| Сторінки (1/18): | « | 1 | » |
Я втомилася від набридливих думок про тебе. Чому кожного року в час нашого минулого прощання я все з більшим смутком згадую про тебе? Саме цікаве, що й досі відчуваю свою провину...Але ж я, як мені здавалося, намагалася врятувати наші, на той час ніжні й цнотливі почуття. Чому?! Я питаю тебе, чому?! Чому?... Зараз складно відповісти на це питання...хоча тоді я теж не знала відповіді... Сумно...Хочеться ридати... Якби я знала, що кохання до тебе перетвориться на довгі роки смутку і страждання, то напевно б змусила себе попрямувати іншим шляхом...Але ж минулі вчинки вже не виправити...А що ж тепер? Тепер я ладна віддати все, щоб повернути минулі події і пережити їх з ще більшим трепетом душі.
Пам'ятаєш наші літні прогулянки по пляжу?Тоді яскраво світив місяць і зорі відбивалися у дзеркалі води... Пам'ятаєш, як ти весь час ревнував мене до друзів, яких я знала з дитсадка і сприймала їх як подружок?...А як ми кожного вечора поспішали додому, щоб батьки не сварили?...як зустрічали мою маму з роботу?...Певно забув вже...а я пам'ятаю... Пам'ятаю все: твої очі, наповнені ніжністю і ( як мені здавалося тоді) любов*ю, присмак твоїх губ, твої сильні і водночас ніжні руки...
Знаєш, я з таким нетерпінням тоді чекала твого повернення...А ти в один чудовий день не просто не прийшов...Спочатку я шукала причини в собі, а потім просто тебе відпустила, залишивши собі ці солодкі спогади...Єдине чого ти не знаєш, це те, що я кохала і буду кохати тебе вічно...
Сподіваюся, ти ніколи не прочитаєш ці слова, бо це лише слабкість сильної жінки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100316
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2008
Скажи мені лиш слово й я покину
Все, що тримало мене досі у пітьмі...
Веди мене до світла без утоми
І я забуду всі сумні пісні.
Я вже готова до нового щастя!
Минуле – це лиш біль і співчуття...
Ти покажи мені нову дорогу
До кращого щасливого життя.
Ти приведи мене до світлої оселі
І попроси залишитися там,
Будь завжди поруч, я тебе благаю,
Для тебе я життя за це віддам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100097
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.10.2008
Ти знову в мої мрії проникаєш,
А я втомилася від спогадів сумних.
Як завжди, з долями чужими сліпо граєш,
Забувши потім про небесний гріх.
Я так не можу... Мені вже набридло
Минулим жити у весняний час.
Залиш мене, якщо вже не кохаєш,
Щоб я розпочала нове життя.
Без сліз, без суму, без розчарування
З очима світлими ввійшла у новий дім,
Зустрівши там нове кохання,
Залишилась навіки поряд з ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99983
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2008
Ти не питай, чому мені так сумно,
Куди подівся вогник у очах,
Чом по щоках ріками ллються сльози,
А серцю боляче...Так хочеться кричать
Про біль нестерпний, як пекельна тиша,
Про втрату найцінніших почуттів,
Про зраду, сум, розчарування, муку,
Про все, що довелося пережити у житті...
Чужа душа, як кажуть, темний морок.
Тож ти не намагайся зрозуміть,
Чому мені самотньо і нестерпно
Дивитись тобі в очі у цю мить...
Дай мені час з собою розібратись,
Осмислити всі вчинки, почуття,
Прошу тебе, дай мені трохи часу,
Щоб з чистої сторінки розпочать нове життя!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99982
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.10.2008
З болем в серці спостерігаю за тим, як нахабно і підло розкрадають майно, гроші, вистрадані людськими працею, потом, кров*ю... А люди?! Люди, немов покірні тварини у ярмі, з сумними очима спостерігають за тим, як викрдають часточку їхньої душі...От тільки ніхто не наважується сказати слова проти, боячись втратити те, що в них і так незабаром відберуть... Шкода, що ніхто не в силах збагнути, що часи кріпосної влади, тиранії, єдиновладдя вже давно в минулому...Зараз панує оспівана демократія! Скрізь вигукують, що влада у руках народу! Але, на жаль, це лише слова...
