| Сторінки (1/32): | « | 1 | » |
Піснею до вас долину, якщо знагла
Мій відтинок поцейбічний обірветься.
В ній зійду на грішну землю спрагло,
Тільки-но сльоза журби проллється.
В мірках часу й бурі швидкоплинні;
Де там бідним радощам моїм!
Недоспіване вкладу в вуста пташині,
Соловейко сповнить ним гаї.
Є передчуття, не встигну слову
Вирішальному надати гостроти.
Що ж, ізнову буду і ізнову
Слати вісті розмаїті з висоти.
Ненаписаним рядком старого болю
Передам звідтіль забутий вміст
Сподівань своїх на кращу долю,
Попри марно витрачений хист.
Нерішучих сповіщу серйозним чином
Про останній шанс уберегти
Предків персть, довіку безневинну,
Перш ніж в ній безвісно полягти.
Спокою не дам тим збайдужнілим
Напівлюдям з вірою в одне,--
Ніби вони справді вічні брили,
А навкруг -- оточення скляне.
Нещадимим вихором здіймуся,
Скільки сил у сурми засурмлю
Над тією істинною Руссю,
За яку Всевишнього молю...
***
Стоп! Заради ж цього варто ж и т и!..
Ось де радості безкраїй плин --
Врешті долі винятковість оцінити:
Я -- Вкраїни наново народженої син!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Чи гадалося, коли воно приспіє --
Осягти Шевченків заповіт?!
Не інакше, справжня веремія
Закрутила вихором цей світ.
Виднокрай неначе сколихнувся
Хвилями Тарасових пророцтв.
Не один байдужий схаменувся,
Надивившись луб'яних юродств.
Бурунами пінними Дніпро
Ввесь побрався; Стогоном і ревом
Пройняло самісіньке нутро,
Рикнуло з глибин бездонних левом.
Хто не видів -- ледве чи побачить...
У далекім відгулі набат
Розпізнає тільки щирий братчик.
Й знітиться усякий н е д о б р а т.
Україно! Русь! Прабатьківська земля!
Геній твій спочив з важливим
Твердженням, що котресь немовля
Все ж народиться і вільним, і щасливим.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912027
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2021
У тіней теж є кольори,
Своє забарвлення, відтінки.
Десь більш темніші до пори,--
Сховати ниточки-стежинки.
Десь зовсім чорні взагалі,--
Секрет надійно схоронити;
Відмінності великі і малі,
Щоб тіні між собою розрізнити.
Під вечір світлі півтони
Окраску лагідну втрачають,
Й тоді потьмарені клини
Міцної гущі набирають.
А вийде місяць повнолиций,
Довгасті тіні стануть в ряд.
Комусь у цей момент насниться
Планет навколишніх парад.
Усе відбиток має свій,
Окремо кожна тінь принадна.
Розглянусь: лиш в душі чужій
Пітьма напрочуд непроглядна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.11.2020
Кому звіряти свої думки?
Хто мої помисли осягне?
Наш вік непередбачено ламкий,
А серце змін істотних прагне!
Не завтра, вже сьогодні часу біг
Змінитися безповоротно може;
Та все, чого утілити не встиг,
На півдорозі кидати негоже.
Дерзну востаннє, аби щось
Суттєве по собі лишити,
Щоб нанівець надбання не звелось,
І пам'ятали це хоча би рідні діти.
Чи випаде мені тепер нагода
Щасливим стати разом з усіма?
Де глас твій, мовчазний народе?
Коли з очей твоїх спаде пітьма?
П'янкої волі рештки по-пустому
Розтративши, у котрий бік мені
Звертати зараз погляд, невідомо.
В якій привіллю гоже стороні?
Чому небесна твердь непробивна
Для найпалкіших молитов,
Але, намучившись сповна,
Туди мій зір прикутий знов?
Напевне, в позахмарному безмежжі
Думки збираються сузір'ями Творця.
Там Око Всевидюще пильно стежить,
Щоб не було їх скупченню кінця.
