| Сторінки (1/56): | « | 1 | » |
Утро встало. Облетевшею вишней поднялось
Над землей, обойденной сентябрьским
дождем...
Я прощаю тебе мимолетную желтую старость,
Только знаешь ли ты, что, быть может,
случится потом?
А потом будет снег, и поземка, от страха
бледнея,
Будет жаться к ногам, как голодный,
потерянный пес -
Никогда не захочется мне оживлять Галатею,
Чтобы вновь не ушла она в темное небо
без звезд
Осень. Дождь. Листопад. Голубые костры
Возносясь в вышину так бездумно и плавно
стареют,
Никогда не понять, для чего эти сизые пятна золы,
И зачем эта память,
которая нас не согреет?
Утро встало. И розовым светом зари
Осветило поляну осеннего тихого бала -
Вам спасибо за то, что вы без
приглашенья
пришли,
Ведь не будет конца, если помнить, что
было начало...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49396
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.11.2007
Апельсиновый воск оплывает в серебряном кубке
Догорает свеча, а за окнами падает снег...
Кто-то мимо проходит в пушистом от звёзд полушубке,
И луна отражает стеклянный таинственный смех
Где-то дремлет река в ледяной паутинчатой шали,
Там, в сугробах застыв, дожидаясь кончины зимы,
В поднебесной тиши, желтой краской на белой эмали,
Первый спит одуванчик, и смотрит весенние сны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=48221
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.11.2007
Я встретила любовь. Она за мной летела,
Спешила мне сказать,
как холодно одной,
Она была взволнованной и смелой,
Она искала верность и покой.
Меня нашла любовь. Согрев лицо в ладонях,
Спросила еле слышно: "Как живешь?"
И было тихо на пустом перроне,
Лишь по траве прогуливался дождь.
Тогда я молча думала о разном,
Таких всерьез не принимая встреч,
Моя любовь, мой странный мглистый
праздник,
Клялась, что я могу ее сберечь.
Я встретила любовь. Она была со мною
Всего лишь час,
нет,
несколько минут...
С тех пор столетья замерли в покое.
Часы остановились.
Не идут.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46250
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.11.2007
Разноцветные травы, и клевер,
весь в инее утра.
Полустанок июля мелькнул,
и следа не осталось,
Осыпается время,
две капли дождя
- перламутром -
Это год нашей встречи
встречает осеннюю старость.
Обрываются струны ветвей,
и теней запоздалых,
Вместе с листьями звезды
огнями кружатся над морем,
По аллее пространства,
по облаку цвета коралла
Путешествует лошадь -
одна на затерянном поле
И не хочется думать
про зиму в разводах метелей
Поезд мчится сквозь ночь,
утопая в словах и тревоге
Но зима неизбежна,
мы этого сами хотели...
Жаль, что время проходит,
а мы, к сожаленью, не боги...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46249
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 14.11.2007
Деревья, как водоросли,
качаются под напором ветра -
подводных течений.
Город - озеро,
или море,
где в домах -
кораблях затонувших
Рыбы живут двуногие.
Рыбы смотрят на звезды ночью,
сквозь воздух - воду,
вздыхают и думают:
"Отчего мы летать не можем?"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46148
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.11.2007
- Ты видела людей, малышка?
- Нет. А кто это?
- Ну, люди… Они похожи на тебя…
- Глупости! – уверенно ответила она. – Никто не может быть похож на меня. Было бы просто ужасно, если бы кто-нибудь и в самом деле был на меня похож.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46147
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.11.2007
Ко мне подошла девочка, со светлыми,
цвета спелой ржи волосами,
аккуратно завернутыми в кулек, зажатый в короткой левой перчатке.
Она поинтересовалась, какой из коктейлей, предложенных в меню, я предпочитаю: нижне-розовый, кислосиний или шоколадный с томатным пришептыванием?
Я проснулась, и долго думала, что бы такое мог значить этот сон... Я не знала тогда, что видимое не всегда означает окончательное - морозная музыка, темная походка, стремительные рыбы в смирительных рубашках, кочующие по рекам, ночующие в пустующих дачных домиках среди пушистой петрушки и важного руководящего чертополоха...
Мы боимся быть непонятыми окружающими, мы стараемся не замечать очевидного, мы слишком уходим в сны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46146
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.11.2007
Деревья убраны в стекло,
Новорожденное туманом.
На них осело серебро
Далекой, призрачной Нирваны.
В одном из окон тишина
За шторой пыльной притаилась,
А на земле, в просторах сна
Переливалась и искрилась
Нелепо сброшенная в снег,
На тонкой проволочной ножке
Седая роза.
Чей-то след
Здесь оборвался понарошку.
А снег метет, метет, метет,
И заметает очень скоро
В рисунках вен блестящий лед
И замерзающую флору.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=46018
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 13.11.2007
Хто я? Чи птах у далині,
Чи дощ без краю, наче горе?
Це невідомо ще мені...
Любов моя в чарівнім колі
Блукає, наче сирота,
Відчуджена та знавесніла,
Вона дороги не пита,
Не розправляє мокрі крила,
Вона у обриси облич
Тужливо дивиться, марніє...
Її, жаліючи, поклич,
То не обізветься.
Коли я
У синім вітрі забуття
Розради марної шукала,
У квіти хмар без вороття
Вона пішла, її не стало...
”Колись повернеться, чекай” –
шепочуть мерехтливі зорі:
“Колись зупинить водограй,
підійде стежкою поволі”
І я прокинусь. І знайду
Коштовну істини зернину,
І вже тоді
не відійду.
І вже ніколи не покину!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45815
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2007
Тремтять поснулі вії на щоці,
Обличчя скам'яніло, наче мармур -
Мій дощ тебе прокинутись просив,
Але зусилля залишалось марним:
Ми не зустрілись...
