Але не забувай, що навіть Місяць
На Землю зазвичай
від тебе тінь кидає
Але існує в світі те,яке не є товаришом рутинні
Існує те, що десь літає біля нас
Його ми зазвичай не помічаємо серед цієї тіні
Але ж якщо помітемо, то тінь та зникне в той же час.
*26 лютого 2012* (оригінал - 22.09.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2012
́Ось буква "М" - це вхід до підземелля ,
І як не дивно, ти йдеш туди
Ось вартові стоять на дверях
І ти повинен їм платить
І черга, черга всіх безликих,
Які шукають свого дня,
Або бажають знати більше
Або ж бояться батога
А далі зачинені дверима
Які пластинка відчиння
З'являються повільні східця,
Які спустять тебе до дна
І всі безликі, не штовхаючи
Стають невимушено на місця
А східці йдуть униз, незупиняючи
Тебе спускають до кінця
Але це не кінець, там в підземеллі
Бурлить, кипить своє життя
Там люди вже не дивляться на стелю
А все чекають на свого крота
Всі поспішають на роботу,
А хтось спішить на навчання
Для когось - це вже є за норму
Чекати кожний день цього крота
І він приходить на замовлення
За кожні три - чотири - п'ять хвилин
І вартові провлять голосно,
Що обережно, він приплив.
Він вхід дає в своє нутро,
І ти заходиш до нього,
А там сидять, стоять всі ті безликі люди,
Які побачать раз тебе, а потім назавжди забудуть
І ти на мить становишся таким
Ти забуваєш про все те, що так любив
А кріт той вхід свій зачиняє
І назву підземелля нового хтось об'являє
І ось тунель, тунель, тунель,все той тунель
Приплив цей кріт до того підземелля,
Відкриє вхід в нутро своє,
хтось вийде з нього, хтось зайде
Зачине вхід та й далі попливе
І так продовжуватиметься ще не раз
І нові партії безликих будуть,
Але й настане також час,
Коли і ти виходить з нього будеш
Спочатку в підземелля
В нове,в старе, у те що треба
А потім ти до вихода дійдеш
І двері всі відчинені для тебе
На вулицю ти вийдеш, до зірок
На небо ти поглянеш обережно
Подивишся назад, а там потік
Нових безликих, але тобі воно не треба
Їх поглинає підземелля
Вони поглинуті своєй рутиной
Твоя поки собі мовчить
Прощаєшся ти з буквою еМ знов
Але ти пам'ятай, що повернешся ще сюди
Тобі не вдасться уникати цьої букви
Твоя рутина - це не мить
Твоя рутина часто у житті ще буде
*18 вересня 2009*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Тобі не раз казали, що ти можеш
Та й ти один чудово знаєш, що робить
Тобой завжди керують, хто тут допоможе
Тобі ніколи не дають знайти цю мить
Ось ранок, сонце, небо й свіжий вітер
А ти сидиш із замученим чолом
Тобі здається, що навколо досі темно
І ти нікого не побачиш за вікном
А ти, навпроти, завжди світлий
Тобі здається,що краще на землі
Не може існувати більше миті
І ти із них тут більш за все живий
А той, що зліва, він же справжній геній
Або ж ,можливо, він тільки мислить так
Він в зошиті своїм малює справжні дива
І ти не зможеш не помітити цей знак
А ось і ще один прийшов до нас, навіщо?
