| Сторінки (1/15): | « | 1 | » |
Ты посмотри туда, ты посмотри на небо,
Ты видиш ведь оно все помнит, видит, но молчит,
Оно ведь чувствует и любит но никому не говорит...
И Я такая, то же небо,
И Я тебя люблю, ты слышишь, сильно,
Но я боюсь что не дождусь ответа,
Что все безсмысленная ложь ,
Что ты не любишь, не любил, не будешь...
А Я Тебя ведь так люблю и так желаю,
Но не скажу Тебе наверно никогда...
Пусть будет все как было прежде,
Я не хочу здесь все менять...
Ты дал мне веру, дал мне жизнь,
Ну а тебе решать отнимешь все ты это или нет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56607
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.01.2008
Вона хотіла жити-не дали,
Забрали з серця душу, вирвали, спалили...
Оцю надію на тепло,
Оцю соломинку так жадно відібрали...
Довірливо кохала, помилялась, але жила...
Світилась щастям та бажанням до життя,
А те огидне, спорчене життя у землю сіру закопало.....
Слів не хатає...рука тремтить...а сльози ллються на листок...
Вибачте, що не дописала я просто топлюсь в сльозах, я не можу....Боже зі мною може теж таке статись, Вона ж хотіла жити...Співчуваю.....................................................................
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55142
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.01.2008
Душа людини-лабіринт...
І в кожного він унікальний,
У кого він барвистий, розважальний,
В людей тих, день-то нове свято,
Життя наповнене солодких мрій,
Де їх присутність всюди сміх...
А є душа-темниця, чорно-біла...
Ці люди бачили усе,
Переживали відчай й зраду,
У них душа закрита до людей,
І кожен день-суцільний смуток...
Вони й не чули про кохання й щастя...
Зневірились в житті, у людях, у майбутнє
Отож усі Ми люди унікальні,
Одні барвисті, дружні, розважальні...
А інші втратили бажання до життя...
Та все у світі цьому виправимо...
І неможливого нема!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53919
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2008
Ще дві години до Раю...
Квиток до нього Я придбала,
І цілий рік цього чекала,
У своїх мріях уявляла,
Цей перший погляд, дотик губ,
За цілу вічність розставання,
До Тебе бігла, обпікалась,
І перепони всі минала
Ріками лились сльози із очей Моїх,
В дорозі падала, вставала,
До мрії я невпинно йшла...
І ось вже час прийшов,жаданий,
Кінець тернистого шляху...
Я потопаю в страху зустрічі з Тобою,
Руки тремтять, серденько так шаленно б*ється...
Сижу, дивлюсь Я у віконечко небесне,
Там все внизу таке мізерне,
Будинки, люди,метушня,
Могутнє Небо все в хмаринках,
Лишень Воно побачить, що відчую Я...
І Ти, Коханий Мій чекаєш...
Лиш дві години до Раю....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53900
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2008
Говорять очі не брешуть,
Що очі-дзеркало душі...
Неправду кажуть, Я-не вірю,
Це два джерела підлої брехні!
Не раз переконалась Я у цьому,
Надіялась Я щиро, як дитина,
Що помилилась, що наснилось...
Та обпікалась кожен раз.
Отож не вірте Їм, цим подругам зловісним,
Вони кого захочеш в блуд введуть...
Ви пам`ятайте, світ Наш- театр, Ми в ньому-актори,
Це все- велика, гарна гра,
А очі тільки цьому факт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53559
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2008
Лише з Тобою хочу бути,
Тебе кохаю над усе,
Проснувшись зранку зразу бачу,
Ці очі чорні та сумні,
В них біль від страху розставання,
Цього боїшся Ти понад усе...
Я пригорну Тебе до серця,
Зіткнуться в легкім танці наші губи,
Там десь Амур запустить стріли ейфорії,
Тіла зіллються в одне ціле,
Переплетуться у коханні миті,
Шепочеш Ти Мені слова кохання,
Я теж тобі у відповідь скажу...
"Знайшло Мене те Щастя безкорисне,
Тепер щаслива Я, жадана,
В твоїх обіймах тану від кохання,
Тебе кохаю до безтями,
Тебе Коханий чуєш, лиш Тебе!!!"