Вечір промайнув
Як безліч інших вечорів до нього,
Тому, що шепіт зливи не почув,
Тому, що більше не кохав нікого
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45814
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2007
Темно було у бабиній хатині, тепло, затишно, трохи лоскотало у носі від незвичних п’янких пахощів чи то трави, чи то сіна, та підморгував рідкими сполохами крізь нещільно причинені дверцята груби темно-червоний жар. Баба топила піч вугіллям, і Антон пригадав, як колись біля саме такої пічі роздивлявся блискучі чорні грудочки із застиглими на їх поверхні маленькими райдугами і все не міг второпати, як каміння може горіти.
Дивовижна річ! Він був певен, що давно вже мав прийти ранок, але час линув, а ніч була нескінченною. Він говорив, не маючи змоги зупинитися, баба Леся уважно слухала, час від часу підливаючи гаряченького трав’яного напою до величезного кухля, до якого він із вдячністю припадав, хитала головою, і поверталося тепло до серця, гарячі хвилі надії підступали все ближче, і вже ніч здавалася не пасткою, а затишною схованкою, в якій можна пересидіти, перечекати своє нещастя.
Коли підвівся, тільки ступив углиб, ближче до пічі, звідкись взялося зручне ліжко, вже застелене, готове прийняти його без каяття, без відрази, у свої хрусткі крохмалені обійми. Здалося, що роки швиденько обертаються у зворотному напрямку, що це – бабусина хата, а сам він – маленький, безвинний хлопчик, який із полегкістю скоряється необхідності спати. Він похапцем роздягається у темряві, пірнає під ковдру, і твердо знає, що тієї миті, коли заплющуються оченята, світ довкола перестає існувати аж до самого ранку.
Ш- ш-ша! Ш- ш-ша!
Спить і киця, і лоша
Спить листячко у гаю,
Сплять янголи у раю,
А тебе, маленьке,
Колихає ненька,
Колихає, та зітхає:
Спи, моє рідненьке
Плач, сонечко, плач уві сні, виплакуй гостряки незбагненного дорослого світу, перетворюйся знову на маминого янгола, на квіточку, на зорю миготливу. Спи. Спи, моє рідненьке. Забувай аж до світання, що ти не вічний, що ти не всевладний, не безсмертний. Уві сні співає до тебе твоя берегиня – твоя Душа, твоя спрага вічного, незбагненного світу, і ти щасливий, тому вже не плачеш, а посміхаєшся уві сні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45790
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.11.2007
Тепер щодо дійсності. Реальності, що так лякає нас у дитинстві, коли ми тільки підглядаємо за нею через дорослий, незрозумілий нам досвід. Тієї, яка підступно вислизає з-під ніг саме в той час, коли нам здається, що знайдена стежка – найкоротший та найнадійніший шлях до щастя. Такої страшної реальності, про яку навіть згадувати без заціпеніння не можна... Чи не буде смішним відкриття, зроблене мною з власного досвіду (не лише мною, ще й іншими, тільки вони, на відміну від мене це приховували, бо не схотіли виглядати надто щасливими) – всі ці привиди, примари і страхіття, вся ця невблаганна мара, що насувається на нас із темних кутів підсвідомості коли ми не дивимось – то все створене нашим власним розумом.
Кого ж звинувачувати хазяїнові (який за сумісництвом ще й архітектор та дизайнер) власного будинку в тому, що він облаштував його в стилі кімнати жахів? Чому замість розводити квіти чи писати листи довгими осінніми вечорами він, тремтячи від жаху, малював на стінах химерні ошкірені пащі та розвішував по кутках павутиння? Чому пускав в басейн надворі зелених жаб та водяних щурів замість золотих карпів? Чому, замість того, щоб трошки повправлятись на тренажері, бив дзеркала, звинувачуючи їх у прискіпливості та упередженості по відношенню до себе, коханого. Якщо такий горе-власник вам незнайомий, ви, певно, невиправний оптиміст.
Інші можуть зауважити, що все насправді залежить від ставлення до того, що відбувається, та, власне, від обставин - вони, як відомо, бувають дуже різні. І одна справа – полотніти від вигаданих жахів, а зовсім інша – навмисно не помічати жахів справжніх. „Не бачили ви смаженого вовка!” – скажуть такі, замордовані справжніми турботами, громадяни, і, беззаперечно, будуть праві. Бо хто ж будує, при цьому наспівуючи щось безтурботне, палац з піску на березі моря, сподіваючись прожити в ньому довге життя – тільки якась наївна, безвідповідальна особа, що, без сумніву, в майбутньому буде гірко жалкувати про ту свою безтурботність...
Тому, не вдаючись до зайвих суперечок, пропоную одразу визначитися – що є жахи надумані, а що – справжні. Справжні – то жахи без вороття. Щось таке, чого не можна уникнути, бо воно вже сталося, і з чим надто важко боротися, бо воно неминуче станеться. Без вороття – то загибель близьких людей, чи невиліковна хвороба. Все інше піддається виправленню, навіть якщо ви переконані у неможливості цього. Все інше – абсолютно все, що не підпадає під перше визначення, має кількасот варіантів вирішення і відноситься до того типу реальності, який є вашою власністю.
Можливо, це щось таке, що завдає страшного болю, як, наприклад, зрада. Чи щось таке, що лякає мороком безвиході – як, наприклад, відсутність роботи чи борги. Але все це не повинно стати справжнім жахом, тому що, хоча зима є жорстким випробуванням для всього живого, жодна жива істота не накладає на себе руки і не переймається питанням, чи настане літо, і чи не варто скінчити своє „безглузде” існування просто зараз, поки все так погано. Чи спиратися у цьому випадку на інстинкт виживання (бажання жити – досить сильний стимул, особливо якщо додати до нього якусь певну мету чи просто зосередитися на тому, що є у світі прекрасного), чи відчути свою виключну особливість, або необхідність (якщо є хтось, хто вкрай потребує твого піклування), не важко визначити, де сенс твого існування. Якщо ж ти опиняєшся на самоті із собою і поблизу немає нікого, хто видався б того піклування і турботи гідним, втішайся тим, що є повно часу, який можна витратити на пізнання себе і навколишнього світу – і не зчуєшся, як до тебе приєднаються однодумці.