А між людей вони, неначе мла
Під променем гарячим, пропадають.
В переконаннях думка ще б жила,
Проте її у зародку вбивають.
Звірятися безтрепетно кому?..
Хто розгадає мою вдачу?
До небокраю очі втомлені здійму,
І серце за нездійсненим заплаче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2020
Ми в полоні ілюзій,
Де ні рідних, ні друзів,
Ні кривдників, ні ворогів,
Де ні в горі, ні в тузі,
Ні в критичній напрузі
Не вийти притьмом з берегів.
Нам під впливом омани
Сонцем служать тирани;
За батьків -- упирі.
Чи терпимості стане
Це покруччя незване
Переграти в заплутаній грі?
Вічне свято облуди!
В нім затуркані люди
Не видять гріховних начал.
Новоявлені юди,
Мов черва, звідусюди
Лізуть правити бал.
Мир удаваний свідчить,
Що дивитися в вічі
Безсоромно привчились лжеці.
Він війни гірший втричі,
Бо не трупи узбіччям,
А ймовірні ходячі мерці.
Жде печальна майбуть
Нами вибрану путь,
Вельми звивисту і незугарну.
І попереду, крізь нетривку каламуть,
Видно: пильно від нас стережуть
Світлий шлях -- зоряницю примарну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892525
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2020
Жив... чи не жив? Вірогідність велика,
Що те існування лиш жереба стики.
А скільки нагод було долю свою
Переінакшити врозріз засадам:
Пролазити скрізь гутаперчевим гадом,
Нюхом, властивим лісному звір’ю,
Здобич знаходити де тільки можна,
Дражнитися птахом звисока безбожно,
Рефлексам, інстинктам і нижчим хотінням
Віддати бездумно свої устремління.
Ні! Не моє -- вузькоглядність тваринна,
Хижих повадок не бачу в собі.
Навряд чи серйозно дам вихід злобі,
Якщо мене ярість охопить хвилинна.
Ситість надмірна і зовнішній глянець,--
На щастя, не їхній довіку я бранець.
Живу... або ні? Посміхаюся лиш,
Коли мені кажуть знайомі:"Облиш!
Чи ти відмахнувся би, не скористався
Шансом урвати побільше шматок?"
Навіщо? Вже вигриз дебелий порок:
Як сльози душили, я просто сміявся!
З тих пір таланить не попасти успішно,
Без права прощення, по горло у грішне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2020
Самі переспіви народжує натхнення.
Заплутався в метафорах язик.
Емоцій схлипи -- то не одкровення,
Крикливі фрази -- ще не серця крик!
Десятки тисяч слів, несхожих
Межи собою; сотні порівнянь;
Думок тьма-тьмуща, наче перехожих.
Але ще більше до життя питань.
Сказати є що, лексикона досить.
Аби повірив хто отим словам!
Бо не того душа постійно просить,
Кортить всякчас інакшого вустам.
Триває вік химерний, і чим дальш,
Стають пливкими добрі починання.
Де істина в тобі ховається, де фальш,
Коли приходить миг самопізнання?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Одні, на жаль, пішли у забуття.
Інші ще народяться не скоро.
А нам -- гребти оте сміття,
На серці несучи великий сором.
Неначе -- Богом проклятий народ!
Неначе -- скривджені сирітством діти!
Усе шукаємо сприятливий зворот,
Аби комусь невизначному догодити.
Захисниками прав своїх спрадавна
Вважали виключно заслужених мужів.
Та згодом якось підозріло плавно
Сповзли до примітивних типажів.
Теперішніх достойників -- гріш купка;
І совісті у купки теж на гріш.
Тримаються за владу досить цупко,
І грошиками бавляться не згірш.
Достойники новітні -- наша осорома.
Позорище козацької держави.
А ми їх, - ненавмисно чи свідомо,-
Вибором штовхаємо у пазури неслави.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2020
Тримайся батьківщини силами всіма!
