| Сторінки (1/76): | « | 1 | » |
Той дотик рук- як струм по тілу.
Сховали погляд і втекли.
Напевно я так захотіла,
щоб ми старались і змогли.
Твій голос так мене хвилює,
не здатна думати в ту мить.
Нам вечір зустріч подарує,
а потім ніч до ранку розлучить.
Той дотик рук- неначе знак,
що ми чекали недаремно.
Твоє "будь-ласка" й моє "так",
і два життя злились в поему.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2014
Город мой, город мой,
Ты скрываешься под луной,
Под сетью ночной
Я спешу сейчас домой.
Эти улицы из множеством знакомых лиц меня не спасает,
даже что-то пугает
в этом молчанье каждых встречных глаз,
какое им дело до нас?
Мы не знакомы.
Пару шагов до дома,
на небе звёзды яркие,
от них одни подарки.
Упала одна - загадал желание,
хочу услышать дыхание
и зелёных глаз мерцание
мою душу наполняют,
ночью спать мешают,
они как-будто что-то знают,
но скрывают.
Хочу коснуться тебя вновь,
почувствовать, как кровь
в голову бьет,
мою любовь к тебе несет.
Я помню последнюю встречу,
такой же звёздный вечер,
И твои руки мне на плечи,
дождём упали,
губы поцелуй отдали,
но ты ничего не сказала,
промолчала.
Потом ушла.
Наверное, лучшего нашла.
Я помню всё,я знаю,
я безумно по тебе скучаю,
но рядом быть я не могу,
хотя тебя люблю.
я больно делать не хочу,
я последние дни живу.
я больна,любимый,слышишь?!
как хорошо тебе,ты воздухом дышишь,
ты чувствуешь дождь,
ты его под крышей переждешь,
а потом по мокрым улицам домой пойдешь.
А я не смогу.
Я в коме лежу.
И нет лекарств от болезни,
пробовали,но всё бесполезно.
Врачи бессильны...
Я умираю, милый.
Её призрак исчез в тумане,
он стоял одурманен,
нащупал нож в кармане,
качнулся,
как-то сумасшедшо улыбнулся,
постоял, подождал чего-то,
потом домой пошел.
По дороге цветок нашел,
ещё живой, но мокрый от дождя,
прошептал "это для тебя...".
Стал под фонарём,
вспомнил как они вдвоём
ловили капли с небес,
и в ожидании чудес,
писали друг другу смс.
Маме позвонил,
сказал "Прости",
и нож в грудь вонзил...
И только одинокий фонарь это осветил...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193721
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.06.2010
як важко сприйняти те, що сльози пролиті намарно..... що даремно ночами не спала, прислухаючись до реву звіра, що терзав серце. я думала, що виходу немає і хотілось вибрати смерть.... а все виявилось так просто. одне слово - і все життя заграло барвами веселки. єдине так - і біле плаття вселило щастя в серце. єдиний погляд - і ледве знайома людина стає найріднішою в світі.
здавалось, що це не можливо. лякала різниця в поглядах і у віці. і притягувала неймовірна спрага пізнавати нове. і до сліз тверде відчуття кохання. мене кохали так безпосередньо, настільки безкорисно і по-дитячому вірно..... хіба людина, якій стукнуло 35 на таке здатна?
я вірю - знайшла свою половинку. бо наша гармонія порівняється хіба з гармонією всесвіту. і за всю ту біль і страждання, які я колись йому принесла, буде подарунок - зовсім скоро на світ появиться наше з ним продовження:).... і хоча він старається приховати свою радість під маскою буденного питання "прогодування сім’ї", я знаю - він дуже хотів цю дитину.
надіюсь, в нас буде дівчинка:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165375
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2010
Відпустити тебе, чи не треба?
Ти у відповідь сумно мовчиш.
У просторах осіннього неба
Вільним птахом над нами злетиш.
І сховається сонце за хмари,
Покриваючи землю слізьми.
Крізь годинника тихі удари
Нас з собою навік забери.
Як прекрасна ти, мите, порою.
Як хвилюєш ти нас,немовлят.
Залишитися нам би з тобою,
Та не в силі вертатись назад.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144262
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.09.2009
ти - сонце-вітер-небо.
ти - кисень-хліб-вода
в тобі щоденно є потреба,
а ти далеко...так шкод́а...
ти - море-пляж-оазис.
ти - полуниця-квіти-крем.
в тобі хотіла б я сховатись,
а ти далеко...і окремо...
ти - щастя-радість-сміх.
ти - сльози-крик-удар.
в тобі є те,що не в усіх.
ти близько... холод-жар....
ти - коханий-рідний-мій.
ти - yesterday-today-tomorrow.
в тобі кохання буревій...
з тобою в радості і в горі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135224
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.06.2009
мій світ - не ти. я не жалію.
вже ні про кого я не мрію.
ти не життя, а лиш кохання,
я не пишу тобі признання.
в тобі не сонце, і не небо.
в тобі усе, що мені треба.
кінець буде, але не скоро.
я напишу про це повторно.
ти щастя, посмішка і сміх.
ти мій таємний святий гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132334
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2009
Жорстоко в серце б’ється вітер...
Чогось шукає там... Тебе?
Там тільки ті зів’ялі перші квіти...
І потемніле небо голубе.
Досить з мене!...дощем з очей.
Хіба так можна далі жити?
Нам не хватає тих ночей.
Ми не хочем про них жаліти.
Загас вогонь. просив-тримай.
Крізь пальці як пісок проник.
Тікає останній наш трамвай.
Як день за поворотом зник.
І може це не в'яжеться в віршах,
По-іншому не вмію жити.
Немає правди у моїх словах,
Я не навчилась так любити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129802
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2009
Пишу тобі. Дивуєшся? Звичайно. Мене ти не чуєш, коли хочу розмовляти з тобою. Ти зайнятий своїми турботами, проблемами. ну що ж. Я знайшов вихід, як розповісти тобі про те, що Я зробив для тебе. Читай уважно і ... роби висновки.
Дорога йшла вверх. Кам’яниста, крута. а на плечах - той хрест, на якому Мене розіпнуть. Люди йшли за Мною, але вже не для того, щоб почути Боже Слово. Вони йшли, щоб побачити, як будуть розпинати "лжепророка", "богохульника"..
"О, Отче, пробач їм, вони ж не знають,
Кого розпинають,
за кого вмираю в цей час на хресті.
Мовчиш?! Чому ж Ти від Сина очі відвертаєш?
Не хочеш дивитись? Ну що ж, не дивись.
Я виконав волю Твою, о Мій Боже...
Ох, як боляче роблять Мені!
Та хто ще крім Мене їм допоможе?
Не хочу їх бачить в пекельнім вогні.
Я люблю їх! Чуєш?! Та й ти полюбив...
Пробач їм Мій Отче! Не знають...
Все, що Я зміг, Я зробив.
Тепер хай вони вибирають..."
Останній подих:"Звершилось!"
Гора затряслась і земля!
І хмарами небо закрилось.
Звершилася воля Твоя!
Мабуть це все, що я хотів донести до тебе, Моя дитино. А хочеш знати більше - читай Моє Слово. А Я завжди буду поруч. Не забувай про це.
P.S. Я тебе люблю.
Ісус.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128684
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2009
Коли печаль полонить душу,
І сльози на очах твоїх,
І серце твоє страх порушить,
Що знову переможець - гріх.
Коли не маєш сил іти,
І руки опускаються в знемозі,
Ти можеш, друже, мир знайти,
Знайти його ти можеш в Бозі.
Невже тобі ніхто ще не сказав,
Ніхто не повідомив про подію?
За тебе на хресті Христос вмирав,
Він врятував тебе і дав надію.
Вона тобі поможе йти.
Дарує спокій, мир і щастя.
І досягнуть кінцевої мети
Щоб прославляти Бога в Його Царстві.
Надійся, брате, лиш на Бога,
На Нього, сестро, уповай.
І стане легшою дорога,
В кінці якої - Божий рай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.05.2009
В Твоєму світлі гаснуть зорі,
Признавши велич Твоїх дій.
Стихає шторм у синім морі,
Як опускаєш погляд Свій.
Великий Бог, всього Творець.
Перед Тобою на колінах я.
Тобі хвалу несу Отець,
За всі Твої творіння і діла.
Досконалий Бог, вічний і живий....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127893
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.04.2009
Щастя, сонце і весна...
Втрачати важко як завжди...
Що поміняла в нас ВОНА?
Ми знову прагнемо води.
Нема нічого все пройшло.
І сніг водою знову став.
Ніби нічого не було,
Ніби ніколи не кохав.
Пливе водою те минуле,
Де ми надією жили.
Її напевно ми забули,
У різні сторони пішли.
Нехай тепер забуду все,
Як сон,водою змитий.
Цей день сьогодні вже мине...
А я майбутнім буду жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126020
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.04.2009
Повернись... криком у тиш́і.
Я знайду твій дотик.
Відвернись...не ти в моїй душі.
але ти напевно наркотик...
По крові пройшов водою,
Хіба тепер я зупинюсь?
Я не хворітиму тобою,
На тебе навіть не дивлюсь.
Лиш серце рветься,божевільне...
А я за ним не встигну, ні...
Твоє приниження не сильне,
Але воно як смерть мені....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.04.2009
Ти мої ліки, мій наркотик
В тобі я в’яну і цвіту.
Твій рідний ніжний дотик
Кожну секунду бережу.
Ти не повіриш у це диво,
І певно проклянеш мене.