Головне – не витрачати дорогоцінних хвилин на рюмсання і роз’ятрювання незагоєних ран, мати чітку ціль попереду, і постійно до неї наближатися. Головне – постійно пам’ятати, що твоя проблема не відноситься до тих двох категорій справжніх жахів, і що є багато людей, яких вона стосується, але які не втрачають надії на краще і віднаходять у собі сили для подальшого життя – життя заради нього самого.
Особливо цікаво звернути увагу на те, що наша власна реальність (як уже визначено, наша власність, наш скарб) спроможна зробити з нами – ніби у відповідь на те, що ми її власники, а вона, відповідно, наша власність. Відомий факт - якщо підходити до прірви і довго вдивлятись у неї, можна відчути, як прірва вдивляється в тебе. Так само відбувається у випадку з реальністю. Нехай вже ми прийшли до думки, що реальність – то матеріал для перетворень нашого життя, що її можна, докладаючи певних зусиль, змінювати за власними вподобаннями, якийсь визначений кут нашого будинку-реальності залишатиметься для нас темним, і ніяке найсучасніше освітлення тут не допоможе.
Я сподіваюсь, деяке уточнення того, чого ви не хотіли б зустріти у власному дому допоможе визначитись із реальністю – адже якщо те, що вам не подобається, залишається надворі, коли ви повертаєтесь додому, життя стає доволі стерпним.
Узагальнена картина всього, чого ми боїмося та того, до чого відчуваємо відразу, мені видалася надто штучною, надто безбарвною, тоді й прийшла ідея розікласти неприємні шматочки окремо – наче на стенді. Тоді вони напевно стануть у пригоді для того, аби розібратися з нашим відчуттям реальності в цілому.
Попередження! Прошу вбачати у нижченаведеному перший крок у боротьбі за своє щастя, тому велике прохання сприймати його не надто серйозно. Сміливий експеримент! Залишилося тільки провести його, так би мовити, у життя.
Отже: від чого людині стає моторошно? Чого ми боїмося? (Приблизний перелік жахів середньостатистичної людини будь-якої статі, кольору шкіри та релігійної спрямованості, помилкове закреслити у кожному конкретному випадку).
Отже, так щоб нічого не пропустити... У людей викликають жах: таргани, миші, павуки, щури, змії, тарантули, отруйні жаби (неотруйні зазвичай викликають відразу). Панічний жах відчувають від висоти, глибини (дехто боїться пірнати, дехто не може навіть визирнути з вікна, аби в голові не запаморочилося) і замкненого простору – як, наприклад, ліфт чи кімната без вікон з низькою стелею, або ж колодязь.
Комусь моторошно у кімнаті з білими стінами чи від ламп денного світла. Лякаються крутих сходинок, пустих великих приміщень, потойбічних голосів, надто виразних, надто коли більше окрім тебе їх ніхто не чує. М’ячів (якщо у шибку, ще нічого – а якщо по голові!), шурхоту за шафою та скреготу чи зітхання під ліжком, надто вночі, надто коли вдома більше нікого. Кажанів, зловісного виття вітру пізно ввечері та перехожих із насунутими на обличчя каптурами. Дехто, повертаючись з роботи, кидається від власної тіні на стіні протилежного будинку чи луни своїх кроків у провулку.
Дуже неприємно, коли щось сновигає за спиною – навіть якщо через якийсь час розумієш, що то було твоє віддзеркалення.
Багато хто панічно боїться привидів, великих собак, які із незрозумілими намірами вештаються вулицями та волохатої гусениці.
Хтось принципово обминає темні підземні переходи, затуляє вуха, коли розповідають страшну бувальщину та ніколи не дочитує детективів з подробицями кривавих злочинів. Комусь стає погано від самого вигляду сирого м’яса, крові або свіжої могили на кладовищі. Дехто, наче зачарований, годинами спостерігає блиск сталевих лез на кухні, а потім бачить неприємні сни. Також викликають побоювання люди в гамівних сорочках, якщо вони вільно пересуваються вулицями вашого рідного міста, і телеграми із приблизно таким змістом: „Дуже скучила. Зустрічайте сьогодні ввечері. Ваша тітонька Соня.”
Є певна категорія людей, що ні про що інше не говорять, як тільки про неврожай, негоду та стихійні лиха. Особлива улюблена тема – кінець світу, неминуче старіння та різні шлункові розлади. Людей, у яких немає іншої теми для світської розмови, в свою чергу, обминають інші, більш оптимістично налаштовані особи. Окрема категорія дрижить при згадуванні тещі, насильницької смерті, порчі або картин із зображенням чорного квадрату.
Дуже неприємне відчуття охоплює, коли часом вловиш замість свіжої рибки далеко не свіжого мерця з річки, або, йдучи у темряві, вступиш у щось слизьке, липке, вхопиш щось холодне, пухнасте чи м’яке, але без ознак життя.
Взагалі, темрява – постійне джерело наших жахів. У темряві стикаються лобом із зачиненими дверима, ковзають на кимсь загубленому пиріжку із повидлом, а купання на морі при мерехтливому місячному сяйві може запам’ятатися зустріччю із грайливою медузою, острівцем неприємних на дотик водоростей чи навіть дистанційним спілкуванням із якимось жителем глибин (можливо, що то була звичайна гілка чи якесь мирне сміття, але ж не виключено, що все могло скінчитись куди більш трагічно, бо ви на все життя запам’ятали ті два палаючих зелених ока розміром з велосипедну фару!).
Ще люди бояться зсувів грунту, п’яниць та вуличних хуліганів, наркоманів, інопланетних монстрів та джмелів, блукаючих вогників, блискавки, відбитків чиїхось ратиць на віконному склі, і коли несподівано розлітається вщент електрична лампочка. Бояться того, що повзає, свистиль, гупає, і (особливо!) того, чого взагалі не видно, але чуть.
Хтось боїться різати худобу, а ще хтось лякається на це дивитися. Також лякає людей повільна музика на похороні, електричний дріт посеред дороги та повний місяць незвичайного жовто-зеленого кольору.
А ви б не злякались, якби хтось підійшов до ваших дверей і зловісно там зачаївся, або просунув дріт у замкову шпарину і поволі у ній копирсався?