P.S.Бережіть Ваших Коханих, Вам Доля зробила подарунок-Щастя, недозвольте нікому в Вас його забрати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53320
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2008
Забудь мене, як я тебе,
Ти не подумай, я кохала,
Та згас вогонь очей моїх,
Тебе я більше не кохаю,
З`явився Інший у житті моєму.
Воно Мене таки знайшло,
Це ніжне та жадане щастя...
Ти залиши Мене та не сумуй,
Не плач та не карай себе,
Провини Твоєї тут немає,
Ти лише знай,
Ти заслужив на щастя,
Ще просто трішки потерпи,
І зникне смуток із очей твоїх чорнявих,
Посеред всіх Твоїх нещасть та болі,
Зустрінеш Ти її, таку рідненьку,
Про Мене навіть не згадаєш,
Усе життя лиш їй одній віддаш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53251
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2008
Передмова:Спочатку прочитайте частину 1!
...Вона ще раз подивилась на море, в ньому відображалась місячна доріжка, підняла голову, хотіла останній раз подивитись на цей турецький місяць, який був свідком її щастя всі ці 2 тижні...О Боже, Вона ще ніколи такого не бачила, місяць був тонесенький, червоний, немов шрам на серці,який від шаленної болі стікає кров*ю, її дихання прискорилось, серце так закалатало, що його стукіт доходив до головного мозку і пульсував з шаленною швидкістю, з очей рікою линули сльози...Вона закричала...Закричала від тієї болі на душі, її серце розривалося, Вона шукала вихід, але його не бачила,...хоча ні, був лише один спосіб-втеча, але тоді все, її життя закінчено...Вона ще раз подивилась на небо, в море, на свої побиті об гальку на пляжі ноги, і побігла щосили, не озираючись, щоб не стрибнути, побігла до нього, прощатись...Вони довго лежали в номері, на ліжку, Вона плакала...Він пестив її шовкове, каштанове волосся, через 2 години Вона мала летіти, їй було байдуже що з хвилини на хвилину має зайти її тато, вона притулила голову до його серця, відчула в останнє цей стукіт, він був такий хвилюючий, швидкий, підняла голову, подивилась в його чорні очі,в яких побачила сльозу, вона покотилась по його щоці, залишивши блискучий слід...і далі впала в його обійми..їхні тіла та душі злились в одну...губи торкнулись в ніжному поцілунку...пройшла година, Вона заснула в нього на плечі, підняла голову, подивилась на годинник...вже час, пора...почувся стукіт в номер, її серце чуть не зупинилось, Вона почала його будити, прокричала татові, що зараз не може вийти, вийде через 10 хвилин...Вони зіткнулись поглядами, була 4 ранку...останній погляд...поцілунок...дотик...і все кінець, Він пішов...Вона чекала автобус в аеропорт, молила щоб рейс затримали, але не сталось так як хотілось...пройшло майже 4 місяці...Вона таки поїхала...Її життя втратило сенс, батьки не впізнавали свою дочку, вони не знали нічого з її життя...Тримала все в собі, від дзвінка телефону в неї мало не зупинялось серце... Він дзвонив їй, писав, але цього було недостатньо...Вона карала себе за те що тоді не втекла...життя її перетворилось на пекло...Все що було там їй здавалось найпрекраснішим сном в її житті, але вона знала, що колись, далеких 4 місяці назад була щаслива, життєрадісна, з ним...а зараз її тошнило від оточуючих її людей,Вона закинула навчання, і всі 4 місяці плакала, інколи Вона дивувалась, звідки в її організмі береться стільки води...Вона знала, що вже ніколи його не побачить, в голові складала різноманітні історії щастя, якщо б Вона там залишилась, єдине що в неї залишилось- спогади...Вона знала, що довго так не терпітиме...Втече наступного ж року, коли туди полетить, але не в той готель, а на другому кінці загадкової Турції...Але це вже не було важливим, це вже не була перепона, головне пересікти кордон Україна- Туреччина, а все решта дрібниці...Вона таки буде щаслива, з Ним...а зараз Вона не житиме, лише існуватиме, ще 8 місяців, плакатиме, але він чекає на Неї, Вона сильна, Вона все витримає...
