Сторінки (1/62): | « | 1 | » |
Догорають останні метелики
Їхні спалені крила червоними іскрами падають вниз,
розсікаючи небо вогненними хвилями
По собі залишають весною пропахле повітря
І дарма, що не так долітають до місця призначення
Тільки шкода, що більше тендітних їх крил не побачимо
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2012
Сірим асфальтом закутано небо.
Білою плямою
Сонце за рамою -
Більше воно нам не треба.
Місто потоне в химерах бетонних.
Тихо природі,
При першій нагоді,
Співатиме гімн монотонний.
Вітер у хащах кричить вировий.
В хащах залізних,
Сірих та грізних
Стогне самотній кленок ледь живий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221170
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 09.11.2010
Осінній жовтий лист
Колише теплий вітер.
Він знає: все на світі
Закінчиться колись.
Осінній мокрий лист
Літає просто неба.
Та небу він не треба -
І лист летить униз.
Він пролітає міст,
Людей він оминає,
Та сили вже не має
Осінній рваний лист.
Він падає униз,
Його двірник згрібає.
Вже вітер не чіпає
Осінній мертвий лист.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220675
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 07.11.2010
Двом смертям не бувати,
Однієї не минути.
Горобця не спіймати,
А слів не забути.
За соломку вхопиться
Той, хто топиться.
Бо надії безталанній
Вмирати останній.
Ти знаєш, час найкращий лікар,
Коханим силою не бути.
Та висихають з горя ріки,
Кінця для всіх не оминути.
Краще пізніше, ніж ніколи
Зізнатись дівчині в коханні.
Бо не боїться правди голий.
Й сміється той, хто сміється останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220674
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 07.11.2010
Вона пішла.
Її не зупинити.
Здавалося, залишився ще крок,
А руки з розпачу у кров розбиті.
Ти ставиш хрест і вішаєш вінок.
Вона пішла.
Хоча була тут, поряд.
Така близька, прекрасна і …твоя.
Ти думаєш – то подарунок долі,
А це лише її зловісна гра.
Вона пішла.
Ти більше не побачиш
Її блакитних з іскрою очей.
І серце ти
назавжди замикаєш,
І раптом зник звичайний стан речей.
Вона пішла.
Її не повернути.
У мріях тільки бачиш її світ.
Та образ вічний
Тобі незабути.
Можливо потім побачиш там її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219572
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2010
Кохав я так, що тільки нею жив,
Так нею жив, що і люблю понині.
Жар почуттів палких мене сліпив,
Заплутуючи серце в павутинні.
І хоч ідуть літа, моя любов
Все не згаса під грізними вітрами,
Бо ми за неї проливали кров –
То хай вона загине разом з нами.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216633
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2010
Випадок, не чутка,
Юнака тихцем
Одружили з бабцею з товстим гаманцем.
Згодні ми на все,
Гаманця заради,
Гаманці – німі, та міцна їх влада.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216466
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 16.10.2010
Істоти є, що дивлячись на сонце,
Ніколи не заплющують очей;
Є ж ті, чекає хто ночей,
Для світла замкнені у них віконця.
Є ще такі, які летять
В вогонь, від блиску його мліють.
Та крила цих нещасних тліють,
Й мої також уже горять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.10.2010
Світ ніколи не почує його добрий, щирий та щасливий сміх,
Він пережити розпач свій не зміг.
В ньому залишився тільки його праведний на вищі сили гнів.
Пізно. Хоч би скільки не просив.
Він ніколи не почує її голосу, чарівного, мов спів.
Ніколи не побачить з нею снів.
Він ніколи не забуде нею сказаних, в останню зустріч слів,
І те, що її сказати не зумів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2010
Мене винесли на смітник,
Звалили тонами бруду,
У груди убили штик –
Думали жити більше не буду.
Я і справді вже не живу,
Хоча дихання ще жевріє.
Там, на дні, десь у смітнику
Вогник мій по-маленьку тліє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180967
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.03.2010
Ми – партія захисників країни.
Ми любими її, і наш народ.
( У нас сто фабрик й не один завод;
Все, що не наше – хай лежить в руїнах!)
Ми чесно заробили наші гроші,
І чесності вчимо своїх дітей.
( Для них нема зачинених дверей,
Вони – як ми, для України – воші)
У нас у всіх професорські звання.
На стінах кабінетів – все дипломи.
( Не знаєм, правда, ми своєї мови,
Все інше - також якось навмання)
Ми день і ніч працюємо невтомно,
У нас нема й часу перепочить.
(У власних яхтах дехто, бідний, спить.
А інші – у спортзалах і салонах)
Ми в бога віримо, цілуємо хрести,
Церков, соборів ми набудували.
(А скільки душ невинних повбивали!