А може ні - не це важливо.
А те,що все колись мине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2009
Колись мене забудеш.А я тебе - ні.
Колись і місяць стане сонцем.
Колись хтось заблукає у мені...
А ти залишишся на вічно серцем.
Колись життя закінчиться раптово.
Колись хтось пожаліє,що кохав.
Колись згадаєш мене знову.
І певно, пожалієш, що згадав....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124949
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.04.2009
Якби не ти, не бачила я б небо,
Що близько так, торкнутися б рукою...
Якби не ти, жила би я без тебе,
Напевно б мріяла і марила тобою.
Якби не ти, співала б я фальшиво
Про ті слова, що написала я.
Якби не ти, не вірила б у диво,
І не казала б всім, що я - твоя.
Якби не ти - ніхто би не підтримав,
Ніхто б не зрозумів моїх віршів.
Якби не ти, не було б в серці рими,
Ніхто б її почути не зумів.
Якби не ти - згоріла б десь від чаю,
Бо рятував лиш він від самоти.
Якби не ти - не знала б, що скучаю,
Не вірила би у любов, якби не ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124826
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.04.2009
А хіба потрібно писати щось більше?;)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=124265
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2009
Тихо тінню прокрадешся мимо моїх дверей. Чого боїшся? Побачити байдужість чи навпаки, біль? Чому ховаєш очі, чому не скажеш правди? Думаєш, краще все забути? Я не знаю,що мені робити. Підстерігати тебе? За таке посадити можуть.
Не ховайся. Вже пізно...
Ця зима просто дала нам шанс. Хіба ми використали його по повній? Не хочу знати, жаліти, сподіватись, що щось може повернутись. Нічого не повториться, бо це не для мене. І не для тебе.
Мимо летіли стріли Купідона,
Їх ціль була не ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123759
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2009
Він вірив в долю, у майбутнє,
Коли зустрів її –пропав.
І те що в серці не присутнє,
В її очах щораз шукав.
А потім раптом закохався.
Він не чекав, не планував.
Ходив, щасливо посміхався,
Коли її десь зустрічав.
Йому казали, ти дурієш!
Вона для тебе молода,
Її забрати не зумієш.
Вона давно вже не одна.
Та він не чув навкруг нічого,
Перед очима – лиш вона.
І відтепер лише для нього
Надія вічно є жива.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123588
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.03.2009
Когда стоим мы где-то на краю,
И бездна нас зовет и манит,
Мы так боимся очутиться не в раю.
Ведь каждый за свои грехи заплатит.
И в этот миг мы вспоминаем все
Хорошее и, впрочем, не плохое.
Куда так быстро унеслось оно?
Боимся этого вопроса мы порою.
А что там дальше, что за этой тьмою?
Или там просто яркий ночи свет…
И отзовется тишиной немою
Последний день, последний наш рассвет
Душа застигнет в ожиданье чуда,
А сердце будет плакать в рукава.
Опять вопросы – что, куда, откуда?
Ответа нет, повсюду тишина.
И страшно как-то, и вроде-бы тревожно,
И хочется так многое узнать.
Упрямо продолжаем осторожно
Пытаться ничего не потерять.
Но без потерей нет приобретений,
И если мы жалеем о земном,
То наша жизнь всего лишь промедление
В далеком звездном космосе немом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123587
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.03.2009
Вкради мене від цього світу.
Нехай ніхто нас не знайде.
Ми різні, ніде правди діти,
Та спільне в нас одне.
Два серця б’ються в унісон,
Два погляди наповненні любов’ю.
Це наче казка, наче сон,
Написаний магічною рукою.
Нехай триває вічно мить,
Коли тремчу в твоїх руках.
Нехай моя душа кричить,
Як прокидається в ній страх.
Без тебе страшно стало жити.
Прийми мене в свої тенета.
Ніхто не зможе так любити.
Хай заздрить нам уся планета!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122961
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.03.2009
Кричало сердце и душа
Ты снова от меня ушла.
Закрыла двери за собою,
А я назвал тебя любовью.
Простить тебя я не смогу.
Уж сильно я тебя люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122817
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 23.03.2009
Вона кохає...не тебе.
Стри пам’ять про її слова.
Її життя тепер чуже,
Вона давно вже не твоя.
А може нею й не була.
Ти вигадав собі кохання.
Злякалася твого тепла,
Злякалася свого бажання.
Збрехала серцю-все пройшло.
І розум дико засміявся.
А взагалі воно було?...
Цього ти так і не дізнався...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122722
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.03.2009
Не чекай мого зізнання.
Все минуло, все пройшло.
То мабуть було кохання,
А можливо, й не було.
Ті слова я пам’ятаю,
Кожну мить їх бережу.
Та про те, що ще кохаю,
Я нікому не скажу.
Хто Айстру зрозуміти може?
Я не стараюся шукати.
Я - квітка, я - творіння Боже,
Хто таку зможе покохати?
Я не чекаю обіцянок,
Це не для мене,ні, повір.
Серед пустих брудних бляшанок
Ти віднайти мене зумів.
Та зберегти не було сили,
я зів’яла на твоїх очах.
була би пара з нас красива,
якби не коса на твоїх плечах.:)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122362
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2009
Ти мене зовсім не знаєш.
Мимо проходиш, мовчиш.
Можливо ти не помічаєш,
Як мимо пройти спішиш.
Я не стою на твоїй дорозі.
Давно вже з неї зійшла.
За вікном ще й досі морози,
В тобі весни я не знайшла.
Я тебе зовсім не знаю.
Кому й для чого ти відкрився?
Я твоя очі пам’ятаю,
Коли ти говорив: влюбився...
Це не можливо, це не так,
Розум переконував мене.
Це не якийсь таємний знак,
Це дуже скоро, це мине.
Я не знаю тебе....і не треба.
Ми тільки мить у вічності.
Я вдячна тобі і напевно небу,
Воно винне у цій неминучості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122333
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2009
Не шукай вихід, його не існує.
Хтось двері на стіні намалює.
Це ілюзія розуму й життя.
Ти не повернеш свої почуття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122325
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2009
Милорд, ты не мой.
я ухожу,вильнув бедром.
Оглох? Или немой?
Чего стоишь столпом?
На колени, целуй ноги.
Я королева сердца твоего.
чего ты замер у порога?
В руках железное ведро..
Не поняла я этой шутки.
Ты что теперь слуга?
Чего молчишь, ответь Мишутка.
Пойми же, это не игра.
Ты продал все? Зачем?
Смешно. Чтоб быть моим рабом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122280
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.03.2009
Кожна секунда - крик неволі.
Ти так старався помогти.
Ти так старався, аж до болі,
Але тепер від неї не втекти.
Змією в душу - так бажана.
Ти не чекав від неї зла.
Ти називав її кохана,
Яка б ніколи не пішла.
Вона не Айстра, а Ромашка,
Ховає ніжність від людей.
Комусь без неї буде важко,
Хтось не забуде тих очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122279
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.03.2009
гіркий як чай,
спіши..чекай!
мене впіймай,
не відпускай.
втечи, прийду
тебе знайду
скажу люблю,
і знов втечу.
не доганяй,
я не твій рай..
гарячий чай
не допивай.
отруту в кров,
це не любов.
сховалась знов.
ти не знайшов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122163
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2009
Знайома постать, тремтіння ніг.
Кудись втікає моє тіло.
Ти зберегти мене не зміг,
Я залишитись не схотіла.
Зникає в темряві спина.
Куди діватись від дзвінків?
Я залишилась не одна,
Ти знати цього не хотів.
Шепоче тінь у коридорі
Ну повернись хоча б на мить.
І плачуть тихо в ночі зорі,
Коли у морі біль штормить.
Твій погляд знов мене вбиває
Я не тримаюсь на плаву.
Чия вина? Ніхто не знає,
чому тебе я не люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122094
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2009
Ти не відкриєш мій світ на стільки, щоб я могла бачити небо. Кому це цікаво? Чия це потреба? ти зник з горизонту, впавши дощем, а я не мала зонта, прикрилась плащем. Пробіг по тілу каплею сльози, і зник....
Я тепер одна, а ти мій провідник. Шукати відповідь немає смислу. Пробач, це просто був наш кінець....Хоча нас не було.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121639
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2009
Хворію ранньою весною,
Коли ще сніг лежить у ніг.
Хворію знову я тобою,
Мені твій крок не допоміг.
Ти десь далеко засинаєш,
А я пишу оці слова.
Ти так багато означаєш,
Та це вже не твоя вина.
Хворію пізньою зимою,
Коли плюс вісім за вікном.
Хворію я тепер з тобою,
Ти став моїм таємним сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121608
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2009
Коли вливаєшся в мій світ,
я не знаходжу більше слів.
У цей момент ти тільки мій,
Ти так давно цього хотів.
І в жилах кров тече рікою,
Захоплює нас ніч на небо.
Сьогодні я була тобою,
Сьогодні більше, аніж треба.
В обіймах ніжно задихаюсь,
Нехай це буде перший раз.
Нехай сьогодні закохаюсь,
Ця ніч нехай полонить нас.
Тіло так рветься на волю,
Сьогодні так важко без тебе.
Я вчора повірила в долю,
а завтра - відправлюсь на небо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121410
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2009
Обпекло душу слово "не люблю",
зловила дивну посмішку твою,
і опустіла,
поспішила зникнути з твого життя.
Тепер вже не твоя.
Забудь, залиш мене саму,
ти не впустив весну,
я повернусь і просто піду,
нічого не візьму, все віддаю,
тільки спогади в очах
і поцілунки на губах.