Тому що саме він нам зможе це знайти
Тому що він лише нам тут шукає кошти
І це не гроші, це твої думки
А той, що поряд з ним, то ідеал
Він для принцеси з неба б зірку притягнув
Він б їй своє життя подарував
Але поки його не помічають тут
А також не забудьмо про цього,що з крилами
Що вище неба,завжди угорі
На противагу на землі стоїть йому похилено
Для нього не важливо, те що там десь в далині
Ось впевнений в собі, він знає, що все може
І зробить правильно, і все своє життя
Він думає, що всесвіт весь для нього лише створений
І це його позиція, про це не забуваю я
А за його плечима ти стоїш похнюпливо
Так саме ти, хто боязкий такий
Мені здається, що не для цього світу тебе створено
Твоє майбутнє,як птахи ті восени
І всі ці люди, всі живуть в твоїй особі
Вони всі поряд, але для кожного своє
А що ж до мене? То я бачу зорі
Але, нажаль, я й помічаю все земне
*23 вересня 2009*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322575
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Для тебе я пишу ці строки нових віршів
Тобі я так хочу подарувати цю любов
Тобі я подарую все більше й більше квітів
Тебе я так побачити бажаю знов
Шукав я тебе довго,із 91-го бажав знайти
Вже стільки часу я йду один на самоті
Але тебе зустрів я в той вечір, навесні
Тепер бажаю я з тобою в житі цьому йти
Та ось тебе немає, ти зникла десь у далині
І небо посіріло і плаче сильно восени
З журбою я згадаю про ті чудові дні
А ти й не зрозуміла, що покохав тебе я на весні
Для тебе я пишу ці строки нових віршів
Для тебе я живу у цьому дивнім світі
Шкода, що я не зміг подарувати квітів
Шкода, що не повернеш вже більше тої миті
Але тобі я вдячний за всі ті почуття
Пізнав я це кохання і зрозумів, що ти одна
Для мене завжди будеш принцесою і все своє життя
У мене в пам'яті залишиться той вечір й та весна.
*28 жовтня 2009*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2012
Сьогодні ввечері, напередодні свята
Сіяють сяйвом ніжним ліхтарі чудові
Шукають свою долю всі закохані дівчата
Та й хлопці теж у пошуках любові
Хто винен в цьому всьому, у всіх цих почуттях
Хто бавиться ось так із нашими серцями
Це є не НЛО, і навіть вже й не птах
Маленькі купідони десь в повітрі, поряд з нами
Здається і в мені тепер його стріла
Стріляючи у пустоту, потрапила вона у мене
Але ж і ще комусь дісталася вона
У кого вона є? Можливо, що у тебе?
Увечері ,сьогодні десь, напередодні свята
Гуляючи, тебе додому проводжу
Не хочу, щоб це знову була втрата
Я вірш в твою кишеню покладу й піду:
"А в тебе також є моя, ось ця, стріла?
Стріла, що з'єднує всі долі між собою
Чи хочеш ти , щоб і в тобі вона була?
Стріла, що завдає як щастя, так й багато болю
Чи хочеш спробувати пізнати світ
А разом з ним і всю його погоду
Пізнати світ зі мною, і в майбутнє, наче кріт
За руки беручись, ми йшли, не бачучи, незгоду?
Чи хочеш, щоб там десь на небесах
Ці купідони своїм ділом вихвалялись
Щоб і в житті, і в небі, й на словах
Завжди з тобою ми лише сміялись"
Якщо бажаєш - мене зупини
Тихенько "Так" промов та поцілуй
Якщо ж вже "Ні", то мушу далі я йти
Із святом всіх закоханих та з Днем любові
*12 лютого 2010*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2012
І знову я потрапив
у цей чудовий світ
Мене він завжди вабив,
Я повз на світло, наче кріт
Я бачив світло у кінці тунелю
до нього я повільно йшов,
Шукав я спокою, натхнення
І саме там себе знайшов
Я сплю і бачу надзвичайні сни,
І все це ніби на яву,
Всі кольорові і ясні
У світі цьому я живу
Я бачу гори і ліси,
і небо завжди угорі блакитне
Я можу все собі знайти
і зрозуміти можу, те що вічне
Так, саме я тут управляю королівством
Моя уява - це мій провідник
На білому коні сягаю я цим світом
І весь мій сум давно вже звідси зник
Тут я, як вперше, бачу її очі
Цілую ніжно я її вуста
Прекрасніше не зустрічав я досі ночі,
Коли під місяцем у такт горіли наші почуття
І все чудово, все прекрасно
Я капітан свого життя
Я знаю, що мені засяє сяйво
Із спокоєм в душі шагаю в майбуття
Та все ж потрапив я в негоду
Корабель мій на дно пішов
І втратив я ту насолоду
Яку до цього тут знайшов
Я зрозумів, що вже прокинувся
Це був, як завжди, лише сон
Як шкода, що мені це все наснилося
Я так хотів життя поставити на кон
А тут не так життя пливе, як в сні
Воно жорстокіше та інше
Корабель мій і досі залишається на дні
І важко зрозуміти, що тут вічне
Але мене лякає не життя
Я не злякаюсь всіх його незгод
Для мене більш страшнішим є, що ,майже, все своє буття
Проводиш ти у снах, потрапивши у темний грот
Прокинься й ти од вічних сновидінь
Побачиш справжній світ й життя навколо
Потрібно лиш почати і знайдеш ту мить
Коли весь світ впаде до ніг твоїх, додолу
*26 лютого 2012* (оригінал - 23.10.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
А ранком, раніше, коли Перші спали
Лунали, гукали, а Інші тікали
Чому і куди? Вони не гадали
І разом із вітром в краї відлітали
Кого і чого вони там шукали?