За це, й за інше нас Господь простив)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.03.2010
За тисячі кілометрів
я відчуваю тебе
І піднімається з нетрів
те почуття - ще живе.
Воно дає мені крила
і штовхає угору.
Мене не хвиля накрила –
мене накрило все море.
…Але ти (сам )
байдужий до цього.
Адже тебе (окрім себе)
не цікавить нічого.
Ти дивишся у люстерко
і бачиш там просто принца,
Але насправді там дірка
– уважно дивися.
Але мене підіймає
і несе все одно.
Я розумію погано,
це все зробило вино.
А десь в душі тліє мрія -
Можливо ти вже змінився,
Можливо сонце пригріло,
І лід розтопився.
Розтанула твоя крига,
І твоє серце живе.
Твої розкриються крила -
Ти упізнаєш мене.
Ми полети́́мо крізь хмари,
Забудемо про образи.
У серце впустимо чари
І завжди будемо разом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171846
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Тут дуже тихо і тепло,
Повсюди легкий туман.
Над нами зоряне небо,
Під нами – вічний океан.
Це місце пахне любов’ю,
І трошки травою..
Мені тут можна лишитись,
Назавжди оселитись.
Тут та спокійно!Є річка,
Он ліс,степ і гай.
А он людина..
У неї крила..
Це – рай…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167778
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.01.2010
Але він чекає на неї,
Мов на дощ у пустелі -
Вона для нього одна.
Знає він – ще довго чекати,
Де б надії дістати?
між ними море без дна.
Але він один серед поля –
Немов поранений воїн –
Під небом стоїть.
І вже не має надії,
Давно розірвані мрії,
І серце болить.
Але вона дасть йому знати,
Прийде врятувати
Від підлості й зла.
І вони, разом, за руки
Позаду всі муки –
Вперед у життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166913
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.01.2010
А він багато писав –
Й писав просто прекрасно.
Вдало думки викладав,
Прозоро та ясно.
Він був поет-одинак
У прозаїчному світі .
До того ж - гарний юнак –
Завжди приємний, привітний.
Він був доволі мовчазний,
І такий незвичний.
Але занадто наївний,
Занадто романтичний.
Він вірив в райські сади,
В те, що краса врятує світ…
Але крила не піднялись –
І увірвався політ.
То він слав до редакцій вірші –
А йому відказали – "не треба.
З тебе не вийде хороший поет,
Тобі не хапати зірок із неба."
І його просто ніхто не підтримав
В потрібну хвилину.
Численних критиків листи
Замурували живого у стіну.
Далі, кілька років потому,
До нього слава нарешті прийшла.
Надрукували віршів його – з тонну.
А нові? Все вже, нема.
Та і про смерть його написали –
Сердцевий напад то був.
Але причини тому не вказали.
І кожен критик забув.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010
Я хворий, хворий дуже тяжко,
І без надії на життя.
Ось, залишаються хвилини
Мого сумного каяття.
Я знав – воно колись настане,
І навіть готуватись міг,
Та ось – крапки над «і» розставив,
І зрозумів, що переміг.
Нехай мені всього шіснадцять,
Нехай я зовсім ще юнак,
Досягти сонця не збирався,
Та все ж я дечого досяг.
Я мав достатньо щирих друзів,
Веселих, на підйом легких.
Батьків любив, хоча й не мусив.
Та як їх не любить, своїх?)
Я бачив горе і страждання,
Я написав кілька віршів,
Я мав надії й сподівання,
Дарма, що все не довершив.
Та ось мій час, я забираю
З собою біль, а там – пітьма.
Годинник став – вже не вмираю,
Це вже не я, мене нема…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164690
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
Нудьга – то ніж для самовбивці,
Вона заводить в глухий кут.
Від неї люди – мов сновидці –
Не взмозі скинуть сону пут.
Нудьга – то крок до ешафоту.
Страшний, короткий – навпростець.
Мов той Титанік, біля порту.
Відплити в море - і кінець.
А як позбавитись від неї?
Оце ж бо штука геть проста.
Тут є єдина панацея –
Надійна другова рука.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164689
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010
…поки рука не припинила писати. А що їй робити? Василя вислали до Сибіру. Коли прийшли матері сказати – у горлі пересохло. Всі знають – не повернеться. Хіба що там побачимось…А Миколка, чубастик, не став і чекати поки у двері постукають – пустив кулю в лоба. А я, дурний, ще дивувався, як це він, вибігаючи від мене позавчора, і капелюх і парасолю забув…лило ж як з відра.
Ось і я…останній лист пишу. Прочув уже – йдуть. Другий день, мов параноїк сіпаюсь, коли хтось по сходам підіймається. Все думаю – по мою душу.
