| Сторінки (1/27): | « | 1 | » |
В моей голове осколки радости,
Вкус соль-минор и желание жить.
Дождь марширует на грани ясности.
Что бы увидеть, мне нужно забыть
Все что вдыхал я под бурной сладостью,
Пыльными мыслями в отчий дом,
Встречи с упрямой и гордой радостью,
Чувства, под времени горьким замком.
Я распущу их всех, словно ватагою,
Звездами в сизую с дымкою даль.
Что бы они, не спеша, рисовали мне
Змеями то, о чем плакал февраль.
И отражаясь в осколках радости
Тех, что застряли в моей голове,
Мост над рекой, тихий шепот усталости,
Снег и роса у тебя на плече.
Дождь марширует упрямой партией,
Словно аккордом бежит по Неве,
И параллелями рельс отражается
счастье в осколках, в моей голове.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614404
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.10.2015
Чорне срібло тече в моїх венах.
Дивним світлом тануть думки.
На очах лише попіл та смуток,
За розбиті всі мрії.. мої
В прохолодному місті печалі...
Я крокую збираючи скло...
Скло надії, любові і віри,
І будую вже інше вікно...
Сині ворони будуть доречно,
Як червоні краплини дощу.
Вони стануть прикрасою муру,
Де сховаю я душу свою...
Де сидітиме в закутку, темно,
З рукавами на спині душа.
А зі скла того зро́блю вітрину.
Хай сумує і плаче вона...
Навіть Девіл не хоче дивитись,
На скалічену душу мою...
І мені вона теж не потрібна.
І без неї я тут проживу...
У порожньому світі турботи
У країні загублених мрій…
Не потрібні окрилені душі,
Бо немає тих крилів у змій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=111495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2009
Черными когтями в бесконечность
Врезаю тайны дьявольской души.
Меня утянет скоро неизбежность,
И танец пепла только в той глуши...
Уносит прочь по золотистым ниткам
Протянутым из жизни и из вен...
Они привыкли к моим диким крикам,
Ведущим по туману в красный плен.
И ветра звон протянет тихо песню,
Нескладную, как реквием по мне,
И я вернусь назад, в чертоги ада
Оставив некролог моей мечте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=110042
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.12.2008
Война... старая стерва с молодым лицом. Война... вылитая в стали фигура... Война. Везде война, кровь, смерть, крики... боль, боль, боль сотни людей.
Кто то победил... ты слышишь? кто то победил? Ревут сирены, взрываются салюты... кто то победил!
Кто то погиб... ты слышишь? Кто то погиб? Плачут женщины, ревут прощальные трубы... у кого-то были дети...
Война, она легко кладет свою руку тебе на плече, руку из свинца, и ее не так легко снять...
Каин! Не плач... не плач Каин... твои слезы это кровь, не плач, ты не изменишь ничего... твой бог тебя оставил... не плач Каин.
Кто то проиграл... ты слышишь? кто то проиграл... стоны насилующих, звуки стекла от витрин...
Кто то сражается... ты слышишь! Каин! Останови... останови... они не знают зачем... они просто дают боль...
Танки, пули, клинки, кулаки, зубы, когти... Не плач Каин...
Слышишь... кончилась война!... слышишь... Каин... ты слышишь?... больше ничего нет...
Велики ее руки...
Она лишь от скуки...
Идет неся муки...
Найдет жизни звуки...
А потом... убьет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109881
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.12.2008
Пустота внутри порой пугает
Тянет лапы, просит слез на хлеб
Черным потолком меня сжигает
И растит из боли свой хребет
Пустота, она не только в доме
Она в теле и в мерцании души
Поселилась как-то на неделе
И теперь наверно не уйти
Пустота сжигает чувство страха
Чувство страсти и порыв мечты
Она ест меня без сожаленья
Добавляя горькой остроты...
Пустота, теперь моя подруга
Отражение житейской простоты
Словно и не часть того недуга
От которого нельзя уже уйти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108716
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.12.2008
В моей душе живет безбожный грех
Таиться клад чужих воспоминаний
И с ним мне не к теплу делить обет
Моих страстей и преданных страданий
Я прочь бегу по керамическим гримасам
Пустых, не знающих агонии людей
Бегу по звездам, по геройским массам
В оплот чужих, не ро́жденных идей
Туда где смелость, что-то еще значит
Где преданность не только у собак
Где можно жить немножечко иначе
Где есть три точки, а не твердый знак
Оплот судьбы, страдание иллюзий
Порок мечты и чернота святынь
В итоге либо смерть, либо психушка
Либо на веки: "Батюшка аминь!"