Люди! Коли ж ми почнемо діяти? Коли почнемо користуватис тими правами, про які нам розповідає закон? Коли ми зрозуміємо, що можемо змінити болото, в яке нас примусово загнали, на райські сади? Невже нас вчили сліпо підкорятися? А як же правда і справедливсть?..Їх заплямували і намагаються втопити в тому болоті, яке ми вважаємо своєю домівкою...
От зараз всіх критикую...А чим я краща?... Нічим...бо так само, як і всі, в душі бунтую, а сказати слово проти не смію, боючись залишитися ні з чим...
В такі хвилини залишається одне розчарування та усвідомлення власних неспроможності та безсилля...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65933
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.03.2008
Самотність, біль, о Боже, як це складно…
Душа ще молода, та вже німа…
На щастя сподіватися вже марно:
У кризі серце, бо я знов сама…
Не віриться, бо зовсім нещодавно
В очах іскрились вогники малі.
Пізнала я кохання дуже рано,
А ти ці почуття зарив в землі.
«Навіщо?» - я питаю тебе, - «Нащо
Занапастив ти душу молоду?
Невже для тебе було дуже складно
Прийнять кохання, ніж втопить в снігу?»
Іду сама в пекельну невідомість…
В душі вирують біль і самота…
Навіщо ж я на щастя сподівалась,
Коли солодкі цілував мої вуста?!..
Для тебе це кохання було грою,
Для мене ж – чисті й щирі почуття.
Навіщо ти вчинив таке зі мною?
Хотів, щоб я пішла у забуття?
Даремно ти радієш перемозі,
Бо сили я знайду перемогти
Той біль і самоту, що на морозі
Вселились в душу, що покинув ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=62080
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.03.2008
Я була янголом крилатим,
Та спокусив підступний змій.
Я вниз лечу і відчуваю
Присмак гріха, пекучий біль.
Кричати хочу – рот закрили,
Кажуть, що винна я сама,
Не маю права заперечить,
В душу прокралася зима.
Перетворилось в кригу серце,
Не знає більше співчуття…
А я ж колись була крилата!...
Куди поділись почуття?!..
Не можу плакати й сміятись,
Кохати хочу, та дарма,
Бо вже немає в мене серця,
А навкруги зима, зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61688
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2008
Прошу пробачення і плачу,
Прошу пробачення й сміюсь…
Нікчемна смерть – мені прощення,
Життям за злочин розплачусь.
Ти, наче янгол, я – диявол,
З світів ми різних,
Та зійшлись у цім житті,
Нема прощення…
Пробач, прошу, пробач мені.
Нема прощення та молюся,
Може спаде з душі тягар,
Я на колінах не стояла,
Та стою зараз…Мій тягар,
Неначе камінь тяжелезний
В пекельну даль тягне мене.
Хотіла бути я крилата,
Та звідки крила у мене.
Хотів ти душу врятувати,
І крила дав, й навчив літати...
Та камінь тягне нижче й нижче,
А двері пекла ближче й ближче…
Я відчуваю його подих,
Вогнем вже крила обпекло,
Тепер це дім мій…
Пекло…пекло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61686
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2008
Ти, наче янгол, - ніжний і крилатий,
Як сонце в небі, теплий і сумний,
Та не дозволять в тебе закохатись,
Бо я чужа і ти мені чужий.
Твої слова пекучі, як отрута,
Твій погляд ніжний, як гірка сльоза,
Та моє серце ланцюгами скуто,
А моє горе виплаче гроза.
Ти впевнений в собі та одинокий,
Шукаєш щастя та ще не знайшов,
Я б була рада твоїм щастям стати,
Та ти підеш, як інший той пішов.
Я – проклята, приречена, самотня…
Ми зовсім різні і такі чужі,
А серце плаче й рветься на частини,
Та я не бачу між прокляттям цим межі.
