| Сторінки (1/14): | « | 1 | » |
Покрий корою рук своїх і заховаються в порізах.
Надми у тишу слів і сподіванням марним обростуть.
Тебе немов святиню вознесуть, замолять у страхах, у мріях
І прокладуть крізь твоє серце борозну.
Ти тільки відгукнись - маленькі темні люди
Вгризуться в серцевину і виїдять душі твоїй м’якіш,
На мощі розберуть твої тілеса, храми для тілес збудують,
Потім напишуть з тебе образ і ти його сльозами окропиш.
І навіть образ твій закам’яніє мов намогильна баба,
Безлика і безправна - у святості не має прав.
Тому мовчи і не давай їхнім скорботам ради,
Залиш їх у зневір’ї, на самоті зостав.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869418
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 26.03.2020
Полиш, не рухай цвіль душі.
Освятить втома наш відхід і знівечений час
Зіб’ється з ходу, а по нім
Усохнуть оболоки і небо скам’яніє у канвас.
А ми, уже давно достиглі, наші душі перезрілі,
Засіємо ту твердь,
Щоб поночі холодним світлом наповняти хвилі,
Що змиють спогади по нас.
Потім зійде вода
І тріщин нескінченна рана оповиє спустошену місцину.
Але усе загоїться, єство візьметься купи
І рушить в нову путь із невгамовним часу плином.
Світило відродиться, обдарує життєдайним жаром.
Із мороку проступлять кольори,
А з ними звеселиться небосхилу криця знову хмарна.
Возрадуємся в спогляданні й ми.
І встануть трави по плече,
В них зарясняться голоси німої до того землі.
Їй розітне Господь нутро
І рине у простори новий люд, похрещений в її крові.
Зайдуться клопотом, зростуть народи в своїй силі
За клопотом припнеться втома
І зацвітуть вони, як ми колись, багрянцем цвілі
І прийде їхній час по тому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836983
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.05.2019
Посічені слова, обрубки сповіді собою
Живлять німотою муровані палати
І метушаться тіні, наполохані старою,
Що править цариною тліну у тридцять два квадрати.
Цвітуть запруди комунальні в снах,
Пред Вишнім свідчать спомини, перейдене рахує втрати
І присуд суду повертає порох в прах,
Хоч мертве так не хоче помирати.
А мертве лагодить буття, приспане будить.
Проте, стара солодкий припах по собі несе
Не цього світу вже і нудить
Прийдешнє. Її цей світ давно не впізнає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836704
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2019
Позаростало моє вікно зіллям дивним
І туману кошлате рядно стріху покрило,
Оберемок сусідніх хат відгорнула даль,
Дивно, як мою самоту оминає печаль.
Дивно, як прощає Господь мою давню зневіру.
Хоч, як ранок світає і зривається подих в молитву,
Зачіпляється десь в глибині коліща в коліща
І хід новий починає заіржавіле життя.
Мій з вісімнадцяти вік, мов додана вартість,
Менше наїву - краща душі витривалість,
Але, нехай вже скупі кольори і повільніше час,
Здається мені, Господь не забуває про нас.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815028
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 24.11.2018
Там на глибині в товщі земній
Де люди знаються лише не дотик
Хоч рухи зайві
Густіє тиш розшита чорним по імлі
Над нею ложа океанів
Ще пам'ятають як роса не сходить
Хоч спомини всихають
Луска з основи нагадає
І відгукнуться глухо скам’янілості душі
І кільця ці річні
Твірна тканина часу розпрямиться
Напнеться тятива зав’язок голосних
І затріщать хребти
І зойком застарілим врешті розродиться
Туга…
Хоча то лишень вурдиться дрімота
Одна під пологом
І вже ніщо не зрушить того сну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792426
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.05.2018
У темній глибині іде велика риба
І ріже човен окрай дня і ночі стиха
І сонцелике божество зійшло
Здоїть туману молоко
До сну закликано каламарів в зірчастих ризах
Вже череду нову жене стадар в небесний випас
Цей променистий світ нової віри
Лиш ранішня Аврора стріне
І тільки ми удвох ще не спимо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783309
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 20.03.2018
Поїджені тілесною іржею
Ведуть своє буття на дві окраїни.