P.S.Ця історія про нещасливе кохання, вона вчить кохати та чекати...пам`ятайте: Impossible is Nothing
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53242
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2008
Нічний пірс...Вона там стояла...Там була в останнє...Головою це розуміла, а серце цього не сприймало, не вірило, надіялось до останнього...Лунала Whitney Houston: "I will always love You", її улюблена пісня,в неї було таке відчуття ніби автором тексту до цієї пісні була Вона...Ці слова линули з її душі...Дивлячись на це глибоке, темне, Середземне море,хотіла в ньому розтанути, душа просилася, а тіло мов закам*яніло, один лиш крок вперед, і все...але ж ні, все не могло так просто закінчитись...Вона лягла на вологі, теплі дошки пірсу і дивилась на небо, де на диво не було ні одної зірки...дивно в Турції раніше ніколи такого не бувало, але сьогодні навіть небо сумувало, шепотіло :"Залишись...", О Боже як Вона ж цього хотіла, життя б віддала...Її волосся розкидував на різні боки бурхливий вітер, на очах появились сльози...Хвилі зі всієї сили бились об пірс, омивали її босі ноги, вони так і хотіли її забрати до себе...Їй було лишень 15, але в свої 15 Вона відчувала стільки болі, пережила стільки розчарувань, бачила стільки бід та зла, людина в 40,50,60...не бачила та не відчувала стільки скільки Вона... Її тримала лишень її сім*я, навчання...але хоча ні, це її не тримало, була тільки одна причина, водночас така невагома та мізерна, а з другого боку така важлива, вона б вирішила всі її проблеми...цифра в паспорті, О Боже якби можна було з 1992 виправити на 1990, це було так не досяжно, але тоді Вона втекла б від батьків, покинула б все, поїхала б до Нього, до свого Коханого...але житття ж їх так розкидало, він був з іншої країни, іншої віри, з іншими проблемами в житті, Він вже був вільний, йому було 28, був готовий покинути все заради Неї...але ж Вона...Вона не могла...Вона його так кохала, їй було байдуже до всіх причин що їх розділяли...Помирала від кохання, намагалась йому пояснити причини, але на своїй недосконалій англійській їй не вдавалось йому пояснити свої почуття...але хоча Йому було достатньо її погляду..."О Боже за що"- ці слова Вона провертала в голові тисячі, мільйони раз в хвилину...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53228
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2008
Перше кохання...
Таке палке та божевільне,
Там стільки пристрасті, розчарувань, зізнання,
Голова від нього кругом йде
Низ живота ним наповняє,
Воно ще чисте, ніжне та тендітне,
Ще безтурботне, ще таке дитяче,
Його не зруйнувало ще ні час, ні гроші,
Чи відстань, чи різниця в віці,
Це саме справжнє, це саме перше...
А далі починається безодня,
Його руйнують гроші, відстінь, час, і все таке...
Та як там хочеш,це вже не назвеш коханням...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53213
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.01.2008
Я вже забула,
Мабуть сьогодні зрозуміла,
Вже не сумую,
Вже не плачу,
Не ллються ріки сліз з моїх очей,
Я вірю в щастя, в долю,у любов!
Я хочу жити, жити вільно,
Не бути хворою лишень тобою,
І вранці встати, відкрити очі,
Подивитись у вікно,
Побачити промінчик сонця,
Десь там хмаринку в небі,
Заплакати, та не від болі, а від щастя...
А на щоці відчути дотик мого щастя губ,
Такий солодкий, ніжний та духмяний,
І закричати: ВОНО ЗНАЙШЛО МЕНЕ, ЗНАЙШЛО!!!
Те недосяжне та безгрішне щастя,
А ось Тобі бажаю я того ж,
Мабуть не згідний будеш Ти зі мною,
Та кращої від мене вже знайдеш!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53161
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.01.2008
Життя без тебе порожнеча,
А з тобою сон прекрасний,
Ось чому мені щоночі,
Сняться пурпурові казки...