Колись давно кохання я пізнала,
Та прокляли мене людські злі язики –
І наче квітка восени, зів’яла,
У небі потьмяніли всі зірки.
Приречена до смерті споглядати
На щастя інших, радість їх, печаль.
Та вмерла я і вам вже не впізнати
Мене нікчемну, бо в очах лиш жаль.
Коли я плачу, я себе жалію,
Спитать чому? Я вам не відповім,
Бо у пекельному вогні роками тлію,
Живу у ньому і помру у нім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=61683
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2008
Я безнадійно заплуталась у лабіринті власного життя. Скрізь морок, який щільно окутав мою понівечіну душу... Сльози...це все на що я спромоглася за останній тиждень...Де ж світло?!!..Коли вже я зможу побачити сонце?...Коли ці страшні тіні минулого мене покинуть?...Ридаю...і задаю ці безглузді питання у пітьму...у тишу, з якої лише ехом відгукується самотність...
Хочеться забутись...Забутись і полетіти вгору... На мить уявити себе янголом, який легко, без зусиль розриває хмари і прямує до сонця...до того світла, яке змушує весь світ посміхатися...Посмішка!...Що це таке???...Я вже забула, як це посміхатися...Сірий морок з*їв усі почуття...Лишилася самотність...ні...вже навіть її немає...зосталась лише пустота, яку так хочеться заповнити світлом...світлом сонця, світлом дитячої посмішки, світлом щирого зізнання...та життя безпощадне: були крила - відірвали...було кохання - нахабно вкрали...була посмішка - і ту відібрали...навіть самотність - єдину подругу - змусили зректись...Тепер стою на роздоріжжі і ніяк не оберу шлях в майбутнє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=55380
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.01.2008
Помовч у тишу, я благаю,
Мені ні слова не кажи...
Що треба знати, я вже знаю,
Любові краплю збережи...
Всі ночі знов сама проводжу,
Тіло вже звикло без тепла,
Душа летить мовчки у пекло,
А я стою немов німа...
Мовчать?..Кричать?..Чи-то ридати?..
Небесні ангели скажіть!...
Навіщо я змогла кохати?
Тепер у пеклі буду гнить...
А як іще звелиш назвати
Життя без тебе...Це ж пітьма!..
Душевний біль як подолати?...
І знов стою в тиші німа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54261
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2008
У серці біль й розчарування
Вже оселилися давно...
А їй так хочеться кохання,
Не як в житті, як у кіно.
Вона пізнала лиш образи,
Та ніжність некоханих рук,
І в*їдливі, набридлі фрази,
Що не бентежать серця стук...
Вона життя ладна віддати
За щире, пристрасне "люблю",
Та серце міцно стисли грати,
А душа плаче: "що роблю?".
Їй лише двадцять, в душі - сорок,
Очі втомилися від сліз,
Окутав тіло ніжне морок,
Її думки - то темний ліс...
Хтось зле над нею познущався,
Не дав кохання хтось знайти,
Тепер сліпа, німа, нікчемна
Стоїть в обіймах самоти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52489
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2007
Кохання тримала
Та не розуміла,
Навіщо тим щастям
Мене наділили.
Я грішна…
І маю згорати від муки,
Тебе недостойна…
Та думка розлуки,
Мов голка у серці,
Щораз дотикає…
Чого я боюся?
Чого я шукаю?
Сліпа і нікчемна…
І грішна до болю…
Слізьми умиваюсь,
Колись може кров’ю
Умиюся зранку,
А після прозрію,
І що наробила,
Тоді зрозумію…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50625
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2007
Нащо живу?...Сама не знаю…
Ланцюг до болю серце жме…
Я зрадила, а ти не знаєш,
Кохаєш пристрасно мене…
Нащо живу? Адже та зрада
Змінила все моє життя…
Я буду смерті лише рада,
Не допоможе каяття…
Кохала і була кохана,
Нащо пустив мене сюди?
Нащо живу я? Я не знаю….