Так, мало не пропустили – є ж іще зубний лікар із своєю бормашиною, пророчиці, що ловлять вас на вулиці і солодким голосом віщують скору зустріч із рідним дядечком, який торік помер, є ще американські гірки та інші нелюдські атракціони, на які вас попри ваше бажання тягнуть на свята рідні діти, є ще різні екзамени, літаки, аварії, жива риба, яку вкрай необхідно терміново почистити, пожежі, тайфуни, епідемії, оповідки про чорну руку та синю бороду...
Тепер трохи відійдемо та глянемо на витвір власної уяви...
Таки непоганий вийшов стенд жахів!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.11.2007
*********************************************************
Тропинка, по которой он шел, внезапно начала превращаться в ручей - вода поднималась все выше и выше, и удивительно было видеть знакомый сад сквозь толщу колеблющейся текучей жидкости. Вначале он с непривычки не мог дышать, но потом понял, что это не так уж обязательно. Светило яркое, даже со дна видимое солнце, с пионов лениво скатывались алые капли - пионы истекали кровью в погожий летний денек; между старых деревьев с еле слышным скрипом качались золотые маятники. Он шел по дну прозрачного ручья, и доверчивая тень его переплеталась с дикими, неприрученными тенями заплутавших в ирреальности мыслей. Он умирал так часто, что научился почти не замечать этого. Уходя, он таял среди света и журчания по камням, он становился невидимым...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45397
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.11.2007
Зло предстало передо мною в образе немолодого уже человека с усталыми глазами. Он появился, когда я уже отчаялась найти то, что искала.
- Разочарованность… Как МНЕ это знакомо! – сказал он и улыбнулся. Глаза при этом оставались грустными и внимательными.
Я протянула к нему руки и попросила: «Возьми меня к себе!»
- Ты сама должна решить – жестко ответил он. – Я хорошо знаю людей, я всегда даю им право выбора. Но чтобы они не выбрали, они потом всегда предают меня и уходят. Я на них не в обиде – такова человеческая природа. Загадка, которую я пытаюсь разгадать вот уже целую вечность, не в этом…
Я закрыла глаза и увидела страшные картинки, сменяющие друг друга быстро, как в калейдоскопе. Ни одна из них не имела ко мне прямого отношения, но на одно мгновение я пережила вместе с незнакомыми мне людьми отчаянье и боль, нахлынувшие на них вместе с последним мгновением их жизни. Мальчик, с ангельским голосом (и рука, перерезавшая ему горло на последних аккордах мелодии); молодая женщина, неземной красоты, безмятежно улыбающаяся навстречу тысячеглавой толпе, разинувшей рты в одном зверином крике (и нежный ореол пожирающего ее пламени), старик, во сне неспешно бредущий к своему дому, где на грубо сколоченном, выскобленном до белизны столе ждет его нехитрая трапеза (и пушистый звездчатый саван снега, через мгновение перестающий таять в его распахнутых незрячих глазах)… Много разного проскользнуло сквозь меня за одно мгновение, но, когда я очнулась от видений, он по прежнему стоял передо мной, и был так же прекрасен, как и мир, который я училась любить.
- Хорошо. – медленно проговорил он, и улыбка исчезла, будто тоже привиделась мне. – Зеркала и сны… Темный лесной пруд. Твоя родина – ночь, дорога – круг. Но ты больше никогда не будешь одинокой, малыш… Сквозь слезы благодарности, навернувшиеся на глаза так некстати, я едва различала теперь его силуэт, но все же он был чернее мрака.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45396
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.11.2007
Ні, не хочу сьогодні про місто складати вірші.
Промінь сонця помер, як чиєсь немовля зголодніле...
Виривається стогін – якої сліпої душі?
Висихає повітря, незнаній скоряючись силі...
Віч-на-віч ми із Всесвітом –
я, безтелесна і вільна,
невагомість темряви, симфонія холоду, ніч.
Погляд темних очей
Підступає до серця повільно,
я далеко тепер,
я з собою тепер віч-на-віч...
Світ хворіє на спрагу
Джерельної віри у Бога,
Світ поділений надвоє –
Лицарі і глядачі,
Над якими печаль- передчасно змарніла небога
у лахмітті розмов
в невимовному вклякла плачі.
Люди – сходинки з хмар
На вітрами оголену землю.
Скільки коштує сніг?
Скільки коштує саван надій?
Тільки б витримать біль,
Тільки б витримать заздрісність ревну,
Щоб володаря травня зустріти у шатах нових,
Запашними думками прикрашених, сплетених
з світла,
і трояндами мрій, і розпеченим зіллям весни
Буде місяць спливать
в небуття,
колисаючи віти
Тих задумливих верб, що весільні співають пісні...
Ні, сьогодні не треба,
Не треба оспівувать місто –
Хай воно потопає в безодні електровогнів.
Зрозумійте мене –
А душею, чи просто,
за змістом,
врешті, то неважливо.
Прислухайтесь – чуєте?
Спів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45395
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2007
Ты, кто теперь вдалеке охраняет мой сон -
Друг молчаливый, с глазами сиреневой ночи,
Ты не придешь в этот храм, помолчать у икон –
Ты не захочешь
Здесь, за окном
Начинается солнечный день,
В зелени тонут слова, поцелуи и руки…
Друг мой далекий, люблю одинокую тень
Нашей разлуки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45366
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.11.2007
Я приглашу поэта во дворец,
В котором сквозняки и паутина –
Его стихи не выставят в витринах,
Их спрячут в щель запаянных сердец.
Смотри, пока не наступила ночь:
Картины здесь без надписей и стекол,
В них солнце светит и смеется дождь
И люди - нескончаемым потоком
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45362
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.11.2007
Очі із сірим полиском...
Боже, яка омана!
Білим, тендітним проліском
З ночі піднявся ранок
Де ти, прозоре слово,
Де ви, зів’ялі квіти?
Навіть немає мови,
Мову розвіяв вітер.
