| Сторінки (1/50): | « | 1 | » |
єтх прогормашає на безсліповій вогнярві ласієчка
возула прогультяє дармозбожелість моруляга крамієчка
чарвиче перебрає мележеворне каланвова бісквієчка
наротоголеще бурнегаром павучурава сукроябнієчка
чуль зболожів’я уречебле жреявогналим грілозомлієнка
пужно завиживослиє порізічає димилевом розчмогієнка
фряврой племодівузеї вокресноме кругвань зачеріщаєнка
вузлопрочокає безсластівове жилля заритсає мавостаєнка
помиловості родомоночка радодуляшка окрійная жлопурійка
добронаждує вотромар привчасонену друймцю ігозвіроперійка
висумуча юрволазна ручотерна цесарка іжч гойдоптарівка
заручальва борогальвна куровчанка мучатрає в лорайогинкха
баборницьками злухутинками щедроскає цуронівку марлюринку
біоктетом хрескає благолодоря пломежинає золоторинку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444587
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 21.08.2013
Рік у рік сичить сузір’я родимок на повних грудях Землі. Фонтани.
Розіп’ятий пристрастю надр, вихоплює дві мімічні туманності.
Більше одним, але менше семи надрізаних цукатів на віщій брамі,
роззувся і пішов крізь чар за орнаментами затятої тридцятості.
Розіпнуті циклони не вперше толочать гріхи по червоним роздоріжжях.
Шарудять реставрації зігнаних голубів з цілунків. Прісний солярій.
Шелестким небокраєм розлога вода тримає небозвід над ризами.
Ніжно-білими мілинами тече приручена на примус Річка-Нежиття.
Цитьте! Мале нещастя тіпається на феєрії в сопілках Тітітаки.
"А що? –/М’ясна напівмла/ - O, мій причет розпер навіч душу?
Урочий потоп чавить білу лаву в охочу річку і напоює мертвяків.
Очамрілий кратер вибухає, обласканий і ошуканий медузою.
В огрядності перл пречисте охрястя свіжих охабнів фонтанів.
Надпекучий нектар охоплює облицьовані ніздрі Землі і тягне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444033
рубрика: Поезія, Сонет, канцон, рондо
дата поступления 18.08.2013
[b]Людиnеmа[/b]
Свільт-Вержебур взоярілий
здровж глоpбій
ядухлан.
Медом’ятохлібить зірконець
з-прех роїнь
чароклань.
Прокроперейни
вичаривидиться фіброжців
вікісовугач.
Над-Роз-Спасем пастопоралять
щедряблука
у сокрончаль,
рознямикинувшись
в либульчу
незвероліїв
хріщань.
Із жоройнця
хмаробаяться - вертогоряться
гулі-ріки.
Каландроленці
заперерамалили
бузігмоляві сіки.
Голерам’ять
смуюгроледні міхи,
обезкровіляні ір’яціки,
Голізіркорові
тарантузапущі,
мробіки-чіпфузоріки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443999
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.08.2013
[b]Я - жертва суспільних благ[/b]
Я – жертвую свої блага на привілеї поета.
Жертвую кожному усі наявні довіри
і в цьому моє щастя жити зараз, а не колись.
Я витривалий у стосунках та взаємних зобов’язаннях,
тому радісно нидію у непривласненій мережі
заради обігу своїх інтелектуальних надлишків у думках.
Відтак я, неперенасичений комунікаціями,
при складанні договорів між авторами-власниками.
Скнію на відчуженій власності слів, бо я – поет.
Животію на безпечних резервах та консервах.
Живу без сальних і потових залоз у чистоті,
бо маю соціальну потенцію на будь-які вірші.
Я – регулятор у прийнятті рішень інтелектів,
тому непривабливий для пройдисвітів
із державних та банківських установ.
Нав’язую волю свою тим, хто добре
Розуміє енергетичні проблеми у привласненні
якнайбільшою частини сукупних благ
і соціальних статусів з великими привілеями.
Я, справді, поет, бо паную у різних зразках
свідомості, емоцій, ейфорій, екстазів, нірван.