Домівка рідна -- прихисток, твердиня,
Де пам'ятки повсюдно недарма
Для тебе збереглись від сотворіння.
Побіжно глянеш, і заграє в жилах кров:
Усе, тобі знайоме до билинки,
Настав момент сповна відчути знов,
Муруючи життя свого цеглинки.
Держися отчого гнізда, допоки духу
Не перетреться стоншена роками нить;
Горнись поближче в люту завірюху,
І батьківщина завжди захистить.
* * *
Вона на дні самісінькому нині, --
Повага наша сьогоденна до святинь.
А ти зумій надуманій, сліпій гордині
Протипоставити шаноби всю глибінь!
Роз'єднаність ніколи не була ще
Мірилом цінностей, якого ти волів.
Тому зречись ідей своїх пропащих
В ім'я нам Богом даної землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Серце спокою не знало досі,
Вигоряло раз по раз дотла.
Мого віку невблаганна осінь
Мало що із юні зберегла.
Безпричинна туга обіймала
За долоні любої частіш.
Спогадами пам'ять не скресала,
Наче й не було мене раніш.
З напряму навряд чи вже зіб'юся
Серед посивілих берегів.
А зима надійде, розчинюся
В савані нетанучих снігів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886958
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
Біля витоків Ріки незрозумілого походження,
Чи лежить в руїнах, чи стоїть
Безіменне Місто від народження,
Може, цілу вічність, може, мить.
Площі, вулиці, провулочки злилися в Зелень.
Височать дерева без порід.
Судячи з усього, пишний червень
До іржавих підступив Воріт.
Ледь видніються крізь непролазні хащі
Залишки диковинних споруд.
Місто кинуте, мабуть, напризволяще:
Ні людей, ні звірини, ні птиці тут.
Як не придивлявся, вгледіти ніде не міг
Бодай тіні, що вказала би мені:
Онде острівець усе ж зберіг
Право на життя в борні!..
* * *
Воно так трапляється, коли незгода
З зайвими канонами заражує серця.
Думаю, на полотні сама природа
Керувала пензлем невідомого митця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885858
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
Було слово передвічне,-
З незапам'ятних сивин
В кожній літері привичне,
Буцім чистий дзвін один.
Не приходило нікому
І на думку копирсатись
Знахабніло у чужому,
А свого впритул зрікатись.
______________
Мово-мово, як же сталось,
Що твоє начало десь
Серед недругів стерялось,
Наче марево якесь?
Чом шпиняють без упину
Твоїх гідних носіїв?
Сіллю сиплють по відтину,
Ще й пускають муралів?..
Лиходії ! Душу в тіла
Нишком вкрали, аби їм!..
Але заськи до мірила
Дотягтися робом цим!
_____________
Нависмикувавши слів,
І на всяке свій ярлик
Причепивши, з тих вузлів
Винайшли собі "язик".
Користуйтесь! Хіба проти
Наша мова має щось?
Крадії чи поліглоти,
Не обходить нас якось.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2020
Як іноді мало для повного щастя
Буває потрібно людині речей.
Не тих, за які вона тілом продасться,
Безсила відвести мрійливих очей;
Не тих викликаючих заздрість таємну,
Відчутних на дотик щедрот.
Є речі, частину яких невід'ємну
Складає утішливий прояв чеснот.
У лагідній посмішці, доброму слові
Єство найгрубіше віднайде собі
Достатньо тепла і палкої любові,
І вчасний передих в журбі.
Надія, дарована кимось, не згірш
Цілющого зілля для хорого серця.
Можливо, і мій недовершений вірш
На душу стражденну бальзамом проллється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2020
Ти,- і еволюції продукт кінцевий?
Нижчої матерії вінець?
Мали на увазі це ви?..
А Творець?
Ти - існуєш тільки завдяки
Полум'ю, воді, камінню?..
Відокремлюють, виходить,
не віки
Від Сотворіння?
Ти - мільйони років тому
Найпростішу, яка є, клітину
Спонукав свідомо
Множитись невпинно?