Тож залишаю цей клаптик паперу тобі, Остапе. Ти знаєш, не вірив я раніше в себе…а зараз у душу свою повірив. Залишиться вона тут, у місті рідному, там, де восени завжди тихо, а весною завжди сумно.
А слова прощальні…зайві вони…я тільки зараз зрозумів. Вони помирають, забуваються. Не пишаюсь я життям своїм – бо і не вважаю його за життя.
І тебе, брате мій духовний, і вас, люди не байдужі, прошу від нині вважати моє життя не дійсним.
15 травня 1933р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161946
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Мої вірші ніколи не займали
У всяких конкурсах високих місць.
Журі вони до серця не припали,
І в пам'яті його не запеклись.
Але вони для мене – найрідніші.
Й найвища є серед можливих нагород –
Коли цитують люди твої вірші,
І пам’ята про тебе твій народ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
Що на розум наш впливає?
Генетична мутація?
Кисню вже не вистачає –
Почалась деформація.
Глобальна деградація.
Чи можна це спинити?
Зам’яти, передбачити,
Боротись,припинити?
Нас можна поміняти?
Чи це у людства брак?
Чи краще повбивати,
Якщо це справді так?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150975
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
Коли немає грошей на шкарпетки,
І ціле літо ходив без кепки,
Коли рахунок – 0:0 копійок,
А у щоденнику купа двійок.
Коли батьки тебе не розуміють,
І не про тебе дівчата мріють,
І навіть друзі мов на морозі,
А он і тести висять на носі.
В таких випадках не треба сумувати,
Не треба і у відчай упадати.
Просто згадай, життя у нас одне,
Це тимчасово воно таке нудне)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144720
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.09.2009
Ой славо, славо!
Ти така наївна!
Твій вибір часто падає на тих,
Хто по собі не вартий навіть гривні.
А ти за щось таки шануєш їх.
Ой славо, славо,
Ти така жорстока!
Ти оминаєш часто тих людей,
Чия душа ,мов океан глибока,
І повна найсучасніших ідей.
Ой слава, славо,
Ти така бажана!
Що навіть знаючи яка ти є,
Людина досягти всім серцем прагне
Наївну та жорстокую тебе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141899
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2009
Хто завжди нам каже ні?
Хто король образ й брехні?
Хто надію нам дає?
А в кінці на нас плює?
Він спіткав кожну країну.
Бив (хоч раз) кожну людину.
І Гоморру і Содом.
Зветься ж, падло, – пан облом.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141747
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
Вони сидять і розмовляють -
Про віллу, дачу запитають.
В кого завод, у кого два,
А в кого жінка молода.
У кого банк і дивіденди,
А хто прямує в президенти.
Комусь мільйон , комусь і більше –
А людям що? - а їм навіщо?
По скільки фірм собі тримають?
І про відпустку нагадають.
Їм ніколи й відпочивати –
Важка робота в депутата.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
Розбита душа не потрібна мені,
Яскраво горить у пекельнім вогні
А іскри її до землі долітають,
І з жалісним криком повільно вмирають.
І полум’я це не одне на планеті.
Замучені душі горять,мов комети.
А жару із них – обігріти би світ!
Та згодом вони замерзають,як лід.
Та кригою стали уламки душі,
Не через морози,чи сильні дощі,
І не завірюхи,не вітер,ні сніг –
Людський егоїзм цій біді допоміг.
Вони не жаліють,
Не стогнуть,не плачуть,
Вони вже не вірять,
Й надії не бачать.
Нікого крім себе –
У цілому світі.
Не гріє їх небо,
І сонце не світить.
А душі замучені й далі вмирають.
У людства притулку вони не шукають,
Не мають надії у світле майбутнє.
І навіть минуле – затерте,відсутнє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137299
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.07.2009
Am Dm Em Am
Це не твоє життя,залиш,не треба,
Am Dm Em Am
Це не твоя любов пройшла крізь тебе.
C G Dm Em
Знову на скронях кров,вона лиш знає –
Am Dm Em Am
Чи тебе біль знайшов,чи ще шукає.
Сонце сьогодні пам'ять сколихнуло.
З болем згадаєш те,що вже минуло.
Тих,хто не вийде вже на берег річки,
Тих,що для них повісили чорні стрічки.
Лезом розріже душу ніч безкрила –
Сумом твоє життя оповила.
Голос проб’є вікно крізь темряву пусту…
Тільки луна його розчулить самоту…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=135998
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.07.2009
Кожен з нас має свої страхи. І вони різні, і всі до єдиного виправдані. У наш час нічого не боїться тільки психічно хворий, який не бачить цілісності світу, не бачить нічого, окрім своїх , вигаданих і нікому незрозумілих примар. Кожного дня ми зустрічаємо на своєму шляху тисячі людей, і кожен з них панічно чогось боїться, хоч як би суворо та серйозно він при цьому не виглядав. Боїться впасти в калюжу, боїться спізнитись на побачення, боїться не здати тест, боїться не встигнути на потяг, не дістати дозу, отримати страшний вирок у якості смертельного діагнозу, боїться...