Тож сидимо близенько
Серед сліпої тиші,
І безтурботність-ненька
В просторі нас колише –
Ти – ніби сонця промінь,
Я – у твоїх долонях
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45289
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2007
На квіти падав білий сніг,
на жовті квіти -
Пливло мереживо до ніг,
у скло розбите,
А люди йшли.
Минали дні,
вмирали ночі,
А вітер плакав уві сні,
і біль пророчив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45287
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.11.2007
Я с тобой не прощаюсь.
Кто знает, быть может мы встретимся где-то;
Изумрудное лето, червонного золота осень
Промелькнут не однажды,
Покуда бессонным рассветом
Вновь сойдутся дороги, и ты с удивлением
спросишь:
Как свершиться могло
это чудо надмирное дважды?
Мы расстанемся скоро,
С улыбкой чуть более грустной,
На балу мирозданья найдя себе разные звезды,
И, покаявшись снова
Над памятью полог опустим,
Будто занавес солнечный в день беспричинно
морозный,
И опять я покину тебя -
не прощая, но и не прощаясь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45270
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.11.2007
Вітер, білий, як сон,
Заспівай-но мені колискову.
Знову прийде весна,
Знов подовшають тіні дерев
Я послухаю рідну, українську оспівану мову,
Що початок у сутінках сивих бере...
Споночілі поля в листопаді,
Чи вихор бузковий,
Аж до обрію тягнучись, просять води і тепла...
Вітер, білий, як сон,
Заспівай-но мені колискову,
І тривоги розвій
По безкраїх, по диких степах.
Назбираю дощу
В очереті замріяно-темнім,
До криниці піду
З тим дарунком у хвилях долонь –
Вітер, білий, як сон, прихились до старенької верби –
Ти відчуєш, як котиться в ній відгомонь
Вітре, білий, як сон,
Заспівай-но мені колискову –
Тільки ти, той, що темною ніччю не спить!
І відступиться повінь, і дзвін золотавий навколо
З неосяжною радістю знову для нас забринить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45269
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2007
Над морем спогадів моїх
Заходить сонце небуття.
Скінчився час зимових криг -
То певність, а не відкриття.
Колише сум мої думки,
Крилатий ранок вітер зве;
Він квітів теплі пелюстки
З прозорошкірих хмар зірве
І понесе за небокрай
До пагорбів країни-сну...
Скоріше,
вічносте,
минай,
Я хочу бачити весну,
У ній,
із сонцем небуття -
моє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45266
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.11.2007
Спиной к окну, глазами в вечность,
Застывшим контуром из мглы
Твои опущенные плечи
И неоконченность главы...
По звездным тропам, по дорогам,
Свой восковой осыпав след,
Мы параллель от дома к дому
Проводим через много лет.
Порочны разочарованья,
Но их вдыхая аромат,
Ты будешь помнить очертанья -
Весенний дым, цветущий сад,
И бесконечность расстояний,
И невозможности утрат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45207
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.11.2007
Нечто неуловимое,
Нечто переходящее,
Южным ветром гонимое,
Никуда не спешащее,
Нечто зыбкое, тонкое,
Беспросветности полное,
Ароматное, томное,
Нечто знойное, вольное
Светом спелым и солнечным,
Абрикосовым, праздничным
До конца не оконченным,
Чем-то пряным и пряничным
Обернется и скроется,
Удивится и спрячется -
То ли в землю зароется,
То ли в море закатится...
Только взглянешь - и вспомнится
В снежно-белой прозрачности:
Цветом спелым и солнечным
Лето с нами прощается.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45205
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.11.2007
Только дождь и прохлада
в седые уходят туманы,
Только пламя свечей,
обожженное отблеском дня
И бездонное небо в горячих стеклянных
стаканах,
И глаза облаков, и копыта гнедого коня...
Если к вам звездопад
неожиданным светом нагрянет,
Скроет строчку стиха,
уплывая в вечернюю муть,
Я вернусь вашим сном, как таинственный
сказочный странник,
Чтобы было легко
в голубых облаках утонуть.
Будет вечность чиста впереди,
будет долгой дорога,
Этот путь в неизвестность,
упавшей звезды поводырь,
И огнем ваших слов
неподвижно,
волнительно,
строго
Осветится на миг
тихой жизни бескрайний пустырь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45203
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 06.11.2007
Як довго іноді листів чекаєш!
А їх немає!
Час біжить поволі,
Спливає в небуття,
надходить осінь,
Надходить туга
І потроху пам’ять
Ховає спогад в темну комірчину,
І спить, сердешна, безпробудним сном
Що тут поробиш!
Серце – наче скриня,
Коштовностей і мотлоху доволі,
Прибрати нікому,
Тому безладдя й хаос
Панують в нім...
Чомусь листа немає...
Ні, листя є –
Он, падає з дерев.
Листа ж нема.
Неділю? Місяць? Рік?
Чи кілька днів?
Яка різниця врешті!
Надходить осінь тиха.
Я чекаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45164
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2007
Не клич мене у вирій,
Не клич, не полечу –
З тобою, любий, милий,
Я серце відпущу.
Нехай воно з тобою
В далекий лине край,
Хай топить кригу болем,
Не клич – і прощавай!
Без тебе я, без тебе
Зустріну листопад,
Самотнім буде небо
Де зорі мерехтять,
Холодним, наче мармур,
Страшним, неначе склеп.
Я посміхнусь безхмарно,
Я побіжу у степ –
Останніх квітів гроно
Ти знайдеш на вікні,
Зігрієш їх в долонях –
Як радісно мені!
Не клич мене у вирій,
Не клич, не полечу,
З тобою, любий, милий,
Я серце відпущу.
З тобою буде вітер
І посмішка моя,
А ще осінні квіти
Тобі дарую я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45159
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2007
Заростає стежина зеленим мереживом часу,
Чорнотрав’ям негоди, безмежжям зимового сну...
Шлях до хати дитинства
нестиму, неначе прикрасу,
разом з сонячним ранком
і пахощами
полину
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2007
Что может быть хуже,
Чем жить в одной луже
С такою же сирою
Тварью бескрылою,
И, вечно дрожа о своем пропитании,
Смотреть на подобные же
изыскания?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45090
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.11.2007
Люди уходят в ночь.