Тот, кто горит в нутре своим пожаром
Кто не остыл, кто верит, что надет!
Кто через землю звезды нервно топчет
Тот так же, через слезы в смех идет…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108437
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.12.2008
Я сиджу у лікарні з рукавами на спині
Жовті стіни закрили все те що є сине
Я загублени псих, мені треба тікати
Та мене не відпустять сталевії грати
Чотири стіни, є в загиблім Раю....
Я з них вже собі виклав гарну труну
По мені Некролог зпише лікар зі стінки
І мене похавають за дві, три хвилинки
Потім буде банкет, і як завжди напьються
І канканом об грати мої розіб'ються
Так буває що разу, що місяця тут
Я до цього вже звик, о, за мною ідуть
Певно треба закінчити шкрябать на стінах...
Ось, я бачу вже посмішки їхні на спинах
Ще багато хотів в некролог записати
Та не маю часу́, опускаються грати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107706
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.12.2008
Моя родина ушла в девяностые
С дешевыми портвейном и вином
С гитарными рифами сложными
Со смертью Цоя и распадом КИНО
С ДДТ и его голосом прокуреным
С концертом Алисы сорваным
С БГ и его дом-выступлением
С лицом до крови разодраным
Моя родина у шла в девяностые
Пусть душа не складна будет.
Она ушла с живою Янкою
Псы ее никогда не забудут
Моя родина ушла с Явою
Без глушителя ноч рвущем,
С пробитою каскою фрица...
И мотором как зверь ревущем
С сигаретами Прима, Беломор
С черной язвой в верху живота
С громким криком "Рок не УМРЕТ"
С тонким лезвием вместо креста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107689
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.12.2008
Посмотрел я телевизор, а в стране один раздор...
Друг на друга в Раде гонят, вообщем вышел полный вздор
Что могли, в стране продали, что проблемно, продают...
Как тогда народ кидали, так сейчас нам хуй дают
Привев:
Меня задолбала вся эта система
У сласти не люди, бразильский сериал
Я здесь поднимаю вверх черное знамя!
Идите все к черту! Я долго молчал!!!
Вышел утром в магазин, хочеться покушать
Но купил лиш хрен один, и еще послушал
Как хреново все живем, как в стране все плохо
Только все сидим и ждем, и ведем как лохи!
Припев:
Меня задолбала вся эта система
У сласти не люди, бразильский сериал
Я здесь поднимаю вверх черное знамя!
Идите все к черту! Я долго молчал!!!
Взять бы в руки кочергу и подняться к власти
Всем там дать бы по еблу и сказать "ну здрасте!"
Только все у нас молчат, глаз не поднимая
Пока нас имеет власть мы им лиш киваем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107549
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.12.2008
На улицах давно темно
Все люди спят спокойно
Но стаи рыщущих волков
Выходят ночью томной
***
Звенят разорваные цепи
И на зубах оскал
Они умеют выживать
Среди бетонных скал
Их ненавидит каждый
Кто видел ночь без лжи
Но смелости хватало
Что б лиш уйти с пути
Ночные братья воли
Среди тюремных стен
Для всех они изгои
Не здавшиеся в плен
Святые дети ночи...
Гитарных струн психоз
Протест живого мира
Мираж гранитных грез
И под луною песни
Провоют до утра
Давая дань свободе
Меняя мир с конца
***
Настанет день крылатый
Затмит все суетой
И волчьи стаи канут....
Что б встать ночной порой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107542
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.12.2008
Дні світлого щастя та віри у чудо
Ми бігли по полю торкаючись неба
За спиною завжди були білі крила
І в очі дивились, не прячучи себе
Та швидко минае сторінка дитинства
І ми вже в полоні брудних, чорних днів
Блукаєм, по вулицях сірого міста
Сховались за стіни незначущих слів
Шукаєм важке у простому до сміху
У темряві, крила свої залишили
І робимо те у що самі не вірим...
