| Сторінки (1/10): | « | 1 | » |
Як малий грайливий котик
Промінь сонця світить в очі
Гарний настрій, як наркотик
У крові щодня й щоночі
Заглядаєш в очі ніжно
Довго дивишся на мене
А мені від цього смішно
Тільки серце б’є шалено
Щось непевне, дивне трохи
Дивне з того, що чудове
Нове почуття глибоке
Ще не знане і казкове
Годі, дивлячись в минуле,
Відкривать відразу масті,
Все старе давно загУло
Зараз час настав для щастя
Треба вірити і знати,
Що все буде так, як треба
Вгору руки підіймати
І дивитися у небо
Угорі пташки щасливі –
Мають і любов і волю
В цьому світі все можливо
Треба тільки вірить в долю
Завжди гірше може бути
Від проблем нема де дітись
Треба все лихе забути
І тому, що є, радіти
Бо життя – це лотерея
Шанси рівні: біль - кохання
Ну а хто не грає в неї –
В того тихе існування
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107918
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2008
У серці біль застиг, вже не проллється
З очей померлих жодная сльоза
Затихло все, душа уже не рветься
Одвічний спокій в неї заповза
Я тугу та любов убить хотіла
Та тіло лиш вбивала знов і знов
Але воно нітрохи не боліло
Фізична смерть слабкіша за любов
Ти лезом холоду розкраяв мені серце
Ножем байдужості всю душу розірвав
І крові два малесеньких озерця
З очей моїх, як воду напускав
Колись в мені іще жила надія
Лиш погляд твій наснаги додавав
Та навіть дотик рук уже не гріє
Ти мою смерть повільно розпочав
Не думай, я винить тебе не буду,
Коли назавжди очі затулю
І байдуже, що там говорять люди
Я навіть попри смерть тебе люблю
І жаль мені, що мої душу й тіло
Не відспіває в храмі наш отець
Не відлечу я в небо, як хотіла
Та й думала не про такий кінець
Та хоч й залишусь на землі я грішній
Все ж користі я більше тут зроблю
Не відійду й на крок від тебе лишній
І після смерті я тебе люблю
Оберігатиму тебе, як ту святиню
Від бід, хвороб і пошестей усіх
І ти колись знайдеш свою людину
Як я тебе знайшла у перший сніг
І лиш тоді, як будеш ти із нею
Кохать, радіти, прославлять життя
Назвеш її, а не мене, своєю
Я відійду тоді у небуття
Здійснилась моя мрія – вічний спокій
Вбивала себе довго, час настав
В землі сирій не бути одинокій
Таких, як я, немало біль приспав
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107873
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2008
Я обожаю твою ложь
Я ненавижу твою правду
Когда же ты ко мне придешь?
Не приходи ко мне, не надо!
Я знаю, мне всегда ты врешь
И не попросишь ты прощенья
И все равно я знаю – ждешь,
Когда приду к тебе в последний раз
Я знаю, ты мне все простишь
Я знаю, ты ко мне вернешься
Ведь ты же сам не долетишь
Туда, где вечно светит солнце!
Я знаю – врешь, но я молчу
Тебе смотрю в глаза несмело
Я жить так больше не хочу,
Но без тебя жить не умею!
Мне надоел весь этот фарс
Все то, что болью окупилось
Я лишь прошу, не ври сейчас
Что я тебе недавно снилась
Я все бросаю и бегу
Свою любовь уничтожаю
С тобою больше не могу
Но без тебя я умираю!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107872
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.12.2008
Всього лиш посмішка
Здається це так мало
Легенький порух губ у тишині
Але вона для мене рідна стала
Без неї вже не стерпіти мені
Тяжкі буденні дні й самотні ночі
І відстань, як стіна, стоїть між нас
Та я згадаю як дивились очі
Якби в ці очі глянути ще раз
В безодні дна втопити своє горе
У сяйві посмішки розлуку загубить
Не слухати того, що хтось говорить
Бо цьому «хтось» тебе не зрозуміть
Так дико й гірко на душі від того
Що лиш остання зустріч є у нас
Її сльозами вимолю у Бога
Я маю право на останній раз
Та не вдається втерти собі в душу
Ці болісні реалії життя
Я знаю, що забути тебе мушу
Нема у нас з тобою майбуття
Та паросток маленької надії
Проб’є кору всіх сумнівів моїх
Як сонця промінь, він мене зігріє
Знайду я спокій у очах твоїх
Все буде добре – знаю, відчуваю
Я бачу в глибині твоїх очей
Все те, про що я мрію, що я знаю
Ми разом у обіймах днів й ночей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.12.2008
Как тяжело сказать тебе “Прощаю”
Я верила, и верить продолжаю
Но лишь коснусь своими губ твоих
Я чувствую её следы на них
Ты изменил, хоть верным клялся быть
Теперь меня ты просишь всё забыть
Не помогли нам прочность чувств, любовь
Ты раньше так кричал о них и вновь
Но если любишь, то зачем она?!