Я, справді, загрозлива міра для домінуючого
капіталу грошей у сфері обігу та обміну думок,
бо володію великим ресурсом добрих слів,
якими постійно жертвую усім тим, хто
не привласнює суспільні речі на периферії,
діставшись центральної ієрархії влади
у розподілі надлишкових благ на саму себе.
Я граю словами на виграш з тими,
хто завжди нав’язує своє розуміння
після задоволення потреб на свободу слова,
легко управляє сурогатними видами
інтелектуальної власності на мої твори.
Я думаю, що вам зрозуміло, як керують долями.
Ось чому я - неугодований на державному салі,
а суспільний, беззахисний поет із Вінниці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443545
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 15.08.2013
[b]Розпізнавання слів у вірші[/b]
Вельможні слова – іпостасі – спонукають мене до молитви.
У цю мить слова-межі – милістю Бога чують вірогідно усю душу.
Свідомі слова-цінності – об’єднують чіткі підходи-слова.
Оточені правдою інтереси-слова – протиставляють слова-душі.
Ймовірні творці-слова – відтворюють всілякі слова-мотиви.
На противагу слова-ресурси – мають характер і гордість віри
у способах вибору благодаті живого вірша.
Хазяйновиті слова-володарі – створюють знамення притчи.
Незвичайні спільноти-слова – здатні на силу любові.
Принаймні, у цьому штучному віршику відповідальні слова
суперечно конфліктують з позиції захисту
сфер впливу на щирий Божий дар моєї
обачності, премудрості, порядності, відвертості.
Великі слова-сентенції завжди зацікавлені
отримати співчутливу луну у віршах,
особливо, зачаровують після помсти і гніву
при розподілі реального психологічного насильства
або примусу читача до довіри чи до розчарування
чи то інтелектуального жаху чи то морального звою .
Відтак у живих віршах виникають вироки совісті,
Задушливі плачі, жорстокий сміх, слабкості свідчень.
Зміцнені слова миру прагнуть середовища героїв,
в якому генеруються колосальні зусилля духів.
Жорстокі слова війни шукають критерії образних уявлень,
Слова-тризни – утримують лозунги та символіку похвали.
Просіть міцні і крилаті слова-секрети,
вони нав’язують ідеї на межі свідомості.
Ганебні слова-закони – це мовчанка чесності серед чуток.
Любіть найліпші слова-надії, що звинувачують долю на волі.
Активні слова-мотиви зловживають диявольською практикою мук.
Майте короткі слова-насолоди – це дозвіл на перерозподіл удачі.
Слова-впливи розщеплюють силу емоцій читачів на каміння.
Одне зауваження, втілені слова-вороги у стислому вірші
регулюють радісні примітки у словах-принципах.
Слова-противаги – відпускають солодкі спокуси віруючим.
Не зайві слова-речі, якщо дозволяють приємні цінності душі.
Загрозливі слова – гріхи засвідчують пам’ятки вини, зла.
Відчиняйте душу словам-сповіді,
вони здатні на покаяння за власною волею.
Усамітнюйте принагідні слова-причастя,
які глаголять дотеп, істину, досвід, добро.
Даруйте магічні слова-казки, що жартують
з тонкими натяками на кохання, на мудрість.
Іронізуйте гармонійні слова-хвилі,
які зчиняють комедію із дріб’язків щастя.
Шукайте запеклі слова-заздрісники,
бо вони виглядають добрих поетів
на великих привидах руйнівної слави, суєти.
Уживайте слушні слова-мрії – це зазвичай тіні душі,
що шаленіють від озброєних примар.
Аплодуйте щедрим словам-ваганням, що схожі на музу історії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443544
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.08.2013
Світ за очі ведуть тебе до волі.
Звенигора – цей перевал високочолий.
Притулок цнот затиснений в неволі,
а обертас поштивий у доборі.
З причин інсинуацій – intermezzo!
Як інфантильна першого криївка
заграла коліщатком так, що плесо
білих акацій стрепехнула цівка.
Потвори в люстрах поглядів барвисті
мандрують в щасті сорому і ґвалту.
Відверті, сутні, ніжні, урочисті
вже дурисвіти розпалили ватру.
Розкрили цноту перещеплені в раю,
У пеклі крильцями прошелестіли чари.