Ти - тріумф природи?.. Нині
Вірити повинен в казку,
Що мікроб зробив людині
Небувалу ласку?!
Ти, - і прозорливець, кращий
За самого Бога?
Скорше, зерно непутяще
Світу цього злого!
Ти - у вищих сферах дока?
Самолюбство тішиш знову?
Не перетворитися б тобі нівроку
Однієї миті на полову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
Будучність ракетою стрімкою
Робить черговий виток.
А чи стане ера "золотою",
Жоден не провіщує пророк.
Все міняється зі швидкістю експреса.
Даність запитам пістрявої юрми
Переважує саму ціну прогресу.
Тільки люди залишаються людьми.
Побуту сучасного деталі -
Ніби з фантастичної доби,
Витісняють технології відсталі
Перманентно та без боротьби.
Світ охоплений новаторством
потужним:
Перевертні віртуальні і відьми
Скаляться з екранів осоружно.
Тільки люди залишаються людьми.
Наноіндустрія повним ходом
Дріб'язки подрібнені дрібнить.
Тавтологія? Що ж, згодом
І вона складе манюню мить.
Красномовству терміни технічні
Скоро ляжуть поперек кістьми.
А казали, рукописи вічні!
Тільки люди залишаються людьми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Стоїш на перехресті втрачених надій,
Шукаєш поглядом загублене минуле.
Колись непримиримий до усіх гордій,
Тепер жалкуєш, що тебе забули.
На роздоріжжі топчешся мов звір,
Якого нюх в останню мить підводить.
Колись неперевершений злостивий
лицемір,
Наразі твоя зірка вже заходить.
Тебе розчарувань велике перепуття
Лякає напрямками зовсім не туди,
Де прижиттєво бронзові погруддя
Людині ставлять за її труди.
Всевишнього шляхи несповідимі!
Твоя ж життєва путь - як на долоні:
Діла найпотаємніші напрочуд зримі,
І сам у перехрестя на припоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2020
Де ти, співець народних дум?
Де ти, старий оповідач?
В сліпих очах великий сум
Не міг розгледіти... Пробач!
Як на Тарасовій горі
Ти їв черствий окраєць хліба,
Я з сорому дитячого горів:
Якого дідуган цей штибу?..
Коли ж твої мозолясті пучки
Торкались струн сріблястих,
Неначе розхвильовані річки
Збирались з неба впасти!
І голос, голос незабутній
Потужним тембром рвався ввись.
Змовкали вражено присутні,
Точнісінько як козаки колись.
Читалась шана на обличчях,
Збігали сльози по щоках.
Країни нашої величчя
Відроджувалось, згублене в віках.
Тоді не тільки я, й дорослі
Не розуміли істинних причин,
Чому стежини до минулого зарослі,
Чий це, в кінці кінців, почин.
Ми слухали твій спів натхненний,
Затамувавши подих; водночас
Пишались надбанням злиденним -
Нав'язаною рівністю для нас.
Де ти, кобзар, собі знайшов
Останній прихисток печальний?
Прийду, складу під твій покров
Віршів рядок прощальний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2020
Ви не вороги лукавому, не друзі,
Просто мічені його тавром погані люди,
Ті нещасні, кому строго по заслузі
За діяння їхні кара буде.
Вас осуджувати я не маю права.
Певен, і Господь вам не суддя.
Більш безжалісний обвинувач вивчає
справи,
Поки Стіксом мчить Харонова ладдя.
Кіготь зашкарублий невблаганно,
Кожним, ним підкресленим, гріхом
Змінює ваш світ багатогранний
На тваринний, битий батогом.
Не тілесні муки, ні, щось гірше
Там готують для пропащих душ.
Нелюдське, невимовне, без
перебільшень,
Щось, чого не стрінете довкруж!
Ще не народилося в уяві
Стільки тих огидних порівнянь;
За віки не досягли кати криваві
Досконалості пекельних катувань.