Ведь я терпела все, была верна
Лишь повод для тебя, - та наша ссора, -
И разорвала сердце волчья свора
И на асфальте вперемешку с грязным снегом
Лежит теперь душа моя и смотрит в небо
И каждый каблука удар и шаг
Лишают на душе моей синяк
Она взорвалась, разлетелась на куски
От боли, страха, от обиды и тоски
Ты смотришь на неё внимательно и тупишь
Я знаю, что в итоге просто переступишь
А я смотрю на всю ту грязь и кровь
Теперь я знаю, как убить любовь
Одним ударом, как стрела иль нож
Ты сам когда-то это все поймешь
Почувствуешь всю остроту той боли
И что зависишь лишь от чьей-то воли
И кто-то переступит твою душу
Но для начала вывернет наружу
Наколет твое сердце на каблук
И с ней уйдет вся его жизнь и стук
И ты заплачешь в жизни первый раз
Как с неба дождь, польются слезы с глаз
Как жалок, стоя над душой, теперь мой милый
А я свою в ту ночь без слез похоронила
И на её могилке уже взошли цветы
Но не увидишь этой красоты
Моя любовь – цветы – растет к тебе на воле
Я их сорву, но нету больше боли
Держу я их в руках, всего лишь пять
Но хоть бы эти ты сумел понять
Под твоей дверью их я положу
И к каждому записку напишу
Вот первый – красный, яркий и большой
То вся та боль, пришедшая с тобой
В тот вечер, как опустив глаза
Ты о своей измене рассказал
Второй – поменьше, розового цвета
То страх, что испытала я при этом
Ведь жизнью всей моей был только ты
И в один миг все рухнули мечты
А третий – желтый, его аромат
Разъест все изнутри, как сильный яд
То вся моя обида, что огнем
Сжигала мои чувства день за днем
Четвертый – белый, словно снег в тот день
Покуда грязь его не взяла в плен
То та тоска моя, что как змея кусалась
Вокруг души погибшей извивалась
А пятый – черный, словно ночь в лесах
Завял, не пахнет, сыпется в руках
Его возьмешь последним, тут же бросишь
Но ведь о нем настойчиво так просишь
Ты не узнал, а то любовь моя была
Она в руках твоих до ночи той цвела
Услышал, кинулся к цветку, поднял
Но поздно – он давно уже завял
И до сих пор ты молишь о прощенье
Мол жить не можешь в этом ты мученье
Ну что ж, раз нужно скинуть камень – я прощу
Ты радостный, ты счастлив, я – грущу
И не нужны твои мне предложенья
У умершей любви нет продолженья
И вот исход, какого добивался:
Не с ней и не со мной – один остался!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107857
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.12.2008
Я не знаю що трапилось
I чому ми так квапились
I навіщо все це сталося
Може так життя склалося
Разом ми бути не можемо
I одне одному не допоможемо
Краще б тебе я зовсім не знала
Бо як пізнала то й покохала
Я відчуваю що це все минеться
Та скільки часу на це обійдеться
I чи залишиться він щоб пожити
Як би скоріше тебе розлюбити
Дайте мі сили зробить це благаю
Я ж його ще так мало кохаю
Як зараз не зможу цього я зробити
То потім надію уже не убити
Надію на щастя i на кохання
Щоб бачити тебе із ночі до рання
Щоб чути твій голос i глянути в очі
Тебе відчувати із ранку й до ночі
Щоб свої цілунки тобі дарувати
Й на все що лиш можна коханим бажати
Але все це мрії все це не насправді
Й потрібно сказати co6i все по правді
Що ти не зі мною моїм ти не будеш
Що скоро можливо мене ти забудеш
Все несправедливо все боляче дуже
Побудь ще зі мною коханий мій друже
Нехай тільки в мріях нехай лиш в уяві
Все ж буду чекати твоєї появи
Буду i далі надіятись-вірить
Бог в мої сили колись все ж повірить
3ійде до мене щастя із неба
Це щастя буде схоже на тебе
А може на тебе i зовсім не схоже
Можливо ця думка мені допоможе
Поможе згадати що є хтось іще
А образ твій змиє із серця дощем
Той дощ що із громом мене оживить
Святої водиці дозволить попить
I сили знов стане у крові моїй
Для того щоб вірить що ти все ж не мій
Кохання моє течією ізмиє
I сонечко серце знову зігріє
I дасть сили жити i знову кохати
I щастя своє ізнов здобувати
Є шанси в людини на щастя й любов
I шанси даються ці знову i знов
Скільки ти зможеш дихать й ходити
Стільки можливо чекати й любити
Скільки є сили в тобі виживати
Стільки зможеш кохати й кохати
Але парадокс у цьому всім є
Ці сили щоб жити кохання дає
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107747
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2008
Твої прекрасні рідні очі
Тепер чужими мені стали
Їх відчувать не перестала
Їх бачу я у снах щоночі
Тепер вони на прірву схожі
Тепер з них душу не читати
Не можу я їх відпускати
Але й дивитись в них не можу
В очах твоїх лиш страх і жаль
В моїх очах лиш біль й образа
Лише одна єдина фраза
І нас поглинула печаль
Кохання в моїм серці тане
В душі моїй росте печаль
Не відчувай до мене жаль
Бо я любить не перестану
Ніхто не винен, просто різні
Є ти і я, а нас немає
Тепер це бачу я і знаю
І лиш сльозами ллється пісня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107746
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2008
Яскраве світло лампи б'є у очі
Чотири стінки, стеля і вікно
Не спала вже підряд чотири ночі
Ти тут лежиш без сил не так давно
Уже твої не кровоточать рани
Лиш сльози котяться, лишаючи сліди
Усе пройде - лиш на зап'ястках шрами
Він ще не раз згадає крик "Не йди!"
