| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Я бачив зелень Альп i снiг Карпат,
Люблю душею рiднi Кримськi гори.
Та жоднi гори не зворушать так,
Як насипи Донецьких териконiв
Здiймаються у величi крiзь смог -
В них працi пiт й дружин шахтарських сльози.
Їх гордий погляд стверджує, що й Бог
Перемогти гiрняцький дух не в змозi!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52014
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.12.2007
Я пам’ятатиму завжди
Як вперше очі ти відкрила,
I почалось нове життя,
Що вмить моє життя змінило.
У твоїх крихітних очах
Побачив я красу небесну.
Напевне їх створив Господь
У доказ, що любов - безмежна.
В ту мить я вперше зрозумів,
Чом моє серце має биться
Й для себе світ новий відкрив,
Той, що ніколи не скінчиться.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51765
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2007
Дощ пройшов - і сонце
Сяє за віконцем.
І веселка мила
В небі засвітила.
Та й така ж чудова -
Різнокольорова.
Вабить око барвами,
Небесними фарбами.
І співають птахи -
Дзвінкі голоси.
І блищать дерева
Від дощу роси.
Все радіє -
Ріки, гори і ліси.
Не буває краще
Божої краси!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2007
Ніхто не знає, як ти народилась,
В імперських злиднях в горі ти росла.
Ти наче промінь світла в темнім царстві,
Немов добро, що вийшло з поміж зла.
Своїх дітей народжувала в муках,
Нема сумніших за твої пісень.
Ти гордо звешся Українська Мова,
І Українці звать твоїх дітей.
Доньки й сини тебе плекали ніжно,
Як парость виноградної лози.
Як сталось так, що рідні їх онуки
Не варті і пісень твоїх сльози?
Тобой творив “Полтавку” Котляревський,
Тарас писав тобою “Заповіт”…
А їх онуки тих, хто тебе любить,
З презрінням називають “свідаміт”.
Тебе немов повію зневажають,
Соромляться, що мати їхня ти.
Хоча з часів Спасителя всі знають -
Зрадившим неньку щастя не знайти.
Але я знаю – з попелу ти встанеш,
Серця пробудиш після довгих снів.
І нагадаєш всім, хто цю байстрючку,
Що зветься Україна народив.
І недалекий час, коли ти знову
Почнеш яскраво квіткою цвісти
Й збагнемо ми – таку, як наша, мову
На білім світі більше не знайти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=51067
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.12.2007