Макс Стоялов

Сторінки (1/5):  « 1»

«Из гортани рвется крик».

«Из  гортани  рвется  крик»
«Из  гортани  рвется  крик»
Макс  Стоялов  
 
«Из  гортани  рвется  крик»
МАКС  СТОЯЛОВ
Вошел  последний  пассажир  
И  трап  отброшен,
А  под  крылом  качнулся  мир  -
Наш  путь  проложен.
 
Ах,  знать,  что  рейс  наш  в  никуда,
Наш  лайнер  –  смертник,
На  всех  попутчиков  беда
Одна,  один  соперник.
 
Ах,знать,что  меньше,  чем  за  час,
Мы  станем  пеплом.
Прощайте  и  простите  нас!
Нас  сносит  ветром.
 
Нет!  Не  хочу  я  умирать..,
Отец!  Всевышний!
Господь,  я  не  могу  принять,
Что  на  земле  я  лишний.
 
Удар,  еще  удар,  и  в  миг
Взревел  мотор  рыдая,
А  из  гортани  рвется  крик:
Бог  мой,  прими….  иду  я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80024
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.06.2008


Кольорами пахне сіль...

Кольорами  пахне  сіль...
Кольорами  пахне  сіль...
МАКС  СТОЯЛОВ
 
Фіалки  хвиль  і  гіацинти  піни
Квітнуть  на  узмор'ї  біля  каменів.
Кольорами  пахне  сіль...
Один  из  дней,
Коли  не  жадає  серце  зміни
І  не  квапить  скороминущу  мить
Але  п'є  так  жадібно  золотокудре  лице
Янтарних  сонць,  просвічений  крізь  просинь.
Такі  дні  під  старість  дарил  осінь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=80023
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.06.2008


Пісні солов'я

Пісні  солов'я
МАКС  СТОЯЛОВ
Як  красиво  в  має  оживають  солов'ї!
Пісня  їх  прозора  і  тривожна...
Солодкий  ритуал  той  для  любові...
             Але  повірити  в  це?  -
             Неможливо!!!

Влітку  раннім  замовкають  солов'ї
Замовкають,  знаходячи  в  гнізді  подругу.
Замовкають,  зачинаючи  рід  в  любові
Продовжуючи  життям  дане  
             по  кругу...

Продовжують  співати  не  замовкаючи,  солов'ї
до  кінця,  але  не  знайшовши  улюбленої
Розриває  їх  сердечко  без  любові...
Не  дано  ним  жити  наполовину.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79572
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.06.2008


«Обвуглений рятівний берег»

«Обвуглений  рятівний  берег»
МАКС  СТОЯЛОВ

Дорога  в  нікуди
Не  хвилюйтеся,  не  буде  ні  зліз,  ні  безумних  істерик.
Хтось  дуже  хотів,  щоб  було  все  саме  так
Коли  сильною  пожежею  обвуглений  рятівний  берег
Вкачалася  труба  і  загашена  домівка.

Видно,  я  говорю  мовою  людського  болю
Навіть  прах,  возметаємий  вітром,  приносить  слова.
Мені  б  лише  зрозуміти,  ким  розписані  дурні  ролі?
Ким  в  закінченій  драмі  вилучена  велика  глава?

Зміни  маячать  давно  вже  за  горизонтом.
Я  йду  в  нікуди  під  покривом  свинцевих  небес
Первісною  стежкою  в  обнімку  із  забрудненим  бісом  -
По  дорозі  долі  в  Богом  проклятий  похмурий  ліс.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79571
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.06.2008


Завірюхи мерзлякуватої гармидер

Завірюхи  мерзлякуватої  гармидер
МАКС  СТОЯЛОВ

На  кепку  випала  зима
Потрубочно  згорнулися  вуха;
Завірюхи  мерзлякуватої  гармидер
Зупинися,  її  послухай!

Всі  відчуття  в  сплячці  до  весни
Боягузи  з  хутра  і  в  квіточку;
Замерзнули  душі  і  носи
Мерзнули  зграї  моїх  строчок.

Верховний  жрець  коротких  днів
Ляже,  закрашений  чорною  фарбою.
І  звалиться  з  піднебіння  Галілей
Людей  смішить  про  землю  казкою.

У  кафешках  каву  і  мрії
У  очах  -  коньяк,  на  серце  -  сльоту.
А  з  піднебіння  сиплються  квіти
І  як  тут  узяти,  і  не  заплакати?

Нахабне  світло  прожекторів
Віконець  рідке  свічення.
Моїх  улюблених  куполів
Молитов  і  віри  золочення.
Водій  той,  що  запізнився  тисне
Педаль  опівнічного  органу.
Мене  зовсім  ніхто  не  чекає
А  я  такий  щасливий,  як  не  дивно.
З  протестом  в  душі,  все  ж,  мирюся  неминучим
Адже  всі  ми  колись  підемо.
Міняючи  душі  по  сезону  одягу
Живучи  лише  сьогоднішнім  днем.
З  кольором  троянди  збиті  в  кров  долоні...
Кільця  хльостають  злісно  по  щоках...
Шовк  вогнищем  від  плаття  Коломбіни
Море  з  піднебінням  ділить  навпіл...

Бий,  Марсело,  батогом  шестиструнної  -
Роздувай  вогнище  холодної  Ночі...
El  corazon  De  gitana  стрункою
Душу  піднебіння  розриває  в  клапті...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79480
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.06.2008