Не мало, не багато,
закінчилось наше свято.
Я обіцяла не ламати,
ту пісню не співати,
не плакати, не обіймати,
і навіть не кричати.
Просто обернутись і піти.
Проклясти всі світи,
це ж треба тоже вміти.
Я плакати не буду,
не надійся, тебе забуду,
ти не смійся, ти ж не всюди,
є в світі люди,
є кращі ніж ти.
Дай мені тихо піти.
І мовчи, нічого не кажи.
Ти вже сказав,
хоч не брехав.
Це добре, правда - ліки...
Від кохання ліки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.03.2009
Тобі мало?
Ти ж мене так обіймала,
Мої плечі цілувала.
Невже ти все це спланувала?
І ніби щиро віддавалась,
мені в коханні признавалась,
а як на ранок прокидалась,
то ніжно й гарно посміхалась.
А я не вірив тим словам,
що я для тебе як баран,
і як для Єви був Адам.
Я думав - все тобі віддам.
Не вірив тим пліткам,тіткам.
Я так боявся бути сам.
А ти зуміли лиш піти,
і вслід тобі старі діди
казали : краля хоч куди!
І де мені тебе знайти?
Моє життя тепер - це ти.
І без твоєї теплоти
Не зможу навіть дихати.
Я знаю, де ти, з ким ти знаю.
Ти почекай, я поспішаю.
Усе тобі я пробачаю,
Бо я тебе одну кохаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119883
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009
Розбудив надію аж під вечір.
Навіщо це тобі - не знаю.
Тягар мені звалив на плечі -
Я все іще тебе кохаю.
І віра раптом повернулась,
Мабуть, не легко їй одній.
І ніч раптово посміхнулась
Прозорій постаті моїй.
Терези коливаються і досі,
Не вибрав ти між так і ні.
Накриє плечі хвилями волосся,
в очах запаляться нічні вогні.
В руках залишиться озерце,
я принесу його тобі.
то чисті сльози мого серця,
яке розбилось в боротьбі.
Стояти буду під дверима,
чекатиму на твій дзвінок.
Вся відстань зникла за плечима,
Тобі лишилося зробити крок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119881
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2009
Каждой минутой рядом!
Я знаю, стану снегом и дождём!
Я упаду на этот город градом.
Только б мы с тобой были вдвоём!
Я солнцем стану над землею,
я ветром тучи в небе разгоню.
Я буду тенью, рядом, я с тобою.
Я буду снегом петь тебе “люблю”.
Я буду дорогой твоей домой,
я буду водой, когда ты хочешь пить.
Я буду твой ангел, я буду с тобой.
Я буду тебя одного любить.
Я буду сказкой твоею, мечтой!
Я буду тайной, что б ты разгадал.
Я буду твоею, я буду с тобой,
я буду той, о которой мечтал!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119308
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.03.2009
В тобі частина мого світу,
в мені частиночка тебе.
Із кольорової палітри
напишу небо голубе,
і над тобою розмалюю
я сонце, місяць і зірки.
Тобі Говерлу подарую,
і Міссісіпі, і піски.
Розбуджу зранку поцілунком,
накрию ніжністю й теплом.
Я буду твоїм подарунком,
я буду твоїм мрійним сном.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119307
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2009
Наверное, я позволила себе тебя.
Признать не сложно – я твоя.
И каждой клеткой кожи тела
я тебя любить захотела.
Я не хочу так жить, как прежде,
ты мне подарил надежду.
И сердце бьется в такт дождю,
я тебя теперь не отдам никому.
Вся моя слабость в твоих глазах,
я таю снегом на твоих губах.
Пусть ты далеко сейчас, не рядом,
и тоска в окно мне сыплет градом,
я знаю, верю, все смогу,
найду тебя и никуда не отпущу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119270
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.03.2009
Де ти знайдеш такого ангела як я?
Не шукай даремно,не старайся.
Я душею і тілом була твоя,
а ти жорстоко посміявся.
Для чого говорив люблю
і ніжно тіло цілував?
Твою брехню я збережу,
бо ти все не мені віддав.
І,мабуть,в цьому моє горе.
А я тебе вернути мрію....
Віра перевертає гори,
а любов дає надію.
Я буду чекати на тебе,ти знай.
Мені нічого вже не треба.
Коли ти поруч-це для мене рай,
а твої очі-мій кусочок неба.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2009
Так дивно – ти тепер зі мною,
так дивно – я вже не одна.
Лиш сном мені здається це порою.
Коли далеко ти – моя душа сумна.
Так дивно – нікого не шукаю,
Для мене ти вершина ідеалу.
Чи можу я сказати що кохаю?!
Не схожа ця любов на досконалу.
Так дивно – ти мені потрібен,
може, сьогодні-завтра це пройде?
І в серце стріли вічного калібру…
Невже ця мить колись-таки мине?!
Так дивно – я пишу тобі постійно.
Без тебе в мене їде дах,
і хочеться аж лазити по стінам,
коли мене нема в твоїх руках.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119163
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Якщо зима – це початок весни,
Тоді я лиш для тебе, коханий.
Якщо випадуть літом сніги,
Зникнеш ти із мого бажання.
Якщо небо накриє вода,
Я піду і вже не вернуся.
Після осені прийде зима -
Я навіки з тобою лишуся.
Коли сонце з орбіти зіб’ють,
Я скажу, що тебе не кохаю.
Коли зірку на Марсі знайдуть,
Я скажу, що тебе не бажаю.
Коли айсберг буде літати,
Буду я не з тобою, мій любий.
Як можливо тебе не кохати,
Якщо цього ніколи не буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119162
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Кохаю... Як дивно це тобі казати,
ми могли б один одного не знати.
Та це напевно моя доля –
твоїх губ полон і очей неволя.
Ти знаєш це, я не мовчала,
люблю тобі не раз казала.
І вірю, скажу ще не раз,
попереду чекає щастя нас.
Хіба не цього ми шукали?
Знайшли так дивно і покохали.
Тепер нікому не віддам своє кохання,
бо ти – моє життя, бо ти моє бажання!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119138
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
Люблю... Ти вперше це сказав,
поцілував і обійняв.
А в серці медом розтеклись слова.
Я – люблю, я – твоя!
Ти зрозумів, нічого не питав,
лиш посміхнувся, промовчав.
Той вечір пам’ятаю, твої очі,
твої губи за нектар солодші,
і ніжний шепіт твій,
і погляд з-під шикарних вій.
Це було наче в казці чи кіно,
це було так недавно і давно.
Тепер сміливо я кажу люблю,
не червонію, не соромлюсь, не мовчу.
Цілую твоє тіло,
сама так захотіла,
зірвуся, віддамся, не пожалію,
бо ти є мій ангел, ти – моя мрія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=119137
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.03.2009
я тут без тебе не жива,
я сню тобою, як вином.
я не прозріла, я сліпа,
сиджу за не існуючим кермом.
ти там без мене,ніби сам.
а серце в грудях плаче.
казала,що нікому не віддам.
напевно помилялась я,юначе.
ми були разом,та давно.
ти не вернешся в моє небо.
ти так любив сухе вино,
тепер воно тобі не треба.
ті свічки догоріли до кінця.
ми так боялись загасити.
тобі на вухо говорила:я - твоя.
тепер не знаю що робити.
ми вірили,як діти,у дива.
розчарування не чекали.
я тут без тебе не жива,
пустують без вина бокали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2009
Мені не треба твоїх сліз.
Для чого воду витрачати?
Ти багато радості приніс,
І я могла тоді співати.
Мені не треба твоїх рук,
Вони холодні, наче сніг.
Після таких безжальних мук
Ти мене б пробачити не зміг.
Мені потрібен ти,як колись.
Я буду рабинею, слугою.
Скажи мені лиш: повернись.
Я буду навіки з тобою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118579
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2009
Ти не він,і це моя дилема.
Я не повернусь, як колись.
Ти не він,і це твоя проблема,
Мої мрії так і не збулись.
Ти не він,і це мене вбиває,
Ти не приносиш цвіт весни.
Ти не він,і це мене лякає,
Бо він приходив навіть в сни.
Ти не він,тепер я розумію.
І сльози струмками з очей.
Ти не він,але я не жалію,
Що мало так провела з ним ночей.
Ти не він, пізно зрозуміла.
Не буду плакати, жаліти.
Ти не він,не той,кого любила.
Ти не той,кого могла б любити....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118576
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.02.2009
В краплі дощу я бачу Його образ. Останнім часом багато дощу у Львові... "Буде дощ благословіння..." Нічого вам не нагадує?
Вітер.. сильний, вільний... щирий.. але в ньому стільки Його сили... ніщо не втримається перед Ним..
Небесна блакить захоплює, манить... хочеться полетіти.. так легко, як пір’ячко.. з Ним завжди легко.
Море. Коли спокійне, коли бурне... море почуттів і відчуттів... і це все в Його присутності.
Сонце. Гаряче, спокійне, світле. З Ним спокійно, з Ним добре, в Ньому вся краса і велич, Він - любов.
Він - Бог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118460
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009
Може,небо тобі розкаже,
як серце рветься, коли поруч ти.
Може, ніч мені підкаже,
як втекти від цієї самоти.
Ідеш,тікаєш,
після себе залишаєш
дивний слід
від слів,холодних,як лід:
”не треба”.
Пішов проти себе,
проти почуття і неба.