Кожен страх - виправданий, кожен серйозний. Ми боїмося війни – вона приносить горе, біль, втрати, страждання, вона руйнує все на своєму шляху, не виправдовуючи при цьому і сотої частини цих ушкоджень. Ми боїмось втратити своїх рідних , коханих та друзів. З ким же ми будемо жити, та спілкуватись, хто підтримуватиме нас у тяжку хвилину, і хто порадується разом із нами у часи нашого тріумфу? Ми боїмося відсутності грошей, щоб не залишитись на вулиці. Ми боїмося лишитись на самоті. Боїмося забути щось достоту важливе. Ми боїмося.
І не вірте тим людям що стверджують протилежне. Тому що боятися – це нормально і природно, ми повинні приймати це почуття як належне, ми не маємо ( по іронії долі) боятися своїх страхів, боятись визнати свій страх, адже це не дасть нічого поганого, а лише доведе, що ви людина. Це не соромно. Спартанці боялись падіння Спарти, тому боролись за неї. Селяни боялись гноблення, тому і йшли на революцію. Великі митці створювали свої вічні, геніальні та неповторні шедеври через страх того, що про них забудуть рано чи пізно.
І я боюсь. Боюсь такого банального і водночас такого страшного – втратити розум. Так, в божевіллі немає страху. Є параноя , депресія, але не страх. Тому що страх - на відміну від божевілля - має виправдання, має сенс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134952
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.06.2009
не звертайте уваги на стиль..чесно кажучи,читається воно як реп..
Не говорили ми давно, мамо,
Маю новину,
Знаєш, мабуть,
Я знайшов оту одну,
Та, коротше, маю дівчину нову.
Я знаю, мамо, не повіриш,
Все, що ти почуєш – перевіриш,
Та разом ми усюди,
І завжди,
Куди піде вона –
І я туди.
Секретну мову навіть маєм,
Одні гурти ми полюбляєм,
Я знаю,
Я ще молодий,
Та, мамо, якби мав вибір –
То обрав би її,
Замість сонця, назавжди…так…
Так, я не чув тебе давно, тато,
І в голові моїй думок багато,
І щоб сказати швидко –
Я скажу -
Нарешті я знайшов – її, одну..
Вона завжди мене чекає,
Часом – з віконця виглядає..
Якщо це не любов –
( дай відповідь на це запитання )
Тоді я не знаю що значить кохання…
Її сонячна усмішка увесь час в моєму серці,
Її постать надзвичайна – мов у рай для мене дверця,
Її ангельскії очі мою душу окриляють.
Тільки з нею бути хочу,
Тільки з нею бути маю.
В моїх планах на майбутнє –
Вона є найпершим пунктом.
Зви це гордістю, зви болем,
Зви маразмом, зви любов’ю, та:
Куди я не піду –
Її фото в кишеню кладу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133597
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2009
Олесь,не перестану цитувати
Ту фразу, що колись придумав ти:
«Свої серця нам виривали,
чужі тесали нам хрести»
І доля, й воля повмирали,
І ми забули молитви:
«Свої ж серця нам виривали,
Чужі тесали нам хрести»
Ти те казав що ми не знали,
І навіть віри не йняли:
«Свої серця нам виривали,
Чужі тесали нам хрести»
Та вийшло так, як ви й казали,
Не має чистої мети:
«Свої ж серця повиривали,
Чужі поставили хрести»
Як би ми віру залишили,
На світ, на силу доброти:
«Свої серця б не виривали,
Чужі б не ставили хрести»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131666
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009
У тяжкі часи не забудь про Вкраїну,
Таку неповторну, кохану, єдину.
Про небо згадати її не забудь,
Виходячи в довгу, небажану путь.
Вона берегтиме тебе до кінця,
Яка б не складна була подорож ця.
У лютому горі, в жахливій пітьмі,
Із болем у серці згадаєш її.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131665
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009
Прийде вічна зима,
Світ накриє пітьмою.
Зрозумієш, дарма,
Накричався від болю.
Крізь всесвітню журбу
Незгасима свіча
Сум розвіє , і кине нам виклик до бою.
Вбита муками,
Наша, кривава земля,
Станеш ти, Україно, тією свічою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131356
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009
Ось перша станція – Сирець.
Йду по вагону навпростець,
Вагон пустий, та за хвилину
Туди зайшли ще дві людини.