Вони лиш бажали знайтись і злітали
Вони лиш від завтрашніх втрат убігали
Від темряви, ночі,від того, що знали
Вони не вбачали, що роблять й пішли
А я теж піду? Ні, мене не знайшли
Вони прокидаються, ті Перші, що спали
Вони не злітали, ті Перші - гукали:
"Ей, Інші, ви де? Куди ви збіжали?!
Скажіть-но, чому ви нас тут полишали?!
Ми також робили і також бажали,
І небо це темне ми також не знали,
А ви, ті, що Інші, ви просто забули?
І слова німого від Перших не чули"
А Перші не спали, на ноги всі стали
І Перші свій край із руїн піднімали
Та важко їм було, про Інших не чули
А де всі ті Інші - із вітром майнули
Ці Перші працюють та успіх дістали
А Інші давно вже у сні повмирали
Лиш декілька з них в останнє сказали:
"Шкода, що не Перші, шкода, що не спали"
І вечір настав, і Перші забули
Про дивні часи та знову заснули,
Але не заснули ці Нові, творили
Свій побут, традиції і світ, де всі жили
І знову ця ніч та зірки зійшли,
А Нові не знали, що хочуть й пішли
І ранком, раніше, коли Перші спали
Лунали, гукали, ці Нові тікали…
*23 грудня 2009*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2012
Туман на вулиці, пора дощів
І, як завжди, до нас ця ніжна осінь завітала,
Ти йдеш один, навколо жодної душі,
Каштани всі свої вбрання жовтневі повдягали
Ти все проходиш мокрі парки
Осінній Київ не такий, як на весні
Поглянеш на Дніпро, а дід цей старий
Уже готується до прохолодної зими
Ступаєш ти в калюжу випадково
І посмішка з'являється на вустах
Тебе ніколи не лякав цей холод
Ти не вважаєш, що це жах
Осінній Київ, чи люблю я його?
Чи люблю я ці мокрі парки, що сумні?
Напевно, що люблю, кохаю я цю осінь
А також і дідка,що вже готується до нової зими
*26 лютого 2012* (оригінал - 17.10.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321713
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 14.03.2012
И вновь стою один я
В руках невыпитый бокал вина!
Ох, как я ненавижу это время,
Когда на небе падает последняя звезда
Ракетою она стартует в неизвестность,
Угрюмо улетает в дальний путь,
Грозит мне на прощанье, вот невежа
Потом боюсь,что все же полюблю!
У вас в глазах я не найду ответы
Сегодня так один я остаюсь
Теперь надежды все мои забыты
О, небеса, как я хочу уснуть! Уснуть.
Ты в воображение моем исчезнишь навсегда,
А в руке моей останется все тот невыпитый бокал вина
*26 лютого 2012* (оригінал - 04.12.2008)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321712
рубрика: Поезія, Акростихи
дата поступления 14.03.2012
Настала ніч
і потемніло
Там свічка десь замиготіла
і стало на душі так мило
Загляньте ви в ці очі
Почуйте в далені цей звук
Це десь вода дзюркоче і хлюпоче,
Десь там співають, там - не тут
А тут? А що тут? Тут все тихо
Тут страх, ненависть, біль, журба
І серце замерзає, наче крига,
Вода тече тут нежива
Рослини повмирали від спекоти
І день, і ніч - тут сіре все...