Я проводжала тебе заплаканими очима,
коли проходив мимо і зник за моїми дверима.
Що я пишу тобі знову?
Вірш?Лист?Чи не закінчену розмову?
Навіщо це? Пройшло, минуло, закінчилось.
Лише у серці залишилось
слідом від трави на твоїх ліктях...
Авжеж, брехати тоже треба вміти.
А я не вчилась, бо здалось,
що саме заповітніше збулось.
І ось тепер тебе забрало літо,
хоча само не знає, куди тебе подіти.
Це так,лиш кара з Божого престолу,
за те що так рідко молилась Богу.
Та ні, молилась, але тільки за НЬОГО.
І дощ до скроні торкає руками,
холодні долоні керують думками.
Ти встане і підеш,
залишивши хмари,
а я не зумію відбити удари.
Ти був як стіна -
холодний такий же.
Навколо пітьма
шепоче:залиш вже.
Дерева кричать знайому диво-фразу:
Забудь,бо ви ніколи не будете разом.
Закривши вуха,
я біжу додому.
Та ти їх послухав,
змінив номер телефону.
Не хотів чекати на світанок світу,
ти пішов без слова і навіть без привіту.
....Колись давно ти дарував мені квіти......
Згадувать не треба - важко радіти.
Закінчу цей вірш-лист такими словами:
Я хочу щоб твоє й моє “я” стало нашим “нами”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118435
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009
На душе тоска, нервы на взрыве,
Тебя рядом нет и мне тяжело.
Я стою сейчас на краю обрыва,
А внизу всю пропасть снегом замело.
Да я знаю, падать будет мягко,
Но зато полет будет моим счастьем.
Даже пусть на миг солнце вспыхнет ярко,
Даже пусть лишь только по моим понятиям
Я точно знаю, рядом будет кто-то.
Пусть даже человек этот мне чужой.
Пусть даже это зверь, впрочем, что-то,
Чему могла б доверится порой.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118431
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 27.02.2009
Навіть ти не зумів помогти.
Ти старався,але все даремно.
Я бажала від тебе втекти
і шукала нагоди недремно.
Навіщо?! Не знаю сама.
Напевно,злякалась кохання,
і твого святого тепла,
і мабуть свого бажання.
Тепер,коли я змогла
здолати цей страх перед небом,
тебе уже нема.
Життя мені таке не треба!
Без тебе зустрічаю ранок,
без тебе проводжаю день.
Сама цілую свої рани,
сама лікую біль-мігрень.
Ось так проходять дні за днями.
Чекаю зустрічі-дзвінка.
Пів-сотні кілометрів поміж нами,
а я була і залишаюся твоя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118404
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009
Жити так ніби тебе ніколи не було...я не можу. Ти в серці, в голові і в моїх руках... ти ішов тоді, а я чекала твого дзвінка... і як не дивно, його так ніколи і не було... не буде. Бо ти не той, про кого мріяла, але той, хто був завжди. Напевно я зовсім не розуміла нас. І того шо має бути далі. Бо в твоїх обіймах моє тіло малювало свободу, і ті межі, яких взагалі не існує... бо ця пісня говорила про неї... а ти дякував мені за допомогу і турботу. А ше казав, шо тобі зі мною так добре, спокійно....і я дуріла десь всередині, шукаючи ті сліди, які залишив ти.... бо ти був не тільки в гарячій кімнаті, ковтаючи дим Честера... ти був десь всередині, і я курила ті ж сигарети, захлиналась поглядом твоїм і горіла... бо ти вогнем спалював ті почуття... я не питалась, як вони, чи живі, чи ше діють в підсвідомості, чи можуть повернути мене йому...
Вчора я зрозуміла, що всі безсилі...а я перед тобою.... бо не змогла втримати свої думки... і вони зараз на твоєму ліжку обнімають твою подушку...і вони відчувають твоє тепло...але не я.... дотик твоїх рук, як танець Танго, який я так хотіла навчитись...ти навчив.... а я втекла..
Він мене зловив...заставив втекти з ним туди, де ніколи не буде гарячої води. Де холодно і зима... але ти теж літо не пропонував...ти нічого не пропонував...ти просто був. І то, що ти пішов, я вигадала сама.... ще тоді, коли в маленькому тісному коридорчику спілкувались наші губи... а на рахунку було лише на одну смс...я скучаю.....
Десь всередині був ти.... занадто в переносному смислі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118403
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009
Цей парк мене зачаровує.. Тут мало людей... дерева, квіти, собаки і коти... природа. І я, ніби чорна пляма на весільному платті, про яке я ніколи не мріяла. Всі мріяли, а я ні. Особлива? Ні, просто .... дурна, чи шо? Я мріяла про тихе вінчання в маленькій капличці, вночі при світлі зірок, в джинсах і футболці... і досі мрію... А він хоче більше. І як завжди я погоджусь.. бо він так хоче. Бо я завжди так робила... бо так хотіли всі... але не я.
Всі думаюсть, що я здуріла, бо мені виповнилось 18. Брехня. Нагла і тягуча, як болото. Просто досі я не бачила того, що мені показав він. Показав... ні, скоріше заставив відчути, пережити, зрозуміти і вияснити для себе своє місце... Кожний день сприймати таким, яким він є, не думати, шо завтра все може помінятись в іншу сторону, і може навіть через хвилину мене вб’є якийсь маньяк, хоча я й стою в переповненому супермаркеті серед білого дня. Це все немає значення. В цю секунду я жива, і я можу просто піти додому, щоб цей навіжений мене не прибив. Залежить від мене, яким буде моє життя і стосунки з оточуючими. Я перестала хникати, що він колись піде і залише мене. «Якшо ти так будеш говорити, мені це надоїсть і я піду.». Інший би заспокоював, шо такого ніколи не буде. Але він не інший. Тобто навпаки, він інший, тільки не такий, як інші. Я знову заплуталась.
Стара зелена колись лавочка запрошувала сісти в тіні дуба (чи то клена?!). Я не відмовилась. Тим більше, що вона мовчала, а саме це мені й потрібно було. Тиша. Я хочу поговорити з собою. Я хочу почути себе.
Я завжди казала, що хочу залишитись дитиною. Такою безтурботною, доброю, чесною, відкритою... діти не зраджують. Це вже потім в них вселяється цей поганий червячок, який зточує зсередини шар доброти. Тому я часто повторювала, що я – дитина.
Я хотіла подорослішати. Для того, щоб могти самій приймати рішення, чи купляти ті красовки, чи ні, чи йти на навчання, чи проспати. Для того, щоб вирішувати, хто для мене друг, а хто ворог, з ким краще, а з ким гірше. І коли і з ким я щаслива. І за кого вийду заміж. І як назву дитину. І ще багато чого іншого.
Я любила красовки. Це єдине взуття, в якому я почувалась, як риба в озері. В ньому я могла бігати, стояти, ходити, пригати, лазити по деревами, грати волейбол, полізти на Високий Замок або просто ходити на роботу. А мені казали, що треба бути жіночнішою і вміти ходити на підборах.
Я любила туфлі. Чорні, на високому і тонкому підборі. Але не любила шпильок. Важко ходити на голках.
Я завжди мріяла про спортивний модний костюм адідас або найк. Але так його і не мала. Я мріяла про простеньке біле плаття, в якому я б була похожа на вітер – легка і прозора. Я мріяла про чоловіка, якого буду кохати все життя. Хоча, стоп, останнє відміняється, бо мрія збулась. Я кохаю його, а він мене. Як не дивно, я знову кажу, що відчуваю це.
Він завжди правий. Його логіка вбиває сотні моїх думок, незадоволень і придирок. І я розумію це. Сприймаю і примиряюсь з цим. Я старалась боротись, але це просто нерозумно! Коли він щось пояснює, до мене ніби доходить – а він каже правду! В нього все так чітко і зрозуміло! В мене ніколи так не виходить. Чомусь... напевно в нього просто талант. Талант тримати мене в своїх руках легко і невимушено.
Мені на коліна впав листок. Жовтий. Осінь. Так скоро. Я не встигла зустрітись з літом, а воно вже йде. Я знову купила ті духи, що й минулого року. Тепер вони мені нагадують про саму найромантичнішу осінь в моєму житті. Бо тоді був тільки він і я, і ніхто нам не перешкоджав. Бо тоді ми тільки починали кохати. І це почуття доводило деколи до сказу, навіть до примітивних сварок, бо ділити один одного ні з ким не хотіли. Та й не було в цьому потреби. А зараз?
Я незнаю відповіді на це питання... я багато чого незнаю, і я щаслива. Здається, що від всіх фактів на світі моя голова просто вибухне. Напевно я кумедна і дитяча.. Впринципі, я так і хотіла.
Колись була у мене подружка Олександра. І я їй заздрила, і навіть дивувалась. Вона була неповторна, загадкова і проста, зі своїми бздіками і перевагами над іншими. Вона була, бо ми посварились через її витребеньки. Я хотіла бути нею... я хотіла теж мати свої бздіки і бути дивною. Я хотіла вміти поводитись з хлопцями так, як вона: легко, просто і недоступно. Я хотіла, щоб про мене мріяли. І не помічала, що так і є. І досі мріють.