Я сам один, я – явлений в саду,
течу з-над зойків в рій йоржких коралів.
Зрекла мене любов поміж пручань.
Як солодко зітхає у тремтінні
воля моя, від котрої ридав ж
опісля, як зіграв палкі хвилини.
Обвив і втамував лелійні мури.
Ніяк за волю віддалася доля.
Струнка і повноцвітна, спрагла Люлі,
твій пояс оперезала Світоля.
У мандрах слів дим любощів осів.
З п’янких утіх розбурхав все виснажне
хмаринне лоно орхідейних вій,
спокусами найдужче не зав’яже.
Медовий сік на білі перса збризнув,
І тричі вутлий пух весняних крапель
мушлинками зросив вуста, звільгнув,
зірвавши перлинковість сонця навкіл.
Я тебе зрікся після насолод.
Звенигори незнанні перевали.
З небесних переплетених долонь
розривом серця мою душу палить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40679
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
УСІМ ЦЯЦЬКОЛОВАМ
Стривожена, розітнута, розкільна,
аж синій терен в реп’яшках.
Поезія – в угарах тьмяно-вільна,
без страдників – ув’язнена в душках.
Самозаймиста, тьху-тьху, насолода
укоськала уздечковий стоп-кран,
у сантиментів – цукор цяцьколова,
шальварок саморозпадів, – стоп-кадр.
Щасливих захищає параноя,
і шури-мури з музою. Шкряб-шкряб!!!
Шкірозамінник, щоб не знати горя,
запитлювати треба в горлі кляп,
аби письменниця не в пала у напівморок,
у порок.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40678
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Свояк, себто свояцтво Бога,
для світозорого, не – маска.
А хто, серйозно, в серпоногах
силач на світозорих ласках?
Загадочка!!! Алегорично
загиджена, немов загибла,
і завошіло-аритмічна
задихана, задерлась рима.
Загривок у мого Пегаса
загус серед твердих пород.
Яким поетам-нелегалам
твій розкладайка-віршопот?
Халепа слів, хабар – не міряв
до колотнечі, тлуму й віянь!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40677
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Ти відкинула руки.
І вітер чомусь змовк.
Ти запросила мене до себе на каву.
І тоді на рукава твої зійшов
Чумацький Шлях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40676
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Хто дав тобі вуста
хлопчик з вишенькою в очах?
Навіщо так філігранно
торкаєш мій КОРАЛ?
О, без дна твоя душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40675
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Навколо темно.
Тільки крики кажанів
та коси верб в солодких подихах
часом порушують тишу
закоханих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40673
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Стає на ноги той, кого тримав
перевертень для праведного рою.
Щоб не здригнулася твоя мала рука,
іди, мій мацюпусінький, додому.
Там і підріжуть, і розтроять язика,
щоб відспівав ти біль у власну ятрань.
В згустках пісень оплакує музика
народ свій. В маціпусінькім глаголі
знайду тебе не покаліченим,
бо ти вже сам у змозі це промовить,
на повні груди взявши біль землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40672
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Я задурно ходив за тобою,
на бандурі грав тільки нурти.
То було, закоханий в Трою,
вилітав із власної куртки.
А то здуру брав твій пазурчик
і молов всіляку окруху.
А ти, мов снігурка з ажуру,
тихо маялась на авантюру.
Ой, амурні ошурки, курсистки!
Скільки я на бандурі зіграв!
Доки душу твою розвівши,
всіх натурниць в окрузі пізнав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40671
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Віро моя, злетівши з плахи,
позоль мій дух, який зберіг!
Бо з вуст моїх зоряні птахи
летять в супліддя прірв – за ріг.
Там птиця все життя спинила,
бо наречена, як первак.
Там в луговині смерть вчинила
тіла, в яких мене нема.
І там, де суд вчинили друзі,
мене манірно впізнають,
а в ролях ходить вій наруги,
тягнучи по могилах плуг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40670
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Здригайся мій сороковуст.
Повівся скоморох на зорі.
Грає на скрипці златоуст!
Моя душа не знає долі.
Ох, розмальована, прокруст,
Гойя! Не плачу – торжествую!
Цить, гусельний золотовус,
грай поцілункам біль благую...