Адже сон цей- мрія,
У якому Ти зі мною,
І Ми щасливі...
Разом, назавжди...
Та все колись кінчається,
Сон зник,
Зі мною мрія...
І лишилась я одна...
Я просинаюсь, бачу правду
А ця правда-це ЖИТТЯ...
Не бути цьому життям,
А лиш солодкою брехнею...
Тому що не кохаєш ти Мене,
І від Мене надто Ти далеко...
А кохаєш Ти її, лишень її,
Ще більше за життя
А ти їй не потрібний...
Може тебе я більше не побачу,
Але шрам на серці залишився,
Навіть якщо зустріну свою долю Я,
Тебе ніколи не зрічуся,
Нікого як Тебе не кохатиму...
та нікого не кохатиму,
Тебе, тільки тебе...
Все життя...Не забуду...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53053
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.01.2008
Я намагаюсь жити без тебе...Живу мріями, марними надіями...Перед людьми я справжнє стерво, сильна особистість...а десь глибоко чути крик,крик смертельто пораненої душі,змученого серця,яке з кожною миттю б`ється все повільніше...Немає тієї ниточки яка тримала Нас колись...Я щоночі плачу,інколи перед людьми зриваюсь...і хочеться кричати...але голосові зв`язки не витримають цього звуку, там стільки болі, він настільки сильний, різкий,...кричала б вічність, але б навіть за вічність не викричала ту біль яка в мене в душі...Життя іде від мене, тому що життя це ТИ, а тебе немає, тому й життя також,...отож я тільки існую...з кожним днем моя душа все більше відмирає...Адже ще один день без тебе, це ще одна смерть...а я не хочу кожного дня переживати народження та смерть...але колись це таки закінчиться...мене надовго так нехватить...знаю кінець вже близько...
P.S.Не знищуте себе коханням..ЖИВІТЬ, насолоджуйтесь кожним моментом, подихом,промінчиком сонця,...жаль в мене це не получилось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53051
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.01.2008
Незважаючи на відстань, різні віри і проблеми,різницю в віці, різні країни, на те, що ти не кохаєш мене,я все життя тебе не забуду, і кохатиму назавжди.Незважаючи на обставини, які склались не в мою користь, на те що ти її кохаєш більше за життя, але вона НІ!Життя моє припинилось,я нехочу більше жити, тому що життя це ти, повітря це ти,...тебе немає, я задихаюсь без повітря, без ЖИТТЯ,...я лиш існую на цій планеті, на чужій, не моїй, кожен день без тебе як вічність, а з тобою мить.Може Тебе вже не побачу, але навіть як зустріну свою долю, я все одно тебе не забуду,і не кохатиму як тебе....та що я говорю, після тебе я нездатна кохати, Бог обдарував тебе мною, вірною, красивою, а ти цим знехтував, але колись, коли вже її ти не кохатимеш, захочеш бачити мене, захочеш ласки, вірності, любові...Мене не буде...Буде тінь, не здатна вже кохати...це замкнуте коло, без ключа й замка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53049
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.01.2008
Не слухайте людей засліплених в коханні,
Вони не знають, що таке як справжня біль...
Це відчай без ознаки щастя,
Це холод без надії на тепло,
Це темна прірва, де й не видно світла,
Це пустота яка триває вічність...
Адже якщо захочеш ти кохати,
Задумайся чи треба це тобі,
Задумайся чи хочеш ти кохати?...
Хтось каже, що солодкі муки ці...
Не вір їм, це кривава рана в серці,
Яка із кожним днем стає все глибша,
І кровоточить безкінечно...
Всім людям не призначено кохати,
Адже кохання-чисте почуття,
Коли коханий поряд, перепон немає,
Коли не зрадить, довіряє...
Оце кохання,щастя,це-ЖИТТЯ!
А не безпочуттєве існування,
Із вічним болем на душі...
P.S.Не бігайте у пошуках так званого щастя,кохання,й все таке, не бійтеся воно таки існує, але колись само ж Вас і знайде...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53023
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.12.2007