Вони знайшли собі місця,
І потяг рушив до кінця.
Одна – то жінка, років сорок,
Під хворими очима – морок.
Мабуть втомилась, працювала,
Долонь під голову поклала.
А другий – парубок, пацан,
Одразу видно - хуліган.
Шатається – уже напився,
Слід на обличчі – мабуть бився.
Та висновок мій був поспішний,
Я каюсь, кожен в світі грішний.
Тій жінці, справді, – двадцять п’ять.
Вже рік висить на кокаїні.
І намагались лікувать –
Не заздрю я її родині.
А хлопець – майже сирота,
Працює він на кладовищі.
Померли мати та сестра,
Від батька - шрам той на обличчі.
Щодня ми судимо людей,
І це ніяк не припиниться.
Хто вийде зараз з цих дверей?
Можливо лікар, може й вбивця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130455
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Sometimes it’s hurt to understand,
That you are not a superman.
Sometimes it’s hurt to realize,
That super-costume – not your size.
Sometimes you want just fly away,
When something hurt you have to say.
Sometimes you save somebody’s life,
But now you’re wick, can’t stop to cry.
You sure enough, that you are right,
But sometimes you just can not fight.
You shouldn’t cry, you shouldn’t scream,
So, make reality your dream.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130104
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2009
Для мене щастя – бачити кохану,
Її усмішку сонячну, бажану,
Її волосся вітром перевите,
Її сорочку, що із сонця звита.
Для мене щастя – голос її чути,
Що через сотні років я б не зміг забути,
Її відкритий, повний сонця сміх -
Мене мов хвилею збиває з ніг.
Для мене щастя – їй пісні співати,
Під пильним поглядом весни ночей.
Не зміг ні на що в світі проміняти
Той світлий погляд люблячих очей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129944
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2009
Мене нудило від тебе -
Я вилазив аж на небо.
Все одно мене зловила,
На підлогу повалила,
Довго дряпала кігтями,
Забивала до нестями,
І в живіт мене ногою,
І об стіну головою.
Я тримався скільки міг –
Під диван заліз і ліг.
Ти сказала: Не чекай!
Я пішла, ти так і знай!
Грізно кліпнула очима,
Гучно гримнула дверима.
Ти пішла, й не повертайся,
Йди, над іншими знущайся!
Все, що в нас колись було,
То давно вже загуло.
Не хочу знати де ти є,
І де коріння твоє.
Ти розумієш,чи ні,
Що не потрібна мені?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129825
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2009
Жити - це дихать на повнії груди,
Це спілкуватись, виходить на люди.
Пісню про рідну Вкраїну співати,
Хлопця,чи дівчину палко кохати.
Жити - це бачити хат попелище,
Слухати стони на кладовищі.
Дихати димом жахливих пожеж,
Знати - що рано,чи пізно - помреш.
Знати,що є десь на світі людина,
Знати,що буде колись така днина,
І ця людина прийде на могилу -
Молитись за тебе Богу і сину.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129436
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2009
Одне прохання: припини.
Не розмовляй зі мною знову,
Ніколи більше не дзвони,
Не починай тяжку розмову.
Мені вже все осточортіло!
Твій вигляд,голос,та й ти сам!
Навіщо здалось твоє тіло,
Якщо душі там - ні на грам???
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129104
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2009
Не чекай від мене, Мила,
Добрих слів, та сліз гарячих.
Не чекай міцних обіймів,
Поцілунків нетерплячих.
Та в часи твоєї скрути,
Суму,горя, та невдач.
Я прийду до тебе, Мила,
Тільки більше ти не плач.
Розв'яжу твої питання,
Всі проблеми я зітру,
Доведу своє кохання,
Покажу,як Я люблю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129102
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2009
Зітри мої страждання,вітер,
Візьми собі мої думки.
Їх вже нема куди подіти -
Тобі згодилися б вони.
Ти б може ними поділився
З людьми,що загубили віру.
Їх шлях в пітьмі не загубився!
Їх треба витягти із виру..
Виру утрачених іллюзій,
Дитячих мрій,пустих надій.
А я на тебе подивлюся,
Ще раз почую голос твій...
Ти робиш вигляд,що не чуєш,
Та я пробачу тобі це.
Ти людям щастя подаруєш,
Мені ж бо - тільки дмеш в лице...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128851
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2009
Довірю мрію вам свою,
Цього так довго я чекаю,
Що замість:"Я тебя люблю"
Він скаже:"Я тебе кохаю".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128849
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2009
Розійшлися чорні хмари,
Повтікали в ніч примари,
Позникали біль і страх –
Від сонця, у твоїх очах.
В темряві образ і брехні,
Замість ліхтаря мені
Розжене потворний жах –
Сонце, у твоїх очах.