Ми просто забули що значить щастливі....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107257
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2008
Я кидаю в большу заплечную сумку
Латы, шлем, стегу и верный бригант
Туде же три ложки, консервные банки
Кателок, сигареты и другой провиант
Сегодня мы едем на игрище Древо
На пару недель силы света и тьми
Сольються в могучей, жестокой борьбе
На поле и в славном трактире Рози́
А вечером, после тяжелых побоищ
С гитарой у светлого друга костра
Мы будем петь песни о славных героях
И слушать рассказы Стального Отца...
Так слався на веки могучая А́рда!!!
И пусть Серофим будет вечно с мечем!
И верный бугорт не разширет свой круг!
Пусть друга всегда друг закроет плечем!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=107239
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.12.2008
Моя гитара снова петь не хочет
Молчит, и не даеться больше мне
А боль все больше душу точет
скрывая мои мысли в седене
Моя гитара снова петь не хочет
Глотаю слезы днями на пролет
И мотоцикл больше не рокочет
А тело просит в роковой полет
Моя гитара снова петь не хочет
На ней мне больше не с играть
Раздроблены об стены мои руки
А струны срезаны что бы не лгать
Моя гитара снова петь не хочет
Она лежит со мной под потолком
Тела и души наши кровоточат
А жизнь проходит за немым стеклом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106984
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 10.12.2008
Мне больно! Мне разрывает душу!
И через слезы забываю как дышать
я вою! Дико, ночью одинокой!
Я не могу так больше себе лгать
Мне больно! Я кричу! Мне больно!
Я не хочу так больше житть!
Бесцельно, тупо тартить годы...
О! Как же я хочу любить!!!!
Я не могу! Мне больно! К черту,
так долго жить в своей зиме
Я плачу... Я кричу и плачу!
Ну почему мир глух ко мне?!
Я плачу! Я волком вою в небо!
Видать последнйи вздох души,
прощальный вздох. Неторопливо
снега закроют все пути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106869
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.12.2008
Я йду по вулицям пустинним в холодну пору року
Не радий ні собі, ні людям, рахую мірно кроки.
Я вже помер, я не живий, так, просто тінь у морі
Згубив колись свої думки, і пав на землю, долі
Мені нема куди ідти, живу лиш для собаки
Але вона чомусь три дні, лежить, не йде гуляти
Її в собі я поховав, залив гудроном реї
Із іншим йде моя Асоль, а я вишу на реї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106773
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2008
Красные скалы, лиловый закат
Звуки стрельбы и пути нет назад.
Когти врываються в каменный свод
Кровь на клыках и он мстил им как мог.
Мстил за разрубленый, сломаный лес
Мстил за волчицу убитую здесь
Мстил за его недоросших волчат
Мстил за разореный, спаленый "сад"
Вел он к ущелью их целых три дня
И из пяти, их осталось лишь два...
Вся морда в крови, в переди человек
Вражда эта длиться не год и не век.
Первая дробь повредила бедро
Но клацнули зубы, достав одного
Потом у обрыва сцепился с другим
Без силы, одною лишь злостью движи́м
И в бешеном танце, со смертью кружа
Сорвались с обрыва, ушли в небеса
Волк зделал последний, кровавый рывок
Чуть слышно донесся с ущелья хлопок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106546
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.12.2008
Я сидів на паркані біля парку Перемоги, там завши ми з коришом Янголом пересікались. Янгол, так, він був із нами та ні з ким. Молодець, красень з довгим волоссям та при костюмчику. Зза очі ласкаво його кликали Мажорчик. Він працював десь на горі, на такій горі що навідь страшно дивитись.
- Привіт Кім, як твоє нічого? - у нього була дурна манера підкрадатись.
- Янгол, будь ти не ладен, хр падати з неба. Я колись тебе за це переїду. -Кажу ж, веселий хлопець, цей Янгол.
- Коротше Кім, я дещо дістав! Ну таке! Таке! -, так, наш наркобарон, хто пам'ятає в ті часи було важко не те що траву, сигарети дістати.
- Янгол, мене, ти ж знаеш, нічого не бере.
- Та да, з твоїм організмом... де купив? -, він примостив свою багату дупу поряд на паркан
- Тобі скажи... бюрократ. Так що там, діставай. - я витягнув руки з потертої косухи, та приготувався слухати байки. Янгол, зараза клята, мав не добру звичку, перевіряти свою гидоту на мені. Так склалось, організм. Не бере хоч плач. А алкоголь, хіба що в вену вливати. Образливо до чортиків.