На собі відчуєте різницю
Передсмертних мук земних і того болю-
Вічного, нестерпного, дещицю
Від якого бачу мимоволі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2020
Долоні до сонця не простягаю,
Хай сходить собі на здоров'я.
Сентименти розводити часу немає,
На роботу збираюсь; з любов'ю
Чи байдуже мажу хліб маслом розталим,
Безглуздо вникати у це.
І, мабуть, сюди додавати невдало
Картоплю і зварене круто яйце.
Звичайна картина типового ранку,
Схожість у всьому з вчорашнім:
Інгредієнти думок і сніданку
З присмаком завжди домашнім.
Іноді, правда, цікаві звороти
Спалахують раптом в мізку.
Я влучних метафор ніколи не проти
В'язанку мати хльостку.
Однак не сьогодні крилатий Пегас
Мені обіцяв завітати.
Можливо, гривастий на потім припас
Все, що я винен сказати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.07.2020
Щось заважає дихати на повні груди;
І не зарадять в цім ніякі лікарі.
Саме життя - суціль хитка споруда,
Однакова: що знизу, що вгорі.
Бувають менти, продихнути неможливо.
Й тоді повітря свіжого ковток
Використовуєш занадто вже дбайливо,
Неначе з світом переривчастий зв'язок.
То борсаєшся, заспокоїтись не в силах,
Або бовваном застигаєш недолуго.
То за плечима виростають крила,
І де дівається прихована недуга!
У мирі жити з усіма, кому також
Щедрот нестачу є чим замінити,
Волів би я, на зло тій парості вельмож,
Що інших змушує роками скніти.
Не дочекаються ніяк, аби задуха
Незрозумілої природи взяла гору.
Булгаківська "у головах розруха"
Готується ретельно до повтору.
...Хтось заважає дихати на повні груди,
Знічев'я видумавши нову гру:
Психоз на тлі тотальної облуди,
Посіяний красиво у миру.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2020
Метелик маслянистий б'ється об вікно,
Настільну лампу вгледівши; знадвору
Ніч розлила своє старе вино
І блискітками сипонула вгору.
На доторк невагомий вітерець
Шепочеться про щось із сонним листям.
Зашаруділо десь: то їжачиха навпростець
Перетинає з виводком обійстя.
Шарко сусідський, на мій подив, теж
Цієї ночі грає у мовчанку.
І ти, натхнення, мабуть, не збереш
Мене в єдине ціле аж до ранку.
Я розімлів; з цигаркою в зубах
І кухлем кави під рукою грішно
Себе відносити до категорії невдах,
Які призначення своє шукають безуспішно.
Ловлю всі звуки тиші та потроху
Готую завтра вилити в слова.
Чи будуть жалити як колючки чортополоху,
Чи втішать, підскаже вранці свіжа голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880983
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2020
Степова красуне, ковила!
Розгорни свої зелені шати,
В часі дай помандрувати
Біля дідусевого села.
Очі пеком випікає
Від картини запустіння:
Ні садочка з його тінню,
Ані тина тут немає.
Де чистесенькі хати?
Клуні, повні збіжжя?..
Лиш граничне бездоріжжя,
В який бік не йти.
Ти усюди, ковила!
Пагорбами, схилами ярів,
Сріблолисту, я тебе узрів...
Й ні ознак села!
Ніби не було ніколи
Нічогісінько, окрім трави!
Тільки півзасипані рови
Замітає тирсою спроквола.
Як серпанок на світанку,
Щезло місце людне.
Та невже воно повсюдне,
Руйнування до останку?
Спересердя закричати б,
Впавши на коліна:
А що правда, що підміна,
Як нема чого ховати?!
Цій великій порожнечі
Не потрібен запал мій.
Ненаписаний сувій
Не годиться для предтечі.
Пам'ять нанівець звела
Спомини мої яскраві.
Вже не розігратися уяві
Там, де лишень ковила.
Жде не дочекається мене
Місто, гомінке занадто.