Чому ж ви тут живете?
Чому ж туди не йдете ви?
Чому вмираєте одні?
Чому ж не зміните себе?
Змініть,змініть, і все прийде.
Характер свій змініть
відкрийте серце ,ви, для всіх
І посміхайтеся весь день,
внесіть і сонце до людей.
Тоді ж засяє ярким сяйвом світ
І пісня залунає у нас, у всіх
Вода тоді задзюркочить і захлюпоче
І дочекаєтеся ви тієї ночі,
коли всі будуть святкувати,
і дітям ласощі давати,
коли радіти будуть всі,
лунати будуть голосні
слова подяки,щастя і любові
Тоді ж і загорить у кожнім домі
і свічка в гарбузі
у тому символі земному
У тому символі земного свята Хеллоувін,
А поки ждіть, міняйтеся, робіть
*1 листопада 2008*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Чому тебе ніхто не розуміє?
Чи може ти не розумієш їх?
Чому ти жодної душі не є потрібним?
Або вони не є потрібними тобі?
Ти,наче муха, що потрапила у пастку
Вони,немов ті павуки
Ти ,мов та птиця, що летить в блакиті
Вони, вони ж мисливці ті
Вони застрелять, підіб'ють, скалічать,
Вони зруйнують твою радість у житті
А ти продовжуєш жити поряд з ними
А що ж робити? Нема куди тобі піти
Зажди,зажди, а як же твоя мати?
А батько твій? Де ділися вони?
Згадай, як було добре у сім'ї твоїй
Ну що, пригадуєш ти,як жилося колись тобі?
Чому і досі не живеш ти поряд з ними?
Повинен був піти, але чому це так?
Чому забув ти їх, і всі ті днини?
Проведені в дитинстві, вже дорослим став?
Чи може не забув? На небі тільки знають
Цю відповідь на запитання теж
Наступить день і дити виростають
І ось батьки зникають з часом все ж
Але згадай колись і повернись додому
На радість їм, я справді знаю це
Вони ще пам’ятають весь твій гомін
Який в дитинстві був для них прекрасніше за все
Тоді ж побачиш ти замучене обличчя батька,
Та й сльози матері, що капають з очей,
промовивши до них: "Пробачте , ви, мене будь-ласка"
Із соромом направишся ти до дверей
Вони спинять тебе і скажуть:"Сину,
чому ти зник із нашого життя?
Чому вернувся ти? Чому?
Невже згадав ти те буття?"
А відповідь проста – я вас люблю
Й завжди любив, і завжди буду пам’ятати
Без вас я вже не проживу
І дякую за все,кохані батько й мати
*22 лютого 2012* (оригінал - 01.11.2008)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321386
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 13.03.2012
Ось потяг твій везе тебе в майбутнє
По рейках прокладає він твій шлях
І навкруги тобі нечутно,
І зник кудись уже твій страх
По рейках прямо і вперед
Везе тебе життя - локомотив
І ти все бачиш наперед
і залишаєш позаду все, що любив
Позаду спогади про дім,
про рідний край, про батька , матір й спів
і з ними залишається той дим,
Який з своєй труби і випускає він – локомотив
Той дим летить повільно в синє небо
І вітер розбиває ті думки
Для тебе це не є потреба
Шукати спогадів, ти маєш йти
Тебе чекає там те сяйво,
І ніжних поглядів весна,
Але можливо, що і зайвим
Наповняться твої думки сповна
Ти пам'ятай, що люди бачать тільки себе
Все що не робиться, на те є своя ціль
Тому ти обережніше,для тебе
Можливо десь стоїть капкан, поглянь, постій
Якщо ти вмієш думати, то й сам це бачиш
Ти бачиш їхні погляди, як не крути ти тут чужий
І десь в своїх краях ти залишаєш
Камінний хрест, існує він допоки ти живий
Поглянеш тут на нічне небо
Побачиш зорі молоді,
Але можливо, що не справжні
Вони для тебе вже не золоті
А може й золоті, та хто їх знає?