Він почав нарочито повільно діставати золотистий портсегар, там був пакетик, з білими кристалами.
- Що це?
- О мій друже, це "Пил Янгола" Концептуальна модель так би мовити. Тіки як з'явилась, прям з Лондону.
- Ага, бреши та не мені. Знов сурагат підсипеш? -, мене вже тягнуло на "ха ха".
- Не, ти не шариш. Дивись... -, він дбайливо, обережно вивів "шлях смерті", - давай.
- Ех, помру, повернусь із пекла саме за тобою, будеш мені порошок Лотос потім замість повітря дути. -, Зачосую волосся, шоб не лізло, беру трубу, і погнали. Дійшов до кінця, і все. Я вже не бачив нічого. Та що не бачив, не чув. Тепла темрява. В голові одна думка "передоз". Але якийсь поштовх, реальність повертається. Перед мною стоїть Янгол, але вже точно Янгол, з крилами, посміхається, шум зливається в мелодії із мультика "Планета Геона", Стовби і дерева шиплять зміями, трава ричить і скалить зелені зуби... Але факт, думки тверезі, "ну все..." думаю "попав... " Потім раптово нахлинула знов темрява... тепла, тиха.
Відкрив очі від того що мене били по щоках, Янгол, вже нормальний.
- Ну шо кім? Як тобі?
- Господи... це було щось... страшне до бісу. - Я підіймався з землі.
- Ну що, рекорд Кім, 8 хвилин!
- Блін, шо сер'йозно? Не жени... одна гидота що ціпанула, будемо вважати помилкою, приїде Скажений, Ліший та Чорний Янгол, буде другий раунд! - Я сміявся, ми йшли, він дивувався що я відійшов, а я вже й забув... та дарма.
А потім, потім був і третій, і сотий. Потім були такі мари що реальність була брудом. "Пил Янгола"... я вмер, тоді. Напевне вмер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106442
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2008
Він генерал крестів, цар крематорію
У володіннях є і діти і старі
Раз доторкнувшись до цієї величи
Злетиш у руки його, сильні та ціпкі
На перший дотик, він солодка казка
На другий, вже буденність, сірий бруд
А потім вже, торкаєшся щоб жити
Щоб протягнути день, побути тут.
Так, знаю, він дарує сине небо
Тобі лиш треба взяти, та піти
Але запам'ятай мій юний друже
З полону його більше не втекти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2008
Холодне озеро у лісі, під горою
Кришталь вода, прозора і чиста
І прохолода забирає тіло
Поламане й знівічене у снах
Вода приймає все, без відсторони
Побиті руки і згвалтовані думки
І тушить гнійний біль, десь,
У барлозі знкаліченої, чорної душі
Вона прощає тих, хто того хоче,
І знає всі, приховані, гріхи
Так ніжно хвилі по щоках щекочуть
Що забуваєш "хто" та "що" є ти
Ій все одно, вона дбайлива мати
Усіх, хто ходить по сирій землі
Вона завжди прийме, пробаче, втішить
Холодні ласки всі віддасть свої...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106323
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2008
Я пам'ятаю перший досвід долі...
Нікому не потрібний, весь в лайні,
Розбитий в щент життям та долей
Не знаю де взялися сили у мені
І наче не тупак, багато знаю...
Та щось, колись, зломилось у житті
Одна з причин, гарна, руда тварюка,
І її посмішка, ще жевріе в душі.
О, Господи! Які у неї руки...
І очі, як дві зорі не земні.
Вона єдина хто могла з жінок
Розпалювати ті вогні в мені...
Та я був іграшкою, був лише розвага
Вона ж кохала владного царя...
А я і досі, коли ходжу в марах,
бачу її. Будь проклята! руда...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106298
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2008
Я пам'ятаю молодість бурхливу
Нічну дорогу і Скажених Псів
Ми вижимали максимум з моторів
І кайф з екстримом душі наші грів
Я пам'ятаю, перший пав Скажений
На перевалі, він ввійшов в кульбіт...
Так зачаровано кохав свою гітару
І знав, що він, колись злетить з орбіт...
А другий, Янгол, мов стіла Перуна
Він мчався так, мов жив останій раз...
Зрадлива дівчина, горілка, трохи "пилу"
Зза повороту вилетів КАМАЗ...