Ой, враже, ні в мені – в землі
сонячний голос. Маю дужий.
Всесильний Прокрусте, на, ріж
серце, в якому вільний всує.
Бо я не плачу на життя …
Я торжествую, я безсмертний!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40669
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
А тож, я – голос, логослов.
Довкола рога прах зайнявся.
За що страждав, за що боявся?
Ранок, я воля, ай, – Асоль.
Айда! Яка взяла морока.
Роса, мов гойя, на волах.
− Агов! − волала зла сорока.
Асоль сховалась, позаяк
сам бородай, – як, сатана,–
перелякався пса страмного.
Отож дорога прямо на
страждання, знай-мо, за якого
жовта комаха гарно грала.
За що тут полягла голота?
А зло з добром, як у псалмах,
жвава нагайка – Божа нота.
Біля джерала пахне м’ята,
а в чарах – золота пора.
сонце, я ратай, в моїх мандрах
о-мана–санна, – голова! –
За що карав я гострослова?
Птаха продав, сховав коня.
Палала в образах простора, −
вогняна кров прямо в очах.
Стояла в паволоках ставна.
Ясоль, а то ж, сум взяв на жарт.
Піднявся жар − уява славна,
в словах – кохання, в чарах – яв.
В очах – оздоба, тай, простота.
Для чого понт, на що гопля?
Якщо на ложах – Божа нота,
то й волі мало на гопак!
О-ва, запамороч рахманна!
Сполохана розгадка зваб!
Асоль, моя воля сакральна,
о, жайворова − воля-вамп!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40668
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Не залишай слідів від урвищ,
гірчитимуть весь вік смаки,
і навіть преп’янкі мушлинки
перемолотять слимаки.
Переспіває місто втіху.
Жагу не втомить тільки пісня.
Візьму у руки білу квітку,
Яка на ліхтарі повисла.
Як орхідея, ти навчиш
кохатися богів. Ламати
за любощами ніжну ніч,
яку ні з чим не порівняти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40667
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Це легке ніжне ластів’я,
все багряніє і шаліє.
Хмаринка вкрила магістраль.
Не чути водограю, мріє!
Я не боюсь глибин мізерних,
в них відображене все небо.
Лебідка в шатах кришталевих.
Луска поблискує під кленом.
Мандрує місяць білим-білим,
сховавши в дзеркалі надії.
Це горда лебідь світлим-світлим
крилом тримає мої мрії.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40666
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
В’юнка берізка перед містом.
У зелені озер всі снасті.
Б’є трясогузка, – з нею сом
ніяк не може вгамуватись.
Вітер розбурхає болота.
День – наче диво, а на сонці
серед озер одна голота
пливе, неначе мара в топці.
Акації у пінних мурах.
І перед ними дзьоро круку.
Загублена тремка бандура.
В очах кацурики від звуку.
З перлини вислизнула геть,
зірвалась щука і в момент
шусть в озеро. Бандурі – смерть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40665
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Без зайвих «ні» не зацвіло б і сонце.
На хмарочосі стрепенувся молодик.
Чи вислизну з-під гір пернатим мощем?
Хоч, як не вір, запахне гірким дим.
Лишу цю ватру, вийду я на берег.
Я від спокус все втратив, вже мені
земля з-під ніг іде у вічний пелех
на острів слів, де вряди-годи днів
вітер зірве зі скель оце намисто.
З розкішниці верхів’я буде цвіт.
Білих нарцисів не впізнає місто,
бо все набридло від звабливих втіх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40664
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Був я у раю
райським яблуком
турбував сагу
тихим райлуком
я люблю сагу
люблю сагу я
люблю я сагу
сагу люблю я
дзикучу луну
бреньком яблука
я люблю луну
луну люблю я
в затінку краю
де гілля линва
білим рай-блуком
тільки ти була
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40663
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
В саду не чути богослужби,
а там, де вир – заграла дудка.
Хитаються дядьки у дружбі,
вуста їм вигинає чутка.
Понад собором густа ружа,
блатна суспіль вагомих містик.
І п’ють блакитну сажотруси
там, де мене не оповісти.
Збудися, стужо! Гола душо!