Остается тревога за них,
За сердце свое,
что бьется со скоростью
ветра,
За обиду немого стона,
за время и километры
Люди уходят в ночь
и не знают
Что душу чужую
они забирают с собой -
Чужую, седую от вечных разлук,
Но ждущую горячо,
что вот - раздается стук
И дверь открывается
настежь...
И вы возвращаетесь.
Гаснут
Окна домов.
Ночь.
Чье-то сердце не спит - ждет
Возвращения ждет, и не верит
Что никто не придет.
Лгут
И часы, и слова - лгут
В этом кроется правда,
ожидания суть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45089
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.11.2007
Я с тобой не прощаюсь.
Кто знает,
быть может мы встретимся где-то;
Изумрудное лето, червонного золота осень
Промелькнут не однажды,
Покуда бессонным рассветом
Вновь сойдутся дороги, и ты с удивлением
спросишь:
Как свершиться могло
это чудо надмирное дважды?
Мы расстанемся скоро,
С улыбкой чуть более грустной,
На балу мирозданья найдя себе разные звезды,
И, покаявшись снова
Над памятью полог опустим,
Будто занавес солнечный в день беспричинно
морозный,
И опять я покину тебя -
не прощая, но и не прощаясь.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45088
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.11.2007
Квіти засмучені на полотні -
Справді були, чи наснились мені?
Дивляться ніжні обличчя у скло,
Паморозь думки стискає чоло
Небо вгорі відзеркалює сніг,
Морок приховує сльози рясні,
Вітер колише омріяні сни
Квітів засмучених - на полотні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45039
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2007
У мене про тебе багато віршів,
У тебе про мене - лише один.
Той горя не знає, хто пише
про інших,
Про сни і життя рослин.
Я вже забула слова і рими -
Надворі періщить дощ;
Візьму парасольку, піду
до Риму,
Ввійду в перехрестя площ,
Гукну до людей, щоб усі почули -
"Його я забула.
Вже."
Я вільна від тих, хто слова,
як кулі,
Для серця свого береже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45038
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2007
Гранатовый сок в хрустале
опрокинутых мыслей -
Ей скоро шестнадцать,
я думаю "О, бытие!",
И зеркало дверь растворяет,
и падают листья,
И грани стекла, рассыпаясь,
горят на столе...
Я не успеваю
покинуть чертог поднебесья,
Реальность моя
надоедливым жалом свечи
Вонзается в призрачность,
и неприемлемой лестью,
Униженной жалостью
еле заметно горчит.
Что есть пустота?
Отрешенная лиственность слова,
И привкус травы,
и дожди на озерном стекле...
Что есть неизбежность?
подростки не знают такого,
Ей скоро шестнадцать,
и заново все на Земле.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45037
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.11.2007
Місто так тебе кохає, як ніхто не здатен більше...
Ти його здобич, його віддзеркалення, його кров.
Воно кохатиме тебе до смерті, але не сподівайся,
що твоя смерть його засмутить...
Очі в міста – мертві очі
Думки міста – як пустеля.
Ти прокинутись не схочеш –
Погляд втупиться у стелю.
Ви з ним котитесь повільно
До нестямної безодні
Завтра місто буде вільним,
А сьогодні вмерти згодне.
Вітер гонить сиві хмари,
Сиві хмари над дахами –
Ніччю темною примари
Розлітаються птахами
Дивний той танок – останній
І тебе тепер немає.
Знаєш, що таке кохання?
Це коли один вмирає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44943
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.11.2007
Я пишу Вам с острова тоски -
Здесь уже три дня не всходит солнце,
Ветер нараспев поёт стихи
О судьбе и обручальных кольцах…
Я блуждаю в зарослях травы,
Горькой от сиреневой прохлады,
И не знаю, как живёте Вы,
Что у Вас, и кто там с Вами рядом?
Знаете, не тяжко быть одной,
Тяжко в одиночестве иссякнуть,
Становясь малиновой луной
И теряя в ней себя по каплям.
Даже света больше не хочу,
Темноте скитания дороже…
Впрочем, о печальном помолчу,
Или расскажу чуть-чуть попозже.
Вы спросили, отчего я здесь,
Это ссылка, или покаянье?
Остров мой – воспоминанье весь,
Сплошь одно моё воспоминанье!
Я теперь смотрю издалека –
Здесь всегда темно, тепло и тихо.
Остров мой – безумная тоска
Или же отчаянная прихоть…
Но «прощайте» всё же не скажу,
Может, скоро встретиться придется.
Да, и об одном Вас попрошу:
Вышлите сюда немного солнца!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44942
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.11.2007
Когда мы c осенью вдвоем,
Вдали стареет наше лето,
Где, занесенная песком,
Стоит стеклянная карета…
Ржавеет чудный наш закат,
Морские волны пахнут пылью,
А солнце в тысячу карат
Как переспевший фрукт, прогнило…
Мы зиму ожидаем здесь –
Ей платье шьем из перламутра,
И торт печем, который весь
Глазурь и сахарная пудра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44941
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.11.2007
Когда наступит час затменья
И звезды скроются из глаз
Под шорохи листвы осенней
Уйдут последние из нас.
Той ночи песня вознесется
Под колокольный светлый звон,
Земля на части разобьется,
И снова будет мир спасен…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44719
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.11.2007
Рыцари, где ваши ржавые латы?
Рыцари, где ваши старые кони?
Ветер в карманах, кольчуга в заплатах,
Стан, изогнувшийся в рабском поклоне...
Где ваши дамы, стихи, подземелья?
О, эта странная жажда скитаний,
О, эта жизнь в лихорадке видений -
Слава и совесть старинных преданий!
Ваши мечты поднимают на крыльях
Душу с ее чревоточиной быта...