Скільки б часу не минало –
В пам’яті закарбувало:
Ти у мене на руках,
Сонце, у твоїх очах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128612
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2009
Один залишився у полі воїн,
Два подихи у нього до кінця.
Три роки безперервних битв і воєн.
Чотири від меча рубця.
П’ять воронів ховатимуть бійця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128610
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.05.2009
Косий дощ різав так, що з'являлись подряпини. Ми знали, що не повернемось додому. Ніколи. Не тому, що не хотіли. Не могли. Від нього нічого не залишилось. По всій території нашого міста зіяла діра - метрів з десять глибиною. Ми вчасно втікли. Хоча..Де гарантія, що на планеті хоч щось залишиться? Що вона сама буде цілою? Вчора ввечері по радіо передали, що Австралії вже нема. ЗОВСІМ. Як же її зачепили? Їм все одно куди цілити. І всі це знають. Найжахливіше знаходити дорогою дитячі іграшки..Людство карає саме себе.
Хмари розходяться..Але дощ. Він ..хмм..чорний? А ось і сонце. Невже це останній його схід у нашій історії? А чи мені вже не все одно?Друзі,родичі,сусіди...Усі залишились там..під завалами...перетворившись на попіл. Нас залишилось четверо. Я не знаю нікого з них. Але це вже не має значення. Ми видряпались на гору. Краще цього не бачити. Навколо розруха. Всюди. І куди тепер йти? Мій товариш подарував мені криву усмішку. Прослідкувавши за його поглядом, я зрозуміла, що далі йти не знадобиться. Хвиля землі, вітру, води, вогню, каміння неслася на нас. Земля під ногами розходилась. Порив вітру. Напрочуд тихо. Світло б'є в очі. Останне, що я відчула - рівне дихання мого друга. Цього було досить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128517
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2009
Сьогодні я не спав.Напевно.
Ти кинула мене.Даремно.
Я жив тільки для тебе.Мила.
Ти моє серце зупинила,
Наклеїла на нього пластир,
А потім захотіла вкрасти.
Ти плюнула мені в обличчя -
Це так тобі не личить.
Від тебе я тікаю.Знову.
Навіщо ця дурна розмова?
Я житиму.Можливо.Далі.
Крутитиму свої педалі.
Та серце все одно шепоче -
Тебе я повернути хочу.
Від цього вже мене заносить.
Закінчимо.І досить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128514
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.05.2009
Субстанція час – це суцільна загадка,
Як треба – бракує, не треба – на смарку.
Він вирішить сам і не дасть тобі слова.
Захочеш змінити, а все вже, готово.
Моменти, секунди, а часом і днини –
Малюють безжально життя нам картини.
Продати не можна, купити – тим більше.
Спитаю у себе – то він нам навіщо?
А час то, нахаба!Керує життями!
І тільки один він і владний над нами.
Сидить на припічку із долею разом,
Й рубають нас знову і знову, зарази..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128215
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.04.2009
Що не дає розкритись думці?
Що душу гнітить повсякчас?
Це, сидячі у теплій рубці,
Господь за все карає нас.
Він дивиться собі на люди,
Йому байдуже,все одно.
Плював на горе, біль, облуду..
Плював на нас він вже давно.
А люди вірять! От цікаво,
Чи знає він про біль їх весь?
Ні, він потягуючи каву,
Крокує в Пекло навпростець.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127148
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Сум огорнув мою душу,
Не відступає і душить.
Сонця давно вже немає навколо,
Лиш ліхтарі й досі блимають кволо.
Не відпускає нав’язлива думка,
Мозок заліплений – жувальна гумка.
Не надрукують в газеті новину,
Мати не хоче вбивати дитину.
Течія річки уносить біль серця,
Скрипнула знову таймничая дверця.
Темрява глушить, ти очі відкриєш.
Через секунду ти все зрозумієш.
Вже не втекти від жахливих химер.
Тіло убили, мозок помер.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126915
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.04.2009
присвячую Кредлові, що слугував ...ммм...музою=)) написано під враженням (не вини за плагіат)))
Одного дня, холодною зимою,
Я біг собі дорогою пустою.
А з неба йшов такий блискучий сніг..
Спускаючись, лягав мені до ніг.
Помітивши його, я зупинився,
Замріявся і ледь не загубився.
І раптом, крізь засніжену стіну
Побачив постать спереду одну.
Вона була, як снігова царівна.
Така тендітна, ніжна та чарівна.
Побачивши, цю неземну усмішку –
Не стримався, й поставив їй підніжку…
Відпльовуючи бруд якийсь, і сніг,
Ледь стримуючи свій нервовий сміх,
Вона полізла в бійку з кулаками,
Посипала на мне матюками…
Такого нецензурного запасу,
Не чув за все життя ні разу.