А потім Ліший, на нічній дорозі
Зустрів три кулі, дві в свого коня...
В ніщо не вірив, був неначе камінь
Я певен, к янголам летить його душа...
В цій повісті моє ім'я останне
Я Пес, один, з небагатьох живий,
Але моя душа померла з ними.
В моїй руці, три чорні ланцюги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106252
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2008
Він гострить шприц і запрокидує волосся
Він тягне вени в перекір своїй жаги
Тремтить передчуваючи майбутне
І "Рідке Небо" входить в його сни
І там "під Небом" сни його банальні
Собака, дім сім'я або поля...
Бо тут в задушиному пилом місті
Раз оступившись, вибачень нема.
Він знае що прокинувшись від мари
Він прагнитеме повернутись знов
Або померти від ламкої болі
Бо в камінь переверне його кров
Він кляв прощення, кликав допомоги
Усі йшли поруч, та ніхто із ним
Зі світом розійшлись його дороги...
А світ залишився сліпим, німим, глухим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106225
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2008
Ангел тихо опустился, землю кровью окропя.
В крылья нож тупой вонзился, вьеться алая струя.
В небо взвился черный демон, ангел ниже чуть дыша,
Вынуть нож с крыла пытался, кровьяю стали небеса.
С неба прогремел злой голос: "Где твой бог? Где блдагодать?
Не ужель отцу за сына трудно тучи разогнать?
Что б напился света неба, с камня что б подняться смог,
Что бы демона лихого победить! так где твой бог?!
Отвернулся, ты не нужен ни ему ни небесам
Как глупец за зря дерешься, режешь крылья себе сам!
Посмотри, чего добился? Весь в крови лежишь один
Нет святого в тебе больше, стал ты глуп, и неродим
Веришь в то что сам придумал, и живешь своей мечтой,
Лишь гордыня и жестококсть на всегда теперь с тобой!"
Ангел посмотрел на небо, перестал терзать крыло:
"Демон, разгони все тучи, разреши мне лишь одно.
Попрощаться с вольным небом, ветер в крыльях ощутить!"
"Нет!" ответил грубо демон "Это надо заслужить!"
И поднявшись выше тучи ринул в низ, пустив клинок
Ангел понял и заплакал, крик раздавшись сразу смолк...
"И таких вас очень много, глупых маленьких святых.
Каждый хочет Власть и Бога, не познав пути иных..."
Демон молвил деловито вытирая свой клинок
"И никто из них не понял, в жизни каждый одинок..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106218
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.12.2008
Душу наркотиком свої сумні думки
Я не потрібний шмат лайна, і я це знаю
Я вірив в бога, був хоробрий і м'який
Але колись пішов шукати шлях до раю
Із "Пилом Янгола" в брудних підлогах долі
Я бавився з життям без наміру та сліз
І зрозумів, буренний шлях до раю
Лежить через шляхи незнаних гріз
І не кажу що це було погано
Бо молодість зриває дах усім
І на мосту, у опіумній казці
Я говорив з творцем, і був із ним
А зараз я стою на роздоріжі
Піти із ним, у прирву забуття
Чи заробити гроші й стати гідним
І мати все для кращого життя
Ну що ж, я обираю шлях нікчеми
Шлях попилу, бунтарської душі
Я краще здохну від скінхедської розправи
Ніж мати очі, жирні та пусті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106196
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2008
Крок... ще крок... я йду по місту, забрудненому місту. Подих... ще один... я дихаю пилом та газами авто, вдихаю попіл метеликів. Очі... вони випиваю красу звалищ, зламаних дерев, потрісканого асфальту... вони вдивляються в очі інших, в знівечені очі, в очі без суті, в пусті очі пустих людей, заклопотаних роботою, статусом, дітьми які врешті решт виростуть та покинуть їх.
Крок... ще крок... гулке відлуння сигнальників авто у моїй голові, а ще там є місце Дніпру, його лунами. Очі влавлюють коливання синьої далі, руки тримтять від проникливих дотиків хвиль. Я піднімаю обличчя і небо дарує холодні краплини дощу. Вони котяться по не голеним щокам, довге волосся мокне, очі мокнуть, вся душа мокне. А поодаль проходять пусті люди, люди які не плачуть, люди які не вірять, люди які ніколи не підіймають голови, люди яким все одно на чиїсь переживання. Люди, які бачуть молодого юнака стоячого на колінах у хвиль Дніпра під рясним дощем і гадають: " Молодість, пройде, пройде, скоро подорослішає..." і йдуть собі далі, у свій ад. Вони бачать тіло, але не вбачають у ньому так званої божої іскорки. Вони бачать очі але сліпі до сліз. Вони чують крик, але не чують біль в цьому короткому пориві душі. Вони...