Рыцари, рыцари - прахом и пылью
Станет то время, где вы позабыты...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44718
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.11.2007
Измученным холодом,
заученным жестом,
обрывками фраз
Войдет в твое сердце,
в тяжелые пропасти
глаз
Изученный
многократно,
осипший от слез,
успокоенный звездами
вечер -
Творец беспокойства
и грез,
свидетель прощанья
и встречи
Огромной,
как счастье,
безмолвной,
как скорбь,
беспредельной,
как ангельский голос
Встает пустота
на пороге
невзрачных обид,
И зреет, как крик
опустевшего вечера
колос,
Безжизненно, громко,
с надеждой
на завтрашний день
И с верой
прошедшего дня,
НО, если
на дне твоих слез
остается хоть капелька правды,
никто не погасит,
никто не задует огня,
горящего сладко
в часах
беспощадного времени,
безграничного короля
над ныне живущими
звеньями,
Которые, объединяясь, образуют живые моря
Если бы так же вы
видели,
слышали,
осязали
Пульсацию вечной
материи крыльев,
Как видите,
слышите,
осязаете
звон битого хрусталя,
Огонь бы горел
бесконечно
в часах
беспощадного времени,
безграничного короля
Скажите, разве не нонсенс –
часы времени,
вены пульса,
и прочие строчки без рифмы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44717
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.11.2007
Ничем не прикрытое
счастье
Бродило по улицам ночью,
Смущая пугливых прохожих
Задумчивым видом своим...
Злорадно оно хохотало,
Выскакивая
на дорогу,
Хватая за уши ворону,
Икавшую мирно во сне.
И думало странное счастье
Кому-нибудь вдруг пригодится,
Понравится чем-то кому-то
И денег чуть-чуть одолжить.
Пойти и купить себе платье,
А может быть плащ или свитер,
Немного развлечься и сделать
Подарок себе самому.
Ничем не прикрытое счастье
Бродило по улицам ночью,
Стуча одиноких прохожих
По их одиноким башкам.
И было невесело счастью
И было ему неприятно,
И холодно, и неуютно,
И очень хотелось поспать.
А только наметилось солнце,
И птицы завыли в березах:
Исчезло печальное счастье
С печальной своею мечтою
И грустной своею улыбкой,
Оскалом на добром лице.
Кому уже плохо, прилягте,
Кому одиноко - засмейтесь.
Не стоит пинать крокодила,
Покуда он вашего дядю
Не полностью переварил.
Зачем же мешать крокодилу
С чудесным таким аппетитом
И маяться по пустякам
Ведь может озлобленный дядя
С оторванной левой брючиной
Так просто лишить вас наследства
За то, что его вы спасли
Без спешки и лишнего шума!
Послушайте добрых советов,
Спокойно плывите по жизни:
И Ваше забытое счастье,
Ничем не прикрытое счастье
Однажды за вами придет.
И Вы ему купите платье,
А может быть плащ или свитер,
Останетесь преданным другом,
Соседом и братом ему.
И вместе по улицам ночью
Бродить до рассвета заставит
Безмерно счастливое счастье
Ничем не прикрытого
вас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44605
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2007
Застилает пелена
Город утренней порой
Теплый дождь сочится с туч,
Будто слезы или кровь
Мох дождя на крыльях крыш
Вырастает в миг один,
Исчезает в миг один, -
Темен, грозен и могуч
Тучи серый исполин,
Сокрушая глыбы звезд
И созвездий валуны…
Жаль, что ты сейчас не спишь!
Спи, к тебе придут, малыш,
Удивительные сны...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44604
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2007
Опять не отражаюсь
в зеркалах
Огромной комнаты,
в которой все часы
идут по-разному.
Прозрачный воздух чист,
он клены тормошит,
неторопливо
спускаясь вниз.
За окнами моей гостиной
– дождь
И вечер,
весь в разводах луж,
как птица после долгого полета,
садится на крыльцо.
Кто знает тишину,
нарушенную скрипом половиц,
и вздохом тени
в призрачном стекле,
тот знает счастье.
Mедленно кружась,
скользят огни
по скользкому паркету
куда-то вдаль...
Им хочется звенеть,
переливаться в отблесках воды
и видеть сон
о странстивиях земных,
Принадлежа звезде
своих скитаний,
и заблудиться,
сгинуть до зари
В глазах задумчивых
случайной горожанки,
идущей в ночь,
по трассе,
напрямик,
через дома
заснувшие,
и двери
закрытых комнат.
Среди них - моя.
В ней все часы идут по-разному, а я,
сжимаясь
от предчувствия
и мглы,
О чем-то думаю...
За окнами моей гостиной -
дождь,
по каплям, задевая ветви кленов,
неторопливо
уплывает
вниз,
xуть слышным,
истончающимся
стоном
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44602
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2007
А тоска опять уводит
В Зазеркалье-подземелье,
А тоска опять находит
Хуже всякого похмелья:
То, что было или будет -
За закрытыми дверями.
Мне чужие снятся судьбы
Долголунными ночами.
Взгляд поймаю за спиною
В отражении стеклянном
Я не становлюсь тобою,
И, наверное, не стану.
Как по-новому наивны
Наши тени на асфальте -
Чуть серьезно, чуть картинно,
Только краски не смешайте!
Я задумываю встречу,
Ты задумываешь лето,
Спросишь что-то, я отвечу,
Разлетятся слов букеты...
А тоска опять уводит
В Зазеркалье-подземелье,
А тоска опять находит
Хуже всякого похмелья
Затеряюсь в переходах,
Крытых снегом галереях -
Будет год лететь за годом,
Приходи за мной скорее!
А тоска опять уводит...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44563
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2007
Наваждение ночи
к утру исчезает бесследно.
Гаснет пламя внутри
обожженных тоской фонарей,
Город выжил опять,
город смял оболочки теней,
И из тысячей окон откликнулся
песней победной.
Вот идет человек. На снегу остаются следы –
Как свидетельства тяжести,
и нелетучести
тела,
Солнце виснет над крышами
ягодой приторно-спелой,
И летят на ветру
капли розовой талой воды.
Всё встаёт на места,
обретая свои очертанья,
Просыпаются птицы с глазами
из синих камней
От прозрачного щебета
станет немного теплей –
Даже воздух морозный не сможет замедлить
дыханье.