І знову ляпас,і моє зітхання –
Я знав, що це було кохання =)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126567
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.04.2009
Іде війна, боєприпаси вже кінчаються…
Іде війна, вона так щиро посміхається…
Хмари темні вкрили небо,
Більше думати не треба.
Треба просто брати зброю.
Готуватися до бою.
Український прапор в небі –
Колихається для тебе,
Сколихне в тобі надію –
Про каїну вільну мрію.
Сподіваюся, що скоро,
З України зникне морок.
Ми зітрем його,як пил.
Хоч у нас так мало сил.
Після чергового бою,
Ми не зможем скласти зброю.
Й ще один похмурий ранок,
Зустрічатимем світанок.
Ми – країни патріоти,
Голос нашого народу.
Поки ми повітря маєм,
Ми країну захищаєм.
Перемоги ще малі,
Але на своїй землі
Хоч і вбиті,хоч і кволі –
Ми піднімем прапор ВОЛІ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=122553
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.03.2009
це пісня=)..
Я відімкну телефон,
закрию вікна і двері.
Я знову бачу тебе -
ти знову поруч стоїш.
Твої солонії сльози,
мрії й надії..
я більше не чую...
Я помираю з нудьги,
коли мене хтось лікує.
Ти знову вразиш мене
своїм палким негативом.
Ти покричиш,але раптом
станеться диво.
Ти знов почнеш щось казати,
потім брехати,
і поцілуєш...
Я помираю з нудьги,
коли мене ти лікуєш.
Твій погляд сверлить мене,
але я знов посміхнуся.
Бо я люблю твої очі,
навіть - такі.
Твої солонії сльози,
мрії й надії..
я все це чую..
Я помираю з нудьги,
коли мене хтось лікує..=)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121716
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2009
Проблеми з Заходу та Сходу,
Вітри із крижаних країв
Несуть загибель для гаїв,
Й нові страждання для народу.
Можливість вибратись зі скрути
Закрили зрада та обман.
На очі стелиться туман,
На волю одягають пута.
Моя обкрадена любов,
Моя велика Батьківщина,
Не можу бачити, як гинеш,
Як п’ють кати червону кров.
Не можна витерти рукою,
Не зафарбуєш,не зітреш,
І до душі не пригорнеш
Те чорне небо над тобою.
А люди наче оніміли –
Всі десь ховаються,мовчать,
Невже їм зовсім наплювать,
Що риють цим собі могили?
Де їх любов до Батьківщини?
Лише у голосних словах.
Та чи піднімуть вони стяг?
Підуть на захист України?
Я впевнена,що не одна,
Що є в країні патріоти,
Які покажуть кров’ю й потом -
Є в України душ стіна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=121297
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.03.2009
Ми любимо країну рідну,
Ми зробимо для неї все.
Ми проживем для неї гідно.
Вона для нас – понад усе.
Коли заграє гімн країни
Рука на серце ляже в раз.
Ми любим рідну Україну.
Вона ж за це тримає нас.
Коли ж позве сурма до бою,
Мільйони вийдуть,так,я вірю.
Шкода, що тільки ми з тобою
Не втілимо усі ці мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120213
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2009
Це місто пахне величчю віків.
А скільки лих його колись косило!
Тут проживали Кий, Щек,та Хорив.
Мільйон усіх нещасть воно зносило.
Воно горіло,захлиналось від пожеж.
Йому вклонялись відьми та химери.
Я вірю, що нема у нього меж!
Дай Боже ж пережить такого мера!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118935
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2009
Тебе ховали, як сарматськую царівну.
З серцями підданих лежала ти в труні.
Тобі співали панахиду дивну
В зажурі демони в похмурій далині.
Уся природа тихо помирала,
Топила горе палкими слізьми.
І тільки ті, кому ти довіряла,
Не знали хто лежить в твоїй труні.
-Кого ховають?- люди запитали.
-Ховають ту, що кип’ятила кров.
Ховають ту, кого ви убивали.
Ховають вашу щирую любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118794
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2009
Коли ти серед ночі мариш,
В місяця питаєш що робити маєш.
Коли всі твої мрії - дуті.
Бажання сколихнуті, в кайдани закуті.
Ти згадаєш про неї знову.
Зустріч нетипову, бажану розмову.
А вона себе знову крає.
З сонцем розмовляє і тебе згадає
Але місяць тікає – ранок.
Пісня на останок, сльози на сніданок.
Ти візьмеш ту мотузку ще раз.
Погляди у небо, і життя не треба.
А вона знову п’є отруту,
В серці стільки бруду, тіло на покуту.