Молися. Будь-що-будь з людьми.
А ні, то надолуж чимдужче
сили, в якій не маєш тьми.
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40662
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
здорово слово
слово оново
шолом слово
слово осново
отчо слово
слово покрово
творослово
родослово
вогонь слово
вольнослово
в одноголос
хор стоголос
слово солом
хором слово
світлослово
здорово слово
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40661
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Зникаю просто, як зникають зорі.
А смисл того, як я відчув себе?
Я – не повірив в це, бо тільки хворий
просто без смислу сам собі живе.
Отак порожні в мене мої очі,
забув я їх, був я отут не я,
Ніщо – і все. Не треба бути гожим,
а треба жити, бути, як – земля.
Гойдаюсь в прірві – витісненій морем,
в останнє рушу битий, власний шлях.
І тільки крок під невимовним горем,
лечу у прірву, і горлаю: я-а-а!
Упав на шлях волошок і барвінку,
На моїй шиї висохлий вінок.
Шкарубкий подих білосніжних квіток
залишив по мені один ковток.
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40660
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Палко жарко досконало
Слово ралом світ орало
Все калилося опалом
Напиналось опахалом
І забрало піднімало
Калатало деренчало
Духом коваля клепало
Заклинало і лякало
Жаром слово зачиналось
Що з одного що з другого
Спокон слово богослово
Слово важне і звитяжне
Зір давало долю звало
Сповідало заражало правдослово уражало
Кровослово родослово
Кредо колос і основа
Моє чадо і свічадо
Надра радощів і ладо
Спадок мій і мій порядок
Дух і ядух дуб і падуб
І причина і надсада
І принада і порада
Щедрослово пророк слово
Мій нащадок ладослово
Спокон слово ділослово
Спокон слово любов слово
2006
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40659
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
Біля джерел так пахне м’ята,
там в чарах – золота пора.
Сонце, як ратай, в моїх мандрах
о-мана–санна, – голова! –
За що карав я Богослова?
Птаха продав, сховав коня.
Палала в образах простора, −
вогняна кров в його очах.
Стояла паволока ставна,
а то ж, журба взяла на жарт.
Підняв стожар − уява славна,
в словах – коханна, в чарах – яв.
В словах – оздоба, тай, проста.
Для чого понт, на що гопля?
Якщо на ложах – Божа Нота,
то й волі мало на гопак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40658
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Заховала білі очі.
І поки мені одній
білим світлом серед ночі
білий попіл білих слів.
А крізь сльози сніг не чути.
Допотопний білий світ.
Поки жити, будеш чути,
як горітиме цей сніг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40657
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Біла жінка з білим квітом,
як сніжинка у житті,
білим полум’ям ллє світло
пише віхоли пісні.
Білий лебідь завірюхи
летить зіркою крізь ніч.
Білий світ у колі сміху.
Сніг згорає віч-на-віч.
Білий порох завірюхи.
Крила віхоли душі.
Я сміятися не смію.
Сніг згорає на межі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40656
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
ПОЕТУ
А ти іди з віршами у народ...
Іди, нечулий, без кінця і краю!
Відлюдник вільний, дармоїд, нероб!
Іди зубожений на віроломний задум.
В народі виплаче вірші твоя душа.
Духа пройме і явить правду нову.
Ти не барись, берись за лемеша,
Твори безсмертне, що зціляє долю.
Ти не відходь від простоти людської.
Як звуть тебе? Тебе відрікся світ!
Твоя душа в дорозі до любові.
Твоя душа не знає саг земних.
Тобі життя не ради світла й блуду.
В тобі одному стиснуто весь світ.
Твій храм душі це гріх усього люду,
Живої пісні від тисячоліть.
Тобі не відректи себе за блага.
Ти вже невартий власності гріхів.
Якщо ти є – то є життєва снага
Виспівувати віру у вірші.
Невже лікують тебе психіатри
Від творчості, від слова, від думок?
Невже ти мусиш жити ради правди?
Поетом бути так, як є сам БОГ!
Цей промінь сонця-серця твого роду
З його блаженства вічного життя
Йде від землі ліричного народу,
Де всім поетам Бог один суддя!