Мріють, але я стала черства і жорстока. Не така. Він каже, що я найкраща в світі. Для нього. Хіба мені потрібно більше? Напевно так. Мені хочеться знаходити букети під своїми дверима, отримувати листи-зізнання, посилки з подаруночками, коробку улюблених цукерок на роботу і в один прекрасний день дізнатись, що все це зробив він. Хочеться зайти в кафе, взяти чашку кави і отримати на салфеточці таємниче «Я кохатиму тебе завжди». І знати, що це – він. Бо нікого мені більше не треба. Як жаль, що він ніколи до такого не додумається. Хоча... він не такий як інші. Я вже казала.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117751
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Вона приїхала. Я так довго цього чекав. Тим більше тепер. Нічого не залишилось, ні дівчини, ні роботи, ні самого життя. А вона тепер так близько як ніколи. Ми сиділи, пили каву з молоком і дивились телевізор. Просто. Як старі друзі. Вона часто уникала мого погляду. Час пройшов настільки швидко... Я провів її на зупинку і пішов додому.
Сидів і думав. Про неї. Вона гарна. Змінилась, відколи ми бачились останній раз. Чи я просто цього не помічав?
- Можна я до тебе приїду? Мені дуже погано.
- Звичайно, я завжди радий тебе бачити.
- Я зараз буду.
- Що сталось? Ти з хлопцем посварилась?
- Ні, просто стала свідком сімейної драми.
- Ясно. Йдемо ще в магазин, візьмемо щось. Пиво будеш?
- Буду, тільки Львівське.
- Добре.
В квартирі так жарко. Вона зняла кофту і підкотила рукава сорочки.
- Давай подивимось якийсь фільм?
- Давай. „Астерікс на олімпійських іграх” дивилась?
- Ні, а в тебе є? Я так хотіла його подивитись!
- Добре, зараз включу.
В кімнаті темно. Вона так близько. Від чого крутиться голова?! Навряд чи від пива... Я не стримався і поцілував її. Знайомий дотик ніжних і солодких губ... Мені раптом дуже захотілось курити. Симптоми хвилювання?!..
- Ну, нарешті хоч хтось з нас обнаглів!
- В якому смислі??? – я був шокований почутим.
- В тому, що я так хотіла цього моменту, і ніяк не наважувалась зробити перший крок
- Я йду курити. Будеш?
- Ні, подивлюсь фільм.
- А можеш понагліти ще раз???
- Понагліти? Нє. А поцілувати можу.
- Тоді не треба.
- А ти хочеш, шоб я понаглів?
- Ага.
І знову поцілунок... Здавалось, що це триває вічно... Я взяв її руку в свою і... Те, що було далі, важко описати словами. Це було схожим на танець, танець наших рук. Вони торкались один одного ніжно, тепло, палко, пристрасно, легко і з натиском. Нічого подібного я ще в житті не відчував. Я лежав, дивився на неї і розумів, що мені так добре...
- Ти така гарна.
- В темноті? Чи взагалі?
- Взагалі. І зараз. Коли світло падає на твій профіль.
- Дякую.
Губи ніби самі торкнулись її шиї. І тоді ми збожеволіли. Від пива, темноти, самотності і близькості. Руки самі зісковзнули вниз і розщепнули її блузку. Почувся легкий стогін і я забув про все на світі. Вона мене зупинила і втекла в ванну. Я все зрозумів. Вона так не може. Коли вона вийшла, я підійшов і обняв її.
- Вибач... Я просто дурна. Я не можу так.
- Це я винен. Мене вибач.
П’янкий аромат її тіла. Мене знову кудись відносить.
- Ну шо ти робиш? Ти ж тільки що вибачався, і знову починаєш.
Я навіть не помітив, як почав знову її цілувати.
- Вибач, важко стримуватись. Я йду покурю.
Я курив і думав... Як тепер без неї???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117750
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Це був перший вечір. І останній. Пиво чи сигарети? Я думаю досі, що ж так сильно полонило мій розум.... а може це просто він і моє бажання новизни? Він був так близько, його губи торкались моїх.... але по-іншому. Перший раз завжди цілують ніжно, а він зробив це так, ніби мріяв, чекав, уявляв... я відчула нетерплячість на його губах.
- А в тебе і правда солодкі губки.
- Ні, це просто жуйка.
І знову поцілунок. Він вогонь. І я мов сніжинка танула. Але це було не довго. Один вечір нічого не говорить... не обіцяє... не означає...А я дурна.
- Марта, я така дура!!!! Сама остання... тепер вже пізно...вчора блін тре було думати..А я... Сволоч він, ясно?! - на наступний вечір я кричала в слухавку мобільного, повертаючись з роботи.
- Що вже сталось?
Як добре, що їй не треба було розказувати всю історію спочатку. Вона дізналась сама перша. Тому я просто їй висказалась. Бо сьогодні він вів себе по-іншому. Не так як вчора. Вчора - вогонь, сьогодні - лід. Це мене вбило. Але ж я сама винна. Я знаю. І їй не обов’язково це повторювати.
- Блін, мала, ти ж сама винна. А шо ти хочеш – в тебе є хлопець, в нього – дівчина. Шо ти собі думала???
- Сама незнаю, шо я думала.. Боже, яка ж я дура!
Я не пішла додому. В цей вечір я гуляла в парку, пила пиво і плакала. А ще багато думала. Думала про то, чи справді мені було потрібно починати цю історію. Просто мені було погано. Так, ніби мені подарували щось дуже бажане, а потім забрали і сказали, що помилились, що це не мені. І дали в руки салатового маленького ведмедика, який тепер сидить на моєму робочому столі. І мовчить. Він, в принципі, ні в чому не винен. Пиво закінчилось...
„Гарно виглядаєш.”
Це все, що він мені сьогодні написав. Тряпка. Вот шо я подумала про себе в цей момент. Хотіла сказати собі, що я сильна і мені тре просто не звертати уваги... але на кого? На нього? Чи на свої почуття? В нього вони теж є. Так принаймні він сказав. Я не хочу більше бути сильною! Я хочу розплакатись комусь в сорочку, футболку, светер чи піджак. Але так не можна. І тих «не можна» занадто багато для мене одної. А поділитись нема з ким. Тільки це давно вже не висувалось на порядок денний в моїй душі. Я привикла так жити. Зі всіма заборонами, правилами, нормами, які я зовсім не хочу розуміти і сприймати. Але роблю так, і не інакше. Мене навчили так жити. А я хочу жити по-своєму, в недоступному для інших вимірі.
Я чекаю на нього. Всупереч світлому розуму і закоханому серцю. Я все одно чекаю його. Він буде через годинку. І шо з того? Чого я очікую від нього? Від цієї зустрічі? Напевно жагучий поцілунок. Я прямо його запиталась, чи не хоче він просто затянути мене в ліжко.
- Ті дівчата, які мали щастя зі мною познайомитись, з часом самі тянуть мене в ліжко.
І так хитро посміхнувся. Я сказала, що я не така, я скромна і зовсім не підпадаю під категорію таких дівчат. Я взагалі ні в яку категорію не вхожу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117727
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Я стомилась... от тільки від чого? Важко бути хорошою. Важко бути простою. Важко бути собою. Він сказав, що все перетворилось на пекло. Він сказав, що останній місяць живе як в пеклі. Мені стало страшно. Знову, вкотре, подумала про кінець... і нестерпно заболіло десь всередині. Мені захотілось плакати.
Я на днях їхала в маршрутці, і побачила, як плаче мала дитина. Вона не ховає своїх сліз. Голосно, плаче так, ніби нічого іншого не вміє. Так, ніби від цього стане легше. Їй не стидно, що люди обертаються, і дивляться здивовано, чого ж то вона розревілась. Я так не вмію більше. Ніхто з дорослих так не вміє. Всі ховаються, намагаються тримати цю солону воду в собі... а потім гниють в середині..
Чомусь цей випадок я згадала якраз тоді, як почула ті слова про пекло... тіло звивалось, а я плакала, не ховаючи сліз...І з кожною каплею мені ставало легше. Він суворо попросив мене не плакати, а я не могла зупинитись... і тоді заболіло серце ...Так сильно, що я вже почала малювати в своїй уяві старушку-смерть. Він захвилювався, сказав, щоб я не брала це близько до голови, бо здоров’я цінніше. Я погодилась. Бо він ще пригрозив, що кине трубку і більше не подзвонить. Ніколи. Це погано. Це для мене пекло. Чи він знає про це?! Сумніваюсь...
Він сказав, що ми інші... що ми тепер спокійні відносно один одного, відносно того, що може прийти бул. Бул – це кінець. Так говорю і думаю я після того, як одного разу прочитала книжку... яка напевно змінила мене. Ця книжка про озеро, до якого всі приходять напитись.... і вилікуватись. Моїм озером є він.
Він сказав, що я змінилась. Що я перестала його поважати. А я не можу повірити в його слова. Бо це неправда! Я обожнюю його, хоча такого не можна ні писати ні думати. Бо обожнювати означає – прирівнювати до Бога. Але це почуття інакше не назвеш. Така я є. Такий він в моєму світі.
Я занадто багато думаю про нього, про нас. мене лякає перспектива його відсутності. На довгий час чи назавжди. Лякає до смерті, до інсульту, інфаркту і ще багато можливих з такої причини випадків.
Моє я зараз біжить за маршруткою. А тіло запізнюється на роботу. Не як завжди. Я їхала і думала, що зробити, як повернути себе. Таке чисте-чисте небо. Другий день осені. І я в переповненій маршрутці. Якось не клеїлись останні події в моїй голові. Не знаходили спільної мови. Як і ми з ним. І знову мені страшно. Бо все не так просто, як здавалось спочатку. Може все повернеться, зміниться, знайде свій куточок, своє місце. Незнаю. Боюсь, що так і не дізнаюсь.