Буде місяць обох шукати,
Ні з ким розмовляти, ні над ким ридати….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009
Іноді так приємно подивитись у вікно,забувши про все,насолоджуватись пейзажем.Починається дощик. Перший дощ цієї весни. Мов рій мух люди починають окуповувати вулицю. Всі ще у теплих куртках та пальтах. Ще не звикли до весни. Люди поспішають, бігають, метушаться,і навіть не помічають тієї неймовірної краси природи, на початку весни.
А он, у будинку навпроти, на балконі стоїть дівчина. Я б сказала, дуже гарна, якщо не враховувати цигарку в неї в роті, та вражаючу кількість пустих бляшанок з-під спиртного поряд. Раптом, досить сильним поривом вітру в неї вибило цигарку, і та ще горіла, впавши у молоду травичку. Дівчина голосно виклала основні слова зі свого нецензурного лексикону, і почала шукати наступну цигарку. Не знайшовши її, вона з розпачу, вхопила одну з бляшанок і з усієї сили метнула її в облізлого старого кота, що мирно дрімав під деревом. Пляшка розпалась на дрібні уламки. Кіт підхопився і з протяжним стоном кинувся тікати, а уламки пляшки розлетілись біля дитячої гірки. Дівчина зайшлась гучним реготом, який згодом перейшов у страшний кашель курця зі стажем. Відпльовуючись, дівчина відчинила двері у квартиру і зникла з моїх очей. Я зробила висновки. Через таких, як ця дівчина, хтозна коли , але досить скоро вже не буде цієї природи. Залишиться повітря, але воно буде забруднене отруйним димом від цигарок. Залишиться травичка, але вона пожовкне, і вже не буде такою чистою та зеленою. Залишаться тваринки на вулицях, але вони будуть ще більш злі, обшарпані та забиті людьми.
Закриваючи вікно, я помітила хлопця,що позбирав уламки пляшки та викидає їх у смітник. А може я все таки поспішила з висновками?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118390
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.02.2009
То доля?
Ні, то день мого життя.
То світло?
Ні, дорога в забуття.
То мрії?
Ні то тільки сподівання.
А це що?
Туга та страждання.
Яке його ім’я?
Тобі не треба його знати.
Чому?
Не бійся,ти ще встигнеш покохати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=118308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.02.2009
Ти відвернувся знов від тої,
що стільки вірила,чекала,
від тої посмішки простої.
яку тобі лиш дарувала.
Щодня обходиш її знов,
вона ж бідненька тихо плаче,
ти випиваєш її кров,
і робиш вигляд,що не бачиш.
Та пройде тиждень...може два..
і знов захочеться любити,
почути лагідні слова,
подарувать коханій квіти.
І знов про неї ти згадаєш,
і знов до неї підійдеш,
і знов всім серцем запалаєш,
і знов для неї ти живеш.
Ти скажеш їй,що так чекала,
про всі бажання і думки,
вона ж когось поцілувала,
і той щасливець був не ти....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.02.2009
Самотність - це те,що винищує душу.
Потроху,по краплі висмоктує сутність.
Та до спілкування людей не примусиш,
Так хочу відчути людини присутність.
Нікого немає,так тихо і темно,
І тільки годинник нагадує час.
Самій залишатися вже не приємно.
Повільно самотність пригноблює нас.
Та двері закриті,мовчить телефон,
І віра, й надія зникає.
А може хоч хтось і почує мій стон?
Й самотність мене не здолає?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114722
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2009
Від чого людство нам звільнити?
Воно вмирає від проблем.
Нічого тут вже не зробити,
Не розірвать ланцюг дилем.
Військові дії,катаклізми,
Розпуста,бідність,матюки.
Куди від всього цього дітись?
Робити що?Куди піти?
Сховатись ніде від розрухи.
І людство далі помирає.
Приписані землянам муки,
Від них Земля моя страждає.
А винен хто?Дурне питання.
І не сховать від них очей..
Рятую людство,разом з вами.
Рятую людство від….людей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=114103
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2009
Вона не порушує правил,
Вона не читає думок,
Вона народила нас з вами,
А далі – для неї замок.
Вона породила життя:
І зорі, і небо, і квіти,
А Смерть відведе в небуття,
Усі ми Природині діти.
І ось виникає питання:
Хіба нас Природі не шкода?
Коли в нас зі Смертю змагання,
Чому не поможе Природа?
Чи може не бачить Природа,
Як Доля нещадно нас б’є?
«Що ж, всі помирають народи…»
Таке в неї правило є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2009
Вона не знала більше горя,
Вона не знала самоти,
Вона не чула шуму моря,
Вона не бачила юрби,
Вона вже більше не любила,
Коли їй квіти хтось несе,
Її душа вже не боліла,
Вона померла – от і все….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113455
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2009