2005
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40655
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
Біля джерел так пахне м’ята,
там в чарах – золота пора.
Сонце, як ратай, в моїх мандрах
о-мана–санна, – голова! –
За що карав я Богослова?
Птаха продав, сховав коня.
Палала в образах простора, −
вогняна кров в його очах.
Стояла паволока ставна,
а то ж, журба взяла на жарт.
Підняв стожар − уява славна,
в словах – коханна, в чарах – яв.
В словах – оздоба, тай, проста.
Для чого понт, на що гопля?
Якщо на ложах – Божа Нота,
то й волі мало на гопак!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40654
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
І які дурниці, що земне – пусте!
Сонячно у серці, – жити над усе.
Біль хвилює море попри всі єства.
А це ж як приємно, – дихати життя.
Мрія і надія з чарами очей
у колисці серця, в чудесах вечерь.
І лунають ранком бреньки каблука,
довкола окола скриплять яблука.
А з яким розмахом квітне гай, буяє!
Довкола окола скрипка пісню грає.
Дивовижна повінь, золота пора,
хай кохань первісна грає все життя.
І які дурниці, що життя – пусте!
Жити і любити, – бути над усе!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40653
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Сивіють сливи осторонь від гаю.
Байдужі груші до ноктюрнів вітру.
Яблунь-химери, немов вийшли з раю,
покрили сивини білу макітру.
І не здригнеться вже важка рука,
Сховавши у палітрі рукавичку?
Вибілює сад, шпарує вітрюган
слідів кришталь під тонку черевичку.
І сонце вже не пава і не ґава.
З підливою бурульки замовляє.
На щедрий вечір циганить роззява,
не вимовив слівця, ні півслівця.
Сніжок лоскоче білі-білі скроні.
М’який мороз – і швець, і жнець, і мрець.
Кущ аґрусу завів на власнім троні
химерний Вавилон. І накінець
зимовий сад, як божий раб, не в’яже
бідовим лихом вибілену пиху.
Аристократ стареньких шат, не вже,
німий каліка не знайшов тут втіху?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40652
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
Чи сміятися я вже не смію.
Пише піснею вир душі.
Білий квіт січе веремію.
Летить зорею світ мужів.
І навіщо мені це життя?
Навіть рідна земля чужа!
Я ще досі, деколи, деяк
проживаю себе в мужах.
Чи моє життя не земне?
Тільки в серці у мене — Сонце.
Людоморе! Добро мене зве,
насьорбався я волі конче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40651
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Все навкруги не стоптано стежками.
Все навколо оспівує комар.
Червоні яблука звисають на паркані.
Янтарного намиста каламар.
Горлає мати десь там, коло церкви.
Моїм очам весь світ навпереверть.
Все навкруги здається лиш концерти.
Все навкруги іде під шкереберть.
Циганські душі, – побрала б їх трясця! –
Зчинили на галай-балай свій рай,
І нудять чудом спійманого зайця,
що драпака дав у зелений гай.
Розчорносивіли очей опуклі кухлі.
На очі впав туману сивий лей.
Все навкруги здається не по суті.
Все навколо в тумані сліз ночей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40650
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
Коли перший раз я увійшов до книги,
то згодом з неї вилетів, і так літав,
допоки моє тіло не стало книгою життя.
* * *
Слово має чари, коли дихає до доброї душі.
Слово блукає посеред живих душ
і шукає собі щасливих поетів та співаків,
а ще знаходить тих, хто володіє чарами та мудрістю.
* * *
… ти можеш жити у раю, якщо знайдеш його у собі…
* * *
доля як жриця з прозорою ниткою
по котрій ведуть відвертих до місця
де виникає ціль життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40649
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
Браслет, барсетка і кашкет.
В її руках букет сміється.
В білих шкарпетках на банкет
стрижеться рижа шансонетка.
У неї шкет з власним маєтком.
Атлет. Брюнет. Аскет. Поет.
Вся гомілетика в штіблетах.
В беретик схований білет.
У неї свій імунітет
на раритет, на пієтет.
Я зняв з очей своїх лорнет.
Суєта суєта цей блеф.
В очах небесні горельєфи
хмар сигаретні силуети.