Він сказав, що завжди цінував мене за спокій. За той спокій, який я йому приносила. А тепер – ні. Бо я стала придиратись до кожного його слова, вчинку, думки вголос. Такого раніше не було.
Просто є люди, яким я теж не байдужа, а я останнім часом хочу чогось нового. І це напевно погано. Бо в мене є він. Я перестала розуміти саму себе. А ми зайшли занадто далеко, щоб повертатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117725
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009
Я жила без тебе так спокійно, і не треба було шукати чогось нового з тим, кого кохала...чи тільки здавалось? Смішна історія того, чого так і не було. Вибір був за мною. Цікаво чим я керувалась, коли все-таки зробила його твердою рукою?
Важко зрозуміти чому тепер мовчання. Десь в шахтах підсвідомості залишився відбиток твого поцілунку...він горить синім вогнем, бо вже нічого немає...а чи було ЩОСЬ?
Було. Були моменти прозріння. Були секунди хвилювання і вічність чекання....були хвилини болю і ненависті....і безнадії....були руки в руках....і були тихі погляди.... тільки БУЛИ....
Не повернути того ніколи. Я так вирішила. Хоча хто дав мені право вирішувати за нас двох?
Все одно боляче. Я думала що позбудусь цього відчуття безвихідності ситуації, безсилля і пригніченості. Але ці мої гості вирішили затриматись. Бо вже немає тебе.
Я повернулась до нього. Знаєш чому? Тому що він впевнений, що я вмію кохати....Тому що я впевнена, що приношу йому щастя....радість..... тепло..... і відчуття безпечності. Я не хочу приносити йому щось гірше.... він занадто вірить мені, занадто кохає і цінує...Я відчуваю це....
Тому це було остаточно........ надовго?!....
Я не хочу щоб ти колись про це жалів.... про те що вдихала твій запах і почувалась в безпеці... про те що вже так багато написала....мені болить наша тиша....
Чому з’являєшся знову і знову? Для чого мучиш моє побите серце-каліку? Думаєш легко дивитись тобі в очі? Ти не помічаєш нічого, крім свого болю. І просиш про неможливе. Я не маю права дозволити собі твою слабкість, чи як там ти її називаєш...а, точно, любов.
Ніщо не дарує забуття. І навіть ніхто. А ти приходиш. Намагаєшся забути і все одно шукаєш. Значить така доля? Значить нічого не можна змінити? Думаєш?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117314
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2009
Коли ти поруч – серце завмирає, виходу кудись шукає, втекти б від тебе...та куди? Перекриті всі шляхи. І тепер не можу без присутності твоєї...повільно на мрію перетворюються сірі будні, бо для мене веселкою ти відкриваєш небеса. І страшно розуміти, що падаю вниз, але наскільки солодкий політ, бо поруч ти...
Лечу до тебе як на крилах,
Забула, що колись любила...
Душу розриває страх...
Усе минуле стерлось в прах.
Я засинаю лиш з думкою, що завтра я побачу або не побачу тебе. Я ховаюсь від вітру, знаючи, що прийде МОЄ сонце і зігріє мене. Це так неждано і дивно сталось.
Я привикла викладати думки на папір. Але як викласти ті почуття, які зараз просто дірявлять душу, і знову мій маленький друг Страх прийшов в гості. Боюсь фальшивки, боюсь втратити те, що маю, бо ціную той час, який витратила...
А тепер ця річ вбиває своєю передбачуваністю...чи як це назвати? Бо вона означає розлуку.. з тим, без кого не було б сьогоднішньої мене....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117312
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2009
Искала. Вроде бы нашла.
Пылала, страдала, смеялась,
отдаться пыталась,
но понимала,
не того обнимала,
не того, кого искала.
Потеряла надежду.
Как и прежде
покупала одежду
в ярких тонах,
писала стихи на листках,
пыталась улыбаться,
и не пытаться
искать мечту свою,
жила в своем тихом раю.
Встреча.
Тихий летний вечер.
Нет, не ужин и свечи.
Просто разговор о том, о сем.
Впервые не думала о том,
что будет потом.
Смотрела в твои глаза, смеялась,
улыбалась, и не ошибалась –
это не случайно.
Отчаянно
пыталась быть собой,
веселой, умной, простой.
А когда пришла домой,
подумала: хочу, чтоб ты был мой.
Но не понимала,
ведь мы знакомы так мало.
Та встреча в душу запала,
разожгла огни –
в моем мире появился ты!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117269
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.02.2009
Що сказати тобі?
Чого ще не знаєш?
В мої очі сумні
Знову заглядаєш.
Що ти там побачиш
У цей темний час?
“Ну, чого ти плачеш?”
Згадую про нас.
Це лише початок,
І кінець далеко.
Звичайно, що надалі
Буде нам нелегко.
Просто зачекати,
Зовсім не спішити.
Навчи тебе кохати,
Навчи тебе любити!
Я вірю що це доля,
І це наше життя.
Твоїх губ неволя –
Моє майбуття.
Ні на мить не пожалію,
Що тебе зустріла.
Я любитиму як вмію,
Більше, ніж любила.
Буду я твоєю,
Як і обіцяла.
В небі над землею
З тобою літала.
Я це не забуду,
Це пройшло, й нехай.
Promise, поруч буду,
Тільки ти мене кохай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117267
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2009
Для всех нас просто нет,
Отключен телефон.
В глазах надежды свет,
Признаний полутон...
Ця пісня стала початком і кінцем. Ні, не так. Кінцем і початком.
Під неї я плакала, втративши, як мені здавалось, кохану людину. Тіло звивалось від незрозумілого болю, що так нещадно різав десь всередині в районі грудей. Кажуть, там душа. Я дуріла, хотілось лізти на стінку, битись головою об щось тверде, тільки щоб викинути звідти його слова: «Чи я тебе ще люблю? Незнаю. Не розумію. Пусто». Ось і все. А я собі уявляла – кохання до гробу, щасливе життя, діти, такі ж зеленоокі та чорняві, як і він. І тут, - бац! Нема. Як повітряна кулька, лопнула від занадто
перегрітого повітря літа. А це був тільки червень. І наш з НИМ кінець.
Під цю пісню я танцювала з тобою. Може, то неправда, що я зовсім не мрію про наше майбутнє. Не хочу признаватись собі в цьому. Боюсь, що все пройде, як і з НИМ. Ти появився в моєму житті так... ні, ти впав з неба мені на голову, збив з ніг і навіть не вибачився. Я не була готова до тебе. Тобто, до тих почуттів, що з’явились в моєму серці. Хотіла написати «знову з’явились», але то не так. Бо такого сильного і рідного почуття я ще не знала. Напевно я щось не так пишу. Ти знаєш, ти сам все це знаєш. Кожним дотиком, кожним поглядом, кожним словом ти видаєш себе (і мене) в тому, що ми двоє попали по самі нікуди.
...Твоя нежность меня пленила с первых минут, окутала, навсегда....
Я тобі стільки раз розказувала про нашу зустріч, ьщо ти вивчив всі подробиці. Мене зачарували твої очі, в які я ніяк не могла подивитись перші 15 хв., а потім, вже в піцеріїї, смакуючи твій десерт і слухаючи історії з твого життя, все-таки подивилась. І все. Я не могла відірвати погляду. Додому їхала, розуміючи, що це була перша і остання зустріч. Помилилась. На наступний день вона знову повторилась. А ще через тиждень відбулась дивна і довгоочікувана ( для мене і Марти) розмова. Я сказала «Так», бо сказати «Ні» не повертався язик. За ці 2 букви я би потім жаліла все життя.
Свет луны сквозь окно,
наши тени как в кино…
Після 26 серпня наші стосунки різко змінились. Можна сказати, пішли на поправку. Ми провели 2 доби разом, за містом, в такій блаженній красі і тишині!.. а ще в нас була чудова весела компанія. Ти змерз, і я тебе зігріла, хоча й злилась. Пам’ятаєш?! Було досить смішно шукати красовки в 1 ночі. А потім знайти їх зранку під деревом біля столу.:)
Не можу забути того відчуття, що прийшло до мене, відколи почула цю пісню. Це про нас. Незнаю, чому. Просто я так хотіла, щоб ти закохався в мене, без тями, палко, шалено. Щоб був ніжним зі мною, щоб тримав, не відпускав, беріг.
Я хотіла( і хочу) бути для тебе завжди найкращою, єдиною, коханою. Навіть, чесно
кажучи, я хотіла, щоб твої друзі заздрили тобі( по-доброму), що в тебе така дівчина.
... Сльози из глаз,
Я ухожу не навсегда, а в последний раз...
Це було недавно. Це було боляче. Це було важко. Жахлива перспектива твоєї відсутності аж рік. Мене це вбивало. Я дуріла. Я незнала, що тобі казати. Банальне «Я буду тебе чекати»? Ти і так це розумів і знав. Відчував.
Були сльози. Було мовчання. Ми не змогли багато чого сказати. В такі хвилини розумієш, наскільки ми дорогі один одному. Я ніколи не зможу передати ту біль. Безсила, не можу нічого зробити, щоб залишити тебе
тут. Я плакала навіть біля тебе, хоча ти цього не любиш. Ти мовчав. Розумів.
Ты и я, пока смерть не разлучит нас, вместе, каждый час, как в цыганской песне. Я люблю тебя, и пусть весь мир треснет, допьем вдвоём прелестный этот яд.