Селам неіснуючим посвята
Знаю, непомітно промине.
І скупа сльозина по щоці
Вряд чи скотиться колись.
Їх не видно, скільки не дивись,
Незагойних в пам'яті рубців.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.06.2020
Вже не болить - переболіло.
В душі останній пломінь згас.
На попіл, вщент, перегоріло
Все, що поєднувало нас.
Пішли надії наші прахом.
Відпала одне в одному потреба.
Поснули, мрійники, під дахом;
Прокинулись невдовзі просто неба.
Розтанув світ наш ілюзорний.
І знову чорно-біла нагота
Приймає вигляд звужено потворний,
Неначе обриси жахливого хреста.
Було піднесення, був стимул.
На хвилі незнайомих почуттів,
Серед вогню, кіптяви, диму
Гадали, кровних віднайшли братів.
У вирі натовпу, де тисячі
Різноманітних збуджених облич,
Угору підіймались не мечі,
І линув абсолютно мирний клич.
Підступних пострілів луна
Пройшла, півсвіту сколихнувши.
Зумовлена невідворотністю війна
Очікувано зачепила наші душі.
Як наслідок, прозріння запізніле
Укотре результату не дало.
Обдурене суспільство чорно-біле
Позицій зайнятих не вберегло.
Вже не болить - переболіло.
На півдорозі стогін мій застряг.
На жаль, зарано... Не приспіла
Епоха доблесних звитяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2020
Повертайся додому, сине!
Ми тебе зачекалися, дочко.
Час нестерпно поволі плине,
Якщо довго немає дзвіночка.
Коли ти приїдеш, матусю?
За тобою сумуємо, тато!
Ч у ж и н и о с ь п о г о р л о
н а п' ю с я,
Т о д і і д о р і д н о ї х а т и.
Та невже вдома клопоту мало?
Будяками усе заросло.
Лихоліття велике настало.
У владу нікчем потягло.
Якихось два роки мине,
Не знайдеш країни і сліду.
С а м е ц е й с п о н у к а л о
м е н е
Н а й м и т о м с т а т и в с у с і д а.
Але ж гроші ті тяжко даються,
Висотують нерви і сили.
Сльозами гіркими проллються
На отче гніздо спорожніле.
Руйнуються сім'ї, в стосунках
Все менше і менше тепла.
З а т е я п л а ч у п о р а х у н к а х
І в л а с н о г о м а ю в у г л а.
Оце і погано, що суто
Достаток в людей на меті.
А земля наша, кров'ю здобута,
Роками в глухому куті.
Не зовсім покинута напризволяще,
Бо досі триває грабунок...
Т о м у з а к о р д о н о м п р а ц ю є т ь с я
к р а щ е,
І в ц ь о м у в б а ч а ю р я т у н о к.
Ой, помиляєшся, сину!
Неправильно думаєш, дочко.
Не там набирає Вкраїна
Силу ріки зі струмочка.
Пора відпочити, матусю!
Ти нам потрібен, тато!..
А в ж е ж, з а р о б л ю, п о в е р н у с я
С п о к о н в і ч н о с в о є
п і д і й м а т и.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2020
Десь між дійсністю і сном правдоподібним,
У тісняві невгамовних чвар,
Все, що є надуманим та хибним,
Поспіхом кладеться на олтар.
Геть спотворене минуле гіркотою
Переповнює розбурхане чуття
Вічного людського неспокою
За своє нещире каяття.
Мудрування незбагненним чином
Сиву мудрість переважило в серцях.
Мало відшукати середину,-
Зло потрібно розуміти до кінця.
Може, досить чашу того трунку
Сьорбати за власний упокій,
Й віхами чужинного гатунку
Прикривати справжню суть подій?
Не питай мене про наболіле,
Душу хвору знову не ятри,
Позаяк мої останні сили
Розпорошують невігластва вітри.
Розпорошують - докупи не зібрати
Навіть сталих, звичних вже думок.
Залишається одне: переглядати
Череду вчорашніх помилок.