Як відживає тіло, гуснути душею -
Єдине, що Господь лишає їм.
Допоки ж множиться в сузір’ї раку
Приплід цієї згубної породи,
Але колись зведе їх Вишній разом
У збавлення глибокі темні води.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774671
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 02.02.2018
Вінчало води й суходіл холодне тло
І лютий викорчовував живих,
Птахи спокути стерегли гріха стебло,
В опочивальню духу чередою з ним тяглись.
У височінь, де божу данину
Платили білизною, що лише кість давала,
Добротна кість людська. Той рай живився перегноєм
З тілес лушпиння, що Божа Мати оббирала.
По тім обідраних сама в гроби вкладала,
Молитвою морочила спокусу жить.
Над нею зірка в п’ять кутів сіяла
І порохом мело, і замітало те дійство забуттям століть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762353
рубрика: Поезія, Історична лірика
дата поступления 26.11.2017
Ну, що ти з нього візьмеш, з того холодного серця -
Не зігріє в ночі і навіть добрим словом не обізветься.
Не дати ради думкам і не зібратися з духом,
Бувають люди, які живуть майбутнім.
Кажуть: «Терпіти треба, воно якось зживеться.
Воно якось тай буде…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757051
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Наворожи мені плетінням рук,
Що мій вік коротший літа.
Холоне жар гілок зотлілих
І світанком вабить путь.
Благослови, щоб освятила
Ця з ночі зібрана роса
Шлях ранішній, що оповила
Асфальту бита полоса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Мій поточений шашілем рай –
Ні позбутися, ні оминути.
Знову й знову здіймають пилу салюти
Наполоханих янголів зграї.
На прокльонах замішані співи,
То хорал оскопле́них самців
Знову править у церкві моїх гріхів
І щербато сичать херувими.
У холодний липкий антимис,
Загорнувши приспа́ну Марію,
За собою несуть і стиха радіють
Що вколисати її спромоглись.
І старий в цвілі слів заповіт,
Перетягнутий грубою шкірою,
Що так довго служила мені разом з вірою,
Ліг на відкуп волхо́вних царів.
Так беруть звідусіль данину на вівтар
Правди нової, віри в тілесне,
На брамі повсталого Царства Небесного
Їх чекатиме інший цар…
А десь в саду посохлої оливи,
На смітнику старих передосвячених дарів
Цар справжній призове усіх своїх катів,
Закисне час і трапезу затіють дрозофіли.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748414
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 30.08.2017
Що то за храм, де при іконостасі затухають свічі,
Хліби черствіють і гниє вода?
Що то за люди б'ють поклони зі спини і з відчаю
Крешуть у дзвони, а з під дзвонів обсипається іржа?
Попи по сповіді викачують відпущених яйцем,
Благословляють матом і об'їжджають непорочних,
Тих хто з пороком знавсь – випалюють живцем.
Сивіє породілля, їх небожата мироточать.
Що то за мішанка старих примар і їхніх юних архетипів -
Фарбованих весталок з набубнявілими грудьми.
Що то за карнавал з розп'яттям ходунів і мімів
Під регіт дітваків і по́світ смолоскипної ходи.
Святі покійники пророцтва зригують в лице пропащим
І ті радіють з дат призначення кінця.
Прощення не знайти ані байдужим, ні молящим,
Господь у цій місцині ловить тільки на живця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734994
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 25.05.2017
Образом твоїм живу,
Аби хто знав яка важка та ноша.
Я вже нічого в Бога не прошу,
Лиш образом твоїм живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2017
Безкрайнім полем, мо́роком вночі́
Плетуть чотири, мов безкрилі стомлені ворони.
Сунуть чотири босі по стерні,
Довіку зігнуті в поклоні.
Гуде сурма, скликає все живе
Припасти до землі у трепоті, в страху́.
І вийде з берегів вода і небо вниз зійде,
Щоб стріти цю ходу.
Вітри припнуті, світила згасли і зірки,
І для живих не ли́шилося місця.
Чотири сунуть мо́роком вночі́,
Ідуть вони щоб знову розійтися.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731755
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 03.05.2017