| Сторінки (1/6): | « | 1 | » |
Осінь.
Рахує краплинами дощ
Здичавілий смуток.
Бродиш бездомником
Станціями до стацій.
Восьма, девята…
І тільки би не забути
Літні обличчя ЛЮДЕЙ
В черговій фрустрації.
Осінь.
Ще не зажовтіло
Останнє листя.
Тиха молитва доріг
У вечірніх пазухах…
Десять…
Дванадцять, тринадцять
Укотре вистигне
Слово не вимовлене
У самотніх враженнях.
Це не Голгофа,
Це осінь на склі сльозиною.
Тільки би йти
До кінця і не зупинятись, та
Перший листок опадає
Так безневинно
І,
Зрештою, станція-стація
Чотирнадцята.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369247
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2012
Відворожи мене
В себе і у людей…
Прокляття тяжіє над жовтим мертвотним лісом.
Немає ні друга, ні ворога,
Ні ідей,
І навіть на вітрі остання печаль повісилась.
Ніяко під зорями,
В зорях, либонь, також…
Ну, відворожи мене поглядом, серцем, віршем.
Вже осінь, напевно,
Від неї хай не погіршає,
Але опустіє.
Та навіть тоді ніхто ж
Не вдягне тополю,
І не обігріє клена,
І вулицям зимним
Не дасть босоногість ніг.
Ти відворожи мене
Важко,
Шале…
Шалено
В самотності людськості дико мені сумній…
Відворожи мене, навіть, якщо не вмієш
Не бути осіннім, як вулиці без людей.
Зітхають вітри
Перед болісно, доповійно…
Немає ні друга, ні ворога, ні ідей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210533
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2010
Печаль завелика, щоб серце охолодити…
Сльозина малює дороги дощу на склі.
І наче простились,
І нібито вже і квити,
Але для самотності ми таки замалі.
Допалює літо
Останні свічки в зіницях,
Подерті на клапті світлини зелених нив.
А нам собі в душі і досі болить дивитися
За те, що вогонь наш їх навіть не надпалив…
І дощ перемолиться,
Ніби сховає тайну
Гарячих обіймів,
Холодних ножів проклять
За недолюбов…
Печаль оця не остання…
За неї, можливо, нас правнуки хоч простять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2010
Рана.
Ранно вогне печаль на мойсейних скрижалях віку.
Пророста до розп’яття останній не людський син.
На вокзалах пустельних конають юні каліки
Через надлишок теплий загноєної краси.
Рано.
Швидко підуть свіжим рейсом нові трамваї.
І везтимуть в собі свіжий поспіх людських бажань.
В завівтар’ї церков мертві лілії свіч згоряють,
Дочекавшись, як ребра, слизького свого ножа.
Ранок.
З-поміж вій сивих хмар виростають розряди бога.
І рокочуть то громом, то болем, то боєм, то
Виростають на головах ангелів мертві роги
І скидають в тартар передчасно живих.
Ніхто
Не посміє піти,
Не посміє зустріти світло
Там, куди не доїдуть трамваї порожніх міст.
Рана. Рано і ранок,
І котрий рік,
Но
Мертві лілії свіч вже не пахнуть,
Уже німі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210248
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 10.09.2010
Серцевина мого
болю
Розростається до
безмежжя.
Вітер віти ласка
голі
І кохається нео-
бережно.
Твоя осінь така
вічна,
А моя до зими
тільки.
По-едемськи мені
грішно,
Заборонений ти
з гілки
Опадеш, як листок
тихий,
У глибокі мої
сльози.
Пахне яблуками.
Дико
Відчуваю в собі
дозу
Зачарованого
серця,
І крилатіє мій
вітер.
По інерції без
інерцій
Осипається в кров
літо.
Під туманами спить
поле,
Над туманами спить
небо...
Серцевина мого
болю
Виростає-таки з тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115418
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2009
Самотність лікує...
Іноді...
Зализуєш рани від мрій,
А тоді
Цей біль повертається,
Твій,
Не чужий...
Пронизує знову і знову.
Тримайся у власній основі
(З коріня в коріння).
Самотність лікує...
Іноді...
Не використовуй
Сумління,
Якщо ти себе не чуєш,
Бо тоді
Повертається біль
Знову...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115417
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2009