Що змінилося в цій клятій безнадії?
Лише смуток більш глибокий брав,
Коли крізь круті перипетії
Я собі стежину торував.
Йшов наосліп, вперто, без упину,
Схожий на прибиту горем тінь,
Ніби відчуваючи провину
За гріхи прийдешніх поколінь.
Важко з тягарем таким брести
Під тужливий плач аби кудись.
А навколо - пам"яті хрести
Головами тягнуться увись.
Як пряме нагадування нам
Про суєтність всього сущого у світі,
І окремо - докір небесам
За долоні, цвяхами пробиті.
Бачиш, скільки марних сподівань
Зморшками прорізали чоло?
Хоча жодних зрадницьких вагань
З самого початку не було.
Від тієї миті й до сьогодні,
Поки час безрадісно спливав,
По краєчку темної безодні
Розум мій слабкий балансував.
Тільки намагання остаточно
Визначитись впасти не дало,
Щоб укотре довести наочно,
Звідкіля ж воно береться... зло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2020
Життя з пересторогами
До світлої мети
Вам іншими дорогами
Судилося пройти.
Вами не сприймалися
Ні рабство, ні обман,
А в шпальтах поєдналися
І вирок, і талан.
Іти вперед в далеке
Жахливе майбуття
Під небом небезпеки
Для власного життя
Спроможні тільки сильні,
Якими ВИ були,
Птахи-поети вільні,
Що славу здобули!
Тюрма. Кати. Тортури.
Зізнання у вині.
Останній крок під муром,
Неначе уві сні.
А жити, жити хочеться,
Хай навіть Колима
За дротом з болю корчиться,
Холодна і німа.
Як вам було прощатися
З живими ще людьми
Й свідомо зустрічатися
З кулею грудьми!
Становище безвихідне
Наповнить душу вщерть,
І цівка крові крихітна
Зіб'є життя на смерть.
Ви йшли шляхами спільними,
І ви перемогли:
Нащадкам стати вільними
Крізь час допомогли!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724402
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.03.2017
Навесні розлогий Ясен
Вкрився листям молодим,
Парубійко, тощо красень!
Шелестить вбранням своїм.
Поруч Липа несмілива
Простягла до нього віти;
І тендітна, і вродлива,
Їй увагу б приділити!
Але Ясен закохався
У Вербу несамовито,
Він до неї придивлявся
Не одне пекуче літо.
І давай рости не вгору,
А убік, до чар Верби,
Відвести не в силах зору.
І пішли йому горби,
Стовбур став кривим, незграбним,
Листя жовклим та сухим.
Але Ясен був нахабним,
Почував себе лихим.
До Верби в обійми лине,
Компліменти сипле їй.
А вона йому як кине:
"Згинь, каліка, та мерщій!
Звідси геть, дідусь корявий,
Звідси геть, а то хльосну!
Не повірив Ясен бравий:
"Я тебе, Верба, зігну,
Підкорю, бо я сильніший,
В змозі я тебе зламати!"
А Верба собі хутчіше
Одхилилась, та пихатий
Ясен в річку впав:
Сам зламався, лиходію!
Він коханням більше грав,
Ніж про щастя мріяв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723699
рубрика: Поезія, Байка
дата поступления 15.03.2017
Я мав нещастя народитись
У цю покривджену епоху,
У цій країні, де потроху
Все нижче змушують хилитись.
Чи то землі своїй уклін,
Чи хитро збалансований тягар,
Не розбереш, що то за він;
І сам ти - свій чи яничар?
Надію кожен тут плекає:
Коли ж відчепиться ненависна "сестра"?
Бо й досі крізь століття проглядає
Холопська сутність нашого нутра.
Незрозуміло, як ми живемо,
Чим дух тримається у тілі?
На тлі голгофського свавілля
В чиїх брудних руках кермо?..
Яка б то гордість справді мала,
На заздрість всім, нас розпирати:
Ми українці, нас багато!
