| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Літо, дощ, морок...
це все, що залишу собі.
Камінь, біль, спогад,
холоднеє небо вгорі.
Запах липневої зливи,
дотик зрадливих фраз... я...
...я хочу, щоб ти був щ а с л и в и й,
хоча би заради нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117986
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009
Напевно я таки втомилася іти
по тій пустельній і тернистій ниві,
дай мені, Боже, сили не впасти,
тому що встать на ноги не зумію.
Зла доля наворожила мені,
аби жила, не знаючи світання,
аби весь світ був, наче у пітьмі,
а в серці - камінь, кинутий коханням!
За що ж караєш, Господи мене?
За те, що жити хочу, як всі люди?!
Мовчиш? ... мовчи:( ...а за вікном мете,
ще зовсім трішечки й мене не буде.
Ще зовсім трішечки і зацвітуть сади,
і виведуть лелеченьки дитяток,
лиш тільки я втомилася іти,
пробачте, люди... я не ставлю крапок
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117934
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009
В старечих хащах дідівського лісу,
Серед полян, урочищ та дібров
Виросло прекрасне княже місто,
Веселе і легке, неначе сон.
Воно омите росами й дощами,
Осушене проміннячком тепла,
Засвічене малими ліхтарями,
За нього в світі кращого нема!
Тут височіють рештки старих замків
І клумби повні квітів, як в гаю,
Багато тут красивих світлих ранків,
І зелень буйна тут, немов в гаю.
У місті храми і собори височіють,
Над ними небо синьооке голубіє,
А над хмаринами, над небесами
Сміється сонце, наче рідна мама:)
У тиші саду, серед кленів парку
Зустріне лев закоханую пару,
Чатує він сердечні таємниці
Синів і дочок Афродіт-цариці.
Мужні герої є у цьому місті,
Свої легенди і свої балади,
Своя історія з великої криниці,
Свій герб і прапор - символ влади.
Як ж не любити це чарівне місто,
Де чути відгомін далеких днів,
Засновником його є князь Данило,
А назва міста цього - древній ЛЬВІВ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117909
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009
Я страшенно закохана в С В І Т!
Я люблю його тихі простори,
В безупинному хаосі літ
Ніжні місячні сни вечорові.
Золотаві вершечки дерев
У лякливім сріблястім тумані,
Тихий регіт смішних хризантем
І замучений стукіт трамваїв...
Я люблю голосну тишину
І світанням запалений вечір,
Чашку чаю з лимоном до сну,
Дрімоту, що крадеться за плечі.
Я люблю все, чим плачу й сміюсь,
Все, що ранить мене і лікує.
І бджолиний пекучий укус,
І твій погляд, що ядом цілує:)
Я страшенно з а к о х а н а в світ,
І, напевно, не навчена жити,
Мабуть з часом ЖИТТЯ навчить -
НЕБЕЗПЕЧНО так сліпо любити!!!
Все ж, вливаюсь в буденний екстаз
І впиваюсь життєвим потоком -
С В І Т - нерозгадана книга для нас,
Що чекає на свого ПРОРОКА!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009
...А час іде і жити далі треба,
І кожен крок вивчати на ходу,
Цвісти для інших і рости для себе,
Може й до фінішу колись дійду.
І неважливо, як втамую спрагу -
Гірським потоком, чи спокійним джерелом,
Створю поему чи циганську сагу,
Сміятимусь чи плакатиму в тон.
...І як учора, зустрічатиму схід сонця,
Вестиму діалог про сенс життя,
Колись згадаю про минуле край віконця,
А поки..... ждатиму лик завтрашнього дня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117774
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Я напитися хочу....Мабуть збожеволіло
Те юне дівчисько, що вірило в Бога!
В буденності смерті щось серце накоїло,
В покірності тіло віддалось любові.
Я напитися хочу...із дна океану
І віддати себе на поталу язичникам,
У екстазі напівнепритомного шалу
Доторкнутись до чаші, що зветься вічністю!
Я напитися хочу... із райського саду
Того соку, що вмить огортається полум'ям,
Ти моя найп'янкіша гріховна розрада,
лиш з Тобою я завжди прощаюся з розумом....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117773
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009