Для кожного завжди свої зірки
Можливо звідки ти тікаєш
Вже не існує жодної зорі
Тебе все далі забирає потяг
Він по життю тебе веде
Для тебе всі дороги є відкриті
І ти блукаєш богзнаде
Людина ж не стоїть на місці
і нею завжди буде рухати прогрес
Також бажання жити краще
і їй здається,що це краще саме десь.
*22 лютого 2012* (оригінал - 6.10.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Квадратний світ – чотири сторони він має
Одна - це Південь, друга – Північ, четверта – Захід, третя – Схід
В собі він тих завжди вміщає
Хто пробує всім своїм я схопити світ
Всіх тих, кого колись хтось мавпами назвав
Всіх тих, кого людиною ти випадково окликав
А всі ж вони лише квадрати
Є Чорні, Білі є, а є також Ніякі
І цих Ніяких завжди більше в цьому світі
Вони живуть не так, як Чорні й Білі
У них свої закони, свої знаки, свої чотири сторони
Та й завжди ними правлять свої чотири фактори:
І перший з них – це є вся тінь квадрата
Вона йому завжди один і то й же шлях показує,і завтра
Квадрат цей буде йти за нею
Але ж чому це так? Бо там чекає його третя
Цей третій фактор, він який?
Це є собі всього лиш папірець простий
Але квадрат Ніякий жити й тут не зможе
Якщо цей папірець він не заробить,та й не примножить
Тому і слідує він з тінью,з папірцем
І так ось кожен день, і потім ще, і день за днем
А другий фактор, тут він головний
І голосно промовить він тобі:«Не смій,
ти зупинятися,ти маєш йти
Життя твоє – це спрага більше досягти
Навіщо тобі ці думки, ти маєш жити
А не на небо мовчки поглядати
В тобі ж чотири сторони, а п’яту сторону ти навіть і не мрій пізнати
І це є правильно, тому ти так живи
А інше все неправильне завжди
Квадрат ніякий ти, роби ж як ми»
Але в паралелограмі цьому є четверта сторона
Вона не вірить трьом минулим
Й вона завжди одна
Назвали всі квадрати її просто - це душа
Й душа важлива є для всіх
Але не кожному вона дана
Лише тому, хто її просить і лише для них
Вона себе покаже і відкриє новий світ
Квадрат тоді і побіліє, стане п’ять сторін
Вона з четвертою рідня, вона чи донька, може він і син
Важливим є, що завжди вони разом
І для квадрата Білого це справді справа часу
Натхнення неземного купа ще він має
Але про ті свої три сторони він пам’ятає і зітхає
Страждає цей квадрат також ,думки там всякі є
Від того, що навколо майже всі Ніякі,але сьогодні не про це
А щодо Чорного, то має він лише три сторони
Його четверта ( вся душа) висить під стелею, висить в петлі
Але, що не кажи, її ще можна врятувати
Потрібно лиш знайти, серед пустот квадратних відшукати
Або ж таки забути, і піти кудись,
де не потрібно споглядати, як летить травинка з вітром увись
І кожний із людей, із вас квадратів
для себе сам повинен колір свій в житті обрати
За вас ніхто, ніколи вибір цей не зробить
Квадрат, в якому ми живемо саме так і побудован
*21 лютого 2012* (оригінал - 17.10.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321106
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.03.2012
Зачем нам дали жизнь?
Её мы не просили
Зачем нам надо жить?
Ответ всегда закрыт
Но то, что мы живем,
уже есть совершенством
Давайте же забудем
Проблемы наши…
…Вмиг!
Взгляните вы на мир,
Скажите: «Он прекрасен!»