Тебе, благаю, поможи…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50620
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.12.2007
Ты обещал приехать,
Я ждала…
Все ночи на пролет
Я не спала…
Жила я встречами с тобой,
А ты ушел…
Мне обещал вернуться,
Не пришел…
Жила я встречами с тобою
Лишь одним,
А ты из жизни из моей
Ушел, как дым…
Надеяться не перестану
Никогда…
А ждать и верить в счастье
Буду я всегда…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50229
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.12.2007
Я хочу плакати…Чому? Сама не знаю…
Біль стиснув серце і не відпускає..
Болить…кричить…І рветься на частини.
Моя душа…Немає їй спочину.
Мовчу!...Кричу!...Ридаю…Засинаю…
Чого я хочу? І сама не знаю.
Я мала все: і щастя, і кохання…
Все зруйнувала зустріч незвичайна:
Ти підійшов, Сказав мені лиш слово,
Я промовчала – нащо та розмова?...
Я не хотіла щастя руйнувати,
Хотіла спокою, хотіла промовчати…
Ти знову слово мовив і покинув…
Мене на мить, лиш на одну хвилину..
Та в серці оселилася надія
На нову зустріч…Я не розумію,
Навіщо мені бачить тебе знову?!!!...
Ти лиш примара, але та розмова
У спогад в’їлась і не відпускає…
Чого я хочу?!! І сама не знаю…
Живу…Шукаю щастя
Й розумію, що воно поряд ,
Але чомсь я мрію про ту примару,
Що засіла в душу..
Не розумію, що зробить я мушу?!!
Хочу сховатись від усього світу!
Хочу у серці, щоб розквітло літо!
Хочу співати, шаленіть від щастя…
Та це життя… Я мрію, як у казці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50222
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2007
Пекучий біль і ріки крові – моє життя,
Тремтить до болю стражденна, змучена душа…
Життя….життя…я жити хочу….
Пекельний біль не відпуска,
Слізьми лиш заливає очі,
А я стою сліпа…німа….
Вже замість сліз і кров хлюпоче,
Я відчуваю – це кінець,
Та все одно я жити хочу,
Не просто так, не на нівець….
Хочу шаленого кохання, сліз радості,
А поряд ти….коханий….любий…мій єдиний…
Не хочу вмерти в самоті…..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50214
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2007
Немов той метелик, лечу я до тебе,
Ти вогником сяєш в скаженій пітьмі,
Слова всі для тебе, всі мрії про тебе,
Твій образ я бачу лише уві сні.
Ти – мрія, ти – казка, ти – янгол й диявол,
Засів мені в душу, прошу відпусти,
На тебе молюся, тебе проклинаю,
Бо зміг закохати, а після зректи.
Ненавиджу, чуєш, тебе і кохаю,
Ці два почутті поєднались в мені,
Та в краплі ненависті мрія згасає,
Та мрія реальна, а ти, чуєш, ні.
Твій образ у мріях своїх я створила,
Кохала його і, як скарб, берегла,
Та нещодавно для себе відкрила,
Насправді фальшива любов та була.
Хотіла з тобою любов я пізнати,
Хотіла з тобою злетіть до небес,
Хотіла співати, хотіла кружляти –
Та сон усе це, не існує чудес.
Не зміг і любов ти мою зрозуміти,
Розгледіти вогник в самотніх очах,
Ти міг лиш сміятись і біль завдавати,
Не тямлячи смислу в палких почуттях.
Твій дотик, як сонце, зігрів мені душу,
Твій погляд у серце надію вселив,
Та очі твої позабути я мушу,
Бо ти, лише ти, ту надію розбив.
Раніше не знала я зовсім спокою,
Бо серце німіло від погляду й слів,
Душа відлітала услід за тобою,
Та ти цього досі ще не зрозумів.
Нарешті душа моя вирвалась з клітки,
Побачивши справжнє обличчя твоє,
І серце не плаче й не рветься на нитки,
Співає від щастя, бо вже не твоє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=50213
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.12.2007