Загроза минула. Ми сваримось? Ні. В нас просто маленькі непорозуміння. Але це все швидко минає, ми знаємо, як знайти спільну мову після таких ситуацій. Чим більше ми проводим часу разом, тим швидше проходять ті години. Це мине також. Все минає. Кохання вічне.
Если бы не ты, я бы жить устал…
Деколи ти кажеш мені такі слова, що серце завмирає. Ти робиш це досить рідко (щоб не приїдалось?!), але я всі памֹятаю. Навіть ті, самі перші, 28.08.2007р.:
«Ты меня полюбишь, малышка..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117188
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
Включаю, втикаю, вмикаю, сідаю,
Розслаблюсь, забуду, і, може, засну.
Навіщо, для чого, кого так чекаю.
У відповідь чую : «Віддам й не візьму».
В кімнаті, в палаті, в одному халаті,
Дивлюсь у вікно, як в кіно.
На вулиці люди й сніжинки патлаті
Спішуть опуститись на дно.
Підлога. До Бога далека дорога,
А може так тільки здалось.
Мені знадобиться твоя допомога,
аби тільки місце знайшлось.
На стелі рожевий відбиток постелі,
Зеркальна підлога блищить як алмаз.
Усе тут, неначе в міському готелі,
Повільно спливає ризиновий час.
На фоні долоні мовчить в телефоні,
Із дирок якого лиш дихання чуть.
Я наче у клітці, я в твому полоні,
Мене памятай і про мене забудь.
На зошиті хмари приносять удари,
І дзвони підхоплюють музику слів.
Нарешті припиняться наші кошмари,
І збудеться те, чого ти захотів.
Змішатись, зірватись, і щиро віддатись.
На ранок згадати, але не жаліть.
Комусь не змогла би я навіть продатись,
Із цього, мабуть, тобі треба радіть.
Кохати, любити, турботою гріти,
Снідонок у ліжко і каву у душ.
Любовю своєю ділитись як діти.
Будь-яке правило – зможеш – поруш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117186
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
Пока мы рядом – наслаждайся,
Цени минуты сладкого забвенья.
Пока мы вместе - просто улыбайся,
Лови эти чудесные мгновения.
Летит так время, словно птица,
Нам не успеть за ним никак.
Позволили себе влюбиться,
И знали, что не просто так.
И оказался друг пророчим,
Нас познакомил он не зря.
И тот звонок посреди ночи
Не просто разбудил меня.
Он подарил мне вновь надежду,
Он взбудоражил мою кровь.
Я ведь ждала его и прежде,
Он должен был нести любовь.
Я не ошиблась, ты – навеки,
И в том твоя-моя вина.
Ты мой любимый человечек,
Мы будем вместе навсегда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117152
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.02.2009
В телих долонях
я в твому полоні
і вирватись мабуть не смію.
Цілуючи тіло і губи солоні,
кохатиму так як вмію.
В обіймах кохання
і свого бвжання
я виберу знову тебе.
І буду до рання
як свічка остання,
тобі подарую себе.
В щоденник запишу
тебе не залишу,
і це прочитає зима.
насипле нам снігу
по самую кришу,
щоб я залишилась сама.
та серце на волі,
послухалось долі
і зараз у твоїх руках.
зі мною залишиться
смак тої солі,
яка є на твоїх губах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117149
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
В каждой минуте молчанья есть своя капля правды. Она больно бьет в лицо, часть её впитывается в кожу, часть соскользнет слезой на ЕГО руки. Вряд ли ОН поймет что Это было. Дождь начинается, - подумает и в следующий миг забудет. Только глубоко в ЕГО сознание останется след от этой капли-слезы. Так легко было поверить в ЕГО слова, признания, обещания, поцелуи. А теперь надо всё это забыть, стереть, сбросить “в корзину”, удалить. И через несколько лет найти, открыть в новом окне, скопировать на диске 3,5(А: ). Подарить ЕМУ на годовщину вашей свадьбы и промолчать прямо ЕМУ в глаза. Тихо, без злости, но с отвращеньем к тому, что сейчас делаешь. Обнять, легко, по-дружески хлопнуть по плечу и сказать: ”Поздравляю“. И уйти. Недалеко. На кухню. Мыть посуду своими слезами (воды-то в кране нет). Ждать, что ОН очнется, прибежит за тобой.… Но мечты, как прежде, не сбываются. Проснуться утром от головной боли (конечно же, ЕГО), дать таблетку, целый день, неделю, месяц,2,3 ухаживать за ЕГО больными лёгкими и горлом. Но при этом не смотреть ЕМУ в глаза, пряча горечь глубоко в зрачках. Через 9 месяцев родить близнецов. Счастливо обнимая их, целовать их носики. Встретиться с взглядом радостных глаз ЕГО (любимого?!), почувствовать поцелуй на ещё не остывшем горячем лбу, измучено улыбнуться. И все-таки молчать.
Через 40 лет стоять на коленях перед ЕГО кроватью, чувствуя за спиной взгляды детей и их семей. И тихо, беззвучно плакать. Целовать ЕГО слабые, поморщенные руки. И в самый последний момент успеть сказать: ”Я тебя люблю………”Увидеть ЕГО улыбку и….уже застекленевшие глаза, смотревшие сквозь тебя. Почувствовать жуткую боль в сердце, услышать, словно сквозь туман, встревоженные, напуганные крики детей, внуков, плач двух правнучек, прошептать тихо: ”Не плачьте, родные…”и вдруг уснуть.
О вас напишут, пусть даже только в документах о смерти, в протоколах: Они умерли в один день…
И не смотря на то, что всё время в их жизни было молчанье, они были счастливы. Потому, что умели читать по глазам. Ведь слова - это ВЕТЕР…………….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117124
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.02.2009
Горіла в його обіймах,
почувалась наче в фільмі
про любов
і застигала кров.
Він дарував їй слова,
що вона така одна,
єдина для нього,
не треба більш нікого.
Вірила щиро,
посміхалась мило
і цілувала його тіло,
тільки його хотіла.
У нього вчилась жити,
світ любити,
з ним раділа,
співала,
літала,
його думки читала
і сміялась,
коли плакати боялась.
Він її сльози беріг,
а її втримати не зміг.
Небо його не пожаліло,
хоча може й хотіло,
але така її дорога.
Вона тепер у Бога.
І серце до неї хоче,
тихо вночі шепоче:
повернись до мене.
І душу біль стискав шалений.
Пройшли роки,її нема,
сидиш біля старого вікна,
згадуєш життя пусте,
без неї все не те.
Як досі жив не знаєш,
лиш пам’ятаєш,
що її одну кохаєш,
і з нею зустрічі чекаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117123
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
Не було кращого на світі,
Але про те жаліти
Уже не було сліз,
Він з собою їх поніс.
Чимось срібним відблискує сніг,
Серед чорних грязних доріг,
Йдеш, мов привид, навпростець,
Одне лиш слово на губах –кінець!!!
Так страшно залишатися одній,
І хто зрозуміє її в цій біді?!
Ніхто не розуміє, не жаліє, мовчать,
Хоча у 3 ночі всі напевно сплять.
Ти здуріла, як так можна жити?
Ти ж не будеш його вічно любити?
Пішов – ну й «скатертью дорога»!
«Так поверни його!» - ти просиш в Бога.
А для чого, сама розумієш?
Любила його, як тільки вмієш,
Але він не цінував почуттів,
Він більш земного від тебе хотів.
Потім зрозуміє, буде вибачатись,
Запропонує знову зустрічатись,
Та ти навчишся гордості у неба,
І скажеш: «Мені цього уже не треба!»
Він буде дзвонити, плакати у телефон,
Казати, що приходила до нього в сон,
В коханні признаватись певно буде,
Та ти його уже давно забудеш.
Ти знайдеш іншого, побачиш,
Що ти для нього більше значиш,
Аніж плотські бажання в світі.
Він кохатиме, він буде тебе розуміти.
А зараз ти стоїш, розгублена дитина,
І сльози ллєш, хоча і неповинна.
Забудь про все, іди додому спати,
Той майбутній навчить тебе кохати!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117107
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
Чого чекати від життя?
Коли живеш лиш почуттям,
Коли у серці ніби вітер,
Коли поводимось, як діти.
Чого чекати від небес?
Коли не буде вже чудес,
Коли на землю опустилась,
Коли пізнала, що влюбилась.
Чого чекати від землі?
Коли навіки ти в мені,
Коли горю твоїм теплом,
Коли втікаю від свого.
Чого чекати від машин?
Коли ти серед них один,
Коли у місті повно сна,
Коли без тебе я одна.
Чого чекати від людей?
Коли не бачу я очей,
Коли в тобі я не знайшлась,
Коли незнаю, де взялась.
Чого чекати від зими?
Коли навколо лиш сніги,
Коли в душі давно весна,
Коли допив мене до дна.
Чого чекатимуть від нас?
Коли так швидко біжить час,
Коли в тобі знайшла спокій,
Коли сказала, що ти мій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117104
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.02.2009
- Шось сталось?
- Вона дзвонила.
- Хто?!
- Я дурію...
- А..знаю. Забудь.
- Як?
- Не звертай уваги.
- Це ти кому? Мені смішно.
- Чому?
- Бо плакати хочеться.
- Істерика?
- Депресійна істерика, скоріше всього.
- Йди здайся в психушку, такої хвороби ще не винайшли.
- Моя хвороба не лікується. Це хронічно.
- Так не буває.
- Буває. Моя хвороба – це її відповідь.
- На що?
- На всі мої питання.
- І яка ж та відповідь?