Услышьте шепот листьев
в кромешной темноте
Забудьте хоть на миг
проблемы и несчастья
В глаза вы загляните
любимой…
… - поскорей
Мы все
живем в абстрактном дивном мире
Мы все
квадраты, линии, круги,
Но все же полюбить
способен каждый…
…ныне
Полюбим же себя,
Полюбим также и других
Забудьте, вы, про разницу
между людьми
Про расу, веру, нацию
мы все равны
Для нас – людей – кордонов
и не должно существовать
Зачем нам эти войны?
Зачем же нам лишать,
той жизни, сказки, радуги,
того, что дал нам Он
Зачем нам враждовать?
И кто бьет в этот звон?
Пускай же Он и разные
имеет имена
Но смыл не меняется
А жизнь?
Она одна…
*31 жовтня 2008*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320794
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 11.03.2012
Що значать ці три слова:"Я тебе кохаю"
Для кожного це різні поняття,
для когось це - не можу жити я без тебе,Я СТРАЖДАЮ
Для іншого - лише пусті слова
Хтось гори зверне всі, пройде всі стужі
А інший не шукає його
Хтось каже романтизм - це все ілюзії
А я продовжую все вірити у нього
Ну що ти ще про нього можеш нам сказати?
Вже так багато слів і чув ти їх не раз
Його поети намагались оспівати
І словом вічним цим воно становиться для нас
Це слово - це зірки на небі темной ночі
Це сяйво сонця, яке сіяє нам в погожий день
Це запах незабутків, які майорять наші очі
Це та стріла, котра влучає у мішень
В його красу неважко заглянути
Його знайти також лиш справа часу
Воно завжди з тобою, його потрібно лиш почути
І тільки лиш тоді відчуєш ти наснагу
До того, щоб прожити цей кожний день,не як вчорашній
І разом із принцесою, яку шукав не раз у сні
Усе життя з тобою ви завжди були разом
Для цього я тебе прохаю :"Озернись!"
І світ побачиш ти, і всі його принади
Відчуєш радість,щастя,біль, - буття
І все воно в тобі,все поряд, завжди рядом
Із цих емоцій й складається твоє життя
*2 червня 2010* ( оригінал - 22.09.2009 )
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2012
Минають дні, минає час
Не повернути їх - ти знаєш
Шукаєш ти його і нас,
І хрест камміний залишаєш
Години пролітають, як секунди
А ти ж нічого не зробив
А сонце знов за обрій свій заходить
І наступає ніч, яку я так любив
Вітри проходять, пролітають днини
А ти один й на самоті
І небо, що вгорі стоїть, не плине
І десь в гаях співають солов'ї
Можливо я не з тих, хто бачить Сонце
Але я бачу Місяць у вікні своїм
Можливо й зорі не такі чудові вночі
Але прекрасніше не зустрічав я й увісні
А ми як Сонце всі зникаєм
За обрієм своїм, і знов мовчим
І може навіть вже і не шукаєм
Бо наступила ніч, яку я так любив
Ти зачекай, поглянь на небо,там де зорі,
де Місяць молодий,він там шука свою Землю
На небі так багато світла й мало болю
І ти цю ніч так само полюби, як я люблю
*2 червня 2010* (оригінал - 15.09.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320680
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012
Вітаю світе! Я прийшов
Хіба чекав на мене ти?
Я знаю, що тебе знайшов
Бажаю я з тобою йти
На мене ти поглянь, відкрий
Свої чудеса, те що маю знати
Ей, світ, я тут, я ось - весь твій!
Своє майбутнє - хочу наздогнати
Свої думки, своє буття
Та і усю свою природу
Пізнати може світ, а я?
Я можу все, знайти б лише нагоду
А, світе, ти допоможи
Мені, в моїх надіях
Від мене тільки не біжи
Не залишай мене у мріях
І я тобі допоможу
Я зроблю все, що в моїх силах
І не чіпатиму межу
Котра десь там, на сірих крилах
Я, світ, тебе любив завжди
Й нехай ніколи слово не загине
Про все, що з нами разом назавжди
Про час ось цей , що далі плине
*1 червня 2010* (оригінал - 18.09.2009)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320679
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2012