Крок... ще крок... я йду синіми хвилями. Подих... ще один... я дихаю синім обрієм. Очі... вони випивають красу вічного. Я не чую галасу, я не бачу очей, я більше нікуди не йду. Я повернувся, мама... зустрічай свого сина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106156
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2008
Небо, ліс до самого обрію, та гори, величні гори. Річка, срібною стрічкою звіваеться поміж лісів, полів, гір та садів, туди, туди за край неба. Я сиджу під розлогим дубом, молодий, ще все життя попереду, поряд стоїть вірний кінь, мій вірний Сява, скільки разів він рятував мені життя, скільки разів уносив ледь притомного, після тяжких перевалів да боїв, до людей, сам відшукував місцину. Я втянув на повнії груди повітря, добре, свіжість землі і трав, запах меду. Осідлав свого Сявку і полетів, так, не поїхав а полетів, гнідий кінь швидко набрав галоп, і ніс мене туди, де починались гори. Скуйовджене волосся тріпав ласкаво вітер, копита вистукували знайомий ритм. Ось вони, ось моя мрія, гори, гори такі величні, могутні і вічні, вони бачили багато на своему віці. Майже, майже примчали, але Сява збивається, я лечу до гори дригом, все пливе. Через круговерть вривається затхлий запах, сморід від людських випорожнень, хтось стогне та кричить.
- Кім, Кім... Кім! Дідько його забери, Кім!!! Ти чуеш? Ти як? -, огрубілі холодні руки луплять по обличю. Я відкриваю очі, краще я б цього не робив. Кімната, сіра з облізлими шпалерами, троє корчаться на брудній підлозі, та щось викрикують, наді мною стоїть дядько, брудний та смердючий.
- Кім, ну як? Вставило? Щось було? Гроші платиш? -, він тремтів, так, мої гроші це його хліб.
- Так Янгол, нормально, тримай -, я протягуюю йому триста гривень, - але я ніяк не можу добігти до гір. Твоя шмаль підводить. -, я починаю підводитись, в голові гуде рій бджіл.
- Кім, приходь ще.. чуеш? -, він доводить мене до дверей покинутої багатоповерхіки, тут його притон, тут його гроші.
- Прийду Янгол, але наступного разу дві порціїї "Янгольського пилу" Зрозумів? Мені 8 хвилин не вистачає. -, він слізно обіцяє залишити мені потрібний наркотик, і я йду геть човгаючи ногами. Від цієї гидоти не можна ходити.
Я просуваюсь по наберіжній і розумію що я наркоман, що я хворий, але я дивлюсь на все і стає боляче, тут у реальності я лише в'язень. Щастя, примарна птаха, і тільки там я можу володіти нею. Я йду і згадую Сяву, вірного коня, згадую птахів і небо, безкрає небо... звук гальмів врізається в мене чорною струною, я падаю, я не відчуваю нічого, я бачу тільки Cявку який чекає мене за обрієм, галас людей стихає... ось він, мій Сявка, мій кінь... на небі, ми разом з тобойю, щастям та небом... летимо до зірок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106122
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2008
Я чорний свідок непрощення бога
Виганець долі, засланий на край.
Колись мене вела свята дорога
Колись я вірив що існує Рай
Мене жбурляло в буривії буднів
Силком гасили полумья мое
Але я йшов, я не здавався, вірив
Що справедливість, віра й правда є
Та я зірвався, оступився, з прірви
Летів що аж гуло у голові.
Тоді з'явились за спиною крила
Два чорних шматка неба у мені
В той день я зрозумів що Рай це мара
Це казка, як і правда як любов
Це все у наркотичному розпалі
Придумав той хто проливае кров.
Що все це тільки опіумна казка
Реальність бути всім рабами дня
Системи, що з'їдае і жбурляе
І кровь'ю душ підпитуе знання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106111
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.12.2008