- Ні. Її відповідь завжди була «ні».
- А може це було «так»?
- Я незнаю.
- ???
- Я не питав її...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116763
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2009
Я не вмію сміятись без тебе,
мені цього не треба,
і неба
я не шукаю,
коли про тебе вірші складаю.
Пишу просто про те, що ти в душі запалив,
моє серце відкрив,
не обіцяв нічого, просто щиро полюбив.
Знайшов мене десь в світі,
приніс квіти,
і життя собою наповнив,
і та наша розмова
поклала початок НАС.
Тепер це наш час,
і я його не пропущу,
тебе не відпущу
і не віддам,
викину весь старий хлам,
що нагадує про інших.
Буду жити для того,
щоб з тобою бути поруч.
Тільки не обіцяй нічого,
просто не залишай, будь зі мною
і літом і зимою,
зігрій своїм теплом,
і під твоїм крилом
я знайду те, що так шукала,
і навіть не знала,
що воно так близько десь літало.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116762
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2009
Ты не просто так стоял на коленях, игнорируя мокрую от дождя холодную землю. Ты преследовал какую-то цель, известную только тебе и небу. Но она разрушила все твои планы, хотя и сказала "ДА". Она заставила тебя влюбится. Шли дни, недели, месяцы, и ты все больше запутывался в сетях. Решил вдруг освободится - ножом по сердцу: "у меня есть другая...". Запись в телефоне "любимая", но номер не ее. И ушел, даже не пытаясь хоть что-то обьяснить. Все, как у ее стихах. Но ее любовь была сильнее, чем боль, и она твердо верила в судьбу. По-этому, глотая слезы, сказала тебе в телефон с уверенностью и радостью в голосе:" вот увидишь, ты вернешься, я буду ждать"... То ли ты поверил ей, то ли сам хотел вернуться, но... Это случилось. После разлуки (долгой, как жизнь) вы встретились на этом же месте. Начали все сначала. Но ты стал чужой, не ее, не с ней. Целовал, и хотел почувствовать хотя бы что-то. Но в душе - пустота. И ты боишься ей об этом сказать, потому, что она любит тебя искренне. Провел домой со всеми последствиями- поцелуями, обьятьями, обещаниями позвонить. И вот прошло 5 дней. Она ждет. А ты все прислушиваешься к внутреннему голосу. Ты тоже ждешь ответа.
P.S. у вас в итоге остались только воспоминания и боль..твоя боль... ты поздно услышал ответ..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116725
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.02.2009
Так хочеться віддати тобі все, що маю,
І, може, доказати цим, що кохаю.
Знайти десь щастя в твоїх очах,
Зловити сльози на своїх щоках,
Спалити все, що колись берегла,
Зрозуміти, що нарешті все знайшла.
Твою посмішку, руки, губи, очі,
Повні коханням й ніжності ночі.
І місяць нам співав сонати,
Наші серця не давали нам спати,
Сплітались в танці тіло і душа,
А зранку прокидалась знов одна.
Приходиш в сон, приносиш поцілунок,
Ти мій найкращий подарунок.
В тобі так загубитись захотіла,
Що зупинитись вчасно не зуміла.
Пообіцяла лиш тебе кохати,
Тобі всю ласку дарувати.
Я не жалію ні на секунду,
Що тобою жити буду.
За те, що ти зі мною,
Я твій світ наповню любов’ю,
І нікому не дозволю
Завдати тобі болю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116723
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.02.2009
Не знаю, чому без тебе не літаю.
В твоїх руках розтану і воскресну знов.
Не знаю, чому тобі співаю
усі знайомі пісні про любов.
Не знаю, чому в моєму серці ти.
Є інші люди десь на роздоріжжях.
Не знаю, бо без твоєї теплоти
мої зелені очі холод ріже.
Не знаю, чому в тобі все небо,
я не готова до такого, ні.
Не знаю, чому ти мені треба,
і для чого раптом я тобі.
Не знаю, звідки взяла свої сили,
вони мене спасли від самоти.
Не знаю, звідки твої крила,
і врятував мене, напевно, ти.
Не знаю, що тобі писати зараз,
ти не ховаєш свої почуття.
Не знаю, яка з нас вийде пара,
для цього, мабуть, треба все життя.
Не знаю, чи надовго щастя наше.
Я не питала в неба і зірок.
Не знаю, з ким нам буде краще,
але між нами залишився крок.
Не знаю, може, це лиш мрії,
які не збудуться ніколи і ніяк.
Не знаю, чи зможу без надії
відчути перемоги смак.
Не знаю, чи зможу закохатись
і розчинитись у твоїх очах.
Не знаю, чи варто почуттям віддатись,
чи на все оце чекає крах.
Не знаю, що ще дописати,
думки пропали десь в тобі.
Не знаю, чи зможу покохати
і все здолати в нашому житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116609
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2009
В тобі моя печаль.... бо коли шукаю розради - ти занадто занятий. Бо коли робиш боляче - не помічаєш, аж поки не випущу всі сльози. Бо коли не торкаєшся рукою, я тулюсь до твоєї не зовсім побритої щоки, а ти відвертаєшся.
В тобі моя радість. Бо тільки з тобою мені тепло. Бо коли я кажу привіт, ти цілуєш мене і ніжно обіймаєш. Бо ти рятуєш мене від спеки. Бо ти даруєш мені ті квіти, які я хочу бачити в своїх руках саме сьогодні. Бо ти дивишся на мене так, ніби більше нікого нема.
В тобі моя ненависть. Бо ти не приділяєш мені стільки уваги, як би мені хотілось. Бо ти розмовляєш так довго по телефону, шо мені стає нудно. Бо ти заставляєш мене почуватись непотрібною. Бо ти ображаєш мене своєю відсутністю в той момент, коли ти так потрібен.
В тобі моє кохання. Бо тільки ти навчився мене слухати. Бо ти розумієш мої почуття. Бо ти цінуєш мене, як ніхто інший. Бо ти мені бажаєш солодких снів. Бо ти називаєш мене єдиною коханою і неповторною. Бо ТІЛЬКИ ТИ кажеш ТІЛЬКИ МЕНІ слова, які перевертають світ :"Я ТЕБЕ КОХАЮ"....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116608
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.02.2009
Когда садиться солнце на покой,
гуляет ветер , по миру скитаясь.
В небесной пустоте рядом с тобой
остаться навсегда я не пытаюсь.
И пламенем горела ночь над морем,
и звезды падали на землю к нам в постель.
Любовь для нас не станет больше горем,
не заметет зимой в сердцах метель.
Когда бушуют волны в океане,
поет луна над облаком седым,
ты будешь мною долго одурманен,
ты будешь слеп и глух, а иногда немым.
И унесет течение наш разум,
и будем долго мы искать прибой,
любовь для нас останется лишь сказкой,
в которой главные герои – мы с тобой.
Когда поэты поменяются стихами,
воздух наполнит аромат красных цветов.
Никто не станет больше между нами,
у нас защита крепкая – любовь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116235
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.02.2009
Ти заставляєш думати про тебе,
Твої слова тримаються душі.
І знову серце рветься в небо...
Та це мабуть можливо лиш ввісні...
Що ти зробив зі мною, я не знаю,
Боюсь повірити в твої слова.
Здається, що важливе щось втрачаю,
Якщо не буду я з тобою чи твоя...
Вона його не чекала. Бачила, але не реагувала. А він просто прийшов і вкрав її свідомість...Вона боялась, а він терпів...вона сміялась, а він радів...вона плакала, а він її сльози беріг в долонях до останньої краплі..... так і зародилось то джерело, яке наповнило їх серця...
Розривалось серце на шматки,
бо не шукала вже свого.
і складались покірно рядки,
де підносила не його.
Він не надіявся на щось,
він просто жив її словами.
А потім серце понеслось,
він не зловив його руками.
Смиренно підкорявся світ,
до ніг їй зорі положив.
і тихо падав з неба сніг,
шепочучи, як він її любив....
P.S. я тебе пам’ятаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116234
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.02.2009
Тобі. Вперше пишу тобі. І востаннє.
Інтригуєш мене своєю поведінкою.
Заводиш в глухий кут словами.
Як від тебе втекти, порадь,
Бо не знаю, чи довго ще серце
Витримуватиме цей наступ.
Я мовчки прошу, щоб пішов
Хоча бажання зовсім інше.
Для чого наша зустріч тепер?
Коли здається все владналось.
А ти з’явився так неждано.
Це не для мене, переконую себе.
Але відмовитись не можу.
Бо дивлюсь в твої очі,
І тільки себе там знаходжу.
Так не буває, це все казка.
Це неймовірно схоже на мрію,
Яку чекала так душа.
Я не хочу давати надію,
Але вона вже в твоїх руках.
Як пояснити собі тебе,
Підкажи, як позбутись бажань.
Як навчитись бути собою,
Якщо я зараз не з тобою.
Ти знаєш правду, я сказала.
Але вперто далі йдеш.
Тебе так близько підпустила.
Винна сама. Знову винна сама.
Не чекай, що попрошу милості.
Я буду боротись, бо є за що.
Тільки важко прогнати тебе,
Бо ти тепер так близько,
Дихаєш мені в спину, у шию,
І тіло здригається від твого тепла.
Як стримати цю кулю,
Що направлена в наші серця?
Як не дати їй пробити шлях
До самого ранимого кусочка.
Не хочу болі тобі і собі,
Відмовлюсь може від нас.
І серце побіжить за мною,
Але виходу іншого нема.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=116170
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2009