Пішов від тебе і не повернувся
Змішались відчай, сльози й твоя кров
Лиш на прощання ще раз обернувся
Той погляд вбив і душу, і любов
Зайшла додому, сльози не втихали
Дивилась в дзеркало - не бачила очей
Лиш з ним хвилини щастя ти пізнала
Попереду ж болюча тінь ночей
Ніколи лезо в ванній не шукала
Тепер знайшла, й поріз зробила враз
Останній раз повітря ти вдихала
Чи тільки думала, що це останній раз
Прийшла до тями - лікарняне ліжко
Немає сенсу жити, а живеш
Підходиш до вікна...невже як кішка
У невідомість ночі ти стрибнеш?
Вже точно ти востаннє так ридаєш
Вікно відкрите, ти внизу лежиш
Ти вже нічого ні про що тепер не знаєш
І вічним сном спокійним зараз спиш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107707
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2008
Безводна, спалена, загублена пустеля
Вже подих вітру навіть не врятує
Лиш алкоголь всі почуття тамує
Очима п’яними ти дивишся у стелю
Як тимчасове забуття проходить
Рука сама вже тягнеться до дози
Давно ступила вже за грань неврозу
Хай краще тілу, ніж душі щось шкодить
Фізична смерть лякає лиш нікчемних
А от душа, сльозами вже омита,
На смертному одрі лежить розбита
Від мрій, надій і почуттів даремних
Спочатку страшно, потім страх минає
Чекаєш свого часу крок за кроком
Щоб суїцид не скоїть ненароком
Ти під рукою телефон тримаєш
Сміливість це чи слабкість, я не знаю
Чи може лиш не вистачає духу
Узяти лезо й різонути руку
Бо за таке на небі покарають
Убити тіло легко, трошки болю,
Щоб не за раз (бо гріх!), а по шматочкам
Прощаючись з неродженим синочком
Урешті полетить душа на волю
Там мусить бути легше, буде спокій
Ні сліз, ні болю, горя і образ
Ні грубих слів, ні непотрібних фраз
Душі замученій не бути одинокій…
Це ще не здійснене, лиш схему я зробила,
Допоки в забуття не провалюсь,
За нього слізно Богу помолюсь
І знов печаль, мов саваном, накрила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2008
А ти сидиш самотня й неспокійна
І час біжить стрімкою течією
Розумна, добра, любляча, надійна
Та щось ніхто не назове своєю
Ти часто так латала собі душу
Так довго рани гоїлись нові
Ти будеш сильною й сміливою, ти мусиш
Бо краще бути з каменю, повір
Не пустиш більше в душу сум і тугу
Вже виплакані сльози всі твої
Не стерпиш більше ти душі наругу
Криваві вже скінчилися бої
Безсонні довгі горобині ночі
А зранку в дзеркалі перед тобою знов
Колись яскраві, зараз тьмяні очі
Це лиш краплина плати за любов
Невже цього так прагла, так хотіла
Як відкривала йому почуття
Дивилась в очі вперше, а він вміло
Потроху забирав твоє життя
Було все так чудово, так прекрасно
Він ніжно цілував і обіймав
Тобі було так просто і так ясно
Ти думала, що він тебе кохав
Ти вірила і він давав надію
На те, що буде поруч назавжди
Твій розум поруч з ним уже не діяв
Допоки не сказав тобі він: «Йди»
Скінчилась гра, зійшла з очей полуда
Сміявся він, а йти не поспішав
Вмирало серце, гострий біль у грудях
Поблякли очі, плакала душа
Ти це стерпіла, зшила серця рани
Ще помилялась й вірила не раз
Та не зійдуть ніколи болю шрами
Не вір як кажуть, що лікує час
Хоча й біжить стрімкою течією
Та лиш змиває твого серця біль
Колись ще хтось назве тебе своєю
Пісні кохання вчуєш звідусіль
А ти сидиш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107684
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2008