Распускается день,
словно первый весенний цветок,
Как хрустальный бокал
на сверкающей радуге стебля:
Он готовится к ночи,
которая станет последней,
Сочиняя ей оду
из нескольких маленьких строк.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44561
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2007
Я осталась одна,
У черты наступившего века...
За окном – снегопад загустел, как молочный
кисель…
Никого на Земле.
Ни единого нет человека,
Только ветер и ночь –
белым светом прирученный зверь
А в стеклянных шарах,
Над домами из синего воска
Тоже воет пурга,
И колеблется пламя свечей.
По бумажной дорожке,
Как эхо, наивной и плоской,
Проложили следы
Миллионы муляжных теней.
Может кто-нибудь ТАМ
Так же тихо сидит у порога,
И позёмка шипит,
Извиваясь у самой двери –
Кто-то в домике синем,
Кому наподобие Бога
Там, за небом белесым,
За куполом, кажемся мы.
Люди в снежных шарах –
Чуть встряхнешь, и опять снегопады,
И опять темнота
Наползает в мерцающий свет,
И единственный дом,
Где всегда будут путнику рады
Души в теле из воска,
Живущие завтрашним днём.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44560
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.10.2007
Оборвать разговор
На раскрытой странице
Я не страж и не вор
Я – свободная птица
Этот дом и пустырь,
Теплых звезд изумруды
В коридорах пустых
Оставаться не буду
А войду и замру
На пороге, у двери
Будто снова умру,
Будто снова поверю
В мою прошлую быль,
В мое бывшее время,
Где так хочется быть
С неушедшими, теми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44468
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.10.2007
Пролетает нетопырь -
маленькая мышка,
А в руке моей - Псалтирь
правильная книжка...
Ненавижу этот мир,
Где святое - лживо,
Но вдыхаю, как эфир,
молча, терпеливо...
Если вдруг придет опять
муза-Вдохновенье,
запишу в свою тетрадь
это откровенье...
Если вдруг случится так,
Что уйду не к сроку,
память, подпевая в такт,
соберет в дорогу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44454
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.10.2007
Що знаєш ти про мене,
бентежний вітре,пелюстковий подих мрій,
Безсоння верболозове, зелене
сховавши під недбалий помах вій?
Чи я його очікую даремно?
Скажи, якщо ти схочеш говорить,
а ні, -
З тобою разом
змовчимо непевно,
занурюючись у травневі сни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44453
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2007
Дочекайся, милий!
В горобині ночі
Де безмежжя лине
В трави донесхочу
Я приду до тебе -
Думкою, чи словом,
Спаленілим небом,
Птахом веселковим
Сни мої здалеку
Прилетять із вітром
Сни розгонять спеку
Росяним повітрям...
Сумно в самотині
Спогади збирати -
Повернуся тінню
Казку колихати.
Дочекайся, милий,
Пригадай як схочеш -
Білих квітів килим,
Горобині ночі...
Пригадаєш - знову
Я приду до тебе
Птахом веселковим,
Спаленілим небом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44452
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.10.2007
к о ш к а мяучит из подворотни.
Оборотни
шастают там в темноте,
и те
БЕЛЫЕ ПРИВИДЕНИЯ
кошкиного невезения...
Кошке мерещится Дом.
В нем
белого, теплого молока
река,
огонь, шесрстяной клубок,
а здесь
нечего есть...
черная кошка,
гладкая шерстка,
у подворотни - оборотни...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44402
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.10.2007
Ливень скучный и серый
играет на клавишах кленов
День воскресный окончен,
но это лишь видимость сна
Кто живет в городах
Желто-красных и Сине-зеленых
Тот почувствует тяжесть
на нежных осенних висках
Это тяжесть тоски,
тяжесть черного в мраморно-сером
И наверно не зря
от усталости падает дом...
Ливень скучный и серый
в разломанных линиях нервов
Застывает и бьется
Как алое на голубом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44401
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.10.2007
Тиша в лісі пливе,
споконвічна, неторкана тиша,
і голубить зорю, і спливає у літо, як сон...
Боже, дайте снаги, щоб відчути, як в темряві дише
Вже минуле моє, ще прийдешнє, і мрії полон...
Хмара спокою, мить, і рожева заграва світанку...
Ви величні, як марево, дивна, заквітчана ніч!
Що зробити мені, щоби знов у хвилястім серпанку
Ви з"явились мені нескінченним наваллям сторіч?
Що зробити мені, як приспати скорботу і тугу,
Невмирущу печаль, що живе за кордоном надій?
Двоє крил, і поринути в спокій, де друга
Прокидається ніч, де надходить в троянді моїй
ясноокий туман...
Наче все те було, та не стало,
За прадавніх-давен,
не тепер,
не тоді,
а колись...
А спокою і вічності
буде до відчаю мало,
поки житиме поруч
сліпа невгамована злість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44397
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.10.2007
Изморозь. Занавес, Морось.
Кружится птицею страх…
Вместе? В забвении? Порознь?
Звук застывает в руках.
Дверь, пустота и бесснежье,
Дым за порогом и свет
Где ты, рассвет безмятежный,
Павший в растерянность лет?
Лица склоняются ближе,
Взгляды - осколки стекла
Режут и ранят, но вижу:
Сами сгорают дотла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44309
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.10.2007
В зашторенной комнате день или ночь?
В зашторенной комнате прячутся тени,
Но нет никого, кто бы мог мне помочь,
Меня окружает толпа привидений.
Все входы и выходы заперты здесь,
Я в доме, который корабль межпланетный -
Вдыхаю давно ядовитую смесь
Исполненных кем-то желаний заветных.
В глазах отражаются вместо зеркал
Печали и радости судеб далеких
Я здесь превращаюсь в чужой идеал,
Такой совершенный… такой одинокий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44308
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.10.2007
Будь отстранённа и легка
Моя вечерняя дорога
Ручьями спелого песка
Проистекая от порога...
Безумна будь, и будь нежна;
А если вдруг тебе приснится
Что в путь отправлюсь я одна,
Пусть этот сон не повторится!
Мы будем вместе - я и ты,
И кто-то третий, с нами рядом
До самой черной пустоты
спускаться,
снисходить
и падать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44307
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 28.10.2007