На груддях етикет бешкетів
причетних суверенітетів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40648
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
Біле створіння України.
Серце володаря світів.
І вниз і вгору – це глибини.
Моя Вітчизна – над і під.
Як та жар-птиця серед хмар,
віра-журба моя невтішна.
Легка серед ясних стожар,
з червоним серцем Біла діва.
Вінок колосся Світомира.
Відвага світла і палка.
Їй бо, сонячна сила біла!
Народ не хоче слабака!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40647
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
встань подивись який аромат
гортензії кружляє по моїй кімнаті
і таки свята ця Божа пахощ
постій зупинись такої ласки квітів
ти ніде не знайдеш
невже ця Божа роса не варта
цілого плину мого життя
я не відчуваю глибоких ран серця
від аромату гортензії
потрошку рятую пам’ять
про нещасливе перше кохання
його не вернеш силою не будеш милим
тож я загорнув перші почуття
у квітковий сік і скраплюю ним
власну кімнату встань подивись
який аромат гортензії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40646
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
* * *
— Де ти, мій воле? Де ти гуляєш?
— Добре. Живий, жвавий, пихатий.
— А що тобі стало? А що собі маєш?
— Перелякався, воле бурхатий?
— А чи ти, юродивий? А чи сліпий?
— Я тут живу без сили твоєї!
— Ти де бродив? Де ти ходив?
— Я був в гаю, джерел пив на глеї.
— Чому у тебе гарячі очі?
— Чому гориш весь?
— Де пропадав, рогаче, з ночі?
— Ходив за каміння, поза життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40645
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Подільських руж возрадуйся мій світ.
Чар найсвітліший – зрячих і незрячих.
Із нутр і нурту повнокровний хід,
Єси не вмер у лонах еманацій.
Рай мальовничих, затишних покуть,
скіфських курганів сонцеликі луки.
І позументи мармурових крут.
Некрополі та Велесові дуки.
Тут поліровані веселки березолі
гойдають зливи подувом погоні.
Тут позавічні в позахмарах коні
п’ють голінеба млосну диво-повінь.
Тут Біла Лебідь удається в Діву,
у золоті подільського розливу
пірнає в чисте Боже джерело.
Здіймає крил чарівний мій Фіол.
В Славутича очей не позичати,
Щоб Божу силу річки розпізнати.
На подихах землі в юдольнім возі
ілювіальний янголів живопис.
По різному впадають в Чорне море
Славутич і Крилата Божа річка,
голублені небавом в одне небо,
щоб Україна сяяла і вічно
з подільських руж радів цей Божий світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40644
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
В калейдоскопі трішечки краси,
і трохи любощів – сніжиночок від тебе,
і тільки подих мій все погасив,
і надзвичайне стало за щоденне.
Вловивши чорне доміно очей
у завірюсі кольорів і кайфу,
прозора тьма засніжених речей
відледеніла у душі не зразу.
І ці хвилини випали на зорях,
що все життя висять на антресолях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40643
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
твоя білокрила врода
в озорах почута зі слів
шалено хвилююча мова
одвічна твоя божевіль
рушай по над смереки
протуберанцями крил
опалений духом нестерпний
з блиском в зигзагах рим
яка то висока надія
яка то мрія твоя
гармонія духу догідна
крилата твоя простота
Непроникливий день
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40642
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Між іншим чули
вир Тичини
З криниці грішник ліз
На віз
Від сорому
Йшли в прийми діти
Живії ледве йшли від бід
Під голод цвів овес
і тліли
хитливі діти на ріллі
І квилив рідний світ
весь сивий
Мій вічний рід
Мій міцний дід
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40641
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Живі вітри як вирій зірки
з-під крил летять вірші дзвінкі
Від мрії – тільки вищі сили
під рими – тільки
світлі сни
розмах вітрів - це мить до сили
вірші віршів - це ми це ви
скажена біль і Віль – і живі
привиди – вільнії птахи
дивись дивись
сонце з криниці
як дід і баба сива біль
біліє вирій
сині птиці
крик волі крик
– німі вірші
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40639
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
звідки звідки звідки
нині білі вишні
крихітні привиди
ідилічні й пишні
хвилі хвиль ізвиті
в білі-білі блиски
тіні вій відтінки
злиті-злиті в риски
гілки вій під зірки
вітри ліри втіхи
витріщили віки
білих вишень квіти
дівчини інстинкти
вишиті іскринки
цілі скриньки квіти
вічних вишень міти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40638
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Лусь Русь! Лусь Русь!