Багато, так... у злиднях повмирало.
А ще живі тікають світ за очі.
Могили батьківські давно не перепона.
І виїхати за кордон уже не злочин
Не маючим в душі того кордону.
Що зазирнувши вглиб віків,
Що уявляючи майбутнє,
Мільйони бачу батраків,
І на їх шиї купку трутнів.
На перший погляд, більш свобод
Нема ніде у цілім світі!
І ходить в зарубіжному лахмітті,
Як вітер вільний, мій народ.
Нещасна нація вкраїнців!..
Лиш мову маючи безцінну
На захист свій проти чужинців,
І ту вважає...гірш полину!
Хай лихоманить нас, трясе,
Патріотичну хтось пускає слину,
У підсумку, ми маємо усе,
Щоб втратити назавжди Україну.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723118
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.03.2017
Не до лірики млосно-солодкої
Мені зараз, чорти забирай!
Час кричати широкою глоткою
Щось гучніше за просто г о р л а й!
Децибелами бити хльосткими,-
Переважно у тім'ячко,- тим,
Кого досі усі оті г р и м и
Залишали відверто глухим!
Не жаліти для них анітрохи
Самих сильних своїх в о л а ї в,
Щоб тріпало на спомин до здоху,
У які б не забігли краї.
Наостанок: знайти г у ч н о с л о в о -
Чарівний перевірочний код -
Яке геть вимітає полову,
Звільняючи справжній народ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722907
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.03.2017
Луки оксамитові, квіти степові,
Ними зачарований.
Золотими хвилями біжить
У далеч жито.
Гай на обрії зелений
У серпанку, ніби намальований,
Роси діамантові ранішні,-
Це літо!
Що троянди, зрощені
В оранжереї навесні,
В порівнянні з білою ромашкою,
Королевою полів?
Чого коштують утомливі
Заучені пісні,
Коли є шедеври солов'їв?
Сонце ввечері сідає полум'яне
Кулею жовтогарячою.
Обриси горбів барвистих
Тануть у імлі...
Кожен день, хвилину кожну
Бачу я,
Що немає кращої землі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722710
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.03.2017
Я подумки тікаю якнайдалі, Туди, у неосяжну височінь, Де хмар пухнасто-білі шалі Колишуть неба стомленого синь. Лиш там, душею розповитий, Побуду сам собою хоча б мить. І Богу щира і відкрита Моя молитва в серці забринить. Омріяна свобода! Це так близько: На відстані примружених очей; Маленька цяточка запаленої тріски, Що заміняє тисячу свічей,- До неї погляд жадібно прикутий, Вона розраду серцю принесе! Одна у час важкої скрути, Про волю думка - ти понад усе!.. Тенети рабські хто не розривав, Напруживши і розум свій, і мрії, Хто птахом вільним в небо не злітав, Свободи смак навряд чи зрозуміє. Приземлена людина не збагне, У чому наше щастя споконвіку. Не коштує багатство все земне Крупиці волі - спраги вікової крику!.. 10.03.16 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722332
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.03.2017
Де та слава України, Що ви з нею пнетесь в світ? Чи вважати нам руїну За здобуток спільний слід? А з трибуни теревені - За яскраву перемогу? Народ ниций і злиденний - За наближений до Бога?.. За АТО війну криваву Скільки можна видавати? Синів рідних за забаву На погибель відправляти?! То шляхетно - хизуватись Справді гідними ділами. Зовсім інше: забрехатись, Професійно, до нестями; Свою матку-правду гнути, Як дрючок, через коліно. А терпіти тяжкі скрути Тобі, нене-Україно. Звик мовчати українець, Зціпив знов свої вуста. Тишком лагодить гостинець, На вас дивлячись з хреста. Вже укотре розіп'ятий, Але вірить, що колись Зможе все ж-таки зламати Диби тої стару вісь. І нарешті хоч маленький Проблиск з'явиться, надія, Що сини своєї неньки Чесно й славно жити вміють!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721419
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2017