Тлусь-дзусь! Тлусь-дзусь!
Людську душу – в кучугуру.
Юлу в душу, - буду дуб.
Лусь Русь! Лусь Русь!
Тлусь-дзусь! Тлусь-дзусь!
Лунку сурму в лунку думку -
В круту муку збудусь в звук.
Тлусь-дзусь! Тлусь-дзусь!
Відлюблю. В тлум збучу муку.
В сумну ружу збучу щух.
Лусь Русь! Лусь Русь!
Тлусь-дзусь! Тлусь-дзусь!
Дух... вщух, вуйку, - здуру зчуд! -
Ух, бунтують блудну душу.
Лусь Русь! Лусь Русь!
Тлусь-дзусь! Тлусь-дзусь!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40637
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Серед берез мене веде Велес,
Серед небес мене несе Лемес.
Вже смерть тебе й мене не перетне.
Невже-е , земне, мене не збереже?
- Егейбе-е, ще не це є сенс!
О-О! Весне- сестре, в тебе легке серце,
мене пече від леєних очей.
-Е-ей, гей, рече і рве мене цей пек!
Пере-смерте, серед смертей пекельне.
Все ємне перейме земне.
-Е-ей, перебенде, тебе не вб’є!
Тебе й мене зверне в рельєф.
Тебе й мене не в гне цей смерд.
-Егей, невже немежене вседенне!
Тебе вже не збентеже цей фе єр.
Мене серед печер плете зелене.
-Єс-єсс! Несе через безмежне!
Тобі, джерель, вселеєне вселенське.
В мене ще хресне серце велетенське.
-Гей, гей, веселе-е! – перевесне!
Десь вверх тебе й мене несе!
Де чесне й чемне стереже земне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40636
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Повій на чорну Україну
хоробрий вітер.
Повій на білу Україну
холодний вітер,
печаль розпороши мою.
Повій та дай мені хоч світла,
спрадавна спить моя душа,
як безпросвітна.
На німоту мою повий,
скажений віє,
нехай весна моїх садів
посоловіє.
Нехай на чорних на полях
воля наївна
подивиться мені услід,
бо є невинна
свобода пісні.
Погаласуй на Україні
останній вирій,
бо ще помреш серед повій
строкатий віє.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40635
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
жінки білі тіні
білі тіні жінки
синіх ліній вії
вії синіх ліній
жінки ніжні тіні
ніжні тіні жінки
білі сиві мрії
мрії білі сиві
тиші тихі хвилі
тиші хвилі тихі
тільки прикрі вірші
істин світлі мрії
жінки живі вишні
живі вишні жінки
жінки сиві сливи
сиві сливи жінки
жінки в живім житі
в живім житі жінки
вічні ріки віки
віки вічні ріки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40634
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007
Там звуть у рай. – У нас свій рай!
У нас свій тлум! Як жаль,
що я не птах, а біль, я – сум.
Чув храм той дзвін. Як дід бив міць.
А з вуст, а з вух грав звук.
А з мук йшов струм в той світ –
у даль, де рай для всіх.
Чи я твій “ох”? А чи ми вдвох?
Бач, відь, ми втрьох!
Та я не птах, бо злет – це шлях
до тих, хто жде ще нас.
Ллє дощ над край, жде сад свій рай,
А ліс жде злив всю ніч. І я не встиг.
Так, час я мав. А хто встиг жити?
А хто міг жити? – Ні, я не міг!
Бо схим – це з мук до мук у звук.
А спів – то зваб до чар у біль.
Як жаль, що я не птах, а віль.
Хто зна, я чий? Я – міць, я – рід.
Бач, відь, все зніс, що зміг?
Але, я – птах, а ти – мій злет у путь
повз гір, що на свій зріст між глиб і меж.
А мо, я – страх, я сам не свій! Та все ж.
Як жаль, що я – не птах, а віль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40633
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.09.2007